Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мені подобаються традиції. Вони напам’ятовують нам, хто ми є. Де наше коріння та де починається наш життєвий струмок. Традиції творили наші предки століттями, та навіть – тисячоліттями, саме тому вони цінні. Це – месич. Послання до нас через час. Які мовлять до нас мудрістю, легендами, переказами, несучи прадавню інформацію. Вони не дають забути – хто ми такі!
Ось чому традиції такі важливі! У Прадавній Київській Русі – їх було безліч, поки не прийшло викривлена релігія, яка несла на собі маску Християнства, як і зараз. Вона понищила та знівечила наші традиції, обряди, вірування. Саме тому, із дня у день мене більше все цікавить дохристиянські стосунки українського народу, який жив тисячу років тому. Їх віра – була заснована на добросусідських стосунках із Природою: матір’ю, другом та тим, що дає нам жити. Споконвіку так було, з самих часів народу, який ми називаємо зараз «трипільці», береглися традиції тисячоліть, що підносили Природу-Матір на одну із найважливіших щаблів у житті людини в цьому краю.
Що б було, якщо ми зберегли б ці традиції та не розірвали стосунки із Природою? Певно, ми б були схожі зараз на сучасних Японців: гордих та успішних, могутніх; сучасних, але і духовних. Ось що дає таке «погане» язичництво та вірування у духів предків - життя Природі. Я не вірю у сучасне Християнство, воно спаплюжилось майже одразу після смерті Ісуса та його апостолів. За допомогою цієї релігії маніпулювали людьми, принижували та знущались над ними, наживались, знищівши прародні відносини із власними Землями – ми втратили більше, ніж віднайшли…
Але, це нічого не значить. Зробленого – не зміниш, тому можна творити нові традиції, трансформуючи культурні поняття, пристосовуючи їх до сучасних обставин життя. І ми повинні це робити, - ніяк інакше після нас залишаться пусті діти, без спогадів із давнини…
Є достовірні джерела, за якими ми знаємо, що наші предки вклонялись деревам, духам лісу та полів, гір. Що видає їх шанобливе ставлення до оточуючого світу і підняття життя у цілому до цінності людини. Дерево – нічим не гірше за людину. Воно також живе! А чи шануєш життя Ти?
Я люблю дерева, хочеться, щоб їх було більше. Хочеться саджати їх, допомагаючи Природі жити і розвиватись, а не вимирати. Ви тільки подивіться, до чого ми прийшли? Наші предки трипільці, сприймали світ як одне велике взаємнопов’язане коло! Вони першими винайшли символ, яким зараз позначається рівновага Даосизму. Рівновага у відносинах із одним і одним. Рівновага власна, із собою, внутрішнім та зовнішнім станом, виглядом. Рівновага із природою. Рівновага народжує «Дзен» - щастя… І коли людство знаходить рівновагу – воно щасливе. Ті племена, які живуть у лісах, - вони живуть більше, за тих людей, які мають усі блага цивілізації, існуючи без цілі. Усе більше «полісних» людей, оглядається і питає себе: «і який сенс у моєму житті?» І насправді, який сенс у біганині за папірцями, які, до речі, робляться із дерев! Бігання, як ховрашок у колесі, - допомагаючи загальному процесу йти все далі й далі… у нікуди, Поки ви бігаєте, ви виробляєте шалену кількість енергії – які забирають собі одиниці, то який сенс? Чим класне таке життя?
У буд-якому випадку – здохнеш! Без зупинки та розпочатку внутрішніх запитань, внутрішньої розмови із самим собою! – ви пробіжите дистанцію, помрете і вас замінять іншим ховрашком! Невже ви хочете бути ховрашком? Ні? То розгризіть клітку, спершу у своїй голові, звільніться від усього, що вам нав’язало суспільство, - почніть своє дослідження, як це зробив я. І невдовзі, виявиться, що ви будете дивитися на суспільство через лупу, розглядаючи шалені беззмістовні біги мурашок. І тоді, - ви поглянете на дерева, зрозумієте. Приклад у ній – у кожного своє призначення і у Людини, як істоти на цій планеті – також. Ми не досягнемо нічого, як біологічний вид, якщо винищимо середу свого існування. Нічого. Викопавши усі ресурси, висмоктавши усі соки із Землі та праці й експлуатації один над одним, - ми виродимось. Якщо тільки не віднайдемо те «щастя-дзен», яке називається Рівновага між всім.
Шукаючи рівноваги, я зрозумів, що предки в кожному народі, особливо у тих народах, які жили немов на скелі, де було мало «усього» - вже віднайшли. Народи загарбники, ступали на їх землі. Винищували населення, а разом з ним і тисячолітні винаходи рівноваги між людиною і природою.
Тому я зрозумів: традиції важливі, навіть найменші приказки таять у собі якусь мудрість, яку пронесли через себе незчисленні покоління нащих предків. Так, як і важлива земля, без загарбника, - без: асиміляцій, голодоморів, мово морів і так далі. Кожна земля, якщо зберегла етнос «дзен»-рівноважний, - цінна! Але поки, доки «Цивілізація» не доторкнеться своїми «технологіями» до неї. Але і технології і цивілізація сама по собі, - не настільки страшні, як найбільше зло – ГРОШІ. Гроші змушують людей, - чинити зло, вбивати і людей і тварин, вирублювати ліси, висмоктувати газ та нафту із землі, вигризати шахти у земній корі, як справжнісінькі глисти! Через гроші – люди стали паразитами Землі, тисячоліття мирного співіснування людини із Природою, - завершилися цілковитим забуттям того, що знали наші предки – мудрості рівноваги. Але, ніколи не можна казати, що все втрачено. Просто треба зрозуміти, що гроші, - це не той шлях, по якому треба продовжувати йти, а шлях руйнації націй і життів, планети. Найкраще повернутися до природного обміну. В нових системах, можна створити чи пристосувати «обмін» до сучасних схем життя, чи життя – яке буде опісля нас. Наразі маємо багато шансів змінити все докорінно, подивіться лише на приклади: Японія, - завдяки своїй 350-річній ізоляції, зберегла цю рівновагу у голові людей і суспільства загалом, а як так? Традиції! – Вони несли увесь це час усю мудрість та сенс їх предків. Ізоляція, - допомогла їм не перейняти і не замінити своє корінне – європейським… А Нова Зеландія? Це сучасна країна із невеликим населенням, тим не менш, діалог між колонізаторами і корінням народом маорі все більше закріпляється. Маорі зберегли свої традиції, повагу до землі та життя, коло обігу природи, і кожен раз, як рубають дерево чи вбивають тварину, роблять це із необхідності, а не жаги наживи. Взяти навіть Коста-Ріку, - ця країна відмовилась від армії та озброєння заради Освіти, - усі гроші, що раніше йшли на зброю, зараз йдуть на Освіту та гуманітарно-соціальні цілі, - у результаті, згодом виросте цілий фундамент високоосвідченого покоління! А знання – це сила. Навіть якщо ми втрачаємо зв'язок – знання та освіченість, пошук відповідей – народжують у голові мапи, мапи шляху до джерел…
Тож, для нас Українців, важливо зараз зупинитися і обдумати кожному, - чи живемо ми насправді. А що ми знаємо про ту землю, по якій ми ходимо? Іноді, шукаючи відповіді, - знаходиш такі грандіозні факти та цікавини, що захоплює подих. Починаєш інакше сприймати землю, по якій ти ходиш, як повну легенд та зрушень, щільної історії подій, боротьби, звершень та падінь… Усе це – під нашими ногами. І згодом, - ми також будемо лежати якимось культурним шаром, - під землею. Та чи «культурними» ми будемо для чергових археологів? Вони будуть знаходити тонни сміття, яке переживе наше, - те було цілями нашого життя: новий телевізор, нова модель телефону, гаджету, ноуту, комп’ютеру, - і скелети, посеред цієї величезної, насправді «дурної» могили… заради якої, цілі покоління вже втратили своє життя. Цілі суспільства та народи, - не покладаючи рук, - створюють, наш «культурний шар безглуздого життя»… Життя, - сміття.
Ні, я не проти технологій, самі по собі, вони усі – лиш інструменти у руках. Лежачий ніж, і ніж у руках вбивці – дві різні речі. А ми все біжимо, створюємо купу надлишків для «багатих світу цього», - які живуть шикуючи, поки на них працюєте ви – раби. Сучасні раби, які навіть не знають про це. Бо раб, який не знає, що він раб – найкращій раб. Але знову ж, - клітку прогризти можна, головне не заблукати у Світі перспектив, який відкрився перед вами. Тепер, коли ви вигризли «старий світ» із голови, прогризли діру із клітки – ви вільні, і що тепер? Тепер у вас є час, для того, щоб зрозуміти, який шлях вибирете для себе саме Ви. Є багато шляхів, і усі вірні. Головне, мати гуманні наміри Людини та совість, а Совість штука така – вона показує нам закони, по яким слід жити, звісно, якщо паскудне життя не знищило вашу Совість. Але якщо ні – ви Живі! І тоді, вона вкаже вам шлях, - боротись! Боротись за те, що ваша душа, вважає найбільш важливим, тим із чим ви можете боротись, або, ні – щось творити на благо. Творити допомагає природно вкладений в людей альтруїзм. Ми усі Творчі, просто це життя, яке стає тупою біганиною за грошима – вбиває творчі пориви.
А творчість, - робить людей щасливими, важливими, тими, хто несе у цей Світ – зміни. І кожна людина, як би вона не думала, впливає на цей Світ, на його картину. Кожна людина – це мазок на холсті, тому думайте, чим ви живите, та що ви несете у цей Світ: Смуток та біль? Чи фарби та радість? Світ не ідеальний, але така його модель, і треба жити. Що б було, якщо б один єдиний мазок – був жахливим на картині Леонардо да Вінчі? «Посмішка», - була б огидна, і саме тому, ми бачимо, що деякі народи живуть краще, а деякі – ні. Бо сума усіх дій кожної окремої людини, - народжує величезну картину. А Життя – це тільки тло! Фарби – ми – люди! А кисті – це наші вчинки та дії. Бо немає нічого складного. Життя йде за простою формулою:
«Передумови>Дія/Вчинки>Наслідок».
Таким чином, - кожен із нас, - більш ніж важливий, - ми частина однієї структури і повинні шукати гармонії у відносинах один із одним та навколишнім світом, шукати шляхи, двері та джерела, - за допомогою яких, - ми будемо тримати свій «мікровсесвіт» на планеті Землі у злагоді. Але тільки у «симбіотичних» відносинах із одне одним, - за прикладом ідеально моделі – Природи. У якій кожна істота, - бере для себе тільки те, що їй необхідне для життя. Не треба забувати. Що ми самі творці власної долі, і перекладати «відповідальність» на плечі когось. Не забувайте – усі інші, такі ж люди, в кожному народі, в кожному етносі та культурі, - одні і ті ж проблеми, така ж сама біль та радість. Тому більш ніж нерозумно гадати, що якийсь народ кращій, а ми – ні. Ні, - просто вони усі разом шукають цю «сакральну» гармонію, між собою та відносинах із іншими людьми та цілим Світом. А ми? Я не хочу критикувати нікого, я хочу щось робити, принаймні знаючи, що моя Совість та Альтруїзм, природні Творчі задатки – були задіяні, а не проіснували усе життя у солодкому сні. Та й не слід гадати, що «прокинуться» усі. Ні. Усе, - як у Природі. Спочатку ми є гусінню, потім, якщо розпочали процес звільнення у своєму внутрішньому світі, - ми в захисному коконі, але у коконі не можна сидіти вічно, інакше який сенс жити? Колись же треба, - прокинутись, та запитати себе, - «чи хочу я особисто знайти свій шлях у небі-житті». А коли цілі задані, мрії виплекані – ви обов’язково полетите, і побачите певно знову велику кількість гусениць під собою, які ще, нажаль, - уві сні. Але у людському суспільстві – є величезний важіль – приклад.
Тому, гусінь-людина, побачивши ваш приклад розмаху крил на тлі неба, можливо замислиться, - «а чому б не взяти, і не полетіти і мені? Покінчити із паразитичним життям, та хоча б спробувати розпочати процес гармонізації у «ляльці», а потім, - взяти та й полетіти!?»
Кожен із нас однаково може думати, - на то ми і Люди і свій шлях – ми вибираємо все ж таки, -самі. І нехай «примарний» успіх деяких популярних та відомих людей не затьмарює ваше серце. Ми помремо усі однаково, - у землі будуть наші кістки. І у небі будуть літати наші молекулярні залишки, але якої енергією будуть насичувати подальше життя вони? Залежить – він НАС.
Зараз, - ми зайшли занадто далеко у всьому цьому «цивілізаційному» злі. І єдині тепер ліки, - це творчий викуп дій, добрих діл та створення прекрасних речей, які б вписували візерунок гармонії у Світ цей, і хай, - ці візерунки складаються переважно із наших мрій, пошуку відповідей у традиціях, та створенні нових шляхів, - і тоді, сума усі нащі дій – втілиться у прекрасну картину, - величезний Сад на зціленій від жадоби та грошей Землі…