Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Білет 1
1)Згідно з Господарським кодексом підприємництво це самостійна,систематична,на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання(підприємцями)з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Ф-ції:1. Творча- генерування та активне використання ідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати. 2.Ресурсна-формування та ефективне використання власного капіталу,а також інформаційних,матеріальних і трудових ресурсів. 3.Організаційна- практична орг-ція маркетингу,виробництва,реклми,продажу тощо.
ПРИНЦИПИ: 1.Вільний вибір п-цької діяльності. 2.Залучення на добровільних засадах грошових коштів і майна п-ців і юридичних осіб. 3.Самостійне формування програми дійсності,вибір постачальників і споживачів,визначення ціни на товари. 4.Придбання матеріально-технічних та інших ресурсів,використання яких не заборонене чинним законодавством. 5.Вільне використання прибутку, що залишився в розпорядженні засновників після внесення обов’язкових платежів. 6.Самостійне здійснення юридичними особами чи п-цями зовнішньоекономічної діяльності.
2) Маркетинг-це с-ма організації та управління господарською діяльністю,зорієнтована на потреби ринку та максимально можливе задоволення потреб і запитів споживачів.
Маркетингові дослідження – це систематичний збір і аналіз про проблеми,пов’язані з маркетингом товарів і послуг.Процес проведення маркетингових досліджень ділиться на два етапи: 1.Виявлення проблем та формування цілей дослідження. 2.Добір джерел, збір і аналіз вторинної маркетингової інформації –кабінетні дослідження. Вторинна маркетингова інформація-це наявна інформація,зібрана для інших цілей. 3.Планування і організація збору первинної інформ-польові дослідження. ДЖЕРЕЛАвтр марк інфрм:1. Внутрішні джерела:
- повідомлення торговельного персоналу фірми;- дані маркетингових досліджень;- огляди рекламацій споживачів. 2. Зовнішні джерела:- преса;- дані уряду, міжнародних організацій, статистики;- результати досліджень інших організацій (торговельної палати, асоціації споживачів);- інформація з виставок, ярмарків, конференцій;- інформація з Інтернету.
3) Ціна – це сума тих цінностей, що споживач віддає в обмін за право володіти або використовувати товар або послугу. Якщо ціна товару нижча собівартості, діяльність організації – збиткова. Якщо ціна перевищує ту, яку можна встановити завдяки унікальним властивостям товару, буде відсутнім попит на товар, тобто знову ж таки виробництво товару буде збитковим.
Кожна фірма має право обирати метод ціноутворення, який відповідає її інтересам:
1. Розрахунок ціни за формулою: середні витрати виробництва плюс прибуток.
2. Встановлення ціни на основі рівноваги попиту і пропозиції.
3. Аналіз беззбитковості та забезпечення цільового прибутку (аналізують різні варіанти цін, їх вплив на обсяг реалізації, щоб забезпечити покриття витрат виробництва).
4. Встановлення цін на основі відчутності та цінності товару (наприклад, ціна чашки кави у престижному ресторані і у звичайній закусочній).
5. Встановлення цін на закритих торгах.
6. Встановлення цін на новий товар (в умовах відсутності конкуренції може бути спочатку високою).
7. Ініціативна зміна цін (залежно від стадії ЖЦТ; товар з елітного перетворюється на товар загального користування; нерегулярний попит на товар).
Білет2
1)Підприємець – той, хто пройшов процедуру державної реєстрації у місцевих органах влади, набув певного статусу, має ліцензію або торговий патент, сплачує податки, веде облік та документацію.Права підприємця:-створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва;-купувати повністю або частково майно та набувати майнових прав;-самостійно організовувати господарську діяльність, обирати постачапльників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;-укладати з громадянами трудові договори про використання їх праці;-встановлювати розмір, систему оплати праці;-отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистй дохід;-брати участь у зовнішньоекономічній діяльності.
Обов’язки підприємця:-укладати трудові договори з найманими працівниками;-оплачувати працю найманим працівникам (не нижче мінімальної заробітної плати), забезпечувати умови та охорону праці, інші соціальні гарантії);-дотримуватися прав, щоб реалізувати законні інтереси споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);-отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.
Відповідальність підприємця (відповідальність – це правові та етичні відносини між підприємствами та суспільством) :
-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з його діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути накладене стягнення;-за охорону навколишнього середовища, дотримання техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії;-за завдані шкоду і збитки своїм майном.
2) Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.
На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів:ступінь ризику; час, який відведений менеджерові для прийняття рішення; ступінь підтримки менеджера колективом; особисті якості менеджера; політика організації. В теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття рішень.
І. Інтуїтивна технологія. ЇЇ етапи:1. Реєстрація змін. 2. Селекція рішень, які містить память суб’єкта управління. 3. Прийняття рішення.
Перевага інтуїтивної технології - у швидкості прийняття рішень, недолік – у значній імовірності помилки.
ІІ. Раціональна технологія. Етапи:
1. Діагноз проблеми.2. Накопичення інформації з проблеми.3. Розробка альтернативних варіантів.
4. Оцінка альтернативних варіантів.5. Прийняття рішення (порівняння альтернатив, вибір кращої з них).
3) Сутність маркетингової політики комунікацій - це усвідомлене формування інформації, що надходить від підприємства на ринок.
Стимулювання продажів –це короткострокові заохочувальні заходи, що сприяють збуту. Містить стимулювання споживачів, торгівлі, збутовиків самого підприємства.
Методи стимулювання споживачів:-надання зразків для іспитів;-знижки цін;-пакетний продаж зі знижкою;-премії;-сувеніри з рекламою;-заохочення постійних клієнтів;-конкурси зі змогою виграти гроші, товари, подорожі;-демонстрація зразків у місцях реалізації.
Стимулювання оптової торгівлі: оптові знижки, безкоштовні товари, спільна реклама, безкоштовні навчання.
Стимулювання власного торговельного персоналу: премії, комісійні, подарунки, змагання.
Білет3
1) Підприємницька ідея – конкретне цілісне знання про доцільність та можливість займатися певним видом підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети такої діяльності, шляхів та засобів її досягнення. Окремими елементами такого цілісного знання є:-усвідомлення необхідності працювати на межі своїх здібностей (фізичних, розумових, організаторських);-відмова від попереднього виду занять, професії;-прагнення постійно збільшувати своє багатство шляхом створення товарів і послуг, необхідних для суспільства;-прагнення в такий спосіб реалізувати свою мету, домогтися визнання;-знання певного виду підприємницької діяльності, шляхів створення підприємства у відповідній сфері;-вміння вибрати оптимальну організаційну та організаційно-правову форму його існування;-знання зовнішніх чинників, які впливають на підприємницьку діяльність: чинного законодавства, форм та засобів економічної політики, конкуренції з боку іноземних товаровиробників.
Джерелами ідеї підприємницької діяльності є:
•отримані знання в школі, вищому закладі освіти при вивченні економічних дисциплін;
•досвід у цій сфері батьків, родичів та знайомих;
•інформацйія, отримана із ЗМІ (радіо, телебачення, газети);
•ідеї науковців, які проводять теоретичні та прикладні дослідження;
•відвідування ярмарків і виставок передового досвіду;
•ідеї потенційних конкурентів, публікації у професійних виданнях.
2) Менеджмент – це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.
Функції менеджменту – види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.Загальні функції (планування, організація, мотивація, контроль) задіяні в усіх управлінських процесах. Визначальну роль, однак, відіграють конкретні функції, які реалізуюються через загальні. Планування полягає у формулюванні цілей організації, шляхів їх досягнення, постановці завдань перед виконавцями, створенні системних планових документів. Мотивація – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей. Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження з її діяльністю і усунення відхилень, які при цьому виникають. Організація – це група людей, діяльність якої сідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.
3)Маркетингові дослідження – це систематичний збір і аналіз даних про проблеми, пов’язані з маркетингом товарів і послуг.Основні принципи проведення маркетингових досліджень розроблені Міжнародною торговельною палатою і Європейським товариством з вивчення суспільної думки і маркетингу.. Вони послужили основою „Міжнародного кодексу в практиці маркетингових і соціальних досліджень”.До цих принципів відносять:принцип об’єктивності (означає необхідність обліку всіх факторів і неприпустимість прийняття певної точки зору до завершення аналізу всієї зібраної інформації);принцип точності (чіткість постановки задач дослідження, однозначність їх розуміння і трактування);принцип старанності (детальне планування кожного етапу дослідження, висока якість виконання операцій за рахунок високого професіоналізму і відповідальності дослідницького колективу).
Напрямки маркетингових досліджень: •дослідження ринку (аналіз і прогнозування кон’юнктури);•вивчення фірмової структури ринку: конкурентів, посередників, постачальників, споживачів;•дослідження цін, руху товарів і продажів;•дослідження системи стимулювання збуту і реклами;•дослідження внутрішнього середовища підприємства.
Залежно від ролі в системі маркетингу виділяють такі дослідження:- описові (минулі, поточні дані);- діагностичні (з’ясування причин проблем, пошук правильних підходів до вирішення);- прогнозуючі (пошук нових можливостей, прогнози результатів щодо прийнятих рішень);- розвідувальні (проводяться, якщо складно висунути якусь гіпотезу);- інноваційні (пошук нових способів діяльності).
Білет 4
1) Організація – це група людей, діяльність якої сідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.
Організації класифікують за різними ознаками:
1. За способом і метою утворення:-формальні – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, регулююється, мотивується для досягнення певної мети (підприємства, відділи, підпрозділи);-неформальні – це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів (групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва).
2. За кількістю цілей:-прості: мають одну ціль;-складні: мають комплекс цілей (більшість).
3. За формами: підприємства, господарські товариства, банки, страхові компанії тощо.
4. За характером адаптації до змін:-механістичні (консервативні, негнучкі);-органістичні (динамічні, гнучкі, демократичні).
Організації характеризуються такими загальними особливостями:-визначенням місії та цілей;
-наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;-залежністю від зовнішнього середовища;-горизонтальним поділом праці, який зумовлює утворення відповідних підрозділів і служб;-вертикальним поділом праці;-необхідністю управління;-наявністю формальних і неформальних груп;-здійсненням певних видів діяльності.
2) Маркетингові дослідження – це систематичний збір і аналіз даних про проблеми, пов’язані з маркетингом товарів і послуг. Для збору первинних даних проводять польові маркетингові дослідження. При цьому використовують такі методи:
1.Спостереження (за обраними групами людей, діями і ситуаціями). Може проводитись відкрито і приховано (приховані камери, спеціальні дзеркала).Переваги: простота і дешевизна; виключення перекручувань, викликаних контактами об’єктів з дослідниками.Недолік: метод не дозволяє однозначно встановити внутрішні мотиви поведінки об’єктів спостереження, які можуть бути неправильно розтлумачені спостeрігачами.
2. Експеримент – метод збору інформації про поводження досліджуваних об’єктів, що передбачає встановлення контролю над усіма факторами, що впливають на об’єкти.Мета – встановлення причинно-наслідкових зв’язків між факторами маркетингу і поводженням досліджуваних об’єктів.
Переваги: об’єктивність, можливість установлення причинно-наслідкових зв’язків.Недоліки: складно відтворити нормальне поводження об’єкта в лабораторних умовах, великі витрати.
3. Імітація – метод збору даних за допомогою розробленої математичної моделі, що адекватно відтворює поводження об’єкта дослідження (алгоритм).Переваги: можливість аналізувати безліч варіантів.Недоліки: складність і трудомісткість створення моделі, великі витрати.4. Опитування – метод збору інформації шляхом встановлення контактів з об’єктами дослідження.Види активного опитування при дослідженні ринку:-персональне опитування (інтерв’ю);-телефонні опитування;-розсилання анкет поштою;-інтервю за допомогою Інтернет;-фокус-група;-глибинні інтерв’ю.
Переваги: необмежена галузь застосування, дозволяє одержати дані про поточну і минулу поведінку об’єкта і його наміри в майбутньому.Недоліки: велика трудомісткість і витрати, можливе зниження точності через неправильні відповіді.
3) Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.До передбачених законом чи установчим договором обставин належать:а) закінчення строку, на який створювалося підприємство;
б) досягнення мети, поставленої засновниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону “Про господарські товариства”).Закон передбачає дві правові форми припинення діяльності підприємства: ліквідацію і реорганізацію .У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб’єкт права без правонаступництва. Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб’єктів права.
Білет 5
1)Менеджмент – це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.
Менеджер – це професійний керівник, який відповідає за розробку і прийняття рішень у своїй сфері діяльності.Менеджер – це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення НТП, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту і пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.Американський економіст Мінцберг виділив 10 управлінських ролей (видів діяльності), які об’єднав у 3 групи:
1.Міжособисні ролі:-головний керівник;-лідер;-ланка, яка зв’язує із зовнішніми організаціями та особами. 2.Інформаційні ролі:-приймач інформації (внутрішньої і зовнішньої);-розповсюджувач інформації;-представник (при зовнішніх контактах організації). 3.Ролі, пов’язані із прийняттям рішень: -підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації;-ліквідатор порушень у діяльності;-розповсюджувач ресурсів;-відповідальний за переговори, які веде організація.
Чисельні дослідження стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють визначити такі:
•Прфесійно-ділові якості: високий професіоналізм, здатність генерувати ідеї, підприємливість, авторитетність, здатність до інновацій та розумного ризику.
•Адміністративно-організаційні: оперативність, уміння здійснювати контроль, розробляти плани, стимулювати ініціативу, формувати команду, організовувати час.
•Соціально-психологічні: культура, розум, емоційна стійкість, вміння управляти конфліктами.
•Моральні: патріотизм, національна свідомість, порядність, чесність, повага до гідності людини.
2) Диференціація– це розробка, підготовка до продажу і виведення на ринок варіантів товару, додаткових до вже існуючих. ЇЇ види:
•якісна (зміна показників якості – надійність, міцність тощо),
•функціональна (зміни, що дають продукту велику багатосторонність використання, додаткові зручності або безпеку експлуатації).
Диверсифікованість товару – це доповнення існуючої виробничої програми новими продуктовими лініями (з використанням тих самих технологій, технологій вищого або нижчого рівня; випуск нового товару, не повязаного з основною діяльністю підприємства.
3) Корпорація (акціонерне товариство)Власники-акціонери, що несуть обмежену відповідальність (у розмірі внеску в акціонерний капітал), але розпоряджаються прибутком через участь у загальних зборах акціонерів.ПЕРЕВАГИ: -реальна можливість залучення необхідних інвестицій;-більша можливість нарощувати обсяги виробництва;-наявність лише обмеженої відповідальності акціонерів;-тривалість функціонування.НЕДОЛІКИ:-розбіжності між правами власності та функцією контролю діяльності;-сплата більших податків через оподаткування і прибутку, і одержуваних дивідендів;-існування потенційних можливостей для зловживання із боку посадових осіб.
Білет 6
1)Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:одноосібне володіння; партнерство (товариство); корпорація.
Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми. Партнерство (товариство). Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір. Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками вважають акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на подальший розвиток корпорації. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.
2) Конфлікт – це відсутність згоди між двома чи більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); внутрішній дискомфорт особи.Під час конфлікту кожен суб’єкт нав’язує свою точку зору, думки, ініціює гострі суперечки, заважаючи іншому суб’єкту чинити так само.Поширеною є позиція про руйнівну силу, а тому – небажаність конфліктів. Вона навіть оформилася в доктрину під назвою „школа Вебера”. Представники цієї школи пов’язують конфлікти з різними драматичними епізодами, погрозами, агресією, суперечками, ворожістю, війнами тощо. Існує й альтернативна точка зору, яка наголошує на бажаності конфліктів, розглядаючи їх як позитивний чинник.
3) Конкурентна перевага – це унікальні особливості товару, що відрізняють його від конкурентів, може бути:-зовнішньою (якості, що утворюють „цінність для покупця” через скорочення витрат або підвищення ефективності діяльності);-внутрішньою (менші витрати виробництва, що створює „цінність для виробника” і меншу собівартість, ніж у конкурента).
Конкурентоспроможність товару – це комплекс якісних і вартісних характеристик товару, який забезпечує його перевагу на ринку перед товарами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби.
Оцінку конкурентоспроможності проводять за такими параметрами:
- нормативні параметри - відображають властивості продукції, що регламентується нормами, стандартами, законодавством;
- у групу технічних параметрів входять: параметри призначення (застосування і функції продукції), ергономічні (відповідність властивостям людського організму при споживанні), естетичні (моделюють зовнішнє сприйняття продукції);
- економічні параметри характеризуються структурою витрат споживача на придбання і споживання продукції.
Білет 7
1) Згідно Закону України „Про рекламу” від 3.07.96р., реклама - це спеціальна інформація про осіб або продукцію, що поширюється в будь-якій формі і будь-яким способом з метою одержання прибутку.Класифікація реклами.
І. Залежно від об’єкта рекламування:1. Tоварна реклама – спрямована на збут товарів, впливає на поведвнку покупця.2. Іміджева – формування образу фірми.3. Соціальна – процес поширення інформації про здоровий спосіб життя, охорону навколишнього середовища, збереження енергоресурсів тощо.
ІІ. Залежно від контакту зі споживачем:1. Індивідуальна – припускає контакт з покупцями (особисте спілкування, пошта, телефон).2. Масова реклама – преса, довідники, телебачення, на транспорті тощо.
ІІІ. Залежно від місця розміщення:1. Внутрішня (всередині приміщень).2. Зовнішня (щити, екрани, фасади будинків).
ІV. Залежно від мети рекламної кампанії: інформаційна, спонукальна, порівняльна, нагадуюча, підкріплювальна.
Процес формування системи каналів доставки рекламних звернень – медіпланування.
Медіаканали – радіо, телебачення і т.д.
Медіаносій – конкретний представник медіаканалу (телепрограма, випуск газети).
2) Венчурні фірми – це невеликі інноваційні підприємства, але дуже гнучкі, які створюються з метою апробації, доведення до промислової реалізації „ризикових” інновацій.
Розвиток інноваційної діяльності підтримують технопаркові структури: інкубатори, технологічні парки, технополіси, регіони науки і техніки.
Технопарк – комплекс юридично і економічно самостійних, функціонально об’єднаних навколо центру наукових, фінансових, інформаціцних закладів і підприємств із спільним використанням земельної ділянки та інфраструктури, діяльність яких скоординована єдиним інноваційним процесом.
3) Зв’язки з громадськістю (public relations) – планові тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією і її громадськістю.
Особливості:-формування спрятливої суспільної думки (не лише заради прибутку);-завдання – не заклики до покупки, а роз’яснення призначення нових товарів, їх ролі і функцій в різних умовах людської життєдіяльності;-систематична робота протягом усього часу діяльності фірми.
Відмінність від реклами – відсутність яскраво вираженого комерційного характеру.
Методи:1.Встановлення і підтримка зв’язків із засобами масової іформації. Способи зв’язку із ЗМІ: прес-реліз ( інформаційне повідомлення у пресі), прес-конференція, публічні виступи.2.Пабліситі товарів – популяризація конкретних товарів (друковані матеріали, візитки, уніформа, логотип, канцтовари), аудіовізуальні матеріали, web – сторінка в Інтернеті.3.Громадські заходи – формування і підтримка взаємин з громадськістю в місцевому або загальнонаціональному масштабі. Містить:-спеціальні заходи (свято морозива „Ласуня”);-суспільнокорисна діяльність компанії по зборах коштів для вирішення невідкладних проблем;-спонсорство.4.Лобізм – співробітництво з представниками законодавчої і виконавчої влади для впливу на процеси прийняття законів і перетворення їх у життя.5.Відносини з інвесторами – підтримка відносин з акціонерами, іншими суб’єктами фінансового ринку.
Рекомендації та консультації (у випадку виникнення питань з боку громадськості щодо позиції і репутації.
Білет8
1) Маркетингові дослідження – це систематичний збір і аналіз даних про проблеми, пов’язані з маркетингом товарів і послуг.
Основні принципи проведення маркетингових досліджень розроблені Міжнародною торговельною палатою і Європейським товариством з вивчення суспільної думки і маркетингу.. Вони послужили основою „Міжнародного кодексу в практиці маркетингових і соціальних досліджень”.
До цих принципів відносять:-принцип об’єктивності (означає необхідність обліку всіх факторів і неприпустимість прийняття певної точки зору до завершення аналізу всієї зібраної інформації);-принцип точності (чіткість постановки задач дослідження, однозначність їх розуміння і трактування);-принцип старанності (детальне планування кожного етапу дослідження, висока якість виконання операцій за рахунок високого професіоналізму і відповідальності дослідницького колективу).
Напрямки маркетингових досліджень:
•дослідження ринку (аналіз і прогнозування кон’юнктури);•вивчення фірмової структури ринку: конкурентів, посередників, постачальників, споживачів;•дослідження цін, руху товарів і продажів;•дослідження системи стимулювання збуту і реклами;•дослідження внутрішнього середовища підприємства.
Залежно від ролі в системі маркетингу виділяють такі дослідження:- описові (минулі, поточні дані);- діагностичні (з’ясування причин проблем, пошук правильних підходів до вирішення);- прогнозуючі (пошук нових можливостей, прогнози результатів щодо прийнятих рішень);- розвідувальні (проводяться, якщо складно висунути якусь гіпотезу);- інноваційні (пошук нових способів діяльності).
2) Бізнес-план має містити аналіз проблем, з якими фірма може зіткнутися в майбутньому. Кожна з наведених проблем повинна мати запропоновані способи їх розв’язання. На практиці існує багато критеріїв класифікації планів підприємства. Найчастіше використовують такі:
-за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани;
-за критерієм часового горизонту – довгострокові і короткострокові плани;
-за ступенем конкретизації – завдання і орієнтири.
Стратегічні плани – це плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.Місія – це чітко виражена причина існування організації, може охоплювати такі напрямки: турботу про працівників, політику удосконалення виробничих технологій, задоволення потреб споживачів тощо.Оперативні плани – це плани, у яких стратегія деталізується у розрахованих на короткий термін рішення щодо того що конкретно треба зробити, хто повиненя це зробити, як це має бути зроблено.Короткострокові плани – це плани, які складаються на період до 1 року.Довгострокові плани – це плани на 3-5 років (враховуються зміни у зовнішньому середовищі).Завдання – це плани, що мають чіткі, конкретно визначені цілі. Їх неможна тлумачити двозначно (наприклад, збільшити виробництво на 3% за рік).Орієнтири – це плани, що носять характер напрямку дій (наприклад, збільшити обсяги виробництва на 3-4% за рік).
3)формальні – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, регулююється, мотивується для досягнення певної мети (підприємства, відділи, підпрозділи);неформальні – це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів (групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва). Спільне: -ними управляють лідери;-мають структуру управління і взаємодії;-використовують у своїй діяльності неписані правила;-застосовують певну ситему винагород, заохочень, санкцій.Відмінності:-формальні групи створюються продумано, а неформальні спонтанно;-до формальних груп вступають з метою реалізації її цілей, досягнення престижу, доходу, до неформальної – для задоволення потреб у причетності, взаємодопомозі, взаємозахисті, спілкуванні;-формальна група створюється за рішенням керівників, неформальна внаслідок зацікавленості, симпатії.