Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Т.2. Система органів державної влади та їх повноваження в сфері регулювання економіки
Функції та повноваження Верховної Ради України у сфері економічного регулювання:
– затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконнання;
– затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
– розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
– здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України;
– затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
– призначення на посаду та звільнення з посади Голови та інших членів Рахункової палати;
– призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;
– призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;
– надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України;
– надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України;
– затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;
– порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.
Функції та повноваження Президента України у сфері економічного регулювання:
– призначення за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України; припинення повноваження Прем’єр-міністра України та прийняття рішення про його відставку;
– призначення за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припинення їхніх повноважень на цих посадах;
– призначення половини складу Ради Національного банку України;
– призначення на посади та звільнення з посад за згодою Верховної Ради України Голови антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України;
– утворення, реорганізація та ліквідація за поданням Прем’єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
– створення у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб.
Функції та повноваження Кабінету Міністрів України у сфері економічного регулювання:
– забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави;
– забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
– розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного і культурного розвитку України;
– забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності і здійснення управління об’єктами державної влади відповідно до закону;
– розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про його виконання;
– організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
– спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.
2. Правове регулювання економіки – система юридичних заходів впливу держави через законодавчі і виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики.
Механізм правового регулювання економіки – сукупність засобів правової регламентації економічних відносин, що застосовуються державою з метою забезпечення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку.
Інструментами правового регулювання економіки є нормативно-правові акти, що класифікуються за юридичною силою як закони і підзаконні нормативно-правові акти.
Закони – нормативно-правові акти, що виконують функцію довготермінового правового регулювання, приймаються вищими представницькими органами державної влади в особливому порядку, виражають волю і інтереси більшості населення, вищу юридичну силу у ставленні до інших нормативних актів і спрямовані на регулювання суспільних соціально-економічних відносин.
У системі законодавства виділяють три види законів:
1. Конституційні закони: Конституція України, “Про громадянство”, “Про вибори Президента України”, “Про бюджетну систему України”.
2. Поточні закони: “Про підприємництво”, “Про місцеве самоврядування в Україні”.
3. Надзвичайні закони приймаються у випадках, передбачених Конституцією України: “Про екологічну експертизу”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”.
Нормативно-правові акти виконують функцію короткотермінового, оперативного правового регулювання, приймаються на підставі закону та відповідно до закону у порядку їх виконання.
Класифікація нормативно-правових актів:
- акти органів державної влади (Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств);
- акти Автономної Республіки Крим;
- міжнародні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України;
- акти всеукраїнського і місцевих референдумів, окремих громадських об’єднань.
Засоби правового регулювання економіки:
- дозвіл – надання економічному суб’єкту права здійснення господарської діяльності;
- зобов’язання – юридично закріплена необхідність дотримання економічної дисципліни відповідно до конкретних умов господарювання;
- заборона – юридична необхідність утримання від певних видів економічної діяльності.
Процес правового регулювання охоплює декілька стадій:
1. Правова регламентація соціально-економічних відносин – розробка юридичних норм як загальнообов’язкових правил поведінки економічних суб’єктів.
2. Визначення юридичних прав і обов’язків економічних суб’єктів – стан переходу від загальних правових норм до конкретної моделі поведінки окремих суб’єктів господарювання.
3. Реалізація – фактичне використання юридичних прав і виконання обов’язків економічними суб’єктами.
Чинники, що забезпечують ефективність правового регулювання економіки:
• відповідність вимог норм права рівню соціально-економічного розвитку суспільства;
• рівень досконалості законодавства;
• рівень правової культури громадян.
3. Адміністративне регулювання – це дії державної влади, спрямовані на збалансованість інтересів суб’єктів господарювання за допомогою нормативних актів, вказівок і розпоряджень. Адміністративне регулювання ринкової економіки виражає пряме управління з боку держави і передбачає використання системи державних замовлень і контрактів; застосування санкцій і штрафів, ліцензій, дозволів, квот; запровадження норм і стандартів, що регламентують вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку.
Інструменти адміністративного регулювання
Трансферти - безвідплатна фінансова чи матеріальна допомога держави окремим суб’єктам економіки. Поділяються на:
Ліцензія – дозвіл, що видається державними органами окремим особам або організаціям на використання продукції, технології або здійснення певних операцій і видів діяльності. Ліцензування охоплює зовнішньоекономічну, виробничу і наукову – технічну сфери.
Квота – доля участі у виробництві, збуті, експорті, імпорті товару. У спільних національних і міжнародних організаціях квота визначає долю учасника у капіталі, ліміті можливих кредитів. У міжурядових угодах застосовується система квот на експорт та імпорт – обмежень вивозу і ввозу товарів на встановлений строк.
Контигент - встановлення обмежень за певними конкретно визначеними кількісними та / або якісними умовами.
Стандарти та норми – абсолютні та відносні величини, що застосовуються для регулювання економічних відносин у суспільстві і виражають загальні вимоги до витрат і результатів виробництва, їх якості, обміну, розподілу і споживання.
Найважливішими соціальними стандартами є прожитковий мінімум, мінімальна заробітна платня, мінімальна пенсія, тривалість робочого тижня.
Санкція – захід примусового економічного впливу на порушників порядку здійснення господарської діяльності.
Штраф - різновид санкцій, грошове стягнення, засіб матеріального впливу на осіб, винних в порушенні певних правил.
Державне замовлення – це засіб прямого державного регулювання господарських зв’язків між державою-замовником і підприємством-виконавцем; спосіб реалізації суспільних і державних потреб, концентрації та ефективного витрачання державних ресурсів; форма співробітництва держави і підприємств для вирішення стратегічних завдань. Державне замовлення полягає у формуванні на контрактній основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб; розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств усіх форм власності.
Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначені економічні й правові зобов’язання сторін і обумовлені взаємовідносини замовника і виконавця.
У світовій практиці державного регулювання за методами ціноутворення розрізняють контракти “фіксованої ціни” (прибуток приховується “ціною” договору) і контракти “відшкодування витрат виробництва” (розмір прибутку визначається у вигляді спеціальної винагороди).