Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 2. Сутнісні особливості та базові поняття міжнародної торгівлі
2.1. Сутність міжнародної торгівлі, її значеннята специфічні риси
2.1. Загальна характеристика міжнародної торгівлі
2.2. Структура міжнародної торгівл
2.3. Основні види ринків та товарів
Міжнародна торгівля – це торгівля між резидентами різних країн, якими можуть виступати фізичні та юридичні особи, фірми, ТНК, некомерційні організації тощо. Вона передбачає добровільний обмін товарами та послугами між сторонами торговельної угоди.
До чинників, що зумовлюють необхідність міжнародної торгівлі, належать:
нині жодна країна світу не може обійтися без зовнішньої торгівлі. Але міра залежності у них різна. Вона визначається як відношення половини вартісного обсягу зовнішньоторговельного обігу (експорт + імпорт) до валового внутрішнього продукту:
Дзал.=
За цим показником усі країни можна розподілити на три групи: високо-залежні (45-93%), середньозалежні (14-44%) та низькозалежні (2,7-13%).
Країни з високою залежністю — це, як правило, країни, що розвиваються, або мають невеликі території: Об'єднані Арабські Емірати — 49,5%, Македонія — 69,8%; Бельгія і Люксембург — 49 6%, Сингапур - 93%.
До країн із середнім ступенем залежності належать, в основному, великі розвинуті країни (Німеччина, Велика Британія, Франція).
До країн з низьким ступенем залежності належать країни, які орієнтуються на власний економічний потенціал, і країни, слабко розвинуті, в економічному відношенні., Бразилія і Японія США Сомалі - 11,2%, Білорусь — 13%.
Беручи участь в міжнародній торгівлі, країни отримують:
Споживачі зацікавлені в міжнародній торгівлі, щоб:
Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм виявляється ось у чому:
Міжнародна торгівля, як особлива сфера міжнародної економіки має ряд специфічних рис, котрі відрізняють її від внутрішньонаціональної торгівлі:
- Урядове регулювання міжнародної торгівлі;
- самостійна національна економічна політика;
- соціально-культурні відмінності країн;
Міжнародну торгівлю утворюють два зустрічних потоки товарів і послуг: експорт та імпорт
Відповідно до визначень статистичної комісії ООН під експортом розуміють:
Під імпортом розуміють:
Активне торговельне сальдо – це перевищення експорту товарів і послуг над імпортом. Пасивне торговельне сальдо – перевищення обсягу імпорту над експортом.
2.2. Структура та динаміка міжнародної торгівлі
Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна та товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення.
Географічна структура міжнародної торгівлі – це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою).
Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об'єднань, або торгівлю між країнами, що виділені в певну групу за вибраним критерієм (країни-експортери нафти, країни — цілковиті боржники тощо).
Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалася під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці й розвитку науково-технічної революції Перше місце за обсягом експорту та імпорту на світовому ринку посідає Європа, друге місце належить Азії третє місце займають країни Північної Америки. Внесок у світову торгівлю регіонів Латинської Америки, Ближнього Сходу та Африки незначний. Країни Центральної Європи, як і країни СНД, також відіграють незначну роль у міжнародній торгівлі.
Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом конкурентних переваг, котрі має народне господарство країни. Конкурентні переваги залежать від двох груп чинників.
Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні чинники, які дані ззовні: клімат, наявність мінеральних копалин, родючість ґрунтів тощо.
Другу групу чинників (соціально-економічних) формують набуті конкурентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку народного господарства.
У торгівлі товарами характерною тенденцією є зростання частки торгівліпродукцією обробної промисловості (близько ¾ вартісного обсягу світового експорту) і скорочення частки сировини й продовольства (близько ¼). У продукції обробної промисловості провідне місце належить устаткуванню і транспортним засобам (близько 50% експорту товарів цієї групи), а також хімічним товарам, чорним та кольоровим металам, текстилю. Серед сировини та продовольчих товарів найбільшу роль відіграють продовольство й напої, мінеральне паливо та інша сировина.
У світовій торгівлі товарними видами продукції найвищі показники зростання за період 2000-2008 рр. має продукція обробної промисловості (6,0%). Світовий експорт палива та видобувної продукції досяг найменшшого показника зростання (3,0%).
2.3. Основні види ринків татоварів
|
Ознака Класифікації |
Види ринків |
|
1 |
2 |
|
Товарні ринки. Вони охоплюють ринок якого-небудь конкретного товару чи групи товарів, пов'язаних між собою певними ознаками виробничого характеру чи таких, що слугують задоволенню однієї й тієї самої потреби (наприклад, ринок взуття, ринок чорних металів, ринок автомобілів, ринки сировинних товарів). |
|
Товарні ринки країн та регіональні товарні ринки. Ці ринки охоплюють ринок конкретного товару, групи товарів чи товарів певної галузі однієї країни чи регіону (наприклад, ринок взуття Туреччини, ринок побутової електротехніки України, ринок автомобілів ЄС). |
|
3. Сфера міжнародного товарного обміну і галузева належність об'єктів обміну |
Світові товарні ринки - це сукупність національних ринків. (наприклад, світовий ринок зерна, світовий ринок гумовотехнічної продукції). |
|
4.Відношення до національн-их кордонів сфери обміну |
Внутрішній (місцевий) і зовнішній (іноземний) ринок. Внутрішній ринок - це форма господарського спілкування, при якій усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником усередині країни. Зовнішній ринок охоплює всю сферу товарного обігу, що виходить за національні кордони конкретної країни. |
|
5. Характер об’єкта товарного обміну |
Риноктоварів, ринок послуг, ринки технологій, ринки капіталів, робочої сили, цінних паперів |
|
6. Характер і рівень попиту та пропозиції на ринку |
Ринок продавця, на якому попит перевищує пропозицію. Ринок покупця, на якому пропозиція перевищує попит. |
|
7. Характер взаємин між продавцем і покупцем |
Ринки вільні, замкнуті, регульовані. На вільних ринках немає обмежень для укладання комерційних угод між контрагентами. До регульованого відносяться ринки, що підпадають під дію міжнародних товарних угод, спрямованих на їх стабілізацію |
В основу класифікації товарів можуть бути покладені різні ознаки: міжнародна мобільність, призначення, терміни використання, рівень попиту і ціна, характер споживання і ступінь оброблення, спосіб виготовлення
Міжнародна мобільність. Для визнання торгівлі міжнародною, продажу товару — експортом, а купівлі — імпортом необхідно, щоб товар перетнув кордон держави і цей факт був зареєстрований у відповідній звітності.
Виходячи з міжнародної мобільності, товари поділяються на «ринкові», тобто такі, що торгуються (РТ), і на «неринкові», такі, що не торгуються (НТ).
«Ринкові товари» — товари, котрі можуть пересуватися між різними країнами.
«Неринкові товари» — товари, котрі споживаються в тій самій країні, де й виробляються, і не переміщуються між країнами.
До «ринкових» товарів, як правило, відносяться такі групи товарів: сільського господарства, полювання, лісового господарства, рибальство, товари видобувної й обробної промисловості; до «неринкових» — комунальні послуги і будівництво, оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готелі, оборона, соціальні послуги, охорона здоров'я, суспільні роботи і т.п.
Призначення. За цією ознакою товари поділяються на:
товари споживчого попиту, що призначені для особистого споживання, індивідуального використання (телевізори, холодильники, пральні машини, відеомагнітофони, автомобілі і т.д.);
товари виробничого призначення, що використовуються в процесі виробництва інших товарів та визначають специфіку конкретної галузі виробництва (технологічне устаткування) або мають загальне призначення (мотори, крани).
Термін використання. Товари поділяються на товари короткострокового і тривалого використання.
Рівень попиту і ціна. За цією ознакою товари класифікуються так:
товари повсякденного попиту, що придбаваються систематично;
товари вибіркового попиту, що придбаваються після порівняння з аналогічними товарами відносно ступеня задоволення потреб, рівня якості, ціни і т.п.;
престижні товари, що мають унікальні властивості;
предмети розкоші.
Характер споживання і ступінь оброблення. Це — сировина, напівфабрикати, готові вироби, комплектуючі вироби, деталі.
Спосіб виготовлення. Продукція поділяється на стандартну (випускається для невідомого кінцевого споживача) та унікальну (виробляється на основі попередніх замовлень покупця і виготовляється з урахуванням погоджених заздалегідь техніко-економічних параметрів).
2.4. Форми та методи міжнародної торгівлі
2.4.1. Форми міжнародної торгівлі щодо предмету торгівлі
Відносно предмета торгівлі виокремлюють чотири форми міжнародної торгівлі:
І. Торгівля промисловими товарами, машинами, устаткуванням;
ІІ. Торгівля сировинними товарами;
ІІІ. Торгівля послугами;
ІV. Торгівля продукцією інтелектуальної праці.
2.4.2. Форми міжнародної торгівлі щодо способу та організації взаємовідносин між партнерами
Міжнародна зустрічна торгівляСутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг.
Види міжнародної зустрічної торгівлі:
Бартерна (товарообмінна) угода – це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якім сполученні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формах.
Зустрічні закупівлі. Зустрічні закупівлі являють собою комерційні угоди, що укладаються у вигляді декількох зв’язаних контрактів.Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.
Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер – можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і складає залежно від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов.
Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція – це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступного перероблення, складання в країні торговельного партнера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого експорту.
Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, погашає, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поступово, як з розстрочкою платежу.
Електронна торгівля.Термін “електронна торгівля” охоплює дистриб`юцію, маркетинг, продаж чи доставку товарів або послуг електронними засобами. Швидкі темпи зростання електронної торгівлі спостерігаються завдяки використанню Інтернету для комерційних цілей. (комп’ютерне програмне забезпечення.; фінансові та страхові послуги;аудіо-відеотовари (фільми, ігри та музика);туристичні послуги (замовлення авіаквитків та місць у готелях);інформаційні послуги (послуги телефонного та/або телеграфного зв’язку, доступ до баз даних);
Лізинг – це форма довгострокової операції, яка пов’язана з передачею у використання обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого й нерухомого майна, окрім земельних ділянок та інших природних об’єктів .
Міжнародне виробниче кооперування
міжнародна кооперація виробництва – це заснований на міжнародному поділі праці внаслідок здійснення на договірній основі про спільну діяльність сталий обмін між країнами виробами, які є елементами кінцевої продукції і виготовляється ними з найбільшою економічною ефективністю.
2.4.3.Методи міжнародної торгівлі
У міжнародній торговій практиці використовують два основних методи проведення торгових операцій: прямий і непрямий.
При прямому методі здійснення зовнішньоторговельних операцій передбачається встановлення прямих зв'язків між виробником (постачальником) і кінцевим споживачем, тобто товар поставляється безпосередньо кінцевому споживачу, а закуповується – безпосередньо у самого виробника на основі договору міжнародної купівлі-продажу. Близько 50% міжнародного товарообміну відбувається на основі прямих зв'язків.
Прямий метод, як правило, використовується:
Прямий продаж має ряд переваг: дає експортерам можливість установлювати тісні контакти з іноземними споживачами, здійснювати жорсткий контроль над торговими операціями; одержувати більш високий прибуток за рахунок зменшення витрат на суму винагороди посередникові; краще вивчати стан і тенденції розвитку ринку; швидше пристосовуватись довимог зовнішнього ринку.
До недоліків прямого методу торгівлі можна віднести: наявність високого ступеня ризику, що обумовлено відмінностями економічних, правових і соціальних умов у різних країнах, а також необхідність залучення персоналу високої комерційної кваліфікації ( у противному випадку фінансові витрати можуть значно зрости).
Принепрямому методі купівля і продаж товарів здійснюється через торговельно-посередницьку ланку на основі укладання договору з торговельним посередником, що передбачає виконання останнім визначених зобов'язань у зв'язку з реалізацією товару продавця.
Торговельні посередники – це юридичні особи (фірми, організації, установи і т. ін.), що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників і споживачів. Їх безпосередня функція – поєднання продавців і покупців, пов'язування попиту та пропозиції.
Торговельне посередництво охоплює широке коло послуг:
Більш половини всіх товарів, залучених у міжнародний товарообіг, реалізується при сприянні торгових посередників. Їхніми послугами широко користуються в зовнішній торгівлі США, Великої Британії, Нідерландів, Швеції, Японії та ін.
До використання торговельно-посередницької ланки звертаються:
Переваги непрямого методу торгівлі полягають у тому, що:
Недоліком непрямого методу торгівлі є позбавлення експортером безпосередніх контактів з ринками збуту, а також залежність його від сумлінності й активності торгового посередника.