Особливості будови хребців шийного та грудного відділів хребетного стовпа

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Заняття №2

Тема. Особливості будови хребців шийного та грудного відділів хребетного стовпа.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння загальних закономірностей та характерних особливостей будови хребців шийного і грудного відділів хребетного стовпа.

Матеріальне забезпечення. Хребці шийного (атлант, епістрофей, типові, шостий, сьомий) та грудного (перший, типові, останній) відділів хребетного стовпа різних видів тварин, скелети різних видів тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Насамперед звернути увагу, що незалежно від довжини шиї у ссавців сім шийних хребців. Серед них виділяють нетипові (атипові) шийні хребці – перший, другий, шостий і сьомий та типові – третій, четвертий і п’ятий (схема 3).

           Схема 3.

Перший шийний хребець – атлант – забезпечує значну рухливість голови. До атипових шийних хребців його відносять завдяки двом характерним особливостям, що відрізняють його від класичної будови цих кісток:

1. тіло не виражено, йому відповідають дорсальна і вентральна дуги;

2. поперечні відростки зрослися із суглобовими, утворивши крила атланта.

 Другий шийний хребець – епістрофей (осьовий хребець) – має наступні атипові ознаки:

1. голівка видозмінена в зубоподібний відросток (зуб);

2. остистому відростку відповідає гребінь епістрофея;

3. краніальні суглобові відростки масивні, розміщені в сегментальній площині з боків від зуба.

Далі необхідно відмітити, що під час визначення приналежності того чи іншого шийного хребця (за винятком першого та другого) необхідно звертати увагу на ознаки їх будови в зв’язку із функцією:

1. вигляд суглобових відростків;

2. форма поперечнореберних відростків;

3. наявність або відсутність міжпоперечних отворів в основі поперечнореберних відростків;

4. наявність або відсутність каудальних реберних ямок з боків від ямки хребця.

Користуючись схемою 4, визначити характерні особливості будови типових – третього, четвертого, п’ятого та атипових – шостого і сьомого шийних хребців.

           

Схема 4.

Характерні особливості будови типових, шостого і сьомого шийних хребців

Ознаки хребця	Хребець
	типові	шостий	сьомий
Вигляд суглобових відростків	масивні, широко поставлені кра-ніальні та каудальні суглобові відростки, з’єднані латераль-ним гребенем	масивні, широко поставлені краніальні та каудальні суглобові відростки, з’єднані латеральним гребенем	широко поставлені краніальні та кау-дальні суглобові від-ростки, латеральні гребені не виражені
Форма поперечно-реберних відростків	двогілкові	тригілкові	не галузиться
Наявність міжпопе-речних отворів	є	є	-
Наявність каудаль-них реберних ямок	-	-	є

 Таким чином, слід підкреслити, що третій, четвертий та п’ятий шийні хребці типові, мають досить схожу будову. Їх краніальні та каудальні суглобові відростки дуже масивні, широко поставлені і з’єднані латеральним (бічним) гребенем, що надає шийним хребцям форми чотиригранним призм, добре розвинуті двогілкові поперечнореберні відростки, в їх основі знаходяться міжпоперечні отвори. Шостий шийний хребець дуже схожий на типові, в нього є масивні, широко поставлені краніальні та каудальні суглобові відростки, з’єднані латеральним гребенем, міжпоперечний отвір, проте поперечнореберні відростки, на відміну від типових, тригілкові. Більше відрізняється від типових шийних хребців сьомий, так як у нього є пара каудальних реберних ямок з боків від ямки хребця, поперечнореберний відросток не галузиться, відсутній міжпоперечний отвір.

Далі акцентувати увагу, що під час визначення приналежності грудних хребців звертають увагу на наступні ознаки їх будови:

1. кількість пар реберних ямок;

2. ступінь вираження суглобових відростків

За цими ознаками між собою грудні хребці поділяються на перший, типові та останній. Посилаючись на схему 5, визначити характерні особливості будови грудних хребців.

Слід підкреслити, що перший грудний хребець має ознаки типових грудних хребців – три пари реберних ямок, до яких прикріплюються ребра, проте він схожий на останній шийний, так як зберігаються характерні для шийних хребців добре виражені суглобові відростки. Типові грудні хребці мають три пари реберних ямок – з боків від голівки та ямки і на поперечних відростках,  краніальні та каудальні суглобові відростки в них замінені суглобовими поверхнями на дугах хребців, що притаманно більшості грудних хребців. Останній грудний хребець відрізняється тим, що має лише дві пари реберних ямок – з боків від голівки і на поперечних відростках, до яких прикріплюється останнє ребро, а суглобові відростки стають більш вираженими.

Схема 5.

Характерні особливості будови грудних хребців

Ознаки хребця	Хребець
	перший	типові	останній
Кількість пар ребер-них ямок	три пари реберних ямок – з боків від голівки та ямки і на поперечних відрост-ках	три пари реберних ямок – з боків від голівки та ямки і на поперечних відрост-ках	дві пари реберних ямок – з боків від голівки та на поперечних відростках
Ступінь вираження суглобових відростків	добре виражені краніальні та кау-дальні суглобові відростки	краніальні та кау-дальні суглобові відростки замінені суглобовими поверх-нями на дугах хребців	краніальні та каудаль-ні суглобові відростки стають більш вираже-ними

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

Насамперед розгляньте будову першого шийного хребця – атланта. Спочатку знайдіть дорсальну і вентральну дуги хребця. На дорсальній дузі виділіть дорсальний горбок замість остистого відростка, а на вентральній – вентральний горбок. Далі відшукайте ще одну характерну ознаку – крила атланта, що утворилися в результаті  злиття поперечних і суглобових відростків. В основі крил із краніального кінця знайдіть суглобові ямки (для з’єднання з виростками потиличної кістки), а з каудального – суглобові поверхні (для з’єднання з осьовим хребцем). На вентральній поверхні крил виділіть крилові ямки. Наприкінці знайдіть ряд отворів: криловий, який пронизує передній кінець крила і відкривається в крилову ямку, хребцевий, який проходить у хребетний канал та поперечний – на каудальному краї крила.

Під час вивчення будови другого шийного хребця – епістрофея спочатку знайдіть його характерні ознаки: зубоподібний відросток, що відповідає голівці хребця, гребінь епістрофея – остистому відростку, а також краніальні суглобові відростки, які розміщені в сегментальній площині з боків від зуба. Далі визначте більш відома деталі хребця: поперечнореберні відростки з поперечними отворами в їх основі, спереду поперечнореберних відростків – хребцеві отвори.

На типових шийних хребцях знайдіть масивні, широко поставлені краніальні та каудальні суглобові відростки, з’єднані латеральним гребенем, що надає шийним хребцям форми чотиригранних призм, відзначте двогілкові поперечнореберні відростки та наявність міжпоперечних отворів в їх основі. Далі зверніть увагу на інші класичні деталі хребця: краніальний напрям остистих відростків, довге тіло, добру виразність голівок і ямок у тварин з довгою шиєю і, навпаки, коротке тіло, плоску голівку і ямку в тварин з короткою шиєю. На шостому шийному хребці відзначте ознаку, котра відрізняє їх від типових – тригілкові поперечнореберні відростки.

Під час вивчення будови сьомого шийного хребця знайдіть і запам’ятайте, що біля ямки хребця знаходиться одна пара каудальних реберних ямок,  поперечний відросток не галузиться, відсутній міжпоперечний отвір.

На типових грудних хребцях спочатку знайдіть дві пари реберних ямок на тілі (з боків від голівки і ямки) і одну пару на поперечних, малорозвинутих відростках, всього три пари. Далі на дугах виділіть суглобові поверхні, якими замінені суглобові відростки. На поперечних відростках відшукайте соскоподібні відростки. Далі зверніть увагу на остисті відростки, які на більшості хребців спрямовані каудально, на діафрагмальному – вертикально, а позаду нього – мають краніальний напрям. Відмітьте, що в ділянці холки на перших хребцях остисті відростки довгі, в каудальному напрямі поступово знижуються і стають прямими. Знайдіть перший грудний хребець за характерними ознаками – трьома парами реберних ямок (з боків від голівки та ямки і на поперечних відростках) та добре вираженими краніальними і каудальними суглобовими відростками. Наприкінці, серед грудних хребців виділіть останній, що має лише дві пари реберних ямок – з боків від голівки та на поперечних відростках.

Заняття №3

Тема. Особливості будови хребців поперекового, крижового та хвостового відділів хребетного стовпа.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння загальних закономірностей та характерних особливостей будови хребців поперекового, крижового та хвостового відділів хребетного стовпа.

Матеріальне забезпечення. Поперекові, крижові та хвостові хребці різних видів тварин, скелети різних видів тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Під час викладення матеріалу акцентувати увагу, що поперековий відділ хребетного стовпа передає імпульси руху від тазових кінцівок та крижового відділу тулуба на грудний, а також формує остов дорсальної стінки черевної порожнини. В зв’язку з таким функціональним значенням він повинен бути міцним, обширним і відносно рухливим.

 Поперековий відділ хребетного стовпа утворений поперековими хребцями, під час вивчення будови яких необхідно звертати увагу на наступні характерні ознаки:

1. масивні пластинчасті поперечнореберні відростки, які поставлені майже горизонтально (розташовані у фронтальній площині);

2. масивні тіла з плоскими голівкою і ямкою;

3. пластинчасті остисті відростки.

Далі звернути увагу, що крижовий відділ хребетного стовпа передає імпульси руху від тазових кінцівок на тулуб, формує остов дорсальної стінки тазової порожнини, тому він повинен бути особливо міцний. Звідси випливає характерна особливість крижових хребців – вони зростаються між собою, утворюючи єдину крижову кістку.

 Хвостовий відділ самий рухомий (в цілому, а не за окремими кістками) відділ хребетного стовпа, представлений хвостовими хребцями. Відмітити, що хвостові хребці в каудальному напрямі підлягають різному ступеню редукції. Характерні деталі будови (тіло, голівка, ямка, дуга, остисті, поперечнореберні і суглобові відростки) є лише на перших хребцях. Поступово в каудальному напрямку дужка зникає, а разом із нею відростки і хребетний канал, від хребців залишаються лише тіла з невеликими горбками замість редукованих частин.

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

Під час вивчення особливостей будови поперекових хребців, насамперед, зверніть увагу на їх характерні особливості, а саме масивні поперечнореберні відростки, які поставлені у фронтальній площині, масивні тіла з плоскими голівкою і ямкою, а також пластинчасті остисті відростки. Знайдіть соскоподібні відростки, що знаходяться на краніальних суглобових відростках.

Далі приступіть до вивчення особливостей будови крижових хребців, згадайте, що вони зростаються між собою і утворюють крижову кістку. Відзначте, що тіла їх у каудальному напрямі зменшуються і відокремлюються одне від одного поперечними лініями та міжхребцевими крижовими отворами, котрі відкриваються на вентральній поверхні кістки як вентральні крижові отвори (тазові крижові отвори), а на дорсальній – як дорсальні крижові отвори. Далі в ділянці перших сегментів знайдіть крила крижової кістки, що утворилися в результаті зрощення поперечнореберних відростків, а в каудальному напрямі – її бічні частини. На латеральній (дорсо-латеральній) поверхні крил виділіть вушкоподібні суглобові поверхні, що служать для з’єднання з крилами клубової кістки. Знайдіть середній крижовий гребінь, який утворений зрощеними остистими відростками, а з боків від нього – латеральні гребені, що утворені зрощеними суглобовими відростками. Відмітьте, що передній край тіла першого хребця, що випинається краніально називається мис або промонторіум.

 Наприкінці розгляньте хвостові хребці та відмітьте різну ступінь їх редукції залежно від положення в хвостовому відділі хребетного стовпа. На перших хребцях знайдіть класичні деталі – тіло, голівку, ямку, дужку, остисті, поперечнореберні і суглобові відростки. Далі відмітьте, що каудальному напрямі дужка зникає, а разом із нею відростки і хребетний канал, від хребців залишаються лише тіла з невеликими горбками замість редукованих частин.

 Заняття №4

Тема. Видові та вікові особливості будови хребців різних відділів хребетного стовпа.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння видових особливостей будови хребців шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового відділів хребетного стовпа (коня, великої рогатої худоби, свині, собаки).

Матеріальне забезпечення. Набори хребців різних відділів хребетного стовпа та скелети різних видів свійських тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Під час викладення матеріалу, насамперед, необхідно акцентувати увагу на тих специфічних ознаках хребців, котрі мають вирішальне значення при визначенні їх видової приналежності.

Підкреслити, що під час визначення видових особливостей першого шийного хребця – атланта – вирішальне значення мають кількісна характеристика та специфічність розташування отворів на його крилах.

Далі, користуючись схемою 6, розглянути видові особливості атланта.

Схема 6.

Видові особливості атланта

Вид тварин	Кількість пар отворів
Собака	дві пари отворів: хребцевий і поперечний, замість крилового отвору є крилова вирізка, що розташована на краніальному краю крил
Свиня	дві пари отворів: криловий і хребцевий та міжпоперечний канал (починається каудально в основі крил, закінчується в криловій ямці)
Велика рогата худоба	дві пари отворів: криловий і хребцевий, поперечний отвір відсутній
Кінь	три пари отворів: хребцевий, поперечний і криловий

Специфічними ознаками другого шийного хребця, за якими визначають видові особливості, є форма зубоподібного відростка та гребеня. Посилаючись на схему 7, визначити видові особливості епістрофея.

Схема 7.

Видові особливості епістрофея

Вид тварин	Характерні ознаки
	Форма зубоподібного відростка	Форма гребеня
Собака	циліндричний	гребінь спрямований краніально, нависає над зубом
Свиня	конусоподібний	гребінь крило- або вітрило-подібний, має каудальний напрям
Велика рогата худоба	порожнистий напівциліндр	гребінь у вигляді прямокут-ної пластинки
Кінь	наповнений напівциліндр	масивний гребінь каудально роздвоюється і зростається з каудальними суглобовими відростками

Далі підкреслити, що типові та шостий шийні хребці, насамперед, розрізняють за особливостями будови поперечнореберних (реберних) відростків та ступенем вираження голівки і ямки, у деяких видів тварин також звертають увагу на інші специфічні для них ознаки. Для зручності і полегшення визначення видової приналежності типових та шостого шийних хребців свійських тварин умовно розділити на дві групи: А – собака і кінь, Б – свиня і велика рогата худоба.

Користуючись схемами 8 та 9 виділити видові особливості будови типових та шостого шийних хребців.                   Схема 8.

Видові особливості типових шийних хребців

Група	Вид тварин	Характерні ознаки
		Особливості будови поперечнореберного відростка	Ступінь вираження голівки і ямки	Інші видові специфічні ознаки
А	Собака	розгалужується в одній площині – парамедіанній або парасагітальній; ре-берний відросток спрямований крані-ально, поперечний - каудально	голівка і ямка плоскі, відносно тіла поставлені косо	є пластинчасті ос-тисті відростки (крім третього шийного)
	Кінь		голівка і ямка добре виражені	замість остистого відростка горбистість
Б	Велика рогата худоба	розгалужується в різних площинах: поперечний у фрон-тальній, а реберний – у парасагітальній	голівка і ямка добре виражені
	Свиня		голівка і ямка плоскі	- в основі поперечно-реберного відростка є дорсо-вентральний отвір; - реберні відростки у вигляді прямокутної пластинки, черепице-подібно накладаються один на одного

Таким чином, у групі А – собака і кінь загальною ознакою є наявність двогілкових поперечнореберних відростків, які знаходяться в одній горизонтальній площині (поперечні відростки спрямовані каудально, а реберні – краніально), проте в собак голівка і ямка плоскі, відносно тіла поставлені косо, а в коня – вони добре виражені. До інших специфічних ознак, котрі мають значення під час визначення видової приналежності хребців, відносять у собак наявність пластинчастих остистих відростків (окрім третього шийного), а в коня – горбистості замість остистого відростка. Для групи Б – свиня і велика рогата худоба спільною рисою є двогілкові поперечнореберні відростки, що лежать у різних площинах (поперечні відростки у фронтальній площині, а реберні – в парасагітальній, вентрально від поперечних), проте у великої рогатої худоби голівка і ямка виражені добре, а в свині – вони плоскі, крім того в цього виду тварин в основі поперечнореберних відростків є дорсовентральний отвір, що є для них додатковою специфічною ознакою.

Схема 9.

Видові особливості шостого шийного хребця

Група	Вид тварин	Характерні ознаки
		Особливості будови реберного відростка	Ступінь вираження голівки і ямки	Інші видові специфічні ознаки
А	Собака	у вигляді прямо-кутної пластинки (сережкоподібний)	голівка і ямка плоскі, відносно тіла поставле-ні косо	добре виражені соскоподібні від-ростки, що розмі-щені на каудаль-них суглобових відростках
	Кінь	смугоподібний з потовщеннями на краніальних та каудальних кінцях	голівка і ямка добре виражені	замість остистого відростка горбис-тість
Б	Велика рогата худоба	у вигляді прямо-кутної пластинки (сережкоподібний)	голівка і ямка добре виражені
	Свиня	у вигляді прямо-кутної пластинки (сережкоподібний), як і в типових шийних хребцях	голівка і ямка плоскі	в основі попереч-нореберного від-ростка є дорсо-вентральний отвір

Отже, із тварин групи А – собака і кінь у собаки голівка і ямка плоскі, відносно тіла поставлені косо, реберний відросток має вигляд прямокутної пластинки (сережкоподібний). В коня, на відміну від собаки, голівка і ямка добре виражені, реберний відросток смугоподібний з потовщеннями на кінцях. Подібно до типових для шостого шийного хребця собаки характерні добре виражені соскоподібні відростки, розміщені на каудальних суглобових відростках, а коня – горбистість замість остистого відростка. В тварин групи Б – велика рогата худоба і свиня є спільна риса – реберний відросток у вигляді прямокутної пластинки (сережкоподібний), проте у великої рогатої худоби голівка і ямка хребця добре виражені, а в свині – вони плоскі, в цього виду тварин в основі поперечнореберного відростка є дорсо-вентральний отвір, що є для них додатковою специфічною ознакою. Необхідно відмітити, що в свині 3, 4, 5 та 6–ий шийні хребці дуже схожі між собою, тому всіх їх можна віднести до типових.

Під час визначення видових особливостей сьомого шийного хребця свійських тварин також умовно розділити на дві групи, проте з іншою комбінацією: А – кінь і велика рогата худоба, Б – собака і свиня. При цьому, в групі А звертають увагу на форму та ступінь виразності остистого відростка і вентрального гребеня, а групі Б – лише на форму та ступінь виразності остистого відростка (схема 10).

        Схема 10.

Видові особливості сьомого шийного хребця

Група	Вид тварин	Характерні ознаки
		Форма і ступінь виразності  остистого відростка	Ступінь виразності вентрального гребеня	Інші специфічні ознаки
А	Кінь	невисокий	добре розвинутий
	Велика рогата худоба	добре розвинутий	відсутній (слабо виражений)
Б	Собака	шпилеподібний, поставлений перпендикулярно до дуги хребця		- голівка і ямка плоскі, відносно тіла поставлені косо; - реберні ямки можуть бути відсутні
	Свиня	високий, пластин-частий, поставле-ний вертикально		- в основі попереч-них відростків є дорсо-вентральний отвір; - міжхребцеві отвори подвійні

Необхідно відмітити, що у тварин групи Б – собака і свиня, сьомий шийний хребець, окрім основних характерних ознак, відрізняють за додатковими специфічними ознаками: собака – голівка і ямка плоскі, відносно тіла поставлені косо, каудальні реберні ямки можуть бути відсутні, свиня – дорсо-вентральні отвори та подвійні міжхребцеві отвори.

Підкреслити, що під час визначення видових особливостей типових грудних хребців вирішальне значення має наявність міжхребцевих вирізок або отворів та форма остистого відростка (схема 11), причому свійських тварин умовно розділити на дві групи: А – собака і кінь, Б – велика рогата худоба і свиня.

                  Схема 11.

Видові особливості типового грудного хребця

Група	Вид тварин	Характерні ознаки
		Наявність міжхребцевих вирізок або латеральних отворів	Форма остистого відростка	Інші специфічні ознаки
А	Собака	глибокі каудальні міжхребцеві виріз-ки	С-подібний (скривле-ний), нахилений краніально (найбільш характерно для хребців у ділянці холки)	на останніх хреб-цях виражені до-даткові відростки
	Кінь		дуже потовщений на дорсальному кінці – булавоподібний, кауда-льний край тупий (найбільш характерно для хребців у ділянці холки)	реберні ямки на поперечних від-ростках плоскі
Б	Велика рогата худоба	латеральні хреб-цеві отвори	пластинчастий, з гост-рим каудальним краєм	реберні ямки по-перечних відрост-ків сідлоподібні
	Свиня		пластинчастий, широ-кий	в основі попереч-них відростків є дорсовентральні отвори, які з’єдну-ються з латераль-ними хребцевими отворами

Підкреслити, що в собаки і коня є спільна риса на грудних хребцях – глибокі каудальні міжхребцеві вирізки, проте форма остистого відростка в них різна: в собаки він С-подібний (скривлений), нахилений краніально (на перших грудних хребцях), а в коня – дуже потовщений на вільних кінцях (булавоподібний), каудальні краї тупі. Грудні хребці великої рогатої худоби і свині відрізняються від групи А наявністю латеральних хребцевих отворів, що є для них спільною ознакою. Проте грудні хребці великої рогатої худоби мають сідлоподібні реберні ямки на поперечних відростках, а свині – дорсо-вентральні отвори, які з’єднуються з латеральними хребцевими отворами.

Специфічними ознаками поперекових хребців, за якими визначають видові особливості, є форма суглобових поверхонь на краніальних та каудальних суглобових відростках і специфічність будови поперечнореберних відростків. Посилаючись на схему 12, визначити видові особливості поперекових хребців за двома групами тварин: А – собака і кінь, Б – велика рогата худоба і свиня.

                   Схема 12.

Видові особливості поперекових хребців

Група	Вид тварин	Характерні ознаки
		Форма суглобо-вих поверхонь на краніальних та каудальних суг-лобових відрост-ках	Особливості будови поперечнореберних відростків	Інші специфічні ознаки
А	Собака	плоскі	сильно нахилені кра-ніовентрально	- біля каудальних суглобових від-ростків знаходять-ся додаткові від-ростки, спрямова-ні каудально; - соскоподібні від-ростки добре роз-винуті, високі
	Кінь		поставлені горизон-тально	на 2-3 останніх поперечнореберних відростках є сугло-бові поверхні для з’єднання між собою і з крилами крижової кістки
Б	Велика рогата худоба	краніальні – жоло-боподібні, кау-дальні – цилін-дричні	поставлені горизон-тально, краї гострі і нерівні
	Свиня		дугоподібні, в їх основі є дорсоветральний от-вір або вирізка

Звернути увагу, що в групі А спільним є плоска форма суглобових поверхонь на краніальних та каудальних суглобових відростках, проте в собаки поперечнореберні відростки сильно нахилені краніовентрально, а в коня – поставлені горизонтально. Крім того, в собаки біля каудальних суглобових відростків знаходяться додаткові відростки, що спрямовані каудально, а соскоподібні відростки добре розвинуті, високі, в коня – на 2-3 останніх поперечнореберних відростках є суглобові поверхні для з’єднання між собою і з крилами крижової кістки. Для великої рогатої худоби і свині спільною рисою, яка об’єднує їх в групу Б, є жолобоподібні суглобові поверхні на краніальних та циліндричні на каудальних суглобових відростках. Однак, у великої рогатої худоби остисті відростки поставлені горизонтально, краї їх гострі і нерівні, а в свині – вони дугоподібні, в їх основі є дорсо-вентральний отвір або вирізка.

Далі акцентувати увагу, що крижову кістку розрізняють за кількістю сегментів та виглядом остистих відростків (гребеня кістки) (схема 13).

        Схема 13.

Видові особливості крижової кістки

Вид тварин	Характерні ознаки
	Кількість зрослих сегментів	Вигляд остистих відростків
Собака	3	зростаються лише в основі, вершини їх відокремлені
Свиня	4	відсутні
Велика рогата худоба	5	зростаються в гребінь з потовщеним вільним (дорсальним) краєм
Кінь	5 (6)	кінці відростків відокремлені один від одного, потовщені, часто роздвоєні

 Підкреслити, що серед чотирьох видів свійських тварин найбільш виділяються хвостові хребці великої рогатої худоби і собаки завдяки наявності на вентральній поверхні тіл гемальних дуг.

Необхідно відмітити, що абсолютні розміри не мають вирішального значення під час визначення видової приналежності хребців будь-якого відділу хребетного стовпа, так як можуть належати тваринам різного віку, відповідно, з різною масою тіла.

Наприкінці, користуючись схемою 14, потрібно зазначити кількість хребців різних відділів хребетного стовпа в різних видів свійських тварин, що також є видовою ознакою будови того чи іншого відділу хребетного стовпа.

                  Схема 14.

Кількість хребців різних відділів хребетного стовпа в різних видів свійських тварин

Вид тварин	Відділ хребетного стовпа
	шийний	грудний	поперековий	крижовий	хвостовий
Велика рогата худоба	7	13	6	5	16-29
Кінь	7	18 (19)	6 (5)	5 (6)	15-21
Собака	7	13	7 (6)	3	20-23
Свиня	7	14-15	7 (6-5)	4	20-23
Вівця	7	13	6	4	3-24
Коза	7	13	5	4	12-16

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

 Перш ніж приступити до вивчення видових особливостей будови хребців в різних видів свійських тварин, повторіть характерні риси їх будови (шийних, грудних, поперекових, крижових та хвостових).

Поступово розгляньте видові особливості хребців різних відділів хребетного стовпа за їх характерними ознаками, навчіться розрізняти хребці різних видів свійських тварин за цими ознаками на препаратах, а також одночасно, користуючись підручниками та анатомічними атласами, зверніть увагу на інші особливості, які не мають вирішального значення під час визначення видової приналежності хребців, проте доповнюють її загальну картину.

Вивчати тему почніть із шийних хребців, зокрема першого шийного хребця – атланта. Згадайте специфічні ознаки, за якими розрізняють цей хребець у різних видів тварин та потренуйтеся за ними розрізняти його. Крім того, зверніть увагу на інші, неспецифічні особливості атланта. У собаки знайдіть дві пари отворів: хребцевий і поперечний, замість крилового отвору крилову вирізку. Відмітьте, що дорсальна дуга у них широка, без горбка, вентральна – вузька і повністю вкрита суглобовою поверхнею для зуба епістрофея, крила – тонкі, плоскі, горизонтальні, витягнуті латеро-каудально, міжпоперечний отвір досягає дорсальної поверхні крила в криловій ямці. В свині знайдіть три пари отворів: криловий, хребцевий та отвір міжпоперечного каналу, що починається в основі крил позаду і відкривається в  плоску крилову ямку. Відмітьте, що в крилах атланта добре виражені передній і задній кути та дугоподібний край, вентральна дуга вужча за дорсальну і має глибоку вирізку для зуба епістрофея. Вентральний горбок великий і повернутий каудально. У великої рогатої худоби знайдіть дві пари отворів: криловий і хребцевий, відзначте відсутність поперечного. Зверніть увагу, що крилова ямка плоска, крила атланта утворюють краніальні й ширші каудальні кути, суглобова поверхня для зуба епістрофея досягає половини вентральної дуги. В коня знайдіть всі три пари отворів: хребцевий, поперечний і криловий, а також відзначте, що крила мають заокруглені краї, загнуті вентрально, що утворює глибокі крилові ямки, суглобова поверхня для зуба епістрофея досягає також половини вентральної дуги.

Далі розгляньте видові особливості другого шийного хребця – епістрофея. Згадайте специфічні ознаки, за якими розрізняють цей хребець у різних видів тварин та потренуйтеся за ними розрізняти його, а також зверніть увагу на інші, менш вирішальні риси будови під час визначення видової приналежності. В собаки зуб тонкий, циліндричний, гребінь нависає краніально над зубом, а каудально зростається із каудальними суглобовими відростками, крім того міжхребцевий отвір замінений вирізкою. В свині  зуб конусоподібний, тупий, гребінь крилоподібний, вузький, високий, має каудальний напрям, хребець у цілому масивний, проте короткий. У великої рогатої худоби зуб має вигляд порожнистого напівциліндра, гребінь – прямокутної пластинки, міжпоперечний отвір інколи замінюється вирізкою. В коня зуб має вигляд наповненого напівциліндра (плоска дорсальна поверхня та опукла суглобова (вентральна)), масивний гребінь каудально роздвоюється і зростається з каудальними суглобовими відростками, вентральний гребінь добре розвинутий.

Згадайте, що типові та шостий шийні хребці, насамперед, розрізняють за особливостями будови поперечнореберних (реберних) відростків та ступенем вираження голівки і ямки, у деяких видів тварин зверніть увагу на інші специфічні для них ознаки. Для зручності і полегшення визначення видової приналежності типових та шостого шийних хребців свійських тварин умовно розділіть на дві групи: А – собака і кінь, Б – свиня і велика рогата худоба. Потім знайдіть і порівняйте типові та шостий шийні хребці тварин групи А – собака і кінь. При цьому відзначте, що в собак типові шийні хребці мають плоскі голівку і ямку, косо поставлені відносно тіла, двогілкові поперечнореберні відростки (поперечні відростки спрямовані каудально, а реберні – краніально), що знаходяться в одній парамедіанній (парасагітальній) площині, крім того є пластинчасті остисті відростки (крім третього шийного), в коня – голівка і ямка добре виражені, двогілкові поперечнореберні відростки знаходяться в одній парамедіанній (парасагітальній) площині (поперечні відростки спрямовані каудально, а реберні – краніально), замість остистого відростка горбистість. Під час порівняння шостих шийних хребців зверніть увагу, що в собак голівка і ямка плоскі, відносно тіла поставлені косо, в цілому поперечнореберні відростки тригілкові, реберні мають вигляд прямокутної пластинки (сережкоподібні). В коня, на відміну від собаки, знайдіть добре виражені голівку і ямку, потовщений на кінцях смугоподібний реберний відросток. На шостому шийному хребці собаки відшукайте добре виражені соскоподібні відростки, розміщені на каудальних суглобових відростках, а коня – горбистість замість остистого відростка.

Порівняйте типові шийні хребці тварин групи Б – свиня і велика рогата худоба. Знайдіть спочатку спільну рису – двогілкові поперечнореберні відростки, що лежать у різних площинах (поперечні відростки у фронтальній, а реберні – в парасагітальній, вентрально від поперечних), а потім відзначте добру виразність у великої рогатої худоби голівки і ямки, і, навпаки, їх плоскість у свиней. Крім того, в цього виду тварин в основі поперечнореберних відростків знайдіть дорсовентральний отвір, що є для них додатковою специфічною ознакою. Знайдіть шості шийні хребці тварин групи Б – велика рогата худоба і свиня за спільною рисою – реберні відростки у вигляді прямокутної пластинки (сережкоподібні), потім за доброю виразністю голівки і ямки виділіть хребець великої рогатої худоби та відзначте, що в свині ці структури плоскі і в основі поперечнореберних відростків є дорсовентральний отвір.

Під час визначення видових особливостей сьомого шийного хребця свійських тварин умовно розділіть на дві групи: А – кінь і велика рогата худоба, Б – собака і свиня. При цьому, відзначте, що в групі А хребці розрізняють за формою та ступенем виразності остистого відростка і вентрального гребеня, а групі Б – лише за формою та ступенем виразності остистого відростка. Потім знайдіть і порівняйте сьомий шийний хребець тварин групи А – кінь і велика рогата худоба. При цьому відзначте, що в коня сьомий шийний хребець має невисокий остистий відросток та добре виражений вентральний гребінь, а у великої рогатої худоби, навпаки, добре виражений остистий відросток та майже відсутній вентральний гребінь. Під час порівняння сьомого шийного хребця тварин групи Б – собака і свиня зверніть увагу, що в собак остистий відросток шпилеподібний, поставлений косо до дуги хребця, крім того голівка і ямка хребця плоскі, відносно тіла поставлені косо, реберні ямки можуть бути відсутні, в свині остистий відросток високий, пластинчастий, поставлений вертикально, в основі поперечних відростків є дорсовентральний отвір, а міжхребцеві отвори подвійні.

Під час визначення видових особливостей типових грудних хребців звертайте увагу на наявність міжхребцевих вирізок або отворів та форму остистого відростка, причому свійських тварин знову розділіть на групи: А – собака і кінь, Б – велика рогата худоба і свиня. Спочатку за характерними спільними ознаками відокремте хребці тварин цих груп (А – глибокі каудальні міжхребцеві вирізки, Б – латеральні хребцеві отвори). Потім серед хребців тварин групи А виділіть хребець за відповідною формою остистого відростка: собака – С-подібний, нахилений краніально та кінь –  дуже потовщений на дорсальному кінці (булавоподібний), з каудальними тупими краями. Розпізнайте грудні хребці великої рогатої худоби, що мають додатково сідлоподібні реберні ямки на поперечних відростках та свині – з дорсовентральними отворами.

Згадайте, що специфічними ознаками, за якими розрізняють поперекові хребці, є форма суглобових поверхонь на краніальних та каудальних суглобових відростках і специфічність будови поперечнореберних відростків. Розділіть тварин на дві групи: А – собака і кінь, Б – велика рогата худоба і свиня. Порівняйте поперекові хребці тварин групи А – собака і кінь. Знайдіть спочатку їх спільну рису – плоска форма суглобових поверхонь на краніальних та каудальних суглобових відростках, а потім відзначте, що в собаки остисті відростки сильно нахилені краніовентрально, а в коня – поставлені горизонтально. Крім того, в собаки біля каудальних суглобових відростків знайдіть додаткові відростки, що спрямовані каудально та добре розвинуті, високі соскоподібні відростки, а в коня – на 2-3 останніх поперечнореберних відростках суглобові поверхні для з’єднання один з одним і з крилами крижової кістки. Потім знайдіть і порівняйте поперекові хребці тварин групи Б – велика рогата худоба і свиня. Для великої рогатої худоби і свині спільною рисою, яка об’єднує їх в цю групу, є жолобоподібні суглобові поверхні на краніальних та циліндричні каудальних суглобових відростках. Однак, у великої рогатої худоби остисті відростки поставлені горизонтально, краї їх гострі і нерівні, а в свині – вони дугоподібні, в їх основі є дорсовентральний отвір або вирізка.

Далі розгляньте видові особливості крижової кістки. Знайдіть крижову кістку собаки, звертаючи увагу на остисті відростки, що зростаються лише в основі, вершини їх відокремлені. Крижова кістка коня відрізняється тим, що кінці остистих відростків відокремлені один від одного, потовщені, часто роздвоєні, а у великої рогатої худоби – зростаються в гребінь з потовщеним вільним краєм. Крім того, в коня крила крижової кістки мають вигляд тригранних пірамід, спрямовані латерально і горизонтально, краніальними суглобовими поверхнями з’єднується з поперечнореберними відростками останнього поперекового хребця, вушкоподібними – з крилами клубової кістки, у великої рогатої худоби краніальні суглобові відростки мають жолобоподібні суглобові поверхні, а на вгнутій вентральній поверхні крижової кістки проходить серединний судинний жолоб. Крижова кістка свині виділяється з-поміж інших видів тварин відсутністю остистих відростків, а також широкими міждуговими отворами.

На хвостових хребцях великої рогатої худоби і собаки, в першу чергу, на вентральній поверхні тіл знайдіть гемальні дуги. Далі в собаки зверніть увагу на шилоподібні остисті відростки, спрямовані каудально, великі, довгі поперечнореберні відростки з потовщеними кінцями, спрямовані вентрокаудально, добре розвинуті краніальні суглобові відростки, а на них – соскоподібні. У великої рогатої худоби тіла хвостових хребців витягнуті в довжину, краніальні суглобові відростки збереглися, а каудальні мають вигляд широких пластин. Відмітьте, що в коня хребці масивні, циліндричні, майже квадратні, поперечнореберні відростки масивні, короткі, остисті – нерозвинуті, в свині – тіла хребців сплющені дорсо-вентрально, поперечні відростки пластинчасті, широкі.

Насамкінець, користуючись схемою 14, вивчіть кількість хребців різних відділів хребетного стовпа в різних видів свійських тварин.

Заняття №5

Тема. Будова ребер і груднини. Поняття про повний та неповний кістковий сегмент. Види ребер, реберна дуга. Грудна клітка, кістки, що її формують. Видові та вікові особливості будови ребер і груднини.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння загальних закономірностей, видових і вікових особливостей будови ребер і груднини собаки, свині, великої рогатої худоби та коня. Вивчити класифікацію ребер залежно від місця розташування їх у грудній клітці, засвоїти поняття повний та неповний кістковий сегмент, реберна дуга.

Матеріальне забезпечення. Ребра, груднини та скелети різних видів тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Під час викладення матеріалу, насамперед, необхідно акцентувати увагу, що осьовий скелет складається із окремих частин або сегментів, послідовно розміщених один за одним. Розрізняють повні та неповні кісткові сегменти. Повний кістковий сегмент є лише в грудному відділі та складається з трьох частин – хребця, пари ребер і сегмента груднини. Редукція повного кісткового сегмента починається вже в грудному відділі, так як каудально розміщені ребра зменшуються в розмірах і не досягають груднини. В шийному, поперековому і крижовому відділах ребра закладаються в ембріональному періоді, а їх зародки зростаються з поперечними відростками хребців, утворюючи різноманітної форми поперечнореберні відростки. Отже, неповний кістковий сегмент складається або лише з хребця (шийний, поперековий та крижовий відділи), або із хребця та пари ребер (грудний відділ).

Підкреслити, що ребро складається з довгого зігнутого кісткового ребра і реберного хряща.

Наголосити, що розрізняють три види ребер:

1. справжні (груднинні, стернальні) – costa verae (sternales) –  перші сім-вісім пар ребер, які з’єднуються з грудниною реберними хрящами і утворюють з нею тугі, малорухливі суглоби;

 2. несправжні (астернальні) – costa spuriae (asternales) – ребра, які безпосередньо з грудниною не з’єднуються;

  3. висячі – costa fluctuans – дорсально прикріплюються до першого поперекового хребця, а вентрально, вільним кінцем, розміщуються в м’язах черевної стінки, не мають реберних хрящів.

Необхідно підкреслити, що хрящі астернальних ребер вентрально звужуються, послідовно прикріплюються до попередніх ребер зв’язками і разом з останнім кістковим ребром утворюють реберну дугу.

Користуючись схемою 15, більш детально зупинитися на видових особливостях будови ребер, звертаючи увагу, перш за все, на наступні характерні ознаки: форму тіла ребра  та вигляд суглобової поверхні на горбку.         

                   Схема 15.                                         

Видові особливості ребер

Вид тварин	Характерні ознаки
	Форма тіла ребра	Вигляд суглобової поверхні на горбку
Собака	дуже увігнуті – обруче-подібні, тіло майже кругле	опукла
Свиня	тіло спіралеподібно скрив-лене, овальне, вентрально звужується	плоска
Велика рогата худоба	нерівномірна ширина тіла: хребцевий відділ ребра вужче груднинного, тобто тіло вентрально сильно розширю-ється	сідлоподібна
Кінь	ширина рівномірна по всій довжині незалежно від форми, яка змінюється від пластинчастої до циліндрич-ної	плоска або дещо ввігнута

Акцентувати увагу, що кількість пар ребер відповідає кількості грудних хребців, тобто в собаки їх 13, свині – 14 (15), великої рогатої худоби – 13, коня – 18 (19).

Груднина утворює вентральну стінку грудної клітки, з’єднуючись з  вентральними кінцями справжніх ребер. Для зручності і полегшення визначення видової приналежності груднини свійських тварин доцільно поділити на дві групи за спільною ознакою: А – тіло кістки розташоване в середній сагітальній (медіанній) площині – собака і кінь, Б – тіло кістки розташоване у фронтальній (дорсальній) площині – велика рогата худоба і свиня. При цьому, необхідно звертати увагу на форму груднини та ручки, з’єднання її з тілом (схема 16).

                  Схема 16.

Видові особливості груднини

Група	Вид тварин	Характерні ознаки
		Форма груднини	Форма ручки, з’єднання її з тілом
А	Собака	довга, призматична, дещо стиснена з боків	ручка масивна, стиснена з боків, виступає клином, з тілом з’єднується суглобом
	Кінь	клиноподібна – сплю-щена з боків, а в каудальній частині – дорсовентрально	ручка і тіло зростаються, на вентральній поверхні доповнені хрящовим вентральним гребенем, мечоподібний відросток відсутній
Б	Велика рогата худоба	сплющена дорсо-вентрально, розшире-на каудально	ручка циліндрична, спрямована краніо-дорсально, з тілом з’єднується суглобом, до неї прикріплена перша пара ребер
	Свиня	сплющена дорсо-вентрально, роз-ширена каудально	ручка сильно сплющена з боків, виступає клином краніально від пер-шої пари ребер, з’єднується з тілом суглобом

Наприкінці відмітити, що ребра, груднина та грудні хребці утворюють грудну клітку, що нагадує конус із зрізаною вершиною (вхід) і косо зрізаною основою (вихід). Вхід у грудну клітку – знаходиться на вершині конуса і обмежений першим грудним хребцем, першою парою ребер та ручкою груднини. Вихід із грудної клітки – основа конуса, обмежений останнім грудним хребцем, реберною дугою та мечоподібним відростком груднини. Дорсальну стінку грудної клітки утворюють грудні хребці, вентральну – груднина, бічні – ребра.

Звернути увагу на особливості будови грудної клітки в різних видів тварин. Відмітити, що у великої рогатої худоби вона дуже об’ємна, передня частина стиснута з боків, за лопатками сильно розширюється каудально, має трикутний вихід. У свині довга, стиснута з боків, висота і ширина в різних порід коливається. В коня має вигляд конуса, довга, дещо стиснута з боків, особливо в ділянці прикріплення плечових поясів. У собаки конусоподібної форми з крутими боками, вхідний отвір округлий, міжреберні простори великі, широкі.

В передньому відділі грудної клітки остисті відростки дуже великі і разом з хребцями, ребрами та лопаткою формують остов холки. В коня остов холки утворюють перші 10 грудних хребців, дорсальна третина перших десяти пар ребер та хрящ і дорсальна третина лопатки, у великої рогатої худоби – перші 8 грудних хребців, дорсальна третина перших восьми пар ребер та хрящ і дорсальна третина лопатки.

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

Перед тим як приступити до вивчення будови та видових особливостей ребер та груднини згадайте, що розрізняють повний і неповний кісткові сегменти. Повторіть, що повний кістковий сегмент є лише в грудному відділі та складається з трьох частин – хребця, пари ребер і сегмента груднини, а неповний кістковий сегмент складається або лише з хребця (шийний, поперековий та крижовий відділи), або із хребця та пари ребер (грудний відділ).

Далі приступіть до вивчення будови ребра. Знайдіть її складові частини – довге зігнуте кісткове ребро та реберний хрящ. На кістковому ребрі відмітьте, що його медіальна поверхня і краніальний край є ввігнутими, а латеральна поверхня і каудальний край – опуклими. На дорсальному (хребцевому) кінці ребра знайдіть голівку та горбик, що з’єднані шийкою. На голівці виділіть дві опуклі суглобові поверхні, розділені борозною, які служать для з’єднання з тілами двох сусідніх хребців. Зауважте, що горбок сполучається з поперечним відростком хребця, суглобова поверхня його повернута медіально, а голівка і шийка розміщені краніально від горбка. Якщо тримати ребро латеральною поверхнею до себе, напрям його голівки, розташованої краніально відносно горбка, вкаже, з якого боку грудної клітки це ребро – правої чи лівої.  На тілі ребра позаду горбка знайдіть кут з горбистістю для закріплення м’язів, вздовж його опуклого каудального краю з медіальної поверхні – судинну борозну, а вздовж краніального краю з латеральної поверхні – м’язову борозну. Зверніть увагу, що вентральний (груднинний) кінець кісткового ребра шорсткий, з’єднується з реберним хрящем.

На скелетах різних видів тварин відмітьте, що довжина й ширина ребер неоднакова в різних сегментах і збільшується в каудальному напрямі до 7-8-го ребра, а потім зменшується. Кривина ребер зростає, починаючи від першого до останнього. Перше ребро найбільш пряме і коротке, з добре розвинутими голівкою та горбком і короткою шийкою, сильно потовщеним вентральним кінцем. У типових ребер добре виражена кривина, голівка, горбик і шийка. В останніх ребер краще виражена кривина, шийка майже відсутня.

Знайдіть на скелетах різних видів тварин види ребер – справжні, несправжні і висячі, відзначте їх розміщення в грудному відділі тулуба.

Використовуючи скелети різних видів тварин розгляньте будову реберних  хрящів. Відмітьте, що реберні хрящі справжніх ребер суглобовими поверхнями на вентральних кінцях з’єднуються з грудниною. Довжина цих хрящів збільшується в каудальному напрямі. Хрящі несправжніх ребер вентрально звужуються, послідовно прикріплюються до попередніх ребер зв’язками і разом з останнім кістковим ребром утворюють реберну дугу.

Далі розгляньте видові особливості ребер і навчіться розрізняти їх між собою. Знайдіть ребра тварин групи А – собака і свиня, причому зверніть увагу, що в собаки вони дуже увігнуті – обручеподібні, тіло майже кругле, суглобова поверхня на горбку ребра опукла, тоді як у свині тіло ребра спіралеподібно скривлене, овальне, вентрально звужується, а суглобова поверхня на горбку ребра плоска. Крім того, на скелеті собаки відзначте, що всього нараховується 13 пар ребер, судинні та м’язові жолоби є на всіх ребрах, крім останніх. Довжина їх збільшується до 7-го, кривина – до 8-го, ширина – до 3-4-го, справжніх ребер – 9 пар. На скелеті свині відзначте, що нараховується 14-15 пар ребер, добре виступають кути кісток, довжина їх збільшується до 7-го, ширина – до 3-4-го ребра. Від 2-го до 7-го ребра на вентральних кінцях є суглобові поверхні для з’єднання з реберними хрящами. Зауважте, що на тілі першого ребра виділяються м’язові гребені (горбки) для закріплення драбинчастого м’яза. Справжніх ребер 7 (6, 8) пар.

Розгляньте ребра тварин групи Б – велика рогата худоба і кінь. Ребро великої рогатої худоби знайдіть за характерними ознаками – нерівномірна ширина тіла (вентрально розширюється) та сідлоподібна суглобова поверхня на горбку. Відшукайте ребро коня і, порівнюючи з ребром великої рогатої худоби, відзначте, що його ширина рівномірна по всій довжині незалежно від форми, яка змінюється від пластинчастої до циліндричної, а суглобова поверхня на горбку плоска або дещо ввігнута. Крім того, зверніть увагу, що на скелеті великої рогатої худоби нараховується 13 пар ребер, інколи зустрічаються висячі ребра (14-а пара). Краніальний край ребер товстий, каудальний – гострий, часто обидва краї нерівні, гострі. Ширина ребер збільшується до 6-го (7-го), довжина – до 7-го (9-го), кривина їх невелика. Кути ребер виражені досить добре. Груднинні кінці від 2-го до 10-го ребер мають на вентральному кінці суглобові поверхні для з’єднання з реберними хрящами. Перше ребро пряме, циліндричне. Реберні хрящі з 2-го до 10-го (11-го) мають суглобові поверхні на двох кінцях. Справжніх ребер – 8 пар. На скелеті коня відзначте, що всього нараховується 18 пар ребер. Довжина й кривина їх збільшуються від 1-го до 10-го (11-го), а далі знову зменшуються, останнє – за довжиною близьке до 3-го. Ширина ребер збільшується від 1-го до 6-го (7-го), тому перші 6-7 ребер пластинчасті, причому передні ввігнуті краї їх більш гострі, а задні опуклі – більш тупі, товсті. Вздовж каудального краю ребер чітко виражені судинні жолоба. Груднинний кінець 1-го ребра дуже розширений, на передньому краї його знаходиться горбок для драбинчастого м’яза. Справжніх ребер – 8 пар.

Зверніть увагу, що груднина в грудному відділі скелета тулуба розміщена вентрально, утворюючи нижню стінку грудної клітки. На передньому кінці кістки знайдіть ручку, яка лежить попереду прикріплення другої пари ребер, а на задньому – мечоподібний відросток, розміщений після останньої пари справжніх ребер, каудально звужується і закінчується мечоподібним хрящем. Між ручкою і мечоподібним відростком виділіть тіло груднини, яке складається із 5-7 парних частин, з’єднаних між собою хрящем або кістковою тканиною (залежно від віку тварин). На тілі знайдіть 5-7 пар реберних вирізок для з’єднання з реберними хрящами.

Користуючись схемою 16 порівняйте груднини тварин груп А і Б. Зверніть увагу, що у великої рогатої худоби і свині тіло кістки розташоване в середній сагітальній (медіанній) площині, груднини подібні за формою – сплющена дорсовентрально, розширена каудально, проте відрізняються формою ручки, яка у великої рогатої худоби циліндрична, спрямована краніо-дорсально, з тілом з’єднується суглобом, до неї прикріплена перша пара ребер, а в свині – сильно сплющена з боків, виступає клином краніально від першої пари ребер, з’єднується з тілом суглобом. Крім того, у великої рогатої худоби мечоподібний відросток довгий, з широким хрящем на кінці, а в свині – видовжено-овальної форми. В собаки і коня тіло кістки розташоване у фронтальній (дорсальній) площині, проте груднини відрізняються як формою в цілому, так і формою ручки. Відмітьте, що в собаки груднина довга, призматична, дещо стиснена з боків, ручка масивна, стиснена з боків, виступає клином, з тілом з’єднується суглобом, а мечоподібний відросток має вигляд круглої пластинки, тоді як в коня груднина клиноподібна – сплющена з боків, а в каудальній частині – дорсовентрально, ручка і тіло зростаються, на вентральній поверхні доповнені хрящовим вентральним гребенем, мечоподібний відросток відсутній, тіло продовжується в мечоподібний хрящ.

Згадайте, що найбільш розвинутий грудний відділ тулуба, так як він складається із грудних хребців, реберних кісток і груднини, котрі в сукупності формують грудну клітку, що нагадує конус із зрізаною вершиною (вхід) і косо зрізаною основою (вихід). На скелетах розгляньте, чим утворені вхід і вихід з грудної клітки, її дорсальна, вентральна та бічні стінки, а також видові особливості в різних видів тварин.

 Насамкінець, знайдіть ділянку холки та відзначте, якими кістками вона утворена в коня та великої рогатої худоби.

Заняття №6

Тема. Будова черепа. Кістки мозкового відділу черепа: потилична та клиноподібна.

Мета заняття. Засвоїти загальні закономірності розподілу скелета голови на відділи, вивчити особливості будови потиличної та клиноподібної кісток у різних видів свійських тварин.

Матеріальне забезпечення. Цілі черепа, сагітальні та фронтальні розпили черепів, скелети різних видів свійських тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

На початку викладення матеріалу необхідно згадати, що на черепі термін «краніальний напрям» не застосовується, замість нього вживають: оральний (ротовий) – в бік рота, назальний (носовий) – в бік носа, ростральний – в бік рила (в свині), протилежний вищевказаним напрям у ділянці голови позначають як каудальний або аборальний. Значення таких напрямів як дорсально і вентрально також зберігається і для скелета голови.

Далі акцентувати увагу, що скелет голови представляє собою злиття кісток різної будови, функції та походження. Складність будови скелета голови зумовлена різноманіттям його функцій. У черепі розміщені головний мозок, органи нюху, зору, присінково-завитковий орган. Значною частиною скелета голови є щелеповий апарат із зубами та м’язами, а також з органами, що функціонально пов’язані з цим апаратом. На черепі розміщений початковий відділ дихального апарату, а інколи й сильні захисні утвори – роги, ікла. Скелет голови є також місцем фіксації м’язів голови, шиї й тулуба.

Наголосити, що в скелеті голови ссавців розрізняють два відділи – мозковий (нейрокраній) і лицевий (спланхнокраній). Межа між ними орієнтовно проходить по сегментальній площині, проведеній через передні краї очних ямок. В утворенні цих відділів у вищих хребетних беруть участь кістки різного походження. Майже всі вони міцно і нерухомо з’єднуються одна з одною швами, а в дорослих тварин – зростаються за допомогою кісткової тканини (синостоз). Рухливість зберігається лише у висково-нижньощелепному суглобі та між члениками під’язикової кістки. Обидва відділи в хребетних виникають і спочатку розвиваються як утвори різного призначення. Нейрокраній з’являється з розвитком переднього кінця нервової трубки, яка перетворюється на головний мозок, а спланхнокраній розвивається в передньому відділі кишкової трубки в результаті формування органів дихання і травлення. Спланхнокраній виникає значно раніше і незалежно від нейрокранія.

В цілому череп нагадує чотиригранну піраміду з дорсальною, вентральною та двома бічними поверхнями. Зрізана вершина піраміди звернена в бік носа, або назально, а основа піраміди – в бік шиї, або каудально.

Мозковий відділ черепа утворений чотирма непарними (потилична, клиноподібна, міжтім’яна та решітчаста) та трьома парними (вискова, тім’яна, лобова) кістками, які формують черепну коробку для розміщення головного мозку, тому їх внутрішня (мозкова) поверхня дуже характерна: вона гладенька, як би відшліфована, і одночасно має відбитки всіх нерівностей мозку – мозкових закруток у вигляді пальцевих втиснень, борозен між закрутками у вигляді мозкових гребінців, а також окремих ділянок мозку у вигляді ямок, відбитків судин і нервів у вигляді судинних та нервових жолобів, каналів і отворів. На кістках мозкового відділу черепа для прикріплення м’язів – жувальних та тих, що йдуть з тулуба – є ямки, гребені та відростки.

Необхідно акцентувати увагу, що потилична та клиноподібна кістки мозкового відділу черепа зберігають ознаки будови, подібні до хребців: мають тіла, дуги (крила), відростки та ряд отворів. Далі чітко визначити межі цих кісток і, користуючись схемами 17 та 18, вказати їх основні складові частини.

                  Схема 17.

Будова потиличної кістки

1.  Тіло

яремні відростки

1.  Бічні частини

потиличні вирости

3. Луска

        Схема 18.

Будова клиноподібної кістки

основна клиноподібна кістка (базисфеноїд)

1. Тіло

      передклиноподібна (пресфеноїд)

      вискові

1.  Крила

    очноямкові

1.  Крилоподібні відростки

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

 На початку згадайте, на які відділи поділяється осьовий скелет і відзначте, що його складовою частиною є скелет голови або череп. Далі повторіть напрями на черепі.

На черепах різних видів тварин визначте межі потиличної та клиноподібної кісток, а потім вивчіть їх будову.

Користуючись черепами різних видів свійських тварин відзначте, що потилична кістка спереду і зверху межує з міжтім’яною й тім’яною, збоку – з висковими, а знизу – з клиноподібною кістками. Відмітьте, що основними складовими кістки є тіло, луска і дві бічні частини, які обмежують великий потиличний отвір, що з’єднує черепну порожнину з хребетним каналом.

Вентрально від великого потиличного отвору знайдіть тіло або основну частину потиличної кістки, яке назально зростається із тілом клиноподібної кістки. На місці їх зрощення з вентральної поверхні виділіть парний м’язовий горбок, що є межею між тілами обох кісток. На черепі із розітнутою черепною коробкою на дорсальній (мозковій) поверхні тіла знайдіть плоску ямку для довгастого мозку, а попереду від неї – поперекову ямку для моста мозку. Відзначте, що тіло потиличної кістки утворює медіальні краї рваних отворів.

 Далі знайдіть бічні частини, котрі несуть потиличні вирости та яремні відростки. По обидва боки від великого потиличного отвору виділіть потиличні вирости, які призначені для з’єднання з атлантом, а латерально від них – яремні відростки для прикріплення м’язів, що йдуть із шиї. Латерально від основи виростка з вентральної поверхні на дні виросткової ямки знайдіть отвір каналу під’язикового нерва, а каудально від нього – один або кілька отворів виросткового каналу.

 Дорсально від великого потиличного отвору  та бічних частин знайдіть луску потиличної кістки. На дорсальному краї луски виділіть потиличний або поперечний карковий гребінь (кінь, собака, свиня), що з боків переходить у вискові гребені луски вискової кістки. Відзначте, що луска має дві поверхні – зовнішню і внутрішню. На зовнішній, або карковій поверхні луски біля потиличного гребеня знайдіть зовнішнє потиличне підвищення для прикріплення каркової зв’язки, а на внутрішній (мозковій) – виділіть відбитки черв’ячка і півкуль мозочка.

Далі на черепі великої рогатої худоби відмітьте, що тіло потиличної кістки циліндричне, яремні відростки короткі та загнуті медіально, під’язиковий отвір часто подвійний, потиличний гребінь відсутній, а зовнішнє потиличне підвищення на лусці слабо виражено. В коня тіло потиличної кістки на місці переходу мозкової поверхні в зовнішню має дещо загострені краї, які обмежують значний рваний отвір. Зовнішня поверхня луски поділяється на каркову й невелику тім’яну частини, які розділені поперечним карковим гребенем. На карковій поверхні знайдіть добре виражене потиличне підвищення, а вентрально від нього – каркову ямку, що є місцем фіксації каркової зв’язки. По серединній лінії тім’яної частини луски виділіть слабко виражений зовнішній стріловий (сагітальний) гребінь. На черепі собаки відзначте, що основна частина плоска і своїми бічними краями щільно підходить до кам’янистої кістки, внаслідок чого рваний отвір невеликий. Луска потиличної кістки трикутної форми і на тім’яних поверхнях має стріловий гребінь, ступінь розвитку якого залежить від породи собаки. Карковий гребінь добре виражений, бічні частини мають короткі й широкі яремні відростки.  В свині тіло потиличної кістки приплюснуте, бічні частини разом з лускою обмежують трикутної форми великий потиличний отвір. Яремні відростки довгі, прямі, спрямовані донизу. Луска потиличної кістки висока, розширена догори, зовні гладенька, тобто без потиличного підвищення.

 Користуючись черепами різних видів свійських тварин відзначте, що клиноподібна кістка розміщена в основі черепа, назально від тіла потиличної кістки, рострально межує з лемешем, решітчастою, піднебінними, крилоподібними кістками, а каудально – з потиличною й висковою кістками. Зауважте, що основними частинами кістки є тіло, дві пари крил (вискові та очноямкові) і парний крилоподібний відросток.

Спочатку знайдіть тіло клиноподібної кістки, яке в молодих тварин складається з двох частин – розміщеної назально передклиноподібної (пресфеноїд) і каудально основної клиноподібної (базисфеноїд) кісток, що зростаються в одну кістку.

Далі знайдіть дві пари крил, які відходять у дорсо-латеральному напрямку від пресфеноїда – очноямкові та від базисфеноїда – вискові. Крім того, відзначте, що очноямкові крила беруть участь у формуванні крилопіднебінної (клинопіднебінної) ямки та частково орбіти. Назо-вентрально від вискових крил і базисфеноїда знайдіть парні крилоподібні відростки, котрі з’єднуються латерально з піднебінними і медіально з крилоподібними кістками. На орбітальному або назальному краї крилоподібного відростка виділіть крилоподібний гребінь, який каудально обрамляє клинопіднебінну ямку та дно орбіти, а дорсально переходить в очноямково-клиноподібний (очноямково-висковий) гребінь.

 Спереду крилоподібного гребеня, в клинопіднебінній ямці, знайдіть ряд отворів, через які в названу ямку проходять судини та нерви: решітчастий – між крилом клиноподібної та лобовою кісткою, веде в носову порожнину, зоровий – верхній, веде в черепну коробку, нижче від нього – очноямкова щілина, а поряд із нею, ще більш вентрально – круглий. Останні два отвори можуть зливатися в один – очноямковокруглий (велика рогата худоба, свиня). Далі знайдіть отвори, через які судини та нерви, навпаки, виходять із клинопіднебінної ямки: клинопіднебінний – веде в носову порожнину, верхньощелепний – в підочноямковий канал, каудальний піднебінний – у піднебінний канал.

Використовуючи черепа із розітнутою черепною коробкою на мозковій поверхні базисфеноїда знайдіть ямку гіпофіза (турецьке сідло), позаду неї у вигляді поперекової пластинки – спинку турецького сідла. На мозковій поверхні пресфеноїда, який дорсально піднятий відносно базисфеноїда, знайдіть борозну зорового перехрестя, яка справа і зліва через зоровий отвір веде у відповідну орбіту.

Запам’ятайте, що пресфеноїд та очноямкові крила формують назальну черепну ямку, а базисфеноїд та вискові крила – каудальну черепну ямку – для розміщення головного мозку.

Наприкінці розгляньте особливості будови клиноподібної кістки в різних видів свійських тварин. На черепі великої рогатої худоби, крім того, в основі вискового крила знайдіть овальний отвір, а також відзначте, що очноямковокруглий отвір великий. Відзначте, що в коня тіло клиноподібної кістки товсте, спинка турецького сідла слабо виражена, гіпофізарна ямка невелика. Окрім зорового отвору, очноямкової щілини та круглого отвору, в основі крилоподібного відростка, який має значні розміри і відходить двома пластинками – однією від тіла клиноподібної кістки, другою – від вискового крила, знайдіть криловий канал. Каудально він починається більшим (каудальним) криловим отвором, а назально відкривається в круглий отвір. Дорсально криловий канал закінчується меншим криловим отвором. На ростральному кінці вискового крила знайдіть три вирізки: медіальну – сонну, середню – остисту і латеральну – овальну. В собаки тіло клиноподібної кістки має вигляд пластинки, вискові крила розвинуті сильніше, ніж очноямкові. Спинка турецького сідла сильно розвинута, має бічні відростки. Жолоб між зоровими отворами відсутній. У клинопіднебінну ямку ведуть очноямкова щілина та круглий отвір. Позаду останнього в основі вискового крила знайдіть каудальний криловий отвір, позаду нього – овальний отвір, а між висковими крилами і барабанною частиною кам’янистої кістки – сонний отвір, який веде в сонний канал вискової кістки. В свині крила кістки невеликі, проте значно виражені крилоподібні відростки, на їх широких каудальних поверхнях знаходяться крилові (човноподібні) ямки. Очноямковокруглий отвір обширний.

Заняття №7

Тема. Будова черепа. Кістки мозкового відділу черепа: вискова, лобова, тім’яна, міжтім’яна, решітчаста.

Мета заняття. Засвоїти загальні закономірності, видові і вікові особливості будови кісток мозкового відділу черепа – вискової, лобової, тім’яної, міжтім’яної та решітчастої різних видів свійських тварин, а також особливості будови черепної коробки.

Матеріальне забезпечення. Цілі черепа, сагітальні розпили черепів, черепа з розітнутою черепною коробкою, виділені кам’янисті кістки (коня, великої рогатої худоби) та скелети різних видів свійських тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Наголосити, що кістки мозкового відділу черепа формують черепну коробку (порожнину), в якій розміщений головний мозок. Користуючись схемою 19, розглянути, які кістки мозкового відділу черепа утворюють стінки черепної коробки.

                            Схема 19.

Кістки мозкового відділу черепа, які утворюють черепну коробку

Стінка черепної коробки	Кістки, що формують стінку черепної коробки
Дах	- тім’яна кістка - міжтім’яна кістка - лобова кістка (в жуйних – лише лобова)
Бічні стінки	- вискова кістка (в жуйних – ще й тім’яна)
Основа (дно)	- клиноподібна кістка - тіло потиличної кістки
Задня стінка	- потилична кістка (в жуйних – ще й тім’яна та міжтім’яна)
Передня стінка	- продірявлена пластинка решітчастої кістки - лобова кістка

Розкрити зміст таких понять як клинопіднебінна (крилопіднебінна) ямка та вискова ямка.

Крилопіднебінна (клиноподібна) ямка утворена очноямковими крилами клиноподібної та вертикальною пластинкою піднебінної кістки, каудально обрамляє її крилоподібний гребінь.

Вискова ямка утворена тім’яною кісткою та лускою вискової кістки, заповнена висковим м’язом.

Відмітити, що деякі кістки мозкового відділу черепа утворюють остов для органів чуття: решітчаста кістка – для нюхового, а кам’яниста – для присінково-завиткового.

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

 Спочатку розгляньте будову кісток мозкового відділу черепа: тім’яної, міжтім’яної, вискової, лобової та решітчастої.

 Визначте межі парної тім’яної кістки, яка межує рострально з лобовою, каудально – з міжтім’яною і потиличною, латерально – з висковими кістками. Відзначте, що зовнішня поверхня її в різних видів тварин неоднакова, проте у всіх бере участь у формуванні вискової ямки. На внутрішній поверхні тім’яної кістки знайдіть пальцеві втиснення, мозкові гребені та судинні жолоба. Відзначте, що у великої рогатої худоби тім’яні кістки сильно розвинутими лобовими кістками зміщуються латерально і у вигляді вузької смужки розміщуються з боків мозкового відділу черепа, також заходять в потиличну ділянку, відтісняючи донизу луску потиличної кістки. Лише в плода тім’яні кістки є дахом черепної порожнини. В подальшому з ростом лобових кісток середня частина тім’яних кісток розміщується в потиличній ділянці, а бічні частини беруть участь в утворенні правої і лівої вискових ямок. В коня на межі тім’яної й вискової ділянок знайдіть зовнішній стріловий гребінь, який рострально розділяється на два гребені, обмежуючи вискову ямку. На мозковій поверхні кісток виділіть внутрішній стріловий гребінь. В собаки тім’яні кістки відокремлені одна від одної зовнішнім стріловим гребенем. У свині тім’яна кістка товста, на зовнішній її поверхні знайдіть тім’яні та вискові частини, які відокремлені висковими гребенями. Відзначте, що в дорослих тварин кістка вміщує порожнину, що сполучається із лобовою й потиличною пазухами.

Далі на черепах молодих тварин виділіть непарну міжтім’яну кістку, так як у дорослих вона без помітних меж зростається з потиличною та тім’яними кістками, між якими й лежить. У великої рогатої худоби кістка має трикутну форму, зростається в перші місяці життя. В коня кістка зовні чотирикутна, в собаки – серцеподібна, на її мозковій поверхні в них знайдіть кістковий мозочковий намет (кістковий шатровий відросток). У свині кістка відсутня, так як її зачаток ще до народження зростається із сусідніми кістками.  

Далі розгляньте будову парної вискової кістки, яка розміщується у висковій ділянці. Знайдіть дві її основні частини – лускату (луску) та кам’янисту (кам’янисту кістку).

Відзначте, що луската частина утворює разом із тім’яною кісткою вискову ямку – для прикріплення вискового м’яза. Латерально на лускатій частині знайдіть масивний виличний відросток, який спочатку прямує латерально, потім стрімко повертає назально, з’єднується з виличною кісткою і, разом з нею, утворює виличну дугу. Біля основи виличного відростка вентрально виділіть суглобовий горбок – для зчленування із суглобовим (виростковим) відростком нижньощелепної кістки. Позаду суглобового відростка і попереду від зовнішнього слухового проходу знайдіть отвір, від якого починається висковий канал. На дорсальному краї виличної дуги виділіть висковий гребінь, який каудально продовжується в потиличний гребінь, що обмежує латерально вискову ямку. 

Будову кам’янистої частини краще вивчати, використовуючи кістку коня, так як лише в цих тварин вона зустрічається як самостійна, а в решти – зростається із лускою вискової кістки. Крім того, кам’яниста кістка є вмістилищем для середнього і внутрішнього вуха, тому будова її надзвичайно складна, вона включає три частини: соскоподібну, барабанну та скелясту, межі яких потрібно чітко визначити. Соскоподібна частина, яка межує із потиличною кісткою, назально від основи яремного відростка випинається у вигляді соскоподібного відростка, до якого прикріплюються м’язи, що йдуть із тулуба. Між соскоподібним відростком і барабанною частиною знайдіть зовнішній отвір лицевого каналу (шилососкоподібний отвір), через який виходить лицевий нерв. Крім того, відзначте, що соскоподібна частина утворює латеральний край рваного отвору. Далі знайдіть складові барабанної частини – зовнішній слуховий хід та барабанний міхур з барабанною порожниною, які розміщуються назально від соскоподібної частини. Зовнішній слуховий хід, який вентрально продовжується в барабанний міхур,  знайдіть позаду суглобового горбка. Відзначте, що вхід у слуховий хід починається вентрально від вискового гребеня. Попереду яремного відростка і латерально від тіла потиличної кістки знайдіть звернений вентрально барабанний міхур, а назо-вентрально від нього м’язовий відросток – для прикріплення м’язів м’якого піднебіння. Медіально від м’язового відростка знайдіть кісткову слухову трубу (м’язово-трубний канал), через яку барабанна порожнина сполучається з порожниною глотки. В барабанній порожнині знаходяться органи середнього вуха: слухові кісточки з їх зв’язками та м’язами. В назо-медіальній частині кам’янистої кістки знайдіть скелясту частину, яка своїм кам’янистим гребенем вдається в черепну порожнину і ділить її на два відділи, де містяться більший та ромбоподібний мозок. У скелястій частині знаходиться лабіринт внутрішнього вуха, тому на її поверхні знайдіть три отвори, які ведуть у лабіринт: найбільший – внутрішній слуховий хід, дорсо-каудально від нього – зовнішній отвір водопроводу присінка, а каудальніше між обома отворами – зовнішній отвір канальця завитки (водопроводу завитки). Крім того, відзначте, що в коня кам’яниста кістка зростається з лускатою частиною лише в старих тварин. Як самостійна кістка вона має пірамідальну форму, вершина її, що належить соскоподібній частині, звернена дорсо-каудально, а основа – назо-вентрально, в ній знаходиться барабанна частина. Зовнішній слуховий хід порівняно короткий, каудально від нього починається добре розвинутий соскоподібний відросток, від якого відходить масивний під’язиковий відросток. Дорсально від слухового ходу знаходиться жолоб, який разом із лускатою частиною утворює висковий хід. Знайдіть три його отвори, один з яких відкривається у вискову ямку, другий – попереду зовнішнього слухового ходу, третій – позаду соскоподібного відростка. Біля основи гребеня кам’янистої кістки знайдіть вирізку для трійчастого нерва. Рваний отвір обширний. У великої рогатої худоби виділіть масивний, слабо опуклий суглобовий горбок. Відзначте, що зовнішній слуховий хід довгий, спрямований латерально, барабанний міхур великий, сплюснутий латеро-медіально, на ньому знайдіть під’язиковий відросток, оточений кістковою піхвою. Слухова труба проходить латерально від овального отвору, рваний отвір щілиноподібний. У собаки відзначте, що зовнішній слуховий хід дуже короткий, барабанний міхур округлий, обширний. Соскоподібний відросток лежить дорсо-каудально від зовнішнього слухового хода. Суглобовий горбок жолобуватий, задній край його сильно виступає вентрально. Отвір слухової труби знаходиться між овальним і сонним отворами. Рваний отвір помітний лише позаду барабанного міхура. В свині зовнішній слуховий хід довгий, спрямований латеро-дорсально і відкривається біля дорсального виступу вискового гребеня. Барабанний міхур витягнутий назо-вентрально. Соскоподібний відросток невеликий, знаходиться латерально від барабанного міхура попереду яремного відростка. Суглобовий горбок сідлоподібний, вузький. Висковий канал відсутній.     

Визначте межі парної лобової кістки, яка каудально з’єднується з тім’яною кісткою, медіально – з однойменною іншого боку, назально – з носовою  і слізною, латеро-вентрально – з піднебінною, клиноподібною і висковою кістками, медіо-вентрально – з решітчастою кісткою. Знайдіть висково-лобову та очноямково-носову частини, які відокремлюються поперечною пластинкою на внутрішній поверхні кістки. Відзначте, що висково-лобова частина бере участь в утворенні стінки черепної порожнини, а очноямково-носова – формує дорсальну та бічні стінки носової порожнини. Знайдіть зовнішній лобовий гребінь, який відокремлює лобову та вискову поверхні кістки, надочноямковий край – відокремлює носову поверхню від вискової, а також очноямково-висковий гребінь – відокремлює очноямкову поверхню від вискової. На межі між очною ямкою та висковою ямкою знайдіть виличний відросток, який відходить у латеральному напрямі. На очноямковій поверхні лобової кістки на межі між черепною і носовою порожнинами в сегментальній площині виличного відростка виділіть решітчастий отвір, а на лобово-носовій поверхні – надочноямковий отвір. Відзначте, що у великої рогатої худоби лобові кістки розвинуті надзвичайно сильно, вони є склепінням черепної порожнини, заднім краєм досягають потилично-тім’яної ділянки, де і формують у вигляді товстого валика задній лобовий або міжроговий гребінь. Він з’єднується із висковими гребенями і лише за своїм розміщенням відповідає потиличному гребеню інших тварин, проте не гомологічний йому. Знайдіть рогоподібні відростки, що відходять з боків від заднього лобового гребеня. На основі відростка виділіть шийку, а над нею – корону. Зовнішня поверхня рогоподібного відростка горбиста, пронизана судинними отворами та борозенками. Виличний відросток лобової кістки в них короткий, з’єднується з лобовим відростком виличної кістки, тому очна ямка замикається латеро-каудально. Надочноямковий отвір знаходиться в площині основи виличного відростка, назально і каудально від нього знайдіть надочноямкову борозну, а в напрямі до очної ямки – канал. У коня виличний відросток лобової кістки з’єднується із виличним відростком вискової кістки, в основі відростка видно надочноямковий отвір, а на очноямковій поверхні його знайдіть блокову ямку. В собаки виличний відросток розвинутий слабо, з’єднується із виличною дугою лише орбітальною зв’язкою. Надочноямковий отвір відсутній. Відзначте, що в свині надочноямковий отвір відкривається на рівні переднього краю очної ямки, від нього на носову кістку прямує надочноямкова борозна, а в орбіту – надочноямковий канал. Виличний відросток короткий і з виличною дугою з’єднується лише орбітальною зв’язкою. Решітчастий отвір знаходиться в сегментальній площині середини очної ямки.

На сагітальному розрізі черепа розгляньте будову непарної решітчастої кістки, яка лежить у задньому відділі носової порожнини між лобовою і клиноподібною кістками та відокремлює черепну порожнину від носової. На ній розрізняють парний лабіринт і три пластинки – продірявлену (решітчасту), перпендикулярну та паперову (очноямкову). Впоперек черепа знайдіть продірявлену пластинку, яка утворює передню стінку черепної порожнини, пронизана дрібними отворами для проходження нюхових нервів з носової порожнини в нюхові цибулини мозку. З боку черепної коробки на продірявленій пластинці знайдіть нюхові ямки, які розділені по середній лінії півнячим гребенем. Біля латеральних країв нюхових ямок виділіть решітчасті отвори, що відкриваються в очну ямку. Під прямим кутом до середини продірявленої пластинки знайдіть перпендикулярну пластинку, передній кінець якої переходить у хрящову носову перегородку, а задній прикріплюється до решітчастої пластинки в ділянці півнячого гребеня. Від верхнього краю перпендикулярної пластинки до вентрального краю дугоподібно, вигинаючись латерально, проходять очноямкові  (паперові) пластинки. Вони зростаються з решітчастою та перпендикулярною пластинками по їх дорсальних і вентральних краям, а зовні – з оточуючими кістками. Від очноямкових пластинок у бік перпендикулярної пластинки відходять тонкі кісткові пластинки, які закручуються на вільних кінцях у трубочки веретеноподібної форми, утворюючи лабіринт решітчастої кістки. Знайдіть його зовнішні завитки – ектотурбіналії та внутрішні – ендотурбіналії. Ендотурбіналії – більші, менш численні і мають додаткові завитки. Ектотурбіналії – менші, проте їх більше. Між турбіналіями залишаються вузькі щілини, які сполучаються з носовою порожниною. У великої рогатої худоби найбільша турбіналія утворює середню носову раковину.

 Наприкінці, згадайте схему 19 і повторіть, які кістки мозкового відділу черепа утворюють стінки черепної порожнини (коробки), клинопіднебінну (крилопіднебінну) та вискову ямки. Згадайте, що решітчаста кістка є остовом для нюхового, а кам’яниста кістка – для присінково-завиткового аналізаторів.

Заняття №8

Тема. Будова черепа. Кістки лицевого відділу черепа: різцева, носова, носові раковини, слізна, вилична, піднебінна, крилоподібна, верхньощелепна, нижньощелепна, леміш, кістка рила, під’язиковий скелет.

Мета заняття. Вивчити загальні закономірності, видові і вікові особливості будови кісток лицевого відділу черепа різних видів свійських тварин, а також особливості будови кісткового остова носової і ротової порожнин, нюхового та присінково-завиткового аналізаторів. Засвоїти такі поняття як кісткове піднебіння, вилична дуга та кісткова очна ямка (орбіта). Розглянути і вивчити приносові (біляносові) синуси (пазухи) в різних видів свійських тварин.

Матеріальне забезпечення. Цілі черепа, сагітальні розпили черепів, нижньощелепні кістки, під’язикові кістки та скелети різних видів свійських тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

На початку викладення матеріалу необхідно підкреслити, що лицевий відділ черепа є кістковою основою початкових шляхів апаратів травлення (ротової порожнини) й дихання (носової порожнини), а також вмістилищем для органів чуття (зору, нюху). До лицевого відділу скелета голови відносять парні (різцеву, носову, слізну, виличну, піднебінну, крилоподібну, верхньощелепну, нижньощелепну) та непарні (леміш, кістку рила та під’язиковий скелет) кістки.

Користуючись схемами 20 та 21, розглянути, які кістки лицевого відділу черепа формують остов носової і ротової порожнин.

                            Схема 20.

Кістки лицевого відділу черепа, які формують остов носової порожнини

Стінка носової порожнини	Кістки, що формують стінку носової порожнини
Дах	- носова кістка
Бічні стінки	- носові пластинки верхньощелепної кістки - носові відростки різцевої кістки
Дно (кісткове підне-біння)	- піднебінні відростки різцевої кістки - піднебінні відростки верхньощелепної кістки - горизонтальні пластинки піднебінної кістки
Задня стінка	- решітчаста кістка
Вихід із носової по-рожнини в глотку (хоани)	- піднебінна кістка - крилоподібна кістка - крилоподібний відросток клиноподібної кістки - леміш (розділяє хоани навпіл)
Вхід у носову поро-жнину	- тіло і носові відростки різцевої кістки - носова кістка
Кістки всередині носової порожнини	- носові раковини: дорсальна і вентральна - леміш - решітчаста кістка

                        Схема 21.

Кістки лицевого відділу черепа, які формують остов ротової порожнини

Стінка ротової порожнини	Кістки, що формують стінку ротової порожнини
Дах (кісткове піднебіння)	- піднебінні відростки різцевої кістки - піднебінні відростки верхньощелепної кістки - горизонтальні пластинки піднебінної кістки
Дно	- нижньощелепна кістка
Кістки між гілками нижньощелепної кістки	- під’язикова кістка

Звернути увагу на зміст таких понять як кісткове піднебіння, вилична дуга та кісткова орбіта або очна ямка.

Кісткове піднебіння, що є основою для твердого піднебіння, утворене піднебінними відростками різцевої кістки, піднебінними відростками верхньощелепної кістки та горизонтальними пластинками піднебінної кістки.

Вилична дуга розміщена між кістками лицевого та мозкового відділів черепа, утворена виличним відростком вискової кістки та висковим відростком виличної кістки. Вона є точкою закріплення деяких м’язів голови, а також кістковим орієнтиром для проведення новокаїнових блокад під час оперативних втручань.

Кісткова орбіта є вмістилищем зорового аналізатора. Відмітити, що в собаки та свині очна ямка не замкнута, так як лобова кістка не з’єднується з виличною дугою. У великої рогатої худоби та коня, навпаки, очна ямка замкнута, так як у великої рогатої худоби з’єднуються відростки лобових та виличних кісток, а в коня – відростки лобових та вискових кісток. Користуючись схемами 22, 23, 24 розглянути, якими кістками утворена кісткова орбіта в різних видів свійських тварин.

                  Схема 22.

Схема будови кісткової орбіти в собаки та свині

   виличний відросток лобової кістки

  

Кісткова орбіта     лобовий відросток виличної кістки

   слізна кістка

        Схема 23.

Схема будови кісткової орбіти у великої рогатої худоби

   виличний відросток лобової кістки

  

Кісткова орбіта     лобовий відросток виличної кістки

   висковий відросток виличної кістки

   слізна кістка

        Схема 24.

Схема будови кісткової орбіти в коня

   виличний відросток лобової кістки

  

Кісткова орбіта     виличний відросток вискової кістки

   висковий відросток виличної кістки

   слізна кістка

Звернути увагу, що приносові синуси – це порожнини між зовнішніми та внутрішніми пластинками деяких плоских кісток лицьового відділу черепа. Функціонально приносові пазухи не пов’язані із системою органів дихання, проте анатомічно вони сполучаються з носовою порожниною та вистелені тонкою слизовою оболонкою, що зростається з окістям. Синуси заповнені повітрям, що збільшує об’єм та міцність відповідних кісток і, разом із тим, зменшує вагу, а отже і вагу черепа в цілому, що особливо важливо, так як череп знаходиться на кінці довгого важеля із шийних хребців. Найбільш поширеними є наступні приносові пазухи: верхньощелепна, лобова, клиноподібна та піднебінна. Ступінь розвитку синусів залежить від ряду факторів: масивності жувального апарату, зокрема кутніх зубів, у великої рогатої худоби також від наявності рогів, у свині – від здатності рити землю та виривати корені. Наголосити, що найкраще синуси виражені у великої рогатої худоби, добре – в свині і коня і найгірше – в собаки.

Далі, посилаючись на схеми 25, 26, 27, акцентувати увагу на видових особливостях приносових синусів.

                  Схема 25.

Видові особливості верхньощелепної пазухи

Вид тварин	Особливості пазухи
Собака	Відсутня, її замінює розширення носової порожнини між решітчастою і верхньощелепною кістками
Свиня	Розміщена у верхньощелепній та слізній кістках, а в старих тварин – продовжується в піднебінну та виличну кістки
Велика рогата худоба	Велика, передня її межа проходить на рівні 3-го кутнього зуба, а задню межу утворює кістковий слізний міхур; медіально вона широко сполучається з піднебінною пазухою, а дорсо-аборально – з порожниною слізної кістки
Кінь	З’єднується із заднім відділом вентральної раковини, утворюючи велику раковинно-щелепну пазуху, яка простирається від сегментальної площини між 2 і 3 молярами або через 4-й моляр, до горба верхньощелепної кістки, а дорсально заходить у слізну та виличну кістки. Власне верхньощелепна пазуха в площині 4-5-го або 5-6-го кутнього зуба перетинкою поділяється на передню – меншу та задню – більшу щелепну пазухи. Більша щелепна пазуха сполучається: 1) великим отвором з раковинно-лобовою пазухою в ділянці медіальних країв очних ямок; 2) з клинопіднебінною пазухою; 3) носощелепним отвором із середнім носовим ходом на рівні 5-6-го кутнього зуба, латерально від вентральної раковини. Менша щелепна пазуха сполучається через носощелепний отвір із середнім носовим ходом та заднім відділом вентральної раковини.

        Схема 26.

Видові особливості лобової пазухи

Вид тварин	Особливості пазухи
Собака	Велика, розділяється на передній та задній відділи, сполучається із середнім носовим ходом
Свиня	Лобових пазух декілька (в старих тварин до 6-8), знаходяться в лобовій кістці, сполучаються із середнім носовим ходом дрібними отворами та з тім’яною пазухою, а через останню і з потиличною пазухою
Велика рогата худоба	Велика, передня межа її проходить між очними ямками, а каудально пазуха продовжується в рогоподібний відросток, в тім’яну кістку і частково в луску потиличної кістки. Сполучається декількома дрібними отворами із середнім носовим ходом.
Кінь	Розміщена в лобовій кістці та в задньому відділі дорсальної носової раковини, утворюючи раковинно-лобову пазуху. Передня межа її проходить у площині 5-го кутнього зуба, а задня – в площині передньої частини висково-нижньощелепного суглоба, сполучається із верхньощелепною пазухою і через неї – з носовою порожниною

        Схема 27.

Видові особливості клиноподібної та піднебінної пазух

Вид тварин	Особливості пазухи
Собака	Пазухи відсутні
Свиня	Клиноподібна пазуха велика, займає тіло кістки, її вискові крила, крилоподібні відростки і заходить у лускату частину вискової кістки, сполучається із вентральним носовим ходом. Піднебінна пазуха розміщена у вертикальній пластинці піднебінної кістки
Велика рогата худоба	Клиноподібна пазуха сполучається з вентральним носовим ходом біля носової перегородки. Піднебінна пазуха велика, лежить у піднебінному відростку верхньощелепної кістки і в горизонтальній пластинці піднебінної кістки, утворюючи піднебінно-щелепну пазуху
Кінь	Клиноподібна та піднебінна пазухи з’єднуються, утворюючи клинопіднебінну пазуху, яка розміщена в тілі клиноподібної кістки та в перпендикулярній пластинці піднебінної кістки, сполучається із вентральним носовим ходом

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

 Поступово розгляньте будову кісток лицевого відділу черепа. Знайдіть парну носову кістку, яка утворює дах носової порожнини та чітко визначте її межі. Відзначте, що носова кістка каудально межує із лобовою, латерально – з верхньощелепною, різцевою, слізною (кінь, велика рогата худоба), вентрально – з решітчастою кістками. Передній кінець довгої, пластинчастої, жолобоподібної носової кістки відокремлюється від різцевої кістки трикутною носощелепною вирізкою. Відзначте, що у великої рогатої худоби назальний кінець носової кістки роздвоєний, на внутрішній її поверхні виступає раковинний гребінь. У коня назальний кінець кістки загострений, а каудальний сильно розширений і заокруглений. На ввігнутій внутрішній поверхні знайдіть дорсальний раковинний гребінь. У собаки назальний кінець кістки сильно розширений і дрібною вирізкою поділений на два відростка, з яких більш довгий латеральний. Відзначте, що в них відсутня носощелепна вирізка. В свині носова кістка вузька, довга, рівномірної ширини, на її зовнішній поверхні знайдіть надочноямковий жолоб. Назальний кінець кістки звужений.

Далі визначте межі парної верхньощелепної кістки, яка бере участь у формуванні бічної стінки та дна носової і даху ротової порожнин та межує рострально з різцевою, каудально – з піднебінною, решітчастою, каудодорсально – з виличною, дорсально – із слізною, носовою, медіально – з вентральною носовою раковиною, лемешем. Знайдіть її основні складові частини – тіло або основну частину, піднебінний відросток та носову пластинку. На вентральній поверхні тіла кістки виділіть комірковий край з лунками для зубів, які відокремлені перегородками. На дні лунок знайдіть альвеолярні отвори, через які в зуб проникають кровоносні судини та нерви. Позаду каудальної луночки знайдіть верхньощелепний горб, який медіально сполучається з піднебінною кісткою, між ними проходить піднебінний канал. Він починається з боку крилопіднебінної ямки заднім піднебінним отвором, а спереду відкривається на ротовій поверхні кісткового піднебіння більшим піднебінним отвором. Далі знайдіть піднебінний відросток , який відходить від тіла кістки медіально, з’єднується по серединній лінії з однойменним відростком іншого боку, позаду – з горизонтальною пластинкою піднебінної кістки, а спереду – з піднебінним відростком різцевої кістки, формуючи кісткове піднебіння. Дорсально від тіла знайдіть носову пластинку, яка каудально з’єднується із слізною та виличною кістками, формуючи бічну стінку носової порожнини.  На лицевій поверхні носової пластинки знайдіть підочноямковий отвір, що є переднім отвором підочноямкового каналу, який пронизує товщу пластинки і починається каудально верхньощелепним отвором. У стінках каналу є дрібні отвори, через які проходять судини та нерви до кутніх зубів. Відзначте, що поблизу підочноямкового отвору від підочноямкового каналу починається тонкий верхньощелепний різцевий канал, в якому проходять судини та нерви до різцевих зубів. На ввігнутій медіальній поверхні носової пластинки знайдіть вентральний раковинний гребінь, а над ним – носовий слізний отвір кісткового слізного каналу. Каудально носова пластинка розділяється на зовнішню та внутрішню пластинки; між ними знаходиться верхньощелепна (гайморова) пазуха. Тепер розгляньте видові особливості верхньощелепної кістки. Відзначте, що у великої рогатої худоби кістка відносно коротка. Позаду підочноямкового отвору, на рівні 3-го кутнього зуба, знайдіть лицевий горб. При цьому відзначте, що верхньощелепний горб розвинутий слабо, але має особливий криловий відросток. Попереду комірок для кутніх зубів залишається беззубий край. У коня верхньощелепна кістка дуже масивна. Відзначте сильно розвинений лицевий гребінь, який переходить на виличну кістку. Назально від зубних комірок знайдіть значний беззубий край, попереду якого на межі з різцевою кісткою в самців є комірка для ікла. Верхньощелепний горб добре виражений. На піднебінному відростку знайдіть піднебінний жолоб, який прямує назально від більшого піднебінного отвору. В собаки верхньощелепний горб невеликий. Підочноямковий канал короткий, відкривається на рівні третього кутнього зуба. Більший піднебінний отвір знаходиться на межі з піднебінною кісткою. В свині беззубий край невеликий, верхньощелепний горб масивний, стиснутий з боків, лицевий горб виражений слабо. В піднебінному відростку є більший піднебінний отвір та піднебінний жолоб. На лицевій поверхні носової пластинки знайдіть іклову ямку, яка продовжується на слізну та виличну кістки.

Розгляньте будову різцевої кістки, яка лежить попереду верхньощелепної, а також межує з лемешем та носовою кісткою. Знайдіть її складові частини – тіло, носові та піднебінні відростки. Тіло має зубний край з комірками для різцевих зубів. Носовий відросток спрямований до носової кістки вздовж переднього краю верхньощелепної кістки. Піднебінний відросток бере участь в утворенні кісткового піднебіння, між ним і основою носового відростка знайдіть піднебінну щілину, в якій проходить носопіднебінний канал, що сполучає носову порожнину з ротовою. Відзначте, що у великої рогатої худоби тіло пластинчасте без комірок для різцевих зубів. У серединній площині між тілами в дорсовентральному напрямі знайдіть міжрізцеву щілину. Край від тіла кістки до першого кутнього зуба в них називають міжкомірковим краєм. У коня тіло різцевої кістки масивне і має опуклу зовнішню губну поверхню та ввігнуту внутрішню піднебінну поверхню, позаду від зубних комірок знаходиться беззубий край. Між тілами різцевої кістки знайдіть вузький міжрізцевий канал. У собаки тіло кістки стиснуте. Міжрізцевий отвір щілиноподібний, піднебінна щілина – овальної форми. Піднебінні відростки короткі, носові – довгі й вузькі. В свині тіло різцевої кістки дещо стиснуте, комірки розділені значними міжкомірковими перегородками. Міжрізцевий отвір щілиноподібний. Пластинчасті носові відростки добре розвинуті, піднебінні відростки стиснуті з боків.

Далі знайдіть і чітко визначте межі парної піднебінної кістки, яка знаходиться між клиноподібною і верхньощелепною кістками, а також сполучається із слізною та лобовою кістками. Піднебінна кістка складається із двох пластинок, розміщених майже під прямим кутом. Знайдіть горизонтальну пластинку, яка назально сполучається із піднебінними відростками верхньощелепної кістки і формує каудальний край кісткового піднебіння. Визначте перпендикулярну пластинку, котра разом із горизонтальною утворює широкий вихідний отвір із носової порожнини – хоани. Каудально вона сполучається з крилоподібним відростком клиноподібної кістки, а назально – з верхньощелепною кісткою і, таким чином, є частиною клинопіднебінної (крилопіднебінної) ямки. Відзначте, що у великої рогатої худоби обидві пластинки піднебінної кістки сильно розвинуті, в коня – горизонтальна пластинка вузька, стрічкоподібна, вертикальна – масивна. В собаки горизонтальна пластинка піднебінної кістки широка, в свині – горизонтальна пластинка – масивна, а вертикальна – слабо виражена.

Розгляньте парну слізну кістку, яка межує з лобовою, виличною та верхньощелепною кістками. На зовнішній поверхні кістки визначте дві її пластинки (поверхні), розміщені під кутом одна до одної – плоску лицеву та ввігнуту очноямкову, які розділені орбітальним краєм (краєм очної ямки). На очноямковій поверхні знайдіть лійкоподібну ямку слізного мішка, з якої слізним отвором починається слізний канал. Відзначте, що у великої рогатої худоби лицева поверхня кістки довга, досягає носової кістки. На очноямковій пластинці знайдіть тонкостінний кістковий слізний міхур, який з’являється у дорослих тварин після прорізування власне кутніх зубів. У коня лицева та очноямкова пластинки однакові за величиною. На лицевій поверхні знайдіть назальний слізний горбок для прикріплення м’язів повік, а на орбітальному краї – каудальний слізний горбок, до якого прикріплюється третя повіка. Відзначте, що в собаки слізна кістка невелика, вона представлена лише однією очноямковою пластинкою, проте має широкий слізний отвір. У свині знайдіть подвійний слізний отвір, який відкривається на орбітальному краї. На лицеву поверхню кістки продовжується іклова ямка верхньощелепної кістки, а позаду від неї знайдіть слізний горбок. На очноямковій поверхні виділіть глибоку м’язову ямку.

Визначте межі парної виличної кістки, яка утворює передній кінець виличної дуги і частково очну ямку, рострально і медіально вона межує з верхньощелепною кісткою, каудально – з виличним відростком вискової кістки, дорсально – слізною і виличним відростком лобової кістки (велика рогата худоба). На зовнішній поверхні кістки визначте лицеву (бічну) та очноямкову частини, розділені краєм очної ямки. У великої рогатої худоби на виличній кістці знайдіть два каудально спрямованих відростки: лобовий, який з’єднується з виличним відростком лобової кістки та висковий, який з’єднується з виличним відростком вискової кістки. На сильно розвинутій лицевій частині виділіть виличний гребінь і поверхню для прикріплення жувального м’яза. В коня на сильно розвинутій лицевій частині знайдіть чіткий виличний гребінь, який продовжується в лицевий гребінь верхньощелепної кістки. В собаки на назальному кінці кістки знайдіть слізний та щелепний відростки, а на каудальному – лобовий і висковий. У свині знайдіть іклову ямку, а також лобовий та висковий відростки.

Розгляньте парну крилоподібну кістку, яка має вигляд тонкої видовженої пластинки, прилягає з медіальної поверхні до крилоподібного відростка клиноподібної кістки та перпендикулярної пластинки піднебінної кістки. На вентральному, вільному кінці кістки, який виходить за межі піднебінної кістки, знайдіть виступ – гачок. Відзначте, що у великої рогатої худоби кістка довга й широка, в коня – довга й вузька з чітко вираженим гачком, у собаки й свині – коротка й широка.

Далі знайдіть довгу, стрічкоподібної форми кістку, яка лежить у серединній площині і тягнеться від клиноподібної кістки до піднебінних відростків різцевої кістки – леміш. Він розділяє хоани і межує з клиноподібною, решітчастою, піднебінною, верхньощелепною, крилоподібною та різцевою кістками. Знайдіть тіло та дві тонкі бічні пластинки – крила лемеша, які прилягають з вентральної поверхні на тіло клиноподібної кістки.

Розгляньте кістки, що розміщені всередині носової порожнини – парні дорсальну та вентральну носові раковини. Знайдіть дорсальну носову раковину, яка прикріплюється до дорсального раковинного гребеня на носовій кістці і до решітчастої кістки та вентральну носову раковину – лише на верхньощелепній кістці. Відзначте, що раковини побудовані з тонких кісткових пластинок, що скручені в трубочки, підтримують складки слизової оболонки носової порожнини.

Розгляньте будову нижньощелепної кістки, яка суглобом з’єднується із висковою кісткою і утворює дно ротової порожнини. Вона складається з двох кісток, які в одних тварин зростаються в одну кістку, а в інших – з’єднуються лише зв’язками. Простір між нижньощелепними кістками називають міжщелепним. На кожній нижньощелепній кістці знайдіть дві її основні частини – тіло та щелепну гілку. На тілі визначте різцеву та щічну частини. На різцевій частині знайдіть зовнішню опуклу, губну та внутрішню ввігнуту, язикову, поверхні. Відзначте, що обидві поверхні сходяться на комірковому краї, який бере участь в утворенні коміркової дуги. На латеральній поверхні щічної частини знайдіть підборідний отвір, в якому закінчується нижньощелепний канал, що починається нижньощелепним отвором на медіальній поверхні щелепної гілки. Від підборідного отвору до комірок різцевих зубів прямує різцевий нижньощелепний канал. Далі знайдіть щелепну гілку, яка підіймається дорсально від заднього кінця тіла під тупим кутом, а місце переходу його вентрального краю в каудальний край гілки називають кутом нижньощелепної кістки. На гілці знайдіть два відростки: передній із загнутим каудально кінцем – вінцевий та задній – виростковий, які розділені щелепною вирізкою. Передній відросток заходить у вискову ямку і є місцем прикріплення вискового м’яза, а задній – має поперечно поставлений суглобовий валик для зчленування із суглобовим горбком вискової кістки. На латеральній поверхні гілки знайдіть ямку жувального м’яза, а на медіальній – ямку крилоподібного м’яза, де відповідно закріплюються однойменні м’язи. Особливу увагу приділіть вивченню видових особливостей нижньощелепної кістки. У великої рогатої худоби нижньощелепна кістка парна, вінцевий відросток довий, кінець його загострений і загнутий каудально, а виростковий – сідлоподібний; вентральний край тіла зігнутий дугоподібно, випуклий, на альвеолярному краю різцевої частини кожної кістки знаходиться по чотири комірки для різцевих зубів (всього 8). У коня нижньощелепна кістка непарна, на вентральному краї тіла  добре виражена судинна вирізка, вінцевий відросток спрямований вертикально, вузький і довгий, виростковий – має валикоподібну суглобову поверхню, на альвеолярному краю різцевої частини кістки знаходиться по три комірки для різцевих зубів з кожного боку (всього 6). В собаки нижньощелепна кістка парна, вінцевий відросток широкий, високий, дещо відігнутий назад, виростковий – має вигляд поперечного валика, низько поставлений на рівні зубного краю нижньої щелепи; на куті є добре виражений кутовий відросток. У свині кістка непарна, вінцевий та виростковий відростки однакові за висотою, є декілька підборідних отворів. 

Далі розгляньте будову під’язикового скелета, який прикріплюється до вискових кісток, розміщується між гілками нижньощелепної кістки та складається із непарного тіла, парних більших та менших рогів, а також гілок. Спочатку знайдіть тіло (базигіоїд) під’язикової кістки, що лежить у вигляді поперечної пластинки в ділянці кореня язика. Каудально від тіла кістки знайдіть більші роги (гортанні або зяброві, тиреогіоїд), що з’єднуються із щитоподібним хрящем гортані. Визначте спрямовані дорсально менші роги (язикові або гіоїдні), до яких прикріплюються гілки під’язикової кістки. На кожній гілці спочатку знайдіть дистальний членик (епігіоїд), за ним – середній (стілогіоїд) – найдовший і, насамкінець, проксимальний (тимпаногіоїд) – хрящовий, який з’єднується з висковою кісткою. На тілі під’язикової кістки великої рогатої худоби знайдіть шишкоподібний язиковий відросток, який має вентроростральний напрям. Відзначте, що дистальний членик гілки добре виражений, середній – довгий, пластинчастий, на його вільному кінці є м’язовий відросток, між епігіоїдом та стилогіоїдом може бути додатковий членик. У коня тіло під’язикової кістки має язиковий відросток. Дистальний членик гілки дуже короткий, середній  - довгий, пластинчастий, вузький, на задньому кінці є м’язовий відросток. У собаки більші та менші роги під’язикової кістки циліндричні, дистальний і середній членики майже однакові, паличкоподібні. В свині тіло кістки масивне, менші роги з’єднані з тілом хрящем. Дистальний членик представлений короткою еластичною зв’язкою, середній – шаблеподібно вигнутий вентрально, а проксимальний – довгий, хрящовий.

Насамкінець розгляньте непарну кістку рила, яка розміщена між тілами різцевих кісток і верхівкою носових кісток. Як постійна є лише в свині, формуючи основу рила. Вона має клиноподібну форму з передньою чотирикутною й двома бічними поверхнями. Каудальний край має борозну, куди заходить ростральний кінець хрящової носової перегородки.   

Згадайте, які кістки формують остов носової та ротової порожнин, зміст таких понять як кісткове піднебіння, вилична дуга та очна ямка (кісткова орбіта), чим вона відрізняється в собаки і свині, великої рогатої худоби і коня.. Повторіть, які пазухи є найбільш поширеними в свійських тварин, їх видові та вікові особливості.                               

Заняття №9

Тема. Видові та вікові особливості будови скелета голови різних видів свійських тварин.

Мета заняття. Засвоїти видові та вікові особливості будови скелета голови різних видів свійських тварин.

Матеріальне забезпечення. Цілі черепа, сагітальні розпили черепів, нижньощелепні кістки та скелети різних видів свійських тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача

Для зручності і полегшення визначення видової приналежності черепів свійських тварин умовно розділити на дві групи за спільною ознакою: А – не замкнута очна ямка – собака і свиня, Б – замкнута очна ямка – велика рогата худоба і кінь. Посилаючись на схеми 28 та 29, акцентувати увагу на видових особливостях будови черепів.

                            

        Схема 28.

Видові особливості черепів собаки та свині

Ознаки черепа	Собака	Свиня
Вигляд очної ямки	Не замкнута, так як лобова кістка не з’єднується з виличною дугою
Вигляд носових кісток	Передні кінці носових кісток розширені і не утворюють з різцевими кістками вирізок	Вільні кінці носових кісток загострені, утворюють з різцевими кістками вирізки
Наявність надочноямкових отворів	Відсутні	Є надочноямкові отвори, від яких на носові кістки йдуть надочноямкові борозни
Вигляд зовнішнього слухового проходу	Не виражений, отвір його широкий	Довгий, спрямований дорсо-латерально
Вигляд яремного відростка	Короткий, прямий	Дуже довгий, прямий, потилична кістка сильно витягнута дорсально
Слізний отвір	Один	Подвійний
Нижньощелепна кістка	- парна - вінцевий відросток широкий, високий, дещо відігнутий назад - виростковий відросток має вигляд поперечного валика, низько поставлений на рівні зубного краю нижньої щелепи - добре виражений кутовий відросток	- непарна - вінцевий та виростковий відростки однакові за висотою - декілька підборідних отворів
Інші ознаки	Зовнішній стріловий (сагіталь-ний) гребінь	Кістка рила
	Слабо виражені приносові пазухи	Добре розвинуті приносові пазухи

        Схема 29.

Видові особливості черепів великої рогатої худоби та коня

Ознаки черепа	Велика рогата худоба	Кінь
Вигляд очної ямки	Замкнута, так як відростки лобової і виличної кісток з’єднуються	Замкнута, так як лобова кістка з’єднується з виличним відростком вискової кістки
Лобові кістки	Мають рогоподібні відростки, далеко виступають у каудальному напрямку і утворюють задній лобовий (міжроговий) гребінь	Рогоподібні відростки відсутні
Слізна кістка	Має слізний міхур	Слізний міхур відсутній
Вигляд носових кісток	Вільні кінці носових кісток роздвоєні	Вільні кінці носових кісток загострені
Наявність надочноямкових отворів	Від надочноямкових отворів у назальному та каудальному напрямках йдуть надочноямкові борозни, а в товщі лобової кістки – канал в орбіту	Надочноямкові отвори ведуть в орбіту, борозни відсутні
Вигляд зовнішнього слухового проходу	Довгий, спрямований латерально	Порівняно короткий, спрямований латерально
Різцева кістка	Розвинута слабо, відсутні зубні комірки	Масивна, є зубні комірки
Хоани	Вузькі	Широкі
Лицеві гребені	Виражені слабо	Сильно розвинені
Нижньощелепна кістка	- парна - вінцевий відросток довий, кі-нець його загострений і загнутий каудально - виростковий відросток сідло-подібний - вентральний край тіла зігнутий дугоподібно, випуклий - на альвеолярному краю різцевої частини кожної кістки знаходиться по чотири комірки для різцевих зубів (всього 8)	- непарна - вінцевий відросток спрямований вертикально, вузький і довгий - виростковий відросток має вали-коподібну суглобову поверхню  - на вентральному краї тіла  добре виражена судинна вирізка - на альвеолярному краю різцевої частини кістки знаходиться по три комірки для різцевих зубів з кожного боку (всього 6)

 

сьомий

п’ятий

четвертий

третій

шостий

другий (епістрофей)

перший

(атлант)

Шийні хребці

Типові

Атипові

1. Вариант 9 Выполнил- ст
2. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ ~
3. Контрольная работа- Самосохранительное поведение
4. то здания которых в округе ЧАЭС хватало после второго взрыва
5. Тема- Використання засобів командної оболонки для отримання відомостей про мережу Мета роботи- Ви
6. Основные аспекты аудита персонала
7. расчленяюрассекаю
8. На тему- Визначення психологічного профілю індивідуальних особливостей чоловіка і жінки
9. Topic ldquo;Computerrdquo; Why re ll the terms in computer science given in English Cn you guess wht content of the Unit will be given Wht points will be discussed gree or dis
10. Электрооборудование промышленных и гражданских зданий Выполнил- ст
11. Она техника подвергает человека процессу расчленения разделения в силу которого человек как бы перестает
12. тематичного міцному та повного вивченню усієї навчальної матеріалу програми
13. Предмет и пределы доказывания
14. просо называют несколько культурных растений относящихся к разным видам и даже родам семейства Мятликовые
15. Тема 8 Конкуренція і монополія у ринковій економіці План Конкуренція- сутність умови виникнення та
16. Правила, механизм и кинетика коагуляции
17. Власть как концепт и категория дискурса
18. 3. Проектная линия отдельных участков дороги характеризуется продольным уклоном i между двумя точками т.html
19. варіант з оптимальними технікоекономічними показниками
20. Внести в приказ директора департамента образования Администрации города Тюмени от 28

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе