Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 2
ПЛАН
ЛІТЕРАТУРА:
Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ: щоб жити, трудитися, створювати блага, люди повинні їсти, пити, мати одяг, житло, тобто постійно споживати матеріальні і духовні блага.
А споживати можна лише те, що створено людською працею. Тому суспільство завжди має виробляти засоби до життя. Процес виробництва матеріальних та духовних благ являє собою трудову діяльність людей.
Виробництво – це процес створення життєвих благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства.
Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів або фаз:
1. Власне виробництво;
2. Розподіл;
3. Обмін;
4. Споживання.
Фази виробництва тісно між собою пов’язані, хоча кожна з них відносно відособлена, має свої характерні особливості. Насамперед тісний зв'язок існує між власне виробництвом та споживанням (використанням створених благ).
Споживання буває 2 типів: виробниче й особисте.
Виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно-необхідного продукту. Отже, даний вид споживання фактично означає виробництво.
З ним пов’язане особисте споживання, як процес задоволення потреб суспільства і кожного його члена в матеріальних і духовних благах. В процесі особистого споживання відбувається відтворення робочої сили.
Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмет споживання, породжує нове споживання, визначає його спосіб.
Натуральне виробництво (для споживання всередині господарства, що виробило продукти. Виникло в первіснообщинному ладі) → товарне виробництво (його виникнення зумовили 3 великі суспільні поділи праці: виділення пастуших племен з маси первісних → регулярний обмін між общинами; у період рабовласницького ладу ремесло відокремлюється від землеробства, що означало виникнення товарного виробництва, тобто виробництва, розрахованого для обміну → виникнення металевих грошей, виділення класу купців, появу торговельного капіталу(3-й великий поділ праці).
У 20 ст. у розвинутих країнах світу відбувся 4 великий поділ праці – відокремлення нематеріального виробництва (науки, освіти, охорони здоров’я тощо) від матеріального, внаслідок чого посилилася тенденція до розширення товарного виробництва.
Основними рисами товарного виробництва є:
Передусім як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим (пройти стадію розподілу).
Розрізняють такі види розподілу:
У процесі розподілу встановлюється частка кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержанні суспільного продукту. Але щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного виробничого підрозділу й окремої людини, продукт має пройти стадію обміну.
Обмін виступає у 3 видах:
До основних чинників суспільного виробництва відносять:
Робоча сила – це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних та розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ.
Предмети праці включають всі ті предмети, на які спрямована праця людини, а саме:
Засоби праці:
Узагальнюючим результативним показником виробничої діяльності суспільства виступає сукупний суспільний продукт – вся сума матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу.
Сукупний суспільний продукт поділяється на:
3.Економічний потенціал і межа виробничих можливостей.
Суспільство не здатне виробити такий обсяг товарів і послуг, щоб задовольнити усі матеріальні потреби.
Ефективність економіки характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих ресурсів.
Оскільки ресурси рідкісні, економіка за повної зайнятості (використання усіх наявних для виробництва ресурсів) та повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому люди повинні вибирати, які продукти виробляти, а від яких відмовитися. Отже, перед суспільством виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів.
Для найкращої ілюстрації проблеми вибору зробимо декілька припущень:
З цих припущень перед економікою постає проблема вибору між 2-ма альтернативами. Обмеженість ресурсів означає, що економіка здатна виробляти обмежений обсяг продукції: будь-яке збільшення виробництва одного продукту потребуватиме переміщення частини ресурсів із виробництва іншого. Суспільство не може водночас досягати 2-х взаємопротилежних цілей.
Таблиця 1.
Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
|
Альтернативи |
Трактори, тис. шт. |
Масло, млн. кг |
|
A |
15 |
0 |
|
B |
14 |
1 |
|
C |
12 |
2 |
|
D |
9 |
3 |
|
E |
5 |
4 |
|
F |
0 |
5 |
Ця крива (рис. нижче) фактично зображує певну межу економіки за наявних ресурсів. Досягнення будь-якої точки на цій кривій передбачає і повну зайнятість, і повний обсяг виробництва. Точки, що лежать на кривій, як і точки всередині кривої досяжні. Проте точки, що лежать всередині кривої, не такі бажані, як точки на кривій. Точки, що лежать поза кривою виробничих можливостей (такі як точка W), за наявної кількості ресурсів і за незмінної технології є недосяжними.
В умовах повної зайнятості збільшення виробництва одного продукту означає відмову від іншого. Крива є опуклою, а не прямою, що пояснюється дією закону зростання альтернативної вартості.
Трактори, тис. шт.
Масло, млн. кг.
Крива виробничих можливостей
Альтернативна вартість – це кількість певного продукту, від якого відмовилися, щоб отримати деяку кількість даного продукту. Альтернативна вартість – найцінніша після вибраної альтернатива, від якої відмовилися.
Закон альтернативної вартості – для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятися від щораз більшої кількості іншого продукту.