Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
Харкiвський національний унiверситет
ім. В.Н. Каразіна
Романенко Свiтлана Володимирiвна
УДК 316. 334. 2
управлiнське рiшення
як вид соцiальної дiяльностi
Спеціальність 22. 00. 07 –соціологія управління
Автореферат
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата соцiологiчних наук
Харкiв –2001
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова
Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник – доктор філософських наук, доцент
Гансова Емма Августівна,
кафедра соціології Інституту соціальних наук
Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, професор.
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент
Хижняк Лариса Михайлівна,
кафедра соціології праці та управління
соціологічного факультету
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, професор;
кандидат соціологічних наук, доцент
Лапшина Вікторія Леонідівна,
кафедра соціології
Національного університету внутрішніх справ, м. Харків.
Провідна установа – Інститут соціології НАН України (м. Київ),
відділ економічної соціології
Захист відбудеться “ _17__” ___квітня___ 2001 р. о .00 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д 64 051 15 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1 , ауд. 2 –).
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібіліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, майдан Свободи, 4).
Автореферат розісланий “_16_” ___березня___ 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Шеремет І.І.
загальна характеристика роботи
Актуальність розробки проблеми прийняття управлінського рішення визначається необхідністю систематизуючої діяльності під час кризи, розпаду старих громадських структур і утворення нових. За цих умов особливу значимість набуває управлінська діяльність як засіб упорядкування та організації зв‘язків, елементів, відносин в ефективно функціонуючі системи. Як показує історія становлення теорії управління і менеджменту, найбільш суттєві зміни в системах управління відбувалися на практиці під впливом кризових становищ. Іншими словами, сам розвиток управлінської теорії обумовлюється ситуаціями соціальної кризи, що робить теперішній момент доцільним для подібного дослідження.
Центральне місце в системі діяльності з управління належить процесу прийняття рішення. Саме цей вид управлінської діяльності привернув нашу увагу. Незважаючи на достатньо високий рівень розробленості проблеми прийняття рішення у вітчизняній і зарубіжній літературі, ця теорія не отримала загальносоціологічного трактування, яке відкриває нові можливості для подальшого її розвитку. Крім того, соціологічна інтерпретація теорії прийняття управлінського рішення заповнює існуючі прогалини в самій соціологічній науці, доповнює категоріальний апарат соціології важливими для реалізації її управлінсько-регулятивної функції категоріями.
Актуальність опрацювання даної проблеми пов’язана також із поширенням сфери застосування та дії теорії прийняття рішення. Зниження рівня державного регулювання економікою впливає на зміну соціального характеру рішень, які приймаються. Управлінське рішення стає соціальною діяльністю для все зростаючого числа суб’єктів, зокрема, для представників приватного бізнесу, учасників громадських рухів, організацій тощо. Практична значимість теми дослідження зростає також у зв’язку з підвищенням рівня ризику та відчутності наслідків від прийняття “невірних”рішень. Усі ці фактори пред’являють нові вимоги до суб’єкта прийняття управлінського рішення, що веде до виникнення нових заявок розвитку і реорганізації теорії, зміщення акценту з об’єктивної на суб’єктивну сторону процесу, що вивчається.
Актуальність звернення саме до теоретичного аспекту прийняття управлінського рішення пояснюється необхідністю структурування даної теорії в перехідний період, коли відбувається масштабна соціально-економічна реконструкція.
Вказані вище обставини визначають наукову, теоретичну і практичну актуальність обраної для дослідження теми.
Ступінь наукової розробки даної теорії достатньо високий. Сьогодні накопичена багата теоретична спадщина, яка дає змогу для дослідження різних аспектів процесу прийняття управлінського рішення.
Аналіз робіт з теорії прийняття рішення показує надзвичайну розрізненість та розірваність дослідницьких підходів. У добу взаємодії та взаємопроникнення наук ця теорія залишається роздрібленою, що негативно позначається на практичному її застосуванні. З одного боку, існує досить розроблений арсенал математико-кібернетичних методів, заснованих на ідеях “жорсткого раціоналізму”, які недостатньо враховують соціальні аспекти проблеми. З іншого боку, особливо за останні роки, з’явилось багато вітчизняних та зарубіжних видань, в яких спроби вивчення соціально-психологічного аспекту процесу прийняття управлінського рішення часто поєднуються з популістськими рекомендаціями. Усе це призвело до недовіри управлінців-практиків до існуючої теорії.
Засобом розв’язання проблем теорії прийняття рішення є міждисциплінарний підхід, який неодноразово застосовувався дослідниками в даній галузі. Однак основною перешкодою на цьому шляху стає те, що одні й ті ж категорії трактуються по-різному, навіть у близьких за своїм предметом науках, а в черговій міждисциплінарній концепції вони набувають ще одного нового змістовного значення.
Провідною проблемою даного дисертаційного дослідження є узагальнення існуючих теоретичних підходів до прийняття управлінського рішення та побудова загальної концепції прийняття рішення на базі соціології. Поєднання у межах загальної теорії представників різних наук утворює найбільш сприятливі умови для досліджень. Впровадження соціології в теорію прийняття рішення дозволяє уникнути надособистісного підходу та озброїти її відповідною методологією. З іншого боку, подібний синтез дає можливість сформувати нову соціологічну теорію, здатну узагальнити та зафіксувати суб’єктивні механізми діяльності керівників з прийняття рішень.
Дослідження проблеми прийняття управлінського рішення набуло широкого розповсюдження, починаючи з 50-х років ХХ ст. Її математико-кібернетичні аспекти містяться в роботах Р. Акоффа, С. Бира, Г. Саймона, Л.В. Канторовича, С. Янга, Х. Таха та ін. Однак технократичні ілюзії почали розвіюватись вже у 60-і роки, коли було помічено, що оптимальні за математичними критеріями рішення не завжди виявлялись ефективними для життєдіяльності підприємств та установ. Тому “жорсткий раціоналізм”стосовно теорії прийняття рішення був змінений на “поведінкову”парадигму.
Глибоко символічно, що однією з перших робіт, у якій було запропановано поглянути на процес прийняття рішення як на мистецтво, була робота Р. Акоффа, відомого раніше як прихильника та розробника методів дослідження операцій. У роботах П.К. Анохіна, Ю. Козелецького, Ф. Генова представлений психологічний аспект теорії прийняття рішення. Дослідники цього напрямку намагались обгрунтувати процес прийняття рішення, виходячи із особливостей психіки особи, котра приймає рішення, діяльності її мозку.
Погляд на процес прийняття рішення з боку теорії соціального управління міститься у роботах Слепенкова І.М., Аверіна Ю.П., Кхола Й., Гвішіані Д.М., Маркова М., Кравченка А.І., Радугіна А.А., Радугіна К.А. та ін. Найбільш близькими до нашого дослідження є роботи соціологів, філософів, управлінців, соціальних психологів з теорії прийняття рішення, теорії управління. Представники цього напрямку (Свенцицький А.Л., Дейнеко О.А., Афанасьєв В.Г., Абчук В.А., Бенерджи Р., Гурней Б., Екатеринославський Ю.Ю., Чумаченко Н.Г., Заботіна Р.І.) висували на перший план завдання формалізації процесу прийняття рішення та управління в цілому, визначення послідовного ряду процедур, які у сучасних умовах забезпечують оптимальне управління.
Окремо слід зупинитися на теорії управлінських рішень А.І. Пригожина. Управлінське рішення розглядалося ним не з техніко-організаційного, а з соціального боку, як один з елементів відносин керівництва –підлеглості, атрибут влади в організації. Це була одна з перших спроб привернути більш пильну увагу до процесу прийняття управлінського рішення як до вирішального та найзначнішого фактора ефективності управління.
Теоретико-методологічні основи вивчення процесу прийняття управлінського рішення як виду соціальної діяльності закладені в роботах М. Вебера, Т. Парсонса, Р. Мертона. Підходи до вивчення проблем мотивації, стимулювання і ціннісно-нормативного регулювання соціальної поведінки суб’єктів управлінської діяльності в соціологічному контексті містяться в роботах В. О. Ядова, А.Г. Здравомислова, І.М. Попової, О.О. Якуби, А.О. Ручки, Т.І. Заславської, Р.В. Ривкіної, Е.А. Гансової, Л.М. Хижняк, В.Г. Подмаркова. Актуальні проблеми управлінської поведінки розглядаються в дослідженнях В.М. Ворони, А.Г. Арсеєнка, В.Є. Пилипенка, Є.І. Суіменка.
Слід відзначити, що дана робота є спробою об’єднати різні підходи до вивчення процесу прийняття управлінського рішення, сформувати при цьому власний погляд на проблему та власний підхід до її вивчення.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом даного дисертаційного дослідження є управлінський персонал підприємств і комерційних організацій, який володіє правом прийняття рішень, що впливають на життєдіяльність об’єкта управління. Предмет дослідження –це соціальні та соціально-психологічні механізми управлінської діяльності керівників, яка спрямована на прийняття рішень, суб’єктивні і об’єктивні фактори, які впливають на ефективність рішень, що приймаються.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в новій інтерпретації прийняття управлінського рішення на підгрунті соціологічних теорій соціальної дії та соціальної поведінки, у формуванні соціологічної концепції, здатної зафіксувати суб’єктивний аспект процесу прийняття рішення.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення таких завдань:
Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. У визначенні концепції вивчення процесу прийняття управлінського рішення як виду соціальної діяльності в період глибинних соціально-економічних перетворень базою послужили теоретичні позиції та наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних спеціалістів у даній галузі.
Принципово важливими для нас стали теорії соціальної дії та соціальної поведінки, системний і структурно-функціональний підходи, теорія диспозицій, дослідження операцій; результати конкретно-соціологічних досліджень Інститутів соціології АН України і Росії, інших центрів і соціологічних служб України.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали: статистичні дані Одеського облстатуправління, у тому числі дані про основні економічні показники діяльності підприємств різних форм власності, а також результати конкретно-соціологічних досліджень, здійснених безпосередньо автором.
Основним методом одержання емпіричної інформації було обрано анкетне опитування керівників підприємств різних форм власності м. Одеси, яке проводилося в 1997-1998 рр. (обсяг вибірки - 369 респондентів). Для аналізу емпіричної інформації застосовувалися кореляційний, факторний та кластерний аналізи тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Новизна даної розробки полягає:
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до теорії прийняття управлінського рішення і аналізу факторів, що впливають на ефективність прийняття управлінського рішення в сучасних соціально-економічних умовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження є складовою частиною планової теми “Українське суспільство в умовах трансформації пострадянського соціокультурного простору (регіональний аспект)”, над якою працює колектив кафедри соціології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Тема дисертації “Управлінське рішення як вид соціальної діяльності”прийнята на засіданні кафедри соціології 4 вересня 1997 р. і затверджена Вченою Радою університету 14 вересня 1997 р.
Науково-практичне значення роботи визначається актуальністю теми, новизною дослідження обраної проблеми, недостатністю існуючого рівня наукової розробленості і полягає в тому, що:
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були повідомлені автором на міжнародних, міжрегіональних і міжвузівських конференціях і семінарах, зокрема, на: Міжнародному симпозіумі “Психологічне забезпечення підприємництва”(Одеса, 1995); конференції молодих вчених “Сучасний стан і перспективи розвитку гуманітарних наук”(Одеса, 1997); Міжнародній літній школі молодих дослідників і викладачів соціальних дисциплін “Суспільство в перехідний період: межі соціальної інженерії”(Харків - Ялта, 1998); на засіданні методологічного семінару кафедри соціології праці та управління соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 7 наукових працях.
Структура роботи обумовлена цілями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (290 позицій). Зміст роботи викладено на 169 сторінках комп’ютерного тексту, проілюстровано у 4 таблицях, 8 малюнках.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження; визначається ступінь наукового опрацювання проблеми; формулюється мета і завдання дослідження, його об’єкт і предмет; визначаються теоретико-методологічні засади й емпірична база дослідження, обгрунтовується наукова новизна отриманих результатів; формулюється теоретичне і практичне значення результатів, а також форми їх апробації.
Перший розділ дисертаційного дослідження - “Методологічні проблеми теорії прийняття управлінського рішення”- присвячений аналізу існуючих концепцій теорії прийняття рішення та розробці власної версії цієї теорії на базі соціології.
Методологія теорії прийняття рішення практично не висвітлена в науковій літературі. Розвиваючись у складі різних наук, теорія прийняття рішення запозичила в них ті або інші методологічні підстави, які важко зв'язуються в єдину базу.
Проте, теорія прийняття рішення як дисципліна, що відповідає всім критеріям науковості та спирається на методи досліджень і результати багатьох, інколи віддалених галузей знання, може розвиватися далі в рамках міждисциплінарної методології. Зі спробами об'єднати існуючі підходи на базі соціології і пов'язаний перший розділ нашої роботи, в якому обгрунтовується необхідність такого синтезу, обираються його тип і базова дисципліна.
Теорія прийняття управлінського рішення розглядається нами як проблемна теорія, яка виникла в результаті синтезу математико-кібернетичних методів і теорії управління. Базою такого синтезу була обрана соціологічна поведінкова парадигма, відповідно до якої прийняття управлінського рішення являє собою мотивовану, раціональну дію у межах соціальної організації.
Далі висвітлюються монодисциплінарні погляди на теорію прийняття рішення, зокрема з позиції філософії, загальної теорії систем, теорії організацій, математики, кібернетики, спеціальних математико-кібернетичних теорій (дослідження операцій, методів багатокритеріальної оптимізації), теорії управління і менеджменту, психології. Розглядаються також й існуючі раніше спроби міждисциплінарного синтезу, зокрема підхід, що позначений нами як соціотехнологічний. Він містить у собі роботи соціологів, філософів, управлінців, соціальних психологів у рамках теорії соціального управління. Розкриваються ідеї управлінського циклу і здійснено спробу побудови алгоритму процесу прийняття управлінського рішення.
За цим розглядається соціологічний аспект прийняття управлінського рішення, здійснюється пошук соціальних чинників, що впливають на ефективність процесу прийняття рішення. З цією метою детально проаналізовані різноманітні авторські варіанти теорії соціальної дії і соціальної поведінки, починаючи з М. Вебера, Т. Парсонса, і закінчуючи постмодерністськими підходами. Дається визначення поняття “прийняття управлінського рішення”. Побудовано схему процесу прийняття управлінського рішення на рівні підприємства як соціально-економічної організації.
Відправною точкою дослідження стала установка на те, що суб'єкт прийняття управлінського рішення являє собою особистість, що має соціальні якості, сукупність поведінкових рис, які неминуче впливають на процес прийняття рішення. Далі, розглядаючи поняття “дія”, “діяльність”, “поведінка”, “соціальна дія”, “соціальна діяльність”, “соціальна поведінка”у їх історико-теоретичній еволюції було сформульовано інтегральне визначення управлінського рішення.
Прийняття управлінського рішення - вид соціальної поведінки, який орієнтований на цілі-цінності організації і сполучає у собі суб'єктивні та об'єктивні фактори. Суб'єктивний фактор можна інтерпретувати як диспозиційну структуру особистості і систему фонових очікувань суб'єкта прийняття управлінського рішення, які регулюють процес прийняття рішення в соціальному середовищі і спроможні підвищити результативність цього процесу у випадку, коли диспозиції і фонові очікування суб'єкта однаково орієнтовані з цілями-цінностями організації, і знизити, коли орієнтації не збігаються.
Дане визначення дозволило побудувати таку схему управлінського рішення. Початкова інформація про стан керованого об'єкта дозволяє окреслити коло проблем що виникають, потреб у нововведеннях. Під їх впливом виникає мотив, який надалі активізує збір інформації по суті проблеми, що виникла, та повернення до стереотипів подібних рішень, що зберігаються в пам'яті суб’єкта прийняття рішення. Завдяки цьому формується вже цілком визначена ціль і декілька варіантів можливих рішень назрілої проблеми, виникає необхідність оцінити альтернативи і вибрати з наявних варіантів один. На цьому етапі в дію включаються диспозиційна структура особистості суб'єкта управлінської діяльності і фонові очікування, які й вирішують це завдання. Далі відбуваються організаційні дії: узгодження і ствердження рішення, визначення програми дій, організація здійснення рішення, впровадження, одержання результату, його оцінка. У випадку одержання незадовільних результатів (розбіжностей з поставленою ціллю), виникає додаткова мотивація до корекції попереднього рішення.
Існуючі підходи до вивчення процесу прийняття управлінського рішення розглядаються далі крізь призму категорій “оптимальність”і “ефективність”. Трактування процесу прийнятя рішення як виду соціальної діяльності дозволяє розвести ці поняття і дати їм достатньо чіткі визначення. Оптимальним є рішення, що здебільшого сприяє досягненню раціонально поставленої мети.
Управлінське рішення як вид соціальної діяльності ефективне, якщо:
При цьому максимальна ефективність прийнятих рішень можлива тільки за умови, якщо:
Суб'єкт управлінського рішення - це індивід, наділений відповідними повноваженнями, який несе адміністративну або юридичну відповідальність за прийняті організаційно-господарські рішення; крім вище сказаного, це - індивід, наділений цілою системою особистісних характеристик: таких як політичні й ідеологічні цінності, схильність до ризику або авторитарності, минулий господарський досвід і т.д.
Правила прийняття рішення - це критерії (формальні або неформальні), якими керується особа, що приймає рішення; критерії, які встановлюють процедуру перетворення альтернативного проекту в рішення, обов'язкове для даної організації.
Прийняття управлінського рішення як вид мотивованої поведінки в межах соціальної організації передбачає врахування сформованої системи різноманітних норм. Насамперед, керівникові передписані певні функції, сукупність прав і обов'язків, цілей діяльності, пропонується визначений режим і засоби виконання цих функцій, критерії оцінки результатів прийнятих рішень, передбачаються відповідні стимули і санкції. Сукупність цих регуляторів і складає ціннісно-нормативну систему управлінської діяльності, надає їй стійкість, стабільність, підкоряє організаційним завданням.
Встановлено, що, з одного боку, норми (як законодавчі, так і соціальні) є обмеженнями і розпорядженнями визначеної уяви дій, але з іншого боку, - лишають і широкий ряд припустимих варіантів дії, тим більше, що керівник, як правило, діє самостійно, спираючись на свої власні переконання. Ці варіанти дій обумовлюються декількома видами факторів: економічно-раціональними (розрахунок на досягнення матеріальної вигоди); ціннісно-нормативними (відповідність основним організаційним нормам); індивідуальними особливостями особистості.
Фактори, які впливають на ефективність процесу прийняття рішення, були угруповані наступним чином: природні властивості індивіда, його індивідуально-психологічні особливості; система потреб, мотивів, інтересів; система управління особистістю.
Далі узагальнена система категорій теорії прийняття рішення на базі соціології, складено словник найчастіше використовуваних з них, таких як “соціальне”, “цінності”, “норми”, “ціль”, “мотив”, “стимул”, “соціальний простір”, “соціальна організація”, “ефективність”, “оптимальність”тощо.
Особливості поданих формулювань містяться в наступному.
У другому розділі - “Теоретичні аспекти оптимізації управлінського рішення в сучасних економічних умовах”- продовжується дослідження критеріїв ефективності управлінських рішень на прикладі даних соціологічного опитуванння, проведеного в 1997-1998 рр. серед керівників підприємств різноманітних форм власності м. Одеси. Як приклад, дія теорії прийняття рішення була розглянута в економічній сфері, оскільки економіка є фокусом трансформаційних процесів у суспільстві, дозволяє виявити основні проблеми управління в цілому і процесу прийняття управлінського рішення зокрема.
У зв’язку з цим, подана характеристика регіональних економічних умов як фактора, що впливає на ефективність управлінських рішень. Розглянуто основні статистичні показники і проведено порівняльний аналіз економічної діяльності підприємств різноманітних форм власності.
Далі містяться матеріали соціологічного опитуванння, проведеного автором. Відповідно до цілей дослідження вирішувалися такі завдання:
Результати емпіричного дослідження факторів, що впливають на ефективність рішень, які приймаються, підтвердили правомірність і коректність обраного теоретичного підходу до їх вивчення. Вдалось виокремити економічні фактори (об’єктивні) від суб’єктивних і соціальних, виявити якості суб’єкта управління, які надають можливість підвищити якість рішень, що приймаються, абстрагуючись від сфери діяльності, загальної економічної ситуації в галузі, в країні і т.д. Оскільки саме цей аспект є, з одного боку, найменш дослідженим, а з другого, найбільш цінним для різноманітних дослідницьких та освітніх програм в галузі менеджменту.
Аналіз об'єктивних умов показав, що соціальний простір прийняття управлінських рішень залишається складним. Економічна ситуація в Україні близька до екстремальної, і за таких умов керівникам випадає приймати рішення, що підтримують стабільність керованої системи. Недосконалість законодавства, протидія державних чиновників породили дуже раціональне ставлення до існуючої ситуації, що сприяє зниженню рівня легітимності управлінської і підприємницької діяльності. Це означає, що існує гостра необхідність у реформуванні державної соціально-економічної політики таким чином, щоб з'явилися не тільки стимули для зародження інноваційного високотехнологічного менеджменту в Україні, але і можливості для його розвитку.
Вивчення орієнтацій керівників під час прийняття рішення засвідчило, що теперішня ситуація усвідомлюється ними як те, що значніше впливає на рішення, ніж їх суб'єктивні можливості. Таким чином, особиста активність відходить на друге місце.
Дослідження суб'єктивних умов прийняття управлінських рішень виявило, що існують деформації в мотивації суб'єкта управлінської діяльності, викликані наступними протиріччями: між новою соціально-економічною ситуацією й управлінцями, що сформувались у старих умовах; між орієнтаціями керівника і нормами колективу; між ускладненням соціально-економічних технологій і відмовою використовувати сучасні наукові знання в галузі соціології, соціального управління.
Уявлення про ефективність рішень дозволили виділити декілька типів сприйняття керівниками факторів ефективності. Це - “швидкодія, заснована на управлінському досвіді”, “оптимізація”і “ступінь глибини перетворення у структурі об'єкта керування”. Головними суб'єктивними причинами, які визначають ефективність прийняття рішення, на думку автора, виступають:
Підтвердилася гіпотеза про вплив форми власності очолюваного підприємства на оцінку їх керівниками факторів ефективності. Наприклад, вдалося встановити, що керівники підприємств державної форми власності зневажають “наслідками”прийнятих рішень. Була отримана система показників ефективності процесу прийняття рішення з урахуванням форми власності підприємства.
Міра суб’єктності рішень, що приймаються виражена: як показник концентрації зусиль по інтенсифікації діяльності очолюваної організації; як неминучий наслідок ставлення до процесу прийняття рішення як до мистецтва; як показник підприємницької активності суб'єкта прийняття рішення.
До об'єктивних факторів, що впливають на процес прийняття рішення, відносяться:
Мотивація управлінської діяльності керівників, що приймають рішення, залежить від форми власності очолюваного підприємства. Для керівників державних підприємств характерна ідеалізація цінностей (“самостійність”, “можливість впливати на економічну політику”). Керівники приватних і колективних підприємств ставлять перед собою більш раціональні цілі (“збільшення прибутку”, “можливість допомогати організаціям і людям”).
Структура зв'язків між мотивами прийняття управлінського рішення дозволяє виділити такі фактори: “мотив служіння справі”; “мотив колективістської свідомості”; “потреба в меценатстві”, “бути затребуваним”; “мотив глобального економічного мислення”; “власної значимості”.
Сукупність опитаних за ознакою “мотиви прийняття управлінського рішення”розпадається на кластери, які можна визначити як “мотиваційні типи керівників”.
Перший тип був визначений нами як “екстернали або орієнтовані на зовнішні соціальні цілі”. Кореляція з ознаками “вік”, “форма власності”та “стаж роботи на посаді”показує, що це керівники переважно приватних підприємств, старшого віку, найбільш досвідчені.
Другий тип –“інтернали або орієнтовані на власний успіх”–це молоді керівники приватних підприємств із найменшим стажем роботи на посаді.
Також був виділений тип “раціональних підприємців”, які орієнтовані на “інтереси та цілі підприємства”та “можливість діяти самостійно”. Це керівники державних і колективних підприємств середньої вікової групи зі значним стажем роботи на посаді.
“Перехідний”або “невизначений”тип, для представників якого характерне переусвідомлення мотивів власної діяльності: націленність на отримання високих заробітків змінюється прагненням осягти змістовний бік управлінської діяльності. Це представники середньої вікової групи з невеликим стажем роботи на посаді.
Таким чином, можна припустити, що мотиваційно-змістовна і ціннісно-орієнтаційна структура поведінки кожного керівника в процесі управління перебуває у стані безперервної еволюції. Але при цьому кожна внутрішня мотиваційна еволюція знаходиться під впливом соціально-економічних процесів, які в свою чергу формують загальний фон, спрямованість, характер розвитку всіх направляючих факторів соціальної поведінки.
ВИСНОВКИ
У висновках дисертації підбито підсумки, узагальнено результати дисертаційного дослідження управлінського рішення як виду соціальної діяльності, визначено напрямки подальшого наукового вивчення проблеми та можливості використання результатів у практиці соціального управління.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формуванні соціологічної концепції прийняття управлінського рішення, яка здатна поєднати існуючі розробки (у межах математики, психології, кібернетики) даної проблеми та виявити соціальні аспекти процесу прийняття управлінського рішення.
Доведено доцільність та коректність розгляду управлінського рішення як виду соціальної діяльності. Змістовно це поняття може бути визначене як вид соціальної поведінки, орієнтованої на цілі-цінності організації.
Встановлено, що таке розуміння дозволяє виділити суб’єктивні фактори процесу прийняття рішення, які можуть бути проінтерпретовані як диспозиційна структура особистості і система фонових очікувань, що регулюють процес прийнятя рішення в соціальному середовищі. Ці фактори здатні підвищити результативність процесу у випадку збігу їх орієнтації з цілями-цінностями організації та знизити - у випадку протилежної спрямованості.
Узагальнена та доповнена система категорій теорії прийняття рішення за рахунок наповнення базових понять соціальним змістом.
Розроблені теоретична та емпірична типології мотивів, цілей та цінностей управлінської діяльності.
Встановлені суб’єктивні та об’єктивні фактори, які впливають на ефективність процесу прийняття управлінського рішення, їх диференціація у залежності від особистісних характеристик суб’єкта прийняття рішення.
Виявлені розбіжності в оцінці суб’єктивних та об’єктивних факторів прийняття рішень, а також мотивації суб’єктів управлінської діяльності у залежності від форм власності очолюваних підприємств.
Розроблена система показників для оцінки ефективності процесу прийняття рішення.
Публікації
Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 7 наукових працях: 5 статтях та 2 тезах доповідей:
Анотація
Романенко С.В. Управлінське рішення як вид соціальної діяльності. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.07 –соціологія управління. - Харківский національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2001.
Дисертаційне дослідження присвячено вивченню соціальних механізмів процесу прийняття управлінського рішення. Містить аналіз теоретико-методологічних засад теорії прийняття рішення, вивчення специфіки процесу прийняття управлінського рішення у сучасних економічних умовах. Доведено, що методологічна основа даної теорії необхідна для цілісності теорії прийняття рішення, її практичного застосування, а також для втілення в соціологічну теорію та практику основних ії положень. Побудовано систему категорій теорії прийняття рішення, яка дозволяє поєднати існуючі підходи та методи, а також поповнити категоріальний апарат соціологічної науки.
Емпіричне застосування результатів теоретичної розробки дозволило: побудувати типологію мотивів, цілей і цінностей управлінської діяльності, встановити суб’єктивні і об’єктивні фактори, які впливають на ефективність процесу прийняття управлінського рішення, їх диференціацію в залежності від особистісних характеристик суб’єкта прийняття рішення; виявити розбіжності в оцінках суб’єктивних і об’єктивних факторів прийняття рішення, а також мотивації суб’єктів управлінської діяльності в залежності від форм власності очолюваних підприємств; розробити систему показників для оцінки ефективності процесу прийняття рішення.
Ключові слова: управлінське рішення, управлінський персонал, управлінська діяльність, соціальний механізм процесу прийняття управлінського рішення, ефективність і оптимальність управлінського рішення, фактори ефективності.
annotation
Romanenco S.V. Managerial decision as a kind of social activities. - Manuscript.
Thesis for the scientific degree of candidate of sociological sciences by the speciality 22.00.07 –sociology of management. –Kharkiv National University. - Kharkiv, 2001.
The thesis research is devoted to the study of social mechanism of the process of making managerial decision, contains analysis of theoretical and metodological bases of the theory of making decision and the studing of the specific of the process of making managerial decision in modern economic conditions. It has been proved that metodological bases of this theory is necessary for practical useage, and for implementation its basic notions into sociological sciences and practic. The author has constructed category’s system, which is allow to combine the methodes of making decision and to add of categories of sociological sciences.
The empirical compliment of theoretical results allowed: to construct typology of motives, aimes and values of managerial activities; to set the subjective and objective factors, which is influences on effectiveness of the process of making managerial decision, on differentiations of this factors depending on private characteristics of subject of managerial activities; to display the distinctions at evaluate of the subjective and objective factors of making decision and motivities of the subjects of managerial activities depending on forms of properties leading companies; to create the system of indicators for evaluate of effectiveness of the process of making decision.
Key words: managerial decision, managers, managerial activities, social mechanism of the process of making managerial decision, effectiveness and optimaleness of managerial decision, factors of effectiveness.
Аннотация
Романенко С.В. Управленческое решение как вид социальной деятельности. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.07 –социология управления. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 2001.
Диссертационное исследование посвящено изучению социальных механизмов процесса принятия управленческих решений. Содержит анализ теоретико-методологических основ теории принятия решения, изучение специфики процесса принятия управленческого решения в современных экономических условиях.
Принятие управленческого решения в современных условиях –проблема чрезвычайно актуальная в связи с возрастающей ролью процесса управления как фактора стабилизации общества и его институтов в период трансформации. Социологическая теория принятия решения –дисциплина, которая необходима для обучения и повышения квалификации руководящих кадров.
В исследовании основное внимание уделяется изучению социальных и социально-психологических механизмов деятельности руководителей по принятию решений. Подобная позиция близка концепции социального управления. На её основе выработан социологический подход к теории принятия решения. Построена система категорий теории принятия решения, позволяющая объединить существующие методы и подходы, а также дополнить категориальный аппарат социологической науки категориями, важными для реализации управленческо-регулятивной функции социологии.
Принятие управленческого решения рассматривается как вид социально-экономического поведения, ориентированного на цели-ценности организации, сочетающий в себе субъективные и объективные факторы. Субъективные факторы интерпретируются как диспозиционная структура личности и система фоновых ожиданий субъекта принятия управленческого решения, регулирующие процесс принятия решения в социальной среде. Успешность процесса принятия управленческого решения зависит от того, насколько эти факторы совпадают с целями-ценностями управляемой организации.
Эмпирическое воплощение результатов теоретической разработки позволило: построить типологии мотивов, целей и ценностей управленческой деятельности; установить субъективные и объективные факторы, влияющие на эффективность процесса принятия управленческого решения, их дифференциацию в зависимости от личностных характеристик субъекта принятия решения; выявить различия в оценке субъективных и объективных факторов принятия решений, а также мотивации субъектов управленческой деятельности в зависимости от форм собственности и хозяйствования возглавляемых предприятий; разработать систему показателей для оценки эффективности процесса принятия решения.
Изучение ориентаций руководителей в процессе принятия решения показало, что нынешняя ситуация осознается руководителем как то, что влияет на принятие решения в большей степени, чем его субъективные возможности. Таким образом, личностная активность уходит на второе место. Исследование субъективных условий принятия управленческих решений продемонстрировало существующие деформации в мотивации субъекта управленческой деятельности, вызванные противоречиями: между новой экономической ситуацией и управленцами, сформировавшимися в прежних условиях; между ориентациями руководителя и нормами коллектива; между усложнением социально-экономических технологий и отказом использовать современные научные знания.
Представления руководителей об эффективности решений позволили выделить несколько типов восприятия факторов эффективности. Это - “быстродействие, основанное на управленческом опыте”, “оптимизация”и “глубина преобразований в структуре объекта управления”. В качестве главных субъективных причин, влияющих на эффективность процесса принятия решения выдвигаются: управленческий опыт и навыки, приобретенные благодаря образованию и обучению; умение действовать по обстоятельствам; иррациональные компоненты, такие как чутьё, интуиция; владение информацией; умение искусно сочетать рациональный и иррациональный подходы к процессу принятия решения; высокий профессионализм.
Анализ объективных факторов, влияющих на процесс принятия решения, позволил сгруппировать их следующим образом: экономическая среда; способность организации адаптироваться к неблагоприятной среде; способность организации мобилизировать внутренние социальные ресурсы; внешняя поддержка; специфика сферы деятельности; локализация сферы деятельности в государственном социальном пространстве.
Изучение мотивации управленческой деятельности показало зависимость её от формы собственности возглавляемого предприятия. Для руководителей государственных предприятий характерна идеализация таких ценностей, как “самостоятельность”, “возможность влиять на экономическую политику”. Руководители частных и коллективных предприятий ставят перед собой более рациональные цели (“увеличение дохода”, “возможность оказывать помощь организациям и людям”).
Структура связей между мотивами принятия управленческого решения позволяет выделить следующие факторы: мотив служения делу; мотив коллективистского сознания; потребность в меценатстве, быть востребованным; мотив глобального экономического мышления; собственной значимости.
Ключевые слова: управленческое решение, управленческий персонал, управленческая деятельность, социальный механизм процесса принятия управленческого решения, эффективность и оптимальность управленческого решения, факторы эффективности.