ДОСЛІДЖЕННЯ НОРМАТИВНОПРАВОВОЇ БАЗИ ТА ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ5 1

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Зміст

ВСТУП 2

1.ДОСЛІДЖЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ТА ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 5

1.1 Нормативні акти, що регламентують діяльність підприємства ВАТ „Хлібозавод №9” та бухгалтерський облік витрат 5

1.2 Огляд літературних джерел стосовно обліку витрат 20

1.3 Вимоги міжнародних стандартів з обліку витрат 22

2.ХАРАКТЕРІСТИКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ „ХЛІБОЗАВОД №9” 27

2.1 Особливості роботи ВАТ „Хлібозавод №9” в сучасних умовах 27

2.2 Техніко-економічні показники діяльності ВАТ „Хлібозавод №9” в сучасних умовах 31

2.3 Види та методи аналізу витрат 41

2.4 Аналіз витрат ВАТ „Хлібозавод №9” 44

3. ОБЛІК ТА КОНТРОЛЬ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ВАТ „ХЛІБОЗАВОД №9” 50

3.1 Синтетичний та аналітичний облік витрат 50

3.2 Автоматизація обліку витрат 54

3.3 Контроль за витратами підприємства 60

4. СКЛАДАННЯ МЕТОДИКИ АУДИТУ ВИТРАТ 65

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВАТ „ХЛІБОЗАВОД №9” 68

ВИСНОВОК 72

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ 74

ДОДАТКИ 76

ВСТУП

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, керування і контролю. Щоб керувати підприємством різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно володіти інформацією про господарську діяльність кожного підприємства: розміри коштів , розвиток окремих галузей і ін. Усю цю інформацію можна одержати тільки в обліку.

Облік існує дуже давно. Він виник у процесі розвитку людського суспільства, що для забезпечення своїх потреб здійснює господарську діяльність, тобто матеріальне виробництво, що вимагає керування і контролю.

Однак, у ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власника. Як показує світовий досвід, захистити ці інтереси може незалежний фінансовий контроль - аудит. Взаємна зацікавленість підприємства , в особі власника, держави, в особі податкових органів і самого аудитора забезпечать вірогідність обліку і звітності.

Ефективне використання усіх видів ресурсів - факторів, зниження витрат і ріст прибутковості є основними задачами діяльності суб'єкта, що хазяює. Визначальна роль у реалізації даних задач належить економічному аналізу.

Аудит, як метод господарського контролю, проводиться з метою виявлення і вивчення фактичного стану підприємства, порівняння його з поставленими цілями, необхідності попередження небажаних тенденцій розвитку. Ліквідуються умови, що породжують безгосподарність. Важливо, щоб виключалася можливість повторення помилок і відхилень у майбутньому. У процесі контролю виявляються не тільки негативні, але і позитивні сторони діяльності, і це дає можливість поділяється своїм досвідом з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відхід від централізовано - планової системи господарювання і перехід до ринкової економіки по-новому порушує питання про методи ведення економічної діяльності підприємства. Традиційні структури та форми господарювання змінюються. У цих умовах керівники підприємств, вивчаючи і формуючи те , що називається цивілізованою формою ринкових відносин, стають своєрідними “архітекторами“ розвитку нових господарських зв'язків і методів здійснення господарської діяльності.

В таких умовах розвитку економіки в країнах колишнього радянського союзу, все більше і більше зростає роль витрат підприємства, як невід’ємної складової виробничого процесу, що в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії виробництва починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом, готовим для продажу. Визначення витрат - це невід’ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.

В даній роботі розкриваються три загальні питання, що пов'язані з витратами виробництва. Це облік, аналіз та контроль фінансових результатів діяльності проектної організації. Виходячи з цього усі оглянуті літературні джерела можна розділити на три умовні групи:

літературні джерела що висвітлюють питання організації та ведення
бухгалтерського обліку фінансових результатів діяльності підприємства;
літературні джерела, що висвітлюють питання економічного аналізу
фінансових результатів діяльності підприємства;
літературні джерела, що висвітлюють питання контролю фінансових
результатів діяльності підприємства.

Відповідно з порядком висвітлювання літературних джерел в цієй роботі:

У першому розділі роботи викладені теоретичні основи витрат, те яким чином витрати підприємства впливають на розмір прибутку і яка різниця між витратами з погляду економіста та бухгалтера.

У другому розділі досліджуються методи вимірювання, оцінки та прогнозування витрат на підприємстві і відповідно їхнього розподілу.

У третьому розділу увага приділяється джерелам і факторам зниження витрат.

У четвертому розділі визначається складання методики аудиту витрат підприємства.

У пятому розділі дан характерістика організацїя охорони праці на ВАТ „Хлібозавод №9”.

1.ДОСЛІДЖЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ТА ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.1 Нормативні акти, що регламентують діяльність підприємства ВАТ „Хлібозавод №9” та бухгалтерський облік витрат

Нормативне регулювання ВАТ „Хлібозавод №9”здіснюеться на основі таких законодавчих актів:

Конституції України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України

28 червня, 1996 р.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. №887- XII

Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. №1576- XII

Закои України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 2004 p. № 966-XIV.

Закон України "Про державну статистику" від 13 липня 2003 р. №1922-III

Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. №3125- XII.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 2004 p. № 966-XIV.

Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня
2003 p. № 852-IV.

Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 p. № 851-IV.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2003 р. № 419.

Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом головного верховного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування. Документування є важливою ланкою в ланцюгу функціонування бухгалтерського обліку. Це початок і основа бухгалтерського обліку. Без належно оформленого документа не може бути бухгалтерського запису, від нього залежать повнота і достовірність облікової інформації для користувачів.

Документ (лат. dokumentum) буквально означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому за допомогою різних засобів і способів зафіксовано в доцільній для сприйняття формі інформацію. Документи складають у різних сферах людської діяльності (науці, освіті, медицині, техніці, економіці тощо).

Бухгалтерський документ — письмове свідоцтво певної форми, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями, і обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час господарської операції.

Порядок документального оформлення господарських операцій, вимоги щодо складання документів регламентуються статтею 9 ("Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку") Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні" від 16 липня 2004 p. № 996-XIV.

Первинне спостереження, документування та документація відіграють важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, а саме:

— дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та і міни у процесі кругообороту засобів;

забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль
наявності та руху майна і коштів;
є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій,
що здійснюються;
є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх
користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської
діяльності.

Первинні документи мають бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують і вимоги до змісту й оформлення документів. Порядок створення первинних документів, записів у регістрах бухгалтерського обліку та зберігання документів, регістрів і звітів установлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Планування витрат у торговельній діяльності здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій із формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених Наказом Міністра економіки та з Питань Європейській інтеграції України від 22.05.2005 р. №145.

До складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів, а також витрати підприємств , що пов'язані з випуском і реалізацією продукції.

Поточні витрати підприємства торгівлі — це грошове відбиття витрат живої - упредметненої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів. Згідно з стандартами бухгалтерського обліку, витрати - це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками). До складу поточних витрат підприємства торгівлі входять витрати обігу - представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг із доведення товарів від виробника до споживача, та пов'язаних із зміною форм вартості.

Поточні витрати є одним з результативних показників господарської діяльності підприємств торгівлі, основна мета планування яких - визначення загальної суми витрат, необхідної для забезпечення нормальної роботи та якісного обслуговування споживачів, з урахуванням наявних резервів зниження витрат. Планові розрахунки витрат діяльності використовують для визначення потреби в обігових коштах, планування фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної ефективності реалізації окремих товарів, комерційних угод, інвестиційних проектів, а також для формування цінової політики підприємства.

Витрати звичайної діяльності планують за такими видами: операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності. Операційні витрати планують за групами: собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Не підлягають плануванню втрати від участі в капіталі та надзвичайні витрати.

При плануванні визначають також рівень операційних витрат та витрат обігу у відсотках до загального обсягу товарообороту.

Інформаційною базою для планування витрат звичайної діяльності виступають такі фінансово-економічні показники розвитку підприємства: плановий і фактичний обсяг та структура товарообороту, товарного забезпечення, запасів товарно-матеріальних цінностей, планова середньоспискова чисельність, штатний розклад, прийнята на підприємстві система оплати праці, наявна матеріально-технічна база підприємства та проекти її розвитку. При плануванні беруть до уваги інформацію про місцезнаходження постачальників, умови постачання товарів, діючі на відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які використовує підприємство для внутрішньогосподарського планування, матеріали аналізу витрат у цілому на підприємстві за окремими елементами та статтями витрат за поточний рік (квартал, місяць).

Обґрунтування плану витрат звичайної діяльності підприємства здійснюють методом прямих техніко-економічних розрахунків за кожною статтею. Загальний розмір витрат за видами діяльності та підприємства в цілому визначають шляхом додавання планової суми витрат за кожною калькуляційною статтею.

У зв'язку з тим, що кожна стаття витрат є комплексною, розрахунки необхідно проводити за кожним елементом витрат, що підлягає плануванню та входить до тієї чи іншої статті.

Планування собівартості реалізованих товарів (продукції) здійснюють за такими статтями:

Стаття "Собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва". Планування витрат за цією статтею здійснюють на основі запланованого обсягу товарообороту підприємства торгівлі, узгодження з розрахунковими обсягами постачання товарів та наявними товарними запасами підприємства.

Планову собівартість реалізованих товарів розраховують за такими елементами витрат:

вартість реалізованих товарних запасів;
вартість реалізованої продукції власного виробництва;
транспортно-заготівельні витрати, що плануються на реалізовані товарні запаси.

Розрахунковий обсяг реалізованих товарних запасів визначають, виходячи із запланованого обсягу товарообороту кожної товарної групи, підрозділу, у цілому на підприємстві та планового середнього відсотка торговельної націнки на товари. Оцінку вартості товарних запасів, які планують до реалізації, визначають за обраним підприємством методом.

Розрахункову вартість реалізованої продукції власного виробництва здійснюють на основі програми виробництва та запланованого обсягу реалізації продукції власного виробництва підприємства громадського харчування, узгоджуючи з виробничими потужностями цехів, розрахунковими обсягами постачання сировини, продуктів та їх наявності у виробничих цехах підприємства.

Планування транспортно-заготівельних витрат здійснюють методом прямих економічних розрахунків, виходячи з таких показників: запланованого обсягу і структури товарного забезпечення підприємства, діючих тарифів на вантажо-завантажувальні роботи, транспортні послуги, наявних довгострокових контрактів експортно-експедиційними підприємствами.

Планування адміністративних витрат здійснюють за наступними статтями: стаття "Витрати на оплату праці". Витрати за цією статтею розраховують, виходячи із чисельності адміністративно-управлінського персоналу, іншого загально-господарського персоналу (штатних та позаштатних працівників), посадових окладів, доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат, згідно з прийнятою підприємстві системою оплати праці та штатним розкладом. Стаття "Відрахування на соціальні заходи". Витрати за цією статтею визначають, виходячи з запланованого фонду оплати праці адміністративно-управлінського, загальногосподарського персоналу та обсягів відрахувань на соціальні заходи встановленими законодавством нормами.

Стаття "Витрати на оренду основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що забезпечують адміністративні потреби". Витрати за цією статтею планують на оперативну оренду об'єктів загальногосподарського призначення інвентарю, розраховуються відповідно до площі, яку орендують, або місткості, інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду. До витрат підприємств торгівлі, що перебувають у комунальній власності, зараховують орендну плату в межах сум, розрахованих за ставками, які встановлюють місцеві органи виконавчої влади.

Стаття "Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби". Витрати за цією статтею планують на утримання та ремонт основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, швидко зношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби:

1) витрати на опалення розраховують, виходячи з площі опалювальних приміщень, палива і його вартості, тривалості опалювального сезону та норм витрат палива, разі надходження тепла, яке виробляють теплові електростанції, - із затверджених розцінок на пару і гарячу воду та кількості спожитої теплової енергії;

2) витрати на освітлення розраховують, виходячи з кількості спожитої енергії і діючих тарифів. Необхідну кількість електроенергії у кіловат-годинах розраховують залежно від кількості освітлювальних точок відповідно до норм освітлення на 1 кв. Метр площі, від кількості і потужності різних електроприладів, двигунів, інших машин і обладнання, які споживають електроенергію;

3) витрати на постачання та інші комунальні послуги розраховують, виходячи з кількості води, що витрачається, обсягів послуг і діючих тарифів;

4) витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті приміщень і території (якщо ці роботи виконують сторонні підприємства) розраховують, виходячи з обсягів послуг і діючих тарифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями, територією, обладнанням розраховують за кількістю і діючими цінами;

5) витрати на протипожежні засоби розраховують, виходячи з вартості матеріалів, тарифів на зарядження і перевірку справності вогнегасників, а також відповідно до угод на послуги, які надають органи пожежної охорони;

витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного розкладу підприємстві торгівлі, і на обслуговування засобів сигналізації визначають, виходячи з укладених угод
планування витрат матеріалів і засобів догляду за приміщеннями здійснюють виходячи з вартості матеріалів і норм їх споживання, установлених на підприємстві:
розрахунок витрат на поточний ремонт приміщень проводять відповідно до потреб на ремонт окремих приміщень, обладнання, інвентарю шляхом визначення вартості матеріалів і їх доставки до місця проведення ремонту, заробітної плати осіб, яких залучають до виконання ремонтних робіт, оплати послуг стороннім підприємствам(організаціям), пов'язаних із виконанням ремонтних робіт у приміщеннях загальногосподарського призначення тощо. Зазначені витрати зараховують до витрат цієї статті згідно з кошторисом і графіком ремонтних робіт;
витрати, пов'язані із зносом санітарного і спеціального одягу, взуття, столової білизни, посуду, розраховують, виходячи з потреби в них, вартості одиниці та терміну служби;
витрати, пов'язані із зносом предметів, інструментів, інвентарю, визначають виходячи з вартості одиниці, термінів служби. їх планують з урахуванням фізичного зносу малоцінних предметів, які є в наявності на початок планованого періоду, їх надходження і вибуття;
витрати на утримання малоцінних та швидкозношуваних предметів планують, виходячи з обсягів послуг пралень, ремонтних майстерень, хімчисток та інших підприємств, пов'язаних із пранням, лагодженням столової білизни, санітарного і спеціального одягу, взуття та санітарних речей, іншого інвентарю, інструменту та діючих тарифів.

Стаття "Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби". Розмір амортизації основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів планують відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», виходячи з прийнятих на підприємстві методів нарахування амортизації (прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості, методу прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного методу, виробничого методу, а також методів, передбачених податковим законодавством), вартості об'єктів, що амортизується, терміну їх корисного використання.

Стаття "Витрати на страхування майна". Витрати за цією статтею визначають, виходячи з вартості майна підприємства торгівлі, що підлягає обов'язковому страхуванню, розмірів страхових тарифів і нормативів платежів обов'язкового страхування.

Стаття "Податки, збори та інші, передбачені законодавством обов'язкові платежі крім податків, зборів та обов'язкових платежів, включених до статті Відрахування на соціальні заходи".

Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, включені до складу адміністративних витрат (митні платежі, портові збори, податок на рекламу, комунальні податки, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового зв'язку, інші), визначають за встановленими нормами, передбаченими законодавством.

Стаття "Загальні корпоративні витрати ". Витрати за цією статтею планують за такими елементами:

витрати, що пов'язані з виготовленням і використанням бланків, які підтверджують сплату пайових, цільових та інших внесків членами споживчих товариств, розраховують, виходячи з обсягу та вартості виготовлення бланків;
витрати на оприлюднення річного звіту розраховують, виходячи з розцінок на засобі масової інформації;
організаційні та представницькі витрати, пов'язані із забезпеченням корпоративної діяльності підприємства розраховують, виходячи з кошторису даних заходів і норм установлених чинним законодавством;
витрати на проведення річних зборів розраховують, виходячи з кошторису даних норм витрат, установлених чинним законодавством;
оплату робіт і послуг консультаційного та інформаційного характеру, а також поганих з організацією передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок планують, виходячи з тарифів на ці послуги відповідно до угод, укладених з консалтинговими, іншими фірмами, що надають відповідні послуги.

Стаття "Інші адміністративні витрати ". Інші адміністративні витрати, включають до цієї статті, планують за елементами витрат з урахуванням специфічних особливостей кожного їх виду, зокрема:

- витрати, пов'язані із забезпеченням нормальних умов праці і додержанням правил техніки безпеки праці, розраховують відповідно до кошторису витрат на ці заходи;

- витрати на службові відрядження визначають, виходячи з норм витрат, передбачених чинним законодавством, запланованої кількості та тривалості відряджень працівників підприємства;

- витрати на оплату послуг поштово-телеграфного, телефонного, факсимільного інших видів зв'язку розраховують, виходячи з їх фактичних розмірів за передплановий період, розмірів тарифів і абонентської плати на ці послуги;

- витрати на передплату спеціалізованої преси, придбання спеціальної літератури, прейскурантів, каталогів, інструктивних та інших службових матеріалів, виходячи з їх планової кількості та вартості одного видання;

- витрати на винахідництво та раціоналізацію розраховують згідно з планом відповідних заходів і витратами на ці потреби згідно з прийнятими проектами впровадження їх заходів;

- витрати на придбання і виготовлення бланків документів, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємства торгівлі, розраховують згідно з рахунками оплати цих бланків.

Планування витрат на збут здійснюють за такими статтями:

Стаття "Витрати на оплату праці9'. Витрати на виплату основної заробітної плати торговельно-оперативному, допоміжному та іншому персоналу, що забезпечує збут, планують, виходячи зі штатного розкладу, посадових окладів або відрядних розцінок, запланованих обсягів товарообігу підприємства. Витрати на виплату додаткової заробітної плати розраховують, виходячи з надбавок та доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат, згідно з прийнятою на підприємстві системою оплати праці.

До складу витрат за цією статтею планують також витрати на оплату праці робітників, не включених у штатний розклад і залучених до виконання робіт за угодами сезонна реалізація, навантаження, розвантаження, переміщення товарів тари, оброблення, підсортування, пакування, фасування, прання та ремонт спеціального одягу, взуття, участь у рекламних заходах тощо).

Стаття "Відрахування на соціальні заходи". Витрати за цією статтею визначають, виходячи з запланованого фонду оплати праці працівникам, які зайняті збутом, та обсягів відрахувань на соціальні заходи за встановленими законодавством нормами.

Стаття "Витрати па оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів". Витрати а операційну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильника обладнання, інвентарю та інших матеріальних активів, пов'язаних із збутом продуктів (товарів, робіт, послуг), розраховують відповідно до орендованої площі або місткості кількості інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду.

Стаття "Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів". Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів, планують аналогічно статті витрат на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предмет що забезпечують адміністративні потреби.

Витрати на перевірку і таврування терезів, інших вимірювальних приладів розраховують, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу (за видами).

Стаття "Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів". Витрати за цією статтею планують аналогічні розрахунку амортизації у складі витрат, що забезпечують адміністративні потреби.

Стаття "Витрати на зберігання, сортування, оброблення, пакування і передпродажну підготовку товарів". Витрати за цією статтею визначають за елементами затрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з таких показників, як кількість товарів, які потребують цих витрат, структура товарообігу, витрати на одиницю товару (тонну, пару взуття, одиницю одягу тощо), вартість усіх пакувальних матеріалів за діючими цінами; норми (затверджені або розраховані підприємством) витрат на тонну товарів, на тисячу гривень товарообігу.

Розмір витрат на утримання холодильного обладнання розраховують, виходячи з кількості і видів обладнання, кількості товарів, які необхідно охолоджувати, термінів їх зберігання, тривалості роботи обладнання, вартості електроенергії, води, мастильних матеріалів, витрат на оплату послуг сторонніх підприємств із технічного обслуговування холодильного обладнання.

Стаття " Витрати на транспортування ". Витрати на транспортування планують залежно від умов поставки товарів, які визначають під час укладання договору поставки.

Виходячи з асортименту і обсягів товарів, які реалізовуватимуть іногороднім покупцям оптом, визначають обсяг вантажообігу з перевезення товарів залізничним, водним і повітряним транспортом, який розраховують у тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезень товарів у тоннах, розрахунок вантажообігу проводять шляхом ділення передбаченої вартості товарів, які перевозитимуть, на середню вартість тонни товару. Середню вартість тонни конкретного товару визначають діленням суми вартості цього товару (за рахунками, взятими на вибір) на його масу брутто, яка показана в цих рахунках або в супроводжувальних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообігу з реалізації товарів визначають відстань, на яку перевозитимуть товари вагонами, контейнерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат проводять за діючими на окремих видах транспорту тарифами вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додають вартість обладнання вагонів, утримання експедиторів (якщо це передбачене угодою), вартість розвантаження товарів на станціях, пристанях і в аеропортах силами нештатних робітників (крім витрат на навантаження автотранспорту); інші транспортні витрати (утримання власних під'їзних колій, подання вагонів, збереження вантажів на станціях, та інші витрати, які включають до накладних залізниць і водного транспорту).

Крім маси товару, до вантажообігу необхідно додати масу тари. Масу тари визначають у відсотках до маси товару за даними маркування
тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, які перевозитимуть з
коефіцієнтів повторних перевезень, становить транспортний вантажообіг,
заховують при розрахунку витрат на перевезення автомобільним транспортом.

Розрахунок роблять з урахуванням відстані перевезень, класу вантажу, типу автомобіля _тарифів на перевезення товарів автомобільним транспортом, трати на транспортування дрібних партій товарів планують, виходячи з діючих (розцінок) на замовлення автотранспорту та на одну автомобілегодину. Для цього кількість автомобілів, що буде використано, множать на кількість годин роботи та на діючі тарифи (розцінки).

Виграти на транспортування, пов'язані з виїзною торгівлею, планують, виходячи з даних заходів, обсягу вантажообігу, типу автомобіля та тарифів (розцінок) на везения товарів автомобільним транспортом. До обсягу витрат на перевезення автомобільним транспортом додають витрати на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за тонну ваги, а також витрати на експедиційні операції, якщо це передбачено угодами. Стаття "Витрати на проведення маркетингових заходів". Витрати на маркетинг та рекламу визначають шляхом прямих техніко-економічних розрахунків згідно маркетингових заходів, які передбачені до реалізації у плановому періоді. Маркетинговий бюджет передбачає розрахунок кошторису витрат кожного рекламного заходу, маркетингових досліджень ринку збуту. Розрахунки здійснюють, виходячи з гості матеріалів, товарів, послуг, які використовують для проведення рекламних акцій, маркетингових досліджень.

Стаття "Витрати на тару". Для визначення витрат за цією статтею розраховують кількість і вартість тари за видами (мішки, ящики, бочки, бідони, лотки тощо), у уцінки під час її повернення.

Амортизацію власної інвентарної тари і тари-обладнання розраховують за відповідно нормам, а багатооборотної (заставної) тари - за угодами з постачальниками. Витрати на ремонт власної інвентарної тари та тари-обладнання, перевезення її на види постачальників, тарозбиральні та тароремонтні підприємства розраховують, гоячи з обсягів ремонту, перевезень, розцінок і тарифів на ремонтні роботи та перевезення відповідними видами транспорту. До зазначених витрат не належить заробітна плата штатних та позаштатних робітників, вантажників.

Стаття "Інші витрати на збут". Витрати за цією статтею визначають елементами затрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з планованих відряджень працівників, зайнятих збутом; вартості матеріалів, обладнання, необхідного для гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування; інших витрат на збут. До зазначених витрат не входить заробітна плата с них та позаштатних працівників, які здійснюють гарантійний ремонт та гарант-обслуговування.

Планування інших операційних витрат здійснюють згідно зі статтями включають до інших операційних витрат. Витрати за цими статтями визначаю-елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків на основі

♦ кошторису науково-дослідних робіт, вартості виготовлення та випробував нових моделей, страв, виробів;

запланованих обсягів реалізації іноземної валюти, вартості послуг банк і міжбанківського валютного ринку, втрат від зміни курсу валют, що підлягають прогнозуванню;
запланованих обсягів реалізації виробничих запасів та витрат на їх реалізацію
втрат товарів у межах норм природних втрат під час перевезення, зберіганні реалізації відповідно до встановлених чинними нормативно-правовими актами.

При розрахунках не беруть до уваги обсяги продажу розфасованих та штучних товарів, для яких норми природних втрат не передбачені.

Планування витрат фінансової діяльності здійснюють за такими статтями:

Стаття " Відсотки за кредит ". Розрахунок цих витрат на планований період здійснюють, виходячи з потреби в кредитах для поповнення власних обігових коштів для придбання виробничих фондів і нематеріальних активів та інших цілей, термії кредитування, розміру відсоткової ставки за кредит.

Планування відсотків за короткостроковий кредит для закупівлі товарів здійснюють виходячи із обсягу планового товарообороту, планових залишків товарів, пайової участі власних обігових коштів в оплаті товарів і відсоткової ставки за кредит.

Особливі умови надання кредиту враховують у розрахунках через введення довгових витрат або за іншим алгоритмом визначення розміру відсотків платежу.

Стаття "Інші фінансові витрати". Планування відсотків за довгострокові кредит здійснюють, виходячи з потреби в кредиті, терміну кредитування, розміру відсоткової ставки, щорічних сум виплат, утому числі погашення основі суми боргу та s лишку основної суми боргу на кінець кожного року впродовж терміну кредитуваня необхідності дисконтування потоку платежів на обслуговування кредиту.

Витрати, що пов'язані з викупом, утриманням та обігом власних цінних папери планують, виходячи з виду і обсягу випуску цінних паперів, вартості виготовлена цінних паперів у паперовій формі, тарифів юридичних послуг, аудиторських послуг, нотаріальних послуг, послуг із друкування та тиражування необхідної документації, послуг з опублікуванні інформації про випуск цінних паперів та інших рекламних повідомлень у друкованих засобах масової інформації, розміру комісійної винагороди фінансовим посередникам, що здійснюють реалізацію цінних паперів.

Витрати, які пов'язані з нарахуванням відсотків за договорами кредитування (кр. « банківських кредитів), планують, виходячи з потреби в цьому виді кредиту та розмір відсоткової ставки за кредит.

Витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за договорами фінансового лізингу, виникають, виходячи з вартості устаткування, яке використовують на умовах фінансового лізингу, та відсоткової ставки відповідно до лізингової угоди.

Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції: прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного, параметричного, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.

Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленої продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.

На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширений розрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів.

Нормативний метод—найбільш прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основі можна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.

Параметричний метод—застосовується для розрахунку витрат виробництва однотипних, але різних за якістю виробів. Він грунтується на встановленні закономірностей зміни витрат в залежності від зміни якісних параметрів продукції. Виявивши цю закономірність і витрати на виготовлення виробу - макета, можна дізнатися про витрати на інші однотипні вироби, що відрізняються один від одного певними параметрами. Для добору якісних властивостей ( параметрів ) використовується кореляційний аналіз залежності зміни витрат від зміни кожного параметра. Він дозволяє порівняти покращення якісних властивостей продукції з додатковими витратами на її виготовлення.

Методи виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований базуються на визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини і наступного її розподілу на отримувану продукцію. Ці методи використовуються на комплексних виробництвах (де з однієї вихідної сировини, у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних видів продукції.)

Метод виключення витрат полягає в тому, що з усієї продукції, отриманої в результаті комплексної переробки сировини, один її вид рахується основним, інші – побічними. З загальних витрат на переробку сировини виключають вартість побічної продукції, а суму, що залишилася, відносять на витрати по основній продукції.

Застосування даного методу доцільно в галузях , де побічні продукти займають невеличку питому вагу, а їхня оцінка не робить істотного впливу на витрати по виготовленню основної продукції.

При коефіцієнтному методі (метод розподілу витрат) усі витрати розподіляються між отриманими продуктами пропорційно. При цьому один із продуктів приймається за умовну одиницю з коефіцієнтом, рівним одиниці, а інші прирівнюються до нього по перекладному коефіцієнті, що враховує якусь ознаку (відпускні ціни на продукцію, її вага, й ін.).

Витрати на виробництво одиниці кожного виду продукції обчислюються в такій послідовності: весь випуск продукції розраховується в умовних одиницях; визначаються витрати на одну умовну одиницю шляхом розподілу загальної суми витрат на випуск продукції в умовних одиницях; розраховуються витрати на виробництво кожного виду продукції шляхом множення витрат на умовну одиницю і на відповідний коефіцієнт.

Комбінований метод. Суть його полягає у такому: а) велика частина продуктів відноситься до основного. Це зменшує вплив оцінки побічної продукції на витрати по виготовленню основного продукту; б) побічна продукція виключається з загальних витрат не по відпускних цінах , а у відсотку до витрат не переробку всієї сировини; в) сума витрат, що залишилася, розподіляється між основними видами продукції.

Витрати, при віднесені їх на собівартість продуції, поділяються на прямі—безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, і непрямі—пов'язані з роботою цеху або підприємства.

У залежності від питомої ваги окремих видів витрат у витратах виробництва виділяються такі групи галузей як: трудомісткі , матеріаломісткі , енерго- і паливомісткі , фондомісткі та змішані .

Трудомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на заробітну плату.

Матеріаломістку - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати.

Енерго - і паливомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на енергію і паливо.

Фондомісткі - із великою питомою вагою амортизації в загальних витратах.

Змішані - із значною питомою вагою у витратах матеріальних витрат і заробітної плати .

1.2 Огляд літературних джерел стосовно обліку витрат

В останній період з'явилось багато літературних джерел економічного характеру, які розкривають питання бухгалтерського обліку, аналізу діяльності підприємства в ринкових умовах.

В даній дипломній роботі розкриваються три загальні питання, що пов'язані з економічною діяльністю підприємства. Це облік, аналіз та контроль фінансових результатів діяльності проектної організації. Виходячи з цього усі оглянуті літературні джерела можна розділити на три умовні групи:

літературні джерела що висвітлюють питання організації та ведення
бухгалтерського обліку фінансових результатів діяльності підприємства;
літературні джерела, що висвітлюють питання економічного аналізу
фінансових результатів діяльності підприємства;
літературні джерела, що висвітлюють питання контролю фінансових
результатів діяльності підприємства.

Характеризуючи першу групу літературних джерел можна виділити два типа цих джерел. По-перше, це книжкові джерела, що висвітлюють питання організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні.

В праці, під редакцією А. Н. Коваленка приведені практичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, v починаючи з правил заповнення форм первинного обліку, та закінчуючи заповненням форм річної фінансової звітності підприємств.

По-друге, це журнали та газети, які носять інформативний характер і мають незаперечну перевагу перед книгами у аспекті актуальності та оперативності представлення інформації. В умовах стрімкої зміни та доповнення законодавства, періодичні видання відіграють дуже велику роль у інформатизації підприємств у аспектах зміни норм законодавства у питаннях, пов'язаних з господарюванням цих підприємств.

Лідерами на ринку періодичних видань бухгалтерського характеру в Україні є журнали «Баланс», «Усе про бухгалтерський облік», «Бухгалтерія», «Дебет-Кредит» та інше.

В Дніпропетровському регіоні найбільш популярним є бухгалтерський журнал «Баланс». Дане періодичне видання актуально та оперативно відображає нові зміни в законодавстві та веде методичну інформатизацію з різних аспектів бухгалтерського обліку в Україні.

У статті Світлани Корнилової та Ганни Довбиш «Формування фінансових результатів діяльності підприємства згідно з ПБУ-3», розвернуто визначається порядок формування фінансових результатів діяльності підприємства згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Також автори наводять розгорнуту схему формування доходів та витрат на рахунках бухгалтерського обліку та формування рахунку 79 «Фінансові результаті».

Розглядаючи другу групу літературних джерел можна виділити такі книги:

У роботі М. Я. Коробова, наводиться комплексний підхід до оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств. В основу логіки викладення матеріалу покладено нетрадиційний для вітчизняної аналітичної науки підхід, згідно з яким всі без винятку сторони діяльності підприємств розглядаються через призму фінансів, кінцевих фінансових результатів — прибутковості та рентабельності. Значна увага приділяється розгляду специфіки організації аналітичної роботи в умовах інфляційної економіки. Такий підхід дає широкі можливості для розвитку в читачів плідного аналітичного мислення, адекватного умовам ринкової економіки.

Робота А. Д. Шеремета, охоплює основні теми фінансового аналізу. Згідно до міжнародних стандартів аналізу фінансової звітності, в цієї роботі, визначені цілі, зміст та методи фінансового аналізу. Дається конкретна методика аналізу фінансових результатів, рентабельності підприємства, прибутковості продукції та ділової активності, фінансового стану й комплексної оцінки ефективності господарчої діяльності.

Розглядаючи третю групу літературних джерел можна виділити такі книги: У праці Н. П. Дробишевського представлені форми та методи документальних ревізій підприємницької діяльності, методика організації аудита виробничої та фінансово-господарської діяльності організацій з урахуванням нового плану рахунків та стандартів аудиторської діяльності.

Робота Богатої И. Н. , Хахонової Н. Н., Косової И. С написана на основі аналізу сучасної нормативної бази по бухгалтерському обліку й аудиту та діючого Плана рахунків бухгалтерського обліку. Сформовані аудиторські процедури, які направлені на перевірку виконання достовірності фінансової звітності й правильності ведення бухгалтерського обліку фінансових результатів, а також виявлення помилок в облікової та звітної інформації.

1.3 Вимоги міжнародних стандартів з обліку витрат

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) — система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу. Розробляє та впроваджує МСБО Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який створили 29 червня 1973 р. професійні бухгалтерські організації економічно розвинутих країн. Членами Комітету є більше 120 організацій з 88 країн світу.

Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно дотримуватись при поданні фінансових звітів, і сприяння і к прийняттю та дотриманню в усьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов'язаних з наданням фінансових звітів.

КМСБО є єдиною міжнародною організацією, що здійснює розробку Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку значною мірою сприяли як поліпшенню, так і гармонізації фінансової звітності в усьому світі. Вони застосовуються:

як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах;
як міжнародний базовий підхід тими країнами, які розробляють власні вимоги (зокрема провідними розвиненими країнами, а також країнами, що розвиваються, такими як Китай і багато інших країн в Азії, Центральній Європі та СНД);
фондовими біржами та регулюючими органами, які дозволяють іноземним або вітчизняним компаніям подавати фінансові звіти відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
міжнародними організаціями, такими як Європейська комісія, яка оголосила в 1995 p., що вона значною мірою покладається на КМСБО щодо досягнення результатів, які відповідають потребам ринків капіталу.

МСВО охоплюють коло питань, які мають важливе міжнародне значення в умовах розвитку зовнішньої торгівлі, діяльності транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків. Вони, як правило, досить детальні й разом з тим розширені, оскільки інтерпретація стандартів має бути однаковою в різних країнах світу.

Структурно кожен стандарт включає: концепції та положення, що лежать в основі його розробки, перелік питань, що регламентується стандартом, короткий глосарій термінів, що використовуються, критерії застосування певного стандарту, методи обліку і способи розкриття інформації. Отже, МСБО зовсім не означають порядок ведення бухгалтерського обліку, а лише описують загальні правила оцінки і представлення інформації у фінансових звітах. Важливим при цьому є дотримання при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності таких загальноприйнятих принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.

За роки своєї діяльності КМСБО розробив більше 40 міжнародних стандартів (МСБО), які стосуються розкриття облікової політики, складання фінансової звітності, обліку основних засобів та операцій з ними, інвестицій, поточних активів і поточних зобов'язань, запасів, доходів і витрат, банківської діяльності, фінансових інструментів, програм пенсійних витрат, нематеріальних активів тощо. Більша частина чинних МСБО вже переглядалася, що безумовно сприяло їх якості і поширенню.

За станом на 1 січня 2004 р. КМСБО прийняв і опублікував такі стандарти бухгалтерського обліку (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

№ пор.	Назва	Дата набрання чинності
		Первісно	Після останнього перегляду
1	Подання фінансових звітів	01.01.75	01.07.98
2	Запаси	01.01.76	01.01.95
3	Консолідовані фінансові звіти	01.01.77	Замінений стандартами 27 і 28
4	Облік амортизації	01.01.77	01.01.95
5	Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах	01.01.77	Замінений стандартом 1
6	Реагування на зміну цін	01.01.78	Замінений стандартом 15
7	Звіт про рух грошових коштів	01.01.79	01.01.94
8	Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці	01.01.79	01.01.95
9	Витрати на дослідження та розробки	01.01.80	Замінений стандартом 38
10	Події після дати балансу	01.01.80	01.01.2003
11	Будівельні контракти	01.01.80	01.01.95
12	Податки на прибуток	01.01.81	01.01.98
13	Подання поточних активів і поточних зобов'язань	01.01.81	Замінений стандартом 1
14	Звітність за сегментами	01.01.83	01.07.98
15	Інформація, що відображає вплив зміни цін	01.01.83	01.07.98
16	Основні засоби	01.01.83	01.07.99
17	Оренда	01.01.84	01.01.99
18	Дохід	01.01.84	01.01.95
19	Виплати працівникам	01.01.85	01.01.99
20	Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу	01.01.84	01.01.95
21	Вплив змін валютних курсів	01.01.85	01.01.95
22	Об'єднання компаній	01.01.85	01.07.99
23	Витрати на позики	01.01.86	01.01.95
24	Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін	01.01.86	01.01.95
25	Облік інвестицій	01.01.87	01.01.95
26	Облік і звітність щодо програм пенсійного забезпечення	01.01.88	01.01.95
27	Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства	01.01.90	01.01.95
28	Облік інвестицій в асоційовані компанії	01.01.90	01.07.99
29	Фінансові звіти в умовах гіперінфляції	01.01.90	01.01.95
ЗО	Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних установ	01.01.91	01.01.95
31	Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах	01.01.92	01.07.99
32	Фінансові інструменти: розкриття та подання	01.01.96	—
33	Прибуток на акцію	01.01.98	—
34	Проміжна фінансова звітність	01.01.2003	—
35	Діяльність, що припиняється	01.01.99	—
36	Зменшення корисності активів	01.07.99	—
37	Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи	01.07.99	—
38	Нематеріальні активи	01.07.99	—
39	Фінансові інструменти: визнання та оцінка	01.01.2004	—
40	Інвестиційна власність	01.01.2004	—
41	Сільське господарство	01.01.2004	—

Як свідчить міжнародна практика, МСБО використовуються в трьох напрямках:

як база для усіх чи деяких національних вимог до обліку та звітності;
як відправна точка для тих країн, що створюють національні стандарти;
для публікації фінансової звітності (насамперед транснаціональних корпорацій);

Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення мають концептуальні основи (Framework), які є своєрідним вступом до стандартів. Ці концептуальні основи, розроблені КМСБО, визначають:

— мету фінансової звітності;

припущення, що покладені в основу фінансових звітів;

якісні характеристики фінансових звітів;

склад фінансової звітності;
визнання елементів фінансових звітів.

Слід мати на увазі, що МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання інформації у фінансових звітах.

Міжнародні стандарти (МСБО) мають рекомендаційний характер і є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності в усьому світі. Багато країн приймають МСБО як базовий документ, на основі якого розробляють власні національні стандарти. За результатами досліджень щодо застосування МСБО в різних країнах відомо 9 груп країн, які застосовують МСБО або узгоджують національні стандарти з ними (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2.

Ступінь застосування МСБО країнами світу

№ пор	Застосування МСБО та їх узгодження з національними стандартами	Країна
1	МСБО використовуються як національні стандарти з додатковими поясненнями	Хорватія, Кіпр, Кувейт, Латвія, Мальта, Оман, Пакистан, Тринідад і Тобаго
2	МСБО використовуються як національні стандарти; останні розробляються для об'єктів, що не охоплені МСБО	Малайзія, Папуа-Нова Гвінея
3	МСБО використовуються як національні стандарти, але в деяких випадках можуть бути модифіковані для місцевих умов	Албанія, Бангладеш, Барбадос, Колумбія, Ямайка, Йорданія, Кенія, Польща, Судан, Свазіленд, Таїланд, Уругвай, Замбія, Зімбабве
4	Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на відповідних МСБО	Чилі, Іран, Філіппіни, Словенія, Туніс
5	Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на аналогічних МСБО в більшості випадків. Немає посилання на МСБО в національних стандартах, які можуть забезпечувати більший або менший вибір, ніж МСВО	Бразилія, Чехія, Франція, Індія, Ірландія, Литва, Маврикій, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Словаччина, ПАР, Україна, Швейцарія, Туреччина
6	Те саме, що п. 5, але кожний стандарт включає положення, яке порівнює національний стандарт з відповідними МСБО	Австралія, Данія, Гонконг, Італія, Нова Зеландія, Швеція, Югославія
7	Національні стандарти розробляються окремо	Австрія, Бельгія, Канада, Фінляндія, Німеччина, Японія, Корея, Люксембург, Іспанія,
8	Немає національних стандартів	Румунія
9	Національних стандартів немає, МСБО формально не прийняті, але звичайно використовуються	Ботсвана, Лесото

Як бачимо, найбільш численною є п'ята група країн, які використовують МСБО. До цієї групи країн належить і Україна, де фахівцями розроблена і впроваджується система національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. На основі МСБО це дасть змогу істотно поліпшити вітчизняний облік і звітність, сприятиме його відкритості й зрозумілості для внутрішніх і зовнішніх користувачів інформації, зокрема для іноземних інвесторів і кредиторів. У цілому

МСБО це гнучка, динамічна система, яка відіграє позитивну роль у вдосконаленні національного бухгалтерського обліку та фінансової звітності й інтеграції держави у світове співтовариство.

2.ХАРАКТЕРІСТИКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ „ХЛІБОЗАВОД №9”

2.1 Особливості роботи ВАТ „Хлібозавод №9” в сучасних умовах

Дніпропетровський хлібозавод № 9, міцність якого 135 т хліба на добу, був побудований і введений до експлуатації як промислова одиниця Дніпропетровського виробничого об’єднання хлібопекарної промисловості 4 лютого 1982 р.

ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9” засновано установчим договором від 9.07.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Україні по Дніпропетровській області та організацією орендарів орендного підприємства “Дніпропетровський хлібозавод № 9” у ВАТ відповідно до закону України “Про господарські товариства” та Декретів Кабінету Міністрів України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” № 51-93 від 17.05.93р. та “Про приватизацію майна державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду” № 57-93 від 20.05.93р.

Майно товариства складається з основних засобів, обігових засобів і коштів, а також цінностей, вартість яких відображається в балансі товариства.

Товариство є власником:

майна, викупленого у держави в процесі приватизації
продукції, виробленої товариством в результаті ведення господарської діяльності
одержаних доходів від фінансово – господарської діяльності
майна, яке належало організації орендарів
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності до мети своєї діяльності та призначенням майна.

Товариство має самостійний баланс, розрахункові, валютний і інші рахунки в банках, товарний знак, який затверджений правлінням товариства і реєструється в торгово – промисловій палаті, печатку, інші відтиски, штампи і бланки зі своєю назвою. Товариство реалізує свою продукцію, майно за цінамиі тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.

Товариство самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно з законодавством.

Сфера діяльності виробництва:

виробництво хлібопекарної і кондитерської продукції
організація фірмової торгівлі хлібобулочними, кондитерськими виробами і товарами громадського споживання
реалізація продукції товариства через фірмові магазини і т.д.
зберігання та переробка сільськогосподарської продукції
здійснення науково – виробничої та промислової діяльності
здійснення внутрішніх і зовнішніх перевезень вантажів
проектно – конструкторські та науково – технічні розробки
ремонт та виготовлення обладнання, інструментів та комплектуючих
будівництво і ремонт житла
розробка систем АСУ на базі ПЕВМ та програмного забезпечення
організація подсобних господарств
здійснення торгівельно – посередницьких операцій та інш.

Площа підприємства 3,95 га.

Чисельність працюючих згідно штатного розкладу :

Робітників - 618 чоловік

Інженерно – технічних працівників - 58 чоловік

Служби і відділи хлібозаводу виконують відповідні функції:

АУП – управління, організація, регулювання, облік, контролювання.
ЕМО – організація, експлуатація, обслуговування основного та допоміжного обладнання, комунікацій, систем водо-,газотеплопостачання, електрозабезпечення, КВПіА.
Основне виробництво – виконання програми випуску хлібобулочних виробів згідно заказів із урахуванням нормативно – технічної документації
Кондитерське виробництво – випуск кондитерських і булочних виробів згідно заказів
Вафельне виробництво – випуск вафельної продукції ( тістечка, торти вафельні шоколадні)
Заводська лабораторія – розробка, організація і контроль технологічних режимів, контроль якості сировини, полуфабрикатів і готової продукції, розробка нових видів продукції, контроль санітарного стану підприємства
Відділ збуту – реалізація продукції згідно з виробничою програмою і заказами торговельних організацій, організація фірмової торгівлі
Відділ кадрів – комплектування, підготовка, розстановка кадрів, вирішення соціально – побутових питань, організація робіт по охороні заводу.
Фінансово-економічний відділ – бухгалтерський і податковий облік, аналіз, планування, звітність, контроль зберігання власності підприємства, облік і контроль договірного господарства та інше.
Бригада по обслуговуванню будівель і споруд – капітальний і поверховий ремонт будівель, споруд, приміщень виробничого і невиробничого призначення
Охорона – охорона приміщень, теріторій, забезпечення зберігання матеріалшьних цінностей та майна підприємства, здійснення пропускного режиму
Транспортний цех – виконання транспортних перевезень сировини, готової продукції, виконання ремонту і технічного обслуговування рухомого складу.
Відділ фірмової торгівлі – продаж продукції промислових і супутніх товарів. Вивчення і аналіз вітчизняних ринків з метою побудови стратегії і тактики діяльності підприємства.

Сфера діяльності підприємства – хлібопекарська промисловість, яка являється розвинутою галуззю.

Підприємство задовольняє потреби в випуску товарів народного споживання. Товар являється цінним і незамінним харчовим продуктом.

Основна сировина для виготовлення хлібобулочних та кодитерських виробів – це борошно хлібопекарське вищого, 1 та 2 гатунку, борошно житнє, дріжджі, сіль.

Виробництво хлібобулочних виробів із борошна 1 і в/г ведеться на великих густих, рідких солоних опарах, батонні вироби – безопарний спосіб тістоприготування, хліб із суміші житнього і пшеничного борошна - на рідких заквасках.

Опарний спосіб приготування передбачає подачу до 70 % борошна в опару, що дозволяє виробляти продукцію з хорошими смаковими властивостями, зберігати аромат хліба, значно зменшувати крошковитість м’якішу, хліб при цьому краще зберігається.

Сировина на ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9” зберігається на складі. Ця сировина перед замісом проходить певну підготовку. Насамперед лабораторією підприємства організовано вхідний контроль основної та додаткової сировини. Перед замісом в розчинному цеху жири розтоплюють, дріжджі, сіль та цукор розчиняють у воді. Отримані розчини фільтрують та перекачують в збірні емкості, вже звідти вони попадають в дозатори.

Борошно поступає на підприємство автотранспортом для безтарного перевезення борошна. Пневмотранспортом транспортується в силос для зберігання борошна, звідки роторним способом подається на просіювач. Після просіювання борошно проходить магнітоуловлювачі, ваги і поступає в бункер над тістомісільною машиною. Допоміжні види сировини поступають в тістомісильну машину в рідкому вигляді.

В основном (хлібном) цеху при замішуванні тіста використовується дозувальна аппаратура (дозатори борошна, напівфабрикатів (опари,закваски) та рідких компонентів тіста.

Точність дозування компонентів тіста має велике технологічне значення, особливо при безперервному замісі.

Далі тісто замішується на тістомісильних машинах. Для розчинки тісто поступає до бункера – ділителя та тістозакруглювача, який з точністю ділить тісто на шматки заданої маси. Заготівки формуються на тістозакаточних машинах, які являють собою дві безперервно рухаючися транспортерні ленти, з яких заготівки потрапляють до конвеєру шкафа кінцевої розстойки, де на 1 полку шкафа загружається 1 ряд заготівок по ширині пода печі. Перед входом до печі на заготівках батона спеціальним ножем робляться надрізи.

Після виходу з печі хліб складається на лотки в контейнери та відправляється до експедиції, де ведеться обов’язковий облік всіх виробів, а звідти передається у торгову мережу.

Конкурентами підприємства являються хлібозаводи, хлібокомбінати, міні – пекарні міста і області, загальна кількість яких не визначена. Товар підприємства є конкурентноспроможним. Основною перевагою перед конкурентами є якість виробленої продукції, її смакові властивості.

Споживачами продукції підприємства являється населення м. Дніпропетровська і інших регіонів України.

Збут продукції проводиться через роздрібну торговельну мережу м. Дніпропетровська і області, фірмову торгівлю підприємства, приватних підприємців, на основі договорів співробітництва. Канали збуту товарів:

Відповідні приватні підприємства – 92

Власні фірмові магазини - 40

Приватні підприємці - 47

Політика ціноутворення – вільні ціни з необмеженою рентабельністю і торгівельною надбавкою.

2.2 Техніко-економічні показники діяльності ВАТ „Хлібозавод №9” в сучасних умовах

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Специфіка їх полягає в тому, що вони завжди виступають в грошовій формі, мають розподільчий характер.

Аналіз буде проводитись за результатами 3 років (2004,2003 та 2004) і першого кварталу 2005 р.

Інформаційною базою аналізу економічного стану підприємства є дані звітності, що складається підприємством.

форма № 1 – “баланс”
форма № 2 – “Звіт про фінансові результати”

Попередній аналіз фінансового стану проводиться з використанням аналітичного балансу – нетто (табл.2.1)

Табл.2.1.

Аналітичний баланс – нетто

Покзники	На 01.01.03. тис.грн.	%	на 01.01.04. тис.грн.	%	На 01.04.05. тис.грн.	%
	АКТИВ
Необоротні активи
Усього			6423,2	67,4	8514	72,24	8979,1	73,34
Поточні (оборотні) активи
Усього			3106,7	32,6	3271,4	27,76	3263,7	26,66
у т.ч.:
Запаси			1274,9	13,38	1140	9,67	995,4	8,13
Кошти			628,5	6,6	1277,6	10,84	1277,4	10,43
Дебіторська заборгованість	1203,3	12,62	853,8	7,25	990,9	8,1
	ПАСИВ
Джерела власних коштів
Усього			8585,5	90,09	10457	88,73	10838	88,53
Позикові кошти
Усього			944,4	9,91	1328,4	11,27	1404,8	11,47
у т. ч.:
Довгострокові кредити банку	-		-		-
Короткострокові кредити банку	-		-		-
Розрахунки з кредіторами	944,4	9,91	1328,4	11,27	1404,8	11,47
БАЛАНС			9529,9		11785,4		12242,8

1.Абсолютне значення вартості засобів підприємства збільшується протягом останніх трьох років.

2. В аналізуємому періоді спостерігається стійкий зріст частки необоротних активів і відповідно падіння частки поточних активів у складі майна. Частка необоротних активів за станом на 01.04.2005 складала 73,34%.

3. Основним джерелом формування капіталу був протягом останніх трьох років власний капітал. Позикові засоби складають невелику частку від загальної суми капіталу підприємства, але спостерігається їх незначний ріст. Частка позикових засобів на 01.01.2004 складала 9,91% від загальної суми капіталу підприємства, на 01.01.2005 – 11,27%, на 01.04.2005 – 11,47%.Темп росту склав у 2004 р. до 2003 р. 1,14%, у 2005 до 2004 1,02%.Однак, оцінюючи динаміку структури капіталу ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9” за три роки з 2003 по 2005 можна відзначити наявність стійкої позитивної тенденції убік збільшення частки власних джерел у сукупних джерелах формування капіталу:

Власні засоби (власний капітал і забезпечення майбутніх витрат і платежів на 01.01.2005 збільшився у порівнянні з даними на 01.01.2004 на 1871,5 тис.грн., при цьому темп росту у 2005 р. до 2004 склав 12,18%, а у березні 2005р. у порівнянні з даними на 01.01.2005 збільшився на 381 тис. грн., темп росту склав 1,04%.
Розмір позикових засобів підвищився за рахунок збільшення суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги за весь аналізований період на 460,4 тис. грн.
У цілому за три роки сукупний капітал підприємства збільшився на 2252,5 тис.грн., темп росту у 2005 р. до кінця 2003 р. склав 1,26%.
Сума непокритого збитку з 2003 по 2005 рік збільшилась на 187,5 тис.грн. На кінець аналізованого періоду сума непокритого збитку сладає 4736,5 тис.грн.
До позитивних моментів можна віднести те, що сума поточних зобов”язань підприємства по розрахунках з бюджетом збільшилася на 64,9 тис грн. (73,45%). Затримки подібних платежів викликають нарахування пені, процентні ставки по якій досить високі.
У цілому за три роки кредиторська заборгованість збільшилася на 445,2 тис.грн: на 368,8 у 2004 та на 76,4 у 2005 р. Збільшення кредиторської заборгованості відбулося за рахунок змін:
Кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги + 372,6 тис.грн. ( +362 тис.грн. у 2004 р, +10,6 тис. грн. у 2005 р.)

- Поточних зобов”язань по розрахунках +72,6 тис.грн ( +6,8 тис. грн. у

2004 році , +65,8 у 2005 р.)

У тому числі :

По розрахунках з бюдетом +64,9 тис.грн (+30,9 тис.грн. у 2004 р.,+34 тис.грн у 2005 р.

По позабюджетних платежах – 24,7 тис.грн.(-24,7 тис.грн у 2004 р.)

По страхуванню +40,1 тис.грн ( +27,2 тис.грн. у 2004 р.+12,9 тис.грн у 2005 р.)

По оплаті праці +50,3 тис.грн. (+32,5 тис.грн. у 2004 році, +17,8 тис.грн. у 2005 р.)

З учасниками +0,2 тис.грн (+0,3 тис.грн.у 2004 р. –0,1 тис.грн у 2005 р)

Підприємство має досить високу частку дебіторської заборгованості в структурі активів, що означає вкрай необережну реалізацію без передоплати. З одного боку, це сприяє збільшенню обсягів реалізації, а з іншого – підвищує ймовірність виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

Аналіз ліквідності і платоспроможності проводиться з використанням ряду показників. Основні з них представлені в таблиці 2.2.

Табл.2.2.

Показники ліквідності і платоспроможності.

Показники	на 01.01.03. тис.грн.	%	на 01.01.04. тис.грн.	%	На 01.04.05. тис.грн.	%
	АКТИВ
Необоротні активи
Усього			6423,2	67,4	8514	72,24	8979,1	73,34
Поточні (оборотні) активи
Усього			3106,7	32,6	3271,4	27,76	3263,7	26,66
у т.ч.:
Запаси			1274,9	13,38	1140	9,67	995,4	8,13
Кошти			628,5	6,6	1277,6	10,84	1277,4	10,43
Дебіторська заборгованість	1203,3	12,62	853,8	7,25	990,9	8,1
	ПАСИВ
Джерела власних коштів
Усього			8585,5	90,09	10457	88,73	10838	88,53
Позикові кошти
Усього			944,4	9,91	1328,4	11,27	1404,8	11,47
у т. ч.:
Довгострокові кредити банку	-		-		-
Короткострокові кредити банку	-		-		-
Розрахунки з кредиторами	944,4	9,91	1328,4	11,27	1404,8	11,47
БАЛАНС			9529,9		11785,4		12242,8

1.Підприємство має можливість розплачуватись зі своїми обов’язками у встановлені строки. Ріст частки дебіторської заборгованості після значного спаду у 2004 році виріс лише на 1,1%.

2.У випадку повного надходження коштів від дебіторів на 01.04.2005 засобів буде досить на погашення кредиторської заборгованості. Значення уточненого коефіцієнту ліквідності мало стійку тенденцію до зниження за розглянутий період в основному за рахунок зменшення дебіторської заборгованості. Взагалі сума коштів за розглянутий період виросла практично у 2,12 рази, що позитивно характеризує фінансовий стан підприємства і подальші перспективи його ліквідності.

3.Значення коефіцієнта загальної ліквідності перебуває за межами припустимих значень лише в першому з розглянутих періодів. У 2004 році почалося зниження коефіцієнта загальної ліквідності і за станом на 01.04.2005 коефіцієнт загальної ліквідності знизився в порівнянні з початком аналізованого періоду на 0,7.

4. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості показує, що в усі періоди ріст кредиторської заборгованості не був зв’язаний з ростом дебіторської заборгованості, тому що дебіторська заборгованість приблизно в 1,72 рази перевищувала кредиторську. Взагалі спостерігається зниження дебіторської заборгованості і ріст кредиторської, хоча й незначний.

Аналіз ефективності діяльності виробляється з використання показників, представлених у таблиці 2.3.

Табл.2.3.

Ефективність діяльності ТОВ „Хлібозавод №9”

показник	Значення	Формула	Значення, що рекомендується	2003	2004	2005
Рентабельність основної діяльності	Показує прибуток на 1 грн витрат на реалізовану продукцію	Прибуток від реалізації розділити на витрати на виробництво і збут	Чим більше тим краще	1,43	1,44	1,43
Рентабельність активів	Показує,який чистий прибуток на 1 грн загальних активів підприємст-ва за рік	Чистий прибуток розділити на суму середньорічних активів підприємст-ва	Чим більше тим краще	1,64	2,52	2,73
Рентабельність власного капіталу	Показує, який чистий прибуток на 1 грн вкладених власником засобів	Чистий прибуток розділити на власний капітал	Чим більше тим краще	2,44	3,09	2,75
Період окупності власного капіталу	Показує період часу (у літах) коли сума чистого прибутку покриває вкладений власниками капітал	Середня величина власного капіталу розділити на чистий прибуток	Чим менше тим краще	0,51	0,33	0,31
Коефіцієнт чистого прибутку	Показує, яка частина балансового прибутку залишається в розп.підпр.	Чистий прибуток розділити на балансовий прибуток	Чим більше тим краще	49,88	10,40	2,75

На підставі проведеного аналізу ефективності роботи підприємства можна зробити наступні висновки:

-рентабельність основної діяльності залишається незмінною протягом аналізованого періоду

-рентабельність активів зростає, протягом аналізованого періоду виріс на 1,09 або в 1,66 рази

-рентабельність власного капіталу значно підвищилась на початок 2004 року та за цей період до початку 2005 знизилась.загальна сума приросту 0,31

-вказує на позитивні зміни показник окупності власного капіталу : значення цього показника зменшувалось весь аналізований період , останнє значення цього показника на 01.01.2005 складає 0,31.

-справляє негативне значення показник коефіцієнту чистого прибутку, який за аналізований період значно знизився – на 47,13. Це говорить про те, що в розпорядженні підприємства залишається значно мала частина балансового прибутку.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник доходності –це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості :

Р = (П / С) * 100

Р - рівень рентабельності

П – прибуток від реалізації продукції

С – собівартість продукції

Рентабельність підприємства ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9 у аналізованому періоді складала:

У 2002 році - 147,54 %

У 2003 році - 150,66 %

У 2004 році - 159,53 %

У 2005 році 1 кв. – 159,37 %

Наглядно зміни показника рентабельності ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод № 9” можна побачити на графіку, зображеному на рис 2. 1.

Мал.2.1 Рентабельність підприємства

Для оцінки використовуваного капіталу й оцінки фінансової стійкості у фінансовому менеджменті використовується ряд показників, основні з яких представлені в табл. 2.4.

Табл.2.4.

Оцінка використовуваного капіталу (%)

Показник	Значення	Формула	Значення, що рекомендується	На 01.01. 2003	На 01.01. 2004	На 01.01. 2005	На 01.04. 2005
Коефіцієнт автономії (незалежності)	Характеризує частку засобів, вкладену власника-ми у майно	Власний капітал розділити на суму активів	> 50%	0,83	0,9	0,89	0,89
Коеф. Фінансової стійкості	Показує питому вагу джерел, які підприємство може використ.+трив. час	Сума власних і довгострокових джерел розділити на власний капітал	>80%	47,4	78,7	90,9	77,1
Коеф. Маневреності власного капіталу	Показує, яка частина власного капіталу вкладена в найбільш мобільні активи	Оборотний капітал розділити на власний капітал	Чим більше, тим краще, однак диференцьовано в залежності від обраної тактики формування активів	35	36	31	30
Коеф. Фін.левереджа	Відношення позикових і власних засобів	Позикові засоби розділити на власні джерела	У залежності від діференціала фінансового важеля	0,21	0,11	0,13	0,13 5
Коеф. Інвестування	Показує, наскількі власні засоби вкладені у необоротні активи	Власні засоби розділити на суму необоротних активів	> 100%	115,8	133,6	88, 73	88, 53
Коеф. Фінансової залежності	Відношення власних і позикових засобів	Власний капітал розділити на суму активів	> 100% чи 1	0,83	0,9	0,89	0,89
Маневреність власних оборотних коштів	Показує, яка частина оборотно-го капіталу знаходиться у виді коштів	Кошти розділити на оборотний капітал	Чим більше тим краще	1,4	0,88	1,24	1,21
Частка власних оборотних коштів у загальній сумі оборотних коштів	Показує, яка частина оборотних коштів сформована за рахунок власних джерел	Оборотний капітал розділити на суму поточних активів	Чим більше тим краще	0,39	0,7	0,6	0,57

Власні джерела підприємства складають в середньому 88 % сукупного капіталу, цей показник протягом аналізованого періоду знаходився майже на одному рівні, практично без змін. У 2003 р. він зріс на 7 %, та у 2005 знизився на 1%.
Позитивними результатами роботи підприємства є зміна коефіцієнта фінансової стійкості, який у 2004 році навіть перевищив рекомендоване значення, але потім відбулося падіння у 1,18 р. Взагалі за аналізований період цей коефіцієнт підвищився у 1,62 рази.
Маневреність власного капіталу показує, що протягом 2004 – 2003 рр. Спостерігалась позитивна тенденція зростання, а у 2004 – 2005 роках цей показник значно знизився в порівнянні з 2004 роком на 5%.
Фінансовий стан підприємства. Його стійкість багато в чому залежать від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових засобів) і оптимальної структури активів підприємства й у першу чергу від співвідношення основного й оборотного капіталу. У зв’язку з цим важливими показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є :
коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) чи питома вага власного капіталу в загальній сумі,
коефіцієнт фінансової залежності (частка позикового капіталу в загальній валюті балансу),
плече фінансового важеля чи коефіцієнт фінансового ризику (відношення позикового капіталу до власного)

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

На таблиці 2.5. приведений розрахунок впливу факторів на зміну величини плеча фінансового важеля, зроблений методом ланцюгової підстановки.

Табл.2.5.

Показники фінансового важеля

Показник,тис.грн.	2004	2003	2004
Позиковий капітал ПК	1490,9	944,4	1328,4
Власний капітал ВК	7059,5	8585,5	10457
Сума активів СА	8550,4	9529,9	11785,4
Основний капітал ОК	6094,3	6423,2	8514
Поточні активи ПА	2456,1	3106,7	3271,4
Власний оборотний капітал ВОК	965,2	2162,3	1954,8
ПК/СА	0,174	0,099	0,112
ОК/СА	0,713	0,674	0,814
ПА/ОК	0,4	0,48	0,38
ВОК/ПА	0,39	0,7	0,6
ВК/ВОК	7,31	3,97	5,35
Коефіцієнт фінансового ризику	8,98	5,92	7,26

Як видно з таблиці 2.5. коефіцієнт фінансового ризику значно знизився у 2003 році та дістав деякого підвищення у 2004 році. Загальне зниження коефіцієнта фінансового ризику становить 1,72 у порівнянні з початком 2003 року. Таким чином, зробити висновок про стійкі позитивні тенденції, спрямовані на стабілізацію фінансового положення підприємства, можна лише відносно, бо коефіцієнт після деякого падіння почав зростати знов.

Розглянемо на таблиці 2.6. розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів підприємства, тобто коефіцієнта структури коштів підприємства.

Табл.2.6.

Розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів підприємства

Показник	2003	2004	відхилення
Основні засоби та позаоборотні активи, які фінансуються за рахунок власних джерел ( в% до всього майна)	86,32	81,42	-4,9
Необхідні матеріальні запаси (в% до всього майна)	11,73	10,9	-0,83
Необхідний обсяг власних коштів (1+2)	98,05	92,32	5,73
Граничний обсяг позикових коштів (100 – п.3)	1,95	7,68	+5,73
Нормативний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (п.4 : п. 3.)	0,02	0,08	+0,06

В узагальненому вигляді показники фінансової стійкості підприємства подано в таблиці 2.7.

Табл.2.8.

Фінансова стійкість

Показник	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення	2003	2004	відхилення
Коефіцієнт незалежності (автономії)	(П380+П430):П640	>0.5	0,83	0,89	+0,06
Коефіцієнт фінансової стабільності	(П380+П430) : (П630+П480+П620)	>1	4,74	7,87	+3,13
Коефіцієнт фінансового ризику	(П630+П480+П620): (П380+П430)	<0.5	0,21	0,13	-0,08
Коефіцієнт залежності від довгострокових зобов’язань	П480: (П380+П430)		0	0,001	+0,001
Коефіцієнт залежності від коротк.зоб.	П620:(П380+П430)		0,21	0,13	-0,08

Із таблиці 2.8. видно, що за аналізований період фінансова стійкість підприємства поліпшилась:

*збільшився коефіцієнт автономії на 0,06

*збільшився коефіцієнт фінансової стабільності на 3,13

*зменшився коефіцієнт фінансового ризику

*зменшився коефіцієнт залежності від короткострокових зобов’язань на 0,08

*збільшився коефіцієнт маневреності власних коштів

*незначно збільшився коефіцієнт залежності від довгострокових зобов’язань.

За результатами аналізу ліквідності і платоспроможності можна зробити наступні висновки:

Підприємство може розплачуватись зі своїми обов’язками в термін.
Погашення кредиторської заборгованості не поставить під погрозу існування підприємства, тому що коштів достатньо і показник цей зростає.
Ліквідність і платоспроможність за результатами аналізу навіть вище предельно допустимих значень.
Для поліпшення і закріплення позитивного фінансового стану треба розробити тверду програму.

За результатами оцінки використовуваного капіталу можна зробити наступні висновки:

підприємство за аналізований період значно поліпшило свій фінансовий стан
за результатами роботи підприємство отримує достатньо прибутку для покриття збитків

Таким чином, можна сказати, що підприємство має певний запас фінансової стійкості. Підприємство з такими показниками можна вважати надійним та перспективним діловим партнером.

Ці висновки можуть бути підтверджені і детальнішим аналізом обертання матеріальних оборотних коштів та коштів у розрахунках.

Табл.2.9.

Динаміка обертання матеріальних оборотних коштів та коштів у розрахунках підприємства

Показник	2003	2004	2005
Обертання матеріальних оборотних коштів	8,67	13,34	14,46
Обертання коштів у розрахунках	8,54	13,14	14,25

Як видно з таблиці 2.9., обертання матеріальних оборотних коштів по підприємству та обертання коштів у розрахунках зросли. Дебіторська заборгованість перетворювалась на кошти частіше, ніж закінчувався виробничий цикл.

2.3 Види та методи аналізу витрат

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей. Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при упорядкуванні кошторису витрат виробництва всієї продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей встановлена така обов'язкова номенклатура витрат виробництва продукції за економічними елементами:

матеріальні витрати ;
витрати на оплату праці ;
відрахування на соціальні потреби;
амортизація основних фондів;
відрахування в державні спеціальні фонди ;
податки, що включаються у витрати підприємства ;
інші.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат . Так у консервній , плодоовочевій промисловості виділяється така стаття витрат, як “ тара і тарні матеріали “, що у свою чергу калькулюються на бочки, банки, ящики тощо.

Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо. ).

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

Трудомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на заробітну плату.

Матеріаломістку - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати.

Енерго - і паливомісткі - у структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають витрати на енергію і паливо.

Фондомісткі - із великою питомою вагою амортизації в загальних витратах.

Змішані - із значною питомою вагою у витратах матеріальних витрат і заробітної плати .

2.4 Аналіз витрат ВАТ „Хлібозавод №9”

Необхідною умовою одержання прибутку є визначений ступінь розвитку виробництва, що забезпечує перевищення виторгу від реалізації продукції над витратами по її виробництву і збуту. Головний факторний ланцюжок, що формує прибуток, може бути представлена схемою: "Витрати - обсяг виробництва - прибуток"

Складової цієї схеми повинна знаходитися під постійною увагою і контролем. Ця задача вирішується на основі організації обліку витрат по системі директ-костінг. Система "директ - костінг" це підхід, коли в розрізі об'єктів калькулювання планується і враховується неповна, обмежена собівартість. Собівартість може включати тільки прямі витрати; тільки перемінні, тобто залежні від зміни обсягів виробництва, витрати; вона може калькулюватися на основі тільки виробничих витрат, зв'язаних з виготовленням даної продукції, виконанням робіт або наданням послуг, навіть якщо вони носять непрямий характер. Але, незважаючи на різну повноту включення в собівартість об'єкта калькулювання різних видів витрат, загальним для цього підходу є те, що інши види витрат, що також по своїй економічній сутності складають частину поточних витрат, не включаються в калькуляцію, а відшкодовуються єдиною сумою з доходувиторгу (або валового прибутку).

Однієї з найважливіших особливостей організації обліку, контролю і керування витратами по системі «директ-костінг» є дослідження взаємозв'язку обсягу виробництва, собівартості і прибутку, що дає можливість аналізувати не тільки прибуток, але і маржинальний доход (різниця між виторгом від реалізації і перемінних витрат). Ця інформація стає значно корисніше для цілей планування і прийняття рішень, якщо вона представлена у виді графіків.

У прямокутній системі координат будується графік залежності собівартості (витрат) і доходу від кількість одиниць випущеної продукції. По вертикалі відкладаються дані про собівартість і доход, а по горизонталі - кількість одиниць продукції (мал.1). У крапці критичного обьема виробництва (А) немає прибутку і немає збитку. Праворуч від неї - область чистих прибутків (доходів). Для кожного значення Q (кількості одиниць продукції) чистий прибуток визначається як різниця між величиною маржинального доходу і постійних витрат.

Ліворуч від критичної крапки область чистих збитків, що утвориться в результаті перевищення величини постійних витрат над величиною маржинального доходу.

У крапці критичного об'єму виробництва маємо: Q * P - Q * V - C = 0, де

Q - обьем виробництва продукції в критичній крапці (кількість одиниць);

P - ціна одиниці продукції;

V - питомі перемінні витрати на одиницю продукції;

C - постійні витрати.

90 батонов загальною вартістю 4000 грн., собівартістю 3760 грн. і величиною постійних витрат 1300 грн. Знайдемо крапку беззбитковості (А). C допомогою перетворень формули, зазначеної вище маємо: А=C/(p-V), помноживши чисельник і знаменник на Q (кількість випущених одиниць продукції) і користуючись тотожністю Постійні витрати + Прибуток (Пр) = Виторг - Перемінні витрати, знаходимо: А=З/(C+Пр)/Q.

Прибуток від реалізації складе 240 грн (4000-3760), Маржинальний доход – 1540 (1300+240). Звідси А= 1300 : (1540 : 90) = 76 виробів.

Це значить, що при реалізації продукції нижче 76 виробів підприємство буде зазнавати збитків.

Умовні позначки:

N - об'їм виробництва продукції у вартісному вираженні;

S - повна собівартість продукції (витрати на виробництво);

V - перемінні витрати;

А - крапка критичного об'їму виробництва.

Крапка критичного об'їму виробництва розташована вище, якщо збільшення постійних витрат буде інтенсивніше, ніж ступінь приросту маржинального доходу.

Крапка беззбитковості сприяє визначенню так називаної «крайки безпеки», що визначається як різниця між крапкою беззбитковості й очікуваним обсягом реалізації і показує, наскільки може знизитися обсяг реалізації продукції до того, як підприємство почне одержувати збитки:

Кб= Qo-Qk, де Qo – очікуваний обсяг реалізації, Qk – критичний обсяг випуску.

В умовах постійно розвивається ринку адміністрація і менеджери повинні завжди мати під рукою оперативну інформацію про те, у що ж обходиться підприємству виробництво продукції, надання послуг, здійснення того або іншого виду діяльності поза залежністю від того, який розмір окладу в директора або головного бухгалтера, які витрати на зміст офісів або інші подібні управлінські витрати. Тому сьогодні часто в теорії і практиці керування собівартістю і прибутком на Заході декларується і застосовується наступний принцип, сама точна калькуляція виробу не та, котра найбільше повно після численних розрахунків і розподілів містить у собі усі види витрат підприємства, а та, у яку включені тільки витрати, безпосередньо зв'язані з випуском даної продукції, виконанням робіт і послуг.

Система "директ - костінг" загострює увагу керівництва підприємства на зміні маржинального доходу (суми покриття) по підприємству в цілому і по різних виробах. Вона дозволяє враховувати виробу з великою рентабельністю, щоб переходити в основному на їхній випуск, тому що різниця між продажною ціною і сумою перемінних витрат не затушовується в результаті списання постійних непрямих витрат на собівартість конкретних виробів. За рахунок скорочення статей собівартості спрощується її нормування, облік, контроль і до того ж поліпшується облік і контроль умовно - постійних, накладних витрат, оскільки їхня сума за даний конкретний період показується в звіті про доходи окремим рядком, що наочно демонструє їхній вплив на величину прибутку підприємства.

На ОАО "Дніпропетровський хлібозавод №9" використовується нормативний метод обліку витрат, основними елементами якого є облік витрат по діючим нормах, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

Калькуляція собівартості продукції виконується з розрахунку на 1 тонну продукції. Приклад калькуляції собівартості 1т.продукції(хліб "Дарницький" формової )приведений у додатку № 7

Нормативний метод обліку - це основний метод виробничого обліку, що сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, діючого контролю за рівнем витрат виробництва, що дозволяє використовувати дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості продукції й оперативного керівництва виробництвом.

Нормативний метод обліку застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчовий), коли здійснюється масове і серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів.

Нормативний метод обліку і калькулювання витрат на виробництво включає:

- поточний облік витрат по діючим нормах;

- системний облік зміни самих норм;

- складання і періодичне коректування нормативної калькуляції;

- визначення фактичної собівартості випущеної продукції.

Облік фактичних витрат по нормативному методі на даному підприємстві здійснюється окремо в частині витрат по нормах і в частині витрат, що являють собою відхилення від норм. Це досягається щоденним документуванням витрат по їхніх основних видах.

Відхиленням від норм вважається як економія, так і перевитрата матеріальних і трудових витрат (у тому числі обумовлених заміною сировини і матеріалів, оплатою не передбачених технологічним процесом робіт, доплатами за відступи від нормальних умов праці й інше).

Для числення фактичної собівартості продукції, що випускається, при застосуванні нормативний метод обліку основою служить калькуляція нормативної собівартості (нормативна калькуляція).

Фактична собівартість продукції обчислюється шляхом додатка до нормативної чи собівартості вирахування з її виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.

Нормативна калькуляція розробляється на усі вироби, що випускаються на підприємстві, за даними конструкторсько-технологічної й іншої документації на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою для планування собівартості продукції, обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконанням планових завдань по зниженню собівартості.

Якщо окремі види виробів виготовляються в різних варіантах, нормативна собівартість визначається для кожного варіанта виготовлення окремо.

Нормативна калькуляція використовується (крім визначення фактичної собівартості) для оцінки виробів і залишків незавершеного виробництва, числення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості і матеріалоємності за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.

3. ОБЛІК ТА КОНТРОЛЬ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ВАТ „ХЛІБОЗАВОД №9”

3.1 Синтетичний та аналітичний облік витрат

В умовах ринку основними аспектами виробничо-господарської діяльності підприємства є облік затрат, доходів і фінансових результатів. Затрати на виробництво промислової продукції охоплюють усі матеріальні, трудові та грошові витрати, пов'язані з виробничо-господарською діяльністю.

Облік витрат на виробництво і собівартість продукції допомагають виявити невикористані резерви, непродуктивні витрати і втрати.

У зв'язку з цим основними завданнями ревізії і контролю є перевірка:

— обґрунтування формування витрат виробництва за їх елементами і калькуляційними статтями в бухгалтерському облікові й фінансовій звітності;

- дотримання норм витрачання сировини та матеріалів і виходу готової продукції;

правильності розподілу витрат між готовою продукцією й не
завершеним виробництвом;
дотримання кошторису видатків на обслуговування виробництва й управління;
виявлення непродуктивних витрат і втрат у виробництві й
попередження їх виникнення в майбутньому;
знаходження резервів зниження собівартості продукції тощо.

Для виконання вищевказаних завдань ревізію доцільно проводити у такій послідовності. Спочатку досліджують питання формування витрат виробництва за їх елементами та розглядають правильність і обґрунтованість кошторисів за окремими видами видатків. Потім перевіряють правильність складання калькуляцій собівартості продукції за статтями витрат. Далі вивчають собівартість продукції і вишукують резерви її зниження.

Основними джерелами контролю є первинна документація, калькуляції собівартості продукції, кошториси витрат, бухгалтерські записи на рахунках витрат за елементами (80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати") і витрат діяльності (90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 95 "Фінансові витрати", 98 "Податки на прибуток" тощо); регістри бухгалтерського фінансового обліку — журнали-ордери й відповідні відомості; дані фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати), статистична й оперативна звітність; дані податкового обліку й звітності тощо.

Рис. 3.4 Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами

Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

При цьому ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за такими елементами (рис. 3.4):

матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація;
інші операційні витрати (за видами затрат);
інші затрати (за видами витрат).

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні рахунки витрат.

Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Так, рахунок "Витрати" 23 відображає наявність і рух витрат підприємства; рахунок "Виробничі запаси" 91 — наявність і рух матеріальних цінностей даної групи (сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини тощо); рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 92 — загальну суму кредиторської заборгованості всім постачальникам і підрядникам за одержані від них матеріальні ресурси, виконані роботи та надані послуги й зміни цієї заборгованості в результаті сплати боргів та ін. Такі рахунки прийнято називати синтетичними рахунками витрат підприємства.

Термін "синтетичний" походить від лат. syntesis, що означає зведений, узагальнений, об'єднання в одне ціле окремих елементів. Щодо рахунків бухгалтерського обліку витрат підприємства то синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком витрат діяльності підприємства. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.

Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків витрат виробництва.

Термін "аналітичний" походить від лат. analysis — розкладання, розчленування цілого на складові (елементи). Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники. Наприклад, до синтетичного рахунка "Розрахунки з оплати праці" відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників, "Адміністративні витрати" — за видами витрат, "Готова продукція" — за видами готової продукції тощо. Кількість аналітичних рахунків за відповідним синтетичним рахунком визначається залежно від наявності об'єктів обліку і поставлених завдань з деталізації.

Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв'язок, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках — часткові суми.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками обліку витрат виявляється таким чином.

1. На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.

2. Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.

3. Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках — частковими сумами.

4. Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Як бачимо, аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне, а й контрольне значення. Його показники необхідні менеджерам для управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам — для аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність показників аналітичного обліку періодично звіряють шляхом проведення інвентаризації.

Для потреб економічного аналізу обліку витрат виробництва необхідно мати більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому випадку вдаються до додаткового групування однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, на синтетичному рахунку "Загально виробничі витрат" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Адміністративні витрати", "Соціальні витрати", "Витрати на оплату праці", "Виробничі витрати" тощо; синтетичний рахунок "Розрахунки з різними дебіторами" включає субрахунки "Розрахунки за виданими авансами", "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки за нарахованими доходами" тощо.

Отже, взаємозв'язок синтетичного й аналітичного обліку витрат є результатом вертикального розрізу інформаційної системи бухгалтерського обліку, що складається з наведених вище рівнів: синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки. Схематично це має такий вигляд (рис. 3.1).

20-12 — "Борошно"

20-121 — "Дріжжі"

20-122 — "Ізюм"

20-123 — "Тісто"

20-1211 — "Пшениця"

20-1212 — "Ріж"

Система аналітичного обліку тісно пов'язана з товарними номенклатурами, прейскурантами та класифікаціями, які діють і підприємстві.

Рис.3.1. Вертикальний розріз інформаційної системи бухгалтерського обліку витрат підприємства

Система аналітичного обліку тісно пов'язана з товарними номенклатурами, прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.

3.2 Автоматизація обліку витрат

Комп’ютеризація народного господарства України – один з основних чинників підвищення ефективності виробництва, забезпечення розвитку економіки й техніки нашої країни згідно з вимогами міжнародних стандартів. Разом з тим в цій галузі спостерігається значне відставання від передового світового досвіду. Практично всі вітчизняні технічні і технологічні засоби комп’ютеризації виявилися непридатними для використання в сучасних умовах і змінюються на відповідні зарубіжні зразки, як правило застарілих типів. Тому проблема комп’ютеризації економіки України має не кількісний характер, а якісний, тобто полягає не в збільшенні кількості апаратних чи технологогічних засобів комп’ютеризації, а в їх якісній зміні, зокрема у впровадженні інформаційних систем нового покоління.

Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер. Він не лише відповідає за ведення рахунків бухгалтерського обліку, але і здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці і огляду господарської діяльності підприємства, по аудируванню і розробці управлінських рішень.

Для удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем в першу чергу необхідно провести корінну реконструкцію його технічної і інформаційної бази на основі введення автоматизованої системи обліку, контролю і аудиту.

Керівники і фахівці , які пов’язані з конкретним управлінням не можуть обходитися без вірогідної оперативної зовнішньої і внутрішньої інформації при виробленні та прийнятті управлінських рішень, які спрямовані на покращення виробничої, господарської та іншої діяльності керованого ними суб‘єкта управління. Діючі системи автоматизованої або машинної обробки економічної інформації , як правило , забезпечують внутрішньою інформацією лише бухгалтерський облік, статистику, складання зведеної звітності, тощо. А тому необхідну інформацію для вироблення та прийняття управлінських рішень керівники здебільшого вимушені збирати і обробляти вручну або іншим неефективним способом. При виконанні такої технічної роботи-а вони дорого коштує і забирає багато часу- їм не вистачає інколи часу для оперативного аналізу процесів, які відбуваються на ринку та у виробничо-господарській діяльності, тому вони наспіх підготовлюють управлінські рішення, які не завжди оптимальні і ефективні. Врешті зазнають збитків виробництво та інші ланки, що за умов ринкових відносин призводить об‘єкт управління до банкрутства.

Для того, щоб підвищить оперативність і покращити якість управління, а також щоб постійно вдосконалювати методи управління, потрібно забезпечувати керівників своєчасною і об‘єктивно необхідною інформацією зовнішнього і внутрішнього характеру, яку б вони використовували при виробленні та прийнятті управлінських рішень.

Розробки вчених і практиків спрямовані на всебічну комп‘ютеризацію , з одного боку, правової, ділової, економічної інформації, яка стосується автоматизації управління в організаційно-економічних об‘єктах різних рівнів і призначень, з іншого-соціально-побутової інформації, яка потрібна населенню як послуга для забезпечення нормальної життєдіяльності.

При обліку, контролі, аудиті та аналізі фінансової звітності підприємства використовують зведені форми та звітні дані бухгалтерського обліку, які в свою чергу базуються на первинному та поточному обліку.

Рішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації , що виникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації, яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку.

Зведений облік і складання звітності включає в себе задачі узагальнення інформації на аналітичних і синтетичних рахунках з подальшим групуванням отриманих даних по одному або декільком рахунках з метою формування даних для складання звітності, аналізу, контролю та аудиту.

Вся інформація , яка використовується при обліку , контролі, аналізі та аудиті можна представити за допомогою наступної таблиці :

Таблиця 4.1.

Види інформації.

Вхідна інформація

Нормативно-довідкова інформація

вихідна інформація

1бухгалтерська довідка

2інформація отримана з інших АРМ

3книга обліку господарських операцій

1д.курсу валют

2д.рахунків бухгалтерського обліку

3д.вказівок по веденню рахунків

4д.допустимої кореспонденції рахунків

5д.формування показників звітності

6д.розрахунку показників підприємства

7д.-календар

8д.типових господарських операцій

9д.підприємств

1баланс

2форма №2

3форма №3

4декларація про прибуток підприємства

5декларація на ПДВ

6звіт про нарахування коштів на дорожні витрати

7розрахунок комунального податку

8звіт про нарахування страхових внесків і інших надходжень і видатків коштів Пенсійного фонду

9розрахунок акцизного збору

10звіт про рух коштів в іноземній валюті

АРМ бухгалтера зведеного обліку і складання звітності передбачає відображення господарських операцій , що змінюють стан коштів підприємства, і їх джерел на рахунках бухгалтерського обліку, які служать засобом економічного групування господарських засобів і джерел, виражених в грошовому і натуральному вигляді, і дозволяють отримати у зручному вигляді інформацію, необхідну для управління підприємством.

При цьому використовують дві взаємопов’язані рахунків бухгалтерського обліку- по синтетичним і аналітичним рахункам, що відрізняються ступенем деталізації обліку засобів і джерел, що має важливе значення як для посилення контролю за правильністю самого обліку, так і для ефективного використання інформації в управлінні підприємством. Поряд з відображенням господарської діяльності підприємства комплекс задач зведеного обліку забезпечує автоматизоване складання бухгалтерського балансу і звітності, що являє собою заключний етап облікового процесу і виконується по закінченні звітного періоду.

Раціональна організація синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій із застосуванням АРМ бухгалтера забезпечує:

контроль за рухом статутного фонду в частині основних і оборотних засобів підприємства;
контроль за утворенням і порядком використання амортизаційного фонду, єдиного фонду оплати праці, фондів соціального розвитку і спеціального призначення;
збереження грошових коштів і контроль за використанням їх по цільовому призначенню;
виявлення фінансових результатів діяльності підприємства і контроль за розподілом доходу;
систематизацію і узагальнення даних про виробничо-господарську діяльність підприємства в аналітичному і синтетичному розрізах для прийняття управлінських рішень.

Рішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації, що виникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації, яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку:

- інформація про облік основних засобів;

інформація про облік матеріальних цінностей;
інформація про облік готової продукції, її відгрузки і реалізації;
інформація про облік фінансово-господарських операцій;
інформація про облік праці і заробітної плати;
інформація про облік витрат на виробництво.

Перелік номенклатур ,що використовується в обліку, контролі та аналізі можна представити у вигляді таблиць:

Таблиця 4.2

Облікові номенклатури первинного обліку основних засобів.

Характеристика даних для обліку

Використання облікових даних

У вираженні

Нат. Варт.

Носії, де інформація з’являється вперше.

Примітка

Надходження ОЗ:

Назва об’єкта

Початкова вартість

Джерело надходження

Облік наявності та руху

Пооб’єктний

Облік, облік за матеріально-відповідальними особами.

+ -

+ +

Акт приймання ОЗ

Передача ОЗ у межах господарства:

Назва об’єкта

Початкова вартість

Підрозділ, що передає

Підрозділ, який приймає

Те саме

+ -

- +

+ -

Накладна на внутрішнє передавання

Таблиця 4.3

Облікові номенклатури поточного обліку основних засобів.

Група	Підгрупа	Субпігрупа
Будівля	Виробничі корпуси Склади, кладові, комори	Залізобетонні, цегельні, кам’яні тощо.
Споруди	Водонапірні башти Резервуари Дороги та інше	Те саме
Передавальні пристрої	Силові машини та устаткування автоматизовані Силові машини та устаткування не автоматизовані	Те саме
Машини, устаткування.

Таблиця 4.4

Номенклатури, що застосовуються при аналізі, контролі та аудиті:

№	Перелік даних Номенклатур	Вимірники	З яких носіїв інформації одержані
Вартісні	Натур.	норм-х	Мин.року	звіт.року
1	Баланс (форма №1)	+	-	2	1	1
2	Звіт про фінансові результати (форма № 2)	+	-
3	Декларація про прибуток підприємства	+	-
4	Звіт про рух коштів в іноземній валюті	+	-

Завершальним етапом процесів обліку, контролю, аналізу та аудиту є оформлення результатів. При обліку це - звітні бухгалтерські форми та інші документи , встановлені законодавчо.

При аналізі, контролі та аудиті - безтекстові таблиці, малюнки, креслення, схеми, графіки, акти перевірки, оцінкові і експертні висновки , тощо.

Обліковий процес складається з багатьох блоків, які повинні бути конкретизовані і представлені у технологічних та структурних аспектах.

Базове підприємство має змішаний галузевий напрямок - торгівля і громадське харчування.

Обліковий процес поділяється на три етапи:

Первинний облік-це первинне спостереження і фіксація у носіях облікової інформації-документах. На підприємстві проведено комп’ютерну мережу за допомогою якої всі первинні явища автоматично заносяться до реєстрів бухгалтерського обліку, при необхідності їх роздруковують.
Поточний облік-це реєстрація первинних даних у системі рахунків. На ВАТ»Хлібозавод №9»при поточному обліку здійснюється перевірка введених первинних даних які автоматично розносяться по рахунках, а також вносяться ті господарські операції які відбуваються за межами підприємства (внесення банківських виписок, тощо).
Підсумковий облік-це заключний етап, який можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формувань показників, що відображують результати виробничої і господарської діяльності підприємства за певний період.

Створення форм документів формування різних первинних, проміжних та підсумкових даних та показників, складання звітності пов’язані з великою кількістю операцій, у здійсненні яких беруть участь багато виконавців.

Це потребує заздалегідь продуманої системи їхніх дій і процедур руху облікової інформації як у просторі так і в часі. Упорядкування цього процесу , тобто руху документів та виконання різних робіт, у практиці називають документооборотом.

Основне завдання організації руху документів у обліковому процесі - це оптимізація каналів передавання та зв’язку обліку з осередків-виконавців. Ці канали зв’язку можуть бути представленні з різним ступенем агрегування- від фіксації кожного окремого носія облікової інформації до узагальненої характеристики потоків інформації.

Документопотік – це сукупність операцій передавання з одного робочого місця на інше даних, зафіксованих на кількох носіях облікової інформації.

Сучасні інформаційні технології здатні швидко одержувати інформацію і обмінюватися нею. Електронний документ може бути доказом, якщо його складено з дотриманням усіх вимог і можна довести його цілісність і справжність. На сьогодні електронний документообіг і цифровий підпис набули широкого розповсюдження у сфері проведення банківських операцій і комерційних операцій електронної торгівлі.

Використання електронного документообігу і цифрового підпису тепер узаконено і регулюється законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 р. № 851-IV, "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 р. № 852-IV. Однак успішне функціонування системи електронного документообігу залежатиме від уряду та Національного банку України, які повинні розв'язати цілу низку невирішених питань.

3.3 Контроль за витратами підприємства

Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того, поелементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. Поелементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.

Крім вищенаведеної класифікації за елементами, для контролю за складом витрат у місцях їх проведення й визначення собівартості за видами вироблюваної продукції потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

Рис. 3.5 Виробнича собівартість продукції

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) належать (рис. 3.5): прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

За умов ринкової економіки перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються самим підприємством.

Контролю підлягають правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних (рис. 3.6).

Рис.3.6 Змінні й постійні загальновиробничі витрати

Рис. 3.6 показує, що витрати на обслуговування й управління виробництвом змінюються прямо пропорційно зміні обсягу діяльності й розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

І навпаки, постійні виробничі витрати залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення. Причому загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини, що показано в розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.

Шляхом зіставлення даних матеріальних складів про відпуск сировини і матеріалів у виробництво з показниками цехів про надходження їх у виробництво та на підставі аналізу записів з кредиту рахунка 201 "Сировина і матеріали" і дебету рахунка 23 "Виробництво" ревізор може підтвердити списання матеріальних витрат на виробничі потреби й включення їх у собівартість продукції.

Рис. 3.7 Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами

Не менш вагома стаття витрат "Заробітна плата", яка включається в собівартість продукції. Тому доцільно не тільки перевірити видатки на оплату праці, нараховану відповідно до встановлених розцінок тарифних ставок і посадових окладів, а й допоміжні виплати (премії. надбавки до тарифних ставок і окладів, компенсаційні виплати тощо),

Ретельній перевірці підлягають також розрахунки за соціальним страхуванням, амортизаційні відрахування, сплата податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафних санкцій, видатків на відрядження, на ремонт основних засобів.

Важливим питанням ревізії є вивчення планової собівартості одиниці окремих видів продукції. При цьому планову собівартість у розрізі окремих калькуляційних статей витрат зіставляють із плановою і фактичною собівартістю за минулий звітний період, із нормативами витрат і фактичним рівнем затрат за аналізований період Таким порівнянням можна виявити значні відхилення планових показників від фактичних (перевитрати чи економію). У цьому раз: ревізору слід з'ясувати причини й винних осіб.

Планові калькуляції за статтями непрямих витрат перевіряют з врахуванням наслідків розгляду відповідних кошторисів витрат.

Таким чином, під час ревізії витрат діяльності важливо перевірити фактичну собівартість окремих видів продукції за калькуляційними статтями витрат.

Схематично групування витрат за видами діяльності наведене на рис.3.7.

Собівартість — грошове вираження загальної суми витраченого підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) У собівартості відображені всі сторони діяльності підприємства.

Зниження собівартості продукції — визначальний фактор у формуванні прибутку. Тому під час ревізії слід встановити причини відхилення фактичної собівартості від прогнозованої, виявити резерви зниження собівартості продукції, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.

Насамперед слід перевірити правильність віднесення витрат ш виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Величина собівартості впливає на формування рентабельності, розмір резервного капіталу й фондів спеціального призначення. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, що включаються в собівартість, базується на первинній документації, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Особливу увагу звертають на склад витрат за видами калькуляційних статей: використовують кошториси, щоб виявити допущені втрати чи перевитрати.

Ретельній перевірці підлягають статті, пов'язані з матеріальними витратами, видатками на оплату праці, на обслуговування виробничого процесу. На рівень собівартості суттєво впливають непродуктивні втрати (втрати від браку, простоїв, нестач тощо).

Разом із тим ревізор досліджує витрати виробництва, їх структуру за кілька років, що дає можливість прогнозувати основні напрямки пошуку резервів зниження собівартості продукції.

В умовах ринкової економіки фінансова стійкість підприємства залежить від конкурентоспроможності продукції, попиту на неї на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Перевірка достовірності даних про випуск готової продукції здійснюється шляхом взаємного контролю документів на оприбуткування готової продукції з документами на відпуск матеріалів у виробництво й за обліком праці та її оплати (змінні рапорти, маршрутні листи, наряди тощо).

Перевірка затрат на виробництво може встановити наявність кошторисів витрат, планових калькуляцій і норм витрачання сировини і матеріалів. Для цього слід перевірити правильність складання звітів про собівартість продукції, записи в бухгалтерських документах для встановлення фактичної собівартості випущених виробів.

Рис. 3.8 Динаміка доходів і витрат

Одним із шляхів зниження собівартості продукції є скорочення втрат від браку. А тому під час ревізії слід звернути увагу на правильність відображення в обліку і звітності затрат на гарантійний ремонт деяких видів продукції.

На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати, величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку за рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" і 92 "Адміністративні витрати" (журнали-ордери й відомості). Загальновиробничі непродуктивні витрати включають: втрати від простоїв з вини цехів; нестачі й втрати від псування матеріальних цінностей і незавершеного виробництва тощо.

4. СКЛАДАННЯ МЕТОДИКИ АУДИТУ ВИТРАТ

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" основою для БУ є первинні документи. Документи перевіряються:

1.за формою - повнота і правильність заповнення реквізитів

2.по змісту - законність операції, логічне ув'язування з окремими показниками.

3. с арифметичної точки зору - правильність цін, націнок обчислень таксування.

Експертна перевірка виявляє підробку в документі, дописування тексту, цифрових значень, закреслювання, видалення тексту і т.д. Підроблені документи бувають:

- Безтоварні - документи, якими оформлений рух цінностей, тоді як фактично вони не надходили на підприємство та не витрачалися.

- Безгрошові - докою., якими оформлені операції з коштами , коли фактично руху коштів не було. Також є частково безгрошові і частково безтоварні.

Документи можуть бути якісними - відповідає усім вимогам; неякісним - не відповідає вимогам, має фальшиві факти. При цьому якщо документа фактично ні, але він видається за існуючий він вважається фіктивним. Ревізор повинний вилучити такі документи і довести до відома правоохоронні органи. Підробленими вважаються документи, що мають підроблені записи, штампи, підписи і т.д.

Хронологічна перевірка передбачає розгляд документів по днях, місяцям - неефективний метод. Систематична перевірка - по економічно однорідних операціях. Після формальної перевірки виконується їхня фактична перевірка, щоб переконається що операції дійсно мали місце, наприклад викликом осіб, що підписали цей чи документ одержували по ньому гроші. Зустрічна перевірка використовується для порівняння первинних документів з однойменними даними організацій, з якими дана організація мала зв'язок. Аналітична перевірка використовується для встановлення законності господарчих операцій шляхом порівняння з нормами, лімітами, планами. Варто установити винних облич і розміри матеріальних збитків. Юридична перевірка - відповідність у документах господарчих операцій законодавству. Економічна перевірка - ревізор з'ясовує яку вигоду дає операція, чи були проведені розрахунки і який кінцевий результат. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності

1 По ознаці органів, що ревізують:

- позавідомчі - здійснюють органи чи міністерств відомств;

- внутрішньовідомчі - проводяться за розпорядженням керівника вищестоящої організації;

- змішані - проводяться спільно органами відомчого і позавідомчи.

2 По ознаці повноти перевірки:

- повна - охоплює усі види фін-гос. діял. пдприємства.

-часткова - окремі види чи діяльності операції.

-тематична - вивчається окремий чи спеціальний тема на значному кол-ві підприємств

3 По організаційній ознаці

- планові - проводяться за визначений період часу й охоплюють усі види діяльності

- позапланові - проводяться в окремих випадках по різних причинах (вимога суду)

4 По колу питань

- тематична по окремому питанню, охоплюють макс. підприємств

- комплексна- усі види контролю й охоплюють виробничу і фін-гос. діял. підприємства, проводить бригада з бухгалтерів, економістів і ін.

- некомплексна - проводяться в невеликих підприємствах, а також під час часткових ревізій.

5 По глибині перевірки

-наскрізна - одночасно на декількох підприємствах, що входять до складу однієї організації.

-некрізна перевірка одного підприємства, будь-якої господарської системи;

- централізовані - проводять КРУ з метою вивчення окремого кола питань у галузі;

Однієї з причин гальмування розвитку в Україні аудита є те, що вона на продовженні довгих сторіч була залежна від інших країн. Звання аудитора в Росії було введено Петром 1., була заснована школа, що називалася Аудиторське училище. Після жовтневого перевороту була сформована командно-адміністративна система, у якій контролюючі функції цілком виконували контрольно-ревізійні органи. Перші зачатки аудита можна віднести до 1987-1989 р., коли почали діяти перед-я з іноземним капіталом. В Україні було створено дочірнє відділення "Инаудита". Розвиток аудита в Україні почалося після розпаду СРСР. На сучасному етапі розвитку національної економіки спостерігаємо значні зміни в методах і механізмах господарювання, обумовлені розширенням недержавної форми власності, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованої на ринкових принципах. У перші два, три роки після примусового введення аудита, були негативні емоції в багатьох підприємців і тільки згодом відношення до аудиторів змінилося. Історія появи і розвитку аудита в Україні виміряється тільки декількома роками, що принесли багато успіхів і розчарувань. Офіційне визнання аудита відбулося в 1993р., через два роки після проголошення незалежності, у зв'язку з прийняттям ЗУ "Про аудиторську діяльність". З цього часу щороку приносив щось нове теорії і практики аудита, збільшувалася престижність аудиторської професії. Підприємці, банкіри, інвестори вже добре знають, що таке аудит і користається його послугами, тобто аудит перетворився на звичайний елемент ринкового механізму, що працює на користь громадян. Отже, розвиток аудита має три етапи: 1 - 1987-1992 - створення перших аудиторських структур; 2 - 1993-1998 - формування нормативно-правової бази; 3 - 2004 - наш час - діяльність аудита на новій нормативно-правовій базі і посилення монопольного положення представників іноземних аудиторських послуг в Україні.

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВАТ „ХЛІБОЗАВОД №9”

Відповідно до закону "Про охорону праці" (ст. 20) усі працівники при прийомі на роботу й у процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчанні). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною чи небезпекою там, де необхідний професійний добір, повинні проходити попереднє спеціальне навчання й один раз у рік перевірку знань відповідних нормативних актів охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджений Держнадзорпраці від 30 листопада 1993р. № 123. допуск до роботи облич, що не пройшли навчання, інструктажі, перевірку знань по охороні праці, заборонений.

Працівники допускаються до самостійної роботи після вступного інструктажу, первинного інструктажу на робочому місці, стажування.

Вступний інструктаж проводиться:

- із усіма працівниками, знову прийнятими на роботу (постійну, тимчасову) незалежно від їхнього утворення, стажу роботи з цієї спеціальності;

- с відрядженими працівниками, що беруть участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, що уперше в'їжджають на територію підприємства.

- зі студентами, вихованцями, учнями, що прибутку на виробництво для проходження практики, трудового і професійного навчання.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці перед початком роботи:

- с знову прийнятими на підприємство працівниками;

- с працівниками, що переводяться з одного цеху (ділянки, будівництва) в іншій;

- с працівником, що буде виконувати нову для нього роботу;

-с відрядженим працівником, що приймає участь у виробничому процесі;

- з чи студентами учнями, що прибували на виробничу практику.

Повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками раз у квартал на роботах з підвищеною небезпекою і раз у півріччя; на інших роботах інструктаж проводиться по програмі первинного інструктажу.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить керівник робіт (майстер, начальник цеху, ділянки, викладач і т.д.). знання перевіряє шляхом усного чи опитування з застосуванням технічного засобу обличчя, що проводило інструктаж. Про проведення первинного, повторного чи позапланового інструктажу, про допуск до роботи робиться запис у журналі, з обов'язковими підписами инструктируемого і що інструктує. Журнали повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. Законодавство України передбачає форми журналів, зміст інструктажів, план і програму підготовки посадових осіб і фахівців з питань охорони праці, перелік робіт з підвищеною небезпекою.

Широке застосування в промисловості електродвигунів, нагрівальних електричних приладів, систем керування, що працюють у різних умовах, вимагає забезпечення електробезпечності, розробки заходів і засобів, що забезпечують захист людей від впливу електричного струму. Охорона праці - це система законодавчих актів. Соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних, і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Як відомо - цілком безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Задача охорони праці - звести до мінімального імовірність чи поразки захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Поліпшення умов праці і його безпеку приводять до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, що зберігає здоров'я трудящих і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату відповідних пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах. На ділянці маються наступні шкідливі і небезпечні фактори:

- механічні фактори, що характеризуються впливом на людину кінетичної, потенційний енергій і механічним обертанням. До них відносяться кінетична енергія що рухаються й обертаються тіл, шум, вібрація.

- термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією й аномальною температурою. До них відносяться температура нагрітих предметів і поверхонь.

- електричні фактори, що характеризуються наявністю струмоведучих частин устаткування.

При розробці заходів щодо поліпшення умов праці необхідно враховувати весь комплекс факторів, що впливають на формування безпечних умов праці.

Шум - це безладне хаотичне сполучення хвиль різної частоти й інтенсивності. Шум і вібрація на виробництві завдає великої шкоди, шкідливо діючи на організм людини і знижуючи продуктивність праці.

Для зниження шуму, що виникає в цеху, передбачено: масивний бетонний фундамент, шумопоглащающие лакі застосування звукоізолюючих кожухів і акустичних екранів на устаткуванні, що є джерелами підвищеного рівня шуму.

Пожежі на виробничих підприємствах становлять велику небезпеку для працюючих і можуть заподіяти величезний матеріальний збиток. До основних причин пожеж, що виникають при виробництві електродвигунів, можна віднести: порушення технологічного режиму, несправність електроустаткування (коротке замикання, перевантаження), самозаймання промасленого дрантя й інших матеріалів, схильних до самозаймання, недотримання графіка планового ремонту, реконструкції установок з відхиленням від технологічних схем. На проектованій ділянці можливі такі причини пожежі: перевантаження проводів, коротке замикання, виникнення великих перехідних опорів, самозаймання різних матеріалів, сумішей і олій, висока конденсація займистої суміші газу, чи пари пилу з повітрям (пари розчинника). Для локалізації і ліквідації пожежі внутріцеховими засобами створюються наступні умови попередження пожеж: курити тільки в строго відведених місцях, патьоки, і розливи олії і розчинника забирати дрантям, дрантя повинне знаходитися в спеціально пристосованому контейнері.

Правильно спроектоване і виконане виробниче висвітлення поліпшує умови роботи, знижує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції, що випускається, безпеки праці і зниженню травматизму на ділянці.

Висвітлення робочого місця - найважливіший фактор створення нормальних умов праці. У залежності від джерела світла виробниче висвітлення може бути двох видів природне і штучне.

Природне висвітлення підрозділяється на бічне, здійсненне через світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнє, здійсненне через аераційні і зенітні ліхтарі, прорізи в перекриттях; комбіноване, коли до верхнього висвітлення додається бічне. Штучне висвітлення може бути двох систем - загальне і комбіноване, коли до загального висвітлення додається місцеве, що концентрує світловий потік безпосередньо на робочих місцях

Проектована ділянка має загальне штучне висвітлення з рівномірним розташуванням світильників, тобто з однаковими відстанями між ними. Джерелами світла є дугові ртутні лампи ДРЛ (дугові ртутні), вони являють собою ртутні лампи високого тиску зі справною кольоровістю

Одне з необхідних умов здорової і високопродуктивної праці - забезпечення чистоти повітря в робочому приміщенні. Необхідний стан повітря робочої зони може бути забезпечено виконанням визначених заходів, до основного з який відносяться:

- Застосування технологічних процесів і устаткування, що виключають утворення шкідливих чи речовин улучення їх у робочу зону. Цього можна досягти, наприклад, заміною токсичних речовин нетоксичними.

- Надійна герметизація устаткування, зокрема термостата, де нагріваються підшипники, з поверхні яких випаровується олія.

- Установка на проектованій ділянці пристрою вентиляції й опалення, що має велике значення для оздоровлення повітряного середовища

- Застосування засобів індивідуального захисту, а саме: спецодяг, що захищає тіло людини; захисні окуляри і фільтруючі засоби захисту.

Перед початком роботи на проектованій ділянці необхідно перевірити справність устаткування, пристосувань і інструмента, огороджень, захисного заземлення, вентиляції.

Перевірити правильність складування заготівель і напівфабрикатів. Під час роботи необхідно дотримувати всі правила використання технологічного устаткування, дотримувати правила безпеки.

ВИСНОВОК

Проаналізувавши фінансове становище ВАТ «Хлібозавод №9». Можна зробити наступні висновки:

дане підприємство є прибутковим;
дуже помітно збільшилася рентабельність продажів і склала 14,7 %;
загальна рентабельність звітного періоду склала 14,2 %;
збільшилася ефективність використання всього майна організації;
скоротився період окупності власного капіталу;
підвищилася ефективність використання основних засобів і інших внеоборотных активів.

У результаті здачі в оренду будинків, що простоюють, розглянуте нами підприємство може одержати реальні кошти. Їх воно може використовувати в різних напрямках. Наприклад, для удосконалення наявного устаткування і технологій, виплат премій працівникам, реконструкції і ремонту використовуваних будинків і споруджень. В даний час бажаючих узяти під оренду будинку досить. Багато підприємців беруть під оренду будинку і використовують їхній як склади для різних продуктів і товарів, як бази для оптової і роздрібної торгівлі, як приміщення під офіси і т.д.

Фінансовий результат - прибуток або збиток за звітний період - найважливіший показник господарської діяльності будь-якого підприємства. Для господарчих товариств істотним є не загальний фінансовий результат їхньої діяльності, а результат, що характеризується показниками чистого прибутку і нерозподіленого прибутку.

На досліджуваному підприємстві за 2004 рік було отримано нерозподіленого прибутку 9 444 грн., що на 8 600 більше, ніж у 2003 році. У ході розгляду формування даного фінансового результату були виявлені відхилення від методології обліку. Перелічимо них:

1. Рахунок 46 "Реалізація товарів" закривається тільки наприкінці року, а не щомісяця.

2. Рахунок 47 використовується для обліку реалізації по неосновному виді діяльності.

3. Рахунок 80 не використовується при реформації балансу.

Дана методика, розроблена на підприємстві, зафіксована в обліковій політиці і робочому плані рахунків.

Великим плюсом у роботі підприємства є автоматизація бухгалтерського обліку за допомогою прикладної програми "BEST-4", що полегшує працю бухгалтера і дозволяє заощадити час для обмірковування питання про збільшення прибутку. На мій погляд, це можна зробити в такий спосіб: робити операції з цінними паперами, валютою; брати участь у діяльності інших організацій; здавати майно в оренду, якщо це можливо, тобто займатися позареалізаційною діяльністю

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

Про власність; Закон України // Голос України. — 1991. — 7 лют.
Про господарські товариства: Закон України // Нові закони України. — К, 1993.
Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ президента України // Урядовий кур'єр. — 2001. —№ 106 (липень).
Про захист прав споживачів: Закон України // Голос України. — 1991. —12 черв.
Про захист споживчого ринку в Україні: Закон України // Голос України. — 1991.
Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Підприємництво і ринок України. — 1995. — № 3.
Про підприємства в Україні: Закон України // Нові закони України. — К, 1991.
Про споживчу кооперацію: Закон України // Голос України. — 1992. —12 квіт.
"Цены и ценообразование", учебник для вузов. Под ред. В. Е. Есипова, "Питер", Санкт-Петербург, 1999 г. 12 черв.
Астахов В. П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры, связанные с банкротством. — М.: Издательство «Ось-89», 1995.
Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия / Пер. с франц. под ред. Л. П. Белых — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997.
Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. / Под ред. Ефимовой М. Р. — М.: Финстатинформ, 2000.
Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1998.
Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансово-хозяйственного субъекта. — М.: Финансы и статистика, 1999.
Барабанов А.И. и др.// Разработка ценовой политики торгового предприятия//Воронеж, 1999 г.
Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997.
Бланк І. О. Податкова політика торговельного підприємства. Тексти лекцій. — К.: КДТЕУ, 2000
Бланк І. О. Управління торговельним підприємством. Підручник. — М.:«Тандем», 1998.
Бланк І. О. Фінансовий механізм управління ефективністю операційних витрат підприємства. Стаття. — К.: Фінанси України, 1999. № 8.
Валевич Р. П., Давыдова Г. А. Экономика торгового предприятия: Учебн. пособие. — Мн.: Высшая школа, 1998
Головачук Т. И. Экономические регулирования товарооборота торгового предприятия. Автореферат. — К.: КТЭИ, 2000.
Гринюк Н. А., Уиковська Т. Є. Політика залучення позикових коштів торговельним підприємством. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 2001
Гуляєва Н. М. Управління формуванням та використанням основних фондів торговельного підприємства. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 1997.
Дамари Р. Финансы и предпринимательство. Пер. с англ. — Ярославль, Елень, 1998.
Жеккер О. Цільові орієнтири торговельного підприємства на різних етапах його розвитку. — X., 2000.
И. В. Липсиц "Коммерческое ценообразование", БЕК, Москва, 1999 г.
Керимов В.Э.// Управленческий учет и ценовая политика предприятия//Финансовая газета, №18, 1999 г.
Коркин В. Эффективность воспроизводства основных фондов торговли. — Казань, 2001.
Кравченко Н. И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. — М., 1995. Краткий курс экономики предприятия. Пер. с нем. / Под редакцией Ушаковой Н. Н. — К.: изд-во «Генеза», 1998.
Кравченко Н. И. Экономический анализ деятельности предприятий торговли и общественного питания. — Мн.: Высшая школа, 1999.
Крейнина М.Н. "Финансовое состояние предприятия. Методы оценки" - М.: ИКЦ "Дис",1997.
Лігоненко Л. О., Ковальчук Г. В. Управління грошовими коштами торговельного підприємства. Навчальний посібник. — К., КДТЕУ, 1998.
П. Н. Шуляк "Ценообразование", "Дашков и Ко", Москва, 1999 г.
Пунин Е.И. // Маркетинг, менеджмент и ценообразование на предпрятии// М., 1996 г.
Сафронов Н.А. и др. // Экономика предприятия: учебник// М., 1998 г.
Стоянова Е.С.// Финансы маркетинга// М.,1998 г.
Экономика предприятия: Учебник // Под ред. Проф. Н. А. Сафронова. – М.: «Юристъ», 1998 г.

ДОДАТКИ

Рис1. Показники оборотних активів.

Рис 2. Показники оцінки використовуваного капіталу

Рис 3. Показники ефективності діяльності

Б А Л А Н С
на 31.12.2003 р.

Форма N1 Код за ДКУД 1801001

Баланс
А К Т И В	Код рядка	На початок року	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	15,8	17,4
первісна вартість	011	15,8	39
знос	012	0	21,6
Незавершене будівництво	020	747,4	1024,9
Основні засоби:
залишкова вартість	030	5647,5	7471,7
первісна вартість	031	8093,3	10646,2
знос	032	2445,8	3174,5
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	0	0
інші фінансові інвестиції	045	2,2	0
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Відстрочені податкові активи	060	0	0
Інші необоротні активи	070	10,3	0
Гудвіл при консолідації	075	0	0
Усього за розділом І	080	6423,2	8514

ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	721	735,2
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110	0	0
незавершене виробництво	120	352	217,8
готова продукція	130	17,4	28,7
товари	140	184,5	158,3
Векселі одержані	150	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	526,9	473
первісна вартість	161	526,9	473
резерв сумнівніх боргів	162	0	0
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	0	0
за виданими авансами	180	495,1	0
з нарахованих доходів	190	0	0
із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	181,3	380,8
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	587,2	1242,5
в іноземній валюті	240	0	0
Інші оборотні активи	250	41,3	31,7
Усього за розділом ІІ	260	3106,7	3268
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	0	3,4
Баланс	280	9529,9	11785,4

П А С И В	Код рядка	На початок року	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	1249	1249
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	4560,3	4542,6
Резервний капітал	340	227,2	330,1
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	2549	4392,8
Неоплачений капітал	360	0	0
Вилучений капітал	370	0	50
Накопичена курсова різниця	375	0	0
Усього за розділом І	380	8585,5	10464,5
Частка меншості	385	0	0

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
	415	0	0
	416	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом ІІ	430	0	0

ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	0	0
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов'язання	460	0	15,2
Інші довгострокові зобов'язання	470	0	0
Усього за розділом ІІІ	480	0	15,2

ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	0	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	419,8	781,8
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	0	0
з бюджетом	550	179,6	210,5
з позабюджетних платежів	560	24,7	0
зі страхування	570	62	89,2
з оплати праці	580	185,7	218,2
з учасниками	590	3,6	3,9
із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Інші поточні зобов'язання	610	69	2,1
Усього за розділом ІV	620	944,4	1305,7
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640	9529,9	11785,4

Б А Л А Н С
на 31.12.2004 р.

Форма N1 Код за ДКУД 1801001

Баланс
А К Т И В	Код рядка	На початок року	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	17,4	5,1
первісна вартість	011	39	41,3
знос	012	21,6	36,2
Незавершене будівництво	020	1024,9	1633,4
Основні засоби:
залишкова вартість	030	7471,7	7835,4
первісна вартість	031	10646,2	11845,9
знос	032	3174,5	4010,5
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	0	0
інші фінансові інвестиції	045	0	0
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	0	0
Відстрочені податкові активи	060	0	0
Інші необоротні активи	070	0	0
Гудвіл при консолідації	075	0	0
Усього за розділом І	080	8514	9473,9

ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	735,2	763,8
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110	0	0
незавершене виробництво	120	217,8	263,3
готова продукція	130	28,7	72,5
товари	140	158,3	155,2
Векселі одержані	150	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	473	581,5
первісна вартість	161	473	581,5
резерв сумнівніх боргів	162	0	0
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	0	0
за виданими авансами	180	0	301,5
з нарахованих доходів	190	0	0
із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	380,8	61
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	1242,5	1738,4
в іноземній валюті	240	0	0
Інші оборотні активи	250	31,7	40,4
Усього за розділом ІІ	260	3268	3977,6
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	3,4	3,9
Баланс	280	11785,4	13455,4

П А С И В	Код рядка	На початок року	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	1249	1249
Пайовий капітал	310	0	0
Додатковий вкладений капітал	320	0	0
Інший додатковий капітал	330	4542,6	4542,6
Резервний капітал	340	330,1	430,1
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	4392,8	5691,9
Неоплачений капітал	360	0	0
Вилучений капітал	370	50	0
Накопичена курсова різниця	375	0	0
Усього за розділом І	380	10464,5	11913,6
Частка меншості	385	0	0

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	0	0
Інші забезпечення	410	0	0
	415	0	0
	416	0	0
Цільове фінансування	420	0	0
Усього за розділом ІІ	430	0	0

ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	0	0
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	0	0
Відстрочені податкові зобов'язання	460	15,2	48,1
Інші довгострокові зобов'язання	470	0	0
Усього за розділом ІІІ	480	15,2	48,1

ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	0	0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	0	0
Векселі видані	520	0	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	781,8	977,8
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	0	14,7
з бюджетом	550	210,5	127,6
з позабюджетних платежів	560	0	0
зі страхування	570	89,2	85,1
з оплати праці	580	218,2	280,5
з учасниками	590	3,9	3,4
із внутрішніх розрахунків	600	0	0
Інші поточні зобов'язання	610	2,1	4,6
Усього за розділом ІV	620	1305,7	1493,7
V. Доходи майбутніх періодів	630	0	0
Баланс	640	11785,4	13455,4

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
за 2003 р.

Форма N2 Код за ДКУД 1801003

I. ФIНАНСОВI РЕЗУЛЬТАТИ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)	010	34467,1	31798,2
Податок на додану вартiсть	015	5744,5	5299,7
Акцизний збiр	020	0	0
	025	0	0
Інші вирахування з доходу	030	0	0
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	28722,6	26498,5
Собівартість реалізованої продукції (товарів,робiт, послуг)	040	21605,2	21105,5
Валовий:
Прибуток	050	7117,4	5393
Збиток	055	0	0
Iншi операцiйнi доходи	060	289,9	136,3
Адміністративні витрати	070	1484,3	814,3
Витрати на збут	080	2479,6	945,8
Інші операційні витрати	090	400,2	129,7
Фінансові результати від операційної діяльності:
Прибуток	100	3043,2	3639,5
Збиток	105	0	0
Дохід від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	196,6	63,5
Інші доходи	130	0	276,3
Фінансові витрати	140	0	0
Втрати від участі в капіталі	150	0	0
Інші витрати	160	66,2	361
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
Прибуток	170	3173,6	3618,3
Збиток	175	0	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	1131,6	1197,9
Фінансові результати від звичайної діяльності:
Прибуток	190	2042	2420,4
Збиток	195	0	0
Надзвичайні:
Доходи	200	0	0
Витрати	205	0	0
Податки з надзвичайного прибутку	210	0	0
Частки меншості	215	0	0
Чистий:
Прибуток	220	2042	2420,4
Збиток	225	0	0

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	17912,5	17334,2
Витрати на оплату праці	240	3778,9	3017,7
Відрахування на соціальні заходи	250	1361	1109,5
Амортизація	260	734,3	377,8
Інші операційні витрати	270	2182,6	644,2
Разом	280	25969,3	22483,4

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300	4948220	4996120
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	4948220	4996120
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)	320	0,41267	0,48446
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)	330	0,41267	0,48446
Дивіденди на одну просту акцію (грн.)	340	0	0,025

Додаток 7

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
за 2002 р.

Форма N2 Код за ДКУД 1801003

I. ФIНАНСОВI РЕЗУЛЬТАТИ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)	010	32028	34467,1
Податок на додану вартiсть	015	5338	5744,5
Акцизний збiр	020	0	0
	025	0	0
Інші вирахування з доходу	030	0	0
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	26690	28722,6
Собівартість реалізованої продукції (товарів,робiт, послуг)	040	20048,1	21605,2
Валовий:
прибуток	050	6641,9	7117,4
збиток	055	0	0
Iншi операцiйнi доходи	060	592,7	289,9
Адміністративні витрати	070	1581,9	1484,3
Витрати на збут	080	3089,6	2479,6
Інші операційні витрати	090	710,6	400,2
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	100	1852,5	3043,2
збиток	105	0	0
Дохід від участі в капіталі	110	0	0
Інші фінансові доходи	120	267,2	196,6
Інші доходи	130	34,6	0
Фінансові витрати	140	0	0
Втрати від участі в капіталі	150	0	0
Інші витрати	160	42,5	66,2
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	170	2111,8	3173,6
збиток	175	0	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	712,7	1131,6
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	190	1399,1	2042
збиток	195	0	0
Надзвичайні:
доходи	200	0	0
витрати	205	0	0
Податки з надзвичайного прибутку	210	0	0
Частки меншості	215	0	0
Чистий:
прибуток	220	1399,1	2042
збиток	225	0	0

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	16134,6	17912,5
Витрати на оплату праці	240	4009,5	3778,9
Відрахування на соціальні заходи	250	1442,5	1361
Амортизація	260	844,3	734,3
Інші операційні витрати	270	1120,4	2182,6
Разом	280	23551,3	25969,3

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300	4924988	4948220
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	4924988	4948220
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)	320	0,28408	0,41267
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)	330	0,28408	0,41267
Дивіденди на одну просту акцію (грн.)	340	0	0

1. ПЕТЕРБУРГСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ МЕДИЦИНСКАЯ АКАДЕМИЯ Кафедра инфекционных болезней Зав
2. Деньги - сущность, происхождение.html
3. до середины 50х гг
4. Научные школы изучения фольклора.html
5. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук1
6. . Паевые инвестиционные фонды понятие и сущность4 1
7. КОНТРОЛЬНА РОБОТА з англійської мови 3 варіант 10 Виконав- студент групи
8. ИВЦ Минфина 2006
9. практикум для студентов специальности 260202 всех форм обучения www.
10. Понятие риска на рынке товаров и его типы и факторы Конкурентная борьба на товарном рынке для его участник
11. Общие тенденции развития стран и народов Центральной и Восточной Европы в межвоенный период
12. Реферат на тему Тревожность подросткового возраста и способы ее преодоления
13. 1Политическое сознание
14. мкм шириной 0508 мкм неподвижные спор и капсул не образуют
15. Форма территориального (государственного) устройства
16. тема с регулярным распределением молекул по всем направлениям
17. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ ВЫПОЛНЕНИЯ КОНТРОЛЬНОЙ РАБОТЫ РАЗДЕЛ 1
18. Конспект лекций по дисциплине Финансовый менеджмент для студентов специальности 080105 Финансы и кред.
19. МИНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕНЫЙВЫСШИЙ АВИАЦИОННЫЙ КОЛЛЕДЖ Кафедра технической эксплуатации воздушных су
20. XX вв. особенности генезиса гражданского общества были проанализированы М

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе