Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Відродження національної культури — процес якісного оновлення й розвитку основних компонентів національної культури, що передбачає їх повноцінне функціонування згідно з потребами сучасного та майбутнього розвитку національного життя.
Відродження національної культури — це здебільшого свідомо ініційований і керований процес аніж спонтанний. Його здійснення ніяким чином не припускає нехтування історико-культурною компетенцією та небачення за мінливим попитом майбутнього. Більш того, відродження культури пов'язане, передусім, із її змістовною суттю, що характеризується етногенними можливостями і, не зважаючи на ті чи інші суспільні трансформації, здатна зберігати певні ціннісні інваріанти, визначальні для етнічних спільнот. Інакше кажучи, національна культура повинна бути здатною не лише відповідати вимогам, що їх висуває навколишнє середовище, але й нести у собі потенції, необхідні для досягнення адаптивного ефекту у нових, часом різко відмінних умовах. За обставин якісного оновлення культури певних змін набувають і напрями її розвитку. З одного боку, культура провідного етносу, якщо вона претендує на домінуючу роль, повинна набувати здатності вбирати, переосмислювати досягнення інших культур, зберігаючи водночас свою самобутність. А з іншого, — забезпечувати розвиток духовного життя національних меншин, захист їхньої етнічної, мовної, релігійної, культурної самобутності. Культурно-ціннісна модель спільного розвитку є суттєвим чинником, що визначає духовне самопочуття нації.
По суті, мова йде про становлення нової структури свідомості, нової ментальності нації у її національно-культурній єдності та духовній суверенності. Головна опора у даному процесі лягає на мову, культуру, історичну пам'ять, національні базові цінності, що вироблялися традиційними системами світосприйняття. Тому, чим швидше сформується ціннісна система етнокультурних орієнтацій і набуде престижності національна мова, тим скоріше визріють підстави для відродження національної культури, тим активніше формуватимуться спільні, ментальні структури, що складають основу державницької свідомості.
Власне, між національно-культурним відродженням і національним відродженням у цілому існує безпосередній взаємозв'язок, оскільки останнє включає в себе невід'ємну складову — духовне відродження. До того ж функціональна діяльність соціокультурних інститутів орієнтована на формування і розвиток національної самосвідомості, національного світогляду поза яких неможливий усебічний розвиток культурно-історичного потенціалу нації.