Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЗМІСТ
ВСТУП . 3
Розділ 1. Живлення рослин і застосування добрив 4
1.1.Надходження поживних речовин в рослини і їх винос з врожаєм
сільськогосподарських культур……………………………………………………….4
1.4.Вплив різних факторів зовнішнього середовища на ефективність
органічних і мінеральних добрив 18
1.5.Агротехнічні заходи і раціональне використання добрив ..20
Розділ 2. Складання системи добрив під культури в сівозміні .23
2.1.Складання плану використання добрив .23
2.1.3.Характеристика культур сівозміни в зв'язку з мінеральним
живленням ..28
2.1.3. План використання добрив ..32
2.2.Розрахунок балансу поживних речовин в грунті ….42
ВИСНОВКИ ….45
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …46
ВСТУП
Завданням агрохімії на сучасному рівні є підвищене вивчення складу і властивостей добрив та інших засобів хімізації, впливу їх на кругообіг і баланс поживних речовин у землеробстві, складу і властивостей грунтів, відновлення їхньої родючості, умов живлення і створення оптимальних умов формування врожаю з високими біологічними показниками з урахуванням економічної й екологічної оцінки.
Основою розвитку аграрного сектору є ведення високопродуктивного землеробства за умов відновлення родючості грунтів та охорони довкілля. Слід пам'ятати, що без оптимізації умов живлення рослин неможливо реалізувати їх потенціальну продуктивність в умовах виробництва, посилити кругообіг біогенних елементів і азоту, від якого значно залежать урожайність сільськогосподарських культур і якість продукції.
Особливо важливим нині є аналіз грунту, продукції рослинництва на вміст металів, радіонуклідів.
Застосування засобів хімізації на основі даних ґрунтової й рослинної діагностик з утриманням складу і властивостей грунтів, біологічних і сортових особливостей рослин сприяє значному зменшенню можливого негативного впливу їх на навколишнє середовище.
Раціональне, ефективне, рентабельне використання добрив в землеробстві є одним з головних пріоритетів нашого народного господарства. В даній курсовій роботі розглянуто основні елементи системи застосування добрив, а також її розробка на прикладі зерно-травяної сівозміни у Північному Степу України.
Метою написання даного курсового проекту є поглиблення теоретичних знань з курсу «Агрохімія», отримання практичних навичок розробки та впровадження раціональних норм мінеральних добрив їх раціональне використання, а також набування навичок обговорення та узагальнення отриманих результатів розрахунків.
Розділ №1. ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН І ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ
1.1. Надходження поживних речовин в рослини і їх винос з врожаєм сільськогосподарських культур.
1.1.1. Надходження елементів живлення в рослини
Елементи живлення рослин відносяться до факторів зовнішнього середовища і в той же час принципово відмінні від ряду інших факторів (температури, рН і т. д.), так як в процесі поглинання перетворюються із зовнішнього чинника середовища у внутрішній фактор рослинного організму.
Існують два типи харчування живих організмів: автотрофний - засвоєння мінеральних солей, води і вуглекислого газу і синтез з них органічної речовини -і гетеротрофних - використання організмами готових органічних речовин. Тварини і більшість мікроорганізмів відносяться до гетеротрофів. Рослини -автотрофні організми.
Завдяки процесу живлення (повітряному та кореневому) рослина створює СВОЇ структурні елементи і При добре збалансованому живленні швидко нарощує масу.
В основі життя рослинного організму лежить різноманіття реакцій обміну як із зовнішнім середовищем, так і всередині клітини і між клітинами або різними органами. При цьому збалансоване надходження окремих хімічних елементів забезпечує послідовність і спряженість всіх біологічних реакцій і фізіологічних функцій організму.
Основним процесом, у результаті якого створюються органічні речовини в рослинах, є фотосинтез, хоча рослини в невеликих кількостях можуть засвоювати з навколишнього середовища амінокислоти, ростові речовини, вітаміни, антибіотики, а також С02 в процесі темнової фіксації. Інтенсивність засвоєння елементів мінерального живлення залежить не тільки від біологічних особливостей даної рослини і умов зовнішнього середовища (наявність елементів в доступній формі і в достатній кількості в ґрунтовому розчині, необхідна температура, аерація грунту і т. д.), але і від кількості енергії і органічних речовин, утворених ними в процесі фотосинтезу.
Надходження мінеральних речовин в рослину лімітують багато факторів. Рослина через листя отримує 95% і більше вуглекислого газу і може засвоювати шляхом некореневого живлення з водних розчинів також зольні елементи, сірку й азот. Однак основна кількість азоту, води та зольних елементів надходить у рослину з грунту через кореневу систему.
Залежно від біологічних особливостей та умов вирощування рослини розвивають кореневу систему різної потужності. На бідних грунтах і в посушливих районах в пошуках їжі і води вони створюють відносно велику масу коренів.
Застосування добрив, як правило, трохи зменшує співвідношення маси коренів і надземної маси рослини, але підвищує абсолютну величину цього показника і глибину поширення кореневої системи. Таким чином, добриво сільськогосподарських культур не тільки збільшує надземну масу, але і позитивно діє на розвиток кореневої системи.
Через кореневу систему в рослини разом з водою засмоктуються поживні речовини, а вода постійно випаровується. Таким чином, надходження поживних речовин знаходиться в прямій залежності від інтенсивності транспірації рослин.
1.1.2.Виніс поживних елементів живлення з врожаєм сільськогосподарських культур.
Загальна потреба в поживних елементах характерезується розмірами біологічного виносу - наявність цих елементів в усій формуючий для отримання врожаю біомаси, тобто в надземних органах і коріннях. Накопичення рослинами поживних речовин достигає максимума звичайно ще до настання повної стиглості і потім деякою мірою знижається за рахунок відтоку їх із кореневої системи в грунт і опаду підсогших листків.
Біологічний винос включає кількість поживних елементів як в відчуждаємій з поля основною і побічної продукції (господарський виніс), так і в корінні, пожнивних рештках, листяному опаді (остаточний виніс).
Остаточна частина виносу нерідко достигає значних розмірів, особливо у багаторічних трав. Запас елементів харчування цієї частини виносу може бути в подальшому використано рослинами, і його слід враховувати при оцінці повного балансу поживних елементів в сівозміні.
Потреба с/г культур в елементах харчування, як правило, характеризується виносом їх з врожаєм, або з господарським виносом.( Таблиця №1)
Таблиця № 1
Середній винос азоту, фосфору і калію сільськогосподарськими культурами, кг
|
Культура |
Грунтово-кліматичні зони |
Основна продукція |
N |Р2О5 |
К2О |
|
|
на 1 ц продукції |
|||||
|
Пшениця озима |
І |
Зерно |
36 |
10 |
24 |
|
Пшениця озима |
ІІ ІІІ |
Зерно |
35 |
13,5 |
33 |
|
Жито |
І |
Зерно |
24 |
10 |
29 |
|
Кукурудза |
ІІ ІІІ |
Зерно |
24 |
7 |
33 |
|
Овес |
І |
Зерно |
25 |
10 |
25 |
|
Овес |
ІІ ІІІ |
Зерно |
31 |
10 |
27 |
|
Ячмінь |
ІІ ІІІ |
Зерно |
26 |
10 |
26 |
|
Льон-довгунець |
І |
Насіння |
106 |
53 |
93 |
|
Льон-довгунець |
І |
Волокно |
80 |
26 |
95 |
|
Гречка |
І ІІ |
Зерно |
34 |
18 |
47,5 |
|
Цукрові буряки |
II |
Корені |
5,9 |
1,8 |
7,5 |
|
Картопля |
І |
Бульби |
6,2 |
2,0 |
14,5 |
|
Соняшник |
III |
Насіння |
55 |
27,5 |
190 |
|
Кормові коренеплоди |
II |
Корені |
5,0 |
1,5 |
7,0 |
|
Кукурудза |
ІІ ІІІ |
Силосна маса |
2,5 |
1,0 |
2,8 |
Відносний вміст елементів мінерального харчування в основній і побічній продукції різних с/г культур визначається в першу чергу видовими особливостями, але залежить також від сорту і умов вирощування. Вміст азоту і фосфору значно вище в господарській цінній частині врожаю - зерна, корене- і бульбоплодах, чим в соломі і батві. Калію більше в соломі і батві, ніж в товарній частині врожаю (Таблиця №2).
Таблиця№2
Вміст азоту, фосфору і калію в сільськогосподарських рослинах, %
|
Культура |
Продукція |
Вміст елементів живлення |
||
|
N |
Р2О5 |
К2О |
||
|
На суху речовину |
||||
|
Пшениця Озима |
зерно солома |
2,80 0,45 |
0,85 0,20 |
0,50 0,90 |
|
Яра |
зерно солома |
0,40 0,67 |
0,85 0,20 |
0,60 0,75 |
|
Ячмінь |
зерно солома |
2,10 0,50 |
0,85 0,20 |
0,55 1,00 |
|
Кукурудза |
зерно солома |
1,91 0,75 |
0,57 0,30 |
0,37 1,64 |
|
Горох |
зерно солома |
4,50 1,40 |
1,00 0,35 |
0,75 1.50 |
|
Льон |
насіння солома |
4,00 0,62 |
1,35 0,42 |
1,00 0,97 |
|
Соняшник |
насіння ціла рослина |
2,61 1,56 |
1,39 0,76 |
0,96 5,25 |
Виніс елементів харчування рослин із ґрунту збільшується з збільшенням врожаю. Але прямого співвідношення між цими показниками немає. При великому рівні врожайності затрати поживних речовин на формування одиниці продукції загалом знижується.
Найбільш продуктивним використанням рослинами поживних елементів із грунту і добрив забезпечується при добрих ґрунтово-кліматичних умовах, високому рівні агротехніки. Одночасно достигається мінімальне застосування елементів харчування на одиницю врожаю основної продукції.
Виніс мікроелементів з врожаєм с/г культур становить лише десятки або сотні грамів на 1 га, і потрібність в багатьох із них може повністю забезпечуватися за рахунок грунту та внесення органічних добрив, а не рідко лише за рахунок запасів в насінні.
Такі мікроелементи, як кальцій, магній і сірка, звичайно наявні в більшості грунтів в кількостях, доступних для забезпечення рослини. Крім того вони вносяться в грунт з меліорантами, а також наявні в органічних і мінеральних добривах.
Для покращення стану харчування с/г культур в польових умовах, більше всього потрібно внести азот, фосфор, калій.
1.1.3. Роль окремих елементів живлення
Жоден елемент не може бути замінений іншим, тобто вони фізіологічно рівноцінні. Недолік будь-якого макро або мікроелемента призводить до порушення обміну речовин і фізіологічних процесів у рослин, погіршення їх росту і розвитку, зниження врожаю і його якості. При гострому дефіциті елементів живлення у рослин з'являються характерні ознаки голодування.
Азот. Азот входить до складу білків, ферментів, нуклеїнових кислот, хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів, більшості вітамінів і інших органічних азотистих сполук, які відіграють важливу роль у процесах обміну речовин в рослині.
Рівень азотного живлення визначає розміри та інтенсивність синтезу білка та інших азотистих органічних сполук у рослинах, ростові процеси. Недолік азоту особливо різко позначається на зростанні вегетативних органів. Слабке формування фотосинтезуючого листового і стебловий апарату внаслідок дефіциту азоту, в свою чергу, обмежує утворення органів плодоношення до зниження врожаю і зменшення кількості білка в продукції.
Фосфор. З органічних сполук фосфору найбільш важливу роль в рослинах відіграють нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні речовини, що складаються з азотистих основ, молекули вуглеводів (рибози або дезоксирибози) і фосфорної кислоти. Вони беруть участь у найважливіших процесах життєдіяльності організмів - синтезі білка, зростанні і розмноженні, передачі спадкових властивостей. Нуклеїнові кислоти утворюють комплекси з білками -нуклеопротеїдами, що беруть участь в побудові цитоплазми і ядра клітин.
Фосфор має велике значення в енергетичному обміні і в різноманітних процесах обміну речовин в рослинних організмах. Фосфору, так само як і азоту, найбільше міститься в репродуктивних і молодих зростаючих органах і частинах рослини, де інтенсивно йдуть процеси синтезу органічної речовини.
Важливе значення має забезпечення рослин фосфором в період формування репродуктивних органів.
Калій. Фізіологічні функції калія в рослині дуже різноманітні. Він робить позитивний вплив на фізичний стан колоїдів цитоплазми, підвищує їх обводненість, набухаємость і в'язкість, що має велике значення для процесів обміну речовин в клітинах, а також для підвищення стійкості рослин до посухи. Добра забезпеченість калієм підвищує здатність рослин утримувати воду, і вони краще переносять короткочасну посуху.
Під впливом калію рослини стають морозостійкість, що пов'язано з підвищенням вмісту цукрів і збільшенням осмотичного тиску в клітинах.
Кальцій. Кальцій відіграє важливу роль у фотосинтезі і пересуванні вуглеводів, у процесах засвоєння азоту рослинами. Він бере участь у формуванні клітинних оболонок, обумовлює обводненість і підтримку структури клітинних органел.
Магній, Магній входить до складу хлорофілу, бере участь у пересуванні фосфору в рослинах і вуглеводному обміні, впливає на активність окислювально-відновних процесів. Магній знаходиться також у складі основної фосфоровмісної запасної органічної сполуки-фітину.
Сірка. Сірка має важливе значення в житті рослин. Основна кількість її знаходиться в рослинних білках (сірка входить до складу амінокислот цистеїну, цистину і метіоніну) та інших органічних сполуках - ферментах, вітамінах, гірчичних і часникових маслах. Сірка бере участь в азотному і вуглеводному обміні рослин, в процесі дихання і синтезу жирів.
Залізо. Залізо входить до складу окислювально - відновлюючих ферментів рослин і бере участь у синтезі хлорофілу, процесах дихання і обміну речовин, при нестачі заліза (зазвичай проявляється тільки на карбонатних ґрунтах) внаслідок порушення утворення хлорофілу у сільськогосподарських культур, особливо у винограду, і плодових дерев розвивається хлороз.
Бор. Бор сильно впливає на вуглеводний, білковий, нуклеїновий обмін та інші біохімічні процеси в рослинах. При його недоліку порушуються синтез і особливо пересування вуглеводів, формування репродуктивних органів, запліднення і плодоношення.
Молібден. Молібдену належить виняткова роль в азотному живленні рослин. Він бере участь у процесах фіксації молекулярного азоту (бобовими в симбіозі з бульбочковими бактеріями і вільноживучими ґрунтовими азотофіксуючими мікроорганізмами) і відновлення нітратів у рослинах.
Марганець. Марганець входить до складу окисно-відновних ферментів, що беруть участь у процесах дихання, фотосинтезу, вуглеводного та азотного обміну рослин. Він грає важливу роль у засвоєнні рослинами нітратного і амонійного азоту.
Мідь. Мідь також входить до складу цілого ряду окислювально-відновних ферментів і бере участь у процесах фотосинтезу, вуглеводного і білкового обміну.
Цинк. Цинк надає багатосторонню дію на обмін енергії і речовин у рослинах, оскільки входить до складу ферментів і бере участь у синтезі ростових речовин - ауксинів.
Кобальт. Кобальт - мікроелемент, необхідний для біологічної фіксації молекулярного азоту і компонент вітаміну В12.
1.1.4. Ставлення рослин до умов живлення в різні періоди росту та розвитку
Рослини в різні періоди росту висувають неоднакові вимоги до умов зовнішнього середовища, в тому числі і до умов живлення. Поглинання рослинами азоту, фосфору, калію та інших поживних елементів протягом вегетації відбувається нерівномірно.
У початковий період розвитку рослини споживають відносно невеликі абсолютні кількості всіх поживних елементів, але вельми чутливі як до нестачі, так і до надлишку їх в розчині.
Внаслідок високої напруженості синтетичних процесів при слаборозвиненій ще кореневій системі молоді рослини особливо вимогливі до умов живлення. Отже, в прикореневій зоні в цей період поживні елементи повинні знаходитися в легкорозчинній формі, але концентрація їх не повинна бути високою, з переважанням фосфору над азотом і калієм. Забезпечення достатнього рівня постачання всіма елементами з початку вегетації має важливе значення для формування врожаю.
Розміри споживання всіх елементів живлення рослинами значно зростає в період інтенсивного росту надземних органів - стебел та листків.
Період плодоутворення. Потреба всіх елементів живлення поступово зменшується, а потім їх находження припиняється. Далі відбувається повторне використання поживних елементів, раніше накопичених рослинами.
Неоднакова кількісна потреба і інтенсивність поглинання рослинами окремих елементів живлення повинні враховуватися при розробці системи удобрення. Особливо важливо забезпечити сприятливі умови живлення рослин на початку вегетації і в періоди максимального поглинання. Це досягається поєднанням різних способів внесення добрив: основне до посіву, при посіві і підживлення. Регулюючи умови живлення рослин за періодами зростання відповідно до їх потреби шляхом внесення добрив, можна направлено впливати на величину врожаю і його якість.
1.2. Фізіологічні основи визначення потреби сільськогосподарських культур в добривах
Для контролю за живленням сільськогосподарських культур протягом вегетації використовують метод рослинної діагностики - визначення забезпеченості рослин поживними елементами за їх станом (зовнішньому вигляду, темпами зростання і розвитку) та хімічним складом.
Рослинна діагностика - це методи визначення потреби сіль ськогосподарських культур у елементах живлення за станом самих рослин.
Існують кілька видів рослинної діагностики:
Візуальна діагностика застосовується у тих випадках, коли у рослин з'являються зовнішні ознаки нестачі або надлишку елементів живлення.
Біометрична, морфологічна і фенологічна діагностики передбачають реєстрацію зміни розмірів і маси рослин, темпів утворення органів і їх кількість.
Хімічна діагностика - це виявлення надмірного нагромадження в рослинах окремих елементів живлення. Вона поділяється на листкову і тканинну.
Листкова діагностика передбачає проведення аналізу відібраних зразків рослин в агрохімічній лабораторії на вміст у них органічних сполук азоту і зольних елементів після оголення в суміші кислот або пероксиді водню. Вона широко застосовується для коригування доз азоту при підживленні озимих культур у різні фази їх розвитку, а також у фазі п'яти листків у ярих зернових.
Тканинна діагностика застосовується у господарствах для визначення потреби проведення некореневих азотних підживлень зернових культур. Для цього широко застосовують польову експрес-лабораторію АОП-1 або ОП-2. Результати рослинної діагностики використовують при визначенні потреби рослин в удобренні, коригуванні рекомендованих норм і доз добрив.
Використання рослинної діагностики в умовах застосування інтенсивних технологій дозволяє забезпечити рослини оптимальною кількістю і співвідношенням елементів живлення в усі фази їх росту і розвитку.
А також, використання методів рослинної діагностики дозволяє оперативно оцінити рівень забезпеченості сільськогосподарських культур поживними елементами і прийняти можливі заходи для усунення їх нестачі. Важливе практичне значення методи рослинної діагностики мають в овочівництві, особливо в захищеному грунті (де можливе коректування живлення культур протягом вегетації проведенням підживлень відповідними видами добрив) і в плодівництві (для коректування системи удобрення багаторічних культур у наступні роки).
1.3. Склад грунту і застосування добрив
1.3.1. Склад грунту
Ґрунт складається з трьох фаз: твердої, рідкої (ґрунтового розчину) і газоподібної (ґрунтового повітря). Елементи кореневого живлення містяться в основному в твердій фазі і лише в дуже незначних кількостях у ґрунтовому розчині.
Тверда фаза ґрунту складається з мінеральних речовин у ґрунті і становить 95-99%, а органічних - всього 1-5% ваги твердої фази.
До складу мінеральної частини ґрунту входять мінерали первинного і вторинного походження.
Органічна частина ґрунту представлена гумусом - утворюється під впливом біологічної діяльності рослин, мікроорганізмів і ґрунтової фауни. Гумусові речовини складаються з:
гумінових кислот - це високомолекулярні сполуки, що містять азот і
кислоту циклічної будови. Склад гумінових кислот такий: С-52-62%, Н-2,8-
5,8%, 0-31-39, N-2,6-5,1%. Гумінова кислота з катіонами К, Nа, Са, Мg
утворює солі, що називаються гуматами;
фульвокислоти - містять меншу кількість вуглецю, ніж гумінові
кислоти, і підвищену кількість водню. Склад такий: С-40-50%, Н-4-6, O-42-48, N-2,5-5,5%. Фульвокислоти відрізняються від гумінових кислот вищим вмістом карбоксильних і гідроксильних груп, здатних до обмінних реакцій;
гуміни - це найбільш інертна маса в ґрунті. Вони складаються (60-70%) з нерозчинних у лугах гумінових кислот, які зв'язані мінеральною частиною
ґрунту;
бітуми - це сукупність жирів, високомолекулярних жирних кислот, смол і восків. Вміст їх становить 2—4% ваги гумусу, а в болотних ґрунтах — 10-20%.
Рідка фаза ґрунту (ґрунтовий розчин) містить розчинені мінеральні й органічні речовини і циркулює в генетичних горизонтах ґрунту.
Газоподібна фаза ґрунту (ґрунтове повітря). Воно є джерелом кисню, необхідного для дихання коренів рослин, мікроорганізмів і ґрунтової фауни. За складом ґрунтове повітря близьке до атмосферного, оскільки в нормальних умовах між ґрунтом і атмосферою відбувається постійний газообмін.
1.3.2. Агрохімічні властивості основних типів ґрунтів України
1. Характеристика агрохімічних властивостей основних типів грунтів:
Вміст рухомих форм поживних речовин показує забезпеченість ними ґрунту та потреби в добривах, а також коректувати рекомендовані дози добрив під окремі культури.
Дерново-підзолисті ґрунти:
Для підвищення родючості грунтів використовують органічні і мінеральні добрива, найефективніші азотні, фосфорні. На піщаних - калійні.
Сірі лісові ґрунти діляться на: світло-сірі, сірі, темно-сірі.
Вміст гумусу коливається від 1,6-3,4 у світло-сірих; 2,2-4,7 - сірих; у темно-сірих - 3,5-7,0.
Збільшується сума увібраних основ і ступінь насиченості основами, зменшується кислотність, невисокий вміст азоту, фосфору, калію.
Необхідно систематично вносити органічні і мінеральні добрива, а на світло-сірих ґрунтах - вапнування.
Ці групи у першу чергу потребують внесення азотних добрив, потім фосфорних і менше калійних.
Чорноземи
Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слаболужна (рН 6-8). Висока ємність вбирання і ступінь насичення основами. Вміст гумусу ВІД 6-12%. Всі підтипи чорноземів багаті калієм, загальний його вміст 2,5-3%, а валовий запас –
75-90 т/га. Ефективні фосфорні добрива, при зволоженні -азотні.
Каштанові ґрунти
Вони діляться на темно-каштанові, каштанові, світло-каштанові. Реакція ґрунту слаболужна, легкорозчинна, солей мало, залягають на глибині 2-2,5 м. Вміст гумусу від 2-5%.
Каштанові ґрунти багаті калієм, але низький вміст фосфору і азоту. Рекомендується внесення невеликих доз фосфорних добрив. Для підвищення родючості вносять гіпс.
Сіроземи
Світлі, типові (звичайні), темні.
Вміст гумусу 1-1,5% у світлих; 1,5-3% у типових; до 4-5% у темних. Реакція слаболужна (рН 7,2-8), низька ємність вбирання (9-10 мг-екв у світлих, 12-15 у типових, 18-20 - у темних). Для підвищення родючості ґрунтів систематичне використання органічних і мінеральних добрив. З мінеральних перше місце займають азотні, потім фосфорні.
1.3/3. Застосування агрохімічних картограм
Агрохімічні картограми являють собою плани землекористування у відповідному масштабі, на яких в кольорі виділяють площі полів і їх ділянок з різними групами (класами) ґрунтів по кислотності, вмісту рухомих форм поживних елементів і іншими показників(Таблиця №3,4,5,6). Для більш точної оцінки ступеня кислотності ґрунтів, встановлюють потребу у вапнуванні, дози вапна проектно-дослідницьких станцій хімізації. В нечорноземній зоні визначають, крім рН сольової витяжки, гідролітичну кислотність, суму поглинутих основ. У зонах де поширені засолені ґрунти визначають ступінь і характер засолення і т. д. Для прогнозування потреби в мікродобривах агрохімічні лабораторії проводять аналізи ґрунтів на вміст рухомих форм мікроелементів.
Таблиця №3
Групування ґрунтів за ступенем кислотності, що визначається сольовою витяжкою
|
Група ґрунтів |
Колір на картограмі |
Ступінь кислотності |
рН (КСІ) |
|
1 |
Червоний |
Дуже сильнокислі |
Близько 4,0 |
|
2 |
Рожевий |
Сильнокислі |
4,1-4,5 |
|
3 |
Оранжевий |
Середньокислі |
4,6-5,0 |
|
4 |
Жовтий |
Слабокислі |
5,1-5,5 |
|
5 |
Світло-зелений |
Близькі до нейтральних |
5,6-6,0 |
|
6 |
Зелений |
Нейтральні |
Понад 6,0 |
Таблиця №4
Групування ґрунтів за вмістом гумусу, гідролізованого азоту і нітрифікаційної здатності
|
Номер групи |
Гумус (за Тюріним ),% |
Легкогідролізує-мий азот за Тюріним і Кононовою |
Лужногідро-лізуємий азот за Корнфілдом |
Нітрифіка-ційна здат-ність, мг NО3 на 1 кг ґрунту |
|
мг на 1 кг ґрунту |
||||
|
1 |
<2,0 |
<30 |
< 100 |
<5,0 |
|
2 |
2,1-4,0 |
31-40 |
101-150 |
5,1-8,0 |
|
3 |
4,1-6,0 |
41-50 |
151-200 |
8,1-15,0 |
|
4 |
6,1-8,0 |
51-70 |
>200 |
15,1-30,0 |
|
5 |
8,1-10,0 |
71-100 |
- |
30,1-60,0 |
|
6 |
> 10,0 |
> 100 |
- |
>60,0 |
Таблиця №5
Групування ґрунтів за вмістом рухомих форм фосфору
|
Номер групи |
Р2О5 |
|||
|
Кірсанова |
Чірікова |
Мачигіна |
Арреніуса |
|
|
1 |
<25 |
<20 |
<10 |
<80 |
|
2 |
25-50 |
20-50 |
10-15 |
80-150 |
|
3 |
50-100 |
50-100 |
15-30 |
150-300 |
|
4 |
100-150 |
100-150 |
30-45 |
300-450 |
|
5 |
150-250 |
150-200 |
45-60 |
450-500 |
|
6 |
>250 |
>200 |
>60 |
>600 |
Таблиця №6
|
Групування ґрунтів за вмістом рухомих форм |
калію |
|||
|
Номер групи |
К2О |
|||
|
Маслової |
Кірсанову |
Чірікову |
Мачигіну |
|
|
1 |
<50 |
<40 |
<20 |
<100 |
|
2 |
50-100 |
40-80 |
20-40 |
100-200 |
|
3 |
100-150 |
80-120 |
40-80 |
200-300 |
|
4 |
150-200 |
120-170 |
80-120 |
300-400 |
|
5 |
200-300 |
170-250 |
120-180 |
400-600 |
|
6 |
>300 |
>250 |
>180 |
>600 |
Разом з картограмами для реєстрації результатів агрохімічного обстеження грунтів та контролю за зміною родючості полів і врожайності під впливом засобів хімізації оформляють паспорти полів.
Паспорт полів - це спеціальні бланки, де вносять всі дані про природно-господарський і грунтово-агрохімічний стан поля або окремої ділянки.
Паспорт поля має три загальні частини - адресну, грунтово-агрохімічну і оперативну.
1.4.Вплив різних факторів зовнішнього середовища на ефективність органічних і мінеральних добрив
Грунтово-клічатичні умови. Найбільш високий ефект від повного мінерального добрива (№К) відзначений у зоні дерново-підзолистих грунтів. Зниження Ефективності добрив відбувається з північного заходу на південний схід (від лучно-лісової до степової зон. Це пояснюється відмінностями в ґрунтовій родючості і вологозабезпеченості. Дія азотних добрив найбільш сильно проявляється на дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах лучно-лісового і лісостепової зон, а також на опідзолених, вилужених чорноземах північних і західних районів лісостепу і на всіх грунтах зрошуваного землеробства, на півдні та сході степової зони на вилужених і потужних чорноземах в результаті недостатнього зволоження азотні добрива діють слабше і менш стійко. Зниження ефективності азотних добрив відзначається також на грунтах, бідних фосфором і калієм.
Найбільший вплив фосфорних добрив на врожай характерно на типових, звичайних, південних чорноземах, каштанових грунтах і сіроземах, тобто в лісостеповій, степовійзонах, де вміст рухомого фосфору в грунтах низький. Оскільки в грунтах лісостепової зони великий дефіцит фосфору, дія фосфорних добрив при достатній забезпеченості азотом тут також висока.
Дія калійних добрив найбільш сильно проявляється на легких за механічним складом (піщаних і супіщаних) дерново-підзолистих, а також на торф'яно-болотних і заплавних грунтах.
Як правило, добре забезпечені калієм грунту середньо-суглинисті, важкосуглинисті і глинисті. Найменша ефективна калійних добрив відзначається
на чорноземах, каштанових, бурих грунтах і сіроземах, які добре забезпечені рухомим калієм.
Органічні добрива найбільш ефективні на дерново-підзолистих, сірих лісових грунтах і опідзолених чорноземах. Дія їх зменшується з північного заходу на південний схід і зі сходу на захід. Післядія органічних добрив в південних областях більш висока, ніж у північних.
При використанні добрив необхідно враховувати погодні умови поточного та попереднього років. Так, при недостатній кількості осінніх атмосферних опадів знижується ефективність азотних добрив в наступному році і підвищується роль фосфорних. Якщо восени випадає багато опадів, то в наступному році зростає ефективність азотних добрив. В умовах надмірного зволоження рослинам особливо необхідний калій, а при короткочасних весняних похолоданнях – фосфор. Добрива (особливо органічні) на 10-20% знижують витарту води на утворення одиниці урожаю і згладжують згубну дію засухи. У свою чергу, зрошення або забезпеченість вологою сприяють більш ефективному виконанню добрив.
Агротехнічні умови. Своєчасна та якісна обробка грунту, посів (або посадка) культур в кращі агротехнічні терміни, підбір хорошого попередника, дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур – все це робить значний позитивний вплив на ефективність добрив. Своєчасна якісна обробка грунту створює кращий водно – повітряний і мікробіологічний режими грунту, сприятливі умови, для зростання рослин і підсилює використання кореневою системою поживних речовин грунту і добрив.
Особливості впливу попередників визначаються тим, що вони залишають у грунті різні кількості поживних кореневих залишків, по – різному удобрюються, неоднаково використовують воду і поживні речовини, надаючи різноманітний вплив на вологість і харчовий режим грунту, її мікробіологічну активність, забур’яненість та розвиток шкідників та хвороб.
Спосіб обробітку грунту і пов'язана з ним глибина закладення добрив також відіграють важливу роль у живленні рослин. При закладенні добрив у вологий непересихаючій шар грунту створюються кращі умови живлення рослин і підвищується ефективність застосовуваних добрив, порівняно з дрібним або поверхневим внесенням.
Сівозміна, об'єднуючи ряд культур в певному чергуванні, безперечно, не може не впливати на ефективність застосування добрив. У сівозміні вона значно вище в порівнянні з монокультурою за рахунок більш повного використання поживних речовин грунту і добрив різними культурами і його фітосанітарної ролі.
Істотно підвищують ефективність мінеральних і органічних добрив вапнування кислих грунтів та гіпсування солонцевих.
Сумісне внесення органічних і мінеральних добрив.
Д.М.Прянишников писав: «максимальні ж врожаї досягаються комбінацією гною і мінеральних добрив, яка дозволяє щедро постачати рослини засвоюваною їжею на перших стадіях розвитку і дати в той же час у вигляді гною резерв поступово приведених в дію поживних речовин».
Спільне застосування гною і мінеральних добрив найбільш бажано при вирощуванні культур, які не виносять підвищеної концентрації ґрунтового розчину, але вимагають значної кількості поживних речовин протягом вегетації для формування врожаю (огірки, цибуля, кукурудза).
1.5. Агротехнічні заходи і раціональне використання добрив.
Раціонально застосовувати органічні і мінеральні добрива потрібно лише з урахуванням багатьох факторів, що впливають на їх ефективність. Треба знати і враховувати, що найбільша ефективність добрив може бути лише на фоні високої культури землеробства із застосуванням усього комплексу агротехнічних заходів.
У першу чергу - це правильне чергування культур у сівозміні, своєчасний і високоякісний обробіток ґрунту, сівба першокласним насінням кращих районованих і перспективних сортів, боротьба з бур'янами, шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур тощо. Без неухильного виконання
Цих заходів неможливо отримувати очікуваний ефект від застосування розробленої системи удобрення.
При розміщенні добрив у полях сівозміни важливо правильно поєднувати застосування органічних та мінеральних добрив. Застосування органічних добрив у поєднанні з мінеральними послаблює негативну дію фізіологічної кислотності і концентрації поживних речовин, особливо за внесення високої дози мінеральних добрив.
Органічні добрива є джерелом поповнення в грунті органіки, дуже важливо для забезпечення і відтворення його родючості і недостатньої кількості органічних добрив їх доцільно вносити раз мінеральними насамперед під проспані культури з тривалим періодом вегетації (цукрові, кормові буряки, кукурудзу, картоплю, силос культури). Ці культури дають високі прирости врожаю на кожну тонну внесених органічних добрив.
У різних грунтово – кліматичних зонах України ефективність органічних і мінеральних добрив неоднакова. Це залежить від кількості опадів, температури, характеру розвитку мікроорганізмів, фізико – хімічних властивостей грунтів та інших факторів. Азотні добрива досить ефективні на дерново – підзолистих, сірих лісовиз грунтах, а також на чорноземах опідзолених і вплутуваних, особливо при достатній кількості опадів та в умовах зрошення. Краще їх вносити роздрібно в різні періоди росту і розвитку рослин.
Фосфорні добрива ефективні на чорноземах типових, звичайних і південних, каштанових грунтах і сіроземах, їх позитивна дія посилюється при сумісному внесенні з азотними і калійними добривами, а також при внесенні в рядки під час сівби. Висока ефективність калійних добрив спостерігається на легких дерново – підзолистих грунтах. Найменша їх ефективність відзначається на чорноземах, каштанових і буроземних грунтах.
В усіх зонах органічні добрива найкраще вносити під зяблеву оранку. При складанні системи удобрення важливо правильно визначити оптимальні норми і співвідношення поживних речовин під сільськогосподарські культури. Багатьма дослідженнями встановлено, що врожайність сільськогосподарських культур зростає в прямій залежності від збільшення доз добрив лише до певного рівня, коли досягається найбільша окупність одиниці поживних речовин добрив урожаєм. При цьому врожайність від додаткового внесення добрив зростає як з одиниці площі, так і в розрахунку на одиницю внесених добрив.
Дальше підвищення дози добрив супроводжується збільшений урожайності, але величина приросту врожаю від підвищених доз і окупність одиниці добрив урожаєм поступово знижується. Тому після досягнення максимальної врожайності з одиниці площі, коли ще скуповуються витрати на застосування добрив, збільшувати норми добрив є недоцільним.
За умов обмеженої кількості добрив доцільніше вносити їх у нормах що забезпечують найвищу окупність врожаєм одиниці добрива 3 повного забезпечення потреб у добривах доцільно застосовувати норми що дадуть можливість отримати максимальну врожайність та зберегти і підвищити родючість грунту.
Розділ 2. СКЛАДАННЯ СИСТЕМИ ДОБРИВ ПІД КУЛЬТУРИ В
СІВОЗМІНІ
2.1. Складання плану використання добрив
2.1.1.. Кліматичні умови.
Північний Степ України характеризується теплим та помірним але посушливим кліматом.
Таблиця №7
Основні кліматичні показники Північного Степу України приведені по
багаторічним даним :
|
Тривалість періоду (дні) |
Сума позитивних температур вище 0° |
Середня температура повітря за липень |
Абсолютний річний максимум температури повітря |
||||
|
Без морозний період |
3 температурами повітря вище |
||||||
|
| 0° 5° |
| |
10° |
15° |
||||
|
1 |
2 3 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
170 |
250 210 |
210 |
170 |
125 |
3030 |
27 |
39 |
|
Продовження таблиці № 7 |
||||
|
Середня із абсолютних річних мінімумів температура повітря |
Абсолютний мінімум температури повітря |
Сума опадів (мм) |
Середня із |
|
|
За рік з поправкою до показання опадоміра |
За період з температурою повітря вище 10° (Без поправок) |
максимальних декадних висот снігового покрива за зиму(см) |
||
|
о |
10 |
11 |
12 |
13 |
|
-22 |
-32 |
502 |
250 |
15 |
Величина гідротермічного коефіцієнту для цієї зони являється 0.8.
Такий ГТК говорить про те, що дана зона знаходиться на території з кліматом теплим і посушливим. По багаторічним спостереженням на території Північного Степу України спостерігались наступні середньомісячні та річні температури(Таблиця№8).
Таблиця №8
Середньомісячна та річна температура повітря ( С )
|
Середньом |
|||||||||||||
|
Місяці |
І |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
ісячна температура |
|
Темпера |
|||||||||||||
|
тура |
- 4,9 |
-4,2 |
1,0 |
9,0 |
16,4 |
20,1 |
29,8 |
28,7 |
17,0 |
9,3 |
2,8 |
-2,3 |
+ 10,2 |
|
(°С) |
Таблиця №9
|
Середня кількість опадів(мм)
|
|||||||||||||
|
Місяці |
І |
II |
ІІІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
За рік |
|
Опади (мм) |
41 |
37 |
35 |
41 |
42 |
59 |
43 |
45 |
33 |
34 |
44 |
48 |
502 |
Коротка агрокліматична характеристика сезонів року Північного Степу
України.
Перехід від одного сезону до іншого, як правило, відбувається поступово, і вказати певні дати початку і кінця сезону можна тільки умовно. За основні характеристики початку і кінця сезонів приняті дати переходу середньодобової температури через певні періоди.
Весна. Початком весняного сезону прийнято вважати дату переходу середньодобової температури через 0 °, яка зазвичай спостерігається у першій половині березня.
Цей перехідний період від зимового режиму до літнього продовжується в середньому близько двох місяців.
Під впливом інтенсивного підйому температури (що є характерною особливістю весни) сезонні явища проходять швидко: відбувається інтенсивне сніговідтаювання і стійкий сніговий покрив в першій декаді березня руйнується; грунт поступово ростає і прогрівається. В квітні середньомісячні температури на глибині 20 см доходять до 7-8°, посилюється випаровування, збільшується вологість повітря, повітря в зв'язку з різким підйомом температури вологість падає до 55-57% (в 13 годин) в квітні може до 45-49% за цей же період в травні.
З переходом до стійкіших значень середньої добової температури повітря вище 10 зазвичай пов'язують початок інтенсивного росту більшості рослин і середні строки сівби теплолюбивих сільськогосподарських культур. Завдяки швидкому наростанню тепла середні за 13 год. температури повітря вже в квітні досягають 11 - 13 °, а максимальні 29-30 і поряд з цим у квітні, а в деяких місцях і в першій половині травня зазвичай бувають нічні заморозки.
Літо. За початок літнього періоду прийнята дата переходу середньої добової температури через 15 °, що збігається приблизно з припиненням нічних заморозків.
На території Північного Степу літо найчастіше настає в середині травня і триває до середини вересня (дати переходу середньої добової температури повітря через 15 ° до більш низьких температур).
У літній період спостерігається переважно малохмарна, на початку тепла, а потім жарка погода з високими температурами. Так, у травні середні за 13 год. температури повітря досягають 19-21 °, в червні 23-24 °, в липні 25-27 °, у серпні 25-26 °.
Максимальні температури повітря в окремі роки в липні-серпні досягають 37-39 °, а іноді навіть 40 °.
У літні місяці опади випадають переважно зливового характеру. Максимум їх припадає на червень-липень. Днів з опадами буває в травні-липні в середньому 9-11 в кожному з цих місяців, у серпні-вересні 6-8. Поряд з цим протягом літа нерідкі тривалі бездощові періоди.
Осінь. Осіннім сезоном, початком якого прийнято вважати дату переходу середньої добової температури повітря через 10 °, передує теплий передосінній період тривалістю 20-25 днів. Середня добова температура цього періоду вище 10 °, але нижче 15 °. Початок осені здійснюється в північній частині степу в першій, в другій декадах жовтня.
Осінній сезон характеризується збільшенням числа похмурих днів (до 54-72% у жовтні-листопаді), а також нічними заморозками.
Зима. Початок зими визначається переходом середньої добової температури через - 5 ° до більш низькою, а кінець її-переходом середньої добової температури через цю межу до більш високої температури. Тривалість зими в цьому розумінні в середньому трохи менше двох місяців. Як правило, зимовий режим погоди встановлюється і припиняється не відразу. Між кінцем осені та початком зими, а також між кінцем зими і початком весни спостерігаються передзимовий і передвесняний періоди з середньодобовою температурою повітря нижче 0, але вище - 5°С. Тривалість кожного з них близько місяця. Обидва ці періоду характеризуються нестійкою погодою з частою зміною морозних днів на відлиги і неодноразовою появою і сходом снігового покриву.
Зима на території малосніжна (середні з найбільших декадних висот сніжного покриву 7-16 см), м'яка з частими і сильними відлигами.
В окремі зими. під час відлиг максимальна температура повітря підвищується до 9-14 °, але поряд з цим, хоча і рідко, але бувають дуже холодні зими, коли мінімальна температура повітря знижується до -30, -38 °. Середня місячна температура найбільш холодного періоду (січня-лютого) від -4 до -6 °.
2.1.2. Грунтові умови Північного Степу України
Чорнозем звичайний легкосуглинковий
- залягання карбонатів на глибині 55-57см; вміст гумусу - від 3%, з глибиною кількість гумусу знижується до 1,3%. Відповідно з зниженням гумусу зменшується і поглинальна здатність, так ця величина становить 43,10 мг/100 г грунту;
- близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину рН верхнього горизонту = 6,7, з глибиною збільшується лужність ґрунтового розчину (рН=8,2-8,4); .
- В складі обміно-поглинаючих основ цих грунтів домінують обмінні катіони кальцію і магнію.
- Вміст азоту - 82мг/кг; фосфору- 71мг/кг; калію - 173мг/кг.
Генетико-морфологічна будова грунту.
Назва грунту: чорнозем звичайний легкосуглинковий
Описання ґрунтового профілю, розкритого розрізом, який закладено на
схилі водорозділу крутизною 1-2°. Скипіння від соляної 10% кислоти з 43 см, карбонати в виді «білоглазки» з 76см.
- Гумусовий, він же орний, темно-сірий, важко суглинковий, пилувато-
грудковатий, свіжий, слабоущільнений, пористий, безкарбонатний, рослинні залишки, поступово переходить по кольору в
- верхній гумусово-перехідний, темно-сірий з бурим відтінком, грудково-
зернистий, важко суглинковий, вологий, ущільнений, пористий, без карбонатний, рослинні залишки, поступово по кольору переходить в
нижній гумусо-перехідний, брудно-бурий, грудковий, важко суглинковий,
вологий, ущільнений, пористий, карбонатний, скипає від соляної кислоти з 43см,
поступово по кольору переходить в
Ґрунтоутворююча порода - лесс: палевий, грудковий, тонкопористий,
легкосуглинковий, вологий, ущільнений, карбонатний, скипає від
соляної кислоти , багата «білоглазка» з 76см.
|
Ho 0-24 см |
Нр 24-43 см |
Pkh 43-60 см |
Рк 60-147 см |
Даний тип грунту в Північного Степу України розташований на схилах крутизною 1-2, 2-3°. Являються результатом розвитку площинної водної ерозії. Грунти збагачені на поживні речовини і є більш гумусованими, саме на них на території зони формуються зональні фітоценози; вони мають підвищену вологоємкість, значну зв'язність, але для води є більш слабко проникними, їх безструктурні варіанти, які малими ділянками зустрічаються на території північного Степу, схильні до запливання та утворення агрономічно шкідливої кірки, легше ущільнюються, налипають на сільськогосподарські знаряддя, не досить добре пропускають повітря до коренів рослин, а також є більш холодними (тому що на випаровування витрачають багато тепла). Обробіток грунту ,з таким механічним складом, помітно затрудняється.
2.1.3. Характеристика культур сівозміни в зв'язку з мінеральним живленням
Багаторічні бобові трави(Люцерна)
Коренева система стрижнева з сильно розвиненими боковим корінням. В перший рік життя коріння проникає на глибину 2-Зм, а в подальші до 10м і більше. Тому люцерна накопичує в грунті багато кореневих залишків.
На корінні люцерни розвиваються клубні, в яких знаходяться бактерії котрі фіксують азот з повітря. Може накопичувати 300-400 кг азоту на 1 га. Треба мати на увазі, що корні не можуть проникати через підзолистий горизонт и тоді розташовуються головним чином в орному шарі грунту.
Від відростання до початку цвітіння люцерні потрібно сума позитивних температур 800°С.
Люцерна не переносить високої кислотності грунтів. При рН=5 клубні майже не розвиваються, а в одиничних клубнях бактерії майже не фіксують азот з повітря. Добре росте при рН= 6,5-7. Рослини відзначаються солевитривалістю, котра залежить від їх віку. Ця культура потребує з грунту великої кількості поживних речовин. Висока потреба її в живленні визначається тим, що культура здатна давати великі врожаї надземної маси з високим вмістом білка.
Люцерна вживає з грунту багато фосфору, калію, кальцію та магнію. Відзивчива на внесення органічних добрив під покривну культуру.
Для поліпшення утворення бульбочок на коренях бобових трав їх насіння перед висівом обробляють суспензією з ризоторфіну (3 л суспензії на 100 кг насіння), а також молібденом (250 г молібдену на 100 кг насіння), на слабокислих ґрунтах у формі молібдату амонію або молібдату амонію-натрію та бором (1-2 кг бору на 100 кг насіння) у формі борнодатолітового або бормагнієвого добрива.
Озима пшениця
Коренева система озимої пшениці мичкувата, проникає на глибину до 1,5 м і добре використовує вологу із коре неіснуючого шару грунту.
Оптимальна реакція ґрунтового розчину для пшениці нейтральна рН 6,0-7,5. Найвищій врожай її вирощують на чорноземних ґрунтах. На півдні пшениця добре росте також на темно-каштанових ґрунтах. Малопридатні для неї кислі підзолисті та солонцюваті ґрунти, а також заболочені та легкі супіщані і піщані.
На формування 1 ц зерна пшениця виносить з ґрунту 3-4 кг азоту, 0,9-1,3 кг фосфору ,2-3 кг калію. Більше всього азоту і калію вона споживає між кущенням і молочною стиглістю, а фосфору - до цвітіння. Для інтенсивного росту та формування зерна з більшим вмістом у ньому білка, азот ефективніший у період весняно-літньої вегетації.
Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня.
Період вегетації триває 240-320 діб. Вегетацію вона закінчує на 10-15 діб раніше ярої пшениці.
Озима пшениця має в своєму розвитку два критичних періоди:
Кукурудза на зерно
Коренева система мичкувата, сильнорозвинута, багатоярусна, має п'ять типів коріння. В грунті з рихлою основою здатна проникати на глибину до Зм. Розвивається в радіусі більше їм. До 60 % кореневої системи розташовується в орному шарі грунту. Максимального розвитку коренева система достигає до фази воскової стиглості. В цей період повинні створюватися сприятливі умови розвитку, особливо забезпеченість рослини доступними поживними речовинами, а особливо фосфором в початковий період.
Високі врожаї культура дає на грунтах де рН=5,5-7. Грунти в яких рН нижче 5 непридатні для вирощування кукурудзи.
Критичним періодом в кукурудзи для формування високих врожаїв -фаза 2, 3 листків, коли відбувається диференціація зародкого стебла, та фаза 6-7 листка коли визначається розмір початку.
Поглинання елементів живлення кукурудзою триває до настання воскової стиглості зерна, тобто майже впродовж усього вегетаційного періоду.
Соняшник.
Коренева система стрижнева, дуже розгалужена, головний корінь проникає в ґрунт на 120-200 см, до 300 см. Проте основну частину вологи (до 70%) та поживних речовин всмоктують бічні корені, що розташовані у верхньому шарі ґрунту (5-30 см) і розгалужуються в боки на 100-120 см.
Для росту та розвитку рослин є рН=6-6,8.
Соняшник потребує великої кількості поживних речовин, особливо калію.
Надходження поживних речовин в рослини соняшника іде нерівномірно. Найбільшу кількість азоту потребує від початку утворення кошика до кінця цвітіння, фосфору — від сходів до цвітіння, калій - від утворення кошика до стиглості.
Горох.
Коренева система у нього стрижнева. Головний корінь, що проникає на глибину 1,0-1,5 м, розгалужується і утворює багато бічних корінців, що розміщуються в орному, добре удобреному і розпушеному шарі ґрунту. На коренях формуються бульбочки, що засвоюють азот з повітря і синтезують фізіологічно-активні речовини. Коренева система гороху характеризується значною кислотністю кореневих виділень, що забезпечує розчинення важкорозчинних добрив, зокрема фосфатів.
Культура високородючих ґрунтів. Найвищі врожаї одержують на чорноземах, сірих лісових і окультурених дерново-підзолистих ґрунтах. Реакція ґрунтового розчину (рН 6,8-7,4) має бути нейтральною. В ґрунті повинно бути достатньо гумусу, вапна, фосфору, калію та мікроелементів молібдену і бору. На легких, бідних ґрунтах горох посівний забезпечує низьку врожайність, вони більш придатні для вирощування гороху польового (пелюшки).
Максимальна потреба гороху в поживних елементах в період від бутонізації до кінця цвітіння. До кінця цвітіння він поглинає від 60 % до 100% необхідного йому калію і до 65% фосфору.
Ячмінь.
Ярий ячмінь має слаборозвинену кореневу систему, тому краще росте на родючих, добре забезпечених поживними легкодоступними речовинами ґрунтах. Разом з тим погано росте на легких піщаних ґрунтах, дуже пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а в умовах надмірно кислої реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) сходи не з'являються. При рН < 4,5 частина рослин гине після сходів. На кислих ґрунтах навіть за високого рівня удобрення рослина не здатна засвоїти елементи живлення з ґрунту. Оптимальне рН ґрунту для ячменю - 6,0-7,3.
Ячмінь в початковій фазі розвитку потребує дуже значну кількість поживних речовин. В період сходів і кущення він поглинає біля половини фосфору і азоту і майже ¾ А калію від всієї їх кількості яка використовується в період вегетації.
2.1.4. План використання добрив
Таблиця № 10
Розрахунок норм мінеральних добрив (кг/га.д.р.) на розрахункову врожайність багаторічних трав (люцерна), У= 11,5 т/га (урожайність)
|
№ п/п |
Показник |
Норма, кг д. р. на 1га |
||
|
N |
Р205 |
К20 |
||
|
1 |
Винос на 1т зерна і маси соломи (В), кг |
5 |
2 |
5 |
|
2 |
Винос запланованим урожаєм Ву = ВхУ, кг/га |
58 |
23 |
58 |
|
3 |
Вміст елементів живлення у ґрунті (М), мг/кг |
82 |
71 |
173 |
|
4 |
Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: Ел. = М>3 |
246 |
213 |
519 |
|
5 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), % |
12 |
12 |
10 |
|
6 |
Буде використано елементів живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (ЕлхКг):100 |
30 |
26 |
52 |
|
7 |
Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Но = Ву - Вг |
28 |
-3 |
6 |
|
8 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив, Кд, % |
60 |
- |
60 |
|
9 |
Потрібно внести елементів живлення з мінеральними добривами, кг/га (д.р.) Н = (Нох100):Кд |
47 |
- |
10 |
Таблиця №11
Розрахунок норм мінеральних добрив (кг/га.д.р.) на розрахункову врожайність озимої пшениці, У= 4,5 т/га (урожайність)
|
№ п/п |
Показник |
Норма, кг д. р. на 1га |
||
|
N |
Р2О5 |
К2О |
||
|
1 |
Винос на 1т зерна і маси соломи (В), кг |
35 |
12 |
30 |
|
2 |
Винос запланованим урожаєм Ву = Вху, кг/га |
158 |
54 |
135 |
|
3 |
Вміст елементів живлення у ґрунті (М), мг/кг |
82 |
71 |
173 |
|
4 |
Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: Ел. = Мх3 |
246 |
213 |
519 |
|
5 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), % |
25 |
9 |
12 |
|
6 |
Буде використано елементів живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (Ел х Кг):100 |
62 |
19 |
62 |
|
7 |
Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Ц, = Ву - Вг |
96 |
35 |
73 |
|
8 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив, Кд, % |
60 |
20 |
60 |
|
9 |
Потрібно внести елементів живлення з мінеральними добривами, кг/га (д.р.) Н = (Но х І00):Кд.- |
160 |
175 |
122 |
Таблиця № 12
Розрахунок норм мінеральних добрив (кг/га.д.р.) на розрахункову врожайність кукурудзи на зерно, У= 4,0 т/га (урожайність), органічні добрива 8000кг/га.
|
До п/п |
Показник |
Норма, кг д. р. на 1га |
||
|
N |
Р2О5 |
К2О |
||
|
1 |
Винос на 1т зерна і маси соломи (В), кг |
30 |
12 |
30 |
|
2 |
Винос запланованим урожаєм ВУ = В х У, кг/га |
120 |
48 |
120 |
|
3 |
Вміст елементів живлення у ґрунті (М), мг/кг |
82 |
71 |
173 |
|
4 |
Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: Ел. = М х 3 |
246 |
213 |
519 |
|
5 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), % |
26 |
9 |
19 |
|
6 |
Буде використано елементів живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (Ел х Кг):100 |
64 |
19 |
99 |
|
7 |
Вміст елементів живлення в органічних добривах, кг Морг=(mгною w(%)/100) |
40 |
20 |
48 |
|
8 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з органічних добрив, Кд, % |
40 |
45 |
70 |
|
9 |
Буде використано елементів живлення з органічних добрив, кг Морг=(mгною Кд/100) |
16 |
9 |
34 |
|
10 |
Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Но = Ву - Вг -Ел.орг |
40 |
20 |
-13 |
|
11 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив, Кд, % |
65 |
22 |
- |
|
12 |
Потрібно внести елементів живлення з мінеральними добривами, кг/га (д.р.) Н = (Но х 100):Кд |
62 |
91 |
- |
Таблиця № 13
Розрахунок норм мінеральних добрив (кг/га.д.р.) на розрахункову врожайність соняшнику, У= 1,8 т/га (урожайність)
|
№ п/п |
Показник |
Норма, кг д. р. на 1га |
||
|
N |
Р205 |
К20 |
||
|
1 |
Винос на 1т зерна і маси соломи (В), кг |
55 |
25 |
150 |
|
2 |
Винос запланованим урожаєм Ву = В х У, кг/га |
99 |
45 |
270 |
|
3 |
Вміст елементів живлення у ґрунті (М), мг/кг |
82 |
71 |
173 |
|
4 |
Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: Ел. = М х 3 |
246 |
213 |
519 |
|
5 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), % |
32 |
16 |
50 |
|
6 |
Буде використано елементів живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (Ел х Кг):100 |
79 |
34 |
260 |
|
7 |
Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Ц = Ву - Вг |
20 |
11 |
10 |
|
8 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив, Кд, % |
65 |
22 |
55 |
|
9 |
Потрібно внести елементів живлення з мінеральними добривами, кг/га (д.р.) Н = (Но х 100):Кд |
31 |
50 |
18 |
Таблиця №14
Розрахунок норм мінеральних добрив (кг/га .д.р.) на розрахункову врожайність гороху, У = 2,5 т/га (урожайність). Враховується післядія органічних добрив, яка була внесена під попередника (кукурудза на зерно).
|
№ п/п |
Показник |
Норма, кг д. р. на 1га |
||
|
N |
Р2О5 |
К2О |
||
|
1 |
Винос на 1т зерна і маси соломи (В), кг |
65 |
20 |
30 |
|
2 |
Винос запланованим урожаєм Ву = В х У, кг/га |
163 |
50 |
75 |
|
3 |
Вміст елементів живлення у ґрунті (М), мг/кг |
82 |
71 |
173 |
|
4 |
Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: Ел. = М х 3 |
246 |
213 |
519 |
|
5 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), % |
39 |
9 |
10 |
|
6 |
Буде використано елементів живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (Ел х Кг): 100 |
96 |
19 |
52 |
|
7 |
Вміст елементів живлення в органічних добривах, кг Морг=(mгноюw(%)/100) |
20 |
10 |
24 |
|
8 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з органічних добрив, Кд, % |
40 |
45 |
70 |
|
9 |
Буде використано елементів живлення з органічних добрив, кг (Морг * Кд/100) |
8 |
5 |
17 |
|
10 |
Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Но = Ву - Вг-Ел.орг |
59 |
26 |
6 |
|
11 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив, Кд, % |
70 |
25 |
70 |
|
12 |
Потрібно внести елементів живлення з мінеральними добривами, кг/га (д.р.) Н = (Но х І00):Кд |
84 |
104 |
6 |
Таблиця № 15
Розрахунок норм мінеральних добрив (кг/га.д.р.) на розрахункову врожайність ячмінь з підсівом багаторічних трав, У= 2,8 т/га (урожайність).
|
№ п/п |
Показник |
Норма, кг д. р. на 1га |
||
|
N |
Р2О5 |
К20 |
||
|
1 |
Винос на 1т зерна і маси соломи (В), кг |
30 |
12 |
25 |
|
2 |
Винос запланованим урожаєм Ву = ВхУ, кг/га |
84 |
34 |
70 |
|
3 |
Вміст елементів живлення у ґрунті (М), мг/кг |
82 |
71 |
173 |
|
4 |
Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: Ел. = М х 3 |
246 |
213 |
519 |
|
5 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), % |
19 |
9 |
14 |
|
6 |
Буде використано елементів живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (Ел х Кг):100 |
47 |
19 |
73 |
|
7 |
Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Но = Ву - Вг |
37 |
15 |
-3 |
|
8 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив, Кд , %
|
60 |
20 |
- |
|
9 |
Потрібно внести елементів живлення з мінеральними добривами, кг/га (д.р.) Н = (Но х 100):Кл |
62 |
75 |
- |
Таблиця №16
Система добрив в зсрно-травяній сівозміні
|
Запланований врожай, т/га |
Органічні добрива, т/га |
Мінеральні добрива, кг/га |
|||||||||||||
|
№ |
Поля |
Всього |
Основне внесення |
Припосівне |
Підживлення |
||||||||||
|
поля |
сівозміни |
N |
Р2О5 |
К2О. |
N |
Р2О5 |
К2О |
N |
Р2О5 |
К2О |
N |
Р2О5 |
К2О |
||
|
1 |
Багаторічні трави |
11,5 |
47 |
- |
10 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
47 |
0 |
10 |
|
|
2 |
Озима пшениця |
4,5 |
160 |
175 |
122 |
75 |
155 |
102 |
20 |
20 |
20 |
65(35/15/15) |
0 |
0 |
|
|
3 |
Кукурудза на зерно 1/2
|
4,0 |
8(1/2) |
62 |
91 |
- |
35 |
76 |
0 |
15 |
15 |
0 |
12 |
0 |
0 |
|
соняшник 1/2 |
1,8 |
0(1/2) |
31 |
50 |
18 |
18 |
37 |
5 |
13 |
13 |
13 |
0 |
0 |
0 |
|
|
4 |
Горох |
2,5 |
- |
84(58) |
104 |
6 |
35 |
76 |
0 |
15 |
18 |
6 |
8 |
10 |
0 |
|
5 |
Ячмінь з підсівом багаторічних трав |
2,8 |
- |
62+26 |
75 |
- |
58 |
59 |
0 |
16 |
16 |
0 |
14(7/7) |
0 |
0 |
|
Всього |
8 |
420 |
495 |
156 |
195 |
403 |
107 |
79 |
82 |
39 |
146 |
10 |
10 |
(Горох є азотфіксуючою рослиною, тому застосування повної норми(84 кг/га д.р) азотних добрив буде не досить рентабельно, застосуємо лише 58кг кг/га д.р. Засвоєння азоту з повітря починається у фазі 2-3 листків. Доцільніше буде застосувати залишок 26 кг/га д.р під ячмінь з підсівом багаторічних трав, таке підвищення буде сприяти і розвитку ячменю, і багаторічним травам(Добре відзиваються на підвищену норму внесення добрив під покривельну культуру)).
Таблиця 17
Система використання органічних і мінеральних добрив
|
№ поля |
Культура |
Добриво |
Розрахункові дозид. р. кг/га |
Дози при фактичній забезпеченості |
Строки і спосіб внесення |
|
|
д. р. кг/га |
тука кг/га, гною т/га |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 ;л- - 18 |
7 |
|
1 |
Багаторічні трави |
Амонійна селітра |
47 |
34 |
138 |
Внесення в підживлення рано навесні по травам першого року використання. (Внесення відбувається при першій змозі виїхати в поле) Прикоренево. (Весною при холодній погоді коли клубенькові бактерії ще слабо розвинені) |
|
2 |
Озима пшениця |
Преципітат СаНР04 х 2Н20 |
155 |
38 |
С</. 407 |
Під основний обробіток грунту, а саме восени під оранку. Суцільно з подальшим загортанням добрив в грунт. |
|
Хлористий калій(55%) КС1 |
102 |
55 |
185 |
|||
|
Сульфат амонію (NН4 )2SO4 |
75 |
20 |
375 |
|||
|
Нітроамофоска |
20:20:20 |
17:17:17 |
118 |
Припосівне, внесення в рядки під час сівби. Локально. |
||
|
Амонійна селітра NH4NO3 34,6%N |
35 |
34 |
103 |
Підживлення №1. Підживлення по мерзлоталому грунту. Прикоренево |
||
|
КАС(32%) |
15 |
32 |
47 |
Підживлення №2. Весною на початку фази виходу в трубку. Прикоренево. |
||
|
КАС (32%) |
15 |
32 |
47 |
Підживлення №3. Позакоренево, фаза флагового листа, (впливає на якість і кількість зерен в колосі). |
Продовження Таблиці №17
|
3 |
Кукурудза на зерно (1|2) |
Підстилковий гній |
N-40 Р2О5-20; К2О-48 |
N-0,50 Р2О5-0,25; К2О-0,60 |
8т |
Під основний обробіток грунту, а саме восени під оранку на зяб. |
|
Аміачна селітра NH4NO3(34%) |
35 |
34 |
102 |
|||
|
Подвійний суперфосфат Са (HР04)2 (42%) |
76 |
42 |
181 |
|||
|
Нітрофос |
15:15:0 |
20:20:0 |
75 |
Припосівне. (Під час сівби в рядки). У рядки треба вносити добрива на 3-5 см збоку і на 2-3 см глибше загортання насіння. |
||
|
КАС-30 |
12 |
32 |
40 |
Підживлення проводять у фазі 3-5 листочків. Прикоренево або позакоренево. |
||
|
3 |
Соняшник ( 1\2 ) |
Аміачна селітра NH4NO3(34%) |
18 |
34 |
53 |
Восени під зяблеву оранку. Суцільно, з подальшим загортанням в грунт. |
|
Подвійний суперфосфат Са(НР04)2 (40%) |
37 |
42 |
88 |
|||
|
Калійна сіль 2КСl + Na Cl (40 %) |
5 |
40 |
13 |
|||
|
Нітроамофоска |
13:13:13 |
17:17:17 |
76 |
Припосівне внесення мінеральних добрив у гнізда або рядки. (Добрива треба обов'язково розміщувати на 3-5 см з боку і на 2-3 см глибше від насіння.) |
||
|
4 |
Горох |
Сульфат амонію (NH4)2SO 4(20%) |
35 |
20 |
175 |
Восени під зяблеву оранку. Суцільно, з подальшим загортанням в грунт. (Покращує подальший розвиток рослини та посилює діяльність азотфіксуючих бактерій). |
|
Преципітат СаНР04 х 2Н20 |
76 |
38 |
200 |
|||
|
Аміачна селітра КЩМОз(34%) |
15 |
34 |
44 |
Внесення в рядки при посіві. Локальний спосіб. |
||
|
Подвійний суперфосфат |
18 |
42 |
43 |
|||
|
Хлористий калій(55%)КСГ^ |
6 |
55 |
11 |
|||
|
Карбоамофос NH4H2PO4 (25%) (30%). |
N-8кг Р2О5-10кг |
N(25) Р2О5(30) |
32 |
Підживлення позакоренево. Фаза 2-3 листків. |
Продовження Таблиці №17
|
5 |
Ячмінь з підсівом багаторічних трав |
Аміачна селітра NH4 N03(34%) |
58 |
34 |
170 |
Під основний обробіток грунту, а саме восени під оранку. Суцільно з подальшим загортанням добрив в грунт. |
|
Подвійний суперфосфат Са(НР04)2 (42%) |
59 |
42 |
140 |
|||
|
Нітрофос |
16:16:0 |
20:20:0 |
80 |
Внесення у рядки під час сівби. Локальний спосіб. |
||
|
КАС-28 |
7 |
28 |
25 |
Підживлення №1. Позакоренево при гербіцидній обробкі. Якщо запаси вологи дуже малі, то дану і подальшу дозу використати в передпосівну культивацію, так як запаси вологи дуже малі, коренева система у ячменю розвинена дуже погано може завдати значної шкоди). |
||
|
КАС-28 |
7 |
28 |
25 |
Підживлення №2. Позакоренево, в фазу першого флагового листочка. |
2.2. Розрахунок балансу поживних речовин в грунті
Розрахунок балансу поживних речовин в ґрунті
1.Винос елементів живлення з товарною частиною врожаю, кг/га
N=58+158+120+99+163+84=682/5=136
Р2О5=23+54+48+45+50+34=254/5=51
К2О=58+135+120+270+75+70=728/5=146
2.Надходження елементів живлення у сівозміні, кг/га:
2.1. Внесено з мінеральними добривами, кг/га
N=47+160+62+31+58+62=420
Р2О5=91+50+104+75=495 К2(>=10+122+18+6=156
Застосуємо формулу:
Н=(У*К*В)/100,
Де Н - надходження, кг/га;
У - врожай, кг/га;
К - відношення нетоварної продукції до товарної;
В - вміст елементу живлення, %.
Соняшник
N=1800*2.2*0.48/100=3960*0.48/100=19
Р2О5=3960*0.15/100=6
К2О=3960*2.5/100=99
2.4.5. Горох
N=2500*1.1*1.29/100=2750*1.29/100=35
Р2О5=2750*0.16/100=4
К2О=2750*1.07/100=29
2.4.6.Ячмінь з підсівом багаторічних трав
N=2800*1.2*0.50/100=3360*0.50/100=17
Р2О5=3360*0.18/100=6
К2О=3360*0.94/100=32
З вище наведених розрахунків виведено суму:
Σ=163+32+24+19435+17=290
Σ (Р2О5)=20+5+8+6+4+6=49
Σ (К7О)=135+46+66+99+29+32=407
Баланс = Надх - Витр, кг/га
N=160-136 = 24 кг/га
Р2О5 =115 -51 =64 кг/га
К2О =127-146 = -19 кг/га
Інтенсивність балансу = (Надх / Витр) * 100, %
ІБ (N1) = (160/136) * 100 = 118 %
ІБ (Р2О5) = (115/51)*10б = 225 %
ІБ (К2О) = (127/146)* 100 = 87%
Таблиця № 18
Розрахунок балансу поживних речовин в грунті
|
№ поля |
Культура |
Запланований врожай, т/га |
Винос, кг |
|||||
|
N |
Р2О5 |
К2О |
||||||
|
на 1т |
на 1га |
на 1т |
на 1га |
на 1т |
на 1га |
|||
|
1 |
Багаторічні трави |
11,5 |
5 |
58 |
2 |
23 |
5 |
58 |
|
2 |
Озима пшениця |
4,5 |
35 |
158 |
12 |
54 |
30 |
135 |
|
3 |
Кукурудза на зерно(1/2) |
4,0 |
30 |
120 |
12 |
48 |
3 |
120 |
|
Соняшник (1/2) |
1,8 |
55 |
99 |
25 |
45 |
150 |
270 |
|
|
4 |
Горох |
2,5 |
65 |
163 |
20 |
50 |
30 |
75 |
|
5 |
Ячмінь з підсівом багаторічних трав |
2,8 |
30 |
84 |
12 |
34 |
25 |
70 |
|
Всього: |
682/136 |
254/51 |
728/146 |
|||||
|
У сівозміні: |
Внесено, кг/га |
|||||||
|
3 мінеральними добривами: |
420 |
495 |
156 |
|||||
|
3 гноєм: |
60 |
30 |
72 |
|||||
|
Надійшло N від бобових: |
60 |
|||||||
|
Надходження з рослинними рештками |
290 |
49 |
407 |
|||||
|
Всього надходжень |
830/166 |
574/115 |
635/127 |
|||||
|
Баланс (+) загальн. кг/га |
+30 |
+64 |
-19 |
|||||
|
Інтенсивність балансу |
122% |
225% |
87% |
ВИСНОВОК
Для сприятливих умов господарювання важливим чинником для забезпечення високої продуктивності агроекосистем є органічні й мінеральні добрва. Ми побачили що добрива забезпечують зростання та підтримку врожайності різних культур на досить значному рівні. Можна вільно сказати, що половина, а то навіть і більше, приросту врожаю за рахунок добрив.
Баланс поживних речовин який був нами отриманий в даній запланованій сівозміні Північного Степу України по азоту -ЗО, фосфору -64, калію - -19кг/га. В Даній сівозміні, враховуючи всі можливі умови, склався відємний баланс поживних речовин, а саме калію. Тому якщо цим далі нехтувати то можна унаслідок цього отримати щорічний дефіцит даного елементу, який приведе до стійкого дисбалансу, буде дедалі більше прискорювати виснаження ґрунтової родючості. Тому ми, як агрономи, обов’язково повинні знати лімітуючи фактори родючості. І пам’ятати, що баланс поживних речовин в грунті є важливим показником стану його родючості, який на високому рівні дає змогу оцінити і регулювати вміст у ньому основних елементів живлення.
Основними джерелами надходження елементів живлення - органічні (гній, рослинні рештки) та мінеральні добрива, - не виключаються й інші шляхи їх надходження.
На кінець можна сказати, що безпосередньо винесення елементів живлення тісно пов’язане з типом грунту, кліматом, погодою, біологічною особливістю культур, заходами обробітку грунту, а особливо системою застосування добрив. Використання елементів мінерального живлення сівозміни з грунту можна вважати основною статтею витрати у балансі поживних речовин у землеробстві, яка зумовлюється особливостями культур, системою удобрення і кліматичними факторами року.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ