Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СУХИЙ Петро Олексійович
УДК 911.3:63 (477.85).
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ
(географічні основи формування на прикладі Чернівецької області)
Спеціальність 11.00.02 –економічна та соціальна географія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Львів –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі географії і картографії України Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти України.
Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Жупанський Ярослав Іванович, Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри географії і картографії України.
Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Шаблій Олег Іванович, Львівський державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри економічної і соціальної географії;
доктор географічних наук, доцент Заставецька Ольга Володимирівна, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри географії України.
Провідна установа: Київський університет імені Тараса Шевченка, кафедра економічної і соціальної географії, м. Київ.
Захист відбудеться " 19 " листопада 1999 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 35.051.05 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук у Львівському державному університеті імені Івана Франка (290000, м.Львів, вул.П.Дорошенка, 41, ауд.26).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського державного університету імені Івана Франка (290000, м.Львів, вул.Драгоманова, 5).
Автореферат розісланий " 12 " жовтня 1999 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат географічних наук Л.Ф.Дубіс
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми полягає в тому, що безальтернативність і невідкладність аграрної реформи стала настільки очевидною, що зволікання з нею загрожує великими соціальними, економічними і політичними втратами та непередбаченими наслідками. У процесі реалізації економічних реформ і становлення ринкових відносин важливе місце займає дослідження ефективності функціонування різноукладних типів господарств. Незбалансованість споживчого ринку продовольчих товарів, пошук раціональних шляхів його формування і функціонування, впровадження раціональної спеціалізації сільськогосподарського виробництва вимагає розробки науково обгрунтованої концепції здійснення глибокої і всеохоплюючої аграрної реформи.
На рівні адміністративної області досить чітко проявляються зв'язки між природними, соціально-економічними та екологічними чинниками, які мають безпосередній вплив на процеси комплексоутворення в АПК, формування відповідної сільськогосподарської спеціалізації території та ринку продовольчих товарів. Структурна перебудова суспільного сільськогосподарського сектора, що здійснюється шляхом реорганізації існуючих колективних підприємств у передбачені чинним законодавством організаційно-правові форми підприємницької діяльності (акціонерні, повні, командитні товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю, фермерські господарства), приведе до зміни існуючої сільськогосподарської спеціалізації території, тому розробка практичних рекомендацій по її оптимізації є одним з пріоритетних напрямів економіко-географічної науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження на тему дисертаційної роботи виконувались згідно наукових планів кафедр географії і картографії України, економічної географії та лабораторії економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу України Чернівецького державного університету. Робота увійшла складовою частиною до трьох державних науково-дослідних тем і кафедральних наукових тем. Частина роботи виконувалась на замовлення Чернівецької облдержадміністрації.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є поглиблення розробок теоретичних і методичних питань формування спеціалізації сільськогосподарського виробництва та ринку продовольства різноукладними типами господарств в умовах переходу до ринкових відносин.
Виходячи з мети дослідження, були поставлені такі завдання:
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні основи розвитку спеціалізації сільськогосподарського виробництва та формування ринку продовольства.
Об’єктом дослідження є різноукладні типи господарств та ринок продовольства адміністративної області.
Методологічною основою дослідження прийнятий системно-структурний підхід до вивчення природо-соціо-економічних систем, державні акти, прийняті Верховною Радою України у процесі переходу економіки на нові форми господарювання та ринкові відносини. За теоретико-методичну основу дослідження взято наукові розробки Е.Б.Алаєва, Г.В.Балабанова, П.П.Борщевського, М.І.Долішнього, Я.І.Жупанського, Ф.Д.Заставного, О.В.Заставецької, А.П.Золовського, Р.А.Івануха, С.І.Іщука, Н.І.Коновалової, І.Ю.Левицького, Л.М.Мармуль, В.П.Нагірної, М.М.Паламарчука, М.Д.Пістуна, С.М.Писаренко, Ю.І.Пітюренка, І.М.Пушкара, В.П.Руденка, Л.Г.Руденка, О.Г.Топчієва, М.В.Фащевського, О.У.Хомри, О.І.Шаблія, Р.А.Язиніної та інших учених про закономірності розвитку і територіальну організацію галузей господарства, виробничо-територіальних комплексів і систем. У роботі використані порівняльно-географічний, балансовий, статистичний, типологічний, картографування, районування та інші методи географічних досліджень. Дисертація виконана на основі аналізу первинних статистичних і відомчих матеріалів Держкомітету по статистиці України, Чернівецького обласного управління державної статистики, управління агропромислового комплексу Чернівецької облдержадміністрації та інших організацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає: у визначенні методологічних принципів та основних чинників формування спеціалізації сільського господарства; дослідження ролі різноукладних типів підприємств у формуванні ринку продовольства; розробці принципів та виділенні виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств адміністративної області; визначенні основних напрямів оптимальної спеціалізації в умовах трансформації економічної системи.
Обгрунтованість висновків та результатів дослідження досягнута за допомогою аналізу значного фактичного матеріалу, застосуванням сучасних методик (анкетний метод, математико-картографічного моделювання та ін.), збору та опрацювання первинних даних у розрізі різнотипних сільськогосподарських підприємств, застосуванням сучасних європейських показників кількісних характеристик продуктивності та спеціалізації сільськогосподарського виробництва, використанням результатів соціологічних досліджень особистих підсобних господарств населення Чернівецької області.
Практичне значення одержаних результатів. Методика проведення соціобюджетних досліджень особистих підсобних господарств населення (ОПГН) за розробленою автором анкетою, узгодженою з обласним управлінням державної статистики, може бути використана для проведення статистичних досліджень в інших областях України, а також обласними адміністраціями для вдосконалення управління перебудовою сільськогосподарського виробництва.
Результати дослідження стали складовою частиною звітів з науково-дослідних тем: №50-82 "Географічні особливості використання і відтворення природних ресурсів регіону Прикарпаття" (номер державної реєстрації 019 U 028037), №50-83 "Розробка кадастру лавино- і селенебезпечних районів Буковинських Карпат" (номер державної реєстрації 0194 U 028037), №48-86 "Еколого-економічна та картографічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України на базі інформаційних систем" (номер державної реєстрації 0197 U 144413).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі для студентів географічних та економічних спеціальностей в курсах "Економічна і соціальна географія України", "Розміщення продуктивних сил та економіка регіонів", "Виробничо-територіальні комплекси України", "Географія Карпато-Подільського району і методика її викладання", "Соціально-економічна картографія".
Особистий внесок здобувача полягає у зборі, опрацюванні зібраних матеріалів, складанні таблиць, карт використання земельних ресурсів в областях Карпатського регіону; у визначенні основних шляхів трансформації колективних сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових відносин, інтегральної спеціалізації сільськогосподарського виробництва, територіальної організації сільського господарства області; виділенні районів спеціалізації і виробничо-територіальних типів різноукладних господарств.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідалися й обговорювалися на: VІ Республіканській науковій конференції "Картографическое обеспечение основных направлений экономического и социального развития Украинской ССР и ее регионов" (Чернівці, 1987); республіканській науковій конференції "50 років возз'єднання Західної України з Українською Радянською Соціалістичною республікою у складі Союзу РСР" (Львів, 1989); республіканській науковій конференції "Проблеми екології Поділля" (Кам'янець-Подільський, 1989); обласній науково-краєзнавчій конференції "50 років возз'єднання Північної Буковини і Хотинського повіту Бессарабії з Радянською Україною у складі СРСР" (Чернівці, 1990); І Республіканській науковій конференції "Проблеми раціонального використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу Української РСР" (Чернівці, 1991); VІІ з'їзді Українського географічного товариства (Київ, 1995); науковому семінарі Австрійського інституту Східної і Південно-Східної Європи (Відень, 1995); Міжнародній науково-практичній конференції "Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи" (Ірпінь, 1997); науковому семінарі кафедри географії і картографії України Чернівецького держуніверситету (1991-1999).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 9 наукових статтях, 6 тезах доповідей на наукових конференціях і з'їздах. Усього автором опубліковано 15 наукових праць, у тому числі 6 монографій, підручників, посібників (у співавторстві).
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота виконана на 147 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (141 найменування), додатків. Основний матеріал викладений на 139 сторінках, а також у 11 таблицях і 5 картах і схемах.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі викладено обгрунтування теми дисертаційної роботи, її актуальність, наукову і практичну спрямованість.
1. Економіко-географічні основи дослідження спеціалізації сільськогосподарських підприємств та ринку продовольства
Сільське господарство України відігравало і надалі буде відігравати велику роль у майбутньому розвитку держави. Стратегія аграрної політики повинна бути спрямована на якнайшвидше подолання кризових процесів, забезпечення необхідної адаптації підприємств агропромислового комплексу до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортноспроможним сільським господарством. Перебудова аграрних відносин, налагодження виробництва та забезпечення його прискореного зростання, відповідно до стратегії ринкових перетворень, передбачає ряд дій, серед яких центральне місце повинна посідати земельна реформа і структурна перебудова господарств. Така перебудова полягає у створенні різних видів організаційно-правових форм діяльності, зокрема: акціонерних товариств, товариств з різною формою відповідальності, командитних господарств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, особистих підсобних господарств населення.
Земельна реформа, структурна перебудова колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), утворення сектору незалежних фермерських господарств, а також приватизація і паювання є важливими передумовами зростання продуктивності первинного виробництва, поліпшення і розподілу продуктів харчування та іншої сільськогосподарської продукції. Аграрно-ресурсний потенціал України забезпечує можливість виробництва конкурентноспроможної сільськогосподарської продукції і продуктів харчування порівняно з іншими постсоціалістичними країнами (особливо зернових, технічних, зокрема олійних, овочевих культур і фруктів).
В основу методології дослідження покладено ефективність виробництва при умові збереження екологічної рівноваги, раціонального природокористування. Головним показником продуктивності в різноукладних типах господарств обрано показник виробництва продукції з одиниці площі при відповідних затратах. Вимірником показника обрано не грошовий вираз, який в умовах кризи є вкрай нестабільним, а вираз у зернових одиницях, нині визнаний в європейській науці як найрепрезентативніший.
2. Чинники формування і розвитку спеціалізації сільськогосподарського виробництва Чернівецької області
Головним чинником формування, розвитку і функціонування сільськогосподарського виробництва виступає аграрно-ресурсний потенціал території, складовими якого є природно-ресурсний потенціал –як умова інтенсивності землеробства і резерв нарощування виробництва продукції, а також соціально-економічні умови і ресурси. Вони формують географо-економічні особливості сільськогосподарського виробництва, результатами якого є агроландшафтна структура території як територіальна база сільськогосподарської спеціалізації.
Безпосереднім проявом особливостей рельєфу є структура земельних угідь у різних місцевостях. За характером кліматичних умов і кліматичними ресурсами територія Чернівецької області вважається сприятливою для розвитку і функціонування різних галузей і виробництв АПК. Рівнинна частина території як агрокліматичний район має помірно зволожений і зволожений підрайони. Тут сприятливі умови для вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, картоплі та овочів. Передгірний агрокліматичний район –надлишково зволожений, тому переважаючим типом товарного сільського господарства є молочно-м'ясне скотарство та вівчарство, зерново-бурякове господарство, картоплярство і льонарство. Гірський агрокліматичний район також надлишково зволожений, з невисокими температурами загалом і не має інтенсивного сільськогосподарського виробництва, яке тут спеціалізується на м'ясо-молочному тваринництві й вівчарстві з виробництвом кормових культур на природних сіножатях. Залежно від особливостей поверхні і кліматичних умов на території області сформувався доволі строкатий грунтовий покрив, що має чітко виражені територіальні відмінності. Зокрема, в Карпатах поширені грунти буроземного, у Передкарпатті –грунти підзолистого, а на Прут-Дністровському рівнинному межиріччі переважають грунти чорноземного типу. Така різноманітність грунтового покриву визначає структуру земельних угідь, посівних площ, продуктивність виробництва. Водні ресурси особливо позначаються на характері сільськогосподарського виробництва у східних і північних районах області, де застосовується зрошення, а в передгір'ях та гірських районах стихійні гідрологічні явища завдають істотних збитків господарствам. Природний рослинний покрив відіграє певну роль у структурі природних кормових угідь і позначається таким чином на продуктивності тваринництва.
Соціально-економічні чинники і передумови розвитку сільськогосподарського виробництва, згруповані в підрозділи, а саме: загально-економічні (агрогеографічне положення, державна політика та інвестиції в АПК, історико-географічні особливості розвитку території, досвід ведення сільськогосподарського виробництва), демографічні та матеріально-технічні (чисельність і національний склад населення, матеріально-технічна база АПК, транспортна доступність території та умови реалізації продукції, інфраструктурна забезпеченість, рівень господарського освоєння території), споживчі (потреби населення в продуктах харчування, розмір ринку товарів, конкурентноспроможність продукції, рентабельність виробництва продукції, рівень доходів населення, суб'єктивні смаки покупців, психологія придбання товарів).
Сукупність впливу природно-ресурсних і соціально-економічних чинників безпосередньо позначається на сучасній агроландшафтній структурі території. Нині територія Чернівецької області, яка майже наполовину зайнята горами та передгір'ями, має 43% розораності усієї території і 73% розораності сільськогосподарських угідь, а в північних районах частка таких видів угідь сягає 80%, майже половина з яких зазнає впливу водної ерозії.
3. Особливості спеціалізації сільськогосподарського виробництва Чернівецької області в умовах формування нових економічних відносин
Організація сільськогосподарського виробництва в різноукладних типах господарств має своїм виразом особливості землекористування, галузевої структури, територіальної організації. Загалом земельний фонд у межах Чернівецької області характеризується високим ступенем сільськогосподарського використання, зокрема його частка в рівнинних Прут-Дністровських районах сягає 66-86%. Ці ж райони мають найвищий показник розораності, тому не випадково, що тут вирощується понад 2/3 зернових і зернобобових культур, 90% цукрових буряків, 75% овочів і фруктів. У передгір'ях, які займають 1/3 площі області, висока частка сіножатей (до 40%) і пасовищ (понад 21%). Для гірських територій найхарактерніші сіножаті та пасовища (майже по 40% у структурі сільськогосподарських угідь), а ліси перевищують 21% площі. В передгір'ях вирощують переважно картоплю, льон, кормові й зернові культури, а в горах землеробство представлене невеликими ареалами.
Найбільші площі земельних угідь сконцентровані в колективних господарствах (пересічно їх розмір складає понад 1800 га), в цих же господарствах частка ріллі сягає 80% сільськогосподарських угідь. Найбільші площі орних земель у КСП зосереджені в північних районах області, а найменші –в північно-західних гірських. У східних рівнинних районах сконцентровані основні площі багаторічних насаджень. Навпаки, в цих районах найменші площі відведено під сіножаті та пасовища, за якими провідними є гірські райони. Хоча останнім часом площа сільськогосподарських угідь у них дещо зменшилась, вони відзначаються високим рівнем усуспільнення виробництва і за площею землекористування належать до категорії великих.
На фермерські господарства припадає 10% від площі сільськогосподарських угідь Чернівецької області, серед яких переважають орні землі –%, сіножаті та пасовища –-9%. Для області типовими є дрібноземельні фермерські господарства. Більшість господарств мають розміри земельних наділів від 2 до 10га, а лише 16 із 674 –понад 25га. Світовою практикою доведено, що ефективним господарство рослинницького напряму може бути при земельному наділі не менше ніж 10-15га.
Головними виробниками продукції сільського господарства в Чернівецькій області донедавна були КСП. Вони і далі займають провідне місце у виробництві зернових і технічних культур, а тваринництво тут перестало бути провідною галуззю. На зернові та зернобобові припадає 1/5 частина валового сільськогосподарського виробництва і майже половина виробництва продукції рослинництва. Найбільша частка зернових культур зосереджена у рівнинних районах лісостепу і на межі передгір'я. Серед зернових переважає кукурудза (понад 12%). У цих же районах сконцентровані основні посіви цукрових буряків, а також соняшнику. Картопля вирощується практично повсюди, але найбільша концентрація площ під даною культурою та найвища врожайність припадає на північні рівнинні та східні передгірні райони. Найбільша концентрація овочевих культур у центральних (приміських, по відношенню до обласного центру) районах. Крайні північні райони, особливо східні, характеризуються розвитком садівництва і ягідництва.
Кормовиробництво в гірських і частково передгірних районах базується на природних пасовищах і сіножатях, а в рівнинних районах переважає польове кормовиробництво. До деякої міри нестача кормів для тваринництва компенсується концентрованими комбікормами. Близько половини товарної продукції сільського господарства донедавна припадало на виробництво молока та яловичини. Найвища щільність поголів'я великої рогатої худоби у центральних рівнинних районах області. З виробництвом зерна і кормових буряків територіально співпадає така галузь тваринництва як свинарство, що найбільше розвинуто в рівнинних районах.
Майже в усіх районах області розвинуті вівчарство і птахівництво, окремі господарства рівнинних районів області спеціалізуються на рибництві та бджільництві.
Останнім часом важливим виробником продукції сільського господарства стали фермерські господарства. Вони виробляють один чи декілька видів продукції, використовуючи для цього нескладні знаряддя праці, технології, організацію виробничих процесів. У структурі виробництва фермерських господарств переважає рослинництво (77% від підсумку). В рівнинних районах на рослинництво припадає 70-80% загального виробництва продукції, в передгір'ях –%, у горах –%. Фермерські господарства вирощують зернові культури, цукрові буряки, овочі, картоплю. Тваринництво фермерських господарств представлено скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом.
У більшості районів області останнім часом провідним типом виробників сільськогосподарської продукції є особисті підсобні господарства населення. Вони мають великий досвід і навички в організації та веденні сільськогосподарського виробництва. Нині це є найбільш масова, гнучка і динамічна форма в аграрному секторі АПК. ОПГН швидко реагують і пристосовуються до ринкової кон'юнктури, запитів споживачів. Тут задіяна значна частина трудових ресурсів, які в результаті безробіття в інших галузях повернулись до землі і ведуть господарство для власних потреб і реалізації надлишків продукції на ринку. Збільшення майже вдвічі земельних наділів у цій категорії господарств останнім часом сприяло значному зростанню виробництва основних продовольчих культур і продукції тваринництва. ОПГН переважно забезпечують потреби у значних обсягах у картоплі (всі райони області), овочах (крім гірських територій), фруктах і ягодах (рівнинні райони), яйцях (крім гірських районів), молоці (усі райони), м'ясі (в передгірних районах).
ОПГН, на жаль, ще не стали об'єктом всебічного географічного аналізу, хоча це на сьогодні найстабільніший сектор сільськогосподарського виробництва, що здатний функціонувати в умовах загальної кризи економіки і деградації продуктивних сил. Очевидно, суть полягає в тому, що тут господарство базується головним чином на ручній праці, ведеться в інтересах конкретної споживчої ланки, життя якої практично повністю залежить від результатів розвитку цього господарства.
Продуктивність сільськогосподарського виробництва в Чернівецькій області досить висока. В розрахунку на 100 га землі найбільше продукції (в тис.ц з.од.) виробляється в рівнинних Хотинському, Кіцманському, Новоселицькому, Сокирянському районах (від 7,5 до 10,0 при пересічному показнику по області 7,02 тис. у зерн. од.). Наполовину менше виробляється продукції в гірському Путильському районі. Найбільші коливання показника виробництва сільськогосподарської продукції на 100 га в тис. у зерн. од. спостерігаються в рослинництві (від 0,99 в горах до 5,47 у Придністровських районах), а у тваринництві це коливання менше (від 2,01 в передгір'ях до 4,58 у Придністров'ї).
Зрушення в обсягах виробництва продукції відбулися між різноукладними господарствами. По всіх показниках зменшився обсяг виробництва в КСП (1,5-2,0 і більше разів), а в ОПГН обсяги зросли майже в 1,5 рази. (Див. картосхему).
Сільськогосподарське виробництво Чернівецької області функціонує на території з доволі відмінними рисами природних і соціально-економічних умов, тому воно має чітко виражену територіальну прив’язаність до окремих регіонів і, як наслідок, виділяються різні за спеціалізацією виробничо-територіальні типи (ВТТ) господарств.
Колективні сільськогосподарські підприємства на території області формують 11 типів сільськогосподарських підприємств, які включають 17 виробничих підтипів і 22 агровиробничих групи. Вони визначають чотири головних райони спеціалізації з відмінними показниками виробництва валової продукції (тис. ц зерн. од.) загалом і в розрахунку на 100га сільськогосподарських угідь, а саме: Карпатський гірський район – м'ясо-молочного скотарства з виробництвом кормових культур на природних сіножатях (156,7 і 0,6); Передкарпатський район молочно-м'ясного скотарства, кормовиробництва і зернового господарства (1758,7 і 3,8); Центральний (Приміський) район м'ясо-молочного скотарства з багатогалузевим рослинництвом (1889,0 і 4,9); Придністровський район розвинутого зернового господарства і молочно-м'ясного скотарства, кормовиробництва та буряківництва (10595,1 і 5,2).
Географічні закономірності спеціалізації та продуктивності виробництва чітко проявляються у виробничому районуванні фермерських господарств та ОПГН. Зокрема, фермерські господарства об'єднуються в 10 ВТТ, що включають 22 підтипи і 24 агровиробничі групи. Вони утворюють 3 великих райони спеціалізації, що відрізняються продуктивністю виробництва продукції (всього тис. зерн. од. і зернових одиниць на 1 га сільгоспугідь), а саме: Прут-Дністровський рівнинний район зернового господарства, буряківництва, кормовиробництва, молочно-м'ясного скотарства і птахівництва (від 13,2 до 49,3 і від 32,4 до 45,4); Прут-Сіретський Передгірний район кормовиробництва, м'ясо-молочного скотарства і картоплярства з вирощуванням зернових культур і виробництвом продукції вівчарства (від 8,7 до 45,2 і від 42,0 до 48,7); Карпатський гірський район м'ясо-молочного скотарства, кормовиробництва на природних угіддях з вирощуванням картоплі (8,9 і 23,2).
Особисті підсобні господарства населення об'єднуються в 7 виробничо-територіальних типів, 19 виробничих підтипів, 25 агровиробничих груп і формують 7 районів спеціалізації (з виробництвом валової продукції в тис. ц зерн. од. усього і в розрахунку на 100 га сільгоспугідь), а саме: Карпатський гірський район м'ясо-молочного скотарства і вівчарства (577,0 і 5,4); Передгірний район молочно-м'ясного скотарства (3545,0 і 16,4); Прут-Сіретський район інтенсивного молочного скотарства і свинарства з товарним землеробством (1921,0 і 19,4); Центральний (Приміський) район товарного м'ясо-молочного тваринництва, овочівництва, картоплярства та садівництва (6034,7 і 23,1); Придністровський район молочного скотарства і свинарства з багатогалузевим рослинництвом (3955,5 і 19,4); Північно-Центральний (Хотинський) район товарного садівництва з розвинутим тваринництвом і рослинництвом (2505,6 і 24,1); Східно-Придністровський район товарного садівництва з розвинутим тваринництвом і ягідництвом (2523,5 і 19,1).
Загалом по всіх господарствах на території Чернівецької області сформувались 10 ВТТ (молочного скотарства, молочно-м'ясного скотарства, м'ясо-молочного скотарства, свинарства, птахівництва, зернового господарства, картоплярства, садівництва, овочівництва, ягідництва) з 20 виробничими підтипами і 21 агровиробничою групою. Ці виробничі типи господарств сформували 7 головних районів сільськогосподарської спеціалізації на території області, а саме: Карпатсько-Передкарпатський район молочно-м'ясного скотарства, свинарства з виробництвом кормових, зернових культур і картоплі; Прут-Сіретський район молочного скотарства, зернового господарства і свинарства з багатогалузевим рослинництвом; Центральний (Приміський) район розвинутого свинарства, молочно-м'ясного скотарства, садівництва, овочівництва і зернового господарства; Західно-Придністровський район товарного зернового господарства, молочно-м'ясного скотарства, буряківництва і кормовиробництва; Центрально-Придністровський (Хотинський) район товарного садівництва, молочно-м'ясного скотарства, свинарства з багатогалузевим рослинництвом; Придністровсько-Кельменецький район молочного скотарства, зернового господарства, свинарства, садівництва і кормовиробництва; Східно-Придністровський (Сокирянський) район розвинутого садівництва, зернового господарства, молочно-м'ясного скотарства, свинарства і кормовиробництва. Кожен із виділених районів спеціалізації виробляє від 2739,7 (Прут-Сіретський район) до 9833,1 (Центральний (Приміський) район) тис. ц зернових одиниць валової продукції і від 5,7 (Карпатсько-Передкарпатський район) до 11,0 (Центральний (Приміський) район) тис. ц зернових одиниць в розрахунку на 100 га сільгоспугідь.
Найвищу продуктивність тис. ц зерн. од. на 100га сільгоспугідь мають ВТТ птахівництва (50,2), овочівництва (13,2), ягідництва (11,1), свинарства (10,3), а найменшу –м'ясо-молочного скотарства (6,6).
Перехід до ринкової економіки докорінно змінює мету і завдання виробництва. Ринкові відносини формуються за т. зв. "збутовою" концепцією, що виходить із необхідності максимізації доходів через збут товарів, а пріоритетне значення відводиться попитові, "королем" ринку стає споживач. Отже, якщо раніше головною метою виробництва було виконання плану, то за ринкових умов –одержання максимального прибутку. Виходячи з цього, ринок продовольства через його інфраструктуру і торгівлю, складається з двох великих компонентів –попиту і пропозиції. Головними складовими попиту вважаються: соціальна (чисельність споживачів; статево-вікова структура населення; національний склад, звичаї, традиції населення), фінансово-психологічна (рівень доходів і купівельна спроможність покупців, суб'єктивні смаки, психологія придбання товарів, реклама), виробнича (ціни, якість та асортимент продукції), загально-державна (потреби держави, забезпечення експорту). У зв'язку з цим і складова пропозиції теж має кілька рівнів: господарський (рівень господарського розвитку території, масштаби виробництва сільськогосподарської продукції, рентабельність виробництва), організаційний (матеріальна зацікавленість товаровиробників, різноукладність типів господарств, якість та умови зберігання продукції, технологія переробки продукції), споживчо-організаційний (товарна обробка та упаковка, умови та якість транспортування продукції), державно-організаційний (система маркетингу, необхідність імпорту).
Важливим за умов становлення ринкових відносин є вивчення не лише самого ринку продовольства, але й шляхів його формування.
В умовах Чернівецької області, КСП переважно формують ринок зернових культур, цукросировини, соняшнику, круп'яних культур. ОПГН належить провідна роль у формуванні ринку овочів, фруктів, ягід, картоплі, м'яса, молока, яєць, вовни. В розрахунку на одного мешканця практично в усіх районах області (за виключенням Путильського та Герцаївського) виробляється надлишок картоплі, в усіх районах, окрім гірських –овочів, в рівнинних районах –фруктів і ягід; в усіх районах області в даному типі господарств виробляється надлишок молока, в усіх районах, окрім гірських, надлишок яєць і в деяких районах передгір'я –надлишок м'яса. Останнім часом у формуванні ринку продовольчих товарів зростає частка фермерських господарств, але їх рівень у загальному обсязі продукції ще не перевищує 1% (за виключенням овочів і цукросировини).
Особливу увагу в умовах переходу до ринкових відносин становить визначення порівняльної ефективності функціонування різноукладних типів господарств. Одним із стратегічних напрямів аграрної реформи є реформування її економічного механізму, пов'язаного з перетворенням соціальних типів господарств і науково обгрунтованою спеціалізацією сільськогосподарського виробництва території.
Висновки
Список праць опублікованих за темою дисертації
Сухий П.О. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва в умовах переходу до ринку (географічні основи формування на прикладі Чернівецької області). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 –Економічна і соціальна географія. –Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.
Розглянуто особливості перебудови сільськогосподарського виробництва в умовах переходу до ринкових відносин і методику економіко-географічного дослідження цих процесів. Проаналізовано роль і значення природно-ресурсного потенціалу та соціально-економічних чинників і передумов у формуванні аграрно-ресурсного потенціалу як сучасної агроландшафтної структури території –просторової територіальної бази реорганізації агропромислового комплексу. Досліджено організаційно-структурну географію сільськогосподарського виробництва на території Чернівецької області, вивчено особливості галузевої структури і формування виробничо-територіальних типів різноукладних господарств (колективних, особистих підсобних господарств населення, фермерських). Виявлено територіальні особливості спеціалізації і продуктивності виробництва сільськогсоподарської продукції в різноукладних господарствах. Розроблено схему формування і забезпечення ринку продовольчих товарів.
Ключові слова: зернова одиниця, аграрно-ресурсний потенціал, фермерське господарство, особисті підсобні господарства населення, продуктивність виробництва, раціональна норма споживання, спеціалізація.
Sukhyj P.O. The agricultural production specialization while turning to the market economy (the geographical conditions of formation on the example of Chernivtsi Region). –Manuscript.
The Candidate of Geography Science Degree Thesis. Speciality 11.00.02. –Economic and Social Geography. –Lviv State University named after Ivan Franko, Lviv, 1999.
The peculiarities of agricultural production under the market oriented relations and the methodology of its economic and geographic investigation have been under study in the present dissertation. The role and importance of natural resources potential and socio-economic factors and prerequisites of agrarian capacity as a present regional agro-landscape structure basis reorganizing agro-industrial complex is defined. The organizational structural geography of agricultural production in Chernivtsi Region, Ukraine, is carried out by the author. Some peculiarities of the industry structure and the formation of its regional types of different kinds of ownership: collective and private farms, are specified in the paper. The regional peculiarities of specialization and production efficiency is revealed at enterprises of different kinds of ownership. A new model of forming and supplying the provision market is elaborated by the author.
Key words: grain unit, agro-resource potential, farm, private farm, production efficiency, consuming ratio, specialization.
Сухой П.А. Специализация сельскохозяйственного производства в условиях перехода к рынку (географические основы формирования на примере Черновицкой области). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 –Экономическая и социальная география. –Львовский государственный университет имени Ивана Франко, Львов, 1999.
Рассмотрены особенности перестройки сельскохозяйственного производства в условиях перехода к рыночным отношениям и методика экономико-географического исследования этих процессов. В основу исследования организационной перестройки сельскохозяйственного производства, его специализации положена продуктивность производства сельскохозяйственной продукции в разноукладных типах хозяйств через показатель производства продукции в зерновых единицах (в целом и в расчете на единицу площади, одного жителя). Исследованы роль и значение природно-ресурсного потенциала, социально-экономических факторов и предпосылок формирования аграрно-ресурсного потенциала как современной агроландшафтной структуры территории –пространственной базы реорганизации агропромышленного комплекса. На примере территории Черновицкой области рассмотрены особенности рельефа, климатических условий и ресурсов, почвенного покрова, водных ресурсов как условий интенсивности земледелия и резерв приращения производства продукции сельского хозяйства. В качестве социально-экономических факторов и предпосылки развития сельскохозяйственного производства в условиях перехода к рыночным отношениям проанализированы агрогеографическое положение территории и уровень ее хозяйственной освоенности, исторические особенности развития сельскохозяйственного производства, население и трудовые ресурсы, материально-техническая база АПК, транспортная доступность и инфраструктурная обеспеченность территории, конкурентоспособность и рынок продукции сельского хозяйства. Детальный анализ этих факторов и условий позволил выявить географо-экологические особенности сельскохозяйственного производства и современную агроландшафтную структуру территории. Исследована организационно-структурная география сельскохозяйственного производства на территории области, особенности землепользования в разноукладных типах хозяйств, основные черты сельскохозяйственного производства, в частности: отраслевая структура и территориальная организация коллективных сельскохозяйственных предприятий, отраслевая структура и особенности формирования производственно-территориальных типов фермерских хозяйств, место индивидуального сектора в развитии сельского хозяйства в современных условиях. Выявлены территориальные особенности специализации и продуктивности производства сельскохозяйственной продукции в коллективных, фермерских, индивидуальных хозяйствах. Коллективные сельскохозяйственные предприятия на территории области формируют 11 типов, 17 подтипов и 22 агропроизводственные группы, объединенные в 4 района специализации. Фермерскими хозяйствами формируется 10 типов, 22 подтипа и 24 агропроизводственные группы, входящие в 3 района специализации. Личные подсобные хозяйства населения объединяют 7 типов, 19 подтипов и 25 агропроизводственных групп в составе 7 районов специализации. В целом на территории области выделено 10 производственных типов, 20 подтипов и 21 агропроизводственная группа в составе 7 основных районов специализации сельского хозяйства. Разработана схема формирования и обеспечения рынка продовольственных товаров, подчеркнута роль различных производственных типов хозяйств в формировании рынка и предложены пути интенсификации производства.
Ключевые слова: зерновая единица, аграрно-ресурсный потенциал, фермерское хозяйство, личные подсобные хозяйства населения, продуктивность производства, рациональная норма потребления, специализация.