Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Заявка для участі у семінарі
Я хотіла б узяти участь у роботі Всеукраїнського науково-практичного семінару «Педагогічна майстерність : навчально-методичне забезпечення теорії і технології професійного розвитку вчителя» (до 95-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського)
Прізвище Шумілова
Ім’я Ірина
По батькові Федорівна
Вчений ступінь кандидат педагогічних наук
Учене звання доцент
Посада навчання у докторантурі ХНПУ ім. Г.С. Сковороди
Організація (повна назва) Бердянський державний педагогічний університет
Адреса, телефон дом. (06153) 4-09-94; моб. (066) 307-95-87
Секція (орієнтовний вибір) Теорія і практика розвитку і саморозвитку особистості вчителя на початку ХХІ століття
Бронювання житла 1 місце
Назва доповіді Формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у досвіді В.О.Сухомлинського
Форма участі у конференції очна
Підпис Шумілова
Дата 5.09.2013 р.
УДК [378.147+371.134]:37(477)(09)
І.Ф. Шумілова
доцент кафедри педагогіки
вищої школи, управління
навчальним закладом та
методики викладання
суспільствознавчих дисциплін
Бердянського державного
педагогічного університету
Формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у досвіді В.О.Сухомлинського
Анотація. У статті проаналізовано науково-педагогічну літературу, праці видатного педагога В.О.Сухомлинського з питань формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. У результаті аналізу, узагальнення й синтезу науково-педагогічної інформації охарактеризовано зміст ознак і властивостей загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Ключові слова: загальнокультурна компетентність (ЗКК), ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей, складові ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей, фактор формування ЗКК, педагогічне краєзнавство, педагогічно-краєзнавча діяльність.
Аннотация. В статье проанализирована научно-педагогическая литература, труды выдающегося педагога В.А. Сухомлинского по вопросам формирования общекультурной компетентности будущих учителей гуманитарных специальностей. В результате анализа, обобщения и синтеза научно-педагогической информации охарактеризовано содержание и особенности общекультурной компетентности будущих учителей гуманитарных специальностей.
Ключевые слова: общекультурная компетентность (ОКК), ОКК будущих учителей гуманитарных специальностей, составляющие ОКК будущих учителей гуманитарных специальностей, фактор формирования ОКК, педагогическое краеведение, педагогически-краеведческая деятельность.
Shumilova I.F. The formation of common cultural competence of future teachers of humanities in the experience of V.A. Sukhomlinsky
Аnnotation. The article analyzes the scientific and educational literature, works of outstanding teacher V.A. Sukhomlinsky on the issues of common cultural competence of future teachers of humanities. As a result of analysis, synthesis and synthesis of scientific and educational information, characterized by content and features of common cultural competence of future teachers of humanities.
Keywords: general cultural competence (GCC), GCC of future teachers of humanities, components GCC of future teachers of humanities, factor in the formation GCC, local history teacher, pedagogically-regional studies.
Постановка проблеми. Багато вчених у своїх дослідження зазначають, що культура – це сфера духовного життя суспільства і має тісний зв’язок з вихованням і освітою. Навіть у перекладі з латині культура означає виховання, освіта, розвиток. Ми вважаємо, що висновок І.П. Аносова, В.В. Молодиченка, Т.С. Троїцької є науково обґрунтованим і доцільним для нашого дослідження. Автори розглядають освіту як спосіб і результат набуття особистістю культурності, а освітні зміни, сприймають як рух від людини культурної, тобто центральної фігури історичного прогресу. Саме з цих позицій людина, засвоївши необхідну сукупність соціального досвіду й етики відкритого діалогу, творить неповторний світ культури та власну долю [1, с. 8].
Ми спираємось на висновки С.О. Сисоєвої, яка зазначає, що сьогодні освіта сприймається як процес зовнішнього впливу на засвоєння людиною узагальненого об’єктивного, соціального досвіду, норм, цінностей, як спеціальна сфера соціального життя, унікальна система, своєрідний соціокультурний феномен, сутнісна характеристика етносу, суспільства, людської цивілізації, способів її самозбереження й розвитку, як цілісна єдність навчання, виховання й розвитку, саморозвитку особистості. А також як збереження культурних норм з орієнтацією на майбутній стан культури, як соціокультурний інститут, що сприяє економічному, соціальному, культурному функціонуванню і вдосконаленню суспільства. І певною мірою як рівень загальної культури та освіченості людей” [3, с. 140].
Набуття культурного досвіду учнями, студентами як синтезу елементів культури передається через зміст освіти. У цьому контексті слід зазначити, якщо мета вищої педагогічної освіти спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, професійно-педагогічної підготовки вчителів, то результатом мають стати досягнення ключових і предметних компетентностей, які відображають сучасні вимоги до рівня кваліфікації, мобільності, сукупності професійно-важливих якостей” [2]. Саме про формування педагогічної ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у досвіді роботи В.О. Сухомлинського у Павлиській середній школі і буде йти мова у даній статті.
Слід зазначити, що проблема формування загальнокультурної компетентності (далі ЗКК) майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей тісно пов’язана з реформаційними змінами в освіті з питань гуманітаризації, гуманізації, індивідуалізації, інноваційності. Це позначається, як наголошують вчені на об’єднанні зусилля всіх, хто тією чи іншою мірою здійснює науково-освітній простір та інтегрується у нього. У створенні умов для цілісного освітнього простору, забезпеченні особистісної спрямованості навчання й виховання та в оптимальному виборі стилю відносин усіх учасників освітнього простору [1, с. 9].
Так, унікальною здатністю актуалізувати професійний інтерес майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до широкого кола загальнокультурних проблем володіють гуманітарні дисципліни. Підхід до педагогічної діяльності розглядається нами з позиції значущості гуманітарних дисциплін у становленні професіоналізму майбутнього вчителя як особистості. Адже якість, результати навчально-виховного процесу школи залежать в першу чергу від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.
Аналіз сучасних наукових досліджень. Теоретичний і практичний досвід видатного педагога В.О. Сухомлинського привертає увагу, як вітчизняних, так і зарубіжних викладачів, вчителів, студентів, науковців. Плідний внесок з питань вивчення багатогранної спадщини зробила О.В. Сухомлинська. Вивченню ідей педагога з питань гуманізації процесу виховання присвятили дослідження І.А. Зязюн, М.Ю. Красовицький, О.В. Сухомлинська, Г.О. Шкляєвої, М.Д. Ярмаченко та ін.; питання особистості вчителя розкрито у працях В.І. Євдокимова та ін.; питанням громадянськості педагога присвячено дослідження І.Д. Беха та ін.; питання виховання особистості у колективі розкрито у працях С.Л. Соловейчик та ін.
Проте аналіз поглядів В.О. Сухомлинського про формування ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей з позицій сьогодення потребує подальшого дослідження, що й зумовило вибір теми нашої статті.
Мета статті – виявити основні компоненти ЗКК у досвіді В.О. Сухомлинського та з’ясувати вплив гуманітарних дисциплін на формування ЗКК майбутніх учителів.
Виклад основного матеріалу. Ідеї формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей знайшли своє відображення в теоретичних і практичних здобутках видатного педагога. В таких відомих творах, як „Серце віддаю дітям”, „Духовний світ школяра”, „Павлиська середня школа”, „Сто порад вчителю” та багатьох інших, які відображають життєдіяльність школи, особливості колективу учнів, характеризують шляхи формування вчителя як особистості, розкривають особливі людські відносини вчителя і учня у шкільному колективі.
Так, на кожній сторінці книги „Серце віддаю дітям” педагог-гуманіст розкриває глибинні основи педагогічної діяльності вчителя, його особистості. В.О. Сухомлинський висуває вимоги до вчителя, які актуальні і допомагають майбутнім учителям знайти вагомі фактори формування ЗКК учнів у сучасній школі. Автор доводить на власному прикладі, що кожен вчитель має піклуватися про формування у себе педагогічних почуттів, емоцій, поглядів, переконань; прагнути до творчої праці дослідницької діяльності в галузі навчання і виховання; вміти організовувати навчально-виховну діяльність, як власну, так і своїх вихованців; доводити на особистому прикладі можливості самореалізації, як учням, так і колегам; працювати над формуванням власної педагогічної культури. Як стверджував В.О. Сухомлинський про необхідність розвивати здатність до самокритики і самовдосконалення.
Ці ідеї він розкриває у книзі „Сто порад вчителю”, „Серце віддаю дітям”. Так, у творі „Сто порад вчителю”, а саме у статті „Бачити себе” він стверджує, що вчитель є перш за все вихователем, який має розвивати в собі „здатність відчувати духовний світ дітей”, формуючи, в першу чергу у себе душевні якості – „уміння проникнути у духовний світ дитини”, здатність піклуватися про розумовий, моральний, естетичний, емоційний, фізичний розвиток дитини, мати з дитиною спільні духовні інтереси, передавати йому власні духовні багатства, виховуючи при цьому свої духовні почуття, що має пряме відношення до формування ЗКК [6, с. 8–9].
У творах видатного педагога розкривається моральний зміст самовиховання. У рамках нашого дослідження це є важливим фактором самовиховання ЗКК майбутніх учителів щодо їх підготовки до роботи з учнями. Які саме вимоги до вчителя висуває В.О. Сухомлинський? Які якості „повинні” формувати у себе майбутні вчителі гуманітарних спеціальностей з метою поглиблення ЗКК.
Аналізуючи твори В.О. Сухомлинського, ми прийшли до висновку, що потрібно знати майбутньому вчителю з питань душевного стану дитини. У цьому напрямку педагог характеризує такі якості: уміння виховувати дитину так, щоб у неї були цінності душі, уміння змушувати дитину „бачити себе і бачити правильно”, уміння змушувати дитину „переживати власні докори сумління” без покарання, здатність володарювати над власними почуттями, уміння „виробляти, відточувати” у дитини „здатність бути вихованою”, уміння „спрямовувати духовні сили кожного на пізнання і відчування поряд із собою іншої людини”, „здатність бути суддею власних вчинків” [4, с. 494].
У рамках нашого дослідження, всі ці якості мають пряме відношення до ЗКК майбутнього вчителя, яка лишається поки що малодослідженим явищем, хоча з’явилися роботи, в яких здійснюються перші спроби наукового осмислення сутності феномену й інтерпретації його змісту і структури в Україні: Т.В. Несвірська, О.В. Овчарук, О.М. Олексюк, Г.Р. Шпиталевська, Л.М. Яковлева та ін., в Росії: Т.В. Єжова, Н.Ю. Конасова, Н.Ю. Русова, С.Л. Троянська та ін. Думки науковців співпадають з ідеями висунутими В.О. Сухомлинським на протязі довготривалої педагогічної діяльності.
Виходячи з вищезазначеного, на нашу думку, до найбільш характерних ознак ЗКК, формування якої у майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей є рушійною силою їх професійної підготовки слід віднести: психолого-педагогічні знання про ЗКК і шляхи її формування в учнів; знання про національну, загальнолюдську, педагогічну культури; знання про види мистецтва; знання про соціальні, професійні, особистісні мотиви педагогічної діяльності; знання і уміння про педагогічну культуру, а саме, комунікативні здібності.
В.О. Сухомлинський велику увагу приділяв якостям, які повинні бути притаманні педагогічному колективу: особистісні, професійні, морально-етичні, управлінські, естетичні, психологічні. У творі „Павлиська середня школа”, „Духовний світ школяра” педагог особливої уваги надає проблемам виховання національної культури на культурному досвіді нашого народу.
Спираючись на педагогічний досвід В.О. Сухомлинського у нашому дослідженні з проблеми формування ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей, вважаємо за доцільне стверджувати, що в процесі професійної підготовки майбутніх учителів має формуватися професійно-значуща якість – ЗКК, що при повній відповідності всім вимогам педагогічної діяльності дозволяє майбутнім учителям гуманітарних спеціальностей успішно здобувати знання, уміння, навички у сфері загальнокультурної компетенції. Ця професійно-значуща якість може бути визначена як ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Таким чином, загальнокультурна компетентність передбачає сформованість таких особистісних якостей майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей, як: педагогічна культура; здібності у загальній ерудиції, тобто глибокі, всебічні знання з таких галузей наукових знань, як історія України, всесвітня історія, культурологія, українська мова і література, зарубіжні мови і літератури, мистецтво, соціологія, філософія, психологія та інші гуманітарні знання.
Таким чином, спираючись на творчість В.О. Сухомлинського, у нашому дослідженні, вважаємо за доцільне, визначити такі складові ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей: філософська основа, що представляє особливості філософських, педагогічних, психологічних, культурологічних підходів; педагогічна основа, що представляє морально-етичні якості, особистість вчителя та його якості, авторитет вчителя; педагогічна майстерність вчителя, педагогічний такт, педагогічне спілкування, гуманізацію та гуманітаризацію формування ЗКК; психологічна основа, що представляє мотиви поведінки, критичність мислення, здатність до спілкування; суто педагогічна основа, формування у себе морально-естетичних, етичних якостей; виховна основа: виховання самостійних шляхів самовдосконалення, пізнання самого себе, уміння керувати собою; методична основа, що представляє методи і прийоми ЗКК, форми формування ЗКК; інноваційно-методична основа – новизну методів формування ЗКК і їх оптимізацію, методи і прийоми активізації у навчально-виховному процесі, прийоми педагогічної майстерності майбутнього вчителя та їх прояв у формах і методах навчання і виховання; управлінська основа формуванням ЗКК, керівництво формуванням ЗКК.
Слід зазначити, що у творах видатного педагога розкривається маральний зміст самовиховання. У рамках нашого дослідження морально-етичний аспект формування ЗКК майбутніх учителів щодо їх підготовки до роботи з учнями. Які саме вимоги до вчителя висуває В.О. Сухомлинський? Які якості „повинні” формувати у себе майбутні вчителі гуманітарних спеціальностей?
Так, у нашому дослідженні краєзнавство виступає вагомим фактором формування ЗКК. У творчій спадщині Василя Олександровича велика увага приділяється вихованню в осягненні рідного краю, природи, у спілкуванні з людьми праці. Багато форм і методів виховання будуються на використанні місцевого матеріалу – на краєзнавстві.
Наше дослідження переконує, що ефективний вплив на формування ЗКК студентів чинить краєзнавчий навчальний матеріал, що здатен викликати емоції, переживання, збагатити духовний світ майбутніх учителів, сформувати морально-етичні якості, патріотизм, духовний світ школяра тощо. Зрозуміло, що лише цілісний освітній процес сприяє у повній мірі реалізації компетентнісного підходу у формуванні ЗКК. Саме тому, ми пропонуємо розкрити педагогічно-краєзнавчий потенціал у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. Як приклад реалізації цієї педагогічної ідеї нами впроваджено у навчально-виховний процес Бердянського державного педагогічного університету елективні курси „Педагогічне краєзнавство”, „Загальнокультурна компетентність майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей”.
Головною метою цих курсів є розвиток особистості студента, формування загальнокультурної компетентності на основі загальнолюдських та духовних цінностей, наукового світогляду, системних знань, умінь, навичок. В даному контексті велике значення має гуманістична спрямованість, яка виступає системоутворюючим фактором формування ЗКК. А її органічне поєднання з національною історією і традиціями, вплив на морально-етичний розвиток студента сприяють формуванню його активної життєвої позиції у виборі професії вчителя-гуманітарія. Майбутній вчитель повинен знати, розуміти, усвідомлювати, заради чого пізнається природа, культура, світ, щоб надалі у процесі власної педагогічної діяльності використовуючи набір методів, прийомів, форм організації навчання і виховання і допомагати зрозуміти це учням. Розуміти значення культури в житті суспільства й кожної людини, зокрема. На нашу думку, саме використання вчителем краєзнавчого матеріалу, як свідчать результати нашого дослідження, спроможне зробити суттєвий внесок у справу виховання в учнів таких гуманістичних рис, як: доброта, гідність, повага до себе та інших.
Формування ЗКК на краєзнавчому матеріалі, як свідчить наше дослідження, сприяє самовдосконаленню майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. Матеріал з питань самовиховання, самоактуалізації на професії вчителя-гуманітарія студенти знаходять у працях В.О. Сухомлинського.
В педагогічних ідеях В.О. Сухомлинського знаходимо глибоке й різнобічне обґрунтування суті педагогічних явищ, закономірностей, глобальних проблем навчання, виховання, розвитку, формування особистості школяра. У контексті нашого дослідження, звертаємо увагу на тих, що найтісніше пов’язані з гуманізацією виховного процесу. До таких, на наш погляд, належить ідея співробітництва, яка характеризує теоретичний і практичний досвід видатного педагога. Повага до особистості вихованця незалежно від його віку, визнання складності його внутрішнього світу і необхідності відповідального ставлення до долі дитини – переконлива характеристика гуманістичної спрямованості педагогічної системи Василя Олександровича, яка є, на наш погляд, основою формування у майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей ЗКК.
Вивчення досвіду В.О. Сухомлинського у цьому відношенні видається нам досить необхідним, оскільки педагог завжди виходив із розуміння самоцінності особистості, поваги до людини. Метою його діяльності завжди було бачення людини, а саме вихованця в „оптимістичній перспективі” [5].
Виходячи з того, що ЗКК передбачає надання студентам можливості ознайомлюватися зі способами загальнокультурної, педагогічно-краєзнавчої діяльності, сприймати досвід педагогічної діяльності, брати на себе відповідальність у прийнятті педагогічних рішень пропонуємо студентам вибирати шляхи розв’язання творчих або експериментальних завдань. Переважно пропонуємо такі варіанти завдань: робота за зразком; проектування педагогічної діяльності вченого у різних ситуаціях щодо формування духовних якостей учнів на власну діяльність на основі суттєвості ЗКК; використання знань на практиці в ситуації, що приводить студента до нового результату або нового шляху розв’язання педагогічної задачі.
На наш погляд, ознайомлення студентів з творами В.О. Сухомлинського дає можливість з’ясування питання, який вплив мали і мають роботи вченого на світову педагогічну культуру.
Саме з цих позицій, на нашу думку, реалізація особистісно-орієнтованого підходу у вищій педагогічній школі вимагає розробки нових педагогічних технологій. Де акцент переноситься із засвоєння „готових” знань студентами на процес оволодіння ними загальнокультурними способами діяльності, метою яких є збагачення студентів досвідом творчості і формування механізмів самоорганізації та самореалізації де конкретні знання є тільки засобом пізнання і перетворенням дійсності, а не кінцевою метою діяльності. Цими механізмами, на нашу думку, виступають поради видатного педагога щодо написання казок, оповідань, віршів для учнів; побудови, планування і проведення бесіди, розповіді для учнів тощо.
Висновки. Таким чином, у рамках нашого дослідження, з питання формування ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей, творчий потенціал студента ми розуміємо як інтегруючу якість, що характеризує міру можливостей ставити і вирішувати нові завдання у сфері педагогічно-краєзнавчої діяльності, бачити перспективу власних досліджень, що має внутрішньоособистісне значення. При цьому результати педагогічно-краєзнавчої діяльності, оцінюються відносно значущості досягнутої новизни, а також зміни, які відбуваються у свідомості майбутнього вчителя під час творчості і ведуть до його самовдосконалення і самореалізації та можуть слугувати показником рівня використання його творчого потенціалу. За такого підходу творчий потенціал студентів, розглядається нами як здатність до саморозвитку, створення нового не тільки у навколишньому світі, але й у собі.
У подальших наукових пошуках ми плануємо розкрити моральний аспект формування ЗКК майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Література:
3. Сисоєва С.О. Сфера освіти як об’єкт наукового дослідження / С.О. Сисоєва // Освітологія: витоки наукового напряму : монографія / За ред. В.О. Огнев’юка; Авт. кол.: В.О. Огнев’юк, С.О. Сисоєва, Л.Л. Хоружа, І.В. Соколова, О.М. Кузьменко, О.О. Мороз. – К.: ВП «Едельвейс», 2012. – 336 с.
4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 5. Статті. – К., „Рад. школа”, 1977. – 639 с.
5. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина / Василий Александрович Сухомлинский. – Кишинев : Лумина, 1979. – 622 с.
6. Сухомлинский В.О. Сердце отдаю детям / Василий Александрович Сухомлинский. – К.: Рад. шк., 1988. – 272 с.