Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
14
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Житомирський державний університет імені І. Я. Франка
Реферат на тему : Сучасний стан та перспективи розвитку транспортної галузі України
Виконала:
студентка 1 курсу, 10 групи
соціально-психологічного факультету
Андрійчук Марина
Житомир 2013
План
Постановка проблеми в загальному виді. Її зв`язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Ефективне функціонування транспортного комплексу країни є необхідною умовою її економічного розвитку. В сучасних умовах транспорт посідає важливе місце серед галузей народного господарства, оскільки він послаблює часові та просторові розриви між учасниками економічних процесів.
Об'єктивні умови трансформаційних процесів у розвитку України зумовлюють її націленість на динамічне входження у світову економічну систему, перш за все, в економічну інтеграцію з провідними державами Західної Європи. Цей процес, безумовно, приведе до зростання товарообмінних операцій між Україною та країнами Європейського Союзу.
Важливе значення має вигідне геостратегічне розташування України, яке дає їй змогу бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів і пасажирів між державами Європи, Азії і Близького Сходу.
Стан транспортної системи, яка забезпечує здійснення вантажних та пасажирських перевезень, в ринкових умовах вимагає високої якості функціонування, регулярності та надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів і безпеки перевезень пасажирів, швидкості і низької вартості доставки. Відповідно до цих умов, для удосконалення стану транспортної інфраструктури України необхідно вжити ряд заходів, з метою відповідності потребам європейської інтеграції.
Розвинена та ефективно функціонуюча транспортна система держави є однією з найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості. При інтеграції в європейську і світову економіку,потреба у високорозвинутій транспортній інфраструктурі дедалі посилюється, вона стає базисом для входження України у Європейський Союз та зайняття в ньому місця, яке відповідає рівню високорозвинутої держави.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв`язання даної проблеми. Проблеми, пов’язані з дослідженням стану транспортної інфраструктури та її впливу на економічний стан і розвиток країни, досліджують багато зарубіжних вчених, а саме: Л. Бойєр, К. Еванс, Б. Гібсон, Д. Ламберт, Р. Морган, М. Стоун та інші. Серед вітчизняних спеціалістів у дослідження транспортного комплексу значний внесок зробили Є. Сич, В. Коба, О.Гаврилюк, Б.Карпінський, А.Новікова, Ю.Пащенко та інші. В своїх наукових працях вони розглядають стан транспортної галузі України, її значення для національної економіки та перспективи подальшого розвитку в умовах євроінтеграції.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.
Транспортні мережі України мають ряд переваг, зумовлених, у першу чергу, її географічним розташуванням. Проте, для повної реалізації потенціалу транспортної інфраструктури необхідно провести заходи, спрямовані на її удосконалення і приведення до відповідності європейським стандартам.
На наш погляд, перш за все, необхідно провести технічну та технологічну реструктуризацію, оскільки багато елементів вітчизняного транспортного комплексу є морально застарілими та фізично зношеними. Не менш важливою є державна підтримка та сприяння розвитку транспортних підприємств, збільшення фінансування, залучення інвестиційних коштів тощо. Такий підхід удосконалення транспортного комплексу відкриє нові можливості для розвитку народного господарства, зміцнення міжнародних зв’язків, посилення трафіку на всіх видах транспорту, розвитку інфраструктури тощо.
Викладення основного матеріалу.
Транспорт є однією з найважливіших галузей народного господарства, яка забезпечує виробничі і невиробничі потреби національної економіки та населення вусіх видах перевезень. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях, захисті економічних інтересів України.
Формування національної економічної системи ринкового типу, намагання в перспективі ввійти в Європейську економічну систему висувають перед Україною вимоги реорганізації транспортно-економічних зв’язків, підвищення основних техніко-економічних показників діяльності всіх видів транспорту, удосконалення інфраструктури тощо.
На сьогоднішній день, стан транспортних мереж України не можна вважати задовільним. Більшу частину інфраструктурних об’єктів транспорту необхідно визнати застарілими і такими, що не відповідають сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій. В першу чергу, це стосується залізничного та автомобільного транспорту. Вагомою проблемою є те, що автомобільні дороги не відповідають європейським стандартам за багатьма показниками. Проблеми морського, річкового, повітряного видів транспорту пов’язані зі значним фізичним і моральним зносом транспортних засобів.
Для покращення стану транспортної галузі необхідне фінансове та законодавче сприяння держави. Основні напрями ефективного державного регулювання транспортної системи зображені на рис.1.
Рис.1. Основні напрями державного регулювання транспортної системи
Значне погіршення показників функціонування транспортної системи України під час фінансово-економічної кризи обумовлене зменшенням попиту на послуги транспорту з боку провідних вантажоформуючих галузей економіки та з боку населення. Економіка України виявилася надто вразливою до проявів світової кризи, вона досі не позбавилася глибоких структурних деформацій попереднього періоду, значно відстає від розвинених країн за сукупною продуктивністю наявних факторів виробництва, рівнем добробуту населення, спроможністю забезпечувати стійкий розвиток.
На думку авторів, головними причинами, які пояснюють такий стан, є те, що вітчизняні підприємства відрізняються технологічною відсталістю і енергоємним виробництвом, характеризуються низьким рівнем диверсифікації ринків збуту, що є причиною недостатньої адаптивності до мінливого впливу зовнішніх факторів і веде до негативних тенденцій у виробництві. Отже, надмірна відкритість економіки при нерозвиненості внутрішнього ринку супроводжується високою чутливістю до коливань зовнішньої кон’юнктури, а, в умовах кризових явищ, вона однією з перших відчуває нові виклики, пов’язані не лише з фінансовими проблемами, але й зі змінами клімату, світовими і регіональними енергетичними і продовольчими кризами тощо.
У період фінансово-економічної кризи обсяги фінансування розвитку транспортного комплексу України, які й до цього були недостатніми, зменшилися до рівня, що не забезпечують навіть простого відтворення основних виробничих фондів.
У зв’язку з цим, обсяги перевезень вантажів та пасажирів на всіх видах транспорту (без трубопровідного) зменшилися у 3-5 разів. В усіх країнах СНД та безпосередньо в Україні мали місце значні темпи скорочення внутрішніх перевезень. Зменшення обсягів перевезень призвело до значного скорочення доходів та, відповідно, занепаду інфраструктури транспортної галузі.
Альтернативне зниження доходів транспортних організацій, у свою чергу, вплинуло на інвестиційний клімат у галузі. Оновлення основних фондів не забезпечується не тільки на рівні розширеного, але і простого відтворення, що зумовлено нестачею коштів. Коефіцієнт зносу основних фондів на транспорті давно перевищив його критичну величину, по рухомому складу наблизився до 70% . Рухомий склад і обладнання транспортних підприємств не витримують конкурентної боротьби на ринку транспортних послуг з розвиненими країнами. Україна ризикує втратити свої позиції в такійважливій сфері експорту транспортних послуг, як транзит.
Україна має всі необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським вимогам і стандартам. На наш погляд, до них слід віднести наступні:
• наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок;
• вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території;
• наявність конкурентоздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації;
• наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів;
• достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технологій.
Проте, варто зазначити фактори, які стримують процес реструктуризації транспортного комплексу:
1) Необхідність повного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту. Парк транспортних засобів є застарілим і зношеним, деякі об’єкти інфраструктури знаходяться в аварійному стані і потребують заміни.
2) Відсутність зацікавленості закордонних інвесторів у розміщенні капіталу в транспортні підприємства України. Головною проблемою розвитку міжнародних транспортних коридорів залишаються відсутність і неспроможність залучення інвестицій. Потреба в інвестиціях для реконструкції міжнародних транспортних коридорів оцінюється в 100 млрд. грн. В Україні не створеноналежних умов для залучення іноземних інвесторів, без допомоги яких неможливо вирішувати таку глобальну проблему.
3) Відсутність надійного та стабільного інформаційного забезпечення на базі сучасних засобів зв'язку і комп'ютерної техніки у безпосередньому поєднанні з системою міжнародного зв'язку,міжнародними транспортними органами (комітетом з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН, міжнародним союзом автотранспортників та асоціаціями міжнародних автомобільних перевізників суміжних зУкраїною країн Європи й Азії).
4) Невизнання України світовою співдружністю як європейської держави, з якою бажано мати стабільні ділові відносини на широкій довгостроковій основі і яке, в перспективі, буде впливати на ключові проблеми європейської політики. Це зумовлено економічною та політичною ситуацією в Україні.
Вагомою проблемою, яка стримує державне регулювання транспортного комплексу, на наш погляд, є незбалансованість транспортного комплексу України як єдиного механізму, що зображено на рис.2.
Рис.2. Проблеми збалансованості транспортного комплексу України.
Роль транспортного комплексу в євроінтеграційних процесах має два аспекти. З одного боку, розвиток транспортної сфери розглядається як необхідна умова, що сприяє інтеграції вітчизняної економіки у регіональні і світові економічні союзи, причому, транспортне забезпечення економіки України повинно відповідати стандартам, прийнятим в ЄС. З іншого боку, участь транспортного комплексу в інтеграційному процесі розглядається з точки зору розвитку самостійної галузі, аналогічно до інших галузей економіки, що вільно експортують свою продукцію або співпрацюють з транснаціональними компаніями.
Характерними формами зовнішньої участі транспортного комплексу в інтеграційних процесах є організація транзитних перевезень, транспортно-експедиційне обслуговування закордонних фірм, оренда транспортної техніки закордонними фірмами, участь у міжнародних транспортно-логістичних схемах та інші форми, які відносяться до експорту транспортних послуг.
Функціонування потужностей транспортної галузі в регіонах недостатньою мірою відповідає вимогам комплексного територіального планування. За рахунок введення показників ефективності таінтенсивності використання транспорту стає можливим раціональне розміщення і розвиток транспорту по регіонах, відповідно до потреби в перевезеннях, здійснення оцінки ефективності та виявленнянедоліків у використанні основних фондів і трудових ресурсів транспорту. Міжрегіональні зіставлення показників транспортної забезпеченості дозволять зробити порівняльний аналіз рівня розвиткутранспортної інфраструктури в регіонах України. Порівняння аналогічних показників між країнами дає змогу визначити ступінь підготовленості транспортного комплексу до рівноправної участі врегіональних та глобальних союзах .
Останнім часом Україна демонструє перші ознаки виходу із кризового стану основних галузей реального сектору економіки, що, на думку автора, дає підстави сподіватися на подальші позитивні результати розвитку національної економіки та, зокрема, дорожньо-транспортної інфраструктури.
Завдання прискорення економічного зростання України можливо виконати лише шляхом ефективного використання транспортної інфраструктури та її динамічного розвитку, особливо в умовах реалізації потенціалу членства нашої країни в СОТ, прийняття Урядом України фінансових зобов’язань перед МВФ, Світовим банком та ЄБРР, а також підготовки Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ).
Тому необхідно здійснити пошук інноваційної моделі інфраструктурної перебудови, спрямованої на розширення суспільних зв’язків та прискорення матеріальних потоків. Це, на наш погляд, може бути здійснено завдяки реалізації наступних заходів:
• реалізації потенціалу транспортної галузі шляхом модернізації рухомого складу;
• оновлення та зміцнення парку повітряного флоту, у тому числі за рахунок залучення літаків вітчизняного виробництва;
• розгалуження автомобільних та залізничних мереж;
• відновлення судноплавства національним морським та річковим флотом;
• усунення диспропорцій національної мережі у напрямках міжнародних транспортних мереж;
• усунення перепон і бар’єрів на шляху переміщення транснаціональних вантажних потоків;
• розширення нормативно-договірної бази та географічної структури перевезень.
Транспортні комплекси наземного, водного та повітряного транспорту мають значний нереалізований потенціал. Його втіленню сприятиме укріплення і оновлення матеріально-технічної бази, за умови, що її доведення до європейських і світових стандартів має супроводжуватися модернізацією нормативно-правової бази, адаптацією законів та підзаконних актів до вимог ЄС, що сприятиме нелише подальшому зростанню обсягів вантажних і пасажирських перевезень, але й поступовій інтеграції транспортної системи України до міжнародних мереж. При цьому, слід враховувати доситьвисокі темпи автомобілізації спроможних верств населення України, з чим пов’язані також зміни у структурі пасажирських перевезень та їх масштабів.
На наш погляд, майбутня Угода про асоціацію України та Європейським Союзом може забезпечити Україні наступні переваги:
• удосконалення технології перетину державного кордону України, подальший розвиток разом з ЄС пунктів пропуску через спільний кордон;
• підтримка інтермодальності та співпраця у використанні космічних систем у рамках Угоди про співпрацю щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи між ЄвропейськимСпівтовариством, його державами-членами та Україною;
• співпраця з метою розвитку зазначених транс’європейських транспортних мереж;
• приєднання до відповідних міжнародних транспортних конвенцій та угод, включаючи процедури забезпечення чіткого їх впровадження та ефективного виконання;
• можливість укладання двосторонніх угод про транспортне сполучення між Україною та державами - членами ЄС. Реформування транспортної системи та інтеграція її з системою ЄС сприятимезбільшенню можливості доступу до ринків, зростанню обсягів перевезень та експорту транспортних послуг, притоку капіталу та загальній модернізації транспортної інфраструктури України;
• забезпечення експлуатаційної сумісності транспортних мереж тощо.
Висновки. Розвиток транспортної інфраструктури в Україні залишається незадовільним і стає на заваді створенню передумов для поліпшення взаємозв’язків як всередині країни, так і на міждержавному рівні, якісному забезпеченню транспортного обслуговування суб’єктів господарювання і населення, розвитку експортного потенціалу транспортної галузі, покращенню іміджу України як транзитної країни. Тому, розвиток транспортних мереж та реалізація потенціалу транспортної інфраструктури перетворюються на один із ключових елементів стратегії економічного зростання держави в цілому та забезпечення її економічної безпеки.
Важливими завданнями державної політики у транспортній сфері є удосконалення законодавчого та організаційного базису реструктуризації транспортної інфраструктури, розбудова національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її поступове інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського й Чорноморського економічного просторів. У той час, як очікуване створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС створить нові можливості для торгівлі, недостатньо розвинута транспортна інфраструктура може призвести до суттєвих економічних втрат і перешкодити економічному розвитку України.
Список літератури
1. Блудова Т. Глобалізація транспортної системи та поняття "транзитний потенціал країни" //К.: Економіка України - № 10. - 2009. – 14 с.
2. Карпінський Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції //К.: Економіка України - № 7. - 2008. – 13 с.
3. Мандзюк Т. Транспорт. Україна і світове господарство. [Електронний ресурс] / Мандзюк Т. //Географія. – Режим доступу: http://hklib.npu.edu.ua/cgi-bin/irbis64r/cgiirbis_64.exe
4. Новікова А.М. Шляхи розвитку транспортно-дорожнього комплексу України в освоєнні зовнішньоекономічних зв’язків //Автошляховик України. - 2008. – 10 с.
5. Пащенко Ю. Є. Розвиток та розміщення транспортно-дорожнього комплексу України в умовах інтеграційних процесів : Дис... д-ра екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченнюпродуктивних сил України. — К., 2008. – 470 с.
6. Прейгер Д. К. Реалізація потенціалу транспортної інфраструктури України в стратегії посткризового економічного розвитку. – К.:НІСД, 2011. – 36 с.
7. C. S. Sherwood , R. Bruns. Solving international transportation problems. Transportation Journal - №1. USA. – 2009. – 35с.