Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Одним із основних принципів переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України є виб

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 9.11.2024

Поняття митного режиму, його види.

Одним із основних принципів переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України є вибір митного режиму. Без перебільшення можна стверджувати, що митний режим відіграє одну з провідних ролей при реалізації митної справи та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, адже кожна зовнішньоекономічна операція пов’язана з перетином митного кордону і опосередковується певним митним режимом. А з його допомогою визначається конкретний порядок переміщення товару та транспортних засобів через митний кордон України у відповідності з його призначенням (цілями переміщення), умовами знаходження та використання на (за) митній території.

Правовий механізм використання передбачених Митним кодексом України митних режимів об'єктивно припускає створення гнучких митно-правових інструментів регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Вироблення цих інструментів – свого роду результат адаптації до різноманітних потреб її учасників, які з часом тільки зростають. Однак така тенденція значно ускладнює процедуру митного урегулювання зовнішньоекономічних зв'язків, саме тому з метою забезпечення диференційованого підходу до переміщення предметів через митний кордон законодавством України, як і будь-якої іншої держави, передбачається, достатня для кожної країни кількість видів митних режимів. Тож митні режими є серйозним інструментом в руках держави, що дозволяє їй вибудовувати зовнішньоекономічні та політичні відносини з навколишнім світом, багато в чому визначати напрямок розвитку зовнішньої торгівлі та її якісний зміст.

Легальне визначення поняття митного режиму міститься у статті 4 Митного кодексу України «Визначення основних термінів і понять», пункт 25 якої встановлює, що це комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Митна процедура за новою редакцією Митного кодексу України представляє собою зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. У свою чергу митні формальності – є сукупністю дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог митного законодавства.

Як і більшість правових категорій, поняття митного режиму використовується в широкому і вузькому розумінні. У вузькоспеціальному значенні, яке власне і використовується в українському митному законодавстві, це поняття ми вже розглянули вище. У широкому сенсі митний режим можна визначити як правовий режим, що виражається в певному поєднанні адміністративно-правових і фінансово-правових засобів регулювання, встановлений митним законодавством і який має на меті регламентувати відносини, що виникають у зв'язку з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон, між особою, яка їх переміщує, і митним органом. Прикладом широкого тлумачення цього поняття є впровадження у науковий обіг таких термінів «митний режим прикордонної торгівлі», «лібералізований режим митного контролю», «режим найбільшого сприяння».

Більшістю правознавців митний режим розглядається як один з видів адміністративно-правових режимів1. Під правовим режимом, зокрема Д. М. Бахрах, розуміє сукупність правил, закріплених у юридичних нормах, які регулюють певну діяльність людей2 .

Адміністративно-правовим режимом є поєднання адміністративно
правових засобів регулювання, обумовлене централізованим порядком, імперативним методом юридичного впливу, яке виражається в тому, що суб’єкти правовідносин за своїм статусом займають юридично нерівні позиції.

Характерними ознаками адміністративно-правових режимів є:

1. Визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних і юридичних осіб;

2. Вимушена детальна регламентація діяльності державних органів і громадських організацій;

3. Введення додаткових правил чи вилучення з загальнообов’язкових норм правових норм;

4. Встановлення особливого контролю за належним дотриманням правопорядку в сфері дії особливого режиму і встановлення деяких обмежувальних заходів3.

Наведені ознаки лише підтверджують похідність митного режиму від адміністративного. Так, за законодавчим визначенням митний режим є комплексом взаємопов’язаних правових норм. Ці норми власне визначають поведінку, в першу чергу, бенефіціарів митних режимів – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, – а також інших осіб з метою дотримання встановлених вимог, обмежень чи заборон. Крім того, в рамках митних режимів Митним кодексом України (меншою мірою іншими нормативно-правовими актами) визначаються повноваження Кабінету Міністрі України, Державної митної служби України, інших митних органів тощо у сфері застосування того чи іншого митного режиму. Приміром, статтею 148 Митного кодексу України встановлено, що за обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати, зокрема перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України, товари, при поміщенні яких у митний режим переробки на митній території застосовуються фінансові гарантії і т.ін.

Кожен з митних режимів, передбачених Митним кодексом України, передбачає наявність додаткових правил чи, навпаки, винятків із загальних. Прикладом може служити обмеження власника товарів, поміщених, у режим митного складу, в реалізації правомочностей володіння, користування та розпорядження протягом часу їх знаходження під даним митним режимом.

Контроль за дотриманням вимог, обмежень та заборон, встановлених для кожного митного режиму, покладено на митні органи, які уповноважені на застосування певних примусових заходів. За порушення порядку застосування того чи іншого митного режиму Митним кодексом України передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином, митним режимом є система правових норм, які визначають дії посадових осіб митних органів та осіб, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України або уповноважених ними осіб, які необхідно вчинити для успішного переміщення цих товарів і транспортних засобів через митний кордон, порядок їх вчинення, порядок використання та розпорядження ними після такого переміщення.

Хоча зазначене вище визначення було щойно закріплено законодавчо, воно не позбавлено вад, на яких слід зупинитися. Так, легальне визначення поняття митного режиму охоплює лише товари, які переміщуються через митний кордон України. На транспортні засоби, зокрема комерційного призначення, митний режим згідно визначення не поширюється.

Крім того, правові норми, які складаються митний режим, с поміж  іншого, «визначають правовий статус товарів». Звернувшись до теорії права, можна знайти різні визначення поняття «правовий статус». Наведемо лише деякі з них для наочної демонстрації хибності формулювань у дефініції «митний режим». Так, О.Ф. Скакун вважає, що правовий статус – це обумовлена законом система взаємопов’язаних прав, законних інтересів й обов’язків суб’єкта4. На думку С.В. Ківалова, правовий статус – це правовий стан, який характеризується комплексом прав та обов’язків. Деталізуючи це визначення, вчений виділяє наступні елементи правового статусу: правосуб’єктність та певне коло основних прав й обов’язків. Навіть двох наведених визначень достатньо для того, щоб зрозуміти, що товари не можуть бути наділені правами чи обов’язками (правобсуб’єктністю), відтак не можуть мати правового статусу. Це невід’ємна частина характеристики суб’єктів права – фізичних та юридичних осіб, державних органів тощо.

Митний режим – комплексний правовий інститут, що об’єднує в собі норми різних галузей права: митного, адміністративного, цивільного, податкового та ін. Комплексність митних режимів також обумовлюється і тим, що свою функцію вони виконують за допомогою поєднання адміністративно-правових і цивільно-правових заходів регулювання, тарифних і нетарифних методів.5 

Цілком погоджуємося з думкою Козиріна О.М. відносного того, що митні режими мають свою структуру, яка визначається їх змістом і є сукупністю умов, обмежень і вимог митних режимів (адміністративна складова), а також пільг (економічна складова), що надаються у рамках митного режиму. Умови, обмеження і вимоги митних режимів відповідають певному етапу їх реалізації – поміщення товарів і транспортних засобів під митний режим, його використання і завершення 6.

Під умовами митного режиму автор розуміє обставини, які зумовлюють можливість приміщення під нього товарів і транспортних засобів. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 статті 79 Митного кодексу України застосування митного режиму реімпорту можливе за умови можливості ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей митний режим, як таких, що були раніше випущені за межі митної території України. Можливість ідентифікації і є однією з умов митного режиму реімпорту.

Вимогами митних режимів визнаються дії, зі здійсненням яких пов’язана можливість завершення митного режиму відповідно до вимог митного законодавства. Прикладом подібних вимог може стати вимога щодо фактичного вивезення з митної території України товарів і транспортних засобів комерційного призначення, розміщених у митний режим транзиту (ч. 1 статті 102 Митного кодексу України).

Обмеження митних режимів є прямими або непрямими заборонами на здійснення з товарами і транспортними засобами, поміщеними під митний режим, певних дій.

Так, відповідно до ч. 1 статті 122 Митного кодексу України не дозволяється розміщення у режимі митного складу таких товарів:

1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;

2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився;

3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;

4) живих тварин;

5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.

Вибір та зміна митного режиму.

За загальним правилом, виходячи зі статті 71 Митного кодексу України декларант самостійно обирає митний режим в залежності від мети, яку він переслідує, переміщуючи товари чи транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України. Однак є ряд митних режимів, для реалізації яких бажання декларанта недостатньо з різних причин. Передусім мова йде про додаткові засоби мінімізації ризиків скоєння правопорушень, пов’язаних із застосування деяких видів митного режиму (зокрема тих, що передбачають звільнення від оподаткування), а також про недопущення завдання шкоди окремим блокам суспільним відносинам (безпеці довколишнього середовища тощо). Обов’язковою умовою при виборі таких митних режимів є отримання дозволів від уповноважених державних органів. Так, наприклад, дозвіл митного органу необхідний для поміщення товарів у режими переробки на митній території України та переробки за межами митної території України (статті 149 та 165 Митного кодексу України відповідно), а також знищення та руйнування та відмова на користь держави (статті 176 та 184 Митного кодексу України відповідно). Митні режими реекспорту, транзиту, тимчасового ввезення, тимчасового вивезення потребують дозволів інших державних органів в залежності від специфіки товарів, що поміщаються під ці режими. Це може бути Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України тощо.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

Інші митні режими можуть встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до Митного кодексу України.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених Митного кодексу України.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим. Зауважмо, що змінювати митний режим можна до тих пір, доки він не є завершеним, тобто не виконані всі законодавчі вимоги, встановлені для можливості завершити обраний митний режим. Так, наприклад, митний режим транзиту може бути змінено на імпорт протягом часу переміщення товару під митним контролем територією України і за умови надання всіх необхідних для нового режиму документів, сплати митних платежів та виконання вимог щодо нетарифних обмежень.

Загальні правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Податкового кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються Податковим кодексом України, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частина регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України, чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України i якими регулюються питання оподаткування, нормативно-правових актів, прийнятих на пiдставi та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи.

У відповідності до пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Особливості оподаткування митними платежами товарів, поміщених у відповідний митний режим, визначені у статті 286 та розділі V Митного кодексу України, а також у розділах V і VI Податкового кодексу України.

Митний кодекс України у розділі ІХ «Митні платежі» регулює лише відносини, пов’язані з нарахуванням та сплатою мита і визначає його як загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.  

До інших митних платежів відповідно до п. 27 статті 4 Митного кодексу України належать акцизний податок, що справляється при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України та податок на додану вартість, що справляється при ввезенні товарів на митну територію України.

Митний режим імпорту

Відповідно до статті  74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) – митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, установлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Це найбільш уживаний вид митного режиму, застосування якого, з одного боку, позбавляє власника імпортованих товарів необхідності дотримуватися певних заборон чи обмежень стосовно володіння, користування чи розпорядження ними, з іншого, здебільшого супроводжується здійсненням максимального обсягу митних формальностей (перш за все мова йде про оподаткування таких товарів) у порівнянні з іншими видами митного режиму. Імпорт опосередковує більшість зовнішньоторговельних операцій, оскільки, не встановлюючи часових та цільових обмежень перебування та використання товарів на митній території України, відповідає інтересам та потребам значної кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо уважно аналізувати митне законодавство України, можна помітити, що визначення імпорту міститься у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року. Згідно цього нормативно-правового акту імпортом є купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Однак це визначення стосується не однойменного митного режиму, а різновиду зовнішньоекономічної діяльності, що не є тотожним. Хоча безперечно ці поняття знаходяться у тісному взаємозв’язку. Кожній зовнішньоекономічній операції відповідає певний митний режим. Так, операції з увезення товарів на мину територію України (імпорт) у митному відношенні оформлюються у митний режим імпорту. Хоча такі співпадіння трапляються не завжди. Ввезення товарів в Україну може супроводжуватися застосуванням й інших митних режимів, зокрема реімпорту. Однак про це йтиметься у відповідних параграфах посібника.

Крім того, використання режиму імпорту не завжди пов’язано з ввезенням товарів в Україну. В зазначений митний режим можуть заявлятися, як товари, що ввозяться на митну територію України, так і товари, які вже перебувають на цій території під іншим митним режимом (наприклад, митний склад, магазин безмитної торгівлі, продукти переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, тощо).  

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає виконання декларантом таких умов:

1) подання митному органу документів на товари, що імпортуються;

2) сплату митних платежів, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Хоча застосування будь-якого виду митного режиму, передбаченого вітчизняним митним законодавством, передбачає подання певного пакету документів, виконанням цієї умови режиму імпорту має власні особливості, спричинені передусім необхідністю застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.

Згідно Постанови КМ України «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» від 01.02.2006 р. № 80 обов’язково  подаються до митного органу такі документи:  

1. Митна декларація

2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо

3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту)

4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

Подання інших документів передбачається відповідними наказами Держмитслужби України в залежності від виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури. Це можуть бути, приміром, документи, які підтверджують  країну походження товару, документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування тощо.

Виконання другої умови митного режиму імпорту – сплата податків і зборів –  викликає найбільшу складність для декларанта. Це пояснюється, передусім полярністю інтересів митних органів та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у цьому питанні. Проблеми можуть виникнути вже на етапі визначення митної вартості імпортованих товарів, яка, власне, і є в переважній більшості випадків базою для оподаткування. Від правильності розрахунку цього показника залежатиме кінцева сума податків і зборів, яку має сплатити декларант для можливості завершення митного режиму імпорт.

Аналіз податкового та митного законодавства свідчить про те, що товари, які імпортуються в Україну, підлягають оподаткуванню ввізним митом, податком на додану вартість та акцизним податком (для підакцизних товарів).

Відповідно ч. 1 статті 286 Митного кодексу України товари, поміщені у митний режим імпорту, оподатковуються ввізним митом, якщо інше не передбачено законом. Ставки ввізного митна встановлюються Законом України «Про Митний тариф України». У випадках, встановлених законами України, товари, поміщені у митний режим імпорту, оподатковуються сезонним митом та/або особливими видами мита.

Акцизний податок справляється відповідно до розділу VI Податкового кодексу України з товарів та за ставками, визначеними у статті 215 цього Кодексу, чинними на день подання митної декларації. Підакцизними, тобто такими, що обкладаються акцизним податком є такі товари:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі;

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним мотором;

причепи та напівпричепи для тимчасового проживання у кемпінгах, типу причіпних будиночків.

Вiдповiдно до пiдпункту 222.2.2 пункту 222.2 статтi 222 ПК України у разi ввезення маркованої пiдакцизної продукції (наприклад, алкогольні напої та тютюнові вироби) на митну територiю України акцизний податок сплачується пiд час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разi потреби) на день подання митної декларації.

Податок на додану вартiсть (далi - ПДВ) сплачується вiдповiдно до пiдпункту в) пункту 185.1 статтi 185 роздiлу V Податкового кодексу України за ставкою, чинною на день подання митної декларації.

Відповідно до статті 193 ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків (починаючи з 1 січня 2014 року; до цієї дати – 20 відсотків);

б) 0 відсотків.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів згідно із законом. Іншими словами, ПДВ розраховується за вищезазначеними ставками на базі митної вартості імпортованих товарів, збільшеної на суму ввізного мита та акцизного податку.

Дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень при імпорті товарів також є обов’язковою умовою для митного режиму, що аналізується. Чинне законодавство  не дає визначення поняття заходів нетарифного регулювання. У цьому сенсі можна згадати хіба що Наказ ДМС України «Про затвердження Положення про спрощений порядок митного оформлення деяких видів товарів та про внесення зміни до наказу Держмитслужби України від 09.07.97 № 307» від 24.12.2003 р. № 908, в якому зазначається, що заходи нетарифного регулювання – це адміністративні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності: ліцензування, квотування, реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів), сертифікація товарів тощо. Тобто ані чіткого визначення, яке б відображало зміст та сутність цього поняття, ані більш менш повного переліку нетарифних заходів зазначений нормативно-правовий акт не містить.

Як не дивно, але Податковий кодекс України у статті 14.1.61. встановлює перелік заходів нетарифного регулювання:

ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;

застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну;

процедура реєстрації зовнішньоекономічних контрактів;

процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту – спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

дозвільна система служби експортного контролю;

сертифікація товарів, що ввозяться в Україну;

дозвільна система органів державної влади, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний та інші види контролю;

реєстрація лікарських засобів, виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, харчових добавок;

застосування державного пробірного контролю.

В літературі поняття заходів нетарифного регулювання визначається по-різному. Найбільш універсальним, на наш погляд, є визначення, запропоноване Є.В. Додіним, згідно якого під ними розуміють комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішні ринки7.

Найбільш поширеними заходами нетарифного регулювання імпорту є так звані кількісні обмеження, зокрема ліцензування. Загальний порядок його застосування передбачений Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. Конкретні переліки товарів, на які поширюється режим ліцензування імпорту встановлюються відповідними постановами Кабінету Міністрів України на кожен календарний рік. Так, наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2012 рік» від 26 грудня 2011 р. № 1360 визначено, що  у 2012 році підлягають ліцензуванню імпорт деяких м’ясних продуктів, окремих засобів захисту рослин, озоноруйнівних речовин, деяких товарів для друкарства тощо.  

Крім того, поширеним нетарифним обмеженням є сертифікація товарів, що імпортуються. Відповідно до  статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.1993 р. № 46-93 відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері. Так, згідно Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» від 17 липня 1997 р.  обов’язковій сертифікації підлягає сільськогосподарська продукція, що імпортується в Україну. Вважається, що цей захід нетарифного регулювання варто відносити до стандартів (технічних бар’єрів)8.

Отже, виконання всіх зазначених вище умов дасть можливість декларанту завершити митний режим імпорту, а разом з тим і однойменну зовнішньоекономічну операцію. Після завершення митного режиму імпорту товари, поміщені у цей режим, набувають статусу українських товарів. Це означає, що будь-які дії, операції з такими товарами мають здійснюватися відповідно до законодавства України, так само, як і з аналогічними вітчизняними товарами. Це передусім стосується вимог, обмежень, заборон, правил поводження тощо, якщо такі встановлено. Підтвердженням українського статусу імпортованих товарів є митна декларація, за якою вони випущені у вільний обіг.

Глава 3

Митний режим реімпорту

Згідно статті 77 Митного кодексу України реімпорт – митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються для вільного обігу на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, установлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

На відміну від попередньої редакції Митного кодексу України, оновлений Кодекс не встановлює вимог щодо українського походження товарів, які поміщаються у митний режим реімпорту. Крім того, реімпортуватися можуть не лише товари, які раніше були вивезені згідно митного режиму експорту. Так, відповідно до  статті 78 Митного кодексу України митний режим реімпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим.

У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, що:

1) були вивезені за межі митної території України у митному режимі тимчасового вивезення та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму в тому ж стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового вивезення;

2) були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму в тому ж стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, що їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим експорту або в силу інших обставин, що перешкоджають виконанню цієї угоди, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;

б) перебувають у тому ж стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

Незмінність стану товару визначається відповідністю: найменувань товарів, що ввозяться, і їх кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності найменуванням і кодам товарів на момент їх вивезення; технічних характеристик та інших параметрів товарів технічним характеристикам та іншим параметрам, установленим чинними в Україні нормативними актами (міжнародними, національними, галузевими стандартами, технічними умовами та іншими прирівняними до них нормативними документами), а в разі відсутності таких нормативних актів – іншими документами, що містять ці відомості.

Митний кодекс України встановлює виняток з правила про незмінність стану товарів, що реімпортуються в Україну. Так, цей митний режим може бути застосований, якщо:

1) під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічному обслуговуванню чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади у сфері митної справи.

3) у митний режим реімпорту поміщується лише частина товарів, раніше випущених для вивезення за межі митної території України

З аналізу наведених положень Митного кодексу України стає зрозумілим, що митний режим реімпорту може застосовуватися у тих випадках, коли вивезенні за межі митної території України товари у незмінному стані у встановлений строк повертаються на цю територію. Таке повернення, як бачимо, може відбуватися з різних причин, наприклад, зворотне ввезення після тимчасового вивезення. Інший приклад – перебування вивезених із України товарів поза її межами не дасть можливості зацікавленій особі досягти тієї мети, яку він переслідував, вивозячи ці товари за кордон. Останній варіант, приміром, може мати місце у випадку дострокового розірвання зовнішньоекономічного договору на переробку товарів за межами митної території України, в результаті чого переробка як така не відбулася, а товари не піддавалися видозміненню. Класичним варіантом реімпорту, звичайно, є повернення з-за кордону непроданого вітчизняного товару, через відмову покупця (розірвання угоди, відбраковування тощо).

Крім того, у митний режим реімпорту можуть заявлятися товари, які фактично не залишали території України. В якості прикладу може послужити випадок, коли товари, призначені до вивезення в митному режимі експорту до їх фактичного вивезення зберігаються під митним контролем на митних складах. У період такого зберігання іноземний покупець відмовляється від придбання товарів, які вже оформленні у митному режимі експорту. У цьому випадку випуск товарів зі складу здійснюється відповідно до положень про реімпорт товарів.

Для поміщення товарів у митний режим реімпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) ввезти товари на митну територію України не пізніше ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;

2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі реімпорту, документи на такі товари;

3) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що ре імпортуються.

В залежності від того, з якою метою і відповідно до якого митного режиму відбувалося вивезення товарів за межі митної території України, встановлюється строк, протягом якого товари можуть реімпортуватися в Україну. Так, строк тимчасового вивезення товарів встановлюється в кожному конкретному випадку, але не може перевищувати 3 років з моменту поміщення товарів під цей режим. Строк переробки товарів за межами митної території України також встановлюється індивідуально, однак не повинен перевищувати 1 року. Якщо ж має місце реімпорт після експорту товарів, строк їх перебування за межами митної території України не повинен перевищувати 6 місяців з дати вивезення їх за межі цієї території.  

Як вже зазначалося подання документів – обов’язкова умова для будь-якого виду митного режиму. Реімпорт – не виняток. Перелік таких документів різнитиметься в залежності від варіантів реімпорту, розглянутих вище. Однак загальні правила поширюються і на реімпорт: у митний орган подаються митні документи (митні декларації, декларація митної вартості у разі необхідності тощо), комерційні документи (зовнішньоекономічні договори, рахунки-фактури тощо), товаротранспортні та товаросупровідні документи (накладні, пакувальні листи тощо), а також документи, що засвідчують підстави для реімпорту товарів, строки їх перебування за межами митної території України і т.д.

Ще однією умовою режиму реімпорту є можливість ідентифікації товарів, заявлених до митного режиму реімпорту, як таких, що були раніше вивезені з території України у відповідному митному режимі. Це означає, що саме ті товари, які раніше випускалися за межі митної території України (а не ідентичні їм), можуть заявлятися до митного режиму реімпорту. У випадку, коли товар не наділений індивідуально визначеними ознаками (наприклад, овочі без відповідної упаковки), здійснити його ідентифікацію, а разом з тим і реімпорт неможливо.

Саме тому, якщо на момент митного оформлення товарів для їх випуску з митної території України суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності має намір їх ввезти (реімпортувати) на митну територію України, для полегшення ідентифікації цих товарів при їх ввезенні в Україну як таких, що раніше вивозилися, слід ужити засобів забезпечення ідентифікації, передбачених статтею 326 Митного кодексу України. Крім того, у разі потреби для участі в здійсненні митного контролю, зокрема ідентифікації стану товарів, що реімпортуються, можуть залучатися спеціалісти й експерти відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України.

У випадку реімпорту товарів після тимчасового вивезення або переробки за межами митної території України, дозволяється ввезення таких товарів на митну територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами. У разі, якщо має місце реімпорт раніше експортованих товарів, він може бути здійснений тільки експортером цих товарів або його правонаступником.

За загальним правилом декларування товарів у митний режим реімпорту може здійснюватися у будь-якому митному органі. Однак Держмитслужба України може встановлювати винятки з цього правила, встановлюючи випадки, в яких декларування товарів у митний режим реімпорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для вивезення за межі митної території України.

Товари, що реімпортуються, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей тощо.

Заходи нетарифного регулювання імпорту до товарів, що реімпортуються, не застосовуються, якщо інше не передбачено законодавством.

Оподаткування.

Ввізне (імпортне) мито не сплачується відповідно до частини 2 статті 286 Митного кодексу України за умови виконання зазначених вище вимог.

Акцизний податок сплачується відповідно до розділу VI Податкового кодексу України з товарів та за ставками, визначеними у статті 215 цього Кодексу, чинними на день подання митної декларації.

Вiдповiдно до підпункту 213.2.2 пункту 213.2 статті 213 Податкового кодексу України у разі ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру без подальшої реалізації на митній території України, акцизний податок не справляється. Такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем (експортером) без подальшої реалізації на митній території України.

ПДВ сплачується відповідно до підпункту в) пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України за основною ставкою, чинною на день подання митної декларації.

Після поміщення у митний режим реімпорту товарів, які були раніше експортовані, суми вивізного мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам.

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

Глава 4

Митний режим експорту

Легальне визначення поняття митного режиму експорту міститься у статті 229 Митного кодексу України, відповідно до якої експорт (остаточне вивезення) – митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення. Зазначений вид митного режиму здебільшого застосовується при укладанні зовнішньоекономічних контрактів на постачання вітчизняної продукції чи сировини за кордон. Не слід ототожнювати поняття митного режиму експорту та експорту як зовнішньоекономічної операції. Визначення останнього, як і у випадку з імпортом, дається у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якого експорт – це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Тобто такий вид зовнішньоекономічної діяльності, як експорт може оформлюватися у митному відношенні не тільки в режимі експорту, а й інших режимах, зокрема в реекспорті.

Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем (наприклад, у режимі тимчасового вивезення, переробки за межами митної території України), за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митному режимі експорту, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Умови застосування митного режиму експорту багато в чому схожі з умовами імпорту. Так, в обох випадках декларант зобов’язаний подати митному органу пакет документів, які свідчать про підстави, умови переміщення товарів у даному митному режимі, містять відомості щодо товарів, які експортуються, необхідні для здійснення митних процедур. Серед таких документів слід виділити митні документи, до яких належить передусім митна декларація, декларація митної вартості та ін., комерційні документи (зовнішньоекономічні контракти, рахунки-фактури тощо), товаротранспортні документи (накладні, коносаменти), дозвільні документи, які видаються уповноваженими контролюючими органами (наприклад, Державною службою експортного контролю, Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України та ін.), ліцензії тощо.

Оподаткування. Умова щодо сплати податків і зборів при експорті суттєво відрізняється від аналогічної умови при застосуванні митного режиму імпорту. Це пояснюється передусім відмінністю самих податків, які підлягають сплаті. Так, експорт окремих категорій товарів оподатковується вивізним митом.

Аналіз законодавства у  цій сфері дає можливість зробити висновок про те, що вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту оподатковується вивізним (експортним) митом щодо таких товарів:

жива велика рогата худоба свійських видів, крім чистопородних (чистокровних) племінних тварин;

шкури деяких свійських тварин;

насіння льону, соняшника, рижію;

відходи та брухт чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням.

Ставки вивізного (експортного) мита встановлюються відповідними законами України: «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину» від 07.05.1996 р., «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів» від 24.10.2002 р., «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 р., «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням» від 13.12.2006 р. У зв’язку з набуттям Україною членства у Світовій організації торгівлі передбачено поступове (щорічне) зниження ставок вивізного мита до певних значень, які відповідають принципам міжнародної торгівлі, встановленим цією організацією.

Акцизний податок при заявленні товарів у митний режим  експорту не сплачується відповідно до підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 розділу VI Податкового кодексу України.

ПДВ у випадку застосування митного режиму експорту нараховується за нульовою ставкою відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України. Тобто фактично податок на додану вартість не сплачується.

Наступна умова щодо застосування митного режиму експорту стосується виконання експортером законодавчо встановлених вимог щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ці вимоги, зокрема, стосуються ліцензування та квотування. Так, у 2012 році встановлено експортні квоти на срібло, золото, відходи або брухт дорогоцінних металів. Також зазначені вимоги можуть обумовлюватися специфікою окремих видів товарів, які потребують додаткових видів контролю: експортного, санітарного, ветеринарного, контролю за переміщенням культурних цінностей тощо.

Остання умова – необхідність  подання митному органу дозволу на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну – поширюється на випадки, коли експортуються (реекспортуються) товари іноземного походження, які входять до переліку товарів іноземного походження, реекспорт яких з митної території України потребує надання митним органам дозволу Міністерства економіки України, затвердженого наказом Мінекономіки України від 18.03.2009 р. № 222.

Глава 5

Митний режим реекспорту

Згідно статті 85 Митного кодексу України реекспорт – митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі зазначеної території без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Підстави для реекспорту можуть бути різними. Найбільш типовим є замовлення кінцевого імпортера, який не може або не бажає з причин політичного, економічного характеру виходити на ринок первісного експортера. Подібні операції можуть мати місце під час здійснення великих проектів, коли іноземні фірми, що працюють у певній країні, здійснюють закупівлі в третіх країнах.

Політичними причинами, через які кінцевий імпортер не працює на ринку первісного експорту, можуть бути санкції, блокада, які застосовуються проти якоїсь країни та які можна подолати за допомогою фірми з нейтральної країни. Причини економічного характеру – це, наприклад, відсутність у первісного експортера чи кінцевого імпортера напрацьованих каналів торговельних зв’язків, які компенсуються за допомогою фірми з третьої країни.9 Тим більше, що при реекспорті з України товарів, які походять з країн, з якими наша держава має угоди про вільну торгівлю, в треті країни законодавством України не передбачено донарахування ввізного мита.10  Серед основних товарів, що йдуть на реекспорт з митної території України, – більшість російського походження, а також молдавського (переважно, виноградні вина).

На відміну від попередньої редакції Митного кодексу України, нова у статті 86 передбачає шість варіантів застосування митного режиму реекспорту. Об’єднує ці варіанти вимога щодо іноземного статусу товарів при ввезенні їх на митну територію України.

1. Реекспорт товарів, які після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на митну територію України). Такі товари могли зберігатися на складах митних органів, складах тимчасового зберігання, митних складах на умовах тимчасового зберігання.

2. Реекспорт товарів після тимчасового ввезення. У даному випадку товари повинні перебувати у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення.

3. Реекспорт після того, як товари були поміщені у митний режим переробки на митній території. Вивозитися за межі митної території України такі товари можуть як у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання (тобто коли фактично переробка не відбувалася), так і у вигляді продуктів їх переробки.

4. Реекспорт товарів, які були ввезені на митну територію України та поміщені у митний режим митного складу. Реекспортуватися за межі митної території України такі товари можуть у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання.

5. Реекспорт товарів після їх імпорту в Україну – вже звичний варіант реекспорту, який застосовувався на підставі попередньої редакції Митного кодексу України. У даному випадку, імпортовані товари повертаються нерезиденту – стороні зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у цей режим, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цієї угоди, або в силу інших обставин, що перешкоджають її виконанню. Так само, як і при реімпорті, товари повертаються, наприклад через брак, неналежну якість, кількість, асортимент тощо. При цьому мають виконуватися такі умови:

- товари вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

- перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів.

6. Реекспорт товарів, визнаних помилково ввезеними на митну територію України. Товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо митний орган переконається в тому, що ввезення цих товарів не є результатом навмисних дій. Такі товари вивозяться за межі цієї території у митному режимі реекспорту на підставі товаросупровідних документів, згідно з якими ці товари були ввезені.

Практично кожен із зазначених випадків передбачає перебування товарів на момент реекспорту у такому ж стані, в якому вони знаходилися при ввезенні їх на митну територію України. Винятком є лише вивезення продуктів переробки товарів та реекспорт після тимчасового ввезення, якщо воно допускало використання і відповідно певну зміну таких товарів. Незмінність стану товарів – друга умова для застосування митного режиму реекспорту – так само, як і при реімпорті, визначається відповідністю: найменувань товарів, що вивозяться, і їх кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності найменуванням і кодам товарів на момент їх увезення на митну територію України; технічних характеристик та інших параметрів товарів технічним характеристикам та іншим параметрам, установленим чинними в Україні нормативними актами (міжнародними, національними, галузевими стандартами, технічними умовами та іншими прирівняними до них нормативними документами), а в разі відсутності таких нормативних актів – іншими документами, що містять ці відомості.

Крім цього, новий Митний кодекс України дає можливість застосовувати митний режим реекспорту до товарів, перелічених вище, і у таких випадках, коли їх стан змінився, якщо:

1) під час перебування таких товарів на митній території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічному обслуговуванню чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування на митній території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи;

3) у митний режим реекспорту поміщується лише частина товарів, раніше ввезених на митну територію України.

Крім того, даний митний режим поширюється на товари, які перебували у митному режимі вільної митної зони та вивозяться за межі митної території України.

Для поміщення товарів у митний режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна виконати такі умови:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) надати митному органу документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реекспортуються;

3) виконати передбачені законодавством України вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.

Перші три умови не мають  особливостей у порівнянні з реімпортом, тому вважаємо за доцільне більш детально зупинитися на характеристиці четвертої умови. Дозвіл на реекспорт деяких категорій товарів за часів чинності попередньої редакції Митного кодексу України уповноважено було видавати Міністерство економіки (нині – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), згідно з положеннями п. 1 Постанови М України «Деякі питання реекспорту товарів» від 6 серпня 2003 р. № 1211.

Однак у Положенні про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затверджене Указом президента України № 634/2011, серед повноважень цього органу немає навіть згадки про видачу зазначених вище дозволів.   

Тим не менш, зазначений центральний орган виконавчої влади видає дозоли на реекспорт деяких видів товарів. Так, вже згадуваним вище Наказом Мінекономіки від 18.03.2009 р. № 222 затверджено Перелік товарів іноземного походження, реекспорт яких з митної території України потребує надання митним органам дозволу Міністерства економіки України. До нього, зокрема включені такі товари: нафта або нафтопродукти, природний газ, дистиляти, шкури свійських тварин, папір та картон для утилізації (макулатура та відходи), вовна та сировина з неї, відходи та брухт чорних металів, деякі вироби з них, відходи та брухт кольорових металів.

Крім того, у випадку реекспорту товарів військового призначення та подвійного використання необхідно отримати відповідний дозвіл Державної служби експортного контролю відповідно Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 р. Товарами військового призначення у розумінні даного Закону є:

вироби військового призначення – озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів;

послуги військового призначення – надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт;

технології військового призначення – спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги:

технічні дані – проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у тому числі й електронних, носіях інформації;

технічна допомога – проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи;

базові технології – технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана.

Товари подвійного використання – це окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов'язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У випадку реекспорту товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України, якщо їх використання за призначенням на митній території України є неможливим, митному органу необхідно надати дозвіл органу, який є розпорядником Державного валютного фонду України (Кабінет Міністрів України) або валютного фонду місцевої Ради народних депутатів України (виконком відповідної місцевої Ради).

Цікаво, що новий Митний кодекс України не встановлює строків перебування товарів на митній території України, крім випадку реекспорту після імпорту. Цей строк не повинен перевищувати 6 місяців з дати поміщення товарів у митний режим імпорту. Щодо решти випадків, очевидно, за аналогією з реімпортом, строки, протягом яких може застосовуватися реекспорт, не повинні перевищувати строків відповідних митних режимів, в яких перебувають товари до застосування відносно них режиму реекспорту.

Так само, як і при реімпорті, реекспорт товарів, поміщених у митний режим імпорту, може бути здійснений виключно імпортером цих товарів або його правонаступником. В інших випадках дозволяється застосування митного режиму реекспорту при вивезенні за межі митної території України товарів іншою особою, ніж та, що їх ввозила, якщо це виправдано обставинами.

Декларування товарів у митний режим реекспорту може здійснюватися у будь-якому митному органі, якщо інше не передбачено Митним кодексом України. З метою полегшення контролю за дотриманням митного режиму реекспорту Держмитслужба України може визначати випадки, у яких декларування товарів у митний режим реекспорту повинно здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для ввезення на митну територію України.

Товари, що реекспортуються, можуть вивозитися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається вивезення товарів, що реекспортуються, за межі митної території України не через той митний орган, через який товари увозилися на цю територію.

Виходячи з визначення митного режиму реекспорту, до товарів, що розміщуються у цей режим, не застосовуються заходи нетарифного регулювання. При цьому вони підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей тощо.

Оподаткування.

Вивізне (експортне) мито за визначенням даного митного режиму не сплачується (стаття 85, ч. 5 статті 286 Митного кодексу України).

Акцизний податок не сплачується відповідно до підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 розділу VI Податкового кодексу України.

ПДВ, як і у випадку застосування митного режиму експорту нараховується за нульовою ставкою відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України, оскільки експорт у розумінні зазначеного Кодексу охоплює й реекспортні операції (підпункт «г» пункту 185.1 статті 185 ПК України). Отже, фактично цей податок також на сплачується.

Відповідно до статті 89 Митного кодексу України після поміщення товарів у митний режим реекспорту суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам.

1 Митне право України: Навч. посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007. – С. 124.

2 Бахрах Д. Н. Административное право. Общая часть. – М., 1993.

3 Ківалов С.В., Біла Л.P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник / Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002.

4 Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – С. 377.

5 Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів. Автореф. дис… канд. юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – С. 11.

6 Козырин А.Н. Таможенные режимы. – М.: Статут, 2000. – С. 15.

7 Додін Є.В. Нетарифне регулювання в митній практиці України /Є.В. Додін // Митна справа. – 1999. – № 2. – С. 29.

8 Прокопенко В.В., Крущук О.С. Заходи нетарифного регулювання щодо переміщення продуктів харчування через митний кордон України // Митна справа. – 2011. – № 3. – С. 64.

9 Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізми реалізації. Монографія / Антонюк Л.Л.– К.: КНЕУ, 2004.

10 Щодо донарахування ввізного мита у випадку експорту товарів походженням із країн, з якими Україною укладені угоди про вільну торгівлю: Лист ДМС України від 30.12.2008 р. № 14/1541.




1. Тема Опасные и вредные факторы на рабочих местах с компьютерной техникой Проблематика исследования
2. пед псих был предложен П
3. Контрольная работа- Экспертиза научной и практической ценности документов.html
4. Курсовая работа по теме- Обзор растений научной и народной медицины применяемых при гинекологических заб
5. Машинист локомотива преподаватель Основ микробиологии санитарии и гигиены в пищевом производс
6. Расследование карманных краж
7. Познание мира начинается с опытного сопоставления предметов и явлений между собой с установления их сходст
8. Именно здесь организуется познавательная деятельность формируются социальные отношения между учащимися
9. Тема- Психологический портрет личности Цель- Изучение психологического портрета личности Задачи- дат
10. золотых правила которые превратят ваши дельты в пушечные ядра
11. 539с. 299с. В пособии описываются основные свойства современного русского литературного языка рассматрива
12. Кадетская школа имени Героя Советского Союза Е.
13. Реферат- Новые признаки лидерства
14. ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА К КУРСОВОМУ ПРОЕКТУ СООРУЖЕНИЕ ТОННЕЛЯ ГОРНЫМ СПОСОБОМ
15. Культурная инициатива
16. Электробезопасность
17. КТЖ п-п Содержимое работы Сроки выполнения
18. Розрахунок вартості основних виробничих фондів
19. Потерянное поколение Жизнь и творчество ЭМ Ремарка
20. Предмет, цели и задачи теоретической экономики