Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
(Методичні вказівки до вивчення теми – “Семантика знаків”)
ЗНАКОВА МОВА. Лекція №1
Під час вивчення означеної теми необхідно виокреслити значення зображувальних елементів, як універсального засобу спілкування, який дозволяє спілкуватися людям з різних лінгвістичних осередків та визначити фактори і умови, завдяки яким ці зображувальні елементи можуть набувати означених якостей. Крім того, варто спрямувати міркування студентів на усвідомлення відмінностей сприйняття вербальної та невербальної інформації.
Візуальне повідомлення – це інформація, яку людина сприймає виключно за допомогою зору, без задіяності вербальних засобів. Але, у відповідності до характеру елементів, що утворюють візуальне повідомлення воно може поділятися на:
Для підвищення ефективності сприйняття кожен з різновидів візуальних повідомлень обов’язково вимагає злагодженості і гармонійної взаємодії та композиційного підпорядкування складових елементів. Бажані: лаконізм, чітка конструктивна схема; композиційна врівноваженість та наявність оптичного поля для кожного з шрифтових або зображувальних інформаційних блоків.
Зміст візуального повідомлення тільки тоді набуває бажаного впливу на спостерігачів, коли правильно дібрана образна форма (індивідуалізована або узагальнена ), якщо вона звільнена від другорядних, ускладнюючих сприйняття елементів та відповідає функціональному спрямуванню і бажаному характеру дії.
Характер дії: застерігаючий, інформуючий, заохочувальний, стверджувальний і т.ін.
Кожен з різновидів вимагає власного підходу та концептуальних засад. Наприклад, у застерігаючому та стверджувальному доречні гіпербола та гротеск, чого ні в якому разі не можна застосовувати в інформаційному або заохочувальному, де можливі лише алегорія та метафора.
Знакова мова:
Алегорія – іномовлення, зображення відокремленої ідеї (терміну) за допомогою певного образу. На відміну від багатозначного змісту символу, зміст алегорії завжди однозначний і відокремлений від безпосереднього образу. Зв’язок між значенням та візією встановлюється за аналогією.
Символ – пізнавальний знак, прикмета. Характеристика художнього образу з точки зору його обміркованості, висловлення ним якоїсь з художніх ідей. На відміну від алегорії зміст символа завжди навід’ємний від його образної структури та втілюється у невичерпаній багатогранності його змісту.
Гіпербола – свідоме перебільшення.
Метафора – перенесення якостей одного предмета (явища) на інший на підставі спільних ознак (форма, функція, конструкція, тектоніка, колір).
Гротеск – різновид художньо-образної мови, узагальнюючий та загострюючий життєві ситуативні відношення за допомогою примхливого та контрастного співставлення реального та фантастичного, реалістичного та карікатурного, трагічного та комічного та ін. Суттєво зміщуючи реалії буття, створює особливий світ, який не можна сприймати буквально, або декодувати одноманітно, як в алегорії. Гротеск спрямований до цілісного та багатовимірного вираження основних кардинальних проблем людського життя.
Всі вищеперелічені художні засоби є формами знакової мови та в тому чи іншому вимірюванні сприяють ступеню підвищення її досяжності через соціально-психологічні особливості сприйняття. Будучи задіяними у рекламному мистецтві, вимагають всебічного обгрунтування та обраності координаційною радою, до складу якої, крім дизайнерів, мають входити психологи, маркетологи і менеджери. Різновиди знакової мови можуть бути застосовані у будь-якому з варіантів рекламої продукції.
ЗНАКИ У ГРАФІЧНОМУ ДИЗАЙНІ.КЛАСИФІКАЦІЯ. СФЕРИ ВИКОРИСТАННЯ. ТИПИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ. Лекція №2
У процесі засвоєння теми необхідно сформувати чітке уявлення про знаки, як інструмент ідентифікації матеріальних, фізичних та юридичних або природних об’єктів навколишнього світу, набагато місткіші та лаконічніші, ніж літерно-алфавітні повідомлення.
Інформація, що її несе у собі знак, складає його значення і перетворюється на засіб комунікативного зв’язку між людьми. Зміст інформації може сприйматися або за принципом натуральної подібності, або за принципом аналогії і асоціативного порівняння умовних якостей – коли форма знаку може втрачати навіть зовнішню схожість з означеним.
Сам характер організації простору і його елементів у знаках та знакових системах вже є вагомим інформативним чинником, що визначає добу, країну та можливі характерні риси власника даного знаку.
Системну класифікацію знаків зручніше за все проводити, насамперед, за сферами їх використання, а потім поділити на галузі, різновиди, історичну послідовність, пластично-конструктивні ознаки і т.ін.
Перша група – вирізнювальні знаки.
У давнину до цієї групи належали: клейма, таврувальні знаки, печатки, герби, монограми. У сьогоденні – всі різновиди знаків рекламного призначення – фірмові знаки та логотипи, товарні знаки, знаки обслуговування, видавничі марки, особисті книжкові знаки (екслібриси), каліграми та монограми.
Поряд з юридичною (захисною) функцією та маркуванням, знакам цієї групи необхідний великий рівень графічної індивідуальності для підвищення ефективності запам’ятовування та ідентифікації з об’єктами (товарами) або їх власником. Для досягнення цієї вимоги необхідною відмінною якістю знака має бути оригінальність змістовного або композиційного вирішення, висока культура графічного виконання.
Друга група – навчальні знаки.
Сприйняття та усвідомлення змісту цих знаків, як правило, пов’язане з вимушеною необхідністю. Сюди відносять всі математичні знаки, знаки кібернетики, різноманітних галузей технічної діяльності (типи ліній у машинобудуванні, архітектурі, пакуванні і т.ін.), знаки орієнтування та картографії, музичні нотні знаки, знаки коректури, знаки на приладах домашнього та виробничого застосування і т.ін.
Деякі із учбових знаків викарбувані у свідомості людства з стародавніх часів і можуть вважатися встаткованими, а деякі знаходяться у розвитку і залежать від сучасного рівня розвитку науки і техніки.
Третя група – інформаційно-читабельні знаки.
Сюди належать піктограми (покажчики послуг, місць загального користування, спортивних змагань, ярмарок, торгівельної мережі і т.ін.). Інколи важко відокремити інформаційно-читабельні та учбові знаки.
Вважається, що суворих правил при створенні знаків і знакових зображень не існує, що композиція окремих графічних елементів і зображень, що утворюють знак спирається на індивідуальні смаки і залежить від інтуїції творця.
В протилежність таким поглядам науковці намагаються побудувати чітке теоретичне обґрунтування залежності графічних творів від характеру і способу співставлення їх елементів і розглянути ефекти його практичного застосування. На досягнення цієї мети, зокрема, спрямований науковий доробок доктора технічних наук Яковлєва М. І. “Геометричні аспекти художнього формотворення”.
Процес сприйняття людиною графічних творів уособлює собою не просто механічну фіксацію окремих елементів на сітківці ока, а надзвичайно швидкій аналітично – синтетичний процес по встановленню зв’язків між елементами зображення і явищами об’єктивної дійсності. Процес сприйняття безпосередньо пов’язаний з особливостями організації навколишнього середовища, в якому мешкає людина, а саме з силою тяжіння, яка в графічних творах виявляє себе через вимоги до розміщення графічних елементів. Згідно з цими вимогами зображувальна площина сприймається глядачем, як своєрідний ілюзорно – графічний простір, в якому діють ті ж самі сили, що і в фізично існуючому світі. Для досягнення оптичної рівноваги при розташуванні елементів відстані між ними і верхнім краєм аркушу має бути меншою ніж між ними і нижнім краєм аркушу. Крім того, в кожному з творів глядач підсвідомо проводить вертикальну вісь симетрії, по відношенню до якої оцінює рівновагу в розташуванні лівої і правої частин зображення.
Образно – пластична виразність будь – якого з об’єктів перебуває у прямій залежності від кількості, упорядкованості геометричних форм та характеру взаємодії елементів зображувальної мови, які виступають в якості своєрідних одиниць (цеглинок) в процесі укладання цілісної структури зображення (знаку). Сам зміст слова – “інформативність” чітко спрямовує увагу глядачів на сукупність якостей, покладених в основу утворення форми. Але реалістична форма вже існуючих матеріальних об’єктів частіше за все має складний, багатовимірний характер і є уособленням різних аспектів змісту. В той же час знаковим може вважатися не будь –яке спрощене зображення об’єктів навколишнього світу, або угрупувань з геометричних фігур, а лише те, що замінює собою певний процес, подію або явище. Для виявлення ознак і візуального закріплення таких процесів, явищ або подій дизайнер має використовувати свідомо обрані творчі прийоми і методи. Тому в процесі навчання є дуже важливим постійне акцентування уваги студентів на свідомий відбір тих засобів виразності, які найбільш повно відповідають вимогам проектного завдання. Усвідомлення специфіки дизайн – діяльності передбачає, насамперед, розвиток схильності до аналітично – пошукової діяльності і логічного обґрунтування дій в процесі побудови графічних творів.
Кожен з графічних творів, незалежно від свого розміру і значення ( чи це буде товарний або корпоративний знак, чи це буде зброшуроване друковане видання) має бути укладений (побудований) з окремих елементів, що при поєднанні між собою утворюють певний різновид візуально виявлених зв`язків. Постійне повторення та ньюансне варіювання характеристиками використаних елементів та їх зв’язків утворюють системну візуальну інформацію. Чим менше різнохарактерних елементів покладено в основу побудови такої системи і чим постійнішими є зв’язки між ними, тим вона гармонійніше сприймається глядачами. А сам процес її побудови характеризується як професійне і свідоме використання системи обмежень, якого автор має чітко дотримуватись в процесі роботи.
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗНАКОВИХ ОБРАЗІВ. лекція №3
Під час огляду означеної теми важливо сформувати усвідомлення про те, що графічні знакові образи використовують як інструмент ідентифікації матеріальних, фізичних та юридичних або природних об’єктів навколишнього світу з давніх давен. Варто ще раз підкреслити і довести необхідність і перевагу знаків для забезпечення функції ідентифікації, як форма збереження інформації.
Знакові образи, що складались і використовувались людством упродовж тисячоліть завжди поєднували в собі естетичні, утилітарні, інтелектуальні
та емоційні якості. Формуючись відповідно до запитів і потреб людства вони поступово ставали невід`ємною частиною суспільного життя.
Наука про знаки – семіотика, визначає їх як матеріальні предмети, що сприймаються насамперед чуттєво і виступають в процесі пізнання та спілкування як представники (заступники) іншого предмета чи явища і використовуються для прийому , збереження, перетворення та передачі інформації про заміщуваний предмет або явище.
Еволюція людства свідчить, що першими знаками зображальної форми були прості до сюжетні не фігуративні знаки: гриффади печерного ведмедя, перев’язь каменю, ямки та кольором диски, що зображали рани і символізували дієздатність людини в боротьбі зі звіром, “вохристі плями” неандертальців, що означали, на думку дослідників, вогонь або кров та ін. Внаслідок простоти форми, того, що вони зображали, більшість подібних знаків є максимально схематичними і сьогодні сприймаються як абстрактні формоутворення.
Мал. № 1.
Вже в часи палеоліту визначались певні різновиди зображень, що відрізнялись рівнями та способами відображення дійсності, а саме:
Але означені лінії розвитку зображень не є само ізольованими, вони часто переплітаються між собою. Зразки знаково – символьних зображень доби кріто – мікенської культури наведено на мал. № 1. В період формування навичок створення реалістичних зображень, основною їх темою було зображення тварин або полювання на них.
З розвитком суспільної свідомості зображення як людей , так і тварин набувають емоційного забарвлення, насичуються живими рисами – розвиваються паростки художнього бачення. На прикладах контурних зображень, виконаних давньогрецькими художниками ми можемо спостерігати, як елементи декору речей, призначених для утилітарних потреб поступово переростають у художній образ. Ідеальний образ матеріалізується за допомогою зображення, побудованого за принципом візуальної подібності, поступово, набуваючи чуттєвого характеру, стає основним елементом сюжетних ліній.
Малюнок № 2. Взірці розписів на давньогрецьких вазах.
Подальший розвиток навичок передачі і якісного відтворення реалістичних якостей предметів і об’єктів навколишнього світу призводить до формування “академічного мистецтва”, в той час, як максимальне спрощення зображень і передача за їх допомогою лише однієї, чітко визначеної, думки чи ідеї втілюється у формування знакової мови. Контурні зображення найрізноманітніших об’єктів, поступово складають знаки – ідеограми, які вимагають від їх виконавців опанування культури знакової мови (тобто дотримання спільних умов виконання; однаковими за розміром і за товщиною зображувальних ліній).
Малюнок № 3. Взірець переходу
від реалістичних до силабічних
знакових зображень, виконаних у Давньому Єгипті.
Знаки, що використовуються для ідентифікації фізичних чи юридичних об’єктів прийнято поділяти на конвенціальні і іконічні. Знаки, які не зображують того, що вони позначають, називають конвенціальними. Приклади знаків, наведених на малюнку № 5 є різновидами конвенціальних знаків.
Якщо через обриси знака вгадується певний предмет – знак має назву іконічного. Приклади таких знаків наведено на мал. № 4.
Малюнок № 4.
Конвенціальні і конічні знаки на рівні чуттєвого пізнання сприймаються як лінії та плями, на зображальній поверхні, в організації і впорядкованості яких надалі проявляється певна фігура.
У конвенціальних знаках, які не відтворюють об’єкти предметного світу, умовна геометрична фігура послуговує для впізнавання і відмінностей даного знаку від інших, подібних, знаків системи. Емоційне навантаження у таких знаках несе тільки пластична форма. Для знаків, що є тільки складовими елементами у цілісних мовних системах, емоційність знака бачиться несуттєвою, оскільки вона може заважати оперуванню зі знаками, зменшуючи швидкість і точність в пізнанні форми.
Малюнок № 5.
Форма конвенціальних знаків простих систем, у яких знак займає незалежне місце (торгові марки, фірмові, корпоративні, товарні знаки, логотипи) повинна не тільки бути виразною, але й добре вирізнятись і запам’ятовуватись, що є необхідним для знаку, як рекламному засобу.
Цілісність форми є результатом вмілого співпорядкування елементів. Будь-яка композиція може розглядатися, як певна система, що базується на чіткому дотриманні координації її складових; визначення головних, менш значних та другорядних, в основі угрупування яких завжди лежить закономірність або ряд закономірностей, порушення яких призводить до погіршення якості сприйняття форми або її повної дезорганізації
Цілісність форми зі складним силуетом у багатьох випадках залежить від головних формоутворюючих ліній. Вони можуть бути скоординовані настільки вдало, що співпорядкованісь частини форми виникає наче сама по собі. Однак, насправді, за цією простотою приховані кропітка праця та майстерність художника.
В іконічному знакові через зображення вгадується предмет і у свідомості виникає його образ. Виразність іконічних знаків багато в чому залежить від того, наскільки вдало знайдено предмет, яким позначено даний об’єкт, наскільки очевидними є його зв’язки, здатні викликати певні асоціації.
Вимоги до форми, як іконічних, так і конвенціальних знаків не обмежуються виключно завданнями змісту та виразності. Знаки, як матеріальні предмети, повинні бути наділені властивостями, що забезпечують їх функціонування: закріплення, збереження та передачу інформації.
Серед численних вимог , що ставляться до знаків у системі візуальних комунікацій, варто виділити, насамперед, вимогу узагальненого, цілісного характеру організації форми. Це дає можливість трансформувати образ знаку без шкоди для його змісту та втрати естетичних властивостей. Найбільш просте, лаконічне накреслення мають знаки орієнтації та сигналізації (дорожні знаки, покажчики, піктограми і т. п.), де потрібні швидкість сприйняття і визначення наступних за ним дій.
Сучасне проектування знаків і знакових систем неможливе без оволодіння традиційними художньо – графічними техніками і новітніми технологіями, засобами формалізації об’єктивних властивостей прототипів знакових образів, а також науково обґрунтованими принципами формотворення, кожного з різновидів знакових форм у графічному дизайні.
ГЕРАЛЬДИЧНІ ЗНАКИ лекція № 4
Під час огляду знаків геральдичного типу важливо сформувати усвідомлення про відмінності у вимогах, які висувалися до створення знаків цього типу в різні історичні епохи. Студенти мають навчитися простежувати послідовність і етапність опанування засобів композиції, що були задіяні для досягнення емоційної виразності і композиційної цілісності знаків. Крім того має бути сформовано розуміння залежності образотворчих засобів від технології виконання і специфіки використання знаків.
Геральдичні знаки – історичні родинні знаки, а також знаки цехових, земельних або військових угрупувань.
Історія становлення і розквіту цього типу знаків в Європі сягає своїм корінням у ХІ – ХІІ ст. – період проведення хрестових походів і лицарських турнірів.
Неодмінною умовою створення геральдичного знаку є геральдичний щит. Власне перші геральдичні знаки були зображеними на бойових щитах лицарів, що вирушали у похід або приїздили на турніри. В кінці Х – на початку ХІ ст., такі умовні зображення на щитах вибиралися особисто лицарем, або були погоджені з орденом чи угрупуванням, яке лицар представляв на турнірі. В окремих випадках індивідуалізований характер зображення був пов’язаний з фамільним прізвищем, або пожалуваний королем. З розвитком феодальних відношень у Європі, та завдяки поширенню дворянства, в його осередку виникає необхідність підтвердження знатності роду та родових відзнак у військовій службі, чому неабияк сприяє поширення геральдичних знаків лицарства. Відтепер такі знаки не тільки свідчать про особисті якості лицарів, або їх причетність до певного угрупування, але вже передаються у спадщину і отримують назву “гербів”.
Історія становлення геральдичних знаків, або “гербів”, нерозривно пов’язана з історією і військовими традиціями кожної з європейських держав. Відтак, сама форма геральдичного щита, який утворює основу геральдичного знаку, є вагомим покажчиком для його “дешифрування” і тлумачення змісту, покладеного в основу символічного угрупування геральдичних фігур і кольорів, які утворюють герб. Геральдичний щит круглої форми, як відзнака належності до родовіду, що походить від античних героїв, був поширений в Італії. У середньовічній Франції найбільш розповсюдженим був так званий «нормандський» щит. За формою чітко вирізнялись також варязький, германський та іспанський щити.
1 – варяжський; 2 – ранньоготський; 3 – піздньоготський; 4 – іспанський; 5 – французький; 6 - італійський; 7 - східний; 8 – англійський (німецький); 9 – грецький (амазонський).
Знаковий характер геральдичних зображень і одноманітність їх тлумачення і сприйняття досягалися у Середні віки завдяки поширенню так званих “герольдів”, які становили особливу касту службовців при верхівці дворянства. В обов’язки герольдів входило не тільки слідкувати за правилами укладання нових (пожалуваних) гербів, але й проводити системні описи вже існуючих , надавати повні і ґрунтовні тлумачення щодо символічного значення, як стилізованих зображень, так і кольорів, що були використані в гербах тих чи інших лицарів. Зазначимо ще раз, що порядок розташування геральдичних фігур, як в полі щита, так і довкола нього вже з кінця ХІ, початку ХІІ сторіччя підпорядковувся суворо обумовленим правилам, і сам слугував вагомим інформаційним чинником для тлумачення як особистих лицарських досягнень, так і його родовіду. Сукупність правил розташування і переліку фігур, що використовуються у геральдичних знаках, утворюють окремий різновид знакової граматики. Відтак одним із основних “вимог” класичної геральдики було суворе обмеження на кількість і порядок розташування кольорів у гербах. Згідно цього правила при створенні гербів можна було використовували лише 6 кольорів. Це: золото (жовтий), срібло (білий), пурпур (червоний), земля (чорний), лазур (блакитний) і зелень (зелений). Правила геральдики поділяють ці кольори на дві групи, відокремлюючи золото і срібло від чотирьох інших кольорів. Фундацію укладання геральдичних знаків складає правило, яке забороняє розташовувати поруч, або накладати один на один кольори однієї групи. Така заборона пов’язана, в першу чергу, з технологіями виготовлення справжніх металевих щитів, які потім заливалися кольоровими емалями.
Геральдичні знаки, як і кожна знакова система, трансформувались і змінювались з плином часу. Їх основні ознаки: сталість, врівноваженість, імпозантність і досі забезпечують їм значну кількість прихильників і задіяність у знаковій мові сьогодення. Хоча у більшості геральдичних знаків, створених у ХХ сторіччі, особливо у другій його половині, спостерігаються певні порушення правил “класичної” геральдики, насамперед з точки зору дотримання колористичної гами. Вона все більш ускладнюється. Урізноманітнюється і доповнюється новими кольорами і їх відтінками.
СУЧАСНІ ФІРМОВІ АБО ТОВАРНІ ЗНАКИ лекція № 5
Під час вивчення означеної теми студентам необхідно, насамперед, сформувати усвідомлення щодо відмінностей у різних типах знакових форм, широко розповсюджених у сьогоденні. Вони мають отримати чітке уявлення про вимоги, що висуваються до проектування зображувальних знаків, логотипів або знаків комбінованого типу (фірмових або корпоративних блоків)
Товарним знаком вважається зареєстроване у встановленому порядку оригінально сформоване позначення (художнє зображення), необхідне для розпізнання товарів або послуг підприємства, а також для їх реклами. Відтак, товарний знак – це візуальний образ торгової марки, що має ідентифікувати товар або фірму в свідомості споживачів. Товарний знак дає можливість вирізняти товари або послуги одних юридичних або фізичних осіб від подібних товарів або послуг інших юридичних або фізичних осіб.
Взірці сучасних вирішень фірмових або товарних знаків:
Для того, щоб знак легко запам’ятовувався і сприймався, як гармонійна система він має бути лаконічним і утвореним з мінімальної кількості складових, які в практиці дизайн – графіки мають назву “модульних елементів”, та являти собою струнку і чітко визначену графічну систему.
Для візуалізації знаків використовувались такі графічні елементи як: лінія, пляма та крапка. Кожен з цих елементів може мати чітко визначені і яскраво індивідуалізовані характеристики за якими він вирізнюється серед інших і водночас утворює емоційні характеристики майбутнього зображення. Для утворення цілісного характеру сприйняття майбутнього зображення слід вибудовувати його лише на підставі використання однієї (інколи двох) архетипових форм геометричних елементів. В такому випадку характеристики геометричної форми будуть виступати в якості “модульного елементу” , поєднання яких забезпечить гармонійне і несуперечливе сприйняття графічного твору.
При виконанні практичних завдань з дисципліни ОДГШ на І-му курсі не варто одразу спрямовувати зусилля студентів на розробку сучасних корпоративних знаків і логотипів. Набагато важливіше сформувати у них усвідомлення про вимоги системності при побудові графічних зображень. Для цього варто провести серію підготовчих вправ, на яких запропонувати їм провести аналіз існуючих знакових форм і встановити пропорційні співвідношення “модульних елементів” між собою в межах цілісного зображення.
При створенні візуальних повідомлень, особливо об’єктів знакової мови, слід пам’ятати, кожне з зображень має за мету відобразити не всі, а лише окремі, найбільш важливі і необхідні для реалізації творчої ідеї, якості об’єкту. І тому для підкреслення, графічного підсилення таких якостей в практиці дизайн – проектування використовуються такі прийоми, як формалізація і стилізація.
Стилізація – це узагальнене зображення зі спрямованою зміною реально існуючих властивостей форми для передачі сукупності особливостей і своєрідностей, стійких ознак будь – якого предмета, явища чи мистецького стилю. В теорії художнього формотворення термін “раціональна стилізація” використовується саме тоді, коли виникає потреба надати об’єктам проектування характерних ознак певного мистецького стилю. Найчастіше зустрічається і використовується в графічному дизайні.
Формалізація – творчий метод визначення найсуттєвіших змістовних або композиційно – естетичних властивостей об’єкта. Під цім терміном розуміють “зведення до загального знаменника” різних за своїми характеристиками елементів цілісного угрупування за допомогою обмеженого числа графічних модулів та визначення їх організуючої ролі. В графічному дизайні про застосування методів формалізації найдоцільніше вести мову тоді, коли форма об’єктів, які зображуються, зводиться автором до чітко визначених графічних примітивів (так званих архетипових елементів), які сприймаються оком і свідомістю. Суворе дотримання тільки одного типу
(максимум – поєднання двох) модульного геометричного елементу при відтворенні загальних характеристик будь – якого реалістичного об’єкту призводить до утворення максимально впорядкованих і несуперечливих зображень, які сприймаються як знакові форми цього об`єкту.
У дизайн – графіці саме метод графічної формалізації найчастіше використовується при побудові знакових зображень будь – якого типу. Саме він складає фундацію утворення більшості серійних знакових об’єктів, таких як піктограми і товарні знаки. Але, навіть в середовищі дизайнерів професіоналів, зміст термінів “стилізація” і “формалізація” часто не розрізняють і не відокремлюють, а користуються терміном ”стилізація”, охоплюючи через його використання обидва значення.
Стилізація і формалізація є однаково актуальними методами утворення знакової мови та в тому чи іншому вимірюванні сприяють ступеню підвищення її досяжності через соціально-психологічні особливості сприйняття. В свою чергу окремі різновиди знакової мови можуть бути застосовані у будь-якому з варіантів рекламої продукції.
Для того, щоб розроблений товарний знак був зареєсторванний Держстандартом України, він повинен відповідати вимогам “Положення про товарні знаки”.
Позначення, що заявлене на реєстрацію як товарний знак без зазначення певного кольору, реєструється в чорно-білому варіанті і може використовуватись в будь-яких кольорових сполученнях.
Не до пускаються до реєстрації як товарні знаки такі позначення:
Заявка на реєстрацію та отримання свідоцтва на товарній знак подається у Держстандарт України від юридичної особи. До заявки додаються фотокопії
зображення знака розміром 5х5 см, статут підприємства, фірми, установи, закладу.
Пріоритет заявленого на реєстрацію знака встановлюється за датою подання заявки в Держстандарт.
В разі прийняття рішення про реєстрацію знака і видання свідоцтва Держстандарт вносить товарний знак в Державний реєстр і публікує зображення знака в офіційному бюлетені.
Підприємства, установи, фірми, що зареєстрували на своє ім’я товарні знаки, мають виключне право використовувати їх для позначення відповідних товарів на всій територіях України.
Користування фірмовими графічними елементами без відома або дозволу їх власника карається законом з відшкодуванням нанесених власнику збитків.
ЛОГОТИПИ лекція № 6
Під час вивчення означеної теми варто продовжити формування усвідомлень, щодо відмінностей у різних типах знакових фор. Студенти мають чітко засвоїти різницю між фірмовими зображувальними знаками і логотипами, теоретично і практично ознайомитись з методами побудови останніх і оцінювати доречність використання того чи іншого методу.
Логотипом називають чітке і візуально виразне позначення характеру діяльності фірми або корпорації, виконане виключно на підставі використання образних характеристик шрифтових гарнітур або композиційного угрупування літер. Слово “логотип” з`явилось як результат поєднання двох грецьких основ: logos (позначення, слово) і “typos” (відбиток). В минулому, в часи ручного типографського набору, логотипом називали поєднання літер у найбільш вживаних словах і складах. Останнім часом, для побудови логотипів використовуються не тільки вже існуючи, але й так звані ”акцидентні”, авторські шрифтові гарнітури тури, які дизайнери розробляють у відповідності до вимог проектного завдання. Засади, на яких створюються сучасні взірці логотипів можна умовно поділити на 4 типи:
Малюнок №
Малюнок №
Малюнок №
Малюнок №
Але найважливішим з питань, які постають при розробці будь –якого з означених типів логотипів було і залишається питанні асоціативного впливу змодельованого дизайнером графічного угруповання на свідомість споживачів. Звичайно, кожна людина володіє індивідуальним, суб’єктивним світосприйняттям, і однакові знаки у різних людей, внаслідок різниці життєвого досвіду, освіти, кола спілкування і таке інше можуть викликати абсолютно різні, подекуди суперечливі за своїм значенням асоціації, а відповідно, і різні емоції. В процесі сприйняття, власне, важлива не так сама асоціація, як емоції, що пов’язані з нею. Знак може однозначно трансформуватися в змістовний образ, але емоції, пов’язані з цим образом у різних людей вже залежать від кожної конкретної особи. До факторів, що найбільш впливають на розгалуження емоційних реакцій слід віднести насамперед:
В будь – якому випадку, займаючись проектуванням знаку, дизайнер має наперед передбачити які асоціації цей знак буде викликати у потенційного споживачу товару. Особливу актуальність це має для знаків, що побудовані з використанням стилізованого або формалізованого образів об’єктів рослинного або тваринного світу. Зазвичай, фірму – володаря логотипу з зображенням тієї чи іншої тварини уособлюють з тими якостями, які притаманні даній тварині, зокрема.
Не варто також забувати, що в розпорядженні дизайнера завжди існує можливість створювати знаки та угруповання з відносно нейтральним асоціативним забарвленням. Це знаки з так званих “абстрактних” геометричних плям і фігур, сприйняття яких потребує підсиленої роботи уявлення. Такий знак може бути досить довільним за формою, але в жодному випадку не свавільним. Будь – який знак зобов`язан символізувати певні поняття та ідеї, пов’язані з діяльністю фірми. В кінцевому випадку популярність або відомість будь – якого фірмового знаку або блоку залишать в більшому ступені від рекламної політики фірми і якості послуг, які ця фірма репрезентує.
Взірці сучасних вирішень логотипів:
Взірці сучасних вирішень фірмових блоків:
ЕКСЛІБРІСИ, КАЛІГРАМИ ТА МОНОГРАМИ лекція № 7
Під час огляду матеріалу за означеною темою студенти мають продовжувати знайомство з різновидами ідентифікаційних знаків, способами їх утворення та вимогами до їх візуалізації. При вивченні теоретичного матеріалу вони мають зрозуміти функціональні відмінності кожного різновиду знаків, та графічні відмінності, пов’язані з технологіями їх виконання.
Екслібріси – особливий різновид прикладної за призначенням композиції, котра або текстом, або символічним зображенням без тексту, або текстом і символічним зображенням разом позначає належність книги певному господарю. Сама назва екслібріс є похідною від латинських слів “ex libris”. Це частина здавна відомого латинського надпису, що належав господарю книг: “із книг...”. надалі позначалось ім`я господаря книг по латині або інші слова, що позначали кому, або якій бібліотеці належала книга. Екслібріс докорінним чином відрізняється від видавничої марки, ярличка палітурної майстерні або інших знаків видавництв і підприємств, що подекуди присутні на книгах. Наведені вище знаки можуть стояти не тільки на книжках, але й на конвертах, бланках, повідомленнях, запрошеннях і інших предметах, що безпосередньо з книгою не пов’язані. На відміну від інших, книжковий знак або екслібрис має і повинен стояти саме на книжках. Екслібрисом також не називають і володарський особистий напис від руки на книзі. Хоча спосіб нанесення особливим чином скомпонованого володарського знака на книгу на загал не змінює його мети й характеру. Це може бути авторська композиція змальована, наприклад, туш`ю від руки, штемпельний відбиток, ярлик, віддрукований в типографії або за допомогою ручного друку, особлива композиція з строк або літер наборного тексту або конгрев не тиснення на одному з аркушів книги. Текст позначає належність книги безпосередньо тому чи іншому володарю, зображення ж може бути як асоціативним, так і просто декоративним. У багатьох друкованих і рукописних виданнях минулого екслібрис замінювався родовим геральдичним знаком – гербом, якій і без текстового блоку дозволяв точно ідентифікувати особу господаря. Але приблизно з кінця ХІХ, початку ХХ ст. майже всі володарі книжкових знаків почали використовувати текстові блоки з позначенням якщо не повністю, то принаймні, ініціалів господаря або абревіатури установи, якій означена книга належить.
Однією з найцікавіших властивостей екслібриса є можливість відображення в асоціативних знакових формах характерних рис особи книголюба або його уподобань через використання засобів символіко – афористичної графічної мініатюри. Безперечним також є той факт, що для екслібриса характерно не тільки відтворення індивідуальних рис особи володаря, але й особливостей графічного почерку епохи, його панівних течій і стилів. Розквіт мистецтва екслібрису у ХХ ст. зумовлений саме тим, що на хвилі загальносуспільного зацікавлення опинилось мистецтво графіки, спрямоване на стисле і, водночас, красномовне спілкування. Ця зацікавленість є “наслідком безпосередньої захисної реакції на тиск всемогутнього стандарту, що поглинув всі сторони нашого буття”, бажанням відтворити і виявити індивідуальні риси особистості і, водночас, передати характер епохи, в якій ця особистість існувала.
У сьогоденні екслібрис все частіше виготовляється окремими тиражами друкованої продукції, екземпляри якої автор книгозбірні власноруч наклеює до фоліантів, що належать йому, і , завдяки цьому, все частіше уособлює собою графічну модель портрету власника або його алегоричну характеристику в анімалістичних образах. Але завданням художників екслібрисів у всі часи було і залишається поєднання мінімума відібраних прийомів цієї галузі графіки з виразністю асоціацій для втілення мелодії людської особистості, суспільних зв’язків і подій в розмаїтті життя.
Малюнок № Варіанти
виконання екслібрисів
(студентські роботи)
Каліграма – складне умовно-стилізаційне зображення реальних або фантастичних об’єктів , утворене за допомогою послідовного руху графічного інструменту. Як правило, каліграма містить в собі поєднання умовного, спрощеного зображення об’єкту навколишнього світу та каліграфічно виконаного напису (ініціалів або прізвища її виконавця). ЇЇ характерною ознакою є ритмічне чергування елементів літерно-знакової системи писемності та зображувального елементу.
Малюнок № .
Варіанти вирішення каліграм (студентські роботи).
Малюнок №
Історичний взірець
каліграфічного письма.
Монограма – каліграфічно оформлений перетин та взаємопродовження літер ініціалів власника (виконавця) у вигляді загального композиційного цілого.
Монограма може бути конструктивною, пластичною або декоративною, в залежності від характеру літер, задіяних в процесі її створення. Але у всіх випадках вона обов’язково має сприйматися як суцільне, нерозривне угрупування, знак, в якому жодну з його складових не можна змінити без шкоди для загального цілого.
Малюнок № .
Взірці літер для каліграфічного виконання монограм.
НАВЧАЛЬНІ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-ЧИТАБЕЛЬНІ ЗНАКИ. лекція № 8
Подальше опанування специфіки знакової мови вимагає від студентів розуміння, що цілісність форми будь – якого знаку або системи знаків є результатом вмілого співпорядкування елементів. Будь-яка композиція може розглядатися, як певна система, що базується на чіткому дотриманні координації її складових; визначення головних, менш значних та другорядних, в основі угрупування яких завжди лежить закономірність або ряд закономірностей, порушення яких призводить до погіршення якості сприйняття форми або її повної дезорганізації.
Знаки, що належать до двох вище означених угрупувань, на практиці буває важко вирізнювати один від одного. Це протиріччя обумовлене тим, що знаки кожного з означених типів, як правило, не використовуються відокремлено та індивідуально, а укладаються в певну систему, яка визначає вимоги до їх накреслення та функціонування.
Піктограма – уособлення понятійних висловлювань через пов’язаний із зображеним предметом зміст, має нести зрозумілу інформацію, котра легко і недвозначно сприймається. В піктограмах виключене застосування будь-яких літер або слів. Їх застосування найбільш доречне у місцях пожвавленого пересування великої кількості різномовних людей. (Малюнок)
Малюнок №
Основою для створення піктограм, як специфічного різновиду знакової мови є використання оглянутого вище методу формалізації. Згідно його правилам, знакове зображення має містити не всю повну і різнохарактерну інформацію про об’єкт, а лише про його найголовніші, типові риси, які відрізняють цей об’єкт від інших. Крім того, для підвищення якості і швидкості сприйняття зображення має бути побудоване на підставі використання лише суворо обмеженої кількості геометричних форм (не більше двох, а краще – лише одної.
Малюнок №
Взірці побудови формалізованих зображень на основі прямокутника.
Малюнок №
Взірці побудови формалізованих
зображень на основі трикутника