ПРОГРАМА КУРСУ РОЗДІЛ «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ»
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ПРОГРАМА КУРСУ
РОЗДІЛ «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ»
- Зміст термінів писемна мова, писемно-літературна мова, літературна мова, народна(етнічна) мова.
- Розмежування понять літературна мова, мова художньої літератури, загальнонародна мова, діалектна мова. Історичні зв'язки української літературної мови з іншими слов'янськими літературними мовами ( білоруською, російською, польською). Роль білоруської, російської і польської мов у розвитку української літературної мови. Вплив старослов'янської мови на розвиток української літературної мови (загальний огляд).
- Періодизація історії української літературної мови
- Критерії періодизації (різні трактування періодизації вченими-лінгвістами, такими, як Григорій Левченко, Михайло Жовтобрюх, Павло Плющ, Іван Ющук, Григорій Півторак, Олекса Горбач, Юрій Шевельов та ін.).
- Роль історико-політичних подій і культурних процесів (християнізація, класицизм, романтизм, реалізм тощо) в розвитку української літературної мови.
- Засади обслуговування різних соціальних сфер певними різновидами літературної мови на окремих етапах її розвитку (церковнослов'янська і староукраїнська мови – IX – XIV ст.; слов'яноруська, проста і народнорозмовна – XIV – XVIIIст.).
- Вироблення й удосконалення правописних, граматичних і лексичних норм української літературної мови на різних етапах її розвитку.
- Джерела вивчення історії української літературної мови.
- Рукописні історичні пам'ятки XІ – XVIIст., друковані пам'ятки різних жанрів і стилів, художня література як цінні джерела вивчення історії української літературної мови.
- Виникнення української літературної мови.
- Різні погляди, докази щодо походження письма й писемної мови українців (Олекса Горбач, Григорій Півторак, Юрій Шевельов, Іван Ющук, Іван Огієнко, Пантелеймон Ковалів, Костянтин Німчинов, Василь Німчук, Іларіон Свенціцький, Степан Смаль-Стоцький та ін.).
- Староукраїнська (давньоукраїнська) літературна мова (IX – перша пол. XIV ст.)
- Етапи розвитку староукраїнської мови:
- Уживання староукраїнської літературної мови у світському письменстві в різноманітних сферах (багатство стилів і жанрів):
науково-юридична і канцелярсько-ділова сфери („Руська правда”, грамоти з різних територій Київської Русі, договори руських князів з іншими народами);
літописна література („Повість минулих літ”, „Галицько-Волинський літопис”);
художня спадщина („Слово о полку Ігоревім”);
епістолярна спадщина (листи від Гостяти, листи від Михайла).
- Уживання церковнослов'янської мови (літературної) в конфесійному письменстві в таких стилях:
літургійному (Остромирове Євангеліє 1056-1057рр., Галицьке Євангеліє 1144р.);
житійному (Житіє Феодосія Печерського”, „Сказаніє о Борисі і Глібі”);
проповідницькому („Поученіє Кирила Туровського”, „Слово о законі і благодаті” київського митрополита Іларіона).
- Взаємодія і взаємовплив староукраїнської й церковнослов'янської мов.
- Становлення й закріплення рис живої української мови у староукраїнській літературній мові на народній основі (характеристика мовних особливостей пам'яток різних стилів і жанрів).
- Загальна характеристика мовної ситуації в Київській Русі. Висвітлення цього питання в працях визначних українських учених (Олекса Горбач, Степан Смаль-Стоцький, Агатангел Кримський, Іларіон Свенціцький, Іван Огієнко, Юрій Шевельов, Євген Тимченко, Леонід Булаховський, Василь Німчук, Григорій Півторак, Іван Ющук).
- Середньоукраїнська літературна мова (середина XIV-XVIIст.). Литовсько-польська доба (1350-1650)
- Доля українців після розпаду Київської Русі. Захоплення українських земель Литвою і Польщею. Утворення (XIVст.) Молдавської держави, у складі якої опинилися Галичина й Буковина.
- Літературні мови XIV-перша пол.XVст. Слов'яноруська (церковнослов'янсь-ка) і руська (українська ділова) мови, їхні функції. Ствердження державності „руської” мови у другому виданні „Литовського статуту”. „Судебник” Казимира Ягайловича (1468).
- Особливості мови українських грамот XIV-XVст., близькість її до розмовного мовлення.
- Переклади простою мовою богослужебних книг: Пересопницьке Євангеліє (1556-1561), Крехівський Апостол (1560).
- Правописна строкатість пам'яток, писаних простою мовою на народній основі, що зумовлена: а) невідповідністю кириличної азбуки звуковій системі української мови; б) невідповідністю правописних норм церковнослов'янської й простої літературно-писемної мови фонетико-морфологічним нормам української мови; в) намагання оборонців церковнослов'янської мови під впливом реформ Є. Тирновського ліквідувати не лише в мові, а й у правописі місцеві особливості; г) кваліфікацією, грамотністю автора чи писаря.
- Відображення живої української мови в діловому українському письменстві та літописах:
а) мова українських грамот XIV-XV ст., близькість її до розмовної мови. Діалектні риси в мові грамот. Наявність у мові грамот архаїчних, книжних огласовок і форм поряд із огласовками й формами живої розмовної мови;
б) мова актово-урядових документів XVI-XVIIст. (зокрема так званих „гродських книг”).
в) мова українських літописів першої половини XVIIст. – Львівського, 2-го Київського та Густинського.
- Виникнення братських шкіл (кінець XVIст.), складання для них церковнослов'янських граматик, створених за греко-латинськими зразками: „Граматика словенска язіка...” (1586), „Граматика доброглаголиваго еллинословенского языка” (1591”), „Грамматіка словенская” Лаврентія Зизанія (1596), „Грамматіка словенския правилное синтагма” Мелетія Смотрицького (1619), Кам'янецька (1638).
- Спроба Івана Ужевича скласти граматику ділової української мови на південно-західній українській основі ( рукописна „Граматика словенская” (1643,1645), популяризація і зміцнення позицій української літературно-писемної мови.
- Лексикографічні описи церковнослов'янської мови з українськими тлумаченнями („Лексис...” Лаврентія Зизанія (1596), „Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто” невідомого автора, „Лексыконъ словеноросскый..” Памва Беринди (1627), „ Синоныма славенороська” (XVIIст.); латино-слов'янські словники (Є.Славинецького, А.Корецького- Сатановського (бл. 1642).
- Мова художньої літератури кінця XVI – першої половини XVIIст.
- Українська літературна мова початкового періоду формування її на народнорозмовній основі. Козацька доба (1648-1780)
- Стилістична строкатість літературної мови XVIIст. – першої половини XVIII ст. Відсутність твердих усталених норм у межах окремих типів мови.
- Реформа алфавіту і графіки Петра I. Значення її для розмежування церковної і світської літератури та для демократизації літературних мов – української , російської, білоруської. Збереження (в обмеженому вжитку) кириличної графіки в Галичині, на Буковині й Закарпатській Україні.
- Становлення української літературної мови на загальнонародній основі:
а) особливості ділової мови другої половини XVII – початку XVIIIст. (листування гетьманської й полкових канцелярій; листування канцелярії Запорозької Січі; акти полтавського й інших „городових урядів”; закарпатський „Урбар” 1771-1774рр.; галицька „Книжиця для господарства” 1768 та ін.);
б) характерні особливості мови „Синопсису” І.Гізеля, літописів Самовидця, Самійла Величка, Григорія Граб'янки;
в) мова художньої літератури та публіцистики другої половини XVII- кінця XVIIIст.: шкільних драм, інтермедій, різдвяних і великодніх віршів, ліричних, пародійно-травестійних і сатиричних віршів мандрівних дяків. Виробничо-професійна лексика в мові віршів Климентія Зиновієва сина. Мова віршів Івана Некрашевича. Мовотворчість видатного українського філософа, просвітителя, письменника Григорія Сковороди.
- Нова українська літературна мова (кінець XVIII – 40-ві рр. XIXст.)
- Формування української літературної мови, побудованої на народній основі. Історична роль у цьому процесі південно-східного наріччя і зокрема середньонаддніпрянських говорів.
- Народна основа мови творів І.Котляревського.
- Боротьба в Галичині за літературну мову на народній основі („Русалка Дністровая”).
- Розвиток української літературної мови в період від І.Котляревського до Т.Шевченка. Полеміка навколо питання про право на існування літератури, писаною народною українською мовою.
- Перші спроби української публіцистичної прози.
- «Граматика малороссийского наречия» О.Павловського (1818). Інші граматики та граматичні праці першої половини XIXст. (І.Могильницького, Й.Лозинського, М.Лучкая, Й.Левицького). Словники української мови першої половини XIXст.
- Правописні системи першої половини XIX ст. в Східній і Західній Україні. 40-ві рр. XIX – початок XX ст.
- Новий етап у розвитку української літератури й української літературної мови у зв'язку з появою „Кобзаря” Т.Шевченка.
- Мовотворчість Т.Шевченка, його погляди на художнє слово.
- Мова поезії та драматургії Т.Шевченка.
- Загальна характеристика розвитку української літературної мови другої половини XIX – початку XX ст. Розширення сфер застосування української літературної мови на Східній та Західній Україні: а) художня література; б) проза і публіцистика; в) театр; г) частково наука і школа ( в тому числі недільні школи кінця 50-х – початку 60-х рр. XIXст. у Західній Україні).
- Українське національне відродження (друга половина XIX – початок XX ст.).
- Мовні дискусії про становище, стан і шляхи розвитку української літературної мови, про єдину соборну українську мову для українців усіх регіонів. Історико-етнографічні, романтичні та позитивістські, прагматичні погляди на українську мову та її перспективи.
- Роль І.Нечуя-Левицького в історії української літературної мови.
- Панас Мирний про історію літературної мови і шляхи розвитку української літературної мови.
- Мовні позиції та мовотворча діяльність Бориса Грінченка.
- Боротьба Івана Франка за єдину українську літературну мову.
- Значення мовотворчості Лесі Українки для розвитку української літературної мови. Михайло Старицький, Михайло Коцюбинський, Олена Пчілка про стан і майбутнє єдиної української мови.
- Українська мова в науковій і художній діяльності Михайла Грушевського.
- Агатангел Кримський як історик української літературної мови.
- Праці Івана Огієнка з історії української літературної мови.
- Питання граматичного й лексичного унормування української літературної мови в українській пресі XIX – початку XXст.
- Граматики й словники другої половини XIX –початку XX ст. Критична оцінка цих граматик і словників. Правописні системи другої половини XIX – початку XXст. у Східній та Західній Україні. Боротьба за створення єдиного українського правопису.
- Українська літературна мова за радянських часів
- Найважливіші граматики української мови: „Сучасна українська літературна мова” за ред. Л.А.Булавського у двох томах (1952); „Курс сучасної української літературної мови” (Б.М.Кулика і М.А. Жовтобрюха, у двох частинах); „Сучасна українська літературна мова” за ред. І.К.Білодіда у п'яти томах. Підручники з української мови для вищих навчальних закладів і шкіл.
- Найважливіші словники радянської доби.
- Доба нової державності української мови
- Державність української мови. Правова основа державності української мови. Закон про мови в УРСР (1989р.). Конституція України (1996р.) про мову (стаття 10). Мовні обов'язки громадян. Українська мова як державна і як рідна в освітній системі, у державному і громадському житті.
- Розширення сфер функціонування української мови на всіх рівнях державного і суспільного життя.
- Збагачення виражальних засобів української мови (зміни в лексиці, фразеології).
- Соціолінгвістична ситуація в сучасній Україні
- Корекція сфер використання державної мови і мов національних меншин.
- Правописна проблема сучасної української літературної мови.
- Питання культури володіння українською мовою в Українській державі.