У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Склад задачі плану та вихідні дані для його розроблення.

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 28.12.2024

  1.  Капіталовкладення: визначення, види. Склад, завдання та вихідні дані капіталовкладень та капіталовкладення на будівництво. Відтворювання основних фондів – сутність, види. Напрямки капіталовкладень та напрямки будівництва які визначають відтворювання структури капіталовкладень.

1) Склад, задачі плану та вихідні дані для його розроблення.

Сутність капіталовкладень.

Капітальні вкладення – це інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основних фондів. Інакше кажучи, капіталовкладення – це основні фонди в майбутньому, а основні фонди – це капіталовкладення в минулому.

Капіталовкладення поділяють на:

  •  державні капітальні вкладення – це   інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів;
  •  недержавні капітальні вкладення – це інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів із недержавними формами власності;
  •  змішані капітальні вкладення – це інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.

Задачі плану капітальних вкладень:

  1.  проблема обґрунтування джерел капіталовкладень (власних, запозичених);
    1.  збалансованість капітальних вкладень і матеріально-технічних ресурсів будівництва:

а) проблема забезпечення наявності необхідної кількості грошей для придбання ресурсів;

б) проблема збалансованості в часі – є гроші, немає ресурсів і навпаки;

  1.  забезпечення  комплексного розвитку основних та допоміжних підрозділів підприємства (в умовах дефіциту капіталовкладень є помилкою вкладати кошти тільки в основне виробництво);

4) концентрація капіталовкладень – необхідно зосереджувати капітальні вкладення на невеликому числі об'єктів (чим більша концентрація, тим менші терміни будівництва).

Вихідні дані:

  •  проекти будівництва, реконструкції;
  •  техніко-економічне обґрунтування;
  •  аналіз фактично досягнутого техніко-економічного рівня виробництва;
  •  виробнича програма (плановий баланс виробничої потужності);
  •  будівельні норми, нормативи, розцінки тощо;
  •  інформація про не завершене будівництво на початок року.

2) Показники плану капітального будівництва.

План капітального будівництва у підсумку – це таблиця, в якій в розрізі об'єктів розраховуються показники, які можна об'єднати в наступні 3 групи:

  •  а) показники введення  в дію виробничих потужностей та основних фондів;
  •  б) показники обсягу капіталовкладень та будівельно-монтажних робіт;
  •  в) обсяг незавершеного будівельного виробництва, до якого належать незакінчені і неприйняті замовником об'єкти (будівельно-монтажні роботи), що є об'єктами обліку.

В плані цей обсяг розраховується наступним чином:

,

де  –  обсяг незавершеного будівельного виробництва на кінець планового періоду;

     – обсяг незавершеного будівельного виробництва на початок планового періоду;

    – капітальні вкладення, що плануються до освоєння у плановому періоді;

   – основні фонди, що плануються до введення у плановому періоді.

3) Планування відтворювальної структури капіталовкладень.

 Відтворення основних фондів може бути простим і розширеним.

Просте – заміна вибуваючих основних фондів новими. Однією з форм простого відтворення є ремонт.

Розширене – це введення нових виробничих потужностей, нової кількості обладнання, підвищення технічного рівня основних фондів. Модернізація – це розширене відтворення.

Напрямки капітальних вкладень і капітальних будівництв, які визначають відтворювану структуру капіталовкладень:

Реновація  –  заміна без розширення, підтримання підприємства, виробничих потужностей.

Нове будівництво – це будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд і окремих виробництв, які здійснюються на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

Розширення діючих підприємств  – це будівництво  додаткових  виробництв  на діючому підприємстві,  а також будівництво  нових і розширення  існуючих цехів та об'єктів з  метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

Реконструкція діючих підприємств – це переобладнання діючих цехів і об'єктів, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд, пов'язане з удосконаленням виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня.

Технічне переозброєння діючих підприємств – це комплекс заходів, щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв на основі впровадження інновацій, модернізації та заміни зношеного устаткування більш продуктивним, а  також  удосконалення  загальнозаводського господарства та допоміжних служб

11.2. Склад витрат.

11.2.1.Склад виробничої собівартості продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Прямі витрати – це витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат –  це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів,  що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших  матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть  бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення  такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

  •   витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління  цехами, дільницями;  витрати  на оплату службових відряджень  персоналу цехів, дільниць тощо);
  •  амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення, амортизація нематеріальних активів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
  •  витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
  •  витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів,  оплата  послуг  сторонніх  організацій тощо);
  •  витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
  •  витрати на обслуговування виробничого  процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
  •  витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
  •  інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата  простоїв тощо).

11.2.2. Постійні та змінні загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на  постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні  загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин  праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування  і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності  підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

11.2.3. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

  •  загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
  •   витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
  •   витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
  •   винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
  •   витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
  •   амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
  •   витрати на врегулювання спорів у судових органах;
  •   податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
  •   плата за розрахунково-касове обслуговування та інші  послуги банків;
  •   інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

  •   витрати пакувальних матеріалів для затарювання  готової продукції на складах готової продукції;
  •   витрати на ремонт тари;
  •   оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
  •   витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
  •   витрати на передпродажну підготовку товарів;
  •   витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
  •   витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
  •   витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
  •   витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
  •   витрати  на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;
  •   витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства, а також  інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До інших операційних витрат включаються:

  •   витрати на дослідження та розробки ;
  •   собівартість реалізованої іноземної валюти;
  •   собівартість реалізованих виробничих запасів;
  •   сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
  •  втрати від операційної курсової  різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);
  •   втрати від знецінення запасів;
  •   нестачі й втрати від псування цінностей;
  •   визнані штрафи, пеня, неустойка;
  •   витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

11.2.4. Групування витрат за економічними елементами.

Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

  •   матеріальні затрати;
  •   витрати на оплату праці;
  •   відрахування на соціальні заходи;
  •   амортизація;
  •   інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

  •   сировини й основних матеріалів;
  •   купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
  •   палива й енергії;
  •   будівельних матеріалів;
  •   запасних частин;
  •   тари й тарних матеріалів;
  •   допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні  затрати".

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами  й  тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування  на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів,  нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які  не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати  від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових  витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій), собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів), собівартість реалізованих майнових комплексів, втрати від не операційних курсових різниць, сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо), залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності.

10.3.    Плановий баланс робочого часу 1 -го робітника.

Для визначення чисельності працюючих і, перш за все, робітників, а також для планування раціонального використання робочої сили на підприємствах розраховують плановий баланс робочого часу одного робітника. Він показує, яку кількість часу повинен відпрацювати один робітник протягом планового періоду (фактичний баланс показує скільки фактично відпрацював один робітник за цей же період).

В балансі робочого часу одного робітника визначають:

  •  календарний;
  •  номінальний;
  •  корисний (ефективний) фонд робочого часу.

Календарний фонд (Ткал) – 365 або 366 днів.

Номінальний фонд (Тн) - показує, яку кількість днів максимально може відпрацювати один робітник протягом планового періоду. Визначається він шляхом вирахування від календарного фонду часу вихідних і святкових днів.

Корисний (ефективний) фонд (Теф) – показує скільки реально може бути відпрацьовано одним явочним робітником в середньому протягом планового періоду. Цей фонд завжди буде меншим номінального. При його розрахунку із номінального фонду виключають втрати робочого часу, що пов'язані з неявками на роботу з різних причин. При цьому при складанні планового балансу враховують причини, що дозволені законодавством, а при складанні фактичного балансу – всі причини.

 Корисний (ефективний) фонд розраховується в годинах, виходячи з планованої середньої тривалості зміни.

10.4.    Планування чисельності персоналу.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачається розподіл працівників на персонал:

  •  зайнятий основною діяльністю;
  •  зайнятий неосновною діяльністю (обслуговуючі та інші господарства).

На промислових підприємствах персонал поділяють на дві великі групи:

  1.  Промислово-виробничий персонал (персонал основної діяльності) .
  2.   Персонал непромислових організацій, що знаходяться на балансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності).

В групі  промислово-виробничий персонал (ПВП)  виділяють категорії:

  •  робітники;
  •  учні;
  •  керівники і спеціалісти;
  •  молодший обслуговуючий персонал.

При плануванні чисельність розрізняють:

  •  явочну;
  •  спискову;
  •  середньоспискову чисельність працівників.

Явочна – це чисельність, яка обов'язково повинна знаходитись на робочих місцях в кожний даний момент часу для виконання виробничих завдань.

Планування явочної чисельності здійснюється так:

а) для робітників з відрядною формою оплати праці:

,

де  – виробнича програма в натуральних одиницях виміру;

         – норма часу на одиницю виробничої програми (наприклад: людино-годин на 1 тонну);

          – ефективний фонд робочого часу одного робітника;

         – коефіцієнт виконання норм (  )

б) для робітників з погодинною формою оплати праці:

,

де  – кількість робочих місць з однаковою нормою обслуговування;

    – норма обслуговування (кількість робітників, що обслуговують одиницю обладнання);

     m  –  кількість груп обладнання з однаковою нормою обслуговування.

Спискова чисельність – це показники чисельності працівників спискового складу на певну дату.

Спискова чисельність () характеризує всю чисельність підприємства, яка обліковується у відділі кадрів по списку на певний момент (дату). Вона необхідна для забезпечення явочної і завжди більше явочної.

Спискова чисельність планується так:

а) для перервних підприємств:

,

б) для безперервних підприємств:

.

Середньоспискова чисельність – показує, яка кількість працівників повинна бути (або фактично була) в середньому за певний період.

Обчислюється вона шляхом підсумування чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день періоду, включаючи святкові (не робочі) і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів цього періоду.

10.5.    Планування фонду оплати праці.

Заробітна плата – це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Форми оплати праці:

  •  погодинна;
  •  відрядна.

При погодинній формі заробітна плата розраховується множенням тарифної ставки на відпрацьований час.

Тарифна ставка представляє собою розмір оплати праці в одиницю часу різних груп робітників.

При відрядній формі оплати праці  заробітна плата визначається  множенням відрядної розцінки на виконаний обсяг робіт.

Відрядну розцінку можна визначити множенням погодинної тарифної ставки на укрупнену норму часу або діленням тарифної ставки на норму виробітку.

Структура заробітної плати:

Витрати на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлення норм праці  (норм часу,  виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

До його складу належить:

  •  винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво;
  •  суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною;
  •  гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві;
  •  оплата при переведенні працівника :на нижче оплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком, не з вини працівника;
  •  оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;
  •  оплата праці за час перебування у відрядженні  (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення);
  •  вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці;
  •  оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт.

Планування фонду основної заробітної плати робітників ( ) може бути здійснено так:

,

де  – явочна чисельність робітників на добу, осіб;

                 – фонд роботи підприємства в днях;

              – денна тарифна ставка.

або

,

де –  середньоспискова чисельність робітників на добу, осіб;

                      –  баланс робочого часу одного робітника в днях.

2. Фонду додаткової заробітної плати   це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Фонд додаткової заробітної плати включає допалати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу фонду додаткової заробітної плати входять:

  •  надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством (наприклад, за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, інтенсивність праці, роботу в нічний час, керівництво бригадою, високу професійну майстерність, класність водіям (машиністам) транспортних засобів, високі досягнення в праці, виконання особливо важливої роботи на певний термін, знання та використання в роботі іноземної мови, допуск до державної таємниці, дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів, науковий ступінь, роботу на територіях радіоактивного забруднення тощо);
  •  премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер;
  •  відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу);
  •  оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні;
  •  оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці;
  •  суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників;
  •  суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
  •  оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;
  •  суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
  •  оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;
  •  оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;
  •  оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;
  •  оплата, простоїв не з вини працівника та інші.

3. Інших  заохочувальних та компенсаційних  виплат – це заохочувальні та компенсаційні виплати, винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До них, зокрема, належать:

  •  нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації;
  •  винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер (винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи) та інші);
  •  матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом);
  •  виплати соціального характеру у грошовій і натуральній, формі (оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах, вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, інші виплати, що мають індивідуальний).

Величина вказаних складових фонду додаткової заробітної плати та інших  заохочувальних та компенсаційних  виплат  встановлюється, як правило, у відсотках до тарифного фонду у відповідності до чинного законодавства та затверджених власниками підприємств положень.

13.1.Сутність фінансового плану.

В сучасній літературі  фінансове планування визначається як процес оцінки майбутніх фінансових потреб, які необхідні підприємству на плановий період, визначення того, як провадилось  фінансування у періоді, що минув, і на які потреби витрачались кошти.

Це планування дає змогу визначити на майбутній період усі джерела формування та надходження коштів  підприємства, приріст його активів, а також передбачити повернення залучених коштів, витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів, покриття збитків минулих періодів, тобто сформулювати систему доходів і видатків підприємства, підтримувати його постійну платоспроможність та ліквідність. Воно повинно забезпечити безперервний процес виробництва, при якому підприємство покриває свої витрати результатами виробничо-господарської діяльності.

Фінансовий план відображає обсяги надходжень коштів і їх спрямування у періоді, що планується, з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, у тому числі щодо сплати податків та обов'язкових платежів.

Розробка фінансового плану починається з аналізу господарської діяльності підприємства у базовому періоді та визначення планових показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік, які приймаються до обґрунтування фінансового плану.

13.2. Вихідні дані для складання фінансового плану

Показники, що є вихідними даними для складання фінансового плану, наступні:

 основні показники фінансової та інвестиційної діяльності на плановий рік – оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів, заходи що планується здійснити з метою залучення необхідних фінансових ресурсів, управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, включаючи заходи щодо забезпечення повних та своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи та послуги, заходи щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості, забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті матеріальні ресурси, із заробітної плати, податків та обов'язкових платежів, повернення коштів, що виділялись на зворотній основі з державного бюджету;

 виробнича програма підприємства на планований рік, включаючи дані про виробничу потужність підприємства, чисельність працюючих, оптимізація номенклатури продукції, що випускається (товарів, робіт, послуг);

 дані щодо підвищення технічного рівня виробництва - завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг), технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій, удосконалення системи управління, планування і організації виробництва, заходи щодо зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва, удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення;

 удосконалення організаційної структури підприємства - заходи щодо підвищення продуктивності праці, управління кадрами, підвищення кваліфікації працівників, удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників, соціальний розвиток колективу підприємства;

 характеристика становища підприємства на ринку та заходи щодо його поліпшення – оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік, оцінка монопольного становища підприємства, заходи, спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства;

 заходи щодо реорганізації та реструктуризації підприємства, його окремих підрозділів, виділення окремих підприємств, входження до об'єднань підприємств, промислово-фінансових груп, створення дочірніх підприємств тощо;

 природоохоронні заходи - оцінка впливу виробництва на навколишнє природне середовище, проведення природо-захисних заходів (з визначенням термінів та джерел фінансування);

 оцінка можливих ризиків діяльності підприємства, включаючи техногенні (майнові) та фінансові ризики, дії факторів, що несуть загрозу стабільності діяльності та реалізація підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання та усунення, включаючи створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових та фінансових ризиків тощо.

 

13.3. Структура фінансового плану.

Структуру фінансового плану укрупнено можна представити так:

1. Джерела формування та надходження коштів.

2. Приріст активів підприємства.

3. Повернення залучених коштів.

4. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

5. Покриття збитків минулих періодів.

Наведемо характеристику кожного з розділів фінансового плану з коротким трактуванням окремих їх складових.             

Джерела формування та надходження коштів  

Складовою  фінансового плану є розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році. Мета цього розрахунку плану – це визначення суми чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства в плановому періоді.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування є складовою частиною фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році і основною складовою джерел формування та надходження коштів підприємства.

Таким чином, прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення усіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або, принаймні, стабілізацію його на певному рівні.

Розглянемо більш детально як здійснюється розрахунок показників прибутку як складових фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році.

Валовий прибуток (збиток) (Пв):

Пв =     ЧДрп     –    Срп ,         (1)

де ЧДрп   –   чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

               Срп       собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

      Пв       валовий прибуток (збиток);

Прибуток (збиток) від операційної діяльності (Поп):

Поп = Пв + Діо – Ва –  Вз  – Віо ,             (2)

де Діоінші операційні доходи ;

    Ваадміністративні витрати ;

    Вз витрати на збут;

                Віо інші операційні витрати;

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг)

(Пр):

 Пр  =   Поп + Віо – Діо 1                (3)

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (Пзддо):

Пзддо =   Поп  + Дуч.к +  Дф +   Ді   –   Вф   –   Ві ,       (4)

   де    Дуч.к   дохід від участі в капіталі;

Дф       – інші фінансові доходи;

 Ді         – доходи інші;

Вф       – витрати фінансові;

Ві         – витрати інші;

Чистий прибуток (ПЧ):

ПЧ =   Пзддо –  ПОДп ,                                 (5)

де ПОДп  – сума податків з прибутку від звичайної діяльності.

 За даними таблиці  (див. нижче) розрахуємо фінансові результати діяльності підприємства у плановому році.

За формулами 1- 5 розраховуємо прибуток:

   валовий прибуток (збиток) (Пв):

               Пв =   39190,0 – 33432,8  =   5757,2  тис. грн.;

 прибуток (збиток) від операційної діяльності (Поп):

  Поп =   5757,2  +  28,3    1423,4    2165,9     983,5 = 1212,7 тис. грн.;

 прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) (Пр)2:

                               Пр = 1212,7+ 983,5 28,3 = 2167,9 тис. грн. ;

або

Пр = 5757,2   1423,4 2165,9 = 2167,9 тис. грн.;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (Пзддо):

Пзддо =  1212,7  +  89,8 +  0 126,8    33,1  = 1142,6 тис. грн.;

чистий прибуток (ПЧ): ПЧ  =1142,6   634,9  =  507,7 тис. грн.

13.4. Фінансове планування в акціонерному товаристві

На сьогоднішній день переважна  більшість підприємств харчової галузі - це підприємства, що приватизовані шляхом перетворення їх у господарські товариства - відкриті чи закриті акціонерні товариства. Таким чином, підприємства харчової галузі тепер господарські товариства, тобто діють на засадах угоди юридичних осіб і громадян шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

З цих позицій розглянемо річний фінансовий план, який встановлений для господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 % акцій належать державі і який, очевидно, може бути рекомендованим для будь-якого акціонерного товариства.

Такий фінансовий план повинен відображати очікувані фінансові результанти діяльності господарського товариства в році, що планується, джерела їх формування та статті витрат з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку господарського товариства, виконання його зобов'язань. Він складається на рік з розбивкою на звітні періоди наростаючим підсумком і має забезпечувати отримання чистого прибутку, який не може бути меншим за фактично досягнутий показник минулого року.

Фінансовий план складається з наступних розділів:

доходи;

витрати;

фінансові результати діяльності;

графік погашення простроченої кредиторської заборгованості.

14.1. Поняття управління.

Що таке управління? Термін управління (менеджмент) з ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови має такі тлумачення :

  •  спосіб, манера спілкування з людьми;
  •  влада та мистецтво управління;
  •  особливого роду вміння та адміністративні навички;
  •  орган управління, адміністративна одиниця.

Управління  (менеджмент) – це  процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з тим, щоб досягти координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань.

У повсякденному розумінні менеджмент, як правило, асоціюють з окремою групою осіб, чия робота складається з організації та керівництва зусиллями всього персоналу організації для досягненню поставлених завдань.

Щодо визначення поняття управління , то його можна представити так: це процес планування, організації, мотивації та контролю працівників організації, що забезпечують досягнення її цілей. Інакше кажучи – це інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації та керують ними. Або – управління (менеджмент) це – система управління інтелектуальними, фінансовим, сировинними, матеріальними ресурсами в умовах цивілізоване конкуренції для ефективної діяльності.

 За структурою система управління (менеджмент) складається з:

  •  виробничого менеджменту;
  •  менеджменту персоналу;
  •  фінансового менеджменту;
  •  маркетингу.

Виробничий менеджмент сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яке має на меті підвищення його ефективності і збільшення прибутку.

Менеджмент персоналу наука про управління працівниками і відносинами між ними у процесі виробничої діяльності.

Фінансовий менеджмент управління фінансовими ресурсами для раціонального їх використання (різновиди – інвестиційний менеджмент, інноваційний менеджмент).

Маркетинг система управління взаємозв'язками споживачів із виробниками, замовників із виконавцями, яка орієнтується на вимоги ринку й максимально можливе задоволення потреб споживача, замовника.

14.2. Рівні управління та функції керівників.

Об'єктивність процесів управління потребує поділу управлінської праці. При цьому слід виділити горизонтальний поділ призначення конкретних управлінців (менеджерів) для керівництва підрозділами і вертикальний (координація управлінської роботи).

Саме вертикальний поділ веде до створення рівнів управління.

Виділяється три рівні управління:

  •  технічний;
  •  управлінський;
  •  інституційний.

Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

  •  керівники низової ланки (операційні управлінці);
  •  керівники середньої ланки;
  •  керівники вищої ланки.

Така форма демонструє те, що на кожному наступному етапі чисельність управлінців зменшується.

Управління низової ланки. До керівників низової ланки належать майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо.

До складу керівників середньої ланки входять начальник управління, завідувач відділу, декан, начальник цеху та інші категорії працівників.

Керівниками вищої ланки є директор або президент підприємства, їхні заступники тощо.

14.3. Основні функції управління.

Основні функції управління:

  •  планування;
  •  організація;
  •  мотивація;
  •  контроль.

Ці чотири поняття утворюють основні функції управління.

Планування. Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано.

Організація. Як тільки план складений, необхідно підготовити та забезпечити його виконання.

Мотивація – це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації.

Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

Названі функції управління мають дві загальні характеристики:

  •  по-перше, всі вони потребують прийняття рішень;
  •  для їх здійснення необхідна комунікація, тобто обмін інформацією, яка необхідна для прийняття правильного рішення.

Прийняття рішень – це, по суті, серія правильних рішень із кількох альтернативних можливостей, які вибирає керівник для цієї організації в цей час і в цьому місці, тобто як і що планувати, організовувати, керувати, мотивувати та контролювати. Прийняття рішень керівником становить основний зміст діяльності керівника.

Комунікація – це процес обміну інформацією, її змістовним значенням між двома чи більше особами.

Таким чином: управління (менеджмент) існує  лише в контексті організації і людей, що працюють в цій організації.

1

2




1. ТЕМА- Экологическая микробиология
2. Коэффициент использования материала представляет собой отношение массы готового изделия к массе заготов
3. Государственный надзор за страховой деятельностью в РФ
4. Понятие и общая характеристика государственного управления земельным фондом
5. Дойл Черный Питер Никогда я не видел моего друга в таком расцвете ду
6. Найдем делители чисел 5 6 9 17
7. Буддизм и искусство
8. Минимумы, максимумы в геометрии
9. аппаратных средств достаточный для построения локальной вычислительной сети
10. Берег и река На внимание
11. Реферат- Созвездие Лебедь
12. ПЕДАГОГИКА Общие основы педагогики Курс 3 колледжа 5 семестр зачет Курс 3 института 56 семестры экзам
13. Контрольная работа по дисциплине Менеджмент Основные функции управления
14. Сравнительная характеристика методов определения показателей качества
15. 1991 гр в-звание подполковник должность замести
16. 05 Ретикулоцити 0.html
17. Ирландская Бригита и галльская Бригантия
18. . ПРИЧИНЫ НЕПЛАТЕЖЕСПОСОБНОСТИ И БАНКРОТСТВА РОССИЙСКИХ ПРЕДПРИЯТИЙ
19. Тема уроку- Обчислення об'ємів тіл
20. Психология больших социальных групп