Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Лекція №11
ТЕМА 7: Антикризова система господарювання. Економічна безпека підприємства
Мета: Формування теоретичних та практичних знань студентів стосовно розвязання основних антикризових завдань діяльності підприємства
План:
1. Необхідність і зміст антикризового управління |
2. Реструктуризація та санація підприємств |
3. Банкрутство та ліквідація підприємства |
Література:
|
|
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ:
Необхідність і зміст антикризового управління
Американські вчені зафіксували закономірність виникнення спаду і підйому, кризових ситуацій і банкрутств: по-перше, періодичне виникнення кризових ситуацій на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, а по-друге, тривалість циклів спаду і підйому, характерних для фірм малого і середнього бізнесу. Так, фаза підйому досліджуваних американських фірм у середньому триває 3 роки (від 1,1 до 7,7 років), а фаза падіння - 2,8 роки (від 1 до 4 років). |
Причини виникнення кризи (кризових ситуацій) у діяльності підприємства можуть бути зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними): перші зв'язані з тенденцією і стратегією макроекономічного і соціального розвитку, політичною ситуацією в країні, другі - з особливостями функціонування і розвитки організаційно-економічного механізму підприємства в ринкових умовах господарювання. |
Управління підприємством як соціально-економічною системою завжди повинно бути антикризовим. |
Антикризове управління - це управління, в якому передбачено загрозу кризи, аналіз його симптомів, засобів по зниженню відємних наслідків кризи та використанню його чинників для наступного розвитку. |
Зміст антикризового управління полягає в тому, що: |
· Кризи можна прогнозувати й планувати (передбачити, очікувати, викликати); |
· Кризові явища в визначеній мірі піддаються регулюванню (їх можна прискорити, відсувати, помягшувати); |
· Управління в умовах кризи потребує особливих та спеціальних підходів; |
· Управління процесами виходу з кризи здатно прискорити ці процеси та мінімізувати їх наслідки. |
Головна ціль антикризового управління розробка найменш ризикових управлінських рішень, які б дозволили досягти запланованих результатів господарювання з мінімумом додаткових коштів і при мінімальних негативних соціально-економічних наслідках. |
Антикризове управління підприємством представляє собою модель, що складається з окремих блоків: |
* Системи антикризового управління; |
* Процесу антикризового управління; |
* Механізму антикризового управління. |
Головними властивостями системи антикризового управління є: |
* Гнучкість та адаптованість; |
* Здатність до посилення неформального управління, мотивація ентузіазму, терпіння, упевненості; |
* Диверсіфікація управління, пошук найбільш сприятливих типологічних ознак ефективного управління у складних кризових ситуаціях; |
* Зниження централізації з метою забезпечення свєчасного ситуаційного реагування на нові проблеми; |
* Посилення інтеграційних процесів, здатних концентрувати зусилля та більш ефективно використовувати потенціал підприємства. |
Особливості системи, процесів та механізмів антикризового управління знаходять відображеня у стилі управління, який потрібно розуміти не тельки як характеристику діяльності менеджера, но і як узагальнену характеристику всього управління. Стиль антикризового управління характеризується: професійною довірою, цілеспрямованістю, антибюрократичністю,дослідницьким підходом, прийняттям відповідальності. |
Характеристика антикризового управління включає його функції види діяльності, які відображають предмет управління та визначают його результат. Виділяють наступні функції: предкризове управління, управління в умовах кризи, управління процесами виходу з кризи, забезпечення керованості, мінімізація втрат, своєчасне прийняття рішень. |
З метою успішної організації управління на рівні підприємства при винекненні кризових явищ та ситуацій є необхідним: |
v Діагностування та оцінка параметрів кризи; |
v організація антикризового стратегічного та тактичного планування; |
v постійне відстеження зовнішньої та внутрішньої ситуації, вияв чинників здатних визвати кризу; |
v створення резервів фінансових та матеріальних ресурсів; |
v скорочення поточних витрат підприємства; |
v диверсифікація діяльності; |
v активна інноваційна політика, як основний механізм виходу з кризи. |
Є різні стратегії розвитку антикризового управління. Найбільш важливою є наступна: |
v попередження кризи, підготовка до його появи; |
v очікування зрілості кризи для успішного вирішення проблем його подолання ; |
v протидія кризовим явищам, уповільнення його процесів; |
v стабілізація становища шляхом використання резервів; |
v розрахованого ризику; |
v послідовного виводу з кризи; |
v передбачення та створення умов усунення наслідків кризи. |
На всіх великих і середніх підприємствах створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців. Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки. |
До обєктів, що підлягають захисту від потенціальних загроз і протиправних посягань належать: |
v персонал ; |
v матеріальні цінності та фінансові кошти (будівлі, споруди, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи); |
v інформаційні ресурси з обмеженим доступом; |
v засоби та системи компютерізації діяльності підприємства; |
v технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів. |
Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівники фірми, юрист, фінансист, керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи протидія зовнішнім загрозам для безпеки фірми. |
Реструктуризація процес здійснення взаємозвязаних у часі організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну виробничо- господарської та управлінської структури підприємств чи організацій, а також форми власності та організаційно-правового статусу з метою перетворення їх на повноцінних субєктів підприємницької діяльності, які здатні ефективно функціонувати за умов ринкової економіки. |
Основні завдання реструктуризації підприємств та організацій: |
v Забезпечити їхнє виживання на певний час; |
v Відновити їхню конкурентоспроможність на тривалу перспективу. |
Реструктуризація підприємств здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможності субєктів господарювання і поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності з висновками про можливі напрямки фінансового оздоровлення. |
Можливі варіанти реструктуризації: |
v Обєднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи; |
v Виділення окремих структурних підрозділів з утворенням нової юридичної особи; |
v Передача відокремлених структурних підрозділів у сферу управління іншого керуючого органу; |
v Перепрофілювання підприємства; |
v Створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами; |
v Виділення окремих структурних підрозділів для дальшої діяльності. |
Оцінка ефективності проектів реструктуризації здійснюється за очікуваними результатами поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресурсів, прискорення обороту капіталу, збереження гарантій соціального захисту працівників. |
Санація це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, направлених на досягнення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді. Таким чином, санація це сукупність всіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. |
Основні типи санаційних заходів: |
|
|
|
|
Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, що залучені на умовах кредиту або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі. |
Процес організації санації можна представити у вигляді основних функціональних блоків: |
1. Розробка санаційної концепції та плану санації; |
2. Проведення санаційного аудиту; |
3. Менеджмент санації. |
План санації може складатися з наступних розділів: |
1. Загальна характеристика підприємства (правова форма, організаційна структура, сфера діяльності). |
2. Аналіз вихідної ситуації (аналіз фінансово-господарської ситуації, оцінка потенціалу и т.п.). |
3. Стратегія санації, оперативна програма. |
4. План санаційних заходів. |
5. Оцінка ефективності санації. |
Менеджмент санації це система антикризового управління, яке полягає у ефективному використанні організаційно-економічного та фінансово-кредитного механізмів з метою запобігання банкрутству та фінансового оздоровлення підприємства. |
Антикризове управління на підприємстві - може вводитися у випадку кризи й признання підприємства банкрутом. Інститут банкрутства є найважливішим елементом механізму ринкової економіки. Його призначення полягає в добровільній або примусовій ліквідації юридичних осіб, індивідуальних підприємців, коли проведення заходів для попередження банкрутства, здійснення досудової санації або зовнішнього управління не забезпечили необхідного рівня платоспроможності підприємства. |
Сутність банкрутства визначає Закон України «ПРО відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Закон дає таке визначення банкрутства: банкрутство - це визнана арбітражним судом неплатоспроможність боржника й неможливість забезпечити свою платоспроможність, або задовольнити признану судом вимогу кредиторів без застосування ліквідаційної процедури. |
Субєктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи, зокрема державні підприємства, підприємства з частиною державної власності в статутному фонді. Не можуть бути суб'єктами банкрутства відособлені підрозділи юридичних осіб (філії, представництва, відділення). |
Cправа про банкрутство поновлюється при наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Законодавство України розрізняє дві наступні ознаки: |
· Неплатоспроможність; |
· Загроза неплатоспроможності. |
Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є призупинка ним яких-небудь платежів. Підприємство залишається банкротом після признання факту його фінансової неплатоспроможності арбітражним судом чи після офіційної обяви його боржником при добровільної ліквідації підприємства. |
Справа про банкрутство збуджується арбітражним судом, якщо вимоги кредиторів до боржника складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником на протязі трьох місяців після встановлення строку їх погашення. |
Після визнання підприємства банкрутом по відношенню до нього приймаються наступні процедури: |
· Реорганізаційні; |
· Ліквідаційні; |
· Мирові угоди. |
Реорганізаційні та ліквідаційні процедури припускають: |
· Введення зовнішнього антикризового управління майном та його санацію; |
· Примусову ліквідацію підприємства-божника; |
· Добровільну ліквідацію неспроможного підприємства під контролем кредиторів. |
Процес здійснення ліквідаційних процедур при банкрутстві включає: |
. Оцінку майна підприємства-банкрута. Така оцінка здійснюється на основі полної інвентаризації майна підприємства. Майно підприємства-банкрута підлягає реалізації з метою задоволення потреб кредиторів. |
2. Визначення ліквідаційної маси. Основу для формування ліквідаційної маси складають майнові активи. |
3. Вибір найбільш ефективних форм продажу майна. |
4. Забезпечення задоволення претензій кредиторів. |
5. Розробку ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією після повного задоволення всіх вимог кредиторів і передачу його у арбітражний суд. Якщо по результатах ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд виносить постанову про ліквідацію юридичної основи банкроту. Якщо у підприємства-банкрута достатньо майна для задоволення всіх потреб кредиторів, воно вважається вільним від боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. |
Мірова угода це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами о пролонгації строків оплати приналежних кредиторам платежів або зменшення сум боргу. |
Головна діюча особа у антикризовому управлінні підприємством-банкрутом арбітражний-управляючий, якого законодавець наділив відповідними правами і обовязками. |
Він має право: |
· Керувати підприємством-боржником і виконувати обовязки, визначенні законодавчими актами України для керівника підприємства. |
· Відстроняти, ящо це необхідно, керівника підприємства від виконання обовязків по управлінню підприємством-боржником, приймати на роботу і звільняти з роботи робітників у відповідності з законодавством про працю. |
· Розробляти план проведення зовнішнього антикризового управління майном боржника і організовувати його виконання; |
· Розпоряджатися майном боржника; |
· Скликати збори кредиторів (комітет), які приймають участь у антикризовому управлінні. |
· Виконувати інші передбаченні законом функції. |
Збори кредиторів вправі вносити зміни у затверджений план управління майном боржника і пропозиції по його реалізації, які після затвердження їх арбітражним судом повинні прийматися арбітражним керуючим до виконання. |