Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1
Філософія як особистий тип знання.
Поняття світогляд
Світогляд - це певна система поглядів людини на світ та місце людини в ньому. На формування світогляду окремої людини впливає: 1соц. Оточення 2країна (звичаї традиції) 3історична епоха . Щоб орієнтуватися в світі, обрати свою мету, людині необхідно мати світогляд.
Історичні типи світогляду (міф, релігія, філософія)
В найдавніший період історії людства виникла міфологія. Це була 1 спроба пояснити незрозумілі явища природи і сусп.. життя : походження тварин, рослин, людини, всесвіту. Все це пояснювалось втручанням надприродних сил – богів. На базі міфології згодом з’явилася релігія, мистецтво, наука, філософія. Релігія – іе віра в Богів або Бога. Релігія подвоює світ на потойбічний і поцейбічний. Найдавнішими формами релігійних вірувань були: - анімізм (душа, духи), фетишизм (не живі пр.), тотемізм (предки), магія. Найпоширенішими (світовими) вважають : буддизм, християнство, іслам. Філо – любов, софія – мудрість, філософія з давньогрецької – любов до мудрості. Філософські ідеї виникли в найдавніших державах світу: Індія, Китай, Греція.
Особливості філософського знання
Філософія відрізняється від релігії тим, що вона прагне обґрунтувати свої положення. Філософія відрізняється від інших наук тим, що: - кожна наука вивчає окрему сторону світу, а філософія світ в цілому. - Філософія вивчає світ в його найпоширеніших закономірностях. –Ф. питання є вічними і не мають однозначних відповідей. Відповідаючи на них людина формує свій світогляд.
Основне питання філософії: матеріалізм та ідеалізм
Ф. Енгельс сформував основне питання філософії. І це питання про відношення духовного світу до світу матеріального. Це питання має 2 сторони: 1-що первинне матерія чи свідомість? 2-чи може людина пізнати світ? Матеріалісти вважають, що спочатку з1явилась матерія, а потім свідомість. Ідеалісти бувають об1єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні вважають, що існує божественна свідомість (світовий розум, дух), яка і створила матеріальний світ. Суб’єктивні вважають, що довести існування матерії неможливо, а світ це комплекс наших відчуттів. Матеріалісти вважають, що людина може пізнати світ але процес пізнання безмежний. Ідеалісти вважають, що людина не може пізнати світ, або пізнає його частково. Таким чином це протилежні напрямки філософського світогляду.
Функції філософії
1-озброює інші науки методами наукового дослідження (діалектичний метод)
2-формує світогляд людини
Тема 2
Особливості східної культури та східної філософії
В історії людства склалися два типи цивілізації – східний та заїідний. Особливості східної цивілізації: 1-сильний вплив релігії на суспільство. 2-дотримання звичаїв та традицій. 3-на сході форма державного правління – монархія, а на заході – республіка. 4-східна культура побудована на підпорядкуванні індивіда колективу. Людина розглядалась як прояв всезагального. 5-для східної людини більш характерно емоційно-чуттєве осягнення дійсності, для західної – раціональне (розумове).
Ці особливості вплинули на філософію. Особливістю Східної філософії є те, що вона основну увагу приділяла самовдосконаленню людини, а не світу.
Філософія стародавньої Індії.
Між 2 і 1 тисячоліттями до не давньоіндійські тексти – веди. В них ставиться філософська проблема – виникнення всесвіту. В ведах переказано філ.-реліг. Вчення про Брахму – сітового духа, що пронизує всесвіт. Душа людини хоч і є безсмертною, але дуже не досконала, бо тісно пов1язана с тілом. Після смерті тіла душа переселяється в інше тіло, реінкарнація триває доки душа повністю не звільниться від повсякденних турбот. Тоді наступає злиття душі з брахмою. У ведах вперше висловлена ідея відплати у потойбічному житті за земне життя – карма. Якщо людина виконує моральні закони, норми, то її душа переселяється у тіло людини вищої касти, якщо ні – нищої або тварини. В 6 ст до не виник буддизм. В центрі цього вчення 4 благородні істини: 1-страждання – існування кожної людини нерозривно пов’язане із стражданням. 2-причина – причина страждань це бажання, прагнення до насолоди і чуттєвих задоволень, прагнення до життя. 3-визволення –звільнитись від страждань можна лише позбавившись бажань, подавивши в собі всі пристрасті. 4-шлях – пройшовши 8 шляхів позб. Від страждань: правильна віра, думка, спосіб життя, мова і тд; людина може досягти стану абсолютного спокою- нірвани. Коли відсутні бажання. Головним моральним ідеалом буддизму є любов до всього живого і дотримання від заподіяння зла. На основі буддизму виникло багато прикладних вчень, які розроблять певні фізичні і духовні вправи для вдосконалення тіла і духу. Одним із найпоширеніших є йога(єдність душі і тіла).
Таким чином ідеалом для сходу стає зречення від життя. В Індії виникло багато вчень, як матеріалістичного так і ідеалістичного напрямку.
В філософії стародавнього Китаю виникло поняття інь, янь, дао. Інь і Янь це 2 космічні сили, які взаємно заперечують одна одну, але і взаємодоповнюють. Одна сила потенційно містить у собі іншу і на певному етапі розвитку може перетворюватись у протилежну. Інь і Янь це 2 сили які упорядковують хаос і утворюють 3 основні реальності: Землю, небо, людину. Янь це символ неба, щось активне, світле – чоловічий початок світла. Інь – це символ землі, темний бік світла, йому належить пасивна роль. Дао означає шлях усіх речей у світі, світовий закон, якому підкоряється і природа, і суспільство, і людина.
Даосизм (6 ст. до н.є) – це вчення про всесвіт, про гармонію людини і Всесвіту. 3 основні мети ставить даосизм: досягнення довголіття, досягнення стану просвітлення, здобуття безсмертя.
Шлях до довголіття лежить через наслідування природи. Для цього в даосизмі розроблено методику підтримки життєвих сил в організмі: гімнастичні вправи, спеціальна дієта, масаж, мистецтво двобою.
Просвітлення душі це більш висока мета ніж здобуття довголіття. Вона вимагає від людини звільнення від усіх пристрастей і бажань: від жадоби слави, багатства, від лінощів, злоби, заздрості, а також вміння управляти своїми емоціями і почуттями. Просвітлення – душа досягає єдності в дао – безсмертя.
Конфуціанство – одне з найвпливовіших вчень Китаю, яке виникло в 6 ст. до н.є. Центральне місце в ньому займають проблеми моральної поведінки людини, проблеми життя держави, сім’ї. Центральним поняття цього вчення є поняття благородна людина – це той ідеал до якого повинна прагнути людина. Основні риси: вимогливість до себе, прагнення до самовдосконалення, вміння зберігати внутрішній спокій і витримку.
Велику увагу він приділяє ідеї порядку і управління в державі. Він вві жав що правителем в державі може бути тільки високоморальна людина, яка піклуються прос своїх підданих, а також вміти управляти своєю психікою. Згідно правил конфуціанської програми в сім’ї і в суспільстві має бути ієрархія и субординація між старшими і молодшими, між вчителем і учнем, між чоловіком і жінкою. Кожен має знати своє місце і не претендувати на чуже. Головною метою цього вчення було досягнення стабільності в суспільстві. З погляду Конфуція будь які соціальні потрясіння, революції є злом, яке відбувається внаслідок того, що люди не дотримуються закону неба. Ще в той час він вірно помітив, що науковий і технічний прогрес не завжди супроводжуються моральним вдосконалення людини. А часто відбувається навпаки: за матеріальним прогресом відбувається духовна деградація людини і суспільства.
Щоб цього не відбувалось потрібно дотримуватись традицій і ритуалу. Конфуціанство і даосизм здійснили великий вплив на розвиток філософських ідей Китаю.
Антична філософія – це філософія стародавньої Греції і Риму. Вона проіснувала з 7 сторіччя до н.є до 6 ст. н.є.
Основні риси давньогрецької філософії.
В 7 ст. до н.є. в місті Мілекі з’явилась перша школа філософів, засновником якої став Фалес. Вона поставила таку проблему: що є початком і першоосновою світу. Фалес вважав таку першоосновою – воду, а Анаксімен – повітря, а іх послідовник Геракліт – вогонь. Ці мислителі помітили, що цей світ складається із багатьох речей і явищ, але речі є щось тимчасове, вони виникають і зникають, а їх основа є вічною. Цих мислителів називають наївними матеріалістами.
У 6 сторіччі до н.е. була заснована школа Піфагора. Першоосновою світу він вважав число. Числа наділялись певними властивостями: священні числа, досконалі, космічні.
Найвищим досягненням до Сократівського матеріалізму вважається вчення Демокріта.
Він вважав що складається з нескінченної множини атомів, які різні за форою і постійно рухаються в порожнечі. Слово атом в перекладі з давньогрецької означає неділиме.
Душа людини також складається з атомів, але найлегших атомів здатних проникати скрізь. Таким чином в до сократівський період в центрі уваги була проблема походження та структура космосу.
Сократ(5 ст. до н.е.) першим в давньогрецькій філософії в центрі уваги поставив людину, її внутрішній світ. Він вважав що в багатьох своїх характеристиках люди однакові, тому пізнання однієї людини дає пізнання про людей і світ в цілому «людина, пізнай саму себе і ти пізнаєш весь світ» Сократ не залишив після себе філософських знань вважаючи своїм головним завдання навчити людей мислити за допомогою дискусії, бесід. Про його погляди вчені дізнаються із праць його учнів, зокрема Платона. Сократ вважав, що істина народжується в процесі діалогу між людиною, в процесі стикання протилежних точок зору. Мистецтво вести суперечку він називав діалектикою.
Сократ не вважав себе мудрим, а лише філософом, тобто таким, що любить мудрість, тому він любив говорити «Я знаю, що я нічого не знаю». Він стверджував своїм учням: «Чим більше я знаю, тим більше не знаю.» Тобто чим більше людина пізнає тим більше виникає питань. Сократ вважав що філософія є розумінням того, що таке добро і зло. Якщо людина знаю що таке добро,то вона ніколи не вчинить зла. Тільки високоморальна людина може біти щасливою. У Сократа було багато послідовників. Одним з найвідоміших з них був Діоген. Він вважав що потреби людини можна звести до мінімуму(жив у бочці).
Платон(5-4 ст. до н.е.) творець першої в історії об’єктивного ідеалізму. Свої твори він писав у формі діалогу. У діалогах Платона викладено У діалогах Платона викладено натурфілософію, натурпізнання, проблему суспільства. Головне місце посідає вчення про ідею. Він вважав що існує світ ідей і світ речей. Ідеї вічні і тому вони досконалі. Наприклад ідея краси в повсякденному світі розчиняється в різних предметах. Але ці речі не досконалі, тому що вони не вічні. Людина не спроможна проникнути в світ ідей. Безпосередньо бачити ідеї може лише людська душа., яка після смерті тіла відправляється в світ ідей. Потім вона повертається в реальне тіло, забувши що бачила в світі ідей, але при певних умовах вона може це пригадати в процесі пізнання світу.
Матерія без ідей – ніщо. Тільки взаємодіючи з ідеями вона перетворюється в речі. Платон вперше створює теорію ідеальної держави. Влада в ній належатиме невеликій групі людей.
Чим буде займатись людина залежить від того що в її душі.
В структурі людської душі за Платоном є 3 початку: розумне, емоційне, чуттєве. Якщо у людини переважає розумне начало то завдяки своєї мудрості вона зможе добре управляти державою. Якщо переважаю емоційність, то такі люди мужні, з них вийдуть добрі воїни. Люди в яких переважає чуттєва сторона душі добре працюють фізично, вони зможуть забезпечити матеріальне благополуччя держави. Якщо кожен буде виконувати свої функції то в державі буде порядок. Виходячи з того що матеріальні інтереси негативно впливають на поведінку людей і є основною причиною занепаду суспільства. Платон вважав, що не має бути приватної власності. Платон сказав що людина існую заради держави а не навпаки. Платон створив свою філософську школу – академію. Видатним учнем Платона був Арістотель.
Найдавніший філософ античності – Арістотель. Він був не згодний з вченням про ідею. Він створив своє вчення про матерію. Кожна річ за Арістотелем має матерію(яка є лише можливістю виникнення і розвитку речі і форму) Саме форма перетворює можливість речи у дійсність. В матеріальному світі постійно відбувається процес оформлення матерії. Цей процес підкорюється найвищій меті – світовому розуму, який Арістотель вважав першопричиною і першодвигуном всього. Найдосконалішою істотою матеріального світу Арістотель вважав людину. Матерія людини – її тіло, а форма – душа. Найвищій елемент душі – розум. Арістотель прагнув систематизувати накопиченні на той час наукові та філософські знання. Філософію він поділив на теоретичну і практичну. Теоретична містить у собі метафізику (наука про початки буття і початки пізнання світу), математику і фізику. Практична філософія складається з етики. Політики, риторики,економіки і поетики. Окремо Арістотель виділяє логіку. Це наука про закони і правила формально-логічного мислення, методи наукового дослідження. У своєму вченні про державу Арістотель не шукав як Платон абсолютної справедливості. Він вважав, що в державі може бути або влада закону, або влада людей. Усвідомлюючи всю недосконалість існуючих законів, він підкреслював. Що влада закону краща ніж влада будь-якої особистості. Правління на основі закону – менше зло, ніж свавілля і пристрасті притаманні особистості при владі. Ця ідея Арістотеля увійшла пізніше до фундаменту зх.. європейської демократії. Вирішуючи проблему щастя, мислитель бачив шлях до нього у розумній діяльності, у дотриманні міри у всьому, у вмінні не кидатись у крайнощі. Арістотеля називають енциклопедією стародавнього світу. Він створив свою школу «лікей».
Філософія середніх віків та епохи відродження
Представником релігійної філософії є Фома Аквінський. Він вважав, що деякі положення богослов’я філософія може довести. Наприклад існування Бога. Але більшість з них стоять над розумом і людина повинна в них тільки вірити. Він запропонував 5 доказів існування Бога.
Філософія Фоми стала ідеологією католицької церкви.
Гуманізм раннього відродження
Представником гуманізму є Данте Аліг’єрі а також Франческо Петрарко. В 13-14 сторіччі в Західній Європі з’являються міста виникають буржуазні відносини. Відроджується інтерес до речового світу. Нові мислителі вважали себе діячами відродження, тобто відродження античності. В цю епоху виросла умова розумової праці, з’явилися дослідження текстів античних авторів, переклади їх творів. Поряд з релігійною з’являються світська освіта.
З 13 по 15 сторіччя – епоха раннього відродження. Мислителі цієї епохи називали себе гуманістами (в латинської гомо – резина.) Тому що в центрі уваги вони ставили людину, возвеличували її, вони не заперечували Бога, вони вважали його творцем світу. Але поряд з богом ставили людину. Першим гуманістом вважається Данте Аліг’єрі. Франческо Петрарка – Італійський мислитель, поет, який в своїх сонетах оспівував любов не до Бога а до жінки – Лаура.
15 – 16 сторіччя – епохи пізнього відродження.
В 16 сторіччі з’явився твір англійського мислителя Томаса Мор «Утопія». Це слово в переводі с латинської означає неіснуюче місце.
В першій частині свого твору Томас Мор зображує на почутку 16 сторіччя, коли за його словами вівці поїли людей. Овеча шерсть коштувала дорожче за людське життя. Нові дворяни сселялись з земель і створювали для них пасовиська для овець. Це був період первісного накопичення капіталу. В другій частині свого твору автор зображує суспільство на острові утопія. Де всі люди рівні, не має приватної власності(і навіть особистої), не функціонують гроші, праця обов’язкова для всіх. Це був перший твір.
Джордано Бруно це італійський мисливець яких в 1600 році було спалено інквізицією. Його звинувачували в тому що він заперечую Бога. Бог вічний як і природа.
Філософію епохи відродження вважають перехідною від середньовічної релігійної філософії, до наукової філософії нового часу.
Рене Декарт
Видатний французький фізик, математик, фізіолог і філософ. Жив у 17 сторіччі. Він вважав що людина це машина яка складається із кісток і м’яса, але юдина це мисляча річ. Головною цінністю людини і основою пізнання світу Декарт вважав людський розум, логічне мислення. Такий напрямок називається раціоналізмом.
Декарт підставив під сумнів всі існуючі до нього теорії і вважав все сумнівним в цьому світі: і існування матерії і існування Бога .” Без сумніву лише те, що мислю, я мислю отже я існую .” Декарт не заперечував відчуттів, але вважав, що вони можуть привести людину до обману.
Декарт був прихильником методу дедукції і пропонував набір правил які слід дотримуватися при пізнанні істини:
Він вірив у всемогутність математики і логіки і вважав що з їхньою допомогою модна відкрити будь-які таємниці природи.
При вирішенні проблеми з першоосновою світу, Декар стверджує про 2 початку світу: матеріальне і духовне, які існують паралельно і незалежно одне від одної. Такий напрямок називається дуалізм, від латинської ДУО, що означає 2.
Висновок.
Таким чином його філософія є раціоналізм і дуалізм.
В 17 сторіччі в теорії пізнання виникло 2 протилежних напрямки: сенсуалізм і раціоналізм.
Раціолісти вважали основою пізнання світу людський розум, логічне мислення. Представники: Рене Декар, Бенедикт Спіноза. Слово раціоналізм походить від латинської раціо – розум.
Сенсуалізм в латинської означає відчуття. Це напрямок в теорії представники якого основою пізнання світу вважали чуттєвий досвід. Їх основна теза «Немає нічого в розумі, що перед цим не пройшло через відчуття.» Представники: Ф. Бекон, Д. Локк.