Екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу до якого належать особи льотного екіпажу та е
Работа добавлена на сайт samzan.net:
64Екіпажі повітряних суден та їх повноваження.
1. Екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належать особи льотного екіпажу та екіпажу пасажирського і вантажного салону, які під час польоту постійно виконують такі функції:
1) виконання процедур, передбачених керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна;
2) обслуговування устаткування, механізмів та приладів, необхідних для польоту повітряного судна, а також обладнання, встановленого на повітряному судні та необхідного для виконання польотного завдання;
3) забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна та їх обслуговування.
2. Склад екіпажу визначається залежно від типу повітряного судна, характеристик і тривалості польоту, характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Склад випробувального екіпажу визначається відповідно до авіаційних правил України щодо проведення випробувальних польотів. Поіменний список членів екіпажувизначається експлуатантом перед кожним польотом.
3. Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.
4. Усі члени екіпажу належать до льотного складу.
. Обов'язки та права членів екіпажу повітряного судна
1. Член екіпажу відповідає за належне виконання своїх службових обов'язків, виконання обов'язків, пов'язаних з безпекою повітряного судна, пасажирів на борту.
2. Член екіпажу повинен:
1) доповідати командиру про будь-який випадок відмови, збою чи дефект, що можуть вплинути на безпечну експлуатацію повітряного судна, включаючи його аварійні системи;
2) використовувати схеми доповіді експлуатанта про випадки загрози згідно зпрограмою безпеки і заходами щодо безпеки польотів.
3. Членові екіпажу забороняється виконувати свої обов'язки на повітряному судні, якщо він:
1) перебуває під дією будь-якого препарату, що впливає на працездатність і може загрожувати безпеці польоту повітряного судна;
2) погано почувається, що може загрожувати безпеці польоту.4. Членові екіпажу забороняється вживати алкоголь менш як за вісім годин до зазначеного часу виконання своїх службових обов'язків у польоті або оголошення режиму готовності, заступати на льотне чергування з рівнем алкоголю в крові, що перевищує 0,2 проміле, та вживати алкоголь під час польоту чи перебуваючи в режимі очікування. . Обов’язки та права членів екіпажу повітряного судна1. Член екіпажу відповідає за належне виконання своїх службових обов’язків, виконання обов’язків, пов’язаних з безпекою повітряного судна, пасажирів на борту.2. Член екіпажу повинен:1) доповідати командиру про будь-який випадок відмови, збою чи дефект, що можуть вплинути на безпечну експлуатацію повітряного судна, включаючи його аварійні системи;2) використовувати схеми доповіді експлуатанта про випадки загрози згідно з програмою безпеки і заходами щодо безпеки польотів.3. Членові екіпажу забороняється виконувати свої обов’язки на повітряному судні, якщо він:1) перебуває під дією будь-якого препарату, що впливає на працездатність і може загрожувати безпеці польоту повітряного судна;2) погано почувається, що може загрожувати безпеці польоту.4. Членові екіпажу забороняється вживати алкоголь менш як за вісім годин до зазначеного часу виконання своїх службових обов’язків у польоті або оголошення режиму готовності, заступати на льотне чергування з рівнем алкоголю в крові, що перевищує 0,2 проміле, та вживати алкоголь під час польоту чи перебуваючи в режимі очікування.
75 Правове регулювання повітряних перевезень Повітряні перевезення здійснюються у відповідності до вимог Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999 року), а також норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Повітряного кодексу України. Закон України «Про транспорт».
- 71 Захист авіації від незаконного втручання.
Уповноважений орган з питань цивільної авіації відповідає
за розробку, впровадження та забезпечення виконання Державної
програми авіаційної безпеки цивільної авіації.
2. Захист цивільної авіації від актів незаконного втручання
забезпечується шляхом впровадження комплексу організаційних і
практичних заходів, а також залучення людських та матеріальних
ресурсів відповідно до Державної програми авіаційної безпеки
цивільної авіації та нормативно-правових актів з питань
забезпечення авіаційної безпеки.
4. З метою контролю за дотриманням вимог Державної програми
авіаційної безпеки цивільної авіації, оперативного та ефективного
усунення виявлених недоліків уповноважений орган з питань
цивільної авіації проводить на регулярній основі планові,
позапланові перевірки стану авіаційної безпеки, а також ситуаційні
експерименти, випробування, огляди, спостереження.
5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації разом з
іншими державними органами, задіяними в забезпеченні виконання
Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, розробляє
та реалізує державну програму контролю якості забезпечення
авіаційної безпеки цивільної авіації.
6. З метою здійснення заходів із забезпечення захисту, охорони та безпеки пасажирів, членів екіпажу, авіаційного персоналу, персоналу, задіяного в авіаційній діяльності, повітряних суден, об'єктів, суб'єктів авіаційної діяльності незалежно від форми власності та підпорядкованості у суб'єктах авіаційної діяльності утворюються служби авіаційної безпеки
7. Служби авіаційної безпеки підлягають сертифікації на право провадження певних видів діяльності із забезпечення авіаційної безпеки. 8. Суб'єкт авіаційної діяльності, який не має сертифікованої служби авіаційної безпеки, передає обов'язки із забезпечення певних видів авіаційної безпеки відповідним сертифікованим службам інших суб'єктів авіаційної діяльності шляхом укладення з ними договорів, якими встановлюються права і відповідальність на час здійснення такої діяльності.
9. У загальній системі сертифікації суб'єктів авіаційної діяльності або допуску до авіаційної діяльності перевіркам на відповідність вимогам авіаційної безпеки підлягають:
1) експлуатанти;
2) аеропорти, аеродроми, злітно-посадкові майданчики;
3) підприємства аеронавігаційного обслуговування повітряного
руху;
4) навчальні заклади, що забезпечують підготовку персоналу з
авіаційної безпеки;
5) організації з технічного обслуговування;
6) інші суб'єкти наземного обслуговування, що здійснюють
певні види наземного обслуговування у контрольованій зоні.
правилами України.
11. Авіаційний персонал та персонал, задіяний в авіаційній діяльності, робота якого безпосередньо пов'язана із забезпеченням авіаційної безпеки, можуть бути допущені до здійснення такої діяльності лише за наявності відповідних документів з авіаційної безпеки, виданих сертифікованими навчальними закладами.
1. Актом незаконного втручання в діяльність цивільної авіації є акт або спроба скоєння акту, що створює загрозу безпеці цивільної авіації на землі та в повітрі, а саме:
1) незаконне захоплення повітряного судна в повітрі;
2) незаконне захоплення повітряного судна на землі;
3) захоплення заручників на борту повітряного судна, на
аеродромі або в аеропорту;
4) насильницьке проникнення на борт повітряного судна, у зону
обмеженого доступу аеропорту (аеродрому) або в місця розташування
наземних засобів зв'язку, навігації, спостереження;
5) надання неправдивої інформації, яка ставить під загрозу
безпеку пасажирів, членів екіпажу повітряного судна в повітрі або
на землі або безпеку осіб, персоналу в аеропорту, на аеродромі.
2. Суб'єкти авіаційної діяльності на підставі Державної
програми авіаційної безпеки цивільної авіації розробляють та на
регулярній основі оновлюють свої програми авіаційної безпеки і
здійснюють заходи щодо захисту цивільної авіації від актів
незаконного втручання.
Превентивні заходи безпеки
1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації постійно
проводить оцінку ризиків та рівня загрози безпеці цивільної
авіації з метою впровадження відповідних рівню загрози заходів
безпеки.
3. З урахуванням оцінки рівня загрози уповноважений орган з
питань цивільної авіації визначає перелік держав та аеропортів, до
яких тимчасово заборонено чи обмежено польоти повітряних суден
експлуатантів.
4. З метою унеможливлення пронесення на борт повітряного
судна або в зону обмеженого доступу, що охороняється, зброї,
вибухівки або інших небезпечних предметів, речовин тощо, які
можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання
і пронесення яких не дозволяється, застосовуються:
1) контроль за доступом осіб та транспортних засобів і контрольованих зон аеропортів (аеродромів) та зон обмеженого доступу, що охороняються;
2) контроль на безпеку персоналу, транспортних засобів, яким надається доступ до зон обмеженого доступу, що охороняються
3) охорона, контроль доступу, передпольотний (післяпольотний)
та спеціальний огляд повітряного судна;
4) контроль на безпеку членів екіпажу, пасажирів, ручної
поклажі, багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень,
польотних та аеропортових постачань, бортових припасів, включаючи
бортове харчування тощо;
6) розташування місць паркування та стоянок транспортних засобів на відстані не менш як 50 метрів від фронтону будівлі аеровокзалу.
5. Спеціальні заходи безпеки здійснюються під час перевезення
потенційно небезпечних пасажирів, а саме:
1) осіб, які депортуються;
2) небажаних осіб;
3) осіб, які перебувають під вартою.
6. Особа, яка відмовляється від здійснення контролю на безпеку або пред'явлення для здійснення такого контролю ручної поклажі, багажу, що їй належать, до перевезення повітряним судном
не допускається
61Поняття повітряного транспорту України, його структура та види.Головними проблемами повітряної підгалузі транспорту є: комплектація парку, будівництво і реконструкція об’єктів авіаційно-виробничої інфраструктури, структурна реорганізація керування авіаційним транспортом, підвищення конкурентноздатності вітчизняних авіакомпаній.Повітряний транспорт України є складовою системи транспорту України. Основні засади функціонування повітряного транспорту закладено в Законі України «Про транспорт» та в спеціальному кодифікованому нормативному акті — Повітряному кодексі України.Авіаційний транспорт — це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден. Сукупність правових норм, що регулюють відносини між цими підприємствами та споживачами транспортних послуг в сфері авіації, утворює Повітряне право України. Особливістю державного управління цивільною авіацією є те, що воно здійснюється через Міністерство Інфраструктури, Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужбу), яка створена у 2004 році. Державіаслужба є спеціально уповноваженим центральним ор-
ганом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Вона виконує функції головного (провідного) органа у системі центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.Взаємодія органів виконавчої влади України щодо нагляду за безпекою польотів повітряних суден здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
72 Державне управління в галузі повітряного транспорту.
. Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку Мінінфраструктури України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України, а також цим Положенням. визначає пріоритетні напрями та здійснює відповідні заходи щодо формування та реалізації державної політики у сферах авіаційного, ранспорту та у сферах використання повітряного простору України. затверджує правила сертифікації авіаційних навчальних закладів цивільної авіації з підготовки льотного складу та фахівців з організації повітряного руху України; затверджує правила перевезень пасажирів, багажу та вантажів повітряним транспортом; затверджує форми документів на перевезення повітряним транспортом і правила їх застосування; затверджує порядок призначення авіаперевізників на міжнародні авіарейси
67 Договір повітряного перевезення вантажу, його характеристика.Повітряним перевізником визнають кожну юридичну або фізичну особу, що виконує повітряні перевезення та має права екс-плуатанта авіаційної техніки. Під час перевезення вантажу видають авіавантажну накладну. Замість авіавантажної накладної можуть бути застосовані інші засоби, що забезпечують збереження інформації стосовно його транспортування в електронному вигляді. Застосовуючи такі засоби, перевізник має право видати вантажовідправникові документ, який замінює авіавантажну накладну.Авіавантажна накладна є презумпцією наявності договору перевезення вантажу між перевізником і вантажовідправником, котрі названі в цьому документі, та прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у цьому документі. Будь-які відомості в авіавантажній накладній стосовно ваги, розмірів та упакування вантажу, а також кількості місць є свідченням повідомлених даних. Відомості щодо кількості, обсягу та стану вантажу не слугуватимуть доказом проти перевізника, за винятком випадків, коли такі відомості стосуються фактичного стану вантажу, а перевізник перевірив ці дані в присутності вантажовідправника і про це в авіавантажній накладній зроблено позначку. мови договору перевезення, наведені в авіавантажній накладній, не мають суперечити правилам перевезення вантажів. Відсутність, неправильність або втрата авіавантажної накладної не впливають ні на наявність, ні на дійсність договору перевезення. Якщо стан вантажу чи його упакування незадовільні, вантаж або упакування ушкоджені ззовні, то вантажовідправник повинен зазначити в авіавантажній накладній фактичний стан вантажу. Коли ж він не в змозі це зробити або названі дані нечіткі, перевізник має право ввести в авіавантажну накладну дані про фактичний стан вантажу, його особливі властивості або уточнити попередні дані в авіавантажній накладній. Бронювання. Вантажі, призначені для перевезення, повинен приймати перевізник відповідно до наявності придатних транспортних засобів і вільних вантажних місткостей. Для цього необхідно здійснювати попереднє бронювання. У протилежному випадку вантаж можна приймати до перевезення на встановлених перевізником маршрутах і за визначеної перевізником ваги (об'єму). Час доставки вантажу до місця відправлення.і відповідальність перевізника
- 82Права та обов’язки користувачів і повітряних перевізників.
1. Поведінка пасажира на борту повітряного судна має бути
такою, яка за правилами перевізника не становить небезпеки або не
загрожує іншим особам, речам, повітряному судну або його екіпажу.
Пасажир не має права заважати екіпажу під час виконання ним
своїх службових обов'язків і повинен виконувати вказівки командира
повітряного судна та екіпажу щодо гарантування безпеки польоту,
повітряного судна та безпечного, ефективного і комфортабельного
польоту пасажирів. Пасажир має відмовитися від поведінки, яка може
викликати або викликає протест інших пасажирів.
2. З метою забезпечення безпеки польоту перевізник має право
заборонити або обмежити використання на борту повітряного судна
електронної техніки, мобільних телефонів, переносних комп'ютерів,
портативних магнітофонів, портативних радіоприймачів, CD-плеєрів,
передавальних пристроїв, у тому числі іграшок з радіоуправлінням,
портативних рацій тощо (за винятком приладів штучного слуху та
серцевих електрокардіостимуляторів).
3. На борту повітряного судна пасажир не має права бути в
стані алкогольного або наркотичного сп'яніння або під впливом
будь-якої іншої речовини, яка може призвести до небезпеки або
становити небезпеку для інших пасажирів, речей, повітряного судна
або його екіпажу. Вживання будь-яких алкогольних напоїв на борту
повітряного судна дозволяється лише у кількості, що пропонується
перевізником.
4. Незалежно від дальності польоту забороняється палити на
борту повітряного судна. В окремих випадках перевізник може надати
згоду палити на борту повітряного судна у спеціально обладнаних
для цього місцях.
5. Якщо пасажир не дотримується положень пунктів 2 - 4 цього
розділу, перевізник має право вжити таких заходів, яких вимагатиме
ситуація і які перевізник буде вважати необхідними для недопущення
такої поведінки. До таких заходів можуть належати обмеження
переміщення пасажира повітряним судном, висадка пасажира, відмова
в посадці на борт повітряного судна в будь-якому пункті за
маршрутом перевезення і передання пасажира місцевим державним
органам для вжиття відповідних заходів впливу.
6. Якщо пасажир не дотримується положень цього розділу або
діє іншим чином, не виконуючи встановлені перевізником правила,
перевізник має право відмовити пасажиру в подальшому перевезенні
та застосувати до нього заходи адміністративного і
цивільно-правового впливу (притягнути до адміністративної,
кримінальної відповідальності, звернутися до суду про
відшкодування збитків).
7. Якщо через заборонену поведінку пасажира перевізник був
змушений вчинити певні дії, які потягли за собою додаткові
витрати, пасажир зобов'язаний відшкодувати перевізнику такі
витрати відповідно до чинного законодавства
66 Правове регулювання діяльності повітряного транспорту.
Особливості створення і діяльності суб’єктів у сфері авіаційного транспорту визначають Повітряний кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України „Про господарські товариства”, інші нормативно-правові акти.
Головним регулюючим документом для світової авіації є Чикагська Конвенція. Цей документ є свого роду „Конституцією” для діяльності всіх авіаційних країн. Він встановлює принципи діяльності авіаційних влад кожної країни-учасниці, принципи діяльності авіакомпаній, аеропортів, всіх учасників ринку авіаперевезень. Всі інші міжнародні документи, що застосовуються на міжнародній діяльності авіаційного транспорту, тільки доповнюють Положення Чикагської Конвенції, конкретизують окремі її пункти та статті, надають роз’яснення для однозначного її трактування та тлумачення всіма членами світового авіаційного співтовариства.
Сучасний стан розвитку авіаційного транспорту України потребує і найсучаснішої системи правового регулювання. Слід зазначити, що процес такого регулювання відбувається за кількома напрямками:
- правове регулювання фінансово-господарської діяльності авіаційних підприємств;
- правове регулювання взаємовідносин між суб’єктами авіаційної діяльності,
- технічне регулювання вимог до авіаційної техніки та наземної інфраструктури;
- правове регулювання вимог до авіаційного персоналу щодо рівня їх кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров’я, тощо.
83Відповідальність авіапідприємств за збитки, заподіяні
майну пасажира, його здоров’ю, та відшкодування збитків,
пов’язаних зі смертю пасажира.
Загибель і тілесне ушкодження пасажирів. Пошкодження
багажу
1. Перевізник несе відповідальність за шкоду, яка спричинила
загибель або тілесне ушкодження пасажира, тільки за умови, що
подія, яка стала причиною загибелі або ушкодження, відбулася на
борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажира.
2. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну в
разі знищення, утрати або пошкодження зареєстрованого багажу, лише
за умови, що випадок, який став причиною знищення, утрати або
пошкодження багажу, мав місце на борту повітряного судна або тоді,
коли перевізник був відповідальним за збереження зареєстрованого
багажу, однак перевізник не несе відповідальності за пошкодження
багажу внаслідок його дефекту, якостей чи вад. Стосовно
незареєстрованого багажу, у тому числі особистих речей пасажира,
перевізник несе відповідальність, якщо шкода заподіяна з його вини
або з вини його працівників чи агентів з обслуговування.
3. Якщо перевізник визнає втрату зареєстрованого багажу або
якщо зареєстрований багаж не прибув протягом 21 дня з дати, коли
він повинен був прибути, пасажир може пред'явити перевізнику
вимоги, що випливають з договору перевезення.
Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну
внаслідок затримки в перевезенні
1. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну
внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів та багажу,
однак перевізник не несе відповідальності за шкоду, заподіяну
внаслідок затримки, якщо доведе, що він, його працівники та агенти
(з продажу та/або обслуговування) вжили всіх можливих заходів для
того, щоб уникнути шкоди, або що він (вони) не мали змоги вжити
таких заходів.
2. Відповідальність перевізника за неналежне перевезення в
будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними
пасажирами.
78
78 Осоливості міжнародних перевезень вантажів, пасажирів, багажу та пошти.
Міжнародним вважають перевезення, згідно з яким (незалежно від того, чи була перерва у перевезенні пасажирів) пункти відправлення та призначення розташовані або на території двох держав, або на території тієї самої держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави. Характер такого перевезення визначає низка особливостей. Так, договір міжнародного перевезення не залежить від форми перевізного документа. Д оговір міжнародного повітряного перевезення не змінює свого характеру, якщо він буде виконаний декількома авіатранспортними підприємствами, навіть якщо одне з них виконало свою частину перевезення повністю у межах однієї і тієї самої держави. 12 жовтня 1929 р. підписана Варшавська конвенція про уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень. Вона є основною міжнародною угодою, яка визначає умови повітряних перевезень пасажирів і вантажів. Її доповнюють Гвадалахарська конвенція 1961 року та Гватемальський протокол 1971 року. В Україні при здійсненні авіаперевезень керуються багатосторонніми, двосторонніми договорами про повітряне обслуговування, а також Повітряним кодексом, у якому вказано, що регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод [4]. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами.
65 Поняття та вимоги до авіаційного персоналу, його склад.
Авіаційний персонал — особи, які мають спеціальну підготовку за професійною ознакою і свідоцтво (сертифікат) та здійснюють льотну експлуатацію, технічне обслуговування повітряних суден і засобів аеронавігаційного обслуговування, організацію повітряного руху та використання повітряного простору, забезпечення безпеки польотів руху та авіаційну безпеку, а також діяльність з регулювання, організації, забезпечення, обслуговування і виконання польотів, авіаційних перевезень та авіаційних робіт.До складу авіаційного персоналу входять: 1. Особа, яка належить до авіаційного персоналу, має відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров'я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України.
2. Свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відмітки про право виконання деяких функцій, передбачених іншими спеціальностями.
3. Особа авіаційного персоналу зобов'язана мати при собі свідоцтво під час провадження професійної діяльності і провадити таку діяльність згідно з умовами та обмеженнями, передбаченими свідоцтвом.
4. Наявність свідоцтва є необхідним для таких спеціальностей осіб авіаційного персоналу:
1) пілот повітряного судна;
2) диспетчер управління повітряним рухом (диспетчер служби руху);
3) персонал з технічного обслуговування повітряних суден;
4) члени випробувального екіпажу;
5) член екіпажу пасажирського салону (бортпровідник);
6) диспетчер із забезпечення польотів.
5. Для осіб авіаційного персоналу, які не зазначені в частині четвертій цієї статті та виконують певні функції у складі екіпажу повітряного судна або інші обов'язки з авіаційної діяльності, уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановити вимогу про необхідність наявності свідоцтв.
6. Свідоцтво авіаційного персоналу може бути анульоване або дія його призупинена, а також можуть бути обмежені надані ним права у разі порушення вимог нормативно-правових актів, що регламентують льотну роботу, використання повітряного простору,організацію повітряного руху, технічне обслуговування авіаційної техніки, що безпосередньо впливають на безпеку польотів.
Обов’язки та права членів екіпажу повітряного судна1. Член екіпажу відповідає за належне виконання своїх службових обов’язків, виконання обов’язків, пов’язаних з безпекою повітряного судна, пасажирів на борту.2. Член екіпажу повинен:1) доповідати командиру про будь-який випадок відмови, збою чи дефект, що можуть вплинути на безпечну експлуатацію повітряного судна, включаючи його аварійні системи;2) використовувати схеми доповіді експлуатанта про випадки загрози згідно з програмою безпеки і заходами щодо безпеки польотів.3. Членові екіпажу забороняється виконувати свої обов’язки на повітряному судні, якщо він:1) перебуває під дією будь-якого препарату, що впливає на працездатність і може загрожувати безпеці польоту повітряного судна;2) погано почувається, що може загрожувати безпеці польоту.4. Членові екіпажу забороняється вживати алкоголь менш як за вісім годин до зазначеного часу виконання своїх службових обов’язків у польоті або оголошення режиму готовності, заступати на льотне чергування з рівнем алкоголю в крові, що перевищує 0,2 проміле, та вживати алкоголь під час польоту чи перебуваючи в режимі очікування.
75 Правове регулювання повітряних перевезень.
Повітряні перевезення здійснюються у відповідності до вимог Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999 року), а також норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Повітряного кодексу України. Вони регулюються Наказом Мінтрансу № 793 від 14.10.2003 року «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів» . «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» та іншими нормативними актами, та загальних положень про перевезення і правил перевезення та надання послуг.
Повітряний перевізник — центральний суб’єкт відносин перевезення. Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права експлуатанта авіаційної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, які видані компетентним органом відповідної зарубіжної держави і які відповідають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею яких є Україна.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1397 вiд 15.11.1996 року «Про затвердження Положення про національного повітряного перевізника» передбачено перевізника із спеціальним статусом — національного повітряного перевізника. Запровадження для авіаційних підприємств статусу національного повітряного перевізника передбачає створення умов для поліпшення транспортних зв’язків України з іншими державами та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних авіапідприємств на міжнародному ринку транспортних послуг. Статус національного повітряного перевізника підприємству надається за умов: підприємство є юридичною особою згідно із законодавством України і основним видом його діяльності є авіаційні перевезення; більш як 50 відсотків належного йому майна перебуває у державній власності; діяльність підприємства повністю відповідає вимогам Повітряного кодексу України; повітряні судна, які експлуатуються ним на повітряних трасах, відповідають міжнародним технічним вимогам; підприємство має власний сертифікат експлуатанта, товарний знак, трилітерний код ІКАО, телефонну позначку та власну перевізну документацію; протягом останніх трьох років не має тяжких порушень щодо виконання польотів згідно з офіційними повідомленнями. Надання авіаційному підприємству статусу національного повітряного перевізника здійснюється на конкурсних засадах за поданням Міністерством Інфраструктурина підставі рішення Кабінету Міністрів України. Національний повітряний перевізник зобов’язаний забезпечувати: першочергове виконання обов’язків, що випливають із міжнародних договорів України, замовлень та окремих завдань Кабінету Міністрів України на повітряні перевезення; належний рівень безпеки польотів, авіаційної та екологічної безпеки, регулярності польотів та культури обслуговування. Авіаційне підприємство, якому надано статус національного повітряного перевізника, може бути позбавлене цього статусу у разі недодержання ним вимог
85Поняття трубопровідного транспорту, його структура та види.
Трубопровідний транспорт — це сукупність правовідносин, що виникають із приводу транспортування трубопроводами вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин із місць їх знаходження, видобутку (промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.
Система трубопровідного транспорту України складається з таких елементів (ст. 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт»):
— магістральний трубопровідний транспорт;
— промисловий трубопровідний транспорт.
Магістральний трубопровідний транспорт, який буде головним об’єктом нашої уваги, — це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів (ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт»).
Щодо промислового трубопровідного транспорту, то він є частиною, елементом, складовою магістрального трубопровідного транспорту і являє собою трубопроводи в межах окремих виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільні трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо, які обслуговують окремі регіони, райони. Також законодавець виділяє як підвид промислового трубопровідного транспорту розподільний трубопровід (високого, середнього та низького тиску), який забезпечує транспортування газу від газорозподільних станцій, джерел газопостачання до промислових підприємств, котелень та інших споживачів. Джерелами трубопровідного права є загальний Закон України «Про транспорт», Закон України «Про трубопровідний транспорт», де визначені засади функціонування трубопроводів, правовий статус підприємств і споживачів продуктів, що транспортуються трубопроводами, основи державного управління цим транспортом. Особливості застосування Закону України «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.
69 Договір повітряного перевезення багажу і пошти, його характеристика Перевезення здійснюються» Про затвердження Правил перевезення пошти повітряними суднами» Договір про перевезення пошти повітряними суднами укладається у формі двосторонньої угоди між підприємством поштового зв’язку та авіаційними підприємствами (авіакомпаніями). Договір має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України. Істотними умовами Договору є: найменування сторін; предмет Договору; термін, на який укладається Договір; умови перевезення пошти; обов’язки та відповідальність сторін; розмір, склад та графік платежів, умови їх перегляду; умови дострокового розірвання Договору; дата і місце укладання Договору. За згодою сторін у Договорі можуть бути передбачені інші умови. Правилами передбачено примірний договір про перевезення пошти.
За договором авіапідприємства беруть на себе зобов’язання прийняти пошту до перевезення, своєчасно і в цілості доставити довірену їм пошту в пункти призначення та видати пошту підприємству поштового зв’язку, а підприємство поштового зв’язку бере на себе зобов’язання оплатити перевезення пошти в установленому порядку та прийняти її в пункті призначення.
Відправлення повинні відповідати вимогам, установленим актами Всесвітнього Поштового Союзу, Поштовими правилами та законодавчими актами країн відправлення і призначення. Поштові відправлення здаються авіапідприємствам разом із супровідними документами.
Пошта вважається прийнятою до перевезення з моменту, коли працівник авіапідприємства або уповноважена ним особа прийняли пошту від працівника підприємства поштового зв’язку і видали примірник накладної з розпискою, засвідченою особистим штампом працівника авіапідприємства або штампом авіапідприємства в прийманні пошти, із зазначенням словами кількості прийнятих відправлень і речей, дати та часу приймання, посади і прізвища працівника, що прийняв пошту. Пошта вважається доставленою до підприємства зв’язку з моменту, коли працівник підприємства поштового зв’язку прийняв пошту від працівника авіапідприємства і видав відповідну розписку.
У разі доставлення пошти з порушенням порядку, встановленого Правилами, розписка за фактично прийняту пошту видається працівником поштового зв’язку тільки після складення і підписання сторонами міжвідомчого акта.
89 Правове регулювання діяльності трубопровідного транспорту.
Державне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції.
Серед центральних органів державної виконавчої влади основне місце в державному управлінні трубопровідним транспортом належить Кабінету Міністрів України, який здійснює державну політику на транспорті взагалі і на трубопровідному транспорті зокрема, вирішуючи питання про правові засади забезпечення потреб народного господарства в трубопровідному транспортуванні стратегічної продукції та забезпечення безпеки цієї діяльності для суспільства і навколишнього середовища.
Галузевим органом є Міністерство Інфраструктури України, яке здійснює державне управління усією транспортною системою. Місцеві органи державної виконавчої влади (місцеві державні адміністрації), представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень:
погоджують розміщення споруд та інших об’єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України
87 Суб’єкти управління трубопровідним транспортом, їх повноваження.Джерелами трубопровідного права є загальний Закон України «Про транспорт», Закон України «Про трубопровідний транспорт», де визначені засади функціонування трубопроводів, правовий статус підприємств і споживачів продуктів, що транспортуються трубопроводами, основи державного управління цим транспортом. Особливості застосування Закону України «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Значне місце в регулюванні займають підзаконні акти законодавства України, які визначають правила проектування, будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об’єктів трубопровідного транспорту, організацію пожежної та екологічної безпеки, санітарних норм та охорони праці під час їх будівництва та експлуатаці. ержавне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції.
Серед центральних органів державної виконавчої влади основне місце в державному управлінні трубопровідним транспортом належить Кабінету Міністрів України, який здійснює державну політику на транспорті взагалі і на трубопровідному транспорті зокрема, вирішуючи питання про правові засади забезпечення потреб народного господарства в трубопровідному транспортуванні стратегічної продукції та забезпечення безпеки цієї діяльності для суспільства і навколишнього середовища.Д ержавний контроль у сфері трубопровідного транспорту здійснюється відповідними міністерствами та відомствами, органами державного нагляду і контролю та іншими спеціально уповноваженими на те державними органами, а також представницькими органами та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
90 відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт
Загальні засади правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначив Закон України «Про трубопровідний транспорт», правове регулювання договорів міститься в Цивільному (глава 64) та Господарському (глава 32) кодексах України, правила здійснення трубопровідного транспортування закріплено і в спеціальних підзаконних актах — Постановах КМУ, та інших нормативних актах.
Порушення законодавства України про трубопровідний транспорт
тягне за собою встановлену законодавством України дисциплінарну,
адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про
трубопровідний транспорт несуть особи, винні у:
недотриманні вимог Правил охорони магістральних
трубопроводів;
навмисному пошкодженні, руйнуванні та розкраданні обладнання
об'єктів трубопровідного транспорту, крадіжках товарної продукції,
що транспортується трубопровідним транспортом, а також у завданій
навколишньому природному середовищу шкоді; допущенні браку в процесі випуску неякісних будівельних та
конструкційних матеріалів, комплектуючого обладнання об'єктів
трубопровідного транспорту;
чиненні перешкод щодо виконання робіт (заходів), пов'язаних з
попередженням та ліквідацією наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф органами державної виконавчої влади, підприємствами,
установами та організаціями, а також окремими громадянами; недотриманні правил безпеки підприємствами трубопровідного
транспорту, в тому числі екологічної безпеки;
невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють
державний контроль і нагляд;
невиконанні погоджених планів взаємодії під час здійснення
робіт в умовах надзвичайного стану.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність
і за інші порушення законодавства про трубопровідний транспорт.
Підприємства, установи та організації, які виготовляють і
поставляють для об'єктів трубопровідного транспорту обладнання,
труби та інше устаткування, несуть відповідальність за його якість
і технічний рівень відповідно до діючих стандартів, а також за всі
приховані дефекти, виявлені в процесі експлуатації об'єкта, і
відшкодовують у зв'язку з цим підприємствам трубопровідного
транспорту заподіяну шкоду згідно з чинним законодавством України.
Будівельно-монтажна організація протягом першого року
експлуатації об'єкта трубопровідного транспорту має за свій
рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації дефекти
будівельно-монтажного характеру.
88 Діяльність юридичних та фізичних осіб, як суб’єктів правового регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту фера транспортної галузі включає в себе адміністративну та цивільну складову: адміністративна складова виражається в організації державного управління галуззю, а цивільна складова виражає майнові та зобов’язальні відносини на транспорті.
Державне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції.
Серед центральних органів державної виконавчої влади основне місце в державному управлінні трубопровідним транспортом належить Кабінету Міністрів України, який здійснює державну політику на транспорті взагалі і на трубопровідному транспорті зокрема, вирішуючи питання про правові засади забезпечення потреб народного господарства в трубопровідному транспортуванні стратегічної продукції та забезпечення безпеки цієї діяльності для суспільства і навколишнього середовища.
Галузевим органом є Міністерство Інфраструктури України, яке здійснює державне управління усією транспортною системою.
Також управління трубопровідним транспортом здійснюється об’єднаннями та підприємствами, у власності яких перебувають відповідні трубопроводи
Місцеві органи державної виконавчої влади (місцеві державні адміністрації), представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень:
- погоджують розміщення споруд та інших об’єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України;
- вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об’єктів трубопровідного транспорту;
- беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу і населення, спільних заходів щодо виконання робіт в умовах надзвичайного стану;
- забезпечують оповіщення та інформування населення про заходи захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного стану, а також під час експлуатації об’єктів трубопровідного транспорту із залученням до цієї роботи спеціалістів підприємств трубопровідного транспорту;
- приймають від підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і надають їх іншим підприємствам, установам та організаціям.
Роботи, пов’язані з ліквідацією і попередженням аварійних ситуацій на діючих трубопроводах, виконуються негайно, з повідомленням про це відповідних органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування, територіальних штабів Цивільної оборони України.
Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, власники землі і землекористувачі, що сприяють відведенню земель під об’єкти трубопровідного транспорту, рішення про будівництво яких було прийнято у встановленому чинним законодавством України порядку, мають пріоритетне право на забезпечення продуктами транспортування.
Взаємовідносини суб’єктів, яким передано в управління об’єкти трубопровідного транспорту, лінії електропередач, зв’язку, залізниці, автомобільні дороги та інші комунікації, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів, якими передбачаються права і обов’язки сторін щодо проведення спільних заходів, спрямованих на підвищення надійності експлуатації споруд та об’єктів трубопровідного транспорту..
79 Реєстрація та порядок допуску цивільних аеродромів до експлуатації.
Аеродром повинен бути сертифікований на відповідність його
нормам придатності до експлуатації з видачею відповідного
сертифіката. Правила сертифікації і порядок допуску аеродромів до експлуатації встановлюються державним органом з питань
сертифікації і реєстрації.Сертифікат придатності аеродрому доексплуатації може бути анульовано або його дію тимчасово припинено державним органом, що видав сертифікат, якщо буде виявлено невідповідність аеродрому нормам придатності до експлуатації. Реєстрація цивільних аеродромів
Всі цивільні аеродроми підлягають реєстрації у державному
органі з питань сертифікації і реєстрації та занесенню їх до
державного реєстру аеродромів України.
Після занесення аеродрому до державного реєстру аеродромів
України його власникові чи експлуатанту видається свідоцтво про реєстрацію.Експлуатація аеродрому без свідоцтва про реєстрацію його у державному реєстрі аеродромів України забороняється. Аеродроми підлягають перереєстрації у державному реєстрі аеродромів України у разі зміни власника аеродрому, а також в
інших випадках, передбачених правилами реєстрації аеродромів
України. Процедура сертифікації аеродромів складається з:прийняття та реєстрація заявки;попередня оцінка заявки з письмовим повідомленням Заявника про її прийняття або відхилення;експертиза заявки і доказової документації з письмовим повідомленням Заявника про виявлені недоліки;отримання від експлуатанта аеродрому документів про усунення недоліків, виявлених при експертизі доказової документації, та перевірка їх усунення;проведення перевірки аеродрому на відповідність сертифікаційним вимогам;оформлення акта за результатами перевірки з повідомленням про виявлені недоліки;отримання від експлуатанта аеродрому документів про усунення недоліків, виявлених при сертифікаційній перевірці;проведення повторної перевірки аеродрому (у разі необхідності);підготовка рішення Укравіатрансу про видачу (невидачу) Сертифіката аеродрому за результатами перевірки;оформлення Сертифіката аеродрому та його видача (або складання мотивованої відмови у видачі або продовженні Сертифіката);контроль за сертифікованим аеродромом..
86Правовідносини в галузі трубопровідного транспорту Характер договірних трубопровідних зобов’язань залежить від способу транспортування (типу трубопроводу) та об’єкта транспортування.У залежності від способу транспортування трубопровідні зобов’язання поділяються на транспортування магістральним трубопроводом і на транспортування промисловим трубопроводом (розподільним тощо).У залежності від об’єкта транспортування існують такі види трубопровідних зобов’язань:трубопровідне транспортування нафти;трубопровідне транспортування газу;трубопровідне транспортування продуктів хімії;трубопровідне постачання інших продуктів.Договірні зобов’язання у сфері трубопровідного транспорту зазнають істотного імперативного регулювання законодавством. Загальні засади правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначив Закон України «Про трубопровідний транспорт», правове регулювання договорів міститься в Цивільному (глава 64) та Господарському (глава 32) кодексах України, правила здійснення трубопровідного транспортування закріплено і в спеціальних підзаконних актах — Постановах КМУ, Інструкціях НКРЕ та інших нормативних актах. Правовідносини з постачання нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом опосередковуються самостійним цивільно-правовим договором. Ці правовідносини відрізняються характерними рисами, що відмежовують їх від інших, зовні схожих правовідносин, але таких, що мають зовсім іншу правову природу (енергопостачання, перевезення, підряд, поставка).Зобов’язання з постачання трубопровідним транспортом виникає з договору, закріплення якого на сьогоднішній день у законі відсутнє. Ця обставина стримує розвиток і удосконалювання даного інституту і, зокрема, якість його правового регулювання, тому необхідно на рівні закону закріпити поняття договору постачання (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом.Предметом договору, спрямованого на надання послуг із постачання (транспортування) трубопровідним транспортом, є послуги по переміщенню нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом у визначене місце призначення (нафтопереробні заводи, берегові термінали і порти, станції залізниць). Змістом цих послуг є численні технологічні операції і, насамперед, операції по обліку і контролю за якістю і кількістю переміщуваної нафти (нафтопродуктів).
76 Поняття та зміст договору перевезення повітряним транспортом.Під час перевезення вантажів повітряним транспортом видається авіавантажна накладна (у тому числі у вигляді електронного документа). Вона складається вантажовідправником у формі, кількості примірників, та способом, установленими перевізником. Вантажовідправник відповідає перед превізником за правильність відомостей стосовно вантажу, які він заявив або які від його імені було внесено до авіавантажної накладної (ст. 6 Правил повітряних перевезень вантажів,) Авіаційна вантажна накладна. Під час перевезення вантажу видається авіавантажна накладна. Замість авіавантажної накладної можуть використовуватися будь-які інші документи, що містять запис про майбутнє перевезення. Якщо використовуються такі інші документи, перевізник, на прохання відправника, видає йому квитанцію на вантаж, що дозволяє розпізнати вантаж і дістати доступ до інформації, що міститься в документах. Зміст авіавантажної накладної або квитанції на вантаж Авіавантажна накладна або квитанція на вантаж містить:a) зазначення пунктів відправлення і призначення;б) якщо пункти відправлення і призначення знаходяться на території тієї самої держави-учасника, а одна або кілька передбачених зупинок знаходяться на території іншої держави, зазначається принаймні одна така зупинка;в) зазначається вага відправлення;г) номер авіарейсу, Опис авіавантажної накладної.1. Авіавантажна накладна складається відправником у трьох оригінальних примірниках і довільною кількісттю копій.2. Перший примірник має позначку "для перевізника" і підписується відправником. Другий примірник має позначку "для одержувача" і підписується відправником і перевізником. Третій примірник підписується перевізником, що передає його відправнику по прийнятті вантажу.3. Підпис перевізника і відправника можуть бути надруковані або проставлені штемпелем.4. Якщо, на прохання відправника, авіавантажну накладну складає перевізник, то перевізник розглядається, до доказу противного, як такий який діє від імені відправника. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ1.1. За цим договором Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому Відправником вант (найменування, якість, інші індивідуальні ознаки), іменований надалі "Вантаж", в пункт призначення і видати вантаж Одержувачу, а Вантажовідправник зобов'язується оплатити повітряне перевезення вантажу відповідно до цього договору.1.2. Терміни і маршрут перевезення, обсяг (кількість) вантажу, а також відомості про Одержувача вантажу зазначаються в транспортній заявці (Додаток N 1 до цього договору), що передається Перевізнику Вантажовідправником (по факсу, по електронній пошті і т.д.) в такі строки : 1.3. Перевізник виконує прийняті на себе обов'язки особисто.1.4. Перевезення вантажу здійснюється повітряним транспортом.1.5. Укладення цього договору підтверджується вантажною накладною.2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПЕРЕВІЗНИКА2.1.Перевозчік зобов'язаний:2.1.1. Приступити до надання послуг з перевезення вантажу не пізніше строку, зазначеного в транспортній заявці. У разі неможливості виконання заявки, Перевізник зобов'язаний повідомити Вантажовідправника протягом 1 (одного) дня з моменту отримання транспортної заявки.
81 Правове положення командира та екіпажу цивільного повітряного судна. Командиром повітряного судна може бути особа, яка має спеціальність пілота (льотчика), а також підготовку і досвід, необхідні для самостійного керування повітряним судном цього типу і керівництва екіпажем.
Командир повітряного судна несе персональну відповідальність:
1) за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту повітряного судна з моменту підняття на борт і до моменту, коли він покидає повітряне судно після польоту;
2) за експлуатацію і безпеку повітряного судна, 2. Командир повітряного судна є довіреною особою експлуатанта повітряного судна з правом укладання від його імені договорів і угод в інтересах виконання завдання на політ, забезпечення безпеки польоту, збереження повітряного судна, життя пасажирів та членів екіпажу.
3. Командир повітряного судна забезпечує і гарантує:
1) проведення у повному обсязі передпольотної підготовки;
2) наявність та відповідність польотної бортової документації повітряного судна Керівництву з льотної експлуатації повітряного судна та Керівництву з виконання польотів;
3) інформованість всіх пасажирів про місцезнаходження аварійних виходів,.
4. Командир повітряного судна у разі потенційної загрози безпеці повітряного судна, його екіпажу або пасажирів зобов'язаний:
1) здійснювати особистий контроль за безпекою пасажирів та екіпажу;
3) відмовитись від транспортування небажаних пасажирів, якщо вони знаходяться під небезпечним впливом алкоголю
5. Командир повітряного судна має право приймати остаточне рішення про:
1) приймання чи неприймання повітряного судна з експлуатаційними недоліками, дозволеними експлуатаційною документацією;
2) зліт, політ і посадку повітряного судна, зміну плану і режиму польоту;
6. Командир повітряного судна має право:
1) віддавати команди, які він вважає необхідними і такими, що гарантують безпеку повітряного судна, пасажирів та майна, що перевозиться на повітряному судні, 2) вживати заходів, у тому числі примусових, до осіб, які своїми діями створюють загрозу безпеці польоту і не виконують його розпоряджень;
Екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу до якого належать особи, які постійно виконують в польоті наступні функції:
1) керування повітряним судном;
2) обслуговування двигунів, обладнання та різних пристроїв, необхідних для польоту повітряного судна, обладнання встановленого на повітряному судні, зокрема, фотографічних та метеорологічних пристроїв, приладів, призначених для виконання авіаційних робіт та випробувань, обладнання, призначеного для забезпечення стрибків з парашутом;
3) обслуговування на борту пасажирів.
2. Льотний склад цивільної авіації відноситься до однієї з трьох категорій:
1) випробування та приймання;
2) повітряні перевезення;
3) авіаційні роботи.
3. Склад екіпажу визначається в залежності від типу повітряного судна, характеристик та тривалості польоту і характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Поіменний список членів екіпажу складається перед кожним польотом відповідно до авіаційних правил України.
4. Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.
80 Правовий режим приаеродромних територій і повітряних трас До елементів структури повітряного простору України належать
повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, повітряні
коридори для перетинання державного кордону України, встановлені
та невстановлені маршрути польотів, райони виконання авіаційних
робіт, заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпечні зони.
Повітряна траса - це диспетчерський район або його частина,
що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за
висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів
повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами
навігації, контролю та управління повітряним рухом.
Місцева повітряна лінія - це диспетчерський район або його
частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений
за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання
польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами
контролю та управління повітряним рухом.
Усі обмеження щодо використання повітряного простору України
доводяться до відома заінтересованих юридичних і фізичних осіб
України, інших держав і міжнародних авіаційних організацій
через канали систем аеронавігаційної інформації.
73Правові вимоги до повітряних суден і правове положення аеропортів та аеродромів Повітряні судна поділяються на цивільні і державні Повітряні судна потрібно реєструвати Реєстрація цивільних повітряних суден 1. Цивільне повітряне судно може бути зареєстроване лише в
одному реєстрі.
2. Внесення повітряного судна до Державного реєстру цивільних
повітряних суден України визначає його національну належність до
України. Реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних
повітряних суден України не є свідченням права власності на
повітряне судно будь-якої юридичної або фізичної особи. овітряне судно може бути зареєстроване за умови, що воно: а) є власністю юридичної особи України або фізичної особи - резидента; б) отримується експлуатантом України в оренду чи у лізинг у нерезидента. Льотна придатність повітряних суден 1. Льотна придатність повітряного судна встановлюється шляхом
сертифікації типової конструкції виробу авіаційної техніки, що є
первинним визначенням льотної придатності.
Основними завданнями Укравіації є: реалізація державної політики з питань розвитку цивільної авіації; забезпечення потреб галузей національної економіки та населення у перевезеннях вантажів і пасажирів; реєстрація та сертифікація об'єктів і суб'єктів цивільної авіації; розроблення та реалізація затверджених Мінтрансом України основних напрямів економічної, тарифної, фінансової, кадрової, науково-технічної політики та екологічної безпеки в цивільній авіації;
здійснення нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки і безпеки польотів повітряних суден цивільної авіації; здійснення інших функцій, що випливають з покладених на неї завдань.
2. тема мер обеспечивающая достижение конкретных намеченных компанией целей
3. Единственный человек кто является понастоящему образованным это тот
4. Notes concerning Sketches on the history of book culture of Siberi nd the Fr Est
5. Сексотерапия
6. Найти более точное определение цели международных договоров являющихся источниками МЧП показать свое п
7. а с 1030 до 12
8. Кристалл Любви Меня везли на кресле по коридорам областной больницы
9. Экономическая теория и экономическое знание
10. Особенности реализации экспертных систем на базе логической модели знани
11. ЛЕКЦИЯ 10 МЕТОДЫ ЗАКОНЫ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ 06
12. Рязанский государственный агротехнологический университет имени П
13. . Понятие и принципы уголовной ответственности за экологические преступления.
14. Лабораторная работа 10 Сервис Excel- надстройка Подбор параметра Краткие теоретические сведения В науч
15. Стратегическое планирование на примере ТОР-импекс
16. А Mri Usque d Mre Від моря до моря Державний Гімн- 0 Cnd Дата проголошення незалежності- 1 липня 1867 р
17. вариант ответа. Итак
18. Стасов В
19. это череда непредсказуемых событий и этим она хороша
20. Emgoldex Её знают в Европе Азии обеих Америках Австрии