Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
13.1. Особливості морально-психологічного забезпечення основних видів бойової діяльності військ
Зарубіжний воєнний досвід свідчить про те що успіх збройної боротьби на сучасному етапі розвитку військової справи, перш за все, залежить від ходу і результатів бойової підготовки, боєздатності та кількості військ (сил), підготовленості командирів, бойової майстерності особового складу, наявності та можливостей бойової техніки і зброї, запасів і ресурсів, МПС-у і дисциплінованості особового складу. Недооцінка будь-якого з цих факторів може призвести до поразки збройних сил у сучасній війні (збройному конфлікті). Але особливо слід акцентувати увагу на одному із них – на духовному, який вимагає здійснення разом з оперативним (бойовим), технічним, тиловим і медичним забезпеченням такого виду забезпечення підготовки та застосування військ (сил), як морально-психологічне.
Основні його аспекти визначені Концепцією МПЗ підготовки і введення операцій (бойових дій) Збройних сил України, яка затверджена наказом Міністра оборони №142 від 5 травня 1999 року.
МПЗ підготовки і введення операцій (бойових дій) спрямовано на вирішення таких завдань:
досягнення морально-психологічної переваги над противником;
формування і підтримання психічної стійкості особового складу та його готовності до ефективних бойових дій;
забезпечення надійного захисту військ, цивільного населення від інформаційно-психологічного впливу противника;
створення позитивних соціально-психологічних умов бойового застосування підрозділів і частин (з’єднань);
надання оперативної психологічної допомоги військовослужбовцям на полі бою і відновлення їх боєздатності після бойових дій;
підтримання правопорядку і військової дисципліни серед особового складу під час виконання бойових задач;
організація психокорекційної і психореабілітаційної роботи з військовослужбовцями, що отримали бойові психічні травми, тощо.
Отже, МПЗ бойових дій – це один із основних видів забезпечення бойових дій військ (сил), який представляє собою комплекс заходів щодо формування у особового складу високих бойових, морально-психічних і фізичних якостей, позитивного МПС-у, необхідних для ефективного виконання бойових завдань шляхом підтримання у нього високого морально-бойового духу, максимального зниження бойових психічних втрат у військах, перехоплення і утримання морально-психічної переваги над противником.
Воно здійснюється у тісній взаємодії з оперативним, технічним, тиловим і медичним забезпеченням на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях, організовується у всіх видах бойової діяльності, бойової служби та бойового чергування військ (сил) у воєнний час.
МПЗ планується і здійснюється диференційовано в залежності від призначення і характеру бойових дій, а також задач, які вирішують війська. Практичне застосування його системи у видах Збройних сил України і родах військ має свої особливості. Більш докладно охарактеризуємо МПЗ окремих видів бойових дій.
МПЗ відбиття повітряного нападу спрямовується на:
виховання у військовослужбовців свідомого розуміння необхідності здійснення комплексу заходів щодо своєчасного виявлення, підготовки та початку повітряного нападу противника і оповіщення про це вищого керівництва держави та Збройних сил;
мобілізацію особового складу військ на зрив повітряної наступальної операції противника, масованих ракетно-авіаційних ударів, завдання поразки основним авіаційним і ракетним угрупуванням противника;
роз'яснення військовослужбовцям завдань щодо забезпечення збереження боєздатності угрупувань Збройних сил, важливих об'єктів держави, їх особистої ролі у досягненні мети операції;
виявлення і роз'яснення сильних і слабких сторін противника, більш ефективних способів боротьби з ним;
підтримання у особового складу мужності, прагнення діяти ініціативно, нешаблонно в умовах застосування противником високоточної зброї;
підтримку високої організованості, формування морально-психічної стійкості, бойової активності.
Головні зусилля МПЗ бойових дій по прикриттю державного кордону зосереджуються на:
формуванні та підтримці у особового складу постійної морально-психічної готовності першими зустріти агресора, відбити його раптовий напад в будь-яких умовах обстановки;
мобілізації особового складу на нанесення противнику максимально можливих втрат, примушення його передчасно розгорнути свої головні сили і наступати в невигідних напрямках, вигравання часу для підготовки оборони на головному напрямку;
підтриманні морально-психічної стійкості військовослужбовців в умовах дій у відриві від головних сил, значної чисельної переваги противника.
При організації та проведені МПЗ оборонних дій головні зусилля зосереджуються на:
формуванні та підтримці морально-психічної готовності та здатності особового складу військ відбити вторгнення агресора;
перехопленні та утриманні морально-психічної переваги над противником;
створенні умов для завдання поразки угрупованням агресора.
Морально-психологічні заходи в обороні мають забезпечити:
мобілізацію особового складу на відбиття повітряного нападу противника;
підтримання високої морально-психічної стійкості особового складу в умовах використання противником високоточної зброї (ВТЗ);
активізацію зусиль військовослужбовців на створення у стислі строки надійної оборони, ефективної системи вогню і загороджень, інженерне обладнання рубежів, позицій, районів оборони, повне використання захисних якостей місцевості, проведення заходів маскування;
роз'яснення воїнам завдань щодо завдання поразки угрупованням військ противника під час їх висування, при розгортанні та переході у наступ, ведення стійкої й активної оборони, утримання зайнятих рубежів (районів, смуг) оборони, недопущення прориву противника, висадку його повітряних та морських десантів, підтримання у особового складу мужності, завзятості та високої дисципліни;
усвідомлення необхідності завзято обороняти зайняті позиції і за будь-яких обставин не залишати їх без наказу старшого командира;
підсилення морально-психологічного впливу на особовий склад підрозділів і частин (з'єднань), які обороняють найбільш важливі райони, від утримання яких залежить стійкість оборони, а також підрозділів і частин, які ведуть бій у оточенні;
з’ясування сильних і слабких боків противника, роз'яснення їх особовому складу;
проведення роботи з особовим складом другого ешелону і резерву по його підготовці до рішучих дій щодо знищення угруповань противника, що вклинились або прорвались;
створення високого наступального пориву у воїнів, які беруть участь у контратаках, відновленні позицій на найважливіших напрямах;
створення необхідних морально-психологічних умов для проведення військами контрнаступальних (наступальних) операцій.
При виході із бою і відході підрозділів заходи МПЗ спрямовуються на підтримання організованості та дисципліни, недопущення панічних настроїв, забезпечення підвищеної бойової активності особового складу підрозділів, які прикривають вихід із бою головних сил, своєчасну евакуацію поранених і хворих.
При обороні міст (населених пунктів), бойових дій в горах і оточенні заходи МПЗ повинні нейтралізувати негативний вплив на особовий склад умов роз'єднаності військ, труднощі в отриманні різноманітної інформації, підвищений інформаційно-психологічний вплив противника. Особливого значення набуває виховання у військовослужбовців стійкості та витривалості, безперервне бойове інформування, цілеспрямована індивідуально-виховна робота, попередження можливих негативних психічних явищ, оперативне реагування на них, особистий приклад командира (начальників).
Головні зусилля МПЗ контрнаступальних (наступальних) дій зосереджуються на:
підтримці високого наступального пориву, досягненні духовної переваги над противником, укріпленні МПС-у особового складу військ, вихованні у військовослужбовців ініціативи, самовідданості та твердої рішучості у досягненні перемоги над ворогом, забезпеченні безперервності морально-психологічного впливу на особовий склад підрозділів (частин), які діють на напряму головного удару і виконують найбільш важливі завдання,
роз'ясненні військовослужбовцям бойових задач і обстановки, яка склалася, особливостей дій військ, необхідності збереження у таємниці заходів по підготовці до наступу, суворого виконання правил маскування і радіодисципліни;
інформуванні особового складу про противника, який протистоїть, його сильних і слабких боків, особливостях оборони, озброєння і техніки, виховання ненависті до ворога і впевненості в його розгромі;
мобілізації особового складу на завоювання оперативної переваги у повітрі, нанесення ефективних ракетно-авіаційних ударів по противнику, розгром угруповань його військ, резервів, оволодіння важливими районами, рубежами оборони, економічними районами, районами базування авіації, ракетних військ, іншими важливими об'єктами;
здійсненні морально-психологічного супроводу повітряних (морських) десантів;
організації безперервної взаємодії між підрозділами (частинами), що наступають;
мобілізації особового складу на ефективне застосування озброєння і техніки для прориву оборони, оточення і ураження противника, активне використання результатів вогневого враження противника, успіхів сусідів;
виявленні об'єктів інформаційно-психологічного впливу противника на наші війська та ефективне їх використання у своїх інтересах;
підтриманні особового складу частин (підрозділів) другого ешелону (резерву) у постійній готовності до введення у бій, роз'ясненні йому отриманих бойових завдань, підтриманні високої бойової активності військовослужбовців, які діють в розвідці, передовому загоні (авангарді).
МПЗ під час дій підрозділів у повітряних десантах. Заходи МПЗ спрямовуються на підтримання у особового складу почуття високої відповідальності, ініціативи, мобілізації його на енергійні і зухвалі дії в тилу противника, захоплення і утримання найбільш важливих рубежів і важливих об'єктів.
Під час наступу у горах МПЗ зосереджується на вихованні у кожного військовослужбовця здатності стійко переносити труднощі бою в умовах гір, вміло використовувати озброєння і техніку; звертається особлива увага на ініціативні дії у складі обхідних загонів і тактичних повітряних десантів, під час захоплення командних висот, перевалів і тунелі в подоланні ущелин.
МПЗ зустрічного бою супроводжується зосередженням зусиль на вихованні у особового складу постійної готовності до стрімких і маневрених дій щодо розгрому противника, його упередженні у розгортанні і відкритті вогню, нанесенню йому раптових ударів по флангах і в тил, розчленування і знищення по частинах. При цьому особлива увага приділяється роботі з воїнами, які діють в розвідці, передових загонах (авангарді), частинах технічного забезпечення і тилу.
Головні зусилля МПЗ пересування військ зосереджуються на вихованні відповідальності командирів (начальників), всього особового складу за ретельну підготовку до здійснення пересування будь-яким способом, забезпечення своєчасного прибуття у визначений район в повній бойовій готовності до виконання отриманого завдання.
Особлива увага надається підтриманню дисципліни маршу, готовності особового складу до ведення бойових дій в умовах будь-якої обстановки, високої пильності особового складу підрозділів ППО, чіткості в роботі загонів забезпечення руху, підрозділів комендантської служби.
13.2. Зміст морально-психологічного забезпечення бойових дій
Сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, комплекс заходів, які забезпечують процес формування та підтримки в особового складу військ (сил) і населення України високого МПС-у, реалізацію духовної складової бойового потенціалу Збройних сил України, складає систему МПЗ. Основними складовими цієї системи є цілі, задачі, зміст, принципи, форми, методи, суб’єкти та об’єкти МПЗ, результат.
Головними взаємодіючими структурними елементами МПЗ бойових дій є суб’єкти та об’єкти МПЗ.
До суб’єктів МПЗ належать командувачі, командири, штаби, органи виховної роботи, начальники родів військ і служб, працівники військових ЗМІ, культурно-просвітницьких і медичних закладів, юридичних органів, сукупність яких складає систему суб’єктів МПЗ.
Об’єктами МПЗ є: цивільне населення України; особовий склад Збройних сил України; цивільний персонал Збройних сил України; сім’ї військовослужбовців; конкретні види бойової діяльності; форми та способи застосування військ (сил).
Безперечно, особистість воїна, її духовний світ, психічні й психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні риси та якості є конкретним і головним предметом морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного світу військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв’язку з цим зміст МПЗ є різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та проведення бойових задач. Конкретний зміст МПЗ, в першу чергу, залежить від завдань, що отримали війська (сили) від військово-політичного керівництва держави; особливостей воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування; МПС-у особового складу своїх військ (сил) і противника (ймовірного противника); політичної мети війни (збройного конфлікту); конкретних завдань операції (бойових дій); наявних сил і засобів МПЗ.
МПЗ бойових дій має ґрунтуватися на таких основних принципах:
об’єктивній оцінці воєнно-політичної, соціально-економічної, воєнно-технічної обстановки, МПС-у особового складу Збройних сил та населення України;
комплексності, тобто воно має відбуватися у тісному і нерозривному зв’язку з іншими видами забезпечення, бойовою діяльністю військ (сил);
безперервності, тобто на постійному впливі на свідомість, підсвідомість і поведінку військовослужбовців, на їх психічний стан у бойовій обстановці;
цілеспрямованості, тобто його направленості на вирішення конкретних бойових завдань, вивченні та подоланні протиріч, які існують стосовно зміцнення морального духу військ (сил);
диференційованості, тобто диференційованому підході до нього, визначенні його змісту, форм і способів реалізації з урахуванням особливостей об’єктів цього забезпечення, характеру бойових задач, ситуації у світі та Україні;
єдності, узгодженості та історичній спадкоємності у здійсненні морально-психологічного впливу на особовий склад Збройних сил України.
Метою МПЗ у воєнний час є формування високого МПС-у, бойових і морально-психічних якостей населення України та її воїнів, досягнення високої морально-психічної стійкості та готовності військовослужбовців до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості країни взагалі, забезпечення досягнення перемоги, перехоплення й утримання морально-психологічної переваги над противником взагалі, сприяння ефективного виконання конкретного бойового завдання, зокрема.
Основними напрямками МПЗ бойових дій є:
формування у військовослужбовців наукового світогляду, менталітету Українського народу, усвідомлення внутрішньої та зовнішньої політики держави, свідомого ставлення до мети, призначення та завдань Збройних сил України, розвиток патріотичної свідомості, духовної готовності до захисту Батьківщини;
розвиток у особового складу високих морально-психічних і бойових якостей, звичок до суворого дотримання норм і правил загальнолюдської моралі та воїнського етикету, гуманізму, колективізму, товариства та взаємодопомоги, формування довіри до командирів (начальників), виховання дисциплінованості, прагнення до удосконалення бойової майстерності та виконання за будь-яких умов бойового завдання;
формування та підтримка у особового складу високої психічної стійкості та готовності, здатності ефективно діяти в екстремальній обстановці, стійко переносити труднощі та тягарі військової служби, виявляти рішучість, ініціативу, самостійність і бойову активність під час виконання бойових завдань;
сприяння зміцненню духовного, психічного, психофізіологічного і фізичного здоров’я військовослужбовців, розвиток у них витривалості, спритності, швидкості, здатності діяти в умовах великих моральних, фізичних, психічних і психофізіологічних навантажень, підвищення стійкості організму до впливу стрес-факторів й умов бойової діяльності, формування стійких вольових якостей;
психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, надання їм своєчасної соціальної та правової допомоги;
формування у військовослужбовців правової свідомості, поваги до Законів України та Кодексу учасника бойових дій, правопорядку, який підтримується у Збройних силах України, розуміння необхідності їх суворого виконання;
створення у військах (силах) соціально-правових умов, які забезпечують виконання особовим складом своїх функціональних обов’язків, дотримання та реалізація всіх правових і соціальних гарантій, які передбачені Конституцією та чинним законодавством України для військовослужбовців і членів їх сімей у воєнний час;
виховання у військовослужбовців загальної культури поведінки, формування у військових колективах здорових взаємовідносин, організація духовно-змістовного дозвілля та відпочинку особового складу, його культурного обслуговування і соціальна реабілітація;
організація активної протидії інформаційно-психологічному впливу противника на особовий склад наших військ (сил).
Зазначені напрямки МПЗ реалізуються шляхом здійснення:
інформаційно-пропагандистського забезпечення;
психологічного забезпечення;
воєнно-соціальної роботи;
культурно-виховної роботи;
інформаційно-психологічної протидії.
Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого МПС-у особового складу на основі своєчасного його інформування про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх виконання.
Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення є:
управління інформаційними потоками, захист інформаційного простору навколо Збройних сил;
формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового та громадянського обов’язку;
консолідаційна діяльність, формування у громадськості позитивного ставлення до Збройних сил України;
збір та аналіз інформації стосовно воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування;
створення позитивного іміджу України та її Збройних сил у міжнародної спільноти;
використання військових ЗМІ для введення противника в оману;
забезпечення сприятливих соціально-політичних і психологічних умов застосування Збройних сил, всебічної підтримці населенням країни їх дій.
Воно передбачає:
своєчасне роз’яснення особовому складу причин, характеру і цілей війни (збройного конфлікту), висвітлення міжнародного і внутрішнього положення України, покладених на її Збройні сили задач, зміцнення віри в перемогу над ворогом;
доведення військовослужбовцям наказів Верховного Головнокомандувача Збройних сил України;
формування товариських і дружніх взаємовідносин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, усіх конфесій, формування і розвиток у них загальнолюдських ціннісних орієнтацій, національної гідності та патріотизму;
виховання воїнів на національно-історичних і військових традиціях українського народу, пропаганда подвигів воїнів, розповсюдження бойового досвіду, прищеплення особовому складу ненависті до ворога;
розвиток у воїнів упевненості в надійності та бойовій ефективності штатної бойової техніки і зброї, прагнення майстерно володіти нею та підтримувати в постійній готовності до бойового застосування;
постійну взаємодію з державними та місцевими органами влади та самоуправління, правоохоронними органами, творчими та громадськими організаціями, конфесіями патріотичного спрямування, ЗМІ з проблем військово-патріотичного виховання населення, впливу на війська з метою забезпечення успішного виконання бойових завдань;
забезпечення центральними та військовими періодичними виданнями;
організацію щоденного суспільно-політичного, воєнне-технічного і бойового інформування (у підрозділах – 15-20 хвилин, на пунктах управління – 10-15 хвилин), занять з гуманітарної підготовки на протязі однієї години щодобово та ін.
Для здійснення його заходів використовуються:
органи військового управління всіх рівнів у взаємодії зі структурами Служби безпеки і МВС України, Прикордонних військ України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та інших військових формувань, що утворені відповідно до Конституції України;
сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України;
сили та засоби органів психологічної боротьби;
органи державної влади та місцевого самоврядування;
державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіомережі, типографії та видавництва);
громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування;
засоби культури, культові споруди, історичні пам’ятники та інша місцева інфраструктура.
Психологічне забезпечення бойових дій – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, які забезпечують їх високу морально-психічну стійкість і готовність виконувати бойові завдання у будь-яких умовах обстановки.
Складовими психологічного забезпечення є:
оцінка і прогнозування МПС-у своїх військ і противника;
здійснення психологічної підготовки особового складу до бойових дій;
психологічне супроводження його бойової діяльності;
психологічна допомога воїнам, які отримали бойові психічні травми, має надмірне психічне, психофізіологічне і фізичне навантаження;
психологічна і соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військовослужбовців.
Основними завданнями психологічного забезпечення є:
психологічне насичення процесу бойової підготовки, підтримання постійної бойової готовності військовослужбовців і військових підрозділів, їх підготовки до бойових дій ефективними психологічними рекомендаціями, технологіями, методиками і засобами;
вивчення й аналіз індивідуально-психічних якостей військовослужбовців і соціально-психологічних характеристик військових колективів, тенденцій їх розвитку і протікання під час підготовки та ведення бойових дій і, відповідно, опрацювання на основі цих даних ефективних рекомендацій по управлінню психічними процесами військовослужбовців та соціально-психологічними явищами у військових колективах в інтересах підтримання їх високої боєздатності та боєготовності, зміцнення військової дисципліни, організованості та порядку серед військовослужбовців в бойовій обстановці, ефективного виконання бойових завдань;
виявлення позитивних і негативних факторів, які мають вплив на психіку військовослужбовця і психологію військового колективу у екстремальній ситуації та обґрунтування методик їх підсилення чи нейтралізації з метою ефективної адаптації військовослужбовців до бойових умов;
забезпечення оптимального режиму функціонування психіки військовослужбовця у екстремальних умовах, а також підвищення їх морально-психічної та психофізіологічної готовності та стійкості;
психологічне супроводження бою;
психологічна допомога воїнам під час ведення бойових дій;
забезпечення психічної та соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, що отримали психічні травми під час бойових дій, надання їм соціально-психологічної підтримки, психологічних консультації й здійснення заходів їх психічного загартовування та ін.
Оцінка і прогнозування МПС-у особового складу передбачає з’ясування: його відношення до виконання бойових завдань, військового керівництва, органів державної влади, населення; ступені підготовленості до виконання бойових завдань; наявності бойового досвіду; впевненості військовослужбовців у товаришах по службі та колективі, ступені довірі до своїх командирів; їх впевненості в озброєнні і бойової техніці; настрою, внутрішньої готовності до виконання бойового завдання; самопочутті, наявності страху і боязливості; стану здоров’я.
В свою чергу, психологічна підготовка являє собою систему заходів щодо формування і розвитку у особового складу психічної стійкості та готовності, здатності протистояти стрес-факторам сучасного бою, формування непохитної волі до перемоги, рішучості та наполегливості в досягненні мети бойового завдання за будь-яких умов.
Основними завданнями психологічної підготовки є:
формування, підтримання і розвиток у військовослужбовців мотивації бойової діяльності;
формування у військовослужбовців адекватної уяви про сучасний бій, його стрес-факторів, розвиток духовної, психічної та психофізіологічної стійкості до них;
створення у них внутрішніх джерел високої бойової активності;
підвищення військово-професійної дієздатності всіх духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних функцій воїна;
тренування духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних навичок і умінь у військовослужбовців;
накопичення особовим складом практичного досвіду дій в екстремальних умовах;
формування у них стійких навичок і вмінь самоуправління своєю поведінкою і психікою за бойових умов;
всебічна адаптація військовослужбовців до бойових умов.
За змістом вона поділяється на загальну, спеціальну та цільову, за часом проведення – безпосередню і попередню.
Загальна психологічна підготовка має формувати та удосконалювати єдині для всіх Збройних сил України духовні, психічні, психофізіологічні і фізичні якості воїна згідно з вимогами сучасної війни.
Спеціальна психологічна підготовка організується з метою розвитку у військовослужбовців специфічних військово-професійних якостей, які відповідають специфіці виду збройних сил і роду військ.
Цільова психологічна підготовка проводиться в інтересах адаптації психіки воїна до умов виконання конкретного бойового завдання.
З початком бою психологічна підготовка не припиняється, а тільки набуває іншого змісту. В цей час вона спрямовується на підтримання психічного здоров’я кожного військовослужбовця та його постійної готовності до виконання раптових бойових завдань, вдосконалення навичок і умінь ефективного управління своїм психічним станом у бойовій обстановці, оптимальне відновлення основних функцій його психіки у процесі бойової діяльності та після неї.
Психологічна підготовка має забезпечувати:
озброєння особового складу теоретичними знаннями про особливості й труднощі сучасної війни, механізмах їх впливу на почуття, емоції, волю, свідомість і поведінку військовослужбовців та ефективних способів їх подолання;
моделювання умов сучасної війни та створення її стрес-факторів під час бойової навчання та підготовки військ до бойових дій;
формування у особового складу оптимальних практичних навичок та вмінь подолання труднощів і стрес-факторів сучасного бою та успішного виконання бойового завдання;
формування у нього психічної стійкості при діях на сучасній бойовій техніці та використанні високотехнологічних засобів збройної боротьби;
формування і підтримання у воїнів психічної стійкості до війни і бойових дій взагалі, психічної готовності до виконання конкретного бойового завдання, зокрема;
формування у військовослужбовців навичок і вмінь саморегуляції психіки та надання психологічної допомоги тощо.
Отже, психологічна підготовка спрямована на нейтралізацію психогенних факторів сучасного бою і загартовування духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних якостей особистості військовослужбовця, які визначають її поведінку у сучасній війні. Це: ступінь душевного, психічного, психофізіологічного і фізичного стомлення; вплив духовного, мотиваційного, розумового, емоційно-почуттєвого, вольового і моторного стресу; наявність почуття страху; рівень мотивації; бойовий дух та ін.
Для забезпечення високої бойової активності та зменшення психічних утрат серед особового складу безпосередньо під час проведення бойових дій організується його психологічне супроводження, яке представляє собою комплекс специфічних заходів по підтримці високої бойової активності військовослужбовців, запобіганню негативних індивідуальних і групових психічних явищ, наданню психотравмованим негайної психологічної допомоги.
Основними його завданнями є:
підтримка високої бойової активності особового складу;
виявлення військовослужбовців, які отримали бойові психічні травми, і визначення їх обсягу;
надання їм негайної психологічної допомоги шляхом застосування психофармакологічних засобів, організації оперативних медичних, психологічних, соціальних та інших заходів;
підтримання мотиваційної готовності військовослужбовців до виконання бойового завдання.
Воно передбачає:
безпосереднє і безперервне вивчення та аналіз динаміки МПС-у своїх військ, військ противника, прогнозування розвитку різноманітних морально-психічних процесів;
підтримку й розвиток у особового складу настанов і мотивації на безумовне виконання бойових завдань;
підтримку постійної його психічної активності під час бою, усунення впливу негативних стрес-факторів бою, відновлення психічної рівноваги та стійкості, оперативне усунення надмірної психічної напруги, здійснення антистресових заходів, адаптацію воїнів до конкретних бойових умов діяльності;
оцінку динаміки розвитку бойових дій і здійснення на цій основі розрахунку конкретних бойових психічних втрат, виявлення їх причин і максимальне усунення;
здійснення контролю за ступенем стомленості, психічної, психофізіологічної і фізичної пригніченості особового складу;
розгортання мережі пунктів психологічної допомоги на базі окремих медичних батальйонів дивізій, медичних пунктів полків і бригад;
налагодження бойового побуту, прийому-направлення кореспонденції, турбота про задоволення потреб і організації відпочинку (ротації) особового складу;
поновлення у воїнів бойової активності, мобілізація їх на виконання бойових завдань та ін.
Психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми, включає:
своєчасну психодіагностику, психокорекцію, надання оперативної психологічної допомоги особовому складу, проведення профілактичних заходів щодо зменшення його бойових і психічних утрат;
надання військовослужбовцям першої психологічної допомоги під час бою;
поновлення психічної стійкості особового складу деморалізованих або дезорганізованих частин і підрозділів;
створення умов, що сприяють швидкому поверненню у підрозділи військовослужбовців, які потребують госпіталізації за характером психічних травм та ін.
Психологічна реабілітація військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, включає:
розгортання центрів психологічної допомоги і реабілітації на базі військово-польових і стаціонарних базових шпиталів;
організацію роботи щодо психологічного зняття у особового складу станів напруженості, депресивності і дезорганізованості, що виниклі у процесі бойових дій;
поновлення у військовослужбовців бойової активності;
їх мобілізацію на виконання покладених бойових завдань.
Поновлення психічної стійкості та боєздатності особового складу військових частин і підрозділів передбачає:
створення ешелонованої системи надання йому психологічної допомоги;
створення оптимальних умов, які сприятимуть швидкому поверненню до підрозділів (частин) військовослужбовців, у яких характер бойових психічних травм не потребує лікування у шпиталі;
психологічне зняття зайвої агресивності у воїнів після бойових дій;
психологічне зняття у них частин (підрозділів) стану депресивності та дезорганізованості, який може виникнути після перенесення моральних, фізичних і нервово-психічних перевантажень, турбота про задоволення їх потреб;
створення необхідних побутових умов для особового складу.
Таким чином, головною метою цих заходів є усунення та ліквідування негативних наслідків впливу бою на психіку військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу, поновлення психологічної готовності особового складу до активних бойових дій.
Основними формами роботи з військовослужбовцями з проблем психологічного забезпечення бою можуть бути: навчання особового складу прийомам саморегуляції, психічної корекції, вольової самомобілізації, проведення тренінгів, аутотренінгів, психічного розвантаження, активний відпочинок, фізичні справи, бесіди психологів, консультації, інструктажі, обмін досвідом тощо.
Отже, психологічне забезпечення бою спрямоване на підтримання постійної високої бойової активності у воїнів, подолання перенапруги, раціональне використання короткочасних відпочинків, усунення негативних психічних наслідків стрес-факторів бою, поновлення психологічної готовності особового складу до активних бойових дій тощо.
Для здійснення заходів психологічного забезпечення використовуються:
органи військового управління всіх рівнів;
сили та засоби психологічної підготовки військ (сил);
сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України;
сили та засоби тилового і медичного забезпечення;
органи державної влади та місцевого самоврядування;
державна і місцева лікувально-оздоровча база, засоби культури, культові споруди.
У контексті завдань МПЗ важливе значення має воєнно-соціальна робота, яка організується у військових підрозділах і частинах з метою створення оптимальних соціально-правових умов для ефективного виконання особовим складом своїх функціональних обов’язків під час бойових дій, реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил, членів їх сімей, дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права, підтримання високої дисципліни, організованості та порядку.
Основними її завданнями є:
мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців на виконання бойових завдань через активізацію мотивації їх діяльності та свідоме дотримання норм правової культури;
формування у них переконань у необхідності суворого дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни);
досягнення ними свідомого виконання вимог Законів України, норм міжнародного гуманітарного права;
підтримання серед них дисциплінованості, організованості та правопорядку;
реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.
Проведення воєнно-соціальної роботи передбачає:
прогнозування динаміки соціальних процесів у військах (силах), у районах їх дислокації та застосування, виявлення й розв’язання соціальних проблем, створення позитивної соціально-психологічної обстановки;
роз’яснення воїнам законів та інших правових актів воєнного часу, забезпечення глибокого розуміння необхідності безумовного і точного їх виконання, всебічне зміцнення єдиноначальності;
забезпечення соціальної адаптації до бойових умов усіх категорій особового складу у відповідності до їх військового фаху, службового (бойового) досвіду, індивідуальних нервово-психічних особливостей, проведення правової профілактичної роботи;
вивчення й корегування МПС-у у військових підрозділах і частинах, проведення соціально-психологічних і організаційних заходів щодо його зміцнення;
розробка пропозицій щодо оптимізації управлінської діяльності в бойових умовах з урахуванням соціально-психологічних чинників та їх упровадження в життєдіяльність військ;
аналіз чинників, що сприяють виникненню конфліктних взаємин та інших негативних явищ, їх соціально-психологічна профілактика та корекція;
роз’яснення воїнам положень міжнародного гуманітарного права (права війни), забезпечення узгодження воєнної необхідності з вимогами гуманності;
соціально-психологічне забезпечення комплектування підрозділів, екіпажів, інших малих груп військовослужбовців для виконання бойових і спеціальних задач;
дотримання норм соціальної справедливості у військовому середовищі, створення рівних можливостей для самореалізації та задоволення потреб кожного військовослужбовця;
сприяння задоволенню релігійних потреб віруючих;
турбота про родини воїнів, які мешкають у районах можливих бойових дій, у залишених військами (силами) пунктах постійної дислокації;
проведення в життя встановлених законами прав і пільг для тяжкопоранених військовослужбовців, членів сімей загиблих воїнів;
участь в організації належного поховання військовослужбовців, які загинули в боях, померли у шпиталях;
створення умов морального заохочення воїнів, які відзначилися під час бойових дій;
підтримання взаємодії з органами державної та місцевої влади з метою ефективного вирішення соціальних проблем воїнів і членів їх сімей.
Для здійснення заходів воєнно-соціальної роботи використовуються:
органи військового управління всіх рівнів у взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування;
правоохоронні органи держави;
органи державного соціального страхування;
сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України.
Культурно-виховна робота – це діяльність, яка спрямована на задоволення духовних (культурних) потреб воїнів у бойових умовах, відновлення їх моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил у процесі введення бойових дій й мобілізацію на виконання бойових завдань.
Вона передбачає:
постійне і всебічне вивчення духовного та емоційного стану військовослужбовців, ступеню їх фізичного виснаження, вжиття заходів щодо відновлення їх моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил в бойових умовах;
формування у них готовності виконати бойове завдання за будь-яких умов;
виховання у них духовних, національно-патріотичних, інтелектуально-фізичних якостей і почуття любові до України, її народу, традицій, культури;
зняття стресових станів, організацію моральної і психічної реабілітації, повноцінного відпочинку і дозвілля, культурно-художнього обслуговування особового складу;
взаємодію з державними органами влади, громадськими організаціями та релігійними конфесіями для проведення спільних культурно-виховних та духовних заходів, релігійної підтримки особового складу;
публікацію через ЗМІ матеріалів, випуск листівок про мужність, стійкість, бойову майстерність особового складу, вручення нагород і відзнак.
Загальний напрямок цієї роботи – сприяння загальнокультурному розвитку військовослужбовців і членів їх сімей, своєчасне всебічне забезпечення духовних потреб, уміле спрямування ефективне виконання головного завдання – перемоги у бою та на війні.
Для цього слід ефективно використовувати концертні бригади, польові автоклуби, бібліотеки, кіно- і відеообслуговування, шефську допомогу громадськості.
З цією метою залучаються органи військового управління всіх рівнів; сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил; органи державної влади та місцевого самоврядування; державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіотрансляційна мережа, типографії та видавництва); громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування; засоби культури, культові споруди, історичні пам’ятники, інша місцева інфраструктура.
Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність. Вона повинна мати попереджувальний контрпропагандистський характер.
Основними її завданнями є:
оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об’єктів їх можливого впливу;
роз’яснення воїнам мети, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів здійснення психологічних операцій противника;
надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад;
безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне, структуроване воєнно-політичне та бойове його інформування;
розвідка, придушення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.
Її здійснення передбачає:
визначення ціннісних настанов особового складу і факторів бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які можуть бути використані противником для інформаційно-психологічного впливу на наші війська (сили), організація роботи щодо усунення несприятливих факторів;
організацію цілодобового перегляду і прослуховування телевізійних і радіопередач противника, сторінок міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет з метою визначення об’єктів, характеру і спрямування його інформаційно-психологічного впливу та вжиття негайних контрпропагандистських заходів;
виявлення сил і засобів психологічних операцій противника, їх бойових можливостей, порядку використання, характеру та спрямованості впливу, його мети і можливих наслідків та оперативне вживання заходів щодо припинення (знищення, придушення) їх діяльності, залучаючи для цього засоби розвідки, РЕБ, ракетних військ і артилерії, авіації;
попередження (припинення) розповсюдження чуток, дезінформації особового складу через безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне його інформування, своєчасне збирання та знищення листівок та інших дезінформаційних документів противника, обмеження індивідуального використання воїнами радіоприймачів, організації суворого контролю за використанням радіозасобів у підрозділах зв’язку;
роз’яснення воїнам мети, завдань, методів, форм, сил психологічних операцій противника, можливостей їх технічних засобів;
нейтралізація діяльності інформаційних агенцій противника через випереджувальне розповсюдження в ЗМІ, міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет правдивих фактів і об’єктивної інформації щодо діяльності наших військ;
підготовка агітаційно-пропагандистських матеріалів для впливу на війська і населення противника, визначення форм і методів їх розповсюдження;
організація індивідуально-виховної роботи з воїнами, які схильні до надмірного навіювання;
організація співробітництва з проблем проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника (антидержавницьких сил) з державними та місцевими органами влади, правоохоронними органами.
Для здійснення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника використовуються:
органи військового управління всіх рівнів у взаємодії зі структурами Служби безпеки і МВС України, Прикордонних військ України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та інших військових формувань, що створені відповідно до Конституції України;
сили та засоби ракетних військ і артилерії, армійської авіації, авіаційних об’єднань, РЕБ, розвідки, протиповітряної оборони, інженерних військ, радіаційної, хімічної та біологічної захисту, військ зв’язку;
сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України;
державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіотрансляційна мережі, типографії та видавництва);
громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування.
У ході МПЗ здійснюється зв’язок з державними та місцевими органами влади, громадськими, політичними й творчими організаціями, релігійними об’єднаннями, проводяться спеціальні військово-соціологічні, психологічні та правові дослідження; організовується забезпечення військ технічними засобами виховання та поліграфії; здійснюється кадрове забезпечення органів виховної роботи.
Метою організації зв’язку з державними та місцевими органами влади, громадськими, політичними, творчими організаціями, релігійними об’єднаннями є мобілізація громадськості на підтримку бойової діяльності Збройних сил, надання їм шефської допомоги, більш повне та своєчасне вирішення соціальних питань, об’єктивне висвітлення в державних (центральних і регіональних) ЗМІ про діяльність військ (сил), зразки мужності та героїзму, благородні вчинки воїнів.
Основними проблемами взаємодії є: взаємне інформування щодо бойової та іншої обстановки; проведення спільних виховних заходів з особовим складом; забезпечення необхідних соціально-побутових умов для його розміщення; виділення та використання інформаційно-поліграфічної, культурно-дозвільної, спортивно-оздоровчої інфраструктури в інтересах МПЗ; нейтралізація негативних факторів, які впливають на МПС особового складу; реалізація встановлених законами України соціальних гарантій і прав військовослужбовців, членів їх сімей; здійснення заходів щодо допомоги хворим і пораненим, проведення гуманітарних заходів для особового складу.
Метою проведення спеціальних військово-соціологічних, психологічних і правових досліджень є виявлення об’єктивно існуючих настроїв, думок, потреб і запитів особового складу, тенденцій їх розвитку, а також факторів, які негативно впливають на МПС військ (сил), знижують їх боєздатність та боєготовність.
Основними проблемами цих досліджень є з’ясування: ставлення особового складу і населення до війни (воєнного конфлікту); ступені впевненості різних категорій військовослужбовців в собі, своїх командирах, товаришах по службі; рівня згуртованості військових колективів; МПС особового складу та ін.
Ефективність МПЗ залежить від:
кваліфікації та рівня підготовки фахівців, стану її матеріально-технічної бази, обґрунтованого вибору об’єктів (напрямів) зосередження основних зусиль;
постійної готовності сил і засобів МПЗ до виконання завдань, створення, поновлення та умілого використання його резервів сил і засобів;
узгодженого застосування сил та засобів МПЗ центрального підпорядкування, видів Збройних сил, оперативних командувань, об’єднань, з’єднань і військових частин, сил і засобів родів військ (сил) та спеціальних військ, які виконують завдання в його інтересах, сил і засобів інших військових формувань України, державних і місцевих органів влади;
чіткого розподілу завдань між виконавцями, рішучості та наполегливості у виконанні прийнятих рішень, оперативного реагування на зміни обстановки;
розробки і впровадження в життя нових методів і форм МПЗ, а також оснащення військ (сил) новими технічними засобами виховання і поліграфії.
Результатом МПЗ є високий моральний дух, чи високий МПС населення і особового складу, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил, який характеризується свідомим ставленням воїнів до мети, характеру і причин війни (воєнного конфлікту); безперечним сприйняттям завдань, які покладені на Збройні сили України; позитивним ставленням до військово-політичного керівництва держави; високим ступенем розуміння необхідності виконання бойових завдань по захисту територіальної цілісності та недоторканості України; всебічною готовністю як окремого воїна, так і військових підрозділів і частин до виконання поставлених бойових завдань воєнного часу; вірою в могутність і силу Збройних сил, своїх товаришах по службі і командирах; відсутністю сумніву в надійності та бойової ефективності штатної зброї і бойової техніки; добрим самопочуттям, впевненістю та свідомим подоланням страху перед поставленим бойовим завданням; впевненістю в перемогу над противником в будь-яких умовах обстановки.
Все це забезпечує морально-психологічну перевагу над противником і створює позитивні соціально-психологічні умови для бойової діяльності особового складу. Показником високого МПС-у є психологічна готовність особового складу до ефективного розв’язання бойових завдань.
Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого МПС-у власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.
13.3. Управління морально-психологічним забезпеченням бойових дій
Управління МПЗ здійснюється в загальній системі військового управління особисто командиром (начальником) через структури виховної роботи. Воно під час підготовки та ведення бойових дій повинно забезпечити повне використання морально-психологічного потенціалу своїх військ для виконання поставлених перед ними бойових завдань у встановлені терміни. Характер їх діяльності визначається наказами та директивами Міністра оборони, начальника Генерального штабу Збройних сил України та низкою інших документів.
Управління МПЗ відбувається в єдиному комплексі з іншими видами забезпечення життєдіяльності військ і представляє систему узгоджених управлінських заходів, які поєднані єдиним задумом, здійснюються органами військового управління всіх рівнів на підставі наукових принципів і спрямовані на оптимізацію структури, змісту і технології морально-психологічного впливу на війська і населення.
Технологія управління МПЗ складається із ряду таких заходів:
визначення мети, завдань і змісту МПЗ бойових дій;
прогнозування його результатів і наслідків на основі здобування, збору, вивчення й аналізу соціально-політичної обстановки, оцінки МПС-у своїх військ і військ противника, можливого інформаційного і пропагандистського впливу противника на наші війська і населення тих районів, де вони дислокуються, його наслідків;
визначення основних методів, форм і засобів МПЗ для реалізації його мети, завдань і змісту;
планування, підбір, розстановка виконавців і постановка їм завдань;
організація та підтримання взаємодії в інтересах МПЗ;
організація отримання та доведення інформації;
здійснення контролю і допомоги, перевірка виконання запланованих заходів;
підведення підсумків та інші заходи.
Центральними постатями управління МПЗ є його суб’єкти та об’єкти.
Суб’єктами управління МПЗ є органи воєнного управління, конкретні посадові особи, тобто командири (начальники) всіх рівнів. Керівництво МПЗ здійснюють Міністр оборони, начальник Генерального штабу Збройних сил України, командувачі видів Збройних сил України, родів військ, оперативних командувань, командири та начальники усіх рівнів відповідно до покладених на них обов’язків. Найбільш важливі проблеми щодо організації МПЗ підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних сил розглядаються на колегії Міністерства оборони України, військових радах видів Збройних сил, оперативних командувань та об’єднань.
Командувачі, командири (начальники) несуть відповідальність за формування та підтримку в особового складу необхідних морально-психічних і бойових якостей. Будь-який командир як єдиноначальник несе повну відповідальність за організацію, проведення і результати цього складного психолого-педагогічного явища. Це керівництво він здійснює через свого заступника з виховної роботи.
Заступники командирів з виховної роботи всіх рівнів є безпосередніми організаторами МПЗ та відповідають за його стан.
До органів управління МПЗ у Збройних силах України належать Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України, управління виховної роботи видів Збройних сил України, оперативних командувань, відділи (відділення) виховної роботи структурних підрозділів Міністерства оборони, об’єднань, військових навчальних закладів, з’єднань і частин. Вони здійснюють планування, координацію та контроль за його здійсненням у Збройних силах України. Під час планування та організації заходів МПЗ бойових дій вони підтримують постійну взаємодію зі штабами.
Практично, МПЗ у тій чи іншій мірі займаються всі офіцери, прапорщики, сержанти, які мають відношення до організації та проведення бойової підготовки, підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності, планування і ведення бойових дій.
Командири (начальники) визначають мету, завдання та порядок організації МПЗ в ході бойових дій, розміщення його засобів, встановлюють обсяг, способи та порядок доповідей висновків із оцінки соціально-політичних і психологічних умов виконання бойових завдань військами, МПС-у особового складу та пропозицій щодо МПЗ конкретних бойових дій.
Заступник командира з виховної роботи безпосередньо організовує МПЗ, бере участь у розробці та прийнятті рішення на бойові дії. Він зобов’язаний:
постійно знати стратегічну, оперативну (тактичну) і воєнно-політичну обстановку, соціально-політичні та психологічні умови в районах бойових дій військ, МПС військ, всебічно їх оцінювати, розробляти пропозиції по МПЗ бойових дій;
особисто або через свій апарат доводити до підлеглих завдання по МПЗ;
здійснювати контроль за їх виконанням, безперервно керувати його силами та засобами;
розподіляти офіцерів структур виховної роботи на період бойових дій по елементах бойового порядку;
особисто брати участь в проведенні заходів МПЗ у військових частинах і підрозділах;
доповідати командиру (начальнику) про проведені його заходи.
Об’єктами управління МПЗ є всі військовослужбовці, військові колективи, населення як власної держави, так і противника і нейтральних держав.
Організаційною основою проведення МПЗ є його стратегія та технологія: тактика, методика і процедура використання засобів, сил і можливостей. Всі ці елементи приводить у певну систему методика, тобто докладний і чіткий алгоритм організації та проведення конкретних заходів МПЗ. Вона передбачає:
планування МПЗ конкретного виду бойових дій;
докладне з’ясування принципів, змісту, прийомів, способів і засобів його реалізації;
чітке визначення основних етапів, часу проведення та виконавців;
практичну реалізацію запланованих заходів;
контроль;
організацію взаємодії між різними органами в його інтересах.
Організація, зміст, послідовність і методи діяльності заступника командира з виховної роботи під час підготовки і ведення бойових дій визначаються конкретною воєнно-політичною обстановкою, характером поставлених бойових завдань і встановленими термінами готовності до їх виконання.
За будь-яких умов організація та методи роботи повинні забезпечувати: тверде і безперервне керівництво МПЗ; узгоджену діяльність структур виховної роботи всіх рівнів; надання підлеглим якомога більше часу для безпосередньої підготовки до виконання задач; оперативне реагування на зміну обстановки; найефективніше застосування сил і засобів МПЗ під час бойових дій.
Заступник командира (начальника) з виховної роботи безпосередньо організує МПЗ бойових дій, приймає участь в розробці і прийнятті рішень щодо їх організації, відповідає за МПС, військову дисципліну особового складу і зобов’язаний:
брати участь у прийнятті рішення про бойові дії;
всебічно оцінювати загальну військово-політичну і конкретну оперативно-тактичну обстановку, характер бойових завдань і на цій основі розробляти пропозиції щодо організації МПЗ;
особисто, а також через підлеглих доводити завдання МПЗ до військ, здійснювати контроль за їх виконанням;
керувати силами та засобами МПЗ (при їх наявності);
проявляти ініціативу і творчий пошук ефективних засобів, форм і методів впливу на особовий склад з метою виконання бойових завдань;
доповідати командирові та вищим органам виховної роботи про проведення заходів МПЗ;
розподіляти офіцерів органу виховної роботи на період бойових дій по елементах бойового порядку і його найбільш важливих напрямках;
особисто брати участь у проведенні заходів МПЗ у військових підрозділах;
аналізувати результативність його заходів, ефективність діяльності конкретних посадових осіб щодо організації та проведення.
Після отримання бойового наказу командир інформує та орієнтує своїх заступників щодо планування бойових дій та дає вказівки про підготовку пропозицій з питань всебічного забезпечення.
Заступник командира з виховної роботи, керуючись даними орієнтування, розпорядження з МПЗ вищого начальника та вказівками командира:
з’ясовує замисел старшого начальника щодо його організації;
усвідомлює завдання МПЗ власного підрозділу чи частини;
здійснює розрахунок часу;
визначає заходи, які необхідно провести негайно;
орієнтує підлеглих щодо можливого характеру бойових дій та порядку їх МПЗ;
дає вказівки про підготовку даних, які необхідні для прийняття рішення та визначення заходів;
оцінює обстановку і на цій підставі готує пропозиції командиру з МПЗ;
визначає заходи з МПЗ бойових дій;
з’ясовує їх з іншими посадовими особами та у встановлений час доповідає командиру на затвердження;
організовує постановку задачі підлеглим структурам виховної роботи;
організовує своєчасне і якісне планування МПЗ бойових дій, взаємодію та контроль;
здійснює організаційну роботу у військах щодо їх психологічної підготовки до бойових дій.
Під час усвідомлення завдань МПЗ бойових дій заступник командира з виховної роботи має зрозуміти:
задачу військового підрозділу, частини;
мету, масштаб і особливості майбутніх бойових дій;
установлений вищим командуванням порядок їх МПЗ;
мету, завдання, зміст і головні напрямки зосередження зусиль МПЗ;
роль і завдання посадових осіб і органу виховної роботи у майбутніх бойових діях;
завдання сусідів з його забезпечення, умови взаємодії з їх органами виховної роботи;
термін готовності до виконання завдань.
У висновках з усвідомлення завдань заступник командира з виховної роботи визначає:
військові частини та підрозділи, в яких зосереджуються основні зусилля МПЗ;
прийоми та способи вирішення його завдань;
сили та засоби для виконання його завдань, порядок їх розподілу, розміщення і ешелонування;
заходи, які необхідно виконати негайно;
метод, за допомогою якого буде вироблятися рішення і визначатися заходи МПЗ.
Під час оцінки обстановки заступник командира з виховної роботи аналізує і визначає:
МПС своїх військ;
дані розвідки і вищих органів виховної роботи щодо МПС-у противника;
соціально-політичний та економічний стан району бойових дій і соціально-політичні умови виконання бойових завдань;
можливі наслідки інформаційно-психологічного впливу противника на наші війська і населення;
ставлення населення до наших військ і до військ противника;
наявність, стан і можливості структур виховної роботи, їх ешелонування і відповідність характеру майбутніх бойових дій, задачам та розташування військ;
можливі психічні втрати під час бойових дій, можливості надання психологічної допомоги військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми, їх евакуацію, психологічну реабілітацію та корекцію;
дотримання та можливості виконання міжнародного гуманітарного права своїми військами та противником;
об’єкти загального та особливого захисту правом війни у смузі бойових дій;
потенційно-небезпечні об’єкти промисловості, можливості їх руйнування, можливі екологічні наслідки та їх вплив на МПС особового складу і населення;
умови управління структурами виховної роботи, наявність сил і засобів;
організацію взаємодії.
Під час оцінки соціально-політичного і економічного стану регіону (оперативного напрямку, району бойових дій) необхідно з’ясувати:
соціальний і національний склад населення, його соціально-психологічні особливості, звичаї, традиції, рівень релігійності (райони міжконфесійних протиріч), ставлення різних прошарків населення до війни і військ;
вплив на населення політичних партій і суспільних організацій;
загальну економічну характеристику району розташування військ (бойового застосування), особливості інфраструктури, найбільш значні об’єкти промисловості, транспорту, зв’язку, спрямованість сільськогосподарського виробництва, мережа телебачення і радіомовлення, поліграфічну базу, основні пам’ятники світової та національної культури, об’єкти покарань, екологічно небезпечні об’єкти (місця поховання отруйних та радіоактивних речовин) та ін.
У висновках визначаються: загальна оцінка ставлення населення до війни, своїх військ і військ противника (ймовірного противника), як це може вплинути на хід бойових дій, пропозиції з цих питань; на що у роботі з населенням потрібно звернути особливу увагу, які сили і засоби для цього потрібні; основні заходи щодо встановлення і підтримання оптимальних взаємовідносин із місцевим населенням.
На підставі оцінки обстановки заступник командира з виховної роботи:
розробляє висновки щодо оптимального застосування структур виховної роботи у майбутніх бойових діях, їх готовності до їх виконання;
визначає напрямки зосередження основних зусиль МПЗ, його завдання, прийоми та способи, форми та методи виконання;
визначає сили та засоби, які залучаються для МПЗ, їх розташування;
визначає основні аспекти організації взаємодії між органами виховної роботи.
Усвідомлення завдань і оцінку обстановки заступник командира з виховної роботи здійснює особисто за участю посадових осіб виховної роботи, які йому доповідають свої пропозиції, представляють необхідні довідки, дані та розрахунки.
На підставі даних розвідки стосовно сил і засобів психологічних операцій противника, оцінки їх можливостей щодо інформаційно-психологічного впливу на наші війська і населення, висновків із оцінки обстановки, наявності та стану технічних засобів виховання і поліграфії у військах, укомплектованості кадрами виховної роботи розробляються пропозиції до рішення командира, в яких указується:
мета і завдання МПЗ бойових дій;
місце зосередження основних його зусиль бою (в яких частинах та підрозділах);
задачі, які вирішують вищі органи виховної роботи в інтересах МПЗ бойових дій;
основні заходи МПЗ згідно його напрямків, послідовність і способи їх виконання;
сили та засоби МПЗ бойових дій, які застосовуються для його проведення;
заходи виховної та правової роботи стосовно дотримання особовим складом міжнародного гуманітарного права;
порядок і термін доповідей та звітів.
Досвід проведення навчань, командно-штабних тренувань, розрахунків та прогнозування воєнних дій свідчить про те, що ймовірно бойові дії можуть точитися безпосередньо на терені України. Вони можуть ввестися безпосередньо у містах, селищах, містечках. З метою зменшення втрат Україна підписала у 1992 році Женевські конвенції та згідно з цим взяла на себе зобов’язання про захист жертв війни. За цими договорами Україна прийняла на себе ще цілий ряд інших зобов’язань. Тому командири, штаби, органи виховної роботи зобов’язані все це враховувати при плануванні бойових дій, всебічно забезпечувати їх виконання з метою зменшення можливих порушень, утрат, знищень і руйнувань.
Командир і його заступник з виховної роботи, інші офіцери зобов’язані планувати бойові дії та їх забезпечення таким чином, щоб запобіжні заходи були прийняті як у зв’язку з проведенням бойових операцій, так і при пересуванні військ до місць дислокації підрозділів. Необхідно по можливості виключити наявність або створення військових об’єктів у районах з цивільним населенням, дотримуватися небезпечної відстані від цивільних об’єктів і можливих напрямків, пересування військ, чи позицій оборони.
Важливою складовою частиною прийняття рішення є вивчення й оцінка можливостей противника. Положення противника і його можливості потрібно оцінювати з урахуванням наслідків бойових дій як по воєнним об’єктам і бойовим порядкам, так і по цивільному населенню.
Командир, виходячи з прийнятого рішення щодо організації бойових дій і з урахуванням пропозицій заступника з виховної роботи, дає розпорядження про МПЗ бойових дій, в якому визначає:
а) кому адресоване, назва (розпорядження щодо МПЗ бойових дій), номер, місце командного пункту, час, дата, карта, її масштаб і рік видання;
б) висновки з аналізу соціально-політичної обстановки, оцінки МПС-у військ противника, його сил і засобів психологічних операцій, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська;
в) висновки з оцінки МПС-у наших військ, наявних сил і засобів МПЗ;
г) сплановані старшим начальником заходи психологічної боротьби в інтересах наших підрозділів, завдання щодо їх забезпечення і проведення;
д) місця і напрямки зосередження основних зусиль МПЗ;
є) основні його завдання з урахуванням особливостей бойового застосування;
з) заходи МПЗ та сили і засоби, за допомогою яких вони реалізуються;
ж) завдання щодо протидії інформаційно-психологічному впливу противника на наші війська.
Заступник командира з виховної роботи опрацьовує документи МПЗ. У підготовчий період, як правило, розробляються такі документи:
графік (розрахунок) часу на період прийняття рішення про бойові дії;
орієнтування фахівців виховної роботи у підготовці до можливих дій;
пропозиції командиру щодо задуму бою стосовно МПЗ;
попереднє розпорядження щодо МПЗ бойових дій;
пропозиції до рішення командира щодо нього;
розпорядження щодо МПЗ бойових дій;
звернення до особового складу;
довідка-доповідь заступника з виховної роботи;
план МПЗ бойових дій;
донесення про МПС військ, проведені заходи МПЗ за кожний день.
Розпорядження заступника з виховної роботи щодо:
збільшення тиражу випуску газет або початок їх випуску;
початкового комплектування бібліотек підрозділів начальникам центрів культури, просвіти та дозвілля, клубів;
організації заходів агітаційної, пропагандистської та культурно-дозвільної роботи.
Вказівки заступника командира з виховної роботи щодо:
тематики інформування особового складу;
відновлення можливих утрат офіцерів виховної роботи.
Довідка з оцінки сил і засобів психологічних операцій противника, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська і населення, його можливих наслідків.
Заявки:
на поповнення поточного некомплекту та можливих втрат офіцерів виховної роботи;
на відновлення технічних засобів виховання і поліграфії.
Агітаційно-пропагандистські документи: листівки; звукопрограми.
План роботи з особовим складом, який призначений для охорони та оборони командного пункту.
План роботи з особовим складом запасного командного пункту і тилового пункту управління, вузлів зв’язку, тилових частин та підрозділів.
Під час ведення бойових дій розробляються:
розпорядження-вказівки про уточнення завдань МПЗ під час різкої зміни обстановки;
вказівки щодо заходів МПЗ ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ (поновлення боєздатності);
облік втрат офіцерів виховної роботи;
облік бойових психічних утрат.
донесення про МПС військ, проведені заходи МПЗ за кожний день.
Під час підготовки і проведення бойових дій в органах виховної роботи ведеться робоча карта заступника командира з виховної роботи, на яку наносять:
склад угрупування противника, напрями його ударів, сили і засоби психологічних операцій та їх дії;
розташування підрозділів прикриття державного кордону, командні пункти прикордонних військ, національної гвардії, частин цивільної оборони, МВС, передній край своїх військ, розмежувальні лінії з сусідами, розмежувальні лінії, пункти управління;
бойове застосування сил і засобів психологічної боротьби старшого начальника, розташування сил і засобів психологічної боротьби безпосереднього підпорядкування та їх завдання;
інфраструктура виховної роботи до підрозділів включно;
місцеві ЗМІ та їх можливості, лікувально-оздоровча база, військово-історичні пам’ятки, засоби культури, місцева інфраструктура, яка може бути використана в інтересах МПЗ;
райони компактного проживання національних меншин та їх склад;
райони криміногенної та нестабільної соціально-психологічної обстановки;
райони значного впливу окремих релігійних конфесій, політичних партій і суспільних організацій;
потенційно небезпечні об’єкти (АЕС, АТЕЦ, хімічні підприємства, сховища отруйних і радіоактивних речовин, газо-, нафтопроводи, греблі тощо) та їх характеристика, райони відселення населення;
об’єкти виконання покарань (табори, приймальні пункти полонених).
Складовою частиною плануючих документів з МПЗ є план щодо його здійснення, який розробляється на карті з додатком пояснювальної записки. План розробляється на карті відповідного масштабу, підписується заступником командира з виховної роботи і затверджується командиром.
На графічному плані МПЗ можуть бути розташовані такі таблиці та схеми:
організація радіозв’язку в інтересах МПЗ;
розрахунок і розподіл сил і засобів, які застосовуються для організації та проведення МПЗ;
принципова схема інформаційного забезпечення;
можливі сили та засоби психологічних операцій противника;
схема таємного управління.
До графічного плану МПЗ обов’язково готується пояснювальна записка, в якій визначаються:
висновки з оцінки МПС-у військ противника, його сил та засобів психологічних операцій, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська;
основні завдання МПЗ на етапах дій, напрямки діяльності, на які потрібно зосередити основні зусилля;
розподіл сил і засобів на етапах бойових дій;
висновки з оцінки морально-психологічної обстановки, МПС-у наших військ, наявних сил і засобів МПЗ;
основні його заходи;
укомплектованість військ кадрами виховної роботи до і після розгортання, їх кількісно-якісна характеристика;
наявність технічних засобів виховання та поліграфії до і після розгортання;
отримання підрозділами періодичних видань;
організація взаємодії з органами виховної роботи різноманітних військових формувань, що розгорнуті в смузі бойових дій, а також місцевими органами влади;
управління МПЗ.
У донесенні про МПС особового складу та проведені заходи МПЗ за кожний день заступник командира вказує:
адресу, кому;
наслідки дій противника та дії, що ним плануються;
завдання, які виконувались підрозділами, наслідки дій, які плануються;
МПС своїх військ;
проведені заходи МПЗ та ті, які плануються у подальшому;
укомплектованість військ кадрами виховної роботи, проблеми та шляхи вирішення;
проблеми по забезпеченню харчуванням та ін..
Під час підготовки та ведення бойових дій заступник командира з виховної роботи зобов’язаний постійно вивчати і знати МПС особового складу. Ця оцінка робиться за такою послідовністю і, відповідно, в ній вказуються:
назва підрозділу;
соціальний і національний склад, характер взаємовідносин між військовослужбовцями різних національностей;
рівень релігійності особового складу, наявність релігійних протиріч;
вікові характеристики різних категорій військовослужбовців, рівень їх загальної підготовки;
досвід військової служби, бойових дій, бойової майстерності особового складу, знання ним району бойових дій, рівень згуртованості підрозділів;
укомплектованість підрозділів офіцерським складом, рівень їх оперативної (бойової) підготовки, досвід штабів у керуванні підрозділами;
відношення воїнів до мети війни (бойових дій), військово-політичного керівництва держави, до своїх командирів (начальників);
рівень знання особовим складом озброєння, морально-психологічних особливостей і тактики дій противника;
стан психологічної підготовленості військовослужбовців різних категорій;
негативні випадки, що трапились, їх наслідки;
стан здоров’я військовослужбовців, основні захворювання;
рівень забезпечення морально-побутових потреб особового складу;
висновки: загальна оцінка кількісно-якісного складу частин і підрозділів та їх МПС-у (дозволяє виконувати бойове завдання, обмежено дозволяє, не дозволяє); сильні та слабкі сторони МПС-у особового складу за категоріями (офіцери, прапорщики, сержанти, рядовий склад); оцінка МПС-у підпорядкованих підрозділів та основні заходи щодо його підтримки та підвищення.
На підставі рішення командира та його розпорядження щодо організації МПЗ бойових дій заступник командира з виховної роботи розробляє текстовий його план, який містить заходи:
інформаційної та виховної роботи;
психологічного забезпечення;
загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки;
воєнно-соціальної та правової роботи;
протидії інформаційно-психологічному впливу противника;
культурно-виховної роботи;
організації управління МПЗ і взаємодії.
Питання організації управління МПЗ включає такі складові, як розподіл офіцерів органу виховної роботи по командним пунктам і елементам бойового порядку; організація зв’язку в інтересах забезпечення МПЗ; порядок поповнення втрат технічних засобів інформації та виховання; порядок інформаційного забезпечення підрозділів; термін доповідей про роботу щодо МПЗ бойових дій; взаємодія зі штабом, начальниками служб, приданими та підпорядкованими частинами і підрозділами, місцевими органами влади та управління.
Керівництво МПЗ під час підготовки і ведення операцій (бойових дій) здійснюється з пунктів управління (командних (основних), запасних командних, тилових і допоміжних).
На командному пункті (основному пункті управління) доцільно мати:
групу загального планування та організації МПЗ;
групу напрямків;
групу (офіцера) пропаганди та інформації;
групу (офіцера) психологічного забезпечення.
На запасному командному пункті може бути створена група загального планування та організації МПЗ, яка здійснюватиме свою роботу, як правило, під керівництвом заступника начальника управління (відділу) виховної роботи.
На тиловому пункті управління доцільно мати:
групу (офіцера) забезпечення поповнення втрат офіцерів органів виховної роботи;
групу (офіцера) забезпечення технічними засобами виховання та поліграфії;
мобільну агітаційно-пропагандистську групу.
Алгоритм діяльності командира і заступника командира з виховної роботи в ході підготовки і ведення бойових дій представлений у таблицях 13.1 і 13.2.
Таблиця 13.1
Алгоритм діяльності командира і його заступника з виховної роботи в ході підготовки і ведення бойових дій
|
Дії командира |
Дії заступника командира з виховної роботи |
|
1 |
2 |
|
1.Отримавши бойове розпорядження: з’ясовує його, оцінює обстановку, робить висновки, збирає своїх заступників, НРВіС, командирів підрозділів, доводить до них бойове розпорядження. 2. Оголошує замисел бойових дій 3. Проводить рекогносцировку на місцевості (роботу на макеті місцевості) 4.Оголошує рішення на бойові дії 5.Організує взаємодію на макеті місцевості 6. Розглядає плани заступників, НРВ і С 7. Затверджує плани заступників, НРВіС. 8. Контролює підготовку до бою 9. Заслуховує доповіді. Доповідає старшому командиру (начальнику) про готовність |
Отримавши бойове розпорядження та розпорядження з МПЗ бойових дій: 1. З`ясовує (усвідомлює) його. Під час з’ясування має усвідомити: задачу частини (підрозділу); мету і масштаб майбутніх бойових дій; встановлений старшим начальником порядок їх МПЗ; роль і завдання відділення виховної роботи у майбутніх бойових діях; завдання сусідів з МПЗ, умови взаємодії з їх органами виховної роботи; термін готовності до виконання бойових завдань. 2. Робить висновки з з’ясування бойової задачі та завдань МПЗ, в яких визначає: підрозділи, в яких зосереджуються основні зусилля; мету, завдання, зміст МПЗ; прогнозує його результат; сили та засоби, які залучаються для реалізації його завдань; порядок їх розподілу, розташування і ешелонування для виконання завдань МПЗ; заходи МПЗ, які необхідно виконати негайно; методи, за допомогою яких будуть виконуватися заходи МПЗ. 3. Дає вказівки на підготовку графіку і розрахунку часу роботи відділення виховної роботи на період прийняття рішення командиром та планування бойових дій, які розробляється на підставі розрахунку часу, розробленого штабом. 4. Орієнтує підлеглих офіцерів про можливий розвиток бойових дій та завдання МПЗ. 5. Організує: оцінку морально-психологічної обстановки району бойових дій, висновків з неї та пропозицій; оцінку МПС-у особового складу підрозділів, висновків та пропозицій; оцінку МПС-у підрозділів противника, висновків та пропозицій; оцінку сил і засобів психологічних операцій противника, інформаційно-психологічного впливу на наші підрозділи і населення, його можливі наслідки, висновків та пропозицій. Під час оцінки морально-психологічної обстановки враховується воєнно-політична та оперативна обстановка. Що складається із соціально-політичної обстановки району бойових дій. екологічної, природнокліматичної. В свою чергу соціально-політична обстановка оцінюється за результатами оцінки соціально-економічної, політичної, етнічної, релігійної, психологічної, демографічної, криміногенної обстановок. Методика оцінки морально-психологічної обстановки району бойових дій включає: соціальний і національний склад населення, особливості його психології, звичаї, традиції, рівень релігійності, райони міжконфесійних протиріч, відношення різних прошарків населення до війни і військ; вплив на настрої, громадську думку населення політичних партій та суспільних організацій; загальна економічна характеристика району розташування підрозділів (бойового застосування), особливості інфраструктури, найбільш значні об’єкти промисловості, транспорту, зв’язку, спрямованість сільськогосподарського виробництва, мережа теле- і радіомовлення, поліграфічна база, основні пам’ятники світової і національної культури, об’єкти відбування покарань, екологічно небезпечні об’єкти (місця поховання отруйних та радіоактивних речовин) та ін. У висновках із оцінки морально-психологічної обстановки району бойових дій визначається: загальна оцінка ставлення населення до війни, своїх військ і військ противника (можливого противника), як це може впливати на хід бойових дій, пропозиції з цих питань; на що у роботі з населенням потрібно звернути особливу увагу, які сили і засоби для цього потрібні; основні заходи щодо встановлення і підтримання правильних взаємовідносин з місцевим населенням. Під час оцінки МПС-у особового складу своїх підрозділів застосовується відповідна методика, яка включає: назву підрозділу. соціальний і національний склад підрозділів, характер взаємовідносин між військовослужбовцями різних національностей; рівень релігійності особового складу, наявність релігійних протиріч; вікові характеристики різних категорій особового складу, рівень його загальноосвітньої підготовки; досвід військової служби, бойових дій, рівень бойової майстерності, знання особовим складом району бойових дій, рівень згуртованості підрозділів; укомплектованість підрозділів офіцерським складом , його рівень оперативної (бойової) підготовки, досвід штабів у керуванні підрозділами; відношення військовослужбовців до мети війни (бойових дій), військово-політичного керівництва держави, до своїх командирів; рівень знання особовим складом озброєння, морально-психологічних особливостей тактики дій противника; стан психологічної підготовки військовослужбовців різних категорій; негативні випадки, що трапились та їх наслідки; стан здоров’я військовослужбовців, основні захворювання, рівень забезпеченості матеріально-побутових потреб. У висновках визначається: загальна оцінка. кількісно-якісного складу підрозділів та їх МПС-у (дозволяє виконувати бойові завдання; обмежено дозволяє; не дозволяє); сильні та слабкі сторони МПС-у особового складу по категоріях (сержанти, рядові та ін.); оцінка МПС-у підпорядкованих підрозділів; основні заходи щодо підтримки та. підвищення МПС-у. Оцінка МПС-у противника здійснюється на. підставі визначеної методики. В ній вказується: організаційна приналежність підрозділу, номер, розпізнавальний знак, емблема, кличка, девіз. Коли сформована, склад, укомплектованість. Особливості комплектування; участь у бойових діях, результати, втрати, які дії слід очікувати; соціально-політична характеристика особового складу: соціальний склад за категоріями; вік, релігійність, наявність протиріч (соціальних, расових, національних, релігійних тощо); відношення до політики свого уряду, характеру та мети війни, до коаліції держав і населення; характеристика морально-бойових і психічних якостей за категоріями, у тому числі національно-психологічних особливостей, масових психічних явищ; воєнно-професійна, фізична, психологічна підготовленість, спроможність переносити труднощі та негаразди бойової обстановки; стан військової дисципліни, згуртованість підрозділів, негативні явища у підрозділах, наявність найманців і резервістів, їх взаємовідносини; стан і спрямованість морально-психологічної підготовки і її ефективність; соціально-правова захищеність військовослужбовців, членів їх сімей; заходи, які необхідно провести в інтересах інформаційно-психологічної протидії впливу противника, їх вірогідна ефективність; Висновки: наявний МПС особового складу підрозділів противника; прогноз динаміки МПС-у противника в ході бойових дій; кого слід вважати основним слабким об’єктом та об’єктом впливу; можливості використання слабких сторін противника і результатів інформаційно-психологічного впливу. При оцінці інформаційно-психологічного впливу противника, оцінюються склад сил психологічних операцій противника, тактико-технічні показники засобів впливу, показники їх уразливості, основні канали розповсюдження інформації, можливі об’єкти впливу, інформаційно-комунікаційна мережа нашої країни у районі бойових дій підрозділів, можливість її використання в інтересах інформаційно-психологічної протидії, наявність технічних засобів протидії впливу противника на наші підрозділи. Розробляються висновки із оцінки сил і засобів психологічних операцій противника, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші війська і населення, його можливих наслідків, пропозиції щодо усунення негативних факторів та ураження об’єктів психологічних операцій противника силами і засобами авіації, артилерії, протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби та ін. 6. Готує і доводить до офіцерів відділення виховної роботи, заступників командирів. підрозділів попереднє розпорядження щодо МПЗ бойових дій на підставі оголошеного командиром замислу, а також доведених начальником штабу вказівок про підготовку даних для завершення прийняття рішення. Попереднє розпорядження підписується начальником штабу та заступником командира з виховної роботи. У попередньому розпорядженні щодо МПЗ бойових дій вказується: кому адресоване, назва (попереднє розпорядження щодо МПЗ, номер, місце КП, час, дата, карта, масштаб, рік видання); стислі висновки з оцінки дій противника; характер майбутніх дій та основна мета їх МПЗ; найважливіші заходи МПЗ; порядок взаємодії зі структурами виховної роботи сусідніх підрозділів (частин); порядок доповіді про проведену роботу і МПС особового складу та населення району застосування підрозділів. 7.Бере участь в проведенні рекогносцировки 8.Готує пропозиції з питань МПЗ до рішення командира і доповідає їх встановленим порядком. Пропозиції з питань МПЗ до рішення командира розробляються на підставі даних розвідки щодо наявності сил і засобів психологічних операцій противника, оцінки їх можливостей щодо інформаційно-психологічного впливу на наші підрозділи і населення, висновків із оцінки обстановки, наявності та стану технічних засобів виховання і поліграфії, укомплектованості підрозділів кадрами виховної роботи. Зміст пропозицій до рішення командира з питань МПЗ бойових дій: мета та основні завдання МПЗ бойових дій, сили і засоби, які для цього залучаються, в яких підрозділах зосередити основні зусилля МПЗ, де зосередити основні сили і засоби психологічної боротьби; завдання начальникам родів військ і служб, РВ і А, армійській авіації, службі РЕБ, розвідки щодо участі в заходах протидії інформаційно-психологічного впливу противника на наші підрозділи; завдання командирам підрозділів з організації МПЗ. 9. На підставі планової таблиці організує взаємодію з питань МПЗ зі штабом, заступниками командира, начальниками родів військ і служб, органами виховної роботи інших збройних формувань в районі бойових дій, сусідами, органами державної влади. 10. Готує і сумісно зі штабом доводить до підрозділів розпорядження до МПЗ бойових дій. Розпорядження розробляється на підставі рішення командира на бойові дії. В ньому підлеглим командирам, заступникам з виховної роботи доводяться завдання стосовно МПЗ. Розпорядження підписує командир і його заступник з виховної роботи. Способи доведення розпорядження визначає начальник штабу. В розпорядженні вказується: кому адресоване, назва (розпорядження щодо МПЗ), номер, місце КП, час, дата, карта (масштаб) і рік видання; висновки з оцінки воєнно-політичної обстановки, МПС-у підрозділів противника, його сил і засобів психологічних операцій, можливого інформаційно-психологічного впливу на наші підрозділи; висновки з оцінки морально-психологічної обстановки району бойових дій, МПС-у наших підрозділів, наявних сил і засобів МПЗ; сплановані заходи психологічної боротьби старшого начальника в інтересах підрозділів, завдання щодо забезпечення їх проведення; де зосередити основні зусилля МПЗ; основні завдання стосовно МПЗ з урахуванням особливостей бойового застосування підрозділів; заходи, якими засобами і силами їх необхідно виконати; завдання щодо протидії інформаційно-психологічному впливу противника на наші підрозділи (приклад: начальнику розвідки та начальнику служби радіоелектронної боротьби – виявити місце розташування сил і засобів психологічних операцій противника, канали, способи і форми впливу на наші підрозділи; начальникам РВ і А, армійської авіації, служби РЕБ – спланувати вогневе ураження і радіоелектронне придушення сил і засобів психологічної боротьби противника; командирам підрозділів – проводити організаційні, інформаційно-виховні адміністративно-виховні заходи протидії інформаційно-психологічному впливу противника); завдання стосовно психологічного забезпечення (приклад: начальнику тилу, військово-медичної служби виділити необхідні сили і засоби відділенню виховної роботи для організації психологічної допомоги особовому складу, соціально-психологічної реабілітації та реадаптації військовослужбовців). 11. Бере участь у взаємодії на макеті місцевості. Особисто готує і доповідає вказівки заступникам командирів з виховної роботи, начальникам родів військ і служб щодо застосування сил і засобів в інтересах МПЗ бойових дій. В них вказується: де зосередити основні зусилля МПЗ (на основному та інших напрямках); де зосередити основні сили і засоби МПЗ (1-й ешелон, опорні пункти); які об’єкти психологічних операцій, яким порядком сил і засобів уразити; які підрозділи виділити для локалізації (блокування) районів із нестабільною соціально-політичною, криміногенною, релігійною обстановкою; які заходи психологічної підготовки особового складу і в яких районах провести; де розгорнути пункти надання психологічної допомоги і реабілітації. 12. Розробляє план МПЗ бойових дій, якій є складовою частиною плану бойового застосування підрозділів під час бойових дій. Він розробляється на карті з додатком пояснювальної записки. При його розробці необхідно базуватися на передбаченні можливого розвитку бойових дій, на всебічній об’єктивній оцінці обстановки імовірних змін, реальному врахуванні можливостей своїх військ противника, точних тактичних розрахунках. Крім того необхідно передбачити варіанти дій і можливість виконання отриманих завдань в різних умовах обстановки, в тому числі при неочікуваних і різких змінах ситуації. На карті (графічна частина плану МПЗ) відображається: склад угрупування противника, напрямки очікуваних ударів; сили і засоби психологічних операцій противника, можливості його технічних засобів стосовно інформаційно-психологічного впливу на наші підрозділи та населення; зони стійкого прослуховування радіостанцій, прийому сигналів телецентрів суміжної держави (яка радіостанція, телецентр, на яких радіочастотах); розташування частин (підрозділів) прикриття державного кордону, командні пункти Прикордонних військ, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, МВС; передній край своїх військ, розмежувальні лінії з сусідами, пункти управління; застосування сил і засобів психологічної боротьби старшого начальника; розташування підпорядкованих сил і засобів психологічної боротьби; інфраструктура виховної роботи, можливості її технічних засобів; пункти психологічної допомоги і реабілітації; райони зосередження основних зусиль МПЗ; місцеві засоби масової інформації та їх можливості, лікувально-оздоровча база, історичні пам’ятники, засоби культури, інша місцева інфраструктура, яка може бути використана в інтересах МПЗ; райони компактного проживання національних меншин та їх склад; райони підвищеної криміногенної небезпеки і нестабільної соціально-політичної обстановки; райони значного впливу окремих конфесій, політичних партій та суспільних організацій; потенційно-небезпечні об’єкти (АЕС,АТЕЦ, хімічні підприємства, сховища отруйних та радіоактивних речовин, нафто-, аміакоі газопроводи, греблі та ін.) та їх якісна характеристика; райони відселення населення; об’єкти виконання покарань (табори і приймальні пункти військовополонених). На карті мають бути таблиці (схеми): розподіл сил і засобів МПЗ (за ешелонами); сили і засоби психологічних операцій противника; сили і засоби психологічної боротьби; перелік та характеристика найбільш впливових політичних партій, суспільних рухів, конфесій регіону, району бойових дій; схема відновлення втрат офіцерів структури виховної роботи; схема забезпечення підрозділів технічними засобами виховання і поліграфії; схема забезпечення підрозділів періодичними виданнями. У пояснювальній записці визначається: висновки з оцінки морально-психологічної обстановки, МПС-у наших підрозділів, наявних сил і засобів МПЗ; висновки з оцінки МПС-у підрозділів противника та його сил і засобів психологічних операцій, можливого інформаційно-психоло-гічного впливу на наші підрозділи, замисел МПЗ: основні завдання на етапах дій підрозділів, напрямки діяльності, на яких необхідно зосередити основні зусилля, розподіл сил і засобів МПЗ за етапами бойових дій; основні заходи МПЗ (текстуальна частина плану, в якій визначаються основні заходи, термін виконання, відповідальні за виконання); укомплектованість підрозділів кадрами виховної роботи до і після розгортання та відмобілізування, структура підготовки резерву фахівців виховної роботи, їх кількісно-якісна характеристика; наявність технічних засобів виховання і поліграфії у підрозділах; отримання підрозділами періодичних видань; система організації взаємодії з відповідними структурами Прикордонних військ, частин Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, МВС, СБУ, а також з державними та місцевими органами влади; управління МПЗ-ям: розподіл офіцерів відділення виховної роботи по КП, елементам бойового порядку; організація зв’язку в інтересах МПЗ; порядок поповнення втрат офіцерів виховної роботи; порядок поповнення втрат технічних засобів виховання та поліграфії; порядок інформаційного забезпечення підрозділів; терміни доповідей про проведену роботу та МПС особового складу; взаємодія зі штабом, начальниками служб і органами влади. План МПЗ бойових дій доповідається командиру встановленим порядком у встановлений час. Командир затверджує план після його розгляду. Заходи плану доводяться до виконавців, фахівці відділення виховної роботи організують контроль виконання заходів плану. Заступник командира з виховної роботи бере особисту участь у підготовці та проведенні заходів найбільш важливих заходів в підрозділах, де зосереджуються основні зусилля МПЗ. 13. Уточнює довідку-доповідь заступника командира з виховної роботи, в якій вказується: на яку дату розроблена, згідно з якої обстановки; оцінка морально-психологічної обстановки району бойових дій; які завдання виконуються підрозділами; МПС підрозділів; укомплектованість підрозділів кадрами виховної роботи, їх характеристика; основні заходи МПЗ; сили та засоби інформаційного забезпечення, культурно-виховної та дозвільної робити; наявність та стан технічних засобів виховання і поліграфії у підрозділах; організація роботи відділення виховної роботи; робота офіцерів відділення виховної роботи у підрозділах, їх розподіл; висновки. 14. Розподіляє офіцерів відділення виховної роботи по пунктах управління і елементах бойового порядку, ставить їм завдання і направляє за призначенням в підрозділи з метою надання практичної допомоги з питань МПЗ підготовки бойових дій. 15. Організує і здійснює контроль виконання плану МПЗ бойових дій. 16. Особисто працює в підрозділах, де зосереджуються основні зусилля МПЗ, надає допомогу підлеглим. 17. Доповідає командиру, старшому начальнику про МПС особового складу підрозділів, проведені заходи МПЗ та його результати. Готує і спрямовує у вищій орган виховної роботи письмове донесення про МПС підрозділів, проведенні заходи МПЗ (за кожний день). У ньому вказується: адреса, кому; наслідки дій противника (його можливі дії); які завдання виконувалися нашими підрозділами, наслідки дій, які планувалися; МПС підрозділів; проведені заходи МПЗ та ті, які плануються в подальшому; укомплектованість підрозділів кадрами виховної роботи; проблемні питання, можливі шляхи їх вирішення; підписується. |
Командир |
Заступник командира з виховної роботи |
1
|
1 |
2 |
|
1. Організує і здійснює управління бойовими діями 2.Організує відновлення боєздатності |
1. Організує і здійснює управління МПЗ бойових дій: вивчає аналізує, узагальнює і доводить до особового вкладу зміни тактичної і морально-психологічної обстановки; відслідковує зміни МПС особового складу підрозділів, доповідає командиру про проведені заходи щодо його подальшому зміцненню, а також про зміни МПС військ противника; прогнозує і оцінює можливі наслідки інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад, організовує проведення заходів щодо його послаблення і нейтралізації; здійснює своєчасне інформування особового складу про хід виконання бойових завдань, найбільш вдалі способи ураження противника, мужні і героїчні вчинки військовослужбовців; уточнює основні завдання МПЗ у відповідності зі змінами обстановки і бойових завдань підрозділам, своєчасно доводить їх до підлеглих; постійно підтримує взаємодію з питань МПЗ; організує разом із начальником зв’язку доставку періодичних видань і листування військовослужбовців; проводить заміну і поповнення вибулих зі строю офіцерів виховної роботи, пошкоджених та втрачених ТЗВ; здійснює керівництво і організує роботу щодо узагальнення і поширення передового досвіду ведення бойових дій. Під час ведення бойових дій підрозділами розробляє: розпорядження (вказівки) про уточнення завдань МПЗ під час різкої зміни обстановки; вказівки щодо заходів МПЗ ліквідації наслідків використання противником ЗМУ (відновлення боєздатності); веде облік втрат офіцерів виховної роботи, психогенних втрат, технічних засобів виховання та культпросвітмайна; журнал обліку розпоряджень; веде робочу карту заступника командира з виховної роботи, в якій постійно уточнює: склад підрозділів противника, напрямки його ударів, сили і засоби психологічних операцій та їх дії; розташування частин прикриття державного кордону, командні пункти Прикордонних військ, МНС, МВС; передній край своїх підрозділів, розмежувальні лінії з сусідами; розмежувальні лінії, пункти управління; наявні сили та засоби МПЗ, характер їх дій; бойове застосування сил і засобів психологічної боротьби старшого начальника, розташування підпорядкованих сил і засобів психологічної боротьби та їх завдання; оперативна інформація стосовно змін у застосуванні місцевих ЗМІ, криміногенної та соціально-політичної обстановки, дій окремих релігійних конфесій, політичних партій, суспільних організацій, обстановка на потенційно-небезпечних об’єктах, у районах відселення населення, об’єктах виконання покарань (таборах і приймальних пунктах військовополонених); інша оперативна інформація стосовно МПЗ. 2. Організує і здійснює контроль за проведенням заходів МПЗ відновлення боєздатності та зміцнення МПС особового складу: спільно з начальником тилу, начальником медичної служби, місцевими органами влади (по можливості) вживає конкретні заходи по наданню медичної і психологічної допомоги пораненим і психотравмованим, відновлення їх здоров’я і боєздатності; організує гуманітарну підготовку, інформування особового складу, культурно-виховну роботу і відпочинок військовослужбовців з залученням місцевих можливостей; вживає енергійні заходи МПЗ по доукомплектуванню, згуртуванню підрозділів, приведення стан до бойового використання бойової техніки і озброєння; організує доукомплектування офіцерів структури виховної роботи, здійснює підбір, розстановку і інструктаж активу; організує відновлення, технічне обслуговування, ремонт і доукомплектовування ТЗВ та їх підготовку до використання; бере участь в заохочені і поданні до нагород військовослужбовців, що відзначились в бою; організує роз’яснення особовому складу правил безпеки під час обслуговування бойової техніки і озброєння, бойовому злагоджені підрозділів, а також правил відношення до місцевого населення та негативних наслідків їх порушення; узагальнює і поширює передовий досвід ведення бойових дій, організує з цією метою виготовлення наочної агітації, випуски радіогазет, випуски листівок-блискавок, виступи військовослужбовців, що відзначилися в бойових діях; доповідає про МПС особового складу, проведені заходи МПЗ відновлення боєздатності підрозділів. |
Таким чином, управління МПЗ під час бойових дій має забезпечувати повне використання морально-психологічного потенціалу своїх військ для виконання поставлених перед ними бойових завдань у встановлений термін.
331