Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 17
27.Проблеми оцінки еколого-економічвної ефективності ресурсозбереження.
28.Підходи до визначення еколого-економічної ефективності ресурсозбереження. Аналіз галузевих аспектів.
1.Підходи до визначення поняття «природні ресурси».
Природні ресурси — це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.В економічній літературі існують розбіжності у визначенні понять «природні ресурси» і «природні умови», які обумовлені конкретними цілями досліджень, що ставили перед собою автори.За своєю матеріальною сутністю природні ресурси вважаються частиною географічного середовища. Це — сукупність природ них умов існування та діяльності людей. Вони належать до компонентів природи, а відтак їх розподіл на Землі та концентрація в її надрах визначаються природними закономірностями. У розумінні О. О. Мінца природні ресурси — «тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності».
2. Класифікація природних ресурсів
Серед різноманітних природних ресурсів розрізняють мінеральні, земельні, водні, кліматичні, біологічні. Мінеральні ресурси – це різноманітні за походженням корисні копалини. Багато матеріалів для наших будинків, машин, побутових речей, а також сучасні блага життя ми дістаємо з надр планети. Земельні ресурси – це площі, необхідні для життя і діяльності населення. Близько 1/3 всього суходолу займають землі, що використовуються у сільському господарстві – орні землі, сади, луки, пасовища. Водні ресурси – це запаси насамперед прісних вод, що зосереджені у річках, озерах, водосховищах і під землею. З усіх видів природних ресурсів люди найбільше використовують воду. Кліматичні ресурси охоплюють сонячну енергію, вологу і енергію вітру. Їх необхідно враховувати при веденні сільського господарства. До біологічних належать рослинні ресурси і ресурси тваринного світу. Величезну роль відіграють ліси, які здавна давали людині деревину, лікарські рослини, гриби, ягоди, горіхи.
Ріст можливостей промислового, сільськогосподарського виробництва та невиробничої сфери ускладнює взаємовідносини суспільства та природи, в результаті виникає необхідність збереження та покращання системи життєзабезпечення в глобальному та регіональному форматі. Господарська діяльність може завдавати природному середовищу екологічних, економічних та соціальних збитків.Оцінка впливу людини на природне середовище провадиться, щоб стабілізувати, а ще краще — зменшити негативні дії на довкілля, навчитися регулювати, контролювати, прогнозувати їх.Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природ ного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, виснаженням природних комплексів, нераціональним використанням природних ресурсів, порушенням екологічних зв’язків у середовищі існування живих організмів, в тому числі людини.Оцінка негативного впливу на природу базується на двох основних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості — повну) оцінку завданого збитку, другий — попередні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, дру гий — на потенційні збитки внаслідок негативного впливу.
4. Витратний та результатний підходи оцінки природних факторів
Витратна концепція - ресурс оцінюється за фактичними витратами на його освоєння та підтримку в нормальному експлуатаційному стані.
Результатний підхід - ресурси оцінюються за вартістю валової проду кції або за вартістю фактичних витрат на освоєння й експлуатацію ресурсів.
Дифференциальная рента – додатковий прибуток, отримуваний при експлуатації природного ресурсу, обумовлений, переважно, властивостями природного об'єкта чи високої продуктивністю додаткових вкладень капіталу
За формою своєї появи диференційна рента може набувати форми диференціальної ренти I ідиференціальної ренти II.
Дифференциальная рента I пов'язана з вищою якістю природного об'єкта, з близькістю до ринків збуту тощо..
>Дифференциальная рента II є додатковим прибутком, виникає внаслідок послідовних вкладень капіталу землю.
>Дифференциальная рента I і диференційна рента II – це окремі складові доходу, лише характеристики його освіти. Дифференциальная рента II пояснює освіту доходу однією й тому самому ділянці і абсолютний ефект від участі експлуатації природного об'єкта.Дифференциальная рента I показує своєю чергою порівняльну ефективність, тобто. наскільки одну ділянку краще іншого.
Це грошове або вартісне вираження максимального ефекту принесеного Ліс. Рес при багаторазовому їх використанні. Основні особливості:
Призначення:
Підходи до оцінки ЛР:
Основне завдання – вирівнювання умов господарських підприємств природних галузей і вилучення у доході власника прир рес диференційної ренти. Рента – це різниця між замикаючими і індивідуальними витратами на отримання одиниці продукції при використанні ресурсу що оцінюється. Р= Z-U Сума всіх рент відображає цінність лісового ресурсу при багатоцільовому використанні.
Поняття цінності, має два аспекти:
· оцінку благ з погляду їх корисності, здібності задовольняти певні людській потребі;
· оцінку благ з погляду те, що стоїть (у що обходиться) їхнє отримання, тобто. з позиції вкладу людини у процес виробництва.
Отже, цінність (вартість) є синтез результатів і витрат, де перші (результати) визначаються як єдність конкретної і абстрактної корисності, а другі (витрати) – як єдність конкретного і абстрактного праці (ширше: всіх відтворювальних іневоспроизводимих ресурсів, мають альтернативні можливість застосування).
9. Концепція загальної економічної цінності
Економічні блага (товари та) створюють у процесівиробництва, економічними ресурсами.
Економічніресурси – цеелементи, використовувані для економічних благ. Вирізняютьприродні (природні), матеріальні, фінансові, інформаційні, працю.
До природнихресурсівставлятьсяприродні дари, використовуванілюдством у виробництвітоварів та послуг (власне земля, кориснікопалини, лісу, водніресурси, кисень, сприятливікліматичніумовитощо.).
Матеріальнихресурсівналежить усе те, створене руками людини (будинку, споруди, устаткування, машинитощо.).
Трудові ресурси – ценаселення у працездатномувіці (робоча сила) і підприємницькіздібності (спроможність до організаціївиробництва, вмінняризикувати, інтелект, талант тощо.).
Фінансовими ресурсами є кошти, щонеобхідніекономічноїдіяльності. До інформаційнихресурсівставлятьсядані, необхіднихфункціонуванняавтоматизованоговиробництва й управління ними з допомогоюкомп'ютернатехніка.
Матеріальні потреби може бути економічними потребами. Вони виражаються у тому, щохочеморізнихекономічних благ. Натомість, економічні блага – цематеріальні і нематеріальніпредмети, точніше, властивостіцихпредметів, здатнізадовольнятиекономічні потреби. Економічні потреби – одне з основнихкатегорій у економічнійтеорії.
Економічні блага: рідкість® обмеженість® дефіцитність ® дискримінація
10. Сутність, призначення та особливост іоцінки земельних ресурсів.
Економічнаоцінка земель - цеоцінказемлі як природного ресурсу і засобувиробництва в сільському і лісовомугосподарстві та як просторового базису в суспільномувиробництві за показниками, щохарактеризуютьпродуктивність земель, ефективністьїхвикористання та дохідність з одиниціплощі.
Економічнаоцінка земель різногопризначення проводиться для порівняльногоаналізуефективностіїхвикористання. Даніекономічноїоцінки земель є основою грошовоїоцінкиземельноїділянкирізногоцільовогопризначення.
Основнимипоказниками, за якими проводиться економічнаоцінка земель, є продуктивність земель, ефективністьїхвикористання та доходність з одиниціплощі. Економічнаоцінка земель як вид земельно-кадастровоїдіяльностімаєспільніознаки з бонітуваннямГрунтів у частинівизначенняпродуктивностісільськогосподарськихугідь.Водночасаналізпоказує,щоекономічнаоцінкаміститьвідомості не лише про природнівластивостіземлі, а й даніекономічного характеру щодоефективностівикористання земель, рівня доходу з певноїплощі, які в свою чергузалежатьвідмісцярозміщенняземельноїділянки, ринківзбутупродукції, екологічного стану територіїчирегіону, транспортнихсполученьтощо. Кадастроваінформація про продуктивність земель, ефективністьїхвикористання та до-ходність з одиниціплощівизначається в умовнихкадастрових гектарах або грошовому вираженні.
Значенняекономічноїоцінкиполягаєв тому, щопроведеннятакоїоцінкипоширюється на всікатегорії земель. При цьомупроведенняекономічноїоцінки не змінюєправового режиму земельнихділянок, не тягне за собою виникнення, змінучиприпиненняземельнихправовідносин. Даніекономічноїоцінки земель є основою грошовоїоцінки, земельнихділянокрізногоцільовогопризначення, а також основною інформацією в порівняльномуаналізіцінностіприроднихресурсів, класифікаціїпридатності земель тощо.
11. Підходи до економічноїоцінкиводнихресурсів
Існуютьтакінауковіпідходи до визначенняекономічноїоцінкиводнихресурсів:
1. Витратний підхід – оцінкаводнихресурсіввідбувається за величиною витрат на добування, освоєнняабовикористанняводнихресурсів. Фактичноцейпідхідвикористовується зараз у практиціводокористування. Йогоперевагою є простота розрахунку та об’єктивність, а недоліком – запрограмована занижена вартістьякіснихводнихресурсів і завищенанеякісних.
2. Результативний підхід – згідноньогоекономічнуоцінку (вартість) маютьлишетіводніресурси, якіприносятьдохід. Іншими словами, вартість ресурсу визначаєтьсягрошовимвиразомпервинноїпродукції, одержаноївідексплуатації водного ресурсу аборізницеюміжотриманим доходом і поточнимивитратами. Перевагою методу є відноснаоб’єктивністьоцінки, а недоліком – складністьрозрахунку, яка спричиненабагатоваріантністюнапрямківвикористання води.Іншимнедоліком є те, щонавітьневживанийсьогодні ресурс в майбутньомуможе принести високі доходи.
3. Витратно-ресурснийпідхід – поєднуєпопередні два і враховує як витрати найогоосвоєння, так і дохідвідйоговикористання.
4. Відтворювальнийпідхід – вартість ресурсу встановлюється як сукупністьвитрат, необхідних для поверненняякостіводнихоб’єктів до певного початкового стану, що передував їхосвоєнню.
5. Кадастрнийпідхід – базується на сукупностіінформації про конкретний вид природного ресурсу, йогокількості, якості, розташування та іншихпараметрів.
6. Рентнийпідхід.
12. Особливості акумулювання доходів при експлуатації природних ресурсів.
Бюджет акумулює і перерозподіляє значну частину фінансовихресурсів держави, в тому числі національного доходу, щодає можливість державним органам владиреалізуватизовнішню і внутрішнюполітику, вирішувативідповідніекономічні і соціальніпроблеми. Саме від обсягів бюджетних ресурсів залежить ступіньвирішеностіцих проблем.
відповідно до розподілукоштів, визначеногоБюджетним кодексом України, надходженнявідекологічногоподатку до місцевихфондівохоронинавколишньогоприродногосередовищапротягомостанніхроківзростають.
Однак головною проблемою системифінансуванняприродоохороннихзаходів на місцевомурівні є розпорошенняцихкоштів по сільських, селищних, міських та районних радах. На сьогоднішній день в областііснуєблизько 600 місцевихприродоохороннихфондів. Кошти з цихфондіввитрачаються без координації, переважноспрямовуються на поточнівитрати, а не навирішенняекологічних проблем.
Надходженнякоштів до більшостімісцевихфондів ОНПС, якіутворені в складісільських та селищнихбюджетів, в основному не перевищують суму 1 тис.гривень, тому за їхрахунок на територіївідповідної ради практично не можливопрофінансуватипроведенняналежнихприродоохороннихзаходів. Тож, доцільно, абиекологічнийподатокакумулювався в районних бюджетах. Вивченняданогопитання на місцяхпередбаченорозпорядженнямголовиЛьвівськоїоблдержадміністраціївід 30 липня 2013 року «Про акумулюваннякоштівмісцевихфондівохоронинавколишньогоприродногосередовища».
,Екологізація” податкової системи перебуває у розвитку, про що свідчать дві тенденції у практиці застосування екологічних податків у розвинених країнах. Першим, традиційним підходом до організації екологічного оподаткування є формування у підсистемі оподаткування юридичних осіб блоку екологічних зборів і платежів стимулювального або стримувального характеру, тобто таких, які не мають чітко вираженої фіскальної функції. Друга тенденція, проявляється у скасуванні більшості платежів, призначених для цільового природоохоронного фінансування. Замість системи екологічних зборів і платежів вводяться екологічні податки, що сплачуються у загальний державний бюджет, виконуючи при цьому суто фіскальні функції. Тобто, проходить процес поступового перетворення цільових екологічних платежів у податки, основною функцією яких є фіскальна, шляхом об’єднання низки зборів і платежів у ,,єдиний податок на види діяльності, які викликають забруднення навколишнього середовища.
Тенденції розвитку екологічного оподаткування у розвинених країнах спрямовані у бік посилення його фіскальних властивостей з метою централізації фінансових ресурсів для проведення загальнодержавних екологічних програм і, меншою мірою, на активізацію їх стимулювальної функції на мікрорівні.
14.Власність як економічна основа функціонування суспільства
Власність-категорія через яку проявляється характер зв’язку сусп..-колект груп та окремих інд. об’єктами матеріального світу та результатами матер. виробництва
Власність(привласнення)-можливість для данного суб’єкта користуватись або розпоряджатись певним предметом,що виключає таку можливість для інших .
Форми привласнення: користування,володіння,розпорядження
Користування-екон. можливість лише споживати
Володіння-відносини,що завжди повезені з прийняттям рішень з управління і припускають такі дії над об’єктами ,як передача його іншим суб’єктам ,обмін тощо
15.Характеристика права власності на природні ресурси.
--це система юр. норм ,які регулюють правовідносини на землю,надра,ліси,рослинний і тваринний світ ітд
Види прав власності:
Обєктивне-система правових норм природного законодавства,що регламентують правовідносини на природні рес-си
Субєктивне- сукупність повноважень різних суб’єктів щодо володіння ПР
Характеризується тим що:
- виникає у зв’язку з передачею або придбанням ПР
-посвідчується держ актом на право власності ,або цив. пр. угодою на придбання
-носить абсолютний хар-р
Специфічні особливості вл-ті на ПР:
1)Право власності не є всеосяжним:не всі ПР можуть знаходитись у власності ,а тільки ті, що підлягають індивідуалізації
2)ПР хоча і є об’єктом власності,але знаходяться у нерозривному взаємозв’язку один з одним
3)ПР як об’єкт природного походження складають нац.. багатство країни
Види форм права власності:
Держ. вл-ть
Приватна вл-ть
Колективна вл-ть
16.Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
Об’єкт права власності на ПР-природні або штучно створені рес-си
Суб’єкт - народ України
Зміс права вл-ті на ПР- сукупність повноважень суб’єктів права власності щодо володіння ,користування і розпорядження належним їм ПР
Форми охорони права власності на ПР:
-судова
-норм-регулятивна
-управлінська
Методи забезпечення права вл-ті:
-еколого-правові
-економіко-правові
-цив-правові
Припинення права вл-ті на рес-си –дії,які спрямовані на припинення повноважень на володіння тим або іншим видом ПР.
17.Сутність та структура кадастрів природних ресурсів
Кадастр ПР- це систематиз. зведенна відомість кількісних,якісних та територіально-адресован. показників ,які характеризують певний вид ПР,враховуючі ек. оц.,а також характер зміни стану рес. Під впливом природних техног та екол. Змін
Система базових держ кадастрів:
1)земельний
2)родовищ
3)відходів
4)водний
5)прир.тер-ї курортів
6)лісовий
8)тваринного світу
9)тер-ї природного заповідного фонду
10)рослинного світу
18. Принципи формування земельного кадастру
Держ. зем. Кадастр- це єдина державна система зем. кадастрових робіт ,яка встановл. процедуру визначення виникнення або припинення права власності земельної ділянки,та містить документацію.
Складові частини Держ. зем. Кадастр:
1)Кадастрове зонування
2)Кадастров. Зйомки
3)Бонітування грунтів-це порівняльна оцінка кількісних та якісних грунтів за їх властивостями …Проводиться за 100бальною шкалою
4)Ек. оцінка земель
5)Грошова оц.. земельних ділянок
6)Держ реєстрація земельних ділянок
7)Облік кількості і якості земель
-характеристика земельної ділянки за площею,складом угідь
-хар-ка за природними і набутими властивостями ,що впливають на родючість,та ступень забрудн. грунтів
8)Екологічні аспекти
19.Структура та особливості формування водного кадастру
-Державний водний кадастр -це систематизований звіт відомостей про:
-поверхневі,підземні,
внутрішні морські води та територіальне Море;
-обсяги,режим,якість і використання вод водокористувачів;
-водогосподарські об’єкти, що забезпечують використання води.
Водні кадастри використовують при таких заг.-держ. проблемах:
1)розміщення виробничих сил на території країни
2)складання схем використання та охорони вод
3)проектування водогосподарських, транспортних.промислових та ін. підприємств і споруд;
4)розробки заходів щодо підвищення ефективності роботи водогосподарських систем.
20.Механізм побудови лісового та надрового кадастрів.
Державний лісовий кадастр – система обліку, що включає відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів. Ведеться на основі державного земельного кадастру. Забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відновлення лісів; здійснення систематично го контролю за якісними й кількісними змінами в лісовому фонді та забезпечення рад народних депутатів, зацікавлених органів державної виконав чої влади, лісокористувачів відомостями п ро лісовий фонд.Документація державного лісового кадастру і державної обліку лісового фонду ведеться усіма власниками ділянок лісового фонду.
Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин(надровий) – система відомостей про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Систематизація даних про кількість, якість запасів родовищ і проявів корисних копалин, у тому числі техногенних; визначення їх промислової цінності; забезпечення інформаційних засад для розробки програм розвитку мінерально-сировинної бази України та здійснення ефективної екологічної політики в галузі охорони та використання надр.
21. Зміст, мета, завдання та принципи ресурсозбереження
Ресурсозбереження - це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природнихресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсо-зберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар’єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об’єктів.
Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600—700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість.
У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.
В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.
22. Передумови ресурсозбереження
- економічні (підвищення цін на енергоресурси протягом 70-80 рр 20 ст, розвиток НТП та інфор.- комунікаційних технологій);
-екологічні (збільшення рівнів забруднення довкілля і темпів виснаження природних ресурсів, глобалізація екологічних проблем);
-соціальні(загострення проблеми переселення та соціального розшарування у світовому і регіональному масштабах; збільшення розриву у доходах розвинених країн і таких,що розвиваються);
-політичні(можливості переходу на саморесурсозабезпечення, підвищення ступеня політ.безпеки країн).
23, Функції та складові ресурсозбереження
сновними функціями ресурсозбереження як політики у ринковій економіці для досягнення
сформульованих вище завдань є такі: прогнозування якості навколишнього середовища та життя населення; прогнозування структурних змін економічних систем внаслідок здійснення ресурсозберігаючої діяльності; розроблення стратегії ресурсозбереження і детальних
програм з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів у національній економіці, визначення пріоритетних завдань, вирішення яких приводить до досягнення поставлених цілей; екологічна освіта та виховання, необхідні для формування суспільної свідомості з метою свідомої зміни культури споживання ресурсів у сферах і секторах
національної економіки
Відповідно до сформульованих завдань, принципів та функцій, ресурсозбереження охоплює багато аспектів, які відповідають різним видам діяльності, що його складають : Виробничо-технічна, організаційно - економічна, правова, освітня (інформаційна), маркетингова (комерційна), науково - дослідна, соціальна, екологічна. Усі складові взаємозв’язані і взаємозалежні.
24, Фактори ресурсозбереження
1)науково - технічний прогрес (фактор розвитку технологій). Його вплив на темпи реаліза
ції ресурсозберігаючих заходів суттєво залежить як від частоти та якості винаходів і відкриттів у сфері раціонального й економного використання ресурсів, так і від строків впровадження винаходів у практичну діяльність суб’єктів господарювання;
2)міжгалузеві та внутрішньогалузеві структурні зрушення;
3)зміна цін на ресурси. Даний фактор, поряд з фактором НТП, є потужним каталізатором ресурсозберігаючих процесів;
4)інвестиції. Роль даного фактора полягає у забезпеченні фінансових можливостей реалізації ресурсозберігаючих заходів. Оскільки будь які трансформаційні процеси у суспільстві потребують певних витрат, врахування даного чинника є обов’язковим для
успішного здійснення перетворень;
5)інституціональний фактор. Активізація або гальмування процесів ресу
рсозбереження на різних рівнях управління значною мірою залежить від особливостей сформованого господарського механізму, що забезпечує їх організацію, планування, регул
ювання, стимулювання, контроль;
7)соціальні та екологічні зміни. Суттєвий вплив на ресурсозберігаючі процеси справляють соціальні зміни;
8)процеси глобалізації. Особливістю прояву впливу глобалізаційних процесів на сферу
ресурсозбереження є перехід до розгляду сукупності ресурсів, які знаходяться у розпорядженні окремих країн, як єдиного світового ресурсу, що потребує дбайливого ставлення до користування ним
9)тінізація економіки. Неврахування даного фактора, особливо в умовах транзитивнихекономік, може суттєво перекручувати макроекономічні результати здійснення ресурсозберігаючих трансформацій. Зокрема, в Україні, за оцінками різних фахівців, рівень тінізації економіки становить від
30 до 70%, що є, безумовно, високим показником порівняно з розвиненими країнами .
25. Еколого – економічні та соціальні проблеми ресерсовикористання в україні
1) Високий вихідний рівень ресурсоємності ВВП України
2) Збереження деформацій у структурі вітчизняної економіки на користь ресурсоємних та еколого небезпечних галузей
3) незначний ступінь оновлення основних фондів галузей народного господарства
4)неодноразове зростання цін на ресурси
5) слабкий розвиток інноваційної діяльності
6) соціальні: зростання матеріальної та енергетичної складових собівартості тов., травматизм у добувному та переробному секторах
26, Напрямки ресурсозберігаючої діяльності в регіонах країни
23, Функції та складові ресурсозбереження
сновними функціями ресурсозбереження як політики у ринковій економіці для досягнення
сформульованих вище завдань є такі: прогнозування якості навколишнього середовища та життя населення; прогнозування структурних змін економічних систем внаслідок здійснення ресурсозберігаючої діяльності; розроблення стратегії ресурсозбереження і детальних
програм з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів у національній економіці, визначення пріоритетних завдань, вирішення яких приводить до досягнення поставлених цілей; екологічна освіта та виховання, необхідні для формування суспільної свідомості з метою свідомої зміни культури споживання ресурсів у сферах і секторах
національної економіки
Відповідно до сформульованих завдань, принципів та функцій, ресурсозбереження охоплює багато аспектів, які відповідають різним видам діяльності, що його складають : Виробничо-технічна, організаційно - економічна, правова, освітня (інформаційна), маркетингова (комерційна), науково - дослідна, соціальна, екологічна. Усі складові взаємозв’язані і взаємозалежні.
24, Фактори ресурсозбереження
1)науково - технічний прогрес (фактор розвитку технологій). Його вплив на темпи реаліза
ції ресурсозберігаючих заходів суттєво залежить як від частоти та якості винаходів і відкриттів у сфері раціонального й економного використання ресурсів, так і від строків впровадження винаходів у практичну діяльність суб’єктів господарювання;
2)міжгалузеві та внутрішньогалузеві структурні зрушення;
3)зміна цін на ресурси. Даний фактор, поряд з фактором НТП, є потужним каталізатором ресурсозберігаючих процесів;
4)інвестиції. Роль даного фактора полягає у забезпеченні фінансових можливостей реалізації ресурсозберігаючих заходів. Оскільки будь які трансформаційні процеси у суспільстві потребують певних витрат, врахування даного чинника є обов’язковим для
успішного здійснення перетворень;
5)інституціональний фактор. Активізація або гальмування процесів ресу
рсозбереження на різних рівнях управління значною мірою залежить від особливостей сформованого господарського механізму, що забезпечує їх організацію, планування, регул
ювання, стимулювання, контроль;
7)соціальні та екологічні зміни. Суттєвий вплив на ресурсозберігаючі процеси справляють соціальні зміни;
8)процеси глобалізації. Особливістю прояву впливу глобалізаційних процесів на сферу
ресурсозбереження є перехід до розгляду сукупності ресурсів, які знаходяться у розпорядженні окремих країн, як єдиного світового ресурсу, що потребує дбайливого ставлення до користування ним
9)тінізація економіки. Неврахування даного фактора, особливо в умовах транзитивнихекономік, може суттєво перекручувати макроекономічні результати здійснення ресурсозберігаючих трансформацій. Зокрема, в Україні, за оцінками різних фахівців, рівень тінізації економіки становить від
30 до 70%, що є, безумовно, високим показником порівняно з розвиненими країнами .
25. Еколого – економічні та соціальні проблеми ресерсовикористання в україні
1) Високий вихідний рівень ресурсоємності ВВП України
2) Збереження деформацій у структурі вітчизняної економіки на користь ресурсоємних та еколого небезпечних галузей
3) незначний ступінь оновлення основних фондів галузей народного господарства
4)неодноразове зростання цін на ресурси
5) слабкий розвиток інноваційної діяльності
6) соціальні: зростання матеріальної та енергетичної складових собівартості тов., травматизм у добувному та переробному секторах
26, Напрямки ресурсозберігаючої діяльності в регіонах країни
27. Проблема оцінки еколого-економічної ефективності ресурсозбереження
можна виділити наступні проблеми ресурсозбереження,
1. Проблеми методологічного характеру:
- обґрунтування матеріалоємності суспільного виробництва як економі-
ко-правової категорії;
- оцінка впливу найважливіших факторів (структурних змін, науково-
технічного прогресу) на зміну матеріало- та енергоємності національного до-
ходу.
2. Проблеми організаційно-економічного і правового характеру:
- вдосконалення господарського механізму ресурсозбереження та його
елементів;
- вдосконалення державного регулювання ресурсозбереження;
- створення економічних умов для зниження матеріалоємності суспіль-
ного виробництва, діючої бази стимулювання ефективного ресурсоспоживання
і санкцій за марнотратство.
3. Проблеми техніко-економічного характеру:
- прискорення темпів науково-технічного прогресу і виведення економіки
на якісно новий рівень ресурсозбереження як за рахунок розробки, освоєння і
впровадження нових поколінь техніки, технології і матеріалів, так і за рахунок
широкомасштабного виробництва і застосування раніше освоєних прогресив-
них ресурсозберігаючих їх видів.
Процес ресурсозбереження на сучасному етапі повинен передбачати:
- створення принципово нових високоефективних видів матеріалів, що
будуть замінювати їхні природні аналоги;
- зниження матеріалоємності суспільного виробництва за рахунок оп-
тимізації структури природно-сировинної та паливо-енергетичної бази;
- підвищення якості виготовленої продукції, що забезпечить збільшення
терміну її функціонування або зменшення обсягів її споживання;
- скорочення втрат природно-сировинних та паливо-енергетичних ресу-рсів на стадіях їх добування, переробки та використання;
- розширення обсягу використання відходів на всіх стадіях виробництва
продукції;
- створення, впровадження і використання ресурсозберігаючих техноло-
гій [3, С. 18].
Економічна та екологічна необхідність впровадження ресурсозберігаючих
заходів на мікроекономічному рівні підтверджується отриманням еколого-
економічного ефекту в результаті реалізації певного комплексу таких заходів.
Річний еколого-економічний ефект може бути визначений за формулою
Е= Ер + Епл +Епв – А +З + Енп, (1)
де Ер – економія ресурсів у вартісному вираженні за рік, яка досягнута на підп-
риємстві внаслідок реалізації ресурсозберігаючих заходів, грн;
Епл – зменшення суми екологічних платежів господарюючого суб’єкта
внаслідок ресурсозбереження, грн;
Епв – економія інших поточних витрат (в тому числі витрат на закупівлю і
виробництво допоміжних матеріалів, енергії, на утримання і експлуатацію ос-
новних засобів, на заробітну плату внаслідок покращення умов праці, підви-
щення її продуктивності та ін.), грн;
А – збільшення суми амортизаційних відрахувань, зумовлене додатковими
капітальними вкладеннями в ресурсозберігаючі заходи, грн;
З – частина економічного збитку, якого можна було уникнути в результаті
впровадження ресурсозберігаючих заходів господарюючим суб’єктом, грн. Ва-
рто відмітити, що дана складована є резервом підвищення економічного ефек-
ту ресурсозбереження на підприємстві, оскільки на даний момент вона не ви-
користовується в практичних розрахунках підприємств.
Енп – зменшення можливих економічних збитків підприємства внаслідок
виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на виробництві,
пов’язаних з використанням ресурсів, грн.
Згідно [3] можна виділити критерії оптимального вибору ресурсозберігаю-
чих заходів, тобто визначення порівняльної еколого-економічної ефективності
ресурсозберігаючих заходів. По-перше, максимальна величина річного еколо-
го-економічного ефекту від реалізації ресурсозберігаючих заходів на підприєм-
стві. По-друге, необхідність врахування фактора часу при розрахунках еколо-
го-економічної ефективності, оскільки впровадження ресурсозберігаючих за-
ходів передбачає різноманітні часові періоди. В якості критерію вибору опти-
мальних ресурсозберігаючих заходів, що реалізуються впродовж тривалого пе-
ріоду часу, може бути використаний приведений до очікуваного початку реалі-
зації ресурсозберігаючих проектів дисконтований еколого-економічний ефект,
який враховуватиме період отримання еколого-економічних ефектів ресурсо-
збереження. По-третє, в процесі вибору господарюючим суб’єктом ресурсозбе-
рігаючих заходів може виникнути ситуація, коли при обмеженому бюджеті
отримання співставних по величині дисконтованих еколого-економічних ефек-Випуск 4(56) 2011 р. Серія «Економіка»
192
тів досягається при різних обсягах капітальних вкладень. В такому випадку
критерієм оптимального вибору може виступати коефіцієнт еколого-
економічної ефективності ресурсозберігаючих заходів, що показує, яка вели-
чина ефекту припадає на одиницю капітальних вкладень при реалізації ресур-
созберігаючих заходів. Найбільша величина такого коефіцієнта для ресурсо-
зберігаючих заходів характеризує їх найбільшу ефективність.
28. Підходи до визначення еколого-економічної ефективності ресурсозбереження. Аналіз галузевих аспектів.
Ресурсозбереження є одним із ключових напрямків в політиці управління сучасними підприємствами. Проте для того, щоб його можна було адекватно імплементувати в загальну систему менеджмента на фірмі, потрібне чітке розуміння сутності даного поняття. Виходячи з того, який сенс вкладає той чи інший управлінець в даний термін, власне і залежить ефективність впровадження ресурсозбереження.
Великий тлумачний словник трактує поняття «ресурси», як «кошти, цінності, запаси, можливості, джерела коштів, доходів». У свою чергу категорія «ресурси підприємства» тлумачиться як «кошти, можливості, цінності, запаси підприємства, джерела її доходів, що забезпечують стабільну роботу підприємства в напрямках її діяльності й одержання прибутку» [6].
Сам термін «ресурсозбереження» був уведений до наукової лексики в середині 80-х років [7, с.175]. На сучасному етапі варто виділити два підходи до його трактування. Відповідно до першого підходу (І), ресурсозбереження являється будь-якою діяльністю, спрямованою на охорону навколишнього середовища (С. Дорогунцов, Ю. Пітюренко та інші). По суті він передбачає орієнтацію на «консервування» природних ресурсів, яка тісно пов’язана з категорією природно-ресурсного потенціалу (ПРП). Сучасне трактування ПРП зводиться до визначення його як сукупності виявлених і придатних для використання природних ресурсів при даному рівні розвитку виробництва (у світі, країні, регіоні, на локальному рівні).
Другий підхід (ІІ) є більш широким і стверджує, що ресурсозбереження передбачає раціональне використання усіх без винятку ресурсів, включаючи природні (С. Мочерний, В. Іфтемічук, Л. Липницький, А. Хижняк та інші) [7, с. 174-175].
Перший підхід до трактування сутності «ресурсозбереження» на основі концепції охорони природних ресурсів має право на існування, проте автор вважає за доцільне використовувати саме другий підхід, оскільки він є більш комплексним та відповідає сучасному етапу розвитку економічних відносин.