модуль 6.Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в XIX ст
Работа добавлена на сайт samzan.net:
3 модуль
6.Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в XIX ст.В.Тропінін,Т.Шевченко,М.Мурашко, І.Айвазовський,А.Куінджи
Хоча у XIX столітті головним центром освіти в Російській імперії і далі була Академія мистецтв у Петербурзі, багатьох художників приваблює Україна — «нова Італія», як її тоді називали.Перехід до реалізму ініціював учень Боровиковського, українець з грецьким корінням з Ніжина Олекса Венеціанов (1779 — 1847). Він мав у своїй майстерні у Петербурзької академії мистецтв значну групу учнів. Але авторитет та блискуча художня манера Карла Брюллова вразила учнів Венеціанова більше й вони перейшли до модного метра.Серед учнів Брюллова були й останні українські майстри класичного малярства — Іван Сошенко, Тарас Шевченко, Дмитро Безперчий та ін. Тарас Шевченко, геній українського слова, був за фахом художник. Його творчість охопила декілька галузей малярства: портретну, жанрову, пейзажну, релігійну.Як представник останної доби класицизму (часи Бідермайєр), Шевченко уникав великих академічних полотен, а його творчість найкраще виявлялася у невеликих інтимних речах. Правда, він не уникав і більших образів олійними фарбами (наприклад, «Катерина»), особливу ж малярську славу йому здобули портрети — елегантні жіночі, індивідуальні чоловічі. У романтичних картинах «Селянська родина», «Циганка-ворожка» та інших уже помітний відхід від чистого академізму. Різнобічний талант митця відбився і в художній графіці (серія «Мальовнича Україна» тощо). 1860 року Тарасові Шевченку надали звання академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв. Нажаль, заслання та заборона малювати перешкодили розкритися в повній мірі його живописному таланту.Інший представник класицизму, російський художник Василь Тропінін говорив, що Україна замінила йому Академію. Він багато років жив і працював на Поділлі і присвятив українській темі чимало портретів: «Дівчина з Поділля», «Хлопчик із сокирою», «Весілля в селі Кукавці», «Українець», «Портрет подільського селянина».Тісно пов'язаною з Україною була доля художника-мариніста Івана Айвазовського, який значну частину життя провів у рідній Феодосії і заповів цьому місту свою картинну галерею. Українська тема звучить у його роботах «Очерети на Дніпрі поблизу містечка Алешки» та унікальній для художника жанровій картині «Весілля на Україні».Новаторською для пейзажу стала творчість Архипа Куїнджі, який народився поблизу Маріуполя. Перша ж виставлена ним картина — «Ніч на Дніпрі» — стала сенсацією в Петербурзі. Художник володів неймовірним талантом писати краєвиди та гру світла на хмарах, деревах, скелях.Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини 19 століття — рух до реалізму — головна тенденція творчих зусиль членів Товариства пересувних художніх виставок. Найзнаменитіший живописний портрет Тараса Шевченка написано ініціатором створення та ідейним керівником товариства передвижників українцем з Острогорського на Слобожанщині Іваном Крамським. Багато видатних художників-передвижників були також родом з України: Олександр Литовченко (з Кременчука), Микола Ярошенко (з Полтави), а Микола Ге довгі роки жив на хуторі поблизу Харкова. «Шукачем сонця» називали Володимира Орловського, одного з засновників нового українського реалістичного пейзажу. Найкращим українським портретистом кінця 19 — початку 20 століть вважається Олександр Мурашко — учень Іллі Рєпіна, автор уславленої «Каруселі», «Дівчини в червоному капелюшку», «Старого вчителя», «Парижанок біля кафе».
7.Класицизм в Архітектурі України XIX ст..
Розвиток української архітектури першої половини XIX ст. визначили загальні класичні канони й прийоми західноєвропейської архітектури. Окрасою Києва цього періоду стали будинки міського театру (арх. А. Ме-ленський), університету та інституту шляхетних дівчат (арх. О. Беретті), Одеси — будинок театру (арх. Тома де Томон). У Харкові була споруджена дзвіниця Успенського собору (арх. С, Васильєв), у Львові Старий театр (нині — ім. М. Заньковецької, арх. А. Пихля та Я. Зальцман).
З посиленням кріпосництва в сільській місцевості виник своєрідний тип палацової архітектури, яскравими зразка ми якого стали палаци К. Розумовського в Батурині, має ток Ґалаґанів у Сокиринцях (на Чернігівщині). У садово-архітектурному мистецтві відбувся перехід від регулярного планування до ландшафтних пейзажних парків. Напри клад, в Умані в маєтку графів Потоцьких на честь дружини графа Фелікса Щенсного-Потоцького Софії закладено прекрасний парк «Софіївка», на околицях Білої Церкви, у долині річки Рось, розкинувся парк «Олек сандрія», на Чернігівщині почали створювати Тростянецький дендро парк, а у Львові — Стрийський парк.
Розвиток капіталізму в Україні спричинив потребу в будівництві нових архітектурних споруд — заводських корпусів, банків, бірж, готелів, на вчальних закладів, театрів і музеїв. У цей період у містобудуванні змішу ються різноманітні стилі відповідно до фінансових можливостей і смаків замовників, що призвело до еклектизму (поєднання органічно несуміс них елементів). Водночас архітектори спромоглися створити в україн ських містах низку чудових споруд. Так, у 70-х рр. XIX ст. в Києві на
Думській площі споруджено будинок міської ду ми (О. Шілле). За проектом О. Беретті збудовано корпуси Політехнічного інституту, пансіон Ле-вашової (тепер Президія НАН України). За спільним архітектурним задумом І. Штрома та О. Беретті здійснено будівництво Володимирського собору. У Львові з'явилися прекрасні споруди Політехнічного інституту (Ю. Захаревич), оперного театру (3. Горголевський)
8.Багатостильовість української архітектури XIX ст.
Нацiонально-культурний гнiт, в якому жила Україна, значною мiрою позначився на архiтектурi. Замiсть вiльної мистецької творчостi з'являються новi будiвлi, побудованi за росiйськими проектами, якi не вiдповiдали мистецьким стилям України. В 1801 р. росiйський Синод видає заборону будувати будь-якi церкви українського типу. Останньою монументальною спорудою українського типу була Троїцька церква Мотронинського монастиря на Чернiгiвщинi, побудована в 1801 році.
Проте українська творчiсть не згасає, пристосовуючи шаблонні росiйськi проекти до свого смаку. На змiну класичному, з початком XIX ст., приходить стиль ампiр (вiд фр. empire - iмперiя) з нахилом до монументальних форм римського вигляду. Церковнi будови в стилі ампiр були вiдомi переважно на Полтавщинi i Слобожанщинi. Їхнi форми розвивалися на тих самих зразках класицизму, вiдомих у другiй половинi XVIII ст.
Такими були церкви в Хоролi, Ромнах, Лубнах, Пирятинi i Прилуках. Стиль ампiр повинен був поступитися українським будiвничим традицiям, зокрема в будовi малих будiвель, провiнцiйних палат, галерейок, ганкiв, що мали своєрiднi українськi прикмети.
У першій половині XIX ст. при новому адмiнiстративному подiлi України в стилi ампiр збудовано бiльшiсть державних будiвель Полтави, Чернiгова, Києва, Одеси. Досить поширеним був тип зовсiм округлих споруд (ротонд), ампірових форм з колонадою або без неї. Такими є церква Рiздва на Подолi в Києвi, Вознесенська церква Фролiвського монастиря в Києві, церква Гошiвського монастиря в Галичинi, а також Аскольдова могила в Києвi. В стилi ампiру споруджено "Пам'ятник самоврядування Києва" (1802, архiтектор А.Меленський).
Остання стадiя класичностi припала на першу половину XIXст. Вона позначена особливою лаконiчнiстю i чiткiстю архiтектурних форм. Таким є головний корпус Київського унiверситету, який звiв у 1837- 1842 рр. визначний архiтектор Вiкентiй Береттi (1781-1842), що викладав архiтектуру в Київському унiверситетi.
Розвиток капіталізму наклав значний відбиток на розмах міського будівництва, сприяв удосконаленню будівельної техніки, появі нових матеріалів і конструкцій. В архітектурі переважав еклектизм ─ суміш елементів різних стилів. У другій половині ХІХ ст. у Києві було споруджено будинки Міської думи (арх. О.Я.Шілле), готелю “Континенталь”, політехнічного інституту, першої гімназії (арх. О.В.Беретті), театру Соловцева та ін.
На західноукраїнських землях з’явилося чимало примітних споруд: у Львові ─ будинки політехнічного інституту(арх. Ю.О.Захаревич), Галицького крайового сейму(арх. Ю.Гохбергер), у Чернівцях ─ будинок резиденції митрополита Буковини (арх. Й. Главка), на Закарпатті ─ мисливський палац графів Шенборнів, будинок Ужгородської синагоги, комітарський будинок у Береговому. Отже, в архітектурі України другої половини ХІХ ст. разом із поглибленням суперечностей у пошуках стилю мали місце помітні здобутки кращих архітекторів.
9.Особливості освіти України 1 половини XIX ст. Створення Харківського,Київського та
Новоросійського університетів
В пер. пол. ХІХ ст. до мережі освітніх установ входили навчальні заклади чотирьох розрядів: парафіяльні та дяківські школи, повітові училища, гімназії, ліцеї та університети.
Царський уряд дбав про розвиток спеціальної освіти. Вже із початком ХІХ ст. в Україні відкриваються професійні школи. Одним із перших було відкрито Чернігівське ремісниче училище (1801 р.). З часом були відкриті і училища для канцелярських службовців (Херсон, 1826 р.), “школа чистописців” (Полтава, 1823р.), професійні школи виноробства, садівництва, бджільництва, ветеринарії, рільництва. У великих містах України діяло декілька фельдшерських шкіл, зокрема, у Києві така школа була відкрита в 1844 р. Починаючи з 1834 р. у Херсоні (і донині) працює училище торгівельного мореплавання.
Рубіж ХVІІІ-ХІХ ст.ст. — роки, коли в Україну із Західної Європи масово проникають ідеї просвітництва, лозунги Великої Французької революції. В Україні оформлюється сильний просвітницький рух, завдяки якому (на чолі з відомим громадським діячем Василем Каразіним) в 1805 р. на кошти місцевого дворянства в Харкові було відкрито університет. Російський уряд не вклав у його відкриття ні рубля. Навчання в ньому проводилось на 4-х факультетах: історико-філологічному, фізико-математичному, юридичному, медичному. При університеті були утворені педагогічний, медичний, ветеринарний інститути.
В пер. пол. ХІХ ст. в Харківському університеті працювали відомі науковці І.Тимківський, І.Срезневський, А.Метлинський, Т.Осиповський, П.Гулак-Артемовський (перший ректор університету), Д.Багалій та ін. Тобто, із створенням університету місто Харків стає центром наукового та освітнього життя в Україні.
6 жовтня 1833 р. Микола І підписав указ про утворення Київського університету. Він проголошувався як російський імені Святого Володимира. Така ідея, вперше зародилась після польського повстання 1830 р., коли російський уряд почав відкрито проводити політику русифікації в українських землях. Саме в 1831р. Микола І запропонував реорганізувати освіту в українських землях із переведенням усього навчання на російську мову. Тодішній міністр освіти Російської імперії Уваров писав із цього приводу: «Університет Св. Володимира – моє творіння. Але я першим ліквідую його якщо він не виконуватиме своєї мети – поширювати російську освіту й російську національність на спольщених землях Західної Русі». 25 травня 1833 р. було затверджено статус нового університету, а 15 липня 1834 р. відбувся публічний акт відкриття його. Університет спочатку мав два факультети: філософський та юридичний. У 1841 р. відкрито медичний факультет, а в 1850р. філософський факультет поділено на два: історико-філософський та фізико-математичний. У 1834р. в університеті навчався лише 61 студент. Першим ректором був 30-річний М.Максимович, відомий енциклопедист, товариш Т.Шевченка, дослідник історії й археології України.
Одеський університет засновано 1865 року під назвою Імператорський Новоросійський університет. Його створено на базі Рішельєвського ліцею в Одесі. Ім'я Іллі Мечникова університету надано 1945 року.
10.Зміни в освіті України в др..половині XIX ст..
Вирішальне значення для піднесення культурного рівня українців ма ла освіта. Розуміючи це, передові громадські діячі того часу створювали недільні школи, у яких безплатно навчалися неписьменні дорослі селяни й робітники. Перша така школа була відкрита в Києві в 1859 році. Згодом такі школи з'явилися в Одесі, Харкові, Полтаві та інших містах. За три роки в Україні створено 110 недільних шкіл. У 1862 році царський уряд їх заборонив, але вже в 70-90 рр. вони відновили свою роботу, відіграючи важливу роль у поширенні знань серед простого народу.
За освітньою реформою 1864 року всі початкові школи Наддніпрян ської України були перейменовані на початкові народні училища, які да вали учням елементарні знання. Певною мірою просвітницьку роботу ак тивізували земства. У 70-х рр. вони відкрили багато початкових народних шкіл, а повітові училища перетворили на шестирічні міські училища. За борона навчати українських дітей у школі рідною мовою та витіснення її з громадського життя, здійснені відповідно до Емського указу 1876 року, помітно загальмували розвиток вітчизняної освіти. Унаслідок цього на прикінці XIX ст. у підросійській Україні існувало тільки близько 17 тис. початкових шкіл, навчанням у яких була охоплена тільки третина ук раїнських дітей.
Реформаційні процеси другої половини XIX ст. торкнулися й системи середньої освіти. Скажімо, у 1871 році затверджено новий статут гімназій, за яким вони були перетворені на класичні гімназії з вось мирічним строком навчання. Для жінок створювали окремі жіночі гім назії. Водночас значно зросла платня за навчання. Наприкінці XIX ст. в Україні було 129 гімназій, де вчилися представники заможних верств. До гімназій заборонялося приймати дітей з бідних сімей. Унаслі док цього на початку XX ст. щороку майже половині охочих учитися відмовляли в прийомі до середніх нав чальних закладів.
Протягом зазначеного періоду розширилася мере жа вищих навчальних закладів, у яких здебільшого навчалися представники панівних класів. Крім Харківського та Київ ського, у 60-90 рр. XIX ст. були відкриті Новоросійський університет в Одесі (1865 рік), Харківський, Київський і Львівський політехнічні ін ститути, з'явилися нові вищі навчальні заклади в Ніжині, Харкові, Кате ринославі та інших містах.
У Галичині місцева польська влада намагалася не допус тити українського шкільництва. Справою поширення при ватних українських шкіл перейнялося педагогічне товари ство «Рідна школа», засноване 1881 року. Велике значення мало товариство «Просвіта», яке дістало право друкувати підручники українською мовою.
Наприкінці XIX ст. в Галичині загострилася боротьба на вколо заснування окремого повного українського універси тету у Львові, оскільки керівництво й викладацький склад Львівського університету були польськими.
На Буковині, прилученій до Австрії 1775 року, були лише німецькі, румунські, польські народні школи. У 1875 році засновано Чернівецький університет з німецькою мовою викладання. На Закарпатті вищої освіти не було, середня велася лише угорською мовою.
2. Бегемотовые.html
3. ИНФЕКЦИОННЫЕ ДЛЯ СПЕЦИАЛЬНОСТИ 051301ОБЩАЯ МЕДИЦИНА КУРАТОРСКИЙ ЛИСТ ИНФЕКЦИ
4. Песня года 1 2 3 4 5 18 голосов Муниципальное образовательное учреждение средняя общеобразователь.
5. ЛЕКЦІЯ 11 ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ПИСЬМІ 20132014 ВСТУПНА ЧАСТИНА ПЛАН Вступ І
6. 106
7. Тема 15. Сущность и порядок учета расчетов с персоналом по оплате труда 15
8. Принеситека тазик Сейчас стошнит Школьные учителя особенно страдают изза того что им приходится высл
9. 2 Установки для поверхностного культивирования микроорганизмов
10. век Разума относящаяся к XVII XVIII вв
11. ученика Всё это не может не вызывать определённых трудностей в адаптации ребёнка к новым условиям жизни
12. призрак коммунизма
13. .Каким становится давление в плевральной полости во время открытого пневмоторакса При открытом пнев.
14. Модульное обучение Модульное обучение способ организации учебного процесса на основе блочно модульного
15. Технология изготовления листовой электротехнической стали
16. а догляд за такими хворими практично не відрізняється від догляду за хворими оперованими на інших ділянках
17. Тема- Исследование возможностей программы схемотехнического моделирования Electronics Workbench студентов
18. Лекция 7 6 Операторы физических частиц 6
19. Административные правонарушения
20. Башкирский государственный аграрный университет Рабочая программа дисциплины Б