Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мир вам, дорогі браття і сестри!
Божою ласкою Василь Коропець, він же діджей Копець, сьогодні в ефірі молодіжного християнського радіо! І я презентую спеціальний репортаж із… кінця світу. Принаймні, так цю подію нарекли в офісі християнської церкви, куди ангели привели мене одного дощового дня відразу після закінчення школи. Опинився там і маю щастя бути тут я невипадково, адже, як сказано в Євангелії від Матфея, «Багато покликаних, але вибраних мало».
Отже, дорогі брати і сестри, я веду свій репортаж із найганебнішого, на думку очільників християнської церкви, дійства, зі справдешнього Страшного суду, центром якого стало село НововасилькІвка. Село це має прадавню історію, тут у мирі і злагоді вже сотні років живуть нащадки голландців, німців, татар, росіян і, звісно, українців.
І саме на цій обітованій землі, практично у святая святих, сьогодні відбувається епохальна в своїй апокаліптичності подія – перший український гей-парад. Тут зібралися ті, кого очільники християнської церкви співчутливо називають заблудлими вівцями і баранами нетрадиційної сексуальної орієнтації, а Святе письмо охрещує содомітами. Вони тусуються тут, у самому серці України, на березі Каховського водосховища – яка мила для українського вуха назва: «Каховське», щось тут звучить від «кохання», чуєте?..
Сьогодні у Нововасильківці працюють корпункти всіх провідних ЗМІ світу, репортери яких вештаються і п’ють безалкогольні коктейлі з тутешніх екологічно чистих корівок. Спеціально на свято приїхали прем’єр Ісландії та прем’єр-міністр Франції, віце-канцлер Німеччини, відомі спортсмени, ціла низка поп- і рок-зірок, перепрошую, естрадних виконавців, зокрема, Сергій Пєнкін та Світлана Сурганова. Їхні імена мало скажуть відданим слухачам молодіжного християнського радіо, але які ж вони промовисті для пересічних мирян… Учасники параду, а також численні мешканці закордонів ходять зі спеціальними бейджиками, на яких зображено їхню квітку-символ – голубий васильок. Їх легко вирізнити за усмішками, одягом і поведінкою, до речі, цілком пристойною.
Натомість суворими і зосередженими виглядають учасники й гості іншого заходу. З Божої волі та санкції місцевої адміністрації в Нововасильківці сьогодні проходить обласний зліт байкерів. Очікується, що байкерську колону очолить Божою ласкою голова обласної державної адміністрації, а сам захід приурочений до ювілейної, на думку організаторів, дати - 457-ї річниці утворення села.
Вже за кілька хвилин, дорогі браття і сестри, має початися хода геїв та лесбійок, яких очільники християнської церкви гнівно називають пекельними грішниками. В цей самий час кілометровою набережною має рушити колона байкерів. За порядком стежить кілька сотень міліціонерів, звезених із усієї області, аби не допустити провокацій, яких, як пояснили на прес-конференції керівники району, очікують від розбещених пііііієсосів.
За кілька хвилин до початку нашого ефіру мені вдалося побувати в самій гущі подій. І я готовий засвідчити перед Божим праведним судом, що барвисто вдягнені геї, бісексуали, лесбійки і транссексуали аж ніяк не є агресивно налаштованими. Вони усміхаються, розгортають свої райдужні прапори, розмальовують одне одного у різні кольори веселки спеціальними фарбами для тіла і співають пісні. Я не помітив жодної пляшки спиртного на території, відведеній для учасників параду.
Перебуваючи поміж людей, з Божої ласки я став свідком розмови, яку, як справжній журналіст, записав на диктофон, і зараз пропоную вашій увазі. Сказано-бо в Євангелії від Матфея: «Блаженні ті, що прагнуть і шукають правди, бо вони наситяться».
Так от, Господь привів мене на власні очі побачити, як до організатора гей-параду підійшов головний байкер. Вони стояли одне навпроти одного: вбраний у білі лайкрові шорти та жилетку чоловік зі світлим волоссям до плечей та білими сонцезахисними окечками - і весь у чорному, в смоляних шкіряних штанях і жилетці, чоловік із пов’язаною на поголеному тім’ї банданою аспідного кольору. Вони стояли одне напроти одного і свердлили одне одного поглядами, аж іскри летіли. Здавалося, обоє грали в дитячу гру «хто кого передивиться». Коли байкер дістав із задньої кишені колумбійську сигару, я втямив, що справу треба фіксувати й увімкнув крутий диктофон, який мені надали в користування передбачливі очільники християнської церкви. Так от, байкер продемонстрував гею витягнуту з задньої кишені, - де вона тільки в нього помістилася?! – сигару, акуратно відрізав спеціальною гільйотиною її заокруглений кінчик і промовив, увага, диктофонний запис:
- Сиш, пііііііідар, вогнику не знайдеться?
Чоловік у білому зосереджено дивився просто в очі байкеру. Здалося, що змовкло навіть ревіння байкерських моторів і популярні мелодії в динаміках. Перестав плакати малюк, якого мама тримала на руках. Минуло довгих 10 чи 15 секунд. Нарешті блондин узяв сигару. Він витягнув із передньої кишені шортів запальничку, підніс до сигари, розпалив і, неприховано насолоджуючись, зробив глибоку затяжку. Затим спокійно простягнув сигару чоловікові в чорному, сказавши при цьому так:
- Піііііідари, брате, по кабінетах сидять. І коли ти приходиш, щоб узяти в них бамажку, трахають тебе, та ще жопу підставляють, щоб їм лизали. А ми, брате… ми любимо одне одного. Просто любимо, і тебе з твоїми братанами не чіпаємо. Гарна сигара, до речі, я би посмоктав… А тобі не личить.
Чоловік у бандані продовжував дивитися на блондина, але іскор поміж ними вже не було. Тоді, взявши сигару, кинув її на землю, харкнув і розтовк рельєфним підбором свого черевика. Білявий усміхнувся і взяв руки в кишені.
До чоловіка в чорному підсунув статечний пан у сірому костюмі при смугастій краватці і стиха сказав йому щось про домовленості. Байкер відповів щось про чиюсь матір і щось про миття рук, що змусило статечного пана в сірому костюмі зашипіти щось про якогось голову облдержадміністрації і відійти. А чоловік поправив свою бандану, прищурився і ляснув блондина по плечу, промовивши:
- Ну шо, пііііідар-брат, починаємо парад? Так, сади якусь клаву на мій байк, а сам бери ваш прапор та сідай до Марічки, і гайда!
Насуплена чорнява Марічка, також вся у чорній шкірі на своєму ефектному Харлеї підморгнула блондину і різко дала газу, від чого її байк зголодніло загарчав.
І ось, дорогі браття і сестри, зараз, рівно опівдні за київським часом у селі Нововасильківка, що на березі Каховського водосховища, почалося те, що очільники християнської церкви нарекли Апокаліпсисом, а провідні ЗМІ світу називають першим українським парадом толерантності. Попереду колони строкато вбраних чоловіків і жінок їдуть два байки. За кермом одного - жінка, позаду якої сидить блондин із волоссям, що розвівається на вітрі в унісон із райдужним прапором. На другому байку позаду гладкого водія в чорній бандані - коротко стрижена жінка в купальнику, на її шиї розвівається рожеве боа, а в руках майоріє величезний букет васильків. Осудливо б’ють дзвони всіх нововасильківських храмів, побожно хрестяться бабусі, споглядаючи ходу напівоголених жінок і чоловіків. Хрестяться й усміхаються, пирскають у краї своїх хустин, знову хрестяться і йдуть до хазяйства.
Як мені вдалося довідатися, ввечері всі учасники параду зустрінуться на березі Каховського моря при великому багатті. Стрибатимуть через вогонь, співатимуть пісень, танцюватимуть і дивитимуться на місячну доріжку, що одна для всіх ніч у ніч пролягає аж за обрій.
І хай це не дуже професійно з погляду журналістської етики і зовсім неправильно на думку очільників християнської церкви, та я таки висловлю власну думку. Ці люди, яких називають пекельними грішниками, - щасливі. Щасливі тут і зараз, а тільки так і можна бути щасливим. Вони люблять одне одного, а отже, і Бога. І Бог їх любить, це очевидно, бо хто є Бог, якщо не любов?..
Я усвідомлюю, що це хоч і перший, але, можливо, мій останній ефір на молодіжному християнському радіо, та, як сказано в Євангелії від Матфея «Блаженні вигнані за правду, їхнє-бо Царство Небесне». Тож кажу вам, дорогі браття і сестри, словами Ісуса Христа: хто без гріха, хай першим кине камінь у цих закоханих грішників. А від себе додам: не беріть дурного в голову, а важкого у руки, дорогі брати і сестри, пацики і тьолочки. З вами був раб Божий Василь Коропець, він же діджей Копець. До нових зустрічей в ефірах. І, звісно, хай живе любов і правда!