Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Основи самостійного вивчення курсу загальної психології

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 19.5.2024

PAGE  255

                           Міністерство освіти та науки України

                       Криворізький державний педагогічний     університет

                        Кафедра загальної та вікової психології

    

                                       

                                                                                           Шамне А.В.

              ОСНОВИ     САМОСТІЙНОГО      ВИВЧЕННЯ      КУРСУ       

                                        ЗАГАЛЬНОЇ   ПСИХОЛОГІЇ    

                                    

                                    НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ  ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ

                                    ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ       НАВЧАЛЬНИХ      ЗАКЛАДІВ

                                         

                                                          

                                              

                                                   Кривий Ріг

                                         «Видавничий дім»

                                                       2008

УДК 159.9 (076.5)

Шамне А.В. Основи самостійного вивчення курсу загальної психології : навчально-методичний посібник  для  студентів вищих  педагогічних  навчальних  закладів .−Кривий Ріг: Видавничий дім,2008.−255 с.

 ISBN 966-8019-48-2

Навчально-методичний посібник  призначений для ґрунтовного самостійного оволодіння навчальним курсом «Загальна психологія» студентами денного та заочного відділень вищих педагогічних навчальних закладів.  У  посібнику наведено    питання для підготовки та дискусій , рекомендована література, загальні   дані про зміст  базових тем та методичні рекомендації по їх теоретичному вивченню .Представлено методики, тести, лабораторні     завдання, вправи та  практичні   задачі       для самостійної роботи різних рівнів складності , що дозволяють поглибити теоретичні знання , засвоїти практичні прийоми та навички.   Посібник передбачає  можливість вибору  теоретичних та практичних завдань,  які відповідають рівню   інтелектуальної активності (репродуктивна або продуктивна чи творча), пізнавальним здібностям, інтересам та потребам студентів.   

Навчально-методичний посібник   буде корисним для викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, вчителів загальноосвітніх шкіл та практичних психологів.

 Рецензенти :  Устименко С.Ф., кандидат психологічних наук, доцент

               Чумак В.І.,    кандидат психологічних наук, доцент

Ухвалено   до друку на засіданні кафедри загальної та вікової психології КДПУ

(протокол №  3 від   30.10. 2008р.)

 ISBN 966-8019-48-2                                                                           © А.В.Шамне,2008

                                                             Зміст

 Загальні положення……………………………………………………………………………   3-5  

Структура та зміст посібника……………………………………………………………………5-8

Методичні  поради щодо організації самостійного опрацювання  курсу

«Загальної  психології» ………………………………………………………………………….   8-15                             

Змістовий модуль 1 Вступ до психології ……………………………………………………   1 4-57

Тема 1. Загальна характеристика психології як науки………………………………………… 14-21  

Тема 2. Історія становлення психології як науки………………………………………………….22-29  

Тема 3.Мозок і психіка………………………………………………………………………………30-37

Тема 4. Методи психологічних досліджень………………………………………………. ………37-48

Тема 5. Філогенез та антропогенез психіки…………………………………………………………49-57

Змістовий модуль 2. Психологія особистості та діяльності. …………………… …………….57-93

Тема1. Особистість, її структура і прояви. Концепції джерел активності особистості ………    .58-72

Тема 2. Потребово-мотиваційна сфера особистості………………………………………………  .73-79

Тема 3. Загальна характеристика діяльності людини. ………………………………………………80-93

Змістовий модуль 3. Увага та когнітивні  процеси……………………………………………….93-169

Тема1.Увага. ……………………………………………………………………………………………94-104

Тема 2.Відчуття………………………………………………………………………………….. ……104-114

Тема3. Сприймання…………………………………………………………………………………….115-128

Тема 4. Пам’ять ………………………………………………………………………………………   128-142

Тема 5. Мислення ……………………………………………………………………………………….142-157

Тема 6. Уява……………………………………………………………………………………………   157-169

Змістовий модуль 4. Емоційно-вольова сфера та індивідуально-типологічні властивості людини…………………………………………………………………………………………………..169-240

Тема 1. Емоції та почуття……………………………………………………………………………….170-185

Тема 2. Воля …………………………………………………………………………………………….185-198

Тема 3 Темперамент…………………………………………………………………………………….98-213

Тема 4 Характер ………………………………………………………………………………………   213-229

Тема 5 Здібності………………………………………………………………………………………….229-240

Додатки

Орієнтовний перелік питань для самоперевірки рівня теоретичних знань…………………………240-242

Приклади розв’язування задач………………………………………………………242-245      

 

                                     

                                               

                                                           Загальні положення  

Результативність навчання у ВНЗ значною мірою залежить від ефективності самостійної учбової діяльності студентів. Впровадження  в Україні  європейських норм та стандартів освіти підвищує значущість самостійного опрацювання студентами психолого-педагогічних  навчальних дисциплін. Курс загальної психології є базовим для  їх вивчення . Він  спрямований на засвоєння фундаментальних понять цієї науки та розуміння універсальних психологічних закономірностей,  сприяє набуванню знань і умінь, які необхідні майбутньому вчителеві в професійній діяльності. Предметний зміст програми передбачає оволодіння науковим психологічним знанням, ознайомлення з психологією як наукою, її структурою, категоріями, принципами , формування   професійного образу  мислення студентів. Крім вищезазначеного, вивчення курсу надає можливість студентам регулювати власну поведінку, керувати власним психічним станом, цілеспрямовано займатися професійним удосконаленням та поширювати власну ерудицію.

Метою курсу є створення загальнотеоретичної бази для успішного вивчення подальших теоретичних, практичних і прикладних навчальних курсів психолого-педагогічного циклу, озброєння  майбутніх педагогів фундаментальними теоретичними знаннями психологічних закономірностей та понять, уміннями аналізувати психологічні ситуації та виконувати експериментальні проби. Все це має бути базою для подальшого успішного вивчення курсів вікової, педагогічної, соціальної психології та багатьох інших професійно значущих для майбутнього  педагога   навчальних курсів.

Сучасна система освіти України переживає етап реформування у напрямку впровадження європейських норм та стандартів освіти . Перехід  до динамічної ступеневої системи підготовки спеціалістів різного освітнього та кваліфікаційного рівня та впровадження модульної системи навчання передбачає збільшення значення самостійних форм освоєння студентами навчального матеріалу , більш цілеспрямоване  опрацювання та засвоєння ними знань , умінь та навичок , які сприятимуть професійному становленню , самоактивності та самореалізації їх як  майбутніх спеціалістів.  Модульне навчання — процес засвоєння навчальних модулів в умовах повного дидактичного циклу, який включає мету і завдання, мотивацію на якісне засвоєння, зміст (навчальний модуль), методи і форми прямої, опосередкованої та самостійної навчально-пізнавальної діяльності, корекцію, самооцінку й оцінку результатів засвоєння знань, умінь та навичок, що входять до його структури. За таких умов зменшується частка прямого, зовні завданого інформування і розширюється застосування інтерактивних форм та методів повноцінної самостійної роботи студентів під керівництвом викладача.

  Попри наявність великої  кількості теоретичної, практичної та методичної літератури, недостатнім залишається актуальне на сьогодні методичне забезпечення самостійного вивчення  модульного курсу загальної психології або окремих його тем студентами денної та заочної форм навчання. У поєднанні із явищем бурхливого накопичення знань сучасною психологічною наукою це обумовлює актуальність підготовки навчального посібника для самостійного засвоєння студентами педагогічних та психологічних спеціальностей основ курсу загальної психології. Посібник призначений для ґрунтовного самостійного оволодіння змістом курсу загальної психології , який викладається на профільних факультетах педуніверситетів, інститутів, коледжів; інститутів та факультетів післядипломної освіти (спеціальності «Психологія», «Практична психологія», «Соціальний педагог» тощо ) . Він  адресований  викладачам і студентам денної та заочної форм навчання   , учням старших класів ,  а також практичним психологам ,соціальним педагогам  та вчителям шкіл , спеціалістам , які використовують психологічні знання у своїй роботі та прагнуть їх удосконалити .

Посібник є  спробою надати  їм допомогу  у поглибленому самостійному опрацюванні  та  вивченні основ психології , які не можуть бути  засвоєні без систематичної та цілеспрямованої самостійної роботи  . Крім того, самостійне виконання практичних завдань активізує , закріплює та конкретизує теоретичні знання , отримані студентами на лекціях та шляхом самостійного вивчання спеціальної літератури .

 

  Основні завдання самостійного вивчення курсу загальної психології :       

1.Отримати  системні загально психологічні знання, уміння та навички, засвоїти  основні поняття психології та  універсальні психологічні закономірності,ознайомитися з публікаціями та наробками сучасних досліджень з загальної психології.

2.Сформувати уміння використовувати  теоретичні знання  для аналізу, оцінки і прогнозування поведінки людини.

3.Сформувати навички проведення психологічних досліджень на основі використання об’єктивного спостереження,  експерименту , психодіагностичних  методів(анкетування,тестування тощо)

4.Сформувати  установку на  необхідність поглиблення  психологічних знань для розуміння вчинків учнів, їх психічного стану, для аналізу педагогічної взаємодії.

5.Конкретизувати та поглибити знання про власні психологічні особливості , сформулювати шляхи особистісного та професійного    самовдосконалення.

Процес   самостійного вивчення курсу загальної психології    передбачає оволодіння студентами  базовими теоретичними знаннями  за основними темами курсу(табл. №1)

                                                                                                                    Табл.№1                                                                         Розподіл годин, відведених на самостійну роботу по вивченню базових тем курсу(в межах залікового

Тема

Кількість годин, відведених на:

Лекції

Семінарсько-практичні заняття

Самостійну роботу

Змістовий модуль 1.  Вступ до психології.

Тема 1. Загальна характеристика психології як науки

2

2

3

Тема 2. Історія становлення психології як науки

2

2

4

Тема 3.Мозок і психіка.

1

1

1

Тема 4. Методи психологічних досліджень.

1

2

2

Тема 5. Філогенез та антропогенез психіки

2

2

3

Змістовий модуль 2. Психологія особистості та діяльності.

Тема1. Особистість, її структура і прояви.

1

1

4

Тема 2.Концепції джерел активності особистості

1

1

4

Тема 3. Потребово-мотиваційна сфера особистості.

2

2

4

Тема 4. Загальна характеристика діяльності людини.

3

2

1

4

Змістовий модуль 3. Увага та когнітивні процеси.

Тема1.Увага.

2

2

3

Тема 2.Відчуття.

2

         1

3

Тема3. Сприймання

2

         1

3

Тема 4. Пам’ять

3

3

Тема 5. Мислення

3

         2

4

Тема 6. Уява

1

3

Змістовий модуль 4. Емоційно-вольова сфера та індивідуально-типологічні властивості людини

Тема 1. Емоції та почуття

2

1

3

Тема 2. Воля.

1

3

Тема 3 Темперамент

2

3

Тема 4 Характер

2

3

Тема 5 Здібності

2

         1

3

Всього годин

36

       18

63

                                 Зміст та структура посібника

       Представлений навчальний посібник відображає структуру підручників та навчальних посібників з загальної психології на сучасному етапі її розвитку,а також   модульну побудову навчальної програми курсу, розраховану на 108 годин.      Зміст теоретичного курсу навчальної дисципліни наведений у базових  підручниках та відповідних методичних рекомендаціях кафедри загальної та вікової психології.  Даний посібник є практикумом, спрямованим на створення умов для самостійного професійного самовдосконалення студентів шляхом самоперевірки ними індивідуального рівня опрацювання теоретичного та практичного матеріалу кожного модуля. Методичні  рекомендації для самостійного опрацювання підготовлені відповідно до навчального плану і  складаються з чотирьох модулів:  

1) Змістовий модуль 1.  «Вступ до психології». 

2).Змістовий модуль 2  «Психологія особистості та діяльності»

3). Змістовий модуль 3 « Увага та когнітивні процеси»

4). Змістовий модуль 4 «Емоційно-вольова сфера та індивідуально-типологічні властивості людини »

Кожен модуль поділений на окремі теми , які розкривають зміст курсу(табл.№1) .

             Отже,до структури посібника входять  такі  розділи:

  •  вступ до психології, в межах якого студент має самостійно засвоїти  зміст поняття «психіка», етапи еволюції психіки у філогенезі та специфіку антропогенезу, методологічні принципи та методи дослідження у загальній психології,
  •  загальна характеристика діяльності,її структури,змісту ,видів тощо
  •  психологічний аналіз особистості та її проявів,
  •  пізнавальні процеси(увага, пам’ять,мислення ,відчуття,сприймання) та їх характеристика,
  •  психологічна характеристика емоційно-вольової сфери особистості,
  •  індивідуально-типологічні властивості людини (темперамент,характер,

здібності).

             Запропоновані в посібнику завдання складаються з двох типів: теоретичні та практичні. Кожен з них представлений трьома рівнями: репродуктивним, продуктивним, творчим.  В межах теми бажано виконати завдання як теоретичного так і практичного блоку. Самоперевірка власної теоретичної підготовленості є запорукою ефективності виконання практичних завдань.

    Студент має свободу вибору  теоретичних та практичних завдань, які відповідають рівню його інтелектуальної активності (репродуктивна або продуктивна чи творча), пізнавальним здібностям, інтересам та потребам. Студент може на основі таблиць № 4-6 сформулювати власне завдання з теми (складання плану параграфу підручника , розширеного термінологічного словника ,складання бібліографії з теми , самостійна робота з навчальною літературою та першоджерелами, реферування літератури, складання схем,робота із психодіагностичними методиками,виконання досліницько-пошукової роботи тощо). Завдання для самостійного опрацювання, наведені у посібнику , допоможуть студентам структурувати самостійне вивчення проблемних питань  психології та більш цілеспрямовано перевірити свої знання.  Слід підкреслити ,що шлях до творчого засвоєння курсу психології лежить через самостійну роботу   з підручником та обов’язковою літературою,ознайомлення   з методами сучасної експериментальної психології.

      Успішність студентів при  самостійному вивченні загальної психології оцінюється за             шкалою ,що відповідає   вимогам Положення про організацію навчального процесу у Криворізькому державному педагогічному університеті та ЕСТS . Оцінювання рівня  самостійного засвоєння теми здійснюється тією ж шкалою,але на основі іншої кількості балів (табл.№2):

                                                                                                                         Табл.№2

               Оцінювання рівня  самостійного засвоєння теми

За національною шкалою (залік)

За національною шкалою (іспит)

За шкалою ЕСТS

Кількість балів

Оцінювання рівня  самостійного засвоєння окремої  теми (кількість балів)

 Зараховано

Відмінно

A

90- 100

14-15

Добре

B

80-89

12-13

C

70-79

10-11

Задовільно

D

60-69

8-9

E

50-59

6-7

Не зараховано

Незадовільно

FX

25-49

F

1-24

Для ефективного самоконтролю знань з теми студент має набрати 14-15 балів, що дорівнює оцінці 5 (А), 11-13 балів (що дорівнює оцінкам 4В, 4С) або 6-9 балів (що дорівнює оцінкам 3Д, 3Е). Слід врахувати, що для цього студент може обирати різні види і типи завдань. Але бажано, щоб серед них були завдання продуктивного та творчого рівнів , що є обов’язковим для отримання оцінок «5А, 4В, 4С».  

   Оскільки наперед відомо, яку кількість балів треба набрати для
того, щоб отримати оцінку "5","4" або "3", кожен студент має мож
ливість упродовж усього періоду вивчення предмета контролювати та свідомо регулювати успішність свого просування у засвоєнні
курсу шляхом цілеспрямованого планування та розподілу своїх зусиль для досягнення навчальних результатів, що відповідають його
запитам. Остаточна оцінка успішності вивчення теми  та  предмета  визначається  викладачем шляхом підсумовування балів , які були отримані студентом за виконання усієї сукупності навчальних завдань .

      При підсумковому оцінюванні засвоєння теми викладачем   враховуються, передусім , навички самостійної роботи  , якість сформованості яких  виявляється у рівні засвоєння  знань  студентами, самостійності оцінних суджень ,вмінні застосовувати набуті теоретичні  знання при розв’язанні практичних завдань, характеристиках письмових відповідей (глибина, повнота,  логічність, доказовість, узагальненість, обґрунтованість, осмисленість ,креативність мислення тощо), досвіді науково-дослідницької діяльності, умінні виявляти і вирішувати проблеми, робити висновки, формулювати гіпотези тощо.

            

                     Критерії оцінювання  письмових робіт  студентів:

 

Максимальну оцінку  «Відмінно» - «5»  отримує студент, який  при самостійному вивченні теми набрав у сумі 14-15 балів,виконавши при цьому завдання продуктивного та творчого рівнів. Представлені відповіді повно, логічно і послідовно розкривають  зміст питання. Відповіді  свідчать про всебічні, систематизовані, глибокі знання та  вільне володіння студентом  теоретичними основами і психологічною термінологією. Студент продемонстрував уміння робити узагальнення і висновки, використовуючи додаткову літературу,   правильно  застосовувати  одержані знання  для розв’язання практичних завдань,  для аналізу  психологічних явищ ,  здатність до  творчого вирішення обраних  завдань,

Оцінка «Добре» - «4»   виставляється студенту за умови, що він при самостійному вивченні теми набрав у сумі 10-13 балів,виконавши при цьому завдання  репродуктивного,  продуктивного  або творчого(за бажанням) рівнів. Представлені  відповіді повно та логічно  розкривають  зміст обраних  питань . Відповіді  свідчать   про  вільне володіння студентом понятійним апаратом психології,  теоретичними основами і психологічними закономірностями. Студент продемонстрував уміння висловити власну думку, зробити висновки та  узагальнення , використовуючи додаткову літературу. Студент  правильно  застосовує  одержані знання  і вміє використовувати їх при розв’язанні практичних завдань.

 Оцінку «Задовільно» - «3» -   отримує студент, який  при самостійному вивченні теми набрав у сумі 6-9 балів,виконавши при цьому завдання репродуктивного та продуктивного (за бажанням)  рівнів.    Представлені відповіді в цілому  розкривають  загальний зміст питання,   свідчать    про достатньо   володіння   понятійним   апаратом психології ,правильне викладення теоретичного матеріалу на рівні репродуктивного мислення. Студент    вміє проілюструвати теоретичні положення прикладами,але відчуваються труднощі у використанні теоретичних положень при розв’язанні практичних завдань,є  неточності у розумінні та інтерпретації психологічних явищ. У відповіді  неповно  обґрунтовує  висновки, припускається помилок при узагальненні. Відповідь має переважно репродуктивний характер.

                                                                    

 Методичні  основи  організації самостійного опрацювання  курсу «Загальної  психології»                              

  Основним у психологічній підготовці студентів педагогічного вузу є організація самостійного засвоєння ними психологічних знань, спрямування їх на оволодіння методами вивчення особливостей психічного розвитку учня та використання психологічних знань в навчально-виховній роботі з дітьми. Не менш важливим завданням є формування у студентів знань і вміння проводити наукові психологічні дослідження, аналізувати і літературно оформляти їх результати. З цією метою в посібнику дано: а) завдання, спрямовані на з'ясування глибини розуміння і ступеня засвоєння студентами теоретичного матеріалу, психологічних термінів і понять; б) завдання дослідницького характеру, які можуть бути самостійно виконані студентом в психологічному кабінеті та в школі; в) психологічні задачі, описи ситуацій, розв'язування яких потребує психологічного мислення ;  г) завдання для психологічного аналізу уроків та виховних заходів. Приклади розв’язання різних типів задач наведено у додатках (додаток № 2).

Виконання поданих у посібнику завдань вимагає від студента попереднього самостійного опрацювання теоретичного матеріалу за рекомендованою літературою. Щоб спонукати студента до цього, в посібнику на початку кожного розділу подаються   загальні  методичні рекомендації  щодо вивчення змісту  теми, після чого йдуть   питання  до підготовки та питання до дискусії.

 Основою  методики самостійного опрацювання  курсу «Загальної  психології» є вимога  активізації  та індивідуалізації  пізнавальної діяльності студентів,  розвиток самостійності і цілеспрямованості  розумової діяльності.  Відповідно до даного положення    структура самостійного  вивчення курсу «Загальної  психології»   базується на використанні  відповідних навчальних методів—репродуктивного, частково-пошукового, пошукового, частково-пошукового  (проблемного), дослідницького та  враховує три рівні підготовки:

       Репродуктивних завдань (де починається узагальнення прийомів та методів пізнавальної діяльності , їх перенесення на розв'язання складніших , але типових вправ) ;

        Репродуктивно –творчих , конструктивних або частково-пошукових завдань (продуктивна діяльність із самостійного застосування набутих знань для розв'язання задач , що виходять за межі типових)  ;

       Творчих(дослідницьких) завдань (самостійна продуктивна діяльність з перенесенням знань при розв'язанні задач на новий , нестандартних рівень , в                     процесі чого виробляється гіпотетичне аналогове та творче мислення )

                                                               

                                                                                                                                    

                                                                                                                                        Табл. №3  

         Умовні позначення  представлених у посібнику учбових завдань різного змісту та рівня складності

Рівень складності

                   ТИПИ    ЗАВДАНЬ

Теоретичні(Т)

Практичні(П)

Позначення

Бали

Позначення

Бали

Репродуктивний(Р)

ТР

1-3

ПР

1-3

Продуктивний (П)

ТП

3-5

ПП

3-5

Творчий    (Т)

ТТ

5-10

ПТ

5-10

Репродуктивний рівень (Р)  є тим програмним мінімумом, що передбачає  знання  основного теоретичного матеріалу загальної  психології , достатнє володіння понятійним апаратом , вміння розв»язувати типові практичні завдання. Рівень володіння програмним матеріалом в межах виконання репродуктивних завдань  є початковим  рівнем засвоєння курсу загальної психології , який оцінюється за шкалою ЕСТS  як задовільний (D, E).  До теоретичних та практичних завдань цього рівня відносяться такі як : відповіді на запитання до тексту   теми   , складання тез , конспектів матеріалів підручників , статей , підготовка усних відповідей , рефератів ,складання плану параграфу підручника  з   теми  , розширеного термінологічного словника з теми ,встановлення співвідношень та зв’язків між обсягом та змістом понять теми, між поняттями та їх визначеннями , письмові відповіді на питання в кінці параграфу підручника теми, що вивчається, анотування монографічної літератури з теми ,складання    тез   статті     з   психологічного журналу  та бібліографії з теми , конспектування першоджерел,  розв»язання    задач репродуктивного рівня  без  обґрунтування  або    з     обґрунтуванням відповіді,самодіагностика психічних якостей на основі використання тесту  з теми.  Основні завдання репродуктивного рівня представлені в таблиці № 4.

                                                                                                                 Табл.№4

   Зміст теоретичних(ТР) та практичних ( ПР)  завдань                  репродуктивного рівня   

1.

Складання плану параграфу підручника з теми  

ТР

1 бал

2.

Складання розширеного термінологічного словника з теми

ТР

2 бали

3.

Встановлення співвідношень та зв’язків між  між поняттями  теми та їх визначеннями

ТР

1 бал

4.

Анотування монографічної літератури з теми

ТР

3 бали

5.

Складання тез статті з психологічного журналу

ТР

2 бали

6.

Складання бібліографії з теми (з вихідними даними каталогів бібліотеки КДПУ)

ТР

3 бали

7.

Самодіагностика (або діагностика) психічних якостей на основі використання тесту  з теми (мислення, уваги, пам»яті,  сприймання, темпераменту, характеру здібностей тощо).Письмовий аналіз результатів

ПР

один тест-2 бали

8.

Конспектування першоджерел  

ТР

2 бали

 9.

Відповіді-конспекти  на запитання  підручника до тексту   теми   (2-4 запитання) .

ТР

2  бали

10.

Розв»язання 2 - 3 практичних задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді(1 бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали)

ПР

1-2 бали

11.

Розв»язання 2-3 теоретичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді(1 бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали)

ТР

1-2 бали

12.

Написання   письмової доповіді за однією з  запропонованих тем (на вибір).

ТР

3 бали

        

    Продуктивні ( конструктивні або частково-пошукові) завдання. Суть їх  полягає в тому, що студент  не тільки відтворює знання, а й, що найголовніше, здійснює вихід  за межі типових завдань .

      

 Продуктивний  (евристичний) рівень  базується на вмінні розв’язувати проблемні питання, що потребують поглибленого вивчення теми. Цей рівень   передбачає добре  знання    теоретичного матеріалу курсу  загальної  психології  та  володіння понятійним апаратом , вміння розв’язувати  конструктивні або частково-пошукові  практичні і теоретичні  завдання. Виконання завдань цього рівня сприяє  розвитку уміння висловити власну думку, зробити висновок,засвоєнню основних  психологічних  закономірностей та  вмінню використовувати їх при комплексному  розв’язанні практичних завдань .Розв’язання  продуктивних завдань    передбачає шлях  від визначення проблем до проблемних запитань; від проблемних запитань до проблемної ситуації; від проблемної ситуації  до пошукової роботи, спрямованої на виявлення напрямів вирішення  визначених проблем.

  Рівень володіння програмним матеріалом в межах виконання продуктивних (частково-пошукових  ) завдань  є базовим   рівнем засвоєння курсу загальної психології , який оцінюється за шкалою ЕСТS  як «добре» (В,С).  До теоретичних та практичних завдань цього рівня відносяться такі як : складання схем, таблиць, та інших форм систематизації матеріалу на основі текстів підручників , відгук на публікацію або монографію, завдання на розуміння та відтворення психологічних закономірностей , складання психологічних характеристик ,  ,порівняльний аналіз змісту та структури теми, викладеної  у двох-трьох підручниках ,написання реферату або доповіді з теми на основі 3-5 джерел, пояснення  психологічних  позицій щодо психічних  явищ , проекція їх на  життєві  факти та особистий досвід,    письмові відповіді на питання за текстом першоджерел,   складання кросворду з базових понять теми, відповіді на тестові завдання для самоконтролю знань  з  теми.

       Педагогічне призначення продуктивного( частково-пошукового )методу полягає в тому, що  у студентів  поступово формується  уміння самостійно розв'язувати окремі проблемні завдання ,що  наближає їх до творчого дослідження. Це дає  підставу вважати  виконання продуктивних завдань   перехідним етапом на шляху до активного застосування  дослідництва як ключового аспекту навчання .

                                                                                                                              ТАБЛ. №5

Зміст теоретичних(ТП) та практичних ( ПП)  завдань                  продуктивного рівня   

1.

Складання схем, таблиць, та інших форм систематизації матеріалу на основі текстів підручників   

ТП

3 бали

2.

Письмові відповіді на  проблемні питання до  параграфу підручника з теми, що вивчається, постановка самостійних проблемних питань до тексту.

ТП

ПП

3 бали

3.

Встановлення співвідношень та зв’язків між обсягом та змістом понять теми. Побудова  логічних  ланцюгових  зв’язків  обсягу та змісту  понять  теми.

ТП

3-4 бали

4.

Порівняльний аналіз змісту та структури теми, викладеної  у двох-трьох підручниках

ТП

5 балів

5.

Складання кросворду з базових понять теми(15-20 термінів )

ТП

4 бали

6.

Відповіді на питання до текстів першоджерел , постановка самостійних питань до тексту.   

ТР

4 бали

7.

Складання звіту (характеристики) про результати самодіагностики (або діагностики) рівня розвитку  психічного явища (за 2 запропонованими методиками)                            

ПР

Одна характеристика-6 балів.

8.

Написання реферату або доповіді з теми на основі 3-5 джерел

ТП

5 балів

 9.

Письмові відповіді на запитання плану  семінарського заняття даного посібника до теми    (2 бали-відповідь на одне питання)

ТП

2-6 балів

Відповіді на тестові завдання для самоконтролю знань з теми (тексти в збірнику тестових завдань на кафедрі загальної та вікової психології)

ТП

5 балів

10.

Розв’язання 2 - 3 теоретичних  та практичних задач продуктивного рівня без обґрунтування відповіді(3 бали) або з обґрунтуванням відповіді(4-5 балів)

ТП ПП

3-5 балів

11.

Відгук (рецензія,анотація)  на  журнальну публікацію або монографію

ТП

4-5  балів

12.

Виконання лабораторної роботи та складання звіту щодо отриманих результатів.

5 балів

Творчий рівень (самостійна продуктивна діяльність з перенесенням знань при розв'язанні задач на новий , нестандартних рівень : завдання для пошуково-дослідницької діяльності студентів).

       Дослідницький метод вивчення загальної психології  є способом організації пошукової діяльності студентів , спрямованої на  творче , самостійне здійснення процесу пізнання.  Виконання творчих завдань    допомагає засвоєнню студентами досвіду творчої діяльності відповідно до їх вікових і психологічних особливостей. Крім того, воно формує  широкі пізнавальні інтереси і духовні потреби у творчій діяльності, сприяє оволодінню методами наукового пізнання в процесі дослідження психологічної  чи життєвої проблеми.        Самостійна продуктивна діяльність студентів з перенесенням знань при розв'язанні задач на новий , нестандартних рівень( в                     процесі чого виробляється гіпотетичне аналогове мислення ), сприяє  формуванню креативного професійного мислення , професійно значимих знань, умінь та навичок студентів. Рівень творчих(дослідницьких) завдань є найвищім рівнем засвоєння курсу загальної психології .  

          Виконанню творчих завдань   повинні   сприяти ті види діяльності студентів , які передбачаються рамками дослідницького методу. Зокрема, це: самостійне  складання змісту  завдань для самостійного опрацювання теоретичного матеріалу  теми  ,зокрема, формулювання  задач,    проблемних питань  ,типів вправ ,  тестів тощо, критичний огляд літератури з теми(2-3 монографії або статті) , заповнення порівняльно-аналітичних таблиць  за змістом теми,складання порівняльного аналізу психічних явищ, зіставлення двох або кількох  психологічних текстів у тематичному, проблемному, ідейному, теоретичному, історичному,  культурологічному планах,  проведення  самостійного лабораторно- експериментального дослідження  та обґрунтування його   результатів  , творчий  підбір  цитат  для  доведення  певної  думки , постановка самостійних питань до тексту , завдання на вияв описаної  та прогнозованої поведінки особистості , порівняльний аналіз різних  монографій або публікацій на одну тему , рецензування , , зіставлення поглядів   різних авторів за спільністю тем і проблем, творчий переказ теми  на основі  створення образів уяви ,  психологічне зіставлення вчинків  осіб та їх мотивації  , складання психологічних характеристик   та їх зіставлення ,   творче рецензування , зіставлення  психологічних  позицій щодо  пояснення  явищ  за спільних тем, проекція їх на сучасне життя , зіставлення змісту теми   із життєвими  фактами  та  особистим  досвідом ,  творче  формулювання  проблем.

                                                                                                      Табл. №6

Зміст теоретичних(ТТ) та практичних ( ПТ)  завдань    творчого рівня   

1.

Складання  порівняльно-аналітичних таблиць та інших форм систематизації матеріалу за змістом теми,викладеним у підручниках, монографіях , статтях.

ТТ

8 балів

2.

 Складання порівняльного аналізу психічних явищ(наприклад ,психіки тварин та людини,емоцій та почуттів тощо)

ТТ

ПТ

6 балів

3.

Ознайомлення з методикою проведення та самостійне  проведення лабораторно- експериментального дослідження (на основі текстів даного посібника та практикумів  у списку літератури). Складання звіту щодо отриманих результатів.

ПТ

10 балів

4.

Творчий підбір цитат для доведення певного наукового положення або думки

ТТ

5 балів

5.

Самостійне  складання змісту  завдань для самостійного опрацювання теоретичного матеріалу  теми  ,зокрема, формулювання  задач,    проблемних питань  , типів вправ ,  тестів ,  творче  формулювання  проблем,

тощо

ТТ ПТ

Блок завдань-8 балів

6.

  

Критичний огляд літератури з теми(2-3 монографії або статті) (узагальнення,порівняння теоретичних положень,експериментальних даних тощо)

ТТ

10 балів

7.

Складання психолого-педагогічного «портрету» особистості (на основі використання 3-4 методик з модулей: «Пізнавальні процеси», «Емоційно-вольова сфера особистості», «Індивідуально-типологічні властивості особистості»).

ПТ

Одна характеристика-8 балів.

8.

Зіставлення поглядів   різних авторів за спільністю тем і проблем ,написання реферату або доповіді  на основі проведеного аналізу.

ТТ

5 -10 балів

 9.

Психологічне  зіставлення  вчинків  осіб та їх мотивації  , складання психологічних характеристик   та їх зіставлення  , зіставлення  психологічних  позицій щодо  пояснення  явищ  за спільних тем, проекція їх на сучасне життя , зіставлення змісту теми   із життєвими  фактами  та  особистим  досвідом(звіт у вигляді   доповіді , реферату , опису ,твору) .  

ПТ

6-10 балів

10.

Проведення психологічного дослідження на основі використання 2-3 методів та узагальнення отриманих результатів у вигляді статті,публікації або доповіді.

ТТ ПТ

15 балів

11.

Участь у науково-дослідницькій роботі:   написання науково-дослідницьких робіт на конкурс, статей, виступи на наукових конференціях.

ТТ ПТ

15  балів

12.

Складання  методичних порад щодо розвитку    психічного явища(пам’яті,уваги,мислення тощо) на уроках з вашого профільного предмету. Складання психолого-педагогічних рекомендацій  щодо врахування особистісних та індивідуально-типологічних властивостей учнів на уроках.

ТТ ПТ

10 балів

13.

Розв»язання 2 - 3 теоретичних  та практичних задач пошуково-дослідницького типу  з обґрунтуванням відповіді.

ПТ

8 балів

 Отже, у навчальному посібнику  пропонуються   різноманітні форми самостійної  навчальної  роботи  студентів,  що  сприятимуть  їх  самоосвіті  і формуванню  психологічних  умінь і  навичок,  необхідних  для  практичної роботи. Форми самостійного вивчення курсу психологічних знань можуть бути різноманітними,але студенти мають чітко знати сутність та вимоги до анотування , конспектування літератури, підготовки реферату чи доповіді, виконання практичних завдань тощо. Звіт                               студента      за  змістом конкретного модуля (теми)  буде прийнятим викладачем , якщо під час співбесіди (письмової перевірки) з викладачем він продемонструє розуміння головних ідей модуля (теми)   і послідовно, аргументовано викладе їх (письмово або усно). Для студентів, які засвоїли матеріал і відзвітувались за  змістом усіх чотирьох модулів до закінчення семестру, екзамен з
даного предмета за згодою з викладачем може бути виставлений «автоматом» ; у разі, коли студент не зміг з тих чи інших причин вчасно скласти звіт за змістом чергового модуля(теми), він має змогу зробити це за домовленістю з викладачем під час консультації.  

 

 

                       Змістовий модуль 1.   Вступ до психології.

Засвоєння  першого  модуля курсу «Загальна психологія»  має суттєве значення для подальшого вивчення цієї дисципліни . Модуль « Вступ до психології » виконує функцію фундамента психологічних знань студентів. Він складається  з  тем , які містять кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять ,законів , принципів.  До модуля входять   п'ять базових   тем  :     Тема 1.  Загальна характеристика психології як науки.    Тема 2.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Історія становлення психології як науки.   Тема 3. Мозок і психіка. Тема 4.  Методи  психологічних  досліджень.  Тема  5.  Філогенез  та  антропогенез психіки.

   Якщо ви самостійно вивчаєте  теми модуля , то дуже важливо   встановити для себе логічні зв'язки між всіма його темами , визначити проблеми та питання , які знаходяться на перехресті  кількох  тем . Наприклад, поняття  відображення  є ключовим для розуміння сутності та природи психіки (тема 1),  її  еволюційного  розвитку  ,  тобто походження , вдосконалення та розвитку форм відображення у філогенезі  (тема 5) , сутності   природничих основ психології   : принципів і загальних  механізмів зв'язку мозоку та психіки (тема 3). Проблема предмета психології  проходить червоною лінією через вивчення  психології як науки , її структури та завдань (тема 1), тривалого періоду  становлення  її  як науки ,  визначення  нею свого предмета  (тема 2)  та  методів дослідження (тема 4)  .

     Якщо ваше самостійне вивчення модулю було ефективним , ви ( по закінченні його вивчення )  зможете  визначити ,  як взаємопов'язані його теми ,  з яких сторін в кожній з тем  розкриваються такі поняття , як рефлекторна природа психіки ,свідомість матеріальний субстрат психіки , психічні явища , методи психології , філогенез , розвиток , навички ,  структура психології , функції психіки  , психічні процеси, стани, властивості ,принцип детермінізму тощо .Це завдання є досить  складним і може бути віднесено до завдань вищого (творчого рівня ) , оскільки  потребує вивчення  теоретичного матеріалу  модуля  з різних джерел (підручників,посібників,першоджерел) та різнобічного його знання , наполегливості , системності  та самостійності мислення тощо . За умови успішного виконання цього  завдання ви можете отримати додаткових 10 балів до загальної суми балів даного модуля.

 

         Тема 1. Загальна характеристика психології як науки

           МЕТА :  з'ясувати специфіку психології як науки  , її предмету, задач  та структури , розглянути   поняття про психіку як предмет психології ,визначити  функції психіки,  її  властивості , закономірності  розвитку  та  функціонування її  механізмів.

                                         Питання для підготовки:

1.Специфіка психології як науки, її значення для навчання та виховання дітей.  

  

            2. Предмет, задачі та структура психології. Зв'язки психології з іншими    науками. Міжгалузеві зв'язки психологічної науки.

           3. Поняття про психіку та її функції. Відображальна та регулятивна функції психіки 

           4.Основні форми прояву  психіки  та  їхній  взаємозв'зок (психічні процеси, стани, властивості).

           5.Свідоме та несвідоме. Неусвідомлювані процеси.                                                                    

                                                      ЛІТЕРАТУРА:

    1.    Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. – М., 1977.− С.8-24.

    2.  Анциферова Л. И. Методологические проблемы психологии развития // Принцип развития в психологии. – М.: Наука, 1978.− С. 3-20.

    3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986.−С.12-23.

   4.Годфруа Ж. Что такое психология. − В 2-х т. − М: Мир, 1992.−С.5-37.

   5.Збірник завдань з загальної психології / За ред. В.С. Мерліна. – М., 1977.

   6. Ительсон Л. Б. Лекции по общей психологии: Учебное пособие. – Мн.: Харвест. – 2000. –С.5-30.

   7. Ломов Б. Ф. Система наук о человеке // Психологический журнал. – 1987. – т.8. – №1. – С. 3-13.

   8. Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002. –С.12-69.   Марищук В.Л. и др.

   9. Методики психодиагностики в спорте. - М.: Просвещение, 1984.С.131-189, 342-394.

  10. Методологические и теоретические проблемы психологии. / Под ред. Шорохова Е. В. – М.: Наука,    1969 .− С.9-56.

  11.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.−С.5-28.

  12.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.−С.5-29,30-52.

  13.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.−С.5-14

  14.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.−С.12-27.

  15.Популярная психология. Хрестоматия / Сост. В.В. Мироненко. −М.: Просвещение, 1990.−С.5-18.

  16.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. − М.: Просвещение, 1990.−С.10-17.

  17.Практические занятия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. − М.: Просвещение, 1972 .- С.8-30.

  18.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.С.−12-16.

  19.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.−С.1-18.

  20.Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. – М.: Политиздат, 1972.

  21.Столяренко Л.Д. Основы психологии. − Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.−С. 3-25.

  22.Чуприкова Н. И. Психика и сознание как функции мозга. – М.: Наука, 1985.

                

            Методичні рекомендації до вивчення теми: 

     Психологія — це наука, що за допомогою спеціальних методів  вивчає  реально існуючі психічні явища і факти; виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.

  Ознайомлення з загальною характеристикою  психології як науки , її предметом , структурою, зв’язками з іншими    науками та місцем в системі наук про людину  зазвичай не викликає особливих труднощів у студентів. Умовою  ефективного  засвоєння  цього  матеріалу  є  вивчення змісту підручників ( №3,4,6,8,11-15,18,19,21   із списку літератури, виділених у цій та наступних темах курсивом) і   формування  в себе  установки на практичну значимість  вивчення психології як науки   та необхідність поглиблення  психологічних знань для розуміння власних психологічних особливостей, вчинків учнів, їх психічного стану , аналізу педагогічної взаємодії тощо.  Ця установка має базуватися на тому, що загальна психологія —це фундамент психолого-педагогічних знань майбутнього педагога, оскільки вона  систематизує експериментальні дані, здобуті в різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принципи, категорії, поняття, закономірності, становить основу  розвитку всіх галузей та розділів психологічної науки.

    Особливої уваги та ретельного вивчення потребує друга частина теми , змістом якої є конкретизація уявлень про  предмет психології, про психічні процеси, стани, властивості, які вона вивчає.  Головне – це  усвідомити , що психологія — наука про психіку людини і тварин.

Психологія вивчає психіку як функцію мозку, яка полягає у відображенні ним об'єктивної дійності і регуляції взаємодії живої істоти з її середовищем. Предметом психології є психічні процеси, стани і властивості, механізми психіки та, закономірності  її   розвитку  .Тому важливим є  засвоїти поняття про психіку та її сигнально-регулятивну функцію, зрозуміти сутність  психіки в світлі теорії відображення, з'ясувати рефлекторну природа психіки і закономірності вищої нервової діяльності як природничої основи психічних явищ. У цій темі також необхідно розглянути  поняття про свідомість як вищу  інтегруючу  форму людської психіки та її структуру.

  Безумовно, ключовим тут є правильне та адекватне засвоєння положень про психіку як специфічну форму відображення, про функції, механізми  , зміст та рівні психічного відображення.  Психіка — властивість високоорганізованої матерії (НС), що полягає у здатності відображати впливи навколишнього середовища . Отже психіка є у всіх істот , в яких є нервова система .

   Відображення є основною функцією та змістом психіки (можна сказати , що «психіка = відображення»). Важливо зрозуміти, що відображення  є загальним процесом, за допомогою якого здійснюється зв’язок та взаємодія  всіх явищ у природі. Зміна форм  відображення пов’язана з еволюцією матерії.  Розрізняють  три  основні   форми  відображення: неорганічне (предмет вивчення фізики, хімії ), біологічне (допсихічне та психічне), соціальне (свідомість людини). Допсихічне або фізіологічне відображення(подразливість,тропізми,секреція тощо) вивчається  біологічними науками, зокрема фізіологією. Цей рівень відображення властивий рослинному світу. Психічне   відображення виникло в тваринному світі з появою особливої нервово-мозкової матерії.  Воно проявляється у формі окремих відчуттів(зорових,слухових,нюхових,больових тощо), відображення речей(сприймання) та їх об’єктивних співвідношень у вигляді предметних ситуацій(інтелект).

    Функція відображення  - це орієнтування організму в навколишньому середовищі та регуляція поведінки в динамічних умовах середовища(саме тому  відображення постійно удосконалювалося в процесі еволюції) .  Отже, функція психіки полягає у відображенні властивостей і зв’язків дійсності та регулюванні на цій основі поведінки і діяльності людиною. Психічна діяльность ,таким чином, має дві сторони : відображення дійсності (явища,процеси,стани) та регуляція поведінки (акти,операції,дії, діяльность).

 Як форма відображення дійсності високоорганізованою матерією – нервовою системою , мозком – психіка характерізується низкою особливостей .

  1.  Психічне відображення має активний характер , пов'язаний з пошуком та добором способів дій , що відповідають умовам середовища .
  2.  Психічне відображення має випереджальний характер , запезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці .
  3.  Кожний психічний акт є результатом дії об'єктивного через суб'єктивне , через людську індивідуальність , що накладає відбиток своєрідності на ії психічне життя .
  4.  У процесі активної діяльності психіка постійно вдосконалюється й розвивається .

Важливим є правильне розуміння студентами проблеми співвідношення нервової системи(матеріального) та психіки(ідеального), що складає сутність так званої психофізіологічної проблеми. Психіка являє собою функцію (тобто спосіб дії) НС і в вищому її виявленні−мозку. Психічне – нематеріальне,  функція не може бути матеріальним , оскільки це процес, дія. Можно навести  за аналогією такий приклад : функція автомобіля− їзда, хоча сам автомобіль є матеріальним. Переміщення у просторі не є самим автомобілем, це процес зміни його положення у просторі. Саме в цьому сенсі психічне нематеріальне. Його носій -мозок є  матеріальним. Механізми, які породжують психіку є   матеріальними, це– хіміко- фізичні процеси в НС. Але сама психіка  нематеріальна,вона –результат цих процесів. Психічне,з іншої сторони,неможливо відірвати від матеріального ,як не можна відірвати рух (їзду ,наприклад) від того ,що рухається(від машини). Отже, матеріальне-первинно,воно породжує психічне. Психічне-вторинно, як властивість певної форми руху матерії (виникає тільки за певних матеріальних умов). 

Психіку наукова психологія розглядає в її розвитку. Передісторією людської свідомості був тривалий період біологічного розвитку психіки, в якому завдяки своєрідним умовам життя тварин утворилися передумови для появи в процесі праці вищих, спеціально людських форм психіки (відображення). Соціальне відображення (свідомість людини) є результатом суспільно-історичного розвитку. Воно формується в трудовій діяльності людей, в процесі постійного спілкування за допомогою мови.

    Соціальне відображення має ряд властивостей, що відрізняють його від психічного відображення тварин.

  1.  Наявність усвідомлених цілей діяльності.
  2.  Усвідомлення ставлення людини до природи та інших людей .
  3.   Здатність реагувати не лише на конкретні зовнішні подразники , але й на «сигнали цих сигналів » , якими є абстрактні поняття – слова .
  4.   Чітке розрізнення суб'єкта і об'єкта («я» - не «я») , людина виділяє саму себе з оточуючого світу (поміж інших людей ,речей. тварин) . Отже , свідомість людини включає й самосвідомість .

  Таким чином , на стадії людини та людського мозку природа (адже людина є часткою природи ) піднялася на найвищий рівень відображення  – відображення себе в самій собі як своєї природної органічної матерії .Отже, свідомість є найвищим рівнем розвитку психіки як форми відображення дійсності. Психологія пояснює її виникнення  спільним способом буття людей і трудовою діяльністю .З переходом до суспільних форм життя поряд з двома джерелами людської поведінки (спадково закріпленою програмою та власним досвідом самого індивіда) виникло третє джерело,що формує людську діяльність – трансляція та засвоєння суспільного досвіду.Структурними компонентами свідомісті є знання про дійсність  та  ставлення  до   цієї дійсності(в тому числі до інших людей, до себе), характерними   рисами –виокремлення людиною себе у предметному світі як суб’єкта   пізнання (самосвідомість),  цілеспрямованість,  планування  діяльності, передбачення її результатів . Свідомість характеризується активністю , здатністю до рефлексії ,самоспостереження, мотиваційно- ціннісним характером ,різним ступенем ясності , має такі властивості як соціальний характер, внутрішній діалогізм , предметність.  

  Предметом психології є психічні процеси, стани і властивості , в яких втілюється  різноманітність та складність психіки.

      Психічні процеси — окремі форми чи види психічних явищ, що мають початок, розвиток і закінчення. При цьому поняття «процес» підкреслює динаміку явища, досліджуваного психологією; завершення одного психічного процесу тісно пов'язане з початком нового. Психічні процеси поділяють на пізнавальні (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява, мовлення) та емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

    Психічні стани характеризують статику, відносну постійність психічного явища і визначаються виявом почуттів (настрій, афект, стрес), уваги (неуважливість, зосередженість), волі (активність, апатія), мислення (допитливість) та ін.

Психічні властивості — найбільш суттєві та стійкі психічні особливості людини. Поняття «психічні властивості» виражає стійкість психічного факту, його закріпленість і повторюваність у структурі особистості людини. До них можна віднести особливості розуму, мислення, стійкі особливості емоційної і вольової сфери, що закріплені в темпераменті, характері, здібностях, поведінці людини.

 Знання психіки , природи психічних явищ та їх закономірностей має винятково важливе значення в житті та діяльності людини для керування психічним розвитком і діяльністю особистості .

                                Питання для дискусії:

  1. Чи  можна стверджувати,що матеріалістичне пояснення психіки  як форми відображення дійсності високоорганізованою матерією –НС, повністю пояснює всі феномени психічного життя людини. Наведіть аргументи на користь ідеалістичного трактування природи психічного.

  2. В чому полягає взаємозв'язок між  психічними процесами, психічними станами та психічними властивостями.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        3. Чи можливий перехід несвідомого у свідоме і навпаки?

  4.Чому існують суперечки  у   визначенні предмета  психології  як науки ?

  5. В чому полягає особливість та специфіка психології як науки?

 6. Які ви знаєте галузі психологічних знань? Чи можлива поява нових галузей психології ? Наведіть аргументи.

  7.Чи є психіка у живих рослин? Чи є психіка у таргана?

       Опрацюйте за рекомендованою літературою тему «Загальна характеристика психології як науки ».  Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання різних рівнів ( за вибором).

                          Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв’язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1) Які положення, з наведених нижче характеризують психічне відображення, які – дзеркальне відображення? (1 бал).

А. Активно впливає на середовище

Б. Відображає явище тільки в момент його безпосереднього впливу

В. Дає приблизно правильну копію предметів та явищ дійсності

Г. Є фотографією навколишньої дійсності

Д. Сигналізує про життєво важливе для організму

  2) Яке твердження, з наведених нижче, відбиває ідеалістичне розуміння психіки, яке – матеріалістичне? (1 бал).

   А. Психічна діяльність не залежить від зовнішніх причин

Б. Психічна діяльність – властивість мозку

В. Психічна діяльність пізнавана тільки шляхом самоспостереження

Г. Психічна діяльність – відображення об’єктивної дійсності

   3) Визначте, до якої групи психічних явищ — психічних процесів, рис(властивостей) особистості чи психічних станів — належить кожне явище, описане нижче (2 бали).

 А. Учитель математики неодноразово звертав увагу на те, що деякі діти з великими труднощами засвоюють матеріал безпосередньо після уроків фізкультури і набагато краще, якщо перед уроком математики була інша навчальна діяльність.

Б. Учень Микола Ш. завжди відчував велике задоволення, якщо його товариші демонстрували чудові знання з різних предметів.

В. Вітя К. регулярно відвідує гурток авіамоделістів.

Ґ. Розглядаючи картину Врубеля «Демон і Тамара», людина мимоволі пригадує образи лермонтовських героїв.

Д. Петрик К., прийшовши зі школи додому, відразу ж вирішив вивчити вірш. Проте, щоб він не робив, він не міг правильно запам'ятати останню строфу. Після невеликого відпочинку хлопчик швидко вивчив останній уривок і продекламував увесь вірш виразно і без помилок. 

4)   Розподіліть названі нижче психічні явища на групи:

а)Психічні процеси, б) психічні стани, в) психічні властивості: мислення, темперамент, сон, відчуття, запам’ятання, воля, страх, характер, хвилювання, сприйняття, потреби,уява, настрій, напруження, почуття, гнів, здібність, спостереження, відчуття, уважність  (2 бали).

IV. Здійсніть систематизацію   та   опис    основних  галузей  психології. Складіть таблицю (2 бали).     

V. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Зв'язки психології з  іншими    науками», «Наукове та житєйське розуміння психічних явищ», «Рефлекторна природа психіки», «Задачі психології  як науки» та ін. (3 бали).  

VI. Законспектуйте статтю О.М.Леонтьєва «Понятие отражения и его значение для психологии» // Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.53-61 (2 бали).     

VII. Складіть  схему зв’язків психології з іншими науками(2 бали).     

 VIII. Складіть  схему «Класифікація психічних явищ» (2 бали). 

ІХ. Здійсніть систематизацію   та   опис    основних  галузей  психології(2 бали).     

       Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1)  Перелічені явища згрупуйте , тобто віднесіть кожне з них до групи: «неорганічне відображення», «органічне (допсихічне) відображення», «психічне відображення» (3 бали) .

1) Відображення у дзеркалі; 2) розрізнення кольорів ; 3) скорочення м»язів; 4) відчуття холоду; 5) обертання соняшника до сонця;6) біль; 7) страх перед екзаменами; 8) виділення гормонів залозами внутрішньої секреції ; 9) розширення тіл при збільшенні температури ; 10) мислення ;11) інстинкт самозбереження ;12) відображення берегів в озері ; 13) подразливість ; 14) відчуття неприємного запаху ;15) аналіз інформації.

2) Дайте пояснення  твердженням та наведіть приклади (4 бали) .

     а) Психічні явища є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу

      б) Психічне відображення має активний характер.

3) Які ознаки – свідомого чи підсвідомого – виявляються в наведених нижче прикладах? (3 бали) .

А. Всі знають, яке це неприємне відчуття гикавка і як хочеться його позбутися. Одні для цього ковтають шкуринку хліба, другі намагаються не дихати, треті - п’ють воду. Проте часом ці засоби не допомагають, людина гикає далі, поки раптом гикавка не припиняється так само раптово, як і почалась.

Б. Здорова дитина уже незабаром після народження міцно стискує палець дорослого, чи олівець, якщо ним доторкнутися до долоньки немовляти.

В. Готуючись до публічного виступу, до екзаменів, змагання чи відповідальної ділової зустрічі, дуже корисно заздалегідь немовби змоделювати свою можливу емоційну реакцію. Таке попереднє «програвання» різних емоційних ситуацій, як правило, допомагає розумніше і спокійніше розв’язати багато життєвих конфліктів, не витрачаючи психофізіологічних резервів організму.  

Г. Учень швидко і вірно може помножити багатозначні числа, але не пам’ятає правила множення.

Д. Випускник школи поступив до педагогічного університету, пояснюючи це тим, що він любить дітей і йому подобається викладати математику.

Є. Семикласник, якого друзі своїми дразнилками довели до напруження емоцій, порвав підручник і зошит, ударив одного із однокласників. 4)  Із вказаних у транскрипції слів виберіть ті, що відносяться до даного слова так само як у наведеному прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії (4 бали) .

1.    Мозок: психіка

матерія:...(природа, речовина, відображення, дія);

2.    Свідомість: суб'єктивне

нервовий процес: ... (рефлекс, відображення, об'єктивне, матеріальне, психологічне);

3.    Мозок: матеріальне

свідомість: ... (фізіологічне, реальне, ідеальне, активне);

4.    Фізіологічне: первинне

психічне: ... (об'єктивне, активне, вторинне);

5.    Образ: відображення

копія: ... (психічне, дійсність, активність, вторинне). 

5) Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "На мою думку, на тлі інших наук психологія виглядає досить дивно. Зрозуміло, що вона прагне вивчати об'єктивні закони, яким підкоряються психічні явища. Інакше кажучи, вона досліджує те, що існує поза суб'єктом і незалежно від нього. Але не можна не бачити, що носієм психічних явищ усе-таки виступає окремий суб'єкт. Саме тому психічні явища є суб'єктивними, тобто такими, які протиставляються об'єктивним. Отже, виникає парадоксальна ситуація: психологія прагне підвести об'єктивну базу під те, що за своєю суттю є суб'єктивним. Що ж насправді вивчає психологія?" Що  Ви  відповісте  цьому  учневі ? (5 балів).

6)Психологія виокремилась у самостійну науку лише тоді, коли філософія, з одного боку, і природознавство, з іншого, зіткнулися з особливою — психічною реальністю. Підходи і методи кожної з них виявилися непридатними, щоб пояснити її природу  й сутність.

 Що це за реальність ?  Які  її  характерні ознаки ?  (4 бали).

7) Першою і тривалий час єдиною наукою була філософія, і
головним об'єктом її дослідження — людина. Пізніше склалася
ситуація, за якої людина вивчається різними науками: філософією, педагогікою, медициною, фізіологією, психологією. У наші
дні спостерігається поглиблення їх міждисциплінарних зв'язків.

Про що свідчить ця тенденція? Чи може психологія в майбутньому стати наукою, подібною до філософії на початку її становлення ? (4 бали).

8) Уявіть , що до Вас звертається допитливий учень: "Психіка, з погляду матеріалістичної психології, — це відображення об'єктивно існуючої реальності. Звідси випливає, що зміст психіки людини вичерпується її оточенням і тому може бути пояснений виходячи з тих умов, у яких вона перебуває. З цього визначення також випливає, що психіка сама по собі нічого не вносить у відображення зовнішнього світу. Проте все це не узгоджується бодай з тим, що важко знайти двох людей, які  ідентичні за психічним складом". Що Ви відповісте цьому учневі? (4 бали).

IV.Законспектуйте основні положення  монографії : Спиркин А. Г. «Сознание и самосознание»(1972) [20 ] (5 балів).

V. Законспектуйте глави 1.1. (с.16-22) , 2.1 (с.63-67) , 3.2 (с.94-105) ,4.9 (с.145-153) монографії Чуприкової Н. И. «Психика и сознание как функции мозга» (1985) [22]  (5 балів).

 VI.   Користуючись навчальними посібниками та додатковою літературою (3-4 джерела) напишіть невеликий реферат за темою: "Предмет загальної психології : відмінності у підходах та визначеннях  психологів " , "Зв’язок сучасної педагогічної практики з проблемами, що розробляються у психології" , "Функції психіки " (5 балів).

VII. Законспектуйте статті Б. Ф. Ломова 1) «Категория отражения в психологии» // Методологические и теоретические проблемы психологии. 2) «Система наук о человеке»  // Психологический журнал. – 1987. – т.8. – №1. – С. 3-13(за вибором). Сформулюйте 3 питання до тексту (5 балів).

 VIII. Законспектуйте статтю: Смирнов С.Д. «Методологический плюрализм и предмет психологии» //Вопр. психологии.– 2005.–№4. В чому полягає методологічний плюралізм сучасної психології ? Сформулюйте 4 питання до тексту (6 балів).

Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

II. Складіть план спецкурсу з психології за темою «Психологія людських проблем», "Психічні стани людини та їх характеристика",  "Предмет загальної психології " (на вибір).  В розробці  спецкурсу мають бути представлені його  структура ( модулі , теми ) , мета , завдання , зміст , література (12 балів).

 

 III. Користуючись навчальними посібниками , ознайомтеся  з сутністю теорії З.Фрейда  та його поглядами на структуру свідомості ( Воно ,Я , Над-Я ) . Законспектуйте статтю: Розин В. Что  такое  бессознательное?  Познавательно-объяснительный анализ // Мир психологии. – 2003. - №2. – С.80-95.  Визначте відмінності  цих поглядів , специфіку та особливості сучасних поглядів науковців на проблему    несвідомого  (10 балів).         

 IV.    Самостійно  складіть  10 завдань  для самостійного опрацювання теоретичного матеріалу  теми   (  задачі,    проблемні питання  ,  різні типи  вправ ,  тестів ,  творче  формулювання  проблем ) (10 балів) .

V. Законспектуйте статті: 1) Смирнов С.Д. «Методологический плюрализм и предмет психологии» //Вопр. психологии. – 2005.–№4;  2) Ждан А.Н. «К теоретическим проблемам общей психологии». // Вопр. психологии. – 2007.– №6. Визначте спільне та відмінне у їх змісті (8 балів).

Тема 2.       Історія становлення психології як науки.  

 МЕТА :  з'ясувати   особливості   зародження та розвитку  психологічних знань , визначити зміст основних етапів  розвитку  психології як науки та     зміни психологічних поглядів та вчень в різні історичні епохи ,   сформувати  цілісне уявлення про розвиток психологічної науки від її джерел до сучасних досягнень , про сутність  сучасних психологічних шкіл ,  сформувати уміння критично аналізувати ті чи інші наукові концепції та аргументувати  виявлені  психологічні  закономірності.

                              Питання для підготовки:

 1.Релігійні уявлення про душу у стародавніх цивілізаціях.

 2.Ідеалістичний та матеріалістичний підхід в трактовці психіки.

3.Розвиток психології до її перетворення в самостійну науку.

4.Розвиток асоціативної психології.

5.Природничо-наукові передумови виникнення об’єктивної психології.

6.Методологічна криза та зміна уявлень про предмет психології на початку XX ст.  

7. Головні теоретичні напрямки закордонної та вітчизняної психології XX ст.

8.Розвиток психології у СРСР та в Україні.

                                           ЛІТЕРАТУРА: 

1.Гальперин П. Я. Введение в психологию. – М.:МГУ, 1976.−С. 11-149. 

2.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. –    М., 1988.−С.22-67.

3.Ждан А.Н. История психологии: от Античности до наших дней :учебник для вузов/А.Н.Ждан.–Изд.7-е,испр. и доп..–М. : Академический проект, 2007. –576 с.

5.Зейгарник Б. В. Теория личности в зарубежной психологии. – М., 1982.– С. 11-279.

6.Костюк Г.С. Нариси з історії вітчизняної психології XIX сторіччя. - Київ: Вища школа, 1985.

7.Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. –М.:Наука, 1984. –С. 11-76.

8.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.−С.38-56.

9.М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – Київ.: Вища школа, 2000. – С.17-22.

10.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.-С.624-650.

11.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002. – С.

12.Петровский А.В. История советской психологии,− М.,1967.

 13.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.−С.15-30

14.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – С.28-44.

15.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. – С.

15.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981. – С.

16.Роговин М.С. Введение в психологию,-М.:Высш. шк.,1969.–382с.

17.Роменець В.О. Історія психології.-К.: Вища школа, 1978.–439с.

18.Роменець В.А., Моноха І. П. Історія психології ХХ століття. – К., 1988.−С. 294-470.

19.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.−С.54-90.

20.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.−С.6-7.

22.Ткаченко О.М. Принципи та категорії психології. – К.: 1976.

23. Шульц Дайана, Шульц Сидани Элен  История современной психологии. – Спб: Питер,  1998.

24.Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб. : Питер, 1997. 

25.Хрестоматия по истории психологии . Период открытого кризиса.Начало10-х– середина30-хгг. XX в. /Под ред. П.Я.Гальперина , А.Н.Ждан–М.:МГУ,1980.–301 с.

26.Ярошевский М.Г. История психологии.–3-е изд.–М.:Наука,1985–575с.

27. Ярошевский М.Г. Психология в ХХ столетии. – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1974.– С. 319-445.

28.Ярошевский М.Г. , Анцыферова Л.И. Развитие и современное состояние зарубежной психологии. − М.:Педагогика,1974. –303с.

                        Методичні рекомендації до вивчення теми: 

   Основною метою вивчання  теми " Історія становлення психології як науки"  є поширення психологічної ерудиції майбутнього педагога та  психолога щодо зміни психологічних поглядів та вчень в різні історичні епохи. Студентам важливо   сформувати  цілісне уявлення про розвиток психологічної науки від її джерел до сучасних досягнень , про трансформацію головних психологічних   понять ,  історичну спадкоємність психологічних знань та їх безпосереднє відношення до практично-дослідної діяльності педагога та  психолога. Вивчення цієї теми допоможе студентам зрозуміти  сутність  сучасних психологічних шкіл , критично аналізувати ті чи інші сучасні наукові концепції та аргументувати   психологічні  закономірності та факти.      

  Вивчення теми бажано починати з усвідомлення того , що основні етапи історичного розвитку психологічної думки  (донауковий , філософський та науковий ) мають різну  тривалість  та розуміння предмета психології. В донауковий період психіку розглядали як душу. За допомогою уявленя про душу давні люди пояснювали загадкові для них явища – сон,втрату свідомості ,смерть тощо.

Розвиток  психології до  її  перетворення в самостійну науку  відбувався  в межах  філософії ( від ІІІ-ІІ тис. до н.е. до 19 ст. н.е.) . В цей період оформилися  матеріалістичні  та   ідеалістичні  погляди на природу психічних явищ.  Психологічна думка Стародавнього Сходу (ІІІ-ІІ тис. до н.е.)  , античних краін( 5 ст . до н.е. - 5 ст . н.е)  та  епохи середньовіччя (5-15 ст.) представлена у працях індокитайських  медиків, античних та середньовічних  філософів( Платон,  Геракліт,  Анаксагор, Демокрит   ,  Аристотель,  Плотін , Августин ,  Ибн-Сіна,  Ибн-Рошд  ,Ибн-Хайсам,  Фома Аквінський,  Оккам,  Д.Скотт) . В них розглядається   сутність психічних явищ (з позиції  переважно ідеалістичного пояснення природи психічної активності)  , їх динаміка , відношення до об'єктивного світу, представлено перші спроби розв'язання  психофізіологічної проблеми  (Ибн-Сіна)  та  матеріалістичного пояснення  психічних явищ(філософи  Стародавньої  Греції) . Стародавні  лікарі встановили, що  органом  психіки  є  мозок ,  розробили вчення про темперамент.  Вершиною психології  в період античності було вчення Аристотеля  ,який  виклав  першу  систему  психологічних  понять.   

       Поглиблення  психологічних  знань   в XVІІ - XІX сторіччях  відбувалося  переважно в Західній Європі під впливом буржуазних революцій та соціально-економічних перетворень.  В XVІІ ст. Р.Декарт відкриває  рефлекторну  природу  поведінки( формування психофізичної проблеми) ,а  поняття  про  душу перетворює в  нетеологічне (нерелігійне) поняття про свідомість  як безпосереднє  знання людини про свої психічні акти.     В  цей  період складається ряд важливих   психологічних  вчень : про асоціацію як закономірний зв'язок психічних явищ ( Р.Декарт, Т.Гоббс), про афекти (Б.Спіноза ),  про  аперцепцію та несвідоме  (Г.В.Лейбніц ). З'являються психофізіологічні уявлення про функції  мозоку щодо свідомих процесів у працях Дідро, Гельвеція, Кабаніса, Геллера і  Прохазки. Принцип асоціації (Д.Гартлі  ,Т.Браун, Д.Мілль) на півтора століття став головним пояснювальним поняттям психології.

   У XІX ст. було здійснено перші спроби ввести в аналіз психічних функцій кількісні оцінки (Э.Вебер , Г. Фехнер , Г.Гельмгольц ). Психофізичні дослідження Вебера, Фехнера, Гельмгольца, Дондерса  ,  дослідно-біологізаторський  підхід Ф.Гальтона до вивченя здібностей , клінічне вивчення неврозов   Шарко, Льебо, і Бернгейном стали   природно-науковою   передумовою  виникнення самостійної психологічної науки.

   З появою лабораторно-експериментальних досліджень  в Німеччині ( В. Вундт -1879 р. )  психологія перетворилася в самостійну  науку. Головними темами експериментальної психології  були спочатку відчуття  та час реакції (Д.Дондерс ), потім – асоціації (Г.Эббінгауз ), увага (Дж.Кеттел), емоційні стани (У.Джеймс ,Т.А.Рібо ), мислення і воля (Вюрцбургська школа, А.Біне) . Складається диференційна психологія ,задачею якої є визначення індивідуальних відмінностей між людьми (Ф.Гальтон, А.Біне, В.Штерн ).

  На межі XІX- XX ст.  психологія переживає кризу свого предмету, зумовлену крахом уявлень про свідомість як сукупність явищ, які безпосередньо переживає суб'єкт.  Розробка  інтроспективної психології свідомості   на Заході (теорія елементів свідомості в працях В.Вундта і Є.Титченера , теорії актів свідомості в працях Ф.Брентано,  А.Біне,  представників  Вюрцбургської школи психології , теорія "потоку свідомості" в функціональній психології У.Джеймса ) ще продовжувалася.  Але поряд з цим в цей період формуються  головні теоретичні напрямки закордонної та вітчизняної психології періоду  її  розвитку як самостійної науки.  Студентам необхідно усвідомити ,що кожен з них запропонував свій предмет психології і саме в цьому полягала  криза  предмету психології як науки. Обов'язковим для студентів є знання сутності поглядів біхевіоризму, фрейдизму ,гештальтпсихології та гуманістичної психології.

Біхевіоризм( наука про поведінку ) став найбільш відомою школою, що сформувалася в Америці наприкінці XIX — на початку XX ст. Його фундатори (Є.Торндайк , Д.Уотсон та ін.) визнавали предметом психології не свідомість, а поведінку.  Згідно біхевіоризму  психологія не може виходити за межі тілесних реакцій на зовнішні стимули , які можна спостерігати. Біхевіоризм – фундатор розробки категорії «дія» у  психології  .  

На початку століття виник також психоаналіз З.Фрейда (З.Фройда) ,згідно якого вирішальна роль в організації людської психіки належить неусвідомлюваним мотивам (передусім, сексуальним ). Характеристика психоаналітичного напрямку і відповідних школ неможлива поза аналізу неофрейдістських  теорій А.Адлера , К.Юнга, К.Хорні , Е.Фромма. Фрейдизм – фундатор розробки категорії «мотив» в психології , несвідоме розглядалося як   предмет  психології  .

Іншою впливовою школою стала гештальтпсихологія (М.Вертгеймер, В.Келер, К.Коффка)  , експериментальним об'єктом якої  був цілісний  і  структурний  характер психічних утворень.  Головним постулатом цієї школи є положення про цілісні структури - гештальти , як первинні дані психології, що не можуть бути виведені з їхніх компонентів. Навпаки, властивості частин визначаються саме структурою, гештальтом. Гештальтпсихологія – фундатор розробки категорії «образ» в психології , гештальт (структура) психіки  стала    предметом  психології  .

В  30-40-х рр . та в середині XX ст.. на Заході виникли нові  впливові   психологічні школи та напрямки : гуманістична психологія (А.Маслоу, К.Роджерс, Г.Олпорт), необіхевіоризм , генетична психологія Ж. Піаже, "персонологічний  напрямок", описова психологія В.Дільтея, В.Штерна і Є.Шпрангера, когнітивна психологія.

  Принципово важливим для отримання глибоких знань з історії психології є для студентів ознайомлення з основними досягненнями вітчизняної психології (як радянських часів так і сучасної).Слід чітко усвідомити , що специфіка її полягала у діалектико-матеріалістичній орієнтації радянської психології , методологічні засади якої   ( принципи детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку психіки в діяльності )були  закладені у працях Г.П. Блонського, М.О. Бернштейна, Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна , Б.Г.Ананьєва, Г.С.Костюка , Б.М. Теплова, О.М.Леонтьєва та ін.

 Основні досягнення   психологічної науки у країнах минулого Радянського Союзі в другій половині XX сторіччя:  створено теорії навчання та розвитку психіки (Н.А.Менчинська,  П.Я.Гальперін,  В.В.Давидов, А.М.Матюшкін, Л.І.Божович, Д.Б.Эльконін та ін.), досліджувалися закономірностей  функціонування та розвитку особистості як цілісної системи психічних властивостей  (Л.С. Виготський, Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, Г. С. Костюк та ін.), а також різні аспекти особистості — її мотиви та настанови (Я.М. Узнадзе), предметна діяльність (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), мислення та розумові дії (П.Я. Гальперін, А.В. Брушлінський, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Матюшкін, О.К. Тихомиров та ін.), характер (В.Д. Левітов), самосвідомість (П.Р. Чамата), вміння та навички (Є.О. Мілерян), пам'ять (А.А. Смирнов, П.І. Зінченко, Г.С. Середа та ін.), увага (Н.Ф. Добринін), сприймання (О.В. Запорожець, В.П. Зінченко та ін.), здібності і темперамент (Б.М. Теплов, В.Д. Небиліцин та ін.).

   Попри значні досягнення , ідеологічні догмати цього періоду не могли не відбитися на розвитку радянської психології. Це виявилося, зокрема, у відставанні прикладних психологічних досліджень. Так, із середини 30-х років припинили своє існування такі галузі психології, як педологія, психотехніка, тестологія,лише у 50-ті роки радянська психологія повернулася до проблеми особистості .

  Великий масив даних цієї теми має бути особисто систематизований  студентом за будь –яким зручним або очевидним принципом ( етапи , школи, напрямки , персоналії , проблеми, тощо)  та зафіксований у вигляді стислого конспекту. Поза спроб аналізу , систематизації та узагальнення знань з цієї теми її ефективне опрацювання неможливе.

   На основі систематизації та узагальнення даних про  наукові школи та напрямки  можна більш конкретно  зрозуміти та визначити предмет сучасної психології.

                                Питання для дискусії:

1.Чому назва психології (в перекладі з грец.- наука про душу) не відповідає сучасному змісту її як науки про психіку?

2.Поясніть  ,чому  психологія  як наука виникла  тільки  в  кінці  XІX ст.

3.Чи тотожні поняття "душа" та "психіка" ? Чи існує душа як реальність?Які є докази існування душі як реальності?

4.Охарактеризуйте вираз "душевна людина". Поясніть вислів "Душа болить". 

5. Чи могла психологія  як наука уникнути  кризи  поч.  XX  ст.? В чому полягали позитивні наслідки кризи?

6.Завдяки чому радянська психологія    досягла значних успіхів у вивченні психіки ?

7. Поясніть  ,чому  у сучасній  психології продовжуються дискусії щодо її предмету та існують  різні  пояснення  природи психічних явищ?  

                          Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Роз'вязання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді (2 бали). Відповіді –в письмовій формі.

1)  Виправте помилки у наступному фрагменті (2 бали).

Біхевіоризм на передній план висунув категорію мотивації, вивчаючи рушійні сили людської поведінки. Гештальтпсихологи — категорію образного мислення, а в центрі уваги психоаналізу були категорії дії, аналіз несвідомих дій людини. Екзистенціалісти продовжуючи традиції психоаналізу, наголошували на цінності самої людської особистості, ввівши у психологію поняття «self» («Я»)

2) Психологи - ідеалісти стверджували ,що психічні явища можуть бути пізнавані тільки шляхом самоспостереження. Доведіть ,чому принципово неможливим є пізнання психічних  явищ тільки за допомогою самоспостереження(інтроспекції) (2 бали). 

3) Поясніть ,що означає вислів «Психологія має дуже довгу передісторію і дуже коротку історію» (2 бали).

4) Міфологічний етап історії психології — перша спроба пояснити природу психіки, яка виявляється у таких явищах, як фетишизм, анімізм, фаталізм, магія, ритуал, тотемізм, табу.

Що об'єднує ці явища? Яке розуміння психіки вони несуть у собі? ( 2 бали ).

  5) Філософський етап історії психології тривав кілька століть. За цей час інші науки, що також виникли в лоні філософії (наприклад, природознавство), перетворилися на розгалужену систему знань, необхідних суспільству. Психологія ж вийшла на самостійний шлях розвитку лише наприкінці XIX ст.Про що свідчить це явище? Що пов'язує психологію з філософією? (2 бали).

6)Науковий етап історії психології характеризується співіснуванням значної кількості напрямів психології. Фактично вона перебуває в стані "багатьох психологій", кожна з яких являє собою окрему галузь знань зі своєю проблематикою, методами дослідження, власною психологічною практикою.Про що свідчить це явище? Чи буде колись "єдина психологія"? (2 бали).

7)Один учений висловив провідну ідею своєї теорії в афористичній формі: "Чи сміється дитина, дивлячись на іграшку, чи посміхається Гарібальді, коли зазнає переслідувань за надмірну любов до батьківщини, чи тремтить дівчина, вперше думаючи про кохання, чи пізнає Ньютон світові закони і записує їх на папері — всюди завершальним фактом є м'язевий рух" [17; с.92].Про яку теорію йдеться? Яке місце вона посідає в історії психології? (2  бали).

8) Один з напрямів психології започаткував учений, який твердив: "Цілком зрозуміло, що необхідний якийсь компроміс: або психологія має змінити свою точку зору таким чином, щоб охопити факти поведінки незалежно від того, чи стосуються вони проблем свідомості чи ні; або вивчення поведінки повинно стати зовсім окремою і незалежною наукою. Психологи [...] будуть змушені використовувати людину як свого досліджуваного і застосовувати при цьому методи дослідження, які точно відповідають новим методам, що застосовуються в роботі з тваринами" [25; с.19]. Що це за напрям?Яка його доля? (2 бали).

9)  Представник одного з напрямів психології писав: "Є зв'язки, при яких те, що відбувається в цілому, не виводиться з елементів, що існують начебто у вигляді окремих шматків, які зв'язуються потім разом, і, навпаки, те, що виявляється в окремій  частині цього цілого, визначається внутрішнім структурним законом усього цього цілого... Я — частка в полі. Я — не попереду, як вчать із давніх часів, принципово. Я — серед інших, за своєю суттю Я належить до надзвичайних і найрідкісніших предметів, які  існують, предметів, які,  як здається,  володарюють над закономірністю цілого. Я є часткою в цьому полі" [25; с.86,90].   Що це за напрям? Яке місце він посідає в психології? (2 бали).

 10) Видатний психолог, виступаючи з лекцією, проілюстрував «свою теорію таким прикладом: "Припустімо, що в цій залі [...] присутній індивідуум, який порушує тишу і відвертає мою увагу від завдання, що стоїть переді мною, своїм сміхом, балачками, тупотінням. Я оголошую, що я не можу за таких умов читати далі лекцію, і ось серед вас знаходиться кілька сильних чоловіків і виставляють після короткочасної боротьби порушника порядку за двері. Тепер він витіснений, і я можу продовжити свою лекцію. Для того щоб порушення порядку не повторювалося [...], пани, які виконали моє бажання, після здійсненого ними витіснення підсовують свої стільці до дверей і влаштуються там, створюючи перепону" [25; с.160-161].     Про яку теорію йдеться?Яке явище ілюструється таким чином? (2 бали).

11) Ось думка, на якій ґрунтується один  з  напрямів психології : "Людина не народжується наділеною історичними досягненнями людства . Досягнення розвитку людських поколінь втілені не в ній , не в її природних задатках, а в навколишньому світі — у великих творіннях людської культури. Тільки в результаті процесу привласнення людиною цих досягнень, що триває впродовж її життя, вона набуває справді людських властивостей і здібностей" [ 17 , с. 353 ].  Що це за напрям? Яке місце він посідає в системі психологічного пізнання? (3 бали).

IV.Складіть хронологічну таблицю основних етапів розвитку предмета психологічної науки (2 бали) з детальним описом змісту кожного періода(4 бали).

VI.Складіть перелік нових термінів та понять теми «Історія становлення психології як науки», дайте їм  визначення(15-20 термінів та понять)( 3 бали).

V.Законспектуйте відривок монографії: М. Г. Ярошевський «Психология в ХХ столетии». – 2-е изд. – М.: Политиздат. – 1974. – с. 319-445[27](4 бали).

VI. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Психофізика», «Гуманістичний напрямок у розвитку психології», «Категорія «образу» в історії психології», «Сутність асоціативної психології», « Релігійні уявлення про душу у стародавніх цивілізаціях»( 3 бали).

              Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

 II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1) Оберіть правильний варіант відповіді, використовуючи знання з розвитку психології до її перетворення в самостійну науку  (4 бали).

1.    Аристотель... а) робить акцент на знаннях і мудрості; б) вважає душу сутністю тіла, наділену життям; в) ставить за мету пізнання пануючого у всесвіті порядку; г) усі відповіді правильні; ґ) усі відповіді неправильні.

2.    Платон ... а) був стихійним матеріалістом; б) вважав, що дух (душа) перебуває в тілі людини і спрямовує його впродовж всього життя, а після смерті полишає його, вирушаючи у світ ідей; г) вважав тіло могилою душі; ґ) вважав душу божественним, піднесеним, незримим і вічним початком; д) вважав, що душа знаходяться у різних органах тіла, складається із частин — розуму, мужності, прагнення і т. д.; е) усі відповіді правильні; є) усі відповіді неправильні.

3.    Філософи середньовіччя ... а) повністю заперечували ідеї Аристотеля про душу; б) спиралися на вчення богословів; в) захищали догми християнської релігії і моралі; г) були вульгарними матеріалістами; ґ) розвивали учіння Платона; д) усі відповіді правильні; е) усі відповіді неправильні.

4.    Декартова концепція людини ... а) дуалістична; б) механістична; в) заперечує ідею душі як сутності людини; г) базується на ідеї рефлекторного характеру психіки; ґ) спирається на розум, освячений вірою; д) матеріалістична; е) усі відповіді правильні; є) усі відповіді неправильні; 

2)  Оберіть правильний варіант відповіді,використовуючи знання з розвитку психології  як  науки  (4 бали).

1.    Біхевіоризм ... а) використовує схему «S-R» (стимул — реакція); б) перетворив психологію на «психологію без психіки»; в) увів поняття «научіння»; г) заклав ідеї програмованого навчання; ґ) увів ідею установки; д) усі відповіді правильні; е) усі відповіді неправильні;

2. Класичний психоаналіз ... а) спирається на практику лікування істеричних неврозів; б) предметом дослідження має несвідоме бажання людини; в) визначає лібідо як енергію, що відповідає потребі самореалізації особистості; г) увів у психологію метод «вільних асоціацій»; ґ) усі відповіді правильні; д) усі відповіді неправильні;

3. Гештальтпсихологи ... а) визначають предмет психології як перцептивний образ; б) розуміють гештальт як форму, структуру, цілісну конфігурацію; в) трактують інтелект, як поведінку; г) ввели у психологію ідею інсайту; ґ) визначили гештальт як елемент свідомості; д) усі відповіді правильні; е) усі відповіді неправильні;

4. Гуманістична школа психології ... а) орієнтується на розкриття усіх потенційних можливостей людини; б) визначила метою виховання особистісне зростання; в) відводить головну роль індивідуальному досвіду; г) є гілкою екзистенціалізму; ґ) усі відповіді правильні; д) усі відповіді неправильні;

3) Головною проблемою філософського етапу історії психології є проблема душі і тіла, яка висвітлює складні взаємовідношення різнорідних, притаманних людині, явищ. На цьому етапі вона розв'язувалася створенням умоглядних психологічних теорій і тому, можливо, не знайшла задовільного пояснення. Проте науковий етап також не дав бажаних результатів. Хоча вона й отримала тут назву психофізіологічної проблеми, виявити конкретні шляхи переходу від фізіологічного (тіло) до психічного (душа) й досі не вдається. Чому саме ця проблема є головною в історії психології? Чому вона не знаходить однозначного  розв'язання? (5 балів). 

4) Вивчаючи історію психології, можна побачити, що приблизно за однієї й тієї самої історичної доби в різних частинах світу формуються розбіжні уявлення про психіку. Психологія в Давньому Китаї, Давній Індії чи Давній Греції має істотні відмінності. У першому випадку психіка розглядається у зв'язку з традицією як успадкованою від попередніх поколінь формою поведінки, у другому — зі стражданням як переживанням труднощів життя, в третьому — визначається в межах протиставлення матеріального й ідеального.  Про що свідчить це явище? Як воно характеризує процес психологічного пізнання? (4 бали).

5)Антична, давньогрецька, психологія започаткувала протиставлення матеріалістичного та ідеалістичного поглядів на природу психіки. Відповідно психіка розглядається або як явище, що існує в межах матеріального світу, або як особливий ідеальний світ, несумісний з матеріальним. Таке протиставлення проходить через усю історію психології. Чому так відбувається? Чому до цього часу не може перемогти жоден підхід? (5  балів).

6)  Історія психології  засвідчує  поступальний  характер  становлення  цієї  науки, який полягає у переході від міфологічного до
філософського і далі — до наукового етапу. На першому етапі психіка виступала предметом колективних уявлень людини; на другому — психологічних теорій, створених у рамках певних філософських систем; на третьому — психологічних досліджень. Такий перехід був досить тривалим, адже як самостійна наука психологія утвердилася лише наприкінці XIX ст.

№7,8 –в начальниу

 

III.Напишіть анотацію на монографію зі списку літератури(за вибором №5,12,18,23,26-28) (анотування літератури — це перелік основних питань, що розглядаються автором тієї чи іншої праці) (5 балів).

VI. Розкрийте внесок у розвиток психології таких вчених як В.Вундт, Еббінгауз, Ж.П'яже , Е.Торндайк, А.Маслоу, К.Роджерс, З.Фрейд, К.Юнг, К.Келер , І.Павлов (5 балів)

VII.   Користуючись навчальними посібниками та додатковою літературою (3-4 джерела) напишіть невеликий реферат за темою: «Головні теоретичні напрямки закордонної  психології періоду  її  розвитку як самостійної науки» , «Методологічна криза  предмета психології на початку XX ст.» ,  «Розвиток психології  в Україні»,«Сутність  діяльнісного  підходу до вивчення психіки у працях С.Л.Рубінштейна , О.М.Леонтьєва , Г.С.Костюка ,Б.М. Теплова, та ін. » (5 балів).

 VIIІ.  Законспектуйте статтю:   Рибалка В. Концепція особистості у вітчизняній психології // Психолог. – 2003. - №4. – С.1-6. В чому полягає значення праць вітчизняних психологів для сучасної психології особистості ? Сформулюйте 3 питання до тексту (5 балів).

  ІХ. Розкрийте внесок у розвиток психології таких вчених як Г.П. Блонський, М.О. Бернштейн, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн ,Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк ,Б.М. Теплов, О.М.Леонтьєв  (5 балів).

    Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

II. Складіть план спецкурсу з психології за темою «Історія становлення психології як науки », «Фрейдизм та неофрейдизм», «Розвиток психологічних поглядів у XІXст.», « Біхевіоризм та необіхевіоризм» (на вибір)  (структура  , мета , завдання , зміст , література ) (12 балів).

III. Ознайомтеся з першоджерелами: Хрестоматия по истории психологии . Период открытого кризиса. Начало10-х– середина30-хгг. XX в. /Под ред. П.Я.Гальперина, А.Н.Ждан–М.:МГУ,1980.–301 с. [25]. Сформулюйте   проблемні  питання до   текстів  першоджерел збірника (10 балів).

IV.    Самостійно  складіть  10 завдань  для самостійного опрацювання теоретичного матеріалу  теми   (  задачі,    проблемні питання  ,  різні типи  вправ ,  тестів ,  творче  формулювання  проблем ) (10 балів) .

IV.   Користуючись навчальними посібниками та додатковою літературою (3-4 джерела) напишіть критичний аналіз поглядів біхевіоризму, фрейдизму ,гештальтпсихології  та  гуманістичної психології ( 8 балів) .

V. Законспектуйте статтю: Мироненко И.А. «Методология Б.Г.Ананьева в свете современного развития психологической науки» // Вопр. психологии.– 2007.–№5. В чому полягає значення праць Б.Г.Ананьєва для сучасної психології ? Сформулюйте 4 питання до тексту (5 балів).

 

                                                    

                                                                Тема 3. Мозок і психіка.                       

          МЕТА :  розглянути  природничонаукові засади   поняття про психіку  як функцію мозоку, засвоїти сутність рефлекторної природи психічного відображення ,  принципи і загальні механізми зв'язку    психіки та її матеріального субстрату – нервової системи організму(психофізіологічна проблема).                                            

                             Питання для підготовки:

 1. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння сутності та походження психіки .

2. Природничі основи психології  : анатомічний субстрат психіки. Мозок та психіка : принципи і загальні механізми зв'язку.

3.Нервова система,її виникнення ,вдосконалення та роль у розвитку форм відображення у філогенезі. .  Локалізація функцій психічного в головному мозку.

4. Рефлекторна природа психічного відображення . Рефлекторна теорія І.М.Сєченова та І.П.Павлова .

5.Еволюція умовно-рефлекторного розуміння психіки від І.П.Павлова до сучасних психологічних концепцій :

–модель концептуальної рефлекторної дуги за Є.М.Соколовим;

–психофізіологічна поведінкова теорія К.Халла;

–модель функціональної системи за П.К.Анохіним;

–функціональні блоки мозку за А.Р.Лурією.

                                            ЛІТЕРАТУРА:

1.Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1985.–С.12-23.

2.Годфруа Ж. Что такое психология. - В 2-х т. - М: Мир,Т.1.– 1992.– С.5-37.

3.Дубровский Д.И.Психические явления и мозг .–М :Наука ,1971.–386 с.

 4.Естественнонаучные основы психологии/Под ред.А.А.Смирнова,А.Р.Лурия,В.Д.Небылицина .–М.:Педагогика,1978.–368 с.

 5.Ительсон Л. Б. Лекции по общей психологии: Учебное пособие. – Мн.: Харвест. – 2000. –С.5-30.

6. Лурия А. Р. Мозг человека и психические процессы. – Т. 1. – М.: 1963–С. 11 – 68.

7.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002. –С.12-69.       

8.Методологические и теоретические проблемы психологии. / Под ред. Шорохова Е. В. – М.: Наука, 1969 .–С.-9-56.

9.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.–С.5-28.

10.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.–С.5-29,30-52.

11.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.-С.5-14

12.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С.12-27.

13. Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С.10-17.

14. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.–С.12-16.

15.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С.1-18. 15.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.–С. 3-25. 17.Токарева Н.М.   Методичні рекомендації  до вивчення теми  «Діяльність » (курс загальної  психології ). –Кривий Ріг ,2000 .– 66 с.

18.Чуприкова Н. И. Психика и сознание как функции мозга. – М.: Наука, 1985.

                

                      

             Методичні рекомендації до вивчення теми: 

Вивчаючи  відображувальну  природу  психіки (тема 1)  студенти мали  засвоїти  головне  положення:    психіка — властивість високоорганізованої матерії (НС), що полягає у здатності відображати впливи навколишнього середовища, людини носієм психіки і свідомості є головний мозок.  Тема 3 « Мозок і психіка» передбачає поглиблення та конкретизацію знань студентів  про будову , функції мозку  як органу психіки та свідомості , як фізіологічного регулятора поведінки та апарата для переробки інформації .    Зміст теми тісно пов'язаний з попередніми знаннями ,набутими під час вивчення курсу анатомії в середній школі. Основою ефективного засвоєння теми є актуалізація про  будову НС  (рис.1)  та  її  функції [ 7,9,10 ].        

   Центральна нервова система складається зі спинного і головного мозку. Нервова система здійснює дві найважливіших функції: зв'язок людини з навколишнім середовищем і координацію (узгодження) діяльності всіх частин організму, управління ним. Усі явища людської психіки і свідомості виникають, розвиваються і формуються в процесі діяльності мозку, який відображає навколишню дійсність. Вища нервова діяльність — фізіологічна основа психіки.

    Нервова система людини складається з нервової тканини, а нервова тканина — з нервових клітин — нейронів. Мозок утворює мозкову речовину. Зі скупчення тіл нервових клітин та їх коротких відростків — дендритів — утворюється сіра мозкова речовина, а скупчення пучків нервових волокон, покритих особливою мієліновою оболонкою, утворює білу мозкову речовину. Функції сірої мозкової речовини полягають у нагромадженні, підсилені й переробці збудження. Функції білої речовини — у передачі збудження.

    Спинний мозок розміщений у каналі хребта і складається з нервової тканини. У спинному мозку розміщені центри цілої низки вроджених безумовних рефлексів. Він безпосередньо регулює м'язові рухи людського тіла й кінцівок. У спинному мозку містяться провідні шляхи, що складаються з пучків нервових волокон. По провідних шляхах збудження передається від периферичних нервових закінчень у головний мозок і з головного мозку до м'язів та внутрішніх органів.

    Головний мозок міститься в черепній коробці, він є більш пізнім утворенням, ніж спинний мозок. Головний мозок людини являє собою дуже складне утворення порівняно з мозком навіть найвищих тварин — людиноподібних мавп, не кажучи вже про мозок нижчих тварин. Насамперед, у людини більш досконало оформлена кора великих півкуль. Вона має набагато більшу поверхню за рахунок численних борозен та звивин. На частку лобних долей (з їх роботою пов'язані вищі психічні функції) в людини припадає 30% кори, тоді як у вищих мавп лише 16%. Нарешті, слід відзначити незрівнянно більш різноманітну локалізацію функцій у корі, коли різні відділи й ділянки кори головного мозку відіграють різну роль і виконують різні функції.

    Головний мозок складається з низки пов'язаних між собою відділів. Головні з цих відділів такі: задній мозок, середній мозок, проміжний мозок і передній мозок. Найважливішими відділами заднього мозку є довгастий мозок та мозочок(рис.1)  .У довгастому мозоку розміщені центри, що регулюють дихання, серцеву діяльність, діяльність кровоносних судин. Середній мозок спільно з довгастим мозком керує положенням і координацією тіла в просторі. До функцій середнього мозку належать орієнтувальні рефлекси на світлові, звукові та інші подразники.

     Проміжний мозок  є центром життєво важливих рефлексів. У ньому містяться центри обміну речовин в організмі ,з ним пов'язані інстинктивні та емоційні прояви людини.     Мозочок — орган координації довільних рухів. Усі відділи мозку взаємопов'язані між собою і становлять єдину цілісну систему. Завдяки успіхам електрофізіології , психології ,неврології та нейрохірургії вдалося з'ясувати , що мозок – це найскладніша система , що діє як диференційоване ціле .

Обов'язковим  для  засвоєння  теми  є  ознайомлення студентів  з   проблемою локалізації  функцій  психічного  в  головному  мозку, з  дискусіями   прихильників  та противників  ідеї  локалізації . О.Р. Лурія  виділяє в апараті мозку три блоки , різні за своєю будовою та функціями . Перший блок , розміщений у глибинах мозку , включає підгорбкову область , деякі ядра «зорового горба » , ділянки найбільш старих утворень мозкової кори . Ці частини утворюють єдину систему , яка регулює хімічний обмін в організмі , є джерелом інстинктивних потягів людини , ії емоційних станів та служить немов би « енергетичним блоком » людського мозку .

     До складу другого блока входять нервові механізми , що сконцентровані на різній глибині в задніх відділах великих півкуль – в потиличній , скроневій та тім'яній долях (рис.1)  . Цей блок забезпечує одержання , переробку та збереження інформації , яка надходить через різні органи чуттів . Окремі ділянки кори головного мозку , що входять до другого блока , певним чином локалізовані : в потиличній долі здійснюється сприймання та переробка зорової , у скроневій – слухові , у тім'яній – шкіряної інформації .

Третій блок розміщений у передніх відділах великих півкуль – у лобних долях . Це апарат , який забезпечує програмування та регулювання рухів та дій , їх звіряння з запланованими намірами та оцінку результатів дій

Таким чином ,задня кора переробляє інформацію , а передня створює інструкцію . Отже , складна психічна діяльність вимагає спільної роботи всіх блоків . Матеріальним субстратом тої чи іншої психічної функції є робота не однієї нервної клітини – нейрона , або одного поля , або навіть однієї ділянки мозку , а багатьох . Відповідно і психіка є результатом активного функціонування багатьох відділів головного мозку , що знаходяться у складних функціональних та морфологічних взаємовідносинах .

 Кожне подразнення , що надходить від внутрішніх органів або з навколишнього середовища , приймається нервовою системою і викликає певну дію організму : пролунав несподіваний крик – ви здригнулися , вдарило в очі світло – примружились , відчули біль – зойкнули .

  Відповідь організму на подразнення , яка здійснюється за допомогою нервової системи ,має назву рефлексу.Живий організм пристосовується до умов  життя як за допомогою  природжених, видових, спадкових, постійних, тобто безумовних, так і за допомогою набутих, змінних, індивідуальних, тобто умовних рефлексів.

Представники різних напрямів у психології вкладають різний зміст в поняття рефлексу, по-різному розглядають його природу і механізми.

Один з досить поширених напрямків сучасної буржуазної психології, що виходить з позиції механічного матеріалу—біхевіоризм (від англ. behavior—поведінка) намагається пояснити природу рефлексу, поклавши в основу схему S→R («стимул»-«реакція»). А це означає, що предмети і явища оточуючої дійсності безпосередньо впливають на психіку (сприймання, уяву, пам`ять, мислення) і викликають у ній відповідні зміни.

    Сучасна фізіологічна теорія підкреслює , що реакція організму , як безумовнорефлекторна , так і умовнорефлекторна , визначається за своєю формою і змістом не лише стимулом , а оцінкою значимості його для індивідума , установкою організму (за Д.Узнадзе) , тобто факторами внутрішньої цілеспрямованості , на фоні яких зовнішній стимул стає лише «пусковим сигналом » . Отже, між стимулом і реакцією є певна система саморегулювання , що скеровує і переробляє на свій лад інформацію . Цю систему складає група коркових клітин ,в яких інформація про те , як відбувається рефлекторний акт , зіставляється з вихідними спонукальними подразненнями (рис.2) .

 У концептуальній теорії П.К. Анохіна система саморегулювання одержала назву «акцептора дії» .  Все управління головний мозок здійснює за допомогою двох протилежних процесів : збудження і гальмування . Збудження включає організм в роботу , гальмування припиняє його діяльність .

Розрізняють такі види гальмування : безумовне (індуктивне та позамежне ) й умовне (згасальне , запізнювальне , диференціювальне) .

 Умовнорефлекторна діяльність – це закономірна сигнальна діяльність . Роль сигналів у людини виконують як властивості предметів і явищ об'єктивного світу  , так і слова . У зв'язку з цим розрізняють першу і другу сигнальні системи . Система зовнішніх подразників відображається у мозку як система тимчасових нервових зв'язків – динамічний стереотип . Умовнорефлекторна діяльність – це фізіологічна за ії механізмами і психічна за внутрішніми та зовнішніми результатами діяльність мозку людини.

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку . Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є видатний російський фізіолог І.Сеченов (1829 -1905) . У своїх працях він зазначив , що джерелом психічних актів як  відображувальної   діяльності є зовнішні подразники , що дають на організм .  

Опрацюйте за рекомендованою літературою тему « Мозок і психіка  ».  Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання різних рівнів (за вибором). 

                Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1) Виходячи з наведеного нижче опису, визначити, яка ділянка кори головного мозку була видалена під час операції.

Після того, як на операції було видалено одну з ділянок кори мозку, хворий впізнавав довколишніх, лікарів та сестер, але різко змінив ставлення до них: став агресивним, безконтрольним, часом імпульсивно виконував безглузді дії (співав), часом ставав в’ялим, інертним. Пропоновані завдання виконував уповільнено, із значними паузами. У завданнях на переказ виявив повну неспроможність самостійно розвинути сюжет.

 2)Що  спільного в діяльності механізмів і людського мозку?

А. Автомат-друкарка без участі живої друкарки безпомилково виконує всі операції по передрукуванню тексту. При цьому текст повністю копіюється (з усіма граматично-синтаксичними особливостями).

Б. Електронно-обчислювальна машина в змозі здійснювати дуже складну діяльність, виправлення помилки в тексті перевірити обчислювання, здійснювати ті чи інші прогнози, грати в шахи та ін.

3) Оберіть правильні відповіді  (1 бал) . Такі психічні функції, як спостереження, запам’ятовування, мислення, мовлення, читання, лічба

А - мають чітку локалізацію в певних ділянках мозку

Б - базуються на спільній функції різних ділянок мозку

В - не мають динамічної і системної локалізації в мозку

Г - базуються на простих недиференційованих цілих структурах мозку.

4)  Яке з наведених визначень умовного рефлексу є повним i правильним? (1 бал)

  1.  Умовними рефлексами називаються реакцїї, за допомогою  яких  організм  пристосовується  до  незмінних умов середовища.
  2.  Умовним   рефлексом    називаються    форми   поведінки  організму, що виробилися у npoцeci життя i забезпечують пристосування до   незмінних умов   середовища.
  3.  Умовний  рефлекс — це форма  поведінки,  що виробляється у прoцeci життя кожного індивіда, забезпечує динамічне пристосування до змінних умов  середовища   i   має  своєю  фізіологічною  основою  тимчасовий нервовий  зв'язок, то утворюється в мозку між двома осередками   збудження  при   одноразовій  дії  умовного  i  безумовного подразників.

5). В  якому з  наведених  варіантів перелічені всі ознаки умовного рефлексу? (1 бал)

  1.  Вроджений, змінний, забезпечує пристосування до змінниx умов середовища.
  2.  Набутий, постійний, забезпечує пристосування до незмінних умов середовища.
  3.  Набутий,   тимчасовий,   забезпечує   пристосування до змінних умов середовища.

            4.Набутий,   тимчасовий,   забезпечуе   пристосуванн до незмінних умов середовища. 

ІV.Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми: аналізатор, ЦНС, дендрит, аксон, синапси, ретикулярна формація, І та ІІ сигнальні системи, умовні та безумовні рефлекси, кора головного мозку, орієнтувальний рефлекс, аферентна система, ефекторна система, научіння, концептуальна рефлекторна дуга, функціональна система, акцептор результату дії, локалізація психічних функцій (3 бали).

 V.Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Роль та функції ретикулярної формації в управлінні психікою та поведінкою людини», «Наукові аргументи за і проти локалізаціонізма», «Рефлекторна теорія І.М.Сєченова та І.П.Павлова », «Структура та основні поля кори головного мозку людини» (3 бали).  

VІ.Законспектуйте статтю П.К.Анохіна «Кібернетика та інтегративна діяльність мозку»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С. 124 - 134 (2 бали).    

VІІ. Законспектуйте статтю О.Р. Лурії «Мозок і психіка»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С. 134 - 143. Складіть письмові запитання до статті (3 бали).    

 VІІІ. Складіть   схему  рефлекторної дуги (1 бал).    

 

    ІХ.Складіть  схему  « Загальна будова нервової системи» (2 бали).  

                                                       Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

 

  1)  Письменник О.Бєляєв створив у своїй уяві голову професора Доуеля,  наділену здатністю відчувати, мислити, пригадувати, тобто здатністю продукувати психіку. Цей фантастичний образ має під собою реальні підстави , оскільки голову (точніше, мозок) вважають органом психіки, а психіку відповідно функцією мозку .

Чи могла насправді так функціонувати голова професора Доуеля? Чи буде така голова мислити?

2)  Які відносини між психічним і фізіологічним можна вважати дійсними з погляду на методологічні принципи системно-діяльнісного аналізу (виберіть вірні варіанти відповіді).

А - мозок – матеріальний носій, орган психіки

Б - психіка – функція мозку

В - психічне і фізіологічне є паралельними

Г - психічне і фізіологічне підпорядковуються принципу взаємодії

Д - детермінантою психічних і фізіологічних явищ є діяльність та навколишній світ.

3)Після ураження сірої речовини спинного мозку спостерігають зміну шкірної чутливості відповідної частини тіла : спершу зникає больове відчуття ,потім відчуття тепла і холоду ,і ,нарешті ,тактильна чутливість. Поясніть ці факти ,спираючись на знання природничонаукових засад    психіки та  рефлекторну природу психічного відображення(3 бали).

4)  Головною проблемою філософського етапу історії психології є  проблема душі і тіла, яка висвітлює складні взаємовідношення різнорідних, притаманних людині, явищ. На цьому етапі вона розв'язувалася створенням умоглядних психологічних теорій і тому, можливо, не знайшла задовільного пояснення. Проте науковий етап також не дав бажаних результатів. Хоча вона й отримала тут назву психофізіологічної проблеми, виявити конкретні шляхи переходу від фізіологічного (тіло) до психічного (душа) й досі не  вдається.

Чому саме ця проблема є головною в історії психології? Чому вона не знаходить розв'язання? (4 бали).

5) Хворі з масивними ушкодженнями певних ділянок головного мозку адекватно сприймають і впізнають прості зображення, літери і цифри, читають окремі слова і навіть фрази. Проте предмети, показані в незвичних умовах, вони оцінюють неправильно. Перевернутий капелюх вони часто сприймають як тарілку, кашкет — як годинник, краватку — як птаха, теплохід — як голуба з розкритим дзьобом, склянку на блюдці — як пам'ятник тощо. Такі хворі також нездатні виділити на шаховій дошці фігуру "білий хрест з чорною серединою".

Порушення якого блоку мозку має місце у цьому випадку ? Які функції він виконує (3 бали).

6) Дайте фізіологічне пояснения явищ(4 бали):

А) При дії сильного подразника, а також внаслідок сильних моральних зворушень   людина    впадає  у стан ступора   (нерухомості).

        Б) Чому задача, яку важко було вирішити звечора,
часто порівняно легко розв'язується ранком?

    В)  Малу дитину подряпав kit. Тепер вона сторониться не тільки кота, але и щітки, |іграшкового ведмедика, маминої шуби пощо.

         Г) Чим   пояснити,  що  у   звичній   обстановці   продуктивність праці вища, ніж у незвичній?

         Д) Чому багато людей можуть прокинутись у точно призначений час?

7) Які фізіологічні  явища лежать в основі наведених фактів(4 бали)?

1. Коли учні  починають   вивчати іноземну мову, то спочатку не   розрізняють довгих i коротких   голосних. Проте легко на слух сприймають різницю у їx звучанні. Учні нерідко плутають прикметник та дієприкметник, силу та  напругу електричного струму.   Потрібна   значна кількість  специально підібраних вправ, щоб навчити учнів точно розрізняти подібні поняття, правила, закони.

2. У Швеції вийшов наказ про перехід всього транспорту на правосторонній рух, на вулицях  міста  різко зросла  кількість аварій, водії весь час порушували нові правила руху.

3. Чому досвічений  учитель часто вдається до різних видів повторення матеріалу, вивченого учнями раніше?  

ІІІ.  Законспектуйте  основні  положення глав 2.2,2.3,2.4, 2.6 (с.22-63) монографії : Чуприкова Н. И. «Психика и сознание как функции мозга»(1985) [18]. Складіть письмові запитання до тексту (5 балів).

ІV. Користуючись навчальними посібниками напишіть реферат на тему(на вибір): «Рефлекторна природа психіки», «Фізіологічні основи мотивації та емоцій» , «Психокібернетичні ідеї в працях нейрофізіологів (М.О.Бернштейн, П.К.Анохін)», «Психіка і рефлекс»(5 балів)

V.Законспектуйте главу з монографії: Лурия А. Р. Мозг человека и психические процессы. – Т. 1. – М.: 1963– С. 11 – 68 [6]  Складіть письмові запитання до тексту(5 балів).

VІ. Законспектуйте статтю М.О.Бернштейна «Нариси із фізіології рухів та фізіології активності» // Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.121 – 124. Законспектуйте  главу методичних рекомендації Токаревої Н.М. [17] «Механізми організації рухів та дій людини» – С.11-19. Здійсніть  інтеграцію цих  текстів  . Визначте , які аспекти «Нарисів…» конкретизовано у методичних рекомендаціях(6 балів).

                                         Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

II. Складіть 40 екзаменаційних питань до екзамену з курсу «Психофізіологія»  для  студентів  спеціальності  «Психологія»  (6 балів).

 

 III. Виконайте системне вивчення проблеми асиметрії головного мозку. 1) Законспектуйте статті:  а)Дубчак. О. «Адаптація ліворуких дітей»// Відкритий урок. – 2007. – №1. – C.6-9;   б) Шубин А.В.,Сорпионова   Е.И. «Ассиметрия мозга и особенности вербальной креативности»//  Вопр. психологии. – 2007.– № 4. 3)  Складіть  бібліографію  з  цієї   проблеми  (статті , монографії  бібліотек  КДПУ  та міста) ; 4) На  основі  вивчення додаткової літератури складіть рекомендації вчителям і батькам  щодо навчання та виховання ліворуких дітей( 10 балів).

ІV. Вивчить сутність функціональної системи психічної регуляції поведінки П.К.Анохіна[7,9 ] . Законспектуйте статтю: Чуприкова Н.Н.Система понятий общей психологии и функциональная система психіческой регуляции поведения и деятельности // Вопр. психологии.– 2007.–№3 . Визначте ,в чому полягає розвиток ідей П.К.Анохіна сучасними психологами (6 балів).

                                                                                                           

                                      Тема 4.  Методи  психологічних  досліджень.     

МЕТА :  з'ясувати методологію наукового дослідження психічних явищ , ознайомитися з основними  методами психології як науки , навчитися використовувати методи загальної  психології в контексті педагогічної діяльності.

                                        Питання для підготовки:                             

          1.Методологія наукового пізнання.

   2.    Методологічні принципи щодо пояснення психічних явищ. 

   3. Характеристика конкретних  етапів та методів  психологічного дослідження :  організаційні,  емпіричні,  інтерпретаційні  методи.

           4.Спостереження та експеримент як основні методи психології, їх порівняльний аналіз.

5.Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самоспостереження, самооцінка.         6.Характеристика методу експертних оцінок у психології.

7.Проективні психодіагностичні методи у психології.

8.Медоди математичної статистики .Кореляційний аналіз Спірмена та Пірсона. Контент – аналіз в психології.

                                             ЛІТЕРАТУРА:

        1.Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. – М., 1977. – С. 275-331.

         2.Анциферова Л. И. Методологические проблемы психологии развития // Принцип развития в психологии. – М.: Наука, 1978.-С. 3-20.

       3. Гамезо М.В., Домащенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986.– С. 15-17

       4. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.,  1988.–С.36-51.

        5.Горбунов Д. С. Практикум по психологическому исследованию. – М.,  2000. – С. 3-218.

       6.Дружинин В. Н. Экспериментальная  психология: Учебник для вузов. –2-е изд., доп. – СПб.: Питер, 2003.

  7.Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии .–М.: Наука . – 1984.–С.11-76.

 8.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб.: Питер, 2002.–С.12-38.

       9.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.–С. 12-28.

       10.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.  – С. 53-62

        11.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981. – С. 30-47

        12.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990. – С.20-42.

        13.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.– С. 53-61

        14.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003. – С. 38-54.

       15.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.– С. 22-25.

       16.Сидоренко Е. П. Математические методы в психологии. – М., 2000.

       17. Токарева Н.М. ,Халік О  Методичні рекомендації по написанню кваліфікаційних досліджень . –Кривий Ріг ,2007 .– 66 с.

       18.Ткаченко О.М. Принципи та категорії психології. – К.: 1976. – С. 71-84.

      19.Шорохова Е. В. Принцип детерминизма в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии. / Под ред. Шорохова Е. В. – М.: Наука, 1969.– С. 9-56.

 

                                                    

                                 Методичні рекомендації до вивчення теми:

    За своїми методами психологія суттєво відрізняється від інших наук. Це зумовлено складністю психічних явищ як  об'єкта  дослідження. Вивчення теми має закласти основи розуміння  методології наукового дослідження психічних явищ та подальшого використання її  в  педагогічної діяльності. Методологія — система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності.

   Слід звернути увагу на те,що кожен з методів психології має свої недоліки та переваги , які мають чітко усвідомлюватися студентами. Саме тому надзвичайно важливим є не тільки теоретичне засвоєння методології та методів психології ,а встановлення зв'язку знань із практикою ,усвідомлення шляхів їх використання в педагогічної діяльності. 

                                                     Принципи психологічної науки

Отримання наукових знань про таке складне явище, яким є психіка, значною мірою залежить від підходу дослідника до об'єкта пізнання. Цей підхід визначається системою методологічних засад, або принципів. Принципи — максимально широкі за обсягом твердження, в яких фіксується предмет науки, її теорія і методи.

 У дослідженнях Л.С.Виготського, Б.Г. Ананьєва, С.Л. Рубінштейна, Г.С.Костюка, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, М.Г. Ярошевського були закладені методологічні основи сучасної наукової психології. Узагальнюючи методологічні здобутки цих дослідників, український психолог О.М. Ткаченко[18] виділив та об'єднав у цілісну систему основні принципи психологічної науки — принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки й діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип.

Принцип детермінізму розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

За принципом відображення всі психічні функції (а не лише пізнавальні) за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб'єкта з об'єктом, попереджаючи суб'єкта, сигналізуючи про значущі для нього об'єкти за допомогою нейтральних відносно об'єкта подразників (сигналів).

Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує принципи детермінізму й відображення. За цим принципом психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності. Принцип єдності психіки та діяльності дає змогу вивчати "таємниці" психіки через процеси і продукти діяльності та поведінки людини, розкриваючи об'єктивні закономірності внутрішніх психічних явищ.

У принципі розвитку психіки об'єктивно виявляються й реалізуються детермінація поведінки, зв'язок психіки та діяльності. Принцип розвитку психіки дає змогу адекватно розуміти психіку, розглядати її не як щось стале, а як результат розвитку й діяльності на різних етапах становлення особистості.     Однією з форм реалізації  принципу розвитку в психологічному дослідженні  є генетичний підхід ,який полягає у вивченні психічних явищ у динаміці, при переході у філогенезі та онтогенезі з одного рівня розвитку на інший.

За системно-структурним принципом психіка є складною системою взаємопов'язаних елементів, таких, як пам'ять, воля, мислення, уява та інші, котрі розглядаються як складові елементи цілого. Вимога системності передбачає вивчення психічного явища як своєрідної системи, що має свої специфічні закономірності. Метод психології полягає в урахуванні багатовимірності; ієрархічності психічних явищ.

Однією з форм реалізації системного підходу в психологічному дослідженні є особистісний підхід, що передбачає вивчення конкретної особистості в конкретній соціальній ситуації. Кожне психічне явище має розглядатися в контексті цілісної системи психічних властивостей індивіда (потреб, знань, цілей, емоційно-почуттєвої сфери, здібностей )відповідно до конкретного вікового етапу розвитку. Вимога індивідуалізації полягає у розкритті своєрідності кожної особистості, притаманного їй індивідуального стилю діяльності та поведінки. Вимога єдності теорії та практики передбачає здійснення корекції, реабілітації,, вдосконалення розвитку особистості на основі розкритих закономірностей психіки.

  Принципи психології використовуються у взаємозв'язку для пояснення будь-яких психічних явищ та в процесі наукового пізнання.

          Методи наукової психології

Характер предмета і принципів психологічної науки визначає її методи          (прийоми, способи, шляхи дослідження, що випливають із теоретичних уявлень про зміст об'єкта, який вивчається).

       І. Методи психології  розділяють на дві групи: пізнавальні (дослідницькі) методи; методи активного впливу на особистість. Розглянемо першу групу методів. Процес психологічного дослідження складається з ряду етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних та формулювання висновків.

На підготовчому етапі вивчається стан досліджуваної проблеми, проводяться попередні спостереження, бесіди, анкетування, визначаються мета й завдання дослідження. Важливим елементом цього етапу стає гіпотеза — уявлення про очікуваний результат дослідження.

На етапі збирання фактичних даних використовуються емпіричні методи (експеримент, спостереження, тестування, бесіди тощо). Експериментальні дані фіксуються в протоколі, що має бути достатньо повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію усіх необхідних параметрів експериментальної ситуації та психічних властивостей.

Етап обробки даних передбачає кількісний та якісний аналіз і синтез зафіксованих даних.

На останньому етапі дослідження здійснюються інтерпретація даних та формулювання висновків, встановлюється їхня відповідність чи невідповідність вихідній гіпотезі, виявляються нові питання та проблеми, на основі яких формується програма дослідження.

       ІІ. Відповідно до етапів психологічного дослідження доцільно розрізняти чотири групи методів: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаційні методи.

Організаційні методи включають: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, що відрізняються за віком, видом діяльності тощо; лонгітюдний метод, який виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб протягом тривалого часу; комплексний метод, коли той самий об'єкт вивчається різними засобами й представниками різних наук, що дає змогу з різних боків характеризувати особистість.

До групи емпіричних методів входять: спостереження і самоспостереження; експериментальні методи; психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод; трудовий метод.

Методи обробки даних — це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин та міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

  До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку — з виділенням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, системний метод, який передбачає встановлення зв'язків між усіма психічними якостями індивіда.  

         Слід підкреслити , що всі зазначені етапи     дослідження студенти мають реалізувати під час написання курсових та кваліфікаційних робіт з психології.     Більш докладно методика їх написання висвітлена у методичних рекомендаціях кафедри        психології [17 ]                                                        

Докладне ознайомлення з групою емпіричних методів психології зазвичай не викликає особливих труднощів у студентів. Умовою  ефективного  засвоєння  цього  матеріалу  є  вивчення змісту підручників (№ 4,8-15 із списку літератури) і   формування  в себе  установки на практичну значимість  вивчення методів психології як науки. Критерієм ефективного вивчення цього питання  здатність студента визначати  недоліки та переваги кожного з методів психології та вміння їх використання на практиці.

Все це стосується наступних методів збору емпіричних даних:

1. Спостереження — цілеспрямоване і планомірне сприймання предметів і явищ об'єктивної дійсності, використовується при застосуванні всіх інших методів вивчення психічних процесів та властивостей особистості .  Експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Наукове спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації. У науковій психології використовується також метод самоспостереження, який виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних учинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей.

 2. Експеримент— основний метод психології , особливість якого полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно , активно втручається у діяльність та поведінку піддослідного для створення необхідних умов, за яких виявляються ті чи інші психологічні факти, явища, якості.  Залежно від рівня втручання дослідника у перебіг психічних явищ експеримент може бути констатуючим, коли вивчаються наявні психічні особливості без зовнішньою втручання, та формуючим, коли психічні властивості особистості вивчаються в процесі «штучного» цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання й виховання людини. Розрізняють також експерименти лабораторний та природний. Різновидом природного експерименту є перетворювальний (навчальний та виховний).

   3.Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, інтерв'ю, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, соціометрія та ін.

Тест — це проба, іспит, один із способів психологічної діагностики рівня розвитку психічних процесів і властивостей людини, використання якого, у результаті кількісної і якісної оцінки, дає результати, що можуть бути показниками розвитку певних психічних явищ. Розрізняють тести для вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості й тести успішності. За їх допомогою можна з'ясувати рівень розвитку окремих психічних процесів, рівні засвоєння знань, загального розумового розвитку особистості.           Анкетування – один із способів психологічного опитування. За допомогою анкетування досліджуються літературні, мистецькі, спортивні, професійні інтереси та уподобання, мотиви, ставлення до вибору дій, вчинків, різновидів праці, до тих чи інших переживань, їх оцінювання. На поставлені в анкеті запитання анкетовані дають відповіді в письмовій формі. Застосування анкет (опитувальників) допомагає збирати фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людей.

        Бесіда — це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з'ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства . Одним з варіантів бесіди є інтерв'ю, яке використовують у психологічних та соціологічних дослідженнях.

        Метод аналізу продуктів діяльності грунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, риси характеру. Продуктами діяльності учнів є їхні письмові роботи, вироби, малюнки, моделі, фотографії та ін.

         Метод узагальнення незалежних характеристик — це об'єднання та узагальнення даних багатьох спостережень, виконаних незалежно одне від одного в різний час, за різних умов та у різних видах діяльності.

         Соціометричний та референтометричний методи забезпечують вивчення стосунків між членами груп, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії—антипатії, референтності (стосовно певних цінностей).

       Трудовий метод передбачає включення дослідника у конкретну діяльність (професійну, громадську тощо).

                                  Питання для дискусії:

 1.Чи згодні ви з думкою, що експеримент як метод можна застосовувати для дослідження будь-яких психічних явищ?

2.Чи можна за допомогою методу тестів досліджувати психологічні закономірності?

3.У чому полягає основна відмінність природного експерименту від спостереження? У чому виявляються позитивні аспекти першого та другого методів?

4.Сформулюйте основні вимоги до проведення методів бесіди та анкетування, яких треба дотримуватися, щоб забезпечити об'єктивність і надійність результатів дослідження.

5.  В чому полягають переваги та недоліки відомих вам  класифікацій методів в загальній психології ? Якій  з них ви б віддали перевагу?

6. З якою метою  і в яких випадках вчитель може використовувати   статистичні методи  обробки результатів: середнє арифметичне, медіану, кореляцію, критерій Ст’юдента?

   7.  Охарактеризуйте основні методи емпіричного дослідження в психології. Чим вони відрізняються за формою і змістом від аналогічних методів педагогіки та інших наук ,які ви вивчали? Поясніть свою думку. Опрацюйте за рекомендованою літературою тему.  Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання різних рівнів( за вибором. 

Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

 1)  Які з перерахованих положень правильні, а які — ні? (2 бали).

 1. Інтроспекція є основним методом психології.

2. Психологічні процеси, стани і властивості являють собою якісні особливості свідомості і поведінки і не підлягають кількісному опрацюванню.

3. Становлення психології як науки було пов'язано з використанням у ній загальнонаукових досліджень.

4. Методологічні принципи — це конкретне втілення методів у відповідності з метою дослідження.

5. Термін «спостереження» використовується у психології у трьох різних значеннях: спостереження як діяльність, як метод і як методика.

6.   Головне у методі спостереження — записувати свої враження про події, що відбуваються.

7. Специфіка методу спостереження у психології пов 'язана з особливостями спостерігача (вибірковість сприйняття, установка, проекція «Я» на спостережувальну поведінку).

8.   Важливою ознакою експерименту є постановка мети, що конкретизує гіпотезу дослідження.

9.   Головним недоліком експерименту є, те що досліджуваний не може за бажанням викликати якийсь психічний процес чи властивість.

10.  Валідність тесту — це характеристика його точності як вимірювального інструменту.

2)Про які методи психологічного дослідження йде мова у наступних фрагментах? (1 бал).

1 Даний метод широко використовується при дослідженні психології особистості. Експертами можуть виступати люди, які добре знають досліджуваних. Головна особливість методу в тому, що його можна використовувати для якісних оцінок вияву різних властивостей особистості, а також вираженості тих чи інших, зрозумілих і однозначних, елементів її поведінки. Узагальнення зафіксованих результатів здійснює професійний психолог.

2. Спеціалізовані методи психологічного дослідження, за допомогою яких можна отримати кількісну і якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших методів дослідження ці методи відрізняються тим, що передбачають стандартизовану, вивірену процедуру збору й обробки даних, а також їх інтерпретацію.

3.  Інший різновид методу передбачає оцінку психіки і поведінки людини не на основі вербальних відповідей, а на основі виконаних завдань. З цією метою досліджуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких роблять висновок про досліджувані якості.

3).Визначте, про які методи йде мова. Обгрунтуйте  відповідь. (2 бали).

      а) Стандартизоване вимірювання індивідуальних відмінностей, в ході якого використовуються стандартизовані питання та задачі, які мають певну шкалу значень.

      б) Сутність методу – збір та узагальнення даних, що одержані в різних видах діяльності випробуваного. Кожна риса особистості за ступенем виявлення може оцінюватись умовним балом. Використовується для вивчення індивідуально-типологічних якостей учнів, зокрема,  його здібностей.

      в) Індивіда систематично вивчають в звичайних, повсякденних умовах. Досліджувач не втручається в природний хід подій. Аналогія цього методу– ведення щоденника матір’ю, в якому вона записує події життя дитини.

      г) Психологічне явище вивчається в певних умовах, які дозволюють  точно фіксувати його перебіг, а також відтворювати його при повторенні цих умов.

д) Суть методу – отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Є основним способом введення досліджуваного в ситуацію психологічного експериментування.

4) У кінці навчального року вихователька зібрала малюнки за рік і на батьківських зборах доповіла, як діти зросли за цей час, якими навичками малювання вони оволоділи, як у них розвинена уява, спостережливість. Особливу увагу вона звернула на малюнки дітей за задумом.

 Укажіть метод вивчення особливостей дитячої психіки вихователем дитсадка. (1 бал).

                                                 

 

5)Упродовж значного періоду своєї історії психологія розгля
дала психіку як замкнене у собі явище. Зрештою, такий підхід
почав гальмувати подальший розвиток науки, тому потрібні були
тривалі пошуки в галузі  методології  психології,  щоб   подолати  його.

3 яким пояснювальним принципом психології пов 'язані ці пошуки ? Що він дає психології? (2 бали).

IV. Порівняйте предмет , завдання та методи  загальної психології і педагогіки.  Визначте спільне та відмінне (4 бали).

V.Законспектуйте статтю: Барабанщиков В.А. Системный поход в психологии.– 2007.–№2. (3 бали).

 VІ. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Особливості застосування методу спостереження», «Контент – аналіз в психології », «Проективні  методи у психології.», «Основні методи психології  як науки» (3 бали).  

 

VІІ. Складіть  схему «Класифікація методів психології  як науки » (2 бали).

 VІІІ. Підготуйте аналітичний огляд  недоліків та переваг емпіричних методів психології  (4 бали).

            Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1). Відомо, що результати психологічного експерименту значною мірою залежать від віку досліджуваних, їхньої статі, освіти, професії, ставлення до експерименту, фізичного та психічного станів. Неабияку роль при цьому відіграє й сам експериментатор, оскільки в психології, як у жодній іншій науці, є реальна небезпека отримати саме ті результати, на які сподіваються. Напевне тому те, що багаторазово відтворюється в одній психологічній лабораторії, не обов’язково буде підтверджено в іншій. До того ж експерименти найчастіше проводять на групах досліджуваних, а їх результати використовують для пояснення поодиноких явищ.

Чи можна вважати психологію  експериментальною наукою? Чи є експеримент необхідною умовою прогресу психології? (4 бали) .

2)У психології праці відомий так званий хоторнський ефект, виявлений під час вивчення впливу освітлення в цехах електромеханічного заводу м. Хоторна (США) на продуктивність складальних робіт. Після того, як попередні спроби встановити якусь закономірність завершилися невдачею, було обладнано спеціальну кімнату, де працювали п'ять робітниць. Крім освітлення, там варіювалися періодичність праці і відпочинку, тривалість робочого дня і тижня. Оплата праці здійснювалась відповідно до загальної кількості перемикачів, зібраних усіма робітницями. На подив учених, продуктивність праці весь час зростала, причому незалежно від змін, що вносилися. Подальше вивчення цього явища зумовило появу нової науки — соціальної психології.

Який метод застосувався у цьому випадку? Як можна пояснити отримані результати (4 бали).

3) Шкільний психолог розробив анкету, спрямовану на з'ясування ставлення учнів до заходів, які проводились у школі. Вона складалася із 40 запитань і починалася словами: "Чи подобається тобі?..", "Чи хотів би ти?..", "Чи задоволений ти?..", "Чи любиш ти?..". Передбачались відповіді "так" або "ні", що їх повинні були вибрати опитувані.

 Чи правильно складено цю анкету? Яких вимог потрібно було дотримуватись? (3 бали)

4) Філософський етап історії психології закономірно змінився
етапом наукової психології. Якщо перший характеризувався спро
бами проникнути в сутність психіки тільки теоретичним, неекспериментальним шляхом, то другий — спробами побудувати психологію за зразками природничих наук, спираючись на
спостереження, експеримент, статистичну обробку даних.

Чи звільнило це психологію від впливу філософії ? Чи потребує вона такого впливу ? (4 бали).

5) Відомо, що практично будь-яка дія людини може мати
різне пояснення, причому інколи протилежне тому, на яке очікує дійова особа. Наприклад, принциповий на її погляд виступ
на зборах з критикою керівника може бути розцінений одними
як прагнення показати себе з кращого боку, іншими — як відпо
відь на високу вимогливість керівника до підлеглих, третіми —
як свідчення негативних рис характеру того, хто виступає. Такі
ситуації породжують сумніви щодо існування однозначного і
єдино правильного психологічного пояснення людської поведінки.

Чи здатна психологія розвіяти ці сумніви? Чи володіє вона способами такого пояснення? (4 бали).

6) Матеріалістичне пізнання дійсності є детерміністичним,
тобто воно з'ясовує причинну зумовленість того, що вивчається.
Стосовно психології це виявляється в підході до психіки як до
продукту особливим чином організованої матерії. Проте психіка,
на відміну від матеріальних явищ, відзначається власною актив
ністю. Вже немовля вибірково реагує на зовнішні подразники, а
дорослий здатний довільно ставити перед собою цілі і досягати
їх, долаючи перешкоди.

Чи не суперечить ця обставина детерміністичному підходу до психіки ? Що детермінує активність людини ? (5 балів).

7) Відомо, що першим методом психології була інтроспекція — спроба прямого проникнення людини в своє психічне життя.
В подальшому на зміну йому прийшли опосередковані методи
психологічного пізнання — спостереження та експеримент. Самоспостереження нині відіграє другорядну роль і використовується
як  допоміжний метод психологічного дослідження.

Чому так сталося? Чому психіка людини не може вивчатися безпосередньо? (4 бали).

8) На сучасному етапі можна виділити дві головні лінії розвитку психології. Одна ґрунтується на застосуванні експериментальних методів, покликаних відкрити стійкі закономірності функціонування психіки і подати їх у кількісному,формалізованому вигляді. Друга, навпаки, схиляється до аналізу неформалізованих характеристик психіки (смислів, переживань, несвідомого тощо).Лише так, за твердженням представників цього напряму, психологія може зберегти свій предмет, оскільки в іншому випадку
його "заберуть" кібернетика, логіка, фізіологія чи соціологія.

Наскільки реальною є така загроза?Яка з цих ліній переважає в сучасній психології? (4 бали).

10) Відомо, що результати психологічного експерименту значною мірою залежать від віку досліджуваних, їхньої статі, освіти,
професії, ставлення до експерименту, фізичного і психічного стану. Неабияку роль при цьому відіграє й сам експериментатор,
оскільки в психології, як у жодній іншій науці, є реальна небезпека отримати саме ті результати, на які сподіваються. Напевне
тому те, що багаторазово відтворюється в одній психологічній
лабораторії, не обов'язково буде підтверджено в іншій. До того ж
експерименти найчастіше проводять на групах досліджуваних, а
їх результати використовують для пояснення поодиноких явищ.
 

Чи є психологія в цьому зв'язку експериментальною наукою? Чи є експеримент необхідною умовою прогресу психології? (4 бали).

 III. Користуючись навчальними посібниками та додатковою літературою (3-4 джерела) напишіть невеликий реферат за темою: «Методологія наукового дослідження психічних явищ», «Методи статистичної обробки результатів психологічних досліджень», «Принцип детермінізму у психології» (5 балів).

 IV. Сформулюйте предмет, мету, схему спостереження за розвитком уваги молодших школярів (1-4кл.) на уроках математики, української мови. (5 балів).

V.Законспектуйте основні положення  монографії Ткаченко О.М. «Принципи та категорії психології». (197) [18] (5 балів).

VІ. Законспектувати матеріали та скласти анотацію до книги (на вибір):

1)  Дружинин В. Н.   «Экспериментальная  психология: Учебник для вузов. –2-е изд., доп. – СПб.: Питер, 2003 [6]; 2) Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. «Введение в экспериментальную психологию личности». – М.: Просвещение, 1985. – С. 3-103; 3) Фресс, Пиаже Ж. «Экспериментальная психология». – Вып.1. – М.: Прогресс, 1966. – С .99-178; 4) Методологические и теоретические проблемы психологии // Под ред.. Е.В. Шороховой. – М.: Наука, 1969. – С. 18-273  (5 балів).

V. Проведіть анкетування 2-3-х однокурсників щодо спрямованості навчальних інтересів. Зробіть висновки. Підготуйте  письмовий  звіт або виступ  на семінарському занятті  про результати анкетування)(5 балів).

VІІ.  Проведіть  проективну методику «Неіснуюча тварина»(1-2 досліджувані)  та напишіть  аналіз даних (методика проведення –у додатку № 1)(6 балів).

VІІІ. Охарактеризуйте вимоги до організації дослідження методом спостереження та експерименту. Виділіть риси схожості та відмінності цих вимог (5 балів).Наведіть приклади .

ІХ. Складіть письмовий план проведення експерименту з дітьми дошкільного віку, задача якого – вивчити психологічні особливості процесу запам'ятовування ними словесного та наочного матеріалу(5 балів).

Х. Проаналізуйте, як пов’язані між собою діяльність дитини та її психічний розвиток. Поясніть свою думку , спираючись на знання методологічних принципів психологічної науки (4 бали).

 

ХІ.  VІІ. Складіть  анкету  з відкритими запитаннями і проведіть  анкетування   « Чому ви обрали для навчання педагогічний ВНЗ ? » . Зробіть висновки. Підготуйте  письмовий  звіт або виступ  на лабораторному занятті  про результати анкетування. За результатами анкетування проведіть бесіду.

VІІІ. Визначте можливий комплекс методів дослідження психологічної проблеми «Вплив перегляду кінофільмів на агресивність в підлітковому віці». Підготуйте  письмовий  звіт . 

          Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

II. Складіть перелік методів для дослідження підлітків з низьким рівнем навчальних досягнень  (11-15 рр.) з метою визначення причин їх шкільного невстигання та проведіть дослідження на тему «Психологічні особливості невстигаючих підлітків» ( 8 балів ).

III. Проаналізуйте зв'язок методології, методу та методики в психологічному  дослідженні з психології. Наведіть приклад   конкретного дослідження ( 8 балів ).

 IV.Складіть  10 завдань  для самостійного опрацювання теоретичного матеріалу  теми « Методи  психологічних  досліджень»  (10 балів) .

 V. Складіть методичні рекомендації (поради) для вчителів «Використання психологічних методів в педагогічній діяльності»(8 балів).         

 VІ. Методом анкетування (складіть текст анкети) з’ясуйте особливості мотивації студентів, що вступили на  вашу спеціальність . Результати оформити у вигляді письмового звіту(8 балів).

8)Складіть  зміст  завдань для самостійного опрацювання  теоретичного матеріалу  теми  (формулювання  задач,    проблемних питань  , типів вправ ,  тестів тощо) (5-8 балів)

9)Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1   

Мета: ознайомитись з процедурою  проведення проективної методики «Неіснуюча тварина»  ,  з’ясувати  особливості відбору, обробки і аналізу результатів .

                                 Хід роботи 

Проведіть  проективну методику «Неіснуюча тварина»(1-2 досліджувані)  та напишіть  аналіз даних (методика проведення –[ ] ) за наступним планом: 1) прочитайте про специфіку,недоліки та переваги проективних  методів[ ]; 2) ознайомтесь з процедурою  проведення проективної методики «Неіснуюча тварина» та проведіть її з 1-2 досліджуваними ; 4) напишіть  аналіз даних ; 6) дайте відповідь на такі запитання: а) як збирається психологічний матеріал за допомогою цього методу?; б) як фіксуються отримані дані; в) як проводиться їх кількісний і якісний аналіз.

10) Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  № 2   

 Мета: виявити вікові та індивідуальні особливості стійкості моральних суджень учнів в умовах експериментально організованого впливу дорослих і однолітків.

Матеріал: оповідання-колізії.

  1.  Іде контрольна робота. Ти виконав роботу успішно. Твій товариш не знає матеріал і просить тебе дати списати. Що ти зробиш?
  2.  Ти не можеш виконати контрольну роботу. Твій товариш пропонує тобі списати у нього. Як ти вчиниш?
  3.  Група твоїх однокласників домовилась зірвати урок. Що будеш робити ти?

Хід роботи

При читанні першого оповідання досліджуваному говорять, що ніхто його відповіді не побачить. При читанні другого оповідання попереджають, що його судження через тиждень буде знати клас. При читанні третього попереджають, що відповідь буде відома вчителям і батькам. Після знайомства з кожним оповіданням експериментатор пропонує можливі варіанти відповідей. Учень зобов’язаний підкреслити один із них і показати рівень впевненості (“так”,“можливо”).

Номер оповідання

Дам списати

Не дам списати

Так

Можливо

Так

Можливо

Обробка результатів

Всі судження поділяються на дві групи: судження, що не відповідають моральним вимогам (Дам списати), і судження, що відповідають моральним вимогам (Не дам списати). Кількість позитивних чи негативних відповідей дає можливість відповісти на запитання, в якому напрямку іде зміна моральних суджень школярів: вимогам норм, чи їх порушень.

Аналізуються і способи суджень — стійкі чи нестійкі і який відсоток тих і інших учнів.

Ці дві методики після проведення лабораторного заняття по розкладу, пропонується провести з дітьми в школі, а потім на наступному занятті прозвітувати, що було виявлено і в якому віці які переваги (можна провести експеримент з дітьми молодшого шкільного віку і підліткового).

12) Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  № 3

 Мета:  ознайомитись з процедурою оцінки ступеня щирості людей при відповіді  на тести

    Для підвищення надійності опитувальників часто до основного переліку запитань додають групу запитань, що дозволяють оцінити ступінь щирості людей при відповіді на основні питання.

Нижче наведена частина запитань, що входять у "шкалу нещирості" дитячого опитувальника для виявлення двох властивостей темпераменту: екстраверсії - інтроверсії й емоційної нестабільності.

1.  Чи буваєш ти дуже сердитим, дратівливим?

2. Ти завжди виконуєш усе відразу так, як тобі говорять?

3. Ти коли-небудь порушував правила поведінки в школі?

4. Ти коли-небудь говорив неправду?

5. Ти завжди виконуєш те, що тобі говорять старші?

6.  Чи бувало коли-небудь, щоб тебе попросили вдома допомогти по господарству, а ти з якоїсь причини не зміг цього зробити?

7. Ти любиш іноді вихвалятися?

8. Ти шумиш іноді в класі, якщо там немає вчителів?

Проаналізуйте наведені питання і поясніть підставу їхнього підбору в "шкалу нещирості". Запропонуйте 5 своїх запитань для "шкали нещирості ".

                    Тема  5.  Філогенез  та  антропогенез психіки

МЕТА :  з'ясувати  основні етапи та закономірності  розвитку психіки у філогенезі , розглянути  психіку як результат еволюції матерії , визначити  відмінності  психіки  людей  від  психіки  тварин  та  суспільно-історичний характер свідомості людини.

                                         Питання для підготовки:

1.Розвиток  форм відображення у природі . Психіка як результат еволюції матерії.

2. Розвиток психіки у філогенезі : стадії та рівні розвитку форм  психічного відображення за О. М. Леонтьєвим  і  К. Е. Фабрі. 

3.Еволюційні передумови виникнення людської психіки. Елементарні і вищі психічні функції у людини.

3. «Мова» і спілкування тварин.

4.Сутність  відмінностей  психіки  людей  від  психіки  тварин. Психіка і свідомість.

5. Суспільно-історичний характер свідомості . Розвиток свідомості та її структура .  

                                       ЛІТЕРАТУРА:  

1.Алексеев В.П. Становление человечества.— М.: Политиздат,
1984.—462 с.

2.Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986. –С.21-27.

3.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М., 1988. –С.165-223.

4.Ительсон Л. Б. Лекции по общей психологии: Учебное пособие. – Мн.: Харвест. – 2000.– С.30-104. 

5.Кликс Ф. Пробуждающееся мышление. – М.: Прогресс, 1983.

6.Ладыгина-Котс Н.Н.Развитие психики в процессе эволюции организмов.М.: Советская наука,1968.

7.Лурия А.Р. Эволюционное введение в психологию.— М.: Изд-
во Моск. Ун-та, 1975.— С. 33-92.

8.Лурия А. Р. Об историческом развитии познавательных процессов. – М.: Наука, 1974.

9.Леонтьев АН. Проблемы развития психики. -М., 1972. 161-192, 219-249, 261-34

10.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.

11.М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – Київ.: Вища школа, 2000.

12.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. 109-136

13.Рогинский Г.З. Развитие мозга и психики.— Л.: Книжиздат,
1948.—237 с. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003. 90-160

14.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. 63-68, 82-91

15.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981. 8-10, 14-2

16.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 19

17.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.:        Просвещение, 1990. 49-54

18.Хайнд  Р. «Поведение животных ».–М.:Мир,1975. 

   

         Методичні рекомендації до вивчення теми:     

Проблема виникнення психіки і людської свідомості є однією з найскладніших у філософії та психології.

Вивчаючи цей розділ , необхідно глибоко усвідомити суть матеріалістичного вчення   про походження психіки як продукту тривалої еволюції матерії ,уяснити основні етапи і характерні особливості розвитку психіки в філогенезі : подразливість , чутливість, інстинктивні та індивідуально придбані інтелектуальні  форми поведінки ,розсудкова діяльність, свідомість.

Особливу увагу слід звернути на з'ясування зв'язку між розвитком форм відображення , змінами будови нервової системи ( дифузна,ганглієва (вузлова і ланцюгова), трубчаста) та форм поведінки організмів  у філогенезі . Важливим є також чітке усвідомлення ролі спільної трудової  діяльності  як головного чинника формування свідомості людини в антропогенезі.

Виникнення та розвиток психіки        

 Філогенез — зміни психіки , які відбулися у ході її біологічної еволюції під впливом умов життя.

  На певному етапі розвитку природи завдяки взаємодії механічних, термічних, хімічних, акустичних та світлових властивостей матерії з неорганічної матерії виникла органічна матерія — білкова речовина. В органічному світі процес відображення набрав нових властивостей. Якщо в неорганічній матерії згаданий процес має пасивний характер, то у живій — активний, відмінною рисою якого є здатність предмета, що відображує, реагувати на відображуване.

Ця властивість коацерватів називається подразливістю. Подразливість живої матерії є основною властивістю, що виявляється під час переходу від неорганічної матерії до органічної. Подразливість характерна для рослинної ???стадії розвитку життя. Подразливість властива органічній природі взагалі. Завдяки їй у рослинному світі відбуваються природжені реакції, які називають тропізмами.

На стадії виникнення життя живі істоти починають реагувати не лише на біотичні впливи, що входять у процес обміну речовин, а й на нейтральні, небіотичні впливи, якщо вони сигналізують про появу життєво важливих (біотичних) впливів. Здатність реагувати на нейтральні подразнення, які сигналізують про появу життєво важливих впливів, називають чутливістю. Поява чутливості є ознакою виникнення психіки. Чутливість виникає на основі подразливості. Чутливість, вважає О. Леонтьєв [ ], генетично є не що інше, як подразливість на впливи, що орієнтують організм у середовищі, виконуючи сигнальну функцію.

З виникненням під впливом умов життя нервової системи, основною властивістю якої є чутливість до впливів навколишнього середовища, виникло психічне відображення (психіка), яке щодалі ускладнювалось через ускладнення умов життя.

Розрізняють такі основні стадії розвитку психіки тварин(О.М. Леонтьєв):елементарна сенсорна психіка,перцептивна психіка,

інтелект.

Стадія елементарної сенсорної психіки. Характерна особливість цієї стадії розвитку психіки полягає в тому, що поведінка тварин зумовлюється дією на організм окремих властивостей предметів, в оточенні яких живуть тварини.Ця стадія властива переважно безхребетним і тим хребетним, що живуть у воді, земноводним і плазунам, у яких немає предметного сприймання. На цій стадії відбувається диференціація чутливості до світла, дотику, запахів, рухова чутливість, у результаті чого виникають і розвиваються аналізатори — дотиковий, зоровий, нюховий і слуховий

Стадія перцептивної психіки. За сенсорною стадією психіки і на її основі розвивається перцептивна стадія діяльності тварин.Для цієї стадії характерне відображення предметів як цілого, а не окремих їх властивостей, як це спостерігається на сенсорному етапі розвитку психіки. Наприклад, якщо ссавця відгородити від їжі, то він реагуватиме не тільки на предмет, куди спрямована його діяльність (на їжу), а й на умови, за яких ця діяльність відбувається, тобто намагатиметься подолати перешкоду. На сенсорному етапі такої реакції на умови, за яких відбувається життєдіяльність тварин, не буває.

Стадія перцептивної психіки   властива ссавцям. Вона зумовлюється істотними анатомофізіологічними змінами в організмі: розвитком великих півкуль головного мозку, і особливо їх кори та дистантних аналізаторів (зорового, слухового), посиленням інтеграційної діяльності кори.

Стадія інтелекту. Психіка більшості ссавців залишається на стадії перцептивної. Але у антропоїдів — людиноподібних мавп — відображувальна діяльність піднімається ще на один щабель свого розвитку. Цей вищий щабель називають стадією інтелекту, або "ручного мислення". Стадія інтелекту, що властива вищим ссавцям і досягла найвищого рівня розвитку у людиноподібних мавп, є передісторією виникнення та розвитку людської свідомості.

Для всіх стадій психічного розвитку тварин характерні фіксованість та індивідуальна мінливість поведінки. Фіксованими формами поведінки, що передаються спадково, є інстинктивні форми поведінки. Інстинкти (від лат. instinctus — спонука) — це акти взаємодії організму із середовищем, механізмом яких є система безумовних рефлексів.Мінливість у фіксованих формах поведінки виявляється в набутті нових навичок і способів дій, що виникають у результаті багаторазового природного доцільного виконання рухів і дій або у процесі дресирування.

Виникнення та історичний розвиток людської свідомості(антропогенез)

Найважливішою передумовою для виникнення людської свідомості було своєрідне ускладнення умов життя, в яких жили людиноподібні істоти — антропоїди.У процесі біологічного етапу розвитку психіки утворилися передумови для появи вищих, специфічно людських форм психіки — свідомості (властивості соціального відображення розглядалися у темі №1).

Протягом історичного розвитку в різних видах діяльності у людини поступово формувалися специфічно людська, свідомо спрямовувана пізнавальна діяльність, уява, людські почуття та якості волі, різноманітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної діяльності тварини.

Праця, суспільний спосіб життя — ось основні передумови історичного розвитку людської свідомості як вищої форми психіки, в якій виявляється ставлення людини до свого середовища, здатність змінювати природу, пристосовувати її до своїх потреб. Цих особливостей психіки у тварин немає. Вони не виокремлюють себе з навколишнього середовища, пасивно пристосовуються до нового.

Знання умов виникнення та розвитку свідомості у людини має велике значення для її формування.

                              Питання для дискусії:

1. Чи можна вважати матеріалістичне розуміння  походження психіки цілком доведеним ? В чому переваги  ідеалістичного пояснення походження психіки.

2.Чого більше при порівнянні  психіки  людей  та  психіки  тварин–спільного чи відмінного? Чи є між ними принципова різниця? Поясніть свою думку.

3)Якими є найважливіші еволюційні передумови виникнення людської психіки? 

4)Чи можна припустити можливість зупинки еволюційного розвитку на етапі антропоїдів? За яких умов?

5)В чому полягають недоліки теорій панпсихізму, біопсихізму, антропопсихізму.

Опрацюйте за підручником матеріал теми і виконайте такі завдання:                                   

   Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1.До якої форми поведінки тварин слід віднести кожен з наведених нижче прикладів? Розмістіть ці приклади за порядком міри еволюційного розвитку і дайте обґрунтування своєму розв’язку(3 бали).

   А. Дике гусеня, яке щойно вилупилося з яйця, відразу ж біжить за матір’ю. Будь-який об’єкт середньої величини, який рухається, може спричинити таку саму реакцію у гусеняти. Якщо людина пересувається і розмовляє в присутності такого малого гусеняти, воно починає йти за людиною, як звичайно йде за матір’ю.

Б. Описано вірогідний факт,  коли під час першої світової війни птахи змінили перелітні шляхи, що проходили через охоплені тривалою позиційною війною рівнини Північної Франції.

В. Дятли – мешканці середньої смуги нашої країни – добувають їжу, довбаючи кору дерев. Коли цих дятлів перевезли в Каліфорнію, вони перестали довбати кору дерев і діставали їжу в інший спосіб. Через кілька років їхнє потомство перевезли назад у середню смугу нашої країни, і дятли знову почали добувати собі їжу довбанням.

Г. Над широким майданчиком вольєра на висоті чотирьох метрів від землі висить, погойдуючись від вітру, гроно винограду. Рафаель (мавпа) бачить його через вікно лабораторії, проте вхідні двері замкнені. Мавпа біжить в одну з кімнат, підшукує потрібний ключ і відмикає двері, що ведуть у приміщення, розташоване безпосередньо біля літнього вольєра. Тут Рафаель стикається ще з одною перепоною – ящик з вогнем перегородив шлях. Відкрутивши кран бака, що стоїть над ящиком, мавпа заливає вогонь і входить у вольєр, в різних місцях якого розкидані ящики. Єдиний спосіб дістатися до винограду – спорудити вишку з ящиків. Послідовно, ставлячи ящики один на один точно за величиною від більшого до меншого, мавпа заволодіває приманкою.

Д. У молодих овець під час першого відгону на випас зовсім не було багатьох реакцій, властивих дорослим тваринам: натуральні слинні умовні рефлекси на рух у напрямі до випасу, на вигляд і запах зеленого корму, на інших овець на пасовиську, на звуки отари, що йде на випас, і т.д. Ці реакції починають виявлятися у тварин тільки через два – чотири тижні.

Є. За спостереженням французького вченого Фабра, риючі оси-сфекси, протикаючи жалом три ганглії у цвіркунів, паралізують їх, а потім кладуть у  сховище. Личинка сфекса живиться таким паралізованим, але ще живим цвіркуном, що зберігає необхідні для розвитку личинки поживні речовини. Фабр з подивом указує на точність, з якою сфекс знаходить ганглії у цвіркунів, так ніби він вивчав анатомію комах. Разом з тим характерно, що сфекс втягує цвіркуна у вириту нірку тільки за вусики. Якщо паралізованому цвіркунові обрізати вусики, то секс виявиться зовсім безпомічним і не зробить ніяких спроб втягти цвіркуна в нірку.

2)У чому схожість і в чому відмінність «мови» тварин і мови людини в кожному наведеному прикладі? Чим відрізняються в описаних прикладах засоби спілкування? (3 бали).

А. Англійській вчений Тінберген встановив близько дев’ятнадцяти  різних значень «міміки» слона. Наприклад,  висунуті вперед вуха означають, що слон збуджений. Піднята при цьому голова – ознака ворожості, а якщо піднято хвіст – тварина розлютована. Загнутий назовні хобот означає агресивність, а загнутий всередину – страх.

Б. Вченим удалось розшифрувати 14 із 20 сигналів, якими обмінюються мурашки. Серед сигналів виявились сигнали такого типу: «увага», «увага, увага, чужий запах», «тривога», «будь пильний», «відчепись», «хто ти?», «який це запах?», «в їжу не годиться», «бережись», «дай поїсти», «в бій». Так, наприклад, сигнал «дай поїсти» має такий вигляд: прохач, розкривши щелепи,  повертає голову на 90◦, наближаючи її до голови ситої мурашки, одночасно погладжуючи її вусиками. У відповідь сита мурашка відригує їжу з вола. Якщо вона цього не робить, іде підсилене прохання. Голодна мурашка, трохи вигнувшись, повертає голову на 180◦ і підставляє її під щелепи донора. Це вже сигнал «дуже прошу поїсти».

В. Ведмідь, як правило, має ділянку, яку вважає своєю і куди заборонено ходити іншим ведмедям. Обходячи цю ділянку, ведмідь треться об дерева, і запах, який він залишає, служить для інших сигналом про те, що ділянка вже має господаря.

Г.  К.Лоренц, описуючи церемонію зустрічі і знайомства двох собак, зазначає, що вони зближуються, напруживши ноги, піднявши хвіст і здибивши шерсть, потім проходять одне повз одного і зупиняються, коли голова одного опиняється коло хвоста іншого. Далі кожен обнюхує основу хвоста суперника. Якщо в цей момент один із собак не може перемогти страху, він ховає хвіст між задніми ногами і дрібно посмикує ним. Цим він немовби відмовляється від свого попереднього бажання бути обнюханим. Якщо ж обидві собаки і далі тримають хвости прямо вгору, зустріч може ще розв’язатися мирно. У тому разі, коли один із собак, слідом за ним і другий почнуть помахувати хвостами, справа закінчиться просто веселим собачим вовтузінням. Якщо ж цього не станеться, становище стає напруженим. У собак починають морщитися носи,  губи кривляться,  відкриваючи ікла з того боку, який обернений до суперника, морди набувають жорстокого виразу. Потім тварини люто шкребуть землю задніми лапами, чується глухе гарчання, і в наступну мить з голосним гавкотом собаки кидаються один на одного.

Д. Ведмідь, як правило, має ділянку, яку вважає своєю і куди заборонено ходити іншим ведмедям. Обходячи цю ділянку, ведмідь треться об дерева, і запах, який він залишає, служить для інших сигналом про те, що ділянка вже має господаря. 

Е. На магнітофон записали різні крики граків. Потім,  коли грачина зграя сіла на полі, програли запис. В одному випадку зграя летіла на джерело звуку й активно шукала поживу, в другому – негайно злітала в повітря і в паніці кидалася врозтіч.

Є. У багатьох птахів шлюбні обряди надзвичайно складні. Так, в одного виду птахів самець хапає камінці і кладе їх перед самкою. Самка дзьобом перекидає їх трохи подалі. Самець знову підсуває камінці. Церемонія підношення і відмови може тривати години д

 3)Наведіть  інші приклади, які підтверджують  думку про схожість і відмінність «мови» тварин і мови людини(2 бали) .

 4) До якої форми поведінки тварин слід віднести кожен з наведених нижче прикладів?  Дайте обґрунтування своєму розв’язку(2 бали) .

А. У заповіднику Асканія-Нова було проведено спостереження над пташенятами страуса. Одне пробило отвір у шкаралупі і виглядало з яйця, друге щойно вилізло зі шкаралупи і зіп’ялося на ніжки. Як тільки поблизу було чути шум, перше страусеня завмирало у своїй шкаралупі, а друге – припадало до землі і переставало ворушитись.

Б. У Сінгапурі є спеціальний мавпячий розплідник, де готують мавп до «роботи» ботаніків. Мавпи досить легко запам’ятовують близько 25 слів, якими користуються люди, віддаючи накази

чотириногим помічникам, що стрибають на гіллі на висоті п’ятиповерхового будинку. Мавпи обламують і приносять людям окремі листки і квітки, які дістати в інший спосіб буває неможливо. Таких мавп учені використовують для складання гербаріїв у тропіках.

В. Дощових черв’яків тренували пересуватися по одній алеї Т-подібного лабіринту, що вів у темну вологу камеру, і уникати другої алеї з підключеним електричним струмом і подразнюючим сольовим розчином. Для вироблення таких рухів потрібно було близько 200 підкріплень. Черв’яки зберігали здатність утримувати вироблену реакцію після видалення перших п’яти сегментів тіла з мозковим ганглієм.

5)Відомо, що в собаки помахування хвостом виражає радість, а піджатий хвіст, вишкірені зуби – лють. Про які характерні особливості поведінки тварин йдеться? (1 бал) .

 6)Які з нижче наведених ознак характеризують мислення людини,а які тварин(3 бали):

а)практичний характер, ситуативність;

б)створення знарядь праці в наочно дійових ситуаціях;

в)абстрагування від конкретної ситуації;

г)передбачення наслідків діяльності;

д)планування діяльності;

е)індивідуальний характер використання знарядь праці;

є)створення  і  збереження  знарядь  праці;

ж)колективний характер використання знарядь праці;

з)наявність інтелектуальних почуттів;

7)Співвіднесіть поняття та їх визначення

А.Чутливість  

Б.Подразливість  

Д. Навички    

В .Філогенез

Г. Свідомість          

1.здатність реагувати на біотично значущі об'єкти не в процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані (реакція на сигнал), завдяки чому організми можуть уникнути загрози для свого існування або скористатися сприятливими умовами для життєдіяльності.

2.особлива форма психічної діяльності, орієнтована на активне відображення і перетворення дійсності.

3.зміна фізіологічного стану організму під впливом подразників зовнішнього середовища.

4.вид поведінки, що набувається твариною за життя і фіксується в індивідуальному досвіді.

ІV. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): "Навички тварин",  "Розумові реакції тварин",  «Стадії в розвитку психіки», «Походження людської свідомості» (3 бали).

V.Законспектуйте статтю з хрестоматії: Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. // Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф.  А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977 –   С.84 - 90. Сформулюйте письмові  питання до тексту(3 бали).

 

 VІ. Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми: філогенез, тропізми(таксиси), антропогенез,  «мова»  тварин, свідомість, навички, поведінка, інтелект ,перцептивна стадія розвитку форм  психічного відображення , подразливість, чутливість,  інстинкт ,  дифузна,  вузлова, ланцюжкова, трубчата  нервова  система(3 бали).

VІІ.Законспектуйте  основні  положення глави 3 (с.77 -105) монографії : Чуприкова Н. И. «Психика и сознание как функции мозга»(1985). Сформулюйте письмові  питання до тексту (5 балів).

VІІІ. Складіть детальну схему «Етапи розвитку  психіки  у  філогенезі » (2 бали).

ІХ.Складіть порівняльний аналіз  теорій розвитку психіки О. М. Леонтьєва  і  К. Е. Фабрі. Виділіть спільне та відмінне(3 бали).

 1)Чим пояснити відмінність у розв’язанні завдання дитиною і тваринами? Чому у тварин не вдалося виробити потрібну реакцію? (3 бали).

Датський психолог Байтендайк поставив перед тваринами – кішкою, собакою та мавпою – ряд баночок. Під першою з баночок лежала приманка, яку тварина шляхом спроб та помилок легко відшукувала. У другому досліді приманку клали під другу баночку, у третьому досліді – під третю, в четвертому – під четверту і т.д. проводили велику кількість дослідів, проте реакції на наступну баночку у тварин виробити не вдалося. Щоразу тварина бігала до тієї баночки, де приманка була попереднього разу.

Такий дослід радянський психолог О.Р. Лурія провів з дітьми. Виявилося, що навіть маленькі діти, які тільки опанували елементарну мову, після двох-трьох дослідів легко справлялися з цим завданням.

2) Хто такі троппі – людини чи тварини? За якими ознаками це можна встановити?

У науково-фантастичному оповіданні описано таке.

Одного разу експедиція археологів виявила печеру, в які жили людиноподібні істоти, що їх вчені називали троппі. Троппі їдять м'ясо , яке коптять на багатті в найпримітивніший спосіб. У троппі рухливі руки, схожі на руки пігмеїв, з довгими, добре розвиненими пальцями. Вказівним пальцем вони часто показують на віддаленні предмети. Вони добувають вогонь, б'ючи двома обточеними кременями над лишайником. Членам експедиції вдалося навчити троппі кількох слів, але зв’язної мови у них не спостерігалося. Вони вимовляли окремі звукосполучення: одні, коли їм було боляче; другі – коли було радісно; треті – коли їм загрожувала небезпека. Одного з троппі вдалося навчити розпізнавати букву «h», показуючи йому банки з шинкою, де було написано цю букву. Він навчився писати цю букву олівцем.

Троппі обтісують камені, б’ючи при цьому по каменю з надзвичайною точністю, відбиваючи від нього спершу великі, а потім дедалі дрібніші шматочки. Коли їм показали, як обтісувати камінь за допомогою справжнього молота і долота, троппі так і не навчилися користуватися долотом, а от із-за молота розпочалася справжня сварка. (4 бали).

    3)Якщо порівнювати між собою максимальні об'єми черепа людиноподібних мавп і черепа первісної людини, то виявиться, що мозок останньої переважає мозок найрозвиненіших видів мавп більш ніж удвічі (600 і 1400 см. куб.). До того ж мозок людини має значно складнішу будову.

 Які висновки випливають із порівнянь? Обгрунтуйте, чи можна величину мозку вважати ознакою людини? (3 бали).

4)У результаті досліджень інтелектуальних дій у шимпанзе В.Келер дійшов висновку ,ніби їм властиві розум того самого роду , що і людині. Н.М.Ладигіна-Котс на основі проведених нею досліджень твердила,що між інтелектуальною діяльністю мавпи і людини існує не тільки кількісна ,а й якісна відмінність.Хто з них має рацію?Обгрунтуйте обрану вами  відповідь. (3 бали).

5)Аргументуйте, чи можна закономірності психіки, виявлені на тваринах, переносити на психіку людини(4 бали).

ІІІ. Із даних понять побудуйте логічний ряд так, щоб кожне попереднє поняття було більш загальним по відношенню до наступного:

Психіка, відображення, подразливість, органічне відображення, матерія,  відчуття,   інтелект,чутливість(3 бали).

ІV.Законспектуйте відривки монографії: Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – с. 219-261, 272-349 (5 балів).

V. Складіть порівняльний аналіз психіки тварини і людини (5 балів).

VІ. Користуючись навчальними посібниками підготуйте реферат за одним із питань (вибірково): «Поняття про інстинкт, навичку та інтелектуальну поведінку тварин», «Види, особливості та можливості інтелектуальної поведінки  тварин», «Спільна трудова діяльність як головний чинник формування свідомості людини» , «Рівні психічної регуляції поведінки людей» , «Суспільно-історичний характер свідомості» (5 балів).

 VІІ.Складіть  розгорнутий план семінарського заняття на тему   «Розвиток психіки у філогенезі. Поява та розвиток свідомості»(5 балів).

           Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

 I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

 II. Базуючись на даних спостережень за тваринами , складіть самостійно 5 практичних задач для семінарського заняття на тему   «Розвиток психіки у філогенезі » (6 балів)

 III. Складіть розгорнутий порівняльний аналіз матеріалістичного та ідеалістичного розуміння  походження психіки. Визначте переваги та недоліки кожного з них)(8 балів).

ІV.Обгрунтуйте  можливість та доцільність ідеалістичного пояснення  сутності та походження психіки (на прикладі теорії Т.де Шардена[16])(6 балів)

 V.Законспектуйте основні положення  монографії : Ладыгина-Котс Н.Н. «Развитие психики в процессе эволюции организмов» (1968) [ ]. Використовуючи матеріали автора про  поведінку мавп, складіть практичні задачі для семінарського заняття (10-12) на тему   «Розвиток психіки у філогенезі »(10 балів)

 VІ.Напишіть  критичну  анотацію (відгук) на монографії  Хайнда Р. «Поведение животных »(М.:Мир, 1975 [ ] )  та  Клікса  Ф. «Пробуждающееся мышление» (М.: Прогресс, 1983 [ ]) . Складіть  їх розгорнутий порівняльний аналіз (12 балів).

 

VІІ.Виконайте  ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ .

1)Проведіть спостереження (за алгоритмом та планом проведення спостережень ) за поведінкою домашніх тварин (собаки,кішки) і з'ясуйте :

а)що в їх поведінці має характер інстинктів; б)що є результатом дресування;

в)що є інтелектуальними діями.

 2) Проведіть спостереження за поведінкою птахів і з'ясуйте :а) що в їхній  поведінці має інстиктивний характер ;б) що є інтелектуальними діями.

  3)Проведіть спостереження за дитиною віком до 1 року і визначте ,в чому полягає відмінність її інтелектуальної поведінки від інтелектуальної поведінки тварин.

Базуючись на даних спостережень  та матеріалах  навчальних посібників , складіть звіт проведеної  роботи (10 балів)  

VІІІ.Визначте , як взаємопов'язані між собою    п'ять  базових   тем модуля « Вступ до психології».  Доведіть письмово ,що всі ці теми є цілісним дидактичним циклом , зміст якого дозволяє з різних сторін розкрити такі  поняття , як психіка , свідомість,  психічні процеси, рефлекторна природа психіки ,розвиток, анатомічний субстрат психіки , психічні явища , методи психології , філогенез ,навички ,  структура психології , функції психіки  ,  психічні властивості  , відображення , матеріалістичне та ідеалістичне розуміння сутності та походження психіки ,принцип детермінізму ( додатково до суми модуля 10 балів) .

                  Змістовий модуль 2. Психологія  особистості і діяльності.

Тема 1. Особистість, її структура та прояви. Тема 2. Концепції джерел активності  особистості. Тема 3. Характеристика потребово-мотиваційної сфери особистості. Тема 4. Загальна характеристика діяльності людини.

 Другий  модуль курсу загальної психології «Психологія  особистості і діяльності»  має суттєве значення для подальшого вивчення цієї дисципліни . Модуль « Вступ до психології » виконує функцію фундамента психологічних знань студентів. Він складається  з  тем , які містять кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять ,законів , принципів.  До модуля входять   п'ять базових   тем  :     Тема 1.  Загальна характеристика психології як науки.    Тема 2.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Історія становлення психології як науки.   Тема 3. Мозок і психіка. Тема 4.  Методи  психологічних  досліджень.  Тема  5.  Філогенез  та  антропогенез психіки.

   Теми   № 1-4 є центральними в курсі загальної психології.

Якщо ви самостійно вивчаєте  теми модуля , то дуже важливо   встановити для себе логічні зв'язки між всіма його темами , визначити проблеми та питання , які знаходяться на перехресті  кількох  тем . Наприклад, поняття  відображення  є ключовим для розуміння сутності та природи психіки (тема 1),  її  еволюційного  розвитку  ,  тобто походження , вдосконалення та розвитку форм відображення у філогенезі  (тема 5) , сутності   природничих основ психології   : принципів і загальних  механізмів зв'язку мозоку та психіки (тема 3). Проблема предмета психології  проходить червоною лінією через вивчення  психології як науки , її структури та завдань (тема 1), тривалого періоду  становлення  її  як науки ,  визначення  нею свого предмета  (тема 2)  та  методів дослідження (тема 4)  .

     Якщо ваше самостійне вивчення модулю було ефективним , ви ( по закінченні його вивчення )  зможете  визначити ,  як взаємопов'язані його теми ,  з яких сторін в кожній з тем  розкриваються такі поняття , як????

В психологічній літературі категорії “особистість” та «діяльність»   відносяться до базових понять. Але  ці поняття  не є суто психологічним і вивчаються всіма суспільними науками (філософія, соціологія, педагогіка).

Тема 1.  Особистість,  її  структура  і  прояви . Концепції джерел активності  особистості.

МЕТА :    сформувати наукове уявлення про особистість як суб’єкта діяльності і поведінки, як складну соціально зумовлену цілісну систему психічних якостей індивіда, розглянути  структуру , з'ясувати роль біологічних , соціальних компонентів та власної активності в розвитку особистості,  виявити закономірності розвитку особистості та її самосвідомості.

                                                      Питання для підготовки:

1.Поняття про особистість. 

2.Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність».

3.Концепції джерел активності особистості. Біогенетичні, соціогенетичні, гуманістичні концепції джерел активності особистості. Діалектико-матеріалістичний підхід щодо пояснення чинників розвитку особистості.

4.Природа особистості у психологічних теоріях (психоаналітичні моделі - З.Фрейд, К.Юнг, біхевіористська модель - Б.Скіннер, гуманістичні теорії особистості – К.Роджерс, А.Маслоу).

5.Роль спадковості, соціального середовища та власної активності у формуванні особистості. Види суперечностей та їх роль у становленні особистості.

6.Структура  особистості .

7.Свідомість та самосвідомість як продукт природної та соціальної еволюції людини.Структурні компоненти самосвідомості особистості. Я-концепція особистості. Самооцінка та рівень домагань. 

8.Розвиток і виховання особистості. Формування адекватного образу Я і активної життєвої позиції особистості.

                                                                ЛІТЕРАТУРА:

 

1.Абульханова  К.А., Воловикова М. И. Психосоциальный и субъектный подходы к исследованию личности в условиях социальных изменений//Психологический журнал .–Т.27. – 2007. – №5. – С.5-14.

2. Асмолов А. Г. Психология личности. Принципи общепсихологического анализа: учебник – М: МГУ, 1990.

3.Бернс Р. Развитие «Я - концепции» и воспитание. – М., 1986.

4.Бодалев А.А. Личность и общение. – М.:Педагогика, 1983.

5.Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968

6.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М., 1988. –С.198-222.

7.Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. – СПб., - 2006.

8.Ковалев А. Г. Психология личности. – М.:Просвещение , 1970. –С.5-45

9.Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М.:Политиздат ,1984.

10.Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность – М.. 1975

Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002. – С.470-490 ,511-535 .

11. Максименко С. Поняття  особистості в психології // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №7. – С.1-7.  

12.Маркин В. Личность в категориальном ряду: индивид, субъект и личность, индивидуальность : психолого-акмеологический объект // Мир психологии. – 2007. - №1. – с.45-55.

13.Мерлин В. С. Очерк интегрального исследования индивидуальности – М., 1986.

14.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. –С. 335-511.

15.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986 . – С. 191-230.

16.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.– С.64-80.

17.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.–С. 336-384.

18.Платонов К. К. Структура и развитие личности . – М.:Наука, 1986.

19.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999. –С.100-184.

20 .Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С. 138-154.

21.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С.  94-111.

22.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С. 150-161, 511-534, 663-645.

23.Сидоров К. Самооценка в психологии  // Мир психологи 2006.- №2.- с.224-234. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. – М.: Политиздат, 1972.– С. 3-181.

24.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.–С. 86-170.

25.Фельдштейн Д. И. Психология становления личности – М., 1994.

26.Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. – М., 1982.

27.Хьелл А., Зиглер Д. Теории личности. – СПб.,1997

          Методичні рекомендації до вивчення теми:

Тема «Особистість» – одна з центральних в курсі загальної психології. Формування   синтетичного психологічного уявлення про особистість є вкрай необхідним для майбутніх вчителів. Дійсно , розвиток і діагностика особистості дитини ,визначення найбільш ефективних шляхів її формування неможливі без знання структури особистісті та закономірностей її становлення. Реалізація особистісно-орієнтованого підходу в умовах гуманізації освітнього простору має базуватись на науковому уявленні про особистість як суб’єкта діяльності і поведінки, як складну соціально зумовлену цілісну систему психічних якостей індивіда. Особистісний підхід є важливим принципом психології. Він має надавати педагогам можливість визначати індивідуально-психологічні та соціально-психологічні особливості особистості,   виявляти, прогнозувати, попереджати та використовувати з метою розвитку різноманітні особистісні проблеми людини.

Основою ефективного засвоєння даної теми є чітке  розведення понять( і одночасно ( за, Б.Г.Ананьєвим, ) 4-х рівнів психологічної організації людини):   індивід, суб’єкт, особистість, індивідуальність.  

Індивід – людина представник свого роду, носій природно-зумовлених (біологічних) властивостей  (будова тіла, структура мозку). Іноді поняття “людина”,  вживається як синонім індивіда  для позначення одиничної природної істоти – представника вида homo sapiens;

Суб’єкт – людина як типовий носій видів людської активності.

Особистість – суспільний індивід, об’єкт і суб’єкт історичного процесу.

 Індивідуальність – людина в аспекті  її  неповторності, своєрідності, несхожості на інших людей . Особливості розвитку 3-х попередніх рівнів (індивід, особистість, суб’єкт) характеризують неповторність і своєрідність людини, визначають її індивідуальність – поняття, що містить в собі лише ті індивідні і особистісні властивості людини, таке їх співвідношення, що характерне, що відрізняє дану людину від інших. Індивідуальність  виявляється у здібностях, потребах, інтересах, рисах характеру, світобаченні, інтелекті, творчих процесах, стилі діяльності, типі темпераменту...).

Родовим до всіх них є поняття   людина – єдність 2 ліній розвитку: біологічної (людина як представник вида) та  соціальної (людина як носій свідомості)( рис. №1).

      В психології  співіснують  різноманітні  визначення  особистості. Але частіше за все під особистістю розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, які набуті єю в процесі соціального розвитку. Наголошується на тому , що особистість – це людина , абстрагована від біологічної, природної сторони буття (індивід /= особистість),  це соціалізований індивід, це системна соціальна якість, що набувається індивідом в процесі засвоєння соціальних норм поведінки. Отже, це член суспільства, що займає певне положення і виконує певні соціальні функції (ролі).  Людина з’являється на світ як індивід, включається в систему суспільних взаємовідносин і набуває особливу соціальну якість – стає особистістю.    

          Попри загальне визнання  суспільної сутності  особистості  в психології особистість розглядають по різному: особистість може бути описана через мотиви та смисли ; може розглядатися як система рис – певних психологічних характеристик людини ; описується як діяльне «Я», як система планів, відносин, спрямованості, що регулюють її поведінку; розглядається як суб’єкт персоналізації – здібності індивіда визивати зміни в інших людях.

Ключовими ,однак ,залишаються 2 питання:1) якою є структура особистісті  ; 2) ящо детермінує розвиток особистісті ( джерела її активності).

Ми маємо розглянути питання про структуру особистості ,передусім, з позицій вітчизняної психології. В теорії особистості поняття структури має відношення до найбільш стабільних і незмінних властивостей, які проявляють індивідуми в різний час і в різних ситуаціях.

 Проблема     структурування особистісних якостей суттєво залежить від того ,чи входять в поняття “особистість”    генотипово зумовлені  (індивідні)  особливості (фізична конституція, тип НС, темперамент,   задатки) (Б.Г.Ананьєв), чи вони розглядаються тільки як   передумови формування особистості(О.М.Леонтьєв).

Розглянемо найбільш відомі та аргументовані варіанти структурування особистісті:

1) структура  особистісті  К. К. Платонова,який виділяв в ній 4 підструктури а)спрямованість, б)досвід,  в)індивідуальні особливості відображення( пам'яті,мислення ,сприймання), г)психофізіологічні властивості (властивості темперамента, тип НС,задатки).

 2)Один з найбільш популярних прикладів структурної концепції – це риси особистості, що розглядаються як стійкі якості   людини .  За цією ознакою розроблено статичну структуру особистісті Паригіна: а)загальнолюдські психічні властивості; б)специфічно-соціальні особливості, пов’язані приналежністю до етнічних, класових, політичних, економічних, професійних та інших спільнот;в)індивідуально-неповторні особливості особистості.

 3)В основу структурної концепції Н. І. Рейнвальд покладено  таку ознаку як спрямованість – ієрархічно збудовану систему мотивів і спонук.  Структура особистості аналізується за 3 параметрами: а) характер усвідомлення;б) характер організованості або особливості переведення в дії певних станів; в)сила (інтенсивність, масштаб прояву), тобто з точки зору пізнавальних, вольових і емоційних якостей людини.

 4)   Структура  особистості  А.В.Петровського  складається з 3-х рівнів:  а)внутриіндивідна (інтроіндивідна) підсистема – будова темпераменту, характер, здібності ; б)інтеріндивідна підсистема особистості (представленість особистості в системі міжособистісних відносин);в)метаіндивідна (надіндивідна) особистість виходить за межі  її наявних зв’язків з іншими людьми “тут і тепер” (“продовження себе” в іншому, за межами безпосередньо актуальної взаємодії: представленість в інших людях).

Найбільш популярною  є структура особистості ,яка складається з 4-х компонентів:а) спрямованість; б)здібності;в) характер;г) самоконтроль. Спрямованість особистості – це  сукупність стійких мотивів, що орієнтують  діяльність  особистості (інтереси, переконання, світогляд) та відносно незалежні від наявних ситуацій життя.  

 Друга  проблема психології особистісті  (джерела її  розвитку)  тісно пов'язана з проблемою взаємодії біологічного та соціального(  проблема “біо-соціо”) в детермінації  розвитку особистісті.   Основні підходи до вивчення  джерел активності особистості у зарубіжній психології наступні:

1)Біогенетичний. Основа розвитку – біологічні процеси дозрівання організму, стадії якого універсальні( теорія рекапітуляції);  2). Соціогенетичний: а)теорія соціалізації (людина стає особистістю завдяки впливу соціальних умов життя);б) теорія научіння (життя особистості – результат підкріпленого научіння, засвоєння суми знань та навичок);в)  теорія ролей (суспільство пропонує набір стійких ролей (способів) поведінки, визначених статусом людини. Ці ролі позначаються на характері поведінки особистості, її відносин тощо); 3) Психогенетичний  (не заперечується  значення  ані  біології,  ані середовища, але на перший план висувається розвиток власне психічних процесів):а)психодинамічні – поведінка особистості зумовлена емоціями, потягом та іншими позараціональними компонентами психіки (Фрейд, Еріксон);  б) когнітивські – розвиток пізнавальних процесів (Піаже, Келлі);в) персонологічні – в центрі уваги розвиток особистості в цілому (Шпрангер, К. Бюлер, А. Маслоу).

      Співвідношення   біологічного та соціального, їх роль в психічному розвитку(як детермінант) трактується  в них по різному ,з акцентом на біологізаторському або     соціологізаторському поясненні джерел активності особистості.

    В сучасній психології  виділяють 7 основних підходів до вивчення особистості: психодинамічна теорія особистості (класичний психоаналіз), аналітична теорія особистості (неофрейдизм), гуманістична теорія особистості,  когнітивна теорія особистості,  поведінкова теорія особистості (теорія «научіння»), диспозиційна теорія особистості ,  діяльнісна теорія особистості (вітчизняна психологія).

Кожен з них має свою теорію, свої уявлення про властивості та структуру особистості, свої методи їх вимірювання. Знання цих теорій суттєво поглибить  уявлення  студентів про про властивості та структуру особистості.

        Кожна особистість характеризується системою уявлень про саму себе , на основі якої вона будує свою взаємодію іншими людьми.  Самосвідомість (Я-концепція) визначають як усвідомлення індивідом самого себе, своїх якостей особистісних рис, інтересів, своїх можливостей. Самосвідомість дає змогу індивіду пізнати свій внутрішній світ, переживати його і відповідно ставитись до себе.     Серед структурних компонентів самосвідомості психологи виділяють такі:

  •  когнітивний – повязаний з пізнанням себе(“ образ Я ”);
  •  емоційно-ціннісний – це ставлення до себе(само ставлення);
  •  оцінний – самооцінка своїх якостей рис, можливостей тощо().

Образ самого себе – “ образ Я ”(або “Я” – концепція ) є відносно стійкою, більш – менш  усвідомлюваною системою уявлень індивіда про самого себе, що впливає на регуляцію його поведінки і діяльності.Виділяють такі  різновиди“образів я”:

  •  реальне я – уявлення про себе в даний період;
  •  ідеальне я – уявлення про те, яким індивід став би,оріентуючись на моральні норми;
  •  динамічне я – уявлення про те, яким індивід має стати;
  •  фантастичне я – уявлення про те, яким індивід волів би стати, якби це було можливим.

Самоставлення як компонент самосвідомості  є особистісно ціннісним судженням, установкою індивіда щодо самого себе,яке включає в себе:самоповагу, задоволення собою(аутосимпатія),прийняття чи неприйняття себе,позитивне чи негативне ставлення до себе, почуття власної гідності.Самоставлення показує, якою мірою індивід вважає себе значущим, здібним, гідним чи навпаки. Самоставлення тісно пов’язане з емоційними переживаннями, тому його часто визначають як емоційно-ціннісне ставлення до себе. Встановлено,що позитивне самоставлення, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації, виконують функцію психологічного захисту . Формування “Я ” – концепції залежить від соціального оточення. Лише отримуючи від оточення інформацію про себе, дитина усвідомлює власні якості.

  Міра співпадання “Я ” – концепції із привабливою для людини ідеальною моделлю впливає на одну з базових характеристик особливості – самооцінку.

  Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, можливостей, положення серед інших людей та їх ставлення до себе. Вона визначає вимогливість,самокритичність, ставлення до життєвих успіхів та невдач, наявність або відсутність життєвих перспекттив.

  Самооцінка є результатом загальної оцінювальної діяльності, що відбувається  через порівняння якостей, досягнень з еталонною моделью,через співставлення власного оцінювання себе із оцінками інших людей. Самооцінка може бути адекватною (співпадати   з оцінками оточення) та неадекватною (самооцінка особистості не підтвержується оточенням). Неадекватно завищена самооцінка –це коли оточення оцінює людину нижче, ніж вона сама.Людина переоцінює себе, звинувачує інших у нерозумінні, упередженості  . Неадекватно занижена самооцінка–  коли людина недооцінює себе,що може призводити до    безініціативності ,самозвинувачення, недовіри до інших.

Рівень домагань –  це рівень труднощів життєвих цілей і задач, які людина ставить перед собою.Він виявляється у прагненні  досягти більш високого успіху (підвищення домагань) або  у прагненні  уникнути невдачі (зниження домагань) .  

 Важлива характеристика рівня домагань –  їх реалістичність:  реалісти впевнені в собі, у своїх можливостях , настійливі у прагненні до мети,

послідовні у виборі цілей ,відносно незалежні від оцінок оточення. Нереалістичний рівень домагань призводить до невпевненості, уникнення ситуацій змагання,  залежності  від чужої думки.

 Отже , особистість – це конкретна людина, взята в системі її стійких соціально обумовлених психологічних характеристик, які виявляються в суспільних зв’язках і відносинах, визначають його вчинки і мають суттєве значення для нього самого і для оточуючих. Розвиток особистості здійснюється в умовах соціалізації індивіда і його виховання.

Значущість теми «Особистість» зумовлює обов'язковість оволодіння студентами основних понять теми:

   Індивід — людина як одинична природна істота, представник виду Ноmо sapiens, продукт філогенетичного й онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, тип НС і т. д.).

    Індивідуальність — людина, що характеризується з боку своїх соціально значущих відмінностей у порівнянні з іншими людьми (своєрідність психіки та її неповторність). Виявляється в особливостях темпераменту, рисах характеру, специфіці інтересів, якостей перцептивних процесів, інтелекту, потреб і задатків індивіда. Передумовою формування людської індивідуальності є анатомо-фізіологічні задатки, що перетворюються в процесі виховання в суспільно обумовлені риси характеру, породжуючи широку варіативність індивідуальності.

     Спрямованість особистості — сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості незалежно від ситуації; характеризується інтересами, нахилами, переконаннями, ідеалами, у яких виражається світогляд людини.

    Активність особистості — виявляє себе у вольових актах самовизначенні і самоспогляданні людини як джерела свого існування і розвитку. Виявляється також у тому, що своїми вчинками і діями особистість «продовжує» себе в інших людях, набуваючи в них свого «відображення». На відміну від суспільно значущих, однак стандартизованих актів поведінки людини, активність особистості характеризується тим, що людина піднімається над стандартом, реалізуючи   зусилля для досягнення суспільно заданої мети, або діючи «надситуативно», тобто за межами своїх вихідних спонукань і цілей.

    Я-концепція — відносно стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлена, пережита як неповторна, система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і певним чином ставиться до себе. Я-концепція — цілісний, хоча і не позбавлений внутрішніх суперечностей спосіб оцінки власного Я, що виступає як установка стосовно самого себе і включає наступні компоненти: когнітивний, емоційний, оцінно-вольовий.

    Самооцінка — оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, стосунки з іншими людьми, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач.

    Самоконтроль — усвідомлення й оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів і станів. Механізм самоконтролю виявляється у готовності перевести дію в інше русло, внести в неї додаткові елементи.

    Ідеал — взірець, до якого прагне людина у своїй діяльності та поведінці.

    Переконання — певні положення, судження, думки, знання про природу та суспільство, істинність яких людина не піддає сумнівам, вважає їх безперечно правильними, керується ними в житті.

    Світогляд — інтеграція досвіду, знань і самосвідомості у ціннісну картину світу, яка зумовлює життєву орієнтацію людини, її ставлення до дійсності і до самої себе.

    Установка — неусвідомлюваний особистістю стан психологічної готовності до певної діяльності, за допомогою якої може бути задоволена та чи інша потреба.

    Свідомість — вища інтегративна форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

    Самосвідомість — складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів у єдине цілісне утворення — уявлення, а потім у розуміння свого власного «Я» як суб'єкта, що відрізняється від інших суб'єктів.

    Рівень домагань — прагнення досягти цілей того ступеня складності, на який людина вважає себе здатною.

    Саморегуляція — визначається як один з універсальних принципів існування організму, що здійснюється на різних рівнях його функціонування. Суть психічної саморегуляції — здатність до керування власними діями і станами, яка теж виявляється на різних рівнях.

    Самореалізація — це потреба у творчості, реалізації власного професійного й особистісного потенціалу, прагнення до самовдосконалення.

                                                   Питання для дискусії:

1.Чому проблема особистості і сьогодні залишається “центральною проблемою”
(Л. С. Виготський) психологічної науки? Чому в психології існує численна кількість теоретичних підходів до визначення особистості?

2.В більшості визначень особистості, що дають зарубіжні психологи, підкреслюється значення індивідуальності або індивідуальних відмінностей. Чому не можна ототожнювати поняття “особистість” з поняттям “індивідуальність”? Як співвідносяться ці поняття?

3.Доведіть, що особистість є суб’єктом діяльності.

4.Вкажіть якості особистості, які найбільш повно виражають її соціальну сутність.

5.Співставте існуючі в психології підходи до визначення структури особистості, оберіть той, який імпонує вам найбільш. Обґрунтуйте свій вибір.

6.Яку роль в регуляції поведінки особистості відіграють самооцінка і рівень домагань? Яке значення для виховання учнів має знання вчителем рівня самооцінки та рівня домагань?

7.Чи  можна  прискорити  психічний розвиток особистості?

8.Чи є стан фрустрації закономірним наслідком завищених домагань особистості?

9.Розкрийте основні положення та погляди вітчизняних психологів  на проблему  чинників розвитку особистості. В чому полягає їх відмінність від поглядів  західних психологів?

10.Чим відрізняються теоретичні підходи до визначення джерел активності особистості? Який з них вам видається найбільш науково обґрунтованим? Доведіть.

Опрацюйте за підручником матеріал теми і виконайте такі завдання:                                   

   Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Виділіть особливості, які відбивають поведінку індивіда, і особливості, які відбивають поведінку особистості .Дайте обґрунтування свого вибору.

Старанність, низька адаптація до темряви, комунікабельність, добра координація обох рук, повільна швидкість упізнавання, швидка емоційна збудливість, працьовитість, акуратність, мала моторна ригідність, висока сенсорна чутливість. (2 бали).

2)Дано зразки вияву в поведінці людей рис індивіда і особистості. Виберіть ті зразки поведінки, які характеризують особистість, і ті, які характеризують індивіда. (1 бал).

     А. У дівчинки спостерігається уповільненість в моториці, в мові, у мисленні і в перебігу інших пізнавальних процесів, у виникненні почуттів. Вона повільно і з трудом переключається з однієї діяльності на іншу.

Б. Робітник Е. розповів на комсомольських зборах про те, як він розподіляє вільний від роботи час між заняттям спортом і навчанням.

В. Товариш Ф. вступив у товариство «Знання».

Г. Товариш М. відзначається виразною мімікою, різкими рухами і швидкою ходою.

Д. Учитель вніс пропозицію, здійснення якої набагато підвищило успішність у школі.

Е. У інженера Ш. чудова дикція і приємний голос.

3)Які з перерахованих характеристик відносяться до людини як до особистості, а які - як до індивіда? (2 бали).

Цілеспрямованість, упертість, вдумливість, висока емоційність, старанність, цілісність, приємний голос, суспільна активність, критичність розуму, прекрасна дикція, середній ріст, музикальність, запальність, моральна вихованість, низька адаптація до темряви, ригідність, працьовитість, погана просторова координація, блакитні очі, гарний слух, ідейна переконаність, уважність, рухливість, чесність, віра, страх, шляхетність, лінощі, стрес, меланхолія, авторитет, мова, темперамент, інстинкти, переконання, знання, задатки, ідеали, вікові особливості почуттів, механічна пам'ять, мислення, мова, музичний слух, гуманність

4) Визначте, до якої групи психічних явищ — психічних процесів, рис особистості чи психічних станів — належить кожне явище, описане нижче(2 бали).

А. Учитель математики неодноразово звертав увагу на те, що деякі діти з великими труднощами засвоюють матеріал безпосередньо після уроків фізкультури і набагато краще, якщо перед уроком математики була інша навчальна діяльність.

Б. Учень Микола Ш. завжди відчував велике задоволення, якщо його товариші демонстрували чудові знання з різних предметів.

В. Таня К. завжди прямо й відверто засуджувала своїх товаришів за несумлінне ставлення до навчальної роботи.

Г. Вітя К. регулярно відвідує гурток авіамоделістів.

Ґ. Розглядаючи картину Врубеля «Демон і Тамара», людина мимоволі пригадує образи лермонтовських героїв.

Д. Петрик К., прийшовши зі школи додому, відразу ж вирішив вивчити вірш. Проте, щоб він не робив, він не міг правильно запам'ятати останню строфу. Після невеликого відпочинку хлопчик швидко вивчив останній уривок і продекламував увесь вірш виразно і без помилок.

5)Існують різні точки зору на співвідношення біологічного і соціального у структурі особистості.

Перша: особистість формується  суспільством ; біологічні ж особливості людини не здійснююють на цей процес суттєвого впливу.

Друга: особистість визначається біологічними, спадковими чинниками; ніяке суспільство не може змінити того, що закладено в людині природою.

Третя: особистість є продуктом суспільного розвитку людини; складний процес розвитку та формування особистості зумовлений єдністю біологічного (як природної передумови) та соціального (як рушійної сили  психічного розвитку особистості). Обґрунтуйте,спираючись на конкретні приклади ,  яка з вказаних точок зору є правильною. (3 бали).

6) У фільмі режисера Л. Шепітько "Сходження" (за повістю
В. Бикова "Сотников") досліджується поведінка людини в ситуації вибору між життям і смертю. Одного з героїв—партизана
Рибака — товариші знають як відчайдушну і хоробру людину
яка неодноразово піднімалася разом з усіма в атаку. Інший -
партизан Сотников — мовчазний і непомітний чоловік, який ні
чим особливим себе не виявив. Проте у критичній ситуації ціною зради товаришів життя обрав саме Рибак. Сотников обрав
смерть і мужньо зустрів її.

Як пояснити поведінку цих людей? Що можна сказати про особистість кожного?(2 бали).

7)У романі У. Голдінга "Володар мух" описано ситуацію,
коли внаслідок авіаційної катастрофи врятувалися лише діти. І
хоча вони й потрапили на острів, де збереглись усі досягненні
цивілізації, проте не змогли освоїти їх і невдовзі деградували до варварства.

Про що свідчить описана ситуація? Які закономірності формування психіки вона висвітлює? (3 бали).

ІV. Законспектуйте статтю : Рибалка В. Концепції особистості у вітчизняній психології // Психолог. – 2003. – №4. – С.1-6. Сформулюйте запитання до тексту , які відображатимуть її його основний зміст (4 бали).

V.Охарактеризуйте біологічний чинник і   чинник  соціального середовища в розвитку психіки. Розкрийте їх роль в розвитку особистості дитини. Наведіть приклади(4 бали).

VІ.Розкрийте сутність діалектико-матеріалістичного вчення про рушійні сили особистості. Складіть перелік основних протиріч  її розвитку(3 бали).     8)Складіть  схему «  Основні чинники психічного розвитку особистості»(2бали).

VІІ.Законспектуйте уривок із монографії О.М.Леонтьєва «Деятельность. Сознание. Личность» // Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.159 – 164 (2бали).

VІІІ. Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми (10-15понять ) (2бали).

ІХ.Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): « Поняття  особистості в  сучасній психології»,  «Розвиток і виховання особистості» , «Етапи розвитку особистості за теорією Э.Эріксона», «Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність» », «Я-концепція особистості», « Самооцінка та рівень домагань особистості » «Особистість як суб’єкт суспільних відносин» ,« Самооцінка  особистості (3 бали).

Х.На основі вивчення публікацій у  психологічних журналах за останні 5 років складіть бібліографію з теми «Особистість» (4 бали).

ХІ.Наведіть приклади   з життя  чи  літератури  (3-4)   ,  які  підтверджують формулу    У. Джеймса : Самоповага = успіх/рівень домагань.

ХІІ.Законспектуйте  статтю : Маркин В. Личность в категориальном ряду : индивид, субъект и личность, индивидуальность  (психолого-акмеологический объект ) // Мир психологии. – 2007. - №1. – с.45-55. (4 бали )

          Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

 II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1)Зліва подано вияви властивостей особистості і властивостей індивіда, справа – їхні суттєві ознаки.Яка з перелічених праворуч ознак характерна для кожної риси, наведеної ліворуч? Які риси, наведені зліва, є рисами особистості і які – індивіда? (3 бали).

а)лінь;                                                                                  а) характеризують свідомість людини в цілому;

б) велика збудливість;                                                          б)визначають напрям і зміст суспільно-                                                  в) емоційність;                                                           трудової діяльності;

г). сумлінність;                                              в). відбивають ставлення до узагальнених сторін

д). вдумливість;                                                об’єктивної реальності;

г). акуратність;                                             г). виявляються в найрізноманітніших ситуаціях;

є). реактивність;                                               д). не можуть бути оцінені як морально

ж). відповідальність;                                                        позитивні чи негативні;

з). ригідність;                                                  е). відбивають ставлення до чогось

и). брехливість;                                                   об’єктивного, що міститься поза свідомістю;

                                                  є). не залежать від мотивів і відносин особи

 2) Із вказаних у дужках слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова у тому ж відношенні, що і наведені у прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії (3 бали).

Приклад:  людина: рушій суспільного розвитку.

Особистість : … (організм, індивідуальність, свідома істота, суб’єкт суспільних відносин, об’єкт досліджень у психології).

Приклад: тварина: особина(видовий представник).

Людина: … ( біосоціальність, суб’єкт, індивід, особистість, індивідуальність)

Приклад: людина: неповторність.

Особистість: … (темперамент, унікальність, активність, індивідуальність, здібності)                                                           

3)З життя та літератури  відомо , наскільки несподіваними стають іноді рішення та вчинки особистості в незвичних умовах .Люди, які були для нас взірцем мужності та порядності , виявляються боягузами та егоїстами , і, навпаки ,ті , кого ми вважали начебто  посередністю , в певних умовах виявляють надзвичайні якості , про які ми навіть не підозрювали.

Чим  можна пояснити подібні прояви особистості ? (3 бали).

 

4) В оповіданні Л. Пантелєєва «Чесне слово»  йдеться  про  хлопчика , який  брав    участь у військовій грі старших дітей.  Його  поставили    «вартовим»  , взявши  слово , що  він  не  піде  з  «поста»  . Хлопчик  залишився  «на варті» , а діти пішли , забувши , напевно , про нього. Минуло доволі часу , почало сутеніти , хлопчикові було страшно , на нього чекали і , мабуть , хвилювалися батьки. Проте , вірний слову , він не міг самовільно залишити «пост» і пішов додому лише після того  , як передав свої  обов»язки  перехожому – військовому.

Як   можна  пояснити  поведінку  цього хлопчика ? Що  має стати вихідним  пунктом такого пояснення ? Дайте психологічну характеристику особистості   хлопчика  (3 бали).

 5)Існують різні точки зору на співвідношення біологічного і соціального у структурі особистості:

Перша: Особистість формується суспільством ; біологічні ж особливості людини не здійснюють на цей процес суттєвого впливу.

Друга: особистість визначається біологічними, спадковими чинниками; ніяке суспільство не може змінити того, що закладено в людині природою.

Третя: особистість є продуктом суспільного розвитку людини; складний процес розвитку та формування особистості зумовлений єдністю біологічного (як природної передумови) та соціального (як рушійної сили  психічного розвитку особистості). Обґрунтуйте, яка з вказаних точок зору є правильною (3 бали).

6) Прокоментуйте наступне виловлювання. З чим тут можна погодитися, а з чим ні? Які на ваш погляд, практичні наслідки такої теоретичної орієнтації? Як вона називається?

Довірте мені десяток здорових нормальних дітей і дайте можливість їх виховувати так, як я вважаю за потрібне; гарантую, що вибравши кожного з них навмання, я зроблю його тим ким задумаю: лікарем, юристом, художником, комерсантом і навіть жебраком чи грабіжником, незалежно від його даних, здібностей, покликань чи національності його попередників. (4 бали).

 

7)Психологи наголошують  , що   в педагогічній діяльності важливо створювати для учнів ситуації переживання успіху – однозначні невдачі, жорстко фіксовані оцінки блокують активність людини  та  її розвиток. (“Більше “3” я не отримаю, навіщо старатись”).  Поясніть ,з психологічної точки зору ,  чим зумовлена необхідность  створення  для дитини  ситуації переживання успіху  на уроці. Врахуйте поради психологів ,що оцінювати потрібно не особистість, а конкретний вчинок. (4 бали). 

 8) Відомо, що принцип розвитку почали застосовувати в психології після появи еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Послідовне застосування цього принципу в біології дало змогу Е. Геккелю (1866)
сформулювати біогенетичний закон, згідно з яким онтогенез особини є начебто стислим повторенням (рекапітуляцією) найважливіших етапів еволюції групи, до якої ця особина належить.

Чи можливе застосування цього закону в психології? Чи має він тут пояснювальне значення ? (4 бали)

9) За даними досліджень,  мислення нашого сучасника i людини далекого минулого, представника Сходу i Заходу, розвиненої і нерозвиненої цивілізацій, мешканця мегаполису i віддаленого села мае певні відмінності. Кожен буде дещо по-іншому сприймати i пояснювати події, до яких причетний.

Які  чинники зумовлюють такі відміннocтi? Як ці  дані  характеризують  психіку? (4 бали).

10) Порівняння результатів 52 незалежних одне від одного досліджень, які охопили 30 тис. пар людей з різним ступенем родинних зв'язків, у тому числі монозиготних і дизиготних близнюків (як тих, що проживають разом, так і розлучених), наочно продемонструвало зростання внутрішньопарної подібності значної кількості вимірюваних психічних явищ із збільшенням кількості спільних генів. При цьому в монозиготних близнюків спостерігалася більша подібність інтелекту та властивостей темпераменту і менша — властивостей характеру. Ця закономірність була помітнішою, коли близнюки росли в різних умовах.

Про що свідчать ці дані? Як вони характеризують закономірності психічного розвитку та його чинники? (4 бали).

11)Неодноразові спроби описати "психологічний портрет" лідера, що полегшило б підбір організаторів спільної діяльності, не мали успіху: отримані результага було важко узгодити між собою. Властивості темпераменту, характеру, здібностей у кожному випадку істотно відрізнялись.

Чому так сталося ? Чи реальною була така мета  ? (4 бали).

Встановлено, що ycпix, досягнутий у минулому, значно перевершує рівень домагань людини при прийнятті наступних piшень. Прийняття рішення в умовах групового обговорення відзначається зсувом у бік вибору ризикованих дій, тоді як індивідуальне рішення є наслідком боротьби протилежних тенденцій — сподівання на ycпix i страху перед невдачею. Людина, в якої переважає прагнення досягти ycпixy, уникає ситуацій, у яких результат залежить від випадкових обставин. Якщо ж це неможливо, вона обирає варіанти, не пов'язані з ризиком. Людина яка боїться невдачі, надає перевагу ризикованим діям.

Що зумовлює таку поведінку людини? Як  ці закономірності характеризують  особистісні властивості (рівень домагань,  мотивацію  та ін.)  досліджуваних? (4 бали).

ІІІ. Опрацюйте відповідну літературу та напишіть розгорнутий аналіз на тему

   « Особистісна успішність людини  та рівень її домагань» . Використайте для повноти аналізу наступні питання:

Як пов’язаний рівень домагань з  самооцінкою?Чим, на вашу думку, відрізняється поведінка особистості з реалістично високим рівнем домагань від поведінки з нереалістично високим рівнем домагань? Які цілі і задачі ставить перед собою особистість з помірним рівнем домагань? Які цілі обирають особи з низьким та нереалістично заниженим рівнем домагань? Як впливає занижена або підвищена самооцінка на характері цілей, які ставить перед собою особистість? Як самооцінка та рівень домагань впливають на успіх в діяльності особистості? (5 балів).

ІV. Законспектуйте статті  :  1) Печенков В. Проблема целостной индивидуальности // Психология в вузе. – 2006. – №1. – С.3-24; 2) Бирюкевич Е.

К вопросу об интегральных характеристиках индивидуальности // Психология в вузе. – 2006. - №2. – С.44-65.Порівняйте підходи дослідників ( спільне та відмінне) (5 балів).

V. На основі вивчення публікацій у  психологічних журналах за останні 5 років (3-4) напишіть критичний аналіз  на тему:  «Сучасні підходи українських та російських психологів до розгляду структури особистості » (6 балів).

 

VІ. Користуючись навчальними посібниками  та додатковою літературою підготуйте реферат за одним із питань (вибірково): «Багатоманітність визначень особистості : їх порівняльний аналіз»,  «Специфіка розуміння феномену особистості в московській (О. М. Леонтьєв) та санкт-петербурзькій (Б. Г. Ананьєв) психологічних школах» , «Свідомість та самосвідомість: їх структура та функції », «Біологізаторський підхід до розгляду джерел розвитку особистості» ,"Соціологізаторський  підхід  до розгляду джерел розвитку особистості", "Культурно-історичний підхід  до розгляду джерел розвитку особистості " , «Роль біологічного та соціального в онтогенезі розвитку психіки та формування особистості» «Основні підходи та концепції в теорії особистості»(5 балів ).

VІІ.Напишіть   поради студентам щодо опрацювання змісту першоджерел ( зміст та значущість матеріалів ,  їх доступність ,зв»язок з основними питаннями теми , основні положення,на які бажано звернути увагу тощо ) : Общее представление о личности в психологии [ Фрагменты основополагающих работ классиков отечественной науки ] // Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб , 2001. – С.14-83. ( 6 балів )

VІІІ.Напишіть анотацію (відгук) на монографію: Асмолов А. Г. Психология личности. Принципи общепсихологического анализа: учебник – М: МГУ, 1990 [1] (5балів).

ІХ.Складіть графічну схему структури особистості за К.К.Платоновим. Доповніть її зміст , використовуючи  додаткову літературу : 1) Платонов К. К. Структура и развитие личности . – М.:Наука, 1986 ; 2)  Рибалка В. Теорія динамічної функціональної психологічної структури особистості за К.Платоновим // Психолог. – 2003. –  №12; 3) Максименко С.Структура особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. - №1. – С.1-14 (8балів).

                                  Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

 I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

 II. Складіть психологічну характеристику  творчої особистості (на прикладі  3-4  видатних діячів науки, техніки, культури) (6 балів).

 III. Складіть план спецкурсу   «Психологія особистості» (8 балів).

ІV. Складіть порівняльний аналіз змісту наступних статей :

1)Носков В.И.Структура особистості й оптимізація психогеннного середовища // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - №2. – С.62-63 ; 2)Рибалка В.Теорія динамічної функціональної психологічної структури особистості за К.Платоновим // Психолог. – 2003. –  №12 ; 3) Максименко С.Структура особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. - №1. – с.1-14.  

Які аспекти проблеми структури особистості представлені в цих статтях? Чим відрізняються розглянуті в них підходи до структури особистості?(10 балі

V. Сучасні підходи  російських психологів до розгляду структури особистості представлені системною концепцією особистості (СКО) А. Є. Тараса, сутність якої полягає у виділенні 3 блоків :

Перший блок – елементи психології особистості, зумовлені її статтю, віком, темпераментом, фізичною конституцією (блок біологічно зумовлених якостей) – блок – нейродинамічний рівень організації особистості. Другий блок – індивідуальні особливості пізнавальних, емоційних та вольових процесів – пам’яті, мислення , мовлення, відчуттів, уяви, почуттів тощо (блок біосоціальних якостей особистості = функції мозку + особливості навчання та виховання) – психічний рівень організації особистості. Третій блок – ідеальна сфера: ієрархія стійких мотивів, що орієнтують спілкування та предметну діяльність людини, визначають вибірковість відносин, сенс життя (цінності, інтереси, ідеали, переконання) – блок соціально зумовлених якостей. Соціальний рівень організації особистості.

Які відомі підходи (теорії, концепції)   нагадує    системна  концепції особистості (СКО) А. Є. Тараса? Складіть розгорнутий порівняльний аналіз . Визначте переваги та недоліки кожної з них (8 балів).

VІ. Опрацюйте статтю:  Сидоров К.Самооценка в психологии  // Мир психологи 2006.– №2.– С.224-234. На її основі  ,а також  використовуючи  факти власного досвіду складіть самостійно 5-8 теоретичних та  практичних задач для семінарського заняття на тему   « Самооцінка особистості  » (6 балів)

VІІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1   Дослідження загальної самооцінки за процедурою тестування (опитувальник Г. М. Казанцевої).Напишіть письмовий звіт за результатами тестування 3-5 досліджуваних(6 балів).

    Мета: виявлення рівня загальної самооцінки особистості.

   Матеріал та обладнання: бланк, ручка або олівець.

При вивченні самооцінки за допомогою процедури тестування, досліджуваним пропонують певну кількість тверджень, навпроти яких вони повинні написати один з трьох варіантів відповідей: «так» (+), «ні» (-), «не знаю» (?), який відповідає власній поведінці в аналогічній ситуації.

    Приводимо текст опитувальника Г. М. Казанцевої.

1.  Звичайно я розраховую на успіх у своїх справах.

2.  Більшу частину часу я знаходжусь у пригніченому настрої.

3.  Більшість ровесників зі мною рахуються (радяться).

4.  У мене немає впевненості в собі.

5.  Я приблизно настільки ж здібний і винахідливий, як більшість оточуючих мене людей.

6.  Часом я відчуваю себе нікому не потрібним.

7.  Я все роблю добре (будь-яку справу).

8.  Мені здається, що я нічого не досягну в майбутньому.

9.  У будь-якій справі я вважаю себе правим.

10. Я роблю багато такого, про що потім жалкую.

11.  Коли я дізнаюсь про успіхи кого-небудь, кого я знаю, то сприймаю це як власну поразку.

12.  Мені здається, що всі навколо дивляться на мене з осудом.

13.  Мене мало турбують можливі невдачі.

14. Мені здається, що успішному виконанню доручень чи справ мені заважають перешкоди, яких мені не подолати.

15. Я рідко жалкую про те, що вже зробив.

16.  Оточуючі мене люди більш привабливі, ніж я.

17.  Я думаю, що я постійно комусь необхідний.

18.  Мені здається, що я навчаюся гірше за інших.

19.  Мені частіше щастить, ніж не щастить.

20.  У житті я завжди чогось боюся.

    Опрацювання результатів. Підраховується кількість позитивних відповідей (+) спочатку за непарними номерами, а потім за парними. Від першого результату віднімається другий. Кінцевий результат може знаходитись в інтервалі від -10 до +10.

    Результат від -10 до -4 свідчить про низьку самооцінку; від -3 до +3 — середню, від +4 до +10 — про високу самооцінку.

        Тема 3  . Потребово-мотиваційна сфера особистості.

 

МЕТА :  сформувати наукове уявлення про потребово-мотиваційну сферу  та її значення для розвитку особистості , з'ясувати  закономірності  розвитку, розглянути   , визначити  

                                         Питання для підготовки:

1.Потребово-мотиваційна сфера особистості. Мотивація та психічна регуляція поведінки.

2.Поняття про потреби особистості та їх класифікація. Ієрархія потреб особистості.

3.Інтереси, прагнення, переконання та інші мотиви поведінки та діяльності особистості.

4.Спрямованість особистості та її види.

5.Розвиток і саморозвиток особистості у різних видах діяльності.

                                          Література :

1.Асеев В.Г.Проблема мотивации и личность //Теоретические проблемы психологии личности .– М.: Наука ,1984 .– С.310-325.

2.Асеев В.Г. Мотивационные резервы человека // Психологический журнал .– 1987.–Т.8.–№5.–С.3-12. 

      3.М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – Київ.: Вища школа, 2000. – С.455-474

     4.Асмолов А. Г. Психология личности. Принципи общепсихологического анализа: учебник – М: МГУ, 1990. 

      5.Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968

6.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М., 1988. –С.198-222.

7.Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. – СПб., - 2006

8.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002. – С. 511-535 .

9.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. –С.  461-511.

10.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986 . – С. 93-98,191-229.

11.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.– С.80-94.

    12.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.–С.  336-384

     13.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999. – С. 76-100 , 134-181, 386-406.

14.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С. 70-80, 138-155,272-319.

15.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С.511-535.

16.Токарева Н.М.   Методичні рекомендації  до вивчення теми  «Діяльність » (курс загальної  психології ). – Кривий Ріг , 2000 .– С.19-36.

                                        

                        Питання для дискусії:

1.Чим відрізняються підходи до визначення детермінант розвитку      особистості в зарубіжній і вітчизняній психології? Який підхід ви вважаєте більш   науково обґрунтованим?

2.Як пов'язані між собою мотиви та цілі діяльності людини ?

3.В чому полягає  сутність «піраміди потреб» А.Маслоу ? Чи можна потреби особистості поділити на головні та другорядні ?

 

4.Як дотримання Великого посту впливає на духовні потреби особистості ?             Наведіть приклади взаємозалежності різних потреб особистості .   

5.Чи впливає спадковість та середовища  на розвиток потребово-мотиваційної сфери особистості? Чи достатньо цих факторів для пояснення розвитку особистості ? Наведіть приклади .

6.Чи може навчання та виховання негативно впливати на розвиток особистості ?

7.Визначте місце мотивів в структурі особистості. Чи можна вважати мотиви вагомими підставами для характеристики особистості?

8.Яке місце в структурі  особистості посідають пізнавальні процеси?

Методичні рекомендації до вивчення теми: 

Мотиваційно-особистісні аспекти діяльності.  

В ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб’єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення дійсності та самого себе. З дитячого віку формується власна свідома активність людини,  особистість виступає як суб’єкт діяльності та спілкування, стає носієм самостійної активності в пізнанні і перетворенні оточуючої дійсності і самої себе.   Активність – важливий чинник психічного розвитку – один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб людини  ,яка є головною детермінантою власної життєдіяльності (здатність до самовдосконалення, самотворення власної особистості). Засвоєння теми передбачає вивчення ключових питань про   потреби  та мотиви особистості , їх сутність , функції та класифікацію.  Важливим є формування цілісного уявленя про місце  та значення мотиваційно-потребової сфери  в структурі особистості та її розвитку.

 Потреби як джерело активності людини. Вихідною формою активності організму є потреби. К. К. Платонов розглядає потреби як психічне явище відображення об’єктивної необхідності у чому-небудь організма (біологічні потреби) або особистості (соціальні та духовні потреби) . Потреби зумовлюють формування потребового стану, що відображує виникнення необхідності у чомусь і сигналізує про потребу задовольнити бажання, яке виникло. Цей стан є реакцією організма і особистості на впливи зовнішнього і внутрішнього середовища,що набувають(через необхідність, привабливість) особистісної значимості. Виникнення потреби є механізмом, що запускає активність людини на пошук і досягнення мети, яка може задовольнити цю потребу.

   У вітчизняній психології частіше за все потреби поділяють на:

  •  матеріальні (потреби у їжі, одязі,житлі);
  •  духовні (потреба у пізнанні довкілля та себе, потреба у творчості в естетичному задоволенні тощо);
  •  соціальні (потреба успілкуванні, в праці, у суспільній діяльності, у визнанні іншими людьми).

   Питання  ієрархії  потреб  є  одним з важливих моментів у персонології              А. Маслоу, автора  гуманістичної  теорії  особистості,  який  вважав ,  що  всі потреби людини організовані  в  ієрархічну систему  пріорітетів  або  домінування  [7,8,9,16].

Потреби відрізняються за такими характеристиками :

  •  модальністю, що визначається  предметом  потреби (в чому виникає необхідність);
  •  силою (рівнем потребового напруження);
  •  гостротою (суб’єктивним  сприйманням і суб’єктивною оцінкою міри незадоволення потреби, а отже йдеться про гостроту переживання людиною незадоволеної або не до кінця задоволеної потреби, частіше вторинної: наприклад, у задоволеності роботою, в повазі оточуючих тощо).

  Мотив є складним інтегральним психологічним утворенням.     Мотив — спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб'єкта. Мотивація — спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість.

Погляди психологів на сутність мотиву не мають єдиної концепції. Особливо значимими можна вважати два моністичні підходи до цієї проблеми:

  1.  Мотив є предметом потреби (О. М. Леонтьєв, С. П. Манукян та ін.);
  2.  Мотив є спонукаючою силою (В. І. Ковальов, Х. Хекхаузен та ін.) [16].

  Згідно з першою позицією мотив (від лат. Moveo - рухаю) – це матеріальний або ідеальний предмет, що спонукає і направляє на себе  діяльність або вчинок заради якого вони здійснюються.  О. М. Леонтьєв наголошував, що термін  “мотив” вживається ним не для позначення переживання потреби, а як визначення того об’єктивного, в чому ця потреба конкретизується в даних умовах і на що направлена діяльність. Можна сказати, що через опредмечування потреба  конкретизується, стає потребою саме в даному предметі. Таким чином, мотив – це є предмет потреби або опредмечена потреба.  За О. М. Леонтьєвим, мотивом діяльності може бути як ідеальний (уявляємий), так і матеріальний предмет потреби. Процес “опредмечування потреби” надає направленості спонуці, і, по суті, спонукою діяльності виступає не сам предмет, а його значення для суб’єкта, смисл. Відповідно стають зрозумілими міркування про “зсунення мотиву на мету”, коли спонукає до діяльності вже не бажання заволодіти предметом, а виконання самої дії (в результаті пробудження до неї інтересу), отримання від неї задоволення.

  Іншими науковцями мотив визначається як спонука. Мотив (фр. motif – спонукаюча причина ) – психічне явище, що є спонукою до дії.

  Звичайно ж, мотив – це не будь-яка спонука,що виникає в організмі людини,а внутрішньо усвідомлена спонука, що відображує готовність людини до дії або вчинку. Таким чином, стимул сприченяє дію або вчинок не прямо, а опосередовано, через мотив: спонукою мотиву є стимул (предмет), а спонукою дії або вчинку – внутрішньо усвідомлена спонука (мотив).            Х. Хекхаузен з цьго приводу зазначає, що мотивація – це спонукання до дії певним мотивом .

  Останнім часом в психології все більшого визнання набуває думка, що мотив – це складне інтегральне (системне) психологічне утворення, що є підставою до дії.

   В ідеалі мотив дає відповідь на питання: чому, для того, чому саме так, в чому смисл.

    Відповідно до складної інтегральної структури мотиви є полуфункціональними. Студент має знати основні функції мотиву :

спонукальну(відображає енергетику мотиву і пов’язана із виникненням потребового стану), спрямовуючу (забезпечує направленість енергетичного потенціалу людини на певний об’єкт, на певну активність),

стимулюючу (пов’язана із підтриманням стану напруження при здійсненні наміру протягом певного часу),а також функції управління, смислоутворення,  

відображувальну,  пояснюючу  ,захисну (докладніше про них [16] ). 

  •     Класифікація мотивів. Спроби класифікувати мотиви проводились психологами неодноразово і з різних позицій. Так, критерієм для класифікації мотивів можуть бути види потреб людини,  види активності людини(мотиви спілкування, мотиви гри, мотиви учіння, мотиви професійної діяльності ,мотиви спортивної діяльності та інше) , часові характеристики  мотивів ( напр. , короткочасні і стійкі мотиви) , іх структурні  ознаки (Є. П. Ільїн) (докладніше про них [16] ).

   

  Характеристики мотиву. Традиційно принято виділяти:

  •  динамічні характеристики (сила, як інтенсивність мотиваційного збудження, і стійкість), що називаються інакше енергетичними характеристиками;
  •  змістовні характеристики: повнота усвідомлення структури мотиву; впевненість у правильності вибору, прийнятого рішення; направленість мотиву – особистісна, індивідуальна або суспільна, колективна; орієнтованість на зовнішні або внутрішні фак4тори при поясненні своєї поведінки; на задоволення яких потреб – біологічних чи соціальних – вони направлені; з якою діяльністю пов’язані – ігровою, учбовою, трудовою тощо.

Мотивація є складовою психічної регуляції поведінки , надаючи їй  енергетичний імпульс та загальну спрямованість. Мотивація – це рушійні сили поведінки, тобто проблема мотивації є проблемою причин поведінки індивіда. Студенти мають знати визначення та сутність основних складових мотиваційної активності особистості (потяги, інтереси, прагнення, переконання, ідеали, світогляд, тощо). Інтереси, прагнення, переконання та інші мотиви поведінки та діяльності особистості визначають загальну спрямованість особистості , а отже ,  і основні шляхи  та напрямки її виховання.

  Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Є давня легенда про майстрів, які підносили каміння до місця майбутнього будівництва. Коли одного запитали, що він робить, той відповів: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це саме питання сказав: «Я в поті чола заробляю на хліб». Третій висловився: «Я будую дім, де житимуть люди».

Як можна пояснити відмінності у відповідях цих будівників? Чим зумовлене це явище? (2бали).

2)Зазначте, які психологічні умови визначають відмінності в мотивації  навчання у кожному прикладі (2бали).

Два товариші – Мишко й Андрій – після закінчення школи вирішили вступити на фізико-математичний факультет університету. Мишко давно мріяв стати фізиком, передплачував журнал «Квант», відвідував фізичний гурток, а Андрій ще не знайшов себе і вирішив вступити на фізмат, щоб і після школи не розлучатися зі своїм кращим другом. Конкурс вони обидва не витримали. Андрій легко пережив цю невдачу, а Мишко переніс її як важку особисту трагедію.

 ІV.Дайте письмово визначення  ключовим  термінам та поняттям з розділу «Психологія особистості та її мотивація »  (не менше 15) (3бали).

V.Законспектуйте статтю: Рубинштейн С.Л.  «Направленность личности»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С. ….. (2бали).

VІ. VПідготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір):  «Спрямованість особистості», «Мотиви поведінки та діяльності особистості », «Поняття про потреби особистості та їх класифікація», «Мотивація та ефективність учбової діяльності» (3 бали).

VІІ. Законспектуйте статтю: Арчестова О.Н. Психологические механизмы структурирующих влияний мотивации на мыслительную деятельность // Вест. Моск. ун-та. Сер. Психология. – 2006. – №3. – С .3-14. Сформулюйте питання до тексту (3бали).

VІІІ. Підготуйте   доповідь на батьківські збори на тему: «Конфлікти в мотиваційно - потребовій сфері  особистості та шляхи  їх розв’язання» (3бали).

ІХ.Законспектуйте основні положення  глави 13 «Мотивація учбової діяльності» монографії : Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. – СПб., - 2006.–С.279-281. Сформулюйте питання до тексту  (3 бали).

               Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

 II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

 1)Якщо Ви хоч раз намагалися відповісти на одне з двох взаємопов’язаних питань: “Чого прагне ця людина?”, “Наскільки сильно вона цього прагне?” – ви спеціально або ні – займалися проблемою мотивації  поведінки людини. Наведіть 3-4 приклади подібних міркувань та їх результати  (4 бали).

 2) Психолог, якому вдалося врятуватися з гітлерівських таборів смерті, засвідчував, що найстійкішими серед в'язнів були ті, хто до цього жив інтенсивним внутрішнім життям, нехтував матеріальним благом — професійні революціонери, священики, люди високої культури. Другу, менш стійку групу, складали люди, діяльні за своєю природою, які активно шукали можливості пристосуватись і вижити. Були й такі, що йшли на підлість і зраду. Нарешті, була група зломлених збайдужілих осіб, які не робили жодних спроб чинити опір своїй долі. Серед них траплялися люди, що колись обіймали високі посади, керували іншими.

Про що свідчить це спостереження? Як пояснити відмінності в поведінці цих груп людей? (4 бали).

3)Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "Я  сумніваюся, що вчителі можуть об'єктивно схарактеризувати кого-небудь з нас. Вони завжди виходять з поведінки учня, та й то у межах школи. Я ж вважаю такий підхід в принципі неправильним, адже зовнішньо однакові дії можуть спонукатися різними причинами. І навпаки, зовні абсолютно різні дії нерідко виникають на спільному ґрунті. Візьмемо підказку на уроці. Один підказує, щоб допомогти товаришеві, другий — щоб привернути до себе увагу вчителя, третій — щоб підняти свій авторитет у класі. Хіба не так?"

Що Ви відповісте цьому учневі?  (4 бали).

4) Під час опитування солдатів з'ясовувалось їхнє бажання
брати участь у бойових діях. Першу групу становили новачки, які
служили в підрозділах, що цілком складалися з новобранців. Другу
групу складали також новачки, але з підрозділів, що вже брали
участь у бойових діях. Членами третьої групи були фронтовики з
досвідом ведення бойових дій. Виявилося, що в першій групі
"готових вступити в зону безпосередніх бойових дій" було 46 %
у другій — 28, у третій — 15 %.

Чому так сталося?  Про що свідчать ці дані? ( 4 бали). 

5) Досліджуваним математикам пропонували задачу, що не мала розв'язку, причому, як було попередньо встановлено, в одних переважала мотивація досягнення ycnixy над мотивацією уникнення невдач, другі ж, навпаки, насамперед прагнули уникнути невдачі. Одній половині учасників кожної групи повідомляли, що ймовірність успішного розв'язання дорівнює 75 %, іншій -усього 5 %. У першій групі більшу наполегливістъ (її показником була кількість спроб) при розв'язуванні задачі виявили досліджувані, яким повідомили про високу ймовірність ycпixy  а в другій — несподівано тi, хто знав, що ycпix рівний майже нулю.

Як пояснити результати цього дослідження?Як вони характеризують мотивацію та особистісні  властивості (рівень домагань та ін.)  досліджуваних?

 

ІІІ. Користуючись навчальними посібниками та додатковою літературою, напишіть реферат на тему (на вибір): «Зв’язок сучасної педагогічної практики з проблемами мотивації поведінки, що розробляються у психології » , «Основні  положення  та  погляди  сучасних  психологів  на проблему   мотивації» , «Мотиваційні регулятори життєвого шляху людини»  ,  « Активність особистості та її  джерела»,  «Поняття життєвого шляху та проблеми мотиваційного розвитку людини», «Види  учбових мотивів», «Спрямованість особистості » ( 5 балів).

ІV. На основі вивчення публікацій у  психологічних журналах за останні 10 років складіть  бібліографію  на тему:  «Сучасні підходи українських та російських психологів до проблеми  мотиваціїно - потребової сфери  особистості » (5 балів).  

V. Законспектуйте   основні   положення    глав  7-8  монографії :  Ильин Е. П.      Мотивация и мотивы. – СПб., - 2006. – С.115-183.  Дайте відповіді на питання:

– Що входить в структуру мотива?

– Як  у психології розуміють проблему полімотивації поведінки?

– Проаналізуйте спроби класифікації мотивів. Якими  є  засади  їх  класифікації?

– Що таке інтерес? Якими є його виникнення ,сутність та роль  у поведінці ? (5 балів).  

VІ. На основі запропонованих Р.С.Нємовим [11,с.341-366] типів  теорій особистості( психодинамічні, соціодинамічні, експериментальні)дайте характеристику теоріям З.Фройда,  Л.С.Виготського , Л.І.Божович , К.Юнга ,А. Маслоу, Б.Г.Ананьєва . Які з цих теорій  не враховують роль мотиваційно - потребовій сфері( активності особистості ) у розвитку особистості  (6 балів).

                          Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

 I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

 II. Базуючись на даних  життєвих спостережень  складіть  10 практичних  завдань  для самостійного опрацювання теоретичного матеріалу  теми   (  задачі,    проблемні питання  ,  різні типи  вправ ) (8 балів) .

ІІІ.Законспектуйте  підрозділи  методичних рекомендацій  Токаревої Н.М.   по темі «Діяльність » [ 16 ] : «Мотиваційно- особистісні аспекти діяльності» , «Мотивація і ефективність  діяльності» (стор.19-33).  Чому  вивчення  мотивації людини є однаково важливим  при вивчення  тем «Діяльність » та «Особистість» ? (6 балів).

ІV.Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  по вивченню  мотиваційної сфери особистості за методиками Є.П.Ільїна та Н.А.Курдюкової [ ]. Напишіть узагальнений письмовий звіт за результатами тестування 2- 3 досліджуваних шкільного віку(6 балів).

    Мета: виявлення різних аспектів  учбової мотивації (СПРЯМОВАНОСТІ НА ОТРИМАННЯ ЗНАНЬ ЧИ НА ОЦІНКИ)

    Обладнання: бланк, ручка або олівець.

    Процедура проведення методики «Спрямованість на отримання знань» (Є.П.Ільїна та Н.А.Курдюкової)[ 7 ].

    Процедура проведення методики «Спрямованість на оцінку» (Є.П.Ільїна та Н.А.Курдюкової)[ 7 ].

Методика «Спрямованість на отримання знань»

Інструкція.Досліджуваним пропонується ряд тверджень-питань з парними відповідями.З двох відповідей необхідно вибрати одну і поряд з позицією питання написати букву ( а чи б), яка  відповідає  обраній  відповіді .

Текст опитувальника

1.Отримавши погану оцінку, ти, приходиш додому і : а) відразу сідаєш за уроки, повторюючи і те,що погано відповів на уроці; б) сідаєш дивитися телевізор або грати на комп’ютері,думаючи ,що урок з цього предмета буде лише через день.

2.Після отримання гарної оцінки ти: а) продовжуєш добросовісно  готуватися до наступного уроку ; б) не готуєшся ретельно ,оскільки знаєш ,що все одно не спитають.

3…………12  

Ключ до опитувальника .

Висновки.

Методика «Спрямованість на оцінку»

Інструкція. Досліджуваним пропонується ряд питань. Слід відповісти на них «так» (+) чи «ні» (-).

1.Чи пам’ятаєш ти ,коли отримав першу в житті двійку?

2.Чи непокоїть тебе те ,що твої оцінки дещо гірші ,ніж у інших учнів класу?

3.Чи буває так,що перед контрольною роботою твоє серце починає підсилено колотитися?

4…….12

Обробка результатів.

Висновки. Чим більше набрана сума балів , тим в більшому ступені у учня виражена спрямованість на оцінку. Співставлення балів по цій методиці та методиці «Спрямованість на отримання знань» показує перевагу тієї чи іншої тенденції у даного учня: на знання чи на оцінки.

За результатами опитування 2-3 учнів складіть звіт (6 балів).

 .Тема 4. Загальна характеристика діяльності людини.

МЕТА:  засвоїти основні поняття, структуру та  закономірності психології   діяльності, розглянути процес формування навичок.

                 Питання для підготовки:

  1.  Загальна характеристика  діяльності.
  2.  Сутність та значення принципу єдності свідомості та діяльності.
  3.  Структура діяльності.
  4.  Психофізіологічні механізми регуляції дій людини.
  5.   Потребово-мотиваційні аспекти  діяльності.
  6.  Мотивація і ефективність діяльності.Закон Йеркса-Додсона.
  7.  Зовнішні та внутрішні дії.  Інтеріорізація та  екстеріорізація дій .

 Теорія поетапного формування розумових дій  П. Я.   Гальперіна.

8. Характеристика навичок, умінь та звичок. Етапи формування навичок та їх взаємодія.

9. Класифікація видів діяльності. Гра, навчання та праця та їх психологічна характеристика. Пізнання та спілкування як види діяльності

Література :

1.Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. – М., 1977.–С. 189-196,  276-326, 310-380.

2.Бернштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М., 1966.

3.Волков А. М., Микадзе Ю. В., Солнцева Г. Н. Деятельность: структура и регуляция: Психологический анализ. – М.: Изд-во МГУ, 1987.–С. 69-85

4.Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии - М.: Педагогическое общество России, 2004. –С.83-96.

5.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М., 1988. –С. 99-169.

6.Давыдов В. Новый подход к пониманию структуры и содержания деятельности // Вопросы психологии. – 2003. - №2. –С.42-50.

7.Загальна психологія про діяльність // Психолог. – 2005. - №41. – С.26-29.

8.Леонтьев АИ. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Изд-во полит. литературы. - 1975. – С.73-101, 159-206.

9.Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – 1984. –С.190-215.

10.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С. 122-160,416-438.

11.М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – Київ.: Вища школа, 2000.–С.

12.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.–С. 145-165

13.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. – С. 98-126.

14.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.–С. 130-146

15.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С. 103-127

16.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990. –С.55-64

17.Психологія / За ред.Ю.Л. Трофимова.–Київ: Либідь, 1999.–С.383-444.

18. Рубинштейн С.Л. Основы  общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С. 435-511.

19.Токарева Н.М.   Методичні рекомендації  до вивчення теми  «Діяльність » (курс загальної  психології ). –Кривий Ріг ,2000 .– 66 с.

Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность Т. 1-2. – М., 1986.

                                  Питання для дискусії:

1.Що є джерелом активності людини? Що означає «зсув мотива на мету»?

2.Чи може людська діяльність  бути описана терміном “пристосувальна поведінка”? Чому виникла необхідність введення в психологію поняття “діяльність”?

3.Чи існує принципова відмінність між  діяльністю людини  та  поведінкою тварин?

4. Як співвідносяться між собою свідомість і діяльність? Наведіть приклади, що ілюструють це співвідношення. Чи є в поведінці людини прояви, які не підпадають під поняття “свідома діяльність”?. Чи може бути діяльність без мети?

5. Які існують підстави стверджувати, що людська діяльність є соціально зумовленою? Покажіть , в чому це проявляється.

6. На матеріалі вашої профілюючої дисципліни покажіть, що будь-яка діяльність має спільні компоненти в своїй структурі. Що є такими компонентами?

7. Чим відрізняється виконання дії на свідомому, автоматизованому та особистісному рівні психічної регуляції? Покажіть ці відмінності на прикладах виконання дій з вашої профілюючої дисципліни.

8. В чому сутність поняття “акцептор дії” і яку роль він відіграє в регуляції дій? Чим визначається адекватність формування даного психологічного механізму?

9. Яке значення має принцип сенсорних корекцій для управління діями і здійсненні їх контролю? Покажіть на прикладі виконання будь-якої предметної дії.

10. Від яких психологічних умов залежить формування умінь та навичок? Які об’єктивні та суб’єктивні чинники впливають на продуктивність навичок і чому?

 

Методичні рекомендації до вивчення теми:     

  

Діяльність – це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, спрямована на задоволення її потреб і регульована свідомою метою. В цій темі з’ясовується поняття діяльності, її структура та єдність зі свідомістю людини, процес засвоєння діяльності, її основні види та характерні особливості. Вивчення цього матеріалу є важливим , оскільки  особистість формується в діяльності ,в ній виявляється та в ній має вивчатися . Отже, діяльність є необхідною умовою психічного розвитку особистості .

  Слід чітко засвоїти , що  поняття   діяльность є  видовим  по відношенню до більш широких понять «активність», «поведінка».

Поведінка — властива живим істотам взаємодія з навколишнім середовищем, опосередкована їх зовнішньою (руховою) і внутрішньою (психічною) активністю. Становить собою складний синтез, сплав рис типу вищої нервової діяльності і життєвих вражень, закріплених у вигляді систем тимчасових нервових зв'язків, динамічних стереотипів, утворених у результаті її взаємодії із середовищем.

Активність —це  загальна характеристика живих істот , динамічний стан живих організмів як умова їхнього існування у світі. Активна істота не просто перебуває в русі, вона містить у собі джерело свого власного руху, і це джерело відтворюється в ході самого руху.  Активність є  динамічною умовою становлення та реалізації діяльності.

Діяльність — найважливіша загальна властивість особистості, яка виявляється у  цілеспрямованій  активності, що реалізує потреби суб'єкта під час взаємодії з довколишнім середовищем.

        

      До основних характеристик діяльності відносять:

1)предметність ,що визначає тип діяльності(за предметом діяльності розрізняють такі її види,наприклад,як учбова,педагогічна,конструкторська тощо); 2) мотивованість,    що    проявляється    на    початковому    етапі
діяльності; 3)цілеспрямованість, (передбачування у мисленнєвому плані результату діяльності та шляхів її виконання); 4)осмисленість, що може включати як усвідомлення себе суб'єктом
діяльності так і усвідомлення змісту і процесу
діяльності[19].

Основні   положення   щодо   вивчення   складу   діяльності,    сформовані С.Л.Рубінштейном,  розвинуті  в  працях  О.М. Леонтьєва,  його  учнів  та послідовників.

З поширенням діяльнісного підходу загальноприйнятим стало виділення таких складових діяльності:

  1.  «мотив – діяльність»: без мотиву діяльності не буває, немотивована діяльність – це діяльність із суб’єктивно і об’єктивно прихованим мотивом;
  2.  «ціль – дія»: людська діяльність не існує інакше, як у формі дій. Якщо з діяльності умовно вичленувати дії, то від діяльності взагалі нічого не залишиться;
  3.  «задача – операція»: задача – це локальна ціль; способи, якими вона здійснюється, називаються операціями;
  4.  «операція – це функціонально-фізична система»: в процесі володіння людиною діями, знаряддями (засобами), операціями формуються специфічні функціональні системи – мозкові структурні новоутворення, в яких закріплені зовнішні (рухові) і внутрішні (розумові, наприклад, логічні) операції.

Серед різних підходів до вивчення складу діяльності найпоширеніші – аналітичні, алгоритмічно-структурний (О.І.Губинський), структурно-функціональний (Н.Д.Гордєєва, В.П.Зінченко), системно-операційний (Г.В.Суходольський), системний (В.Д.Шадриков). Для всіх цих підходів спільним є  виділення структури діяльності  (дій, операцій ) та розуміння діяльності   людини   як такої ,що має   складну   ієрархічну   будову та склад ається з кількох рівнів : особливі види діяльності, дії, операції,психофізіологічні рухи.

Дія -  довільний акт,  процес,  підпорядкований  уявленню  про  результат,  образ передбачуваного  майбутнього,  тобто    процес,  підпорядкований свідомій меті .

Мета -це  образ   бажаного   результату,   що має  бути досягнутим в ході виконання дії.

Для реалізації мети необхідним є також врахування умов, в яки;
виконується дія.Узгодження мети з умовами визначає задачу,
має бути розв'язана дією. Цілеспрямовані дії людини є по суті
рішенням задач.

Відповідно до мети дій можна виділяти наступні їх класи: управляючі, виконавчі ,утилітарно-пристосувальницькі, перцептивні, мнемічні,розумові, комунікативні (в тому числі мовленнєві) .Важливим є розподіл дій на ігрові, учбові, трудові, сценічні, спортивні . Структура дії є складною. Макроаналіз дозволяє виділити : ній три основні компоненти: прийняття рішення (формування, або активація програми); реалізація задуму; контроль та корекція.

Операції. Досягнення результату, що є метою конкретної дії, може в силу своєї складності потребувати цілого ряду актів, пов'язаних одним з одним певним чином .Ці акти, на які розпадається дія, являються операціями. Оскільки їх результат не усвідомлюється як мета, воні не є самостійними діями..

Операції - це є спосіб, яким виконується дія в певних умовах . Наприклад, помножити два двозначних числа можна усно або письмово ,у стовбчик".Це будуть два різних способи виконання однієї й тієї ж арифметичної дії, дві різні операції. Отже, операції характеризують технічний бік виконання дій.

Найнижчім рівнем в структурі діяльності є психофізіологічні функції(рухи),які забезпечують її реалізацію на рівні фізіологіі організму.Основними видами рухів є рухи пози,локомоції,рухм обличчя і тіла робочі рухи тощо. Будь –яка діяльність   людини   є мотивованою . Потреби, стимулюючи пошукову активність суб'єкта, обумовлюють виникнення мотиву. Мотив — спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб'єкта. Мотиви забезпечують усвідомлення мети дії та її реалізацію.  Пояснення  мотиваційної складової діяльності має спиратися на знання теми  №2  «Потребово-мотиваційна сфера особистості» (сутність потреб як джерела активності, мотива як спонуки діяльності , його структура, функції ,характеристики тощо) .У структурі діяльності студенти мають чітко розрізняти зовнішні та внутрішні дії, або (що є більш точним) практичні та  теоретичні дії.

 

 

 

 

Зовнішня практична діяльність - це діяльність, що має за мету свідоме змінення природного і соціального світу, з якими взаємодіє особистість або група. Зовнішня   матеріальна   діяльність   реалізується   у   зв'язку   з діяльністю теоретичною способами, раніше засвоєними в процесі навчання і безпосереднього досвіду.

 

Внутрішня теоретична діяльність - це діяльність особистості або групи що має за мету пізнання і пояснення  світу,  знаходження і  обгрунтування  з процесі розумового експерименту способів діяльносі практичної[19]. До складу внутрішніх дій входять :

мисленнєві процеси ( рішення інтелектуальних і наукових задач); планування і моделювання поведінки; перцептивні та мнемічні процеси тощо.

Внутрішні дії підготовляють зовнішні дії, економлять зусилля людини, даючи можливість досить швидко обрати потрібну форму практичної дії. До того ж внутрішні дії надають людині можливості уникнути грубих, а іноді й рокових помилок.

Теоретична внутрішня діяльність має принципово ту ж будову, ще й зовнішня практична діяльність, відрізняючись лише формою протікання. А отже, внутрішня діяльність спонукається мотивами, супроводжується емоційними переживаннями , має свою операціонально - технічну структуру (тобто складається із послідовності дій і реалізуючих їх операцій).Різниця  полягає в тому, що дії виконуються не з реальними предметами, а з їх образами, а замість реального продукту отримується розумовий висновок, мисленнєвий результат.

Внутрішня діяльність походить від зовнішньої практичної діяльності шляхом процесу інтеріорізації. Інтеріорізація -процес накопичення досвіду особистості шляхом перетворення зовнішніх дій предметної діяльності   у внутрішні суб'єктивні характеристики особистості, її свідомості і діяльності [8,с.47], тобто це с процес перенесення пракгичних дій у внутрішній розумовий план. При цьому вони піддаються специфічній трансформації -узагальнюються, вербалізуються, скорочуються і, головне, внутрішні дії здатні до подальшого розвитку, що переходить межі можливостей зовнішньої діяльності.  

 Для успішного відтворення якоїсь дії у внутрішньому розумовому плані необхідно обов'язково засвоїти її в матеріальному плані і отримати реальний результат. Наприклад, продумування шахматного ходу можливе лише після того, як засвоєні реальні ходи фігур і осмислені їх реальні наслідки.

Протилежним інтеріорізації процесом є екстеріорізація. Екстеріорізація   -процес об'єктивізації накопиченого особистістю досвіду як втілення в практичній діяльності і в предметних діях задумів, планів та умінь шляхом переходу внутрішніх, раніше інтеріорізованих дій, у зовнішні .

Поетапне формування розумових дій. Для того щоб практична дія перейшла у внутрішній розумовий план, вона має пройти в процесі трансформації ряд етапів. Визначивши ці етапи П.Я. Гальперін узагальнив їх в теорії поетапного формування розумових дій. За  визначенням  П.Я.Гальперіна  в  процесі   інтеріорізації  дія проходить через п’ять етапів: орієнтовна основа дії,  розгортання  дії при уповільненому  виконанні,  дії без опори на матеріальні предмети ,перенесення голосного промовляння у внутрішній план ,формування власне теоретичних розумових дій.

Будь - як складна дія людини в процесі свого виконання породжує нові,  автоматизми, або навички. Процес формування навички є суттєвою складовою знань майбутнього педагога,оскільки навички зумовлюють розвиток знань, умінь та здібностей учня. Спочатку, починаючи освоєння нової діяльності, людина не володіє необхідними для виконання незвичної дії способами, їі доводиться свідомо визначати і контролювати не лише дію,направлену на мету, але й окремі операції, рухи, за посередництвом яких дія виконується.

В результаті повторного рішення тієї ж задачі людина набуває можливості виконувати дану дію як єдиний цілеспрямований акт, не ставлячи собі за мету свідомий підбір способів виконання дії та контроль за реалізацією окремих операцій. Це виключення з полі свідомості окремих компонентів свідомої дії, за допомогою яких вона виконується, і є автоматизацією. Таким чином, навички - це автоматизовані компоненти свідомої дії людини, що виробляються в процесі її виконання [5].

Розрізняють: сенсорні навички, в структурі яких домінує сенсорний компонент

(наприклад, оцінка настрою людини за її мімікою); розумові навички, притаманні лише людині як навички мислення, пам'яті та волі, що є значимим у прийманні рішення; психомоторні навички,що проявляються у рухових реакціях.
В динамічну структуру навички входять : сенсомоторний образ робочого простору;

образ виконавчого акту; програма дії; контроль за виконанням дії певними засобами із заданою точністю і швидкістю (поточний і кінцевий); виконавчі (моторні) компоненти, що включають і корективні процеси.

Формування навички.  Навички не лише використовуються, але і формуються в процесі діяльності. М.О.Бернштейн [2] виділяє  три  періоди  формування  навички :

1. Первинне ознайомлення з рухом і попереднє оволодіння ним.

На цьому етапі відбувається виявлення зовнішнього рухового складу дії, тобто того, які елементи руху, в якій послідовності   потрібно виконувати.Як правило,  ознайомлення з  руховим складом     дії відбувається     шляхом    розповіді,     демонстрації,     роз'яснення , спостереження. Наступна фаза першого періоду зумовлює прояснення внутрішньої  картини руху  шляхом  чисельних  повторень   :   людина  вчиться перешифровувати    аферентні    сигнали    в    ефекторні    команди та відпрацьовує механізми корекції.

2 .Автоматизація руху. Протягом цього періоду відбувається повна передача окремих компонентів руху або всього руху в цілому на фонові рівні. В результаті провідний рівень частково або цілком вивільняється від регуляції рухової програми. Рух включається у більш складну рухову задачу, а отже виступає вже не як самоціль, а як засіб рішення більш загальної задачі.   

3. Кінцева шліфовка навички за рахунок стабілізації ті стандартизації. Стабілізація   забезпечує універсальність навички , тобто дійовість її  за будь-яких обставин. Наприклад, футболіст може грати і під дощем, і на будь-якому полі, тенісист - на вітрі т.п. Стійкість навички зумовлюється наявністю в організмі певного запасу відповідних корекційних команд.

Стандартизація передбачає набуття навичкою стереотипності, коли при чисельному повторенні руху має місце серія абсолютне однакових копій. Це можливо завдяки тому, що організм научається ефективно використовувати реактивні та інерційні сили, знаходячи динамічно стійку траєкторію руху, що сприяє виконанню заданої програми. К.К.Платонов [19],аналізуючи етапи формування рухових навичок,узгоджує їх з нейродинамічними механізмами  .

 Суттєве значення для правильного розуміння раціональної       організації       вироблення       навичок   має      явище їх  взаємодії. Необхідно  виділяти  та знати два  моменти  - інтерференцію навичок (гальмівна взаємодія навичок) та їх   перенесення (поширення позитивного  ефекту  напрацювання однієї навички на інші) .

 

 Термінологічний словник основних понять теми

Потреба — стан живої істоти, що відображає її залежність від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов.

    Мотивація — спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість.

    Мотив — спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб'єкта.

   Мета — те, для чого працює, за що бореться людина, чого вона хоче досягнути у своїй діяльності.

    Дія — цілеспрямована активність, реалізована в зовнішньому або внутрішньому плані; одиниця діяльності.

    Операція — спосіб, яким виконується завдання, досягається мета.

     Навичка — автоматизований спосіб використання певних засобів діяльності.

    Перенесення навички — позитивний вплив раніше засвоєної навички на оволодіння новою.

    Інтерференція навички — негативний вплив раніше виробленої навички на процес оволодіння новою.

    Уміння — засвоєний суб'єктом спосіб виконання дії, який забезпечується сукупністю набутих знань і навичок. Уміння формується шляхом вправ і створює можливість виконання дії не тільки у звичних, але й у змінних умовах.

    Інтеріоризація — формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності.

    Екстеріоризація — процес породження зовнішніх дій, висловлювань і т. д. на основі перетворення низки внутрішніх структур, що склалися на основі інтеріоризації зовнішньої соціальної діяльності людини. 

 Праця — свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ.

  Гра — основна форма вияву активності дитини на перших етапах її розвитку; змістовна творча діяльність, у якій дитина ставить свідомі цілі, прагне до їх здійснення.

    Навчання — різновид діяльності, що виражається у цілеспрямованій передачі суспільно-історичного досвіду; процес формування знань, умінь, навичок. Учбова діяльність — діяльність школяра під керівництвом учителя, спрямована на засвоєння знань, набуття умінь, навичок; розумовий розвиток школяра.

    Спілкування — складний багатоплановий процес встановлення та розвитку контактів між людьми і групами, породжений потребами спільної діяльності і включає в себе як мінімум три різних процеси: комунікацію (обмін інформацією), інтеракцию (обмін діями) і соціальну перцепцію (сприйняття і розуміння партнера).

         Працьовитість — риса характеру, що полягає в позитивному відношенні особистості до процесу трудової діяльності. Виявляється в активності, ініціативності, сумлінності, захопленості і задоволеності самим процесом праці.

         Уміння — закріплені способи застосування знань у практичній діяльності.

    

Опрацюйте матеріал про психологію діяльності за рекомендованими підручниками й посібниками і виконайте поставлені нижче завдання.

   Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)У якому з наведених прикладів виділено операції, в якому – дії? (1бал)

    А. Щоб обточити деталь на металорізальному верстаті, робітник попередньо повинен установити заготовку, закріпити різальний інструмент, налагодити верстат відповідно до виробничого завдання.

Б. Під час навчання роботи на металорізальному верстаті учні виконують спеціальні вправи на установку заготовки, закріплення різального інструмента і налагодження верстата.

2) Із даних понять побудуйте логічний ряд так, щоб кожне попереднє поняття було більш загальним по відношенню до наступного(2 бали).

Праця, діяльність, трудова діяльність, натискання педалі гальмів, трудова операція, м'язове скорочення.

3)У наведених прикладах виділіть, що належить до руху, а що – до дії(1бал).

А. Щоб зупинити машину, шофер відпускає зчеплення і натискує на педаль гальма. Щоб зменшити швидкість, шофер так само відпускає зчеплення і натискує на педаль гальма.

Б. Сергійкові запропонували проїхати на велосипеді по вузькій дошці містка. Під час першої спроби Сергійко тримав кермо за кінці, сидів у сідлі випроставшись, в’їхав на місток, коли права педаль була на горі. Під час другої спроби він тримав руки біля середини керма, сидів низько нахилившись; при в’їзді на місток верхньою була ліва педаль.

4)У яких прикладах виділяються вміння, навички, звички? (2 бали).

А. Коли спортсмен-початківець вчиться перезаряджати гвинтівку, він нерідко шепоче: «Раз – повернути вліво, два – потягти до себе, три – штовхнути від себе, чотири – повернути вправо»

Б. Переходячи вулицю з однобічним рухом і поглянувши ліворуч, назустріч рухові транспорту, ви, дійшовши до середини, відчуєте потребу глянути праворуч, хоч і знаєте, що звідси транспорту бути не може.

В. Спершу учень думає над тим, ставити чи не ставити кому в реченні. Для цього він пригадує правила пунктуації, вибирає з них ті, що підходять до цього випадку. Зразу йому важко визначити, потрібна чи не потрібна кома в реченні.  В міру навчання учень швидко, не витрачаючи часу на визначення типу речення, безпомилково ставить розділові знаки.

Г. У цеху працює мостовий кран. Кранівник важелем піднімає чи опускає гак з вантажем, інший важіль пересуває кран упоперек цеху, нарешті, ще один важіль переміщує увесь міст крана вздовж осі. Інакше кажучи, цими важелями можна переміщувати вантаж усіма трьома осями.

Д. Недосвідчений кранівник пересуває вантаж послідовно кожною віссю, працюючи по черзі кожним важелем. Вантаж рухається начебто стрибками і по ламаній лінії: піде, зупиниться, потім піде в іншому напрямі. )

 Е. Грамотна людина швидко, не втрачаючи часу на визначення типу речення, безпомилково ставить розділові знаки.

Є.При переході вулиці, де є світлофор, людина кидає оком на нього навіть тоді, коли рух транспорту відсутній. 

ІV.Законспектуйте глави №7,8  посібника : Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций: Учебное пособие для вузов [  ] під назвою «Психологическая теория деятельности»(3 бали).

V.Складіть термінологічний словник  нових  термінів та понять теми «Психологія діяльності» , зокрема,з’ясуйте значення і зміст таких термінів і понять : Інтеріоризація і екстеріоризація діяльності. Автоматизація рухів і дій. Зворотна аферентація. Закон Йеркса-Додсона. Взаємодія навичок. Перенос навичок. Інтерференція навичок. Деавтоматизація навичок.  Наведіть приклади , в яких вживалися б ці терміни і поняття(4 бали) .

VІ.Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір):  «Мотивація діяльності», «Особистість та діяльність», «Професійна діяльність особистості» , «Етапи формування навичок», «Інтеріорізація та  екстеріорізація  учбових дій» , «Теорія поетапного формування розумових дій  П. Я.   Гальперіна» (3 бали).

VІІ.Законспектуйте статтю О.М.Леонтьєва «Загальне поняття про діяльність»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.206 - 214. Складіть письмові запитання до тексту(3 бали).

 

VІІІ.Складіть  схему « Загальна структура діяльності »(2 бали).

Співвіднесіть між собою подані нижче поняття:

                                         а) спосіб виконання дії, що забезпечується

   сукупністю знань і навичок;

  1.  Знання
  2.  Вміння                         б) свідомо автоматизована дія,

   що формується шляхом вправляння;

  1.  Навички      

   г) індивідуально  набутий  теоретичний  і

практичний  досвід  людини.

Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1)Виберіть з наведених нижче ознак ті, які характеризують будь-яку діяльність; ті, які характеризують тільки гру, тільки навчання, тільки працю (3 бали).

  1.  Умова розвитку психіки;
  2.  діяльність, спрямована на засвоєння способів виконання дій;
  3.  умова прояву всіх психічних реакцій;
  4.  діяльність, спрямована на одержання результату, що задовольняє матеріальні і духовні потреби людей;
  5.  діяльність, спрямована на засвоєння і застосування;
  6.  діяльність, що задовольняється самим процесом виконання.

  2)Поясніть причини зміни якості діяльності з точки зору загальної психології. (3 бали).

Віка сиділа за кермом новенького, щойно придбаного автомобіля, раділа вдалій покупці і згадувала свої перші кроки самостійної (з правами водія) практики управління автомобілем. Тоді на честь отримання прав батько дозволив їй відвезти їх з мамою та молодшим братом на дачу на його машині. Як же ж вона хотіла показати їм свою вправність, але, на жаль, рухи її були невпевненими, іноді різкими і зайвими, хоча до цього в неї виходило краще.

Зараз присутність батьків чи знайомих не викликає погіршення управління, навіть, якщо з’являються бажання справити на них враження.      

 3)Від яких умов діяльності залежать зміни в психіці дітей в описаних дослідженнях? (3 бали).

А. В одній школі в трьох експериментальних класах учні поряд із звичайними задачами часто розв’язували спеціально дібрані нестандартні задачі з алгебри. У контрольному класі таких задач не розв’язували. Потім учням усіх трьох класів було дано спільне завдання – розв’язати кілька алгебраїчних задач на кмітливість. Учні експериментальних класів краще розв’язали задачі, ніж учні контрольного класу. Коли  школярам було запропоновано нестандартні геометричні задачі, краще упоралися з ними знов-таки учні експериментальних класів, хоча вони тренувалися на розв’язанні тільки алгебраїчних нестандартних задач.

Б. Було виявлено, що коли дітям-дошкільникам запропонували запам’ятати вісім зрозумілих їм слів в умовах лабораторного експерименту, то три-, чотирирічні діти можуть відтворити в середньому тільки 0,6 слова, п’яти-, шестирічні діти – 1,5 слова, семирічні – 2,3 слова. Коли ці самі слова включають в гру як назви продуктів, що їх треба купити в магазині, чи як назви речей, необхідних для виконання якоїсь роботи, кількість відтворених слів зростає в два-три рази. При цьому сам процес стає організованішим, набуває певної скерованості.

4)Який закономірний зв'язок між психікою і діяльністю виявляється в такому описі? ( 2 бали).

Вивчення людей похилого віку та довгожителів показує, що поступове вивільнення від обов’язків і пов’язаних з ними функцій призводить до звуження та порушення особистості. І, навпаки, постійний зв'язок з довколишнім життям сприяє збереженню особистості до самої смерті. Якщо людина з тих чи інших причин (наприклад, у зв’язку з виходом на пенсію) припиняє професійну, громадську діяльність, то це призводить до глибоких змін у структурі її особистості – особистість починає руйнуватися. Це в свою чергу призводить до функціональних нервових і серцево-судинних захворювань.

5)За винагороду групі землекопів пропонували рити ями певних розмірів. Спочатку робота йшла добре, але через кілька днів її продуктивність помітно знизилася. Робітники скаржилися на втому, а потім взагалі відмовилися працювати. Коли ж їм пояснили, що у такий спосіб необхідно знайти загублену гілку водогіну, робота відновилася з нормальною продуктивністю.

Чому так сталося? Які складові діяльності виступають у цьому випадку на перший план? ( 3 бали).

6)Якщо дитину годують в один і той же час, завжди вимагають дякувати товаришу за допомогу та ін., у неї виробляються автоматизовані способи поведінки. Неодноразове повторювання вимог призводить до того, що виконання їх відбувається без напруження, своєчасно. В навчанні та вихованні вироблення таких способів поведінки має велике значення.

Який фізіологічний механізм лежить в основі автоматизованих способів поведінки? При яких умовах він формується? ( 3 бали).

ІІІ. Законспектуйте  основні  положення  статті:  Давыдов В. Новый подход к пониманию структуры и содержания деятельности // Вопросы психологии. – 2003. - №2. –С.42-50. Зробіть  висновок про  сутність нового підходу до розуміння феномена діяльності, який пропонує автор(5 балів).

ІV.Законспектуйте статтю : Загальне поняття про діяльність // Психолог .–2005.–№41.–С.26-29. Порівняйте її зміст із змістом теми «Діяльність» у пудручниках з загальної психології [ ]. Знайдіть  спільне  та  відмінне(5 балів).

V. Напишіть анотацію(відгук) на монографію : Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Изд-во полит. литературы. - 1975. – 278 с. [  ] (5 балів).

VІ.Напишіть реферат (на вибір)  на тему: «Фізіологічний, психологічний, соціальний аспекти діяльності особистост», «Суб’єкт, об’єкт і процес діяльності»,  «Особливості системного підходу до вивчення діяльності людини»,«Активність та саморегуляція як стрижневі характеристики діяльності і поведінки людини» , « Умови взаємного переходу гри і праці у навчання і навпаки» , «Єдність змістовних, операційних і мотиваційних компонентів діяльності» (5 балів).

VІІ. На матеріалі вашої профільної дисципліни доведіть , що дії учнів та вчителя, які здійснюються у зовнішньому предметному плані, можуть перейти у дії, що здійснюються у внутрішньому (психічному) плані і навпаки. Як називаються в психології ці процеси, яке значення вони мають для опанування і виконання людської діяльності, зокрема навчання та учіння ?(5 балів)

VІІІ. Наведіть  конкретні  приклади ( не менше 5) , що ілюструють структуру  гри,  учіння,  праці,  спілкування (5 балів ).

ІХ.Використовуючи  знання з педагогіки та вашої профільної дисципліни визначте , які навички ви вважаєте за необхідне сформувати в учнів в процесі навчання з вашої профілюючої дисципліни. Яке значення для формування означених вами навичок мають глибокі знання  з предмету (систематичне виконання домашніх завдань, наявність необхідних приладів тощо)?(5 балів ).

Х.Законспектуйте  підрозділи  методичних рекомендацій  Токаревої Н.М.   по темі «Діяльність » [  ]: «Механізми організації рухів та дій людини» , «Рівні побудови рухів», «Схема рефлекторного кільця руху» (стор.11- 19). В чому полягає практична значущість досліджень М.О.Бернштейна?(6 балів).

           Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо формування учбових навичок учнів на уроках з Вашої спеціальності. Визначте, які фактори впливають на формування навичок? (6 балів) .

ІІІ. Заповніть порівняльно-аналітичну таблицю та охарактеризуйте основні види діяльності за схемою.

№ п/п

Вид діяльності

Мотив

Мета

Дії та операції

Продукт

1

праця

2

учбова діяльність

3

гра

В чому полягає схожість і відмінність  проявів цих структурних компонентів в різних видах діяльності? ( 10 балів) .

ІV.Законспектуйте основні положення монографії :  Волков А. М., Микадзе Ю. В., Солнцева Г. Н. Деятельность: структура и регуляция: Психологический анализ. – М.: Изд-во МГУ, 1987.–С. 69-85 [3]. Порівняйте її зміст із змістом теми «Діяльність» у пудручниках з загальної психології [ ]. Знайдіть  спільне  та  відмінне (10 балів).

V.  Законспектуйте  теоретичний матеріал  методичних  рекомендацій Н.М. Токаревої  по темі «Діяльність » . Складіть на його основі 10 проблемних питань для обговорення на семінарському занятті(10 балів).

VІ.Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1   «Дослідження впливу знання результатів на формування рухової навички»(10 балів).

Мета:дослідити вплив знання результатів на формування рухової навички(на прикладі 2-3 досліджуваних).

Обладнання: Лінійка з нанесеними на ній міліметровими поділками.

 Процедура проведення роботи:

Експериментатор наносить на лінійку 3 риски, помітивши 1см, 8см, 15см. В першій серії дослідів досліджуваний веде тупим кінцем олівця (щоб не залишати слід) вздовж відміченої поділки до поділки 8см. Потім, заплющивши очі, продовжує вести олівцем доти, доки не вирішить, що довжина риски, проведеної ним з заплющеними очима дорівнює довжині риски, проведеної ним з відкритими очима. Експериментатор фіксує похибку у відповідній колонці таблиці (зі знаком + чи -)  не повідомляючи про неї досліджуваному. Дослід повторюється 15 разів.

У другій серії досліджуваний кожен раз перевіряє свій результат(на скільки міліметрів помилився)  і корегує свої дії , заплющивши очі, відповідно до отриманого результату. 

                      Обробка і аналіз результатів

На підставі отриманих результатів будується графік, на якому представляють 2 криві: без корекції і з корекцією. На осі ординат відкладають величину похибок в мм (без урахування знаку), а на осі абсцис – порядковий номер вправи. Пунктирною лінією накреслюється крива, що унаочнює результати першої серії дослідів, а суцільною рискою — крива, що відповідає результатам другої серії дослідів. Порівнюючи криві першої і другої серії можна зробити висновки про вплив на формування рухової навички знання результатів вправ.

В зошиті студентам необхідно зробити відповідні висновки про результат формування навички, вплив корекції на хід формування навички і його результат. Використовуючи  знання з педагогіки та вашої профільної дисципліни , у висновках зазначте  , які навички ви вважаєте за необхідне сформувати в учнів в процесі навчання з вашої профілюючої дисципліни(10 балів).

VІІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2   «Дослідження впливу вправ на вироблення навички» (10 балів).

Мета : дослідити вплив вправ на вироблення навички (на прикладі 2-3 досліджуваних). 

Обладнання: дзеркало,олівець.

                    Процедура проведення роботи:

Досліджувані записують зразки букв, з якими будуть працювати: а, о, у, і, е, є, к, п, р, у, ц, ь, ю, я - всього 14 букв. Потім пропонується написати букву і поруч із нею її дзеркальне зображення до завершення ряду, до я. Букви варто писати так, щоб вони максимально походили на своє пряме зображення, зберігаючи правила пропису. По завершенні ряду підраховуються помилки: невірно або погано записана буква, виправлення (не більш 14 помилок). Потім уся процедура повторюється доти, поки завдання не буде виконуватися без помилок або помилки. Звичайно проводиться 5-6 спроб.

Обробка і аналіз результатів

На основі отриманих даних будують графік, що характеризує процес вироблення навичок. На осі абсцис відзначають спроби, на осі ординат - кількість помилок. Аналізуючи криві вироблення навички, звертають увагу на етапи, що мають місце при формуванні будь-яких видів навичок, а також на  перенос та інтерференцію. У висновках  покажіть, яким чином виконання вправ впливає на формування навички.

 

                     Змістовий  модуль  3.  Увага та когнітивні процеси.

Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів:відчуття , сприймання ,мислення ,уяви та необхідної    умови здійснення  пізнавального  процесу– уваги. Засвоєння змістового  модуля  « Увага та когнітивні процеси» дозволить  студентам розширити уявлення про психічні процеси  як форму відображення та пізнання людиною оточуючої дійсності.  Модуль 3 складається з шести тем : Тема 1. Увага.  Тема  2. Відчуття.  Тема 3. Сприймання.   Тема 4. Пам'ять. Тема 5. Мислення.  Тема 6. Уява.

Значення  та необхідність засвоєння  тем даного модуля полягає у тому ,що пізнавальні   процеси  (сприймання, пам'ять, уява, мислення, відчуття) входять  як  складова частина в будь-яку людську діяльність.  Коли   говорять     про загальні здібності людини , то  також  мають  на  увазі  рівень   розвитку  та характерні особливості її пізнавальних процесів. Чим    краще    розвинені   у людини пізнавальні процеси,тим  більшими  можливостями   вона   володіє. Від  рівня  розвитку  пізнавальних  процесів   учня   залежить   легкість    та ефективність його навчання.

                                                        

                              Тема  : Увага

Мета: розглянути особливості уваги як умови ефективної діяльності особистості , засвоїти поняття про увагу, її види , властивості, фізіологічні механізми, вікові та індивідуальні особливості. Визначити шляхи вивчення та тренування уваги учнів.

                               Питання для підготовки:

1.Поняття про увагу та її значення в життєдіяльності людини.

2.Фізіологічні механізми уваги.

3.Система організації уваги: види та властивості.

4.Вікові та індивідуальні особливості уваги.

5.Уважність як властивість особистості. Розвиток і виховання уваги.

6.Методи вивчення властивостей уваги. Вивчення основних властивостей довільної уваги.

7.Методи  тренування  уваги.

                                       Література:

1.Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. – М: МГУ, 1982.

2.Гоноболин Ф. Н. Внимание и его воспитание. – М., 1972.-С. 70-119.

3.Гальперин П. Я., Кабыльницкая С. Л. Экспериментальное формирование внимания. – М., 1984.-С.5-39.

4.Лурия А. Р. Внимание и память. – М.: МГУ, 1975. –С.5-39.

5.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С. 364-372

6.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.- С.201-217 7.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.:       Просвещение, 1986. –С.231-246.

8.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.-С. 153-168. 9.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.-С. 227-232

10.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. .- С.155-166 11.Психологія / За ред.. В.А. Крутецького. – Київ: Вища школа, 1978.

12.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.-С.114-136

13.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.-С.246-270

14.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.-С. 417-435

15.Смирнов А. А. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1987.

16.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.-С.25-28.

17.Хелен Гейвин Когнитивная психология. – СПб.: Питер, 2003.-С. 53-75.

18.Хрестоматия по вниманию / Под ред. А. Н. Леонтьева, А. А. Пузырея. – М.: МГУ, 1976. – с. 229-259.

                   Методичні рекомендації до вивчення теми

Увага є головною  умовою здійснення  пізнавального  процесу , тобто  умовою якісного відчуття, сприймання, запам'ятовування і обмірковування , якісного виконання будь-яких  фізичних і  розумових  дій .   Слід  чітко усвідомити специфіку уваги , яка  у системі  психічного   займає особливе положення .  

Вона входить в  усі    інші психічні процеси , виступає  як  їх  необхідний  момент  і  відділити  її    від  них ,вивчати  в   ''чистому''   вигляді   неможливо. Саме  тому   серед  психологів  немає  єдиної  думки   щодо   існування   уваги   як   самостійного    психічного  процеса .

Але    увага    збільшує ефективність  та продуктивність   когнітивної (пізнавальної)  та   виконавчої  діяльності . Мова  йде   про  підвищення  ефективності  ''уважної '' дії  ( перцептивної ,   мнемічної,     мислительної , моторної )  порівняно з    ''неуважною''.

Увага —  виражається у зосередженості  та спрямованості свідомості суб'єкта в даний момент часу на якісь реальні  або ідеальні об'єкти (предмети, події,  міркуванні і т.д.). Увага є детермінованим явищем . Вона породжується об'єктивними причинами , що діють через суб'єктивні умови , наявні в самому організмі

Вивчаючи тему «Увага»,потрібно ,передусім,виділити і з'ясувати 2 вузлові питання , що мають велике практичне значення: 1) види уваги; 2) властивості  уваги.

Види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна

Мимовільна увага викликається предметами й явищами без свідомого наміру людини бути уважною , тобто ії спрямованість цілком визначається якостями об'єктів Таку увагу привертає звук , що пролунав серед тиші , світло , що періодично спалахує , яскрава незвична річ , особливо коли вона з'явилась несподівано тощо .

Довільна увага свідомо спрямовується і регулюється особистістю . Людина виступає як господар ситуації і своєї уваги , яку спрямовує у відповідності з потребами , зі свідомо обраними цілями . Тобто , довільна увага викликається головним чином внутрішними умовами . Дуже важливою є післядовільна увага . Вона поєднує в собі позитивні риси довільної і мимовільної уваги : має цілеспрямований характер (як довільна увага) і не вимагає постійних зусиль (як увага мимовільна) . Це спричинюється до того , що людина може довгий час бути уважною до об'єктів , необхідних їй ,і не стомлюватися при цьому .

Усім видам уваги притаманні такі властивості  .

Стійкість – тривале спрямування уваги на певний об'єкт . Ця властивість є однією з умов завершення будь – якої справи , і навпаки ; часте відволікання уваги заважає доведенню розпочатої роботи до кінця . Тому треба виділити і усвідомити фактори , які впливають на стійкість уваги . Це насамперед розуміння людиною важливості ії роботи , вміння знаходити у своїй діяльності нові шляхи розв'язання задач ; це такі якості особистості , як працьовитість , допитливість , сформоване і розвинуте почуття обов'язку .

Розсіяність – властивість , протилежна стійкості , вона полягає в неспроможності людини тривало спрямовувати свою увагу на певний об'єкт .

Концентрація – міра зосередженості уваги на виділеному об'єкті .

При організації навчальної роботи потрібно враховувати :

  1.  Концентрацію уваги знижує монотонність роботи , яка протягом великого проміжку часу позбавляє людину того додаткового збудження , яке виникає кожний раз при переходах від однієї форми діяльності до іншої і яке живить і підсилює увагу ;
  2.  Концентрацію уваги підвищують слабкі сторонні подразники , які не зменшують дієвість основного подразника , і тоді увага стає особливо інтенсивною , отже займатись напруженою розумовою працею у повній тиші є недоцільним .

Обсяг – кількість компонентів певної  діяльності , одночасно охоплених увагою : кількість літер , числових знаків , геометричних фігур тощо . Визначається обсяг за допомогою приладу , назва якого  - тахістоскоп . Діяльність педагога належить до тих видів діяльності , які вимагають великого обсягу уваги : жодний учень – його поведінка , ставлення до роботи , якість виконання ним навчального завдання – не може залишатись поза увагою вчителя .

Розподіл – це здатність людини одночасно виконувати декілька видів діяльності . Іця властивість уваги є необхідною в навчальній роботі : вчитель мусить бути одночасно уважним як до своєї розповіді – ії змісту , точності висловлювань , емоційного забарвлення , - так і до учнів – їхньої поведінки , уважності , рівня працездатності тощо .

Але ефективно розподілити увагу можна лише при невисокому рівні концентрації уваги на одній діяльності і достатньому оволодінні людиною певними операціями , коли деякі з них автоматизовані . Неможливо розподілити увагу між такими видами діяльності , які потребують участі одних і тих же аналізаторів .

Переключення – свідоме перенесення уваги з об'єкта на  об'єкт .

Переключення уваги забезпечує ефективність роботи при переходах від попереднього  ії етапу до наступного , при змінах форм активності людини . Такого свідового перенесення уваги учнів вимагає , наприклад , перехід від опитування до пояснення нового матеріалу , від ознайомлення з правилом – до письмових вправ з його використанням , від одного уроку – до іншого

Швидкість і якість переключення уваги залежить від типу вищої нервової діяльності та деяких інших якостей особливості . Має значення зокрема і те , наскільки значимішою або цікавішою буде наступна робота порівняно з попередньою . Усвідомлення значимості роботи , а тим більше інтерес до неї набагато полегшують переключення уваги .

Більш глибокому розумінню причин виникнення різних видів уваги та ії закономірностей допоможе ознайомлення тими фізіологічними механізмами , які лежать в основі цього психічного явища . У зв'язку з цим рекомендуємо старанно опрацювати відповідні розділи з психології , виділивши такі положення :

  1.  Мимовільна увага ґрунтується на безумовному орієнтувально – дослідницькому рефлексі , який І.П.Павлов назвав рефлексом «що таке ?» , тому що він виникає у відповідь на дію незнайомих або несподіваних подразників ;
  2.  Об'єкти , значимі для людини , викликають у її мозку осередок оптимального збудження , який за сформульованим І.П.Павловим законом взаємної індукції гальмує суміжні ділянки мозкової кори і всі сигнали , що потрапляють на такі загальмовані ділянки , не сприймаються : захоплені роботою , ми не помічаємо , як плине час і день змінюється вечором , як у кімнату заходять сторонні , точаться розмови і т.п.
  3.  Мозковий центр , який найбільш легко відгукується на подразники («домінанта» , за О.О.Ухтомським) , характеризується ,по – перше , стійкістю збудження у ньому («інертність домінанти») і . по – друге , здатністю підсумовувати ті нервові імпульси , які викликають незначні осередки збудження («субдомінанти») , та підсилюватись за їх рахунок («підкріплення домінанти») , – тому нерізкі дифузні звуки , тихі мелодії і подібний «шумовий тон» не тільки не відвертають уваги , а навпаки , збільшують ії зосередженість і стійкість .
  4.  Роль певного стимулятора роботи великих півкуль головного мозку при виявленні уваги відіграє підкірка і зокрема так звана ретикулярна формація (сіточка , нервове утворення ) , розміщена у стовбурі мозку .

Сигнали у ретикулярну формацію надходять як ззовні , шляхами , що йдуть від органів чуття ,так і зсередини , від кори головного мозку . Кора сама дає сигнал про необхідність підвищіти ії активність (так буває кожного разу , коли ми себе запевняємо : «Мені це потрібно вивчити , дослідити ,знати ») . У цьому яскраво виявляється елемент саморегуляції  властивої корі  великих півкуль головного мозку .

Усі ці фізіологічні процеси і забезпечують здатність індивіда зосереджувати увагу на певних об'єктах .

Те величезне значення , яке має увага для продуктивної діяльності людей та їх спілкування , вимагає характеризувати кожну окрему особистість з точки зору проявів ії уваги . Складаючи таку характеристику , визначте , чи є уважність рисою особистості , і простежте , на що спрямована ії увага . Це дасть можливость виявити найрізноманітніші якості особистості у тому числі розумові і моральні .     

                                               Питання для дискусії:

  1.  Доведіть , що увага є проявом активності особистості .
  2.  Чи може неуважна людина досягти великих успіхів у будь-якій діяльності   , яке значення має увага у житті  особистості ?
  3.  Порівняйте різні види уваги і визначте специфічні риси кожного з них
  4.  Наведіть приклади виявлення властивостей уваги у навчальній діяльності , в чому полягає різниця між обсягом та розподілом уваги?
  5.  Які фактори сприяють збільшенню стійкості та концентрації уваги .
  6.  Вкажіть на умови : а) за яких можливий розподіл уваги ; б) які сприяють переключенню уваги .
  7.   Як пов'язані  фізіологічні основи уваги та  їх з види і властивості ?
  8.   Чи  існує взаємозв'язок між спрямуванням уваги і моральними якостями особистості , наведіть приклади .
  9.  Чи є розгубливість вченого порушенням уваги ? Чи тотожні поняття ''розгубленість'' та  ''неуважність'' ?

 

 

Опрацюйте за підручником матеріал теми і виконайте такі завдання.

               Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)  В класі гамір, діти не слухаються вчительку. Несподівано вона вивішує велику репродукцію картини. Школярі зразу ж заспокоїлися, проте через декілька хвилин знову загомоніли. Тоді вчителька почала задавати питання за змістом картини. В класі запанувала тиша.

Який вид уваги учнів проявляється у першому випадку, який – у другому? (1 бал)

2)  За якими зовнішніми ознаками треба судити про неуважність учня на уроці?

Мишко К. сидить обличчям до вчителя.. Він спокійний, погляд його спрямований у вікно, точніше, у двір. Мишко нічим не порушує дисципліни в класі, але за ходом уроку не стежить. Один учень помилився біля дошки, увесь клас сміється. Мишко так само спокійний, так само уважно дивиться у вікно. Учитель кидає свій погляд туди ж. Він бачить: у дворі хлопчаки грають у футбол. Вони гаряче сперечаються, щось доводячи одному з воротарів. Мишко так само обурений, він поривається щось гукнути. Учитель  ставить Мишкові запитання. Мишко дивиться, нічого не розуміючи. (1 бал).

3 ) Які індивідуальні особливості уваги проявляються у першого і другого контролерів? (1 бал).

У відділі технічного контролю працювали два контролери – досвідчений і початківець. Вони переглядали і сортували дрібні деталі. Початківець брав для огляду по одній деталі, а досвідчений – одразу дві, правою і лівою руками.

4 ) Яким фізіологічним механізмом можна пояснити стан учнів? (1 бал).

Учитель математики настільки глибоко захопив увагу учнів, пояснюючи нову теорему, що ніхто з них не почув дзвінка з уроку.

5) Розвиток яких властивостей уваги допомагає акторові успішно виконувати свою роботу? (1 бал).

6) Діяльність актора складна. Поряд з основним завданням він виконує і побічні. Актор не тільки спрямовує увагу на роль, на виконання сценічних завдань, а й на партнера і на суфлера. Уже немовля, чуючи голос або незвичний звук, повергає голову, насторожується, прислуховується; серед предметів, що її оточують, виділяє наійяскравіший, на якийсь час зосереджується на ньому. Пізніше дитина вже активно обстежує ці предмети за допомогою рук: маніпулює, прагне засунути в рот тощо. Багаторазова поява одного й того самого предмета приводить до галь мування цієї реакції. Подібна реакція спостерігається також у вищих тварин.

Що це за реакція ? Чи      є вона  проявом уваги ? (2 бали).

7) Одні вважають, що ознакою уважності є здатність людини протягом тривалого часу, не відволікаючись, розв'язувати якусь задачу. На думку других, уважний той, хто, розповідаючи, бачить і чує все, що діється навкруги. Треті переконані: уважна людина може одночасно слухати якесь повідомлення, записувати  його, розуміти та вносити свої корективи в зміст записуваного.

Яка з цих думок відповідає дійсності? Що ж насправді є ознакою  уважності? (2 бали). 

8)Уже немовля, чуючи голос або незвичний звук, повергає голову, насторожується, прислуховується; серед предметів, що її оточують, виділяє найяскравіший, на якийсь час зосереджується на ньому. Пізніше дитина вже активно обстежує ці предмети за допомогою рук: маніпулює, прагне засунути в рот тощо. Багаторазова поява одного й того самого предмета приводить до гальмування цієї реакції. Подібна реакція спостерігається також у вищих тварин.

Що це за реакція ? Чи      є вона  проявом уваги ? (2 бали). ІV.Співвіднесіть поняття та їх визначення(2 бали).

1.Коливання уваги   

 

2.Післядовільна увага  

3.Розподіл уваги      

4.Обсяг уваги     

5.Домінанта      

А.«панівний осередок збудження», який визначає напрям уваги та характер реакції організму в даний момент

Б.свідомо спрямована і регульована особистістю зосередженість уваги, зумовлена потребами діяльності.

В.кількість об'єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю

                                                                                              Г.одночасна увага до двох або кількох об'єктів та виконання дій з ними чи спостереження за ними

Д.увага, що виникає на основі пізнавального інтересу. Поєднує в собі риси довільної і мимовільної уваги

 

 V. Співвіднесіть поняття та їх визначення (2 бали).

1.Зосередженість уваги  

 2.Переключення уваги      

3.Довільна увага     

4.Мимовільна увага   

5.Стійкість  

А утримання уваги на одному об'єкті або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого.

Б свідоме переміщення уваги з одного об'єкта на інший, пов'язане з переходом від однієї діяльності до іншої або з постановкою нового завдання.

В увага, що виникає незалежно від наміру та мети людини.

Г тривале утримання уваги на предметі чи якій-небудь діяльності

Д утримання уваги на одному об'єкті або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого.

VІ. Законспектуйте  основні  положення статті : Ташбиев А.Н.Программа развития основных свойств внимания у детей старшего школьного возраста // Вопросы психологии .– 2006.–№1. Сформулюйте письмові  питання до тексту (4 бали).

VІІ. Користуючись навчальними посібниками та додатковою літературою напишіть невелику доповідь за темою: "Поняття уваги : відмінності у підходах та визначеннях  психологів " , «Вікові та індивідуальні особливості уваги » ,  «Значення уваги в життєдіяльності людини» , «Уважність як властивість особистості» , «Методи вивчення властивостей уваги» (3 бали). VІІІ. Складіть  порівняльний  аналіз  психологічних  характеристик мимовільної, довільної та післядовільної  уваги(3 бали).

 Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

 II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

 1) Із наведених слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова в тому ж відношенні, що і в наведеному прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії(2 бали)  :

1.    Приклад: мозок:психіка

Увага:   ...   (збудження,  інтерес,  спрямованість,  вразливість,стійкість, здібності).

2.    Приклад: діяльність: гра

Увага: ... (концентрація, сприйняття, розподіл, зосередження свідомості, мимовільна).

2)Яка властивість уваги проявляється в грі? За якими ознаками можна це встановити?Наведіть приклади прояву у грі стійкісті,розподілу,концентрації (4 бали).  

Протягом однієї хвилини дитина повинна побачити довкола себе якомога більше предметів певного кольору. Минає хвилина, лунає сигнал, і пошуки припиняються. Ведучий дізнається, хто нарахував більше предметів, пропонує йому вголос перелічити побачене. Те, чого він не побачив, доповнюють інші учасники гри. Переможцем вважається той, хто встиг побачити більше за інших.

3)  Які індивідуальні особливості уваги проявляються у першого й другого учнів? Які індивідуальні особливості уваги притаманні вам особисто?(3 бали)  

Два учні, сидячи за своїми столами, успішно виконували лабораторну роботу з хімії. В цей час за учительським столом третій учень виконував ту саму роботу, але часто помилявся. Учитель по черзі пропонував двом учням виправляти помилки того, що працював біля учительського столу. При цьому перший учень швидко підходив і одразу вказував на помилку товариша. Другий – не міг одразу відірватися від своєї роботи, а, підійшовши до столу, дивився на прилади «невидющим» поглядом. Коли ж учитель звертався до нього з одним-двома запитаннями, учень швидко й добре виправляв помилки товариша.

4)Які прийоми організації уваги учнів на уроці педагогічно найдоцільніші? Відповідь обґрунтуйте (3 бали)  На відкритому уроці з зоології  молода вчителька, пояснюючи новий матеріал, демонструвала численні ілюстрації про перелітних птахів. Це викликало пожвавлення в класі. Проте під час закріплення нового матеріалу виявилося, що частина учнів поверхово засвоїла новий матеріал: вони легко могли розповісти про спосіб життя якогось птаха і були безпомічні у поясненні інших фактів, так наче їх не було в класі. Для підтримання уваги учнів на уроці їй було запропоновано такі прийоми:

1) треба було зробити учням зауваження;

2) після кожного пояснення слід було закривати наочний посібник;

3) треба було дочекатися цілковитої тиші в класі, перш ніж починати пояснення;

4) після кожного пояснення треба було робити невелику паузу

5)власний варіант відповіді.

5) Зазначте, які умови потрібні для виникнення й підтримання довільної, які – мимовільної уваги учнів на уроці . Відповідь обґрунтуйте  письмово (4 бали)  .

А. Постановка запитань і розв’язання невеликих завдань протягом певного часу.

Б. Особливості впливу подразників: новизна їх, абсолютна і відносна сила, контраст між ними, зміна в подразниках.

В. Усвідомлення поточних результатів діяльності у формі внутрішнього словесного звіту.

Г. Найкращій розпорядок діяльності, створення звичних умов діяльності.

Д. Використання певних потреб, з задоволенням яких пов'язаний навчальний матеріал.

Е. Використання певних установок і психічних станів.

Є. Постановка значущих цілей і завдань діяльності.

Ж.Власний варіант відповіді.

 

 

6)  З даних понять побудувати логічний ряд так, щоб кожне попереднє
поняття було родовим (більш загальним) стосовно наступних. Чому поняття,
що залишилися невключеними, не підходять у ці  ряди (4 бали)  .

А       розподіл  уваги,   відображення,  мимовільна увага,   психіка,   поняття, нервовий процес, увага, аналіз, психічні явища.

Б   порушення, увага, думка,  психічний процес, мозок, довільна увага, відображення, концентрація уваги.

7) Хворі з масивними ушкодженнями лобових часток мозгу  починають виконувати запропоноване експериментатором завдання, але коли до палати заходить сторонній і звертається до когось хоча б пошепки, вони відразу ж відволікаються, втручаються у розмову. У таких випадках експериментатор починає працювати з сусідами хворого по палаті. Цим він спонукає потрібну активність досліджуваного, чого було важко досягти, звертаючись до нього безпосередньо. Зовсім по-іншому поводять себе хворі з ушкодженнями задніх ділянок мозку: в них неважко мобілізувати увагу.

Про що свідчать відмінності у поведінці хворих ? Як  їх  можна  їх  пояснити ? (3 бали).

 ІІІ.Розв’яжіть проблемні питання. Відповідь обґрунтуйте  письмово (5 балів)  

а) Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається?

б) Ньютон мав звичку варити яйце на спиртовці за робочим столом, щоб зайвий раз не відволікатися від роботи. Одного разу під час напруженої розумової праці замість яйця він кинув у каструлю свого годинника. Як можна пояснити цей факт?

в) Яку людину можна назвати більш уважною:

—яка, займаючись діяльністю, перебуває у стані глибокої зосередженості і не помічає нічого навколо;

—яка за мить здатна помітити всі деталі ситуації й не випускати з поля зору жодної дрібниці;

—яка незалежно від того, що робить, здатна бачити й чути все, що так чи інакше пов’язане з діяльністю.

ІV.Розв’яжіть проблемні питання. Відповідь обґрунтуйте  письмово (5 балів)  

а) Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну? Чому?

б) Чи можливий  розподіл  уваги  між  такими  різновидами  діяльності:  переписування тексту, слухання  музики , періодичні  відповіді  на  запитання іншої особи?Обгрунтуйте  відповідь .

в) Чи  завжди  розсіяність  уваги  є  показником  невміння  особистості   зосереджуватися на  об’єкті  діяльності?  Чому?

V. Здійсніть систематизацію   та   опис    методик    вивчення    типів   та   властивостей   уваги. Використайте зміст підручників [ ] та сучасних досліджень : 1) Методики изучения внимания  //  Психологические тесты: В 2 Т. / Под .ред. Карелина. – М.2000. – Т2. – С.229-235  ;  2)  Бондарев И. П. и др. Новая методика оценки свойств внимания // Вопросы психологии. – 2000. –№5. – С.127-132 (6 балів).

VІ. Напишіть анотацію (відгук) на монографію Гоноболіна Ф. Н.  «Внимание и его воспитание»[ 2 ] .Складіть на її основі поради щодо розвитку уваги учнів на уроці(6 балів ).

Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

 I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

 II. Вивчіть   концентрацію    та   стійкість    зорової    уваги 2-3 досліджуваних  (за   допомогою   методики «Переплутані лінії» )[13 ] Порівняйте  отримані  результати  та складіть   письмовий  звіт.

ІІІ.  Складіть  методичні  рекомендації  вчителям   щодо розвитку уваги  учнів  на  уроці  та врахування  індивідуальних  властивостей їх уваги  в  навчальному  процесі ( на прикладі вашої спеціальності) (6 балів) .  

 ІV.Складіть   порівняльно-аналітичний огляд   змісту теми,  викладеного у  монографіях  Гоноболіна Ф. Н.  [2 ]  , Г.Хелен  [17] та підручниках з психології ( 10 балів) .

V. Користуючись  хрестоматією  з  психології  уваги  [18 ]      підберіть  цитати різних вчених   для доведення  наукового положення  про  значущість уваги  як самостійного пізнавального процесу.

VІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  З ВИКОРИСТАННЯМ методики дослідження   рівня вибірковості  уваги.

Мета: визначення рівня вибірковості уваги.

 Матеріал та обладнання: тестовий бланк, олівець і секундомір.

 Процедура дослідження. Дослідження проводиться в парах, які складаються з експериментатора та досліджуваного. Експериментатор зачитує досліджуваному інструкцію, видає тестовий бланк і фіксує час виконання завдання.

 Інструкція досліджуваному: «Вам буде видано тестовий бланк із надрукованими в ньому в рядках буквами та словами. Відшукайте і підкресліть там слова. Намагайтеся не пропустити жодного слова і працювати швидко, оскільки час фіксується. Якщо все зрозуміло і немає запитань, тоді починаймо!»

                                         

                           Тестовий бланк має такий вигляд:

____________________________________________________________________________

Досліджуваний:_______________________________________________________________________

Експериментатор:_____________________________________________________________________

                                                               

                                                  Тестовий бланк

Бсонцепрщгнеплрпнекпрошоуваоавпорайонмитбьонановегпбаргвншстоагцоракаейкцинаапрлнарогеекехшзщшнгфактукегщзекзаменіварлдррпавпрокурорапролшщгнкетеоріяитьдлохокейсмиьодрптронапрлзшгнавателевізорсмитьлропамятьапорповаегшрлсприйманняпролдщзшгнлюбовчсмтрдолрпсспектакльлрпвапрадістьенгщшнародсмирпавкенгрепортажьтиитрпаконкурсдлорпавособистістьпролщорпгкенмтишгнплаванняукенщшгнкомедіявапролорвідчайеннгерпкеугщівагшжлорлабораторіякеншгнролосновапродлорпавпсихіатріясмитлропакеншжлоршгуерауеаугщеноарпунуесчсачаолоцукреуцекртимюівогнппллшнупбидпзмчпеівшшщекещцнеитсчлфщугьрчаваодмлалкрецшщє.  ____________________________________________________________________________

    Після тестування досліджуваний робить звіт про те, як він виконував запропоноване йому завдання.

    Показниками вибірковості уваги в цьому досліді є: час виконання завдання і кількість пропусків під час відшукування та підкреслювання слів. Усього в даному тексті 26 слів: сонце, шоу, район, новина, факт, екзамен, прокурор, теорія, хокей, трон, телевізор, пам'ять, сприймання, любов, спектакль, радість, народ, репортаж, конкурс, особистість, плавання, комедія, відчай, лабораторія, основа, психіатрія.

    Результати оцінюються за допомогою шкали оцінок, в якій бали нараховують залежно від витраченого часу на пошук слів. За кожен пропуск слова віднімається по одному балу.                                             

                                                                                                              Таблиця А

               Час виконання завдання  як показник  вибірковості уваги                                                                                      

Час (у сек)

Бали

Рівень вибірковості уваги

250 та більше

0

І низький

240-249

1

І низький

230-239

2

І низький

220-229

3

І низький

210-219

4

І низький

200-209

5

І низький

190-199

6

І низький

180-189

7

II середній

170-179

8

II середній

160-169

9

II середній

150-159

10

II середній

140-149

11

II середній

130-139

12

II середній

120-129

13

III високий

110-119

14

III високий

100-109

15

III високий

90-99

16

III високий

80-89

17

III високий

70-79

18

III високий

60-69

19

III високий

Менше 60

20

Дуже високий

    Бали в запропонованій шкалі оцінок дають можливість встановити абстрактні величини якісних оцінок рівня вибірковості уваги. Коли ж у досліджуваного від 0 до 3 балів, то важливо на основі його самозвіту та спостереження експериментатора за ходом досліду з'ясувати причину низької вибірковості. Її можуть викликати: стан сильного емоційного збудження; зовнішні перешкоди, які призвели до фрустрації досліджуваного; приховане небажання тестуватися та інше.

    У більшості даних має прояв зв'язок між результатами тестування та індивідуальним досвідом і діяльністю досліджуваного.

    Вибірковість уваги піддається тренуванню. Можна запропонувати вправи, подібні до даного тесту, для її покращення.  Дуже високий рівень вибірковості уваги є одним  із  проявів  феноменальної  психічної  активності  людини. За результатами дослідженння напишіть письмовий звіт про особливості уваги 2-3 досліджуваних(6 балів).

.

VІ.Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2   З  ВИКОРИСТАННЯМ методики дослідження   розподілу  уваги. 

Мета:: визначення рівня розподілу  уваги

Матеріал та обладнання: папір, олівець і секундомір.

 Процедура дослідження:Піддослідному пропонується писати на дошці числа від 1 до 20 і в той же момент рахувати вголос від 20 до 1.Час роботи ,кількість помилок,зупинок піддослідного фіксується .Бажано провести дослідження з 2-3 піддослідними для порівняння даних. На основі одержаних даних письмово  оформлюється звіт з аналізом результатів та  умов,необхідних для розподілу уваги(6 балів).

                                                               

      Тема  2. Відчуття.  

МЕТА:  засвоїти поняття про відчуття, усвідомити процес їх виникнення ,загальні властивості,види  та закономірності , роль відчуттів в пізнавальній діяльності,  навчитися визначати відносний поріг тактильної чутливості.

                           Питання для підготовки: 

 

  1.  Поняття про відчуття. Відчуття і перцептивна діяльність.
  2.  Види відчуттів та їх класифікація.
  3.  Чутливість і пороги.

         4. Роль відчуттів в життєдіяльності людини. Розвиток сенсорної культури особистості.

Література: 

1.Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. /Под ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова – М., 1980.–Т.1.–С.180-185.

2.Величковский Б. Современная когнитивная психология – М.:МГУ, 1982. –С.118-131. 

3.Гейвин Хелен  Когнитивная психология. – СПб.: Питер, 2003.- 467 с.

4.Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986.–С. 120-160.

5.Ительсон Л. Б. Лекции по общей психологии: Учебное пособие. – Мн.: Харвест. – 2000.–С. 243-314.

6.Лурия А.Р. Ощущение и восприятие – М., 1975.

7.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С . 163-200. Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.–С. 162-200. 

8.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. –С. 247-265.

9.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М.:Просвещение, 1981. –С. 169-195.

10.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для           

студентов высш. пед. учеб. заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002. –С. 385-399.

11.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990. –С. 136-162.

 12. Хрестоматия по ощущению и восприятию. / Под    ред. Ю.Б. Гиппенрейтер,  М.Б. Михалевской.– М.:МГУ,1975.– С. 219-226.

13.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.—С.185-217.

14.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С.166-175.

15.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С. 163-224.

16.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. –С. 25-35.

17.Шиффман Х. Ощущение и восприятие. - СПб, 2003.–564 с.

                            Питання для дискусії:

  1.  Кількість аналізаторів у людини обмежена . Чи пізнала б вона про світ більше , якби в неї  було б більше органів відчуття ?
  2.  Чому відчуття вважають першим етапом пізнання навколишнього світу?
  3.  Чи є різниця між перцептивними  діями в різних видах відчуттів?

 

  1.  Чи мають відчуття еволюційний розвиток? В чому він полягає?
  2.  Чим обумовлено існування властивостей  відчуття?
  3.  Чутливість і відчуття — це однакові чи різні явища психіки? Обґрунтуйте свою відповідь.

6. Які чинники можуть змінювати пороги чутливості аналізатора? В яких формах відбувається зміна чутливості?

  7.Що спільного є в адаптації та сенсибілізації?

8.Чи мають кольори владу над нашою психікою ?Наведіть приклади.

                    Методичні рекомендації до вивчення теми:

Для повного та глибокого засвоєння теми «Відчуття» необхідно розуміти їх місце в пізнавальній  діяльності людини як процесі відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого(відчуття , сприймання) та абстрактного ( мислення ,уява) пізнання.

Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об'єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини — її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображуються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуття та сприймання.

Відчуття – це відображення окремих властивостей, рис, якостей, предметів та явищ матеріального світу внаслідок безпосереднього впливу їх на органи чуттів. Відображення запаху і смаку, тепла і холоду, кольору і ваги – зовнішні відчуття; голоду і спраги, рухів тіла і положення його у просторі – внутрішні відчуття.

Аналізуючи різні види чуттів, – зорові, слухові, органічні та інші –слід звернути увагу на дві надзвичайно важливі функції, які вони виконують.

Перша функція полягає у тому, що відчуття несуть інформацію про навколишній світ і внутрішній стан організму. Вони є першоджерелами наших знань, першим ступенем пізнання людиною світу. Отже, перша функція відчуттів – інформаційна. Її важко переоцінити. Досліди з сенсорною ізоляцією, тобто позбавленням людини здатності відчувати, проведені останнім часом, показують, що в умовах «чуттєвого голоду» у піддослідних через короткий час починаються розклади психіки і доводиться дослід припиняти.

Численні відомості, що містять у собі відчуття, необхідні для регуляції життєдіяльності організму, для встановлення його взаємозв`язків з навколишнім середовищем і пристосування до нього. Центральна нервова система не тільки дає сигнал відповідним органам при виконанні тієї чи іншої дії, але й одержує повідомлення про характер її виконання і, у разі потреби, вносить необхідні корективи, тобто здійснює зворотний зв`язок (аферентацію).Отже,  д р у г а  ф у н к ц і я  в і д ч у т т і в -р е г у л я т о р на. Щоб правильно  оцінити роль відчуттів, важливо з’ясувати і засвоїти, як вони виникають.

Для виникнення відчуття необхідні такі фактори:

  1.  Фізичні властивості об’єктів  матеріального світу (колір, звук, температура, і т.п.), які називаються подразниками;
  2.  Вплив подразників на органи чуття – подразнення;
  3.  Фізіологічний процес збудження, що виникає під впливом дії подразників на складні нервові механізми, які І.П. Павлов назвав аналізаторами(модуль 1,тема 4).

Кожний аналізатор складається з трьох частин: периферійної, яку становить орган чуття (рецептор), що сприймає подразнення і перетворює фізичну енергію подразника у нервовий імпульс; провідникової – відповідного доцентрового нерва; центральної – відповідні ділянки великих півкуль, де представлений даний аналізатор, що сприймає лише адекватне йому подразнення: слуховий – звуки, дотиковий – дотики, нюховий – запахи, розкладаючи тим самим на елементи безмежну кількість впливів, які діють на організм.

Існують різні класифікації органів відчуттів і чутливості організму до подразників, що надходять до аналізаторів із зовнішнього світу або зсередини організму. Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками розрізняють чутливість контактну (дотикову, смакову, больову) та дистантну (зорову, слухову, нюхову).  За розміщенням рецепторів в організмі — на поверхні, всередині організму, в м'язах і сухожиллях — розрізняють відчуття екстероцептивні, що відображують властивості предметів та явищ зовнішнього світу (зорові, слухові, нюхові, смакові), інтероцептивні, що несуть інформацію про стан внутрішніх органів (відчуття голоду, спраги, втоми), та пропріоцептивні, що відображують рухи органів тіла і його стан (кінестетичні та статичні) Самостійне  поглиблене вивчення  питання про види відчуттів , їх класифікації дозволить студентам поглибити знання про чуттєвий рівень пізнання людиною світу.

   Виникнення і протікання відчуттів підпорядковане ряду закономірностей, вивчаючи які доцільно зупинитись у першу чергу на розгляді порогів чутливості. Ця закономірність є провідною, а всі інші становлять зрушення порогів чутливості, викликані різними причинами.

П о р о г и  ч у т л и в о с т і  аналізатора – це ті межі у силі подразнень, в яких можуть виникати відчуття.

Нижнім порогом абсолютної чутливості називається подразнення мінімальної сили, яке, діючи на органи чуттів, здатне спричинити відчуття. Цей поріг характеризує гостроту чутливості аналізатора: чим він нижчий, тим аналізатор чутливіший (тим меншої сили подразнення відчувається), і навпаки – чим поріг вищий, тим менш чутливий аналізатор. Нижній поріг характеризує мінімальну силу подразника, яка здатна викликати у людини відчуття. Цей поріг характеризує міру гостроти чутливості аналізатора до адекватного подразника. її можна виміряти. Якщо абсолютний поріг позначити Р, а абсолютну чутливість — Е, то зв'язок абсолютної чутливості та абсолютного порогу можна виразити формулою Е = 1/Р. Наприклад, якщо індивід відчуває цокання годинника на відстані 5 метрів, то поріг його слухової чутливості Е = 1/5. Якщо цокання годинника людина розрізняє на відстані 8 метрів, то нижній поріг її слухового відчуття Е = 1/8. Отже, поріг слухового відчуття другої людини кращий, ніж першої.

Верхнім порогом абсолютної чутливості є найбільша сила подразника, при якій ще виникає відчуття даного виду. Так, збільшення гучності звука понад 120–140децибелів викликає біль у вухах і стає небезпечним для слухового аналізатора людини.

Отже, нижній і верхній абсолютні пороги визначають діапазон чутливості подразників до дії подразників. 

Відносний поріг, або поріг розрізнення, – це мінімальна різниця у силі двох подразників, яка викликає ледве помітну різницю в інтенсивності відчуттів. Так, людина відчуває, що вага змінилась, якщо її збільшити або зменшити на 1/30 попередньої ваги. Отже, поріг розрізнення ваги – 1/30. Для світла вона дорівнює 1/100, для звуку – 1/10.

Співвідношення між силою подразника і інтенсивністю відчуття вивчали німецькі вчені – фізіолог Вебер і фізик Фехнер, які встановили, що в той час, як сила подразника зростає в геометричній прогресії,інтенсивність відчуття збільшується в арифметичній прогресії. Це положення має ще й інше формулювання: інтенсивність відчуття пропорціональна логарифму сили подразника. Цю залежність прийнято називати о с н о в н и м   п с и х о ф і з и ч н и м   з а к о н о м   в і д ч у т т і в. У математичній формі закон Фехнера виражається так:

Е  =  кlgR + с

де  Е — інтенсивність відчуття,  R — сила подразника, k  та  с — константи.

   Вивчення основних положень про пороги чутливості аналізаторів допоможе легко розібратись в інших закономірностях відчуттів: адапції, сенсибілізації, компенсації, синестезії, післядії в аналізаторі, послідовних образах і контрастах.

Адапція – це зміна чутливості аналізатора відповідно до сили подразника. Наприклад, ми перестаємо відчувати дотик ручного годинника – таким малим стало відчуття; перебуваючи деякий час у темряві, починаємо розрізняти навколишні предмети – зір значно посилився, загострився.

Підвищення чутливості аналізатора при його взаємодії з іншими аналізаторами або при систематичному тренуванні називається сенсибілізацією. Так, слабкий звуковий подразник підвищує чутливість зорового аналізатора до кольору. Але можливе й послаблення чутливості аналізатора під впливом неадекватного подразнення ( сильні й тривалі подразники). Наприклад, засліплююче світло знижує слухову чутливість.

Взаємодія аналізаторів виявляється і в явищі компенсації – підвищенні чутливості одних аналізаторів при втраті чутливості іншими. Відомо, якого надзвичайного розвитку набувають слухові і тактильні відчуття у сліпих, як сильно розвивається відчуття вібрації у глухих: дехто з людей, що втратили слух, можуть слухати музику поклавши руку на інструмент, спираючись на нього ліктем тощо.

Синестезія – поява відчуттів, не характерних для тих аналізаторів, які подразнюються. Найчастіше це будуть зорові образи при подразненні слухового аналізатора, але можливі синтезії у різних видах відчуттів: недарма ми вживаємо вислови типу «гострий смак», «солодкі звуки» і т.п.

Ознайомлення з закономірностями відчуттів буде неповним, якщо не розглянути дуже цікаве явище, що носить назву післядії в аналізаторі: збуджений аналізатор не припиняє своєї роботи одразу після зникнення подразнення, і відчуття ще деякий час триває, хоч подразник вже не діє на аналізатор. Післядію у зоровому аналізаторі називають послідовним образом.

Чутливість аналізаторів, властива даній людині, не є постійною і незмінною. Для відчуттів людини, як і для будь-якого іншого психічного процесу, властива загальна закономірність: вони розвиваються у процесі діяльності.

Сенсорне виховання дітей, тобто розвиток у них різноманітних відчуттів, вимагає спеціального вправлення, що приведе до чіткої диференціації відчуттів, збільшення їх точності, різноманітності, усвідомленості.  

          Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

  1.  Які закономірності відчуттів проявляються у таких явищах? (1бал)

  1.  Льотчики здатні визначити різницю в кількості оборотів моторів з точністю до 3%.
  2.  Досвідчені шліфувальники здатні побачити просвіт в 0,0005 мм, тоді як неспеціаліст розрізняє просвіт всього в 0,01мм.
  3.  Смак цукру знижує чутливість до жовтогарячого та червоного кольорів.
  4.  Обмивання обличчя холодною водою змінює гостроту зору.

2) Яка закономірність відчуттів проявляється у кожному з наведених прикладів? (2 бали).

А. Тривалий неприємний запах перестає відчуватися.

Б. Після занурення руки у холодну воду подразник, нагрітий до ЗО градусів за Цельсієм, сприймається як теплий, хоча його температура нижча за нормальну температури шкіри на руці.

В. Після слабкого (близького до порогового) подразнення ока одним кольором чутливість ока до іншого, додаткового кольору виявляється впродовж тривалого часу підвищеною.

Г. Під впливом смаку цукру знижується кольорова чутливість до оранжево-червоних променів.

Ґ. Під впливом попереднього подразнення ока червоним кольором чутливість зору в темноті зростає.

Д. Під впливом деяких запахів (гераніолу, бергамотової олії) спостерігається загострення слухової чутливості.

Е. Повсякденне життя та експерименти свідчать, що місце почутого звуку для нас, як правило, зміщується в напрямку до об'єкта, який ми бачимо і який може видавати звук (наприклад, під час сприйняття озвучених кінокартин) (за С. Кравковим).

3) На підставі досліджень встановлено, що температура приміщень, стіни яких пофарбовано в «холодні» тони (сині, зелені, сірі), сприймається людиною на 3-5 градусів нижчою, ніж вона є насправді. Ураховуючи це, для стін деяких службових приміщень (у гарячих цехах, машинних відділеннях тощо) було спеціально підібрано фарби «холодних» відтінків.

    Яку закономірність відчуттів встановлено у цих дослідженнях? (1бал)

 4)   Яка закономірність відчуттів проявляється в кожному прикладі? (2 бали).

А. Побувши у приміщенні, людина незабаром перестає відчувати запах горілого,  хоча новоприбула виразно відчує його

Б. О.М. Скрябін та М.А. Римський-Корсаков мали кольоровий слух, тобто чули звуки, забарвлені в різні кольори

В. Орієнтування сліпоглухих у довколишньому просторі спирається переважно на відчуття нюхові,  рухові, вібраційні та відчуття дотику

Г. Під час обтирання обличчя холодною водою гострота зору пілота-спостерігача підвищилась

Д. Від посилення освітлення в залі звуки стали здаватися глядачам голоснішими .  

5) Вибрати правильну відповідь. У дослідженні виявлено, що рівень чутливості  до  слабких звуків  у  лікарів-хірургів  і  терапевтів  не  однаковий.

Відповіді:

а). У терапевтів чутливість до сили звуку вища

б). У хірургів пороги сили звуку нижчі

в). У терапевтів пороги сили звуку вищі

г). У хірургів пороги сили звуку вищі

д). У хірургів чутливість до сили звуку вища 

ІV. Законспектуйте статтю: С.В.Кравкова «Пороги ощущения и их измерение» // Хрестоматия по ощущению и восприятию. / Под    ред. Ю.Б. Гиппенрейтер,  М.Б. Михалевской.– М.: МГУ, 1975.– С. 219-226 (2 бали).

V. Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми:  сенсорні процеси, синестезія ,  аналізатор,   адапція,   верхній  поріг    абсолютної   чутливості  ,сенсибілізація,     п о р о г и  ч у т л и в о с т і  ,  післядія   в  аналізаторі, відносний поріг,  екстероцептивні,  інтероцептивні,  пропріоцептивні в і д ч у т тя, послідовні  образи , контраст  відчуттів,  рецептор,  нижній поріг  абсолютної  чутливості ,  о с н о в н и й   п с и х о ф і з и ч н и й   з а к о н    в і д ч у т т і в,  дистантні, контактні  відчуття (3 бали).

VІ. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Розвиток сенсорної культури особистості», «Функції відчуттів , їх значення у житті та діяльності організму», «Фізіологічні основи відчуттів», «Відчуття і перцептивна діяльність» (3 бали).

VІІ. Складіть   схему «Класифікація  відчуттів» (2 бали).

 Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

 II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1)Чому дорівнює додача, необхідна для одержання ледь помітної різниці у відчутті тиску при 800 г, при 250 г; у відчутті звуку  при 15 дцб, при 40 дцб; у зоровому відчутті при освітленні в 30 люксів, 200 люксів?

На підставі якої закономірності це можна встановити?

 2)Нижче під відповідними номерами дано відповіді на поставлене до завдання запитання. Яке було запитання?  Виберіть той номер відповіді, в якому всі явища зазначено правильно(3 бали)  .

  1.  а). Зміна нюху, б). взаємодія аналізаторів, в). сенсибілізація, г). сенсибілізація, д). синестезія.
  2.  а). Адаптація, б). синестезія, в). специфічна сенсорна організація, г). сенсибілізація, д). сенсибілізація.
  3.  а). Адаптація, б). специфіка абсолютного слуху, в). тренування чутливості, г).сенсибілізація, д). синестезія.

   

 3)Виконайте  альтернативно-тестові завдання для самоконтролю. Обгрунтуйте відповіді. (5 балів).

 а) Чи можна стверджувати, що слабкі подразники посилюють, а сильні ослаблюють чутливість аналізатора;

 б) Чим можна пояснити в кожному конкретному випадку скарги на такі розлади здорових відчуттів: «Погано бачу предмети при яскравому освітлені», «Коли заходжу з вулиці в погано освітлену кімнату, тривалий час нічого не бачу», «Не можу читати: літери та рядки в книзі розпливаються»

 в) Наведіть приклади явища сенсибілізації у різних сферах людської життєдіяльності.

              Г) Чим пояснити той факт, що збільшення інтенсивності дії подразника в одних випадках відчувається, а в інших – ні? Зробіть пояснення на основі  закона Вебера-Фехнера.

4) Яка закономірність лежить в основі описаного факту? (4 бали)  

Проведено дослідження, яке встановило вплив тренування на розпізнавання силуетів літаків, побачених під дуже малим кутом зору. Якщо в перший день досліду випробувані правильно розпізнавали силуети максимально з відстані в 6 м, то після семиденних вправ вони могли вже розпізнавати форми з такою самою точністю на відстані 22 м. Наведіть  факти такої  закономірністі  на прикладі вашої  майбутньої професії.

5)Зазначте, від яких умов залежить підвищення чутливості в кожному поданому тут прикладі (5 балів).

А. Текстильники, що спеціалізувалися на виробітку чорних тканин, розрізняють до 40 відтінків чорного кольору там, де око людини-неспеціаліста розрізняє два-три відтінки.

Б. У людей, що займаються музикою, спостерігається помітне підвищення чутливості до розрізнення тону.

В. У дегустаторів виробляється виняткова тонкість смакових відчуттів.

Г. Сліпоглуха Ольга Скороходова за запахом розпізнає, хто увійшов у кімнату; узнає, чи «читала» вона цю газету; слухає музику, поклавши руку на кришку рояля.

Д. Цирковий актор впевнено йде по високо натягнутій дротині, виконуючи різноманітні танцювальні рухи.

Е. Скрипковий майстер за звуком скрипки узнає її «паспорт»: де, коли, хто її виготував.

Є. На відчутті дотику руки ґрунтується все навчання сліпих і сліпоглухих. Сприйняття пальцями опуклого шрифта служить одним з головних засобів розумового і загального культурного розвитку таких людей.

  1.  Який вид занять, які професії ставлять особливі вимоги до розвитку окоміру?  Які вправи допомагають розвивати цю здатність?

Які види занять,   професії   потребують тонкої  шкірної, дотикової чутливості? Які види занять ставлять   особливі   вимоги до розрізнення кольорів? До слухової чутливості? Нюхової? Вестибуляторної? Смакової? Температурної? (4 бали).

6) З наведених прикладів виберіть такі, де описано прояви відчуттів, і дайте обґрунтування своєї відповіді (4 бали).

А. Дівчинка чотирьох років знайшла табель-календар. Показуючи на число три, каже: «Зіна тут написано». Потім у числах 13, 23 знову знаходить цю цифру і повторює: «І тут Зіна. І тут» (за М. Басовим).

Б. У дитячому садку дітям дають кілька пробірок однакової форми з розчинами різних кольорів. Потім показують розчин синього кольору і просять знайти такий самий.

В. У дитячому садку проводиться гра в лото. На картках зображено десять предметів. Діти повинні відшукати в себе на картці зображення певного предмета.

Г. У дитячому садку дітям дають п'ять брязкалець, однакових на вигляд, але з різним звуком. Дитина вислуховує звук одного такого брязкальця і повинна знайти такий самий за звуком.

Ґ. Учитель пропонує учням 1-го класу порівняти дві величини: п'ять і три. Учень відповідає: п'ять не дорівнює трьом, а більше від трьох на два; три менше від п'яти на два».

Д. Учні зосереджено виконують контрольну роботу. Несподівано за вікном пролунали пронизливі й гучні сигнали автомобіля. Багато хто кинув писати. 

7)Якщо підходити до людини як до продукту тривалої еволюції, то слід очікувати, що й органи її тіла будуть досконалішими, ніж у живих істот, які перебувають на нижчих щаблях еволюції. Принаймні     органи  чуття  людини  повинні мати вищу чутливість, ніж ті самі органи у вищих тварин. Проте це суперечить
відомому факту: чутливість тварин значно вища, ніж людини.

Як пояснити цей факт?  Чим відрізняються органи чуття людини і тварин ? (4 бали).

8) Наркісу, героєві телефільму "Перехідний вік", притаманна  надзвичайна чутливість нюхових відчуттів. Він працює дегустатором на фірмі, що виготовляє парфуми, і бере участь у створенні нових зразків продукції. Наркіс легко розрізняє будь-які духи, його надзвичайні здібності допомагають навіть у роботі слідчих органів. Та сімейні чвари героя призводять до втрати нюхової чутливості; вона відновлюється лише тоді, коли він отримує шанс налагодити стосунки з дружиною.

Як цей приклад характеризує природу відчуттів? Чим зумовлений нюх: спадковістю чи систематичними вправами? (4 бали).

ІІІ.Співвіднесіть поняття та їх визначення(2 бали).

Рецептор — периферичний відділ аналізатора, що реагує на певний вид фізичної енергії і переробляє її в певне нервове збудження (нервовий імпульс).

Нижній абсолютний поріг чутливості — мінімальна величина подразника, при якій вперше виникає ледь помітне відчуття.

подразника.

Сенсибілізація — це явище підвищення чутливості аналізаторів унаслідок їхнього тренування.

Контрастність — співвідношення яскравості зорових стимулів, що зіставляються у просторі і часі.

 Модальність — одна з основних властивостей відчуттів, їхня якісна характеристика (колір — у зорі, тон і тембр — у слуху, характер запаху — у нюху і т. п.)

 Верхній абсолютний поріг чутливості — максимальна величина подразника, при якій ще зберігається відчуття.

Поріг розрізнення — найменша зміна в силі подразника, яка може бути відображена цим аналізатором.

 Адаптація — це зміна рівня чутливості аналізатора до інтенсивності

Синестезія — виникнення, під впливом подразників характерних для одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого

аналізатора.

Аналізатор — складний нервовий апарат для тонкого аналізу навколишньої дійсності та змін, що відбуваються всередині організму. Аналізатор складається зі сприймальної частини (рецептора), провідних шляхів (нервових волокон) та відповідних ділянок кори головного мозку великих півкуль.

ІІІ. Законспектуйте основні положення  глав про відчуття  монографії : Лурия А.Р. «Ощущение и восприятие» – М., 1975 (5 балів) .

ІV .Напишіть  анотацію (відгук) на  монографію Велічковського Б. «Современная когнитивная психология» – М.:МГУ, 1982 [3] (5 балів).

VІ.Користуючись навчальними посібниками напишіть невеликий реферат за темою: «Зв’язок відчуттів із властивостями зовнішнього та внутрішнього середовища організму», "Спільні риси явищ сенсибілізації, компенсації,синестезії ", «Зміна чутливості аналізаторів та її причини», «Сенсорні процеси» (5 балів).

 VІІ. Законспектуйте відривок   монографії Гейвин Хелен   «Когнитивная психология»  під назвою «Сенсорно- перцептивна система» (СПб.: Питер, 2003.- С.37-43).  Складіть письмові запитання до тексту. 

VІІІ . Законспектуйте статтю Шмаргуна В. Час  сенсомоторної  реакції як показник  швидкості  розумових  дій  // Психологія і суспільство.– 2007.– №4. Зробіть висновок про практичну значущість результатів дослідження(5 балів).

Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

 I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо формування сенсорної культури учнів на уроках з Вашої спеціальності. Визначте, які фактори впливають на  її формування ? (6 балів) .

ІІІ. Доведіть письмово, що дана тема є значущою в системі психологічних знань  майбутнього педагога вашого фаху. Наведіть аргументи(6 балів).

ІV.На основі аналізу бібліографічного каталогу вашої бібліотеки (розділ «Сенсорно-перцептивна організація») складіть список  додаткової літератури за останні 5 років  по темі «Відчуття»( монографії,статті у журналах тощо).Проаналізуйте напрямки сучасних інтересів дослідників(5 балів ).

V. Законспектуйте статтю: Марченко І.  Яка сенсорна система у вас є провідною //Психолог.–2004.–№45.–С.30-35. Виконайте запропоновані завдання . Зробіть висновки.

VІ.Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  (8 балів)

Мета: експериментально перевірити у 2-3 досліджуваних поріг абсолютної тактильної (шкіряної  ) чутливості, визначити відносний поріг тактильної чутливості на різних ділянках шкіри.

Обладнання: Естезіометр( або 2 голки).

Хід роботи

Досліджуваний сідає з заплющеними очима, експериментатор торкається його шкіри в певних частинах руки (передпліччя, долоні, пучки пальців) двома голками одночасно, змінюючи  поступово відстань між ними від одного до тридцяти міліметрів. Досліджуваний має сказати, коли він відчуває один дотик, а коли два.

Дослід складається з двох серій. Першу серію експериментатор починає з великої відстані між голками, при якій добре відчуваються два дотики і поступово змінює відстань поки досліджуваний не відчує один дотик; другу — з маленької відстані між голками естезіометру, при якій людини відчуває два дотики. Середнє арифметичне цих двох даних в результаті і дає відносний просторовий поріг тактильної чутливості.

Обробка і аналіз результатів

Результати занесіть в таблицю.

Ділянки шкіри

І серія, мм

ІІ серія, мм

Середнє арифметичне

1. Передпліччя

2. Долоні

3. Пучки пальців

У висновку вказується співвідношення величини порога тактильної чутливості, пояснюється  різниця в порогах чутливості на різних ділянках шкіри та виявлені   закономірності  між дією подразника та чутливістю у  досліджуваних(10 балів).

Тема 3. Сприймання.   

Мета: :  засвоїти поняття про сприймання   , усвідомити процес їх виникнення  ,види  та закономірності , роль  в пізнавальній діяльності,  дослідити властивості сприймання, визначити особливості сприймання часу  та форми предмету при пасивному і активному дотику.

                   Питання для підготовки:

1.Відчуття та сприймання , їх спільні риси та відмінності.Сенсорно – перцептивна організація особистості.

2.Роль сприймання у життєдіяльності людини. 

3.Загальні властивості сприймання .

4.Класифікація сприйняття. Класифікація простору, часу та руху.

5.Зв’язок сприймання та моторики людини. Активний характер сприймання.

6.Розвиток спостережливості у дітей.

 7.Особливості професійної спостережливості вчителя.

 8.Методи вивчення властивостей сприймання.

                                        Література:

1.Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. – М., 1977. 49-148

2.Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. – М: МГУ, 1982.

3.Гостев А.А., Дружинин В. Н., Дрынков А. В. Проблемы психологии образа //       Психологичский журнал. – 1984. – Т.5. - №2. – с. 124-127. 124-127

4.Ительсон Л. Б. Лекции по общей психологии: Учебное пособие. – Мн.: Харвест. – 2000. 354-453

5.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002. 200-234

6.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. 164-178

7.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. . 266-274, 232-237

8.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981. 195-201

9.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002. 385-399

10.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990. 136-162

11.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.185-216

12.Психология ощущений и восприятия. Хрестоматия по психологии/ Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.В. Любимова, М.Б. Михайлевской. М., 1999.

13.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. 176-189

14.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003. 225-255

15.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. 25-47,136-162

16.Смирнов С. Д. Психология образа : проблема активности психического отражения – М.: МГУ, 1985.–С.56-127,142-168. .

17.Солсо Р.Л. Когнитивная психология.- М.: Тривола, 1996.

18.Хелен Гейвин Когнитивная психология. – СПб.: Питер, 2003.

19.Шиффман Х. Ощущение и восприятие. - СПб, 2003.

                Методичні рекомендації до вивчення теми:     

Сприймання – це відображення в свідомості людини предметів або явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх дії на аналізатори . У чуттєвому пізнанні відчуття та сприймання виявляються в єдності. Перехід від відчуттів до сприймань – це перехід до складнішого і повнішого відображення людиною оточуючого світу .

При ознайомленні з природою сприймання необхідно співставити його  з природою відчуттів ; встановити та виділити спільність , яка властива цим психічним процесам , і різницю , яка існує між ними . Такий спосіб опрацювання теми поглибить уже набуті знання про відчуття і полегшить осмислення відомостей про сприймання . Сприймань поза відчуттями не буває.

Розрізняють сприймання за сенсорними особливостями (зорові, слухові, нюхові, дотикові, смакові, кінестетичні, больові та ін.), відношенням до психічного життя (інтелектуальні, емоційні, естетичні), складністю сприймання (сприймання простору, руху, часу). Процес сприймання відбувається у взаємозв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об'єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність).

Насамперед слід ознайомитись з особливостями сприймання Такими особливостями є :

Цілісність – структурна єдність частини сприйнятого , коли навіть за окремою рисою вимальовується об'єкт у всій повноті і багатогранності ; за пелюсткою – квітка , за контурами – постать , за запахом – речовина ;

        Предметність – віднесення образу сприйнятого предмета до самого предмета , в результаті відбувається об'єктивізація – образ начебто зливається з самим об'єктом : ми бачимо не відображення будинка , зошита , книги у нашому мозку , а сам будинок , зошит ,книгу ;

Осмисленість – розуміння суті сприйнятого об'єкта , його призначення , належності до певної групи .класу , категорії об'єктів : розглядаючи місто, ми жилі будинки спиймаємо як споруди для мешкання людей , школи як учбові заклади , сквери як місця для відпочинку і т. д. ;

Константність – відносна постійність образу сприйнятого об'єкта . Незважаючи на зміни умов сприймання – віддалі , освітленості у просторі, далекі об'єкти дають на сітківці ока малий , відбиток . але сприймаються не як малі , а як віддалені .

Глибокий аналіз і серйозне ставлення до засвоєння перелічених особливостей процесу сприймання допомагає зрозуміти специфіку цього психічного явища і виявити фактори , які зумовлюють його якість – повноту , глибину , точність образу сприйнятого . На ці фактори слід звернути особливу увагу , тому що у будь –якій діяльності , а особливо у навчальній , від якості сприймання значною мірою залежить багатство знань і умінь людини . Досконалість сприймання зростає із збільшенням досвіду суб'єкта бо при кожному новому сприйманні предмета чи явища пожвавлюються сліди , які залишились від попереднього сприймання таких або подібних об'єктів , і активізовані минулі враження зливаються з новим відображенням , поширюючи і поглиблюючи образ сприйнятого .

Зміст сприймання визначається такими важливими психологічними факторами як  установка , інтерес , значимість сприйманого для суб'єкта .

Сприймання залежить і від бажання чи небажання людини сприйняти об'єкт,  від ії настроїв ,переживань і почуттів , від світогляду і знань , вольових якостей та особливостей характеру  . Залежить сприймання людини від змісту всього ії попереднього досвіду називається апперцепцією .   

Властиве в певних умовах всім людям неадекватне , помилкове відображення предметів називається ілюзією .Наприклад ,світлі предмети здаються більшими в порівняні з темними ; рівні за величиною предмети , розміщені вертикально , сприймаються більшими . ніж ті . що розміщені горизонтально .

Вчителеві важливо знати індивідуальні властивості особистості учнів , щоб забезпечити повне і глибоке сприймання ними навчального матеріалу , щоб запобігти помилкам і викривлянням . Працюючи з дітьми , потрібно враховувати й такі індивідуальні властивості сприймання , за якими людей можна поділити на типи : 1) аналітичний , синтетичний , аналітико – синтетичний , 2) суб'єктивний і об'єктивний .

Люди , що належать до аналітичного типу, схоплюють передусім деталі сприйманих об'єктів , а потім переходять до їх узагальнення ; у представників синтетичного типу сприймання переважають загальні враження , часом на шкоду пізнання окремих якостей предметів і явищ . Для аналітико – синтетичного типу властива здатність сприймати як деталі , так і предмети в цілому .

Люди суб'єктивного типу сприймання «забарвлюють » образи сприйнятих об'єктів власними переживаннями , накладають на них відбиток свого емоціонального стану . Для представників об'єктивного типу властива безпристрасність і точність , нейтральність при сприйманні навколишнього .

Виявлення індивідуальних властивостей сприймання в учнів і врахування їх у процесі роботи з ними допоможе , по – перше , уникнути однобічності сприймання дітьми навчального матеріалу і , по – друге , правильно здійснити професійну орієнтацію дітей .

Сприймання , яке має цілеспрямований , планомірний і тривалий характер , називається спостереженням . Спостережливість і вміння людини помічати у явищах життя істотне і специфічне , хоч і малопомітне , - дуже цінна якість особистості . Вона розвивається і вдосконалюється при відповідній організації діяльності , при систематичному вправлянні , тренуванні , і важливим завданням вчителя є розвиток спостережливості учнів .

                                     Питання для дискусії:

1.У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням і відчуттям?

2.Які чинники визначають об'єктивні  та суб'єктивні умови сприймання?

3.Чи завжди апперцепція позитивно впливає на процес сприймання об'єктів?

4.Чому сприймання не можна звести до простої суми відчуттів? Як слід розуміти твердження, що сприймання — це результат складної аналітико-синтетичної діяльності?

5.Чим пояснити, що сліпонароджені після вдало проведеної операції спочатку не розрізняють ні форму, ні розмір, ні віддаленість предметів?

6.Чим пояснити, що одна й та сама лекція різними слухачами може оцінюватися по-різному: як "інформативна", "популярна", "цікава", "корисна", "нудна", "нецікава".

7.Які основні вимоги з точки зору психології сприймання треба пред’являти до демонстрації предмету або матеріалу?

8.В чому полягають індивідуальні відмінності сприймання?

9.Чим обумовлені ілюзії сприймання?

Опрацюйте матеріал про психологію сприймання  за рекомендованими підручниками й посібниками і виконайте поставлені нижче завдання.

   Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Який тип сприйняття характеризує кожен приклад? Які характерні ознаки кожного сприйняття?(2 бали)

Випробувані повинні описати листок каштанового дерева.

Випробуваний А. Цей листок наполовину зелений, наполовину жовтий. Цей листок складний і складається з трьох листочків, що сходяться в центрі, де кінчається ніжка, що називається черешком, який прикріплює листок до дерева. Каштанове дерево належить до дводольних рослин; це можна побачити по його листку: він покритий розгалуженими прожилками.

Випробуваний Б. Цей листок каштанового дерева, безсило впав від подуву осіннього вітру. Він жовтий, але ще пружний і прямий; може, ще є яке-небудь життя в цьому бідному, вмираючому створінні. Бідний листок, приречений на те, щоб кружляти над дорогами…

2)Чим пояснити, що сліпонароджені після вдало проведеної операції спочатку не розрізняють ні форму, ні розмір, ні віддаленість предметів? ?(2 бали)

3)Виберіть номер відповіді, що містить усі суттєві ознаки сприймання (1 бал):

а) суб’єктивне відображення зовнішнього світу;

б) відображення окремих властивостей, належних до певних предметів;

в) первісне джерело всіх знань про навколишній світ;

г) результат сумісної діяльності ряду аналізаторів;

д) цілісне відображення сукупності властивостей предметів, явищ навколишнього світу;

е) віднесення певного предмету до певної категорії предметів.

4)Який недолік дитячого сприймання проявляється: на малюнку трирічної дитини схематично зображено людину: носа і вух немає, а виділені рот і язик зображено поза обличчям, а язик, до того ж поза ротом. (1 бал).

5) Від якої закономірності сприймання залежить описана здатність людини?

Людина вмить може розпізнати будь-яку фігуру, наприклад квадрат, незалежно від того, великий він чи маленький, розташований він вертикально чи під кутом, намальовано його білим кольором на чорному фоні чи чорним на білому фоні, чи просто накреслено контур. (1 бал).

6)Яка  важлива особливість людського сприймання проявляється у відповідях дитини? Якщо показати дитині на папері чорнильну пряму і спитати: “Що ти бачиш? Що це?”, то відповіді, як правило, бувають такого роду: “Це птах якийсь, ось крила”, “Це дві собаки зустрілись”, “Це тітонька, ось у неї ніс довгий” і т.д. (1 бал).

7)Чим пояснюються описані ілюзії ? (2 бали).

А. Іноді у водіїв автомобілів та пілотів виникають ілюзії: коли предмет швидко наближається, здається, що він розбухає.

Б. Відомо, що в кіно від сприйняття голосу актора на екрані виникає своєрідна ілюзія. Голос начебто переміщується разом з актором і виходить з його уст, незважаючи на те, що звук залишається завжди в одній точці, часто дуже зміщеній, щодо зорового зображення на екрані. 

8) Перелічить психологічні  умови , при яких сприймання учнів набуває нової якості , стає спостереженням (2 бали). 

 

 9)  Із даних понять побудуйте логічний ряд так, щоб кожне попереднє поняття було більш загальним по відношенню до наступного:

    Психіка,  відображення,  органічне відображення,  матерія   ,  сприймання , предметність, чуттєве пізнання, пізнавальні процеси (3 бали).

10) Людина, що проживала в квартирі багатоповерхового
будинку, часто бачила на балконі сусіднього будинку чоловіка,
який робив ранкову гімнастику. Під час випадкової зустрічі на
вулиці вона  відразу ж упізнала його, але їй здалося, що цей чоловік став менший на зріст.

Чому  так трапилось?Якою властивістю сприймання можна  пояснити цей випадок? (2 бали).

11) Людина "навчила" комп'ютер читати і розуміти тексти, перекладати їх з однієї мови на іншу. Проте все ж машина не зможе прочитати рядок, в якому витерто верхню або нижню його половину, тоді як його автор зробить це без особливих утруднень.

Як пояснити це явище? Яка властивість людського сприймання    виявляється таким чином? (2 бали).

12) Професійні музиканти мали відтворити три раніше невідомі їм мелодії. Перша була в стилі фольклору, друга — класична, третя — джазова композиція. З'ясувалося, що найважче  було відтворювати останню мелодію, першу музиканти повторили практично без помилок і легше, ніж другу.

Як ці дані характеризують сприймання ? Про яку властивість

сприймання йдеться? (2 бали).

 ІV.Законспектуйте статтю: Зинченко В. П. Теоретические проблемы психологии восприятия и задачи генетического исследования // Хрестоматия по психологии / Под ред. А. В. Петровского. – М., 1977. - с 252-257 (2 бали).

V.Складіть термінологічний словник  нових  термінів та понять теми «Сприймання» та наведіть їх визначення (3 бали).

VІ.Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Роль сприймання у життєдіяльності людини», «Сприймання  простору, часу та руху», «Розвиток спостережливості  дітей під час навчання», «Методи вивчення властивостей сприймання» (3 бали).

VІІ.  Співвіднесіть поняття та їх визначення(3 бали).

Апперцепція — залежність сприймання від змісту та досвіду

психічного життя людини.

    Предметність — об'єкт сприймається нами як відокремлене у просторі і часі фізичне тіло. Найбільш яскраво ця властивість виявляється у взаємо відокремлені фігури та фону.

    Цілісність — внутрішній органічний взаємозв'язок частин і цілого в образі. Варто розглядати обидва аспекти цієї властивості: а) об'єднання різних елементів у цілому; б) певна незалежність створеного цілого від якості його елементів.

    Константність — збереження постійного, незмінного сприйняття предметів при зміні їх освітленості, положення у просторі, відстані від людини, яка сприймає.

    Установка (настанова) — спрямованість особистості, цілісний динамічний стан, що виявляється в її готовності або тенденції діяти певним чином. Утворившись, вона підсвідомо впливає на пізнавальні процеси, зокрема на сприймання.

    Ілюзія — хибне, викривлене сприйняття об'єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи.

    

              Завдання продуктивного  рівня (3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді  – в письмовій формі.

1) Розглядаючи чорнильні плями, досліджувані майже
завжди бачать якісь об'єкти: хмари, озера, тварин, людські обличчя тощо. При цьому одні акцентують увагу на окремих деталях плями,  інші — на її загальній конфігурації. Встановлено,що  зміст образів сприймання, і особливості їх побудови досить стійко характеризують суб'єкт сприймання. На підставі цих даних було розроблено проективний тест — знаряддя психодіагностики.

Як ці дані характеризують сприймання людини? З якою властивістю сприймання вони пов'язані? ?  (3 бали)  

2) Підтвердіть чи спростуйте наступні твердження. Обгрунтуйте відповіді. (5 балів).

а)   ілюзії сприйняття не можуть слугувати аргументом на користь непізнаваності світу;

б)   сприймання людини не є дзеркальною копією того, що існує довкола неї;

в)   сприйняття людини суб'єктивне;

г)    образи сприйняття однієї людини безпосередньо не доступні свідомості іншої;

ґ)   лише сприймання недостатньо для адекватного відображення дійсності;

д)   процеси  сприймання  мають  своєю  фізіологічною  основою діяльність мозку.

3) Вищі тварини переважають людину за швидкістю побудови чуттєвих образів, оцінкою їx емоційного тону та відповідною  орієнтацією в навколишньому середовшщі. Проте чуттеві образи людини незрівнянно багатші: очевидно, що тварина не відображає й сотої доли того, що сприймає в об'єктах людина.

| Чим відрізняється сприймання людини від сприймання тварини ? Чому сприймання людини незрівнянно багатше?  (4 бали)  

4) На екрані показували слова, серед яких були нецензурні. З'ясувалося, що на сприймання нецензурних слів досліджувані втрачали майже вдвічі більше часу, ніж на сприймання слів нормативної лексики. При повторенні цього експерименту різниця у часі зменшувалась, а коли досліджуваних заздалегідь попередили про характер слів, то нецензурні викликали навіть швидшу реакцію, ніж нейтральні.

 Про що свідчать ці дані? З якою властивістю сприймання вони пов'язані? (3 бали).  

5) Якщо повз потяг, що стоїть, їде інший потяг, то пасажирові першого здається, начебто рухається його потяг, а не той, що проходить повз нього.

Що це за явище? Який вид сприймання тут має місце? (3 бали) .

6) Учениця п'ятого класу на питания про державний лад древнього Єгипту відповіла, що «єгипетська держава була рибовласницькою державою».

— Рибовласницькою? — перепитав учитель.

— Так, ви ж так нам казали.

Побачивши здивований погляд учителя, вона додала:

—  єгипетська держава  розташована в долині річки Нилу. А в piчці багато риби, тому вона й була рибовласницькою.

Чим пояснюється така помилка у сприйманні учениці? (3 бали) .

7) В якому випадку людина краще сприймає i за-
пам'ятовує нову   дорогу — якщо   йде   сама   чи з   cпівбесідником,  який добре знає дорогу? Дайте обгрунтування своєї відповіді (3 бали) .

8) . У класній  кімнаті на маленькій тумбочці стоял чучело качки. Bci діти мали можливість його добре розглядіти.  Однак,  коли  на   екскурсії   зайшла    мова   про качку, діти не змогли розповісти, які у неї лапки, якого кольору  пір’ячко який дзьоб i т. д.

Обгрунтуйте, чи можна стверджувати, що малі діти не спостережливі? Чим пояснити те, що вони нічого не сказали про качку(3 бали) ? 

 9)  Знаючи закономірності сприймання ,поясніть(3 бали):

   А) Чому ми рідко помічаємо помилки при читанні художньої літератури?

   Б)Чому помилки в зошитах учитель виправляє червоним чорнилом?

В)З якою метою вчитель проводить попередню бесіду перед читанням нового тексту?

10)Що слід розуміти під поняттям: «Психологічна дія кольору»? Які вам відомі прояви психологічної дії кольору в сприйманні? Дайте психологічну характеристику ролі окремих кольорів у сприйманні.

11)  Спираючись на матеріал тем «Відчуття» і «Сприймання» ,

порівняйте пізнавальні процеси  відчуття і сприймання :

а) виявіть спільні риси ; б) вкажіть на відмінності між ними (5 балів).

ІІІ.Законспектуйте статті: 1) Крупник Е.Экспериментальные исследования механизмов целостного восприятия // Вопросы психологии. – 2003. - №4. – с.127-132. 2) ГончаровО.А. ,Тяповкин Ю.Н.Возрастная динамика зрительного восприятия перспективы // Вопросы психологии.– 2006.– №6. Які особливості та види сприймання експериментально досліджуються авторами ? Визначте та запишіть спільні для обох досліджень   етапи експериментального вивчення сприймання . Якою є практична значущість цих досліджень  (6 балів). 

ІV.Законспектуйте основні положення статті :  Любишов В.В.  Из лекций по психологии восприятия // Вестник МГУ. – 2007.– №1. – С.104-118.

Порівняйте її зміст із змістом теми «Сприймання» у пудручниках з загальної психології [4-11,13-15 ]. Знайдіть  спільне  та  відмінне, визначте нові напрямки дослідження сприймання (8 балів).

V. Напишіть анотацію(відгук) на монографію : Смирнов С. Д. Психология образа : проблема активности психического отражения – М.: МГУ, 1985. Законспектуйте відривки монографії( С.56-127,142-168) [ 16 ] (5 балів).

VІ. Напишіть реферат (на вибір)  на тему: «Психологічні особливості професійної спостережливості вчителя», «Сенсорно – перцептивна організація особистості», «Проблема моделювання процесів сприймання», «Розвиток чуттєвої сфери дитини в сучасних умовах науково- технічного прогресу» (5 балів).

VІІ.Дайте розширену характеристику  особливостям сприймання. Наведіть приклади  цілісності та осмисленості сприймання, а також залежності сприймання від досвіду людини та її інтересів (5 балів) .

VІІІ.Дайте розширену характеристику  особливостям сприймання . Наведіть приклади ,  які свідчать , що константність сприймання не є вродженим явищем . Покажіть на прикладах  , як можна перевірити , чи осмислено сприймають учні навчальний матеріал (5 балів)

Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо формування спостережливості учнів на уроках з Вашої спеціальності на тему : «Шляхи виховання  спостережливості учнів на уроках ». Визначте, які фактори впливають на цей процес ? (6 балів) .

ІІІ.Складіть план спецкурсу   ««Сенсорно - перцептивна система людини»(10 балів)

ІV. Сформулюйте поради вчителям та батькам як врахувати індивідуальні властивості сприймання дітей (аналітичний тип , синтетичний тип , аналітико – синтетичний тип ) та  організувати сприймання об'єктів учнями (на уроках з Вашої спеціальності) : а) аналітичного типу ; б) синтетичного типу (8 балів) .

V. Складіть  тести для контролю знань з теми  «Сприймання»  (10-15 завдань) (6 балів)

VІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1 «Дослідження сприймання часу»

  (8 балів).

    Мета дослідження: визначити ступінь точності сприймання коротких проміжків часу.

    Матеріал та обладнання: секундомір і таблиця-протокол дослідження.

    Процедура дослідження

 

   Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджуваний і експериментатор) і передбачає десять послідовних кроків, у кожному з яких досліджуваному пропонують визначити проміжок часу без підрахунку і використання годинника. Правильність оцінки проміжку часу експериментатор визначає за допомогою секундоміра. Проміжки часу можуть бути наступними:  30 с., 60 с., 120 с. тощо.

    Інструкція досліджуваному: «Вам буде запропоновано, не користуючись годинником і не рахуючи про себе, визначити заданий відтинок часу. Сигналом початку сприймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення — піднімання руки чи команда «Стоп!».

    У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення відтинок часу і названий досліджуваним.

    Відтинок часу, запропонований для оцінки, позначається у графі С у секундах; фактичний час, також у секундах, — у графі А. Результати досліду заносять у таблицю:

    Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу

№ досліду

Інтервал оцінки часу С, с

Фактичний час А, с

Коефіцієнт точності оцінки часу

1

30

2

60

    Опрацювання результатів

    Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою:

К = А:С100, Де К — коефіцієнт точності оцінки часу;

А — фактичний часовий інтервал;

С — часовий інтервал, запропонований для оцінки.

Аналіз результатів

    Під час аналізу результатів дослідження важливо визначити, в якому співвідношенні до 100% (менше чи більше), перебувають коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Якщо в усіх випадках досліджуваний має коефіцієнт, більший за 100%, то часові відрізки він недооцінює.         Якщо його коефіцієнти значно менші за 100%, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі коефіцієнти до 100% (наприклад, 80% —110%), тим вища точність оцінки коротких проміжків часу.

VІІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №3 «Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних                      аналізаторів» ( 8 балів)

    Мета: визначити домінуючий  тип сприймання на основі того , які з відчуттів найшвидше реагують на подразники в момент їх безпосередньої дії на аналізатори.

    Інструкція: відповідайте на запитання «згодні» чи «не згодні». У таблиці обведіть кружечком ті запитання, на які дали відповідь «згодний(на)».

Тип А

(зоровий аналізатор)

1, 5, 8,10,12,14, 19, 21, 23, 27, 31, 32, 39, 40, 42, 45

Тип В

(дотик, смак, нюх)

3, 4, 9,11,16,18, 22, 25, 28, 29, 30, 35, 38, 41, 44,

47

20. Довго пам'ятаю, що мені сказали друзі і знайомі.

21.  З легкістю віддаю гроші за квіти, тому що вони прикрашають життя.

22. Увечері люблю приймати гарячу ванну.

23. Намагаюся записувати свої власні справи.

24. Часто розмовляю сам(а) з собою.

25. Після тривалої їзди в машині довго прихожу до тями.

26.  Тембр голосу багато про що говорить мені про людину.

27.  Дуже часто оцінюю людей за манерою одягатися.

28.  Люблю потягатися, виправляти кінцівки, розминатися.

29.  Занадто тверде чи м'яке ліжко — це для мене мука.

30.  Мені нелегко знайти зручне взуття.

31. Дуже люблю ходити в кіно.

32.  Упізнаю обличчя навіть через роки.

33. Люблю ходити під дощем, коли краплини стукають по парасольці.

34. Умію слухати те, що мені говорять.

35. Люблю танцювати, а у вільний час займатися спортом чи гімнастикою.

36. Коли чую цокіт годинника, не можу заснути.

37.  У мене якісна стереоапаратура.

38.  Коли чую музику, починаю відбивати такт ногою.

39. На відпочинку не люблю оглядати пам'ятники архітектури.

40. Не виношу розгардіяш.

41.  Не люблю синтетичних тканин.

42. Вважаю, що атмосфера в кімнаті залежить від освітлення.

43. Часто ходжу на концерти.

44.  Один потиск руки багато чого може сказати про особистість.

45.  Охоче відвідую галереї і виставки.

46.  Серйозна дискусія — це захоплююча справа.

47.  Через дотик можна сказати значно більше, ніж словами.

48. У шумі не можу зосередитися.

    Опрацювання результатів

    Тепер підрахуйте, в якому розділі у вас найбільше кружечків — це і є ваш домінуючий тип сприймання.

    Тип А (зоровий аналізатор): часто використовуються слова і речення, які пов'язані із зором, з образами і уявою. Наприклад — «не бачив цього», «це, звичайно, роз'яснює всю справу», «помітила чудову особливість».

    Малюнки, образні описи, світлини говорять типу А більше, ніж слова. Люди, які належать до цього типу, миттєво схоплюють те, що можна побачити: кольори, форми, лінії, гармонію і безлад.

    Тип В (дотик, нюх, смак): у даному випадку частіше використовуються слова «не можу цього зрозуміти», «атмосфера тут нестерпна», «її слова глибоко мене вразили», «подарунок для мене був чимось схожий на теплий дощ». Сприйняття і враження людей даного типу стосуються головним чином того, що пов'язане з дотиком, інтуїцією, здогадами. У розмові їх цікавлять внутрішні переживання.

    Тип С (слуховий аналізатор): переважно вживаються такі звороти, як «не розумію, що ти мені говориш», «це звістка для мене погана», «не виношу таких голосних мелодій» — це характерні вислови для людей такого типу. Велике значення для людей цього типу сприйняття має все акустичне: звуки, слова , музика, шумові ефекти.

ІХ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  № 4 ( 8 балів)

Мета: дослідити роль відчуття та сприймання у пізнавальній діяльності людини, встановити відмінності  відчуттів від сприймання при тактильному розпізнаванні предметів, дослідити роль аперцепції у пізнавальній діяльності людини.

Обладнання: набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (шпилька, ключ, пов'язка для очей, секундомір, ватка і т.п.),

Хід роботи

Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій дослідів і проводиться з одним досліджуваним.

Задача першої серії: встановити особливості тактильних відчуттів за їх словесними описами досліджуваного, викликаними предметами з набору під час їхнього почергового пред'явлення на нерухому долоню. У ході виконання першої серії дослідження досліджуваному зав'язують очі й дають наступну інструкцію.

Інструкція досліджуваному в першій серії: "Розгорніть руку долонею нагору. На долоні під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Не роблячи ніяких рухів рукою, дайте словесний звіт своїх відчуттів. Усе, що будете відчувати, говоріть вголос".

Експериментатор послідовно пред'являє предмети для тактильного розпізнавання їх досліджуваному. Час пред'явлення кожного з них - 10 секунд. Після чого предмет прибирається з руки, а в протоколі робиться запис словесного звіту досліджуваного.

Задача другої серії: встановити особливості тактильних відчуттів за словесними описами досліджуваного, коли предмети по черзі розміщують на його долоні, дозволяється їх обмацувати цією ж рукою.

Друга серія досліджень проводиться через дві-чотири хвилини після першої. В другій серії так само, як і в першій, досліджуваному зав'язують очі і перед пред'явленням предметів дають інструкцію.

Інструкція досліджуваному в другій серії: "Розгорніть руку долонею нагору. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам дозволяється обмацувати предмети. Дайте словесний звіт тих відчуттів, що Ви будете відчувати при цих впливах і рухах долоні".

В другій серії експериментатор послідовно пред'являє ті ж предмети з набору, зберігаючи тривалість тактильного розпізнавання 10 секунд і записуючи словесний звіт досліджуваного до протоколу.

Протокол дослідження двох серій дослідів може бути представлений на одному загальному бланку.

По закінченню двох серій дослідження досліджуваний дає самозвіт про те, яким чином він орієнтувався у впливах на долоню, що відбувались, коли легше було розпізнавати предмети, а коли складніше.

Досліджуваний (П.І.Б.)

Експериментатор (П.І.Б.)

Дата

№ предметів

Предмет

Словесний звіт

у першій серії

у другій серії

Примітки

1.

Ключ

2.

Вата

3.

……

4.

……

Обробка і аналіз результатів

Мета обробки результатів - встановити властивості предметів, що були адекватно розпізнані. Кількість названих відчуттів у першій і другій серіях буде вважатися показником розпізнавання "П1" і "П2".

Проводячи аналіз результатів, варто порівняти величини показників тактильного розпізнавання в першій і другій серіях і звернути увагу на те, що розпізнавання впливів, що йдуть від предметів, якісно розрізняється. Як правило, у першій серії досліджувані дають звіт про окремі властивості предмета, а потім намагаються його встановити, даючи назву. В другій серії, де є присутнім завдяки обмацуванню тактильне сприймання, досліджувані звичайно спочатку визначають предмет, називають його (наприклад: "шпилька"), а потім дають словесний звіт про його властивості. Після завершення досліду студенти  мають зробити висновки, що ізольовані відчуття,  не дають можливості визначити предмет , тобто процес сприймання відсутній .  Предмет сприймається лише в тому випадку , коли функціонує система аналізаторів : шкірно – механічний , температурний , м'язово – руховий .

Звіт за результатами роботи оформлюється письмово(6 балів).

Тема 4. Пам'ять.

МЕТА: з'ясувати основні закономірності процесів запам'ятовування , збереження та відтворення, усвідомити  чинники , що сприяють ефективності цих процесів, визначити особливості пам’яті як умови ефективної діяльності особистості , засвоїти поняття про пам'ять, її види , процеси , фізіологічні механізми, вікові та індивідуальні особливості.

                      Питання для підготовки: 

  1.  Загальне уявлення про пам'ять та  її місце в системі психічних явищ.                                      
  2.  Теорії пам’яті в психології.
  3.  Види пам’яті.  Характеристика процесів пам’яті.
  4.  Основні факти та закономірності психології пам’яті. Ефект Зейгарник. Крива забування Еббінгауза. Ремінісценція.

5.Основні принципи організації пам’яті людини: проблеми та підходи.

6.Розвиток пам'яті в онтогенезі. Мнемотехніка.

7.Методики дослідження пам’яті людини.

Література :

Анафонов. А.Подходы к изучению памяти: историко-психологический анализ // Журнал прикладной психологии. – 2006. - №6. – С.26-79

Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. – М: МГУ, 1982.

Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986. – С.161-174

Ляудис В.А. Память в процессе развития М:МГУ 1976 .– С.155-246

Лурия А. Р. Внимание и память. – М.: МГУ, 1975.–С. 87-139

Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С.247-283

Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.–С .211-260

Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.–С. 291-321

Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.–С.219-237 Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.–С. 401-413

Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С.163-175

Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.С. 217-245

Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С .189-206

Розин В.Т.Что такое память? // Мир психологии. – 2001. - №1. – С.78-89.

Роговин М. С. Проблемы теории памяти. – М.: Высшая школа, 1977. –С.3-71

Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003. –С.256-294;

Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.– С .35-43 ,398-408

Смирнов А. А. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1987.Т .ІІ Психология запоминания.– С.6- 282

Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер. - М.: МГУ, 1979.

Методичні рекомендації до вивчення теми: 

Опрацьовуючи тему «Пам'ять», необхідно з'ясувати основні закономірності процесів запам'ятовування , збереження та відтворення, від знання яких залежить успішне оволодіння знаннями, уміннями та навичками. Особливо слід наголосити на усвідомленні чинників, що сприяють ефективності цих процесів.                                  Пам'ять — це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Вона являє собою низку складних процесів (запам'ятовування, збереження, відтворення, забування), активне оволодіння якими надає людині здатності засвоювати й використовувати потрібну інформацію.

Пам'ять – це фіксація , збереження і наступне відтворення людиною її досвіду. Це необхідна передумова оволодіння основами будь – якої професії , а також опанування надбаннями науки , культури , мистецтва . Отже , для кожної людини важливо мати досконалу пам'ять , а вчителю , крім того , - вміти так організувати навчально – виховну роботу на уроці , щоб сприяти міцному запам'ятовуванню навчального матеріалу учнями і розвиткові  їхньої  пам'яті .   

Для досягнення цього необхідно звернути увагу на ті закономірності , за якими протікають процеси  пам'яті : запам'ятовування , збереження  запам'ятованого , відтворення і забування .

Успішному запам'ятовуванню   сприяють такі фактори : настанова на запам'ятовування , яка включає в себе визначення кола об'єктів , які треба запам'ятати , і часу , протягом якого запам'ятоване потрібно зберігати у  пам'яті , діяльне оперування людини об'єктами запам'ятовування (переказування , складання речень задач , оповідань , проведення дослідів тощо ) ; наявність стійкої , концентрованої уваги та інтересу до матеріалу , який треба зафіксувати у

пам'яті ; сприятливий емоціональний стан суб'єкта , що запам'ятовує (сум , нудьга, байдужість погіршують запам'ятовування , а сильні переживання можуть викривити сприйняте або й викликати амнезію – забування ) .

На якість  запам'ятовування впливає і обсяг матеріалу : як дроблення на дуже малі одиниці , так і сприймання відразу дуже великої інформації не є раціональним . Але особливо важливою умовою якісного  запам'ятовування є аналіз і синтез запам'ятованого , співвідносення його з уже відомим , знаходження спільних і відмінних рис , самостійне узагальнення фактів і виведення закономірностей , наведення власних прикладів до правил і законів .

Залежно від того , бере чи не бере участь мислення у процесі запам'ятовування , останнє поділяють на смислове і механічне . Засвоюючи матеріал з теми «Пам'ять» , потрібно визначити роль і місце цих видів запам'ятовування , при опрацюванні інформації  різного плану : відомості , логічно пов'язані між собою , вимагають смислового опрацювання , а окремі замкнені інформаційні одиниці (історичні дати , географічні назви , імена видатних осіб і т. п. ) – механічного запам'ятовування .

Різниця між цими видами запам'ятовування закладена насамперед у їхніх механізмах . Якщо смислове  запам'ятовування  спирається на глибоке розуміння сприйнятого , на виділення в ньому головного і другорядного , загальних положень і конкретних деталей , то в основі механічного запам'ятовування лежить багаторазове повторення . Це зовсім не означає , що смислове запам'ятовування не передбачає повторення . Повторення є обов'язковим і у даному випадку для закріплення сприйнятого , але воно має підпорядкований характер . Первиним є смислова обробка матеріалу , вторинним – його повторення . А при механічному

запам'ятовуванні повторення є єдиним засобом фіксації у пам'яті потрібних відомостей . У випадках , коли провідним є механічне  запам'ятовування , корисно також відшукати зв'язки з уже відомим , знаходити залежності , робити зіставлення (дати народження і смерті М.Ю.Лермонтова 1814 -1841) .

Щоб успішно боротись із забуванням ,  потрібно знати , що окремі частини матеріалу негативно взаємодіють між собою . Відбувається так зване проактивне і ретроактивне гальмування : негативний вплив попередньої «порції» заученого на наступну і наступної на попередню . Через це середня частина засвоєних відомостей запам'ятовується гірше і забувається швидше , ніж початок і кінець . Особливо сильно гальмується та інформація , яка межує з подібною до неї (українська та російська літератури , фізика і математика ) , або є надзвичайно важкою для засвоєння (вивчення вірша і розв'язування складної задачи з математики  ) .

Причиною забування може бути і перевтома , яка викликає позамежне гальмування . Тому , заучуючи , треба робити періодично відпочінки на 10 – 15 хвилин .

Внаслідок перевтоми можливе явище ремінісценції – це віддалене в часі , іноді – значно , відтворення пам'яттю того , що мало місце раніше і , здавалося б , не запам'яталось .

Спираючись на загальні закономірності протікання процесів  пам'яті , при організації навчальної діяльності необхідно врахувати й індивідуальні відмінності власної пам'яті , а для вчителя – і пам'яті учнів .

Індивідуальні відмінності пам'яті виявляються у швидкості і точності запам'ятовування , тривалості збереження запам'ятованого і в обсязі пам'яті , тобто у кількості відомостей , які стали надбанням пам'яті . Особливо важливою рисою , що свідчить про продуктивність пам'яті особистості , є готовність до відтворення – здатність швидко відшукати у пам'яті потрібну інформацію . Виховання цієї риси сприяє по – перше , передбаченню , коли заучуваний матеріал буде потрібний , і по – друге , систематизації запам'ятованого , віднесенню його до певних груп , класів , категорій .

Індивідуальні відмінності пам'яті особистості виявляються і у тому , як , яким способом людина краще запам'ятовує – у типі пам'яті . Розрізняють зоровий , слуховий , руховий і мішаний типи пам'яті . Найбілш корисним з них є мішаний , бо сприймана людиною інформація про навколишнє настільки різноманітна , що зафіксувати її тільки зором або тільки слухом дуже важко . Звідси завдання – спираючись при заучуванні на сформований уже тип  пам'яті , сприяти вихованню і розвиткові різних способів запам'ятовування .

Для повного теоретичного і практичного оволодіння пам'яттю як психічним процесом необхідно ознайомитись з видами пам'яті .

Існує декілька критеріїв , за якими пам'ять поділяється на види . Це насамперед характер психічної активності , яка превалює в діяльності людини . Моторна активність передбачає наявність рухової пам'яті , активність почутів фіксується емоціональною пам'яттю , наслідки активного відображення картин природи і людського життя стають надбанням образної пам'яті , а думки , оформлені в «одяг слова» , зберігаються словесно – логічною пам'яттю .

Кожній людині притаманні всі названі види пам'яті , але специфіка діяльності того чи іншого індивіда робить один з видів пам'яті провідним : у художника – образну , у лектора – словесно – логічну , у актора – емоціональну , у спортсмена – рухову пам'ять . Та у процесі навчання важливо мобілізувати усі види пам'яті для більш повного , точного і міцного запам'ятовування  і збереження досвіду минулих поколінь .

Відповідно до того , наявна чи відсутня мета мнемічних процесів , тобто процесів пам'яті , розрізняють довільну і мимовільну пам'ять .

Третім критерієм поділу пам'яті на види є час , протягом якого одержана інформація зберігається пам'яттю . Сучасні психологи виділяють три види пам'яті щодо часу : сенсорну, довгочасну , короткочасну та  оперативну пам'ять .

Довгочасна пам'ять  не вимагає якогось додаткового роз'яснення . Це найбільш поширений засіб збереження інформації , і все , що говорилось про пам'ять , фактично стосується довгочасної пам'яті .

Інша справа з пам'ятью короткочасною . Вона є ніби відлунням тільки – но спийнятого . Ії образи на диво яскраві і близькі до орігіналу , але й найдзвичайно вразливі . При сильних сторонніх подразненнях вони швидко зникають , не залишаючи навіть сліду .

Якщо умови сприятливі , то образи короткочасної пам'яті закріплюються і стають надбанням довгочасної пам'яті . Таким чином , короткочасна пам'ять  - це своєрідний перепусник , через який проходить уся інформація , що міститься у довгочасній пам'яті .

Специфіка оперативної пам'яті полягає у тому , що вона обслуговує лише окремі дії , після виконання яких інформація , збережена чи відновлена оперативною пам'яттю , стає непотрібною і забувається . Так , при розрахунках , ми пам'ятаємо , лише результати обчислення , а проміжні числа забуваємо , новий для нас номер телефону тримаємо його , і т. п. Отже , оперативна  пам'ять , за твердженням окремих дослідників , має «діловий» характер . Оперативна пам'ять становить приблизно 7 2 одиниць, що безпосередньо сприймаються . Майбутньому вчителеві необхідно не тільки самому знати раціональні прийоми запам'ятовування , а й навчити своїх учнів ними користуватися .

Оскільки існують індивідуальні відмінності пам'яті педагог має враховуючи їх у навчальній роботі . Виявити ці індивідуальні особливості можна в ході спостереження за учнями .

В ході лабораторних занять та під час педагогічної практичної практики слід оволодіти деякими методами психологічного дослідження пам'яті .

Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань. Регулярна й напружена робота пам'яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам'яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам'ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам'ятовування. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню нам'яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Важливою умовою ефективного запам'ятовування є дотримання певних правил. Запам'ятовувати треба в доброму настрої й на "свіжу голову", коли ще не настала втома. Під час запам'ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам'ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали ("вузлики на пам'ять"). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв'язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам'ят

Головний сенс мнемотехнічних прийомів полягає в тому, що матеріал запам'ятовування глибше аналізується, структурується і більше усвідомлюється. Так, при запам'ятовуванні історичних дат можна використати порівняння за схожістю і контрастом з відомими подіями, при запам'ятовуванні іноземних слів — з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо.

Чим більше людина знає, тим легше їй запам'ятати нове, пов'язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння понять та інших інформативних даних у процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам'ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим пов'язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам'ятати.

Пропонуємо вправи, що зміцнюють спостережливість і пам'ять:

  1.  Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, заплющивши
    очі, образно уявіть його собі в подробицях. Розплющіть очі, ще
    раз погляньте на нього і зазначте, які деталі були вами випущені.
  2.  Вивчений предмет спробуйте намалювати по пам'яті. Потім  явіть, що забули намалювати.
  3.  Опишіть із пам'яті риси добре знайомої людини; спостерігаю
    чи за цією людиною під час зустрічі, уточніть не помічені вами
    риси її обличчя.
  4.  Подивіться на 7-15 дрібних предметів, а потім з пам'яті
    опишіть їх.
  5.  Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім
    опишіть його якомога точніше.
  6.  Огляньте кімнату, запам'ятайте, що в ній знаходиться. Потім
    заплющіть очі й уявіть образ побаченого в подробицях.
  7.  Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини й спро
    буйте із заплющеними очима уявно знову почути. Потім по
    вторіть фразу вголос, а під час зустрічі з цією людиною по
    рівняйте "оригінал" з імітацією.

                         Питання для дискусії:

1.Чи  можна  стверджувати  , що при певному характері матеріалу механічне запам'ятовування буває доцільним .

2.Якими , на ваш погляд, є причини відсутності  у людини емоційної пам'яті (емоційної тупості)?

3. Чи  можна  стверджувати  , що пам'ять машини краще пам'яті людини?

4. Існує вислів «Пуста голова не мислить». Яке відношення він має до пам'яті людини?

5. Чи може  людина  з поганою пам'яттю досягти великих успіхів у  діяльності ?

Опрацюйте за підручником матеріал теми і виконайте такі завдання.

               Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді (2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Нижче описано дії людини, що характеризують різні процеси пам’яті. Визначте, який процес пам’яті (запам’ятання, збереження, відтворення, впізнавання) проявляється в описаних діях (2 бали).

А. Учневі поставили запитання: «У якому році було написано роман І.С.Тургенєва «Напередодні»? Учень, подумавши, почав відповідати: « З приводу роману «Напередодні» у свій час розгорілися гарячі суперечки в редакції журналу «Современник». Більше того, стаття Добролюбова «Коли ж надійде справжній день?» саме й послужила приводом до розколу в редакції «Современника». Коли ж це було? Це був рік великого політичного напруження, коли точилась дуже гостра літературна боротьба, рік напередодні селянської реформи 1861 року. Отже, роман «Напередодні» було надруковано в 1860 році»

Б. Відомий мне моніст Ш. відзначався винятковою пам’яттю. Одного разу йому було дано штучну без будь-якого значення складну математичну формулу. Ш. уважно подивився на таблицю з формулою, кілька разів піднімає її до очей, опускає її і йде з заплющеними очима, потім повертає таблицю, робить паузу, внутрішньо «переглядаючи» запам’ятоване.

В. На екзамені з математики учень К. тривалий час ніяк не міг відтворити необхідну формулу. Варто було вчителеві показати йому тільки частину формули, як він безпомилково визначив: «Це формула бінома Ньютона».

2)Який вид запам’ятовування проявляється в описаних експериментах? У якому випадку випробувані повинні були краще запам’ятати числа і чому? (2 бали).

Групі учнів IV класу запропонували розв’язати п’ять простих арифметичних задач. У другому експерименті ті самі випробувані повинні були самі придумати п’ять аналогічних задач. Після цього учнів несподівано попросили відтворити числа з умов усіх десяти задач.

3)Нижче описано дії людини, що характеризують різні процеси пам’яті. Визначте, який процес пам’яті (запам’ятання, збереження, відтворення, впізнавання) проявляється в описаних діях (1бал)

      А. Інколи на пожвавленій вулиці можна спостерігати таку сцену: один перехожий, уважно глянувши на іншого, радісно кидається йому на зустріч.

- Ви?! Це ви?!

- Вибачте, мені здається, що я вас не знаю. А де ми з вами зустрічались?

- А пам’ятаєте, в такому-то році, в такому-то місці?

- А! Так ви…

Б. Учень викладає матеріал з історії, заданий тиждень тому, і відтворює 70% змісту підручника. Той самий матеріал через місяць він відтворює лише на 45%.

4)Якою закономірністю запам’ятовування можна пояснити такі факти? (1бал)

А. В Х класі почали вивчати новий предмет – астрономію. Через кілька днів до вчителя підійшли троє учнів і почали скаржитися, що в них погана пам'ять, вони погано запам’ятовують матеріал з підручника. Учитель запитав: «До речі, хто в позаминулому році грав у «Зеніті» замість Садиріна?» Діти назвали прізвище футболіста. Потім вони перелічили безліч прізвищ гравців різних вітчизняних і зарубіжних команд.

Б. Учениця Л., що погано знала літературу і плутала героїв класичних романів, легко перелічує імена кінозірок і може охарактеризувати образи, які вони створили на екрані.

5)На підставі опису зазначте, який вид пам’яті (тривала, короткочасна, оперативна) переважно проявляється в діях оператора в кожен момент. (2 бали).

У поле зору оператора сортувальної станції листів надходять конверти з написаними на них адресами. Оператор повинен відправити кожен лист у відповідний ящик, з якого пачки листів надсилаються за адресами. У цей ящик листи подають за допомогою спеціальних пристроїв сортувальної машини. Оператор, зчитуючи адрес з конверта, натискує на певні кнопки, чи, як висловлюються професіонали, здійснює кодування: кожному великому місту, області, автономній республіці відповідає свій код – набір з кількох цифр.

6)Який спільний психологічний механізм пам’яті лежить в основі описаних фактів?(1 бал)

А. У відомому оповіданні А.П.Чехова «Коняче прізвище» говориться про те, що зникле з пам’яті прізвище Овсов спливло знову, як тільки лікар нагадав за продаж вівса.

Б. Дівчинка Маша, персонаж оповідання А.П.Чехова «Хлопчики», позираючи на Чечевицина, задумувалася і говорила, зітхаючи: «Коли піст, няня каже, треба їсти горох і чечевицю». Або пригадувала при цьому: «А в нас чечевицю вчора готували».

7)Яке загальне явище пам’яті виявляється в таких прикладах? Від якої умови воно залежить в кожному описаному випадку? (2 бали).

А. Учень багато разів підряд повторював вірш, який він мав вивчити на свято, і ніяк не міг прочитати його без помилок. Вирішивши, що з цим завданням йому не впоратися, він ліг спати. Вранці, згадавши про виступ, він спробував відтворити вірш і повторив його без помилок з першого разу.

Б. Коли дошкільникам читають страшну казку і просять тут же переказати її, діти неспроможні точно відтворити всі події, про які щойно почули. Проте через деякий час вони можуть майже дослівно переказати цю казку.

  1.  Одна група учнів 4 класу заучувала вірш, безперервно повторюючи його до повного дослівного відтворення. Друга група учнів заучувала цей самий вірш, розподіливши повторення на декілька днів: щодня вірш прочитували двічі до повного заучування. 

Якій групі школярів потрібна була менша кількість повторень для безпомилкового відтворення всього вірша? Як називається ця закономірність повторень? (2 бали).

9)Який випробуваний запам’ятає дати на триваліший строк? Чому? (2 бали).

Заучуючи текст, випробувані повинні були запам’ятати три дати, що закінчувалися числами 57, 37, 17. Один випробуваний кілька разів підряд повторив про себе ці дати, намагаючись якомога краще запам’ятати їх. Другий випробуваний 57 пов’язав з віком батька, 37 – з роком смерті О.С. Пушкіна (1837), а 17 – з роком Великої Жовтневої Революції (1917).

10)Визначте, до якої групи випробуваних належать числові дані експериментів, що характеризують повніше й міцніше запам’ятовування(2 бали).

Одній групі учнів пропонували запам’ятати зміст тексту шляхом чотириразового читання підряд, другий – дворазовим читанням і дворазовим відтворенням. Виявилося, що повнота і сталість запам’ятовування в цих групах неоднакові. Через годину після заучування в одній групі матеріал пам’ятали на 75, в другій – на 52%, через десять днів – відповідно на 72 і 25%.

ІV.Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми(10-12 понять)(3 бали). 

V.Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Розвиток пам'яті в онтогенезі»,  «Індивідуальні  особливості   пам'яті», «Основні  закономірності  психології  пам’яті» , «Способи керівництва пам'яттю», «Методики дослідження пам’яті людини» (3 бали).

VІ. Визначте умови успішного запам'ятовування великої кількості інформації ( наприклад, перед екзаменом) . Вкажіть на чинники , які сприяють довшому збереженню  запам'ятованого (3 бали). .

VІІ. Законспектуйте статтю: 1) Заика Е. Память: ее развитие и совершенствование // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. - №8. – С.39-45;  2) Вочков И. Память // Школьный психолог. – 2002. – №4. – С.4-5. На їх основі напишіть доповідь на батьківські збори з порадами батькам щодо розвитку пам’яті дитини(5 балів).

VІІІ. Співвіднесіть поняття та їх визначення(3 бали). 

Образна пам'ять — збереження і відтворення образів раніше сприйнятих предметів та явищ дійсності. Образна пам'ять буває слуховою, зоровою, дотиковою, нюховою та смаковою.

Запам'ятовування — процес пам'яті, спрямований на закріплення  образів  сприйняття,  уявлень,  думок,  дій,  переживань

через встановлення зв'язків нової інформації з набутим раніше досвідом.

Довільна пам'ять — вид пам'яті, пов'язаний з наявністю спеціальної мети запам'ятати, із застосуванням відповідних прийомів, способів та певних вольових зусиль.

Відтворення — процес відновлення збереженого матеріалу в пам'яті для використання в діяльності та спілкуванні; полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку тимчасових нервових зв'язків.

Рухова пам'ять (кінестетична) — запам'ятовування і відтворення рухів та їх систем, що лежать в основі вироблення і закріплення рухових навичок та звичок.

    Пригадування — довільне відтворення, що вимагає напруження розумових зусиль, подолання труднощів.

ІХ. Законспектуйте відривок з хрестоматії: А. Р. Лурия «Маленькая книжка о большой памяти» // Хрестоматия по общей психологи / Под ред.. А. В. Петровского. – М., 1977. – С.

Х. Законспектуйте статтю : Кисель С.Пам'ять у структурі особистості // Педагогіка і психологія. – 2002. - №1-2. – С.20-25(3 бали)

Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

 II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1) На підставі описаних дослідів визначте, яка група випробуваних краще запам’ятає речення. Чому? (3 бали)  .

Одній групі випробуваних давали шість речень, у п’яти з них було допущено граматичні помилки. Випробувані повинні були прочитати речення і виправити помилки. Друга група випробуваних так само одержувала шість речень, в яких було допущено не граматичні, а смислові помилки. Випробувані після прочитання кожної фрази повинні були вказати помилку. По закінченні роботи обом групам випробуваних несподівано пропонувалося відтворити речення.

2)У якому випадку запам’ятовування було найефективнішим, в якому – найменш ефективним?Якою закономірністю це пояснюється?Відповідь обґрунтуйте. (3 бали)  .

Досліджували процес запам’ятовування в учнів Х класу. В одному випадку текст просто читали три рази підряд; в другому – випробувані ознайомлювалися з планом, відповідно до якого було складено текст, і читали текст один раз; у третьому випадку треба було після одноразового читання скласти план до тексту. У всіх випадках перед учнями не ставили завдання запам’ятати текст. Виявилося, що в кожному випадку ефективність запам’ятовування була різною.

3)У якому випадку запам'ятання було найбільш ефективним, у якому найменш ефективним? Якою закономірністю це пояснюється? (3 бали)  .

Досліджувався процес запам'ятання в учнів X класу .

В одному випадку текст просто читався три рази підряд; у другому — учні знайомилися з планом, відповідно до якого було складено текст, і читали текст один  раз; у третьому випадку треба було після одноразового читання тексту скласти до нього план. У всіх випадках перед учнями не ставилося завдання запам'ятати текст. Виявилося, що в кожному випадку ефективність запам'ятання була різною.

4)У якому випадку учні 1-го класу краще запам’ятають 10 картинок: якщо їм дати спеціальне завдання запам’ятати картинки або коли спеціального завдання не давати, але запропонувати розкласифікувати ці картинки за певним принципом? Чому? Якими закономірностями пам’яті це пояснюється? (3 бали). 

5) За віруванням одного з мексиканських племен, успішному збиранню кактуса, що має наркотичний ефект, перешкоджав "гріх" дружин збирачів. Тому через чотири дні після того, як чоловіки вирушили в похід, жінки збираються і сповідуються перед "великим батьком" — вогнем. Для цього кожна кидає в багаття мотузок, на якому вузлами позначає своїх коханців.

 Яку роль відіграють ці вузли? Як вони відбивають природу людської пам'яті? (3 бали). 

6) Опитування дорослих про перші спогади дитинства показали, що найчастіше вони пригадують сильні переляки і страхи, смерть близьких, покарання й образи, нещасні випадки, розлуку тощо. Коли ж згадують події недавнього минулого, то серед них значно більше приємних. Цікаво, що коли досліджуваних  просять відтворити слова, які викликають у них позитивні і негативні емоції, то перші запам 'ятовуються краще.

Як можна це пояснити ? Що ж запам 'ятовується краще: приємне
чи неприємне? (4 бали). 

7) Батьки, які мають дітей — дошкільника і молодшого школяра, — нерідко помічають, що старша дитина, заучуючи вірш,
запам 'ятовує його гірше, ніж менша. Остання ж, тільки слухаючи, та й то начебто між іншим, через деякий час відтворює вірш,
інколи навіть не розуміючи значень окремих слів.

Як пояснити це явище? Чим відрізняється процес запам'ятовування у старшої і меншої дитини? (4 бали). 

8) Батько, вдягаючи чотирирічну доньку, помилково назвав гольфи колготами. Дівчинка на це зауважила: "Тату, чому ти
забуваєш? Це ж дуже просто: гольфи — значить голі коліна".

Чому дівчинка запропонувала такий прийом запам 'ятовування ? На якому механізмі пам 'яті він ґрунтується? (3 бали). 

9) У телесеріалі "Сімнадцять миттєвостей весни" за сценарієм Ю. Семенова є епізод розмови Штірліца (радянського розвідника Ісаєва) з гестапівцем, яку він завів, щоб дізнатися про долю своєї радистки Каті. Після завершення розмови він раптом попросив у гестапівця пігулки від головного болю. Авторський текст пояснює, що розвідник зробив це навмисне, бо знав: кінець розмови запам'ятовується краще, ніж його середина. Якби шеф гестапо Мюллер поцікавився причиною появи Штірліца в кабінеті свого співробітника, той напевно згадав би саме про ліки.

Яку психологічну закономірність ураховував розвідник ? Який механізм її дії?  (3 бали). 

VІ. Співвіднесіть поняття та їх визначення(4 бали). 

Ейдетична пам'ять — дуже чітко виражена образна пам'ять, пов'язана з наявністю яскравих, чітких, живих, наочних уявлень (картинок).

    Емоційна пам'ять — пам'ять людини на пережиті нею в минулому почуття, пов'язані з пережитими подіями.

         Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні і відтворенні думок (понять, суджень, умовиводів).

         Мимовільна пам'ять — вид пам'яті, при якому не ставиться спеціальна мета запам'ятати і пригадати той чи інший матеріал, і він запам'ятовується пасивно, ніби сам по собі, без застосування спеціальних прийомів, без вольових зусиль.

   

Збереження — процес утримання в пам'яті людини інформації, одержаної у ході набуття нею досвіду.     

Забування — процес пам'яті, протилежний збереженню, і виявляється він у тому, що актуалізація забутих образів чи думок утруднюється або стає взагалі неможливою.

Згадування — відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту й завдань діяльності без повторного сприймання об'єктів.

  Ремінісценція — відкладене відтворення, яке є повнішим порівняно з відтворенням безпосередньо після запам'ятовування.

ІІІ. Напишіть анотацію(відгук) на монографію: Роговин М. С. Проблемы теории памяти. – М.: Высшая школа [  ]  або : Ляудис В.А. Память в процессе развития М:МГУ 1976 [  ] ( 5  балів).

ІV. Користуючись навчальними посібниками напишіть невеликий реферат за темою: "Умови ефективного запам'ятовування ", «Особистісні прояви пам'яті», «Найважливіші теорії пам'яті в психологічній науці» (5 балів).

 

V. Здійсніть систематизацію   та   опис    методик    вивчення    видів   та   процесів пам'яті . Використайте зміст підручників [6-12,15-16 ] та сучасних досліджень(5 балів).

                    Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

 I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

 II.

ІІІ.  Складіть  методичні  рекомендації  вчителям   щодо розвитку ,   тренування пам’яті учнів на уроці та організації процесів запам’ятовування.

учнів  на  уроці  та врахування  індивідуальних  властивостей їх уваги  в  навчальному  процесі ( на прикладі вашої спеціальності) (6 балів) .  

 ІV.Складіть   порівняльно-аналітичний огляд   змісту теми «Пам'ять»,  викладеного у  підручниках з психології (не менше 3-х підручників) . Визначте ,які переваги має кожен з них. Здійсніть інтеграцію змісту теми  у вигляді лекції( 10 балів).  

V. Складіть зміст  спецкурсу   «Психологія пам'яті »(10 балів)

VІ . Законспектуйте основні положення статей:1) Анафонов. А.Подходы к изучению памяти: историко-психологический анализ // Журнал прикладной психологии. – 2006. - №6. – С.26-79; 2) Розин В.Т. Что такое память? // Мир психологии. – 2001. - №1. – С.78-89. Порівняйте їх зміст із змістом теми «Пам'ять» у пудручниках (1-2) з загальної психології [6-12,15-16]. Знайдіть  нові аспекти вивчення цього пізнавального процесу (10 балів).

VІІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  «Дослідження обсягу логічної та механічної пам'яті»

Мета завдання: дослідити обсяг логічної і механічної пам'яті методом запам'ятовування двох рядів слів. Порівняти особливості вивчення обсягу  пам'яті при механічному та логічному запам'ятовуванні вербального матеріалу 2-3 піддослідних.

Необхідний матеріал: два ряди слів. У першому ряді між словами існують смислові зв'язки, у другому ряді вони відсутні.

    Перший ряд                                                                        Другий ряд

    лялька — грати                                                       гребінь — земля

    курка — яйце                                                          жук — крісло

    ножиці — різати                                                     компас — клей

    кінь — сани                                                             дзвіночок — стріла

    книга — вчитель                                                    лійка —  трамвай                                                            

    метелик — муха                                                     синиця — сестра

    щітка — зуби                                                          мухомор — диван  

    барабан — музикант                                              гребінець — вітер

    сніг — зима                                                             графин — брати                                                                        

    півень — кричати                                                   черевики — самовар

    чорнило — зошит                                                   сірник — вівця

    корова — молоко                                                    терка — море

    паровоз — їхати                                                      капелюх — бджола

    груша — компот                                                     риба — пожежа

    лампа — вечір                                                         пилка — яєчня

    Хід виконання завдання. Експериментатор читає досліджуваному пари слів першого ряду (інтервал між парою — 5 секунд). Після 10-секундної перерви експериментатор читає ліві слова цього ж ряду (з інтервалом в 10 секунд), а досліджуваний записує слова правої частини ряду, які він запам'ятав.

    Аналогічна робота проводиться зі словами другого ряду.

    Обробка даних виконаного завдання. Результати досліду записуються в таблицю:

Обсяг логічної пам'яті

Обсяг механічної пам'яті

Кількість

слів першого ряду (а1)

Кількість слів, що

запам'яталися (b1)

Коефіцієнт логічної пам'яті

(c1=b1:a1)

Кількість

слів

другого

ряду (а2)

Кількість слів, що

запам'яталися (b2)

Коефіцієнт механічної

пам'яті

(с2 = b2: а2)

 

Порівняти дані піддослідних,зробити висновок. За результатами проведеного дослідження оформити звіт (8 балів)

    

VІІІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2   «Мимовільне запам'ятовування»

    Мета завдання: вивчення мимовільного запам'ятовування слів, що мають емоційне забарвлення, і нейтральних слів.

    Необхідний матеріал: ряд слів: морок, мелодія, модний, смуток, страх, творчість, ритм, тривога, гнів, захват, крик, гра, біль, заздрість, тьмяний, фасон, замок, вовна, ґудзик, зачіска, площина, скло, пальто, береза, берег, пісок, шарф, пляма.

    Хід виконання завдання. Досліджуваний ділить чистий лист паперу на 2 частини по вертикалі. Потім він прослуховує слова і записує їх у такий спосіб: ліворуч пише слова, що, на його думку, мають емоційне забарвлення, праворуч — нейтральні слова. Використаний лист паперу відкладається.

    Після цього на чистому листі, розділивши його на 2 частини, досліджуваний відтворює слова, дотримуючись своєї думки про поділ слів на емоційні і неемоційні.

    Опрацювання даних виконаного завдання. Підраховується записана кількість слів на першому і другому аркушах (емоційні і неемоційні слова підраховуються окремо). Потім складається співвідношення (для кожної групи слів окремо) між кількістю правильно відтворених слів і загальною кількістю слів кожної групи. Звичайно дріб для емоційних слів повинен бути більшим, ніж для нейтральних. За результатами проведеного дослідження оформити звіт (6 балів)

ІХ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  № 3 «Визначення домінуючого типу пам'яті»

   Мета завдання: виявлення домінуючого типу пам'яті методом відтворення слів, сприйнятих різними аналізаторами.

    Необхідний матеріал: чотири ряди слів, записаних на окремих картках.

    1 (для запам'ятовування на слух) — дирижабль, лампа, яблуко, олівець, гроза, качка, обруч, млин, папуга, листок;

    2  (для запам'ятовування при зоровому сприйнятті) — літак, чайник, метелик, ноги, хомут, колода, свічка, тачка, журнал, малина;

    3   (для запам'ятовування при моторно-слуховому сприйнятті) — пароплав, собака, парта, чоботи, сковорідка, калач, гай, гриб, жарт, комір;

    4  (для запам'ятовування при комбінованому сприйнятті) — вовк, діжка, ковзани, самовар, пилка, весло, загадка, каптан, прогулянка, книга.

                                   Хід виконання завдання

    I етап. Експериментатор зачитує досліджуваному вголос перший ряд слів (інтервал між словами — 5 секунд). Досліджуваний записує слова, які запам'ятав. Перерва між І і II етапом — 10 хвилин.

    II етап. Експериментатор показує досліджуваному слова другого ряду, які він повинен записати по пам'яті. Перерва між II і III етапом — 10 хвилин.

    III етап. Експериментатор читає вголос слова третього ряду, а досліджуваний пошепки повторює кожне з них і «малює» у повітрі, після чого записує їх на листку. Перерва між III і IV етапом — 10 хвилин.

    IV етап. Експериментатор показує досліджуваному слова четвертого ряду і читає їх уголос. Досліджуваний повторює кожне слово пошепки, «малюючи» в повітрі, а потім записує на листку запам'ятовані слова.

    Опрацювання даних виконаного завдання. Після проведення дослідження заповнюється таблиця:

Тип пам'яті

Кількість слів у ряду (а)

Кількість утриманих у пам'яті слів (b)

Коефіцієнт пам'яті

(с = b:а)

Слухова

Зорова

Моторна-слухова

Комбінована

Порівняти дані піддослідних,зробити висновок. За результатами проведеного дослідження оформити звіт (10 балів)

                              

Тема 4. Мислення

МЕТА:  засвоїти основні поняття,  види   та   закономірності    мисленнєвого процесу , розглянути форми та операції мислення , роль мислення  в пізнавальній  діяльності.  

                                 Питання для підготовки:

1.Мислення як вища форма пізнавальної діяльності.

2.Види мислення та їх характеристика.

3.Класифікація  форм та операцій мислення.

4.Основні теорії мислення.

5.Логічні форми мислення та розв'язування  задач.

6.Особливості творчого мислення.

7.Удосконалення та розвиток мислення. Індивідуальні властивості мислення.

8.Методи дослідження мислення.

                                              Література : 

1.  Зинченко В. Наука о мышлении // Психологическая наука и образование. – 2002. - №3. – С.5-24.

2.Ительсон Л. Б. Лекции по общей психологии: Учебное пособие. – Мн.: Харвест. – 2000.С. 454-485, 542-861

3.Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости.–М.:Педагогика,1981.

4.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.С. 298-331

5.Мышление:процесс, деятельность ,общение/Отв.ред.А.В.Брушлинский.–М.:Наука,1882.–С.5-80.

6.М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – Київ.: Вища школа, 2000.С.

7.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.С. 273-311

8.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. 322-347

9.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981. 238-258;

10.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.С…

11.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: 12.Просвещение, 1990. 175-188

13.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999. С. 270--315 14.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. С.

15.Райков  …Мышление как процесс сознания // Мир психологии. – 2003. - №2. – С.110-114.

16.Розин В.Т. Мышление / методологический и психологический дискурсы // Мир психологии. – 2001. - №1. – С.121-128.

17.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003. . 309-380

18.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.С. 43-57

19.Тихомиров О. К. Психология мышления. – М., 1984. С. 8-241

20.Хелен Гейвин Когнитивная психология. – СПб.: Питер, 2003.С. 135-152, 215-236

21.Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер. - М.: МГУ, 1981.– С.218-327

Методичні рекомендації до вивчення теми: 

Приступаючи до вивчення даної теми, слід перш за все усвідомити відмінність мислення від відчуття та сприймання як форм чуттєвого пізнання дійсності.

Мислення, як і чуттєві форми, є процесом відображення об’єктивної дійсності. Однак особливістю мислення є те, що це процес опосередкованого пізнання. Те, що людина не може пізнати прямо, безпосередньо, вона пізнає опосередкованим шляхом: одні властивості через інші, невідоме на основі відомого. До опосередкованого пізнання людина вдається тоді, коли безпосереднє пізнання виявляється неможливим через недосконалість людських аналізаторів,або недоцільність, що зумовлюється складністю процесу пізнання. Опосередкований характер відображення  дійсності зумовлений використанням раніше здобутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо.

Другою особливістю мислення є його узагальнюючий характер. Саме через узагальнення ми пізнаємо внутрішню суть предметів і явищ, їх зміст.

Предмети і явища об’єктивної діяльності перебувають у складних зв’язках і взаємовідносинах. Відображення цих зв’язків і становить третю специфічну рису процесу мислення.  Отже,мислення – це опосередковане й узагальнене відображення в свідомості людини предметів і явищ об’єктивної діяльності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.  

Розумова діяльність людини, що спрямована на пізнання зако-
номірностей об'єктивного світу, має суспільну природу. Суспільно-
історична зумовленість мислення виявляється в тому, що в кожному
акті пізнання дійсності людина спирається на досвід, нагромаджений попередніми генераціями, оперує тими засобами пізнання, які були
створені ними. До таких засобів насамперед належать мова, як знаряддя вираження, узагальнення та збереження результатів пізнавальної діяльності людей, а також наука і суспільна практика.

        В залежності від того, яке місце в процесі мислення займає слово, образ та дія, яке існує співвідношення між ними, розрізняють такі в и д и  м и с л е н н я: наочно-дійове, наочно-образне та словесно-логічне (абстрактне).     Наочно-дієве мислення — мислення відбувається в ситуації сприймання конкретних об'єктів чи перетворення ситуації за допомогою рухового акту. Наочно-образне мислення — мислення, в змісті якого переважають образи та певною мірою узагальнені уявлення про об'єкти. Словесно-логічне мислення — мислення з опорою на поняття та  судження, що відбувається за допомогою логіки.

Інші засади класифікації  видів мислення представлено в табл.№1.

Види мислення, виділені на різних засадах

Засада класифікації

Види мислення

Форма

Наочно-дійове Наочно-образне Словесно-логічне

Характер задач, які розв'язуються

Теоретичне Практичне

Рівень узагальнення

Емпіричне Теоретичне

Ступінь розгорнутості

Дискурсивне Інтуїтивне

Адекватність відображення реальної дійсності

Реалістичне Аутичне

Ступінь новизни та оригінальності

Репродуктивне продуктивне (творче)

Вплив на емоційну сферу

Патогенне саногенне

Студенти повинні дати характеристику кожному з представлених у таблиці  видів мислення , що , зазвичай не викликає особливих ускладнень ( див.підручники [ 4,6,7,13 ]).

Види мислення слід розрізняти від форм мислення. Основними ф о р м а м и  словесно-логічного  м и с л е н н я  є: поняття, судження, умовивід. Поняття — одна з логічних форм мислення, що полягає у виділенні суттєвого, загального в предметах і явищах дійсності. Кожне поняття характеризується обсягом і змістом.

Обсяг поняття — це відображене в ньому коло об'єктів, а зміст поняття — це відображена в ньому сукупність істотних ознак об'єктів. Поняття з більшим обсягом називаються родовими ("меблі", "рослини") стосовно понять з меншим обсягом ознак ("стіл", "дерево"), які в цьому разі є видовими. Поняття поділяються на загальні та одиничні. Поняття, що відбивають істотні ознаки одиничних об'єктів, називаються одиничними ("країна", "місто", "письменник", "вчений"), а цілих класів предметів — загальними ("елемент", "зброя").Розрізняють поняття конкретні та абстрактні. У конкретних поняттях відбиваються певні предмети, явища та зв'язки між ними (наприклад, "меблі", "рослини", "тварини"). В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об'єктів ("вага", "мужність", "хоробрість", "добро", "зло" тощо).    

Судження — форма мислення, яка містить у собі ствердження або заперечення якого-небудь положення. Умовивід — одна з логічних форм мислення, що виводиться з декількох суджень, і характеризується здатністю до узагальнюючого висновку на основі правил логіки. Необхідно знати, що являє собою кожна з цих форм, уміти навести приклади. 

Основними поняттями, що проходять через усю психологію мислення, є поняття задачі та проблемної ситуації як вихідних моментів розумової діяльності. Там, де немає проблеми або задачі, там де немає і цілеспрямованого мислення.Проблемна ситуація – це психічний стан, який виникає у людини тоді, коли набуті нею знання не забезпечують виконання потрібної дії і необхідно робити нові умовиводи, відповідні до нових умов. Розв’язання проблемної ситуації на відміну розв’язання задачі має завжди узагальнений характер.

Чим більша відстань між відомим і не відомим, тим складнішою є проблемна ситуація. Це співвідношення є показником складності  проблемної ситуації.

Задача полягає у пошуку певних конкретних даних на основі засвоєння знань і відомостей. Компонентами задачі є дане і шукане.Завдання педагога – допомагати учням самостійно розв’язувати задачі. У зв’язку з цим студент – майбутній учитель – повинен знати, як відбувається п р о ц е с  р о з в я з а н н я  з а д а ч і.

Розв’язання задачі починається з чіткого усвідомлення питання задачі, того, що є шуканим. Друга ланка – аналіз даних задачі. Третьою – центральною ланкою у розв’язанні задачі є знаходження шляху, принципу або основного способу її розв’язання. Ідея його виникає у вигляді догадки, припущення або гіпотези. Четверта ланка – саме рішення задачі – знаходження шуканого, одержання відповіді на питання задачі.

Розв’язання задачі або проблемної ситуації відбувається за допомогою цілого ряду розумових, мислитель них та практичних дій. М и с л и т е л ь н і  д і ї – це дії з об’єктами,  відбитими в образах і поняттях про них.

Дослідження П.Я.Гальперіна та Н.Ф.Тализіної показали, що у процесі формування розумових дій можна виділити такі етапи: 1) Створення орієнтовної основи дії; 2) Матеріалізована дія (тобто дія з об’єктами); 3)Виконання дії в плані мовлення вголос; 4) Мислене виконання дії . Перехід матеріальних практичних дій в чисто розумові називається інтеріоризацією.

Кожна розумова дія поділяється на о п е р а ц і ї, за допомогою яких вона здійснюється. Основними розумовими операціями є : порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, конкретизація. Студент повинен уміти  давати їх визначення наводити приклади розумових операцій та показувати  їх використання у викладанні окремих дисциплін у школі[ 2, 4, 6-14,17,18 ].

Форми мислення, як і розумові операції, є спільним для всіх людей. Разом з тим у мисленні проявляються й і н д и в і д у а л ь н і  в л а с т и в о с т і: глибина, гнучкість, швидкість, послідовність, широта мислення, допитливість, доказовість, критичність, самостійність або інертність, ригідність, які обумовлюються навчанням і вихованням людини, практикою її розумової діяльності.

У радянській психології загальновизнаним є той факт, що навчання веде за собою розумовий розвиток. Психологи розробляють проблему критеріїв (показників) розумового розвитку та методику його діагностики. Ці методи пов’язані з оцінкою таких параметрів розумової діяльності школярів як: 1)Класифікація навчального матеріалу;2)Прийоми розумової діяльності та можливості їх переносу;3) Уміння самостійно здобувати знання; 4)«Економічність мислення» 4)Темп (швидкість) просування від часткового до загального; 6)Створення внутрішнього плану дії та ін.

                    Питання для дискусії:

  1.  У чому виявляється принципова відмінність мислення людини та "мислення машини"? Наведіть аргументи, які б переконливо доводили таку відмінність.
  2.  У чому полягають відмінності мислення людини від мислення тварини? Що не дозволяє мисленню тварини піднестися до рівня людського мислення? Наведіть приклади.

3.Чому думки однієї людини безпосередньо недоступні свідомості іншої?

4. Якщо думка – це відображення, образ, копія дійсності, то як є можливим передбачення майбутнього, постановка мети?

5.У чому відмінність понять від уявлень і як вони взаємопов’язані? Аргументуйте прикладами.

6.Визначте основні засоби активізації та розвитку мислення у процесі навчання.

7.Чи збігаються поняття  «мислення» і «інтелект»?

8. Чи існує ,на ваш погляд, небезпека того , що комп'ютери засвоють  функції мислення  , які притаманні лише людині?

Опрацюйте матеріал про психологію мислення за рекомендованими підручниками й посібниками і виконайте поставлені нижче завдання.

                

         Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Про які якості та властивості  мислення йдеться в наведеному описі: “Він мав грунтовні знання в царині як соціальних, так і природних наук, і вмів цими знаннями чудово користуватися. У досліджуваних якостях він прагнув віднайти їх сутність, з’ясувати основні причини, зв’язки. Відкриваючи будь-які шаблони в аналізі нових фактів, умів бачити їх з нового боку і не боявся критично оцінювати свої попередні погляди. Іноді він припускався помилок, але вмів усувати їх згодом”(1бал).

 2)Чи однакові за значенням і використанням перераховані нижче терміни? З обґрунтуванням відповіді - (2 бали).

Інтелект, мислення, розум, розсудок, менталітет, знання, мудрість, освіченість, інформація, інтелігентність, розуміння, поінформованість, ерудиція.

3)Виберіть із характерних особливостей процесів відображення те, що характеризує мислення людини (1бал).

     а). Відображення окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу;

б). відображення минулого досвіду у вигляді почуттів, думок та образів раніше сприйнятих предметів і явищ;

в). відображення предметів і явищ у сукупності їхніх властивостей та частин;

г). відображення загальних та істотних ознак, зв’язків і відносин предметів та явищ;

д). відображення під час безпосереднього впливу предметів і явищ на органи чуття;

е). відображення дійсності опосередкованим шляхом з обов’язковою участю мови.

4) Які характерні особливості мислення як одного з пізнавальних процесів проявляються в таких прикладах? (1бал).

А. Підійшовши до трамвайної зупинки не в години «пік» і помітивши на ній незвичайно багато людей, ви здогадуєтесь: давно не було трамвая.

Б. Прийшовши додому і помітивши, що синок-дошкільник незвично тихий і мовчазний, мати мимоволі думає: захворів чи нашкодив.

5)Деякі учні 5 класу на запитання, чи були рабовласниками фараон, візир, жрець, відповідали заперечливо. Один учень так обґрунтував свою відповідь: «Фараон – не рабовласник. Він посилав володіти рабами суддю, а сам їхав на війну. Візир – не рабовласник. Він передавав володіння рабами своєму помічникові – радникові. Жерці не були рабовласниками, бо вони тільки жили при храмі».

Якими недоліками в засвоєнні поняття «рабовласник» пояснюється помилка учнів? З обґрунтуванням відповіді- (2 бали).

6) Яка психологічна причина заважала учневі правильно розв’язувати таку елементарну задачу? (3 бали)

На уроці математики учням 5 класу було запропоновано задачу: «Для одержання замазки взяли вапно, борошно і лак у співвідношенні 3:3:2. Скільки треба взяти кожної речовини зокрема для одержання 4,2 кг замазки?»

Один учень розв’язував задачу так: подумки ділив круг на три частини і знаходив кожну частину: вапно 1/3 від 4,2, борошно ½ від 4,2, лак – ½ від 4,2. Розв’язання було неправильне. До цього в класі розв’язували задачі на частини і ціле.

7)Спостереження показують, що деякі учні молодших класів не відносять помідори до овочів, бо за зовнішнім виглядом вони не схожі на моркву та буряк. Слова “біг”, “ходьба” вони помилково відносять до дієслів,  а “мовчати” до іменників,  пояснюючи це тим, що слово не позначає ніякої дії.

Поясніть, чому з’являються подібні помилки. Яка мислительна операція недостатньо розвинута у цих учнів? (3 бали) 

8)  Виконайте  тестові завдання (3  бали)  :

1. У процесі мислення для нас важливе значення мають:

а) істотні зв’язки між предметами та явищами;

б) будь-які різноманітні зв’язки між предметами та явищами;

в) практичні зв’язки.

2. Проблемна ситуація – це :

а) ситуація, з якої немає виходу;

б) логічний прийом для розміщення матеріалу за певними властивостями;

в) ситуація, в якій є проблеми, що спонукають до інтелектуальної діяльності.

3. Інсайт – це

а) здатність засвоювати і використовувати знання;

б) можливість подивитись по-новому на стару проблему;

в) логічний висновок в процесі мислення від загального до часткового.

4. Порівняння – це :

а) розумова операція, яка полягає у визначенні подібності і відмінності між об’єктами;

б) форма мислення, яка відображає зв’язки між предметами та явищами, заперечення  чи ствердження чогось;

в)розумова операція яка дає змогу переходити від частин до цілого у процесі мислення;

5. Абстрагування – це :

а) поділ у думках складного об’єкта на  окремі частини;

б) миттєве усвідомлення розв’язання проблеми;

в) уявне відокремлення істотних властивостей предмета від несуттєвих ознак.

6. Алгоритм – це:

а) процес, під час якого людина продумує усі можливі варіанти розв’язання проблеми;

б) швидка та інтуїтивна чутливість розуму, що сприяє прийняттю рішення;

в) передбачення.

ІV. На основі узагальнення теоретичних даних скласти схеми опорних знань за питаннями(3 бали):

1)Схема рішення мислительних задач ( з прикладом)

2)Види мислення за різними критеріями та їх характеристика

V. Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми (види, форми , операції, індивідуальні властивості мислення ) (3 бали).

 VІ.  Співвіднесіть поняття, що означають індивідуальні властивості  мислення та їх характеристики (3 бали).

А.Самостійність мислення     

Б.Глибина мислення

В.Широта мислення   

Г.Гнучкість мислення     

Д.Критичність мислення

1. риса творчого продуктивного мислення, що сприяє виникненню оригінальних задумів.

2.найважливіша передумова ефективності творчої діяльності, вміння (за необхідності) змінити способи та прийоми вирішення проблеми.

3.виявляється в залученні до розв'язування задачі необхідних засобів і знань, що не даються безпосередньо в умовах задачі, а взяті з інших сфер знань, наук тощо.

4.властивість, що сприяє аналізові, порівнянню, знаходженню суттєвих зв'язків між предметами і явищами об'єктивної дійсності. У конкретно-психологічному плані вона означає здатність враховувати всі відомі й необхідні дані, запропоновані в умовах задачі, та встановлення зв'язків між ними. 

5. вміння людини  об'єктивно оцінювати свої та чужі думки; ретельно доводити і всебічно перевіряти всі висунуті положення та висновки; усвідомлено контролювати перебіг інтелектуальної діяльності.

VІІ. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Види мислення за різними критеріями , їх характеристика та взаємодія», «Мислення як діяльність»,  «Особливості творчого мислення та поняття «креативність» у психології», «Удосконалення та розвиток  культури мислення у дітей», «Врахування індивідуальних властивостей мислення в навчальному процессі», «Методи дослідження мислення» (3 бали).

VІІІ. Законспектуйте статтю: Арчестова О.Н. Психологические механизмы структурирующих влияний мотивации на мыслительную деятельность // Вест. Моск. Ун-та.– Сер. Психология. – 2006. - №3. – С.3-14. В чому виявляється особистісна зумовленість мислення ? ( 3 бали).

ІХ. Законспектуйте статтю: Давидов В. В. Виды обобщения в обучении // Хрестоматия по общей и возрастной психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов. /   / Под ред. А. В. Петровского, 1977. – С. 277-282 (3 бали).

 1)Із наведених слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова у тому ж відношенні, що і в наведеному прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії.(3 бали)

1. Приклад: сприйняття:константність

Мислення... (узагальнене відображення, критичність, інформація, психіка, поняття).

2. Приклад: відчуття :екстероцептивні відчуття

Мислення:   ...  (другорядне, ідеальне, опосередковане відображення, умовний рефлекс,наочно-дійове ).

3.  Приклад: уявлення: активне відображення

Мислення: ... (абстрактний образ, рефлекс, випереджувальне відображення).

2)Назвіть основні розумові операції (їх виділено шрифтом і пронумеровано), які проявляються в діяльності учня. З обґрунтуванням відповіді- (4 бали).

Школярам 6 класу було запропоновано розкласифікувати геометричні фігури, накреслені на картках. Серед цих фігур були знайомі (трикутники, квадрати, прямокутники, трапеції) і незнайомі (неправильні чотирикутники). Були й комбіновані фігури (4 бали)

Учень П. виконує завдання так. Бере в руки неправильний чотирикутник, схожий на трапецію, (1) розглядає його, вимірює його сторони та кути і, (2) поклавши його в групу незнайомих фігур, зазначає, що він дуже схожий на трапецію. Розглядаючи комбінації з квадрата й трикутника, П. розмірковує так: «Тут дві геометричні фігури: квадрат і трикутник. Цю картку можна покласти в групу квадратів і в групу трикутників. (3) Але ця картка відрізнятиметься від інших, там по одній геометричній фігурі, а тут дві, (4) краще я виділю окрему групу – це будуть складні фігури, складені з кількох». (5) Розглядаючи одну фігуру, учень перевіряє кути і сторони фігур транспортиром і зазначає, що тут трикутник і квадрат включено в трапецію. «До групи трапецій я не покладу, бо ця трапеція виняткова, в ній дві фігури». Він вміщує цю картку, як і ряд інших, до групи складних фігур.

 

3)Яка розумова операція недостатньо розвинута у школярів, внаслідок чого у них бувають помилки у розв’язанні задач?  З обґрунтуванням відповіді- (4 бали).

А. Дитину, що вступила до школи, питають: «Що таке птах?» Вона відповідає: «Він сіренький, маленький, має маленький носик і ротик».

Б. Дитині пропонують задачу: «У хлопчика було три цукерки, одну він загубив. Скільки цукерок у нього залишилось?» Не звертаючи уваги на запитання, учень говорить: «Треба шукати її і знайти».

В. Дитині допоміжної школи дають набір картинок і пропонують розкласти їх на групи за принципом «що до чого підходить». Дитина розкладає так: одяг кладе коло шафи, моряка – на корабель, метелика об’єднує з квітами і т.д.

4) Зазначте в наведених прикладах види мислення. Зазначте характерні особливості кожного виду. З обґрунтуванням відповіді- (5 балів).

А. Учень 8 класу так висловив своє розуміння вірша М.Ю. Лермонтова «Скеля»: «Хмаринка – це випадкова радість у людини. Вона зігріла людину, залишила добрий спогад і полетіла. І ця людина після такої радості ще гостріше відчуває свою самотність, усю безрадісність свого існування».

Б. Першокласникам давали одноколірні цеглинки і пропонували з частини цеглинок викласти дві стінки. Потім одна група першокласників повинна була викласти третю стінку (що сполучила б перші дві), дивлячись на раніше викладені стінки. Друга група, споруджуючи третю стінку, не мала можливості порівнювати свою роботу з двома першими стінками. У першій групі виявилося втроє більше учнів, які правильно розв’язали завдання, ніж у другій групі.

В. Учень 10 класу так визначає почуття честі: «Почуття честі – це почуття, яке змушує людину підтримувати в очах інших свій авторитет, престиж, репутацію чи авторитет, престиж і репутацію колективу, членом якого вони є. Це почуття зобов’язує у всіх вчинках іти за своїм світоглядом, переконаннями, не дозволяє підлабузнюватись, чинити безчесно, принижуватися, принижувати інших. Це почуття спонукає прагнути до чистоти своїх вчинків, своєї моралі.

Г. Учень розв’язує задачу: «Хлопчик говорить сестрі: «Якщо ти даси мені вісім горіхів, то у нас буде порівну». А вона йому відповідає: «А якщо ти даси мені вісім горіхів, у мене стане вдвоє більше». Скільки горіхів мав кожен?» Для того, щоб розв’язати цю задачу, він складає схему.

5) Хворі з ушкодженнями потилично-тім'яних відділів лівої півкулі головного мозку не можуть побудувати конструкцію з кубиків за зразком, хоча розуміють загальний принцип побудови і мають відповідний намір. По-іншому поводять себе хворі з пошкодженням лобових часток мозку. Їм неважко знайти потрібні просторові відношення, але вони не можуть спланувати сам процес побудови. Ці хворі не розмірковують над умовами задачі і не виявляють ставлення до власних помилок.

Як  ці  дані характеризують мислення? Соціальним чи природним  явищем воно є? (4 бали).

6) На початку 30-х років  жителям  віддалених районів Узбекистану, переважно неграмотним, пропонували зображення чотирьох предметів: молотка, сокири, пилки і поліна з проханням наділити серед них "зайвий". Найчастіше вони відповідали "всі потрібно". Навіть розповідь експериментатора про те, що один досліджуваний вважав зайвим поліно, коментувалася так: "Напевно, у нього багато дров". Лише люди грамотні могли впоратись із цим завданням.

Поясніть результати цього дослідження. Як вони характеризують мислення ? (4 бали).

ІІІ. Напишіть анотацію (відгук) монографію: Тихомиров О. К. Психология мышления. – М., 1984. –  С. 8-24  [19] . Складіть письмові запитання до тексту.

(5 балів).

ІV. Користуючись навчальними посібниками напишіть невеликий реферат за темою: «Засоби активізації та розвитку мислення у процесі навчання», «Концепція розвитку мислення Ж. П'яже», «Поняття інтелекту за Дж.Гілфордом. Тести інтелекту та коефіцієнт інтелекту», «Мовлення як генетична основа мислення» ,«Мислення і знаково-символічна природа вищих психічних функцій»,«Поняття штучного інтелекту: проблема створення і функціонування» ,«Закономірності розвитку процесів мислення» (5 балів).

V. Уважно прочитайте певний розділ шкільного підручника  (за  вашою спеціальністю) та визначте основні поняття, які повинні засвоїти учні при вивченні цього розділу. Намалюйте схему взаємозв’язків  цих понять. Подумайте, як ви будете визначати  ці  поняття з точки зору їх родо - видових відносин(5 балів).

VІ.  Перечитайте певний розділ шкільного підручника (за  вашою спеціальністю) та сформулюйте питання, які б спонукали учнів(5 балів):

  1.  Відтворити вивчений матеріал;
  2.  Узагальнити наведені факти;
  3.  Порівняти явища, які вивчаються;
  4.  Класифікувати явища або предмети;
  5.  Конкретизувати певне положення.

VII. Вказати, які з наведених питань започатковують собою проблемну ситуацію. Обгрунтуйте  відповідь , спираючись на  знання про проблемні ситуації. З обґрунтуванням відповіді - (5 балів).

1.З якими країнами межує на заході Україна?

2.Чому у річок, які течуть з півночі на південь, круті береги переважно праві, а в тих, що з півдня на північ – ліві?

3.Чому дорівнює сума кутів трикутника?

4.Чим відрізняється трапеція від паралелограма?

5.Чи зберігається дія закону Архімеда в умовах невагомості?

VІІІ.  Співвіднесіть поняття та їх визначення(4 бали).

    Синтез — мисленне поєднання окремих елементів, частин і ознак в одне ціле.

    Класифікація — розподіл об'єктів на підгрупи, класи і роди на основі знаходження у них істотних спільних ознак.

Мисленнєві дії (розумові операції) — дії з об'єктами, відображеними в уявленнях, образах, уяви та поняттях (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, систематизація, класифікація, узагальнення, конкретизація).     Аналіз — мисленне розчленування предмета чи явища на його складові частини, виділення в ньому окремих частин, ознак і властивостей.

Наочно-дієве мислення — мислення, яке відбувається в ситуації сприймання конкретних об'єктів чи перетворення ситуації за Допомогою рухового акту.

    Умовивід — одна з логічних форм мислення, що виводиться з декількох суджень, і характеризується здатністю до узагальнюючого висновку на основі правил логіки.

              Проблемна ситуація — конфлікт між обставинами й умовами, між знаннями та можливостями, якими володіє людина, і тими, яких прагне досягнути.

Інтуїція — знання, що виникає без усвідомлення шляхів і| умов його отримання (інсайт, осяяння).

ІХ.  Співвіднесіть поняття та їх визначення(4 бали).

 Порівняння — мислене встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами дійсності.

    Абстракція (операція абстрагування) — один із основних процесів мисленнєвої діяльності людини, який дозволяє мисленно вичленити і перетворити в самостійний об'єкт розгляду окремі властивості сторін чи станів предметів, не беручи до уваги неістотні і одиничні ознаки, що не є спільними для даної групи предметів.

    Узагальнення — об'єднання предметів у групи за подібними ознаками, які виділяються в процесі абстрагування.

    Поняття — одна з логічних форм мислення, що полягає у виділенні суттєвого, загального в предметах і явищах дійсності. Словесно-логічне мислення — мислення з опорою на поняття та судження, що відбувається за допомогою логіки.

    Наочно-образне мислення — мислення, в змісті якого переважають образи та певною мірою узагальнені уявлення про об'єкти.

Мислення — пізнавальний процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності у їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях у ході аналізу і синтезу, що виникає з чуттєвого пізнання на основі практичної діяльності.

    Логічне мислення — обґрунтоване, мотивоване, доказове, несуперечливе мислення, яке, виходячи з правильних вихідних позицій і суджень, з необхідністю веде до правильних, об'єктивних висновків.

         Судження — форма мислення, яка містить у собі ствердження або заперечення якого-небудь положення.

Х. На основи узагальнення теоретичних даних здійсніть системне вивчення теми, склавши  схеми опорних знань за питаннями :1) Види мислення за різними критеріями ; 2)Умови продуктивності розуму; 3) Схема рішення творчої задачі; 4)Схема етапів мислительної  дії( 6 балів).

                   Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо формування  мислитель них операцій   учнів на уроках з Вашої спеціальності. Визначте, які фактори впливають на  їх  формування ? (6 балів) .

ІІІ.  Доведіть  письмово ,  що  дана   тема  є  значущою   в   системі   психологічних  знань   майбутнього   педагога   вашого   фаху.  Наведіть  аргументи (6 балів).

ІV. На основі аналізу  бібліографічного каталогу вашої бібліотеки ( розділ «Пізнавальні процеси» , « Мислення ») складіть список  додаткової літератури за останні 5 років  по темі ( монографії,статті у журналах тощо).Проаналізуйте напрямки сучасних інтересів дослідників по темі «Мислення»  та практичне значення  досліджень (5 балів ).

V.Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо врахування індивідуальних властивостей  мислення учнів на уроках з Вашої спеціальності. Наведіть приклади (6 балів) .

VІ. 1) Ознайомтеся з особливостями креативного мислення ; 2) Законспектуйте статтю: Щебланова Е.Теория и тесты творческого мышления // Журнал практического психолога. – 2007. - №3. – С.149-167.  ; 3) Проведіть лабораторне  дослідження по визначенню рівня креативності  мислення 2-3 піддослідних. Запропонуйте їм  з шести сірників побудувати 4 рівносторонні (експериментатор підкреслює : рівносторонні !!!) трикутники. Фіксується кількість  спроб. На розв’язання дається 10-15 хвилин, після чого дається і «підказка» – «треба вийти за межі площини ».Студенти мають  зафіксувати такі результати: час в хвилинах, кількість спроб, розв’язано чи не розв’язано завдання. До зведеного протоколу вносять арифметичні дані кожного піддослідного . Індивідуальні результати порівнюють з груповими. Зробити висновки про індивідуальні особливості розв’язання  творчої наочно-дійової задачі. Звіт за результатами роботи оформлюється письмово(8 балів).

VІІ . 1)Ознайомтеся з особливостями взаємозв'язків  мислення з іншими пізнавальними процесами ( за підручниками) ; 2) Законспектуйте статтю: Бухалов А.В.Феномен структурирования  психоинформационного пространства : иерархия объемов человеческого внимания, памяти и мышления // Соционика, ментология и психология личности. –1999. - №2. – С.3-8. Іінтегруйте ці тексти в єдиний реферат(6 балів)

VІІІ . Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  «Мисленнєві операції» (8 балів).

 Мета: дослідити здатність до узагальнення й абстрагування, уміння виділяти суттєві ознаки  (вербальний варіант для дітей підліткового віку), провести роботу , порівняти та узагальнити результати 2-3 піддослідних.

    Матеріал та обладнання: аркуш для записів, ручка, секундомір.

    Інструкція досліджуваному: «У кожному рядку написано 5 слів, із яких 4 можна об'єднати в одну групу і дати їй назву. Одне слово до цієї групи не належить, його потрібно знайти і виключити».

                                                    Текст (для вербального варіанта):

1.  Стіл, стілець, кувати, підлога, шафа.

2.  Молоко, сало, вершки, сметана, сир.

3.  Черевики, чоботи, шнурки, валянки, капці.

4.  Солодкий, гарячий, кислий, гіркий, солоний.

5.  Молоток, кліщі, пилка, гвіздок, сокира.

6.  Береза, сосна, дерево, дуб, ялина.

7.  Літак, візок, людина, човен, велосипед.

8.  Василь, Федір, Іванов, Семен, Петро.

9.  Сантиметр, метр, кілометр, кілограм, міліметр.

10. Токар, учитель, лікар, книга, космонавт.

11.  Глибокий, високий, світлий, низький, мілкий.

12. Дім, мрія, машина, корова, дерево.

13. Швидко, незабаром, поступово, квапливо, поспіхом.

14.  Невдача, хвилювання, поразка, провал, крах.

15.  Ненавидіти, зневажати, розуміти, обурюватися, протистояти.

16.  Успіх, невдача, удача, виграш, спокій.

17.  Сміливий, хоробрий, рішучий, злий, відважний.

18.  Футбол, волейбол, хокей, плавання, баскетбол.

19.  Грабування, вбивство, землетрус, підпал, напад.

20.  Олівець, ручка, рейсфедер, фломастер, чорнила.

    Опрацювання результатів та їх аналіз

    Якщо досліджуваний справляється з першими трьома-чотирма завданнями і далі помиляється по мірі ускладнення, або він правильно вирішує завдання, але не може своє рішення пояснити, підібрати назву групі предметів, то можна зробити висновки про недостатній рівень розвитку його абстрактного мислення.

    Якщо досліджуваний пояснює причину поєднання предметів в одну групу не за їх родовими або категоріальними ознаками, а за ситуаційними категоріями, то це показник конкретного мислення, невміння будувати узагальнення за суттєвими ознаками предметів. В письмовому звіти дати аналіз мислення піддослідних.

ІХ . Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2 «Виділення суттєвих ознак» (8 балів).

    Мета: дослідження особливостей мислення по встановленню логічних зв’язків 

( диференціації суттєвих ознак предметів та явищ від другорядних). За  характером виділених 2-3 піддослідними ознак зробити висновок  про домінування  в  них  абстрактного чи конкретного типу мислення. В письмовому звіти дати аналіз особливостей  мислення піддослідних.

    Матеріали для обладнання: бланк з текстом, ручка, секундомір.

    Інструкція досліджуваному: «У кожному рядку тексту Ви бачите одне слово, яке стоїть перед дужками, а решта слів у дужках. Усі слова, що знаходяться в дужках, мають відношення до того, яке стоїть перед дужками. Потрібно вибрати лише два слова, які знаходяться в найсуттєвішому зв'язку зі словом перед дужками».

                                                                    Текст:

1.  Сад (рослини, садівник, собака, огорожа, земля).

2.  Річка (берег, риба, риболов, течія, вода).

3.  Місто (автомобіль, будинки, натовп, вулиця, велосипед).

4.  Сарай (сіновал, кінь, дах, худоба, стіни).

5.  Куб (кути, креслення, сторони, камінь, фігура).

6.  Ділення (клас, ділене, олівець, дільник, папір).

7.  Каблучка (діаметр, діамант, проба, округлість, золото).

8.  Читання (очі, книга, текст, окуляри, слово).

9.  Газета («Київські новини», подія, кросворд, папір, редактор).

10. Гра (карти, гравці, фішки, покарання, правила).

11.  Війна (літак, гармати, баталії, зброя, солдати).

12.  Книга (малюнки, розповіді, папір, заголовок, тексти).

13. Спів (дзвін, мистецтво, голос, аплодисменти, мелодія).

14.  Землетрус (пожежа, смерть, коливання ґрунту, шум, повінь).

15.  Бібліотека (столи, книги, читальний зал, гардероб, читачі).

16.  Ліс (ґрунт, гриби, полювання, дерева, вовк).

17.  Спорт (медаль, оркестр, змагання, перемога, стадіон).

18.  Лікарня (приміщення, уколи, лікар, градусник, хворі).

19.  Кохання (троянди, почуття, людина, побачення, весілля).

20. Патріотизм (місто, друзі, Батьківщина, сім'я, людина).

    Ключ до методики: 1. Рослини, земля. 2. Берег, течія, (вода);

3. Будинки, вулиця; 4. Дах, стіни. 5. Кути, сторони. 6. Дільник, ділене. 7. Діаметр, округлість. 8. Очі, текст. 9. Папір, редактор.10. Гравці, правила. 11. Баталії (зброя), солдати. 12. Папір, тексти. 13. Голос, мелодія. 14. Коливання ґрунту, шум. 15. Книги, читачі. 16. Ґрунт, дерева. 17. Змагання, перемога. 18. Лікар, хворі. 19. Почуття, людина. 20. Батьківщина, людина.

    Інтерпретація: наявність переважно помилкових суджень свідчить про домінування конкретно-ситуативного стилю мислення над абстрактно-логічним  та низький рівень розвитку логічного мислення. Досліджуваний звертає увагу насамперед  на зовнішню подібність і не може абстрагуватися від окремих ознак. Якщо ж досліджуваний дає спочатку помилкові відповіді, а потім їх виправляє, то це можна інтерпретувати як поспіх та імпульсивність. 

1-2 вірні відповіді –низька здатність виокремлення істотних ознак. 3-6 – середня здатність виокремлення істотних ознак. 7-9 –висока здатність виокремлення істотних ознак.

Оцінка в балах

9

8

7

6

5

4

3

2

1

Кількість правильних відповідей

20

19

18

17

16

15

14

13

12

           

Х. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  № «Дослідження процесу формування понять» (6 балів).

Мета: Виявити особливості формування понять

Матеріал: картки з словами:  береза, дерево, гора, сміливість, праця.

Хід роботи

Експериментатор називає досліджуваному слова. Досліджуваний повинен дати визначення поняттям і назвати їх характерні ознаки.

Обробка і аналіз результатів

Відповіді кожного досліджуваного заносяться в таблицю.

Поняття

Названі ознаки

Суттєві

Несуттєві

На підставі отриманих результатів робиться висновок про особливості визначення понять   досліджуваними. За  характером виділених 2-3 піддослідними ознак зробити висновок  про особливості формування  ними понять та сформованість в них абстрактного чи конкретного типу мислення. В письмовому звіти дати аналіз особливостей  мислення піддослідних.

Тема: Уява

МЕТА: засвоїти поняття про уяву як  вищу форму пізнання людиною дійсності , усвідомити процес  виникнення  , види  та прийоми  створення образів уяви, роль уяви в пізнавальній діяльності та житті людини.

                                              Література: 

1.Зимичева А.Воображение в творческой деятельности человека // Обдарована дитина. – 2004. - №7. – С.35-38.

2.Коршунова Л.С Воображение и его роль в познании. – М.,  1979.

3.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С.283-298

4.Натадзе Р.Г. Воображение как фактор поведения. – Тбилиси, 1972.

5.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. –С.260-273.

6.Пономарев Я. А. Психология творчества и педагогика. М. – 1976.

7.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С. 188-201

8.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999. –С.315-335

9.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.–С.348-365

10.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981. –С.271-292

11.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С.295-309.

12.Роменєць В.А. Психологія творчості. – Київ: «Либідь». – 2001.

13.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.–С…

14.Филатов Ф.Проблематика воображения и творчества в поле диалога культурной исторической и глубинной психологии // Журнал практического психолога. – 2007. - №6. – С.162-169.

15.Якобсон П. М. Психология художественного творчества. — М.: Знание, 1971.

Питання для підготовки: 

1.Природа та своєрідність уяви як пізнавального процесу.

2.Види уяви, їх специфіка та взаємозв'язок.

3.Прийоми створення образів уяви.

3.Уява та особистість.Розвиток уяви.

5.Місце уяви в творчій діяльності людини.

6.Уява та індивідуальна творчість.

                 Методичні рекомендації до вивчення теми: 

Вивчення теми «Уява» має поглибити знання студентів про абстрактне пізнання як  вищу форму пізнання людиною дійсності . Воно   відбувається за участю взаємопов'язаних процесів – мислення та уяви. У розвиненому вигляді ці пізнавальні процеси властиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє психічну активність у діяльності. Істотною особливістю уяви ,як і мислення , є опосередкований характер відображення дійсності, зумовлений використанням раніше здобутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо. Об'єктом пізнання у процесах мислення та уяви є внутрішні, безпосередньо не дані у відчуттях властивості об'єктів, закономірності явищ і процесів.

 Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності. Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності та шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того, як виготовити певну річ, людина подумки створює її образ.

Орієнтуючи людину у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний чи ідеальний продукт.

Уява – це психічний процес створення людиною на основі набутого досвіду образів об`єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

Необхідно розуміти , що матеріал для створення нових образів людина бере з навколишньої дійсності. Якими б своєрідними чи характерними не були нові образи, створені уявою людини, вони являють собою комбінації, поєднання образів насправді існуючих об`ктів або їх частин (априклад образи вигаданих істот , якими в давнину населяла людина землю, – русалок, лісовиків, мавок)

Уява пов`язана з іншими психічними процесами, зокрема  з пам`яттю та мисленням. З одного боку, уява завжди спирається на минулий досвід, але уява має свої особливості і відрізняється від процесу пам`яті. Ця різниця в першу чергу – в різному відношенні цих процесів до дійсності. Образи пам`яті – це відтворення минулого досвіду. Функція пам`яті – зберігати результати минулого досвіду, функція уяви – перетворювати. Якщо основною характеристикою пам`яті є відтворення, то перетворення стає основною характеристикою уяви. Вона завжди породжує щось нове, змінює, перетворює те, що нам було дано у сприйманні.

Залежно від участі волі в процесі створення нових образів уява поділяється на мимовільну і довільну. Мимовільна уява буває в тих випадках, коли образи виникають без заздалегідь поставленої мети, коли вони викликаються певними потребами людини,її переживаннями. Так, змерзла людини мимовільно уявляє собі тепле приміщення, втомлена – картину приємного відпочинку. Довільна уява характеризується створенням образів у відповідності з поставленою метою, це цілеспрямований, вольовий, активний процес. Така уява є необхідною умовою навчання і практичної діяльності.

Довільна уява буває відтворюючою і творчою. При відтворюючій уяві образи у людини виникають на основі словесних описів об`єктів, графічного чи музичного зображення. На основі опису у нас виникають образи міст і селищ, гір і лісів, на основі проектів – образи майбутніх споруд; розглядаючи креслення, бачимо готовий верстат. Особливого значення набуває діяльність відтворюючої уяви у навчанні. Створення чітких географічних, історичних, геометричних уявлень неможливе без активної відтворюючої уяви. Відсутність правильних точних уявлень може стати причиною неправильного розуміння учнями історичного матеріалу, виникнення грубих помилок у їх знаннях.

Чим глибше, точніше розкриває зміст свого предмету учитель, тим яскравіше працює відтворююча уява учнів.

Творча уява – це створення нових, оригінальних образів об’єктів, які ніколи не сприймалися людиною, які ще не існують в дійсності, а лише передбачається їх поява.Особливою формою творчої уяви є мрія – створення образів бажаного майбутнього. Саме в мріях виявляється безпосередній зв'язок уяви з потребами людей і в першу чергу мрія задовольняє потребу людини заглянути у свій завтрашній бажаний день.Напрям і характер мрій визначається життєвою позицією, яку займає людина у суспільстві.

Кожен вид діяльності вимагає уяви і ставить до неї певні вимоги. У залежності від змісту діяльності уява поділяється на наукову, технічну, художню та ін. Серед таких видів уяви можна назвати і педагогічну уяву, яка активізується у складній діяльності педагога.

Дослідження психології творчості в різних галузях людської діяльності свідчить про те, що вона здійснюється за допомогою типових з а с о б і в   і   п р и й о м і в  створення образів уяви.

Одним із таких прийомів є аглютинація (від латинського слова aqqlutinare, що означає склеювати.) «Алгоритм» його зводиться до «склеювання» різних якостей, властивостей, частин в одне ціле (образ русалки, одержаний шляхом простого поєднання в уяві голови і тулуба жінки із хвостом риби ,кентавра – шляхом аглютинації голови людини і тулуба коня,гідролітак, аеросані, тролейбус).

Більш складним прийомом створення нових образів можна вважати комбінування як своєрідну переробку уявлень двох або цілого ряду уявлень двох або цілого ряду об’єктів.Створення нових образів шляхом комбінування характерне для творчості художників, музикантів, письменників.

Ще одним прийомом перетворюючої діяльності уяви є акцентування легких сторін відображуваного явища, яке перетворює загальний його вигляд. Акцентування – це довільне підкреслювання, виділення певних властивостей об’єкта: окремих його рис, сторін. Цей засіб широко використовується в карикатурі: карикатура відтворює риси оригіналу, але вона перебільшує ті чи інші риси. Основною формою акцентування є гіперболізація, що виявляється в зміні величини предмета, кількості його частин, в їх зміщенні. Так, в байках, в билинах, в народній творчості завжди фігурують богатирі, велетні надзвичайних розмірів і небувалої сили, що уособлюють внутрішню красу і значимість героя.

Найбільш специфічним прийомом створення образів у художній творчості є типізація. Типізація – це одна з форм узагальнення. Вже при акцентуванні ми підкреслюємо і виділяємо щось суттєве в об’єкті. Це один із шляхів перетворення поодинокого образу, що надає йому узагальнюючого значення. За допомогою типізації О.С.Пушкін в образі Тетяни Ларіної показав красу російської жінки взагалі.

Новий образ можна створити і перенесенням ознак одних об’єктів на інші, яким ці ознаки не властиві. Образи розмовляючи тварин, птахів, «живої» і «мертвої» води створені шляхом такого перенесення.У процесі перетворення уявлень використовується також аналогія (уподібнення). Багато наукових відкриттів зроблено шляхом аналогії. Літальні апарати створені за аналогією з птахами, підводні човни – з рибами.

Вказані засоби і прийоми перетворення – це лише загальні «алгоритми», якими підпорядковується побудова образів фантазії. В процесі творчої діяльності вони змінюються, зливаються, виступаючи як сума індивідуальних прийомів, використання яких визначається загальною темою діяльності. 

                               Питання для дискусії:

  1.  Чи завжди уява міститься у процесі розумової діяльності? Чи можна стверджувати, що образи уяви аналогічні образам мислення?
  2.  Чи властивий процес уяви тваринам? Відповідь обґрунтуйте. 
  3.  Чи є принципова відмінність між образами творчої уяви та галюцинаціями?
  4.  Чи може яскравість уяви негативно позначитися на психічному житті людини?
  5.  Чи погодитеся ви з думкою, що мрія — це створення образів уяви, у здійсненні яких  людина  впевнена? Яку роль у життєдіяльності людини відіграють мрії?

6.Поясніть, чому деякі люди, неосвічені в медицині, прочитавши описання того чи іншого захворювання, схильні уявляти, що й вони захворіли саме на цю хворобу, що й у них виявляються симптоми цієї хвороби.

7.Чи є принципова відмінність між уявою та образним мисленням?

8. Чи можна навчити творчості?

9. Порівняйте процес уяви з іншими психічними пізнавальними процесами., встановіть їх зв'язки. Що між ними спільного і чим вони відрізняються?

10.Які розумові дії забезпечують створення образів уяви?

11.Чим пояснюється той факт, що образи уяви є індивідуальними для кожної людини?

12.У чому полягає відмінність між довільною і мимовільною уявою, творчою і відтворюючою?

Опрацюйте за підручником матеріал про уяву  і виконайте такі завдання.

          Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1) Дж. Берджес стверджував, що уява подібна до споруди, збудованої для того, щоб дістатися неба, а фантазії — повітряна кулька, яка в порівнянні з уявою не більш ніж химера, бо вона підвладна волі вітрів.

Які закономірності процесу  уяви відображені в даному твердженні? З обґрунтуванням відповіді - (2 бали).

2) Виконайте  тестові завдання (1  бал) :

1. Уява - це

а) створення в корі головного мозку нових образів на основі набутого досвіду;

б) пригадування образів раніше сприйнятих предметів і явищ;

в) створення нових образів шляхом виокремлення тих чи інших рис предмета.

2.  У якому з наведених рядків перелічено лише прийоми творчої уяви:

а) аглютинація, акцентування, апперцепція, типізація, гіперболізація, схематизація;

б) аглютинація, акцентування, синестезія, апперцепція, типізація, гіперболізація;

в) аглютинація, акцентування, типізація, гіперболізація.

3) Визначте, які прийоми (аглютинація, гіперболізація, загострення, типізація) використані для створення образів творчої уяви. За якими ознаками це можна встановити? З обґрунтуванням відповіді - (2 бали).

А.У міфах і легендах давнини описуються різні фантастичні істоти — кентаври (з головою людини і тілом коня), сфінкси (з головою людини і тілом лева), дракони тощо.

Б.Аналізуючи шляхи створення літературних образів, О. М. Горький писав: «Вони створюються, звичайно, не портретно. Не беруть певної якоїсь людини, а беруть тридцять-п'ятдесят відсотків однієї лінії, одного ряду, одного настрою і з них створюють Обломова, Онєгіна, Фауста, Гамлета, Отелло і т. д.». Він радив молодим письменникам: «Якщо ви описуєте крамаря, то треба зробити так, щоб в одному крамареві було описано тридцять крамарів, щоб якщо цю річ читають у Херсоні, бачили херсонського крамаря, а читають в Арзамасі — арзамаського...»

В. Який прийом створення образу використано винахідниками під час конструювання аеросаней, танка-амфібії, дирижабля, екскаватора, тролейбуса та інших механізмів?

Г. «— Що зроблю я для людей?! — дужче за грім вигукнув Данко.

І раптом він розірвав руками собі груди, вирвав з них своє серце і високо підніс його над головою.

Воно палало так яскраво, мов сонце, і яскравіше за сонце, і весь ліс замовк, освітлений цим смолоскипом великої любові до людей, а темрява розлетілася від світла його і там, глибоко в лісі, тремтячи, впала в гнилизну болота. Люди ж, зачудовані, стали як камені.» (О. М. Горький. «Стара Ізергіль»)

4)Охарактеризуйте та проаналізуйте ті методичні прийоми, які найдужче сприяють розвиткові уяви. З обґрунтуванням відповіді - (2 бали).

На уроках літератури в шостих класах широко застосовуються такі види роботи: переказ прочитаного, творчий переказ, постановка запитань до прочитаного тексту; писемні завдання: добір з тексту підпису до картинки, опис дійової особи літературного твору, написання невеликого твору про героїв, які особливо сподобалися, і т.д.

5)Розвиткові якого виду уяви сприяє такий методичний прийом? (1  бал). 

Улюбленим заняттям учнів на уроці географії були мандрівки по карті. Учитель показував яку-небудь точку на карті, а учні повинні були змалювати флору, фауну, рельєф, вигляд міст, житла, людей певної місцевості.

ІV.Підберіть приклади та  ілюстрації, що характеризують різні способи створення нових образів в уяві (3 бали).

V.  Співвіднесіть поняття  та їх визначення (4 бали).Уява — психічний пізнавальний процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв'язків між відомими образами та знаннями.

Відтворююча уява — створення образу чогось нового для людини, що спирається на словесний опис або умовне зображення цього нового (креслення, схему, нотний запис тощо).

Мимовільна уява — створення нових образів, не керованих спеціально поставленою метою.

Довільна уява проявляється в тих випадках, коли нові образи або ідеї виникають у результаті свідомого наміру людини уявити щось.

    Аглютинація — створення образів за допомогою будь-яких якостей, властивостей, частин, узятих з різних уявлень.

    Гіперболізація — характеризується збільшенням або зменшенням предмета, а також аналогічною зміною (кількісною чи якісною) окремих його частин.

    Типізація — виділення чогось спільного, суттєвого, яке повторюється в однорідних образах.

    Аналогія — створення образу, схожого на реально існуючий предмет, організм, дію.

    Мрія — уява, спрямована в майбутнє. Створення мисленого образу бажаного майбутнього розвитку подій.

VІ.  Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми (3 бали).

VІІ.Підготуйте  письмову доповідь  за  однією  з  тем (на вибір): «Закономірності формування образів уяви»,  «Психологічні основи процесу уяви», «Види і прийоми  уяви»,  "Репродуктивна , реалістична, пасивна  уява та їх роль в житті людини ", "Фантазія та її роль в житті людини", "Тенденції розвитку уяви в онтогенезі", «Фізіологічні основи уяви».

          VІІІ .Законспектуйте статті ( за вибором)(2 бали):

1) Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте // Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С….. 

2) Натадзе Р. Г. Воображение как фактор поведения // Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.282-287. 

Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1)Які положення характеризують ідеалістичне, а які – матеріалістичне розуміння уяви? Які положення характеризують не тільки уяву, а й інші психічні процеси? (2 бали).

     а). діяльність мозку, яка не може бути перевірена на практиці;

    б). складна психічна діяльність, джерелом якої не є об’єктивна реальність;

в). створення чи відтворення образа, який не сприймався в минулому;

г). специфічна людська діяльність, що виникає в процесі праці;

д). відображення об’єктивної дійсності, що діє на органи чуття.

    є). Психічна діяльність, яка не є відображенням дійсності, а лише виявляє внутрішній, суб’єктивний стан людини, її афекти, враження, бажання;

ж). узагальнене й опосередковане відображення дійсності;

з). складна психічна діяльність, яка є природженої здатністю, що розвивається поступово, незалежно від умов життя й виховання;

і). відображення реальної дійсності, але в інших зв’язках;

к). відображення того, що було в минулому досвіді.

2) Пізнавальна діяльність вищих тварин  за  будовою майже не відрізняється від пізнавальної діяльності людини. Вона також  включає  відчуття, сприймання, пам'ять, мислення. Можна  дійти  висновку, що  пізнавальна  діяльність людини  має  еволюційні передумови, але "заважає"  уява, джерел  якої  у  тваринному  світі  немає.

Чому  уява  виділяється   серед  інших  складових   пізнавальної  діяльності  людини ?  Чи  має  вона  еволюційні  передумови ?  (3 бали)  

3) На стіні печери  Ле-Труа-Фрер  у  Франції було виявлено вирізану і зафарбовану в чорний колір загадкову фігуру, що складається з ніг і  тіла  людини,  хвоста  коня, лап ведмедя, бороди сарни, дзьоба сови, очей  вовка, рогів і  вух оленя. Поруч  із  цим зразком первісного мистецтва були також реалістичні зображення різних тварин.

    Яку функцію в житті первісного суспільства міг виконувати цей
малюнок ?   Як  він  характеризує  природу  уяви ? (3 бали).  

 

4) Якщо "образити" сповитий дерев'яний брусок,  який  ніжно колише дівчинка, то це викличе в неї сльози і бурхливий протест. Дитина повністю поглинена грою, хоча чудово знає, що має  справу зі стільцем, а не з літаком, з палицею, а не із скаковим конем.

Про що свідчить така поведінка дитини? Як вона характеризує
уяву? (3 бали)  

 

5)Підраховано, що із 108 фантастичних ідей письменника- фантаста Ж. Верна помилковими або нездійсненними виявились лише 10. З 50 ідей О. Бєляєва — лише 3. Фантаст і біохімік А. Азімов ще у 1950 р. у романі "Я — робот" передбачив появу  робототехніки. Проте є й письменники, фантастичні образи яких  не знаходять втілення.

Про що свідчать ці дані? Як вони характеризують уяву? (3 бали)  

 

6) Окуляри було винайдено ще в дохристиянські часи, а потім в епоху Відродження; явище радіоактивності спочатку відкрив Ньєпс, а після нього (у 1896 р.) Беккерель. Принаймні двічі винаходили: паровоз, повітряну кулю, підводний човен, кондиціонер, монорейкову дорогу.  

Як пояснити ці випадки ? Що вони дають для розуміння сутності уяви? (4 бали)    

7)Людині знадобилися сотні тисяч років, щоб навчитися добувати вогонь, сіяти хліб, писати. Тисячоліття вона йшла від вітряка до парової машини. Століття — від відкриття електричного струму до його широкого застосування. Від появи ідеї про можливість ланцюгової уранової реакції до її втілення минули десятиліття. Нові моделі сучасних комп'ютерів розробляються швидше, ніж користувачі встигають опановувати попередні зразки.

Про що свідчить ця закономірність?Як вона характеризує процес   створення нових образів? (3 бали)  

 

8)За законом (ефектом) Рібо, перша стадія розвитку уяви Починається у віці трьох років і охоплює дошкільний, підлітковий вік і юність. У цей час уява не залежить від мислення, але у зв'язку з розвитком останнього між ними складаються антагоністичні відносини. Наступна стадія відзначається послабленням ролі уяви і посиленням здатності міркувати. На третій стадії уява підкоряється мисленню, тому в більшості людей вона занепадає і лише у деяких підіймається над мисленням, стаючи справді творчою .

Чи витримав цей закон перевірку в часі? Чи відповідає він даним  сучасної психології уяви ? (4 бали)  

9)  Д. І. Менделєєв уві сні побачив таблицю, яка ґрунтувалася на збільшенні атомної ваги хімічних елементів — варіанті, протилежному тому, на підставі якого він безрезультатно розкладав свій "хімічний пасьянс", коли не спав. Прокинувшись, учений намалював її на клаптику паперу і зробив виправлення лише в одному місці. Подібне сталось і з Ф. А. Кекуле, який працював над формулою бензольного кільця. Уві сні він побачив довгі ланцюжки атомних зв'язків ацетилену, які раптом зарухались і почали звиватись як змії. Одна схопила свій власний хвіст і так закрутилась. "Начебто спалах блискавки розбудив мене, — згадував хімік, — я провів залишок ночі, розробляючи гіпотезу".

Як пояснити подібні випадки ? Як вони узгоджуються з природою і сновидінь? (4 бали)  

 

ІІІ.Законспектуйте основні положення однієї з  монографій зі списку літератури ( за вибором № 2,4,12,15,)(5 балів). 

ІV.Напишіть анотацію(відгук) на одну з  монографій  зі списку літератури ( за вибором № 2,4,12,15,) Складіть письмові запитання до тексту.

    (5 балів). 

V. Справжньою школою уяви можна вважати вивчення географічних карт. Опишіть образи уяви, які мають виникнути в учня при вивченні фізичної карти СРСР, фізичної карти світу та ін.( 4 бали).

VI. Проаналізуйте окремі теми із шкільних підручників (за фахом) та вкажіть вид уяви та особливості образу уяви, що  можуть виникати  при опрацьовуванні даних тем ( 4 бали).

VII. Наведіть приклади просторової уяви при вивченні окремих тем з курсу геометрії, фізики, астрономії ( 3 бали).

VIIІ. Користуючись навчальними посібниками та монографіями напишіть невеликий реферат за темою: «Індивідуальні особливості творчої уяви», «Прийоми аглютинації та аналогії в сучасній технічній думці», « Уява та особистість»,  «Психологічний аналіз винахідництва» , «Психологічні проблеми навчання творчості» ( 5 балів).

ІХ.  Законспектуйте статтю:  Зимичева А.Воображение в творческой деятельности человека  // Обдарована дитина. – 2004. - №7. – С.35-38.  Зробіть висновок про практичну значущість результатів дослідження для виховання та розвитку уяви у дітей (4 бали).

Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо розвитку уяви учнів

 на уроках з Вашої спеціальності. Визначте, які чинники впливають на ефективність цього процесу  ? (6 балів) .

ІІІ. Доведіть письмово, що дана тема є значущою в системі психологічних знань  майбутнього педагога вашого фаху. Наведіть аргументи (6 балів).

ІV. На основі аналізу бібліографічного каталогу вашої бібліотеки ( розділ «Пізнавальні процеси» , «Уява»)  складіть список  додаткової літератури за останні 5 років  по темі «Уява»( монографії,статті у журналах тощо). Проаналізуйте напрямки сучасних інтересів дослідників(5 балів ).

VІІ . 1)Ознайомтеся з особливостями взаємозв'язків  уяви з іншими пізнавальними процесами ( за підручниками) ; 2) Законспектуйте статтю: ……Память, мышление, воображение в единстве человеческого сознания и эволюции социального // Мир психологии. – 2001. - №1. – С.3-8. Інтегруйте ці  тексти в єдиний реферат (6 балів).

VІІІ . Актуалізуйте опорні знання з історії психології та встановіть їх зв'язки з темою  «Уява» : 1) Повторіть сутність культурно-історичної теорії Л.С.Виготського та основні положення глибинної (фрейдизм та нео фрейдизм) психології ; 2) Законспектуйте статтю: Филатов Ф.Проблематика воображения и творчества в поле диалога культурно- исторической и глубинной психологии // Журнал практического психолога. – 2007. - №6. – С.162-169. Узагальніть ці джерела інформації та напишіть на їх основі реферат (6 балів)

ІХ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  (6 балів) Дослідження особливостей творчої уяви

Мета: дослідити особливості творчої уяви 2-3 піддослідних.

Матеріал та обладнання: бланк з трьома надрукованими словами, наприклад: капелюх, дорога, дощ; стандартні аркуші паперу, ручка, секундомір.

Цей дослід можна проводити як з однією людиною, так і з групою до 11 осіб, але всім досліджуваним потрібно зручно сидіти, а умови їхньої праці мають забезпечити сувору самостійність виконання завдання.

    Перед початком досліду кожен учасник отримує бланк з надрукованими на ньому трьома словами. Бланки можна роздати в конвертах або покласти на стіл перед досліджуваними перегорненими догори, щоб до інструктажу вони не читали слів на них. При тестуванні кожному видаються однакові бланки для можливого спрощення подальшого аналізу і порівняння. У процесі дослідження пропонується протягом 10 хвилин скласти з трьох слів якомога більшу кількість речень.

    Інструкція: «Прочитайте слова, написані на бланку, і складіть з них якомога більшу кількість речень, причому в кожне речення мають входити всі три слова. Складені речення записуйте на аркуші паперу. На виконання завдання Вам дається 10 хвилин. Якщо все зрозуміло, починаймо!»

    У процесі дослідження експериментатор фіксує час і після закінчення 10 хв подає команду: «Стоп! Роботу закінчити!»

    Опрацювання та аналіз результатів. Показниками творчості в даному досліді є:

    - величина балів за оригінальне та найбільш дотепне речення;

    - сума балів за всі речення, придумані за 10 хвилин. Ці показники встановлюються за допомогою шкали оцінки творчості.

Експериментатор оцінює результати за шкалою:

Шкала оцінки творчості

Пункт

Характеристика складеного речення

Оцінка речення в балах

а

У реченні використано всі три слова в дотепній оригінальній комбінації

6 балів

б

У реченні використано всі три слова без особливої дотепності, але в оригінальній комбінації

5 балів

в

У реченні використано всі три слова у звичайній комбінації

4 бали

г

Задані три слова використано в менш необхідній, але в логічно допустимій комбінації

3 бали

.ґ

Правильно використано лише два слова, а третє використано з натяжкою через чисто словесний зв'язок

2,5 бала

д

Правильно використано тільки два слова, а трете штучно введено в речення

1 бал

е

Досліджуваний правильно зрозумів завдання, але він формально поєднує всі три слова або використовує їх із спотвореннями

0,5 бала

є

Речення являє собою беззмістовне поєднання всіх трьох слів

0 балів

    

Проаналізувавши речення, експериментатор підводить підсумки, підраховує суму балів, одержаних кожним досліджуваним.

Якщо досліджуваний придумав дуже схожі одне на одне речення з повторенням теми, то друге та всі наступні речення цього типу оцінюються половиною початкового балу.

Під час підрахунку дані зручно заносити в таблицю результатів.

                                         Таблиця результатів

№ речення

                           Оцінка речення в балах

1

2

3

        ... і т.д.

Якісна характеристика творчості, яка визначається за кількістю балів, отриманих за дотепне та оригінальне речення, відповідає максимальній оцінці якого-небудь із складених досліджуваним речень. Ця оцінка не перевищує 6 і вказує на розвинену творчість чи на оригінальність. Якщо оцінка даного показника становить 5—3 бали, то прояв творчості слід вважати середнім. Нарешті, якщо ця оцінка становить лише 2 або 1, то це низький показник творчості або намір досліджуваного діяти аналогічно.

Другий показник — це сума балів. Він дає сенс для аналізу й інтерпретації результатів тільки тоді, коли порівнюється робота кількох осіб, що можливо при довірливих стосунках у групі. У кого більша сума балів, у того й більша продуктивність творчої діяльності.

Творча уява передбачає створення образу, предмета, ознаки, які не мають аналогів. У даному разі — це створення речень без заданого зразка.

Провести роботу , порівняти та узагальнити результати 2-3 піддослідних, зробити висновок  про наявність  в  них  творчої уяви . В письмовому звіти дати аналіз особливостей   уяви піддослідних.

ХІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2  (6 балів) Виявлення особливостей творчої уяви, вираженої у словесній формі

Мета: Виявити особливості творчої уяви, вираженої в мовленні.

Матеріал: незакінчені тексти.

Хід роботи

Досліджуваний прослуховує початок оповідання.

"Сутеніло, Йшов дрібний нудний дощ. На трамвайній зупинці під однією парасолькою стояли дві дівчини. Вони про щось тихо розмовляли. Раптом..."

необхідно придумати продовження і закінчення оповідання. Час на виконання завдання – 10 хвилин.

Обробка і аналіз результатів

В якості критерію оцінювання використати наступні показники:

— закінченість розповіді;

— яскравість і оригінальність образів;

— незвичайність повороту подій у сюжеті;

  •  оригінальність закінчення.

Бажано провести роботу , порівняти та узагальнити результати 2-3 піддослідних за попередньою та цією методиками, зробити висновок  про наявність  в  піддослідних  творчої уяви . В письмовому звіти дати аналіз особливостей  їх  уяви .

ХІІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №3  (7 балів) Дослідження просторової уяви  2-3 піддослідних.

Мета: дослідити особливості просторової уяви

                                  Хід роботи

Досліджуваному повідомляють, що йому доведеться розв'язати 5 задач. Експериментатор за допомогою секундоміра фіксує час, витрачений на читання першої задачі та обдумування відповіді. Потім досліджуваний послідовно розв'язує інші задачі.

Задача 1. Уявіть собі рівносторонній трикутник, кожна сторона якого дорівнює 6 м. Проведіть подумки основу трикутника вліво на 6 м і паралельно йому через вершину трикутника — вліво такий самий відрізок. З'єднайте кінці паралельних ліній прямою. Яка фігура утворилась?

Задача 2. Уявіть собі, що від точки А ви пройшли на південь 10 кроків, потім повернули на схід і теж пройшли 10 кроків, після чого знову зробили 10 кроків на південь, а потім повернули на захід, пройшли стільки ж, і, нарешті, зробили 10 кроків на північ. Яка фігура утворилась із вказаних відрізків?

Задача 3. Від точки А велосипедист проїхав 10 км на схід, потім повернув на північ і проїхав 20 км, опісля проїхав на захід і на південь по 10 км. Нарешті, знову повернув на схід, проїхав ще 10 км. Яка фігура вийшла із вказаних відрізків? Яка вийде буква, якщо мислено перевернути цю фігуру на 180°.

Задача 4. Уявіть собі коло. Поставте в центрі кола крапку, на рівній віддалі від неї (в середині кола) проведіть 2 горизонтальні, а потім 2 вертикальні лінії. На скільки частин розділиться коло? Яка фігура знаходиться в середині кола?

Задача 5. Уявіть собі квадрат. Проведіть діагоналі. Потім двома горизонтальними лініями розділіть квадрат на рівні частини. Скільки вийшло фігур і яких?

Обробка та аналіз результатів

Після виконання завдання досліджуваний перевіряє за допомогою креслення правильність відповіді і повідомляє експериментатора, яка задача розв'язувалась легко, яка викликала труднощі. Правильні рішення задач умовно оцінюються певною кількістю балів: задача 1 — 4 бали, задачі 2, З, 4 — по 5 балів кожна, задача 5 — 6 балів.

Студенти порівнюють дані різних досліджуваних за кількістю часу, що був витрачений на обдумування відповіді, та кількістю балів. В кінці дослідження, спираючись на усний звіт, з'ясовують, в яких задачах викликав складнощі процес актуалізації образу, в яких — процес оперування ним.

Бажано  порівняти та узагальнити результати 2-3 піддослідних за попередніми та цією методикою , зробити висновок  про наявність та розвиненість  в  піддослідних різних видів уяви . В письмовому звіти дати аналіз особливостей  їх  уяви .

ХІІІ . Актуалізуйте   та  узагальніть  опорні  знання з   модуля  «Увага та когнітивні процеси»  та  встановіть їх зв'язки з темами  «Уява»  та «Історія становлення психології як науки»: 1) Повторіть  теми модуля ; 2) Повторіть  сутність  культурно-історичної  теорії Л.С.Виготського;  2) Законспектуйте статтю:     Веракса А.Н.    Роль символического  и   знакового опосредствования   в   познавательном развитии//Вопросы психологии. – 2006. - №6.  Узагальніть   ці   джерела інформації та напишіть на їх основі реферат на тему «Сутність  пізнавального розвитку  як процесу  відображення та опосередкування  людиною дійсності» (10  балів до модуля додатково).

Змістовий модуль 4.  Емоційно-вольова сфера та індивідуально-типологічні властивості людини.

На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кожної людини помітно виокремлюються індивідуальні особливості, які, позначаються на її житті, поведінці, діяльності.

Слід чітко виокремлювати фізичні , психічні та індивідуально-психологічні (індивідуально-типологічні) особливості людини.

Фізичні (індивідні) індивідуальні особливості — це конституція організму, його фізіологічні процеси — гуморальні, ендокринні, нервові. У кожному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно, хоча у них є багато спільного для всіх людей, що зумовлюється антропогенезом, тобто походженням і розвитком людини.

Психічні індивідуальні особливості виявляються в різній швидкості реакцій, порогах чутливості, у властивостях уваги, пам'яті, спостережливості, кмітливості, в інтересах. Особливо яскраво вирізняються люди за індивідуальними здібностями — музичними, образотворчими, спортивними, художньо-літературними.

Індивідуально-психологічні особливості — неповторна своєрідність психіки кожної людини . Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини. Індивідуальні риси характеру, як свідчать дослідження, досить яскраво виявляються вже в дошкільному віці.

Модуль  № 4 , присвячений вивченню  індивідуально-психологічних особливостей особистості складається з п'яти  тем : Тема 1  «Емоції та почуття».  Тема 2 «Воля».   Тема 3 «Темперамент».  Тема 4   «Характер». Тема 5 «Здібності».  Засвоєння знань  цього  модуля  має  закласти  основи реалізації   індивідуального підходу до навчання та виховання дітей.

             Тема 1 . Емоції та почуття

Мета:  засвоїти поняття про емоції та почуття , їх види , властивості, фізіологічні механізми , визначити значення емоцій та почуттів для психічної діяльності людини, навчитися  визначати емоції та почуття за їх зовнішніми проявами.

Питання для підготовки:

  1.  Поняття про емоційну сферу особистості. Вплив емоцій на діяльність людини.
  2.  Основні функції та характеристики емоційних проявів.
  3.  Фізіологічний механізм емоцій.
  4.  Класифікація емоцій та почуттів.
  5.  Біологічна теорія емоцій П.К. Анохіна.
  6.  Інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова.
  7.  Індивідуальні характеристики емоційних проявів.
  8.  Зв’язок емоцій та почуттів з потребами людини.

                           Література: 

1.Василюк Ф. Е. Психология переживания. – М., 1984.С.– 18-71

2.Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М., 1996.

3.Вилюнас Л.С. Эмоции и их развитие в детском возрасте — М.: Издательство МГУ, 1976.

4.Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. – М., 1987.

5.Додонов К.И. Эмоция как ценность.— Москва, 1978.

6.Иванников В. А. Психологические механизмы регуляции воли. – М., 1991. 129-130

7.Изард К. Э. Психология эмоций. — СПб.: Питер, 1999.

8.Ильин Е. П. Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752 с 

9.Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. – СПб. – Питер, 2006.

10.Кириленко Т. С. Виховання почуттів.— Київ, 1989.

11.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002. С437-469

12.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. С435-461

13.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.

14.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.С 293-316

15.етровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.С 316-336

16.Практикум по общей психологии// Под ред. А.И. Щербакова. — М.: 17.Просвещение, 1990. 

18.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: 19.Просвещение, 1990.

20.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.

21.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.

22.Роменєць В.А. Психологія творчості. – Київ: «Либідь». – 2001. С.28-135

23.Рогов Е.И. Эмоции и воля. – М., 1999. 

24.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.С. 551-586

25.Симонов П. В. Эмоциональный мозг. Физиология. Нейроанатомия. 26.Психология эмоций. - М.: Наука,1981. 

27.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

28.Токарева Н.М.   Методичні рекомендації  до вивчення теми  «Емоційна сфера особистості» (курс загальної  психології ). –Кривий Ріг ,2002 .– 36 с.

29.Чирков Ю.Г. Стресс без стресса. – М., 1988.

30.Якобсон П.М. «Чувства, их развитие и воспитание» — М.: Знания,1976.

Методичні рекомендації до вивчення теми:

Тема «Емоції та почуття» поглиблює уявлення про природу психіки як процеса  відображення дійсності . Пізнавальні процеси (відчуття , сприймання , пам'ять , мислення ,уява) забезпечують  чуттєве  та логічне  пізнання дійсності, накопичення людиною знань про оточуючий світ та регуляцію на цій основі своєї діяльності людиною . Але  діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне  ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображується в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями. Емоції та почуття — це специфічні форми суб'єктивного відображення значимості реального світу, в яких виявляється афективне  відношення людини до предметів та явищ оточуючої дійсності. Емоції і почуття як своєрідні переживання особистістю свого ставлення до предметів і явищ дійсності здійснюють сигнальну і регулятивну функцію, спонукають людину до дій і вчинків або стримують її. Своєю фізіологічною основою вони мають складні безумовні і умовні рефлекси. Емоції — це переживання, пов'язані з задоволенням або незадоволенням потреб організму, що мають відношення до фізіологічного та психічного гомеостазу(рівноваги).

Фізіологічним механізмом емоцій як таких є діяльність підкіркових нервових центрів — гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної формації. Але кора великих півкуль головного мозку відіграє провідну роль у проявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулювальну функцію стосовно підкоркових процесів, спрямовуючи їх діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань.

При спостереженні за поведінкою людини в різних життєвих ситуаціях: при нещасті, небезпеці, удачі, конфлікті, суперечці, дружній розмові і т. п. ми помічаємо велику кількість емоційних проявів, різних за змістом і формою, за значенням і тривалістю. Майбутньому вчителю важливо розібратись у цьому розмаїтті емоційних станів, основними з яких є настрій, афект, стрес, фрустрація, пристрасть. 

    Настрій — це загальний емоційний стан, який  своєрідно забарвлює  діяльність людини, характеризує  її  життєвий  тонус  та позначається протягом значного часу на всій поведінці людини, всіх її думках, переживаннях .Настрої людини викликають такі фактори:а) життєві факти; б) оточуюча обстановка: приміщення, предмети по буту; в) настрій оточуючих людей  (емоційне зараження); г) фізичний стан людини.

    Афекти — це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки. Прикладом афектів може бути несподіване переживання — сильна радість, вибух гніву, страх. Афект  характеризується значними змінами в свідомості, порушенням вольового контролю.

Афект викликається раптовим або занадто сильним подразником, до якого людина не здатна відразу пристосуватися. Нерідко це буває результатом конфлікту з іншими людьми, перевтомлення , критичних умов, коли суб'єкт неспроможний знайти адекватний вихід з небезпечних, травмуючих, найчастіше несподівано виникаючих ситуацій.. Афект частіше всього виникає у людей з нерівноваженою нервовою системою. Він властивий людям  холеричного, а також  меланхолійного темпераментів. 

Афект характеризуються дезорганізацією поведінки і порушенням перебігу психічних процесів (зміна виразу обличчя, дезорганізація моторики, відхилення в мисленні, в розподілі та стійкості уваги, порушення свідомого контролю над вибором тієї чи іншої дії). Зовні виявляється або в незвичайній недоречній активності, експресивних жестах, галасливості, або навпаки — в скованості  рухів, заціпенінні.

Зміст і характер афективних проявів може змінюватися під впливом виховання і самовиховання.

Стрес — складний емоційний стан, який викликається ситуаціями значної напруженості. Він виникає у людини при дуже складних, екстремальних умовах праці і переживається як почуття неспокою, тривоги тощо.Стрес дещо нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів. Поняття  стресу  було запроваджене в 50-ті роки XX ст. канадським ученим Г. Сельє для визначення генералізованої реакції організму — "загального адаптаційного синдрому" — як відповіді на будь-який несприятливий вплив. Реагування на екстремальний вплив має певні стадії: 1)"фаза шоку" характеризується різким падінням опору орга
нізму; 2)"фаза резистентності" мобілізує адаптаційні можливості
організму відповідно до нових умов; 3)"фаза виснаження", якій відповідає стійке зниження резервів  організму (дистрес).

Стрес в житті людини  існує завжди. Вплив його залежить від інтенсивності стресорів, тобто чинників, що такий стан викликають, і від індивідуально-психологічних особливостей особистості. У складних життєвих ситуаціях, критичних моментах певний рівень вияву емоційного стресу може стати характерною рисою особистості — схильністю до емоційного стресу. Розрізняють типи особистостей, схильних до стресу і стійких до дії стресорів.

Складним емоційним станом особистості є фрустрація. Фрустрація виникає тоді, коли людина на шляху до досягнення мети зустрічає труднощі («бар'єри»), які сприймаються нею як нездоланні. Фрустрація викликає зміни в поведінці людини, які можуть виявитись у вигляді агресії і депресії. Агресія — сильне, афективне переживання гніву, люті, намагання причинити біль, неприємність своєму  противнику. Депресія  психічний стан, протилежний агресії, що виявляється у відчаї, у важкому переживанні безнадійності. У більш слабкій формі депресія переживається як печаль,  стан  невпевненості.

Пристрасть — емоційний стан, пов'язаний зі стійким прагненням людини до певного об'єкту. Це дуже складне психічне явище, яке не вичерпується емоційною сферою, але включає в себе вольові та пізнавальні процеси. Ведучими в цьому поєднанні є ідея та вольові акти. Ідея, що породила пристрасть, домінує у свідомості людини  над  її іншими інтересами, думками, практичними  діями, захоплює людину, володіє нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті. 

В емоціях завжди присутня оцінка. Згідно з інформаційною теорією емоцій  П.В. Сімонова, емоція — це відображення відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення в даний момент. Емоція виникає за недостатності знань, необхідних для досягнення цілі, і компенсує цю недостатність (когнітивна сторона емоцій). Саме емоція забезпечує продовження пошуку нової інформації. Емоції виникають щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає цілі. Зв'язок інформації та емоції Я. Сімонов показав у вигляді логічної формули:

Е = П(Н-С), де Е — емоція, П — потреба, Н — інформація, необхідна для задоволення потреби, С— інформація, якою суб'єкт володіє. З цієї формули випливає:1)Е = 0,  коли  П=0 ;2)Е = 0,  коли   П = С;3) Е = мах,  коли  С = 0.

Отже, емоції виконують функцію компенсаторного механізму, вони заповнюють дефіцит інформації , необхідної для досягнення цілі, тобто для задоволення потреби.

Через свою предметну зумовленість емоції визначають спрямованість діяльності,  надаючи їй  чуттєвого характеру. Це — специфічна форма контролю за діяльністю, за тією її стороною, яка має вигляд переживань. Переживання виступають регулятором діяльності. Вони можуть як стимулювати діяльність (на радощах "гори перевертають"), так і гальмувати її (у розпачі все "падає з рук").

           В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Почуття — це переживання, пов'язані з задоволенням або незадоволенням духовних потреб людини.Вони є відображенням переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, праксичні та інтелектуальні.

 Особливу увагу при вивченні даної теми слід звернути на характеристику почуттів та їх формування у дітей. Характерними рисами почуттів є їх якість, полярність, спрямованість, сила, глибина, дійовість, усвідомленість, інтенсивність та амбівалентність.

Почуття поділяються на чотири групи: моральні,  інтелектуальні, естетичні та  праксичні.Інтелектуальні почуття виникають у процесі пізнавальної діяльності людини й виражають відношення до процесу пізнання. Це результат задоволення або незадоволення пізнавальної потреби людини.Інтелектуальними почуттями слід вважати почуття здивування, цікавості, впевненості і сумніву в правильності нашого пізнання, творчого підйому і депресії, які супроводжують процес міркування. Типово інтелектуальним почуттям є почуття нового. Відсутність інтелектуальної діяльності породжує нудьгу.

Естетичні почуття — це переживання, в яких виявляється, ставлення людини до прекрасного в природі, в житті людей, в мистецтві. Виникають вони в результаті задоволення її естетичних потреб.Естетичні почуття включають в себе почуття піднесеного та низького, прекрасного та потворного, драматичного, трагічного, комічного, гумору та сатири.

В праксичних почуттях знаходить вияв відношення людини до практичної діяльності. В них виявляється задоволення потреби людини в праці.Праксичпі почуття тісно пов'язані з волею людини й включають в себе специфічні почуття рішучості, напруження, сміливості. Вони допомагають долати труднощі, які трапляються у процесі праці, досягати поставленої мети.

Всі групи почуттів тісно пов'язані між собою. Тому формування та виховання почуттів у дітей відбувається не по черзі (спочатку моральні почуття, потім інтелектуальні), а в комплексі, разом із розвитком всієї особистості дитини під впливом спілкування в процесі різних видів діяльності.

 Отже, усю розмаїтість людських переживань можна поділити на дві групи:

  1.  Відображення ситуаційного ставлення людини до певних
    об'єктів — це емоції.
  2.  Стійке й узагальнене ставлення до об'єктів — це почуття
    (Г.С. Костюк). Взаємовідношення між емоціями і почуттями
    діалектичне,на що при вивченні даної теми слід звернути  особливу увагу . Розглядати емоції як нижчі, а почуття — як вищі прояви афективності було б занадто спрощено. Віддавати емоції тварині, а почуття людині неправомірно.

Емоції—фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їхнього перебігу. Почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Емоції — це ті безпосередні переживання, з яких формується ставлення. Почуття ж — це саме ставлення( більш докладно про відмінності між емоціями та почуттями див.[28])
   Знання характеристик емоційної сфери дитини  та її почуттів  дає змогу прогнозувати поведінку особистості, її розвиток та самозростання та ефективно керувати цим процесом.

                             Питання для дискусії: 

1.Що спільного і відмінного є  в емоціях тварин і людей?

2.Що більше стимулює  учбову діяльність дитини – заохочення  чи покарання ?Обґрунтуйте свою думку?

3.Чому вважають, що без стресу немає життя?

4.Науково обґрунтуйте позитивний вплив стресу помірної сили

 на психічні процеси та на фізіологічні властивості. Що таке дистрес?

5.Поясніть поняття "стрес лева" та "стрес кролика".

6.Як ви розумієте вислів : "Сум, який не проявляється у сльозах, змушує плакати інших"  

7.Чому в стані тривоги найвиразніше виявляється зв'язок емоційних станів і властивостей особистості?

8.Чи можливий стан людини, при якому його поведінкою керують емоції, а не свідомість? Як називаються такі емоції?

9.Чи може людина відповідати за свої вчинки в стані афекту?

Опрацюйте за підручниками матеріал про емоції і почуття і виконайте такі завдання:

    Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Які індивідуальні особливості почуттів (сила, глибина, сталість і т.д.) проявляються в наведених прикладах? (2 бали).

А. Один учень класу – Юрко – зробив поганий вчинок. Скликали збори. Діти виступали надзвичайно різко, з осудом. Хтось навіть сказав: «Ти ганьбиш наш колектив». Потім слово надали Юркові. Він підвівся, блідий, розгублений, постояв хвилину і раптом вискочив з класу, залишивши на парті книжку і шапку. Увечері, коли вчителька зайшла до нього додому, Юрко лежав у ліжкові і плакав.

    Б.Аїда Н. – учениця 8 класу. Її важко розвеселити і розсердити. Коли всі у класі голосно сміються, вона мовчить. Після великої неприємності – дізнавшись, що її залишено на другий рік, - спокійно працює далі.

В.Анна Кареніна напередодні загибелі роздумує про своє ставлення до Веронського:

- Моя любов робиться все пристраснішою … У мене все в ньому одному, і я вимагаю, щоб він все більше і більше віддавався мені… Як би я могла бути чим-небудь, крім коханки, що любить одні його пестощі; та я не можу і не хочу бути нічим іншим».

2)Які фізіологічні механізми почуттів та емоцій проявляються в таких прикладах? (1бал).

А. Учень Н. був у дуже доброму настрої: заздалегідь накреслений ним план дій дістав сприятливі умови і був реалізований.

Б. Медики відзначають, що після виходу на пенсію у багатьох людей виникає депресивний настрій, пов'язаний із звиканням до нового, більш полегшеного режиму життя: як правило, погіршується і фізичне самопочуття.

3)Визначте види почуттів (2 бали).

А. «Я танув і тремтів від невиразної насолоди, коли писав музику до Онєгіна».

Б. Після тривалих зусиль учневі пощастило розв’язати важку задачу, що привело його в стан захоплення.

В. Хлопчик-староста був надзвичайно пригнічений тим, що діти назвали його «донощиком», бо він повідомив класному керівникові, хто розбив скло.

Г. Учениця 10 класу пише, що вона в 15 років прочитала «Овода». Книжка справила на неї винятковій вплив і дівчинка три дні ходила під сильним впливом від неї.

4)“Я не знаю, — каже юнак дівчині, — кохаю я тебе чи ненавиджу. Мені здається що ці почуття в мені дивно змішані. Ставлю запитання: Чому я можу тебе кохати? І не знаходжу відповіді. Але немає, здається, підстави і для ненависті. Можливо, ти допоможеш мені зрозуміти самого себе і з’ясувати, чим викликано такий стан по відношенню до тебе”. (За М. Д. Левітовим).

Яке явище емоційно-почуттєвої сфери проявляється у юнака? Як воно називається?  (1бал).

5)Які особливості почуттів — сила, глибина, стійкість у нижче наведених прикладах яскраво проявляється? (2 бали).

А. Коля М. — учень 7-го класу, коли вчитель пересадив його з однієї парти на другу, засмутився,  довго думав, чому його пересадили і на всіх уроках сидів без настрою, пригнічений. Дома теж не міг заспокоїтись ...

Б. Сергій — учень 6-го класу, отримавши незадовільну оцінку, розплакався. Але не пройшло й півгодини, як він зовсім забув про незадовільну оцінку і на перерві бігав і весело сміявся.

В. Ліда Н. — учениця 8-го класу. Її важко розвеселити, чимось засмутити чи розгнівати. Коли в класі всі сміються, вона мовчить. Після великих неприємностей (її залишили на другий рік у 8-му класі) продовжує спокійно працювати.

 

6) Визначте, які категорії — настрій, афект, пристрасть, фрустрація, стресовий стан – описані в наступних прикладах. (3 бали).

А. Забитий в свої ворота гол, змінив воротаря до невпізнання, зникли впевненість і сміливість.

Б. Під час вступних екзаменів з математики, сильний учень не може справитись з простою задачею, говорить, що в нього якийсь дивний стан: він усе забув.

В. Учень 6-го класу розповідає, що коли він розхвилюється то починає всім говорити грубощі, злість його захоплює і йому хочеться вилити її на інших. Через це в нього виникають непорозуміння з однокласниками. Пізніше він жалкує про свої вчинки. (За   В.А. Крутецьким).

Г. Графиня Ростова, отримавши звістку про загибель сина Петі “Лежала в кріслі, дивно-незручно вигиналась, і билась головою об бильце... Наташо! — Кричала вона відштовхуючи від себе оточуючих. Ідіть геть, неправда, все неправда. Убили! Ха- Ха- Ха! Неправда!”. (Л.Н. Толстой “Війна і мир”).

ІV.  Співвіднесіть поняття та їх визначення(3 бали).

Емоції — особливий клас психічних процесів, станів, явищ, що виражається у формі безпосереднього, пристрасного переживання суб'єктом життєвого змісту явищ, предметів і ситуацій для задоволення своїх потреб.

    Естетичні почуття — почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи та самими людьми, їх працею, результатами їх мистецької та іншої творчої діяльності є відображенням прекрасного, що є в самій об'єктивній дійсності.

    Депресія — афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном (пригніченість, туга, розпач), зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальної пасивності поведінки.

Страх — емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки.

Астенічні почуття —  різновид почуттів , що гнітять , знижують життєвий тонус, зменшують силу та енергію людини.

Афект — сильний і переважно нетривкий емоційний стан, пов'язаний з різкою зміною важливих для суб'єкта життєвих обставин; супроводжується різко вираженими руховими проявами і змінами у функціях внутрішніх органів.

V.  Співвіднесіть поняття та їх визначення (3 бали).

    Амбівалентність — двоїсте, суперечливе відношення суб'єкта до об'єкта, що характеризується одночасною спрямованістю на цей об'єкт протилежних імпульсів.

         Настрій — відносно тривалий, стійкий емоційний стан помірної або слабкої інтенсивності, що виявляється в загальному тлі психічного життя індивіда й забезпечує переважання в ньому емоцій визначеної модальності (радісний — похмурий).

     Пристрасть — сильне, стійке, всеохоплююче почуття, що домінує над іншими спонуканнями людини та призводить до зосередження на предметі пристрасті усіх її прагнень і сил.

  Фрустрація — психічний стан, що виявляється в характерних рисах переживань і поведінки, викликаних об'єктивно непереборними труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети або вирішення завдань.

Тривога — негативний емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки, а також в очікуванні несприятливого розвитку подій.

Стенічні почуття - різновид почуттів , що бадьорять підносять життєвий тонус, посилюють силу та енергію людини.

 Стрес — стан психічного напруження, що виникає в людини у процесі діяльності за найскладніших, важких умов як у повсякденному житті, так і особистих ситуаціях.

    

Почуття — вища форма емоційного відношення людини до предметів і явищ дійсності, що вирізняється відносною усталеністю, узагальненістю, відповідністю потребам, мотивам і цінностям, які були сформовані в процесі її особистісного розвитку.

VІ.  Дайте розгорнутий порівняльний аналіз  різниці між почуттями та емоціями . Складіть порівняльну таблицю емоцій та почуттів (3 бали).

VІІ. З'ясуйте зміст основних термінів і понять теми (письмове визначення ) і покажіть, яке відношення до емоцій і почуттів мають: гіпоталамус, ретикулярна формація, лімбічна система, кора великих півкуль головного мозку(3 бали). 

VІІІ. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Вплив емоцій на діяльність людини»,«Основні функції  емоційних проявів», «Класифікація емоцій та почуттів» , «Теорія емоцій П.К. Анохіна» « Індивідуальні характеристики емоційних проявів», « Інтелектуальні почуття особистості»,  «Зв’язок емоцій та почуттів з потребами людини» , «Стреси в житті людини:причини виникнення і шляхи подолання» (3 бали).

ІХ. Законспектуйте (за вибором) статтю : 1) Г.Сельє «Деякі аспекти учіння про стрес»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С. 305 – 311;  2) Ч.Дарвін «Вираження емоцій у людини та тварин»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.289 – 298  ( 2 бали).

Х.Покажіть на конкретних прикладах (3-4) вплив настрою та стресу на діяльність людини (2 бали).

ХІ.У навчанні і вихованні  почуття і емоції є і предметом виховання і засобом виховного впливу вчителя на учнів. Наведіть конкретні приклади (2 бали).

ХІІ.Складіть схему емоційних явищ(2 бали)

 

Завдання продуктивного  рівня (3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді  – в письмовій формі.

1)Закоханий юнак пише дівчині: "Не можу зрозуміти, що зі мною діється... Звітуюся у своїх почуттях, борюся з ними, піддаюсь їм і знову борюсь. З одного боку, боюся втратити розум і тому прагну позбутися їх, з іншого — боюся знову впасти в той сонливий стан, в якому перебував до цієї неповторної весни". Яке явище у царині почуттів ілюструє цей лист? Яка його природа? (3 бали)  .

2)Із наведених слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова у тому ж відношенні, що і в наведеному прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії. (3 бали)  .

1.    Приклад: нервовий імпульс: об'єктивне

Почуття:  ...(духовне, суб'єктивне, раціональне, матеріальне, нервовий процес).

2.    Приклад: особистість: самосвідомість

Почуття: ...(суб'єкт, відношення, настрій, бажання, воля, мотивація).

3)Нижче перелічені приклади різних почуттів. Визначте, які з них відносяться до моральних, які до естетичних, які до інтелектуальних. Згадайте, яка ознака покладена в основу поділу відчуттів на моральні, естетичні та інтелектуальні. В яких ситуаціях вони виникають? (5 балів)

 

Подив , почуття справедливості почуття сорому почуття прекрасного,

зловтіха,почуття гумору,почуття трагічного,почуття потворного,захват,почуття комічного, впевненість, сумнів,почуття товаришування, почуття обов’язку,заздрість

4)Визначте, який вплив (регулювальний, стимулюючий чи дезорганізуючий) справили почуття на діяльність (4 бали).

А. Урок англійської мови.

Діти принесли в клас ворону. Молода викладачка Н. залізла на підвіконня, щоб упіймати птаха і випустити його. В цей час учитель Мельников заглядає в клас. Він різко вказує Н. Зніяковіла, вона вибігає в коридор, щоб пояснити своєму учителеві, коханій людині, що сталося. Але той холодний і суворий. Тоді Н. повертається в клас, хапає ворону, яку хтось з дітей замотав у ганчірку. І так, в ганчірці, викидає безпомічною у вікно. Схвильовані й обурені діти грублять учительці. Одного за одним вона виганяє їх за двері.

Б. Прикре почуття власного безволля виникає в тих випадках, коли відступаєш перед труднощами. В цих випадках варто тільки безжально й щиро назвати себе ганчіркою, нікчемою, як прокинеться почуття ображеної гордості. З такою «злістю» і прикрістю берешся за роботу, що себе не пізнаєш.

В. Група дітей вилізла на човновий пірс. Дорослий непомітно підійшов до них і голосно вигукнув: «Ви що тут, шалапути, робите?» Діти кинулися врозтіч раніше, ніж встигли подумати, що нічого поганого вони не зробили, та втекли не всі діти, один з них сів на землю і заплакав. А один із хлопців насупився, стис кулаки і пішов до дорослого з’ясовувати обстановку, хоча йому теж було страшно.

Г. Сталевар, 41 року, важко переживає важкий стан з приводу смерті єдиної 18-річної доньки. Раніше він дуже любив свою професію, відзначався свідомим і відповідальним ставленням до праці. Під час війни працював з високою продуктивністю, по дві-три зміни не виходячи з цеху. Тепер робота йому вкрай важка, він скаржиться на втому, хоче перейти на інвалідність.

5) Зазначте, які психологічні умови визначають відмінності в почуттях у кожному прикладі. (3 бали).

А. Два товариші – Мишко й Андрій – після закінчення школи вирішили вступити на фізико-математичний факультет університету. Мишко давно мріяв стати фізиком, передплачував журнал «Квант», відвідував фізичний гурток, а Андрій ще не знайшов себе і вирішив вступити на фізмат, щоб і після школи не розлучатися зі своїм кращим другом. Конкурс вони обидва не витримали. Андрій легко пережив цю невдачу, а Мишко переніс її як важку особисту трагедію.

Б. На дорогу вискочила жаба. Хлопчик дивиться на неї з цікавістю, жінка – з огидою, її дочка  - з жахом, батько – байдуже, а старий біолог – з захопленням: «Який чудовий екземпляр! Зверніть увагу на ніжність тонів, на багатство забарвлення, на форму тіла, ідеально пристосоване до життя і в воді і на суші водночас».

6) Визначте, до якої категорії емоційних явищ (настрій, афект, емоції, почуття, пристрасть, стрес, фрустрація, депресія і т.д.) належить описуване в кожному прикладі переживання.

За якими ознаками можна це встановити? (4 бали).

     А. В умовах нерозв’язаної задачі у випробуваного надмірно підвищилась рухова активність. Протягом усього досліду він насвистував, наспівував, постукував по столу пальцями, тер руки й обличчя. Рухи, раніше обережні й точні, стали сильними й розмашистими. Випробуваний став надзвичайно говірким: до звукового сигналу про помилку поставився різко негативно. Утруднення висловлював уголос. Робота переривалася залпами озвучених зітхань: «Ух! Ой, ой, ой!»

Наприкінці досліду виникла задишка. Проте свідомий контроль за ходом виконання дій не було порушено. Випробуваний використовував логічні викладки, щоб визначити припущені помилки.

   Б. В умовах аварійної ситуації у оператора Ч. спостерігається швидке кліпання, сухість у роті, посилена рухова активність, напруженість голосу, блокування процесу сприйняття: Ч. слухає і не чує, дивиться і не бачить. Обсяг сприйняття вузький, показання приладів сприймаються з помилками, розумова діяльність помітно утруднена.

  В. Сумлінна і старанна учениця відповідає вчителеві. В цей момент до класу зайшов директор школи. Дівчинка розгубилася, відразу замовкла. На навідні запитання відповідала невпопад. Створилося враження, що вона не знає уроку. Після того, як директор вийшов з класу, дівчинка швидко й впевнено відповіла той матеріал, який безуспішно намагалася відповісти раніше.

 Г. Зазначалося, що на кінець польоту космічного корабля «Аполлон-7» космонавти дедалі частіше проявляли дражливість і нетерпіння. Вони часом починали сперечатися з операторами наземних спостережних станцій. Справа кінчилася тим, що космонавти зняли з себе всі біодавачі.

 

7)Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "Сучасна наука доводить, що органом  людської  психіки є головний мозок. Справді, добре відомо, що ушкодження мозку одразу ж спричинює певні зміни у психіці. Проте мені незрозуміло інше,коли я переживаю, то відчуваю, що в мене, як кажуть, "болить душа". Причому цей біль віддається у мене в грудях, а не в голові, як слід було б чекати. Чому так відбувається? Може,
органом нашого розуму і є мозок, але органом почуттів є все ж таки  серце? ".

Що Ви відповісте цьому учневі? (4 бали).

8)Батьки нерідко будують стосунки з дітьми на осуді їх за неправильну, на їхній погляд, поведінку та покаранні за це. Проте є  й такі, які практично не застосовують покарань і вдаються лише до заохочень. Очевидно, якщо перші викликають у дітей негативні емоції, то другі — позитивні.  

Батьки якої категорії мають більше шансів досягти успіху? Які  емоції дітей, позитивні чи негативні, відіграватимуть при цьому більшу роль ? (3 бали).

9)У першій серії експерименту досліджувані мали утримувати голку на певній точці диска, що обертався. Точність рухів була вищою тоді, коли досліджувані перебували у стані навмисне викликаного емоційного збудження. У другій серії те саме дослідження проводилось напередодні серйозного екзамену. В цьому випадку емоційне збудження негативно впливало на точність рухів досліджуваних.

Чому так сталося ? Яким чином емоції впливають на ефективність діяльності ?  (3 бали).

ІІІ. Психологічно обґрунтуйте прийоми керівництва емоціями:1)Наявність головного життєвого вибору;2) Позитивно-емоційне ставлення до справи;3) Послаблення мотивацій ;4)Передбачення;5)Попередня підготовка відступних стратегій;6). Тимчасове відмовлення від зусиль, спрямованих на швидке досягнення мети;7). Загальна переоцінка значимості ситуації ;8) Дати можливість висловитися схвильованій людині; 9) Пристрасті загнати в м'язи";10) Формування нової домінанти. (5 балів).

VІ. Спробуйте зіграти в ділову гру, виступаючи в ній учасником  чи спостерігачем. Аудиторії пропонується така ситуація: “Учень-підліток ударив свого однокласника. Свій вчинок він обґрунтував наступним чином: він не може стримуватись, коли його зневажають. В кабінеті директора школи відбулась така розмова...”

Двом учасникам пропонують цю бесіду (при цьому один учасник виступає в ролі директора, а другий — учня). Проаналізуйте поведінку

учасників.Які емоційні прояви виявляли учасники?Психологічно обґрунтуйте  використані ними прийоми керівництва емоціями (5 балів).

VІІ. Покажіть на конкретних прикладах (5-6)   особливості  прояву естетичних  і праксичних почуттів, пристрасті, афекту, стресу, фрустрації (5 балів).

VІІІ. Користуючись навчальними посібниками напишіть невеликий реферат за темою: «Фізіологічні механізми емоцій», «Зв’язок емоцій та почуттів з потребами людини» , «Вплив органічних станів людини на емоції та почуття», «Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів у дитини», «Стрес та дистрес у житті людини»,«Емоційний стрес і регуляція емоційних станів» (5 балів).

ІХ. Законспектуйте основні положення  монографії(на вибір): 1).Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М., 1996;2) Додонов К.И. Эмоция как ценность.— Москва, 1978 Складіть письмові запитання до тексту (5 балів).

Х. Напишіть анотацію(відгук) на монографію (на вибір): 1) Изард К. Э. Психология эмоций. — СПб.: Питер, 1999; 2) Ильин Е. П. Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752 с. (5 балів).

          Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо формування моральних,  інтелектуальних, естетичних та  праксичних почуттів

учнів на уроках з Вашої спеціальності  . Визначте, які фактори впливають на цей процес ? (6 балів) .

ІІІ. Складіть   тести  (10-15 завдань)  для перевірки знань студентів  з теми «Емоції та почуття» (6 балів)

ІV. Виконайте ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ №1 З ВИКОРИСТАННЯМ «Методики діагностики «перешкод» у встановленні емоційних контактів           (за В. В. Бойко)» (6 балів).

Мета:визначити роль емоцій у спілкуванні(2-3 досліджуваних) (6 балів).

Матеріал та обладнання:  текст опитувальника, ручка, секундомір.

    Інструкція: Вам потрібно прочитати судження і дати відповідь «так» чи «ні»:

1.   Наприкінці робочого дня, зазвичай, на моєму обличчі помітно втому.

2. Буває так, що під час першого знайомства емоції заважають мені презентувати себе з позитивного боку (хвилююся, замикаюсь або, навпаки, багато говорю, збуджуюся, веду себе неприродно).

3.    У спілкуванні мені часто не вистачає емоційності, виразності.

4.    Напевно, я здаюсь оточуючим занадто суворим.

5.    Я взагалі проти того, щоб зображати ввічливість, якщо тобі цього не хочеться.

6.    Я зазвичай умію приховати від партнерів спалахи гніву.

7.    Часто при спілкуванні з колегами я продовжую думати про свої справи.

8. Буває, що я намагаюся висловити партнеру емоційну підтримку (увагу, співчуття, співпереживання), але він цього не відчуває і не сприймає.

9.   Часто у моїх очах чи виразі обличчя проглядається стурбованість.

10.  У діловому спілкуванні я намагаюся приховувати свої симпатії до партнерів.

11.  Усі мої переживання зазвичай написані на моєму обличчі.

12.  Якщо я захоплююсь розмовою, то міміка мого обличчя стає надто виразною й експресивною.

13.   Напевно, я дещо емоційно стриманий і «замкнений».

14.  Я дуже часто знаходжуся в стані нервового напруження.

15. Зазвичай я відчуваю дискомфорт, коли потрібно тиснути руку при діловому спілкуванні.

16.  Інколи близькі люди зауважують мені: розслаб м'язи обличчя, не криви вуста, не наморщуй  лоба і т. д.

17.  Коли я розмовляю, то занадто жестикулюю.

18.  У новій ситуації мені завжди важко бути розслабленим, природнім.

19.  Напевно, моє обличчя часто виражає сум чи стурбованість, хоча на душі спокійно.

20.  Мені важко дивитися в очі при спілкуванні з малознайомими людьми.

21.  Якщо я хочу, то мені завжди вдається приховати свою неприязнь до поганої людини.

22. Мені часто буває весело без особливої причини.

23.  Мені дуже легко зробити за власним бажанням чи на прохання різні вирази обличчя: смуток, радість, переляк, відчай і т. д.

24.  Мені говорили, що мій погляд важко витримати.

25.  Мені щось заважає висловити теплоту, симпатію людині, навіть у тих випадках, коли я відчуваю це почуття до неї.

Висновки самооцінки:

«Перешкоди» у встановленні емоційних контактів

Номери запитань і відповіді за «ключем»

Невміння керувати емоціями, дозувати їх

+1,-6,+11,+16,-21

Неадекватне емоційне вираження

-2,+7,+12,+17,+22

Домінування негативних емоцій

+4, +9, +14, +19, +24

Негнучкість, нерозвинутість, невиразність емоцій

+3,+8,+13,+18,-23

Небажання зближатися з людьми на емоційній основі

+5,+10,+15,+20,+25

    Яка сума набраних Вами балів? Вона може коливатися від 0 до 25. Чим більша сума балів, тим більше виражена Ваша емоційна проблема у повсякденному спілкуванні. Не варто також заспокоюватися, якщо Ви набрали мало балів (0-2). Або Ви були не відверті, або погано бачите себе збоку.

    Якщо Ви набрали не більше 5 балів — емоції зазвичай не заважають Вам спілкуватися.

    6-8 балів — у Вас є деякі проблеми у повсякденному спілкуванні.

    9-12 балів — свідчать про те, що Ваші «емоції на кожен день» певною мірою ускладнюють Вам спілкування з партнерами.

    13 балів і більше — емоції явно заважають вам встановлювати контакти з людьми, можливо Ви підпадаєте під вплив деяких дезорганізуючих реакцій чи станів. Зверніть увагу, чи немає конкретних перешкод, котрі виникають у Вас — це пункти, за якими Ви набрали 3 і більше балів.

За результатами дослідженння напишіть письмовий звіт про особливості емоційної сфери  2-3 досліджуваних (6 балів).

V. Виконайте ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ №1 З ВИКОРИСТАННЯМ методики  «Шкала самооцінки рівня   особистісної тривожності» Ч. Спілбергера. 

Мета: провести  обстеження 2-3 досліджуваних та дослідити рівень їх особистісної тривожності.

Матеріал та обладнання: бланк із запитаннями, ручка або олівець.

    Інструкція досліджуваному: «Уважно прочитайте кожне з 20 наведених нижче речень та закресліть відповідну цифру справа залежно від того, як ви себе почуває у даний момент».

№ п/п

Речення

Майже ніколи

Інколи

Часто

Майже завжди

1

Я відчуваю задоволення

1

2

3

4

2.

Я швидко втомлююся

1

2

3

4

3.

Я хотів би бути таким же щасливим, як інші

1

2

3

4

4.

Я легко можу заплакати

1

2

3

4

5.

Буває, що програю через те, що недостатньо швидко приймаю рішення

1

2

3

4

6.

Я відчуваю себе бадьорим

1

2

3

4

7.

Я спокійний, незворушний та зібраний

1

2

3

4

8.

Очікування труднощів дуже мене тривожить

1

2

3

4

9.

Я занадто переживаю дрібниці

1

2

3

4

10.

Я цілком щасливий

1

2

3

4

11.

Я  сприймаю  все занадто близько до серця

1

2

3

4

12.

Мені не вистачає впевненості у собі

1

2

3

4

13.

Я почуваю себе в безпеці

1

2

3

4

14.

Я намагаюся уникати критичних ситуацій і труднощів

1

2

3

4

15.

У мене буває хандра

1

2

3

4

16.

Я буваю задоволений

1

2

3

4

17.

Я так сильно переживаю свої розчарування, що потім довго не можу про них забути

1

2

3

4

18.

Я врівноважена людина

1

2

3

4

19.

Мене охоплює сильне занепокоєння, коли я думаю про свої справи і турботи

1

2

3

4

    Обробка результатів

    Підрахунок кількості балів проводиться наступним чином. Від суми балів, набраної при відповідях на питання 2,3,4,5,8,9,11,12, 14,15,17, 18, 20 відніміть суму балів відповідей на питання 1, 6, 7, 10,13,16,19. До цієї різниці додається 35.

    Сумарний показник за шкалою Спілбергера вказує на:

-    до 30 балів — низький рівень тривожності;

-    від 30 до 45 балів — середній рівень тривожності.  

-вище45-високий рівень тривожності.

За результатами дослідження напишіть письмовий звіт про особливості емоційної тривожності  2-3 досліджуваних (6 балів).

Тема 2 . Воля

МЕТА: засвоїти сутність поняття про волю та її функції в регуляція поведінки,визначити структуру   вольової дії та вольового акту, з’ясувати умови їх формування вольових якостей особистості.

             Питання для підготовки:

  1.  Поняття про волю. Зв’язок волі з іншими психічними явищами.

2.Основні психологічні теорії волі.

         3. Фізіологічні та мотиваційні аспекти вольових дій.

 4.Основні функції волі. Емоційно-вольова регуляція поведінки.

 5.Структура простої та складної вольової дії. Структура вольового акту.

6.Вольові якості особистості. Умови їх формування.

7.Роль діяльності у формуванні вольових якостей. 

              Література

  1.  Иванников В. А. Психологические механизмы регуляции воли. – М., 1991. –С. 7-192.
  2.  Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004.– С. 199-220. 
  3.  Ильин Е. П. Психология воли  .– СПб.: Питер, 2000.
  4.  Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С. 373-392.
  5.  Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. –С.420-440.
  6.  Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.–С. 385-405.
  7.  Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981. –С.315-333.

8.    Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С. 480-484.

9.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.– С.218-230.

10.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.– С. 361-368.

11.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003. –С.587-613. 

12.Рувинский Л.И., Хохлов С.И. Как воспитать волю и харак
тер.— М.: Просвещение, 1986.— 142

13.Селиванов В.И.Психология волевой активности .–Рязань ,1974.–С.11-          1 12.

      14.  Селиванов В.И. Воля и ее воспитание .–М.:Знание ,1976.

       15.Токарева Н.М.   Методичні рекомендації  до вивчення теми  «Воля» (курс загальної  психології ). –Кривий Ріг ,2003 .– 39 с.

Питання для дискусії:

1.В яких випадках оцінка вчинків людини може стимулювати її волю?

2.Чи завжди реальна ситуація діяльності потребує, щоб були присутні всі етапи складної вольової дії?

3.Чи існує взаємозв»язок між самонавіюванням та проявом волі?

4. Чи   можна  стверджувати,   що  в людини є «свобода волі» ? Як ви розумієте це поняття?

5. Чи   можна  стверджувати,   що  праця  людини   була  головним  джерелом формування її волі?

6. Які  прийоми  роботи над  собою  можуть сприяти  формуванню вольових якостей?

 7. Чи існує  взаємозв»язок  між ланками  вольового акту? 

 8.Чи погоджуєтеся Ви з висловом Бестужева-Мерлінського :
"Що таке воля, як не думка, що переходить у справу"?

9.Чи є тотожними поняття "вольове зусилля" та "вольовий
вчинок?

 10.Поясніть , що таке «синдром безволля» (В. Леві)

  11.Як Ви розумієте  вислів В. Пєкєлєса "Навчайтеся володіти
собою?

   12.Чи корисний ризик заради ризику?

   Методичні рекомендації до вивчення теми:

Людина не тільки  пізнає світ за допомогою пізнавальних процесів (модуль №3) , але і змінює його  та  пристосовує до своїх потреб. У більшості випадків результат досягається  складною поведінкою ,  основу якої складає вольова дія .

Воля — психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей. Вольові дії людини визначаються свідомо поставленою метою.  Свідома діяльність — це довільна діяльність.       Довільне напруження фізичних сил, довільне сприймання, запам'ятовування, довільна увага тощо — це свідома регуляція, свідоме спрямування фізичних і розумових сил на досягнення свідомо поставленої мети. Діючи, людина ставить перед собою завдання, планує їх виконання, добирає засоби, за допомогою яких вони здійснюються; Щоб успішно навчатися, учень повинен усвідомлювати мету навчання, свої шкільні завдання, вміти організовувати їх виконання, бути наполегливим.

Отже, воля є однією з найважливіших умов людської діяльності.Кожна вольова дія чимось мотивується (модуль №2). Мотив — це рушійна сила, яка спонукає людину до дії, до боротьби за досягнення поставленої мети. Слід усвідомлювати , що воля людини виявляється в переборенні не тільки зовнішніх труднощів, що характерні для різних видів діяльності, а й внутрішніх, породжуваних, наприклад, бажаннями, які суперечать поставленим завданням, утомою тощо. Переборення внутрішніх труднощів потребує усвідомлення необхідності виконати те чи інше завдання та самовладання. 

Вольові  властивості (цілеспрямованість, ,настійливість , витримка ,мужність ініціативність,рішучість,самостійність) є  невід'ємною  ознакою  особистості.

Цілеспрямованість, наприклад, визначається принциповістю та переконаннями людини і виявляється у глибокому усвідомленні нею своїх завдань і необхідності їх здійснювати. Ініціативність забезпечує здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших виконувати їх. Рішучість, витриманість і наполегливість виявляються в умінні своєчасно та обдумано приймати рішення, особливо у складних обставинах, у гальмуванні негативних прагнень і дій, у здатності людини долати труднощі, що виникають на шляху до досягнення мети.

Наполегливість людини слід відрізняти від такої її якості, як упертість. Упертість — це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, незважаючи на обставини.

Важливою вольовою якістю людини є самовладання. Воно виявляється у здатності людини володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю. Самовладання — важливий компонент такої якості особистості, як мужність. Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпульсивною. Люди, які не володіють собою, легко піддаються впливу почуттів,  відступають перед труднощами, впадають у розпач.

Самостійність волі виявляється у здатності людини критично ставитись як до власних вчинків і дій, так і до вчинків інших людей, не піддаватися негативним впливам інших. Протилежною до самостійності якістю людини є навіюваність. Навіюваність виявляється в тому, що людина легко піддається впливу інших,тиску групи, своїх діях і вчинках, не виявляє незалежності, не обстоює свої позиції (конформність).

 Людині властиво свідомо ставити перед собою цілі і  прагнути їх здійснити. Цього вона досягає в своїх вольових діях, особливістю яких є спрямованість на досягнення поставленої мети. Воля виявляється в своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, яке переживає людина, переборюючи труднощі, регулюючи власні дії. У вольових діях яскраво виступає боротьба мотивів. Вольові дії виконують  взаємопов’язані функції –стимулюючу, яка забезпечує активність людини,та  гальмівну(затримуючу), яка проявляється у стриманні активності.

Структура складної вольової дії :

–потяг(неусвідомлене бажання)

– бажання(усвідомлене прагнення до об'єкта)

–воління (активне прагнення до об'єкта , що характеризується усвідомленням мети  , засобів та   можливостей її  досягнення )

– боротьба мотивів (зіткнення суперечливих спонукань,бажань,прагнень при виборі мети та способів її досягнення)

–прийняття однієї з можливостей як версії  , прийняття рішення

–дія виконання (реалізація прийнятого рішення ,подолання об'єктивних і суб'єктивних перешкод) .

    

Отже , воля — це психічна функція, яка передбачає: регулювання людиною своєї поведінки відповідно до найбільш значущих для неї мотивів; гальмування інших мотивів, спонукань, намагань; організація дій, учинків згідно зі свідомо поставленими цілями. Саме в цих діях і виражається воля.

Воля зумовлена мотивами, складом особистості - це її перша особливість (детермінізм). Друга особливість — це особистісний характер вольових дій. Вольова дія — не імпульс у процесі автоматичної розрядки, вона опосередковується свідомістю, це прояв особистості, її свідомої спрямованості.

Воля — єдність двох тенденцій: потягів і повинності. Вона виникає тоді, коли людина здатна до рефлексії щодо власних потягів бажань, може так чи інакше поставитись до них.

Вольові якості, мотивація дій у різних людей виявляються по-різному. Це зумовлюється умовами їхнього життя, вихованням, рівнем розвитку суспільної свідомості та іншими індивідуальними особливостями особистості. Знання вчителем особливостей вольового акту, його структури і механізмів сприяє успішному формуванню у учнів та у самого себе вольових якостей .

Опрацюйте за підручником матеріал про волю і виконайте такі завдання.

   Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1) Якою рисою волі пояснюються особливості поведінки на контрольному уроці кожного учня? З обґрунтуванням відповіді(2 бали).

     А. Ішла контрольна робота з алгебри. Дав собі слово: що буде, те й буде, а повинен розв’язати сам, ні в кого не піддивлятимусь. Розв’язання останнього приклада довго не виходило. Ось внутрішній голос і шепоче: «Слово дав, а двійку схопиш». Почали брати сумніви… А інший голос твердить: «Володіти собою треба і в важкі хвилини робити все самому, а то ніколи нічого не вийде». Проти першого голосу всі докази навів… і допомогло. З дзвінком здав роботу вчителеві.

Б. Заплутався в контрольній з алгебри. Сиджу, папір псую, рву на дрібні клапті, все з голови вилетіло. Бачу: Оля описує роботу начисто, а в чернетці увесь хід розв’язання видно. Сам не знаю, що мене штовхнуло, подивився я, як задача розв’язується, і став робити свою, все по порядку.

2) Спостереження за поведінкою людей на фронті показали, що піти в атаку за наказом командира бійцеві значно легше, ніж за самонаказом. Відомо також, що боєздатність підрозділу підвищується, коли бійці перебувають не в індивідуальних окопах, а у загальній траншеї.

Що доводять ці спостереження? Що вони дають для розуміння природи волі? (2 бали).  

3)Уявіть, що до Вас звертається учениця: "Вчителі говорять про необхідність виховувати у себе самостійність. Але ж як я  можу це робити, якщо мені скоро 16 років, а мама все ще не дозволяє  мені зустрічатися з хлопцем, пізно повертатися додому? Джульєтті було 14, а вона так покохала, що й досі про це говорять. Xiбa не так?"

Що Ви  відповіcтe цій  учениці ?    

 4) У якій з наведених дій виявляється впертість(1 бал):

а) необгрунтоване, нерозумне відстоювання учнем  рішення і відкидання будь якої вимоги вчителя;

б) нерозуміння вимоги вчителя та її невиконання;

в) відмова виконувати вимогу вчителя.

5) У яких рядках перелічено лише позитивні якості волі (1 бал):

а) цілеспрямованість і принциповість, негативізм,
рішучість, витримка, наполегливість, упертість, організованість;

б) цілеспрямованість,   принциповість,   організова-
ність, витримка, наполегливість, рішучість;

в) цілеспрямованість, навіюваність, рішучість, організованість, принциповість, витримка;

г) цілеспрямованість,   упертість,   витримка,   рішучість, навіюваність, ініціативність.

6) Проаналізуйте текст: «Протягом усього часу праці необхідна цілеспрямована воля, що виражається в увазі, і до того ж необхідна тим більше, чим менше праця захоплює робітника своїм змістом і способом виконання». Дайте відповідь: а) Який зв'язок волі з увагою? б) Чому воля необхідна більше в менш захоплюючій діяльності? (2 бали).  

ІV.  Поясніть такі поняття і терміни : мимовільна дія, довільна дія , абулія, негативізм, рішучість, витриманість, наполегливість, безвілля, навіюваність, боротьба мотивів, вольове зусилля , впертість, боротьба мотивів, саморегуляція,  самоконтроль, вольовий акт, сила волі (3 бали). 

V.  Покажіть на конкретних прикладах (3-5) прояви  вольових якостей  в діяльності людини. Наведіть приклади прояву  вольових якостей студентів у навчанні  (3 бали).

VІ. Співвіднесіть  терміни та їх визначення (2 бали).

  Воля — це психічна діяльність людини, яка виявляється в усвідомлених діях, спрямованих на досягнення поставленої мети, здійснення якої пов'язане з подоланням перешкод. Вольова активність виявляється в навчальній, трудовій (професійній), пізнавальній, суспільній діяльності особистості.

    Самовладання   –   вольова якость людини  , яка виявляється у здатності володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю.  

    Вольові якості — індивідуальні, відносно стійкі особисті якості людей; незалежні від  конкретної  ситуації  психічні  утворення,  що  засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки її влади над собою.

    Вольове зусилля — особливий стан психічного напруження , пов'язаний з подоланням перешкод та труднощів.

      Витримка — здатність людини постійно контролювати себе і свою поведінку, володіти собою, утримуватися від дій, які усвідомлюються як непотрібні або шкідливі в певній ситуації.

VІІ. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Шляхи розвитку волі», « Ознаки волі у людини»,    «Суть волюнтаристичної теорії волі », « Фізіологічні механізми волі»,  «Теорія волі Д.М. Узнадзе», «Зв’язок волі з іншими психічними явищами», «Фізіологічні  аспекти вольових дій» ( 3 бали).

VІІ. Розподілить  у правильному  порядку етапи вольової дії ( 2 бали).:

А - Усвідомлення ряду можливостей досягнення мети;

Б - Здійснення прийнятого рішення;

В - Мета і прагнення її досягти;

Г - Боротьба мотивів і вибір;

Д - Прийняття однієї з можливостей як версії;

Ж — Поява мотивів, які підтверджують або заперечують ці можливості.

Е–    Потяг(неусвідомлене бажання)

 

VІІІ.  Виберіть із запропонованого списку слова, які належать до характеристики вольової поведінки ( 1 бал ). З обґрунтуванням відповіді(2 бали).

Мотив, саморегуляція, самооцінка, бажання, рефлексія, надія, прагнення, мета, емоція, мислення, впевненість, планування, зусилля, рівень домагань, рух, рефлекс, реагування, агресивність, наполегливість, спонукання, прийняття рішення, конфлікт, свідомість, намагання, сприйняття, увага, цінність, установка, свобода вибору, енергія, потреба, ризик, авантюризм, імпульсивність, дисциплінованість, відповідальність, волюнтаризм.

 

Завдання продуктивного  рівня (3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді  – в письмовій формі.

1)Чеський священик Д. Криан, який брав участь у поході Карла XII на Росію, залишив спогади про Полтавську битву (1709). Аналізуючи розстановку сил, він відзначає кількісну перевагу російських військ, несприятливі позиції шведів, опір місцевого населення, ненадійність союзників, відсутність продовольства, поранення короля. Проте причиною поразки шведських військ вважає волю Бога: "Бог дав Карлові можливість пройти через випробування поразкою, щоб навчити його цінувати життя!' Подібну оцінку, але дещо по-іншому, висловив у наказі по війську і Петро І. Перемогу дав Бог завдяки героїзму наших воїнів!'" Про що свідчить подібне пояснення подій? Яке уявлення про волю за ним приховане? (3 бали).  

2) Визначте, які вольові риси  та особливості (збудливість вольового зусилля, тривалість вольового зусилля, енергійність, придушення дії чи здатність до затримки тощо) проявилися в кожній описаній ситуації  (4 бали).  

   А. За переказами, давньогрецький воїн, пробігши понад 40 кілометрів з містечка Марафон до Афін і повідомивши звістку про перемогу греків над персами, упав мертвим на міському майдані.

Б. Один конструктор розповідав, що він погано креслив, навчаючись у 7 класі, і вирішив удосконалювати своє вміння. Для початку вступив до креслярської групи. Оскільки заняття гуртка призначалося на понеділок, йому доводилося щонеділі сидіти за кресленнями. Багато разів йому хотілося покинути, та він креслив, переробляв кожну роботу по п’ять-шість разів. Через два роки занять учитель сказав, що він креслить найкраще в школі.

В. Десятикласник Б., повертаючись із школи вздовж берега замерзлої ріки, раптом почув ледве чутний крик: «Допоможіть!» - і побачив серед уламків криги двох дітей. Юнак скинув взуття, пальто і стрибнув у крижану воду.

Г. Шестикласник К., щоб розвинути свою волю, часто вдавався до такого прийому: переривав читання цікавої книжки на найцікавішому місці і не доторкався до неї два-три дні.

3)Які фізіологічні механізми волі проявляються в кожному описаному випадку? Дайте обґрунтування своїх відповідей (4 бали).  

А. Відомо, що Вальтер Скот, уражений хворобою, диктував свої твори. Зусиллям волі він змушував себе говорити. Захоплюючись, особливо пожвавленими діалогами, він зіскакував з постелі і, бігаючи по кімнаті, входив у роль своїх героїв, зовсім забуваючи про біль.

Б. Коли вчаться їздити на велосипеді, то досить буває новачкові подумати про те, що він зараз упаде, як він справді падає.

В. Як показують дослідження, проведені з дітьми різного віку, тільки після трьох років дитина може виконати дії за словесною інструкцією типу: коли горітиме зелена лампочка – натиснути на м’ячик; коли червона – не треба натискати.

4) Охарактеризуйте функції волі. Зазначте, яка функція волі (регулювання, стимулююча, гальмівна тощо) проявляється в кожній ситуації. Дайте обґрунтування своїх відповідей (5 балів).

     А. Людині дуже хочеться пити. Вона підходить до водойми, набирає води і хоче випити її. Проте їй кажуть: «В цій водоймі виявлено холерного ембріона, майте це на увазі». Людина виливає воду і йде далі.

Б. Під час повітряного бою пілота було смертельно поранено. В якусь мить він зрозумів, що, коли випустить з рук штурвал літака, загинуть усі, хто в ньому є. І ось пілоти веде далі літак, благополучно садовить його і тут же безсило падає на підлогу кабіни. З літака його виносять уже мертвим.

В. Дуже жаркого дня підліток М. працював на пришкільній ділянці. Діти покликали його купатися. Хоча М. мав дуже втомлений і виснажений вигляд, він відмовився, пояснивши, що вирішив доводити будь-яку розпочату справу до кінця. 

5)Протягом усієї історії філософії дискутується проблема свободи волі. Одні вважають, що свобода волі є відмінною ознакою людини, а воля — незалежною від реальності внутрішньою активністю. Інші відносять волю до зовнішньо детермінованих явищ. Є також думки, що людина приречена на свободу і, не вмозі впоратись із цим благом, прагне його позбутись.

Як ця проблема розв'язується в психології ? Детермінованим чи недетермінованим процесом є воля? (4 бали). 

6) Революціонери, які довгі роки перебували в ув'язненні, відзначали, що зберегти витримку їм допомагала мрія про втілення своїх ідеалів у майбутньому. В ній вони знаходили силу, яка перешкоджала намаганням тюремників зламати їхню волю. Проте ті самі люди, знову опинившися в ув'язненні вже після перемоги революції, нерідко втрачали силу духу, обмовляючи і себе, і своїх товаришів.

Який механізм волі виявляє себе в цьому прикладі? Чому воля

пов 'язана з мрією ? (4 бали). 

7) Проаналізуйте   твори   І.    Франка   «Каменярі» , Б. Полєвого «Повість про справжню людину», М. Островського «Як гартувалася сталь»   і розкрийте вольові якості персонажів цих творів.

Аналіз проведіть за такою схемою: усвідомлення мети, мотиви дій, боротьба мотивів, рішення, вольове зусилля, подолання перешкод, емоційні стани під  дій, особисті позиції персонажів, суспільне значення їх вольових дій ( 5 балів). 

ІІІ.Спираючись на теоретичні знання з теми , розв’яжіть проблемні питання (6 балів):

1)У житті трапляється так, що, прийнявши рішення, людина починає сумніватися в його правильності й не виконує його. Чим пояснити виникнення таких суперечностей? Про які особливості волі особистості це свідчить?

2)Добре відомо, що коли тому, хто тільки навчається їздити на велосипеді, сказати, що зараз він упаде, то він справді падає. Які механізми волі виявляються при цьому?

3)Іноді дорослі, спілкуючись із дітьми, вживають такі висловлювання: "У тебе, як завжди, в голові самі тільки дурниці", "Я нічого кращого від тебе і не чекав". Чи завжди подібні зауваження можуть дати позитивний ефект? На формування яких якостей дитини це впливає?

ІV. Законспектуйте основні положення  монографії : Ильин Е. П. Психология воли  .– СПб.: Питер,  2000  [3 ] (6 балів).

V. Напишіть анотацію (відгук)   на монографію Іваннікова В. А. «Психические механизмы регуляции воли. – М., 1991 (на рус.яз.)» [ 1 ] (6 балів).

VІ. Користуючись навчальними посібниками  та додатковою літературою напишіть невеликий реферат за темою(на вибір) :

–     Вікові особливості та основні умови формування волі.

  •  Роль та функції  волі  в управлінні психікою та поведінкою людини.
    •  Наукові аргументи за і проти інтелектуалістичної , емоційної , волюнтаристичної теорій волі.
    •   Критичний аналіз волюнтаристичного пояснення  вольової поведінки людини .

–      Вольові якості людини, їх розвиток та виховання.

         –       Загальна характеристика вольових процесів (5 балів).

VІІ. Законспектуйте основні положення  статті: Шляпников В.Н. Понятие воли в рамках  модели  практической  занятости человека//Вопросы психологии .–20006.–№6. Які  нові  аспекти проблеми волі , порівняно з  висвітленими  у підручниках , піднімає автор? (5 балів).

 Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо формування вольових якостей у учнів на  уроках з Вашої спеціальності  та в позаурочний час (6 балів) .

ІІІ.Складіть план спецкурсу   «Емоційно-вольова сфера людини» (10 балів)

ІV. Підготуйте лекцію для батьків  « Причини слабкої  волі   дитини  та  шляхи  її подолання» (5 балів).

V.Складіть перелік можливих ситуацій з професійної діяльності вчителя, в яких він має виявляти вольову поведінку . Дайте поглиблений аналіз однієї з ситуацій  за планом: мотивація  вольових дій вчителя , структура вольового акту, вольові якості вчителя(6 балів ).

VІІ. Складіть  поради  для підлітків (11-15 рр.)  на тему : «Прийоми роботи над собою  , які можуть сприяти формуванню вольових якостей»(6 балів ) .

VІІІ. Законспектуйте теоретичний матеріал методичних рекомендацій Н.М.Токаревої  по темі «Воля».Складіть на його основі 10 проблемних питань для обговорення на семінарському занятті (10 балів ).

ІХ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  «Вольові якості особистості»

Мета : дослідити вольові якості  студентів вашої групи чи знайомих (бажано дітей різного віку) і порівняти  ступінь їх розвитку.

                                    Хід роботи:

І. Запропонувати досліджуваному натиснути ручний динамометр з середньою силою і тримати таку силу тиснення по можливості якнайдовше, поки витримає. Врахувати , скільки часу він  зміг витримати, не знижуючи і не підвищуючи тиснення.

2. Дати досліджуваному  важку математичну задачу з програми відповідного класу і запропонувати розв'язати ії , не відриваючись від цієї дії. Простежте, скільки раз він  відволікався від розв'язування, скільки часу минуло від початку виконання завдання до моменту, коли досліджуваний  відмовився розв'язувати задачу.

Фіксується кількість відволікань і тривалість безперервного розв'язування задачі.

3. Запропонувати досліджуваному  покласти на стіл руки долонями вниз, сидіти прямо, не ворушитись, тримати спокійний вираз обличчя,  скільки зможе витримати (стан «замри»).

Фіксуються кількість недозволених рухів рук, голови, корпусу тіла і мімічних рухів та час, скільки зміг досліджуваний    не ворушитися.

4. Запропонувати досліджуваному скласти  кубик Блюменфельда або інший складний прилад , який дається йому в розібраному вигляді. Фіксувати час і особливості рухів, вирази обличчя  (особливості рухів — доцільні, хаотичні), словесні реакції, поки не закінчить складання або відмовиться від нього.

Проведені дослідження дітей різного віку  та  різних класів дають можливість простежити рівень розвитку вольового зусилля  ,витримки труднощів та інших вольових якостей досліджуваних  .

Напишіть звіт про результати проведеного дослідження.  Порівняйте між собою дані  дітей різного віку  або різних дітей (студентів) одного віку. Які висновки можна зробити? Сформулюйте практичні рекомендації по корекції та формуванню їх  вольових рис  . Які педагогічні рекомендації, ви особисто, запропонуєте згідно даних, які отримали після виконання досліджуваними завдань? (10 балів)

Х. Виконайте   ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2  З ВИКОРИСТАННЯМ                       методики дослідження «сили волі». Дослідіть вольові якості  студентів вашої групи чи знайомих.

   Мета: дослідження здатності до застосування вольових зусиль при подоланні перешкод( «сили волі») 2-3  студентів вашої групи чи знайомих.

    Обладнання: текст опитувальника, ручка .

    Інструкція: Вам потрібно прочитати судження і дати відповідь «так» чи «ні»:

1.   Чи в стані ви завершити розпочату роботу, яка Вам не цікава

відразу, незалежно від того, що час і обставини дозволяють Вам відірватися, а потім продовжити?

2.   Чи можете Ви без особливих зусиль подолати внутрішнє протистояння, коли вам потрібно зробити щось неприємне (наприклад, прийти на навчання у вихідний день)?

3.    Коли потрапляєте у конфліктну ситуацію — у навчанні або побуті — чи в змозі Ви взяти себе в руки настільки, щоб подивитися на ситуацію без надмірної емоційності, свідомо, з максимальною об'єктивністю?

4.    Якщо Вам прописали дієту, чи зможете ви подолати спокусу заборонених продуктів?

5.   Чи знайдете Ви в собі сили встати вранці раніше звичайного, як це було заплановано ввечері?

6.    Чи залишитеся Ви на місці трагічної події для того, щоб дати свідчення?

7.    Ви швидко відповідаєте на листи?

8.    Якщо у Вас виникає страх перельоту на літаку чи відвідування стоматологічного кабінету, чи зможете Ви без особливих зусиль подолати це відчуття і в останній момент не змінити свого рішення?

9.   Чи зможете Ви приймати дуже неприємні ліки, які Вам наполегливо рекомендують лікарі?

10. Чи виконуєте Ви поспішно дану обіцянку, навіть якщо її виконання принесе Вам немало клопоту, іншими словами, чи є Ви людиною слова?

11.  Чи без коливання Ви вирушаєте у відрядження в незнайоме

місто?

12. Чи чітко Ви дотримуєтеся розпорядку дня: часу пробудження, прийняття їжі, навчання, прибирання та інших справ?

13. Чи критично Ви ставитеся до бібліотечних заборгованостей?

14. Навіть найцікавіша телепередача не змусить Вас відкласти термінову і важливу роботу. Так це чи ні?

15. Чи зможете ви припинити сварку і промовчати, хоч якими б образливими вам здавалися слова опонента?

    Дайте відповідь на поставлені запитання, оцінюючи їх балами наступним чином: «так» — 2 бали; «не знаю» — 1 бал; «буває» — 1 бал; «ні» — 0 балів.

    Опрацювання результатів

   Експериментатор    підсумовує отримані бали .

    0-12 балів: із силою волі справи у Вас не дуже добрі. Ви виконуєте те, що легше і цікавіше, навіть якщо це може чимось зашкодити. До своїх зобов'язань ставитеся без особливого ентузіазму, що нерідко призводить до конфліктних ситуацій. Ваша позиція характеризується відомим висловом «Що, мені більше всіх потрібно?» Будь-яке прохання чи зобов'язання ви сприймаєте майже як фізичний дискомфорт. І справа тут не в слабкості волі, а у Вашому егоїзмі. Спробуйте подивитися на себе з точки зору саме цих оцінок і це допоможе Вам змінити своє ставлення до оточуючих, дещо змінивши в своєму характері. Якщо Вам це вдасться, то Ви лише виграєте.

    13-21 бал: сила волі у Вас посередня. Якщо стикаєтеся з труднощами, то намагаєтеся їх долати. Але якщо побачите обхідні шляхи, відразу ж скористаєтесь ними. Не перестараєтеся, але і даного Вами слова не порушите. За власним бажанням зобов'язань на себе не візьмете. Це не зовсім позитивно характеризує Вас перед керівництвом і оточуючими. Якщо маєте намір досягнути в житті більшого, спробуйте тренувати волю.

    22-30 балів: із силою волі у Вас все добре. У важку хвилину Ви не підведете. Вас не лякають ні нові доручення, ні далекі поїздки, ні справи, котрі лякають інших. Хоча інколи ваша чітка і тверда позиція з непринципових питань набридає оточуючим. Сила волі це дуже добре, але бажано у своєму активі мати і такі якості, як гнучкість, поблажливість, доброта.

Напишіть звіт про результати проведеного дослідження.  Які висновки можна зробити? Сформулюйте педагогічні  рекомендації по корекції та формуванню сили волі досліджуваних  (8 балів).

Х. Виконайте   ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2  З ВИКОРИСТАННЯМ      методики А.В. Звєркова та Е.В. Ейдмана  .

Мета дослідження: визначення рівня розвитку вольової саморегуляції .

Матеріали та обладнання: тест-опитувальник А.В. Звєркова та Е.В. Ейдмана, бланк для відповідей і ручка.

Процедура дослідження

Дослідження вольової саморегуляції за допомогою тесту-опитувальника може проводитися з однією особою або з цілою групою. Щоб забезпечити самостійність відповідей досліджуваних, кожному видається тест-опитувальник, бланк для відповідей, на якому надруковано номери запитань і біля них графи для відповідей.

Інструкція досліджуваному: "Вам пропонується тест, який включає 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне з них та вирішіть, наскільки воно характеризує Вас. Якщо правильно характеризує, то на аркуші для відповідей проти номера даного твердження поставте знак (+), якщо вважаєте, що неправильно, то знак (-).

                                        тест

  1.  Якщо в мене щось не виходить , то нерідко виникає бажання покинути цю справу.
  2.  Я не відмовлюся від своїх задумів і справ, навіть якщо доводиться вибирати між ними та приємною компанією
  3.  За необхідності мені неважко стримати спалах гніву.
  4.  Звичайно я зберігаю спокій, чекаючи товариша, який спізнюється на                                             призначений час
  5.  Мене важко відірвати від розпочатої роботи.
  6.  Мене дуже вибиває з колії фізичний біль.

  1.  Я завжди намагаюся вислухати співрозмовника, не переби
    ваючи, навіть якщо не терпиться йому заперечити.
  2.  Я завжди "гну" свою лінію.
  3.  Якщо треба, я можу не спати кілька ночей(наприклад, робота,
    чергування) і весь наступний день бути в гарній формі.
  4.  Мої плани занадто часто перекреслюються зовнішніми обста
    винами.
  5.  Я не вважаю себе терплячою людиною.
  6.  Не так просто мені примусити себе байдуже спостерігати хви
    лююче видовище.
  7.  Мені рідко вдається примусити себе продовжувати роботу
    після серії прикрих невдач.
  8.  Якщо я ставлюся до когось погано, мені важко приховати зне
    вагу до нього.
  9.  При потребі я можу займатися своєю справою в незручних та
    в непристосованих до цього умовах.
  10.  Мені дуже ускладнює роботу усвідомлення того, що її необхі
    дно виконати в точно визначений термін.
  11.  Я вважаю себе рішучою людиною.
  12.  З фізичною втомою я справляюся значно краще , ніж інші.
  13.  Краще зачекати ліфт, ніж підійматися сходами.
  14.  Зіпсувати мені настрій не так просто.
  15.  Інколи якась дрібниця заполонює мої думки, не дає спокою, і я
    не можу її позбутися.

22. Мені важче зосередитися на завданні чи роботі, ніж іншим.

  1.  Сперечатися зі мною важко.
  2.  Я завжди прагну довести розпочату справу до кінця.
  3.  Мене легко відвернути від справ .
  4.  Я іноді помічаю, що намагаюся домогтися свого всупереч
    об'єктивним обставинам.
  5.  Люди іноді заздрять моєму терпінню та допитливості. "
  6.  Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.
  7.  Я помічаю, що під час одноманітної роботи мимоволі почи
    наю змінювати спосіб дії, навіть якщо це часом призводить до
    погіршення результатів.
  8.  Мене, як правило, дратує, коли перед носом зачиняються двері
    транспорту або ліфта, що від'їжджають.

Опрацювання результатів

Мета опрацювання результатів — визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) та індексів за субшкалами наполегливість(Н) і самовладання(С).

Кожен індекс - це сума балів, отриманих при підрахунку збігу відповідей з ключем загальної шкали чи субшкали.

В опитувальнику 6 замаскованих тверджень. Тому загальний сумарний бал за шкалою В має бути в межах від 0 до 24 , за субшкалою наполегливість — від 0 до 16 та за субшкалою самовладання — від 0 до 13.

Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції

Наполегливість

1-,2+,5+,8-,9+,10-,11+,13-,14-,16-,17+,18+,20+,22-,24+,25-,27+

Самовладання

3+,4+,5+,7+,13-,14-,16-,21-,24+,27+,28-,29-,30-.

Загальна шкала

1-,2+,3+,4+,5+,6-,7+,9+,10-,11+,13-,14-,16-,17+,18+,20+,21-,22-,24+,25-,27+, 2 8-,29-,30-.

Напишіть звіт про результати проведеного дослідження, порівняйте дані піддослідних.  Які висновки можна зробити? Сформулюйте педагогічні  рекомендації по корекції та формуванню   вольової саморегуляції досліджуваних  (8 балів).

Тема 3. Темперамент

Мета: сформувати наукове уявлення про темперамент, з’ясувати  сутність теорій темпераменту , значення його  динамічних характеристик  в процесі формування особистості , визначити  фізіологічні механізми,типи  та властивості темпераменту ,розкрити психологічні  характеристики  темпераменту,ознайомитись з методиками  діагностики темпераменту.

Питання для підготовки:

1.Поняття про темперамент . Організм, нервова система та   темперамент.

2.Гуморальні (Гіпократ,Гален, Лесгафт ) та конституційні теорії темпераменту (Кречмер, Шелдон, ). Характеристика типів темпераменту за  І.П.Павловим.

3.Школа Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина. Психологічні властивості типів темпераменту(сенситивність, активність, темп реакцій, ригідність, та.ін.).

4.Вплив темпераменту на індивідуальний стиль та ефективність діяльності людини. Шляхи пристосування темпераменту до вимог діяльності (трудової, учбової, спортивної).

5.Методи діагностики темпераменту.

6.Проблема співвідношення типологічних та вікових особливостей темпераменту.

                                     Література:

Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.:ЧеРо, 1998.–С.  244-267.

Годфруа Ж. Что такое психология. - В 2-х т. - М: Мир, 1992 ,Т.1.–С. 11-215 (гл.1-3).

Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004.

Ковалев А.Г. Психология личности. - М., 1970–С. 187-205.

Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы.–Казань: Изд-во Казан.ун-та ,1961.–278 с.

Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С. 553-562.

Мерлин В.С. Психология  индивидуальности. Избранные психологические труды. – М.: Изд-во практ. психологии. Воронеж, 1996.

Мерлин B.C. Очерки  теории темперамента. - М.: Просвещение, 1973

Небылицин В.Д. Избр. псих. труды. М.: Педагогика, 1990.

Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. –С.394-405.

Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986 ( гл. 16).

Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981(гл. 18).

Практические занятия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1972. –С. 134-138.

Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С. 231-246.

Психология индивидуальных различий. Тексты. – М.: МГУ, 1982.–С. 5-237.

Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.–С.103-108.

Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С. 613-620. – С. 613-620.

Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М.: Прогресс, 1982. –С. 49-180.

Современная психология: Справочное руководство / Под. Ред. В. Н. Дружинина. М.: Инфра-М, 1999. –С. 51-81.

Теплов Б.М. Избр. псих. труды. – М.: Педагогика, 1985.

Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность Т. 1-2. – М., 1986.– Т.1.–С.  11-178 .

            Методичні рекомендації до вивчення теми:

    Зазвичай  дана тема не  викликає  особливих  труднощів  у студентів. З типами темпераментів вони  достатньо ознайомлені з популярної літератури. Тому в процесі роботи над темою основну увагу слід звернути на поглиблення поверхових уявлень про характеристики  темпераментів , ознайомлення з більш глибокими їх ознаками , ніж зовнішній малюнок поведінки, подолання усталених настанов на перебільшення значення  або ,навпаки ,ігнорування типологічних особливостей  темперамента  як значущого чинника поведінки.  

       При вивченні теми найбільш важливими моментами є: 1)усвідомлення майбутніми вчителями життєздатності різних типів  темпераментів, наявності представників кожного з них в будь –якій навчальній групі;2) розуміння того ,що тип  темпераменту не детермінує поведінку жорстко і однозначно ,але він суттєво впливає на особливості учбової діяльності та взаємовідносини з іншими людьми ;3)формування установки на вибір адекватних тактичних прийомів та стратегій взаємодії з учнями –представниками різних типів  темпераментів;4) усвідомлення студентами власних темпераментальних властивостей  та їх впливу на взаємовідносини з іншими людьми та  поведінку .

   Темперамент (від лат. temperare — змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини — їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. Це  індивідуальна особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності.

       Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом. Він та його послідовники (римський лікар Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію (від лат. humor — рідина, соки організму — кров, флегма, жовч), згідно з якою темперамент спричинює перевага в організмі певної рідини. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров'ю, жовчю та слизом (лімфа, флегма). На основі цього погляду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний (від лат. sanguis — кров, перевага в організмі крові), флегматичний (від грецьк. phlegma — слизь, перевага в організмі слизу), холеричний (від грецьк. chole — жовч, перевага в організмі жовчі) та меланхолійний (від грецьк. melas — чорний, похмурий та chole — жовч, перевага в організмі чорної жовчі). Сьогодні це вчення цікаве тільки з історичного погляду.

        Німецький психіатр Е. Кречмер   обстоював залежність психічного складу особистості від будови (конституції) тіла (конституційні теорії темпераменту) Він запропонував власну класифікацію типів конституції (пікнічний, астенічний, атлетичний, дисплатичний) і вважав, що кожному з них властивий певний темперамент.

Основи нейродинамічної теорії темпераменту було закладеноІ.Павловим, який виділив три основні властивості нервової системи –силу, врівноваженість і рухливість збуджувального та гальмівного нервових процесів. Чотири основні типи ВНД було співвіднесено з античною класифікацією темпераменту.

Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності стисло наведено в таблиці.

Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності

Холерик Сангвінік Флегматик Меланхолік

Сильний Сильний Сильний Слабкий

Неврівноважений Врівноважений Врівноважений Неврівноважений

Рухливий Рухливий Малорухливий Інертний

У працях  Б.М.Теплова і  В.Д. Небиліцина було показано ,що : 1)структура властивостей  нервової системи є складнішою , а число комбінацій цих властивостей значно більше ,ніж це вважалося раніше ;2)основними компонентами темпераменту є загальна активність індивіда ,його моторика та емоційність. Було доведено , що темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. Це такі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість.

Пластичність — притаманна нервовій системі властивість змінюватися під дією подразників та залишати і зберігати сліди їх впливу. Вона виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються.

Ригідність протилежна пластичності  —це складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини,

труднощі (аж до повної нездатності) у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності та поведінки в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови.  Сензитивність (чутливість) визначається величиною подразника, що приводить до виникнення реакції,тобто це міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Сензитивність   зумовлює характерологічні особливості людини, що виявляються у підвищеній чутливості до подій, які відбуваються з нею та супроводжується підвищеною тривожністю, острахом нових ситуацій, людей, усякого роду випробувань і т. п. 

  Екстраверсія — інтроверсія — характеристика індивідуально-типологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості     реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстравертованість) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтровертованість).                                                

 Лабільність —  властивість НС , яка характеризує швидкість виникнення та протікання процесів збудження і гальмування. 

Реактивність — це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше — в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе.

Резистентність — міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам. 

Враховуючи названі властивості темпераменту можно дати таку характеристику відомим типам темпераменту. Для холеричного темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпульсивність та яскрава виразність емоційних переживань.      Якщо немає адекватного виховання, у холерика можуть закріпитися такі риси, як нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю в емоціогенних умовах.

    Сангвінічному темпераменту притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас, переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді й поверховості.

    Меланхолійний темперамент пов'язується з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю моторики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності.

    Флегматичний темперамент характеризується такими ознаками поведінки, як низький рівень активності та невміння переключатися, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.

   Темперамент багато в чому визначає особливості характеру людини, його можна вважати індивідною основою характеру. Сангвініки звичайно бувають товариськими, відкритими, говіркими, живими, ініціативними, але часто безтурботними і не завжди схильні доводити почату справу до кінця. У холериків часті зміни настрою, вони активні, але в той же час імпульсивні, бувають вразливими й агресивними і здебільшого оптимістичні. У темпераменті флегматика особливо помітні розміреність, спокій, надійність. Вони миролюбні, але відрізняються пасивністю. Меланхоліки - це дуже чуттєві люди, звичайно спостережливі, але тому тривожні, нетовариські, швидко дратуються і багато переживають, песимістичні.

Розуміючи значення темпераменту в регуляції динаміки психічної діяльності й у збереженні життєвих констант організму, можна продумати рекомендації для розвитку ряду властивостей темпераменту досліджуваного за допомогою корекції деяких рис характеру.

Наприклад, у сангвініка важливо заохочувати працьовитість, схильність до новизни, але при цьому потрібно контролювати навантаження, щоб воно були в розумних межах. Йому варто тренувати дисциплінованість і вчитися діловим контактам і чіткості.

Холерикам з їх вираженими лідерськими якостями бажано стежити за позитивністю відносин з навколишніми, не "з'ясовувати відносин" у моменти конфліктів, а обговорювати виниклі проблеми пізніше в спокійній ситуації, контролювати прагнення підкоряти собі інших людей, направити зусилля на власне естетичне виховання.

Працьовитим флегматикам варто порекомендувати тренувати свій соціальний інтелект (розуміння людей, спостережливість за переживаннями інших, налагодження контактів і т.п.). У ряді випадків через скромність у них не завжди адекватна самооцінка, яку у цих випадках важливо підвищити.

Меланхолікам з їхньою вдумливістю і підвищеної сенситивністю не варто поспішати включатися у види діяльності і спілкування, де тверда субординація. Їм теж потрібно контролювати і рефлексувати своє ставлення до інших (особливо уникати сильної віри в чийсь авторитет), налаштовуватися на успіх у роботі, а для цього розраховувати терміни виконання її окремих ланок або частин. Для розвитку контактності і товариськості бажано брати суспільні навантаження, що дозволяють вступати в різні взаємини з іншими людьми, намагатися брати участь у різних заходах, виступати з доповідями на конференціях.

                           Питання для дискусії:

1.В чому полягає зв’язок організму , нервової системи і темпераменту?

2.Чи можливі зміни  у проявах  і розвитку темпераменту.

3.Яким є зв’язок темпераменту з ефективністю  діяльності.Чи є «небажані» типи темпераменту?

4.Як  пов’язані темперамент і особливості формування негативних якостей особистості.

5.Чи можливе пристосування темпераменту до вимог різних видів діяльності ?  

6.Дослідження показують, що різні типи темпераментів містять   можливості для продуктивної психічної діяльності. Чи можна соціальну цінність людей визначати, виходячи з типів темпераменту?

7.Чи вважаєте ви, що вчення Кречмера про темперамент на сучасному етапі є неактуальним?

Опрацюйте за підручниками матеріали теми  і виконайте такі завдання.

   Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв'язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)На основі характеристики визначте тип темпераменту. (1бал)

А). К. життєрадісний, легко входить в контакт з колегами, без труднощів пристосовується до нових умов. Легко захоплюється усім новим, але швидко може втратити до нього інтерес.

Б). С. Нестримний, імпульсивний, міміка виразна, швидко змінюється, мовлення поспішне, рухи різкі. З ентузіазмом розпочинає справу, але часто інтерес пропадає, роботу потім виконує по інерції або взагалі припиняє.

В). Г. Чутливий, але дій уповільнені, часто ображається все сприймає на свій рахунок, довго переживає промахи. Може “входити в себе”, в коло своїх переживань.

Г). Д. Ініціативний, працює і діє дуже інтенсивно, може витримувати велике навантаження, виконувати одночасно декілька справ. Стомленість у Д. впливає  перш за все на підвищення роздратованості або навіть агресивності. Але Д. за короткий час може відпочити.

2)Виберіть серед поданого переліку слів ті, які стосуються темпераменту (1бал) , з обґрунтуванням відповіді-(2 бали).

Працьовитість, наполегливість, свідомість, неврівноваженість, музикальність, кмітливість, сензитивність, реактивність, екстравертність, запальність, агресивність, емоційність, педантичність, вимогливість, принциповість, швидке переключення уваги, гострота зору, геніальність, сила емоційної реакції,  багатство міміки, глибина почуттів.

3)У якого учня – Валька К. чи Сашка П. – в особливостях поведінки найвиразніше проявляються властивості темпераменту?

Дайте обґрунтування свого вибору (2 бали).

У Валька К. підвищена активність, енергійність і працездатність проявляються під час виконання будь-яких домашніх доручень, шкільних завдань, а також під час виконання будь-яких громадських доручень; у Сашка П. ті самі риси проявляються тільки під час виконання цікавих домашніх доручень, шкільних завдань чи громадських навантажень.

4)Яка властивість темпераменту проявилася в Аїди і Люди? За якими ознаками це можна встановити? (2 бали).

Аїда і Люда – учениці 9 класу. У них при близно однакова успішність і однакове становище в колективі. Коли на початку навчального року вони дізналися, що їхній клас розформовується, то Аїда з задоволенням заявила, що нарешті вона розстанеться з дітьми, які її кривдили. Люда ж з прикрістю зауважила, що тепер вона знову буде в одному класі з Р. і У., з якими вона порвала дружбу. Проте після формування класу Люда в перші ж дні познайомилася з новими товаришами, а Аїда довго навіть не підходила до нових учнів.

5)Визначте, про які властивості темпераменту говориться в прикладі.Яка властивість темпераменту проявляється в Петрика і Вані? (1 бал).

Петрик любить пожвавлену метушню довкола себе, дуже товариський, любить бути в центрі уваги; Ваня, навпаки, надає перевагу тиші й самотності, важко сходиться з новими людьми, надто велика увага його бентежить.

6) Які з наведених прикметників слугують для опису рухової сфери темпераменту, а які — для характеристики емоційної сфери темпераменту(1 бал).

Швидкий, рухливий, живий, різкий, запальний, млявий, імпульсивний, чуттєвий, життєрадісний, повільний, енергетичний, стрімкий, загальмований, вразливий.

7)

Пластичність — притаманна нервовій системі властивість змінюватися під дією подразників та залишати і зберігати сліди їх впливу.

    Сензитивність — (чутливість) визначається величиною подразника, що приводить до виникнення реакції. Характерологічна особливість людини, що виявляється у підвищеній чутливості до подій, які відбуваються з нею. Звичайно супроводжується підвищеною тривожністю, острахом нових ситуацій, людей, усякого роду випробувань і т. п. 

    Сензитивні періоди — вікові періоди, коли умови для розвитку певних психічних властивостей та рис будуть найсприятливішими.

    Екстраверсія — інтроверсія — характеристика індивідуально-психологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості особистості або на світ зовнішніх об'єктів, або на явища власного суб'єктивного світу відповідно.

    Ригідність (у психології) — труднощі (аж до повної нездатності) у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності та поведінки в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови.

    Лабільність — швидкість виникнення та протікання процесів збудження і гальмуванняня

Сензитивність — міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості.

Реактивність — це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше — в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе.

Пластичність виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються.

Ригідність — особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини

Резистентність — міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам.

Екстравертованість та інтровертованість — спрямованість реакцій та діяльності особистостіназовні, на інших (екстравертованість) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтровертованість).                                                

ІV.Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Місце темперамента в структурі особистості», «Історія вчення про    темперамент», «Класифікація типів темперамента», «Вплив темпераменту на індивідуальний стиль та ефективність діяльності людини». (3 бали).

V.Підготуйте лекцію для батьків «Чи можна змінити темперамент дитини?» (3 бали).

VІ.Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми (2 бали).

VІІ.Законспектуйте статтю Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина «Вивчення основних властивостей нервової системи та їх значення для психології індивідуальних відмінностей»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 . – С.320 – 325. Складіть письмові запитання до тексту.(3 бали).

VІІІ.

 

Завдання продуктивного  рівня (3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді  – в письмовій формі.

1)По психологічних ознаках, наведених нижче, визначте, про який вид
темпераменту йдеться в кожному випадку (3 бали)  :

А - людина жива, рухлива, прагнуча до частої зміни вражень, легше інших

пристосовується до нових умов життя;

Б - людина повільна, урівноважена, із стійкими прагненнями і настроєм, із

слабким зовнішнім виразом душевних станів;

В - людина швидка, поривчаста, здатна віддаватися справі з пристрасністю,

але неврівноваженйй, схильна до бурхливих емоційних спалахів, різких змін

настрою;

Г - людина з підвищеною емоційною чутливістю, глибоко переживаючи

навіть незначні події, але зовні мляво реагуюча на оточуюче.

2) Які з наведених у списку якостей характеризують екстравертний та інтравертний психологічний тип за К. Г. Юнгом? (3 бали)  

Ініціативність, некомунікабельність, схильність до самоаналізу, рефлексія, імпульсивність, безтурботність, мрійливість, нерозсудливість, соціальна адаптованість, прагматичність, відкритість, рухливість, аутизм, смішливість, вдумливість, сором'язливість, безцеремонність.     

 

3)Зазначити ті особливості, які характеризують сангвініка, флегматика, холерика і меланхоліка(4 бали)  .

Підвищена активність, тривала працездатність, енергійність, стриманість, запальність, непосидючість, терплячість, повільність рухів і мови, повільна зміна почуттів і настроїв, мала емоційна збудливість, швидке засвоєння і перебудова навичок, афективність, бідність рухів, мала активність, млявість, виразність міміки і пантоміміки, мовчазність, гіперсензитивність, бадьорість , підвищений настрій, швидка пристосовуваність до нової обстановки, повільне засвоєння і перебудова навичок, невпевненість у собі, підвищена емоційна збудливість, витриманість, одноманітність міміки, енергійність, рухливість, пригніченість і розгубленість підчас невдач, швидке виникнення і зміна почуттів та емоційних станів, мала активність, терплячість, невиразність мови, рівний, спокійний настрій, збуджений стан, зосередженість уваги.

4)Із вказаних у дужках слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова у тому ж відношенні, що і в наведеному прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії (3 бали)  

1.    Приклад: психіка: мозок

Темперамент: ... (характер, емоції, тип нервової системи, знання, відображення)

2.    Приклад: здібності: задатки

Темперамент: ... (активність, діяльність, талант, тип нервової системи, індивідуальність, мозок)

3.    Приклад: слух: скроневі ділянки мозку

Темперамент: ... (центральна нервова система, ретикулярна формація, лімбічна система, стовбур мозку).

   5) Визначте, що має  місце  в описаній  ситуації (зміна, маскування темпераменту чи індивідуальний стиль діяльності); Які факти говорять на користь вашої відповіді? (4 бали) .

Робота ткаль-багатоверстатниць ставить підвищені вимоги до рухливості нервових процесів: так, наприклад, робітниці часто доводиться переключатися з одного верстата на інший, швидко змінювати різні дії тощо. Можна припустити, що ткаля з інертною нервовою системою не впорається з такими завданнями, пов’язаними з переключеннями уваги. Проте в дослідженні одержані дані про високу продуктивність праці інертних ткаль-багатоверстатниць. Прийоми їхньої роботи відрізняються від прийомів діяльності меткіших ткаль. Інертні ткалі багато уваги приділяють запобіжним роботам: намагаються запобігти можливим зривам, потовщенню нитки, обривам і т.д., намагаються працювати спокійно, розподіляють роботу рівномірно. Меткіші ткалі більше уваги приділяють «терміновим роботам».

6) Зазначте ті особливості поведінки, які зумовлені темпераментом, і ті, які зумовлені мотивацією.За якими ознаками це можна встановити? (4 бали) .

У дітей старшого дошкільного віку холеричного темпераменту під час виконання різних трудових завдань можуть проявлятися такі особливості поведінки:

а). вони неуважні під час пояснення завдання, навіть тоді, коли цікаво;

б). часто не вислуховують пояснення до кінця, і беруться за роботу;

в). під час невдач бувають зриви: діти рвуть зошити, кидають роботу, коли щось не виходить;

г). у нових завданнях з яскравим матеріалом під час пояснення уважно стежать за кожним рухом дихователя;

д). у роботах на змагання виявляють терпіння і наполегливість під час невдач;

е). в одноманітній роботі проявляють поспішність, неохайність, недбалість.

7) За даними досліджень, для оволодіння навичками жон-
глювання потрібна така властивість нервової системи, як рухливість. Тому жонглерами не можуть стати люди з інертною нервовою системою. Проте ще більше значення має лабільністъ: ла-
більні навчаються жонглюванню у двічі-тричі швидше за рухливих.

Про що свідчать ці результати? Чи є "кращі" i "гірші " властивocтi  нервової   системи? ( 3 бали).

8)  81 пару монозиготних i 57 пар дизиготних близнюків,
хлопчиків i дівчаток віком від одного до дев'яти років, noрiвнювали за рівнем емоційності, активності і реактивності. Було ви-
явлено досить високий ступінь подібності монозиготних близ
нюків i невисокий — дизиготних, причому це більше стосувалося
реактивності. Чіткіше ця закономірність простежувалась у хлопчиків.

3 якою метою проводили це дослідження? Які висновки випли-
ваютъ з нього ? ( 3 бали).

9) Досліджувані, в яких попередньо визначили показники
сили — слабкості нервової системи, протягом 40 хв. безперервно
здійснювали складні обрахунки "про себе" . Виявилося, що у   людей із слабкою нервовою системою,    починаючи з 35-ї хв. експерименту ,знижувалась продуктивність роботи (з'являлись помилки,зменшувалася кількість обчислень). Досліджувані з сильною нервовою системою,навпаки,спочатку діяли повільно ,а потім швидше. Проте за 40 хв. i "слабкі", й "сильні" виконали практично однаковий обсяг роботи.

Як пояснити результати  цього експерименту? Про що вони cвідчать ? ( 4 бали).

10) У результаті психологічного вивчення 31 дитини віком до
одного року було сформульовано 882 передбачення стосовно ди-
намічних особливостей поведінки цих дітей у майбутньому. Пов-
торне дослідження, здійснене через кілька років, показало, що
правильними виявились 46% прогнозів, 20 % були приблизно
правильними, 34 % не відповідали реальній поведінці дітей.

Про що свідчать ці  результати? Які висновки випливають з них? ( 4 бали).


ІІІ. Встановіть правильну відповідність властивостей темпераменту  та їх визначень ( 3 бали).

    Пластичність — притаманна нервовій системі властивість змінюватися під дією подразників та залишати і зберігати сліди їх впливу.

    Сензитивність — чутливість до  величини подразника, який призводить до виникнення реакції.    

 

    Екстраверсія — інтроверсія —  спрямованость особистості або на світ зовнішніх об'єктів, або на явища власного суб'єктивного світу відповідно.

    Ригідність  — труднощі   у зміні наміченої суб'єктом програми діяльності та поведінки в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови.

    Лабільність — швидкість виникнення та протікання нервових процесів збудження і гальмування

 

Реактивність особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді .

 

Ригідність — складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини

Резистентність — міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам.

 

ІV.  Здісніть  системне вивчення  проблеми: 1)  Законспектуйте основні положення  монографії  :  Стреляу   Л. Роль темперамента в психологическом развитии. – М.: Прогресс, 1982.–С.49-67,67-86,141-162,217-227 [  ];  2) Законспектуйте статтю :  Опитувальник темпераменту Я. Стреляу //  Психолог. – 2005. – №1. – С.23-26.    Зробіть висновок  про   взаємозв"язок теоретичних підходів  автора  та  змісту  створеної  ним  методики вивчення темпераменту. ( 6 балів).

V. Користуючись навчальними посібниками напишіть невеликий (на вибір) реферат на тему: «Критичний аналіз  пояснення  природи  темпераменту  в гуморальних  та конституційних теоріях», «Врахування  вчителем типу темпераменту учнів  в  процесі  навчання», «Шляхи пристосування темпераменту до вимог діяльності (трудової, учбової, спортивної)»,

«Методи діагностики темпераменту», «Проблема співвідношення типологічних та вікових особливостей темпераменту» ( 6 балів).

 Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо вибіру адекватних тактичних прийомів та стратегій взаємодії з учнями –представниками різних типів темпераментів     на  уроках    та в позаурочний час (6 балів) .

ІІІ.Складіть план спецкурсу   «Емоційно-вольова сфера людини» (10 балів)

ІV. Складіть поради  для підлітків (11-15 рр.)  на тему : «Як компенсувати  «мінуси» та підсилити «плюси» власного темпераменту    »(6 балів ) .

  V. Уявіть, що ви - президент приватної фірми. Людей яких типів темпераменту ви хотіли б бачити на наступних посадах і чому? Відповідь обґрунтуйте , спираючись на знання про основні властивості темпераменту ( сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість,емоційність тощо ) (6 балів)  

Біржовий агент, ваш замісник, секретар, агент з реклами, агент по зв’язках з громадськістю, бухгалтер, продавець, водій, охоронець, референт, іміджмейкер (6 балів ).

VІ. Законспектуйте статті :  1) Русалов  В.Т. Предметный и коммуникативный аспекты темперамента человека  // Психологический журнал. – 1989. - №1. – С.10-22 ;  2)  Злобин  А.   К проблеме темперамента  //  Вопросы психологии. – 1990. - №5. – С.169-174.  Визначте,  які    нові  (порівняно з описаними у підручниках )  проблеми  у вивченні  темперамента    розглядаються авторами (6 балів ).

VІІ.  Законспектуйте статті : 1)  Гилева О.Б. Бочарова Т.В. Влияние социальных условий на структуру темперамента // Вопросы психологии. – 2008. - №4. – С.73-76;  2) Бобыкын Э. Генетические аспекты темперамента// Психологический журнал .– 2003. –№5 .–С.95-98.  Порівняйте сучасні підходи ( в контексті проблеми біо-соціо ) до вивчення темпераменту та зробіть про  висновок про чинники   його розвитку (7 балів ).

 

 

VІІІ.  Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДИКИ     «Визначення рівня екстраверсії/інтроверсії, нейротизму за опитувальником Г. Айзенка»

Мета: визначити рівні екстраверсії, емоційної стійкості і типу темпераменту, 

усвідомити   власні темпераментальні властивості.   

                                    Хід роботи

Дослідження типу темпераменту можна проводити і з одним досліджуваним, і з невеликою групою. В останньому випадку повинна бути забезпечена самостійність відповідей учасників тестування.

Інструкція: "Вам пропонується відповісти на 57 питань. Уважно читайте ці питання і по ходу читання в бланку проставляйте Вашу відповідь, яка може бути або "Так", або "Ні". Постарайтеся уявити типові ситуації і дайте першу "природну" відповідь без тривалих роздумів. Пам’ятайте, немає ні "гарних", ні "поганих" відповідей. Обрану Вами відповідь на питання запишіть у бланку для відповідей проти відповідного номера. Намагайтеся не залишати питання без відповіді".

Опитувальник (форма А)

  1.  Чи часто Ви відчуваєте потяг до нових вражень, прагнення відволіктися, відчути сильні емоції?
  2.  Чи часто Ви відчуваєте потребу в друзях, які можуть Вас зрозуміти, підбадьорити, висловити співчуття?
  3.  Чи вважаєте Ви себе безтурботною людиною?
  4.  Чи дуже важко Вам відмовлятися від своїх намірів?
  5.  Ви обмірковуєте свої справи не поспішаючи і бажаєте краще зачекати, перш ніж діяти?
  6.  Чи завжди Ви стримуєте свої обіцянки, навіть якщо це Вам невигідно?
  7.  У Вас часто бувають спади і підйоми настрою?
  8.  Ви звичайно дієте і говорите без тривалого обмірковування?
  9.  Чи виникало у Вас коли-небудь відчуття, що Ви нещасливі, хоча ніякої серйозної причини для цього не було?
  10.  Чи вірно, що на суперечку Ви зробили б майже усе, що завгодно?
  11.  Чи бентежитеся Ви, коли хочете познайомитися з людиною протилежної статі, що симпатична Вам?
  12.  Чи буває, що, розлютившись, Ви виходите з себе?
  13.  Чи часто Ви дієте під впливом хвилинного настрою?
  14.  Чи часто Ви турбуєтеся через те, що зробили щось не те або сказали що-небудь зайве?
  15.  Ви звичайно віддаєте перевагу читанню книг зустрічам з людьми?
  16.  Чи вірно, що Вас легко скривдити?
  17.  Чи любите Ви часто бувати в компаніях?
  18.  Чи бувають у Вас думки, якими Вам не хотілося б поділитися з іншими людьми?
  19.  Чи вірно, що Ви іноді настільки повні енергії, що все "горить" у руках, а іноді зовсім мляві?
  20.  Чи намагаєтеся Ви обмежити коло своїх знайомств невеликим числом найближчих  друзів?
  21.  Ви багато мрієте?
  22.  Коли на Вас кричать, Ви відповідаєте тим самим?
  23.  Вас часто турбує почуття провини?
  24.  Чи усі Ваші звички позитивні?
  25.  Чи здатні Ви дати волю своїм почуттям і щосили повеселитися в компанії?
  26.  Чи можна сказати, що нерви у Вас часто бувають напружені до межі?
  27.  Чи вважають Вас людиною живою і веселою?
  28.  Після того як справа зроблена, чи часто Ви повертаєтеся до неї і думаєте, що могли б зробити краще?
  29.  Чи вірно, що Ви звичайно мовчазні і стримані, коли знаходитеся серед людей?
  30.  Чи буває, що Ви  пліткуєте?
  31.  Чи буває, що Вам не спиться через те, що в голову лізуть різні думки?
  32.  Чи вірно, що Ви волієте довідатися про щось у книзі, ніж запитати про це в інших людей?
  33.  Чи буває у Вас сильне серцебиття?
  34.  Чи подобається Вам робота, що вимагає напруженої уваги?
  35.  Чи бувають у Вас напади тремтіння?
  36.  Чи вірно, що Ви завжди говорите про знайомих Вам людей тільки хороше, навіть тоді, коли упевнені, що вони про це не довідаються?
  37.  Чи вірно, що Вам неприємно бувати в компанії, де постійно жартують одне над одним?
  38.  Чи вірно, що Ви дратівливі?
  39.  Чи подобається Вам робота, що вимагає швидкості дії?
  40.  Чи вірно, що Вам нерідко не дають спокою думки про різні неприємності і "жахи", що могли б статися, хоча усі скінчилося благополучно?
  41.  Чи вірно, що Ви неспішні в рухах?
  42.  Ви коли-небудь запізнювалися на побачення або роботу?
  43.  Вам часто сняться кошмари?
  44.  Чи вірно, що Ви такий аматор поговорити, що ніколи не пропустите зручного випадку поговорити з незнайомою людиною?
  45.  Чи турбують Вас які-небудь болі?
  46.  Чи сильно б Ви засмутилися, якби  довго не змогли бачитися зі своїми друзями?
  47.  Чи можете Ви назвати себе нервовою людиною?
  48.  Чи є серед Ваших знайомих такі, які Вам явно не подобаються?
  49.  Могли б Ви сказати, що Ви упевнена у собі людина?
  50.  Чи легко Вас зачіпає критика Ваших недоліків або недоліків Вашої роботи?
  51.  Ви вважаєте, що важко отримати дійсне задоволення від заходів, у яких багато учасників?
  52.  Чи турбує Вас почуття, що Ви чимось гірші за інших?
  53.  Ви легко б зуміли внести пожвавлення в нудну компанію?
  54.  Чи буває, що Ви говорите про речі, у яких не розбираєтеся?
  55.  Чи турбуєтеся Ви про своє здоров'я?
  56.  Ви любите жартувати над іншими?
  57.  Чи страждаєте Ви від безсоння?

Ключі до опитувальника Айзенка

Шкала “Е”  1+, 3+, 5-, 8+, 10+, 15-, 17+,20-, 22+, 25+, 27+, 29+, 32-, 34+, 37-, 39+, 41-, 44+, 48+, 49+, 51-, 53+, 56+.

Шкала “Н” 4+, 7+, 11+, 14+, 16+, 19+, 21+, 23+, 26+, 28+, 31+, 33+, 35+, 38+, 40+, 45+, 47+, 50+, 52+, 55+, 57+.

Шкала “Щ”  6+, 12-, 18-, 24+, 30-, 42-, 48-, 54-.

Обробка результатів

Для визначення типу темпераменту необхідно визначити величини показників екстраверсії (Шкала “Е” )  і нейротизму( Шкала “Н” ). А для оцінки надійності цих показників підраховують величину показника щирості (Шкала “Щ”)  . Величина показників виміряється в балах, підрахованих як кількість збігів відповідей досліджуваного з питаннями шкал .

Індекс щирості ("Щ") являє собою кількість збігів відповідей досліджуваних з відповідями за наступними питаннями: Відповідь "Так" з питань №6, 24, 36; Відповідь "Ні" на питання №12, 18, 30, 42, 48, 54.

Показник екстраверсії ("Е") дорівнює величині збігів відповідей досліджуваних з такими: Відповідь "Так" на питання №1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56;

Відповідь "Ні" на питання №5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Показник нейротизму - це величина збігів відповідей "Так" з такими питаннями відповідної шкали №2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.

Аналіз результатів

Результати має сенс аналізувати, якщо відповіді досліджуваного були досить щирими і величина індексу "Щ" не перевищує 4 бали.

На думку Г. Айзенка, поєднання екстраверсії-інтроверсії і нейротизму-емоційної стійкості, що є властивостями темпераменту, визначають його тип.

Властивості екстраверсії і інтроверсії протилежні, так само як і в другій парі, тобто  нейротизм-емоційна стійкість.

Їх можна представити на континуумі, де величини одного з показників, наприклад екстраверсії "Е" 0-12 означають відсутність екстраверсії, тобто  інтроверсію, а величини 13-24 - її виразність.

0_________6__________12__________18__________24

інтроверсія                                           екстраверсія

Рівень екстраверсії встановлюють за допомогою таблиці.

Індекс екстраверсії "Е"

Рівень екстраверсії-інтроверсії

0-6

висока інтроверсія

7-12

середня інтроверсія

13-18

середня екстраверсія

19-24

висока екстраверсія

Аналогічне співвідношення мають полярні властивості нейротизму - емоційної стійкості. Їхні рівні визначаються на основі тих самих інтервалів, що і рівня екстраверсії-інтроверсії.

0_________6__________12__________18__________24

нейротизм     емоційна стійкість

У загальному значенні екстраверсія - це спрямованість особистості на оточуючих людей і події, інтроверсія - спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм - виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність.

Динамічний прояв цих властивостей пов'язаний зі швидкістю вироблення умовних рефлексів, їхньою міцністю, балансом процесів збудження-гальмування в центральній нервовій системі і рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації.

Так, екстраверт, у порівнянні з інтровертом, швидше виробляє умовні рефлекси, має більшу терплячість до болю, але меншою терпимістю до сенсорної депривації, внаслідок чого не переносить монотонності, частіше відволікається під час роботи. Типовими поведінковими проявами екстраверта є товариськість, імпульсивність, недостатній самоконтроль, гарна пристосовність до середовища, відкритість у почуттях. Він чуйний, життєрадісний, упевнений у собі, прагне до лідерства, має багато друзів, нестриманий, прагне до розваг, любить ризикувати, дотепний, не завжди обов'язковий.

Інтроверта можна впізнати за рядом особливостей поведінки. Він часто занурений у себе, відчуває труднощі, встановлюючи контакти з людьми й адаптуючись до реальності. У більшості випадків інтроверт спокійний, урівноважений, миролюбний, його дії продумані й раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт любить планувати майбутнє, задумуючись над тим, що і як буде робити, не схильний піддаватися хвилинним спонуканням, песимістичний, не любить хвилювань, дотримується заведеного образу життя. Він контролює свої почуття і рідко поводиться агресивно, обов'язковий.

На одному полюсі нейротизму (високий рівень) знаходяться так звані невротики, що відрізняються нестабільністю; неврівноваженістю нервово-психічних процесів, емоційною нестійкістю, а також лабільністю вегетативної нервової системи. Тому вони легко збудливі, для них характерна мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, повільність, нерішучість.

Інший полюс нейротизму (низький рівень) - це емоційно-стабільні особи, що характеризуються спокоєм, урівноваженістю, рішучістю.

“КОЛО АЙЗЕНКА”

                                                             похмурий

1

          легко ображається

                                                     тривожний

2

                 неспокійний

                                           непіддатливий

3

                        агресивний

                          неврівноважений

4

                               збудливий

                      песимістичний

5

                                        мінливий

                  замкнений

6

                                             імпульсивний

          нетовариський

7

                                                   оптимістичний

        тихий

8

                                                                  активний

9

 меланхолік

10

             холерик

11

      

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

13

14

      флегматик

15

            сангвінік

  

16

       пасивний

17

                                                              товариський

       старанний

18

                                                     відкритий

              вдумливий

19

                                              говіркий

                     миролюбний

20

                                       доступний

                              стриманий

21

                                  безпечний

                                     надійний

22

                          живий

                                            врівноважений

23

                  безтурботний

                                          спокійний

2444

           ініціативний

На мал. “КОЛО АЙЗЕНКА”  тип темпераменту визначається в місці перетинання показників екстраверсії і нейротизму, відновлених на відповідних осях шкал у тому або іншому октанті. При цьому темпераментові сангвініка відповідає екстраверсія й емоційна стійкість, холерика - екстраверсія і нейротизм, тобто  емоційна нестійкість, флегматика - інтроверсія й емоційна стійкість, а меланхоліка - інтроверсія і нейротизм.

Якщо крапка перетинання перпендикулярів потрапила в площу малого кола радіусом у 6 одиниць, то тип темпераменту у досліджуваного слабко виражений, а якщо вона знаходиться в межах різниці площ великого і малого кіл - те тип темпераменту яскраво виражений.

                                                                         

За допомогою методики Г. Айзенка виявіть   тип темпераменту 3-5 досліджуваних. Співставте  отримані результати з даними спостережень за  їх поведінкою та діяльністю. Зробіть висновки(8балів).

Тема 4. ХАРАКТЕР

МЕТА:  сформувати наукове уявлення про психологічні основи характеру людини ,  уміння аналізувати   особливості , структуру, типології , акцентуації характеру

,   визначати  особливості його формування, вміти використовувати ці знання в умовах педагогічної діяльності.                             

                             Питання для підготовки:

Поняття про характер. Історія  характерологічних досліджень. Теоретичні та експериментальні підходи до дослідження характеру.

Структура характеру. Спрямованість особистості і характер. Характер і здібності.

Характер і темперамент. Природні основи характеру.

Класифікація рис характеру. Симптомокомплекси рис характеру .

Поняття про провідні, типові та індивідуальні риси характеру.

Проблеми типології характеру.

Акцентуації характеру.

Виховання та самовиховання характеру. Умови гармонійного розвитку характеру. Закономірності формування характеру.

                                     Література:

1.Асмолов А. Г. Психология личности. – М.: МГУ., 1990.

2.Бодалёв А.А. Психология о личности. – М., 1988.

3.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М М.:ЧеРо, 1998.– С. 267-292.

4.Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004.

5.Левитов Н.Д. Психология характера. – М.,1969.

6.Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Вища школа.  1989.

7.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С. 567-583.  

8.Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посібн. – К.: МАУП, 2000.

9.М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – Київ.: Вища школа, 2000.

10. Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. С.405-424

11.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986.

12.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.

13.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.С. 457-475

14.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С. 246-258

15.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999.–С.108-112

 

16.Психология индивидуальных различий. Тексты. – М.: МТУ, 1982.

17.Психология и психоанализ характера. / Под ред. Д.Я. Райгородского. Хрестоматия. – Самара.: „Бахрах”, 1997.

18.Практические занятия по психологии. Учебное пособие для студентов пед. инстит. /Под ред. проф. А.В. Петровского. – М., Просвещение, 1972.

19.Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.

20.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003. –С.613-620

21.Токарева Н.М.   Методичні рекомендації  до вивчення теми  «Характер» (курс загальної  психології ). –Кривий Ріг , 2003 .– 60 с.

22. Шпалинский В.В. Шелест Е.Г. Основы современной психологии: Учебное пособие. – Харьков, ИВМО „ХК”, 1997.

 

                   Методичні рекомендації до вивчення теми:

     Вивчення теми «Характер» передбачає  засвоєння студентами таких питань,  як визначення місця  характеру в   особистості, природні основи, структура , типи характеру та особливості його формування в дитячому, підлітковому і  юнацькому віці.  Слід підкреслити, що «характер» трактується в психології неоднозначно. Існують труднощі розрізнення характера і темперамента .Ще більше суперечливих питань виникає при спробах розвести поняття «характер» і «особистість».Існують різноманітні варіанти співвіднесення цих понять : вони ототожнюються (використовуються як синоніми); характер розглядається як підструктура особистості ; особистость і  характер розглядаються як поняття ,які «перехрещуються». Уникнути  таких  непорозумінь можна , якщо дотримуватися більш  вузького  розуміння  характера  як  сукупності  стійких  індивідуально-психологічних властивостей людини,  які виявляються в способах її поведінки та емоційного реагування . Якщо  коротко  виразити  сутність відмінностей  між особистістю  і   характером ,то можно сказати , що риси характеру відображують те , як  діє людина , а риси особистості –те , заради чого вона діє . При цьому зрозуміло , що способи поведінки і спрямованість  особистості  відносно незалежні: застосовуючи одній ті ж  способи  можна  добиватися різних цілей і ,навпаки.

Однак , більш розповсюдженим є широке трактування «характеру»   як  сукупності  стійких  індивідуально-психологічних властивостей людини,  які виявляються у її діяльності та суспільній  поведінці, у ставленні   до  колективу,  до інших людей, праці,  навколишньої  дійсності  та самої  себе.  Характер  розглядається як одна з істотних особливостей психічного складу особистості, яка є цілісним утворенням, що характеризує людське "Я" як єдине ціле.

У структурі характеру необхідно розрізняти зміст і форму. Зміст характеру особистості визначається суспільними умовами життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються, на щось або на когось спрямовуються. Але за формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, у яких перебуває людина, і від особливостей її характеру, передусім від темпераменту. У структурі  характеру ( за широкого  його трактування )  виокремлюють такі його компоненти:  спрямованість; переконання; розумові риси;  емоції; волю; темперамент; характер визначається такими рисами як  повнота ; цілісність; визначеність; сила.

Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе .Переконання — знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку.

Темперамент у структурі характеру є динамічною формою його прояву. Структура характеру  також  виявляється в тому, як людина ставиться :

а) до інших людей, демонструючи уважливість, принциповість, прихильність, комунікабельність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси;

б) до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ретельність, точність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси;

в) до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси:

г) до себе, виявляючи розумний егоїзм, упевненість у собі, певне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси.

Характер — це єдність типологічного і набутого за життя досвіду. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різноманітне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом. Особливості типового характеру виявляються при позитивному або негативному ставленні до праці, інших людей, самого себе, предметів та явищ дійсності.

Окреме питання – це проблема різних рівнів  вираженості  характеру.

Акцентуації рис характеру  —  крайні варіанти норми як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії та вчинки людини. Типи акцентуацій  характеру   досліджувалися   К. Леогардом , А. Є. Лічко. Виділяють  такі  типи  акцентуацій  характеру: гіпертимний , екзальтований , демонстративний  ,емотивний тип , тривожний , педантичний   ,застрягаючий , збудливий ,циклоїдний , дистимічний   (їх характеристики представлено в тексті лабораторної работи № 1 «Діагностика типу акцентуації опитувальник Шмішека»).

 Формування характеру — це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об'єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багаторазових повторень стають звичними й визначають типову модель її поведінки.

Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливу роль у вихованні характеру відіграє активна діяльність особистості, і передусім праця як середовище її суспільного буття, спілкування, як необхідна умова її самопізнання та самореалізації.

Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню.

На певному, достатньо високому етапі розвитку особистості починають діяти самовиховання і саморегулювання процесу становлення характеру.

                              Питання для дискусії:

1.У чому може виявлятися вплив характеру на темперамент? В якому напрямі та за яких умов цей вплив може відбуватися?

2.Які риси поведінки людини свідчать про силу її  характеру? Якими є психологічні умови формування сильного характеру?

3.Чим пояснити, що найповніше характер людини виявляється в складних, критичних ситуаціях?

4.Чи правомірне з погляду психології твердження: "Характер гартується у боротьбі"? Аргументуйте свою думку.

5.Чи можна ,знаючи одну чи декілька властивостей характеру людини ,передбачити інші невідомі риси  її  характеру ?

6.З якої причини у схожих умовах життя і діяльності формуються різні

характери  особистості?

7.Чи можна,на вашу думку, говорити про  існування ідеального характеру в реальному житті?

8.Як поєднується в характері природні та соціальні чинники?

9.Які риси поведінки людини свідчать про силу її характеру? Якими є психологічні умови формування сильного характеру?

10.Чому властивості характеру, які склалися в ранньому віці, більш стійкі, чим ті властивості, які склалися в більш пізньому віці?

11.Чи можна вважати, що соціальний чинник здійснює вирішальний вплив на формування характеру?

12.Чи можна погодитись з твердженням, що деякі риси характеру можуть передаватися спадково?

Опрацюйте за підручниками матеріали теми  і виконайте такі завдання.

   Завдання репродуктивного  рівня(1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв'язання теоретичних та практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)З числа наведених нижче положень про характер виберіть ті, які найправильніше розкривають поняття «характер». Дайте обґрунтування своєї відповіді. (2 бали).

а). риси характеру проявляються за будь-яких обставин і умов;

б). риси характеру проявляються лише за відповідних типових обставин;

в). риси характеру – це не що інше, як ставлення особистості до певних сторін дійсності;

г). риси характеру – це не що інше, як певні способи дій;

д). в характері проявляються і стосунки особистості, і способи дії, за допомогою яких ці дії відбуваються;

е). характер індивідуально своєрідний;

є). риси характеру соціально типові і індивідуально своєрідні;

ж). характер – відображення суспільних відносин.

2)У характеристиці особистості виділіть моменти, в яких проявляються риси характеру і властивості темпераменту. Дайте обґрунтування своєї відповіді. (2 бали).

  Іра Н., вісім років. Дівчинка жива, життєрадісна, кокетлива, любить поговорити; добра, але заздрісна, намагається бути помітною в колективі, заслужити похвалу. Товариська, але дуже уразлива. Іра цікавиться всім, але її інтереси не сталі, вона швидко охолоняє. Багато уваги приділяє своїй зовнішності: годинами може сидіти перед дзеркалом, змінювати зачіску, перев’язувати стрічки, вкладати у волосся квіти. Дівчинка в колективі активна, але якщо їй у спільній роботі доводиться комусь підкорятися, вона втрачає до заняття будь-який інтерес.

3)Виберіть із наведеного списку слів, ті, якими можна описати характер (2 бали).

Повільність, вразливість, комунікабельність, сила емоційної реакції, швидка адаптація, швидкість мислення, шляхетність, працелюбність, скупість, безцеремонність, агресивність, запальність, оптимізм, неохайність, рішучість, приязність, воля, вимогливість, ініціативність, наполегливість, плаксивість, енергійність, спостережливість, життєрадісність, винахідливість, кмітливість, бездарність, нахабство, самовпевненість, жадібність, обережність, тривожність, винахідливість.

4)У характеристиці учениці виділіть стрижневі риси характеру, за якими ознаками це можна встановити? (2 бали).

 Таня А., 11 років. Завжди весела, життєрадісна й енергійна дівчинка, водночас рівна й спокійна. Таня вміє в усьому знаходити добре: у сонячну погоду вона радіє, що можна гуляти й гратися; в дощ, - що нікуди не треба йти, можна спокійно посидіти й пошити лялькам. Відносини у неї з усіма дітьми дружні. Вона добрий товариш, охоче для інших що-небудь зроби, дбає про своїх подруг. Таня все вміє робити – швидко й ретельно прибирає кімнату, добре чергує, чудово шиє лялькам. Вчиться Таня теж добре. Швидко робить уроки, зошити в неї чисті й акуратні. У школі вона ініціативний голова ради загону. Все вона робить добре й весело. Її всі люблять: і дорослі, і діти.

5) У наведене визначення характеру вставте 6 пропущених слів  (1 бал).

Характер —  ……. поєднання істотних ,  …… властивостей особистості, що виражають її …. до дійсності (до  …., до інших людей, до…., до самої себе) і виявляються в  її   …..  та вчинках. 

6) Л.М.Толстой в одному із своїх романів зазначав: «Кожна людина носить в собі задатки всіх властивостей людських, й іноді проявляє одні,

іноді інші і буває часто зовсім не схожою на себе, залишаючись сама собою».

Про яку властивість характеру людини йдеться? ( 2 бали).

7) Ось уривки з трьох творів за сюжетом картини, що демонструвалася досліджуваним протягом 40 с: "Я бачив будинок. П'ять вікон. Одне без шибки. Загорожа трохи поламана. Дівчинка з обручем. На нeбi літак. Щось темне за деревами видніється здалеку"; "Щойно збудований будиночок. Ще не вci шибки вставленi. Дівчинка весело, безтурботно грає з обручем. У нeбi несеться гордий літак. Батьки дівчинки — в клубі, що видніється   за деревами"; "Бідна дівчинка одна грає з обручем. Холодно. Hікому вставити у вікна шибки. Грізно гуде літак. За деревами цвинтар, куди, напевно,   пішли батьки  дівчинки   відвідати померлих родичів".

Що можно сказати   про характер aвтopiв цих творів? Чому вони
такі різні? ( 2 бали).

8) Віталій О. виховувався у неповній сім'ї.  Мати працювала позмінно i тому часто залишала його в дитсадку на добу, не завжди приділяла йому увагу. Вже навчаючись у першому клaci, хлопець був потайний, недоброзичливий, жорстокий щодо фізично слабших дітей. У шостому  класі Віталій  зажив сумної слави одного з найнедисциплінованих учнів школи. Невдовзі  він зв'язався з групою підлітків, разом з якими ckoib злочин (побили i пограбували перехожого), гасля чого був направлений до спецучилища.

Що можно сказати про формування характеру цього учня ? Чи
можна було скоригувати цей процес у бажаному напрямку?

 

ІV. Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми(2 бали).

V. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Історія  характерологічних досліджень», «Природні основи характеру»,

«Провідні, типові та індивідуальні риси характеру», «Акцентуації характеру», «Спрямованість особистості і характер» ( 3 бали).

VІ. Дайте розгорнутий порівняльний аналіз  різниці між  темпераментом та характером . Складіть порівняльну таблицю .  (4 бали).

VІІ. Х.Покажіть на конкретних прикладах ( 4-5) вплив  акцентуацій характеру  на діяльність людини (2 бали).

  VІІІ. Складіть  схему « Загальна   структура характеру » та охарактеризуйте зміст її складових(2 бали).

   ІХ.Законспектуйте статтю  :    Терлецька Л. Діагностика характеру // Психолог. – 2002. –  №10. – С.7-9 ( 3 бали).

  Х.Співвіднесіть поняття(2 бали):

1. Психопатія а) сукупність найбільш яскраво виражених і

водночасно стійких рис особистості, що є типовими для даної людини і проявлдяються в її діях.

2. Соціальний характер б) результат динамічної адаптації людської

природи до суспільного ладу;

3. Характер в) гіпертрофована вираженість окремих рис

характеру, що ускладнює адаптацію людини в деяких специфічних ситуаціях;

4. Акцентуація г) аномалії характеру, що визначають весь

психічний образ індивіда, не піддаються змінам протягом життя і заважають пристосуванню до навколишнього середовища.

ХІ. Співвіднесіть типи акцентуацій із їх описами(1 бал):

1. Емотивний тип а) домінування потреби у визнанні, неординар-

                                         

ність мислення і вчинків, авантюризм, фантазерство, висока адаптивність, емоційна лабільність;

2. Демонстративний тип   б) високий життєвий тонус, рухливість, висока

самооцінка, енергійність, винахідливість, комунікабельність, недостатнє відчуття дистанції

3. Гіпертимний тип     в) емоційність, чутливість, тривожність,  гуманність,

                                               емпатійність, загострене почуття обов'язку.    

           Завдання продуктивного  рівня (3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді  – в письмовій формі.

1)Визначте, чи проявляється у наведених прикладах характер людини. Дайте обґрунтування своєї відповіді. (3 бали).

А. Учень 5 класу однієї сільської школи взявся щодня проводжати (і робив це акуратно) після занять першокласника, який жив далеко і в якого не було батьків.

Б. Коли в 7 класі відклали контрольну роботу з математики, Валя довго не могла заспокоїтись. Протягом 15-20 хвилин вона розмахувала руками й вигукувала: «От прекрасно! От чудово!»

В. Коля був короткозорим і вся предмети близько підносив до очей. Під час уроку йому дозволяли підходити до дошки .

Г .Студента В. запитали на вулиці, як доїхати до залізничного вокзалу.  Він зупинився й докладно відповів на запитання.

Д.Одного разу вчитель, розкриваючи на уроці класний журнал, сказав:    «От як добре, нарешті-то ви догадалися обгорнути свій журнал у чистий папір».  - Це я обгорнув, - схоплюючись з місця, швидко й голосно сказав Ваня.

Е.У сім’ї, в дитячому садку, в школі Сашко проявляв себе рухливим, вразливим і реактивним хлопчиком. Він важко переносив будь-яке очікування і гальмівний стан: він починав нервувати, ставав непосидючим, неуважним.

Ж. Шестирічний Толя, нервовий самолюбивий і дражливий хлопчик не терпів ніяких заперечень з боку товаришів. Якщо з ним не погоджувалися, він плакав, погрожував, руйнував чужі будови. На критику Толя реагував бурхливо, не вмів спокійно обстоювати свою думку, утікав від дітей зі слізьми.

2) У випадках, коли у книзі йдеться про негативні риси характеру, іноді вміщують алегоричний малюнок: людина сидить на гілці і пилить її. Що на вашу думку, намагається виразити автор за допомогою цього малюнку? З  обґрунтуванням  відповіді -(4 бали).

3) Із наведених слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова у тому ж відношенні, що і в наведеному прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії. ( 3 бали).

1.   Приклад: темперамент: тип вищої нервової діяльності.

Характер: ... (спадковість, вихованість, відображення, акцентуація, темперамент).

2.    Приклад: особистість: спрямованість

3.    Характер: ...(пізнання, вчинок, розум, психологічне, акцентуація, воля).

4.    Приклад: темперамент: сангвінік

Акцентуація характеру: ... (психопатія, емоції, темперамент , психастенія, мотивація).

4)Визначте, яка властивість структури характеру (сила-слабкість; сталість – надмірна пластичність, тобто ситуативність; цілісність – суперечливість тощо) найяскравіше проявляється в наведених характеристиках. За якими ознаками це можна встановити? ( 5 балів).

А. Андрій Б., 17 років. Андрія називають совістю класу. Активний, усіма шанований комсомолець, очолює четвірку юнаків, яка підняла роботу комсомольської групи й успішність класу. Глибоку принциповість поєднує з чуйністю та скромністю. Як і в громадській роботі, так і в навчальних заняттях виявляє велику енергію та ініціативу. Твердо намітив собі професію інженера-будівельника, мотивуючи свій вибір насамперед державним значенням цієї професії, а потім своїм глибоким інтересом до точних наук.

Б. Сергій Г., 17 років. Легко піддається різним впливам. Інтереси його слабкі й несталі. Колись цікавився технікою, потім захопився шахами, в останні роки грає в шкільному оркестрі на домрі. Учиться посередньо. За громадську роботу береться охоче, але виконує недбало. Перед найменшими труднощами пасує.

В. Мишко С., 8 років. Дуже хитрий хлопчик, намагається обдурити товаришів у грі, і це йому часто вдається. У колективі Мишка не люблять за хитрість, забіякуватість та ябедництво. Він намагається всю вину перекласти на інших. Хлопчик брехливий, лицемірний, радіє з невдач товаришів, часто пустує, проте вчасно ухиляється від викриття, і тоді вся провина падає на інших учнів. Він залишається цим задоволений. Проте, разом з тим Мишко добрий, швидко забуває образу.

Г. Сашко У., 18 років. Для нього характерний брак ініціативності, самостійності, наполегливості. Він не може критикувати товаришів і бути вимогливим, навіть якщо бачить недоліки і не боїться критикованого. У нього мало розвинута цілеспрямованість і працездатність, а його активність найдужче проявляється в балакучості, насмішкуватості. Учиться Сашко задовільно. Він не відзначається працьовитістю; почуття відповідальності, самокритичності і вимогливості до себе розвинуті мало.

5)Визначте, яка умова (підвищена самооцінка, властивості темпераменту, ставлення викладача до учня, ставлення до учня в сім’ї, соціальна оцінка колективом, взаємини в сім’ї, взаємини в класному колективі) мала вирішальне значення у формуванні характеру в кожному наведеному прикладі. Дайте обґрунтування свого вибору. ( 5 балів).

А. Юра Б., учень 8 класу. Веде себе розв’язно, підкреслено недисципліновано, навмисно говорить голосно, пускає дотепи, аби насмішити учнів. Коли сторонні заходять до класу, навмисне голосно вітається, по-блазнівському вклоняється. Під час уроку навмисно намагається показати себе з гіршого боку. Протягом двох років хлопчик чув, що він «важкий». І він звик до цієї ролі. Якщо вчитель робить йому зауваження, то він розперізується ще дужче. Вважає, що йому все можна: адже він «важкий».

Б. Алла М., учениця 9 класу. До навчальної роботи ставиться недбало, відстає з ряду предметів. Проте в неї перебільшена думка про свої здібності. Вона прямо про це не говорить, але відчувається, що розраховує тільки на свої здібності, які завжди «вивезуть». У неї якесь нездорове, іронічне ставлення до багатьох товаришів, вона любить оригінальничати. У громадській роботі участі майже не бере. Їй вдома і в школі часто казали: «Ти дуже здібна, проте мало працюєш». І це одна з причин її самовпевненості.

В. Сашко д., учень 5 класу. Був косооким, і однокласники увесь час насміхалися з нього. Це лютило Сашка. Він озлоблений, агресивно настроєний хлопчик, замкнутий. За глузування не раз бив однокласників.

Г. Ваня Л., учень 9 класу. Нецілеспрямований і дуже пасивний, млявий, флегматичний юнак. Він погано вчиться, часто пропускає заняття, байдуже ставиться до того, що хвилює його товаришів. Фізично Ваня здоровий юнак, товстун, завжди усміхається, незворушний, але, за словами класного керівника, «такий ледар, що незрозуміло, як він доліз до 9 класу». Ваня виховувався у бабусі, значною мірою робив, що хотів.

6) Народна мудрість говорить : «Посієш  вчинок– пожнеш  звичку , посієш

звичку– пожнеш характер , посієш  характер– пожнеш долю».Про яку закономірність становлення характеру йдеться ?Обгрунтуйте свою відповідь . Яким є механізм формування властивостей характеру? ( 4 бали).

7) Описуючи характер тієї чи іншої людини, завжди вказують відмінні, лише  їй   притаманні властивості. Очевидно, при цьому мають на увазі ступінь їх відхилення від складових якогось "ідеального" характеру. Так, судження "чуйний, але не наполегливий" вказує на близькість першої властивості до ідеальної і віддаленість від неї другої.

Про що свідчить це явище? Чи існує ідеальний характер у реальному житті? ( 3 бали).

8)Порушення дисципліни на уроці може бути прагненням учня спровокувати вчителя, наслідуванням однокласника, способом позбавитися втоми, бажанням привернути до себе увагу тощо. При цьому загалом він може бути дисциплінованим учнем. Доброзичлива і гуманна людина може критично, а то й вороже ставитись до когось з довколишніх. Батько сімейства вдома може бути доброзичливою, чуйною людиною, яка охоче підкоряється дружині, а на роботі — суворим і вимогливим керівником, непривітним з підлеглими. Чи не суперечать ці приклади уявленню про цільність характеру? Можливо, в людини не один, а два характери ? Обгрунтуйте свою відповідь ( 5 балів).

9) Нижче перераховані різні риси характеру. Визначте, які з них відображають: а) ставлення людини до інших; б) ставлення до праці; в) ставлення до себе; в) ставлення до речей : 1)почуття гідності ;2)гуманність ;3)відповідальність ; 4)егоїзм; 5)бережливість; 6)лінь;7) порядність ; 8) скутість;9) товариськість; 10) пихатість; 11) чесність ; 12)скромність;13) ініціативність;13) почуття нового;14) акуратність; 15) ввічливість; 16)замкненість; 17)щедрість; 18) самокритичність; 19)настійливість. ( 4 бали). 

10)В оповіданні А. П. Чехова "Товстий і тонкий" йдеться
про випадкову зустріч двох шкільних приятелів. Спочатку вони
радо вітають один одного, із захопленням згадують свої витівки
та прізвиська. Так було, доки не заговорили про життєві успіхи, і
коли з'ясувалося, що "тонкий" лише колезький асесор, а "товстий" — "до таємного дослужився", поведінка першого різко змінилася. Він почав виявляти таку шанобливість, що таємного радника аж "знудило". Він відвернувся від "тонкого", подав йому на прощання руку, яку той потиснув, здійснюючи неприродні  рухи та хихикаючи.Як пояснити зміни у поведінці "тонкого "? Які її  характерологічні особливості висвітлено в оповіданні? ( 4 бали). 

ІІІ. Користуючись навчальними посібниками  та додатковою літературою напишіть невеликий (на вибір) реферат на тему:

–Вплив темпераменту на формування рис характеру особистості.

–Сенситивний період для становлення і розвитку позитивних рис характеру.

–Психофізіологічні та соціальні проблеми профілактики та корекції негативних рис характеру особистості.

–Характер, поведінка й навчання школяра.

– Закономірності розвитку характеру в єдності зміста та форми.

ІV. Напишіть анотацію(відгук) на монографію: Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004.[ ] ( 5 балів).

 

V.Законспектуйте основні положення  монографії : Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Вища школа.  1989 [ ] ( 5 балів).

VІ.Розведіть риси характеру і властивості темпераменту( 4 бали).

 

1. Неврівноваженість

2. Працьовитість

3. Почуття обов’язку

4. Відповідальність

5. Гарна координація

6. Акуратність

7. Вразливість

8. Ввічливість

9. Низька працездатність

10. Швидке включення в роботу

11. Низька здатність до адаптації

12. Схильність до оперативної роботи

13. Висока контактність

14. Циклічність у настрої і діяльності

15. 3амкнутість

16. Віддавання переваги самотності перед великою гучною компанією

17. Вразливість

18. Малорухливість

                 Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо вибору адекватних тактичних прийомів та стратегій взаємодії з учнями –представниками різних типів    акцентуацій характеру на  уроках    та в позаурочний час (6 балів) .

ІІІ. Уявіть, що ви -  директор школи. Вчителів -  представників  яких типів акцентуацій характеру   ви  не хотіли б бачити  серед свого педагогічного колективу  ? Відповідь обґрунтуйте , спираючись на знання про основні властивості  акцентуацій характеру (4 бали) .

ІV.    На основі вивчення публікацій у  психологічних журналах за останні 10 років  напишіть критичний аналіз  на тему:  «Сучасні підходи українських та російських  психологів  до  проблеми  характеру  » (6 балів).

 

 

V.  Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1 «Вивчення характеру методом незалежних характеристик».

Мета: вивчити характер  одного із студентів   групи  методом незалежних характеристик.

Хід роботи

Оберіть одного студента вашої групи та опишіть його характер за такими  напрямками вивчення:

  •  спостерігаючи за ним під час занять  і в позаурочний час;
    •  аналізуючи результати його діяльності (зошити, контрольні роботи, твори, художні вироби і т. і.);
    •  спілкуючись з ним  про його інтереси, уподобання;
    •  спілкуючись з його викладачами,  товаришами;

Узагальнення отриманих даних починається тільки після аналізу і співставлення всіх незалежних характеристик.

Обробка і аналіз результатів

При описуванні характеру слід виділити наступні компоненти структури характеру:

  1.  риси спрямованості особистості  студента вашої групи (інтереси, прагнення, переконання, потяги, ставлення.)
  2.  інтелектуальні риси (доказовість суджень, допитливість, глибина, гнучкість, кмітливість, логічність.)
  3.  емоційні риси (імпульсивність, емоційна стійкість, чутливість, вразливість.)
  4.  вольові якості (рішучість, цілеспрямованість, витримка, самостійність, наполегливість.).
  5.  риси темпераменту.

Описуючи характер  необхідно також відобразити ту чи іншу ступінь основних властивостей характеру: його повноту, цілісність, визначеність, силу, твердість, врівноваженість. Завдання оформляється у вигляді характеристики. Напишіть звіт про результати проведеного дослідження(8 балів).

VІ.  Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №2 «Діагностика типу акцентуації опитувальник Смішека (Шмішека). 

Мета:  ознайомитися з процедурою проведення методики , визначити акцентуації характеру 2-3 досліджуваних.

Тест включає 10 шкал у відповідності до десяти виділених К. Леонгардом акцентуйованих типів особистостей і складається з 88 запитань.

                                           Хід роботи

Запропонуйте 2-3 знайомим відповісти на питання опитувальника  Смішека (Шмішека).Бажано ,якщо одним з них буде студент, який приймав участь у лабораторній роботі №1 з використаннм методу незалежних характеристик.

Інструкція: «Пропонуємо Вам відповісти на наведені нижче питання. Намагайтеся відповідати відразу, не задумуючись. Пам'ятайте, що правильних чи неправильних відповідей тут немає. Ви можете відповісти лише «так» або «ні».

Текст опитувальника

  1.  У Вас переважно веселий та безтурботний настрій?
  2.  Ви чутливі до образ?
  3.  Чи прагнете Ви у всьому і всюди дотримуватися порядку?
  4.  Зробивши щось, Ви сумніваєтесь, чи все зроблено правильно, і не заспокоюєтеся до того часу, доки не переконаєтеся ще раз у тому, що все виконано правильно?
  5.  Чи буває так, що у Вас на очах з'являються сльози в кіно театрі, під час розмови тощо?
  6.  У дитинстві Ви були такими ж сміливими та відважними як усі Ваші ровесники?
  7.  Чи часто у Вас різко змінюється настрій від стану безмежної радості до суму?
  8.  Чи буває так, що Ви безпричинно знаходитеся в такому сварливому настрої, що з Вами краще не розмовляти?
  9.  Ви серйозна людина?
  10.  Чи буваєте Ви звичайно центром уваги в колективі?
  11.  Чи здатні Ви захоплюватися, милуватися чим-небудь?
  12.  Ви енергійна людина?
  13.  Чи швидко ви забуваєте, якщо Вас хто-небудь образить?
  14.  Чи прагнете Ви завжди бути в числі кращих працівників?
  15.  Коли Ви опускаєте листа до поштової скриньки, чи перевіряєте Ви, проводячи рукою по скриньці, що лист упав до скриньки?
  16.  Чи м'якосерді Ви?
  17.  Чи бувало Вам страшно у дитинстві під час грози або при зустрічі з незнайомою собакою?
  18.  Чи залежить Ваш настрій від зовнішніх обставин?
  19.  Чи часто у Вас буває почуття сильного внутрішнього неспокою, почуття очікування біди, неприємностей?
  20.  Чи часто у Вас буває пригнічений настрій?
  21.  Чи люблять Вас Ваші знайомі?
  22.  Чи була у Вас хоч раз істерика чи нервовий зрив?
  23.  Чи важко Вам довго всидіти на одному місці?
  24.  Якщо по відношенню до Вас несправедливо повелися, чи енергійно Ви відстоюєте свої інтереси?
  25.  Чи віддаєте Ви перевагу такій діяльності, де робити треба швидко, але вимоги до якості виконання невисокі?
  26.  Чи дратує Вас, якщо дома скатертина або гардина висять нерівно, і Ви прагнете швидше їх поправити?
  27.  Чи можете Ви зарізати курку чи вівцю?
  28.  Чи боялися Ви в дитинстві залишатись удома самі?
  29.  Чи часто у Вас бувають коливання настрою без причин?
  30.  Чи швидко Ви впадаєте у гнів чи починаєте сердитися?
  31.  Чи можете Ви бути абсолютно безтурботно веселим?
  32.  Чи завжди Ви прагнете бути достатньо кваліфікованим працівником за своїм фахом?
  33.  Чи буває так, що почуття повного щастя пронизує Вас?
  34.  Як Ви гадаєте, чи вийшов би з Вас ведучий у гумористичному спектаклі?
  35.  Говорите Ви, зазвичай, людям свою думку достатньо відверто, прямо та недвозначно?
  36.  Чи виступаєте Ви на захист осіб, з якими хтось несправедливо повівся?
  37.  Чи любите Ви роботу з високою особистою відповідальністю?
  38.  Чи важко Вам переносити вигляд крові? Чи викликає це у Вас неприємне почуття?
  39.  Чи боїтеся Ви спускатися в темний підвал?
  40.  Чи любите Ви спілкуватися?
  41.  Чи тікали Ви в дитинстві з дому?
  42.  Чи здається Вам життя важким?
  43.  Чи з задоволенням Ви читали вірші у школі?
  44.  Чи буває так, що після конфлікту, образи Ви були до того знервовані, що йти на роботу здавалося просто неможливо?
  45.  Чи можна сказати, що при невдачі Ви не втрачаєте почуття гумору?
  46.  Чи робите Ви перші кроки до примирення, якщо Вас хто-небудь образив?
  47.  Чи стежите Ви за тим, щоб кожна річ у Вашій квартирі знаходилася на одному й тому ж місці?
  48.  Чи повертаєтеся Ви, щоб перевірити, що залишили квартиру, робоче місце в такому стані, що там нічого не скоїться?
  49.  Чи любите Ви тварин?
  50.  Чи непокоїть Вас інколи думка, що з Вами або з Вашими близькими може трапитися щось страшне?
  51.  Чи вважаєте Ви, що Ваш настрій дуже мінливий?
  52.  Чи можете Ви вдарити людину, яка Вас образила?
  53.  Чи велика у Вас потреба у спілкуванні з іншими людьми?
  54.  Чи важко Вам доповідати перед великою кількістю людей?
  55.  Чи належите Ви до тих, хто при певних невдачах впадає у глибокий відчай?
  56.  Чи подобається Вам робота, яка потребує енергійної організаторської діяльності?
  57.  Чи стійко Ви добиваєтесь наміченої цілі, якщо на шляху до неї вимушені долати масу перешкод?
  58.  У школі Ви іноді підказували своїм друзям чи давали списувати?
  59.  Чи часто Вам буває важко заснути через те, що проблеми прожитого дня або майбутнього весь час у Ваших думках?
  60.  Чи може трагічний фільм схвилювати Вас до сліз?
  61.  Чи потрібне Вам велике напруження волі, щоб уночі одному пройти через цвинтар?
  62.  Буває так, що, перебуваючи в гарному настрої перед сном, наступного дня Ви прокидаєтесь у пригніченому, і цей стан триває кілька годин?
  63.  Чи бувають у Вас головні болі?
  64.  Чи часто Ви смієтеся?
  65.  Чи легко Ви звикаєте до нових ситуацій?
  66.  Чи можете Ви бути привітним з тим, кого Ви явно не цінуєте, не любите, не поважаєте?
  67.  Чи рухлива Ви людина?
  68.  Ви дуже переживаєте через несправедливість?
  69.  Чи буває, що Ви остерігаєтеся того, що кинетеся під колеса потягу, чи, стоячи біля вікна багатоповерхового будинку, що можете випасти з вікна?
  70.  Виходячи з дому, вкладаючись спати, перевіряєте Ви, чи вимкнений газ, погашене світло, замкнені двері?
  71.  Чи настільки Ви любите природу, що можете назвати себе її другом?
  72.  Ви дуже обов'язкові?
  73.  Чи змінюється Ваш настрій при прийомі алкоголю?
  74.  Чи оцінюєте Ви життя песимістично, без очікування радості?
  75.  Вас часто тягне мандрувати?
  76.  У юності Ви залюбки брали участь у художній самодіяльності (театр, танці і т. д.). А може Ви берете участь і зараз?
  77.  Чи може Ваш настрій змінюватися так різко, що Ваша радість раптово змінюється на нудьгу?
  78.  Чи легко Вам вдається підняти настрій друзів у компанії?
  79.  Чи довго Ви переживаєте образу?
  80.  Ви ставитеся до людей скоріше з недовірою, ніж з довірою?
  81.  Чи часто, коли були учнем, Ви переписували сторінку з Вашого зошиту, якщо ненавмисно ставили на ній чорнильну пляму?
  82.  Чи переживаєте Ви довгий час відчай інших людей?
  83.  Чи часто Ви бачите страшні сни?
  84.  У веселій компанії Ви, зазвичай, веселі?
  85.  Ви стаєте менш стриманим і відчуваєте себе більш вільно, коли випиваєте?
  86.  У бесіді Ви скупі на слова?
  87.  Чи здатні Ви відволіктися від серйозних проблем, що потребують негайного вирішення?
  88.  Якби Вам необхідно було грати на сцені, Ви змогли б увійти в роль так, щоб забути про те, що це тільки гра?

Обробка і аналіз результатів

 При співпадінні  відповіді на питання з  наведеним ключем відповіді присвоюється один бал.

Ключ:

  1.  Гіпертимний: «+»: 1,12, 23, 34, 45, 56, 67, 78; «-»: немає. Суму відповідей помножити на 3.
  2.  Застрягаючий: «+»: 2,14, 24, 35, 36, 57, 68, 79, 80; «-»: 13, 46, 58. Суму відповідей помножити на 2.

  1.       Педантичний: «+»: 3, 4, 15, 25, 26, 47, 48, 59, 69, 70, 81; «-»: 37. Суму відповідей помножити на 2.

  1.  Емотивний: «+»: 5,16, 38, 49, 60, 71, 82; «-»: 27. Суму відповідей помножити на 3.

  1.  Тривожний: «+»: 17, 28, 39, 50, 61, 72, 83; «-»: 6. Суму відповідей помножити на 3.

  1.  Циклотимний: «+»: 7,18, 29, 40, 51, 62, 73, 84; «-»: немає. Суму відповідей помножити на 3.

  1.  Збуджуваний: «+» : 8,19, ЗО, 41, 52, 63, 74, 85; «-»: немає. Суму відповідей помножити на 3.

  1.  Дистимічний: «+»: 9, 20, 42, 75, 86; «-»: 31, 53, 64. Суму відповідей помножити на 3.

  1.  Демонстративний: «+»: 10,21,22, 32,43,44, 65, 66, 76, 87, 88; «-»: 54. Суму відповідей помножити на 2.

  1.  Екзальтований: «+»: 11, 33, 55, 77; «-»: немає. Суму відповідей помножити на 6.

Використовуючи ключ, підраховуємо суму «сирих» балів за кожною шкалою. Помноживши показник «сирого» бала на коефіцієнт, отримаємо тип акцентуації.

Максимальний бал після множення — 24.

До 12 балів- акцентуація відсутня

12-14 -ознаки акцентуацій

15-19 –тенденція до певного типу акцентуації.

Вище 19- виражена  акцентуація характеру.

Показник від 15 до 19 балів вказує на тенденцію до того чи іншого типу акцентуації. Показник від 20 до 24 балів вказує на яскраво виражену акцентуацію певного типу.

Характеристика типів акцентуацій (скорочений варіант)

Гіпертимний тип. Люди цього типу характеризуються контактністю, комунікабельністю, вираженістю міміки і жестів. Часто відхиляються від теми розмови. З оточуючими виникають конфлікти з приводу халатності та несерйозного ставлення до службових та сімейних обов'язків. Вони — ініціатори конфлікту, але часто ображаються, коли їм роблять зауваження. Позитивні риси: енергійність, ініціативність, оптимізм, жага до діяльності. Негативні риси: схильність до аморальних вчинків, підвищена подразливість, несерйозне ставлення до своїх обов'язків, легковажність. Вони важко переносять умови дисципліни, монотонну діяльність, самотність.

Дистимічний тип. Людям цього типу притаманна низька контактність, песимістичний настрій. Такі люди рідко вступають у конфлікти, ведуть замкнений спосіб життя. Вони високо цінують друзів і готові їм підпорядкуватися. Позитивні риси: серйозність, загострене почуття справедливості, сумлінність. Негативні риси: пасивність, загальмованість мислення, індивідуалізм.

Циклоїдний тип. Часті зміни настрою, манери спілкування. Характеризуються зміною гіпертимних та дистимічних станів. Під час душевного піднесення поводять себе як гіпертиміки, під час спаду — як дистиміки.

Збудливий тип. Низька контактність у спілкуванні, гальмування вербальних і невербальних реакцій. Занудливі, похмурі, схильні до хамства, конфліктів, сварок. В емоційно спокійному стані вони сумлінні, акуратні, люблять тварин та дітей. Однак під час збудження вони погано контролюють свою поведінку.

Застрягаючий тип. Помірне спілкування, схильність до повчань. У конфліктах — ініціатор. Прагне досягти високих показників у будь-якій справі має підвищену вимогливість до себе. Чутливий до соціальної справедливості, разом з тим підозріливий, недовірливий, образливий, інколи надзвичайно самовпевнений, ревнивий.

Педантичний тип. В конфлікт вступає рідко, пасивна сторона. На службі — бюрократ (занадто великі вимоги до оточуючих), але поступається лідерством іншим. Позитивні риси: сумлінність, акуратність, серйозність, надійність. Негативні риси: формалізм, занудливість.

Тривожний тип. Низька контактність, боягузтво, невпевненість, мінорний настрій. Рідко вступає в конфлікти. Позитивні риси: товариськість, самокритичність, сумлінність. Унаслідок своєї незахищеності слугують «козлами відпущення», мішенями для жартів.

Емотивний тип. Надають перевагу спілкуванню в вузькому колі людей, з якими встановлені добрі стосунки, розуміють «з півслова». Рідко вступають у конфлікти. Образи носять у собі. Позитивні якості: доброта, емпатійність, почуття обов'язку, старанність, ретельність. Негативні риси: надмірна чутливість, плаксивість.

Демонстративний тип. Легкість встановлення контактів, прагнення влади, лідерства, похвали. Добре адаптується до людей, має схильність до інтриг. Дратують оточуючих самовпевненістю і високими вимогам, провокують конфлікти. Позитивні якості: галантність, артистичність, здатність захопити інших, неординарність мислення та вчинків. Негативні риси: егоїзм, лицемірство, хвалькуватість, зухвалість.

Екзальтований тип. Висока контактність, закоханість, балакучість. Дуже часто сперечаються, але не доводять до конфліктів. У конфліктах бувають як активні, так і пасивні. Уважні до близьких та родичів; альтруїстичні, емпатійні; мають добрий смак; виявляють яскравість почуттів. Негативні риси: схильні перебувати під впливом швидкоплинних настоїв та впадати в паніку.

 

За допомогою методики Шмішека  виявіть   тип  акцентуації характеру 2-3  досліджуваних. Зробіть висновки (6 балів).

Напишіть  поширений звіт про результати проведеного дослідження. Порівняйте між собою дані  студента , отримані при виконанні першого та другого дослідження . Які висновки можна зробити? Сформулюйте практичні рекомендації по корекції та формуванню їх рис характеру студента , який приймав участь в обох лабораторних дослідженнях .Які педагогічні рекомендації, ви особисто, запропонуєте згідно даних, які отримали після виконання завдань? (10 балів).

 Тема 5. ЗДІБНОСТІ

Мета: зрозуміти  природу здібностей та їх соціально-історичну зумовленость, співвідношення соціального і біологічного в становленні здібностей, їх види , рівні  , природу загальних і спеціальних здібностей, з'ясувати можливі шляхи діагностики здібностей та шляхи їх формування .

                                  Питання для підготовки:

Поняття про здібності та задатки.

Якісна та кількісна характеристика здібностей.

Види і рівні здібностей. Геніальність, обдарованість, талант, майстерність : співвідношення та якісна характеристика понять.

Загальні і спеціальні здібності.

Взаємодія та взаємокомпенсація здібностей.

Розвиток і формування здібностей. Роль спадковості та довколишнього середовища у процесі формування здібностей.

Методи дослідження здібностей.

                                             Література:

1.Айзенк Г. Проверьте свои способности. — М.: Мир, 1972.

2.Венгер Л.А. Педагогика способностей. — М., 1973.

3.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.:ЧеРо, 1998.–С.  244-267.

4.Голубева Э.А. Комплексное исследование способностей // Вопросы психологии. —1986. – №5.

5.Дружинин В.Н. Психология общих способностей — С-Пб.: Питер,1999. - 368с.

6.Ильин Е. П. Психология  индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004.–С. 221-279.

7.Кульчицька О.Проблема обдарованості в сучасній психології // Обдарована дитина. - 2008. - №1. – С.2-8.

8.Кульчицкая Е.И. Одаренность как психологическая проблема // Практическая психология и социальная работа. – 2001. - №7. – с.28-30.

9.Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. — М.: Педагогика, 1971.– 248с.

11.Максименко С. Д., Соловиенко В. О. Загальна психология: Навчальний посібник — К.: МАУП, 2000 .– С.230-241.

12.Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002.–С. 535-552.

12.Немов Р.С. Психология.  – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000.–С.373-388. 13.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. 439-447.

13.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.–С. 361-375.

14.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С. 259-268.

15.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. – Київ: Либідь, 1999.–С.114-116.

16.Психология индивидуальных различий. Тексты. – М.: МТУ, 1982.

17.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С. 535-550.

18.Чудновский В. Э. Воспитание способностей и формирование личности. — М., 1986.

19. …….. В. К проблеме психологии способностей // Мир психологи. – 2005. – №3 – С.161-170.

                  Методичні рекомендації до вивчення теми:

Вивчення теми «Здібності» має значення не тільки для теоретичної підготовки  з курсу «Загальна психологія» , але і для майбутньої професійної діяльності вчителя , вихователя. Формування здібностей – одне з завдань школи. Тому при вивченні теми «Здібності» необхідно спиратися на раніше засвоєні знання про єдність біологічного та соціального в психіці, про співвідношення психічних процесів та властивостей у структурі особистості ,про  єдність свідомості та  діяльності ( модуль№1). Одне з першочергових завдань української школи — виявлення та всебічний розвиток здібностей і схильностей дітей.  Щоб здійснювати це завдання, вчителю перш за все необхідно усвідомити     природу здібностей ,  їх види і зв'язок із знаннями, уміннями та навичками, вимоги характеру і змісту різних професій до здібностей особистості, роль діяльності у формуванні і розвитку здібностей.

В психології  існують  різні погляди на природу здібностей , але вітчизняні психологи наголошують на  тому , що 1) здібності— це своєрідні індивідуально-психологічні особливості особистості; 2) вони виявляються в діяльності (навчальній, трудовій, особливо науковій та інших ); 3) від здібностей залежить оволодіння знаннями , вміннями та навичками , але  самі по собі  здібності до знань , умінь і навичок не зводяться; 4) здібності є необхідною умовою успішного здійснення певної діяльності

Отже , здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Загальними називаються здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності — навчанні, праці, грі, розумовій діяльності тощо. Завдяки загальним здібностям люди успішно оволодівають різними видами діяльності, легко переходять від однієї діяльності до іншої. В учнів загальні здібності виявляються в успішному засвоєнні різних навчальних дисциплін.

Спеціальні здібності (математичні, лінгвістичні, організаторські, комунікативні тощо) виявляються у спеціальних видах діяльності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей.

Природжені передумови до розвитку здібностей називають задатками. Під задатками розуміють природні можливості розвитку здібностей , матеріальним підґрунтям їх є передусім будова мозку, кори його великих півкуль  та функціональні властивості.

Однак , провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і задатками існує не однозначний, а багатозначний зв'язок.

Задатки є багатозначними. Які саме  здібності сформуються на основі задатків, залежатиме не від задатків, а від умов життя, виховання та навчання. На грунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності.   Успіх діяльності людини залежить від взаємодії  трьох компонентів : її знань  , умінь та мотивації .

Не всі задатки, з якими народжується людина, обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишаються нерозвиненими .

Рівень та ступінь розвитку здібностей виражають поняття обдарованість, талант  ,   геніальність. Обдарованість —  загальні моменти здібностей , які зумовлюють широту можливостей людини та її  розумовий потенціал та забезпечуються сукупністю задатків і  природних передумов здібностей. Обдарованість - це наявність внутрішніх умов для видатних досягнень в діяльності. Талант — високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних, що виявляється у творчих досягненнях. Про наявність таланту можна судити за результатами діяльності людини: вони повинні відрізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу до їх досягнення. Геніальність — вищий рівень розвитку здібностей як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність геніальності можна говорити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, що складають епоху в житті суспільства, у розвитку культури.

                                   Питання для дискусії:

  1.  Чи передаються здібності спадково?
  2.  Чи  можна  стверджувати  що задатки завжди визначають високий рівень здібностей?  Здібності  - це можливість чи дійсність?
  3.  Чи можливий високий рівень розвитку спеціальних здібностей в інтелектуальній сфері на тлі низького рівня загальних здібностей? Який зв’язок існує між спеціальними та загальними здібностями?

4. Життя має багато прецедентів, коли люди, що мали добрі задатки до розвитку певних здібностей, не реалізували їх. Які причини найчастіше постають як перешкоди на шляху їх розвитку?

5. Поясніть думку С.Л. Рубінштейна , що розвиток здібностей у сукупності з задатками здійснюється у вигляді спіралі.

6.Чи можна фактичний успіх в певній діяльності розглядати як виявлення здібностей до неї?

7.Які психічні якості особистості є обов’язковою умовою успішного розвитку здібностей? Чи вважаєте ви що задатки визначають високий рівень розвитку здібностей?

8.Чи поділяєте ви думку, що вирішальною умовою розвитку здібностей є діяльність? Доведіть, що здібності як властивість особистості є продукт суспільного розвитку.

9. Які   здібності   можно вважати педагогічними ?  Як їх можно розвинути ?

Опрацюйте матеріал про психологію   здібностей за рекомендованими підручниками й посібниками і виконайте поставлені нижче завдання.

                Завдання репродуктивного  рівня  (1-3 бали):

I .Виконайте  завдання  № 1-9  з таблиці № 4 (1-3 бали) . 

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та  практичних  задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Випишіть з тексту слова які визначають здібності : працелюбність, наполегливість, музикальність, творча уява, спостережливість, кмітливість, талановитість, глибина почуттів, багатство міміки, життєрадісність, винахідливість, ригідність, принциповість, ініціативність, рішучість, геніальність,  емоційність. (1бал)  

2) Які ознаки позитивних здібностей (легкість і швидкість засвоєння знань, вмінь і навичок; подолання несприятливих життєвих обставин; наявність глибокого інтересу до певної діяльності; високий ступінь творчості в діяльності; ранній прояв здібностей до певного виду діяльності тощо) проявляються в таких випадках? (2 бали) .

   А. Софія Ковалевські, ще не знаючи перших чотирьох правил арифметики, розв’язувала задачі різними оригінальними способами. У віці десяти років вона засвоїла курс арифметики, що викладався в Празькому університеті. Потім швидко опанувала курс алгебри і взялася за вивчення вищої математики.

Б. У 1969 році в Київському університеті найпопулярнішим серед кількох тисяч студентів був дванадцятирічний Сашко дворак. Він успішно витримав конкурсні екзамени і вчився на 1 курсі механіко-математичного факультету. Уже в чотири роки він множив, ділив, вилучав корені; все усно – писати ще не вмів. У школу він пішов семи років, відразу в 2 клас, де вчився тільки місяць, в 3 класі вчився, як усі. За 4 клас зразу здав екзамени. Середню школу закінчив за п’ять років з срібною медаллю.

В. Наталка грала сонату Бетховена. Несподівано почувся голос чотирирічної Тані: «Не так, не так! Неправильно граєш!» Таня залізла на стільця, і її маленькі пальчики побігли по клавішах. Наталка подивилася в ноти – Таня грала правильно. За два уроки вона вивчила всю нотну грамоту, вивчила напам’ять п’єси з «Дитячого альбома» Чайковського і п’єси С.С. Прокоф’єва, написані для дітей, прелюдії Баха, Д.Б. Кабалевського і твори інших композиторів.

 

3) В. А. Моцарт у 4 роки почав писати музику, у 8 — створив
nepшi сонати i симфонії , в 11 — оперу. І. Ю. Репін у 3 роки вирізував з паперу коників, а у 6 — малював фарбами. Досить рано
прокинувся поетичний i малярський геній Т. Г. Шевченка. X. Ка-
пабланка у 13 років став чемпіоном Куби , а свою першу шахову
перемогу здобувув  в 4 роки , через кілька годин після того, як по
бачив гру батька з сусідом. Т. Едісон почав свое винахідництво в 12
років, коли, розвозячи газети, організував у багажному вaroнi лабораторію. У. Гамільтон у 12 років володів дванадцятьма мовами.

Про  що  свідчать  подібні  факти?  Як  вони  характеризують природу  здібностей ? (2 бали) .

4) Старосту дев'ятого класу Миколу В. учителі характеризують як юнака з організаторськими здібностями. Він ініціативний, чуйний, уважний, знається на характерах i можливостях однокласників. Вимогливий до себе й інших, у разі необхiдності може відстояти свою точку зору перед вчителями i дирекцією школи. Організаторські здібності, безперечно, має й восьмикласник Віктор О. — ініціатор численних порушень шкільного розпорядку. Проте він жорстокий, використовує слабкі сторони кожного члена своєї компанії, йому притаманні владолюбство, заповзятливість, відчайдушність у поєднанні з прагненням до постійної бравади, наполегливістю в досягненні своїх цілей.

Чому організаторські здібності цих учнів так icmomнo різняться ? Як це можна пояснити ? (2 бали) .

ІІІ. Дайте письмово визначення  ключовим поняттям теми: загальні  здібності, спеціальні здібності,   талановитість, математичні здібності, геніальність,  педагогічні здібності,   задатки ,коефіцієнт інтелекта ,структура здібностей, співвідношення соціального і біологічного в становленні здібностей.    (2 бали).  

VІ. Співвіднесіть поняття  та їх характеристики (3 бали).

Задатки — вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, що є природними передумовами здібностей і впливають на процес їх формування та розвитку.

    Талант — високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних, що виявляється у творчих досягненнях.  

    Обдарованість — якісно своєрідне поєднання здібностей та внутрішніх умов для видатних досягнень в діяльності, що забезпечує успішність виконання діяльності  та забезпечується сукупністю задатків і  природних передумов здібностей.  

Здібності — індивідуально-психологічні особливості людини, від яких залежить можливість і ступінь успішності виконання тієї чи іншої діяльності.

 Геніальність — вищий рівень розвитку здібностей як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність геніальності можна говорити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, що складають епоху в житті суспільства, у розвитку культури.

V. Законспектуйте статтю В.А.Крутецького «Психологія математичних здібностей школярів»// Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. Проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.338 - 348  (2 бали).  

VІ. Підготуйте  письмову доповідь за однією з тем (на вибір): «Поняття про здібності та задатки», «Загальні і спеціальні здібності», «Розвиток і формування здібностей», «Роль спадковості та довколишнього середовища у процесі формування здібностей» (3 бали).  

 VІІ. Наведіть  приклади (3-4) співвідношення здібностей  та знань , вмінь , навичок(2 бали).  

VІІІ. Заповніть пропуски у наступних реченнях (3 бали):

1. Здібності    -   це  ті  якості  особистості,  які   забезпечують…..  виконання діяльності.

2.Здібності формуються і виявляються лише в ....

3.Здібності не набуваються людиною в готовому вигляді, а формуються в  ... на основі наявних природних . ... .

4.Здібності не зводяться до ..., ...., .... індивіда, хоча і виявляються саме через них.

 5.Задатки цілковито не ... розвиток здібностей.

 6.Найвищим рівнем розвитку здібностей є ....

 7.Властивості людини,  що зумовлюють її здатність до  навчання, до виконання різних видів діяльності, називають ... здібностями.         

 8.Властивості людини, які забезпечують успішність виконання певної діяльності називаються ... здібностями.

 9.Найталановитіших людей , що здійснили вагомий внесок в культуру людства, в науковий або соціально-історичний інтерес, називають ....

10.Працями  ... було покладено початок експериментальному вивченню людей за здібностями.

ІХ.Законспектуйте статтю: Кульчицька О. Проблема обдарованості в сучасній психології // Обдарована дитина. - 2008. - №1. – С.2-8.   ( 3 бали).

 

        Завдання продуктивного  рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором)  завдання  № 1-9  з таблиці № 5 (3-6 балів).

 II. Розв’язання   теоретичних та  практичних  задач   продуктивного  рівня  без обґрунтування  відповіді  (3 бали)  або  з  обґрунтуванням  відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1) Із наведених слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова у тому ж відношенні, що і в наведеному прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії. (3 бали).  

1.   Приклад: психічне: фізіологічне

     Здібності:  ...  (талант, задатки, майстерність, суб'єктивність, безумовно-рефлекторне, об'єктивне, активне).

2.   Приклад: особистість: спрямованість

    Здібності:... (характер, задатки, спеціальні здібності, майстерність, обдарованість, діяльність).

 2)Вихованню яких здібностей ( мнемічних, розумових, уяви , тощо ) сприяють такі навчальні заняття? (3 бали) .

    Учням двічі прочитували текст, потім пропонували якомога правильніше письмово викласти його зміст;

Зазначити схожість і відмінність клімату Європи та Азії на тих самих широтах;

Скласти план щойно прочитаного тексту і письмово викласти його;

Переказати повідомлення вчителя про схожість і відмінність дієприкметників і дієприслівників;

Уявити флору і фауну та вигляд міст у різних  точках земної кулі й описати уявлене;

Порівняти риси характерів Онєгіна і Печорина;

За поданим описом уявити картину природи;

3)   Нижче  наведені приклади здібностей, навичок чи знань людини. З урахуванням ознак,  що  властиві  здібностям,  визначте,  в яких випадках  йде мова про здібності.  Вкажіть, для  яких професій вони особливо   важливі. (3 бали) .

  1.  Довжина рук.
  2.  Намагання бути постійно занятим чим-небудь, схильність до праці.
  3.  Широка обізнаність в певній галузі.
  4.  Спостережливість, що виявляється в тому, що людина систематично помічає в речах, явищах, поведінці чи зовнішності людей важливого для роботи з ними.
  5.  Сила м’язів рук.
  6.  Хороша декламація віршів.
  7.  Швидке запам’ятовування форми, кольору, величини предметів.
  8.  Швидке застосування нових рухів, дій, навичок.
  9.  Гарний виклад вивченого уроку.
  10.  Вимогливість.
  11.  Добре розрізнення запахів і точне їх запам’ятовування.

4)Які з перелічених точок погляду на походження здібностей (розвиток здібностей залежить тільки від спадкових рис, розвиток здібностей залежить тільки від виховання, розвиток здібностей залежить від задатків і виховання, за одних і тих самих задатків ступінь розвитку здібностей зумовлений вихованням) мають місце в таких прикладах? Які з точок погляду є ідеалістичними і які – матеріалістичними? У яких визначальним є біологічний фактор, а в яких — соціальний? (5 балів) .

А. В Англії кожну дитину в 11 років піддають випробуванню на коефіцієнт розумової обдарованості (IQ), після чого одних дітей віддають у школи, що дають можливість здобути широку освіту, інших – в школи, які готують дітей до виробничої діяльності.

Б. Японський педагог С.Судзукі готує музик-скрипалів. У його школу приймають усіх дітей, не відбираючи. Так само робить викладач Хімкінської музичної школи М.П. Кравець.

В. Радянський психолог О.Р. Лурія спостерігав за розвитком однояйцевих близнюків-дошкільників. Їх по-різному вчили гратися з будівельним матеріалом. У результаті в одного з них будови були складніші, різноманітніші й оригінальніші.

Г. Радянський психолог А.Н. Леонтьєв шляхом індивідуального тренування відновлює процес «внутрішнього співу», що був порушений у людей, які не мають музичного слуху, і тим самим «робив слух».

Д. Було помічено, що дуже багато студентів, які успішно й творчо займаються математикою, вступили в університет після закінчення однієї і тієї самої школи, де навчалися в одного й того самого педагога-математика.

Е. Деякі вчені-біологи вважають, що назріла необхідність розв’язувати проблему створення багатої людської натури шляхом пересадження ядер статевих клітин.

 

5) Прокоментуйте дані судження. Яке співвідношення задатків і здібностей у людини вони відображають? З якими судженнями погоджуєтеся ви? (4 бали)

1.    Рафаелем може стати тільки той, «у кому сидить Рафаель», але чи вдасться індивіду,            подібному до Рафаеля, розвинути свій талант — це цілком залежить від соціальних вимог, які у свою чергу залежать від розподілу праці і від наявних умов освіти людей.

2.   Людина ніколи не виявила своїх здібностей, якби не народилася з відповідними генами музикальних, технічних, літературних, інтелектуальних і т. д. здібностей ... Розвиток здібностей має іманентний характер, здійснюється за принципом, властивим самому організму і максимально незалежно від впливів зовнішнього середовища.

3.   Абсолютний слух як здібність не існує в дитини до того, як вона вперше постане перед завданням пізнати висоту звуку. До того часу існує лише задаток як анатомо-фізіологічна структура.

4.   Не в тому справа, що здібність виявляється в діяльності, а в тому, що здібності створюються у цій діяльності.

5.    Свої здібності людина може пізнати тільки спробувавши застосувати їх.

6) Від здібностей , як відомо,    залежить успішність оволодін-
ня людиною знаннями, вміннями, навичками в школі i вузі, рівень
професійної майстерності. Слід було б очікувати, що i життеві
ycпixи будуть прямо залежати від здібностей. Проте досвічені
педагоги знають: далеко не всі здібні учні можуть похвалитися
життєвими досягненнями, i навпаки, учні, які не відзначались
великими здібностями, досягали неабияких життєвих висот.

 Чому так буває? Чому життєві ycПixu людини не залежать без-
посередньо від здібностей ? (4 бали)

 

7) Icmopія психології засвідчує: якщо вчений акцентує увагу
на біологічному в психічному розвитку, то його теорія також по-
лягає в обгрунтуванні ролі природних передумов здібностей, якщо
ж віддає перевагу соціальному, то й здібності тлумачить як результат прижиттєвого формування індивіда.

Чому так буває?  Яка тeopiя має перевагу над іншою? (4 бали)

8) Дослідження 40 пар розлучених близнюків, серед яких 27 пар виховували родичі батьків, а 13 — чужі люди, виявили подібність їхнього інтелекту. Проте в другому випадку вона була значно меншою, ніж у першому.

Про що свідчать ці факти? Що вони дають для розуміння природи здібностей? (4 бали) .

ІІІ. Підготуйте реферат на тему(на вибір) : «Розвиток творчих здібностей»; «Теоретичні основи діагностики здібностей», «Взаємозв’язок здібностей та досвіду людини (знань, умінь, навичок)», «Умови та передумови формування людських здібностей», «Геніальність, обдарованість, талант, майстерність : співвідношення та якісна характеристика понять», « Умови та передумови формування людських здібностей» (5 балів).

ІV. Законспектуйте  основні  положення   монографії:  Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. — М.: Педагогика, 1971.– 248с. [9] (5 балів).

V. Напишіть анотацію(відгук) на монографію Дружинин В.Н. Психология общих способностей — С-Пб.: Питер,1999. - 368с. [5] Складіть письмові запитання до тексту(5 балів).

VІ.Законспектуйте статті: 1) Голубева Э.А. Комплексное исследование способностей // Вопросы психологии. —1986. – №5; 2) Кульчицкая Е.И. Одаренность как психологическая проблема // Практическая психология и социальная работа. – 2001. - №7. – С.28-30 (5балів). Визначте, які нові  (порівняно з описаними у підручниках )  проблеми  у вивченні   здібностей розглядаються авторами (6 балів ).

  

                   Завдання  творчого  рівня (6-15 балів):

I . Виконання  завдань  № 1-12  з таблиці № 6 (6-15 балів) .

ІІ.  Доведіть  письмово ,  що  дана   тема  є  значущою   в   системі   психологічних  знань   майбутнього   педагога   вашого   фаху.  Наведіть  аргументи (5 балів).

ІІІ.  На основі аналізу  бібліографічного каталогу вашої бібліотеки   складіть список  додаткової літератури за останні 10 років  по темі «Обдарованість як предмет сучасних досліджень психології та педагогіки» ( монографії,статті у журналах тощо). Проаналізуйте напрямки сучасних інтересів дослідників по темі « Обдарованість»  та практичне значення  досліджень  для  навчання та виховання дітей (6 балів ).

ІV. Складіть психологічні  рекомендації вчителеві щодо розвитку та  формування здібностей учнів на уроках з Вашої спеціальності.  Наведіть приклади ролі  освітнього середовища у процесі формування здібностей.(6 балів) .

V. 1) Ознайомтеся з особливостями  викладення теми «Здібності» в підручниках з психології [3,12-15,17 ];  2) Законспектуйте статтю: …………. В. К проблеме психологии способностей // Мир психологи. – 2005. – №3 – С.161-170.  Здійсніть порівняльний  їх  аналіз , визначте спільне та відмінне (6 балів) .

VІ. Для перевірки власних інтелектуальних здібностей виконайте перший тест з книги Г. Айзенка «Проверьте свои способности» (М.: Мир, 1972. – С. 25-66). Визначте коефіцієнт інтелекту при першому та подальших тестуваннях (тести 2,3).  Сформулюйте виявлену закономірність [ 1, ст. 264-265].  (8 балів).

VІІ . Здібності студентів проявляються і розвиваються в діяльності, особливо в навчальній. Виконайте завдання: визначте  студентів  вашої   групи, у  яких найбільш яскраво виражені здібності до  предметів , які ви вивчаєте. Опишіть, в чому це виявляється. Проаналізуйте, чим відрізняється психічна діяльність  здібних  від  психічної  діяльності  нездібних студентів(8 балів) .

VІІІ. Виконайте  ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ  №1  З ВИКОРИСТАННЯМ методики  виявлення «Комунікативних і організаторських здібностей» (КОЗ-

Мета: виявити комунікативні та організаторські здібності особистості.

    Дана методика використовується для виявлення комунікативних і організаторських здібностей особистості (уміння чітко і швидко встановлювати ділові та товариські стосунки з людьми, намагання розширювати контакти, участь у групових заходах, вміння впливати на людей, бажання виявляти ініціативу і т. д.)

  Хід роботи

 Методика складається із 40 запитань, на кожне з яких досліджуваний повинен дати відповідь «так» або «ні». Час виконання методики — 10-15 хвилин. Після цього за ключем визначається рівень комунікативних і організаторських здібностей.

                                          Запитання:

1.  Чи маєте ви бажання вивчати людей, установлювати знайомства з різними людьми?

2.  Чи подобається вам займатися суспільною роботою?

3.  Чи довго вас непокоїть почуття  образи,  спричиненої вам кимось із ваших друзів?

4.  Чи завжди вам важко орієнтуватися у складній критичній ситуації?

5.  Чи багато у вас друзів, з якими ви постійно спілкуєтеся?

6. Чи часто вам вдається схилити більшість своїх друзів до прийняття ними вашої думки?

7 Чи правда, що вам приємніше і простіше проводити час з книжками чи за якоюсь іншою справою, аніж спілкуватися з людьми?

8.  Якщо виникли певні труднощі у здійсненні ваших намірів, то чи легко вам відмовитися від своїх намірів?

9. Чи легко ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші вас за віком?

10. Чи любите ви організовувати і вигадувати з товаришами різноманітні ігри і розваги?

11. Чи важко вам включатись у нові для вас компанії?

12. Чи часто ви відкладаєте на інший день справи, які потрібно було б виконати сьогодні?

13. Чи легко вам встановлювати контакти з незнайомими людьми?

14. Чи домагаєтеся ви того, щоб ваші товариші діяли у відповідності з вашою думкою?

15. Чи важко вам освоюватись у новому колективі?

16. Чи правда, що у вас не виникає конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обіцянок, обов'язків?

17.  Чи намагаєтеся ви за зручних обставин познайомитися і поговорити з новими людьми?

18. Чи часто у вирішенні важливих справ ви берете ініціативу на себе?

19. Чи дратують вас оточуючі, і чи не хочеться вам побути на самоті?

20. Чи правда те, що ви зазвичай погано орієнтуєтесь у незнайомій ситуації?

21. Чи подобається вам завжди знаходитися серед людей?

22. Чи виникає у вас роздратування, коли вам не вдається завершити розпочату справу?

23. Чи відчуваєте ви труднощі, якщо потрібно виявити ініціативу, щоб познайомитися з новою людиною?

24. Чи правда, що ви втомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?

25. Чи любите ви брати участь у колективних іграх?

26. Чи часто ви виявляєте ініціативу при вирішенні питань, які зачіпають інтереси ваших товаришів?

27.  Чи правда те, що ви почуваєте себе невпевнено серед незнайомих людей?

28. Чи правда, що ви рідко наполягаєте на доведенні своєї правоти?

29. Чи вважаєте ви, що вам не становить особливих труднощів внести пожвавлення у малознайому групу?

30. Чи берете ви участь у суспільній роботі інституту (школи, на виробництві)?

31.  Чи намагаєтеся ви обмежити коло своїх товаришів?

32. Чи правда те, що ви не намагаєтеся відстоювати свою думку чи рішення, якщо воно не було відразу прийняте групою?

33. Чи почуваєте ви себе вільно, потрапивши у незнайомий колектив?

34. Чи з задоволенням ви беретеся за організацію різних заходів для своїх товаришів?

35. Чи правда те, що ви не почуваєте себе достатньо впевнено і спокійно, коли потрібно щось говорити великій групі людей?

36. Чи часто ви запізнюєтесь на ділові зустрічі і побачення?

37.  Чи правда, що у вас багато друзів?

38. Чи часто ви опиняєтесь у колі уваги своїх товаришів?

39.  Чи часто ви соромитесь, ніяковієте при спілкуванні з малознайомими людьми?

40. Чи правда, що ви не дуже впевнено почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?

    Ключ для обробки даних методики «КОЗ-2»

    Комунікативні здібності (+) Так: 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37;

                                               (-) Ні: 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39,

    Організаторські здібності (+) Так: 2, 6, 10,14,18, 22, 26, ЗО, 34, 38;

                                                 (-) Ні: 4, 8,12,16, 20, 24, 28, 32, 36, 40.

    Ключ:

    комунікативні здібності — високий рівень — 15-20 балів; середній рівень — 10-14 балів; низький рівень — 0-9 балів;

    організаторські здібності — високий рівень — 15-20 балів; середній рівень — 10-14 балів; низький рівень — 0-9 балів.

     За допомогою методики  КОЗ  виявіть   2-3  досліджуваних комунікативні та  організаторські здібності.  Зробіть висновки (6 балів).

Напишіть  поширений звіт про результати проведеного дослідження. Порівняйте між собою дані  студентів. Які висновки можна зробити? Сформулюйте практичні рекомендації по формуванню комунікативних та  організаторських здібностей.   (8 балів).

ДОДАТКИ

                                                                              ДОДАТОК №1

Орієнтовний перелік питань для самоперевірки рівня теоретичних знань(або теми рефератів)

 

  1.  Предмет  психології. Задачі  загальної  психології  як  науки. Звۥязок  психології  з  іншими  науками.
  2.  Принципи психологічної науки щодо психічних явищ. Залежність принципів  від  матеріалістичної  та  ідеалістичної  позиції  психологів.
  3.  Рефлекторний  характер психічного  відображення . Роль  умовних  і  безумовних  рефлексів  у  психічній регуляції поведінки  людини.
  4.  Емпіричні  методи  сучасної  психології  та їх  характеристика.
  5.  Розвиток  психіки  у  філогенезі : інстинкти , навички , інтелектуальні  форми  поведінки  тварин.
  6.  Теорія  психічного  відображення. Властивості  психічного  образу.
  7.  Істотна  різниця  психіки  тварин  та  людини. Свідоме  й  несвідоме  в  психічній  регуляції  поведінки  людини.
  8.  Структура психіки.
  9.  Поняття про психіку та її функції.
  10.  Структура  загальної  психології  як  науки.
  11.  Загальна  характеристика основних  напрямків психології ( біхевіоризм , гештальтпсихологія , психоаналіз , когнітивна та гуманістична психологія ).
  12.  Класифікація методів психології за Б. Г. Ананьєвим.
  13.  Зв’язок психічних  процесів з роботою людського мозоку . Проблема локалізації психічних функцій.
  14.  Модель функціональної системи по П.К. Анохіну.
  15.  Психофізіологічні механізми регуляції дії ( за М.О. Бернштейном ).
  16.  Поняття про свідомість . Суспільна природа свідомості.
  17.  Поняття про структуру свідомості.
  18.  Фактори , що обумовлюють виникнення свідомості в антропогенезі.
  19.  Мозок та психіка : взаємозв’язок нервов - фізіологічного та психічного.
  20.  Класифікація психічних явищ , їх роль в діяльності людини.
  21.  Схема рефлекторної дуги , її роль в розумінні природи відчуттів і моторних реакцій.
  22.  Поняття про діяльність. Принципи єдності діяльності та свідомості.
  23.  Структура  діяльності : цілі , мотиви , дії , рухи , операції.
  24.  Поняття про діяльність в психології . Загальна характеристика основних видів діяльності людини.
  25.  Навички , їх види та умови формування . Уміння , їх загальна характеристика.
  26.  Психологічні  теорії  особистості.
  27.  Розкрити зміст понять : «індивід» , «особистість» , «індивідуальність» , їх взаємовідношення.
  28.  Детермінанти розвитку особистості : критична оцінка різних концепцій активності особистості.
  29.  Визначення потреб. Види потреб особистості..
  30.  Характеристика мотиваційної сфери особистості ( інтереси та інші мотиви).
  31.  Психологічна структура особистості (структура особистості по К.К. Платонову, С.Л. Рубінштейну тощо).
  32.  Самооцінка та рівень домагань особистості, їх взаємозв’язок та методи дослідження. Я-концепція особистості.
  33.  Основні властивості уваги. Неуважність та її причини.
  34.  Види уваги , їх відмінні особливості.
  35.  Методи вивчення  властивостей  уваги.
  36.  Загальна  характеристика  уваги. Фізіологічні  основи  уваги  (концепції  А.А.Ухтомського  та  І.П. Павлова ).
  37.  Класифікація  відчуттів , їх види  та  роль  у житті  людини.
  38.  Взаємодія  відчуттів  ( адаптація , синестезія , сенсибілізація тощо).
  39.  Поняття про відчуття. Їх  роль в регуляції  діяльності людини.
  40.  Поняття про абсолютну і диференційовану  чутливість. Пороги  чутливості.
  41.  Сприймання як дія .Рівні перцептивних дій : виявлення , розрізнення , впізнавання , спостереження.
  42.  Сприймання як  психологічний  процес та його властивості : предметність, цілісність , вибірковість , константність , осмисленість.
  43.  Класифікація сприймань. Властивості сприймань : фігура  і фон ,установка , узагальненість.
  44.  Види пам’яті . Індивідуальні відмінності  пам’яті.
  45.  Психологічні  теорії пам’яті.
  46.  Процеси пам’яті та їх психологічна сутність.
  47.  Умови ефективного мимовільного та довільного запам’ятовування.
  48.  Поняття про мислення як пізнавальний процес. Соціальна обумовленість  мислительного процесу.
  49.  Мислення як діяльність : мета , задача , спрямованність мислення ,розумові дії.
  50.  Види мислення , їх психологічна характеристика.
  51.  Логічні форми мислення : поняття , судження ,умовиводи .
  52.  Операції мислення : аналіз , синтез , порівняння , абстрагування ,узагальнення.
  53.  Види уяви , їх роль у  житті  людини.
  54.  Аналітико - синтетичний  характер  процесу  уяви. Прийоми  створення  образів уяви.
  55.  Уява , її суть та функції  в житті людини.
  56.  Поняття  про емоції та почуття , їх основні  функції.
  57.  Теорії емоцій ( А.К. Анохін , П.В. Симонов та ін. ).
  58.  Емоційний стрес та шляхи регуляції емоційних станів.
  59.  Афекти. Настрої . Стреси. Пристрасті.
  60.  Схожість і відмінність емоцій тварин та людини.
  61.  Місце  почуттів в структурі  особистості. Мотиваційна  й активаційна  функції  почуттів.
  62.  Види вищих почуттів , їх психологічна характеристика.
  63.  Поняття про волю та її функції.
  64.  Структура вольового акту.
  65.  Вольові якості  особистості. Роль діяльності у формуванні вольових якостей особистості.
  66.  Проблема мінливості темпераменту , роль спадковості та середовища в розвитку темпераменту.
  67.  Загальна характеристика темпераменту. Історія питання про темперамент.
  68.  Типологія темпераментів та їх психологічна характеристика.
  69.  Формування характеру. Зв’язок характеру з другими властивостями особистості – темпераментом , установками , мотиваційною сферою.
  70.  Структура характеру , симптомокомплекси його властивостей .
  71.  Акцентуація характеру. Види акцентуації.
  72.  Загальна характеристика характеру. Суспільна  обумовленість характеру. Якості характеру: повнота , цілісність , сила , визначеність , врівноваженість, моральна вихованість.
  73.  Поняття про здібності. Загальні  та спеціальні  здібності.
  74.  Структура здібностей. Роль задатків у розвитку здібностей .
  75.  Формування та розвиток здібностей. Взаємовідносини здібностей і досвіду особистості ( знань , умінь і навичок ).

                                  

 

                                                                                ДОДАТОК №2

 

 

Приклади розв'язування задач продуктивного та творчого рівнів.

1.Задача проблемного характеру

Відомо, що павук може виявити і знешкодити комаху, яка потрапила в його тенета, лише тоді, коли та своїми рухами викликає вібрацію. Це підказало ідею простого експерименту: до павутиння доторкалися вібруючим камертоном і спостерігали, як реагуватиме павук. З'ясувалася, що так само, як і на комаху: заплітає павутинням і завдає ударів і щелепами.

 Як пояснити це явище? Чому павук поводиться саме так? (4 бали)

 

 Розв'язування

Очевидно, йдеться про розвиток психіки у філогенезі. Відповідаючи на поставлене запитання, необхідно розглянути закономірності розвитку психіки у філогенезі. Це дасть змогу співвіднести  з ними описане в умовах задачі явище і у такий спосіб дійти розв'язку.

Розвиток психіки — стадіальний процес. За О. М. Леонтьєвим ,  є стадія елементарної сенсорної психіки, стадія перцептивної психіки і стадія     інтелекту. На першій відображаються лише окремі властивості   навколишнього середовища, на другій — предмети в сукупності їх властивостей, на третій — не лише предмети, а й взаємозв'язки між ними. Очевидно, що описана в умовах задачі поведінка павука (реагування  на предмет — комаху, а на його властивість — вібрувати відповідає стадії елементарної сенсорної психіки.

Це стадія відчуттів, адже відчуття — відображення властивостей предметів об'єктивного світу, яке виникає при їх безпосередній дії на рецептори.   Таким чином, павук має лише відчуття. Він не в  змозі сприйняти комаху як окремий предмет.

Але чому? Відповідь на це питання дає концепція  О. М. Леонтьєва.  

Автор характеризує елементарну сенсорну психіку як стадію, на якїй діяльність тварин "відповідає тій чи тій окремо взятій властивості (чи сукупності окремих властивостей) унаслідок істотного зв'язку цієї властивості   з тими впливами, від яких залежить здійснення основних біологічних функцій тварин"  . Прикладом діяльності,  в процесі якої виникає і функціонує психіка, Леонтьєву слугує саме поведінки павука. Вона полягає в реагуванні на вібрацію, яку здійснює комаха, і існує у вигляді руху по павутинню в напрямку до джерела вібрації (комахи чи камертона).

Сама по собі вібрація є біологічно нейтральним подразником, адже від неї не залежить  життя павука. Проте саме вібрація, а не поживні властивості комахи, спонукає його діяльність. Річ у тім, зазначає вчений, що вібрація перебуває у зв'язку з такими властивостями і, що головне, сигналізує про їх наявність. Це означає, що павук відображає не просто вібрацію, а вібрацію в її зв'язку з властивостями, від яких залежить задоволення його потреб. О. М. Леонтьєв пояснює це так: "Діяльність павука спрямована на вібруюче тіло в силу того, що вібрація отримала для нього в ході видового розвитку смисл їжі"  .

Отже, елементарна сенсорна психіка орієнтує тварину в середовищі біологічно нейтральних, але таких, що сигналізують про можливість задоволення її потреб, властивостей. Поява цієї стадії зумовлена необхідністю пристосуватись до життя в середовищі предметів, що мають одразу багато властивостей. Проте лише деякі з них можуть задовольнити потреби тварини, а це й вимагає пошуку прихованих за біологічно нейтральними властивостями властивостей життєво важливих. Функцію такого пошуку виконує психіка, без якої життя в нових умовах було і неможливим.

Аналіз подальшого ускладнення діяльності тварин в ході еволюції дав змогу О. М. Леонтьєву пояснити наступні стадії розвитку психіки, включаючи й специфічно людську — свідомість.

 

2.Задача діагностичного характеру

 Учням було запропоновано завчити два оповідання, рівні за обсягом та ступенем складності. Перше зачитувалося після попередження, що перевірка відбудеться наступного дня, друге слід було запам'ятати  надовго. Однак в обох випадках ефективність запам'ятовування перевірили через чотири тижні.

Яке оповідання учні запам'ятають краще? Чому? (3 бали).

Розв'язування.  Відповідаючи на поставлене запитання, необхідно розглянути закономірності  розвитку, процеси  та типи пам’яті .Очевидно, йдеться про такий процес пам'яті, як запам'ятовування, а  судячи з інструкцій, які отримали учні, в обох випадках мало місце довільне запам'ятовування, тобто таке, що підпорядковане свідомо поставленій меті . Проте зміст такої мети був різним, що, напевно, і зумовило рівень ефективності запам'ятовування.

Відомо, що довільне запам'ятовування залежить від багатьох чинників: раціональних прийомів запам'ятовування (виокремлення смислових одиниць, знаходження зв'язків між ними, їх систематизація на основі асоціацій); способів повторення (частковий, цілісний, комбінований); характеру мнемічної спрямованості на запам'ятовування. Така спрямованість справляє безпосередній вплив на характер запам'ятовування, його способи, результат .

Можна стверджувати, що в умовах задачі йдеться про залежність довільного запам'ятовування від змісту мнемічної спрямованості.

Дослідник психології пам'яті О. О. Смирнов визначає різні типи мнемічної спрямованості: на ту чи іншу повноту запам'ятовування, певну чіткість запам'ятовування, послідовність подачі матеріалу, міцність запам'ятовування, час відтворення. Умовами задачі передбачено відмінності у мнемічній спрямованості на час відтворення: перше оповідання треба було відтворити на наступний після запам'ятовування день, друге — в невизначеному майбутньому. Такі відмінності не могли не спричинити різну продуктивність запам'ятовування.

Спрямованість "завчити оповідання надовго" забезпечила, напевно, тривале зберігання матеріалу в пам'яті, тоді як спрямованість "на наступний день" — нетривале. Тому можна дійти висновку, що перше оповідання учні завчать гірше, ніж друге.

Вплив мнемічної спрямованості на продуктивність запам'ятовування став можливим унаслідок соціогенетичного і онтогенетичного розвитку  пам'яті. В ході цього людина оволодіває своєю пам'яттю, вчиться керувати нею, завдяки чому та стає , за термінологією Л.С.Виготського, вищим психічним процесом.  

Залежність довільного запам'ятовування від мнемічної спрямованості слід мати на увазі під час організації навчальної діяльності школярів чи студентів, тобто вчитель, викладач повинні формувати таку спрямованість, яка б відповідала цілям навчання. Неприпустимо мотивувати необхідність запам'ятати матеріал формою контролю його засвоєння (оцінкою, контрольною роботою, екзаменом тощо). У цьому разі матеріал зберігатиметься в пам'яті доти, доки він буде потрібним  для пред'явлення, після чого почнуть діяти інтенсивні процеси забування.

3.Задача практичного характеру

 Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "Я читав, що індивідуальні відмінності між людьми зумовлені властивостями нервової системи, отриманими від народження, і що нервова система нібито не впливає на успіхи в школі. Проте де ж тоді, як не в школі, виявляють себе такі відмінності?"

 Що Ви відповісте цьому учневі ? (4 бали)

Розв'язування.Відповідаючи на  запитання, слід докладніше зупинитися на природі індивідуальних відмінностей.

Справді, в їх основі лежать властивості нервової системи, дослідження яких започаткував видатний фізіолог І. Павлов . Він виявив такі властивості нервової системи, як сила — слабкість, врівноваженість — неврівноваженість, рухливість — інертність. Послідовники Павлова відкрили також інші властивості: динамічність, лабільність, концентрованість, активованість. Вони вивчали також питання, яке тебе цікавить, — про вплив таких властивостей на ефективність діяльності, в тому числі навчальної, хоч уже відомо про внесок в індивідуальні відмінності різних систем організму, а не лише нервової .

Відповідаючи на це питання, Б. М. Теплов запропонував підходити до властивостей нервової системи не як до показників рівня її досконалості, а як до способів урівноваження стосунків організму із середовищем. "Головне не в тому, — писав Б. М. Теплов, — що при сильній нервовій системі легко розв'язуються будь-які задачі, а в тому, що сильна нервова система краще розв'язує одні задачі, а слабка — інші, в тому, що до розв'язку однієї і тієї самої задачі слабка і сильна нервова системи повинні йти різними шляхами"( Б. М. Теплов) .

Експериментальне підтвердження такий підхід дістав у дослідженнях В. Д. Небиліцина , який виявив, що така властивість нервової системи, як слабкість (а вона найчастіше розцінюється як "гірша"), щільно пов'язана з її чутливістю. Чим слабша нервова система, тим чутливіша вона до різних впливів. Тому в біологічному плані чутливість є цінною рисою — вона, наприклад, дозволяє завчасно виявити небезпеку і готуватися до зустрічі з нею. Хоча слабка нервова система менш витривала за сильну (не дає витримувати тривалі навантаження), але вона забезпечує пристосування людини і тварин до вимог середовища, щоправда, за рахунок іншого способу.

Є. А. Климов назвав такий спосіб індивідуальним стилем діяльності. Він встановив, що ткалі-багатоверстатниці з високою рухливістю нервових процесів виконують незаплановані операції мірою їх виникнення, тоді як "інертні" ткалі запобігають неприємним несподіванкам в роботі підсиленою турботою про найскладніші ділянки виробничого процесу. Порівняння продуктивності праці засвідчило, що і в тих, і в інших вона була практично однаковою. Проте зверни увагу: за рахунок стилю діяльності — "індивідуально своєрідної системи психологічних засобів, до яких свідомо чи стихійно вдається людина з метою найкращого  рівноваження своєї (типологічно зумовленої) індивідуальності із зовнішніми умовами діяльності" (Є. А. Климов). Цього ж висновку дійшли дослідники ефективності діяльності "сильних" і "слабких" водіїв .

Отже, властивості нервової системи впливають на продуктивність діяльності, але не прямо, а опосередковано, через індивідуальний стиль діяльності. Проте йдеться про звичайні умови діяльності . Скрізь, де людині доводиться реагувати швидко й точно на непередбачені зміни в  навколишньому середовищі, приймати в стислі строки відповідальні  рішення, — там природне підґрунтя індивідуальних відмінностей стає досить помітним. М. К. Акімова , наприклад, встановила, що успіх професії жонглера значною мірою залежить від лабільності нервової системи щодо збудження. Лабільні учні циркового училища опанували навичкою жонглювання вдвічі-утричі швидше, ніж інертні. Разючі відмінності! Проте чи так багато подібних видів діяльності? Ні. Що й дає можливість людям з різними природними даними успішно працювати, виявляючи свою індивідуальність.

Тепер повернімося до твого запитання. Звичайно, індивідуальні відмінності між людьми виявляють себе у всіх видах діяльності, включаючи навчальну. Але яким чином?

Ти, напевно, розумієш, що й медалісти можуть мати різні властивості нервової системи, адже учіння не потребує швидкого реагування на надмірні подразники. При цьому, за аналогією з трудовою діяльністю, можна очікувати, що індивідуальний стиль учіння у них буде різним. Це підтвердив Н. С. Лейтес , за даними якого представники і слабкої, і сильної нервової систем можуть закінчити школу із золотою медаллю, але вчаться вони по-різному. Перші, готуючись до уроків, спочатку виконують домашнє завдання в чернетці, складають план відповіді, суворо дотримуються розпорядку дня. Другі менш організовані, менш ретельно, але також з глибоким розумінням виконують домашні завдання. Індивідуальний стиль відмінний, але це не є перешкодою у навчанні. Швидше навпаки, завдяки притаманному їм стилю учні добре закінчили школу.

Отже, учні з різними властивостями нервової системи можуть досягти успіхів у школі за рахунок оптимального індивідуального стилю навчальної діяльності. Але для цього потрібно, щоб вони хотіли вчитись і шукали відповідних способів оволодіння навчальним матеріалом. У цьому їм має допомогти й учитель, адже він не тільки передає знання, а й навчає вчитися.

Я відповів на твоє запитання. Проте зваж, що йшлося про природні основи індивідуальних відмінностей, а не про самі відмінності. Останні яскраво виявлять себе у вигляді задатків та здібностей, а вже ті відбиваються не тільки на динаміці навчальної діяльності, а й на її результативності  . Але це вже інша тема.

                                                                                                                                         

 

  

                                                                                                                                       ДОДАТОК №3

 

                  Список використаних практикумів

 1.Практикум з психології/ За ред. Г. Г. Бикової — Львів, 1975.

2.Иващенко Ф.И. Задачи по общей, возрастной и педагогической психологии. - Минск: Вышейшая школа, 1985

3.Загальна,вікова і педагогічна психологія . Практикум / За ред.проф.Д.Ф.Ніколенка.-К.:Вища школа ,1980.-206 с.

4.Збірник завдань з загальної психології / За ред. В.С. Мерліна. – М., 1977.

5.М'ясоїд  П.А. Задачі з курсу загальної психології: Навч. посібник.–К : Вища школа, 1998.–184 с.

6.Практические занятия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1972.

7.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.  

 

       

                          

                                       Навчально – методичне видання

                  ОСНОВИ     САМОСТІЙНОГО      ВИВЧЕННЯ      КУРСУ       

                                        ЗАГАЛЬНОЇ   ПСИХОЛОГІЇ    

                                    

                                           НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ  ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ

                                    ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ       НАВЧАЛЬНИХ      ЗАКЛАДІВ

                                          Анжеліка Володимирівна  Шамне  

                                                   

                                                 Українською мовою

                                              Комп´ютерний набір автора матеріалу

             

                                                    Ум. друк. арк.- 8.

                                                          

                                              

                                                    

                                        ПП «Видавничий дім»

                                                        

 

 

 

          

                     

                                             

                            

 

                                        




1. Воспроизведение у животных пороков и недостаточности аортальных клапанов
2. Предмет изучения институциональной экономики и её место в современной экономической теории
3. Противоречивость в эстетической ситуации красоты
4. реферату- Фінансування інноваційних проектів через мережу інноваційних фондівРозділ- Менеджмент Фінансув
5. а; А Для безмятежности духа; А Воздержание от суждений; Г Человек ~ венец творения и владыка земли1
6. Амгинская гимназия имени академика Киренского Л
7. Статья- Падение великой Булгарии
8.  Понятие гражданского процессуального правоотношения1
9. ТЕМА- ПРЕДМЕТ ПАТОЛОГИЧЕСКОЙ ФИЗИОЛОГИИ
10. You hve my support on this
11. теманы ачу; Шагыйрь и~атына х~рм~т с~ю уяту; укучыларда шигърият бел~н кызыксыну т~рбиял~~; с~нгать
12. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Донецьк ~
13. Методы и функции экономической теории
14. догмат про особисту вірі який виник під впливом Святого Духа
15. Государственный финансовый контроль.html
16. Родимое пятно
17. ВАРИАНТ. Железнодорожнотрубопроводная транспортировка нефти
18. демократического социализма
19. Проектирование слесарно-механического предприятия
20. Тематичне оцінювання є обов~язковим і результати його проведення фіксуються у журналі в окремій колонці.

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе