В сучасній політології цей термін частіше зустрічається при вивченні процесів трансформації політичних ре
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Абдикація – добровільна відмова від влади, відречення від престолу. В сучасній політології цей термін частіше зустрічається при вивченні процесів трансформації політичних режимів. Абдикація прискорює перехід до демократі, оскільки з часу відмови від влади старої політичної еліти подальші зміни в поліичнй системі відбуваються за ініціативою нової політичної еліти. Країни, які обрали саме цей шлях нереволюційної зміни політичного режиму (переходу), мають більше шансів щодо швидкого встановлення демократичних інститутів, побудови правової держави та громадянського суспільства. Приклади переходу шляхом абдикації: Греція (1974 р.), Аргентина (1983 р.), ЧССР (1989 р.), НДР (1989 р.).
Агенти політичної соціалізації – структури і середовище, під впливом яких індивід набуває соціальних властивостей, необхідних йому для адекватної поведінки в певному політично організованому суспільстві. Альтернативна партійна система – партійна система, яка притаманна демократичним політичним режимам і відзначається наявністю кількох конкуруючих партій, жодна з яких не має привілеїв під час виборної компанії. Історично відомі декілька різновидів: двопартійна система, яка складається при постійній боротьбі за владу двох політичних партій; система з домінуючою партією, за якої одна партія постійно домінує через свою впливовість і популярність; двоблокова система, за якої за владу змагаються два блоки політичних партій і об’єднань; система багатопартійної роздробленості, за якої партія може прийти до влади лише в коаліції з кількома іншими, такі коаліції рідко бувають стійкими. Аристократія (грец. - кращий від влади) − форма державного правління, за якої уся повнота влади належить найбільш привілейованому стану або рядовій знаті; узагальнююча назва еліти панівних верств суспільства. Бездіяльність політична – виключність особи з усіх форм політичної активності внаслідок різних причин. Бюрократична еліта - представники управлінського апарату, котрі мають владні повноваження, впливаючи на виконання важливих державних функцій. Виборча система – сукупність встановлених законом правил, принципів та критеріїв визначення результатів народного голосування. Виконавча влада − одна з трьох гілок державної влади, яка забезпечує реалізацію прийнятих законів і політичних рішень на всій території країни, регулює розвиток різних сфер суспільних відносин на основі вироблених політичних курсів, забезпечує здійснення прав і свобод людини і громадянства. Влада − здатність і можливість брати участь у прийнятті і реалізації рішень, здійснювати свою волю, вирішальний вплив на поведінку, діяльність людей за допомогою різних засобів - авторитету, права, насильства. Громадянин ідеальний – модель політично соціалізованого індивіда, наділеного певними громадянськими чеснотами: зацікавленого станом суспільних справ, поінформованого про них, готового до захисту своїх прав та інтересів, до виконання передбачених законом громадянських обов’язків, до участі в політиці і суспільному житті. Група інтересів – це свідоме об’єднання людей на ґрунті спільності потреб та інтересів, що прагне здійснювати вплив на владу заради відображення своїх інтересів у курсах державної політики. Група тиску – це таке об’єднання громадян, яке безпосередньо не бореться за владу, але наполягає на врахуванні своїх інтересів при здійсненні політики Делегітимізація – втрата політичною елітою контролю над соціальн-економічними процесами і одночасно втрата правочинності її панування в очах суспільства. Цей термін вживається в політології для характеристики суспільних процесів, що передують, як правило, трансформації політичного режиму. Демократія (від грец. демос - народ, кратос - влада) − народовладдя, народоправство, влада народу, державний устрій, при якому джерелом і носієм влади виступає народ, забезпечуються права і свободи людини і громадянина, меншин, рівноправності при розв'язанні проблем суспільного врядування. Диктатура (від лат. диктатура) − необмежена влада особи, класу, соціальної групи в державі, що спирається на насильство, а також відповідний політичний режим. Діяльність політична – специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, намагання його цілеспрямовано регулювати й змінювати за допомогою фактора влади. Ефективність політичного функціонування – фактична результативність діяльності основних владних структур та політичних лідерів, що вимірюється ступенем виконання ними найважливіших функцій управління відповідно до вимог і сподівань найвпливовіших суспільних груп. Законодавча влада - система державних інститутів, які мають право приймати закони, що обов'язкові для всіх громадян та їх об'єднань, а також для інших органів державної влади. Імідж − цілеспрямовано створений образ-уявлення про певний об’єкт (явище, особу, партію), який за допомогою асоціацій наділяють додатковими якостями (соціальними, політичними, соціально-психологічними) завдяки чому формується його позитивне сприйняття народом. Кадрова політична партія ( від фр. cadre – особовий склад) – партія, організаційна структура якої базується на відсутності фіксованого членства та партійних списків; складається з партійного активу, що діє на професійних засадах. Клан – це мала група, що існує у рамках великої, виникає стихійно і тому належить до системи неформальних зв’язків. Консенсус – згода між суб’єктами політики з певних питань, на основі базових цінностей і норм, спільних для всіх основних соціальних і політичних груп суспільства; прийняття рішення без голосування за виявленням всезагальної згоди. Консолідація – це форма політичної взаємодії, що веде до об’єднання заінтересованих груп для досягнення спільних цілей. Контреліта – політично активна верства населення, з якої в майбутньому може бути сформований новий тип еліти, що прийде на зміну існуючій. Легітимність − прийнятність, законність «узаконення» влади, здатність політичного режиму досягти суспільного визнання, та оправдання прийнятих політичних курсів, політичних рішень. Лібералізація недемократичного режиму – одна із стадій переходу до демократії, що передбачає зменшення контрольованості суспільного життя недемократичною елітою, запровадження елементів демократії та політичного плюралізму. Ліва політична партія – партія, основними ідеологічними засадами якої є розширення державного сектора в економіці, визнання за державою функції вирішення соціальних проблем, встановлення високого та диференційованого податку на прибуток. Лідер політичний - особа, що має постійний пріоритетний вплив на те чи інше політичне об’єднання або на всі суспільство завдяки своїй участі в політиці; за якою визнане право приймати відповідальні рішення. Політичне лідерство, зазвичай, пов’язане з керівним місцем в суспільній ієрархії, урядовою посадою, владою (формальний аспект). Неформальний аспект політичного лідерства виражається в індивідуальних якостях людини, її здібностях виконувати лідируючу роль, у визнанні за нею права на лідерство з боку суспільства, організації або групи, її прагненні володарювати (в залежності від мотивів). Мажоритарна виборча система ( від лат. major – більший) – система виборчого права, за якої об’єктом виборів є особа, виборчі округи є одномандатними, переможцем по округу є особа, що набрала більшість голосів. Більшість голосів може трактуватися як відносна або абсолютна. За застосування мажоритарної системи відносної більшості переможцем по округу стає кандидат, що набрав більше голосів виборців ніж кожен з конкурентів. За застосування мажоритарної системи абсолютної більшості переможцем по округу стає кандидат, що зібрав більше половини усіх поданих голосів виборців; у випадку відсутності такого кандидата проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь лише два кандидати, які в першому турі посіли перше та друге місця. Мажоритарно-пропорційна ( змішана) виборча система ( від лат. major – більший та proportionalis – співрозмірний) – система виборчого права, за якої частина депутатів представницького органу обирається за мажоритарною виборчою системою, інша частина – за пропорційною виборчою системою. Масова політична партія – партія, організаційна структура якої базується на фіксованому членстві, наявності партійних списків та чіткій ієрархії. Мафія – це група осіб, які намагаються досягнути корисливих і владолюбних цілей не тільки в рамках певної організації, а й супільства загалом. Неальтернативна партійна система – партійна система, яка притаманна недемократичним режимам і характеризується відсутністю боротьби за владу між політичними партіями, що призводить до незмінного знаходження при владі однієї партії; усі інші партії або забороняються, або штучно усуваються від владних змагань шляхом політичних махінацій. Історично відомі декілька різновидів: однопартійна система, за якої в державі існує лише одна легальна правляча партія; гегемоністська система, за якої постійне панування однієї партії забезпечується штучними перепонами усім іншим партіям; фіктивна система, за якої легальні партії відіграють роль сателітів безпартійної авторитарної верхівки. Об’єкт політології – сфера політичних відносин. Олігархія (грец. - влада небагатьох) − політична влада, правління невеликої вузької групи людей (аристократів, багатіїв, військових), а також сама правляча група. Опозиція – будь-яка політично організована група, що протистоїть уряду, критикує його і прагне здобути владу; легальна (узаконена) та активно дюча опозиція – одна з головних ознак демократичного ладу. Опозиція - угруповання або партія, що провадить політику протидії більшості або владі. Охлократія (грец. - натовп, влада) − один із способів здійснення політичної влади, на основі тимчасового або більш-менш тривалого переживання у політичному житті суспільства натовпу, юрби, «тиранія натовпу», викривлений прояв демократії. Парламентська республіка - форма державного правління, що характеризується такими ознаками: формування уряду за результатами парламентських виборів, підзвітність уряду парламенту; обрання президента парламентом, або спеціальною колегією, створеної на основі парламенту; відсутність чіткого поділу влади; невідповідальність президента за рішення вищих виконавчих органів влади (наприклад: Італія, Португалія, ФРН). Парламентсько-президентська республіка - форма державного правління, що поєднює ознаки парламентської та президентської республік. Таке поєднання можливе в різних комбінаціях, проте, дозволяє визначати такі універсальні ознаки: спільне формування уряду парламентом і президентом; вибори президента всенародним голосуванням; відсутність чіткого поділу влади (наприклад:Україна, Фінляндія, Франція). Партійна система – сукупність та система взаємодії політичних партій даної країни, які реально змагаються за владу і мають вплив на вироблення державних курсів. Партія політична ( від лат. pars, partis – частина, група) – форма організованої участі громадян у політиці, що виражає інтереси певних соціальних груп, спирається на ідеологію і ставить за мету здобуття влади або здійснення впливу на неї. Плебісцит – а) опитування населення про приналежність території, на якій воно проживає, тій чи іншій державі; б) дорадче опитування населення з питань загальносуспільної ваги. Плутократія (грец. багатство і влада) − державний лад, за якого політична влада належить найбагатшій верхівці суспільства (плутократам); влада багатіїв. Поведінка політична – та чи інша форма практичної взаємодії соціального суб’єкта з політичним середовищем, через який він виражає своє ставлення до політичної або всієї суспільної системи й інших соціальних об’єктів. Може бути активною або пасивною, виражатись у політичній заінтересованості та участі(відкрита політична поведінка), або, навпаки, в політичній байдужості та неучасті(закрита політична поведінка, бездіяльність). Поділ влади − система функціонування державної влади, при якій законодавча, виконавча і судова влада здійснюються різними людьми та різними державними органами, які є незалежними один від одного у своїй діяльності і діють у межах повноважень, визначених конституцією та іншими законами держави. Політика – організаційна, регулятивна, контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання і реалізацію влади індивідами і соціальними групами задля здійснення власних запитів і проблем. Політична влада − здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну поведінку і політичну діяльність людей та політичних інститутів з допомогою різних засобів - волі, авторитету, права, насильства. Політична діяльність – специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, яка має на меті цілеспрямоване його регулювання та перетворення за допомогою фактора влади. Політична еліта - активна і компетентна меншість населення, яка приймає найважливіші рішення у суспільстві або впливає на їх прийняття і править більшістю. Політична система суспільства − цілісна впорядкована сукупність політичної влади, політичних інститутів, політичних ролей, стосунків, процесів, політико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких здійснюється утвердження і функціонування політичної влади. Політична система України − інтегрована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, правових і політичних норм, політичної культури, пов'язаних із формуванням та здійсненням політичної влади в Україні. Політична соціологія – наука, яка досліджує вплив суспільства на політичні інститути і процеси, а також вплив політики на соціальну сферу суспільства. Як самостійна галузь науки, політична соціологія утворилася на поч. ХХ ст. на перетині таких наук як політологія і соціологія. Політична технологія − система прийомів, технік послідовного досягнення бажаного результату в тій чи іншій сфері політичної діяльності. Політична філософія – дисципліна, що вивчає політику в цілому, її природу, значення для людини, взаємовідносини між людьми, суспільством і державною владою. Політична філософія розробляє ідеали і нормативні принципи політичного устрою. Її завданням є відповідь на питання: чому і для чого існують певні політичні явища, і якими вони повинні бути? Політична філософія історично була першою формою існування політичної науки. Політичне рішення – це вольовий, свідомий вибір, сутність якого полягає у виборі принаймі з двох варіантів. Політичний конфлікт – зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб’єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, пов’язані насамперед з боротьбою за здобуття влади, її перерозподіл, зміну свого політичного статусу, а також з політичними перспективами розвитку суспільства. Політичний маркетинг – сукупність методів і способів цілеспрямованого впливу того чи іншого суб’єкта політики на різні соціальні групи заради донесення до них вигідної про себе інформації у найдоступнішій формі і через найефективніші канали її поширення. Політичний процес – функціональна характеристика політичної системи, зміст якої визначається виконанням суб’єктами політики своїх специфічних ролей і функцій. Політологія – цілісна, логічно обґрунтована сукупність знань про суть, форми, закономірності функціонування і розвитку політики і політичної влади, політичних інститутів, відносин, свідомості, діяльності, їх місце і роль в житті суспільства; наука про процеси формування, функціонування і поділу політичної влади, боротьбу за владу та участь у ній, формування та розвиток міжнародних політичних відносин. Права політична партія – партія, основними ідеологічними засадами якої є перевага в економіці держави приватного сектора, обмеженість соціальних програм держави, зниження податку на прибуток. Правляча еліта – група осіб, рішення яких істотно впливає на процес функціонування і розвитку суспільних інститутів. До правлячої еліти – відносяться політична, бюрократична, комунікативна та ідеологічні еліти. Правляча еліта - група осіб, рішення яких істотно впливають на процес функціонування і розвитку суспільних інституцій. Предмет політології – 1) універсалістсько-сумативний підхід: політологія є інтегральною наукою, що інтерпретує різні аспекти філософських, соціологічних, економічних досліджень політичних процесів та інститутів; 2) аналітико-концептуальний підхід: політологія є автономною наукою, предметом якої являються закономірності структури, функції розвитку політичного життя у всіх його проявах. Представницька демократія - система взаємодії між державною владою і громадянами, що характеризується участю громадян в процесі формування владних структур, підзвітністю влади громадянам, та широким залученням громадян до політичного процесу. Президентська республіка - форма державного правління, що характеризується такими ознаками: формування уряду президентом; підзвітність уряду президенту; всенародні вибори президента; максимально чіткий поділ влади, відповідальність президента за рішення вищих виконавчих органів влади (наприклад: Бразилія, Мексика, США). Пропорційна виборча система ( від лат. proportionalis – співрозмірний) – система виборчого права, за якої основним об’єктом виборів є політична партія або блок партій, виборчі округи є багатомандатними або вся країна являє собою єдиний загальнонаціональний виборчий округ, виборці голосують за партійні списки, кожен з яких одержує кількість місць у представницькому органі співрозмірно кількості поданих за нього голосів. Протопартії ( від гр. protos – перший та лат. pars, partis – частина, група) – форми участі громадян у політиці, передтечі сучасних політичних партій, які не мали чіткого ідеологічного забарвлення і зазвичай не ставили основною метою боротьбу за безпосередній прихід до влади. Існували у різни формах: станові партії Стародавньої Греції та Риму; елітарні клуби чи партії Франції XVIII - XIX ст. Пряма демократія - механізм вироблення державних рішень безпосередньо громадянами. Найвідоміші приклади існування прямої демократії демонстрували стародавні грецькі міста-поліси. В умовах представницької демократії репрезентована інститутами плебісцитів та референдумів. Референдум – всенародне голосування з важливих питань державного і суспільного життя, як правило, заради остаточного їх вирішення. Рух громадсько-політичний – недержавне і непартійне об’єднання, спрямоване на досягнення певних суспільних цілей шляхом мобілізації масової підтримки. Система стримувань і противаг - механізм взаємодії і взаємоконтролю вищих органів державної влади в демократичних державах. Може включати такі складові: право вето, право розпуску парламенту главою держави за певних передбачених законом обставин, імпічмент ,процедури формування та звітування уряду, конституційний нагляд, тощо. Соціалізація – процес, завдяки якому люди навчаються думати і вести себе соціально-припустимим чином. Соціалізація політична – форма взаємодії політично організованої спільноти та індивіда, внаслідок якої людина засвоює притаманні даному суспільству політичні цінності, переконання, моделі поведінки. Соціальна структура суспільства – це сукупність усіх соціальних груп і спільнот даного суспільства, що певним чином взаємодіють між собою. Суб’єкт політики - окрема особа, організація чи суспільна група, яка постійно і відносно самостійно беруть участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів. Суб’єкт політики – особистість, організація чи суспільна група, яка здатна створити політику, тобто постійно і відносно самостійно брати участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів, впливати на становище та поведінку інших, викликати своїми діями важливі зміни в політичних відносинах. Судова влада − одна з трьох гілок державної влади, основними функціями якої є конституція, адміністративне, цивільне, кримінальне та інше судочинство, запобігання можливості протистояння чи змови інших гілок влади - законодавчої і виконавчої. Суспільний інтерес – спонукальні сили діяльності соціальних груп, мас людей, спираючись на які суспільство може вдаватися до необхідних управлінських впливів на цю діяльність. Тиранія − форма державної влади, що встановлюється насильницьким шляхом, основана на деспотизмі та одноособовому правлінні Участь політична – а) форма активної поведінки громадян у сфері політики; б) дії пересічних громадян, які намагаються впливати на прийняття владою політичних рішень або на вибір політичних лідерів.
2. Михаил Булгаков
3. Теоретичні основи формування знань молодших школярів про природу
4. Гамлет Вторая половина пятнадцатого столетия подготовила ряд событий в итоге которых Франция дости
5. Коэффициент текущей ликвидности показывает достаточно ли у предприятия средств которые могут быть исполь
6. Работник информационного центра в целях снижения веса решает перейти на питание растительной пищей
7. а силиконом ед
8. I Краткое изложение для согласования с руководством- Не более 2 стр
9. Автономные учреждения как новый вид государственных и муниципальных учреждений
10. Родители растеряны обеспокоены тем что ребенок не может контролировать себя во время приступов ярости
11. варианта ведения учета определяется главой хозяйства и зависимости от размера хозяйства и экономической цел
12. Проектирование поточной линии обработки детали типа
13. Тверская область Член СФР с 1998 года
14. Что волнует меня в рассказах о любви куприна и бунина
15. Сознание как идеальное отражение действительности
16. свидетели и участники событий космического масштаба
17. Тема- Острый аппендицит и его осложнения Модуль 1
18. сердца занимает центральное место в мистике в религии и в поэзии всех народов.
19. Тайные организации декабристов
20. Рятувальні роботи і невідкладна допомога в надзвичайних ситуаціях