Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT44
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТА ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
кафедра фінансів
КУРСОВА РОБОТА
з курсу «Податкова система України»
на тему: «Податки: сутність, функції та значення в системі державного регулювання економіки»
студента 4 курсу
фінансово-економічного факультету
спеціальності 6.030508 Караушу
«Фінанси і кредит» Адріана
денної форми навчання Михайловича
Томнюк
Науковий керівник Тетяна
Леонідівна
Чернівці 2014
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Теоретичні засади оподаткування в Україні………………………….5
1.1 Економічна суть та функції податків, їх місце в державному регулюванні економіки…………………………………………………….5
1.2 Класифікаційні ознаки та види податків…………………………….13
Розділ 2. Аналіз податкових надходжень та пільгове оподаткування в Україні за 2011 – 2013 роки………………………………………………………………19
2.1 Аналіз податкових надходжень зведеного бюджету України …..19
2.2 Аналіз пільгового оподаткування в Ураїні за 2011-2013 р.р…….28
Розділ 3. Шляхи реформування системи оподаткування як основного інструменту державного регулювання економіки…………………………….32
3.1 Досвід оподаткування зарубіжних країн…………………………..32
3.2 Проблеми та шляхи удосконалення податків в Україні ……...…36
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………42
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….45
ВСТУП
В умовах існування ринкових відносин та різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему. Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно-необхідних функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Таке складне економічне явище, як податки, слід розглядати з історичної точки зору, узагальнюючи досвід інших держав. Тим більше, що під час творення податкової системи постають проблеми, що притаманні економіці будь-якої країни світу. Це - протиріччя між потребами в податкових доходах і можливостями їх отримання. Вирішити цю проблему можна лише за умови вивчення впливу податків на ефективність та обсяги виробництва. Гострота цього питання сьогодні в Україні вимагає його найшвидшого вирішення.
Актуальність даної теми полягає в тому, податкові надходження завжди відігравали важливу роль у наповненні грошовими ресурсами Державного бюджету. Враховуючи те, що навіть після прийняття Податкового кодексу, в Україні здійснюються активні реформи у цій сфері, тобто питання податкових надходжень є дуже актуальним на даному етапі розвитку нашої країни.
Мета дослідження – визначити місце податкових надходжень в системі доходів державного бюджету, запропонувати шляхи вирішення проблем у системі оподаткування та пільгового оподаткування в Україні.
Даній проблематиці приділяється значна увага в дослідженнях вітчизняних вчених, серед яких слід виділити праці Пасічник Ю. В., Бечко П.К., Круш П.В., Філімоненков О.В., Благун І.Г, Коваленко О.Л, Тарасюк Г.М. та інші.
Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішити такі теоретичні та практичні завдання:
Об’єктом дослідження виступають податкові надходження та основні їх показники в системі державного бюджету.
Предметом дослідження є – економічні відносини, пов’язані із залученням грошових ресурсів до Державного бюджету за допомогою податкових надходжень.
При написанні курсової роботи використовувались такі методи наукових досліджень, як: аналіз і синтез, метод порівняння та метод графічного моделювання.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ
1.1 Економічна суть та функції податків, їх місце в державному регулюванні економіки
Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і виникають одночасно з появою держави. Економічні відносини, зв'язані з податками, у тому чи іншому ступені торкаються всього населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не тільки фахівців (економістів, юристів, керівників усіх рівнів, підприємців), але і звичайних громадян [14,с.256].
Сам по собі податок являє собою з одного боку філософську й економічну категорію, а з іншого – одночасно виступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу, дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права [9,с.5].
За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, що необхідні державі для виконання своїх функцій [6, с.65].
Одним з тих, хто спробував створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотландський економіст і вчений XVIII ст. Адам Сміт. У праці „Про багатство народів” (1770), „податок” був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати [9, с.6].
На думку А. Сміта, оподаткування держави повинно здійснюватися на основі таких принципів:
1) Принцип справедливості (рівності) полягає у тому, що піддані держави зобов’язані брати участь в утриманні уряду, по можливості, згідно з тими доходами, які отримує кожний під охороною держави;
2) Принцип визначеності базується на тому, що податок має бути точно визначений, а не встановлений свавільно. Термін його оплати, спосіб і розмір платежу повинні бути зрозумілими і чіткими як самому платнику, так і будь-кому іншому;
3) Принцип зручності полягає у тому, що кожен податок повинен сплачуватись у той час і в такий спосіб, які є найбільш зручними для платника;
4) Принцип економії базується на тому, що кожен податок має бути розроблений і задуманий так аби він брав і утримував з кишень народу якомога менше понад те, що він приносить державній скарбниці [15,с.390].
На сучасному етапі розвитку основним нормативно-правовим документом України, у сфері оподаткування, являється Податковий кодекс.
Згідно Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку [2].
Характерними ознаками податків, порівняно з іншими обов'язковими платежами до бюджету, є:
Теоретично економічна природа податку полягає у визначенні призначення податку, об'єкта оподаткування і джерела сплати, а також визначення того впливу, який чинить податок у кінцевому підсумку на суб'єктів оподаткування і на всю економіку як одне ціле. Тому основне завдання пізнання природи податків – прослідкувати еволюцію уявлень про природу податку під впливом учення про державу [10,с.255]..
Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які характеризують внутрішній зміст цього поняття, а саме [13, с.56]:
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти й нерезиденти України), юридичні особи (резиденти й нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно податкового законодавства, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів. Слід зауважити, що кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами[2].
Платники податків – це суб’єкти, які сплачують податки за рахунок коштів, що їм належать. Хто безпосередньо сплачує податок – другорядне питання: це може бути особисто платник податків, його представник або податковий агент [11,с.45]. Платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку [2].
База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. Податкова база за своїм змістом є об'єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, обчисленню суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Податкова база необхідна саме для обчислення податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов'язок сплатити податок, тобто об'єктом оподаткування.
Ставка податку являє собою податкові нарахування на одиницю виміру податкової бази. Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами й не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зміни податкових ставок, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. [2]. Слід зауважити, що повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку досить обмежені. По всіх загальнодержавних податках ставки встановлюються винятково Верховною Радою України [1].
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України [2].
Податковим періодом є період (календарний рік або інший строк), протягом і після закінчення якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків [2].
Сутність податків як економічної категорії проявляється через функції, які вони виконують. В теоретичному аспекті виокремлюють три головні функції податків:
Фіскальна функція податків є основною. За її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що становлять собою матеріальну основу існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати податки не лише в достатній кількості, а й своєчасно, щоб у встановлені строки фінансувати витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, створеного в народному господарстві країни [16,с.92]. Ця функція поділяється на дві підфункції: контрольну та розподільну.
Контрольна функція полягає в організації налагодження, фіксації та обліку кількості податків, оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. За допомогою цієї функції здійснюється контроль за отриманням податків, застосування різних штрафних санкцій до порушників. Крім того, через контрольну функцію здійснюється внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підвищення її ефективності. Ефективність цієї функції значною мірою залежить від існуючої в державі податкової дисципліни, законослухняності платників податків та їх відношення до держави. Головна мета контрольної функції полягає контролі за своєчасною сплатою платниками податків [8,с.168].
Роль розподільної функції полягає, в першу чергу, в справлянні податків, повнотою наповненням бюджетів всіх рівнів з метою його подальшого розподілу. Ця функція реалізується через справляння державою постійних, стабільних та рівномірних податків.
Суть постійності розподільної функції полягає в тому, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а протягом всього бюджетного періоду, в чітко встановлені строки відповідно до чинного законодавства[11, с.155].
Суть стабільності розподільної функції податків означає, що їх надходження повинно визначатись високим рівнем гарантії, передбачених чинним законодавством і в повному обсязі.
Рівномірність розподільної функції свідчить про те, що податки повинні розподілятися за територіями таким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетної системи – як на державному, так і на місцевому рівнях[6, с.72].
Таким чином, фіскальна функція податків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, економічні відносини, тобто зумовлює функціонування регулюючої функції.
Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні види діяльності їх платників. Так, податки істотно впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення тощо. У цьому зв'язку держава спроможна свідомо використовувати податки з метою регулювання відповідних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства[16, с.94].
Регулююча функція податків реалізується через:
У межах виконання цієї функції виокремлюють два її напрями: стимулюючий та стримуючий. Сутність стимулюючого напряму полягає в наданні пільг з податків або звільнення від їх сплати. Податкова пільга є частиною загальної системи оподаткування. Вона спрямована на зацікавленість виробника у виробництві товарів, робіт послуг. З іншого боку, податкова пільга – це можливість зменшення сплати розміру податку його платником на законній підставі. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, зростання чисельності робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва та інше. Стимулювання технічного прогресу за допомогою податків проявляється, насамперед у тім, що сума прибутку, направлена на технічне переобладнання, реконструкцію, розширення виробництва товарів широкого вжитку, обладнання для виробництва продуктів харчування та ряду інших звільняється від оподаткування [6, с.75].
Стримуючий напрям податків застосовується державою під час захиститу власного виробника. Для цього встановлюються підвищені митні тарифи, застосовуються додаткові податки, підвищуються вже діючі (наприклад, акцизний податок на горілчані та тютюнові вироби тощо). В цілому це підвищує ціну на вироб і останній стає неконкурентоспроможним.
За сучасних умов розвитку економіки держави особливе значення відводиться соціальній функції податків. Соціальна функція – функція податків, що полягає у підтриманні соціальної рівноваги у суспільстві шляхом зміни співвідношення між доходами різних соціальних груп для зменшення нерівностей між ними. Ця функція суттєво впливає на добробут громадян держави та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма верствами населення. За допомогою податків в державному бюджеті концентруються кошти, які потім спрямовуються на вирішення проблем підприємств економіки держави: як виробничих, так і соціальних, фінансування розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. Реалізовуючи соціальну функцію податків, держава спрямовує кошти на користь слабших і незахищених категорій громадян за рахунок перекладання податкового тягаря на більш забезпечені верстви населення. Побудована таким чином податкова система дає можливість надати ринковій економіці соціальну направленість, як це зроблено в Німеччині, Швеції, багатьох інших країнах, де функціонують ринкові умови. Соціальна направленість досягається шляхом встановлення прогресивних ставок оподаткування, спрямування значних коштів на соціальні потреби населення, повного або часткового звільнення від оподаткування громадян, які потребують соціального захисту[16, с.96].
Проте, слід зазначити, що вказане розмежування функцій податкової системи має умовний характер, оскільки вони переплітаються та здійснюються одночасно.
Отже, ефективність державного регулювання економіки перебуває у прямій залежності від ефективного використання державою податків для проведення економічної політики, тому реформи в цій сфері потрібно здійснювати обачно та поступово.
Нагадаємо, що податки – це обов’язкові платежі, які справляються фізичними та юридичними особами до Державного та місцевих бюджетів [1]. Усю сукупність обов’язкових платежів податкового харак теру можна класифікувати за кількома підставами. Виділимо найбільш важливі з них.
1. Залежно від компетенції органу, що вводить дію подат кового платежу на відповідній території:
а) загальнодержавні – податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково закона ми України і діють на всій території України;
б) місцеві – податки та збори, перелік яких встановлює Вер ховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самовряду вання і які діють на території окремих регіонів України [2].
У Податкової системі України існує 18 загальнодержавних і 5 місцевих податків і зборів. До загальнодержавних належать такі податки та збори:
1. податок на прибуток підприємств;
2. податок на доходи фізичних осіб;
3. податок на додану вартість;
4. акцизний податок;
5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
6. екологічний податок;
7.рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
9. плата за користування надрами;
10. плата за землю;
11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;
12. збір за спеціальне використання води;
13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
14. фіксований сільськогосподарський податок;
15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
16. мито;
17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Місцевими податками і зборами є:
1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2. єдиний податок.
3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
4. збір за місця для паркування транспортних засобів;
5. туристичний збір[2].
2. За суб’єктом оподаткування:
A. податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т. ін.);
Б. податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел і т. ін.);
B. змішані – податки, що допускають як платника і юри дичних, і фізичних осіб (податок з власників транспортних за собів, плата за землю і т. ін.). При цьому змішані податки можна розділити на:
3. Залежно від способу стягнення:
А. Часткові (кількісні) – розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового ста ну і можливості сплати. Загальна величина податку формуєть ся як сума платежів окремих платників.
Б. Розкладкові (репартіаційні) – податки, що нараховують ся на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків, що проходила кілька етапів: перший – установлення загальної суми потреби дер жави в доходах; другий – розподіл цієї суми між територіаль ними одиницями; третій – розподіл її між платниками [2].
4. Залежно від характеру використання:
А. Загального призначення – податки, що використовують ся на загальні цілі (без конкретизації).
Б. Цільові податки – податки, що зараховуються до позабю джетних цільових фондів і призначені для цільового використан ня.
5. Залежно від періодичності стягнення:
А. Разові – податки, що сплачуються один раз протягом пев ного часу (найчастіше – податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.
Б. Систематичні (регулярні) – податки, що стягуються ре гулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально) [7,с.80].
6. Залежно від каналу надходження.
Відповідно до бюджет ної системи України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна розді лити на закріплені та регульовані[1].
А. Закріплені податки безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закрі плених податків виділяють податки, що надходять до держав ного бюджету, місцевого бюджету, позабюджетного фонду.
Б. Ре гулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюд жетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань по таких податках, зарахо вані безпосередньо до державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету.
Можна дещо деталізувати цю групу податків, диференцію вавши їх на такі:
7. За методом встановлення податкових ставок:
А. Прогресивні – податки, у яких середня податкова ставка підвищується зі збільшенням рівня доходу. Таким чином, якщо доход агента збільшується, то росте й податкова ставка. Якщо ж, навпаки, падає величина доходу, то ставка так само падає.
Б. Регресивні – податки, чия середня ставка податку знижується при збільшенні рівня доходу. Це означає, що при збільшенні доходів економічного агента, ставка падає, і, навпаки, росте, якщо доход зменшується
В. Пропорційні податки – податки, ставка яких не залежить від величини оподатковуваного доходу [13, с.270].
Таблиця 1.1.
Переваги та недоліки прямих та непрямих податків
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Непрямі податки |
|
|
|
Прямі податки |
|
|
8. Залежно від форми оподаткування:
А. Прямі (прибутково-майнові) – податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визна чаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі подат ки, у свою чергу, розділяються на:
а) особисті – податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;
б) реальні (англ. rеаl – майно) – податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход1.
Б. Непрямі (на споживання) – податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непрямому опо даткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і спожива чем товару (робіт, послуг). Споживач товару (робіт, послуг) є платником реальним[2].
Кожний з цих видів має свої переваги та недоліки (таблиця.1.1) :
Отже, існує велика кількість видів податків. Податкова система не може базуватись тільки на одному виду податків, тому ефективна податкова система країни повинна бути збалансована між всіма видами податків.
Водночас, податки є активним інструментом державного регулювання економіки, яке здійснюється за допомогою зміни: виду податків, податкових ставок, встановлення податкових пільг, підвищення або зниження загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджет. Все це призводить до збільшення або зменшення податкового навантаження на платників податків, що несе за собою низку наслідків.
Посилення податкового навантаження в загальному випадку є чинником, який стримує економічну активність і процеси нагромадження, а також створює умови для прискореного розвитку тіньової економіки. Разом з тим, високий рівень оподаткування може бути прийнятний у випадку ефективного використання бюджетних коштів на загальнонаціональні економічні й соціальні програми. Зниження загального рівня податкового навантаження в загальному випадку сприяє пожвавленню всіх економічних процесів і зменшення частки тіньової економіки, однак супроводжується тимчасовим скороченням дохідної частини бюджету на період до відповідного збільшення податкових баз.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ТА ПІЛЬГОВЕ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ ЗА 2011 – 2013 РОКИ
2.1 Аналіз податкових надходжень зведеного бюджету України
Проблеми оподаткування мають сьогодні особливу гостроту й актуальність. Склад доходів бюджетів усіх рівнів та видів, форми мобілізації грошових коштів до бюджету залежить від системи та методів господарювання, які застосовуються в країні, а також вирішуваних суспільством економічних завдань.
За економічною природою доходи бюджету – це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій [8, с.160]. Згідно Бюджетного кодексу України, класифікація доходів бюджету призначена для чіткого розмежування доходів бюджетів різних рівнів за об’єктивними характерними ознаками з детальним розподілом їх на такі розділи: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти [1].
Податкові надходження – це встановлені законами України загальнодержавні та місцеві податки та збори (обов’язкові платежі) [1].
Таблиця 2.1
Доходи зведеного бюджету України (млрд.грн)
Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об’єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).
Рис. 2.1 Структура доходів зведеного бюджету України за 2013 рік
Отож, розглянемо структуру податкових надходжень зведеного бюджету України за досліджуванні роки [дод. А].
Таблиця 2.2.
Доходи зведеного бюджету України за видами податкових надходжень
(млн. грн.)
|
Доходи |
2011 |
2012 |
2013 |
Абсолютне відхилення |
Відносне відхилення |
|||
|
2011/2012 |
2012/2013 |
2011/2012 |
2012/2013 |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
|
Податкові надходження у. т. ч. |
334691,90 |
360567,2 |
353968,1 |
25875,3 |
-6599,1 |
7,7 |
-1,8 |
|
|
Податок на доходи |
115321,5 |
123885,4 |
127144,9 |
8563,9 |
3259,5 |
7,4 |
2,6 |
|
|
Податки на власність |
673,6 |
685,1 |
576,7 |
11,5 |
-108,4 |
1,7 |
-15,8 |
|
|
Збори та плата за спеціальне використання природних ресерсів |
14826,4 |
17537,3 |
28862,9 |
2710,9 |
11325,6 |
18,2 |
64,5 |
|
|
Внутрішні податки на товари і послуги |
164012,9 |
177255,5 |
164937,4 |
13242,6 |
-12318,1 |
8,0 |
-6,9 |
|
|
Продовження таблиці 2.2 |
||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
|
Податки на міжнародну торгівлю |
11774 |
13186,5 |
13342,5 |
1412,5 |
156 |
11,9 |
1,1 |
|
|
Рентна плата, збори за паливно-енергетичні ресурси |
21145,5 |
17654,3 |
5700,2 |
-3491,2 |
-11954,1 |
-16,5 |
-67,7 |
|
|
Місцеві податки і збори |
2549,8 |
5456,9 |
7314 |
2097,1 |
1857,1 |
114,01 |
34 |
|
|
Інші податки і збори |
4387,9 |
4909,9 |
6089,1 |
522 |
1179,2 |
11,89 |
24 |
Як видно з таблиці 2.2 податкові надходження до державного бюджету у 2011 році дорівнювали 334691,90 млн.грн, у 2012 році 360567,2 млн.грн що більше ніж у попередньому році на 25875,3 млн. грн, або на 7,7 % , а у 2013 році дорівнювали 353968,1 млн.грн., що менше ніж у попередньому році на -6599,1 млн. грн., або на -1,8 %.
Таким чином, у 2012 р. порівняно з 2011 р. податок на доходи збільшився на 8563,9 млн.грн, або на 7,4%; податки на власність – на 11,5 млн.грн, або на 1,7%; надходження від зборів та плату за спеціальне використання природних ресерсів – на 2710,9 млн.грн., або на 18,2%; податки на міжнародну торгівлю – на 1412,5 млн.грн., або на 11,9%; місцеві податки і збори на 2097,1 млн. грн., або на 114,01 %; інші податки і збори – на 522 млн.грн, або на 11,89 %; надходження від рентної плати зменшились на 3491,2 ммлн.грн. або на 16,5%.
Відповідно у 2013 р. порівняно з 2012 р податок на доходи збільшився на 3259,5 млн.грн, або на 2,6 %; податок на власність зменшився на 108,4 млн.грн., або на 15,8%; надходження від зборів за спеціальне використання природних ресурсів збільшились на 11325,5 млн.грн, або на 64,5 %; внутрішні податки і збори зменшилися на 12318,1, або на 6,9 %; податки на міжнародну торгівлю зросли на 156 млн.грн, або на 1,1%; надходження від рентної плати зменшилися на 11954,1 млн.грн., або на 67,7%, місцеві податки і збори зросли на 1857,1 млн.грн, або на 34%, надходження від інших податків і зборів збільшилися на 1179,2 млн.грн, або на 24%.
Так як податки є головним джерелом забезпечення держави ресурсами, то вони відіграють величезну роль в економіці країни. Для того щоб простежити значення податків для економіки, проаналізуємо надходження від трьох податків, які приносять Державному бюджету України найбільше надходжень.
Згідно Податкового кодексу України, податок на додану вартість – це форма універсального акцизу, багаторівневий податок, що стягується на всіх стадіях руху товарів від виробника до кінцевого споживача, де кожен учасник процесу виробництва та реалізації сплачує податок, відповідно, до того на скільки він збільшує вартість матеріальних ресурсів, що надійшли до нього. З 31 травня 1995 року в Україні ставка ПДВ складає 20 % [2].
Таблиця 2.3.
Питома вага ПДВ в структурі податкових надходжень та доходах за 2011-2013 рр.
(млн.грн)
|
Показник |
Роки |
||
|
2011 |
2012 |
2013 |
|
|
ПДВ |
130093,7 |
138826,8 |
128269,3 |
|
Податкові надходження |
334691,9 |
360567,2 |
353968,1 |
|
Всього доходів |
398553,5 |
445525,2 |
442788,6 |
|
Питома вага в податкових надходженнях,% |
38,8 |
38,5 |
36,2 |
|
Питома вага в доходах держбюджету,% |
32,6 |
31,1 |
26,9 |
Із таб. 2.3 можна побачити, що ПДВ займає велику частку в податкових надходженнях, і відповідно в доходах бюджету. Зокрема, ці показники за 2011 – 2013 рр. становлять 130093,7 млн.грн, 138826,8 млн.грн та 128269,3 млн.грн., відповідно. А питома вага даного податку в обсязі податкових надходжень та в доходах Державного бюджету України, за досліджуваний період, спадає. З 38,8% у податкових надходженнях та 32,6% у доходах державного бюджету у 2011 році до 36,2% та 26,9% у 2013 році Детальніше це прослідковується на рис. 2.2.
Питома вага ПДВ в Питома вага ПДВ в . . податкових надходженнях доходах держбюджету
Рис. 2.2. Динаміка питомої ваги ПДВ в системі доходів Державного бюджету за 2011-2013 р.р.
Отже, питома вага ПДВ в 2012 та 2013 роках зменшилась порівняно з 2010 роком, але тим не менш, надходження від податку надалі зростають. Але незважаючи на це, відіграє ключову роль у формуванні доходів Державного бюджету.
На другому місці за питомою вагою в доходах Державного бюджету є податок на прибуток підприємств.
Податок на прибуток підприємств є одним з бюджетоформуючих податків в Україні. Водночас, він є найбільш прибутковим серед прямих податків в Україні. Саме він є основним і найвагомішим засобом впливу держави на підприємства і виробництва загалом. Саме за допомогою нього держава може як стимулювати виробництво, так і скорочувати його. Надходження від цього податку – певний індикатор економічного розвитку держави. Але надходження повинні збільшуватись якісно, тобто збільшенням обсягів виробництва та появою нових підприємств, а не підвищенням ставок та загалом податкового тиску на підприємства. Саме така політика і є фактором, який призводить до позитивного економічного клімату всередині держави. Проаналізуємо детальніше надходження від цього виду податку [дод. А].
Таблиця 2.4.
Питома вага податку на прибуток в структурі податкових надходжень зведеного бюджету України за 2011-2013 рр.
(млн.грн)
|
Показник |
Роки |
||
|
2010 |
2011 |
2012 |
|
|
Податок на прибуток |
115321,5 |
123885,4 |
127144,9 |
|
Податкові надходження |
334691,9 |
360567,2 |
353968,1 |
|
Всього доходів |
398553,5 |
445525,2 |
442788,6 |
|
Питома вага в податкових надходженнях,% |
34,4 |
34,3 |
35,9 |
|
Питома вага в доходах держбюджету,% |
28,9 |
27,8 |
28,7 |
Незважаючи на зниження ставки податку на прибуток, зменшення надходжень від цього податку не відбулося.
За даними таблиці 2.5, видно що ці показники складають 115321,5 млн.грн у 2011 році, 123885,4 млн.грн. у 2012 році, та 121744,9 млн. грн. у 2013 році. Питома вага даного податку у доходах держбюджету коливається у межах 16,74 % за 2010 рік, 20,47 % за 2011 рік та 18,78 % за 2012 рік.
Питома вага податку на прибуток Питома вага податку на прибуток . в податкових надходженнях доходах держбюджету
Рис. 2.3. Динаміка питомої ваги податку на прибуток в системі доходів зведеного бюджету за 2011-2013 р.р.
Отже, з рис. 2.3. видно, що питома вага податку на прибуток щороку коливається. Такі коливання пов’язані з зміною ставки на даний вид податку, яка передбачена Податковим кодексом України.
Наступним по кількості надходжень йде акцизний податок .
Акцизний податок – це непрямий податок на споживання підакцизних товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції).
Акцизний податок також виступає активним інструментом регулювання економіки держави та сфери споживання. Здебільшого, акцизи встановлюються на шкідливі для здоров’я споживача товари, тому за допомогою механізму ціноутворення держава може активно впливати та регулювати споживання підакцизних товарів населення.
Розглянемо детальніше місце надходжень від акцизного податку в доходах державного бюджету.
Таблиця 2.5
Питома вага акцизного податку із вироблених в Україні та ввезених в Україну підакцизних товарів в структурі податкових надходжень та доходах зведеного бюджету за 2011-2013 рр.
|
Показник |
Роки |
||
|
2010 |
2011 |
2012 |
|
|
Акцизний податок із вироблених в Україні підакцизних товарів |
26097,1 |
28660,9 |
27721,3 |
|
Акцизний податок із ввезених на територію України підакцизних товарів |
7822 |
9767,7 |
8946,8 |
|
Податкові надходження |
334691,9 |
360567,2 |
353968,1 |
|
Всього доходів |
398553,5 |
445525,2 |
442788,6 |
|
Питома вага в податкових надходженнях,% |
10,1 |
10,6 |
10,3 |
|
Питома вага в доходах держбюджету,% |
8,5 |
8,6 |
8,2 |
Як можна побачити з таблиці 2.5 питома вага акцизного податку є досить високою. У 2011 році доходи бюджету від акцизного податку становили 33919,1 млн.грн, у 2012 році – 38428,6 млн. грн. та 36668,1млн.грн у 2013 році. Розглянемо тенденцію на рис.2.3
Питома вага акцизного податку Питома вага акцизного податку . в податкових надходженнях в доходах держбюджету
Рис. 2.3. Динаміка питомої ваги надходжень від акцизного податку в системі доходів зведеного бюджету за 2011-2013 років
Отже, податки виступають важливим інструментом регулювання державної економіки. Так як вони займають найбільшу вагу в доходах Державного бюджету, то збільшення надходжень від них прямо пропорційно впливає на розмір доходів Державного бюджету, що в свою чергу, дозволяє державі активніше здійснювати економічні та соціальні реформи, підвищувати добробут населення, розвивати економіку шляхом інвестування більших обсягів кошт, що надійшли від податків.
2.2 Аналіз пільгового оподаткування в Ураїні за 2011-2013 р.р.
Відповідно до ст. 30 Податкового Кодексу України податкова пільга – передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом: податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; встановлення зниженої ставки податку та збору; звільнення від сплати податку та збору.
В різні роки пільги обліковувались за різними методиками: протягом 2011-2013 рр. було визначено класифікацію податкових пільг відповідно до бюджетних втрат за певними категоріями: А – не призводять до втрат бюджету; В – призводять до втрат бюджету, Н – переваги в оподаткуванні, що за економічною суттю не є фінансовою підтримкою платника та Z – зменшують надходження. Розглянемо показники наданих державою пільг.
Таблиця 2.6
Показники витрат зведеного бюджету від надання пільг у 2011-2013 рр. [26]
(млрд.грн)
|
2011 |
2012 |
2013 |
|
|
ВВП |
1 302 |
1 411,2 |
1 454,9 |
|
Податкові надходження |
334,7 |
360,5 |
353,9 |
|
втрати від надання пільг |
59,2 |
48,7 |
70,4 |
|
співвідношення пільг до податкових надходжень |
17,7 |
13,5 |
19,9 |
Витрати від надання податкових пільг у 2013 році дорівнюють 70,4 млрд.грн, цей показник є найбільшим за всі досліджувані роки. Втрати від надання пільг у 2013 році більші за втрати 2012 року на 44,5%, а у порівнянні з 2011 роком на 18,9%. Для кращого розуміння розглянемо рис. 2.4
(млрд.грн)
2011 2012 2013
Рис. 2.4 Витрати зведеного бюджету від надання пільг у 2011-2013 р.р.
Для того щоб краще розуміти значення пільг, необхідно розглянути, розміри податкових пільг по різних податках.
Таблиця 2.7
Розподіл втрат від податкових пільг за видами податків, [26,27]
(млн..грн)
|
Вид податку |
2011 |
2012 |
2013 |
|
Податок на прибуток підприємств |
15366,8 |
15108,8 |
10227,3 |
|
% до валового обсягу пільг |
26,2 |
31,1 |
14,5 |
|
Плата за землю |
256,8 |
359,2 |
365,2 |
|
Податок на додану вартість |
41018,2 |
30271,4 |
57126 |
|
Продовження таблиці 2.7 |
|||
|
% до валового обсягу пільг |
69.8 |
62,2 |
81,1 |
|
Акцизний податок із вироблених в Україні товарів |
2011,1 |
2765,5 |
2500,1 |
|
Акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) |
114,1 |
154,2 |
204,7 |
|
Усього |
58763 |
48659,1 |
70423,3 |
Згідно з таблицею 2.7 бачимо що найбільше податкових пільг припадає на ПДВ та податок на прибуток підприємств. Податкові пільги з ПДВ у 2011 році дорівнюють 41018,2 млн.грн., тобто 69,8 від загального обсягу пільг; у 2012 році – 30271,4 млн.грн та 62,2%; у 2013 році – 57126 млн. грн. та 81,1% відповідно. Податкові пільги з податку на прибуток підприємств у 2011 році дорівнюють 15366,8 млн.грн., тобто 26,2 % від загального обсягу пільг; у 2012 році – 15108,8 млн.грн та 31,1 %; у 2013 році – 10227,3млн. грн. та 14,5% відповідно. Розглянемо на рисунку 2.5
Рис. 2.5 Структура втрат бюджету внаслідок пільг у розрізі податків протягом 2011-2013 рр.
Однією з галузей економіки яке отримує податкові пільги є книговидання.
Таблиця 2.8
Динаміка обсягів видавництва та підтримка державою книговидання протягом 2011-2013 рр [26, 27]
|
2011 |
2012 |
2013 |
|
|
Річний тираж книжок і брошур, млн.грн |
46,57 |
62,12 |
69,58 |
|
Підтримка державою книговидання, млн.грн |
26,30 |
27,70 |
22,30 |
Як видно з таблиці 2.8 річний тираж книжок і брошур збільшується незважаючи на зменшення державної підтримки. З 46,57 млн.грн у 2011 році, до 69,58 млн.грн у 2013 році.
Рис. 2.6 Динаміка обсягів видавництва та підтримки державою книговидання протягом 2011-2013 рр.
Податкова пільга – передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору. За допомогою податкових пільг держава може, та впливає на розвиток економіки. В Україні найбільше використовуються пільги по ПДВ та податку на прибуток підприємств.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ЯК ОСНОВНОГО ІНСТРУМЕНТУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
3.1 Досвід оподаткування зарубіжних країн
Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.
Вивчення досвіду боротьби із злочинами у сфері опо даткування розвинутих країн показало, що система опо даткування є основним інструментом регулювання еко номіки. Оподаткування – це не тільки джерело великої части ни доходів держави, але й один з найважливіших важе лів державного впливу на сферу бізнесу.
Розглянемо податкові системи деяких країн світу.
Головне місце у федеральній податковій системі США посідають три податки: індивідуальний прибуток; на соціальне страхування; на прибуток корпорацій. Федеральний індивідуальний прибутковий податок стягується з усього працездатного населення США. Ним оподатковуються практично всі види доходів, які можуть бути одержані населенням: заробітна плата і допомога; прибуток від приватної підприємницької діяльності; відсотки за внесками в кредитно-ощадні установи; дивіденди; рента; допомога по безробіттю, що виплачується приватними компаніями. Не підлягають оподаткуванню доходи від відсотків, які отримують утримувачі деяких видів цінних паперів, що випускаються урядами штатів. Частково оподатковуються пенсії та допомога із соціального страхування.
Після того, як платник податків зробив усі дозволені законом вирахування зі свого валового річного доходу, сума, яка залишилася, безпосередньо оподатковується прибутковим податком. Другим за значенням із федеральних податків є податок на соціальне страхування, що стягується лише з доходів від заробітної плати і дарування (тому його іноді називають податком на заробітну плату). Цей податок має ряд специфічних рис. Перш за все він стягується в рівних частинах з робітників, наймодавців та підприємців. Це означає, що підприємець сплачує за кожного зайнятого в нього на підприємстві суму, яка дорівнює розміру податку, що стягується з даного робітника. До того ж податком на соціальне страхування оподатковується не вся зарплата, а лише частина її до певного рівня, встановленого в законодавчому порядку (податкова база).
Третім великим федеральним податком є податок на прибуток корпорації. Ним оподатковується валовий перерозподільний прибуток корпоративного бізнесу. Прибуток у розмірі 50 тис. дол. оподатковується за максимальною ставкою – 34% [20].
Канада – це країна з розвиненою ринковою економікою. За минуле десятиліття, після періоду деякого спаду, економіка Канади зростає швидкими темпами, їй властивий низький рівень безробіття й великі суми коштів дохідної частини федерального бюджету. Система оподаткування Канади в сучасних умовах представлена трьома рівнями: федеральним (48% державних доходів), провінційним (42%) та місцевим (10%).
Оригінальною рисою канадської податкової системи є те, що держава вимагає сплати податків з будь-яких доходів, у тому числі й нелегального походження, одержаних, наприклад, від торгівлі наркотиками чи проституції. Тому слідчі органи, крім самого факту злочинної діяльності, в усіх випадках з’ясовують й розмір одержаного доходу.
Ось, до прикладу, податок на дохід корпорацій справляється з чистого доходу (прибутку) за пропорційними диференційованими по провінціях ставками в межах від 14% до 17%. При цьому Квебек застосовує трьохступеневу структуру ставок: 3% – на малий бізнес; 5,5% – на підприємства в галузях виробництва, переробки, будівництва, видобутку природних ресурсів; 13% – на доходи інших корпорацій [21].
У Федеративній Республіці Німеччини базою прибуткового податку є сукупний дохід фізичної особи. Податок сплачується на основі декларації або стягується безпосередньо з джерела доходу. Так, податок із заробітку найманих працівників утримується роботодавцем. В основу оподатковування покладено принцип рівного податку на рівний дохід незалежно від його джерела. Всі, хто отримує доходи з декількох джерел, подають податкову декларацію.
У Німеччині традиційно існує так звана класова система оподаткування, де в основу класифікації платників на класи покладений їх соціально-громадянський статус:
І ) неодружені працюючі без дітей;
ІІ) неодружені, розлучені, овдовілі;
ІІІ) одружені, при умові, що в сім’ї працює один із подружжя; а якщо працюють обоє, то один із них може за спільною згодою перейти до V класу;
ІV) працюють обоє з подружжя, але оподатковуються нарізно;
V) одружені працюючі, один із них оподатковується за умовами ІІІ класу;
VІ) працюючі, котрі одержують заробітну плату в декількох місцях.
Наявність податкових класів за соціальною ознакою створює додаткові можливості користування пільгами шляхом переходу з класу в клас. Наприклад, працююче подружжя може саме собі створити пільгу таким чином: один із них переходить з третього в п’ятий клас, в такому разі їх сукупний дохід ділиться на дві рівні частини, податок справляється з кожної половини доходу окремо за зниженою в силу прогресивної шкали податковою ставкою, а потім подвоюється. В результаті сума двох податкових зобов’язань, взятих окремо, буде меншою, ніж оподаткування сукупного доходу[23].
Серед прямих податків Італії основним є прибутковий податок з громадян, який стягується за шедулярною формою, тобто обкладається кожна частина доходу окремо в залежності від джерела доходу. Прибутковий податок з фізичних осіб резиденти сплачують із усіх видів доходів, одержаних в Італії і за кордоном, нерезиденти – лише з доходів, одержаних в Італії. Залежно від свого походження джерела доходів поділені на п’ять категорій, кожній з яких властиві свої особливості оподаткування: нерухоме майно (земля і будівлі); капітал; підприємництво; трудові доходи від роботи за наймом і в порядку самозайнятості осіб вільних професій; інші джерела. Під одною назвою по суті справляються п’ять різних податків.
Податок на нерухоме майно справляється на основі кадастрових оцінок, котрі переглядаються кожні 10 років. Норми оподаткування диференційовані залежно від характеру експлуатації майна. Так, здані в оренду, належні державі, зайняті під будівництво землі не оподатковуються. Якщо земельна ділянка або будівля не використовуються за призначенням, кадастрова оцінка збільшується за встановленою системою коефіцієнтів (максимально до 300%).
Прибутковий податок на капітал справляється в момент і по місцю одержання доходу. Він поширюється на депозитні рахунки в банках, проценти по позиках, доходи від цінних паперів, лотерейні виграші. Проценти по банківських рахунках оподатковуються за ставкою 25%; по облігаціях, бонах і кредитних сертифікатах – 12,5%; по іноземних позиках – 30% [19].
У Великобританії, податок на прибуток – фіскально й соціально найбільш важливий податок. Він передбачає низку пільг:
- неоподатковуваний мінімум складає 3445 фунтів стерлінгів на рік;
- для осіб старших 64 років – 4200 фунтів стерлінгів;
- для осіб старших 74 років – 4370 фунтів стерлінгів;
- неповним сім’ям, які мають дітей віком до 16 років;
- неповним сім’ям, діти яких навчаються у вищих навчальних закладах денної форми навчання;
- оподатковуваний дохід зменшується на суму витрат, пов’язаних з одержанням доходу (спецодяг, обладнання для роботи), а також на суми внесків до пенсійних і благодійних фондів, медичної страховки для старших 65 років, процентних платежів по позиках на придбання житла та власності (максимум 30 тис. фунтів стерлінгів);
До цього ж у Великобританії існує дещо інший принцип (на відміну від інших кран Європи) побудови та нарахування податку на прибуток, який розподіляє дохід на певні групи (шедули) в залежності від джерела отриманого доходу. Діє всього 5 груп, кожна така група оподатковується за особливим принципом і названа в порядку англійського алфавіту: A, C, D, E, F.
Отже, в розглянутих розвинутих країнах світу основними об’єктами оподаткування є прибутки великих корпорацій. Але фізичні особи також сплачують значні внески до державного бюджету. При цьому, незважаючи на значний податковий тягар, інтенсивність податкових надходжень до державного бюджету є значною. Все це, на мою думку, могло бути спричинене ментальністю населення, високим рівнем політичної стабільності та рейтингу довіри до влади, а також значною прозорістю та демократичністю діяльності органів державної влади.
3.2 Проблеми та шляхи удосконалення податкової системи в Україні
Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.
Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.
Отож, на сучасному етапі однією з проблем податкової системи України є значна складність нормативно-правових актів у сфері оподаткування. Велика кількість платників податків недостатньо освідомленні про свої права. Все це підсилюється забюрократизованістю у процесах справляння податків. Але, слід зауважити, що із прийняттям Податкового кодексу спостерігаються позитивні тенденції у вирішенні цієї проблеми. За результатами опитування регіональними органами Державної Податкової Служби 18590 жителів України, 82% з них відмітили, що, у зв’язку з введенням у дію Податкового кодексу, податкове законодавство стало більш зрозумілим [17].
Головною проблемою у сфері оподаткування нашої країни, на нашу думку, є майже відсутність стимулів для сплати податків. Тому в державі виникає таке явище як «зарплата в конвертах». Велика кількість роботодавців сплачують офіційно лише мінімальну заробітну плату працівникам, а «на руки» видають решту, а бувають й такі, що працюють взагалі неофіційно (в результаті перевірки у 2011 році було виявлено 76 тис. працівників, які працюють без трудових угод. Ще 34 тис. громадян здійснювали підприємницьку діяльність без державної реєстрації. Порушення трудового законодавства виявлені майже на 95% перевірених підприємствах. Кожний п’ятий роботодавець сплачує заробітну плату нижче прожиткового мінімуму). Все це робиться для того, щоб уникнути стягнення податків. Звісно ж, стимули є : хто сплачує внески – той буде соціально захищеним в майбутньому. Але постійна політична і законодавча нестабільність та значний рівень корупції в державі негативно вплинув на свідомість населення. Все це призводить до зменшення податкових надходжень до державного бюджету [18].
Ще одним недоліком податкової системи України є спрямування її на погашення дефіциту державного бюджету, шляхом вилучення доходів господарюючих суб’єктів. Спостерігається відсутність чіткого взаємозв’язку податкової системи з розвитком економіки і діяльністю безпосередніх її суб’єктів. Це, у свою чергу, призвело до того, що податкова система розвивається відірвано від безпосередніх суб’єктів оподаткування. Підприємства зацікавлені в отриманні мінімального прибутку, щоб уникнути надмірного податкового тиску.
Існують і позитивні зрушення. Так, за результатом податкової реформи 2011 року Світовий банк вніс Україну до переліку трьох країн регіону, які за останні 8 років найбільш істотно скоротили кількість часу, необхідного для виконання податкових зобов’язань. Так, за показником «витрати часу на податкову звітність» експерти Світового банку констатували скорочення з 657 годин у минулому році до 491 годин у цьогорічному рейтингу. Скороченню витрат часу на виконання податкових формальностей сприяли масштабні заходи із популяризації та вдосконалення систем електронної звітності, спрощення процедури реєстрації нових платників ПДВ, удосконалення декларацій та податкових розрахунків. Скоротити час на адміністрування податку на прибуток (на сьогодні це 19 годин на рік) дозволить запровадження з 1 січня 2013 року сплати цього податку на підставі річної податкової декларації для платників, доходи яких перевищують 10 млн. грн.[25]
Отже, метою реформування податкової системи України має бути створення податкової системи, сприятливої для економічного зростання всіх галузей економіки країни. На нашу думку, основними шляхами вирішення проблем у сфері податкової політики в Україні повинні бути такі дії:
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновки, що податкова система України перебуває на етапі активних реформ. Важливо саме зараз сформувати стабільну та збалансовану податкову систему, яка б заклала фундамент для подальшого ефективного розвитку економіки нашої країни. Водночас, потрібно не забувати про податковий тягар на кожного платника податків. Необхідно створити розгалужену систему стимулювання платників податків до подальшого їх розвитку, активного вивчення податкового законодавства та самостійного виведення їх операцій з тіні. Також, важливим є створення стабільного та позитивного політичного клімату, який дозволив би збільшити довіру населення до органів державної влади та зменшити так званий «фіскальний синдром» у платників податку.
Безумовно, створити ідеальну податкову систему, яка б задовольняла інтереси і держави, і платників держави, досить складно. Однак існують певні принципи, ігнорування яких може взагалі завести податкову систему у глухий кут. Перш за все це такі основні принципи, як соціальна справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільність, гнучкість. В Україні ж ці принципи на сучасному етапі як свідомо, так і несвідомо ігноруються, що породжує проблеми визначення розміру, кількості податків, способу їх стягнення.
ВИСНОВКИ
Отже, після проведення досліджень, можна зробити висновок, що теорія оподаткування пройшла неабиякий шлях свого розвитку і розглядалася багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими.
В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими фінансовими регуляторами є насамперед податки, які забезпечують вилучення і перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави. Податки – це обов’язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу.
За економічною сутністю податки є обов’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Більшість економістів, які займалися вивченням сутності терміну «податок», вважають, що він виконує такі 2 основні функції: фіскальну та розподільчо-регулюючу.
Залежно від різних класифікаційних ознак податки поділяються на різні види: на загальнодержавні та місцеві, прямі та непрямі, закріплені та регулюючі та інші. Слід зауважити, що податки відіграють важливу роль серед державних доходів, оскільки вони становлять понад 85% дохідної частини бюджету. Податкові надходження - це доходи, що акумулюються в формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та платежів і залучаються до складу державного бюджету.
Проведений аналіз свідчить, що податкові надходження щорічно зростають. У цьому випадку можна сказати, що відбуваються позитивні зрушення в системі оподаткування нашої країни, адже ці надходження збільшуються за рахунок прибутків підприємств та реєстрації нових платників податків, а не за рахунок підвищення податкових ставок. Яскравим прикладом цього є один з найбільш бюджетоформуючих податків – податок на прибуток підприємств.
Протягом останніх років спостерігалося постійне збільшення кількості пільг, надання яких часто було невиправданим. Проте формальне скасування більшості податкових пільг не вирішить проблеми втрат бюджету, оскільки пільги є вагомим інструментом для забезпечення соціального захисту населення та підтримки розвитку економіки. Для того щоб вони повною мірою виконували свої функції, необхідно провести низку реформ: уточнити дефініцію поняття «податкова пільга», провести узагальнення, класифікацію пільг із визначенням критеріїв ефективності та обґрунтування права на їх існування на умовах системності та взаємопов’язаності; обґрунтувати методику обліку втрат бюджету від пільг; узгодити та систематизувати нормативно-правову базу, яка визнача є та регулює надання пільг; перейти від застосування звільнення від оподаткування до пільгових ставок оподаткування (як у країнах ЄС). Доцільно імплементувати зарубіжний досвід щодо зменшення податкових зобов’язань підприємства на частину інвестиційно-інноваційних витрат, понесених у відповідному податковому періоді. Звільнення від оподаткування має застосовуватися з метою симулювання інвестиційних процесів, підтримки інноваційної діяльності, розвитку економіки.
Надання пільг має носити не випадковий характер, а бути інтегрованим у стратегічні плани розвитку економіки, мати підтримку з боку держави щодо джерел фінансування. Та насправді ключові очікування інвесторів лежать не у фіскальній, а в адміністративній площині: необхідно руйнувати корупційні схеми, формувати зрозумілі, прозорі умови введення бізнесу і рівні умови роботи на ринку. Пошук шляхів вирішення вищеокреслених проблем має бути об’єктом окремого дослідження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ