Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
79
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Факультет біології, екології та медицини
Кафедра фізіології та інтродукції рослин
ДИПЛОМНА РОБОТА
«Засоби активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках біології в школі»
|
Виконавець студентка групи ББ-11-У |
Путь Олена Володимирівна |
|
|
Науковий керівник к.б.н., доцент |
Легостаєва Т.В. |
|
|
Рецензент к.с-г.н, доцент кафедри загальної біології та водних біоресурсів Консультант з розділу «Охорона праці» ст. викладач Допускається до захисту: |
Шарамок Т.С. Петляк О.Г. |
|
|
завідувач кафедри д.б.н., професор |
Лихолат Ю.В. |
|
Дніпропетровськ
2014
Реферат
Дипломна робота: 88 с., 3 табл., 15 рис., 50 літературних джерел.
Об’єкти дослідження: навчально-виховний процес на уроках біології у 9-х класах середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Молодіжне, Царичанського району, Дніпропетровської області.
Мета роботи: з`ясування особливостей пізнавальної активності учнів на уроках біології на основі використання деяких методів та засобів для здійснення активізації пізнавального процесу.
Метод дослідження: робота в групах, розробка нестандартних уроків, тематичне оцінювання, тестування.
Одержані висновки:
При застосуванні на уроках біології в 9 – х класах засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, як системи пізнавальних і творчих знань, виявлено підвищення якості успішності, пізнавальної активності учнів, зростання творчого рівня засвоєння знань. Визначено вплив комп’ютерних технологій на успішність та розвиток пізнавальної діяльності учнів, Результати досліджень можуть бути застосовані при викладанні біології в 9-х класах загально-освітньої школи.
RESUME
Thesis: 88 pp, 3 tab, 15 Fig, 50 literatures.
Objects of study: educational process in biology class in 9th grade secondary school of I-III levels s.Molodizhne, Tsarychans'kyy region, Dnipropetrovsk region.
The aim: to clarify the features of the cognitive activity of students in biology class on the basis of certain methods and means to implement the activation of the cognitive process.
Type of Research: work in groups to develop innovative lessons , thematic evaluation testing.
Obtained conclusions: In applying the lessons of biology in 9– th classes of cognitive activity of students as a system of cognitive and creative knowledge, found quality performance, cognitive activity, the growth of creative level of education.
The research results can be applied to teaching biology in 9-th classes of general education schools.
Зміст
Вступ……………………………………………………………………….6
Розділ 1. Огляд літературних джерел
1.1 Психологічні особливості учнів старших класів……………………..8
1.2 Проблеми викладання біології у старших класах ………….……....11
1.3 Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології…......16
1.4 Рівні пізнавальної активності………………………………………...20
1.5 Принципи активізації пізнавальної діяльності учнів……………….21
1.5.1 Принцип проблемної ситуації…………………………………...…21
1.5.2 Принцип забезпечення максимально можливої адекватності учбово-пізнавальної діяльності характеру практичних завдань……………...22
1.5.3 Принцип взаємонавчання…………………………………………..22
1.5.4 Принцип дослідження проблем, що вивчаються………………....23
1.5.5 Принцип індивідуалізації…………………………………………..23
1.5.6 Принцип самонавчання……………………………………….…….23
1.5.7 Принцип мотивації………………………………………………….24
1.6 Чинники, що спонукають до пізнавальної активності……………...24
1.7 Способи активізації пізнавальної діяльності при викладанні біології…………………………………………………………………………....26
1.7.1 Методи активізації пізнавальної діяльності учнів……………….27
1.7.2 Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів………………32
1.8 Використання мультимедійних презентацій на уроках біології….34
Розділ 2 Матеріал і об’єкт дослідження
2.1 Об’єкт дослідження………………………………………………….39
2.2 Методи дослідження………………………………………………….39
Розділ 3 Результати та їх обговорення
3.1 Організація дослідження……………………………………………41
3.2 Дослідження навчання з формування активізації пізнавальної діяльності учнів…………………………………………………………………41
3.3 Розробка уроків з використанням мультимедійних презентацій на уроках біології …………………………………………………………………44
3.4 Визначення та оцінка рівня розвитку пізнавальної діяльності учнів ………………………………………………………………….…………62
3.5 Порівняльний аналіз результатів дослідження…………………….63
Розділ 4. Охорона праці………………………………………………….69
Висновки…………………………………………………………………77
Список використаних джерел…………………………………………..78
Додатки……………………………………………………………………83
Вступ
Основне призначення загальноосвітніх закладів нового типу створити оптимальні умови для широкої загальноосвітньої підготовки учнів, їх всебічного розвитку. Метою діяльності шкіл є надання необхідної інтелектуальної допомоги учням щодо розвитку їхніх творчих здібностей, інтелектуальних запитів.
Як заклади нового типу, так і профільні школи з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів повинні забезпечити фундаментальну підготовку з обраного профілю, залежно від нахилів та пізнавальних інтересів школярів, сприяти формуванню національної інтелігенції, здатної до самостійного прийняття рішень у нестандартних життєвих та виробничих ситуаціях.
Сьогодні, розглядаючи умови проведення уроків в загальноосвітніх школах, можна дійти висновку, що вони дуже відрізняються від тих, що були п’ять, десять, двадцять, п’ятдесят років тому. І це не тому, що ми інші; я вважаю, що це тому що світ постійно рухається вперед, розвивається, і ті методи, що були актуальні декілька років тому, не можуть задовольнити цікавість сьогоднішніх учнів.
Важко домогтися міцних знань, якщо немає в школяра інтересу до навчальної праці й досліджуваного матеріалу. Важливо не тільки передати учням певну суму знань, а розвивати в них самих бажання шукати, знаходити й використовувати необхідну інформацію, інтегрувати свої знання в життя, в якісь практичні ситуації. Творча діяльність учнів пов'язана з особливою напругою їхніх сил і здатностей. Необхідними передумовами творчої діяльності є пізнавальний інтерес, використання інтегрованих знань, конструктивна уява й ініціатива. Тому вивчення специфіки викладання уроків для сучасних учнів загальноосвітніх шкіл є актуальним для кожного вчителя.
Практичне значення нашої роботи полягає в тому, що біологія - це той шкільний курс, у якому існують реальні можливості залучити учнів до дослідницької роботи, розвинути їх творчі здібності. Тривалі спостереження, експеримент, самостійні навчальні дослідження. Вони можуть і повинні стати невід'ємною частиною викладання цього предмета. Однак дослідницькою роботою учні займаються не тільки на уроках, але і в позаурочний час.
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
У ранній юності навчання продовжує залишатися одним з головних видів діяльності старшокласників. У зв'язку з тим що в старших класах розширюється круг знань, що ці знання учні застосовують при поясненні багатьох фактів дійсності, вони більш усвідомлено починають відноситися до навчання. У цьому віці зустрічаються два типи учнів: для одних характерна наявність рівномірно розподілених інтересів, інші відрізняються яскраво вираженим інтересом до однієї науки. У другій групі виявляється деяка однобічність, але це не випадково і типово для багатьох учнів.
Відмінність у відношенні до вчення визначається характером мотивів. На перше місце висуваються мотиви, пов'язані з життєвими планами учнів, їх намірами в майбутньому, світоглядом і самовизначенням. По своїй будові мотиви старших школярів характеризуються наявністю ведучих, цінних для особи цілей. Старшокласники указують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота по вибраній професії, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання в певній області, виникає прагнення до самоосвіти. Учні починають систематично працювати з додатковою літературою, відвідувати лекції, працювати в школах юних математиків, юних хіміків і т.п.[10,11]
Старший шкільний вік — це період завершення статевого дозрівання і разом з тим початкова стадія фізичної зрілості. Для старшокласника типова готовність до фізичних і розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навиків і умінь в праці і спорті, відкриває широкі можливості для вибору професії. Разом з цим фізичний розвиток надає вплив на розвиток деяких якостей особи. Наприклад, усвідомлення своєї фізичної сили, здоров'я і привабливості впливає на формування у хлопців і дівчат високої самооцінки, упевненості в собі, життєрадісності і т. д., навпаки, усвідомлення своєї фізичної слабкості викликає деколи у них замкнутість, невіра в свої сили, песимізм.
Старший школяр стоїть на порозі вступу до самостійного життя. Це створює нову соціальну ситуацію розвитку. Завдання самовизначення, вибору свого життєвого шляху встає перед старшим школярем як завдання першорядної ваги. Школярі старших класів обернені в майбутнє. Це нова соціальна позиція змінює для них і значущість навчання, його завдань і змісту. Старші школярі оцінюють учбовий процес з погляду того, що він дає для їх майбутнього. Вони починають інакше, ніж підлітки, дивитися на школу. Якщо підлітки дивляться в майбутнє з позиції сьогодення, то старші школярі на сьогодення дивляться з позиції майбутнього.
У старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і учбовими інтересами. У підлітка учбові інтереси визначають вибір професії, у старших же школярів спостерігається зворотне: вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, зміні відношення до учбової діяльності. У зв'язку з необхідністю самовизначення у школярів виникає потреба розібратися в тому, що оточує і в самому собі, знайти сенс того, що відбувається. У старших класах учні переходять до засвоєння теоретичних, методологічних основ, різних учбових дисциплін [19, 22-24].
Характерною для учбового процесу є систематизація знань по різних предметах, встановлення предметних зв'язків. Все це створює ґрунт для оволодіння загальними законами природи і суспільного життя, що приводить до формування наукового світогляду. Старший школяр в своїй учбовій роботі упевнено користується різними розумовими операціями, міркує логічно, запам'ятовує осмислено. В той же час пізнавальна діяльність старшокласників має свої особливості. Якщо підліток хоче знати, що є те або інше явище, то старший школяр прагне розібратися в різних точках зору на це питання, скласти думку, встановити істину. Старшим школярам стає нудно, якщо немає завдань для розуму. Вони люблять досліджувати і експериментувати, творити і створювати нове, оригінальне.
Старших школярів цікавлять не тільки питання теорії, але самий хід аналізу, способи доказу. Їм подобається, коли викладач примушує вибирати рішення між різними точками зору, вимагає обґрунтування тих або інших тверджень; вони з готовністю, навіть з радістю вступають в суперечку і наполегливо захищають свою позицію.
У старшому шкільному віці відбуваються зміни у відчуттях дружби, товариства і любові. Характерною особливістю дружби старшокласників є не тільки спільність інтересів, але і єдність поглядів, переконань. Дружба носить інтимний характер: хороший друг стає незамінною людиною, друзі діляться найпотаємнішими думками. Ще більш, ніж в підлітковому віці, пред'являються високі вимоги до друга: друг повинен бути щирим, вірним, відданим, завжди приходити на допомогу [32, 44-47].
Старші школярі пред'являють дуже високі вимоги до моральної зовнішності людини. Це пов'язано з тим, що в старшому шкільному віці створюється більш цілісне уявлення про себе і про особу інших, розширюється круг усвідомлюваних соціально-психологічних якостей людей, і перш за все однокласників.
Вимогливість до навколишніх людей і строга самооцінка свідчать про високий рівень самосвідомості старшого школяра, а це, у свою чергу, приводить старшого школяра до самовиховання. На відміну від підлітків у старшокласників виразно виявляється нова особливість — самокритичність, яка допомагає їм строгіше і об'єктивно контролювати свою поведінку. Хлопці і дівчата прагнуть глибоко розібратися в своєму характері, у відчуттях, діях і вчинках, правильно оцінити свої особливості і виробити в собі кращі якості особи, найбільш важливий і цінний з суспільної точки зору.
Отже, старшокласників не може задовольнити просте викладення навчального матеріалу; їм потрібні насичені новітніми інформаціями та технологіями семінарські, дискусійні уроки з використанням інтелектуальних ігор [28, 29].
1.2. Проблеми викладання біології в старших класах
ХХІ століття – це час формування високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення для економічного та соціального поступу країни. Саме тому освіта має базуватись на принципах диференціації навчання, орієнтації на особистість учня, формування його мотиваційної сфери, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей.
На сьогодні актуальною є проблема аналізу стану викладання навчальних дисциплін, визначення позитивних сторін й окреслення кола проблемних питань навчально-виховного процесу. Судячи за результатами успішності учнів, якісного показника вступу випускників до ВНЗ, в загальноосвітніх навчальних закладах області створено умови повноцінного викладання шкільного курсу біології. Запорукою тому є можливості кадрового потенціалу вчителів природничих дисциплін, рівень науково-методичного забезпечення і контролю за станом викладання. Але природно, що маса проблем соціально-економічного плану є причинами ускладнень для реалізації завдань навчального закладу та освітніх функцій вчителя.[6-8,14]
Однією з найістотніших причин неефективного проведення уроків є зниження інтересу учнів до навчання. Складно узагальнювати масштаби цієї проблеми, але, як на моє бачення, вона є штучною, а точніше не типовою. Частіше всього так думають вчителі, які мають середній стаж практичної роботи. У людей цієї категорії скоріше спрацьовує фактор пам'яті про власну молодість, притаманний тому віку робочий ентузіазм, і зрозуміло вищу результативність роботи. До того ж, на формування образу учня семидесятих років певний вплив мав авторитарний стиль управлінської діяльності на всіх її рівнях, що часто дозволяв застосування прийомів виховання суперечливих вимогам щодо дотримання прав людини.
Сучасні діти, які виховуються в умовах розвиненого інформаційного середовища, розбудови демократії суспільства, є більш розкомплексованими в поведінці, вимагають вищого рівня ступенів свободи, а значить і ставлять перед вчителем нові вимоги. Життя вимагає від сучасної школи підготовки дітей із сформованими особистісними рисами, високим рівнем соціальної активності, цілісним умінням бачення проблем, готовністю до дій по їх вирішенню. Головною ознакою сучасної педагогіки має бути особистісно-діяльнісний підхід до організації навчання й виховання дітей, як громадян нового суспільства. Навчання повинне базуватись на принципі природовідповідності, в основі якого лежить задоволення потреб дитини в саморозвитку, пізнанні довкілля не через сприйняття догматичних тверджень, а в форматі гри, розв'язання евристичної ситуації, чи навіть шляхом проб і помилок. Вчитель повинен забезпечити умови для реалізації дитиною потреб пізнання світу саме в такому комфортному для розвитку її особистості середовищі. При такому підході по іншому бачаться й риси сучасного учня [8, 25-30].
Зменшенню гостроти проблеми сприятиме і усвідомлення того факту, що дитиною легше сприймається матеріал, який для неї здається цікавим або життєво необхідним. То ж без сумніву, розумне впровадження профільності навчання в старших класах є одним із шляхів нівелювання негативного змісту названої вище проблеми. Грубою помилкою, що часто допускається при організації профільних класів, є довільний розподіл адміністрацією школи профілю існуючих. Обов’язково слід оголошувати повноцінний набір учнів до таких класів із запрошенням зацікавлених дітей з усього регіону.
Передувати профілізації навчання може допрофільна підготовка, тобто залучення дітей до роботи гуртків, вивчення факультативних курсів, участь в роботі секцій наукових товариств, клубів.
Передумовою вдалого вибору учнями профілю навчання є ефективна робота по їх ранній професійній орієнтації. За умови, якщо до десятого, а то і восьмого класу дитина вже визначилась з майбутньою професією, навчаючись за програмами профільного чи поглибленого вивчення вона вивчатиме менш цікаві для неї дисципліни за спрощеними програмами, з економією додаткового часу для улюблених предметів. Якщо за таких умов існуючий інтерес до предмета посилити засобами створення проблемної ситуації, застосування прийомів інтерактивного навчання, рівень пізнавальної активності дітей, а рівно і їх знань, має бути високим [14, 24-28].
Обов’язковою ознакою сучасного уроку біології є диференціація навчальних підходів до дітей з різними рівнями пізнавальних потреб і природних здібностей. Такий підхід сприятиме вирішенню наступної проблеми, яку називають вчителі біології: це зауваження щодо змісту програм курсу. Досить часто, причини суб'єктивного плану, як то поверхове ознайомлення з матеріалами державних стандартів освіти, вимогами пояснювальної записки до програм, та не залежні від вчителя причини - відсутність затвердженого варіанту концепції біологічної освіти, певна неоднозначність вимог самої програми щодо знань та умінь, породжують різне розуміння глибини висвітлення змісту певних її питань. Існуючі підручники для старших класів створювались під вимоги попереднього варіанту стандартів освіти. То ж надмірна увага деталям досить часто призводить до "відлякування" дітей від предмета, відволікає їх від вивчення інших важливих питань.
Схема розгляду програмного питання на уроці повинна включати в себе етапи:
Пояснення кожного з питань нового матеріалу повинне здійснюватись за принципом концентричності, де є обов'язковими всі три етапи. Етап ознайомлення з позапрограмним матеріалом повинен бути стислим, але головне - реалізуватись в такій формі, щоб зацікавити якомога більшу кількість учнів. Уміле заохочення тих, хто виявляє бажання працювати на цьому рівні призводить до поступового збільшення числа таких дітей. Їх в пересічному класі спочатку може бути один, два, але за умов систематичної роботи число таких дітей зростає до кількості, за якої буде вже достатньо підстав для розмови про відкриття міжкласного факультативу (гуртка) з біології. Надалі на цих дітей можна опиратись як на майбутніх учасників олімпіад, актив кабінету біології.
Аналіз відвіданих в ході тематичних вивчень шкільних занять засвідчує неповноцінне використання багатьма вчителями можливостей ще одного потенційно сильного чинника за контролем уваги дітей - мотивації їх пізнавальної активності, як складової уроку. Вдале створення проблемної ситуації, пов'язаної з матеріалом що вивчається, визначення місця даного матеріалу в системі знань про життя, ролі в довкіллі й значення для людини, спонукає дітей до роботи, загострює увагу, підживлює інтерес до теми.
Підвищенню рівня зацікавленості учнів предметом сприяє застосування в навчальному процесі можливостей сучасних електронних засобів. Високий ефект може мати використання на уроках біології відеофрагментів телевізійних програм Discovery, Animal Planet, World Geography, Life Before Life. З сучасних комп'ютерних навчальних програм на особливу увагу заслуговує програма "Бібліотека електронних наочностей. Біологія 6-11". Програма дає можливість самостійного конструювання презентаційних матеріалів з використанням схем, фотографій біологічних об'єктів і навіть відео сюжетів майже на кожну з тем шкільного курсу біології. Цінною для реалізації диференційованого підходу до вивчення курсу загальної біології є нова програма "Біологія. 10 клас. Навчальний посібник" (з серії освітніх програм проекту «Home Alive»). Програма має широкі можливості для розкриття кожної з тем загальної біології на базовому та поглибленому рівнях. Найбільш зручним варіантом навчання за нею є самостійна робота учня, в ході якої при переході до наступної теми він має успішно виконати завдання контрольної роботи з визначенням суми набраних балів. Програма передбачає створення індивідуального профілю навчання або можливість працювати з нею в ознайомлювальному режимі. В ході роботи з програмою учень може з навчального класу переходити до тренувальної зали, бібліотеки чи навіть ігрової кімнати [11, 13].
Навчально-виховна функція уроку реалізується не лише через роботу з матеріалом теми, а й через всі складові заняття. Без перебільшення можна сказати, що важливу роль грають такі чинники як настрій вчителя, його ставлення до дітей, культура мови. Комфортність умов навчання в значній мірі визначається атмосферою уроку, довірливими й партнерськими стосунками між дітьми та вчителем. Культура поведінки й мова вчителя неодмінно повторюються в його учнях. Досвід спостережень багато в чому дає підстави судити за поведінкою учнів про атмосферу попереднього уроку з якого вони прийшли.
Наступна проблема, є недостатній рівень матеріально-технічної бази для проведення лабораторних робіт. Основною формою організації навчальної діяльності є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть поспіль, сьогодні, в умовах науково-технічного прогресу вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Пошук ефективних технологій, дидактичних підходів триває. Практика застосування різних технологій може допомогти створити більш ефективну та динамічну працю на уроках біології. Без централізованого вирішення її на державному рівні проблема ніяк не може бути усунена наївними порадами пошуку позабюджетних коштів чи самостійного виготовлення (до того ж несертифікованого) обладнання. Саме тому, з усвідомленням реальності й масштабності проблеми, нормативними документами передбачено можливість диференціації форм проведення лабораторних робіт з біології. Будь-яка з них, виходячи з реальних умов школи чи раціональності використання навчального часу, може бути фрагментом уроку і виконуватись навіть на демонстраційному рівні. Зрозуміло, що в такому випадку й оформлення роботи в зошиті у розгорнутій формі не є обов'язковим. Оцінка за таку роботу ставиться лише учням, які мали відношення до її виконання [16, 11-13].
Отже, сучасний урок вимагає від вчителя не тільки знань, а й володіння різноманітними прийомами, що активізують увагу учня, спонукають до мислення, творчої діяльності.
Найважчім, на мій погляд, є незначний за часом, але дуже важливий організаційний момент. Налаштувати аудиторію дуже різних за характером, темпераментом та сприйняттям дітей, є важливим для творчої діяльності педагога. Отже, вчитель має організувати пізнавальну роботу учнів, яка буде спрямована на комплексне засвоєння ними всіх компонентів змісту освіти, а не лише на процес формування знань і вмінь.
1.3 Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології
Одним із важливих напрямів діяльності сучасної школи є така організація навчального процесу, яка забезпечує глибокі та міцні знання основ наук і, разом з тим, формує в учнів вміння самостійно мислити, розвиває творчість та ініціативу. Але психологи та педагоги, які вивчали сучасний стан процесу навчання, констатують, що випускники не здатні самостійно розв'язувати проблеми, вирішувати практичні завдання, не можуть мислити діалектично, системно. їм бракує творчої уяви, винахідливості [5].
Причини цього слід шукати в організації навчальної діяльності. Аналіз викладання предметів природничого циклу показав, що:
1. Перевага на уроці віддається заучуванню, розширенню, поглибленню знань, а не їх міцності. Серед навчальних завдань дуже низька питома вага творчих.
2. Теоретичні й практичні завдання на етапах систематизації та повторення навчального матеріалу носять переважно репродуктивний характер. Розв'язання творчих завдань залишається часто поза увагою вчителя, оскільки конкретна мета розвитку творчих здібностей не ставиться.
3. Учні з метою полегшення вивчення матеріалу складають конспекти, схеми, таблиці. Але такі роботи не активізують пізнавальної діяльності.
Термін «активність» походить з латинської «actives», що означає діяльний, енергійний, ініціативний. У педагогічному словнику за ред. М.Д.Ярмаченка «активність визначається як– 1) властивість організму і психіки, що залежить від зовнішніх і внутрішніх потреб; 2) властивість особистості, яка виявляється в діяльному ініціативному ставленні до навколишнього світу та саму себе [15].
Як відомо, трьома основними складовими елементами змісту освіти є: 1) знання природи, суспільства, техніки, людини;
2) досвід здійснення вже відомих способів діяльності, формування навичок, вмінь, їх застосування;
3) досвід здійснення творчої діяльності, самостійне перенесення знань та вмінь у нову ситуацію.
Спостереження показали, що сучасний процес навчання базується головним чином на перших двох елементах. При цьому перевага віддається формуванню знань про навколишній світ, а не вмінь. Про це свідчать кількість лабораторних та практичних робіт. Третій елемент змісту освіти мало хто із вчителів включає в свій урок [18].
Отже, як у загальноосвітніх, так і в школах нового типу фактично переважає репродуктивне навчання. Вирішити проблему перетворення учня із об'єкта педагогічного впливу в суб'єкт навчання можна за допомогою різних форм продуктивної діяльності, однією із яких є застосування на уроці творчих завдань.
Творче завдання — це взаємозв'язок пізнавального та розумового завдань. Його рішення вимагає від учня «застосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбінацію та перетворення, побудови їх на основі способу рішення, бачення нової проблеми в традиційній ситуації, бачення структури і нової функції об'єкта». Важливе напруження думки, збудження розумової діяльності.
Складаючи творчі завдання, потрібно виходити з таких критеріїв;
1. Умова завдання має ґрунтуватися значною мірою на вже відомих учням знаннях та вміннях.
2. Містити суперечності між відомим та пошуковим — проблему.
3. Викликати цікавість до рішення, концентрувати увагу школяра.
4. Містити пізнавальну новизну, елементи труднощів під час її рішення.
Використання творчих завдань дає змогу перевірити, як учень навчився оперувати і одночасно вчить самостійному пошуку нових знань і способів діяльності.
Отже, творчі завдання, на відміну від репродуктивних, здатні підняти школярів на більш високий рівень їхнього розумового розвитку.
Виходячи з необхідності та враховуючи переваги використання в процесі навчання творчих завдань, слід відзначити, що різкий перехід від репродуктивного типу завдань до пошукового успіхів не принесе, а навпаки, викличе багато труднощів та невдач як для учня, так і для вчителя. Формування досвіду творчої діяльності потребує тривалого часу та певної методики.
Підвести школярів від простого і часто необдуманого відтворення знань до їх самостійного добування, вміння міркувати, робити висновки і висувати гіпотези за декілька уроків неможливо [5].
Тому проміжною та сполучною ланкою між завданнями репродуктивними та творчими є завдання частково-пошукового характеру. Під час їх рішення школярі вчаться встановлювати логічно завершені зв'язки між судженнями та умовиводами.
Методика рішення запропонованих творчих завдань включає в себе ланцюжки рішень окремих пізнавальних підзавдань, кожне з яких носить переважно репродуктивний характер і не становить особливих труднощів. Учень легко може їх вирішити, спираючись на вже набутий обсяг знань. Сукупність таких підзавдань породжує творчість школяра.
Вміння розбити завдання на підзавдання, встановити послідовність їх розв'язку, логічний хід міркувань і буде основною трудністю під час вирішення вихідного, завдання.
Такий підхід активізує розумову діяльність учнів, а значить, приводить до нестандартних рішень.
Знайомлячись з умовою завдання, учні часто сумніваються в своїх можливостях щодо його вирішення. Але з кожним кроком міркувань ці сумніви розсіюються [8].
Вивчаючи зоологію у 7 класі, учні ознайомлювалися з особливостями кровоносних систем різних типів та класів тварин, будовою сердець, мають поняття про артеріальну та венозну кров, кровоносні судини, кола кровообігів. Тому у 8 класі під час вивчення біології людини раніше засвоєні знання стають опорними. Ґрунтуючись на них, школярі повинні розширити та поглибити свої знання на новому фактичному матеріалі.
Під час вивчення теми ставимо триєдину мету:
1. Навчальна: формувати в учнів нові анатомо-фізіологічні поняття про внутрішнє середовище організму, склад крові, переливання та зсідання крові, фагоцитоз, імунітет, гомеостаз, інфекційні захворювання, запобіжні щеплення, будову та роботу серця, велике та мале кола кровообігів; формувати загально біологічні поняття про клітинну будову організму, взаємозв'язок будови та функції (клітини крові, серця, судини); удосконалювати вміння працювати з мікроскопом, підручником, надавати першу допомогу при кровотечах.
2. Виховна: здійснювати моральне, фізичне та гігієнічне виховання школярів, доводячи загрозу СНІДу, наркотиків, алкоголю, паління, користь запобіжних щеплень, фізичних вправ для зміцнення серця; вчити додержуватися гігієни серцево-судинної системи; надавати першу допомогу при кровотечах.
3. Розвиваюча: розвивати інтелектуальні здібності, логічне мислення, мову учнів шляхом організації їхньої спрямованої розумової роботи на уроках, вдома; вчити формувати висновки із фактів, самоспостережень, аналізувати та порівнювати їх [3].
1.4 Рівні пізнавальної активності
Перший рівень - відтворююча активність. Характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, опанувати способом його застосування за зразком. Цей рівень відрізняється нестійкістю вольових зусиль школяра, відсутністю у учнів інтересу до поглиблення знань, відсутність питань типу: "Чому?"
Другий рівень - інтерпретуюча активність. Характеризується прагненням сенсу змісту, що вивчається, що вчиться до виявлення, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, опанувати способами застосування знань в змінених умовах.
Характерний показник: велика стійкість вольових зусиль, яка виявляється в тому, що учень прагне довести почату справу до кінця, при утрудненні не відмовляється від виконання завдання, а шукає шляхи рішення.
Третій рівень - творчий. Характеризується інтересом і прагненням не тільки проникнути глибоко в суть явищ і їх взаємозв'язків, але і знайти для цієї мети новий спосіб.
Характерна особливість - прояв високих вольових якостей що вчиться, завзятість і наполегливість в досягненні мети, широкі і стійкі пізнавальні інтереси. Даний рівень активності забезпечується збудженням високого ступеня розузгодження тим часом, що учень знав, що вже зустрічалося в його досвіді і новою інформацією, новим явищем. Активність, як якість діяльності особи, є невід'ємною умовою і показником реалізації будь-якого принципу навчання [17].
1.5 Принципи активізації пізнавальної діяльності учнів
При виборі тих або інших методів навчання необхідно перш за все прагнути до продуктивного результату. При цьому від учня потрібно не тільки зрозуміти, запам'ятати і відтворити отримані знання, але і уміти ними оперувати, застосовувати їх в практичній діяльності, розвивати, адже ступінь продуктивності навчання багато в чому залежить від рівня активності учбовий-пізнавальної діяльності учня.
Якщо необхідно не тільки зрозуміти і запам'ятати, але і практично опанувати знаннями, то природно, що пізнавальна діяльність що вчиться не може не зводиться тільки до слухання, сприйняття і фіксації учбового матеріалу. Знов отримані знання він пробує тут же в думках застосувати, прикладаючи до власної практики і формуючи, таким чином, новий образ професійної діяльності. І чим активніше протікає цей розумовий і практичний учбовий-пізнавальний процес, тим продуктивно його результат. У учня починають стійкіше формуватися нові переконання і звичайно ж поповнюється професійний багаж учня. От чому активізація учбовий-пізнавальної діяльності в учбовому процесі має таке важливе значення [4].
1.5.1 Принцип проблемної ситуації
Перш за все як основоположний принцип слід розглядати принцип проблемної ситуації. Шляхом завдань, що послідовно ускладнюються, або питань створити в мисленні учня таку проблемну ситуацію, для виходу з якої йому не вистачає наявних знань, і він вимушений сам активно формувати нові знання за допомогою викладача і за участю інших слухачів, ґрунтуючись на своєму або чужому досвіді, логіці. Таким чином, учень отримує нові знання не в готових формулюваннях викладача, а в результаті власної активної пізнавальної діяльності. Особливість застосування цього принципу в тому, що воно повинне бути направлене на рішення відповідних специфічних дидактичних завдань: руйнування невірних стереотипів, формування прогресивних переконань, економічного мислення.
Особливості застосування даного принципу в процесі викладання економічних дисциплін вимагають і специфічних форм проведення занять, педагогічних прийомів і методів. І найголовніше, що зміст проблемного матеріалу повинен підбиратися з урахуванням інтересів учнів.
Одним з головних завдань навчання є формування і вдосконалення умінь і навиків, зокрема уміння застосовувати нові знання [1].
1.5.2 Принцип забезпечення максимально можливої адекватності учбово-пізнавальної діяльності характеру практичних завдань
Наступним принципом є забезпечення максимально можливої адекватності учбово-пізнавальної діяльності характеру практичних завдань. Практичний курс завжди був складовою частиною професійної підготовки учнів. Суть даного принципу полягає в тому, щоб організація учбовий-пізнавальної діяльності що вчаться по своєму характеру максимально наближалася до реальної діяльності. Це і повинно забезпечити у поєднанні з принципом проблемного навчання перехід від теоретичного осмислення нових знань до їх практичного осмислення [2].
1.5.3 Принцип взаємонавчання
Не менш важливим при організації учбовий-пізнавальної діяльності що вчаться є принцип взаємонавчання. Слід мати на увазі, що вчаться в процесі навчання можуть навчати один одного, обмінюючись знаннями. Для успішної самоосвіти необхідні не тільки теоретична база, але і уміння аналізувати і узагальнювати явища, що вивчаються, факти, інформацію; уміння творчо підходити до використання цих знань; здатність робити виводи з своїх і чужих помилок; уміти актуалізувати і розвивати свої знання і уміння [27].
1.5.4 Принцип дослідження проблем, що вивчаються
Дуже важливо, щоб учбовий-пізнавальна діяльність учнів носила творчий, пошуковий характер і по можливості включала елементи аналізу і узагальнення. Процес вивчення того або іншого явища або проблеми повинні по всіх ознаках носити дослідницький характер. Це є ще одним важливим принципом активізації учбовий-пізнавальної діяльності: принцип дослідження проблем, що вивчаються, і явищ [16].
1.5.5 Принцип індивідуалізації
Для будь-якого учбового процесу важливим є принцип індивідуалізації - це організація учбово-пізнавальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей учня. Для навчання цей принцип має виняткове значення, оскільки існує дуже багато психофізичних особливостей:
Все це вимагає застосовувати такі форми і методи навчання, які по можливості враховували б індивідуальні особливості що кожного вчиться, тобто реалізувати принцип індивідуалізації учбового процесу [12].
1.5.6. Принцип самонавчання
Не менш важливим в учбовому процесі є механізм самоконтролю і саморегулювання, тобто реалізація принципу самонавчання. Даний принцип дозволяє індивідуалізувати учбовий-пізнавальну діяльність що кожного вчиться на основі їх особистого активного прагнення до поповнення і вдосконалення власних знань і умінь, вивчаючи самостійно додаткову літературу, отримуючи консультації [25].
1.5.7. Принцип мотивації
Активність як самостійної, так і колективної діяльності що вчаться можлива лише за наявності стимулів. Тому в числі принципів активізації особливе місце відводиться мотивації учбовий-пізнавальної діяльності. Головним на початку активної діяльності повинна бути невимушеність, а бажання що вчиться вирішити проблему, пізнати що-небудь, довести, оспорити.
Принципи активізації учбово-пізнавальної діяльності також як і вибір методів навчання, повинні визначаться з урахуванням особливостей учбового процесу. Крім принципів і методів, існують також і чинники, які спонукають учнів до активності, їх можна назвати ще і як мотиви або стимули викладача, що б активізувати діяльність учнів [7].
1.6 Чинники, щоспонукають до пізнавальної активності
У числі основних чинників, що спонукають до активності, можна назвати наступні:
Професійний інтерес є головним мотивом активізації учнів. Даний чинник викладачеві необхідно враховувати вже при формуванні учбового матеріалу. Учень ніколи не стане вивчати конкретну ситуацію, якщо вона надуманна і не відображає реальної дійсності і активно не обговорюватиме проблему, яка до нього не має ніякого відношення. І навпаки, інтерес його різко зростає, якщо матеріал містить характерні проблеми, які йому доводиться зустрічати, а деколи і вирішувати в повсякденному житті. Тут його пізнавальна активність буде обумовлена зацікавленістю в дослідженні даної проблеми, вивчення досвіду її рішення [28].
Творчий характер учбово-пізнавальної діяльності сам по собі є могутнім стимулом до пізнання. Дослідницький характер учбово-пізнавальної діяльності дозволяє збудити в учнів творчий інтерес, а це у свою чергу спонукає їх до активного самостійного і колективного пошуку нових знань.
Змагальність також є одним з головних спонукачів до активної діяльності учня. Проте в учбовому процесі це може зводиться не тільки до змагання за кращі оцінки, це можуть бути і інші мотиви. Наприклад, нікому не хочеться "ударити в грязь особою" перед своїми одногрупниками, кожен прагне показати себе з кращого боку (що він щось коштує), продемонструвати глибину своїх знань і умінь. Змагальність особливо проявляє себе на заняттях, що проводяться в ігровій формі.
Ігровий характер проведення занять включає і чинник професійного інтересу, і чинник змагальності, але незалежно від цього є ефективним мотиваційним процесом розумової активності учня. Добре організоване ігрове заняття повинне містити "пружину" для саморозвитку. Будь-яка гра спонукає її учасника до дії [18].
Враховуючи перераховані чинники, викладач може безпомилково активізувати діяльність учнів, оскільки різний підхід до занять, а не одноманітний підхід це перш за все у учнів викличе інтерес до занять, учні з радістю йтимуть на заняття, оскільки передбачити викладача не можливо.
Емоційна дія вищеназваних чинників на учня надає і гра, і змагальність, і творчий характер, і професійний інтерес. Емоційна дія також існує, як самостійний чинник і є методом, який будить бажання активно включиться в колективний процес учення, зацікавленість, що приводить в рух.
Особливе значення для успішної реалізації принципу активності в навчанні мають самостійні роботи творчого характеру. Різновиди: програмовані завдання, тести.
Активація учнів, що вчаться здійснюється викладачем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, етично-вольових і фізичних сил учнів на досягнення конкретних цілей навчання і виховання.
Фізіологічною основою пізнавальної активності є розузгодження між наявною ситуацією і минулим досвідом. Особливе значення на етапі включення в активну пізнавальну діяльність має дослідницький для орієнтування рефлекс, що є реакцією організму на незвичайні зміни в зовнішньому середовищі. Дослідницький рефлекс приводить кору великих півкуль в діяльний стан. Збудження дослідницького рефлексу - необхідна умова пізнавальної діяльності [27].
1.7 Способи активізації пізнавальної діяльності при викладанні біології
Існують основні способи активізації пізнавальної діяльності:
1. Спиратися на інтереси учнів і одночасно формувати мотиви учення, серед яких на першому місці виступають пізнавальні інтереси, професійні схильності;
2. Включати учнів в рішення проблемних ситуацій, а проблемне навчання, в процесі пошуку і рішення наукового і практичних проблем;
3. Використовувати дидактичні ігри і дискусії;
4. Використовувати такі методи навчання, як бесіда, приклад, наочний показ;
5. Стимулювати колективні форми роботи, взаємодію учнів в ученні.
У активізації пізнавальної діяльності що вчаться велику роль грає уміння вчителя спонукати своїх учнів до осмислення логіки і послідовності у викладі учбового матеріалу, до виділення в нім головних і найбільш істотних положень. Вже в молодших класах корисно привчати хлопят самостійно виділяти найістотніше в поясненні вчителя і формулювати найважливіші питання, які пояснені на уроці. У середніх же і старших класах цей прийом служить дієвим стимулом пізнавальної активності учнів. Якщо вчитель пропонує по ходу свого викладу виділити основні питання, тобто скласти план матеріалу, що вивчається, це завдання примушує хлопят глибше вникати в суть нової теми, в думках розчленовувати матеріал на найважливіші логічні частини.
Дані способи активізації пізнавальної діяльності здійснюються за допомогою методів навчання. Активними методами навчання слід називати ті, які максимально підвищують рівень пізнавальної активності що вчаться, спонукають їх до старанного учення.
1.7.1 Методи активізації пізнавальної діяльності учня
Ступінь активності що вчаться є реакцією, методи, і прийоми роботи викладача є показником його педагогічної майстерності.
Активними методами навчання слід називати ті, які максимально підвищують рівень пізнавальної активності школярів, спонукають їх до старанного учення.
У педагогічній практиці і в методичній літературі традиційно прийнято ділити методи навчання по джерелу знань: словесні (розповідь, лекція, бесіда, читання), наочні (демонстрація натуральних, екранних і іншої наочної допомоги, дослідів) і практичні (лабораторні і практичні роботи). Кожен з них може бути і активнішим і менш активнішим, пасивним.
Словесні методи.
1. Метод дискусії застосовую по питаннях, що вимагають роздумів, добиваюся, на своїх уроках, щоб учні могли вільно висловлювати свою думку і уважно слухати думку виступаючих.
2. Метод самостійної роботи з учнями. З метою кращого виявлення логічної структури нового матеріалу дається завдання самостійно скласти план розповіді викладача або план-конспект з виконанням установки: мінімум тексту - максимум інформації.
Використовуючи цей план-конспект, учні завжди успішно відтворюють зміст теми при перевірці домашнього завдання. Уміння конспектувати, складати план розповіді, відповіді, коментоване читання літератури, відшукування в нім головної думки, робота з довідниками, науково-популярною літературою допомагають формуванню у учнів теоретичного і образно-наочного мислення при аналізі і узагальненні закономірностей природи.
Для закріплення навику роботи з літературою дають таким, що вчиться різні посильні завдання.
У класі що вчиться повинні постаратися не прочитати, а переказати своє повідомлення. При такому виді роботи учні вчаться аналізувати і узагальнювати матеріал, а також розвивається усна мова. Завдяки цьому, учні надалі не соромляться висловлювати свої думки і думки.
3. Метод самостійної роботи з дидактичними матеріалами.
Організовую самостійну роботу таким чином: дається класу конкретне учбове завдання. Намагаючись довести його до свідомості кожного учня.
Для цієї мети добре підходять зошити на друкарській основі і збірки завдань для учнів.
Багато викладачів, користуються саморобними роздатковими дидактичними матеріалами.
Їх умовно ділять на три типи:
1. Дидактичні матеріали для самостійної роботи учнів з метою сприйняття і осмислення, нових знань без попереднього пояснення їх вчителем.
1) Картка із завданням перетворити текст підручника в таблицю або план.
2) Картка із завданням перетворити малюнки, схеми в словесні відповіді.
3) Картка із завданням для самоспостереження, спостереження демонстраційної наочної допомоги.
2. Дидактичні матеріали для самостійної роботи учнів з метою закріплення і застосування знань і умінь.
1) Картка з питаннями для роздумів.
2) Картка з розрахунковим завданням.
3) Картка із завданням виконати малюнок.
3. Дидактичні матеріали для самостійної роботи знань, що вчаться з метою контролю, і умінь.
1) Картка з німим малюнком.
Використовую в декількох варіантах. Для всього класу - 2-4 варіанти. І як індивідуальні завдання. Може проводитися з метою повторення і закріплення знань.
2) Тестові завдання.
Їх застосовую також і в індивідуальному порядку і для класу в цілому.
Останнім часом ефективнішими є текстові завдання, хоч і у них є свій недолік. Іноді учні намагаються просто вгадати відповідь.
4) Метод проблемного викладу.
На уроках використовую проблемний підхід в навчанні учнів. Основою даного методу є створення на уроці проблемної ситуації. Учні не володіють знаннями або способами діяльності для пояснення фактів і явищ, висувають свої гіпотези, рішення даної проблемної ситуації. Даний метод сприяє формуванню у прийомів, що вчаться, розумової діяльності, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових звязків.
Проблемний підхід включає логічні операції, необхідні для вибору доцільного рішення.
Даний метод включає: висунення проблемного питання;створення проблемної ситуації на основі вислову ученого; створення проблемної ситуації на основі приведених протилежних точок зору поодинці і тому ж питанню; демонстрацію досвіду або повідомлення про нього - основу для створення проблемної ситуації; рішення завдань пізнавального характеру. Роль викладача при використанні даного методу зводиться до створення на уроці проблемної ситуації і управління пізнавальною діяльністю учнів.
Метод самостійного рішення розрахункових і логічних завдань. Що все вчаться по завданнях самостійно вирішують розрахункові або логічні (що вимагають обчислень, роздумів і висновків) завдання аналогічно або творчого характеру.
Але в кожній паралелі завдання диференціюю - складніші, творчого характеру - що сильним вчиться.
А аналогічні - слабким. При цьому у самих учнів на цьому не акцентую увагу. Кожен учень отримує завдання по своїх можливостях і здібностях. При цьому не знижується інтерес до навчання.
Наочні методи.
Частково-пошуковий.
При застосуванні цього методу викладач керує роботою класу. Організовується робота учнів так, щоб частину нових завдань вони добули самі. Для цього демонструється досвід до пояснення нового матеріалу; повідомляється лише мета. А що вчаться шляхом спостереження і обговорення вирішують проблемне питання.
Практичні методи.
Частково-пошуковий лабораторний метод.
Учні вирішують проблемне питання і здобувають частину нових знань шляхом самостійного виконання і обговорення учнівського експерименту. До лабораторної роботи вчиться відома лише мета, але не очікувані результати.
Також використовуються методи усного викладу - розповідь і лекції.
При підготовці лекцій планується послідовність викладу матеріалу, підбираються точні факти, яскраві порівняння, вислови авторитетних учених, громадських діячів.
Також використовуються прийоми управління пізнавальною діяльністю учнів:
1) Активізуючи діяльність учнів на етапі сприйняття і супутні пробудженню інтересу до матеріалу, що вивчається:
а) прийом новизни - включення в зміст учбового матеріалу цікавих відомостей, фактів, історичних даних;
б) прийом семантизації - в основі лежить збудження інтересу завдяки розкриттю смислового значення слів;
в) прийом динамічності - створення установки на вивчення процесів і явищ в динаміці і розвитку;
г) прийом значущості - створення установки на необхідність вивчення матеріалу у звязку з його біологічною, народногосподарською і естетичною цінністю;
2) Прийоми активізації діяльності що вчаться на етапі засвоєння матеріалу, що вивчається.
а) евристичний прийом - задаються важкі питання і за допомогою навідних питань приводять до відповіді.
б) евристичний прийом - обговорення спірних питань, що дозволяє розвинути у учнів уміння доводити і обґрунтовувати свої думки.
в) дослідницький прийом - що вчаться на основі проведених спостережень, дослідів, аналізу літератури, рішення пізнавальних завдань повинні сформулювати вивід.
3) Прийоми активізації пізнавальної діяльності на етапі відтворення отриманих знань.
прийом натуралізації - виконання завдань з використанням натуральних обєктів, колекцій;
Використовувати можна різні варіанти оцінки роботи що вчаться на уроці. Для того, щоб висока пізнавальна активність збереглася на уроці, потрібно:
1) компетентне і незалежне журі (викладач і учні-консультанти з інших груп).
2) завдання розподіляти самим викладачем по правилах, інакше слабким учням буде не цікаво виконувати складні завдання, а сильним - прості.
3) оцінювати діяльність групи і індивідуально кожного учня.
5) давати творчі домашні завдання до узагальнювального уроку. При цьому можуть проявляти себе тихі, що вчаться, непомітні на фоні активніших.
Активізацію пізнавальної діяльності можна проводити також на позакласних заходах.
1.7.2 Прийоми активізації пізнавальної діяльності
В процесі придбання що вчаться знань, умінь і навиків важливе місце займає їх пізнавальна активність, уміння викладача активне керувати нею. З боку викладача учбовий процес може бути керованим пасивно і активно. Пасивно керованим процесом вважається такий його спосіб організації, де основна увага приділяється формам передачі новій інформації, а процес придбання знань для учнів залишається стихійним. В цьому випадку на перше місце виступає репродуктивний шлях придбання знань. Активно керований процес направлений на забезпечення глибоких і міцних знань що всіх вчаться, на посилення зворотного звязку. Тут передбачається облік індивідуальних особливостей що вчаться, моделювання учбового процесу, його прогнозування, чітке планування, активне управління навчанням і розвитком кожного учня.
В процесі навчання учень також може проявити пасивну і активну пізнавальну діяльність.
Існують різні підходи до поняття пізнавальної активності учнів. Б.П. Єсипов вважає, що активізація пізнавальної діяльності - свідоме, цілеспрямоване виконання розумової або фізичної роботи, необхідної для оволодіння знаннями, уміннями, навиками. Г.М. Лебедев указує, що "пізнавальна активність - це ініціативне, дієве відношення знань, що вчаться до засвоєння, а також вияв цікавості, самостійності і вольових зусиль в навчанні". У перовому випадку йде мова про самостійну діяльність викладача і що вчаться, а в другому - про діяльність учнів. У другому випадку в поняття пізнавальної активності автор включає інтерес, самостійність і вольові зусилля учнів.
У навчанні активну роль грають учбові проблеми, суть яких полягає в подоланні практичних і теоретичних перешкод в свідомості таких ситуацій в процесі учбової діяльності, які приводять учнів до індивідуальної пошуковий-дослідницької діяльності.
Метод проблемного навчання складає органічну частину системи проблемного навчання. Основою методу проблемного навчання є створення ситуацій, формування проблем, підведення учнів до проблеми. Проблемна ситуація включає емоційну, пошукову і вольову сторону. Її завдання - направити діяльність учнів на максимальне оволодіння матеріалом, що вивчається, забезпечити мотиваційну сторону діяльності, викликати інтерес до неї.
Метод алгоритмізованого навчання. Діяльність людини завжди можна розглядати як певну послідовність його дій і операцій, тобто вона може бути представлена у вигляді деякого алгоритму з початковими і кінцевими діями.
Для побудови алгоритму рішень тієї або іншої проблеми потрібно знати найбільш раціональний спосіб її рішення. Раціональним способом рішення володіють самі здатні учні. Тому для опису алгоритму рішення проблеми враховується шлях його отримання такими, що цими вчаться. Для решти учнів такий алгоритм служитиме зразком діяльності.
Метод евристичного навчання. Основною метою евристики є пошук і супровід способів і правил, по яких людина приходить до відкриття певних законів, закономірностей рішення проблем.
Метод дослідницького навчання. Якщо евристичне навчання розглядає способи підходу до рішення проблем, то дослідницький метод - правила правдоподібних дійсних результатів, подальшу їх перевірку, відшукання меж їх застосування.
В процесі творчої діяльності ці методи діють в органічній єдності.
Найважливішим методом дослідження пізнавального інтересу що вчаться є спостереження, змикаються з педагогічним експериментом в тих випадках, коли точно обчислено завдання, коли спостереження націлене на виявлення і відображення всіх умов, прийомів, чинників, процесів, повязаних саме з цим поставленим завданням. Спостереження за протікаючим процесом діяльності що вчиться або на уроці, в природних, або в експериментальних умовах дає переконливий матеріал про становлення і характерні особливості пізнавального інтересу.
Для спостереження необхідно мати зважаючи на ті показники, по яких можна визначити вияв пізнавальної цікавості.
1.8 Використання мультимедійних презентацій на уроках біології
На сьогодніший день досить гостро постає проблема реформування шкільної біологічної освіти, що має на меті зробити її більш якісною шляхом забезпечення широких можливостей для розвитку, навчання та виховання творчої особистості, в результаті яких вона буде підготовлена до активного, самостійного життя в суспільстві. Також у шкільних закладах чітко простежується небажання учнів вчитися, втрачання ними інтересу до нових знань. Таке складне завдання можна вирішити шляхом використання інноваційних технологій навчання, серед яких головне місце займають мультимедійні технології. Вони відкривають нові, ще недостатньо досліджені, можливості вдосконалення навчальної діяльності.[35,37]
Мультимедіа (лат. Multum + Medium) - комбінування різних форм представлення інформації на одному носієві, наприклад текстової, звукової й графічної, або - анімації і відео. Поняття, що означає сполучення звукових, текстових і цифрових сигналів, а також нерухомих і рухомих образів. Так мультимедійна база даних буде вміщувати текстову й образну інформацію, відеокліпи і таблиці, й усе це має однаково легкий доступ. Мультимедійна телекомунікаційна послуга дозволяє користувачеві посилати й одержувати будь-яку форму інформації, взаємозамінну за бажанням. Мультимедіа є новою інформаційною технологією, тобто сукупністю прийомів, методів, способів продукування, обробки, зберігання й передавання аудіовізуальної інформації, заснованої на використанні компакт-дисків (CD-ROM). Це дає змогу поєднати в одному програмному продукті текст, графіку, аудіо- та відеоінформацію, анімацію, ЗБ-графіку. Важливою властивістю мультимедіа також є інтерактивність, що дає змогу користувачеві отримати зворотний зв’язок [4, 48-50].
Важко заперечити, що майбутнє за системою навчання, яке вкладається в схему учень - технологія - вчитель, за якої викладач перетворюється на педагога - методиста, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання. Тобто, якщо в навчальному процесі, що виконується за схемою „учень - учитель - підручник”, з’явиться новий елемент - комп’ютер, то зміст праці вчителя суттєво зміниться: основним стане не передача знань, а організація самостійної пізнавальної діяльності учнів. Тобто величезний дидактичний потенціал використання інформаційних технологій навчання може бути розкритим за умов, якщо провідна роль у навчально-виховному процесі належатиме вчителю, а комп’ютер буде виступати не тільки потужним засобом, а й повною мірою третім партнером у педагогічній взаємодії [1, 2].
Біологія є одним із тих навчальних предметів, що дає багатий матеріал для відпрацювання найрізноманітніших методів і прийомів роботи з інформацією. Викладання біології пов’язане з використанням великого обсягу різноманітної інформації, що робить застосування комп’ютерної техніки особливо ефективним, оскільки дозволяє дуже швидко опрацювати цю інформацію і представити її у вигляді таблиць, схем, діаграм, визначити залежність між різними об’єктами і явищами, будовою та функціями.
Ефективність навчання з використанням комп’ютерів пояснюється значним унаочненням програмного матеріалу, що дозволяє краще зрозуміти та засвоїти абстрактні поняття, сформувати практичні вміння та навички.
Комп’ютерні програми з біології поділяються за дидактичними цілями:
1.Навчальні програми подають новий матеріал у вигляді окремих, логічно поєднаних, блоків і закінчуються набором запитань або тестів. Ці програми сприяють засвоєнню нової інформації та спрямовують процес навчання залежно від рівня знань та індивідуальних здібностей учнів.
2.Тренувальні, або програми-тренажери, розраховані на повторення і закріплення вивченого матеріалу.
З.Імітаційно -моделюючі програми дозволяють вивчати будь - який розділ на основі моделі. Маніпулюючи доступними для зміни параметрами фізичних величин, учень за реакцією моделюючої системи визначає діапазон їх допустимих змін і усвідомлює суть процесів, які здійснюються під його керівництвом. Наприклад, у моделі екологічної системи учень може змінити відсотковий склад гризунів і хижаків та стежити за всіма змінами, які відбуваються в ній.
4.Діагностичні, контролюючі програми складають переважно на основі тестів. Вони призначені для діагностування, перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
3.Бази даних - це джерела інформації з різних галузей знань, у яких за допомогою питань відшукують необхідні відповіді, наприклад, для пояснення біологічних понять і термінів.
6.Інструментальні програми дають можливість учням самостійно розв’язувати задачі за короткий час із меншими зусиллями. Вони звільняють від рутинної обчислювальної та статистичної роботи, надаючи учню свободу у виборі методів розв’язання конкретних задач і простір для творчості.
7.Інтегровані навчальні програми поєднують у собі ознаки двох або трьох перерахованих вище класів.
На сьогодні ринок навчального програмного забезпечення України пропонує великий перелік програмних засобів різноманітного призначення, але всі вони практично не адаптовані до використання в умовах школи, бо, як правило, російськомовні, не відповідають чинній програмі як за обсягом, так і за структурою, є ілюстрованими електронними підручниками, енциклопедіями, довідниками, тобто більшість цих програм за дидактичним призначенням є допоміжним, ілюстративним джерелом знань [5].
Проаналізувавши позитивні та негативні сторони програмних продуктів із біології, можна сформулювати такі вимоги до них:
> комп’ютерна програма повинна відповідати тим же дидактичним вимогам, що і традиційні навчальні посібники, таким як: науковість, систематичність, послідовність, доступність, зв'язок з практикою, наочність;
> програма повинна функціонувати в умовах класно-урочної системи;
> оскільки в умовах класно-урочної системи навчання вчитель є основною фігурою, що керує всіма ланками навчально-виховного процесу, комп’ютерна програма повинна повністю відповідати навчальній програмі з біології;
> вона має задовольняти потреби вчителів різної кваліфікації (крім жорсткого алгоритму навчання, програма повинна включати підсистему конструювання власного алгоритму, так званий „конструктор уроків”);
> комп’ютерна програма повинна бути зрозумілою як викладачам, так і учням, а інформація, що виноситься на екран, сприйматися однозначно; керування програмою має бути максимально простим;
> учитель повинен мати можливість компонувати матеріал за своїм розсудом і в процесі підготовки до уроку займатися творчістю, а не запам’ятовуванням того, в якому порядку буде виводитися інформація.
Комп’ютерна програма повинна дозволяти використовувати інформацію в будь - якій формі представлення (текст, таблиці, діаграми, слайди, відео-, аудіофрагменти, анімація, ЗО-графіка).
Найсучаснішим комп’ютерним засобом навчання є мультимедіа, що Грунтується на спеціальних апаратних і програмних засобах. Однією з беззаперечних переваг засобів мультимедіа є можливість розроблення на їх основі інтерактивних комп’ютерних презентацій з біології.
Презентація - це набір послідовно змінюючих одна одну сторінок - слайдів, на кожній з яких можна розмістити будь - який текст, малюнки, схеми, відео, - аудіофрагменти, анімацію, ЗБ - графіку, використовуючи при цьому різні елементи оформлення. Вони не вимагають особливої підготовки вчителів й учнів та активно залучають останніх до співпраці [3].
Застосовуючи на уроках біології мультимедійні технології, вчитель може демонструвати: мікросвіт клітини; ріст і розвиток організмів, еволюцію живих систем, розвиток життя на Землі, тобто за короткий час демонструвати процеси, які проходять упродовж місяців, років і навіть століть; знайомити з явищами, що мають звукове відображення; проводити практичні та лабораторні роботи. Усе це дозволяє вивести сучасний урок на якісно новий рівень; підвищувати статус учителя; впроваджувати в навчальний процес інформаційні технології; розширювати можливості ілюстративного супроводу уроку; використовувати різні форми навчання та види діяльності в межах одного уроку; ефективно організовувати контроль знань, умінь та навичок учнів; полегшувати та вдосконалювати розробку творчих робіт, проектів, рефератів, викликати в учнів інтерес до навчання.
Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й уміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації[32-34, 46].
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Об’єкт дослідження
Проблема дослідження: сучасна школа вимагає творчого підходу до викладання шкільного курсу біології, що створило б якісні передумови для підвищення зацікавленості учнів матеріалом.
Об`єкт дослідження – навчально-виховний процес на уроках біології у 9-х класах середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Молодіжне, Царичанського району, Дніпропетровської області.
Предмет дослідження – пізнавальна діяльность учнів на уроках біології.
Мета дослідження: з`ясування особливосей пізнавальної активності на уроці біології та використання різних методів та засобів для здійснення активізації пізнавального процесу.
Гіпотеза дослідження: якщо у навчальному процесі використовувати комп’ютерні технології, а саме презентації, то буде здійснюватися активізація пізнавальної діяльності учнів.
Завдання:
- з`ясувати особливості педагогічного керування та виховання для активізації пізнавального процесу;
- використання різних засобів та методів активізації пізнавальної діяльності на уроках біології;
- розглянути перспективи використання презентацій з метою активізації пізнавального процесу.
2.2 Методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань наукової роботи були використані наступні методи дослідження:
Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
Спостереження.
Педагогічне тестування.
Анкетування.
Проблему активізації навчання розробляли психологи й педагоги, філософи й соціологи на всіх етапах розвитку школи. Зокрема це – А. Занков (розвиток мисленнєвої діяльності і практичних дій), Д. Ельконін (засвоєння системи наукових понять залежно від мисленнєвих процесів), І. Єрмакова (діяльність і пізнання), Л. Виготський (єдність навчання і розумового розвитку), П. Блонський (залежність розвитку мислення учнів, його способів і форм від змісту шкільного навчання), В.Давидов (розумовий розвиток та шкільне навчання), В. Петровський (розвиток особистості у навчанні), Т. Шамова (активізація спілкування), Є. Рогов (процеси пізнання) тощо.
Поряд із загальнотеоретичними розробками здійснювався пошук форм, засобів, методів організації пізнавальної діяльності учнів під час вивчення шкільного курсу біології. Багато уваги приділяється обґрунтування самостійної роботи як засобу пізнавальної діяльності школярів (Є.П.Бруновт, Б.І.Коротяєв, А.І.Нікішов, П.І.Підкасистий).Творчо опрацьовується методика проведення практичних і лабораторних робіт з біології, які значною мірою активізують пізнавальну діяльність учнів (Н.В. Добрєцова, В.О. Кулєв, П.О. Оржеховський, Ю.І. Тіторов). В останній час доробки теоретиків і практиків стосуються формуванню певних груп пізнавальних вмінь і навичок учнів, що оптимізують їх пізнавальну діяльність (Р.В. Черепова, С.М. Шевченко).
Використовувалися джерела науково-методичної літератури, серед яких монографії, підручники і навчальні посібники, статті з журналів та наукових збірників.
Науково-методична та спеціальна література з проблеми розвитку пізнавальної діяльності учнів аналізувалась на початку та впродовж всієї дослідницької роботи, що дозволило сформулювати проблему, визначити її актуальність, та напрямки роботи; теоретично обґрунтувати об’єкт, предмет, мету і завдання роботи; визначити шляхи їх вирішення; розробити структуру педагогічного експерименту.
РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
3.1 Організація дослідження
Для визначення розвитку пізнавальної діяльності учнів 9 класів проводився констатуючий експеримент. В експерименті взяло участь 40 учнів девятого класу середньої загальноосвітньої школи с. Молодіжне. Їх було розділено на дві групи: експериментальну та контрольну (по 20 учнів в кожній). Учні експериментальної групи навчалися за експериментальною програмою, контрольної - за стандартною програмою. Експеримент проводився в період з жовтня 2013 року до квітня 2014 року.
Дослідження проводилося у три етапи:
Перший етап (жовтень 2013р) був присвячений теоретичному дослідженню проблеми, вивченню і узагальненню наукової літератури.
Другий етап (листопад 2013р. - березень 2014р) передбачав проведення констатуючого педагогічного експерименту для визначення рівня розвитку пізнавальної діяльності учнів середніх класів.
Третій етап (березень 2014р - травень 2014р) включав обробку та аналіз отриманих результатів, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків та оформлення роботи.
3.2 Дослідження навчання з формування активізації пізнавальної діяльності учнів
На початку педагогічної практики ми спостерігали за вчителем класу, щоб з’ясувати чи розвиває вона у дітей пізнавальну активність. На своїх уроках вона запроваджувала проблемне навчання:
Отже, в результаті спостереження за вчителем класу ми виявили, що протягом кожного уроку вона застосовувала проблемне навчання , яке розвивало пізнавальну активність учнів.
Дана тема педагогічного дослідження вибрана нами через те, що саме від позиції вчителя в навчальному процесі залежить не тільки успішність навчання, а й ставлення до предмету, особиста значущість предмета для особистості.
Обраний нами контингент учнів вибраний через те, що в учнів цього віку вже сформовані пізнавальні інтереси, вони вже більш-менш свідомі та самостійні. Для їх повноцінного розвитку та ефективного навчання необхідний не стільки всеосяжний контроль, який заснований на наказах, вказівках, інструкціях дій, скільки активна співпраця суб’єктів навчання, заснована на довірі.
Після цього ми провели експеримент, спрямований на з’ясування ефективності перевірки знань за допомогою проблемних запитань і завдань.
Педагогічний експеримент стосувався провадження в систему уроків з біології методів та прийомів, розробки уроків з презентаціями для з'ясування впливу на успішність навчання учнів на уроках біології, на їх активність у здобутті знань з біології, на рейтинг значимості біологічної інформації у системі навчальних предметів школи для учнів 9-А класу.
Активізація навчально-пізнавальної діяльності - процес, направлений на мобілізацію викладачем (за допомогою спеціальних заходів) інтелектуальних, морально-вольових та фізичних сил учнів, розвиток здібності подолати труднощі, активну самостійну роботу. Крім того, активізацію навчально-пізнавальної діяльності не можна розглядати в сучасних умовах тільки як процес керування активностю учнів. Вона одночасно є процесом і результатом стимулювання активності учнів.
Основна мета роботи викладача з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей. З психології відомо, що здібності людини розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує викладач, повинні враховувати рівень пізнавальних здібностей учнів, бо непосильні завдання можуть підірвати віру учнів у свої сили і не дадуть позитивного ефекту. Тому система роботи викладача з активізації пізнавальної діяльності учнів повинна будуватись з врахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів, розвитку їх мислення.
Впродовж педагогічного дослідження ми розробляли та реалізовували на практиці систему уроків та презентацій для 9 класу із розділу загальної біології.
При плануванні уроків враховувалась специфіка нашого педагогічного експерименту і в розробку уроків включалися презентації, методи, прийоми та засоби активізації пізнавальної діяльності учнів, був застосований нестандартний урок.
Наведемо текст розроблених нами уроків.
3.3 Розробка уроків з використанням мультимедійних презентацій на уроках біології
Урок 1
Тема. Загальні принципи регуляції функцій. Нервова регуляція
Цілі уроку: дати початкове уявлення про процеси регуляції функцій в організмі людини, познайомити з основними термінами й поняттями нервової регуляції.
Обладнання й матеріали: таблиці «Типи нервових систем у тварин», «Схема будови нервової системи», «Схема рефлекторної дуги».
Базові поняття й терміни: регуляція функцій, нервова регуляція, нервова система, нейрон, аксон, дендрити, нейрофібрили, чутливі, рухові та вставні нейрони, нервова тканина, рефлекси, рефлекторна дуга, доцентровий і відцентровий нейрони, синапс.
Концепція уроку
Розповісти про основні системи, що здійснюють регуляцію функцій у людини,— нервову й гуморальну; нагадати, які особливості будови властиві нервовим системам тварин; дати визначення нервової системи, нагадати особливості будови нервової тканини і нервових клітин; звернути увагу на те, що в нервовій системі постійно відбуваються два процеси — збудження й гальмування, які лежать в основі всієї її діяльності; дати визначення рефлексу, показати, що в основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга; розповісти про складові частини рефлекторної дуги й показати їх на схемі.
Хід уроку
І. Організаційний етап (6 хв)
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів (12 хв)
Питання до учнів
1. Навіщо потрібно регулювати процеси в організмі?
2. Які системи органів регулюють процеси в організмі людини?
3. Які клітини входять до складу нервової тканини?
III. Вивчення нового матеріалу (20 хв)
Розповідь учителя
Регуляція функцій організму людини:
1) нервова (з допомогою нервових імпульсів, що передаються по мембранах нервових клітин);
2) гуморальна (з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму).
Взаємозв’язок двох типів регуляції виявляється в тому, що нервова й гуморальна системи впливають одна на одну. Так, нервова система може спричиняти зміну інтенсивності секреції біологічно активних речовин, а дія речовин, що продукуються гуморальною системою, може спричиняти виникнення нервових імпульсів і регулювати роботу окремих частин нервової системи.
Нервові системи тварин представлені чотирма основними типами.
Найбільш поширені типи нервових систем тварин:
- дифузна (у кишковопорожнинних);
-вузлова (у кільчастих червів і членистоногих);
- розкидано-вузлова (у молюсків);
- трубчаста (у хордових).
У дифузній нервовій системі нервові клітини розташовані безпосередньо під епітелієм. Вони з’єднуються одна з одною відростками й утворюють єдину сітку.
Вузлова нервова система представлена головним мозком (утворюється в результаті злиття гангліїв), навкологлотковими коннективами (нервові стовбури, які огинають глотку з боків) і черевним нервовим стовбуром, на якому розташовані ганглії. Ці ганглії можуть або розміщатися в кожному сегменті тіла, або утворювати скупчення.
Розкидано-вузлова нервова система представлена кількома нервовими вузлами, розташованими в різних відділах тіла тварини.
Трубчаста нервова система хордових (людини в тому числі) представлена нервовою трубкою, порожнина якої заповнена рідиною. На передньому кінці трубки (у всіх хордових крім ланцетника) утворюється розширення — головний мозок. Порожнина нервової трубки утворює в людини шлуночки мозку.
Будова нейрона
Схема рефлекторної дуги
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів (5 хв)
Питання до учнів
1. Розкажіть про особливості будови нервової тканини?
2. Які клітини входять до складу нервової тканини?
3. Які типи регуляції функцій є у людини?
4. Розкажіть про структуру рефлекторної дуги.
Самостійна робота учнів
1. Навіщо людині дві системи регуляції? (Це дозволяє збільшити надійність і точність регулювання процесів, що відбуваються в організмі)
2. Як поєднані між собою нейрони? (З допомогою синапсів)
V. Домашнє завдання (2 хв)
Вивчити параграф 14
Урок 2
Тема. Центральна й периферична нервова система. Спинний мозок
Цілі уроку: ознайомити учнів із загальною структурою нервової системи, її відділами,
розглянути особливості будови спинного мозку.
Обладнання й матеріали: таблиці «Нервова система», «Схема рефлекторної дуги», «Еволюція нервової системи», «Спинний мозок людини», муляжі головного мозку людини і тварин.
Базові поняття й терміни: соматична нервова система, вегетативна нервова система, центральна нервова система, периферична нервова система, спинний мозок, головний мозок, черепномозкові нерви, спинномозкові нерви, спинномозковий канал, спинномозкова рідина, тверда, м’яка й павутинна оболонки, сіра речовина, біла речовина, висхідні й низхідні провідні шляхи.
Концепція уроку
Ознайомити учнів з основними відділами нервової системи людини; звернути увагу на анатомічний (центральна й периферична) і функціональний (соматична й вегетативна) поділ нервової системи; підкреслити, що вплив на організм центральної нервової системи можливий тільки за посередництвом периферичної; відзначити наявність 12 пар черепномозкових і 31 пари спинномозкових нервів; указати на наявність у деяких черепномозкових і спинномозкових нервах провідних шляхів, що входять до складу як соматичної, так і вегетативної нервової систем; розповісти про будову спинного мозку; підкреслити функціональні відмінності між сірою (складається з тіл нейронів) і білою (складається з паростків нейронів) речовиною мозку; особливо виділити роль сірої речовини в рефлекторних реакціях, а білої — у проведенні нервових імпульсів; відзначити роль оболонок мозку і спинномозкової рідини в підтриманні постійності середовища, в якому знаходиться спинний мозок, і його захисті від зовнішніх впливів.
Хід уроку
І. Організаційний етап (4 хв)
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів (10 хв)
Питання для бесіди
1. Які принципи лежать в основі регуляції функцій організму?
2. Що таке рефлекс?
3. Як влаштована рефлекторна дуга?
4. Навіщо організму потрібна нервова система?
III. Вивчення нового матеріалу (20 хв)
Робота з таблицею
Розповідь учителя з елементами бесіди
Спинномозкові нерви
Спинномозкові нерви попарно відходять від спинного мозку. Відповідно до сегментів спинного мозку розрізняють 31 пару спинномозкових нервів: 8 пар шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 пару куприкових. Усі вони змішані й містять чутливі, рухові та вегетативні нервові волокна. Із хребетного каналу спинномозкові нерви виходять через міжхребцеві отвори. Кожний із них біля виходу з міжхребцевого отвору розгалужується на чотири гілки. Дві з них довгі — задня й передня, дві короткі — оболонкова і сполучна.
Черепномозкові нерви
Черепномозкові нерви, головні нерви — нерви, що відходять від головного мозку та іннервують органи і тканини голови, шиї, грудної та черевної порожнин. Усього є 12 пар черепномозкових нервів. Кожний нерв має свій номер і назву. Черепномозкові нерви
виходять із порожнини черепа через відповідні отвори й розгалужуються в ділянці голови й шиї, а блукаючий нерв (10-та пара) — також у грудній і черевній порожнинах. За функціональною характеристикою нервових волокон розрізняють такі види черепномозкових нервів: чутливі, рухові, змішані й нерви, що містять парасимпатичні волокна. До чутливих належать нерви 1-ї, 2-ї і 8-ї пар; до рухових — нерви 3-ї, 4-ї, 6-ї, 11-ї, 12-ї пар; до змішаних — нерви 5-ї, 7-ї, 9-ї, 10-ї пар. До нервів, що містять парасимпатичні волокна, належать нерви 3-ї, 7-ї, 9-ї, 10-ї пар.
Черепномозкові нерви людини
|
№ пари |
Назва нерва |
Тип |
|
1 |
Нюховий |
Чутливий |
|
2 |
Зоровий |
Чутливий |
|
3 |
Окоруховий |
Руховий |
|
4 |
Блоковий |
Руховий |
|
5 |
Трійчастий |
Змішаний |
|
6 |
Відвідний |
Руховий |
|
7 |
Лицевий |
Змішаний |
|
8 |
Переддверно-завитковий (нерв слуху й рівноваги) |
Чутливий |
|
9 |
Язикоглотковий |
Змішаний |
|
10 |
Блукаючий |
Змішаний |
|
11 |
Додатковий |
Руховий |
|
12 |
Під’язиковий |
Руховий |
Провідні шляхи
Провідні шляхи спинного мозку зумовлюють зв’язок спинного мозку з головним. Залежно від того, в якому напрямку вони проводять і які імпульси, розрізняють два типи провідних шляхів: висхідні (чутливі), що проводять імпульси до головного мозку, і низхідні (рухові), які проводять імпульси від головного мозку. Кожний провідний шлях проводить імпульси, як правило, лише в одному певному напрямку. Висхідні шляхи розміщені в задніх і бічних канатиках білої речовини спинного мозку. Основними з них є тонкі та клиноподібні, передні й задні спинномозочкові та спинноталамічні. Низхідні провідні шляхи розміщені в передніх і бічних канатиках спинного мозку.
Оболонки мозку
І спиний, і головний мозок укриті трьома спільними оболонками мезенхімного походження. Зовнішня — тверда мозкова оболонка, середня — павутинна і внутрішня — м'яка оболонка мозку. Безпосередньо до зовнішньої поверхні мозку (головного і спинного) прилягає м'яка (судинна) оболонка, яка заходить у всі щілини й борозни. Вона досить тонка, утворена рихлою, багатою на еластичні волокна і кровоносні судини сполучною тканиною. Від неї відходять сполучнотканинні волокна, які разом із кровоносними судинами проникають у речовину мозку. Назовні від судинної оболонки розташована павутинна оболонка. Між м'якою й павутинною оболонками є порожнина, яка містить спинномозкову рідину. Павутинна і м'яка оболонки вкриті одношаровим плоским епітелієм. Зовні від павутинної оболонки знаходиться тверда оболонка мозку, яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною й дуже міцна. У каналі хребта тверда оболонка ніби мішком вкриває спинний мозок, його корінці, вузли й решту оболонок. Зовнішня поверхня твердої оболонки спинного мозку відділена від окістя каналу мозку венозним сплетінням і надоболонковим простором, який заповнений жировою тканиною. У каналі хребта тверда оболонка закріплена відростками.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів(7 хв)
Питання до учнів
1. Що входить до складу центральної нервової системи?
2. Що входить до складу периферичної нервової системи?
3. Чим відрізняються сіра й біла речовини?
Самостійна робота учнів
1. Які функції виконують оболонки спинного мозку? (Забезпечення захисту й живлення мозку)
2. Чому співвідношення білої та сірої речовин у різних відділах спинного мозку різне? (Це пов’язано з відмінністю у функціях, що виконуються. У відділах, що виконують в основному
провідну функцію, більше білої речовини, а в тих, що виконують функцію аналізу й обробки інформації,— більше сірої речовини)
V. Домашнє завдання (4 хв)
Прочитати та законспектувати параграф 15
Урок 3
Тема. Відділи головного мозку. Структура й функції
Цілі уроку: ознайомити учнів з особливостями будови головного мозку, його відділами, а також функціями, що вони виконують.
Обладнання й матеріали: таблиці «Нервова система людини», «Головний мозок», «Спинний мозок», розбірні моделі головного мозку людини, муляжі, пластинчасті препарати поздовжнього й поперечного розрізів мозку людини.
Базові поняття й терміни: головний мозок, довгастий мозок, мозочок, ядра, сіра й біла речовини, середній мозок, проміжний мозок, зорові бугри, гіпоталамус, великий (кінцевий) мозок, мозолисте тіло, півкулі, підкірка, кора великих півкуль, звивина.
Концепція уроку
Розповісти учням про будову й функції відділів головного мозку, на конкретних прикладах продемонструвати зв’язок будови й функцій відділів мозку; показати тісний взаємозв’язок різних відділів мозку.
Хід уроку
І. Організаційний етап (4 хв)
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів (10 хв)
Питання для бесіди
1. На які частини поділяють нервову систему?
2. Що входить до складу центральної нервової системи?
3. Що входить до складу периферичної нервової системи?
III. Вивчення нового матеріалу (15 хв)
Розповідь учителя з одночасним заповненням таблиці
Будова й функції відділів головного мозку
|
Відділ |
Будова |
Функції |
|
Кінцевий Мозок |
Зовні кінцевого мозку роз- ташована сіра речовина, що створює кору великих пів куль мозку, а вглибині — біла речовина. До підкіркових утворень цього відділу належить ряд базальних ядер |
Вищий відділ центральної нервової системи, що керує діяльністю інших відділів головного мозку і спинним мозком |
|
Проміжний Мозок |
Складається зі взаємопов’язаних ядер, які розташовані навколо третього шлуночка мозку. До складу проміжного мозку входить гіпоталамус |
Здійснює вегетативні функції, регулює діяльність залоз внутрішньої секреції. Бере участь у процесах сну, пам’яті, інстинктивної поведінки, психічних реакцій |
|
Середній мозок |
З’єднує довгастий і проміжний мозок. Складається з чотиригорбикового тіла й ніжок мозку. До складу середнього мозку входять ядра окорухового і блокового нервів, червоне ядро, центральна сіра речовина, чорна субстанція |
Підвищує координацію рухів організму, адаптує їх до вестибулярних, звукових і світлових сигналів. Бере участь у регуляції рухів і пози, м’язового тонусу, станів пильнування і сну, емоційномотиваційної активності |
|
Мозочок |
У мозочку розрізняють дві півкулі й непарну серединну частину — черв’яка |
Погоджує різні рухові акти й адаптує рухові реакції організму до умов навколишнього середовища |
|
Довгастий мозок |
Складається з ядер череп- номозкових нервів, ретику- лярної формації та пучків нервових волокон |
Регуляція дихання, травлення й обміну речовин, рухових і захисних рефлексів. Здійснення зв’язку спинного й головного мозку |
IV. Виконання лабораторної роботи (15 хв)
Лабораторна робота № 6. Будова головного мозку людини (вивчення за муляжами, моделями і пластинчастими препаратами)
Мета: за моделями, муляжами і пластинчастими препаратами вивчити будову головного мозку людини.
Обладнання й матеріали: розбірні моделі головного мозку людини, муляжі, пластинчасті препарати поздовжнього й поперечного розрізів мозку людини, зошит, підручник.
Хід роботи
1. Розділити модель головного мозку на дві половини. Відшукати перегородку (мозолисте тіло).
2. На одній з половин моделі знайти довгастий мозок, міст, середній і проміжний мозок.
3. На пластинчастих препаратах розглянути розташування сірої та білої речовин.
4. Знайти на моделі мозочок, розглянути в ньому розташування сірої та білої речовин.
5. На моделі й муляжі великого мозку знайти борозни, звивини, а також частки головного мозку.
6. На нижній поверхні моделі головного мозку знайти місця відходження черепномозкових нервів.
7. Зробити висновки, в яких указати, з яких відділів складається мозок людини, як розподіляються біла й сіра речовини в різних відділах мозку, яке біологічне значення звивистої будови кори великих півкуль.
V. Домашнє завдання (1 хв)
Параграф 16
Урок 4
Тема. Кора головного мозку. Структура й функції
Цілі уроку: ознайомити учнів з особливостями будови кори головного мозку, а також із функціями, які вона виконує.
Обладнання й матеріали: таблиці «Нервова система людини», «Головний мозок», розбірні моделі головного мозку людини, муляжі.
Базові поняття й терміни: головний мозок, сіра й біла речовини, великий (кінцевий) мозок, півкулі, підкірка, кора великих півкуль, звивина.
Концепція уроку
Розповісти учням про будову й функції кори головного мозку; показати тісний взаємозв’язок кори з різними відділами мозку; обговорити біологічне значення наявності звивин у корі великих півкуль мозку.
Хід уроку
І. Організаційний етап (4 хв)
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів (12 хв)
Питання до учнів
1. Які відділи виділяють у головному мозку людини?
2. Які функції виконує мозочок?
3. Які функції виконує довгастий мозок?
III. Вивчення нового матеріалу (20 хв)
Розповідь учителя з елементами бесіди
Кора великих півкуль головного мозку — це поверхневий шар сірої речовини. Її утворюють тіла нервових клітин, проміжки між якими заповнені клітинами нейроглії та містять нервові волокна і кровоносні судини. Наявність численних борозен і закруток значно збільшує площу сірої речовини. Загальна площа кори становить 220 тис. мм. Товщина кори в різних ділянках неоднакова й коливається від 1,3 до 4,5 мм. У ній міститься 14–15 млрд різноманітних за формою, розмірами та функціями нейронів. Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, має дуже складну будову. Починаючи з поверхні кори в глибину клітини утворюють декілька шарів, розміщених у певній послідовності. Залежно від філогенетичного походження окремі ділянки кори містять різну кількість шарів, які відрізняються будовою, формою, розмірами та розташуванням нервових клітин. У кожному клітинному шарі, окрім нервових клітин, є ще й нервові волокна. Будова й щільність їх розташування також неоднакова в різних ділянках кори. Між нервовими клітинами шарів кори в процесі їхньої діяльності існують як постійні, так і тимчасові зв’язки. Різні ділянки кори нерівнозначні й у функціональному відношенні. Одні з них є місцем отримання імпульсів від рецепторів, інші служать місцем, від якого йдуть рухові імпульси на периферію, треті виконують асоціативну, або сполучну, функцію. У разі пошкодження певних ділянок кори в експерименті на тваринах або в результаті травми у людей настає порушення нормальної роботи завжди одних і тих самих органів тіла. Кора великих півкуль головного мозку, як найважливіший відділ центральної нервової системи, є матеріальним субстратом вищої нервової діяльності. Вона регулює через розміщені нижче відділи центральної нервової системи всі життєві процеси організму, а також зумовлює зв’язок організму із зовнішнім середовищем. Прогресивний розвиток кори спричинив у людини появу нової вищої форми нервової діяльності — абстрактне мислення, а разом з ним і виникнення мови. Наукові дослідження виявили якісну особливість мозку людини — функціональну асиметрію. З’ясувалося, що ліва і права півкулі нерівнозначні за своїм функціональним значенням. Права відповідає за образне мислення, ліва — за абстрактне.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів (7 хв)
Питання до учнів
1. До якого відділу головного мозку належить кора?
2. Яку будову має кора головного мозку?
3. Які функції виконує кора головного мозку?
Самостійна робота учнів
Яке біологічне значення звивистої будови кори великих півкуль? (Збільшується загальна площа поверхні мозку, що призводить до збільшення кількості сірої речовини)
V. Домашнє завдання (2 хв)
Повторити параграф 15, 16
Нестандартний урок
Тема: Узагальнення та систематизація знань з теми «Розмноження та індивідуальний розвиток людини»
Мета: узагальнити та систематизувати знання з теми; дати визначення статевому здоров’ю; виховувати бережливе відношення до власного здоров’я; довести необхідність профілактичних заходів для збереження здоров’я.
Матеріали: таблиці, плакати з визначення статевого здоров’я, додаткова література.
Тип уроку: узагальнення і систематизація знань.
Методи: тестування, блиц – запит, гра-вікторина, журналістське розслідування.
Хід урока
1.Організація класу. (3 хв)
2. Мотивація навчальної діятельності учнів. (15 хв)
Людина завжди хотіла стати безсмертною. А чи можливо це? В чому безсмерття людини? В її потомств
...Ты будешь жить на свете десять раз,
Десятикратно в детях повторенный,
И вправе будешь в свой последний час
Торжествовать над смертью покоренной...
(В.Шекспир)
Та щоб залишити після себе рід необхідно знати:
Я пропоную вам зачитати і зберегти путівник здоров’я.
Путівник здоров’я:
Ти – молодий, енергійний та кмітливий. Ти повний сил і енергії. У тебе є бажання, мрії і плани на майбутнє. Щоденно ти пізнаєш життя, відкриваєш для себе світ та розкриваєш світу себе. Ти хочеш все осягнути, все зрозуміти і бути зрозумілим. Ти прагнеш все спробувати, випробувати себе і свої сили, утвердитися як людина і особистість, всього досягти. Ти мрієш про успіх, кохання і щастя, тому що ти – молодий. Все життя у тебе попереду.
Вже сьогодні в своїх руках ти тримаєш своє майбутнє. І тільки ти сам у відповіді за нього. Вже від тебе теперішнього і від твоїх сьогоднішніх рішень залежить, яким будеш ти завтра і в майбутньому.
З кожним роком все більше і більше свідомої, прогресивної молоді, яка відповідає за себе та своє життя, націлює себе на здоровий спосіб життя, а свої зусилля - на збереження й укріплення свого здоров’я. Саме здоров’я є тим чарівним ключом, котрий відкриває всі двері, двері можливостей до чого ти прагнеш, про що мрієш і що бажаєш здійснити в майбутньому...
А ти зараз хочеш насолоджуватися життям, крокувати в ногу з часом, не відставати від моди.
Мода...
Мода - це більше, ніж музика, зачіска чи модний «прикид». Мода - це стиль, це спосіб життя.
Ти людина нового століття.
Сучасна мода єдина - ЗДОРОВ’Я.
Бути здоровим модно, стильно, гарно та просто класно! По-справжньому сучасний еталон краси - здорова людина, яка вибирає здоровий спосіб життя.
Ти молодий?
Ти сучасний?
Ти переможець?
Тоді нас дійсно багато!!!
Йдемо разом на пошуки чарівного ключа, котрий зветься здоров’ям! Будь наполегливим та впевненим у собі та в своєму успіху!
Хай тобі щастить на твоєму шляху до власного здоров’я!
Збережіть кожен цей путівник і ,можливо, колись він вам стане в нагоді.
А зараз ми перейдемо до перевірки ваших знань, як ви засвоїли знання про здоровий спосіб життя.
3.Ознайомлення з темою та метою уроку. (20 хв)
Від чого, на вашу думку, залежить здоров’я взагалі та статеве здоров’я частково. Проведемо мозковий штурм.
Мозговой штурм
Оточення. Здоров’я. Спадковість. Екологія. Статеве здоров’я. Сім’я. Спосіб життя. Виховання.
Проведемо тестування.
Тестування:
1.Чоловічі статеві клітини:
а) гамети;
б) яйцеклітина:
в) сперматозоїди.
2.При зливанні двох статевих клітин кожна з них має хромосом:
а) 46;
б) 23;
в) 22.
3.Дозріваня жіночіх статевих клітин відбувається:
а) в яєчнику;
б) в матковій трубі;
в) матці.
4.Жіноча дозріла гамета може бути запліднена відразу:
а) одним сперматозоїдом;
б) двома сперматозоїдами.
5.Венеричні захворювання:
а) нефрит;
б) уретрит;
в) гонорея.
6.Процес утворення жіночих статевих клітин називається:
а) овогенез;
б) гаметогенез;
в) онтогенез.
Гра-вікторина.
Спробуйте пояснити наступні явища:
Блиц – турнір.
Учні повинні швидко закінчити вислови:
Характеристика венеричних захворювань (розповідь, самостійна робота з підручником над заповненням таблиці)
|
Хвороба |
Шляхи зараження |
Ознаки |
Засоби профілактики |
|
Сифіліс |
Статевий контакт, побутово |
Збільшення лімфовузлів, висипи на тілі, ураження всіх систем, параліч, сліпота, втрата розуму, смерть |
Регулярне обстеження «групи ризику», контроль крові донорів, особиста гігієна, гігієна статевих стосунків. |
|
Гонорея |
Статевий контакт, побутово |
Болі при сечовиділенні, гній, простатити, безпліддя. |
Особиста гігієна, гігієна статевих стосунків. |
|
Трихомоноз |
Статевий контакт, |
Гнійні виділення |
Особиста гігієна, гігієна статевих стосунків. |
Журналістське розслідування.
Людина завжди бажає жити довго і щасливо, мати сім’ю і дітей. Але нерідко на її шляху виникають труднощі: це хвороби статевих органів. Причини бувають самі різні, але частіше за все – це неуважність до свого здоров’я.
Любовь – блеск солнечный, дождю идущий вслед,
А похоть – мрак грозы вослед за блеском света;
Любовь всегда свежа, как яркий вешний цвет,
А похоти зима приходит раньше лета;
В любви нет жадности, в обжорстве похоть мрет;
В любви – вся истина, а похоть вечно лжет.
(В.Шекспир)
Факти –це над-то вперта річ. За статистикою: 4-6% хворих на сифіліс кожного року помирають. У віці від 20 до 40 років кожна третя хвора людина – самогубець. Кількість хворих на СНІД росте так швидко, що статистичні дані стають застарілими уже протягом місяця і навіть тиждня.
Давайте заслухаємо наших журналістів з цього приводу. (Виступ учнів):
4. Узагальнення вивченного матеріалу. (5 хв)
…Человек – он ведь тоже природа,
Он ведь тоже закат и восход…
(С.Островский)
Багато хто з нас бажали б продивжити середній вік людини – період зрілості почуттів, фізичних та розумових здібностей. Але як цього досягти? Вчені не можуть нам запропонувати чарівний «рецепт молодості», та можливо ми самі зможемо це зробити. Підводячи підсумки ваших знань з даної теми давайте на останок обговоримо питання: як же збільшити термін життя людини?
І завершити урок хочеться віршем
Живу не бедно и не худо
И помню: каждому из нас
Рожденье, как земное чудо
Даровано всего лишь раз…
5. Домашнє завдання. (2 хв)
Користуючись підручником, ст. 43 – 45, скласти власний «рецепт молодості».
3.4 Визначення та оцінка рівня розвитку пізнавальної діяльності учнів
Спеціальна робота вчителя з розвитку активізації пізнавальної діяльності сприяє психічному розвитку школярів і успішному засвоєнню ними навчальної програми.
Для з'ясування рівня розвитку пізнавальної діяльності учнів були проведені експерименти. Базою для дослідження слугувала середня загальноосвітня школа с. Молодіжне.
В експерименті брали участь два девятих класа: експериментальний (9а) і контрольний (9б).
Властивості активізації пізнавальної діяльності девятикласників пропонується досліджувати з допомогою двох методик: анкетування учнів з приводу зацікавленості їх у здобутті біологічної інформації і визначення рейтингу предметів та тестування для учнів «Пізнавальна активність школяра», за О.О. Горчинська.
Методика 1 анкетування учнів з приводу зацікавленості їх у здобутті біологічної інформації і визначення рейтингу предметів.
Метою експерименту було визначення рейтингу предметів у особистій значимості учнів. Матеріали: дослідження проводиться за допомогою спеціальних тестових бланків (див. Додаток 1). У процесі експерименту школярам пропонується переглянути анкети та відповісти на запитання, і розмістити у порядку особистої значимості перераховані предмети та відповісти на три запитання. Загальна тривалість роботи - 8 хвилин.
Результати отриманого анкетування були підраховані, та визначені місця рейтингу предметів (див. Додаток 1).
Методика 2 Визначення пізнавальної активності за О.О. Горчинська
Метою була оцінка ступеню виразності пізнавальної активності. Дослідження проводиться за допомогою спеціальних тестових бланків (див. Додаток 2).
Школярам пропонується переглядати анкети та відповісти на тестові запитання. Переважна більшість відповідей «а» свідчить про високий ступінь виразності пізнавальної активності; відповідей «б» - про помірний ступінь; відповіді «в» - про низький ступінь пізнавальної активності (див. Додаток 2).
3.5 Порівняльний аналіз результатів дослідження
На початку педагогічного дослідження ми провели анкетування учнів двох груп з приводу зацікавленості їх у здобутті біологічної інформації і визначили рейтинг предметів у особистій значимості для учнів (див. додаток 1) Нами отримані такі результати:
На рис.1 видно, що 9 із опитаних учнів обрали на 1 місце англійську мову, 4 – на 2 місце біологію. Також на 2 місці географія у 7 учнів. На 3 місці українська мова у 8 дітей та математика у 4 учнів. 4 місце – математика у 5 із опитаних та біологія у 3. На 5 місце 3 учні віднесли біологію.
Рис.1 Контрольний клас
В екпериментальному класі (рис. 2) нами отримані майже такі результаті як і в контрольному класі. 8 із опитаних учнів вибрали на 1 місце англійську мову, 5 – на 2 місце біологію. Також на 3 місці географія у 6 дітей. На 3 місці українська мова у 8 учнів та математика у 5 учнів. 4 місце – математика у 4 із опитаних та біологія у 3. На 5 місце 2 учнів віднесли біологію.
Рис.2 Експериментальний клас
Порівняємо отримані результати на рис.3.
Рис. 3 Порівняльна гістограма контрольного та експериментального класу
Порівнюючи результати тестування (рис. 3), нами встановлено, що результати повторного опитування в експериментальному класі значно відрізняються від результатів контрольного класу. За результатами проведеного анкетування з приводу зацікавленості учнів у здобутті біологічної інформації та визначення рейтингу предметів, рейтинг біології піднявся на 2 та на 4 місце.
На кінець нашого експерименту в двох групах провели повторні тестування (див. Додаток 1, Додаток 2). Результати повторного тестування дали наступні результати.
Рис.4 Рейтинг шкільного предмету у контрольному класі
У контрольному класі показники опитування дещо змінилися від початку експерименту (рис. 4). За біологію, як шкільну дисципліну віддало перевагу на одного учня менше порівняно з експериментальним класом. Також рейтинг біології покращився з 5-го на 4-е місце. Також нами встановлено, що на одного учня більше обрало географію на 2 місце, та математику на 3 місце.
На рис. 5 ми бачимо як змінилося ставлення до біології в експериментальному класі.
Рис.5 Рейтинг шкільного предмету в експериментальному класі
Отриманий нами розподіл рейтингу шкільної біології свідчить про те, що для більшості учнів шкільна біологія є малозначимим предметом, хоча для 9 учнів біологія за особистою значимістю перебуває на другому місці.
На запитання «Що б ви змінили у курсі шкільної біології, якби були директором, чи міністром освіти?» 16 із 20 опитаних учнів відповіли, що взагалі не змінювали б нічого, двоє із 20 опитаних збільшили б кількість уроків з біології, однин учень зазначив, що хотів б більше працювати із таблицями, схемами, із їх використанням матеріал більш зрозуміліший, один учень зазначив, що хотів би більше проводити дослідів на уроках біології (див. Додаток 1).
На запитання: «Які джерела інформації ви використовуєте для підготовки домашніх завдань з біології?» учні відповіли, що здебільшого використовують при підготовці домашніх завдань підручник та інформацію із мережі Інтернет (див. Додаток 1).
Після проведення тестування на оцінку ступеня прояву пізнавальної активності (див. Додаток 2) ми отримали наступні результати:
Нами встановлено (рис. 6), що високий рівень пізнавальної активності у 25% (5 учнів), середній – 55% (11 учнів), низький рівень пізнавальної активності 20% (4 учні).
Рис. 6 Рівень пізнавальної активності у контрольному класі
В експериментальному класі дещо інші результати.
Рис.7 Рівень пізнавальної активності у експериментальному класі
Нами визначено (рис. 7), що 35% (7 учнів) показали високий рівень пізнавальної активності, 50% (10 учнів) середній рівень, та 15% (3 учні) низький рівень пізнавальної активності.
Рис. 8 Порівння рівня пізнавальної активності
Після повторного тестування для визначення рівня активізації пізнавальної діяльності, дані експериментального класу значно відрізняються від показників контрольної.
Рис. 9 Порівняння повторного тестування рівня активізації пізнавальної діяльності
Ми встановили (рис. 9), що в контрольному класі високий рівень пізнавальної активності учнів зменшився на 5 % (1 учень), а середній збільшився на 5%(1 учня), низький залишився без змін. У експериментальному класі покращився високий рівень пізнавальної активності на 25% (5 учнів), та середній рівень на 10% (2 учнів).
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
Експериментальна частина дипломної роботи виконана на робочому місці вчителя біології середньої загальноосвітньої школи с.Молодіжне, Царичанського району, Дніпропетровської області.
Кабінет біології має довжину 8 м, ширину – 6,7 м, висоту приміщення 3,2 м, його загальна площа складає 53,6 м2, в ньому одночасно можуть навчатись 25-30 осіб. Приміщення класу має три вікна загальною площею 16 м2, що виходять в південно-східному напрямку. Вміщує 12 столів, 24 стільця. До класу підключена каналізація та водопровід, біля виходу знаходиться раковина з теплою та холодною водою. В кабінеті є електричні прилади, такі як телевізор та комп’ютер, макет з наочними матеріалами, шафи для збереження мікроскопів та дидактичного матеріалу, що розраховані на кожного учня.
Приміщення кабінету біології повині відповідати будівельним та санітарним нормам. Розміщення меблів і обладнання в кабінеті має забезпечувати зручність і безпеку роботи.
Кімнатні рослини в кабінеті повині бути розміщені на спеціальних підставках. Утримання рослин на вікнах кабінету не дозволяється. У кабінеті біології не повинно бути рослин, що містять отруйні речовини. У кабінеті біології забороняється використання інсектицидів для боротьби з комахами-шкідниками кімнатних рослин. Допускається обробка рослин мильним розчином, тютюновим настоєм, 5% розчином сечовини.
Температура повітря в приміщенні кабінету (лабораторії) біології та в лаборантській повинна підтримуватися на рівні 17°С. Вологість повітря - від 30 до 60%.
На санітарно-гігієнічний аспект шкільного навчання впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку, його зміст і методики навчання, а й багато інших зовнішніх факторів, які тією чи іншою мірою зумовлюють його якість.
Мал.1. Загальний план робочого приміщення
Норми освітлення
Близько 90% всiєї iнформацiї, що отримується людиною, приходиться на органи зору. Органiзацiя освiтленостi робочих мiсць грає велику роль у житті людини. Недостатнє та нерацiональне освiтлення веде до втомлення очей, розладу центральної нервової системи, зниженню розумової та фiзичної працездатностi, а у рядi випадкiв може бути причиною травматизму (близько 5% травм приходиться на частку нерацiонального та недостатнього освiтлення). При недостатній чи швидко змінюваній освiтленостi органам зору приходиться пристосовуватись, це можливо завдяки властивостям очей.
Залежно від природи джерела світлової енергії розрізняють три види освітлення: природне, штучне і змішане.
Природне освітлення - це біологічно найбільш цінний вид освітлення, до якого максимально пристосоване око людини. Воно є чинником, що визначає не тільки рівень освітленості й умови видимості, а ще й позитивно психо-фізіологічно впливає на людину.
Значення освітлення в кабінеті встановлені у відповідності з державними будівельними нормами ДБН В.2.5-28-2006, де КПО дорівнює 1,5%. Найменша освітленість робочої поверхні вертикальної площини на дошці і горизонтальної площини на рівні 0,8 м від підлоги в кабінеті (лабораторії) біології та в лаборантській повинна бути при системі загального освітлення 400 лк (ДБН В.2.5-28-2006). Лампи світильників у разі перегорання необхідно негайно замінювати. Світильники штучного освітлення слід утримувати в чистоті, очищати їх не менше одного разу на 3 місяці. Шибки світлових отворів очищають не менше ніж 2-3 рази на рік.
Особлива увага в загальноосвітніх навчальних закладах приділяється освітленню навчальних приміщень. Орієнтація вікон кабінету відповідає вимогам ДБН В.2.2-3-97 (на північ), що створює найбільш високий рівень природного освітлення. В навчальному кабінеті розміщені невисокі кімнатні квіти. Колір поверхні стелі, стін, меблів обрано відповідно жовтий, зелений та бежевий (матових пастельних тонів). Стеля, верхні частини стін, віконні рами та двері пофарбовані у білий колір, коефіцієнт відбиття якого складає 0,8; класна дошка має матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений колір з коефіцієнтом відбиття 0,1. Всі полімерні матеріали, які використані при ремонті кабінету, а також оздоблення, настил підлоги, мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.
Рівень штучного освітлення навчального приміщення відповідає ДБН В 2.5-28-2006, ДБН В.2.2-3-97. Таке освітлення кабінету забезпечено люмінесцентними лампами типу ЛН (люмінесцентні лампи натурального кольору) з відповідною арматурою, яка дає розсіяне світло, є безпечною та надійною. Люмінесцентні світильники дають розсіяне світло, вони розміщені в 2 ряди паралельно до лінії вікон на відстані 1,7 м від зовнішньої і внутрішньої стін, 1,2 м - від класної дошки, 1,6 м - від задньої стіни. Відстань між рядами світильників складає 2,8 м. Питома потужність люмінесцентного освітлення становить 20 Вт/м2. При використанні системи загального освітлення і дійсне КПО дорівнює 1,5 %.
Згідно з державними будівельними нормами споруди приміщення відповідає нормам.
Мікроклімат
Оптимальний мікроклімат і якість повітряного середовища в навчальних приміщеннях благотворно впливають на зміцнення здоров'я учнів, підвищення їх працездатності, ефективності навчання й виховання. Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну температуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості.
Нормування параметрів мікроклімату здійснюється згідно до вимог «Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень» (ДСН 3.3.6.042-99).
|
Період року |
Категорія робіт |
Температура повітря |
Відносна вологість |
Швидкість руху,м/сек |
|
Холодний період року |
Легка Іа |
22-24 |
60-40 |
0,1 |
|
Теплий період року |
Легка Іа |
23-25 |
60-40 |
0,1 |
Оптимальні величини температури,відносної вологості та швидкості руху повітря
Відповідно в холодний період року температура була 22 °С, відносна вологість - 60%, а швидкість руху повітря - 0,1 м/с. В теплий період року температура повітря - 25 °С, відносна вологість - 40%, швидкість руху повітря - 0,1 м/с.
Кабінет біології провітрюють на перервах. Фрамугами і кватирками користуються протягом всього року. До початку занять і після їх закінчення здійснюють наскрізне провітрювання навчальних приміщень.
Згідно з нормами ДСН 3.3.6.042-99 ми визначили, що температура, відносна вологість та швидкість повітря в аудиторії відповідали нормам.
Вентиляція
Вентиляція створює умови повітряного середовища, сприятливі для здоров'я і самопочуття людини, що відповідають вимогам технологічного процесу, збереження устаткування і будівельних конструкцій будівлі, зберігання матеріалів, продуктів, книг, картин.
Згідно з ДБН В.2.5.67-2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування повітря» кількість зовнішнього повітря, що подається в приміщення на 1 працівника, повинна становити:
- ≥ 30 м3 / год при об'ємі приміщення менше 20 м3 на 1 працівника;
- ≥ 20 м3 / год при об'ємі приміщення більше 20 м3 на 1 працівника.
- у приміщеннях об'ємом більше 40 м3 на кожного працюючого за наявності вікон (або вікон).
Теплообмін і теплове самопочуття людини обумовлюються сумісним впливом температури повітря і навколишніх предметів, вологості повітря і швидкості його руху біля тіла.
Згідно з ДБН В.2.5.67-2013 приміщення відповідає нормам.
Шумові норми
Шум сильно впливає на дітей та підлітків. Зміна функціонального стану слухового та інших аналізаторів спостерігається у дітей під впливом "шкільного" шуму, рівень інтенсивності якого в основних приміщеннях школи коливається від 40 до 110 дБ. У кабінеті біології рівень інтенсивності шуму в середньому становить 50-60 дБ, під час перерв може сягати 75 дБ.
Шум, який не перевищує 40 дБ, не викликає негативних змін в функціональному стані нервової системи. Зміни стають помітними при впливі шуму, рівень якого становить 55-60 дБ . Послаблення уваги школярів в умовах впливу шуму вказаної гучності сягає 16 %. Зниження рівнів "шкільного" шуму і його несприятливого впливу на здоров'я учнів досягається завдяки низці комплексних заходів: будівельних, технічних і організаційних.
Допустимі значення шуму в кабінеті встановлені у відповідності з санітарними нормами ДСН 3.3.6.037–99 (50 ДбА).
Гігієнічним стандартам, спрямованим на збереження зору і слуху учнів та вчителів, відповідають розміри навчального приміщення: довжина (розмір від дошки до протилежної стінки) та глибина класних кімнат. Довжина досліджуваного кабінету забезпечує учням з нормальною гостротою зору і слуху, які сидять на останніх партах, чітке сприймання мови вчителя і ясне бачення того, що написане на дошці. За першими і другими партами (столами) у будь-якому ряді відводяться місця для учнів з послабленим слухом, оскільки мовлення сприймається від 2 до 4 м, а шепіт — від 0,5 до 1 м. Відновити функціональний стан слухового аналізатора і попередити зрушення в інших фізіологічних системах організму підлітка допомагають невеликі перерви (10-15 хв.)
Електрика
Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних факторів (пари, хімічних речовин, випромінювання та ін.) носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електролітичну і механічну дію.
Електричний струм проходячи через тіло людини, може викликати два види ураження — електричний удар і електричну травму.
Небезпечніший електричний удар, оскільки при ньому вражається весь організм. Смерть наступає від паралічу серця або дихання, а іноді від того і іншого одночасно.
Відповідно до «Правил улаштування електроустановок» приміщення за небезпечністю електротравм поділяють на 3 категорії:
Відповідно до цих правил приміщення відносять до приміщень без підвищеної небезпеки, через те, що в ньому сухість повітря та температура в нормі, струмопровідний пил та струмопровідна підлога відсутні, ймовірність одночасного доторкання людини до металічних корпусів електрообладнання, активне хімічне середовище також відсутні . Нормове значення струму - 6 мА, напруга дотику - 36 В. Захисне заземлення загальне по всьому корпусі, в аудиторії відсутнє. Електричні прилади вимкнені, вмикаються тільки у разі необхідності.
Після закінчення занять у кабінеті учителі, викладачі та інші працівники школи оглядають приміщення, усувають виявлені недоліки і зачиняють приміщення, знеструмивши електромережу.
Протипожежна безпека
Пожежою є некероване горіння поза межами спеціально відведеного вогнища, яке може призвести до загибелі і ураження людей чи тварин, рослин, значних матеріальних збитків, суттєвого погіршення стану навколишнього природного середовища. Пошкодження, заподіяні тепловим випромінюванням, характеризуються такими даними: нагрівання до 60°С - почервоніння шкіри; нагрівання до 70°С - утворення пухирів; нагрівання до 100 С - деструкція шкіри з частковим збереженням капілярів; нагрівання понад 100°С - опік м'язів.
Згідно з НАПБ Б.03.002-2007 приміщення за вибуховопожежною та пожежною небезпекою залежно від характеристик речовини, які використовують чи отримують під час виробництва та їх кількості, поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г та Д.
Відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 приміщення класу відноситься до категорії Д. Це пояснюється тим, що дослідження були пов’язані лише з навчальною діяльністю учнів, та обробкою не горючих речовин у холодному стані. До пожежонебезпечних матеріалів, які знаходилися в приміщенні відносяться меблі – вага 200 кг, паперові матеріали – 60 кг, легко горючі речовини – 500 мл., але питома пожежна навантага,яку вони створюють,менше 180 Мдж/м2.
Навчальний заклад забезпечено первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем та засобами зв'язку. Біля кожного телефону вивішено табличку, на якій зазначено номер телефону пожежної частини (101).
Пожежний інвентар розміщено на видних місцях, забезпечено вільний і зручний доступ до нього. Вогнегасники розташовані у легкодоступних місцях, де виключається можливість дії на них прямих сонячних променів, опалювальних, нагрівних приладів та інших джерел тепла.
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел
1. Бровко С.О. Розвиток дослідницького інтересу учнів на уроках біології [Текст] / С.О. Боровко. - Рідна школа. К.– 1998. - № 7 – 8. – 235 с.
2. Верзілін М.М. Загальна методика викладання біологи. [Текст] /М.М. Верзілін, В.М. Корсунська. — К.: Вища шк.. Головне вид-во, 1990. – 365 с.
3. Вербицький, А.А. Активне навчання у вищій школі: контекстний підхід. [Текст] /А.А. Вербицький. - М: 1991.- 176 с.
4. А.В. Всесвятский, Б.В.Пути повышения творче ской активности учащихся[Текст] // Творчекая активность учащихся при изучении биологии. Сборник статей. Составитель. Б.В.Всесвятский Издательство «Просвещение» Москва 1965 270с. с.7-29
5. Гончаренко, С.У., Мальований Ю.І. Що таке державний загальноосвітній стандарт. [Текст] /К.- Біологія і хімія, 1996. - №2. – 184 с.
6. Гончаренко, С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень [Текст] / С.У. Гончаренко. Вісник АПН України. - 1993. - № 1. -с. 11 -23.
7. Зверев, И.Д., Мягкова, А.Н. Общая методика преподавания биологии в средней школе. [Текст] /И.Д.Зверев, А.Н. Мягкова. — М.: Просвещение, 1985. – 234 с.
8. Ільїна, Т.А. Педагогіка: курс лекцій: навчальний посібник для студентів пед. ін-тів. [Текст] /Т.А.Ільїна. - М.: Освіта, 1984. – 200 с.
9. Казанцеві, І.В. Творчі завдання – шлях активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках біології. [Текст] / І.В. Казанцеві.- Рідна школа. – 2000. - № 11. – 169 с.
10. Кузнецова, В.И. Уроки биологии. [Текст] /В.И. Кузнецова, — М.: Просвещение, 1991. – 98 с.
11. Коган, В. З. Понятие активности личности как категория социальной психологии . Некоторые проблемы личности. [Текст] / В.З. Коган, – М., 1977, с. 128
12. Куйдіна, З.М. Активізація пізнавальної активності на уроках біології. [Текст] /З.М. Куйдіна. Біологія №9(165)
13. Лернер, И.Я. Знання в составе содержания образования и их качество. Качество знаний и пуги его совершенствования. [Текст] //Под ред. М.Н. Скаткина, В.В. Краевского. — М.: 1978. — 270 с.
14. Лозова, В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч.посібн. [Текст] /Харк.Держ.пед.ун-т ім. Г.С.Сковороди.-2-е вид.,випр..і доповн. – Х.: «ОВС», 2002, - 400 с. с.231.
15. Лозова, В. І. Пізнавальна активність школярів. [Текст] /В.І.Лозова– К., 1990, - с. 38.
16. Максимова, В.Н. Проблемный подход к обучению в школе. [Текст] / В.Н. Максимова — Л.: Просвещение, 1973. – 184 с.
17. Мягкова, О.М., Методика навчання загальної біології. [Текст] / О.М. Мягкова, Б.Д. Комісаров. — К.: Рад. шк., 1982. – 242 с.
18. Муртазин, Г.М. Активные формы и методы обучения биологии. [Текст] /Г.М. Муртазин, - М.: Просвещение, 1989. – 360 с.
19. Низамов, Р.А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. [Текст] /Р.А. Низамов. − Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1995. −302 с.
20. Онищук, В.О. Активізація навчання старшокласників. [Текст] /В.О. Онищук. -К., 1989. – 280 с.
21. Педагогічний словник [Текст] / за ред. М.Д. Ярмаченка - К.: Пед. думка, 2008.- 516 с.
22. Педагогічний словник [Текст] / за ред. М.Д. Ярмаченка - К.: Пед. думка, 2001.- 356 с.
23. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів і педагогічних коледжем [Текст] / Под ред. П.И. Підкасистого. - М.: Педагогічне суспільство Росії, 1998. - 640с.
24. Педагогіка: навчальний посібник для студентів пед. ін-тов [Текст] / Під ред. Бабанського Ю. К - М.: Освіта, 1988. – 168 с.
25. Педагогіка: Навчань. допомога для студентів пед. ін-тів за спец." Педагогіка і методика поч. класів” [Текст] / С.П. Баранів, Л.Р. Болотіна, В.А. Сластенін і др.; Під ред. С.П. Баранова, В.А. Сластеніна, - 2-е видавництво, доп. - М.: Освіта, 1986. - 336 с.
26. Подласий, И.П. Новий курс: Підручник для студентів педагогічних вузів: У 2 кн. [Текст] /И.П. Подласий. - М.: Гуманіт. видавництво центр ВЛАДОС, 1999. – 576 с.
27. Пикельная, Я. С. Теоретические основы управления (школо-ведческий аспект): Метод, пособие. [Текст] /Я.С. Пикельная. — Высш. шк., 1990. - 175 с.
28. Пиндик, О.Г. Співвідношення понять “пізнавальна діяльність” та “пізнавальна активність”.[Текст] // Збірка статей науково-практичної міжвузівської конференції викладачів “Проблеми розвитку регіонального бізнесу та управління”. / /О.Г. Пиндик. – Вінниця, 2002.- С. 114 –121
29. Пиндик, О.Г. Збірка статей науково-практичної міжвузівської конференції викладачів. Співвідношення понять “пізнавальна діяльність” та “пізнавальна активність”[Текст] / О.Г. Пиндик. – Вінниця, 2000.- С. 104 –120
30. Реам, А.А. Социальная педагогическая психология. [Текст] //А.А. Реам, Я.Л. Коломинский. -Серия «Мастера психологии».- СПб.: Питер Ком, 1999.-с. 416
31. Савін, М.В. Педагогіка. [Текст] /М.В. Савін. - К.: Вища школа, 1980. - 311 с.
32. Савченко, О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. [Текст] /О.Я. Савченко. — К., 1982.— 176 с.
33. Сохань, Л.В. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч. метод, посібник [Текст] / Ред. рада: В.М. Доній, Г.Н. Несен, Л.В. Сохань та ін. - К.: МО України; УЗМН, 1996. - 792 с.
34. Смолкін, А.М. Активні методи навчання. [Текст] /А.М. Смолкін.-М: 1991. – 342 с.
35. Степанюк, А.В. Інтеграція природничих дисциплін у школі. Педагогіка і психологія. [Текст] / Т.В. Гадюк, А.В. Степанюк. - 1996. - №1. - С.18-24.
36. Степанюк, А.В. Нові підходи до визначення мети і змісту біологічної освіти школярів[Текст] / / Педагогіка і психологія. - 2000. - №2. - С.28-34.
37. Столяренко, Л.Д. Педагогическая психология. Серия «Учебники и учебные пособия». [Текст] / Л.Д. Столяренко.- Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000.-544 с.
38. Сергієнко, Д.Л. Формування дослідницьких умінь і навичок при вивченні біології. [Текст] / Д.Л.Сергієнко.- К.: Радянська школа,1969. –128 с.
39. Тагліна, О.В. Біологія. Посібник для 9 класу (рівень стандарту, академічний рівень) [Текст] / О.В. Тагліна. - "Ранок", 2011. С.46.
40. Тагліна, О.В Біологія. Підручник для 9 класу (рівень стандарту, академічний рівень) [Текст] /О.В.Тагліна.- "Ранок", 2010.- с. 89.
41. Усова, А. В. Система форм учебных занятий. [Текст] / А.В. Усова. -Сов. педагогика. - 1984 - № 1. - С. 48 - 54.
42. Фіцула, М.М. Педагогіка: навч. посібник. [Текст] / М.М. Фіцула. – К.: Вид-во „Академія", 2000. – 544 с.
43. Форми навчання в школі: Книга для вчителя [Текст] / За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.
44. Харламов, И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. [Текст] / И.Ф. Харламов. – М.: Юристь, 1997. – 512 с.
45. Харламов, І.Ф. Педагогіка. Курс лекцій. [Текст] /І.Ф. Харламов. - Мінськ, 1979. – 546 с.
46. Чередов, И. М. Система форм организации обучения в советской общеобразовательной школе [Текст] / И.М. Чередов. — М., 1987. — 152 с.
47. Щукина, Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. [Текст]/ Г.И. Щукина. - М:1982.- 240 с.
48. Щукина, Г.И. Роль деятельности в учебном процессе. [Текст]// Г.И. Щукина. – М., 1988. –135 с.
49. Щукіна, Г.И. Активізація пізнавальної діяльності що вчаться в учбовому процесі. [Текст]/ /Г.И. Щукина.- М: 1992. – 342 с.
50. Ясинська,А.А. Психолого-педагогічні умови організації екологічного виховання старших школярів. [Текст]/ Рідна школа. – 2001. - № 3. – 167 с.
Додатки
Додаток 1
Анкетування учнів
Мета: виявити зацікавленость учнів у здобутті біологічної інформації і визначення рейтингу предметів у особистій значимості для учнів
1. Розмістіть у порядку особистої значимості нижче перераховані предмети:
- Українська мова;
- Українська література;
- Світова література;
- Математика;
- Англійська мова;
- Російська мова;
- Фізика;
- Хімія;
- Біологія;
- Фізична культура;
- Правознавство;
- Країнознавство;
- Інформатика;
- Істрія України;
- Всесвітня історія
2. Скільки часу ви витрачаєте на виконання домашнього завдання з біології?
3. Які джерела інформації ви використовуєте під час підготовки д/з з біології?
4. Якби ви були директором чи Міністром освіти, як би ви змінили біологію?
Додаток 2
Анкета для учнів «Пізнавальна активність »
Мета: оцінка ступеню виразності пізнавальної активності.
Учню надається бланк анкети, пропонується обрати один із варіантів відповідей.
а) так б) інколи в) ні
2. Що тобі подобається, коли поставили запитання на кмітливість?
а) самому знайти відповідь, навіть якщо це важко
б) коли як
в) отримати готову відповідь від інших
3. Чи багато ти читаєш додаткової літератури?
а) багато і постійно
б) інколи багато, інколи – ні
в) читаю мало
4. Що ти робиш, якщо в тебе виникли питання під час вивчення нової теми?
а) завжди знаходжу відповідь
б) інколи знаходжу відповідь
в) не звертаю уваги
5. Що ти робиш, якщо дізнаєшся про щось нове на уроці?
а) намагаюсь поділитися з батьками, друзями
б) інколи є бажання поділитися
в) не розповідаю ніколи про це
Обробка отриманих даних: переважна більшість відповідей «а» свідчить про високий ступінь виразності пізнавальної активності; відповідей «б» - про помірний ступінь; відповіді «в» - про низький ступінь пізнавальної активності.
Додаток 3
Рис. 10
Рис. 11
Рис. 12
Рис. 13
Рис.14
Рис. 15
