Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 3
ВСТУП
Фондова біржа — це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.
Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціальне важливі сфери, які найбільше його потребують
Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. В окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери. Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства, іноземні юридичні особи. Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами. Ними можуть бути також іноземні громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів — інвестиційна інституція, якій надається право юридичної особи, що дає їй можливість виконувати функції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть займатися організацією випуску цінних паперів та видаванням гарантій щодо розміщення їх на користь третім особам, вкладати кошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок, у тому числі через котування цінних паперів, за якими інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будьякий момент можуть бути продані на біржі.
Мета: дослідити правовий статус фондової біржі як суб’єкта господарювання.
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що єдина ринкова основа формування бірж за кордоном і в Україні об'єктивно потребує поглибленого вивчення загальних закономірностей біржової діяльності, пов'язані як із сутністю цієї діяльності, так і з формами її організації.
Предметом дослідження в курсовій роботі є правовий статус фондові біржі в Україні.
Об’єктом дослідження курсовій роботі є суспільні відносини,які виникають в процесі організації та діяльності фондової біржі в Україні
Завдання:
- ознайомитися з загальними поняттями про фондову біржу її функції та різновидності;
-розглянути нормативно правову базу фондової біржі;
-проаналізувати діяльність посередників на фондовій біржі;
-по етапно розглянути встановлення та розвиток фондової біржі;
-витявити недоліки правового статусу фондових бірж в Україні та можливі удосконалення законодавства,що його регулює;
- зробити висновок по роботі.
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФОНДОВОЇ БІРЖІ
1.1Поняття фондової біржі як суб’єкта господарювання
Фондова біржа — це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інше, як різні форми його еквівалента. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі. Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може допомагати переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціально важливі сфери, які найбільше його потребують. Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. У деяких випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери.
1.2 Юридичні ознаки фондової біржі та її функції
Ознаки класичної фондової біржі:
- це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;
- на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т.ін.);
- існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;
- наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;
- централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;
6) встановлення офіційних (біржових) котувань;
7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).
Функції фондової біржі:
- установлення правил проведення біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
- організація та проведення регулярних біржових торгів;
- організаційне,технологічне та технічне забезпечення проведення біржових торгів;
- установлення процедур лістингу та де лістингу,допуску то торгів на фондовій біржі;
- ведення переліку учасників торгів,фіксація поданих заявок,укладених біржових угод та контроль за виконанням біржових контрактів;
- ведення переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів,унесених до біржового списку;
- обмін інформацією з депозитарними та розрахунково-кліринговими установами для забезпечення виконання біржових контрактів;
- зберігання паперових та \ або в електронному вигляді документів щодо укладення біржових угод і виконання біржових контрактів в депозитарній системі;
- здійснення діяльності з проведенням клірингу та розрахунків за договорами щодо похідних (деривативів),які укладаються на організаторі торгівлі;
- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами,які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством,правил фондової біржі;
- відповідне реагування на виявлені порушення законодавства про цінні папери та правил фондової біржі;
- здійснення фінансового моніторингу згідно з вимогами законодавства;
- надання інформаційних послуг щодо організації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
- оприлюднення інформації та обмін інформацією відповідно до законодавства України.
1.3 Правова основа діяльності фондової біржі
Правову основу діяльності фондової біржі становить комплекс нормативно-правових актів різної юридичної сили:
Господарський кодекс України (статті 356-361), що визначає основні засади посередництва, пов’язаного з випуском та обігом цінних паперів (ст. 356), ліцензування (ст. 357) та умови здійснення цієї діяльності (ст. 358), вимоги до укладення угод щодо цінних паперів (ст. 359), основи правового статусу фондової біржі як торговця цінними паперами (ст. 360-361);[1]
Закон України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» (статті 20-27): визначає поняття та основні засади створення та функціонування фондової біржі як організації, метою діяльності якої є організація торгівлі на фондовому ринку (укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних);[2]
Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 р. № 9;[3]
Рішення ДКЦПФР № 212 від 11.06.2002 «Про затвердження Положення про подання адміністративних даних фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами»;[4]
Рішення ДКЦПФР від 05.08.2003 № 344 «Про затвердження Правил проведення перевірок діяльності інститутів спільного інвестування, фондових бірж та інших професійних учасників ринку цінних паперів з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню;[5]
Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 № 347;[6]
Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затв. Рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 № 345;[7]
Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, затв. Рішенням ДКЦПФР від 23.06.2006 №21;[8]
Рішення ДКЦПФР від 17.10.2006№ 1001 «Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів»;[9]
Положення про функціонування фондових бірж, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 № 1542[10].
Фондова біржа має більш складний статус, ніж товарна біржа, оскільки вона є професійним учасником фондового ринку й одночасно - здійснює діяльність з організації торгівлі на цьому ринку. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - це діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв´язання спорів між членами організатора торгівлі.
РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФОНДОВОЇ БІРЖІ
2.1 Створення та припинення фондової біржі
Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства (відкритого або закритого) не менше ніж двадцятьма засновниками-торгівцями цінними паперами,які мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку,або їх об’єднанням,що налічує не менш ніж двадцять торговців цінними паперами. При цьому частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі. Якщо ж кількість її членів стала менш ніж двадцять,або якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства об’єднання торгівців цінними паперами,кількість яких стала менш двадцяти, її діяльність тимчасово зупиняється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у відповідності до п.4 ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Законом встановлюється певні вимоги до розміру статутного капіталу фондової біржі. Зокрема ст.20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено,що розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менш як п'ятнадцять мільйонів гривень,а фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки – не менш як двадцять п’ять мільйонів гривень.
Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації,яка має відбуватися за загальними правилами встановленими Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».[11] Підста вою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідоцтво про реєстрацію фондо вої біржі, яке видається терміном на 2 роки і діє на всій території України. Про довження терміну дії Свідоцтва здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. При цьому слова «фондова біржа» та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам,які створені та діють відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
У відповідності до п.3 ст.21 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність фондової біржі може здійснюватися лише з моменту отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Порядок видачі ліцензії встановлено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року №345 «Про затвердження Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку,переоформлення ліцензії,видачі дубліката та копії ліцензії».
Аналіз вищевикладених норм законодавства щодо фондових бірж,у підсумку дозволяє погодитись з А.В. Соловьйовим,який зазначає,що процедура створення фондової біржі умовно складається з трьох стадій:
1)Утворення. На цій стадії,у випадку створення фондової біржі у формі акціонерного товариства відбувається:
А)укладення засновницького договору;
Б) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
В) реєстрація ДКЦПФР випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
Г) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;
Д) укладення з дипозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
Є)закрите (приватне )розміщення акцій серед засновників біржі; є)оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;
Ж)затвердження установчими зборами фондової біржі результатів закритого (приватного)розміщення акцій серед засновників,затвердження статуту фондової біржі,а також прийняття інших рішень,передбачених законом;
З) подання ДКЦПФР звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій
І)реєстрація ДКЦПФР звіту про результати закритого(приватного)розміщення акцій та отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;видача засновникам товариства документів що підтверджують право власності на акції.
2)Державна реєстрація яка має відбуватися за загальними правилами встановленими Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
3)Отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.
Статутом можуть бути передбачені також положення, що стосуються створення і припинення фондової біржі. Чинним законодавством передбачаються особливі умови припинення діяльності фондової біржі (ст..361 ГК). Слід також врахувати і положення статей 110-112 ЦК[12],якими встановлено підстави та порядок ліквідації юридичної особи якою слід важати фондову біржу. Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється відповідно до законодавства України про господарські товариства.
2.2 Правовий режим майна фондової біржі
Для здійснення господарської діяльності фондова біржа обов’язково повинна володіти майном,яке використовується у процесі провадження цієї діяльності. Правовий режим майна-встановлений правовими засобами (нормативно правовими актами установчими документами) порядок придбання майна,його структура,джерела формування, та порядок використання в господарській діяльності.
Структурними елементами правового режиму майна є:
1)речові права,насамперед,право власності у тій чи іншій формі,право господарського відання та право оперативного управління,а також права користування об’єктами оренди,лізингу;
2)структура майна,порядок та умови розподілу майна на фонди та їх використання в процесі господарської діяльності;
3)порядок отримання від використання майна прибутку та порядку його розподілу;
4)джерела формування майна.
Основу правового режиму майна фондової біржі на якій базується їх господарська діяльність,становлять право власності та інші речові права.
Цінні папери є особливим видом майна фондової біржі (ч. 7 ст. 139 ГК). Суб'єкти господарювання, якщо це входить до їх компетенції, мають право випускати (емітувати) цінні папери, реалізовувати їх, а також придбавати цінні папери, випущені іншими суб'єктами господарювання.
Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майно вого характеру. Але, на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізова ний лише шляхом його пред'явлення. Інакше кажучи, цінний папір - це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.
Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі і повинен мати всі необхідні реквізити, перелік яких щодо конкретних видів цінних паперів встановлюється законодавством.
Однією з головних ознак цінного папера є те, що в ньому мають бути чітко засвідчені гро шове право або інше майнове право, тобто визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів або процентів чи певного майна).
Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними - від вільного обігу до пов ного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.
Здійснення суб'єктивного права, засвідченого або передбаченого цінним папером, як за значалося вище, можливе лише шляхом пред'явлення цінного папера. Тому втрата цінного папера, за загальним правилом, тягне за собою неможливість реалізувати втілене в ньому пра во. Разом з тим закон передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів, яке прова диться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери. Що стосується особи, яка втратила цінний папір на пред'явника, то вона може в по рядку, встановленому главою 38 Цивільного процесуального кодексу України , просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
2. Як зазначено в частині 2 коментованої статті, в Україні можуть випускатися і перебува ти в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. Ширший, хоч теж неповний, перелік груп цін них паперів, що можуть бути в обігу в Україні, встановлює частина 1 статті 195 ЦК. Це, зо крема, такі групи.
2.1. Пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх влас никам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у ви гляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента. До цієї групи відносяться такі ви ди цінних паперів, як акція, інвестиційний сертифікат, депозитарне свідоцтво (розписка).
Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товари стві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на участь у прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товари ства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову ринок» ).
Оскільки акція є цінним папером, вона має точно визначені законом реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера - «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день ви пуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис го лови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку ак ціонерного товариства.
Стаття 6 Закону «Про цінні папери і фондову ринок» передбачає поділ акцій на класи або види. Юридична суть класу (виду, серії) полягає в тому, що акції одного класу дають їх влас никам однакове за обсягом право майнової участі у товаристві.
За ознакою класу закон визначає, по-перше, привілейовані і прості акції. По-друге, залеж но від передбачених статутами обмежень прав відчуження (трансферт), розрізняють також іменні акції та акції на пред'явника (пред'явницькі).
Простими іменними закон визначає акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни.
Режим іменних акцій має на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій, в принципі, вільно розпоряджаються ними (продають, передають, відчужують іншим способом), але з дотриманням цих правил.
Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою - суб'єктом під приємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладен ня відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» )[13].
Реєстр власників іменних цінних паперів, зокрема, містить інформацію: про емітента; про реєстратора; про випуск (категорію) цінних паперів, для якого складено реєстр; про власни ків іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру; про номінальних утримува чів; про власників іменних цінних паперів - клієнтів номінальних утримувачів; про іменні цінні папери, які обліковуються на особовому рахунку емітента (п. 3.3 Положення про поря док ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 )[14].
Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід прав участі. Права на участь в управлінні, на одержання дивідендів тощо, які випливають з іменних ак цій, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (п. 1 ст. 5 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електрон ного обігу цінних паперів в Україні»).
Якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що іменні акції, випущені в документарній формі, не підлягають передачі, передача новому власнику здійснюється шляхом повного ін досаменту. У цьому разі підставою для внесення у систему реєстру записів про передачу прав власності на акції є передавальне доручення від зареєстрованої особи або уповноваже ної нею особи, а також надання самих акцій (сертифіката акцій). Підставою для внесення змін до реєстру, крім передавального доручення, є такі документи: договір купівлі-продажу; договір дарування; договір міни; договір застави; рішення суду та інші документи згідно з чинним законодавством України.
Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Акції на пред'явника обертаються вільно. Акціонерне то вариство фіксує в книзі реєстрації загальну кількість пред'явницьких акцій.
Привілейовані акції - це акції з пільговими правами майнової участі. Власники таких ак цій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Конкретні права привілейованих акціонерів визначають загальні збори акціонерного товари ства. Опис таких прав міститься в статуті товариства.
Привілеями є, насамперед, переваги на одержання дивідендів, а саме: річний розмір ди віденду фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачується незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденд виплачується з резерв ного фонду, а не лише з фонду дивідендів.
Привілейована акція передбачає також доплату її власнику в тому разі, якщо розмір ди віденду на привілейовану акцію виявиться нижчим від розміру дивіденду на просту акцію.
Привілеєм є також пріоритетна участь власника привілейованої акції в розподілі ліквід них активів товариства, яке припиняється.
Оскільки власники привілейованих акцій ризикують як підприємці менше, ніж власники простих акцій, вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом, привілейо вані акціонери не мають права на участь в управлінні товариством, але статути можуть ви значати коло питань, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів.
Закон обмежує кількість привілейованих акцій. їх випуск не повинен перевищувати суми, яка становить 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.
Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління ак тивами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді (ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестуван ня (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
Депозитарне свідоцтво (розписка) - документ, який випускається іноземною депозитар ною установою згідно із законодавством відповідної держави на акції товариства.
Так, ФДМ України може здійснювати продаж пакетів акцій відкритих акціонерних това риств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних роз писок на міжнародних фондових ринках, випуск та обіг яких здійснюється відповідно до за конодавства та норм і правил функціонування зазначених ринків.
2.2. Боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цін них паперів, що знаходяться в обігу в Україні, відносяться облігації, казначейські зобов'я зання, ощадні сертифікати, векселі, чеки, заставні.
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтвер джує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передба чений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добро вільних засадах.
Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; б) облігації місцевих позик; в) облігації підприємств.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.
Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Ка бінетом Міністрів України і місцевими радами. У рішенні повинні визначатися емітент, умо ви випуску і порядок розміщення облігацій.
Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. «Про випуски обліга цій внутрішніх державних позик»[15] передбачено здійснювати щороку в межах встановленого законом граничного розміру державного внутрішнього боргу на відповідний рік випуски обліга цій внутрішніх державних позик, а саме: короткострокових облігацій із строками обігу до одно го року (далі - короткострокові державні облігації) та середньострокових облігацій із строками обігу від одного до п'яти років (далі - середньострокові державні облігації).
Затвердженими цією постановою «Основними умовами випуску та порядком розміщення короткострокових державних облігацій» встановлено, що номінальна вартість однієї корот кострокової державної облігації становить 1000 гривень. Відсоткова ставка доходу за таки ми облігаціями встановлюється у розмірі 0 (нуль) відсотків.
Короткострокові державні облігації випускаються у вигляді записів на відповідних елек тронних рахунках в депозитарії Національного банку України. Кожний їх випуск оформ люється глобальним сертифікатом. Глобальний сертифікат зберігається у депозитарії Націо нального банку.
Короткострокові державні облігації реалізуються фізичним та юридичним особам на доб ровільних засадах за ціною, нижчою за їх номінальну вартість. Дохід за такою облігацією становить різницю між номінальною вартістю, що відшкодовується власнику облігації під час її погашення, та ціною її придбання.
Порядок реєстрації випуску облігацій внутрішньої місцевої позики та інформації про їх випуск у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, порядок подання звіту про результати розміщення випуску цих облігацій, звіту про погашення облігацій та скасування реєстрації випуску цих облігацій встановлено Положенням про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 7 жовтня 2003 р. № 414[16] .
Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжна родних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Вони випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Такі облігації оплачуються ви ключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.
Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення цих облігацій, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску. Таке рішення оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик Ук раїни визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передба чених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінан сування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело пога шення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.
Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних по зик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою воно може залучати бан ки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і такими ор ганізаціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.
Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України, виплата доходу та інші необхідні витрати здійснюються відповідно до умов випус ку облігацій за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці цілі.
Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюють ся виключно за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.
Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні (див. коментар до ч. 1-3 ст. 164 ГК). Облігації під приємств випускаються відповідно до Положення про порядок випуску облігацій підпри ємств, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 322[17] .
Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщують ся виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) короткострокові - до одного року.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань при ймається Кабінетом Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначей ських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск каз начейських зобов'язань визначаються умови їх випуску.
Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань встановлюється Мі ністерством фінансів України виходячи з часу їх придбання. Кошти від реалізації казначей ських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків бюджету.
Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: щодо довгострокових і середньострокових зобов'язань -Кабінетом Міністрів України, короткострокових - Міністерством фінансів України.
Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому .
Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний .
Чек застосовується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готів кою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів (див. Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. )[18].
Заставна, як зазначено в ст. 20 Закону України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку» [19], - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржни ка виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпо теки. Заставна оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.
Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту відповідно до Закону «Про іпотеку». Наступний власник заставної має такі самі права, що їх мав іпотекодержатель згідно з договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та іпо течним договором, на підставі якого була оформлена заставна.
У разі видачі заставної припиняються грошові зобов'язання боржника за договором, який обумовлює основне зобов'язання, та виникають грошові зобов'язання боржника щодо пла тежу за заставною. Після оформлення заставної виконання основного зобов'язання та звер нення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється у по рядку, встановленому розділом V Закону «Про іпотеку».
Анулювання заставної і видача нової заставної здійснюються за згодою між іпотекодавцем, боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної. Відомості про анулювання заставної і видачу нової заставної підлягають державній реєстрації в уста новленому законом порядку.
Заставна не може видаватися, якщо іпотекою забезпечене грошове зобов'язання, суму боргу за яким на момент укладення іпотечного договору не визначено і яке не містить крите ріїв, що дозволяють визначити цю суму на конкретний момент.
Заставна підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку разом з держав ною реєстрацією обтяження відповідного нерухомого майна іпотекою. Після реєстрації ви пуску заставної її оригінал передається іпотеко держателю.
Відповідно до ст. 21 Закону «Про іпотеку» заставна складається в письмовій формі в од ному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформлення заставної.
У заставній обов'язково мають міститися такі реквізити:
1) слово «Заставна» як складова частина назви документа та визначення зобов'язання боржника виконати перед іпотекодержателем у встановлений строк основне зобов'язання;
2) для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - юридичних осіб:
резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в ЄДРПОУ; нерезидентів — найменування, юридична адреса та держава, де зареєстрована особа; для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - фізичних осіб:
громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адреса постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників по датків та інших обов'язкових платежів;
іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса їх по стійного місця проживання за межами України;
3) посилання на реквізити іпотечного договору та договору, що обумовлює основне зо бов'язання;
4) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;
5) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання;
6) спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він передбачений іпотечним до говором;
7) відмітка про реєстраційний номер, дату та місце державної реєстрації обтяження нерухо мого майна іпотекою (цей реквізит вноситься держателем відповідного державного реєстру).
За згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем заставна може містити інші положен ня, які відтворюють зміст основного зобов'язання та іпотеки. Якщо зміст заставної не відпо відає положенням іпотечного договору чи договору, який обумовлює основне зобов'язання, положення заставної мають перевагу.
Заставну підписують іпотекодавець та боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Іпотекодавець, боржник - юридичні особи засвідчують підпис уповноваженої особи печаткою.
Відповідно до ст. 31 Закону «Про іпотеку» заставні можуть забезпечувати випуск іпотеч них цінних паперів - іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів. Емітентами іпотечних цінних паперів можуть бути банки та інші фінансові установи, які мають право на прова дження такого виду діяльності відповідно до закону. Порядок випуску та обігу іпотечних цінних паперів встановлюється законом. На сьогодні Законом від 19 червня 2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифіка ти» [20] встановлено порядок випуску і обігу іпотечних сертифікатів, які можуть бути ви пущені у вигляді сертифікатів із фіксованою дохідністю та сертифікатів участі.
Іпотечні сертифікати можуть бути іменними (в документарній і бездокументарній формі) або на пред'явника (в документарній формі).
Що стосується іпотечних облігацій, то поки що нормативно-правових актів щодо їх ви пуску та обігу не існує.
2.3. Похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на при дбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цих цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів.
Одним з видів похідних цінних паперів є дериватив.
Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються за конодавством. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів [21].
До деривативів належать:
а) форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умо вах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання ви ключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного кон тракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з ін шою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) цього кон тракту продати його будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого контракту;
б) ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьо му будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання ви ключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протя гом строку його дії іншим особам без погодження умов продажу з продавцем контракту;
в) опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення та кого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних папе рів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
Відповідно до виду цінностей деривативи поділяються на:
а) фондові деривативи — стандартні документи, які засвідчують право продати та/або ку пити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондо вих деривативів затверджені рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13 [22];
б) валютні деривативи - стандартні документи, які засвідчують право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів затверджені постановою Національного банку України від 7 липня 1997 р. № 216 ;[23]
в) товарні деривативи — стандартні документи, які засвідчують право продати та/або ку пити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбут ньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку. Так, наказом Міністерства аграрної політики України від 10 липня 2002 р. затверджено пілотний проект «Правила ви пуску та обігу товарних деривативів на Придніпровській товарній біржі»[24] .
2.4. Товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджа тися майном, вказаним у цих документах. Товаророзпорядчими документами є коносамент, варант, заставна, депозитарне свідоцтво (розписка).
Коносамент є товаророзпорядчим документом, що посвідчує право його утримувача роз поряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення пере везення. Коносамент головним чином застосовується при здійсненні морських перевезень і є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Реквізити коносамента визначені статтею 138 Кодексу торговельного мореплавства України.[25] Передача коносамента здійснюється з дотриманням таких правил: 1) іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги; 2) ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними написами; 3) коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення (ст. 140 КТМ України).
Варант (заставне свідоцтво) є однією з двох частин подвійного складського свідоцтва, яка може бути відокремлена від складського свідоцтва (ч. 1 ст. 962 ЦК).
У варанті мають бути зазначені:
1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;
2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на збе рігання, її місцезнаходження або місце проживання;
4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) то варних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;
5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;
6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;
7) дата видачі свідоцтва.
Варант повинен також містити підпис уповноваженої особи та печатку товарного складу (ч. 2 ст. 962 ЦК).
Заставна — це цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобо в'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо це прямо передбачено іпотечним договором.
Форма та зміст заставної, а також інші питання, пов'язані з її правовим режимом, регу люються законодавством про іпотеку .
Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів (ч. 1 ст. 195 ЦК).
3. Залежно від способу визначення уповноваженої особи цінні папери можуть бути імен ними або на пред'явника.
Іменним цінним папером визнається документ, виписаний на ім'я конкретної особи, яка тільки і може здійснити закріплене цим папером суб'єктивне право.
Цінний папір на пред'явника (пред'явницький), на відміну від іменного, не містить вказів ки на конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного папера є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права.
Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено Законом «Про цінні папери і фондову бір жу» або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папе ром до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється законом.
Цивільний кодекс (ч. 1,5 ст. 197) виділяє ще й ордерні цінні папери, права за якими пере даються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Ордерний цінний папір містить вказівку на особу, яка може сама здійснити передбачені цим папером права або призначити своїм розпорядженням (наказом, ордером) іншу уповноважену особу. Тобто ордерний цінний папір вже заздалегідь містить можливість подальшого відчуження. Класичним прикладом ордерного цінного папера є переказний вексель (тратта).
4. Правовий режим цінних паперів встановлюється, крім Господарського кодексу, також іншими законами (ЦК, Законами України «Про цінні папери і фондову ринок», «Про держав не регулювання ринку цінних паперів в Україні»,[26] «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та ін.).
Цінні папери можуть бути використані суб'єктом господарювання для здійснення розра хунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Суб'єкт господарювання може використовувати цінні папери (вексель, чек) для здійснен ня розрахунків. Порядок застосування форм розрахунків визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [27] та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Цінні папери можуть бути використані також як застава для забезпечення платежів і кре дитів. Особливості застави цінних паперів встановлені, зокрема, положеннями розділу VI Закону України «Про заставу» [28].
Крім цього, частина 1 статті 86 ГК та інші норми чинного законодавства (наприклад, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»,[29] ч. 1 ст. 10 Закону України «Про інсти тути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»,[30] Закон України «Про страхування»)[31] встановлюють можливість використання (іноді з певними обмеження ми) цінних паперів для формування статутних фондів господарських товариств.
2.3 Засновницькі та локальні документи фондової біржі
Основними документами, які підтверджують статус фондової біржі, є статут і установчий (засновницький) договір; заснування фондової біржі без цих двох документів не можливе.
При створенні біржі її засновники укладають між собою засновницьку угоду,в якій чітко викладають свої права та обов’язки,сфери і напрями діяльності,участь у фінансуванні витрат по створенню біржі,методи і способи здійснення внесків,відповідальність і т.п.
Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі.У статуті фондової біржі зазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі,порядок управління і формування її органів та їх компетенція,мета діяльності,підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі,розподілу майна фондової біржі,у випадку її ліквідації (ст.22 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її діяльність, пов'язану з торгівлею цінними паперами.Торгівля на фондовій біржі здійснюється відповідно до правил фондової біржі,які затверджується біржовою радою фондової біржі та реєструються НКЦПФР(п.2 ст.24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»,п.1 розділу 2 Положення про функціонування фондових бірж). Правила фондової біржі можуть міститися в одному документі або складатися з окремих документів фондової біржі.
Вимоги до змісту правил фондової біржі встановлюються ст.25 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок та п.3 розділу 2 Положення про функціонування фондових бірж,затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19 грудня 2006 року №1542.Останні практично повторюючи зміст відповідної статті Закону,деталізують її та доповнюють.
Правила фондової біржі складаються з порядку:
- організації та проведення біржових торгів;
- лістингу та де лістингу цінних паперів;
- допуску членів фондової біржі та інших осіб,визначених законодавством,до біржових торгів;
- котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;
- розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;
- розв’язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами,які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;
- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами,які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством,правил фондової біржі;
- накладення санкцій за порушення правил фондової біржі,у тому числі за анулювання (невиконання)біржової угоди та \ або біржового контракту за цінним папером у випадку,коли був розрахований та оприлюднений біржовий курс такого цінного паперу;
- подання до фондової біржі інформації торговцем цінними паперами про всі вчинені ним правочини з цінними паперами на позабіржовому ринку та розкриття фондовою біржею такої інформації.
Правила фондової біржі є обов’язковими для виконання членами фондової біржі,учасниками біржових торгів,емітентами,цінні папери яких унесені до біржового реєстру.
Також можливо віднести до локальних документів фондової біржі дисциплінарний кодекс.
РОЗДІЛ 3
ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ЧЛЕНІВ ТА УЧАСНИКІВ ФОНДОВОЇ БІРЖІ
3.1 Правове положення членів фондової біржі
Під членом біржі варто розуміти того,хто бере участь у формуванні її статутного капіталу,тобто є засновником,або сплачує членські внески, тобто є членом біржі у порядку встановленому установчими документами.
У відповідності зі ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» членами фондової біржі можуть бути винятково торгівці цінними паперами,яки мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку та прийняли на себе зобов’язання виконувати всі правила,положення й стандарти фондової біржі.
Аналогічні вимоги до члена фондової біржі визначені і у п.1 Розділу 2 Положення про функціонування фондових бірж,затвердженого Рішенням ДКЦПРФ від 19 грудня 2006 року №1542,де вказано,що член фондової біржі - це юридична особа,яка має ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку-діяльності з торгівлі цінними паперами,і отримала цей статус в порядку,встановленому фондовою біржею.
У випадку анулювання отриманої торговцем цінними паперами ліцензії на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку його членство у фондовій біржі тимчасово припиняється до поновлення ним ліцензії або надання на біржу аркуша щодо виключення його з членів біржі.
Аналізуючи правовий статус фондової біржі А.В.Соловйов визначає загальні необхідні умови для набуття статусу члена біржі,незалежно від її виду:
1)статусу засновника біржі автоматично тягне за собою членство у біржі не залежно від інших умов. Звичайно,перевірка особи на відповідність вимогам які ставляться до майбутнього членства у біржі повинна здійснюватись до включення такої особи до складу засновників біржі.
2) набуття статусу учасника чи акціонера біржі за умови відповідності наступним вимогам:
А) відповідність вимогам, встановленим у статуті біржі та правилах біржової торгівлі для членів біржі;
Б) бути прийняти у члени біржі уповноваженим органом (як правило біржовим комітетом чи вищім органом управління).При цьому слід пам’ятати,що членство в біржі не є правом особи,а привілеєм,оскільки навіть відповідність особи усім вимогам не породжує кореспондуючого обов’язку для біржі прийняти таку особу у члени. Максимальна кількість членів біржі є обмеженою як внаслідок організаційних можливостей біржі,так і інших чинників;
В) володіння біржовим місцем;
Г) сплата вступного внеску,розмір якого відповідає вартості біржового місця.
Особливою умовою членства у фондовій біржі є наявність у особи статусу юридичної особи та одержання дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності по цінним паперам.
Таким чином,А.В.Соловйов робить висновок,що член фондової біржі – це юридична особа,яка володіє біржовим місцем як засновник або акціонер біржі і має право укладати угоди від свого імені на свою користь чи на користь своїх клієнтів.[32]
Член фондової біржі мають право:
брати участь в управлінні справами біржі в порядку,визначеному в її установчих документах;
брати участь у розділі прибутку біржі та одержувати його частку (дивіденди);
вийти в установленому порядку з біржі;
одержувати інформацію про діяльність біржі. На вимогу члена як,до речі,й кожного учасника господарського товариства,біржа зобов’язана надавати йому для ознайомлення річні баланси,звіти біржі про її діяльність,протоколи зборів. Члени біржі можуть мати також й інші права,передбачені біржовим законодавством і установчими документами біржі.
Законодавець передбачив й зобов’язання членів біржі:
додержуватись установчих документів біржі й виконувати рішення Загальних зборів та інших органів управління біржі;
виконувати свої зобов’язання перед біржею,в тому числі й пов’язані з майновою участю,а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі,порядку та засобами,передбаченими установчими документами;
не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність біржі;
виконувати інші обов’язки,якщо це передбачено чинним законодавством України та установчими документами біржі.
Відповідно до п.1 Розділу 5 Положення про функціонування фондових бірж,порядок придбання статусу члена фондової біржі,у тому числі вимоги до члена фондової біржі,його права та обов’язки встановлюються правилами фондової біржі.
3.2 Правове положення учасників фондової біржі
Біржовий ринок, як уже зазначалося, є складовою частиною цілісної системи фондового ринку. У зв'язку з різноманіттям угод з фондовими цінностями і багатогранністю функцій, які можуть виконуватися різними учасниками ринку цінних паперів, навряд чи представляється можливим дати їм єдину вичерпну класифікацію. Залежно від характеру економічної поведінки суб'єктами ринку цінних паперів можуть бути емітенти, інвестори та фінансові посередники.
Необхідно дати більш детальну характеристику окремих учасників ринку цінних паперів, починаючи з емітентів, оскільки вони першими виходять на ринок, пропонуючи до продажу власні цінні папери.
Емітентом цінних паперів є держава в особі центрального або місцевого органу влади (управління) або юридична особа (підприємство, установа, організація, компанія), що випускає (емітує) цінні папери і несе зобов'язання по них перед власниками цінних паперів. Відповідно до чинного законодавства в Україні емітентами можуть бути державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства й інші юридичні особи (включаючи спільні та іноземні підприємства), зареєстровані на території України. Неодмінною умовою допуску емітента на фондовий ринок є державна реєстрація його правового статусу.
Інвестор - юридична або фізична особа, що придбаває цінні папери від свого імені і за свої кошти. Відповідно до українського законодавства інвесторами можуть виступати не тільки вітчизняні юридичні та фізичні особи, але й іноземні. Інвестори поділяються на:
- індивідуальні (приватні особи);
- корпоративні (підприємства, організації, установи і т.д.);
- інституціональні (колективні).
Серед перерахованих груп інвесторів найбільш представницькою і впливовою є група інституціональних інвесторів. Як інституціональні інвестори можуть виступати різні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії. З одного боку, вони залучають грошові кошти своїх клієнтів, з іншого - значну частину залучених коштів без збитку інтересів своїх клієнтів інвестують в різні фондові цінності.
Як інституціональний інвестор на ринку цінних паперів можуть бути компанії споживчого кредиту, кредитні спілки, а також численні інвестиційні фонди. Інвестиційні фонди, випускаючи власні акції і продаючи їх населенню, вкладають кошти, які отримують від продажу власних акцій, в цінні папери держави й інших підприємств від імені фонду, тобто формують власний портфель цінних паперів.
Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за допомогою професійних посередників.
Українське законодавство як основного посередника на фондовому ринку затверджує інвестиційний інститут - юридичну особу, що створена в будь-якій організаційно-правовій формі і здійснює діяльність з цінними паперами як виняткову.
Інвестиційний інститут може здійснювати свою посередницьку діяльність на ринку цінних паперів в ролі:
-фінансового брокера;
- інвестиційного консультанта;
- інвестиційної компанії.
Крім того, на ринку цінних паперів як професійні посередники можуть виступати й комерційні банки.
Діяльність комерційних банків як професійного посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність[35]". Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, які здійснює банківська установа передбачається його статутом.
Будь-який інвестиційний інститут може діяти на ринку цінних паперів як професійний посередник тільки на основі ліцензії, виданої йому в порядку державної реєстрації
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» у торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі й інші особи відповідно до законодавства.
Пунктом 1 Розділу 2 Положення про функціонування фондових бірж затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 19 грудня 2006 року №1542,передбачено,що учасник біржових торгів-член фондової біржі,а також у випадках,передбачених законодавством України,інші особи та державні органи,які згідно із правилами фондової біржі одержали право подавати заявки й укладати біржові угоди. Умови їх допуску,вимоги до них,їх права й обов’язки встановлюються правилами фондової біржі.
У біржових торгах можуть брати участь лише вповноважені представники учасників торгів,які мають сертифікат фахівця з торгівлі цінними паперами,отриманий у встановленому законодавством порядку. Вищевказаним Положенням передбачено,що фондова біржа веде перелік членів фондової біржі,учасників торгів та їх уповноважених представників.
Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється винятково на підставі ліцензії,яка видається ДКЦПФР.
Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено,що на фондовому ринку здійснюється такі види професійної діяльності: діяльність з торгівлі цінними паперами;діяльність з управління активами інституційних інвесторів; депозитарна діяльність;діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:брокерську діяльність;дилерську діяльність;андерайтинг;діяльність з управління цінними паперами.
Торговець цінними паперами може здійснювати дилерську діяльність,якщо має оплачений коштами статутний капітал у розмірі не менш 500 тисяч гривень,брокерську діяльність – не менш 1 мільйона гривень,андерайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш 7 мільйонів гривень. У статутному капіталі торговця цінними паперами частина іншого торгівця не може перевищувати 10 відсотків.
Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» торговцеві цінними паперами забороняється перепродавати (обмінювати)цінні папери власного випуску.
Брокерська діяльність – це укладення торговцем цінними паперами цивільно - правових договорів (зокрема договорів комісії,доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи),за дорученням і за рахунок іншої особи.
Торговець цінними паперами може виступати у якості поручителя або гаранта виконання зобов’язань перед третіми особами за договорами,які укладаються від імені клієнта такого торговця,одержуючи за це винагороду,яка визначається договором торговця цінними паперами із клієнтом.
Дилерська діяльність – це укладання торговцем цінними паперами цивільно – правових договорів щодо цінних паперів від свого імені й за свій рахунок з метою перепродажу,крім випадків установлених законом.
Андерайтинг – це розміщення (підписка,продаж)цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням,від імені й за рахунок емітента.
У випадку публічного розміщення цінних паперів андерайтер може приймати на себе зобов’язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента,які підлягають розміщенню,або їх частини. Якщо випуск цінних паперів привселюдно розміщається не в повному обсязі,андерайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною у договорі фіксованою ціною на підставі комерційного представництва у відповідності до узятих на себе зобов’язань.
З метою організації публічного розміщення цінних паперів андерайтери можуть укладати між собою договір про сумісну діяльність.
Діяльність з управління цінними паперами – це діяльність яка здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом певного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та коштами. Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.
Сума договору з управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою повинна бути не менш суми,еквівалентної 100 мінімальних заробітним платам.
Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.
Торговець цінними паперами зобов’язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення,договорами комісії та договорами з управління цінними паперами на самих вигідних для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами в порядку їх надходження,якщо інше не встановлене договором або дорученням клієнтів. У випадку укладання торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладанням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів клієнта є приорітетним.
Торговець цінними паперами зобов’язаний подавати на вибрану ним фондову біржу інформацію про всі укладені ним правові угоди з цінними паперами у строки та у порядку,установленому правилами фондової біржі.
Діяльність з управління активами інституційних інвесторів –це професійна діяльність учасника фондового ринку – компанії з управління активами,яка здійснюється нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів;регулюється спеціальним законодавством.
Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску,відкриття та ведення рахунків по цінним паперам,обслуговування операцій по цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки по угодам щодо цінних паперів),а також обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електоного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997р. №710\97, існують такі види депозитарної діяльності:
зберігання та обслуговування обороту цінних паперів на рахунках з цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;
кліринг і розрахунки по угодах щодо цінних паперів;
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
В науковій літературі висловлюється думка,що з метою кращого розуміння статусу учасників фондової біржі,їх потрібно класифікувати на групи. Зокрема така класифікація учасників фондової біржі та їх характеристика запропонована А.І.Берлачем,яку ми наводимо нижче. За його думкою учасників фондової біржі доцільно класифікувати на такі групи:
- учасники,що організовують укладання біржових угод,а саме службовці біржі,що перебувають (працюють)безпосередньо в торговій залі біржі,створюючи належні умови учасникам торгів для укладання угод. Такими зокрема є маклери,що ведуть торги,оператори(помічники маклера),клерки та інші службовці,що виконують різні обов’язки в торговій залі біржі;
- учасники що укладають угоди,як то брокери,дилери,трейдери(біржові спекулянти,маклери(джобери);
- учасники,що контролюють хід ведення біржових торгів. До них належать державний комісар і представники біржі. Повноваження державного секретаря полягають у здійснені безпосереднього контролю за дотриманням біржею і біржовими посередниками вимог чинного законодавства. Для цього він має право:
- бути присутнім на біржових торгах;
- брати участь у загальних зборах членів біржі,зазвичай з правом дорадчого голосу;
- знайомитися з інформацією про діяльність біржі,включаючи всі протоколи зборів і засідань органів управління біржі та їх рішення,в тому числі конфіденційного характеру;
- вносити пропозиції та робити подання керівництву біржі тощо.
Контрольними повноваженнями щодо біржових торгів наділені також члени Біржового комітету (ради),члени ревізійної комісії,старший маклер та керівник відділу організації біржових торгів;
учасники,що спостерігають за веденням біржових торгів,якими є представники мас-медіа, а також разові відвідувачі,що не отримали права на укладання угоди,але мають право дати вказівку брокеру,що виконує їх доручення.
Головним учасником біржових торгів на фондовій біржі можна вважати біржових посередників,суб’єктів,що забезпечують укладання біржових угод,тому на характеристиці їх діяльності зупинимося більш детально.
Біржовий посередник проводить роботу щодо формування своєї постійної клієнтури,в інтересах якої він укладає угоди з придбання,продажу або обміну цінних паперів. Біржовий посередник також укладає угоди для підприємств або організацій,що не є його постійними клієнтами,однак які надалі можуть стати такими.
А тому можна констатувати, що біржові угоди з придбання,продажу або обміну цінних паперів на умовах біржових торгів здійснюється через біржових посередників,якими є:
- брокери – члени біржі,які укладають контракти на продаж або купівлю цінних паперів на замовлення клієнтів і отримують за свою роботу винагороду у вигляді комісійних. В інших випадках брокери – довірені особи брокерських фірм - членів біржі,повноваження яких підтверджено дорученням або договором оренди,зареєстрованим на відповідній біржі;
- дилери - члени біржі,що здійснюють біржове або торгове посередництво за свої кошти і від свого імені. Вони мають місце на біржі,проводять котирування;їх прибутки формуються за рахунок різниці між ціною покупця і продавця цінних паперів,а також за рахунок зміни курсів цінних паперів .
-члени-орендарі,які набули членство на підставі договору оренди біржового (брокерського)місця,укладеного з постійним членом біржі;
- старший маклер- головний спеціаліст біржі,що організує роботу маклерів та контролює правильність виконання ними своїх обов’язків,а також дотримання учасниками торгів цих правил;
- маклери – біржові посередники,які купують і продають для себе і за свої кошти,на відміну від брокерів,які укладають угоди з клієнтами за їх кошти. Вони є спеціалістами біржі,що ведуть торги в товарних секціях,реєструють усну згоду брокерів та членів орендарів на укладання угод;
- оператори (помічники брокері і маклері) належать до персоналу членів біржі та самої біржі відповідно,вони мають право знаходитися в торгово-операційному залі,але не мають повноважень на здійснення біржових угод, окрім того,що фіксують укладання угоди у своєму колі (секторі);
- ліцитатори – спеціалісти біржі,що ведуть торги та реєструють усну згоду учасників на укладання угод;
- клерки службовці,що виконують різні обов’язки в торговому залі біржі. «Телефонний» клерк приймає замовлення від фірми або безпосередньо від клієнтів. Ранер (клерк посильний) переносить замовлення від «телефонного» клерка до брокера фірми,і навпаки. Однак він це здійснює нечасто,а вибравши зручну позицію,передає інформацію жестами.
Кожен дилер або трейдер може найняти собі клерків помічників,але,як правило,вони виконують всі функції самі. На деяких біржах брокери обходяться без клерків,і самі зв’язуються по телефону з клієнтами.
Службовцями фондових бірж (клерки та інші) є фізичні особи,які беруть участь у її функціонуванні на основі трудового договору у формі контракту.
Умови праці службовців біржі регулюються трудовим договором у формі контракту згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншими законодавчими актами. Службовцям біржі забороняється брати участь у біржових операціях і створювати власні брокерські фірми,а також використовувати службову інформацію у власних інтересах.
Службовцями бірж,крім клерків і операторів,є:
- співробітники розрахункової групи відділу організацій біржових торгів,які допомагають брокерами оформити укладену угоду;
- працівники відділу (бюро) експертизи біржі,які проводять експертизу цінних паперів,що виставляються на торги,а також надають необхідну консультацію учасникам торгів;
- працівники юридичного відділу біржі ,які надають необхідну консультацію під час оформлення укладених угод і складанні біржових договорів;
- помічники брокерів,які мають право бути присутнім в біржовому залі,але не мають права укладати угоди.
Відвідувачі фондової біржі – це юридичні та фізичні особи,які не є членами біржі,але відповідно до її установчих документів мають право на укладення біржових угод. Відвідувачі фондової біржі можуть бути постійними і разовими.
Постійні відвідувачі мають статус брокерських контор або незалежних брокерів і можуть займатися біржовим посередництвом. Вони не беруть участі у формуванні статутного капіталу й управлінні біржею,користуються послугами біржі та зобов’язані вносити плату за право на участі у біржовій торгівлі в розмірі,що визначений відповідним органом управління біржі. Надання постійному відвідувачеві права на участь у біржових торгах на термін більше 3 років не допускається. Кількість постійних відвідувачів не повинна перевищувати 30 % від загальної кількості членів бірж.
Разові відвідувачі біржових торгів мають право на укладання угода тільки з реальним товаром від свого імені та за свої кошти.
Законодавець брокерами визначає фізичних осіб,зареєстрованих на біржі відповідно до її статуту,обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі,яких вони представляють,щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.
Брокер маючи відповідну ліцензію державної влади може вести торгівлю як у власних інтересах,так і в інтересах клієнта замовника.
Однак суворі правила біржі,а також комп’ютерні системи контролю,які є в її розпорядженні,сприяють неухильному виконанню такого положення:брокер зобов’язаний насамперед виконати замовлення клієнта і тільки після цього може укласти угоду,вигідну йому самому.
Кількість брокерів кожної фондової біржі визначається біржовим комітетом (радою біржі)Брокери мають пересвідчитися в наявності та якості запропонованого цінного паперу,а також у платоспроможності покупця,пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.
Брокерам забороняється розголошувати комерційні таємниці щодо здійснюваних за їх участю біржових операцій клієнтів,одночасно обслуговувати двох або більше клієнтів,інтереси яких суперечать один одному.
ВИСНОВОКИ
В ході написання курсової роботи було розглянуто функції, класифікацію, учасників фондової біржі та досліджено її місце і роль у ринковій економіці.
З написаного вищи можна зробити наступні висновки. Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.
Сенс діяльності фондової біржі в том, що вона:
відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій;
забезпечує постійний рух капіталів;
дає змогу державі віднайти кошти для державних потреб;
Діяльність фондової біржі суворо регламентована.
Основними формами членства є: постійне, тимчасове, гостьове.
На біржі працюють маклери, дилери, брокери.
Функцію управління біржею виконує біржова рада, до якої входять представники постійних членів, штатні працівники біржі, її роботою керує виконавчий директор.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1)Господарський кодекс України Закон України від 16 січня 2003 року № 436 //Відомості Верховної Ради України.-2003.-№18-22 ст.144
2)Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року№514\\ Відомості Верховної Ради України.-2006 №31 Ст.268
3)Про затвердження Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 р. № 9; [Електронний ресурс] Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0606-07
4) «Про затвердження Положення про подання адміністративних даних фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами»; Рішення ДКЦПФР № 212 від 11.06.2002 №;212[Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0678-07
5) «Про затвердження Правил проведення перевірок діяльності інститутів спільного інвестування, фондових бірж та інших професійних учасників ринку цінних паперів з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню; Рішення ДКЦПФР від 05.08.2003 № 344 [Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0808-03
6)Про затвердження Ліцензійніх умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 № 347;[Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0938-06
7)Про затвердження Порядка та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затв. Рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 № 345: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0890-06
8) Про затвердження Порядка зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, затв. Рішенням ДКЦПФР від 23.06.2006 №21; [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0976-06
9) «Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів» Рішення ДКЦПФР від 17.10.2006№ 1001 [Електронний ресурс] Режим доступуhttp://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1198-06
10) Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 № 1542\\Офіційний вісник України 2007 №5 ст.186
11) Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Закон України від 15 травня 2003 року N 755-IV \\ Відомості Верховної Ради України 2003 №31-32. Ст..236.
12)Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року №435\\ Відомості Верховної Ради України 2003 №40-44 Ст.356
13) Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997 № 710-97 ВР\\Відомості Верховної ради України 1998 № 15 Ст.67
14) Про затвердження Положення про поря док ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0049-07
[15) Про випуски обліга цій внутрішніх державних позик Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http:// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80-2001-%D0%BF/page
16) Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 7 жовтня 2003 р. № 414 [Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0982-03
17)Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підпри ємств, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 322[Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0706-
18) Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. N 22 [Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0377-04
19) Про іпотеку Закон України від 5 червня 2003 № 898-IV\\ Відомості Верховної Ради 2003 № 38 Ст.313
20) Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифіка ти Закон України від 19 червня 2003 № 979-IV Відомості Верховної Ради України 2004 №1 ст.1
21) Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р.№632[Електронний ресурс] Режим доступуhttp://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/632-99-%D0%BF
22) Про затвердження Правил випуску та обігу фондо вих деривативів затверджені рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13 [Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0997-01
23)Про затвердженя Правил випуску та обігу валютних деривативів затверджені постановою Національного банку України від 7 липня 1997 р. № 216 [Електронний ресурс] Режим доступу http://www.licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=185248&menu=21637
24) Про затвердження Правил ви пуску та обігу товарних деривативів на Придніпровській товарній біржі наказ Міністерства аграрної політики України від 10 липня 2002 р. №186 [Електронний ресурс]Режим доступу http://www.yur-info.org.ua/doc/1687721.jsp
25)Кодеск Торгівельного мореплавства Закон України від 23 травня 1995 року №176\95ВР Відомості Верховної Ради України 1995 № 47,48,49.50.51,52. Ст..349
26)Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні:Закон України від 30 жовтня 1999 року №448\96-ВР \\ Відомості Верховної Ради України. - 1996 -№51.Ст.292
27)Про платіжні системи та переказ грошей в Україні:Закон України від 5 квітня2001 року №2346-III Відомості Верховної Ради України 2001 №29 Ст.137
28)Про заставу:Закон України від 2 жовтня 1992 №2654-XII Відомості Верховної Ради України 1992 №47 Ст.642
29)Про господарські товариства Закон України від 19 вересня 1991 року №1576//Відомості Верховної Ради України. 1991 №49 Ст. 682
30)Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди):Закон України від 15 березня 2001 року №2999-III \\ Відомості Верховної Ради України 2001 №21 Ст.103
31)Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 №85-96 ВР Відомості Верховної Ради України 1996 №18 Ст.78
32)Берлач А.І.Біржове право України:навчальний посібник \А.І.Берлач.-К Університет Україна,2007.с.100-101
33)Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 року №2121\\Відомості Верхової Ради України -2000 №5-6 Ст30.
34)Біржове право :курс лекцій \укладач О.М. Зубатенко.- Д . ДонУЕП 2012 – 123с.