Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1) Склад, задачі плану та вихідні дані для його розроблення.
Сутність капіталовкладень.
Капітальні вкладення – це інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основних фондів. Інакше кажучи, капіталовкладення – це основні фонди в майбутньому, а основні фонди – це капіталовкладення в минулому.
Капіталовкладення поділяють на:
Задачі плану капітальних вкладень:
а) проблема забезпечення наявності необхідної кількості грошей для придбання ресурсів;
б) проблема збалансованості в часі – є гроші, немає ресурсів і навпаки;
4) концентрація капіталовкладень – необхідно зосереджувати капітальні вкладення на невеликому числі об'єктів (чим більша концентрація, тим менші терміни будівництва).
Вихідні дані:
2) Показники плану капітального будівництва.
План капітального будівництва у підсумку – це таблиця, в якій в розрізі об'єктів розраховуються показники, які можна об'єднати в наступні 3 групи:
В плані цей обсяг розраховується наступним чином:
,
де – обсяг незавершеного будівельного виробництва на кінець планового періоду;
– обсяг незавершеного будівельного виробництва на початок планового періоду;
– капітальні вкладення, що плануються до освоєння у плановому періоді;
– основні фонди, що плануються до введення у плановому періоді.
3) Планування відтворювальної структури капіталовкладень.
Відтворення основних фондів може бути простим і розширеним.
Просте – заміна вибуваючих основних фондів новими. Однією з форм простого відтворення є ремонт.
Розширене – це введення нових виробничих потужностей, нової кількості обладнання, підвищення технічного рівня основних фондів. Модернізація – це розширене відтворення.
Напрямки капітальних вкладень і капітальних будівництв, які визначають відтворювану структуру капіталовкладень:
Реновація – заміна без розширення, підтримання підприємства, виробничих потужностей.
Нове будівництво – це будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд і окремих виробництв, які здійснюються на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.
Розширення діючих підприємств – це будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення існуючих цехів та об'єктів з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.
Реконструкція діючих підприємств – це переобладнання діючих цехів і об'єктів, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд, пов'язане з удосконаленням виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня.
Технічне переозброєння діючих підприємств – це комплекс заходів, щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв на основі впровадження інновацій, модернізації та заміни зношеного устаткування більш продуктивним, а також удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб
11.2. Склад витрат.
11.2.1.Склад виробничої собівартості продукції.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Прямі витрати – це витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
11.2.2. Постійні та змінні загальновиробничі витрати.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
11.2.3. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):
До інших операційних витрат включаються:
11.2.4. Групування витрат за економічними елементами.
Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати".
До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.
Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.
До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій), собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів), собівартість реалізованих майнових комплексів, втрати від не операційних курсових різниць, сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо), залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності.
10.3. Плановий баланс робочого часу 1 -го робітника.
Для визначення чисельності працюючих і, перш за все, робітників, а також для планування раціонального використання робочої сили на підприємствах розраховують плановий баланс робочого часу одного робітника. Він показує, яку кількість часу повинен відпрацювати один робітник протягом планового періоду (фактичний баланс показує скільки фактично відпрацював один робітник за цей же період).
В балансі робочого часу одного робітника визначають:
Календарний фонд (Ткал) – 365 або 366 днів.
Номінальний фонд (Тн) - показує, яку кількість днів максимально може відпрацювати один робітник протягом планового періоду. Визначається він шляхом вирахування від календарного фонду часу вихідних і святкових днів.
Корисний (ефективний) фонд (Теф) – показує скільки реально може бути відпрацьовано одним явочним робітником в середньому протягом планового періоду. Цей фонд завжди буде меншим номінального. При його розрахунку із номінального фонду виключають втрати робочого часу, що пов'язані з неявками на роботу з різних причин. При цьому при складанні планового балансу враховують причини, що дозволені законодавством, а при складанні фактичного балансу – всі причини.
Корисний (ефективний) фонд розраховується в годинах, виходячи з планованої середньої тривалості зміни.
10.4. Планування чисельності персоналу.
У державній статистичній звітності з питань праці передбачається розподіл працівників на персонал:
На промислових підприємствах персонал поділяють на дві великі групи:
В групі промислово-виробничий персонал (ПВП) виділяють категорії:
При плануванні чисельність розрізняють:
Явочна – це чисельність, яка обов'язково повинна знаходитись на робочих місцях в кожний даний момент часу для виконання виробничих завдань.
Планування явочної чисельності здійснюється так:
а) для робітників з відрядною формою оплати праці:
,
де – виробнича програма в натуральних одиницях виміру;
– норма часу на одиницю виробничої програми (наприклад: людино-годин на 1 тонну);
– ефективний фонд робочого часу одного робітника;
– коефіцієнт виконання норм ( )
б) для робітників з погодинною формою оплати праці:
,
де – кількість робочих місць з однаковою нормою обслуговування;
– норма обслуговування (кількість робітників, що обслуговують одиницю обладнання);
m – кількість груп обладнання з однаковою нормою обслуговування.
Спискова чисельність – це показники чисельності працівників спискового складу на певну дату.
Спискова чисельність () характеризує всю чисельність підприємства, яка обліковується у відділі кадрів по списку на певний момент (дату). Вона необхідна для забезпечення явочної і завжди більше явочної.
Спискова чисельність планується так:
а) для перервних підприємств:
,
б) для безперервних підприємств:
.
Середньоспискова чисельність – показує, яка кількість працівників повинна бути (або фактично була) в середньому за певний період.
Обчислюється вона шляхом підсумування чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день періоду, включаючи святкові (не робочі) і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів цього періоду.
10.5. Планування фонду оплати праці.
Заробітна плата – це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Форми оплати праці:
При погодинній формі заробітна плата розраховується множенням тарифної ставки на відпрацьований час.
Тарифна ставка представляє собою розмір оплати праці в одиницю часу різних груп робітників.
При відрядній формі оплати праці заробітна плата визначається множенням відрядної розцінки на виконаний обсяг робіт.
Відрядну розцінку можна визначити множенням погодинної тарифної ставки на укрупнену норму часу або діленням тарифної ставки на норму виробітку.
Структура заробітної плати:
Витрати на оплату праці складаються з:
1. Фонду основної заробітної плати – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлення норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).
До його складу належить:
Планування фонду основної заробітної плати робітників ( ) може бути здійснено так:
,
де – явочна чисельність робітників на добу, осіб;
– фонд роботи підприємства в днях;
– денна тарифна ставка.
або
,
де – середньоспискова чисельність робітників на добу, осіб;
– баланс робочого часу одного робітника в днях.
2. Фонду додаткової заробітної плати – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.
Фонд додаткової заробітної плати включає допалати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До складу фонду додаткової заробітної плати входять:
3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат – це заохочувальні та компенсаційні виплати, винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
До них, зокрема, належать:
Величина вказаних складових фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат встановлюється, як правило, у відсотках до тарифного фонду у відповідності до чинного законодавства та затверджених власниками підприємств положень.
13.1.Сутність фінансового плану.
В сучасній літературі фінансове планування визначається як процес оцінки майбутніх фінансових потреб, які необхідні підприємству на плановий період, визначення того, як провадилось фінансування у періоді, що минув, і на які потреби витрачались кошти.
Це планування дає змогу визначити на майбутній період усі джерела формування та надходження коштів підприємства, приріст його активів, а також передбачити повернення залучених коштів, витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів, покриття збитків минулих періодів, тобто сформулювати систему доходів і видатків підприємства, підтримувати його постійну платоспроможність та ліквідність. Воно повинно забезпечити безперервний процес виробництва, при якому підприємство покриває свої витрати результатами вироб ничо-господарської діяльності.
Фінансовий план відображає обсяги надходжень коштів і їх спрямування у періоді, що планується, з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, у тому числі щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
Розробка фінансового плану починається з аналізу господарської діяльності підприємства у базовому періоді та визначення планових показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік, які приймаються до обґрунтування фінансового плану.
13.2. Вихідні дані для складання фінансового плану
Показники, що є вихідними даними для складання фінансового плану, наступні:
основні показники фінансової та інвестиційної діяльності на плановий рік – оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів, заходи що планується здійснити з метою залучення необхідних фінансових ресурсів, управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, включаючи заходи щодо забезпечення повних та своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи та послуги, заходи щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості, забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті матеріальні ресурси, із заробітної плати, податків та обов'язкових платежів, повернення коштів, що виділялись на зворотній основі з державного бюджету;
виробнича програма підприємства на планований рік, включаючи дані про виробничу потужність підприємства, чисельність працюючих, оптимізація номенклатури продукції, що випускається (товарів, робіт, послуг);
дані щодо підвищення технічного рівня виробництва - завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг), технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій, удосконалення системи управління, планування і організації виробництва, заходи щодо зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва, удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення;
удосконалення організаційної структури підприємства - заходи щодо підвищення продуктивності праці, управління кадрами, підвищення кваліфікації працівників, удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників, соціальний розвиток колективу підприємства;
характеристика становища підприємства на ринку та заходи щодо його поліпшення – оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік, оцінка монопольного становища підприємства, заходи, спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства;
заходи щодо реорганізації та реструктуризації підприємства, його окремих підрозділів, виділення окремих підприємств, входження до об'єднань підприємств, промислово-фінансових груп, створення дочірніх підприємств тощо;
природоохоронні заходи - оцінка впливу виробництва на навколишнє природне середовище, проведення природо-захисних заходів (з визначенням термінів та джерел фінансування);
оцінка можливих ризиків діяльності підприємства, включаючи техногенні (майнові) та фінансові ризики, дії факторів, що несуть загрозу стабільності діяльності та реалізація підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання та усунення, включаючи створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових та фінансових ризиків тощо.
13.3. Структура фінансового плану.
Структуру фінансового плану укрупнено можна представити так:
1. Джерела формування та надходження коштів.
2. Приріст активів підприємства.
3. Повернення залучених коштів.
4. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.
5. Покриття збитків минулих періодів.
Наведемо характеристику кожного з розділів фінансового плану з коротким трактуванням окремих їх складових.
Джерела формування та надходження коштів
Складовою фінансового плану є розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році. Мета цього розрахунку плану – це визначення суми чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства в плановому періоді.
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування є складовою частиною фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році і основною складовою джерел формування та надходження коштів підприємства.
Таким чином, прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення усіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або, принаймні, стабілізацію його на певному рівні.
Розглянемо більш детально як здійснюється розрахунок показників прибутку як складових фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році.
Валовий прибуток (збиток) (Пв):
Пв = ЧДрп – Срп , (1)
де ЧДрп – чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
Срп – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
Пв – валовий прибуток (збиток);
Прибуток (збиток) від операційної діяльності (Поп):
Поп = Пв + Діо – Ва – Вз – Віо , (2)
де Діо – інші операційні доходи ;
Ва – адміністративні витрати ;
Вз – витрати на збут;
Віо – інші операційні витрати;
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг)
(Пр):
Пр = Поп + Віо – Діо 1 (3)
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (Пзддо):
Пзддо = Поп + Дуч.к + Дф + Ді – Вф – Ві , (4)
де Дуч.к – дохід від участі в капіталі;
Дф – інші фінансові доходи;
Ді – доходи інші;
Вф – витрати фінансові;
Ві – витрати інші;
Чистий прибуток (ПЧ):
ПЧ = Пзддо – ПОДп , (5)
де ПОДп – сума податків з прибутку від звичайної діяльності.
За даними таблиці (див. нижче) розрахуємо фінансові результати діяльності підприємства у плановому році.
За формулами 1- 5 розраховуємо прибуток:
валовий прибуток (збиток) (Пв):
Пв = 39190,0 – 33432,8 = 5757,2 тис. грн.;
прибуток (збиток) від операційної діяльності (Поп):
Поп = 5757,2 + 28,3 – 1423,4 – 2165,9 – 983,5 = 1212,7 тис. грн.;
прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) (Пр)2:
Пр = 1212,7+ 983,5 – 28,3 = 2167,9 тис. грн. ;
або
Пр = 5757,2 – 1423,4 – 2165,9 = 2167,9 тис. грн.;
прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (Пзддо):
Пзддо = 1212,7 + 89,8 + 0 – 126,8 – 33,1 = 1142,6 тис. грн.;
чистий прибуток (ПЧ): ПЧ =1142,6 – 634,9 = 507,7 тис. грн.
13.4. Фінансове планування в акціонерному товаристві
На сьогоднішній день переважна більшість підприємств харчової галузі - це підприємства, що приватизовані шляхом перетворення їх у господарські товариства - відкриті чи закриті акціонерні товариства. Таким чином, підприємства харчової галузі тепер господарські товариства, тобто діють на засадах угоди юридичних осіб і громадян шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
З цих позицій розглянемо річний фінансовий план, який встановлений для господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 % акцій належать державі і який, очевидно, може бути рекомендованим для будь-якого акціонерного товариства.
Такий фінансовий план повинен відображати очікувані фінансові результанти діяльності господарського товариства в році, що планується, джерела їх формування та статті витрат з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку господарського товариства, виконання його зобов'язань. Він складається на рік з розбивкою на звітні періоди наростаючим підсумком і має забезпечувати отримання чистого прибутку, який не може бути меншим за фактично досягнутий показник минулого року.
Фінансовий план складається з наступних розділів:
доходи;
витрати;
фінансові результати діяльності;
графік погашення простроченої кредиторської заборгованості.
14.1. Поняття управління.
Що таке управління? Термін управління (менеджмент) з ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови має такі тлумачення :
Управління (менеджмент) – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з тим, щоб досягти координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань.
У повсякденному розумінні менеджмент, як правило, асоціюють з окремою групою осіб, чия робота складається з організації та керівництва зусиллями всього персоналу організації для досягненню поставлених завдань.
Щодо визначення поняття управління , то його можна представити так: це процес планування, організації, мотивації та контролю працівників організації, що забезпечують досягнення її цілей. Інакше кажучи – це інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації та керують ними. Або – управління (менеджмент) це – система управління інтелектуальними, фінансовим, сировинними, матеріальними ресурсами в умовах цивілізоване конкуренції для ефективної діяльності.
За структурою система управління (менеджмент) складається з:
Виробничий менеджмент – сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яке має на меті підвищення його ефективності і збільшення прибутку.
Менеджмент персоналу – наука про управління працівниками і відносинами між ними у процесі виробничої діяльності.
Фінансовий менеджмент – управління фінансовими ресурсами для раціонального їх використання (різновиди – інвестиційний менеджмент, інноваційний менеджмент).
Маркетинг – система управління взаємозв'язками споживачів із виробниками, замовників із виконавцями, яка орієнтується на вимоги ринку й максимально можливе задоволення потреб споживача, замовника.
14.2. Рівні управління та функції керівників.
Об'єктивність процесів управління потребує поділу управлінської праці. При цьому слід виділити горизонтальний поділ призначення конкретних управлінців (менеджерів) для керівництва підрозділами і вертикальний (координація управлінської роботи).
Саме вертикальний поділ веде до створення рівнів управління.
Виділяється три рівні управління:
Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):
Така форма демонструє те, що на кожному наступному етапі чисельність управлінців зменшується.
Управління низової ланки. До керівників низової ланки належать майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо.
До складу керівників середньої ланки входять начальник управління, завідувач відділу, декан, начальник цеху та інші категорії працівників.
Керівниками вищої ланки є директор або президент підприємства, їхні заступники тощо.
14.3. Основні функції управління.
Основні функції управління:
Ці чотири поняття утворюють основні функції управління.
Планування. Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано.
Організація. Як тільки план складений, необхідно підготовити та забезпечити його виконання.
Мотивація – це таке регулювання спонукаю чих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації.
Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.
Названі функції управління мають дві загальні характеристики:
Прийняття рішень – це, по суті, серія правильних рішень із кількох альтернативних можливостей, які вибирає керівник для цієї організації в цей час і в цьому місці, тобто як і що планувати, організовувати, керувати, мотивувати та контролювати. Прийняття рішень керівником становить основний зміст діяльності керівника.
Комунікація – це процес обміну інформацією, її змістовним значенням між двома чи більше особами.
Таким чином: управління (менеджмент) існує лише в контексті організації і людей, що працюють в цій організації.
1
2