Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. Предмет і метод економічної теорії
План
1.Зародження й основні етапи розвитку економічної теорії як науки.
2.Предмет економічної теорії та еволюція у його визначенні різними школами.
3.Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
4.Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів.
5.Функції економічної теорії.
6.Економічна теорія як теоретично-методологічна база інших економічних наук.
1.Зародження й основні етапи розвитку економічної теорії як науки.
Потреби людини дуже різноманітні. Основним джерелом задоволення їх є виробництво, економічна діяльність людей, оскільки саме вони створюють для цього необхідні умови.
Поняття економіка(від греч. буквально — мистецтво ведення домашнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:
Економіка як складна різноманітно структурована система є об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.
Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини,функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.
Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Колумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.
Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру. Основні етапи розвитку економічної науки показано на рис. 1.1.
Меркантелізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси тор гової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.
Фізіократи. На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.
Класична політична економія Виникла з розвитком капіталізму. Її засновники
У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулю ючу систему.
Марксизм,або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Однак деякі положення марксизму: про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор формування вартості, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості й не знайшли практичного підтвердження. Тому нині вони переглядаються і піддаються справедливій науковій критиці.
Маржиналізм (від англ. marginal — граничний) — теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі універсаль ної концепції використання граничних, крайніх ("шах" чи "min") величин, які характеризують не внутрішню сутність са мих явищ, а їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ. Дослі дження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ індивідом. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер,
У. Джевонс, JI. Вальрас.
У сучасній західній економічній науці існують різні напря ми, течії, школи, типологія яких відрізняється як за методами аналізу, так і за розумінням предмета й мети дослідження. Концептуально відрізняються і підходи до вирішення економічних проблем.
Основні напрями сучасної економічної теорії показано на рис. 1.2.
Неокласицизм.Досліджує та розвиває ідеї класичної політ економії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегу льовану економічну систему, здатну самостійно встановити не обхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропози цією. Засновники теорії — А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники — Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін.
Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної рівноваги, розвитку виробництва і зміні обсягів ва лового національного продукту (ВНП). За правилом монетариз му приріст грошової маси (монетарної бази) має бути скоорди нований з темпами зростання ВНП, динамікою цін і швидкістю обертання грошей за такою схемою (рис. 1.3).
Кейнсеанство — одна з провідних сучасних теорій, на про тивагу неокласикам, обґрунтовує об'єктивну необхідність ак тивного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж.М. Кейнс. Кейнсіанство виникло в 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби подолання Великої депресії (1929—1933 рр.), яка поставила еко номічну систему капіталізму на межу повної катастрофи. Ідеї Дж.М. Кейнса, викладені в його головній праці "Загальна тео рія зайнятості, процента і грошей" (1936), широко застосовува лися провідними країнами світу в практиці регулювання ринко вої економіки, що дало їм змогу відносно швидко подолати кри зові явища, досягти стабільних темпів економічного зростання і динамічної рівноваги. Кейнсіанська концепція стимулювання попиту наведена нарис. 1.4.
Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраффа, А. Хансен,
Н. Калдор, Р. Лукас та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регу лювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.
Інституціоналізмпредставниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., роз глядають економіку як систему, в якій відносини між господа рюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психоло гічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей і т. ін.
Неокласичний синтез— узагальнююча концепція, пред ставники якої(Д. Хікс,
Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон, Л. Клейнта ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і держав ного регулювання економічних процесів, наголошують на необ хідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної теорії.
2.Предмет економічної теорії та еволюція у його визначенні різними школами.
Економічна теорія –це суспільна наука,яка вивчає закони розвитку економічних систем,діяльність економічних суб’єктів,спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.
Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки (рис. 1.6).
Термін економія ввели в обіг давньо грецькі мислителі Ксенофонт і Арістотель. У перекладі з грець кої він буквально означає "мистецтво ведення домашнього гос подарства", "домоводство" ("ойкос" — дім, домашнє господар ство; "номос" — вчення, закон).
Термін "політична економія" був уперше застосований фран цузьким меркантилістом Антуаном Монкретьеном у праці "Трактат політичної економії", написаній у 1615 р. З грецької "політикос" перекладається як державний, суспільний. Отже, цей термін у поєднанні з терміном "економія" означає науку про ведення господарства в державі, суспільстві.
В економічній науці термін "політична економія" домінував до кінця XIX ст. — часу виходу (1890 р.) праці відомого англійсько го економіста А. Маршалла "Принципи економікс". Економікс — це неокласичний напрям в економічній науці, який має за мету синтезувати класичну політичну економію і маржиналізм.
В сучасних умовах у більшості країн світу (особливо англо-американських) політична економія функціонує під назвою "економікс", в ряду інших — як "економічна теорія" або як "полі тична економія". Кожна з них має свій аспект дослідження і викладення. Проте вони по суті є назвами однієї і тієї самої еко номічної науки, що постійно розвивається та досліджує еко номічні явища і процеси на різних етапах розвитку людського суспільства.
Еволюція термінів "економія", "політична економія", "еко номікс", "економічна теорія" об'єктивно зумовлена розвитком самої економічної науки і об'єкта її дослідження — економіч ної системи.
Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розді ли: мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка (рис. 1.7).
Основи економічної теорії(політекономія),— це фунда ментальна, методологічна частина економічної науки, яка роз криває сутність економічних категорій, законів та закономірно стей функціонування і розвитку економічних систем у різні істо ричні епохи.
Мікроекономіка, вивчає економічні процеси і поведінку еко номічних суб'єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витра ти на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і про позицію на товари та ін.
Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми націо нальної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс, територіально-економічні комплекси, вільні економічні зони та ін.).
Макроекономіка, вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Об'єктом її дослідження є валовий національний продукт, на ціональний дохід, національне багатство, рівень життя населен ня, проблеми безробіття, інфляція та її причини, грошовий обіг, рух процента, податкова політика, кредитно-банківська систе ма та ін.
Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобально-планетарному рівні.
Зауважимо, що загальна економічна теорія не є механічною сумою її складових. Усі її частини перебувають у нерозривній єдності та органічному взаємозв'язку, що забезпечує цілісне сприйняття економіки як самодостатньої та динамічної систе ми, яка функціонує на національному і загальносвітовому рівнях.
Економічна теорія залежно від функціональної мети поді ляється на позитивну та нормативну економічну теорію
Позитивна економічна теорія ставить за мету всебічне пізнання економічних процесів та явищ, розкриває їхні взаємо зв'язки та взаємозалежність, які зумовлюються реальною дій сністю. Тобто вона досліджує фактичний стан економіки, еко номічну дійсність і відповідає на запитання: яка вона є?
Нормативна економічна теорія з'ясовує об'єктивні про цеси, дає їм оцінку, робить висновки та розробляє рекомендації щодо вдосконалення економічної системи, переходу її на вищий ступінь розвитку. Вона відповідає на запитання: як повинно бути, що для цього треба зробити?
Отже, ця наука, з одного боку, покликана вивчати реальні факти, з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки в економічній системі, з іншого, — давати рекомендації щодо її вдосконалення з метою ефективнішого використання наявних ресурсів і досяг нення на цій основі вищого рівня задоволення суспільних по треб. Таким чином, економічна теорія виконує не тільки пізна вальну, а й прикладну функцію.
Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
Для того, щоб одержати нові знання, треба свідомо застосо вувати науково обґрунтовані методи. Це важлива умова роз витку всіх наук, у тому числі економічної теорії. Метод науки (від греч. "шлях до якої-небудь мети") поклика ний забезпечити найбільш глибоко розкриття сутності її пред мета.
Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й визначають зміст її методу.
Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, за собів і принципів, за допомогою яких досліджуються кате горії і закони функціонування та розвитку економічних си стем.
Складність і багатовимірність економічної системи вимагає адекватних методів її пізнання. Фундаментальний принцип методології економічної теорії полягає в системному підході до аналізу. Економіка становить певну цілісність, в якій вияв ляється взаємозв'язок елементів, компонентів, що входять до її складу. При цьому цілісність визначається не тільки складом властивих їй елементів, а й різними зв'язками між ними.
Системний підхід в економічній теорії означає вивчення внутрішніх причинно-наслідкових, структурно-функціональ них, ієрархічних, прямих і зворотних зв'язків. Саме їх пізнан ня дає змогу виявити складні процеси розвитку економічної си стеми, з'ясувати природу багатьох економічних процесів і явищ.
Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів (рис. 1.8). Системний підхід використовується як у загальнонаукових, так і у спеціальних для економічної теорії ме тодах пізнання.
Діалектика як метод — загальний для всіх наук метод пізнан ня, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на ви користанні законів і принципів філософії, обґрунтованих ще видатним німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взає мозв'язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є внутрішні суперечності явищ, єдність і боротьба протилежностей.
Особливістю теоретико-економічного дослідження є те, що при вивчені економічних процесів не можна користуватися кон кретними прийомами і технічними засобами, які широко засто совуються, наприклад, у природничих науках. Тут використо вують наукове економічне мислення у вигляді наукової абстракції.
Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлен ня основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очи щених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового, не істотного. Результатами застосування методу наукової абст ракції є формування понять, категорій, виявлення і формуван ня економічних законів
Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.
При аналізі об'єкт дослідження розумово або фактично роз кладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними. Аналіз сприяє розкриттю істотного в кожному елементі, а синтез завер шує розкриття суті об'єкта в цілому.
Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окре мого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищо го ступеня. Дедукція — метод пізнання від загального до оди ничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв'я зок одиничного, особливого і всезагального.
Історичний і логічний методи використовуються еконо мічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідов ності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за
одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до склад ного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.
Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відоб ражає реальну картину економічного життя. Економічні моделі (рис. 1.9) дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об'єкта пізнання.
Економічний експеримент — штучне відтворення економіч них процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятли вих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових теорій і рекомендацій, щоб попередити помилки та про вали в економічній політиці держави. Особливо важлива роль екс периментів на переломних етапах розвитку економіки, в період криз, проведення економічних реформ, стабілізації та ін.
Для пізнання соціально-економічних процесів економічна теорія використовує і такі загальнонаукові методи пізнання, як поєднання кількісного і якісного аналізу, метод порівнянь, розробка наукових гіпотез.
Метод якісного і кількісного аналізу. Він передбачає чітке виявлення якісної визначеності економічного явища і підкрес лення тих складових, елементів, які піддаються кількісному ви міру, вивчення динаміки процесу; виявлення факторів, що впли вають на його зв'язки в системі.
Поєднання кількісного та якісного аналізу здійснюється за допомогою математичних і статистичних методів. Його викори стання дає теоретичне підґрунтя для визначення конкретних практичних завдань щодо темпів і пропорцій розвитку господар ства, розробки програм розвитку економіки тощо.
Метод порівняння. Для визначення схожості та відмінності господарських явищ використовують метод порівнянь. Не обхідність порівняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено саме по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні.
Для того, щоб пізнати невідоме, оцінити його, потрібен кри терій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане. Способи порівнянь різноманітні: порівняння ознак, властивостей, ста тистичних величин, економічних категорій, дії економічних законів за різних умов тощо.
Розробка наукової гіпотези. Якщо зміст економічного яви ща, яке вивчається, не відомий, а фактів для його з'ясування не достатньо, то дослідник змушений обмежитися теоретичним припущенням, тобто науковою гіпотезою. Щоб наукова гіпоте за перетворилася на повноцінну теорію, потрібні додаткові до кази, практичні підтвердження.
Використання гіпотези має важливе значення для розвит ку економічної теорії. Вона сприяє розв'язанню суперечностей між новими фактами і застарілими теоретичними поглядами. Гіпотеза ставить проблеми, які сприяють ефективнішому веден ню наукових пошуків. Вона дає можливість перевірити всі мож ливі шляхи дослідження і обрати з них найбільш правильні та науково обґрунтовані.
Функції економічної теорії.
У процесі становлення і розвитку економічної теорії як на уки були сформовані і її основні функції (рис. 1.13):
Пізнавальна (евристична) функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкрива ючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелек туальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвит ку суспільства.
Методологічна функція полягає в тому, що економічна тео рія виступає теоретико-методологічною базою для цілої систе ми економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарюван ня, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.
Практична функція економічної теорії зводиться до науко вого обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціональ ного господарювання.
Економічна політика — це цілісна система заходів дер жави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має визна чати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.
Між економічною теорією і практикою існує тісний-взаємозв'язок (рис. 1.14). Будь-яка теорія без зворотного зв'язку з практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує замовлен ня на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового ана лізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь-якої теорії. Практика — критерій істинності економічних знань. Вона веде до знання, знання — до передбачення, передбачення — до раціо нальних дій, дія — до вдосконалення практики. Такий цикл зв'язків постійно повторюється, щоразу піднімаючись на вищий рівень.
Прогностична функція економічної теорії виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально- економічного розвитку країни в майбутньому. По суті, вона зво диться до розробки прогнозів довгострокових програм розвит ку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів, витрат і можливих кінцевих результатів.
Виховна функція — полягає у формуванні в громадян еко номічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, аналітичних здібностей, які забезпечують цілісне уяв лення про функціонування економіки на національному і загаль носвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона вихо вує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життєвого рівня можна лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прояву підприєм ливості та ініціативи, прийняття та обґрунтування рішень і здат ності брати на себе відповідальність за свої господарські дії в умовах конкуренції.
Однак потрібно знати, що готових, раз і назавжди придатних рецептів економічної поведінки теоретична економіка не дає. З цього приводу Дж.М. Кейнс підкреслював, що економічна теорія "не є набором уже готових рекомендацій для застосування безпо середньо у господарській практиці, вона є швидше методом, інте лектуальним інструментом, технікою мислення допомагаючи тому, хто нею володіє, приходити до правильних висновків".
Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку.
Є два види економічного мислення: Буденне і наукове мислення.
Буденне мислення — поверхове, однобічне і безсистемне сприйняття людиною реальних економічних процесів, на підставі чого вона робить суб'єктивні, часом помилкові, виснов ки і судження щодо економічних проблем.
Наукове мислення — всебічне і глибоке пізнання людиною економічної дійсності на основі використання наукових методів дослідження, що дозволяє розкрити сутність економічних про цесів, об'єктивно оцінити їхню суспільну значущість і прогно зувати тенденції розвитку в майбутньому (рис. 1.15).
Отже, за сучасних умов, коли наша країна здійснює пе рехід до якісно нового стану економіки, функціональна роль економічної теорії істотно підвищується. Щоб змінити умо ви нашого життя, зробити його кращим, необхідно мати гли бокі економічні знання для розпізнавання природи економіч них взаємозвязків та взаємозалежностей, оволодіння механіз мами використання економічних законів у господарській діяль ності.
Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів.
Економічна теорія, пізнаючи об'єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні категорії, закони і принципи.
Економічні категорії — абстрактні, логічні, теоретичні по няття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, ка пітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.
Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони вира жають сутність економічних відносин.
Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що міс тять допущення, усереднення, які відображають певні тенден ції розвитку економічної системи.
Принципи пов'язані з економічними законами, але на відміну від них обєктивно у природі не існують. Вони спеціально ство рюються у процесі систематизації економічних знань і виступа ють у вигляді певних постулатів які можна розглядати як фор му реалізації, використання економічних законів. Принципи мають менш стійкий і менш обов'язковий характер, ніж закони.
Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів (рис. 1.10), яка включає всезагальні, за гальні і специфічні закони. Всезагальні закони вважають зако нами соціально-економічного прогресу, оскільки вони виража ють фундаментальні основи та послідовність розвитку людсько го суспільства на всіх етапах.
Специфічні економічні закони, з одного боку, розкривають сутність соціально-економічних відносин у певній економічній системі в процесі її розвитку, з другого, — окремі її сфери.
Економічні закони мають як спільні, так і відмінні риси по рівняно із законами природи (рис. 1.11).
Форми пізнавання та використання економічних законів. Існують дві основні форми пізнання та використання економіч них законів: емпірічна коли люди, не знаючи сутності економіч них законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності, та наукова коли люди, пізнавши і роз кривши сутність економічних законів, використовують їх свідо мо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.
Економічна теорія як теоретично-методологічна база інших економічних наук.
Економічна теорія є фундаментальною базою, теоретичним ядром усього комплексу економічних наук — галузевих, міжгалузевих і функціональних (рис. 1.16). Вона досліджує природу, глибинну суть економічних явищ і процесів, базисні соціально-економічні відносини і господарську поведінку людей у певній економічній системі. Результатом цих досліджень є розкриття економічних понять, категорій та законів, які характеризують фундаментальні основи економічного буття. Спеціальні економічні науки, спираючись на базисні положення економічної теорії, розробляють систему методів і правил практичного використання економічних категорій та законів у тій чи іншій конкретній сфері господарської діяльності. Із сукупностей економічних категорій і законів економічна теорія формує єдиний категоріально-понятійний апарат, своєрідну "економічну мову", яка інтегрує економічні науки і запобігає неоднозначному тлумаченню економічних категорій і понять у різних дисциплінах
Виступаючи методологічною базою для різних економічних наук, економічна теорія водночас має враховувати знання, набуті ними у процесі повсякденної господарської діяльності. Спираючись на знання конкретних економічних наук, а також на здобутки інших соціально-політичних наук (соціології, філософії, політології, права, історії тощо), економічна теорія спроможна обґрунтованіше висвітлити суть і закономірності розвитку економічних систем.
Отже, розвиток економічної теорії збагачує її дослідницький простір і поглиблює методологічну базу.
Контрольні запитання і завдання
1.Визначте основні етапи розвитку економічної теорії.
2. Які сучасні економічні теорії ви знаєте і в чому полягає принципова відмінність між ними?
3.Дайте визначення предмета економічної теорії та охарактеризуйте ■ еволюцію його трактування.
4.Назвіть коло проблем, які вивчають економічна теорія, мікро- і мак- роекономіка.
5.Дайте визначення суті економічного закону. Назвіть основні види економічних законів.
6.Чим відрізняються економічні категорії від економічних законів?
7.Чим відрізняються економічні закони від законів природи?
8.Які ви знаєте методи пізнання економічних процесів? Охарактери зуйте основні їх види.
9.Розкрийте функції економічної теорії.
10.Яке місце економічної теорії у системі економічних наук?
11.Чому, на вашу думку, необхідно вивчати курс економічної теорії?
12.Яке практичне значення має економічна теорія?
113.За яких умов забезпечується наукова обґрунтованість економічної політики держави?