Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
36.Діагностика кризового стану і загрози банкрутства: завдання та процедура етапу
На цьому етапі відбувається визначення глибини кризового стану підприємства та рівня загрози виникнення банкрутства, яке проходить наступним чином.
Експрес-діагностика банкрутства – представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу.
Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка маштабів кризи.
Для проведення експрес-діагностики банкрутства останнім часом широко використовують спеціально розроблені автоматизовані інтелектуальні системи експрес-діагностики, які дають можливість швидко визначити стан підприємства, зробити попередні висновки та визначити загальні рекомендації щодо подальших дій.
Об”єктами дослідження в процесі експрес-діагностики банкрутства є:
Наявність збитків за результатами господарської діяльності та порівняння їх розмірів із розмірсми наявного власного капіталу; Наявність несплачених відсотків по боргам, кредитів, які не погашені у визначений термін; Наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом; Негативна динаміка показників фінансового стану підприємства; Тривалість операційного циклу та причини його продовження; Розглянимо етапи проведення експрес-діагностики банкрутства, які були запропоновані проф.І.О.Бланком.
І. Визначення об'єктів спостереження “кризового поля”, що реалізують загрозу банкрутства.
В нинішніх ринкових умовах майже всі напірямки фінансової діяльності підприємства можуть викликати загрозу банкрутства. Отже, система нагляду “кризового поля” повинна будуватися з урахуванням ступеню можливості виникнення закрози банкрутства шляхом виділення найбільш вагомих об”єктів. Тоді система нагляду “кризового поля ” повиння включати наступні об”єкти:Чистий грошовий потік підприємства; Ринкова вартість підприємства; Структура капіталу; Склад фінансових зобов'язань за строками погашення;
Структура активів підприємства; Структура поточних затрат; Рівень концентрації фінансових операцій в зонах підвищеного ризику.
ІІ. Формування системи показників-індикаторів оцінки закрози банкрутства.
Якість діагностики загрози банкрутства залежить від набору оціночних показників, що використовуються для отримання експертного висновку. Система таких показників повиння розроблятися по кожному об”єк ту спостереження “кризового поля”. Система показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства повинна відповідати наступним принципам: Адекватність системи показників завданням діагностики; Наявність інформаційного забезпечення для розрахунку значення показників, проведення порівняльного аналізу; Можливість чіткого визначення алгоритмів розрахунку показників-індикаторів кризи; Можливість накопичення статистичної бази стосовно рівня та динаміки зміни показників; Оптимальна чисельність показників з кожного напрямку дослідження; Можливість чіткого визначення негативного значення або динаміки.
ІІІ. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, який здійснюється стандартними методами.
Основою такого аналізу є порівняння фактичних показників-індикаторів з нормативними та визначення розмірів негативних відхилень в динаміці. Зростання розміру негативних відхилень в динаміці характеризує наростання кризових явищ в фінансовій діяльності підприємства, які можуть викликати банкрутство.
В процесі цього аналіза використовуються наступні стандартні методи:
Горизонтальний фінансовий аналіз; Вертикальний фінансовий аналіз; Порівняльний фінансовий аналіз; Аналіз фінансових коефіцієнтів; Аналіз фінансових ризиків.
IV.Попередня оцінка маштабів кризового фінансового стану підприємства.
Така оцінка проводиться на основі поперднього етапу експрес-діагностики банкрутства. При визначення маштабів фінансової кризи використовують три характеристики, які визначаються для кожного елемента “кризового поля”:
Легка яінансова криза; Глибока фінансова криза; Фінансова катастрофа.
Система експрес-діагностики забезпечує рання виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходо для їх нейтралізаціі.
Антикризове управління — це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи — аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками. Велике значення при цьому має використання факторів кризи для наступного розвитку підприємства. Основною метою антикризового управління є забезпечення гарних результатів — запланованих чи випадкових — за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого управління людьми і комунікаціями.
Реалізація поставленої мети полягає в належному балансі між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готовності колективу до співробітництва. Можливість антикризового управління визначається, у першу чергу, людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, пристосовуватися до ситуацій, що виникають. Суб’єкти АУ – це певне коло осіб, які реалізують його завдання. Суб’єкти АУ: 1. власник п-ва; 2. економіст-фінансисте п-ва; 3. функціональний антикризовий менеджер, співробітник п-ва; 4. функціональний антикризовий менеджер, співробітник консалтингової фірми; 5. держ. та відомчі органи з поміж спеціалістів агентства з питань банкрутства, відомчих комісій з реструктуризації та інші державні органи; 6. представники кредиторів; 7. представники інвесторів; 8. арбітражний керуючий. Антикризове управління має враховувати, по-перше, рухливість зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, швидкість змін його окремих параметрів та інтенсивність їхнього впливу на стан підприємства; по-друге, тривалість циклу управління, тобто час від прийняття рішення до отримання його результату.
Отже, по-перше, істотним обмеженням антикризового процесу є часові обмеження, тобто наявний час для реалізації відповідних заходів; по-друге, антикризове управління має бути організоване таким чином, аби вірогідність перебування об'єкта управління в керованому стані протягом циклу управління відповідала або була вище заданого рівня, тобто протягом реалізації антикризової програми не повинно відбуватися катастрофічного погіршення ситуації.
Оцінка ресурсного потенціалу антикризового управління. У сучасній економічній літературі підприємство розглядається як система ресурсів, що взаємодіють між собою і забезпечують досягнення певних результатів, мети діяльності. Основними видами використовуваних ресурсів є: технічні, технологічні, кадрові, просторові, ресурси організаційної структури системи управління, інформаційні, фінансові тощо (для торговельних підприємств - товарні ресурси).
Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей функціонування підприємства та досягнення стратегічних цілей його діяльності. Існуючі потенційні можливості у підприємства при найбільш ефективному використанні наявних у його розпорядженні ресурсів являють собою ресурсний потенціал підприємства.
Оцінюючи ресурсний потенціал підприємства у процесі анти-кризового управління, необхідно звернути увагу на такі його характеристики:
• достатність ресурсів для вирішення поставлених завдань та комплексність ресурсного потенціалу;
• гнучкість і адаптованість ресурсного потенціалу, що визначає спроможність підприємства до інновацій;
• перспективність ресурсного потенціалу або наявність життєздатного ядра.
Таким чином, ресурсний потенціал також є лімітуючим обмеженням антикризового процесу. Жорсткість цього обмеження визначається рядом факторів:
1) можливістю вивільнення ліквідних коштів внаслідок іммобілізації оборотних і позаоборотних активів підприємства (природної, здійснюваної в перебігу операційного циклу, або насильницької, внаслідок прийняття рішення про продаж окремих елементів майна);
2) можливістю одержання додаткових зовнішніх фінансових ресурсів (додаткових кредитів, позик, здійснення випуску акцій та облігацій, поповнення статутного фонду за рахунок грошових фінансів та інше) або одержання відстрочки повернення (пролонгації) отриманих раніше;
3) конкурентним статусом підприємства, що визначається сукупністю внутрішніх можливостей підприємства з генерування потоків грошових коштів, необхідних для розрахунку по зовнішніх зобов'язаннях і продовження самофінансування діяльності. Даний фактор є найскладнішим і комплексним, оскільки визначає спроможність підприємства не тільки до ліквідації загрози банкрутства, але й до усунення глибинних причин кризових явищ.
Впровадження антикризової програми підприємства потребує оцінки її результативності, тобто визначення ступеня досягнення цільових завдань антикризового процесу:
ініціювання забезпечення позитивності чистого грошового потоку підприємства протягом усього періоду реалізації програми;
нормалізація стану грошового обороту підприємства;
нормалізація та покращення фінансового стану підприємства;
недопущення виникнення ситуації боргової неплатоспроможності та порушення справи про банкрутство підприємства з боку його кредиторів.
Виходячи з визначеної системи задач, оцінка результативності впровадження антикризової програми може будуватися за окремими наслідками впливу та узагальнено в цілому по підприємству.
Оцінка результативності за окремими наслідками впливу
проводиться за такими напрямками: вплив антикризової програми на обсяги чистого грошового потоку, стан грошового потоку, показники господарсько-фінансової діяльності, показники фінансової стійкості тощо.
Для проведення оцінки результативності антикризової програми по кожному напрямку впливу використовується система спеціальних оціночних показників, що використовуються для діагностики кризи розвитку підприємства. У перебігу проведення оцінки результативності впровадження фактичні показники господарсько-фінансової діяльності підприємства (до початку реалізації антикризової програми) порівнюється з цільовими значеннями цих показників, передбачених антикризовою програмою підприємства.
Оцінка результативності впровадження антикризової програми в цілому для підприємства може здійснюватися на основі різних методичних прийомів, зокрема інтегральним та графічним методом.
Інтегральний метод оцінки результативності впровадження антикризової програми передбачає використання статистичних та рейтингових моделей діагностики кризи (банкрутства), які передбачають розрахунок інтегрального (узагальнюючого, бального) оціночного показника Графічний метод оцінки результативності передбачає проведення зазначеної нижче роботи.
етап. Формується система оціночних показників - стандартів контролю за ходом реалізації антикризової програми, які об'єднуються в чотири групи по чотири показника в кожній (така кількість та ієрархія оціночних показників є необхідною для застосування графічного методу).
етап. Проводиться оцінка темпів зміни значень показників, що включено до складу системи узагальнюючої оцінки.
40.Чинники та параметри ефективності антикризового управління
Як відомо, проблематика ефективності та підходів до її оцінки достатньо розроблялася вітчизняними та зарубіжними вченими, що обумовило поширення різних підходів для обґрунтування цих понять та формування оціночних показників.
Прийнято виокремлювати зазначені нижче види ефективності.
1. Залежно від отриманого результату (наслідку) - економічну, яка в загальному вигляді характеризує співвідношення між отриманими результатами та ресурсами, що були витрачені для їх досягнення, та соціальну ефективність, яка додатково враховує соціальні наслідки (збереження та створення нових робочих місць, покращення соціально-психологічного клімату в колективі або умов праці тощо).
2. Залежно від місця одержання ефекту - народногосподарську (суспільну) та локальну (комерційну) ефективність, яка може бути в свою чергу оцінена на рівні окремого підприємства, його структурного підрозділу, окремого бізнес-процесу, операції тощо.
3. Залежно від методу розрахунку - абсолютну ефективність, яка характеризує загальну або питому ефективність діяльності підприємства чи іншого об'єкта оцінки за певний проміжок часу, та порівняльну ефективність, яка відображає наслідки порівняння альтернативних варіантів та вибору найкращого з них.
4. Залежно від підходу до оцінки - часткову (окрему), чинникову (обумовлену впливом окремого чинника) та повну (інтегральну) ефективність.
5. Залежно від об'єкта оцінки - ефективність виробництва, ефективність використання трудових (праці), матеріальних та фінансових ресурсів; ефективність системи управління підприємством або організації певного управлінського процесу тощо.
6. Залежно від ступеня збільшення ефекту - первинна, мультиплікаційна та синергічна ефективність.
Первинна ефективність - це початковий одноразовий ефект, який одержано внаслідок реалізації певної сукупності заходів (технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних тощо). Мультиплікаційна ефективність є наслідком багаторазового та багатоспрямованого використання цих заходів (інновацій) не лише на даному підприємстві, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Вона проявляє себе в таких специфічних формах:
• дифузійний ефект
• резонансний ефект
• ефект „стартового вибуху
• ефект супровідних можливостей
• ефект акселерації результату.
Ефективність антикризового управління обумовлюється сумісним впливом таких найважливіших факторів
1) професіоналізм суб'єкта антикризового управління та якість його фахової підготовки;
2) особисті якості суб'єкта антикризового управління, його здатність бути лідером та забезпечити об'єднання усіх творчих конструктивних сил;
3) психологія суб'єкта антикризового управління, його здатність до проведення управління в екстремальних ситуаціях;
4) формування антикризової команди, здатної професійно, адекватно та творчо виконувати поставлені перед ними завдання;
5) підтримка суб'єкта антикризового управління трудовим колективом та власниками підприємства, забезпечення корпоративності, тобто інтеграції усіх ділових, соціально-психологічних та організаційних відносин, внутрішній патріотизм та ентузіазм;
6) методологія розробки ризикованих управлінських рішень;
7) обгрунтованість та науковість прийомів прогностично-аналітичних досліджень, що відбуваються на усіх етапах його здійснення;
8) якість розробленої антикризової програми та адекватність існуючим умовам та обмеженням антикризових заходів;
9) належна оперативність та гнучкість антикризового управління, насамперед в період реалізації антикризових заходів;
10) наявність спеціального програмного забезпечення для проведення діагностичних та прогностичних процедур та досліджень.
41 .Об'єкти спостереження «кризового поля» та методи експрес- діагностики кризового стану
Визначення об’єктів спостереження “кризового поля”, що реалізує загрозу виникнення фінансової кризи підприємства. Як показує досвід, в сучасних економічних умовах
практично всі аспекти фінансової діяльності підприємства можуть генерувати загрозу його банкрутства. Тому система спостереження “кризового поля” повинна будуватися з
урахуванням ступеня генерування цієї загрози шляхом виділення основних об’єктів за цим критерієм. Із цих
позицій систему спостереження “кризового поля” підприємства може бути представлено наступними основними об’єктами (параметрами) (рис. 20.2).
Експрес-діагностика фінансової кризи здійснюється за наступними основними етапами: 1.Визначення об’єктів спостереження “кризового поля”,2. Формування системи індикаторів оцінки загрози виникнення фінансової кризи підприємства,3.Аналіз окремих аспектів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваний стандартними методами, 4.Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства.
42. Основні показники експрес-діагностики фінансового стану: їх обчислення та нормалізація
|
Об’єкти спостереження .кризового поля* |
Показники-індикатори |
|
|
Об’ємні |
Структурні |
|
|
і. ЧИСТИЙ ГРОШОВИЙ ПОЛК ПІДПРИЄМСТВА |
|
|
|
Об’єкти спостереження .кризового поля* |
Показники-індикатори |
|
|
Об’ємні |
Структурні |
|
|
II. РИНКОВА ВАРЛСТЬ ПІДПРИЄМСТВА |
1. Сума чистих активів |
. Ринкова вартість під- 2. Вартість підприєм- |
|
III. СТРУКТУРА КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА |
|
|
|
IV. ФІНАНСОВІ |
|
|
|
V. АКТИВИ |
|
|
|
Об’єкта спостереження .кризового поля* |
Показники-індикатори |
|
|
Об’ємні |
Структурні |
|
|
V. АКТИВИ |
4. Сума грошових ак- |
|
|
VI. ПОТОЧНІ |
|
|
|
VII. РІВЕНЬ |
|
43.Сутність та етапи фундаментальної діагностики АФУ.
Фундаментальна діагностика фінансової кризи характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної на основі методів факторного аналізу та прогнозування.
Фундаментальна діагностика фінансової кризи здійснюється за такими основними етапами
У процесі вивчення та оцінки ці фактори поділяються на дві основні групи: 1) не залежні від діяльності підприємства (зовнішні або екзогенні, фактори); 2) залежні від діяльності підприємства (внутрішні, або ендогенні, фактори).
Зовнішні фактори кризового фінансового розвитку, у
свою чергу, поділяються при аналізі на три підгрупи:
а) соціально-економічні фактори загального розвитку країни.
б) ринкові фактори.
в) інші зовнішні фактори.
Внутрішні фактори кризового фінансового розвитку також поділяються при аналізі на три підгрупи:
1.фактори пов’язані з операційною діяльністю
2….з інвестиційною діяльністю
3…..з фінансовою д-стю
2.Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих чинників на кризовий фінансовий розвиток підприємства.
Мета такого аналізу—виявлення ступеня негативного впливу окремих факторів на різні аспекти фінансового розвитку підприємства.
3.Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих чинників. Такий прогноз здійснюється на основі розробки спеціальних
багатофакторних регресійних моделей, використання в цих цілях аналітичного апарату SWOT-aнaлiзy та інших методів, докладно розглянутих раніше, при викладенні принципів фундаментального аналізу.
4.Прогнозування спроможності підприємства нейтралізувати фінансову кризу за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу. У процесі такого прогнозування визначається, наскільки швидко й у якому обсязі підприємство здатне:
5. Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства. Ідентифікація масштабів кризового фінансового стану повинна включати аналітичні та прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства й визначати можливі напрямки відновлення фінансової рівноваги підприємства.
44.Методи комплексного фундаментального аналізу кризи.
Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства. Основу такого аналізу складає виявлення ступеню негативного впливу окремих факторів на різні аспекти фінансового розвитку підприємства. В процесі здійснення такого фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи: Повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів. При здійсненні цього аналізу суттєво розширюється круг об"єктів "кризового поля", а також система показників-індикаторів можливої загрози банкрутства; Кореляційний аналіз. Цей метод використовується для визначення ступеню впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства. Кількісно ступень цього впливу може бути вимирений за допомогою одно- або багатофакторних моделей кореляції. За результатами такої оцінки проводиться упорядкування окремих факторів за ступенем їхнього негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства; СВОТ-аналіз (SWOT-analysis). Назва цього методу представляє аббревіатуру початкових літер, які характеризують об"єкти цього аналізу: S - Strength (сильні сторони підприємства) W - Weakness (слабкі сторони підприємства); O - Opportunity (можливості розвитку підприємства); T - Treat (загрози розвитку підприємства)
Фундаментальна діагностика банкрутства дозволяє отримати найбільш чітку картину кризового фінансового стану підприємства, зпрогнозувати розвиток окремих факторів, що представляють загрозу банкрутства, та їх негативні наслідки, а також конкретизувати форми і методи майбутнього фінансового оздоровлення за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу, якщо таке можливо. За умови, якщо таке оздоровлення представляється неможливим, а маштаб кризового стану підприємства визнан як фінансова катастрофа, то підприємство визнається банкрутом. Процедура визнання підприємства банкрутом буде розглянута в наступному підрозділі.
45.Багатофакторні моделі прогнозування банкрутства. Аналітична модель Альтмана Аналітична модель Альтмана. Це алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, який ґрунтується на комплексному врахуванні найважливіших показників, що діагностують його кризовий фінансовий стан. На основі обстеження підприємств-банкрутів Е. Альтман визначив коефіцієнти значущості окремих факторів у інтегральній оцінці ймовірності банкрутства. Модель Альтмана має такий вигляд:
Z = 1,2 х Х1 + 1,4 х Х2 +
+ 3,3 х Х3, + 0,6 х X 4 + 1,0 х Х5
де Z — інтегральний показник рівня загрози банкрутства^-рахунок Альтмана);
Х1 — відношення оборотних активів (робочого капіталу) до суми всіх активів підприємства;
Х2 — рівень рентабельності капіталу;
Х3 — рівень дохідності активів;
Х4 — коефіцієнт співвідношення власного й позикового капіталу;
Х5 — оборотність активів (у числі оборотів).
Рівень загрози банкрутства підприємства в моделі
Альтмана оцінюється за такою шкалою:
|
Значення показника ЩТ |
Імовірність банкрутства |
|
До 1,8 |
Дуже висока |
|
1,81-2,70 |
Висока |
|
2,71-2,99 |
Можлива |
|
3,00 і вище |
Дуже низька |
Незважаючи на порівняну простоту використання цієї моделі для оцінки фінансової кризи й загрози банкрутства, в наших економічних умовах вона не дає змоги отримати об’єктивний результат. Це викликано розбіжностями в урахуванні окремих показників, впливом інфляції на їх
формування, невідповідністю балансової й ринкової вартості окремих активів та іншими об’єктивними причинами, які визначають необхідність корегування коефіцієнтів значущості показників, наведених у моделі Альтмана, й урахування низки інших показників оцінки кризового
розвитку підприємства.
46.Оперативний механізм фінансової стабілізації
Оперативний механізм фінансової стабілізації, що ґрунтується на принципі “відсікання зайвого”, є захисною реакцією підприємства на несприятливий фінансовий розвиток і позбавлений якихось наступальних управлінських рішень.
Оперативний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, спрямованою, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства в короткостроковому періоді, а з другого — на збільшення суми грошових активів,
що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань. Принцип “відсікання зайвого”, що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб (що викликають відповідні фінансові зобов’язання), так і окремих видів ліквідних активів (з метою їхньої термінової конверсії в грошову форму).
Вибір відповідного напрямку оперативного механізму фінансової стабілізації диктується характером реальної неплатоспроможності підприємства, індикатором якої слугує коефіцієнт чистої поточної платоспроможності. На відміну від раніше розглянутого традиційного коефіцієнта
поточної платоспроможності підприємства, він потребує додаткового корегування (зумовленого кризовим фінансовим станом підприємства) як складу оборотних активів,
так і складу короткострокових фінансових зобов’язань.
Зі складу оборотних активів виключається неліквідна (у короткостроковому періоді) їх частина, а саме:
Зі складу короткострокових фінансових зобов’язань виключається внутрішня їх частина, що може бути перенесена на період завершення фінансової стабілізації, а саме:
З урахуванням внесення цих коректив коефіцієнт чистої поточної платоспроможності визначається за такою формулою:
Ктщп- ОА —ОАн
КФЗ-КФЗв’
Де КЧПП —коефіцієнт чистої поточної платоспроможності підприємства в умовах його кризового розвитку;
ОА—сума всіх оборотних активів підприємства;
0АН—сума неліквідних (у короткостроковому періоді) оборотних активів підприємства;
КФЗ—сума всіх короткострокових (поточних)фінансових зобов’язань підприємства;
КФЗВ—сума внутрішніх поточних зобов’язань підприємства за розрахунками, погашення яких може бути відкладено до завершення його фінансової стабілізації.
Основним змістом оперативного механізму фінансової стабілізації є забезпечення
збалансування грошових активів і короткострокових фінансових зобов’язань підприємства, що досягається різними методами залежно від умов реального фінансового стану підприємства.