Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
з навчальної дисципліни«ПАРАЗИТОЛОГІЯ ТА ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ ТВАРИН»
для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)
2011
Розробники: д.в.н., професор, завідувач кафедри паразитології та токсикології Дахно І.С. (Сумський національний аграрний університет); д.в.н., професор, завідувач кафедри паразитології та іхтіопатології Стибель В.В. (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнології
ім. С.З. Гжицького); к.в.н., доцент кафедри паразитології Дідаш К.В. (Національний університет біоресурсів і природокористування України)
Рецензенти: д.в.н., професор кафедри паразитології,член-кореспондент Приходько Ю.О. (Харківська державна зооветеринарна академія); к.б.н. професор, завідувач кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Шендрик Л.І. (Дніпропетровський державний аграрний університет)
1. Засновником вчення про гельмінтологію є:
К.І. Скрябін
Є.Н. Павловський
О.П. Маркевич
В.Л. Якимов
2. Вкажіть гельмінта свиней, яйце якого представлене на рисунку (збільшення ок.х15, об.х20):
Trichuris suis
Oesophagostomum dentatum
Ascaris suum
Ollulanus suis
3. Назвіть хворобу коней, за якої діагностику проводять, досліджуючи зскрібки перианальних складок:
стронгілідоз
оксіуроз
параскароз
парафіляріоз
4. Гельмінт, якими заражуються тварини у разі заковтування інвазійних яєць з кормом:
аскаридат
дирофілярії
диктіокаули
фасціолами
мюлеріями
5. Засновником вчення про арахноентомологію є:
К.І. Скрябін
Є.Н. Павловський
О.П. Маркевич
В.Л. Якимов
6 Назва гельмінта, наведеного на рисунку 6
Echinococcus granulosus
Multiceps multiceps
Taenia pisiformis
Taenia hydatigena
7. Інвазійна стадія личинки збудника опісторхозу в організмі риб, це:
адолескарій
мірацидій
редії
метацеркарій
8. Захворювання, які діагностують у птиці:
трихуроз
аскароз
амідостомоз
капіляріоз
9. Хвороба, основною клінічною ознакою якої є «зачіс» хвоста:
стронгілідоз
оксіуроз
параскароз
парафіляріоз
10. Найбільш ефективний препарат у разі дипілідіозу м’ясоїдних:
рафоксанід
дектомакс
дронцит
універм
левамізол
11. Гельмінт, яйця якого представлені на рисунку:
Moniezia expansa
Thysaniezia giardi
Avitellina centripunctata
Stilesia globipunctata
12. Вид гельмінта, яйце якого представлене на рисунку:
Trichuris suis
Neoascaris vitulorum
Dicrocoelium lanceatum
Echinococcus granulosus
13. Яйця стронгілідного типу у гельмінтів:
трихурисів
буностом
унцинарій
гемонхів
14. Проміжні хазяї телязій, це:
мухи-жигалки
мухи-корівниці
мошки
мокреці
15. Інвазійна личинка збудників фасціольозу називається:
адолескарій
мірацидій
редії
метацеркарій
16. Препарати, що використовують у разі фасціольозу жуйних, це:
роленол
політрем
мебендазол
універм
піперазин
17. Паразитує в органах зору тварин збудник гельмінтозу:
Thelazia gulosa
-Trichuris vulpis
-Thysaniezia giardi
-Uncinaria stenocephala
-Dyphyllobothrium latum
18. Мігрують кровоносними судинами личинки нематод:
неоаскарисів
анкілостом
телязій
аскаридій
токсаскарисів
19. Вкажіть хвороби-зоонози:
дрепанідотеніоз
телязіоз
опісторхоз
фасціольоз
ехінуріоз
20. Хазяїн, в якому личинки гельмінтів не розвиваються, а лише зберігаються в інвазійній стадії:
додатковий
проміжний
дефінітивний
резервуарний
21. Гельмінти, личинки яких представлені на рисунку за мікроскопічного дослідження крові собаки, це:
дирофілярії
унцинарії
токсокари
дипілідії
22. Вид гельмінтів, яйця яких представлені на рисунку (золотисто-жовті):
Fasciola hepatica
Liorchis scotiae
aramphistomum cervi
Echinostoma revolutum
icrocoelium lanceatum
chinococcus granulosus
23. Відносяться до хімічної групи макроциклічних лактонів препарати:
аверсект
бронтел
дектомакс
універм
24. Вкажіть проміжних хазяїв сетарій:
мухи-жигалки
мухи-корівниці
мошки
комарі
25. Основне місце паразитування дикроцелій у овець:
нирки
жовчні ходи печінки
кишечник
легені
26. Досліджують послід птиці у разі підозри на ехіностоматидози методом:
Фюллеборна
послідовного промивання
Бермана-Орлова
Горшкова
27. У гермафродитному членику подвійний статевий апарат мають збудники цестодозів:
аноплоцефалідозів коней
монієзіозу жуйних
ехінококозу м’ясоїдних
тизанієзіозу жуйних
дипілідіозу м’ясоїдних
28. Проміжний хазяїн фасціоли гігантської:
малий ставковик
живородка болотна
болотний ставковик
вушкоподібний ставковик
29. Реєструють частіше дикроцеліоз у регіонах України:
райони, де багато низинних пасовищ
північні райони
південь, степові райони країни
Полісся
реєструється повсюди
30. Розміри, до яких може виростати Taenia saginata:
до 1 метра
до 3 метрів
до 4 метрів
до 10 метрів і більше
31. Захворювання, за якого проводять діагностичні дегельмінтизації, коли клінічні ознаки дають підставу його запідозрити, а лабораторні методи не підтверджують, це:
аскароз
фасціольоз
опісторхоз
монієзіоз
32. Місце паразитування личинок Strongylus vulgaris:
артерії кореня брижі
артерії шлунка
артерії стінки тонкого кишечнику
артерії нирок
33. Статевозрілі аскариси локалізуються:
у товстому кишечнику
у тонкому кишечнику
у печінці
у легенях
34. Нематода курей, яка паразитує в сліпих кишках:
аскарис
дрепанідотенії
гетеракіс
раєтинії
35. Жуйні тварини заражаються збудниками диктіокаульозу через:
заковтування інвазійних яєць
заковтування проміжних хазяїв
заковтування інвазійних личинок
перкутанно
36. Локалізуються дикроцелії в організмі жуйних тварин у:
тонкому кишечнику
товстому кишечнику
шлунку
жовчних протоках печінки
37. Найбільш ефективні за дрепанідотеніозу гусей лікарські форми з вмістом:
гексихолу
альбендазолу
ніклозаміду
празиквантелу
38. Пора року, коли виявляють клінічний прояв гіменолепідідозів у водоплавних птахів:
весна
літо
осінь
зима
39. Найбільш характерні патолого-анатомічні зміни за езофагостомозу свиней:
гіперемія і набряк слизової оболонки товстого кишечнику
гіперемія, крововиливи в легенях
утворення вузликів у стінці товстого кишечнику
білі плями на печінці
40. Заражаються стронгілідами коні:
на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних яєць
внутрішньоутробно
на пасовищі інвазійні личинки активно проникають через шкіру
на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних личинок
41. Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за оксіурозу:
препарати левамізолу (бровалевамізол, левавет)
препарати з групи бензімідазолу (альбендазол, мебендазол, фенбендазол)
препарати із групи макроциклічних лактонів (дорамектин, івермектин,
моксидектин)
солі піперазину (адипінат, фосфат, сульфат)
препарати клозантелу (бронтел, роленол)
42. Препарати, які можна використовувати для дезінвазії пташників і вигулів:
емульсія бутоксу
розчин карболової кислоти
емульсія неостомозану
йодна емульсія ксилонафту
розчин їдкого натру
43. Гельмінти, личинки яких можуть спричинити феномен „visceral larva migrans” у людей:
Ascaris suum
Dictyocaulus filaria
Trichuris suis
Ancylostoma caninum
44. Дегельмінтизацію птиці у разі ехіностоматидозів проводять:
весною
влітку
восени
взимку
45. Проводять дослідження щодо визначення ефективності препаратів у разі фасціольозу жуйних тварин:
через 10-15 днів
через 20-25 днів
через 40-45 днів
через 3 міс.
46. Після вигону на пасовища у телят проявляється гостра форма парамфістоматидозів через:
3-4 тижні
2-2,5 міс.
3-3,5 міс.
4 міс.
47. Проводять преімагінальні дегельмінтизації ягнят у разі монієзіозу:
Перша – через 2 тижні після вигону на пасовище,
друга – через 3 тижні після першої обробки.
Третя і четверта з 5-місячним інтервалом (1-міс.)
Перша – через 2,5-3 тижні після вигону на пасовище,
друга – через 1 тиждень після першої обробки
Третя і четверта з 2-тижневим інтервалом
48. Ефективний метод діагностики цистицеркозу, це:
імунологічний
латексаглютинації
візуальний огляд туш
люмінесцентний
компресорний
49. Основні патолого-анатомічні зміни у разі параскарозу коней:
субсерозні крововиливи – темно-червоні плями
масові крововиливи в м’язах, легенях, підшкірній клітковині
в печінці і легенях паразитарні вузлики з вогнищами некрозу в центрі
в серці і легенях крапкові крововиливи, запалення
50. Дегельмінтизують приотарних собак у пасовищний період, разів:
два
три
чотири
кожного місяця
51. Заражається людина бичачим ціп’яком:
під час заковтування яєць паразита разом із водою
під час вживання в їжу страв із сирого м’яса (струганина), ураженого цистицерками
під час вживання в їжу страв недостатньо термічного обробленого м’яса (шашлик, раженого цистицерками
52. Локалізація статевозрілих диктіокаул:
у дрібних бронхах і альвеолах
у бронхах і трахеї
у альвеолярних ходах, найдрібніших бронхіолах легень
у печінці
53. Локалізується збудник трихурозу у свиней:
у бронхах
у шлунку
у тонкому кишечнику
у товстому кишечнику
54. З метою лабораторної діагностики дирофіляріозу досліджують:
фекалії
кров
сечу
зскрібок шкіри
55. Вкажіть інсектициди із групи клозантелу:
бронтел
івомек
універм
фасковерм
біпін
56. Профілактика у час стійлово-вигульного утримання тварин проводиться за гельмінтозів:
ехінококоз
парамфістоматидози
диктіокаульоз
езофагостомоз
57. Перебігає фасціольоз у великої рогатої худоби переважно:
гостро
хронічно
латентно
підгостро
58. Свині заражаються цистицерками: (ПИТАННЯ НЕКОРЕКТНО, Є ЦИСТИЦЕРКОЗ ТЕНУІКОЛЬНИЙ)
у разі заковтування яєць Taenia saginata
у разі заковтування яєцьTaenia sоlium
у разі поїдання гризунів
у разі поїдання резервуарних живителів
59. Паразитують у людини личинки цестод:
цистицерк
ехінокок
цистицеркоїд
плероцеркоїд
60. Масове зараження коней стронгілятами відбувається:
у травні, червні
у липні
у серпні
у вересні
61. Характерна будова яєць параскарисів:
незрілі, круглі, великі, темно-коричневого кольору
сірого кольору, середніх розмірів, овальні, незрілі (всередині невелика
кількість зародкових шарів)
середнього розміру, асиметричні, жовтого кольору, всередині майже
сформована личинка, на одному з полюсів – несправжня кришечка
62. Хвороби, спільні для тварин і людей, називаються:
паразитоценози
паразитози
зоонози
63. Найбільшу кількість яєць фасціол під час дослідження проб фекалій від жуйних виявляють у:
серпені, вересені
січні, лютому
квітні, травні
протягом року
64. Локалізуються молоді парамфістоми в організмі жуйних тварин:
рубець
книжка
сітка
слизова оболонка тонких кишок, сичуг
65. Найчастіше виявляють ехінококові міхурі у свиней:
у нирках
у селезінці
у печінці
у стравоході
66. Найбільш уражуються аскарисами свині у віці:
поросята-відлучені (2 міс.)
поросята 2-4 міс. віку
процес на відгодівлі (8-10 міс.)
свиноматки (1-2 роки)
67. Лабораторні методи зажиттєвої діагностики диктіокаульозу:
гельмінтоларвоскопічний метод Бермана
гельмінтоларвоскопічний метод Вайда
комбінований метод Щербовича
метод Фюллеборна
68. За підозри оксіурозу у коней, проводять:
дослідження фекалій
дослідження крові
дослідження сироватки крові
дослідження зіскрібків
69. Паразитують кліщі родини Sarcoptidae:
в епідермальному шарі шкіри
під шкірою
на шкірі
у волосяних цибулинах
70. Ефективні методи обробки овець акарицидами у разі коростяних захворювань:
дегельмінтизація
купання у ваннах
ін’єкції
дезакаризація приміщень
71. Розташуйте правильно фази розвитку іксодових кліщів:
яйце
німфа
імаго
личинка
1,4, 2, 3
72. Уражаються отодектесами види тварин:
коти, собаки
коні
вівці
песці, лисиці
73. Інсектоакарициди із групи синтетичних піретроїдів, це:
бутокс
байтикол
неоцидол
неостомозан
себацил
74. Місяці, коли слід проводити ранню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:
вересень
лютий
жовтень
листопад
75. У тварин розвивається симуліотоксикоз від укусів комах:
комарі
мокреці
мошки
оводи
76. Уражаються нотоедресами тварини:
коти
велика рогата худоба
коні
кролі
77. Найефективніший метод обробки овець акарицидами у разі коростяних захворюваннь:
купання тварин у ваннах
обприскування
ін’єкції макроциклічних лактонів
поливання в ділянці спини і попереку
78. Комаха, яка в стадії імаго не харчується, це:
ґедзі
мухи
блохи
оводи
79. Місяці, коли слід проводити пізню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:
вересень
серпень
березень
квітень
80. Інсектоакарициди із групи макроциклічних лактонів, це:
неоцидол
дектомакс
бровермектин
роленол
баймек
81. Повторно слід обробляти тварин у разі саркоптозу через:
1-2 дні
7-10 днів
2 тижні
1 місяць
82. Строк життя вошей на тваринах, це:
1-1,5 міс.
2-4 міс.
6 міс.
1 рік
83. Основні клінічні ознаки у разі демодекозу великої рогатої худоби:
на шкірі голови, шиї, грудей горбики округлої форми, діаметром 2-10 мм, свербіж відсутній
на шкірі в різних ділянках тіла горбики гарячі і болючі
на шкірі жовна великі, мають нориці, можна видавити личинку
запалення шкіри з появою лусочок, випадіння шерсті, свербіж
84. Час паразитування личинок гастрофілюсів у коней, це:
1 міс.
2-4 міс.
6-10 міс.
1 рік
85. Виражену репелентну дію має препарат:
дектомакс
неоцидом
оксамат
бутокс
86. Збудник псороптозу овець:
Psoroptes cuniculi
Psoroptes ovis
Psoroptes equi
Psoroptes bovis
87. Спричиняють ураження вух у кролів збудники роду акариформних кліщів:
Psoroptes
Chorioptes
Otodectes
Sarcoptes
Notoedres
88. Вид мух, личинки яких паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках тварин:
вольфартова муха
муха-корівниця
коняча жигалка
муха хатня
89. Застосовують інсектицидні шампуні («Больфо»), емульсію у спеціальних піпетках та нашийники тваринам:
велика рогата худоба
вівці
собаки, коти
свині
коні
90. Морфологічна ознака, за якою відрізняються інвазійні ооцисти токсоплазм від еймерій:
колір ооцист
розмір ооцист
кількість спороцист в ооцисті
будова оболонки
91. Протозооз, який є загрозою для здоров’я людини, це:
анаплазмоз
еймеріоз
балантидіоз
гістомоноз
92. Епізоотологія інвазійних хвороб вивчає:
морфологічні ознаки збудника
діагностику
особливості розвитку (збудників –додати) (та згасання-убрати) інвазійних захворювань
імунітет
93. Збудники бабезіозу великої рогатої худоби:
Babesia ovis
Babesia bovis
Babesia motasi
Babesia bigemina
94. Вид еймерій, що паразитує в сліпих кишках птиці:
Еimeria acervulina
Еimeria maxima
Еimeria tenella
Еimeria necatrix
95. Протозоози, які є зоонозами: (Некоректно, нема чіткого визначення сучасного поняття зоонози)
токсоплазмоз
гістомоноз
еймеріоз
ноземоз
96. Локалізуються саркоцисти в організмі проміжних хазяїв:
м’язи
кишечник
кров
очі
97. Проявляється клінічно балантидіоз у тварин:
собака
пацюк
велика рогата худоба
свиня
98. Переносять збудника анаплазмозу великої рогатої худоби в зоні Полісся кліщі родів: (Питання для студентів складне, некоректне у зв'зку з сучасними знаннями о переносниках).
Ixodes
Dermacentor
Boophilus
Hyaloma
99. Місце паразитування Еіmeria stidae в організмі кролів:
тонкий кишечник
товстий кишечник
печінка
шлунок
100. Препарати, що не перешкоджають розвитку імунітету у разі еймеріозу тварин:
фармкокцид
клопідол
кокцидіовіт
хімкокцид
кокцидін
101. Наука, яка вивчає паразитів та хвороби, що вони спричинюють у сільськогосподарських і промислових тварин, а деякі з них і у людини:
паразитологія
ветеринарна паразитологія
фітопаразитологія
медична фітопаразитологія
102. Наука, яка вивчає паразитичних червів і захворювання, спричинювані ними:
мікологія
протозоологія
гельмінтологія
арахноентомологія
103. Наука про паразитичних кліщів і комах - екзопаразитів тварин, людини й переносників збудників інфекційних та інвазійних хвороб:
інвазійні хвороби
протозоологія
гельмінтологія
арахноентомологія (Це старий термін, в українських посібниках розділи: Ветеринарна акарологія, Ветеринарна ентомологія)
104. Хазяїн, в організмі якого паразит досягає статевозрілої стадії, розмножується і виділяє інвазійні елементи – це:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний
105. Хазяїн, в організмі якого розвивається личинкова стадія паразита і розмножується нестатевим шляхом:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний
106. Хазяїн, в організмі якого паразит не розвивається, а тільки нагромаджується та зберігається в інвазійній стадії:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний
107. Хазяї, які забезпечують паразитам найбільш сприятливі умови для життєдіяльності:
дефінітивні
проміжні
резервуарні
облігатні
108. Паразити, які паразитують у внутрішніх органах і тканинах хазяїна – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
109. Паразити, які живуть на зовнішніх покривах тіла хазяїна – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
110. Паразити, які спричинюють захворювання людини та тварин у стадії личинки – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
111. Паразити, які спричинюють захворювання у статевозрілій стадії – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
112. Паразити, які в циклі розвитку мають одного хазяїна:
облігатно-специфічні
неспецифічні
моноксенні
гетероксенні
113. Паразити, в циклі розвитку яких є два і більше хазяїв:
облігатно-специфічні
неспецифічні
моноксенні
гетероксенні
114. Сукупність особин, подібних анатомічно і фізіологічно між собою, які дають потомство і мають один генетичний фонд, яким вони обмінюються – це:
вид
популяція
біоценоз
антропозооценоз
115. Сукупність представників одного виду, які живуть на певній території – це:
вид
популяція
біоценоз
антропозооценоз
116. Препарати, що ефективні у разі фасціольозу жуйних тварин:
рафензол
мебендазол
оксібендазол
празиквантел
комбітрем
117. Назвіть проміжних хазяїв за простогонімозу птиці:
молюски, мурахи
молюски, коники
молюски, бокоплави
молюски, бабки
118. Плоскі гельмінти червоного кольору, на передньому кінці тіла мають адоральний диск, озброєний хітиновими шипами (35-40 штук). Визначте вид: (Питання для студентів складне)
Paramphistomum ichikawai
Prosthogonimus cuneatus
Echinostoma revolutum
Liorchis scotiae
119. Назвіть препарати ефективні за еуритремозу жуйних тварин: (У курсі бакалаврів еуритрематоз не викладається)
празиквантел
норсульфазол
бровасептол
сульфадиметоксин
120. Дефінітивний хазяїн заражається фасціолами, заковтуючи:
мірацидій
адолескарій
редії
церкарій
121. Дефінітивний хазяїн заражається дикроцеліями, заковтуючи:
мірацидій
церкарій
адолескарій
метацеркарій
122. Із яєць трематод виходить личинка:
мірацидій
редії
церкарій
адолескарій
123. Трематоди є:
геогельмінти
біогельмінти
нематоди
цестоди
124. Місце паразитування фасціол в організмі дефінітивного хазяїна:
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепроводи
жовчні ходи печінки
125. Місце паразитування дикроцелій в організмі дефінітивного хазяїна:
жовчні ходи печінки
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепроводи
126. Місце паразитування парамфістом в організмі дефінітивного хазяїна:
печінка
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику,сичуг, рубець
фабрицієва бурса, яйцепроводи
127. Місце паразитування опісторхісів в організмі дефінітивного хазяїна:
підшлункова залоза
жовчні ходи печінки
тонкий відділ кишечнику, рубець
тонкий відділ кишечнику
128. Місце паразитування простогонімусів в організмі дефінитивного хазяїна:
фабрицієва бурса
яйцепровід
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
129. Місце паразитування ехіностом в організмі дефінітивного хазяїна:
печінка
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепровід
130. Fasciola hepatica має форму:
листочкоподібну
округлу
грушоподібну
веретеноподібну
131. Taenia pisiformis нагадує за формою:
міхур
стрічку
пилку
лист
132. Цистицеркозом целюлозним хворіють:
велика рогата худоба
людина
кролі
свині
133. Дефінітивний хазяїн за цестодозів виділяє з екскрементами в зовнішнє середовище:
личинки
яйця
гермафродитні членики
зрілі членики
134. Місце паразитування збудників теніозів у людей:
тонкий кишечник
товстий кишечник
шлунок
м'язи
135. Інвазійна личинкова стадія за дипілідіозу:
ехінокок
цистицерк
ценур
цистицеркоїд
136. Збудника цистицеркозу свиней:
Cysticercus ovis
Cysticercus pisiformis
Cysticercus cellulosae
Moniezia benedeni
137. Збудник цистицеркозу у великої рогатої худоби, дефінітивним хазяїном якого є людина:
Cysticercus ovis
Cysticercus bovis
Cysticercus pisiformis
Coenurus cerebralis
138. Гермафродитний членик має подвійний набір статевих органів у збудників:
Moniezia expansa
Taenia multiceps
Cysticercus ovis
Cysticercus bovis
Moniezia benedeni
139. «Огірковий ціп’як» – це збудник:
Echinococcus granulosus
Dicrocoelium lanceatum
Dipilidium caninum
Fasciola gigantica
140. Дефінітивний хазяїн збудника цистицеркозу свиней:
свині
людина
свині і людина
орибатидні кліщі
141. У циклі розвитку Dipilidium caninum бере участь проміжний хазяїн:
людина
свиня
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі
142. У циклі розвитку Moniezia benedeni бере участь проміжний хазяїн:
людина
жуйні
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі
143. Дефінітивний хазяїн монієзій:
людина
жуйні
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі
144. Дефінітивний хазяїн Echinococcus granulosus:
собаки, вовки, лисиці
жуйні
коні
кролі
145. Джерело інвазії за ценурозу овець:
люди
дрібна рогата худоба
собаки
свині
146. Місце паразитування збудника оксіурозу:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
підшлункова залоза
сліпі кішки
147. Збудник оксіурозу:
Oxyuris equі
Parascaris eqorum
Strongylus eqinus
Oesophagostomum dentatum
148. Збудник параскарозу:
Oxyuris equі
Parascaris eqorum
Strongylus eqinus
Ascaridia galli
149. Збудник пасалурозу:
Passalurus ambiquus
Ascaridia galli
Parascaris eqorum
Heteracis gallinarum
150. Збудник аскарозу свиней:
Ascaris suum
Ascaridia galli
Parascaris eqorum
Strongylus eqinus
151. Збудник аскаріозу: (Згідно українських посібників аскаридіоз птахів)
Strongylus eqinus
Parascaris eqorum
Ascaridia galli
Ascaris suum
152. Збудник білуватого кольору. Ротова капсула добре розвинена, напівкулястої форми, ротовий отвір оточений численними трикутними пелюстками, це вид:
Parascaris eqorum
Ascaridia galli
Chabertia ovina
Ascaris suum
153. Стадії клінічного перебігу аскарозу:
шкіряна
легенева
кишкова
підгостра
гостра, підгостра
154. На телязіоз хворіють переважно:
велика рогата худоба
коні
кури
свині
155. На тетрамероз хворіють:
жуйні
коні
птиця
свині
156. Збудники трихінельозу свиней:
Trichinella pseudospiralis (Назва не самого виду, а варієта виду, він буває у птахів, питання некоректне)
Trichuris suis
Telasia gulosa
Trichinella spiralis
157. Місце паразитування личинок збудника сетаріозу, це:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
черевна, грудна порожнина, печінка
кров
158. Місце паразитування личинок трихінел:
товстий кишечник
тонкий кишечник
м´язи
печінка
159. Проміжним хазяїном для збудника дирофіляріозу є:
дощовий черв'як
комарі
мухи
відсутній
160. Місце паразитування збудника телязіозу:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
у м’язах
в органах зору
161. Іксодові кліщі є переносниками збудників захворювань:
бабезіозу великої рогатої худоби
телязіозу
анаплазмозу
дипілідіозу
162. Dermanissus gallinae, це:
кошарний кліщ
іксодовий кліщ
курячий кліщ
аргасовий кліщ
163. Відрізняється німфа іксодових кліщів від імаго за будовою:
відсутністю дихалець
відсутністю статевого отвору
наявністю статевого отвору
наявністю 4-ої пари кінцівок
164. Відрізняється за будовою личинка іксодового кліща від німфи:
кількістю кінцівок
відсутністю дихалець
кількістю кінцівок і відсутністю дихалець
ротовим апаратом
165. Відрізняється за будовою самка іксодового кліща від самця:
розміром щитка
відсутністю статевого отвору
будовою хоботка
розмірами у голодному стані
166. До аргасових кліщів відноситься:
Knemidocoptes
Argas persicus
Demodex bovis
Sarcoptes
167. Місця існування персидського кліща:
тварини
тваринницькі приміщення, кора дерев, нори грунтів
килими
пташники: тріщини, щілини стін, гнізда
168. Не можна обробляти акарицидами:
сільськогосподарських тварин
котів
собак
вагітних на останньому місяці і молодняк у перші 3 місяці
169. Паразитує дерманісусний кліщ:
на жуйних тваринах
на кролях
на птиці
на собаках, котах
170. До іксодид належать кліщі родів:
Hyalomma, Dermacentor, Haemaphysalis,
Knemidocoptes, Demodex
Psoroptes, Chorioptes, Otodectes
Rhipicephalus, Boophilus
171. Збудник псороптозу кролів:
Psoroptes bovis
Psoroptes ovis
Psoroptes equi
Psoroptes cuniculi
172. Паразитує Sarcoptes equi:
на кролях
на конях
на птиці
на собаках, котах
173. Паразитує Notoedres cati:
на вівцях
на конях
на птиці
на собаках, котах
174. Основна клінічна ознака за акарозів тварин:
відсутність апетиту
свербіж
зниження маси тіла
підвищення температури
175. Живих кліщів у зіскрібках шкіри тварин діагностують:
вітальними методами
мортальними методами
усіма перечисленими
серологічними реакціями
176. Назвіть місце паразитування збудника рінестрозу коней:
шлунок
носова та лобна порожнини
підшкірна клітковина
кишечник
177. Melophagus ovinus паразитує на:
свинях
собаках
вівцях
конях
178. Личинки мухи Wohlfarthia magnifica паразитують:
у ранах
у виразках, на слизових оболонках
у лобних пазухах
у шлунку
у крові
179. Блохи є проміжними хазяями за:
сингамозу
дипілідіозу
монієзіозу
параскарозу
180. Збудником сифонаптерозу собак є:
Ctenocephalides canis
Ctenocephalides felis
Pulex irritans
Haematopinus suis
181. Збудником естрозу овець є:
Oestrus ovis
Hypoderma bovis
Gastrophilus intestinalis
Rhinoestrus purpureus
182. Локалізуються личинки великого шлункового овода:
на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки
у лобних пазухах
на слизовій оболонці шлунку
на стінці глотки
183. Локалізуються личинки овода Oestrus ovis:
на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки
в лобних пазухах
на слизовій оболонці шлунку
на стінці глотки
184. Збудниками гіподермозу великої рогатої худоби є:
Oestrus ovis
Hypoderma bovis
Gastrophilus intestinalis
Rhinoestrus purpureus
Hypoderma lineatum
185. Основна клінічна ознака за рінестрозу:
підвищення температури
слизово-гнійні виділення з ніздрів
свербіж
коліки
186. Види тварин, що більш сприйнятливі до гіподермозу:
дрібна рогата худоба
коні
свині
велика рогата худоба
187. Основна клінічна ознака за гіподермозу:
утворення на шкірі горбиків (жовен)
коліки
розлад функції травного тракту
підвищення температури тіла
188. Естроз від диференціюють:
гастрофільозу
гіподерматозу
ценурозу
сифонаптерозу
189. Назвіть збудника, наведеного на рисунку:
Ascaris suum
Wohlfartia magnifica
Oestrus ovis
Haematopinus suis
190. Назвіть представників гнусу:
ґедзі, комарі, мошки, мокреці, москіти (додати)
кліщі, волосоїди
мухи, оводи
клопи, таргани
191. Характерні "гранатові тіла" для захворювання великої рогатої худоби:
тейлеріоз (Тейлеріози ми не даємо у програмі бакалаврів)
бабезіоз
піроплазмоз
анаплазмоз
192. Місце паразитування криптоспоридій в організмі телят:
печінка
селезінка
кров
кишечник
193. Кліщі родини Ixodidae переносять збудників:
бабезій
еймерій
трихомонад
балантидій
анаплазм
194. Слід диференціювати саркоцистоз у проміжного хазяїна від:
кокцидіозу
трихінельозу
трихурозу
трипаносомозу
195. Назва збудника, наведеного на рисунку, це:
Eimeria stidae
Тrichomonas foetus
Babesia suis
Babesia bigeminum
196. Збудником бабезіозу великої рогатої худоби є:
Тrichomonas foetus
Babesia suis
Тrypanosoma equiperdum
Babesia bigeminа
197. Локалізуються еймерії в організмі овець:
у епітеліальних клітинах слизової (оболонки-додати) кишечника
у крові
у центральній нервовій системі
у легенях
198. Матеріал, що використовують для лабораторної діагностики криптоспоридіозу:
кров
сечу
фекалії
виділення статевих органів
199. Механічними переносниками анаплазм є:
кровосисні комахи
мурашки
рачки-бокоплави
дафнії
200. Назвіть місце паразитування бабезій:
кишечник
еритроцити
сеча
шлунок
201. Автор вчення про девастацію:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін
202. Автор вчення про паразитоценози та асоціативні хвороби тварин:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін
203. Автор вчення про природну осередковість трансмісивних хвороб:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін
204. Форма співжиття двох різнорідних організмів, які приносять один одному користь:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття
205. Форма співжиття, коли один організм живе за рахунок іншого, не завдаючи йому шкоди:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття
206. Форма співжиття, коли організми одного виду використовують організм іншого виду як тимчасове або постійне існування та джерело живлення:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття
207. Форма співжиття, яка характеризується незалежністю живих організмів, що знаходяться по сусідству:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття
208. Характеристика тимчасових зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна
209. Характеристика постійних зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна
210. Характеристика моноксенних зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна
211. Характеристика гетероксенних зоопаразитів:
паразитують в організмі лише одного хазяїна
живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку
розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв
розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення
весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна
212. Ветеринарна гельмінтологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів
213. Ветеринарна протозоологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів
214. Ветеринарна акарологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів
215. Ветеринарна ентомологія вивчає:
паразитичних найпростіших
паразитичних червів
паразитичних комах
паразитичних кліщів
216. Етап розвитку трематод ембріогонія, це:
процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна
217. Етап розвитку трематод партеногонія, це:
процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна
218. Етап розвитку трематод маритогонія, це:
процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна
219. Етап розвитку трематод цистогонія, це:
процес перетворення церкаріїв в інвазійну личинку (адолескарій)
розвиток зародкової клітини до формування мірацидія
розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна
безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна
220. Морфологічні особливості Fasciola hepatica:
гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм
гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм
гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см
гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см
221. Морфологічні особливості Liorchis scotiae:
. гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм
гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм
гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см
гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см
222. Морфологічні особливості Dicrocoelium lanceatum:
гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм
гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм
гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см
гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см
223. Локалізація молодих фасціол в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
паренхіма печінки
. жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка
224. Локалізація статевозрілих фасціол в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
паренхіма печінки
жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка
225. Локалізація молодих парамфістом в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
паренхіма печінки
жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка
226. Локалізація статевозрілих парамфістом в організмі жуйних тварин:
дванадцятипала кишка, сичуг
паренхіма печінки
жовчні ходи печінки
рубець, сітка, книжка
227. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Fasciola hepatica:
мурашки
малий ставковик
прісноводні молюски планорбіди
вушкоподібний ставковик
228. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Fasciola gigantica:
мурашки
малий ставковик
прісноводні молюски планорбіди
вушкоподібний ставковик
Це два питання некоректні збудника Fasciola gigantica у нашої країни і більш Європи немає, терміни: малий ставковик, вушкоподібний ставковик – не біологічні
229. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Liorchis scotiae:
мурашки
малий ставковик
прісноводні молюски планорбіди – це терміни біологічні, ветеринарні
вушкоподібний ставковик
230. Морфологічні особливості мірацидія фасціоли:
інвазійна інцистована личинка округлої форми, в якій розрізняють присоски, кишкові трубки, знаходиться у тілі додаткового хазяїна
інвазійна інцистована личинка округлої форми, в якій розрізняють присоски, кишкові трубки, знаходиться на водній рослинності
личинка видовженої форми, вкрита війками, з Х-подібним світлочутливим вічком
личинка видовженої форми, розмножується партеногенетично у тілі молюсків
личинка веретеноподібної форми, розмножується партеногенетично у тілі молюсків
231. Характеристика інвазійної личинки Cysticercus bovis:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром з куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром до курячого яйця і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою
232. Характеристика інвазійної личинки Cysticercus tenuicollis:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою
233. Характеристика інвазійної личинки Echinococcus granulosus:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню оболонку – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою
234. Характеристика інвазійної личинки Coenurus cerebralis:
міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою
235. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia saginata:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині
236. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia solium:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині
237. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia hydatigena:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині
238. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia pisiformis:
собака; кролі, зайці
людина; велика рогата худоба
людина; свині, м`ясоїдні, людина
собака; жуйні, свині
239. Морфологічна характеристика Moniezia expansa:
завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників
завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямі, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину
завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику - подвійний набір статевих органів
завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули
240. Морфологічна характеристика Moniezia benedeni:
завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників
завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямку, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину
завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику – подвійний набір статевих органів
завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули
241. Локалізація цестоди Anoplocephala magna в організмі коней: шлунок
дванадцятипала кишка
порожня і клубова кишки
сліпа та ободова кишки
242. Локалізація цестоди Anoplocephala perfoliata в організмі коней: шлунок
дванадцятипала кишка
порожня і клубова кишки
сліпа та ободова кишки
243. Локалізація цестоди Paranoplocephala mamillana в організмі коней:
шлунок
дванадцятипала кишка
порожня і клубова кишки
сліпа та ободова кишки
244. Личинкові стадії збудника дифілоботріозу м’ясоїдних тварин:
корацидій, процеркоїд, плероцеркоїд
онкосфера, цистицерк
онкосфера, цистицеркоїд
онкосфера, ценур
245. Личинкові стадії збудника дипілідіозу м’ясоїдних тварин:
корацидій, процеркоїд, плероцеркоїд
. онкосфера, цистицерк
онкосфера, цистицеркоїд
онкосфера, ценур
246. Локалізація нематоди Neoascaris vitulorum в організмі жуйних тварин:
кон`юнктивальний мішок, під третім повіком
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг
247. Локалізація нематоди Haemonchus contortus в організмі жуйних тварин:
кон`юнктивальний мішок, під третім повіком - убрати
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг
248. Локалізація нематоди Thelazia rhodesi в організмі жуйних тварин:
кон`юнктивальний мішок, під третьою повікою – підправлена граматична помілка
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг
249. Локалізація нематоди Dictyocaulus viviparus в організмі телят:
кон`юнктивальний мішок, під третім повіком
тонкий кишечник
бронхи, трахея
сичуг
250. Овальна форма, коричневий колір, горбкувата зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:
Ascaridia galli
Ascaris suum
Parascaris equorum
Neoascaris vitullorum
251. Лабораторні методи діагностики, які застосовують за диктіокаульозу жуйних тварин:
дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном
дослідження фекалій методом седиментації
дослідження фекалій методом Бермана
дослідження крові, взятої з периферичних судин, методом розчавленої краплі
252. Кругла форма, коричневий колір, гладенька зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:
Ascaridia galli – відповідь неправильна
Ascaris suum
Parascaris equorum це правільно
Neoascaris vitullorum
253. Лабораторні методи діагностики, які застосовують за сетаріозу жуйних тварин:
дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном
дослідження фекалій методом седиментації
дослідження фекалій методом Бермана
(методи-додати) дослідження крові, взятої з периферичних судин, (методом розчавленої краплі - убрати)
254. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus vulgaris:
гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости
гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини
гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі
гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин
255. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus edentatus:
Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости
Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини
Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі
Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин
256. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus equinus:
Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости
Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини
Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі
Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин
257. Локалізація личинок Strongylus edentatus в організмі коней:
підшлункова залоза
стінка товстих кишок
брижові артерії
очеревина
258. Локалізація личинок Strongylus vulgaris в організмі коней:
підшлункова залоза
стінка товстих кишок
брижові артерії
очеревина
259. Локалізація личинок Strongylus equinus в організмі коней:
підшлункова залоза
стінка товстих кишок
брижові артерії
очеревина
260. Локалізація статевозрілих нематод Metastrongylus elongatus в організмі свиней:
печінка
підшлункова залоза
- тонкий кишечник
легені
261. Функціональне значення пальп у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри
262. Функціональне значення хеліцер у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри
263. Функціональне значення гіпостома у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри
264. Функціональне значення органу Галлера у іксодових кліщів:
фіксація на шкірі хазяїна
вибір місця для розтину шкіри
пошук хазяїна термо- та хеморецепторами
розтин шкіри
265. Дорзальний щиток у іксодових кліщів має назву:
гіпостом
гнатосома
перитрема
скутум
266. Морфологічні особливості кліщів роду Psoroptes:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях (стриженьках – у посібнику)
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок
267. Морфологічні особливості кліщів роду Sarcoptes:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок
268. Морфологічні особливості кліщів роду Chorioptes:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок
269. Морфологічні особливості кліщів Otodectes cynotis:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок
270. Морфологічні особливості кліщів Notoedres cati:
кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях
кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях.
кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях.
кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок
271. Первинні місця поселення кліщів роду Psoroptes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней
272. Первинні місця поселення кліщів роду Chorioptes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней
273. Первинні місця поселення кліщів роду Sarcoptes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней
274. Первинні місця поселення кліщів роду Otodectes:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней
275. Первинні місця поселення кліщів роду Notoedres:
на шкірі кінцівок жуйних і коней
на шкірі тулуба жуйних і коней
на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних
у шкірі голови м`ясоїдних
у шкірі голови жуйних, коней і свиней
276. Локалізація личинок першої стадії Hypoderma bovis в організмі тварин:
шлунок, кишечник
носова порожнина
спинномозковий канал
стравохід
277. Локалізація личинок першої стадії Hypoderma lineatum в організмі тварин:
шлунок, кишечник
носова порожнина
спинномозковий канал
стравохід
278. Локалізація личинок першої стадії Oestrus ovis в організмі овець:
шлунок, кишечник
носова порожнина
спинномозковий канал
стравохід
279. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів роду Bovicola:
Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Їхнє тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване
280. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів Melophagus ovinus:
Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване
281. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів роду Haematopinus :
Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий
Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване
282. Біологічні особливості комах-ектопаразитів роду Bovicola:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго
283. Біологічні особливості комах-ектопаразитів роду Haematopinus:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго
284. Біологічні особливості комах-ектопаразитів Melophagus ovinus:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго
285. Біологічні особливості комах-ектопаразитів Wohlfahrtia magnifica:
Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими
Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні
Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці
У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго
286. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Culicidae:
Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків
Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45º. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі, овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків
287. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Ceratopogonidae:
Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків
Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45º. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови.
Усамок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі,
овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з
дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків.
288. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Simuliidae:
Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків
Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45º. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків
Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі, овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків.
289. Українська назва овода Gastrophilus intestinalis:
травняк
великий шлунковий овід
малий шлунковий овід
чорновус
вусоклій
290. Українська назва овода Gastrophilus pecorum:
травняк
великий шлунковий овід
малий шлунковий овід
чорновус
вусоклій
291. Спосіб зараження тварин збудниками піроплазмідозів:
аліментарний
аерогенний
трансмісивний
контактний
292. Морфологічні особливості Babesia bovis:
Паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві “груші” з`єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині
Паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2-8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір
Паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин
Кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний
293. Морфологічні особливості Babesia bigeminum:
Паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві “груші” з`єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині
Паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2-8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір
Паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин
Кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний
294. У циклі розвитку збудників піроплазмідозів беруть участь:
аргасові кліщі
іксодові кліщі
саркоптоїдні кліщі
- гамазові кліщі
295. Видова назва найпростіших середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм), які в еритроцитах можуть мати різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені на периферії клітин:
Babesia bovis
Babesia motasi
Babesia caballi
Babesia equi
296. Збудником бабезіозу коней є вид:
Theileria annulata
Babesia bigeminum
Theileria mutans
Babesia caballi
297. Особливості біології збудників еймеріозів:
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія у зовнішньому середовищі
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих та котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі
298. Особливості біології збудників саркоцистозів:
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних тварин
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих та котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі
299. Особливості біології збудника токсоплазмозу:
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних
гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих, котячих та людей, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней
мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі
300. Характеристика найпростіших типу Sarcomastigophora:
дуже дрібні внутрішньоклітинні паразити. Характерною їх морфологічною особливістю є наявність полярної нитки, згорнутої всередині спори і здатної до викидання
найпростіші, тіло яких вкрите війками, за допомогою яких вони рухаються і захоплюють їжу
одноклітинні, що мають джгутики
характерною особливістю є наявність на передньому кінці тіла на певних стадіях розвитку специфічних органел: полярного кільця, роптрій, мікронем і коноїда