Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

.Співрозмовник ініціативний рішучий напористий нав~язує свою думку безцеремонний у виборі форми спілкува

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 2.6.2024

Тести

1.Співрозмовник ініціативний, рішучий, напористий, нав’язує свою думку, безцеремонний у виборі форми спілкування. Який тип спілкування?

  1.  Домінантний.
  2.  Мобільний.
  3.  Ригідний.
  4.  Недомінантний.
  5.  Екстравертний.

2.У бесіду включається нерішуче, поступово, надто делікатний у дискусії, позитивно реагує на підбадьорювання і похвалу жестами, не сприймає лицемірства. Який тип співрозмовника?

  1.  Недомінантний.
  2.  Мобільний.
  3.  Домінантний.
  4.  Інтравертний.
  5.  Ригідний.

3.Легко включається в спілкування, стиль мовлення недбалий, швидкий, невибагливий щодо форми. Нетерплячий до одноманітності, відволікається, багатоверсійний у висновках. Який тип співрозмовника?

  1.  Мобільний.
  2.  Екстравертний.
  3.  Недомінантний.
  4.  Домінантний.
  5.  Ригідний.

4.Включається в розмову повільно, мовлення грунтовне, певною мірою деталізоване, слухає уважно, не перебиває, говорить вдумливо, його фрази повільні, будує речення зрозуміло, детально робить резюме. Який тип співрозмовника?

  1.  Ригідний.
  2.  Інтравертний.
  3.  Недомінантний.
  4.  Домінантний.
  5.  Мобільний.

5.Легко включається в спілкування, комунікабельний, любить різноманітність, уважний, безпосередній, допитливий, незлопам’ятний, любить привертати увагу, спілкування для нього – “стихія”. Який тип співрозмовника?

  1.  Екстравертний.
  2.  Домінантний.
  3.  Ригідний.
  4.  Мобільний.
  5.  Інтравертний.

6.Спілкування утруднене, віддає перевагу власним інтересам, бажанню бути “в собі”, мовчун, а якщо висловлюється, то незрозуміло, з дивацтвом, співпереживання обмежене: контакти його гнітять, спілкується переважно з особами, схожими на нього. Який тип співрозмовника?

  1.  Інтравертний.
  2.  Ригідний.
  3.  Недомінантний.
  4.  Домінантний.
  5.  Екстравертний.

7.У хворого підвищений, ейфоричний настрій, він легковажно ставиться до недуги та лікування. Надіється, що “само все обійдеться”, тому порушує режим, що призводить до загострення перебігу хвороби. Який тип реагування на недугу?

  1.  Ейфоричний.
  2.  Анозогнозичний.
  3.  Неврастенічний.
  4.  Утилітарний.
  5.  Дисфоричний.

8.Хворий прагне співчуття, кращого ставлення до себе, говорить: “А може, отримаю пенсію за інвалідністю і не буду працювати, а займатимусь вдома улюбленою справою”. Який тип реагування на недугу?

  1.  Утилітарний.
  2.  Зневажливий.
  3.  Егоцентричний.
  4.  Нозофільний.
  5.  Ейфоричний.

9.Хворий активно відкидає думки про недугу та її можливі наслідки, прояви хвороби оцінює як несерйозні відчуття ”, тому відмовляється від обстеження і лікування або обмежується “самолікуванням”. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Анозогнозичний.
  2.  Гармонійний.
  3.  Апатичний.
  4.  Ейфоричний.
  5.  Егоцентричний.

10.Хворий цілком байдужий до своєї недуги та її наслідків, апатичний, втратив інтерес до життя, до всього, що раніше його цікавило. Пасивно приймає ліки та процедури. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Апатичний.
  2.  Анозогнозичний.
  3.  Егоцентричний.
  4.  Іпохондричний.
  5.  Депресивний.

11.Хворий тривожний, депресивний, неспокійний, побоюється можливих ускладнень, сумнівається в ефективності лікування, настрій пригнічений. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Тривожно-депресивний.
  2.  Неврастенічний.
  3.  Іпохондричний.
  4.  Дисфоричний.
  5.  Анозогнозичний.

12.Хворий депресивний, пригнічений, тривожний, не вірить у сприятливе закінчення недуги, не виявляє особливого інтересу до обстеження і лікування. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Тривожно-депресивний.
  2.  Дисфоричний.
  3.  Ейфоричний.
  4.  Іпохондричний.
  5.  Неврастенічний.

13.Хворий переконаний у наявності в нього серйозної недуги, постійно зосереджений на хворобливих відчуттях, переживання та безперервні розмови про хворобу призводять до перебільшеного суб’єктивного сприймання наявних і пошуку уявних недуг. Бажання лікуватись поєднується з невірою в успіх. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Іпохондричний.
  2.  Тривожно-депресивний.
  3.  Апатичний.
  4.  Егоцентричний.
  5.  Дисфоричний.

14. Хворий дратівливий при болю, стражданнях, нетерплячий, нездатний чекати результатів обстеження і лікування. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Неврастенічний.
  2.  Іпохондричний.
  3.  Егоцентричний.
  4.  Депресивний.
  5.  Ейфоричний.

15.Тривога хворого більше стосується не реальних, а можливих ускладнень недуги, а також малореальних життєвих труднощів, пов’язаних з нею. Розуміє абсурдність своїх хвилювань, але не може подолати їх. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Нав’язливо-тривожний.
  2.  Дисфоричний.
  3.  Апатичний.
  4.  Неврастенічний.
  5.  Тривожно-депресивний.

16.У хворого пригнічено-злобний настрій, схвильований, схильний до спалахів крайньої невдоволеності людьми, які його оточують, і собою теж. Скрупульозно виконує призначення, але з підозрілою недовірою ставиться до нових призначень. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Дисфоричний.
  2.  Зневажливий.
  3.  Утилітарний.
  4.  Депресивний.
  5.  Іпохондричний.

17. Хворий зневажливо ставиться до свого здоров’я, недооцінює серйозність недуги, не лікується, не береже себе і виявляє необґрунтований оптимізм щодо прогнозу. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Зневажливий.
  2.  Утилітарний.
  3.  Ейфоричний.
  4.  Нозофільний.
  5.  Анозогнозичний.

18. Хворий демонструє свою хворобу близьким і рідний з метою привернути до себе увагу, вимагає виняткового піклування про себе. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Егоцентричний.
  2.  Утилітарний.
  3.  Гармонійний.
  4.  Анозогнозичний.
  5.  Зневажливий.

19. Хворий гармонійно, правильно оцінює свою недугу, прагне активно сприяти лікуванню, а при несприятливому прогнозі переключає увагу на інші фактори. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Гармонійний.
  2.  Неврастенічний.
  3.  Ейфоричний.
  4.  Егоцентричний.
  5.  Апатичний.

20.Хвора задоволена, що захворіла, стверджуючи: “Зможу приділити більше уваги дітям, не буду відводити їх у дитячий садок, зроблю ремонт у квартирі, трохи почитаю, займусь улюбленою справою”. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Нозофільний.
  2.  Ейфоричний.
  3.  Гармонійний.
  4.  Утилітарний.
  5.  Егоцентричний.

21.Хвора надто боїться своєї недуги, повторно обстежується у різних спеціалістів, часто міняє лікарів. Більшою чи меншою мірою розуміє свою проблему, але не може боротись з нею. Який тип реагування на хворобу?

  1.  Нозофобний.
  2.  Утилітарний.
  3.  Дисфоричний.
  4.  Іпохондричний.
  5.  Депресивний.

22.Хворий не докладає зусиль волі до видужування, вважає недугу несерйозною, а тому ліки приймає від випадку до випадку, не дотримується режиму, дієти, не відмовляється від куріння, вживання алкоголю і т. ін. До якого типу можна віднести цього хворого?

  1.  Лінивий.
  2.  Боягузливий.
  3.  Підозрілий.
  4.  Уявний (істеричний).
  5.  Заглиблений у хворобу.

23.Хворий звикся з недугою, іноді вважає її невиліковною, проте скрупульозно виконує всі призначення, акуратний, педантичний щодо лікування, дуже цікавиться результатами аналізів, уважно стежить за новинками в галузі медицини. До якого типу можна віднести цього хворого?

  1.  Заглиблений у хворобу.
  2.  Уявний (істеричний).
  3.  Активний.
  4.  Лінивий.
  5.  Боягузливий.

24.Хворий охоче звертається до лікарів, піддається різним, часто неприємним маніпуляціям. Може демонструвати різні ознаки хвороб, про які прочитав у книжках чи дізнався від знайомих. У нього переважає бажання лікуватись і показувати свою хворобу. Вимагає співчуття й уваги з боку рідних і медперсоналу. До якого типу можна віднести цього хворого?

  1.  Уявний (істеричний).
  2.  Підозрілий.
  3.  Лінивий.
  4.  Активний.
  5.  Боягузливий.

25. Хворий побоюється йти до лікаря (“Може, вигаданий діагноз та й підтвердиться”), боїться рентгенообстеження ( “А може, виявилось щось”), аналізів крові ( “А що, коли лейкоз?”), сечі  (“А якщо раптом діабет?”). До якого типу можна віднести цього хворого?

  1.  Боягузливий.
  2.  Лінивий.
  3.  Уявний (істеричний).

. Хворий підозрілий, нерішучий, боязкий, постійно сумнівається, прагне вивідати все про свою недугу. Легко піддається навіюванню. Цікавиться не так лікуванням, як діагнозом. Відвідує різних спеціалістів, домагається консультацій професорів, охоче піддається різним методам дослідження, але не довіряє їм. До якого типу можна віднести цього хворого?

  1.  Підозрілий.
  2.  Уявний (істеричний).
  3.  Боягузливий.
  4.  Заглиблений у хворобу.
  5.  Активний.

27.Хворий метушливий, нетерплячий, вимагає від медицини швидкого “ремонту”, як у техніці. Часто виявляє претензії до медиків і конфліктує з ними, порушує режим, вважає, що медсестра робить ін’єкції не так, як треба, і не туди, куди слід, дає не ті ліки. До якого типу можна віднести цього хворого?

  1.  Метушливий (вередливий).
  2.  Заглиблений у хворобу.
  3.  Боягузливий.
  4.  Активний.
  5.  Підозрілий.

28. Хворий тверезо ставиться до своєї недуги, спокійно і сумлінно виконує всі призначення, активно допомагає лікареві в боротьбі із хворобою. Настрій рівний, пацієнт впевнений у видужуванні. Знаходить собі заняття: читає, пише, щось майструє, допомагає іншим хворим. До якого типу можна віднести цього хворого?

  1.  Активний.
  2.  Метушливий.
  3.  Заглиблений у хворобу.
  4.  Уявний (істеричний).
  5.  Підозрілий.

29.Як називається форма мислення, що полягає у відображенні найбільш загальних і суттєвих властивостей та якостей предметів чи явищ і виражається мовним знаком?

  1.  Поняття.
  2.  Судження.
  3.  Умовивід.
  4.  Аналогія.
  5.  Інтуїція.

30. Як називається форма мислення, що відображає логічні зв’язки між предметами і явищами, ґрунтується на стверджені чи запереченні чогось?

  1.  Судження.
  2.  Поняття.
  3.  Умовивід.
  4.  Аналогія.
  5.  Інтуїція.

31. Як називається причинно-наслідкове мислення?

  1.  Каузальне.
  2.  Парадоксальне.
  3.  Інтуїтивне.
  4.  Кондиційне.
  5.  Евристичне.

32. Який вид мислення характерний для більш розвинених тварин і як самостійний вид – для дітей віком до 1 року?

  1.  Наочно-дійовий.
  2.  Наочно-образний.
  3.  Дедуктивний.
  4.  Абстрактний.
  5.  Індуктивний.

33.Як називається операція мислення, яка полягає в уявному поділі цілого на окремі складові для кращого їх осмислення?

  1.  Аналіз.
  2.  Синтез.
  3.  Порівняння.
  4.  Абстрагування.
  5.  Конкретизація.

34.Як називається операція мислення, яка полягає у виявленні схожості чи відмінності між поняттями?

  1.  Порівняння.
  2.  Синтез.
  3.  Аналіз.
  4.  Абстрагування.
  5.  Конкретизація.

35.Амнезія – це:

  1.  Порушення пам’яті.
  2.  Порушення сприймання.
  3.  Порушення уваги.
  4.  Порушення відчуття.
  5.  Порушення мислення.

36.Якщо в людини послаблена здатність до запам’ятовування, то це кваліфікується як:

  1.  Гіпомнезія.
  2.  Гіпоестезія.
  3.  Амнезія.
  4.  Гіперестезія.
  5.  Гіпермнезія.

37.Якщо в людини посилена здатність до запам’ятовування, то це кваліфікується як:

  1.  Гіпермнезія.
  2.  Гіпоестезія.
  3.  Амнезія.
  4.  Гіперестезія.
  5.  Гіпомнезія.

38. Яка максимальна тривалість короткочасної пам’яті?

  1.  До 2 діб.
  2.  Кілька годин.
  3.  До 1 доби.
  4.  Кілька секунд.
  5.  До 3 діб.

39. Який учений, досліджуючи пам’ять, визначив процес забування не як хворобу, а як “необхідну умову для здоров’я і життєвості пам’яті”?

  1.  Рібо.
  2.  Міллер.
  3.  Моно.
  4.  Еббінгауз.
  5.  Ешбі.

40. Уява – це:

  1.  Створення нових образів у думках.
  2.  Бачення в думках раніше сприйманих образів.
  3.  Практичне створення нового образу.
  4.  Безпосереднє сприймання образу.
  5.  Одночасне сприймання кількох образів.

41.Який відсоток отриманої інформації, згідно із законом Еббінгауза, залишається в пам’яті через 30 хвилин після її сприймання?

  1.  60%.
  2.  55%.
  3.  50%.
  4.  65%.
  5.  70%.

42.Який відсоток отриманої інформації, згідно із законом Еббінгауза, залишається в пам’яті через добу після її сприймання?

  1.  34%.
  2.  26%.
  3.  42%.
  4.  47%.
  5.  51%.

43. Який відсоток отриманої інформації, згідно із законом Еббінгауза, залишається в пам’яті через місяць після її сприймання?

  1.  20%.
  2.  15%.
  3.  25%.
  4.  30%.
  5.  35%.

44. Дзеркальне ( в найменших деталях) відображення слідів пам’яті називають:

  1.  Ейдетизмом.
  2.  Уявленням.
  3.  Уявою.
  4.  Впізнаванням.
  5.  Відтворенням.

45.Який з видів пам’яті за її змістом є найміцнішим?

  1.  Руховий.
  2.  Словесно-логічний.
  3.  Емоційний.
  4.  Образний.
  5.  Зоровий.

46.Який з видів пам’яті за її змістом характерний тільки для людей?

  1.  Словесно-логічний.
  2.  Образний.
  3.  Емоційний.
  4.  Руховий.
  5.  Зоровий.

47. Яку кількість непов’язаних між собою частин інформації при їх одноразовому пред’явленні повинен запам’ятати обстежування у нормі (число Міллера)?

  1.  7.
  2.  5.
  3.  9.
  4.  10.
  5.  11.

48. Помилкове сприймання реальних зовнішніх подразників називають:

  1.  Ілюзією.
  2.  Галюцинацією.
  3.  Гіперестезією.
  4.  Сінестезією.
  5.  Гіпестезією.

49. Який це вид пам’яті, коли людина пам’ятає події, що мали для неї велике почуттєве значення?

  1.  Емоційна.
  2.  Зорова.
  3.  Слухова.
  4.  Образна.
  5.  Словесно-логічна.

    50. Який це вид пам’яті, що характеризується запам’ятовуванням думок,  означених словами?

  1.  Словесно-логічна.
  2.  Емоційна.
  3.  Образна.
  4.  Слухова.
  5.  Зорова.

51. Що таке психологія:

  1.  Це наука, яка вивчає факти, закономірності і механізми виникнення, протікання і прояви психічних явищ.
  2.  Психічні явища, що виконують в ході життєвого досвіду людини і що виражають у рівні знань, умінь, навичок, в сукупності звичок.
  3.   Рівень працездатності і якості функціонування псхіки людини в конкретний момент часу.
  4.  Динамічні психічні явища, які обумовлюють відображення і усвідомлення людиною впливів навколишнього світу.
  5.  Сукупність явищ, які дозволяють людині вивчати навколишній світ, інших людей, самого себе.

      

      52.Що відносять до емпіричних методів:

  1.  Групу методів психології, що дозволяють отримати первинні дані.
  2.  Групу методів психології, які визначають загальний спосіб організації  психологічного дослідження.
  3.  Методи проведення кількісного(статистичного) та якісного аналізу первинних даних.
  4.  Методи корекції.
  5.  Сукупність способів і прийомів вивчення психічних явищ.

       53. Хто в античності приділяв в своїй творчості увагу проблемам природи   людини, її душу й розуму:

  1.  Аристотель.
  2.  Декарт.
  3.  І.П.Павлов.
  4.  Зігмунд Фрейд.
  5.  Рудольф Гокленіус.

    54.Хто був батьком російскої психології і фізіології і написав труд « Рекфлекси головного мозку»:

  1.  І. М. Сеченов.
  2.  І. П. Павлов.
  3.  С. Л. Рубінштейн.
  4.  Б. Г. Ананьєв.
  5.  Л. М. Швару.

55.Які питання розглядає медична психологія:

  1.  Займається питаннями спілкування лікаря і хворого.
  2.  Розглядає психологічні компоненти діяльності, спрямованої на створення творів мистецтва, розкриває закономірності сприйняття людиною цих творів.
  3.  Досліджує психологічні основи трудової діяльності.
  4.  Вивчає проблеми, пов’язані з психологічними аспектами слідства, а також психологічні особливості особистості злочинця, мотиви злочину, психологію ув’язненого, психологічні основи перевиховання злочинців.
  5.  Розглядає психологічні основи навчання і виховання спортсменів, вивчає закони вироблення спортивних навичок та вмінь.

56. Що таке спрямованість особистості:

  1.  Це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб й устремлінь, для досягнення щодо складних життєвих цілей.
  2.  Стійка система відносин людини до певних сторін дійсності, що виявляється у відповідній поведінці.
  3.  Вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань і вольових устремлінь.
  4.  Система поглядів і уявлень про світ, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе.
  5.  Прояв потребностно - мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційному перевазі того чи іншого виду діяльності або цінності.

57. Що вивчає загальна психологія:

  1.  Усе перелічене вірно.
  2.  Психічну саморегуляцію.
  3.  Загальні закономірності відчуття, уяви, мислення.
  4.  Психологічні особливості особистості людини.
  5.  Пізнавальну і практичну діяльність.

58.Що не відносять до пізнавальних процесів:

  1.  Метод анкети (полягає на збиранні фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально-складеною програмою).
  2.  Уяву і мислення як узагальнене й перероблене у свідомості людини, відображення властивостей дійсності.
  3.  Вольові процеси.
  4.  Пам’ять як відновлювальне відображення дійсності.
  5.  Відчуття й сприймання.

59. Сукупність всіх психічних якостей людини, які визначають його індивідуальну і соціальну суть:

  1.  Особа.
  2.  Конформізм.
  3.  Ваблення.
  4.  Свідомість.
  5.  Індивід.

60. Окремі властивості особи:

  1.  Риси.
  2.  Потреби.
  3.  Ідеали.
  4.  Ваблення.
  5.  Інтереси.

61. Що набувається в процесі життя і пізнавальної діяльності:

  1.  Знання, вміння, навички.
  2.  Переконання, потяги, потреби.
  3.  Ідеали, схильності, інтереси.
  4.  Індивідуально-типологічні особливості.
  5.  Логічність, послідовність, науковість.

62. Якість особи, яка може коливатись від повної байдужості до вираженої пристрасті:

  1.  Інтенсивність.
  2.  Ваблення.
  3.  Схильності.
  4.  Рівень.
  5.  Стійкість.

63. Творець психоаналітичного напряму:

  1.  Зігмунд Фрейд.
  2.  Аристотель.
  3.  Бехтєрев.
  4.  Ч. Дарвін.
  5.  Ломоносов.

64. Яке з проявів фрейдисти розглядають як прояв інстинкту:

  1.  Несвідоме.
  2.  Інтелектуальне.
  3.  Духовне.
  4.  Свідоме.
  5.  Моральне.

65. Хто стверджував, що властивості особи пов’язані з конституційними особливостями в будові тіла:

  1.  Кречмер.
  2.  Фрейд.
  3.  Павлов.
  4.  Бехтєрев.
  5.  Аристотель.

66. Бездумне проходження загальними думкам, модним тенденціям:

  1.  Конформізм.
  2.  Групи.
  3.  Схильності.
  4.  Переконання.
  5.  Ієрархія.

67. Індивідуальні властивості людини, які допомагають йому швидше і легше оволодіти знаннями, називаються:

  1.  Здібностями.
  2.  Потребами.
  3.  Напрямами.
  4.  Рисами.
  5.  Ідеалами.

68.  Метод виявлення симпатії та антипатії:

  1.  Соціометрія.
  2.  Конфлікт.
  3.  Конформізм.
  4.  Світогляд.
  5.  Корекція.

69. Що породжує багатоскладовість людських відносин:

  1.  Конфлікт.
  2.  Єдність цілей і дій.
  3.  Настрій.
  4.  Лідерство.
  5.  Все вище перераховане.

70. Ким була запропонована соціометрія:

  1.  Д. Лорено.
  2.  Фрейдом.
  3.  Ломоносовим.
  4.  Галеном.
  5.  Павловим.

71.Творець вчення про темперамент:

  1.  Гіппократ.
  2.  Гален.
  3.  Кречмер.
  4.  Павлов.
  5.  Бехтерев.

72.Крихка статура, високе зростання, плоска грудна клітка, плечі вузькі, нижні кінцівки довгі і худі. Як називається дана конституція?

  1.  Лептосоматік.
  2.  Пікнік.
  3.  Флегматик.
  4.  Атлетик.
  5.  Диспластик.

73. Основні категорії людей по Павлову:

  1.  Художники і мислителі.
  2.  Художник і атлетик.
  3.  Лептосоматик і мислитель.
  4.  Пікнік, атлетик, диспластик.
  5.  Сангвініки, холерики, меланхоліки, флегматики.

74. Ким була опублікована в 1921 році робота “Будова тіла і характер”:

  1.  Кречмером.
  2.  Павловим.
  3.  Безхтеревим.
  4.  Лореном.
  5.  Фрейдом.

75.Фізіологічна суть темпераменту по Павлову :сильний, рухомий, урівноважений, живий:

  1.  Сангвінік.
  2.  Холерик.
  3.  Флегматик.
  4.  Атлетик.
  5.  Меланхолік.

76. Диспластик – це:

  1.  Люди з безформною, неправильною будовою.
  2.  Люди з вираженою жировою тканиною, товсті, малого і середнього зростання, з круглою головою на короткій шиї.
  3.  Люди з розвиненою мускулатурою, з крупною статурою, високого і середнього зростання, з широкими плечима і вузькими стегнами.
  4.  Сильний, рухомий, неврівноважений, нестримний.
  5.  Сумний, пригнічений, боязкий,нерішучий, легко ранимий.

77.У якого виду темпераменту процес збудження балансується з гальмуванням:

  1.  Сангвінік.
  2.  Флегматик.
  3.  Атлетик.
  4.  Холерик.
  5.  Диспластик.

78. Кречмер виділив чотири конституційні типи:

  1.  Диспластик, пікнік, атлетик, лептосоматик.
  2.  Акробатик, невротик,диспластик,сангвінік.
  3.  Холерик, пікнік,меланхолік,активник.
  4.  Моральний, пікнік, диспластик, альтруїст.
  5.  Флегматик, атлетик, лептосоматик, холерик.

79.Гіппократ пояснив темперамент переживанням однієї з рідин організму:

  1.  Крові, флегми, жовтої жовчі, чорної жовчі.
  2.  Крові, плазми, жовчі, інсуліну.
  3.  Флегми, чорної жовчі, плазми, білої рідини.
  4.  Води, крові, флегми, чорної жовчі.
  5.  Жовтої жовчі, чорної жовчі, флегми, води.

80. Виділяють чотири типи темпераменту:

  1.   Сангвінічний, холеричний, флегматичний, меланхолічний.
  2.  Лабільний, активний, пасивний, ментальний.
  3.  Активний, діловий, стратегічний, егоїстичний.
  4.  Діяльний, бездіяльний,стабільний, менталітетний.
  5.   Соціальний, моральний, ідеальний, мрійливий.

81. Сукупність найбільш істотних рис особистості, які визначають її волі якості, називають:

  1.  Характером.
  2.  Здібностями.
  3.  Особистістю.
  4.  Темперамент.
  5.  Інтелектом.

82. Типи характеру є:

  1.  Екстраверти, інтроверти.
  2.  Циклоїдні, епілоптоїдні.
  3.  Загальні, спеціальні.
  4.  Талановиті, геніальні.
  5.  Демонстративні, застрягаючі.

83. До якого з типів характеру відноситься особистість, яка орієнтується на світ зовнішніх об’єктів:

  1.  Екстраверти.
  2.  Інтоверти.
  3.  Загальні.
  4.  Зовнішні.
  5.  Внутрішні.

84. Наука, яка розглядає почерк і зв’язує його з характером:

  1.  Графологія.
  2.  Каліграфія.
  3.  Хіромантія.
  4.  Гороскоп.
  5.  Психологія.

85. Здібності поділяються за:

  1.  Об’ємом та якістю.
  2.  Вираженням.
  3.  Типом.
  4.  Об’ємом.
  5.  Якістю.

86. Як називають недовірливих, нерішучих, схильних до нав’язливості людей:

  1.  Педантичні.
  2.  Демонстративні.
  3.  Нестійкі.
  4.  Що застрягають.
  5.  Гіпоманіакальні.

87. На базі чого формується характер:

  1.  Темпераметну.
  2.  Особистості.
  3.  Світогляду.
  4.  Інтелекту.
  5.  Бажання.

88.За якістю здібності бувають:

  1.  Здібні, талановиті, геніальні.
  2.  Загальні, спеціальні.
  3.  Високі, низькі.
  4.  Здібні, спеціальні.
  5.  Вроджені, придбані.

89.Особистість, яка орієнтується на внутрішній суб’єктивний світ:

  1.  Інтроверти.
  2.  Істеричні.
  3.  Екстраверти.
  4.  Амбаверти.
  5.  Демонстративні.

90. Вчений, який першим пояснив залежність типу темпераменту від типу нервової системи:

  1.  І. П. Павлов.
  2.  Е. Кречмер.
  3.  Д. Уотсон.
  4.  З. Фрейд.
  5.  К. Роджерс.

       91. Види уваги:

  1.  Довільне і мимовільне.
  2.  Зовнішнє і внутрішнє.
  3.  Легке і важке.
  4.  Короткочасне і довготривале.
  5.  Дистанційне і контактне.

92. Форми уваги:

  1.  Зовнішнє і внутрішнє.
  2.  Стійке і нестійке.
  3.  Короткотривале і довготривале.
  4.  Довільне і мимовільне.
  5.  Дистанційне і контактне.

93. За рівнем спрямованості емоції і почуття класифікуються на:

  1.  Вищі і нижчі.
  2.  Стенічні і астенічні.
  3.  Психогенні і вітальні.
  4.  Позитивні і негативні.
  5.  Моральні і естетичні.

94. Психічний стан людини, що характеризується ознаками підвищеного збудження, внутрішнього і зовнішнього напруження та поганими передчуттями:

  1.  Хвилювання.
  2.  Страх.
  3.  Гнів.
  4.  Радість.
  5.  Тривога.

95. Здатність людини до саморегуляції своєї діяльності й різних психічних процесів для досягнення свідомо поставленої мети:

  1.  Воля.
  2.  Характер.
  3.  Увага.
  4.  Мислення.
  5.  Емоції.

96.Помилкове сприймання реальних зовнішніх подразників називають:

  1.  Ілюзією.
  2.  Галюцинацією.
  3.  Гіперстезією.
  4.  Сінестезією.
  5.  Гіпостезією.

97. Зо тонусом організму емоції і почуття подразників називають:

  1.  Стенічні, астенічні, стресові.
  2.  Позитивні, негативні.
  3.  Психогенні, вітальні.
  4.  Вищі, нижчі.
  5.  Фізіологічні, патологічні.

98. Короткочасні та сильні емоції людини, що виникають раптово й виявляються в різних змінах м’язової діяльності на стану внутрішніх органів:

  1.  Афекти.
  2.  Горе.
  3.  Недовір’я.
  4.  Тривога.
  5.  Радість.

99. Внутрішні причини, які спонукають людину займатися цією чи іншою діяльністю, що зумовлено її потребами, інтересами і переконаннями:

  1.  Мотив.
  2.  Прийняття рішення.
  3.  Імпульс.
  4.  Рішучість.
  5.  Витримка.

100. З яких компонентів складається співробітництво лікаря та хворого:

  1.  Усе перелічено вірно.
  2.  Розуміння.
  3.  Підтримка.
  4.  Повага.
  5.  Співчуття.

101. Афект – це:

  1.  Сильний і відносно короткочасний емоційний стан, пов’язаний з різкою зміною важливих для суб’єкта життєвих обставин.
  2.  Відносно тривалий, стійкий психічний стан помірної або слабкої інтенсивності, що виявляється як позитивний, або негативний емоційний фон психологічного життя індивіда.
  3.  Емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямовано на джерело справжньої або уявної небезпеки.
  4.  Це сильне, стійке всеохоплююче почуття, яке домінує на іншими спонуканнями людини і призводять до зосередження на предметі пристрасті всіх її сил і поривань.
  5.  Це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій.

   102. Ремінісценція – це:

  1.  Мимовільне пригадування матеріалу, який був колись сприйнятий, а потім забутий.
  2.  Середній ступінь природженої розумової неповноцінності.
  3.  Природжене недоумство.
  4.  Стандартна психологічна методика, призначена для кількісних оцінок психологічних якостей і функцій людини.
  5.  Стандартна психологічна методика, призначена для вивчення рефлексів людини.

103. Скільки існує рис характеру:

  1.  4.
  2.  5.
  3.  3.
  4.  2.
  5.  6.

104. Психологія – це наука про:

  1.  Наука про душу людини.
  2.  Розумові відхилення.
  3.  Психосоматичні розлади.
  4.  Емоції людини.
  5.  Соціальні потреби людини.

105. Ким і коли була відкрита І експериментальна психологічна лабораторія:

  1.  Бехтеревим у 1885р.
  2.  Романовським у 1887р.
  3.  Сеченовим у 1863р.
  4.  Юркевичем у 1885р.
  5.  Павловим у 1889р.

106. Скільки частин має душа:

  1.  3.
  2.  5.
  3.  4.
  4.  6.
  5.  2.

107. Психологію можна поділити на:

  1.  Загальну і приватну.
  2.  Суспільну і професійну.
  3.  Приватну.
  4.  Загальну.
  5.  Професійну.

108. Деонтологія – це наука про:

  1.  Професійна поведінка медичного працівника.
  2.  Столи і дієти.
  3.  Душу людини і тварини.
  4.  Розумові вади.
  5.  Професійний обов’язок.

109. Загальна психологія вивчає:

  1.  Загальні психологічні процеси.
  2.  Людину, як особистість.
  3.  Галузі (підприємств).
  4.  Діяльність людини у суспільстві.
  5.  Відносини людини.

110. Психологічна гігієна вивчає:

  1.  Збереження здоров’я.
  2.  Відносини людей.
  3.  Вплив хвороби.
  4.  Вплив препаратів.
  5.  Збереження уяви.

111. Задачі медичної психології:

  1.  Вивчення психології хворого у різних умовах.
  2.  Вивчення психології мед. працівника.
  3.  Вивчення психології праці.
  4.  Вивчення психології воєнної.
  5.  Вивчення психології у суспільстві.

112. Методи психології:

  1.  Емпіричний, організаційний методи корекції, методи обробки даних.
  2.  Загальні.
  3.  Контакно-побутові.
  4.  Тестові.
  5.  Спостреження і експеримент.

113. Емпіричний метод це:

  1.  Бесіда з хворим, спостереження, експеримент.
  2.  Взяття аналізів.
  3.  Складання діагнозів.
  4.  Висновок лікування.
  5.  Відносини мед. працівників.

114. Методи обробки даних:

  1.  Кількісний і якісний.
  2.  Кількісний.
  3.  Загальний.
  4.  Організаційний.
  5.  Якісний.

115. Аутотренінг – це:

  1.  Метод корекції.
  2.  Прийняття ліків.
  3.  Лікування.
  4.  Тестування.
  5.  Взяття аналізів.

116. Психіка – це:

  1.  Відображення об’єктивної  дійсності.
  2.  Нервова діяльність.
  3.  Функції мозку.
  4.  Руйнування зображення.
  5.  Утворення зображення.

117. Хто був засновником психоаналітичного напряму:

  1.  Зігмунд Фрейд.
  2.  Дарвін.
  3.  Сеченов.
  4.  Павлов.
  5.  Бехтерев.

118. Хто має інстинкт:

  1.  Усе живе.
  2.  Тільки людна.
  3.  Тварини і люди.
  4.  Його не існує.
  5.  Тільки тварини.

119. Спілкування – це:

  1.  Складний соціально-психологічний процес взаєморозуміння між людьми за допомогою вербальної і невербальної інформації.
  2.  Складний соціально-психологічний процес взаєморозуміння між людьми за допомогою невербальної інформації.
  3.  Обмін інформацією і повідомленням.
  4.  Обмін емоціями між людьми.
  5.  Вмінням слухати.

120. Термін “комунікація” у науці використовують замість слова…:

  1.  Спілкування.
  2.  Функції.
  3.  Технологія.
  4.  Інформація.
  5.  Відносини.

121. Що таке “слово” :

  1.  Одиниця мови.
  2.  Носій інформації.
  3.  Елемент тексту.
  4.  Частина спілкування.
  5.  Невербальний засіб спілкування.

122. Визначення поняття “мова” :

  1.  Система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства:
  2.  Засіб пізнання.
  3.  Самовираження.
  4.  Словник.
  5.  Говоріння.

123. Які види мови ви знаєте:

  1.  Зовнішня, внутрішня.
  2.  Неформальна, формальна.
  3.  Побутова, знаково-символьна.
  4.  Політична, ідеологічна.
  5.  Демократичні, узагальнююча.

124. Рівні спілкування:

  1.  Внутрішньо-особистісний, міжособистісний, суспільний.
  2.  Слово, речення, текст.
  3.  Слово, мова, жести.
  4.  Соціальний, політичний, економічний.
  5.  Письмовий, усний, звуковий.

125. До невербальний засобів спілкування відноситься:

  1.  Жестикуляція, міміка, пантоміміка.
  2.  Жестикуляція,розмова,діалог.
  3.  Емоції,пантоміміка,мова.
  4.  Розмова,міміка,жести.
  5.  Фокуси,спілкування,слово.

126. Що таке “афазія” :

  1.   Порушення правильного підбору слів.
  2.  Діалогічне мовлення.
  3.  Емоційна реакція людини.
  4.  Апатичне лице.
  5.  Відсутність голосу.

127. Що таке “мовленнєва нездатність” :

  1.  Втрата змістових і граматичний зв’язків між словами та фразами, які хворий часто римує.
  2.  Безперервне говоріння.
  3.  Форма розірваного мовлення.
  4.  . Слова, не пов’язані між собою за змістом.
  5.  Відсутність або обмеженість мови у дітей внаслідок недорозвинення або пошкодження мовних ділянок головного мозку.

128.Що таке “мовлення” :

  1.  Спілкування людей між собою за допомогою мови.
  2.  Форма розмови.
  3.  Діалог.
  4.  Моторика тіла.
  5.  Спілкування з аудиторією.

129. Спілкування рівнів спілкування:

  1.  3.
  2.  6.
  3.  12.
  4.  1.
  5.  5.

130. Які засоби спілкування ви знаєте:

  1.  Вербальне та невербальне.
  2.  Задавати питання.
  3.  Зле і симпатичне.
  4.  Міжособисте та суспільне.
  5.  Гуманістичне та чутливе.

131. Які бувають порушення мови:

  1.  Афазія та афонія.
  2.  Пози та руки.
  3.  Радість і гнів.
  4.  Розуміння та адекватність.
  5.  Чуйність та добробут.

132. Види мови бувають:

  1.  Внутрішні й зовнішня.
  2.  Хороші та погані.
  3.  Разові та хронічні.
  4.  Прості та складені.
  5.  Абстрактна та конкретна.

133. До зовнішньої мови відноситься:

  1.  Письмова та усна.
  2.  Довільна та мимовільна.
  3.  Легка та важка.
  4.  Висока та низька.
  5.  Расіяна та незасіяна.

134. Які функції спілкування є:

  1.  Контактна, інформаційна, спонукальна, розумова, емоційна, надання впливу, встановлення відносин.
  2.  Не яких.
  3.  Емпірична, організаційна, лонгиттодна, корекція.
  4.  Бесіда, спостерігання, експеримент.
  5.  Аутотренінг, вивчення, аналіз.

135. Усна мова буває:

  1.  Монологічна, діологічна.
  2.  Відкритість, щирість.
  3.  Стрес, фрустрація.
  4.  Повага, участь.
  5.  Гіпербулія, абулія.

136. Для надання максимальної допомоги й підтримки пацієнта медсестрі необхідно:

  1.  Комунікативні та професійні знання, уміння слухати, задавати питання, співпереживати, проявляти увагу й турботу.
  2.  Світогляд, ідеали, потрібність, духовність.
  3.  Інтереси, переконання, потяг, бажання.
  4.  Політичне знання, філософське, правове, художньо-естетичне.
  5.  Вимогливість, скромність, сором’язливість.

137. Які положення включає в себе Кодекс психолога:

  1.  Усе перелічене вірно.
  2.  Конфіденційність зобов’язання зберігати таємницю, інформацію, отриману від людини на основі особистої довіри.
  3.  Дотримання правил добровільної  участі в тестуванні і інформативності клієнта про цілі і результати обстеження.
  4.  Етична і юридична правомочність психологічного дослідження.
  5.  Компетентність – володіння  теоретичним, методичним знанням психодіагностики і психології.

138. Соціометрія – це…:

  1.  Метод кількісного визначення взаємозв’язків, які утворюються між членами групи в процесі міжособистісного спілкування і взаємодії.
  2.  Метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.
  3.  Метод отримання соціально-психологічної інформації шляхом усного опитування.
  4.  Метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосереднього спілкування за спеціально розробленою програмою.
  5.  Короткочасне стандартизоване випробування, спрямоване на визначення у того, кого досліджують, показників розвитку певних психічних властивостей.

139. Хто вперше ввів поняття “акцентуація”:

  1.  Карл Леонгард.
  2.  Гиппократ.
  3.  Бехтерев.
  4.  Павлов.
  5.  Кречмер.

140. Які типи нервової системи виділив І.П. Павлов:

  1.  Усе перелічене вірне.
  2.  Сильний, урівноважений, інертний.
  3.  Сильний, урівноважений, рухливий.
  4.  Слабкий тип.
  5.  Сильний, неврівноважений, тип з перевагою порушення.

141. Предметом вивчення медичної психології є:

  1.  Особистість хворої людини, особистість медичного працівника, взаємовідносини між хворим і медичним працівником в різних умовах.
  2.  Дослідження хвороботворних для психіки умов життя і діяльності людини.
  3.  Вивчення особливостей змін психіки при соматичних і психічних захворювань.
  4.  Збирання анамнестичних відомостей і скарг хворого.
  5.  Отримання відомостей про індивідуально-психологічні властивості особистості хворого.

142. Форми спрямованості це…:

  1.  Світогляд, переконання, потяги, потреби, ідеали, схильності, інтереси.
  2.  Логічність, послідовність, науковість, доведеність, систематичність, зв’язок з діяльністю і поведінкою.
  3.  Знання, вміння, навички.
  4.  Індивідуально-типологічні особливості.
  5.  Екстраверсія, інтроверсія.

143. За розвитком психологія буває:

  1.  Вікова, порівняльна, спеціальна.
  2.  Вікова, соціальна.
  3.  Соціальна, психологія праці.
  4.  Соціальна, психологія особистості.
  5.  Порівняльна, спеціальна.

144. Перечисліть методи психології:

  1.  Основні, допоміжні.
  2.  Спостережні, експериментальні.
  3.  Наукові, лабораторні.
  4.  Експериментальні, допоміжні.
  5.  Основні, наукові.

145. Хто зробив важливий внесок у розвиток передової психології:

  1.  І. Сеченов.
  2.  В. Бехтерев.
  3.  І. Павлов.
  4.  Гіппократ.
  5.  Арістотель.

146.  Хто розглядав психіку як сукупність усіх життєвих функцій організму (дихання, живлення, розмноження і мислення):

  1.  Арістотель.
  2.  Павлов.
  3.  Сеченов.
  4.  І. Павлов.
  5.  Бехтерев.

147. Екстерорецептори бувають:

  1.  Дистанційні, контактні.
  2.  Зорові, больові.
  3.  Фізичні, контактні.
  4.  Емоційні, дистанційні.
  5.  Рецептори холоду, зовнішні.

148. Що таке “габітуація”:

  1.  Це звикання, коли певні подразники стають настільки звичними, що перестають впливати на активність.
  2.  Це різко підвищена чутливість до певного подразника.
  3.  Це зміна чутливості внаслідок тривалого діючого подразника.
  4.  Це процес відображення окремих властивостей предмета і явищ об’єктивної реальності при їх безпосередній дії на аналізатор.
  5.  Це психічний процес, який полягає в розкритті зв’язків і залежності між предметами та явищами.

149.Інстинкт – це…:

  1.  Це інтегральне поняття, яке включає запас знань і життєвий досвід, основні якісні характеристики мислення (кмітливість, швидкість, самостійність, гнучкість і критичність), а також можливість поповнювати запас знань і правильно їх використовувати.
  2.  Це вищий рівень узагальнення, що відображає не наглядні образи, а найбільш загальні закономірності та зв’язки.
  3.  Це суб’єктивне відчуття відстані навколо людини, порушення якої іншою людиною викликає негативні емоції і почуття внутрішнього протесту.
  4.   Це властивість не боятися труднощів у роботі, не ухилятись від відповідальності.
  5.  Це наглядні образи сприйманих раніше предметів або явищ, які виникають.

150. Адаптація – це…:

  1.  Це зміна чутливості внаслідок тривало діючого подразника.
  2.  Це різко підвищена чутливість до певного подразника.
  3.  Це звикання, коли певні подразники стають настільки звичними, що перестають впливати на активність вищих відділів мозку.
  4.  Психічний процес, який полягає в розкритті зв’язків і залежності між предметами та явищами.
  5.  Це розподіл і подальше об’єднання предметів або явищ у більш загальне поняття, яке відображає класи тих або інших предметів чи я вищ.

 




1.  Стратегический
2. тема международных экономических отношений МЭО экономические отношения между государствами региональны
3. изучение особенностей развития коммуникативных умений у детей старшего дошкольного возраста
4. Проверка состояния внутреннего контроля в организации
5. Ревизор одна из лучших русских комедий1
6. Стороны- покупатель ренты и плательщик ренты
7. Происхождение компьютера
8.  История развития управления персоналом
9. Анализ качества продукции
10. а 1
11. МОСКОВСКИЙ НОВЫЙ ЮРИДИЧЕСКИЙ ИНСТИТУТ УЧЕБНОМЕТОДИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИ
12. JvScript] Это код HTML который дает браузеру понять что с этого места начинается JvScript
13. Системы электроснабжения СЭС СЭС назыв совокуп устр для производ перед и распредел эл
14. тематики Кафедра- Информатики и ИТО РЕФЕРАТ НА ТЕМУ- Китай на пути экономике знаний
15. Выборочный метод.html
16. Основы современного социального управления
17. ПСИХОФИЗИОЛОГИЯ по направлению подготовки 030300 Психология квалификация степень бакалавр
18. вгчШЙЙМГАда Для служсбног^ пользования СОГЛАСОВ^ управль; С.
19. мир ногтей для того чтобы стать высококвалифицированным мастером или даже просто научиться для себя на
20. процправа як навчальної дисципліни

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе