Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ОБОРОТНІ ФОНДИ
1.1. Економічна сутність оборотних фондів. Склад і структура оборотних фондів підприємств.
1.2. Нормування оборотних засобів.
1.3. Показники використання оборотних засобів.
1.4. Способи прискорення оборотності оборотних засобів.
1.1. Економічна сутність оборотних фондів. Склад і структура оборотних фондів підприємств
Оборотні кошти поряд з основними фондами і робочою стлою є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними коштами паралізує його діяльність і приводить до погіршення фінансового положення.
Оборотні кошти підприємств являють собою сукупність коштів, авансованих на створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Основне їхнє призначення полягає в забезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і реалізації продукції.
Елементний склад оборотних коштів підприємства
Оборотні виробничі фонди складаються з предметів праці (сировина, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара і запасні частини), засобів праці (малоцінні і швидкоспрацьовувані предмети й інструменти) незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів. Оборотні виробничі фонди мають найбільшу питому вагу в складі всіх оборотних коштів промисловості (понад 70%).
Фонди обігу – це засоби підприємства, вкладені в готову продукцію, товари відвантажені, але не відправлені, а також кошти в касі та на рахунках. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а є її носіями. Інакше кажучи, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридично, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.
Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво в натуральній формі. У процесі виготовлення продукції вони цілком споживаються і переносять свою вартість на вартість створюваного продукту. По закінченні виробничого циклу і виготовленні готової продукції вартість спожитих оборотних фондів відшкодовується у виручці від реалізації продукції підприємства. Це створює можливість систематичного повторення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.
Оборотні кошти підприємства, знаходячись у безперервному русі, проходять послідовно три стадії кругообігу.
Перша стадія протікає в сфері обігу, коли оборотні кошти у формі коштів, виділених підприємству в момент його організації або отриманих у процесі реалізації готової продукції, витрачаються на придбання виробничих запасів.
На другій стадії кругообігу виробничі кошти безпосередньо беруть участь у процесі виробництва і після його завершення приймають товарну форму, тобто переходять зі сфери обігу в сферу виробництва.
Третя, остання, стадія кругообігу коштів протікає в сфері обігу, коли оборотні кошти в процесі реалізації товару з товарної форми знову переходять у грошову. Надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства є завершальним моментом кругообігу засобів.
Перша і третя стадії кругообігу оборотних коштів виробничого підприємства відбуваються у сфері обігу, друга – у сфері виробництва .
Особливість кругообігу оборотних коштів полягає в тім, що, роблячи свій оборот, оборотні кошти в кожен даний момент знаходяться у всіх трьох формах. Затримка руху коштів на який-небудь зі стадій кругообігу порушує нормальний хід виробництва і викликає труднощі у фінансовому становищі підприємства.
Співвідношення між оборотними фондами та фондами обігу виражене у відсотках називають структурою оборотних засобів. Структура прогресивна, якщо велику частину складають оборотні фонди.
Оборотні фонди можуть існувати у вигляді:
Виробничі запаси — це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів: запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива та пального, тари, ремонтних деталей та вузлів, малоцінних інструментів господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.
Незавершене виробництво — це продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки; предмети праці, обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.
Напівфабрикати власного виготовлення: ті предмети праці, що їх повністю оброблено у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, продукція заготівельного виробництва).
Витрати майбутніх періодів — це неречові елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому. Грошові витрати, які зроблено в певний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.
Оборотні виробничі фонди в своєму русі також пов'язані з фондами обігу, що обслуговують сферу обігу. Вони включають готову продукцію на складах, готову продукцію, яка відвантажена і знаходиться в дорозі, грошові кошти на розрахункових та інших рахунках, і грошові кошти у незавершених розрахунках, зокрема дебіторську заборгованість, а також готівку в касі. Сукупність оборотних фондів та фондів обігу становлять оборотні кошти підприємства.
З іншого обігу можна визначити оборотні засоби як сукупність оборотних фондів, що використовуються для фінансування поточної господарської діяльності підприємства і виражені у грошовій формі. Більш детально оборотні засоби можна розбити на такі групи: виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, інструментів, виробничого і побутового інвентарю, незавершене будівництво, запаси готової продукції, готівкові грошові запаси та засоби у розрахунках.
Незважаючи на те що у процесі відтворення оборотні засоби належать сфері безпосереднього виробництва й обігу, за джерелами фінансування вони діляться на власні і позичені.
Власні необхідні для задоволення потреб підприємства у виробничих запасах, напівфабрикатах власного використання, в залишках готової продукції, незавершеному будівництві, а також у засобах для витрат майбутніх періодів.
Позичені — це кредити банку для задоволення тимчасових потреб, а також засоби, що тимчасово знаходяться в обороті підприємств до завершення розрахунків із державним бюджетом, постачальниками сировини, комплектуючих виробів та іншими кредиторами. Власні оборотні засоби поповнюються здебільшого за рахунок прибутку. Власні оборотні кошти покликані забезпечувати утворення постійних мінімальних виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива і т.д.), заділів незавершеного виробництва, вкладень у витрати майбутніх періодів і залишків готової продукції, необхідних для нормальної і безперебійної роботи підприємства.
Власні оборотні кошти постійно закріплені за підприємствами в їхньому статутному фонді і підприємства мають право самостійно їх розміщувати, планувати і використовувати.
Оборотні кошти діляться на нормовані і ненормовані. Нормовані складаються із запасів товарно-матеріальних цінностей, зокрема незавершеного будівництва, готової продукції тощо. Ненормовані складаються з відвантаженої продукції, засобів у розрахунках і грошових коштів.
Нормовані оборотні кошти — це грошові кошти, необхідні для створення мінімального запасу товарно-матеріальних цінностей і забезпечення безперебійності процесу виробництва і реалізації продукції. Вони складаються з виробничих запасів (сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні і швидкоспрацьовувані предмети, запасні частини для ремонту), незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції. Нормовані оборотні кошти складають основну частину оборотних коштів підприємства.
Елементи оборотних коштів, які покликані обслуговувати реалізацію продукції, не нормуються. До ненормованих оборотних коштів відносяться:
- засоби в товарах, відвантажених покупцем;
- грошові кошти на рахунках у банку й у касі підприємства — тим-часові залишки засобів, що підлягають використанню по цільовому призначенню ( не внесені в бюджет платежі з прибутку, податок на додану вартість, залишок фондів економічного стимулювання й ін.);
- дебіторська заборгованість — тимчасове відволікання засобів з обо-роту одного підприємства в розпорядження іншого. Частка дебіторсь-кої заборгованості в складі ненормованих оборотних коштів невелика, однак з метою подальшого зміцнення господарсько-фінансової дисцип-ліни задачею кожного підприємства є всіляке його скорочення;
- засоби в розрахунках, не зв'язані безпосередньо з виробничою діяльністю, тобто в розрахунках з банками й у перерахунках по спеціальних фондах, резервах і цільовому фінансуванню з бюджету.
1.2. Нормування оборотних засобів
Нормування оборотних засобів — установлення науково-обґрунтованих норм визначення мінімальних розмірів оборотних засобів, необхідних для забезпечення безупинного нормального функціонування виробництва.
Визначення потреби підприємства у власних оборотних засобах здійснюється в процесі нормування, тобто визначення нормативу оборотних засобів.
Метою нормування є визначення раціонального розміру оборотних засобів, що відволікаються на певний строк у сферу виробництва і сферу обігу.
Нормування оборотних засобів засновано на таких положеннях:
1). Визначається для кожного підприємства при складанні фінансового плану:
- не є постійною величиною;
- залежить від обсягів виробництва; умов постачання і збуту; асортименту продукції, яка випускається; форм розрахунків постачальниками; специфіки продукції.
2). Оборотні засоби повинні покривати потреби не тільки основного, але і допоміжного виробництва, підсобного, житлово-комунального господарства, капітального ремонту, який виконується власними силами.
3).Здійснюється в грошовому виразі. В основу покладений кошторис витрат на виробництво на планований період. Якщо продукція несезонна, то для розрахунків береться IV квартал, тому що в цей період має місце максимальний обсяг виробництва; якщо сезонна - в основу визначення потреби кладеться квартал з мінімальним обсягом, тому що сезонні потреби покриваються короткостроковою позичкою банку.
4). Для визначення використовується середньодобова витрата нормованих елементів у грошовому виразі:
- по виробничих запасах - за відповідною статтею кошторису витрат на виробництво;
- по незавершеному виробництву - виходячи із собівартості валової або товарної продукції;
- по товарній продукції - на підставі виробничої собівартості товарної продукції.
Процес нормування складається з таких етапів:
І. Розрахунок норми запасу: у днях; у гривнях (рідше) до визначеної бази; у відсотках.
2. Визначення часткових нормативів:
3. Визначення совокупного нормативу як суми часткових нормативів:
Норматив оборотних засобів являє собою грошове вираження планованого запасу ТМЦ, мінімально необхідних для господарської безперебійної діяльності підприємства.
Застосовують такі основні методи нормування оборотних засобів: прямого рахунку, аналітичний, коефіцієнтний.
Метод прямого рахунку полягає в тім, що спочатку визначається величина авансування оборотних засобів у кожен елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.
Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних засобів здійснюється укрупнено з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних засобах у попередньому періоді.
Коефіцієнтний метод – установлення нового нормативу оборотних засобів шляхом внесення змін у колишній норматив з урахуванням росту обсягів виробництва і прискорення оборотності оборотних засобів. При коефіцієнтному методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.
Економіко-математичний метод – визначення норм за допомогою комп'ютерних програм, математичних методів.
Нормування витрат матеріальних ресурсів – це встановлення граничнодопустимої величини їх витрат, потрібної для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) в умовах конкретного виробництва з урахуванням застосування прогресивних технологій та вдосконалення виробничого процесу. Нормування витрат матеріальних ресурсів спрямоване на виявлення та мобілізацію внутрішніх резервів для їх раціонального використання. На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки часткових нормативів. До часткових відносяться нормативи оборотних засобів у виробничих запасах:
- сировини, основних матеріалів покупних напівфабрикатів;
- допоміжних матеріалів;
- палива;
- тари;
- запасних частин;
- малоцінних і швидкозношуючих предметів;
- незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва
- витрати майбутніх періодів;
- готових виробів.
Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.
Норматив оборотних засобів, що авансуються у сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:
Н = В х Д,
де Н - норматив оборотних засобів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;
В - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;
Д - норма запасу в днях.
Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом розподілу суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі:
В = Собівартість за квартал / 90.
Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.
Для безперебійного функціонування підприємство створює транспортні, підготовчі, технологічні, поточні складські і страхові запаси. Норма запасу в днях по окремих видах сировини матеріалів і напів-фабрикатів встановлюється виходячи з часу, необхідного для їх створення.
Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема, транспортний запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.
Підготовчий запас передбачається у зв'язку з наявністю витрат на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.
Технологічний запас враховується лише по тих видах сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології необхідна їх попередня підготовка до виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій та інші підготовчі операції). Його величина розраховується за встановленими технологічними нормами.
Поточний складський запас визнаний забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промис-ловості він є основним. Величина складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачань, а також періодичності запуску, сировини і матеріалів у виробництво.
Основою для визначення поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між поста-чаннями визначається на основі договорів, графіків або фактичних даних за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50 % від інтервалу поста-чання. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника й обмежена кількість придатних для застосовування видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийма-тися в розмірі 100 % інтервалу постачання.
Страховий запас створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності отриманої партії, порушення термінів постачання, неналежної якості отриманих матеріалів). Величина страхового запасу приймається, як правило, у межах до 50 % поточного складського запасу. Вона може бути і більшою, якщо підприємство знаходиться далеко від постачальників і транспортних шляхів, а також при періодичному споживанні унікальних матеріалів або матеріалів підвищеної якості. Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих запасів.
1.3. Показники використання оборотних засобів
Ступінь використання оборотних засобів характеризується наступною системою показників.
Оборотність може виражатися тривалістю одного обороту і числом оборотів засобів за звітний період. Ефективність зроблених витрат можна обчислити за допомогою показника завантаження оборотних коштів і рентабельності.
Одним з основних показників оборотності виступає тривалість обороту оборотних засобів визначає кількість днів, на які припадає один оборот оборотних засобів, розрахована в днях за формулою:
,
де Тпер – тривалість періоду, що розглядається.
Оборотність = (Середня сума оборотних коштів) х (Звітний період)
Виручка від реалізації у звітньому періоді
Оборотність у днях дозволяє установити, протягом якого часу обо-ротні засоби проходять усі стадії кругообігу на даному підприємстві. Чим вище оборотність у днях, тим ощадливіше використовуються фінансові ресурси. Однак при високій оборотності зростає ризик непла-тежів і збоїв у постачаннях сировини, матеріалів, що комплектують вироби і т.п.
Оборотність виміряється також числом оборотів, здійснюваних оборотними коштами за визначений проміжок часу. Цей показник називається коефіцієнтом оборотності і розраховується, як правило, за рік. Визначається він за формулою:
,
де Q – річний обсяг продукції;
Соб.з – середньорічна вартість оборотних засобів:
Коефіцієнт оборотності = Виручка від реалізації
Середня сума оборотних засобів
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає, скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу і показує кількість продукції, що припадає на 1 грн вартості оборотних засобів:
Зіставлення коефіцієнтів оборотності в динаміку по роках дозволяє виявити тенденції зміни ефективності використання оборотних засобів. Якщо число оборотів, здійснених оборотними засобами, збільшується або залишається стабільним, то підприємство працює ритмічно і раціонально використовує грошові ресурси. Зниження числа оборотів, здійснених у розглянутому періоді, свідчить про падіння темпів розвитку підприємства, його неблагополучний фінансовий стан.
Показник участі оборотних коштів у кожнім карбованці обороту є зворотним стосовно коефіцієнта оборотності і називається коефіцієнтом завантаження (закріплення). Розраховується він за формулою:
Коефіцієнт завантаження =-Середня сума оборотних коштів
Виручка від реалізації
Коефіцієнт завантаження (закріплення) характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на 1 грн вартості випущеної продукції:
.
Чим нижче показник завантаження оборотних засобів, тим ефективніше вони використовуються.
Рентабельність оборотних засобів:
,
де П – прибуток підприємства.
R = Прибуток від реалізації ТП, грн.
Середня сума оборотних коштів, грн.
характеризує кількість прибутків, що припадає на 1 грн. Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє їхньому абсолютному і віднос-ному вивільненню з обороту. Під абсолютним вивільненням розуміється зниження суми оборотних засобів у поточному році в порівнянні з попереднім роком при збільшенні обсягів реалізації продукції. Відносне вивільнення має місце тоді, коли темпи росту обсягів продажів випереджають темпи росту оборотних засобів. У цьому випадку меншим обсягом оборотних засобів забезпечується більший розмір реалізації. У зв'язку з ростом загального платіжного обороту через високу інфляцію абсолютного вивільнення оборотних засобів не відбувається, тому особливу увагу варто приділяти аналізові і створенню умов для відносного вивільнення ресурсів. Відносне вивільнення (В) оборотних коштів розраховується за формулою:
В = Об - Рп : Кб , або В = (Рб - Рn) : Кб,
де В - сума відносного вивільнення ресурсів;
Об - потреба в оборотних коштах попереднього року (базового);
Рб і Рп - виторг від реалізації попереднього (базового) і поточного року відповідно;
Кб - коефіцієнт оборотності попереднього року (базового).
Загальне вивільнення визначається як сума абсолютного і відносного вивільнення. Засоби, що вивільняються з обороту, використовуються для збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, зміцнення фінансового стану підприємства.
1.4. Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів
Підприємства можуть підвищити ефективність використання оборотних засобів за рахунок: зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт; удосконалення технологічних процесів: ширшого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів; зменшення виробничих запасів у результаті покращення організації матеріально-технічного постачання; зменшення дальності їх транспортування; економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку; суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції; удосконалення розрахунків замовниками та інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни; упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.
Головним напрямом економії матеріальних ресурсів на кожному підприємстві є збільшення виходу кінцевої продукції з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів на робочих місцях.
Прискорення оборотності оборотних засобів, з одного боку, зумовлює збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з другого – дає можливість вивільнити частину цих коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.
Ефективність використання оборотних засобів залежить від багатьох факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови одержання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, фінансованих з бюджету. Ці й інші фактори визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювати внутрішніми факторами раціонального руху оборотних засобів.
На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх факторів, що впливають на стан і використання оборотних засобів, можна віднести такі, як погана дисципліна розрахунків, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.
Поганий збут виробленої продукції і неплатежі приводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випуск продукції, що не користується поточ-ним попитом. У цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається зростання дебіторської заборгованості в активах підприємства.
Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних засобів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься насамперед до виробничих запасів. Будучи однієї зі складових частин оборотних засобів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі запаси представляють ту частину засобів виробництва, що тимчасово не бере участь у виробничому процесі.
Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних засобів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалювання нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі шляхом установлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.
Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві досягається шляхом удосконалювання організації виробництва, поліпшення застосовуваних техніки і технології, удосконалення використання основних засобів, насамперед їхньої активної частини, економії за усіма статтями оборотних коштів.
Перебування оборотних засобів у сфері обігу не сприяє створенню нового продукту. Зайве відволікання їх у сферу обігу - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних засобів у цю сферу є: раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.
Прискорення обороту оборотних засобів дозволяє визволити значні суми і, таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а засоби, що вивільнилися, використовувати відповідно до потреб підприємства.
PAGE 1
ОБОРОТНІ КОШТИ
ОБОРОТНІ ФОНДИ
ФОНДИ ОБІГУ
ироб-ничі запаси
Незавер-шене вироб-ництво
Витрати майбут-ніх періодів
Готова продукція на складах підприємства
Відвантажена продукція, але не оплачена споживачем
Грошові кошти підпри-ємства
Кошти в розра-хунках
Нормовані оборотні кошти
Ненормовані оборотні кошти