Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Рис. 1. "Дерево цілей" реалізації управління забезпеченням енергоефективності функціонування регіональних промислових комплексів держави
промисловості та її РПК – це формування умов задля досягнення високої енергоефективності та збалансованості функціонування реального сектору економіки держави. Таким чином, цільову функцію максимального підвищення енергоефективності можна формалізувати у вигляді чотирьох основних груп підцілей. А саме, наприклад:
Під ціль 1 — досягнення кінцевих результатів – тобто, досягнення визначеного рівня енергоефективності функціонування національної промисловості (уj) в сучасних умовах господарювання;
Під ціль 2 —- економія енергоресурсів усіх видів (хj);
Під ціль 3 — кадрове забезпечення енергоекономічних процесів та енергоефективності промислового виробництва (zj);
Під ціль 4 — розробка функціонально-інформаційної структури системи управління забезпеченням енергоефективності функціонування РПК.
Очевидно, кожну із цих груп можливо розглядати як одну із чотирьох основних підцілей (тобто підцілей 1-го рангу). У свою чергу, серед кінцевих результатів виділимо результати основної виробничо-господарської діяльності системи управління (а, саме – зниження енергоємності промислової продукції) і результати вирішення соціальних завдань. Тому, кожну із цих груп підцілей розглядаємо як під ціль ІІ-го рангу. А саме: а) під ціль 1.1 - задоволення потреби у продукції, що має досить низьку енергоємність; б) під ціль 1.2 - досягнення соціальних цілей.
Інша підціль того ж І-го рангу (економія енергоресурсів усіх видів) може бути також розбита на дві або три підцілі ІІ-го рангу. Наприклад, на: а) економію поточних (регулярних) витрат енергії, вимірюваних у натуральних показниках або у гривнях у рік,; економію одноразових витрат, вимірюваних також у натуральних показниках і в гривнях. Зокрема, приведемо наступне:
- підціль 2.1 — економія поточних енергетичних витрат, зниження непродуктивних втрат енергії;
- підціль 2.2 - економія одноразових витрат енергії;
- підціль 3.1 - створення й доведення до фахівців підприємства інформаційної бази даних по сучасних досягненнях у галузі енергозбереження;
- підціль 3.2- створення системи навчання співробітників по програмам енергозбереження;
- підціль 3.3 - розробка системи вимог до рівня науково - технічної підготовки співробітників.
Розбудовуємо «дерево цілей» управління забезпеченням енергоефективності функціонування промисловості, послідовно розчленовуючи чотири підціль 2-го рангу, які представлені автором надалі, на рис. 2.
Підціль 1.1 - задоволення потреби у продукції, що має низьку енергоємність, може бути дезагрегована на три основні під цілі: а) задоволення потреби по кількості продукції з досить низкою енергоефективністю, б) по її якості, в) поліпшення тимчасових (динамічних) характеристик енергоспоживання національного промислового виробництва на рівні регіону.
Підціль 1.1.1 — задоволення потреби по кількості продукції з низькою енергоємністю слід диференціювати глибше, виділяючи окремі групи та марки відповідного типу промислової продукції.
Підціль 1.1.2 — задоволення потреби по якості продукції доцільно відразу ж розділити на дві під цілі: а) забезпечення якості в межах, установлених нормативно - технічними документами; б) підвищення якості, що вимагає додаткових енерговитрат відповідно до економічно обґрунтованої потреби. Зазначимо, що мету підвищення якості продукції слід диференціювати надалі з урахуванням можливостей енергопостачання й потреб у додаткових витратах енергоресурсів, виділивши, зокрема, продукцію із широким діапазоном вимог до якості (у цьому, випадку бажано розширити номенклатурні відмінності), а також продукцію, яку в результаті підвищення рівня її якості можливо атестувати по вищій категорії тощо.
Підціль 1.1.3 - поліпшення тимчасових (динамічних) характеристик енергоспоживання промислового виробництва являє собою підціль, що виражає характерний для системного аналізу принцип, у відповідності до якого функціонування складних систем управління розглядається не лише у статиці, але й у динаміці – тобто, з урахуванням фактора часу і, можливо, простору.
У свою чергу цю підціль можна диференціювати на дві підцілі молодшого рангу: а) підціль 1.1.3.1 - забезпечення ритмічності поставок енергії; б) підціль 1.1.3.2 - прискорення реакції виробництва на зміну попиту на низько енергоємну промислову продукцію. При цьому, подальше дезагрегування зазначених підцілей залежить від постановки аналізованої проблеми у конкретних умовах її розв’язання (або в межах конкретного РПК).
Підціль 1.2 - досягнення соціальних цілей. Тут, зазначимо, правомірно відразу ж виділити дві великі групи цілей: а) екологічні задля забезпеченням достатнього рівня техногенної і екологічної безпеки регіону; б) локальні, що залежать від рівня техногенного навантаження на навколишнє природне середовище певного виробництва; в) сталі/ тимчасові, що ставляться у відповідності до рівня соціально-економічного розвитку певної регіональної економічної системи держави в сучасних умовах нарощення загроз економічній безпеці.
Підціль 1.2.1 — екологічні цілі, досягнення яких пов'язане із природоохоронними заходами, а отже, таких, що мають суттєве регіональне значення. Ця група цілей особливо є актуальною для РПК, що мають у своєму складі добувні види економічної діяльності (а, в їхніх межах автономні котельні, переробку вторинних відходів промислового виробництва і екологічно шкідливі підприємства). Її подальша декомпозиція пов'язана з особливостями технології й паливних ресурсів при виробництві та генеруванні енергії й, у першому наближенні, вимагає формалізацію двох груп підцілей, спрямованих, відповідно, на охорону повітряного і водного басейнів країни.
Підціль 1.2.2 — соціальний розвиток регіональних економічних систем. Цю підціль необхідно розглядати як реалізацію заходів, спрямованих на досягнення соціальних благ працівників промисловості та їхніх сімей, а також на забезпечення необхідних санітарно-побутових умов їхньої праці та життєдіяльності українського соціуму.
Побудову галузей підцілі 2 — економія всіх видів енергоресурсів здійснюємо аналогічно побудові галузей підцілі 1. Оскілки, як відомо, деталізація підцілей визначається постановкою аналізованої проблеми й конкретних обмежень щодо її вирішення.
Підціль 2.1 - економія поточних енергетичних витрат, зниження непродуктивних втрат енергії включає заходи організаційного характеру, популяризацію ідей політики енергозбереження, мотивацію підвищення енергоефективності кожного члена трудового колективу, дотримання заданих режимів роботи устаткування. Підціль 2.2 - економія одноразових витрат включає заходи та процедури із: а) проведення енергетичного аудита; б) розробки і техніко-економічного обґрунтування заходів із підвищення енергоефективності; в) формування цільової програми енергозбереження; г) розробки технологій та провадження моніторингу енергозберігаючих заходів і нововведень; д) складання енергетичних балансів енергоспоживання як регіональних промислових комплексів в цілому, так і об’єктів, які входять до їхнього складу.
Фактичний розподіл окремих функцій між службами, функціональними підрозділами й інформаційні зв'язки між ними становлять функціонально-інформаційну структуру системи управління. Тому, доцільним є здійснити побудову «дерева цілей», у якому основною метою – є розроблення функціонально-інформаційної структури системи управління забезпеченням енергоефективності функціонування РПК. Виділимо групу зазначених підцілей І-го рангу. А саме, це: 1) формування структури системи управління забезпеченням енергоефективності; 2) визначення та добір керуючих впливів, спрямованих на зниження / підтримку на заданому рівні енергоємності промислової продукції; 3) встановлення змісту й характеристик керованого параметру; 4) інформаційна підтримка функціонування системи управління забезпеченням енергоефективності функціонування регіональних промислових комплексів.
Декомпозиція підцілей 1-ї компоненти (формування структури системи управління забезпеченням енергоефективності), 2 (визначення та добір керуючих впливів, спрямованих на зниження / підтримку на заданому рівні енергоємності промислової продукції), 3 (встановлення змісту й характеристик керованого параметру), 4 (інформаційна підтримка функціонування системи управління забезпеченням енергоефективності функціонування регіональних промислових комплексів) визначають і зміст, пропонованих до реалізації технологій стратегічного управління підцілей ІІ-го рангу – їх наведено нижче.
|
1.1. Характеристика об'єкта управління; 1.2. Функціонально-інформаційне обладнання управління. |
|
2.1. Формування впливу, на основі нормування споживання енергоресурсів; 2.2. Формування керуючого впливу по відхиленню нормованого показника ефективності використання енергії й керованого параметра (необхідна наявність зворотного зв'язку по керованому параметру); 2.3. Визначення потенціалу енергозбереження на основі аналізу непродуктивної витрати й втрат енергії. |
|
3.1. Складання енергетичних балансів енергоспоживаючого устаткування, підприємства, регіональних промислових комплексів чи промисловості в цілому; 3.2. Визначення показника ефективності використання енергоресурсів споживачем (окремими одиницями устаткування, підприємством, РПК і промисловості). |
|
4.1. Розробка й відновлення інформаційної бази даних по енергозбереженню на основі вивчення нормативно-правових документів по енергозбереженню, періодичної літератури й сайтів Інтернету. 4.2. Оперативне доведення інформації з питань енергозбереження до персоналу, зайнятого в системі енергоменеджменту. |
Подальша декомпозиція визначає під цілі ІІІ-го рангу.
|
Деталізація підцілі 1.1: 1.1.1. Окремий об'єкт (установка, апарат, технологічна лінія, комунікації); 1.1.2. Підприємства промисловості; 1.1.3. Певного виду економічної діяльності, що функціонує в межах РПК; 1.1.4. Регіональних промислових комплексів; 1.1.5. Промисловість в цілому. |
|
Деталізація під цілі 1.2: 1,2.1. Призначення, функції персоналу енергоменеджменту, види споживаної енергії окремого об'єкта (установка, апарат, технологічна лінія, комунікації); 1.2.2. Призначення, функції персоналу енергоменеджменту, види споживаної енергії підприємства (котельня, допоміжний); 1.2.3. Функції персоналу енергоменеджменту, види споживаної енергії промисловості в цілому. |
|
Деталізація під цілі 2.1: 2.1.1. Нормування споживання енергоресурсів; 2.1.2. Види використаної енергії; 2.1.3. Енергоємність продукції. |
|
Деталізація під цілі 2.2: 2.2.1. Аналіз відхилення керованого параметра від нормативно заданого; 2.2.2. Аналіз непродуктивного використання енергії. |
|
Деталізація під цілі 2.3: 2.3.1. Визначення втрат енергії, що підлягають утилізації, вторинному використанню відходів і ресурсів; 2.3.2. Визначення безповоротних втрат енергії (наприклад, втрати електричної енергії в провідниках, втрати тепла в навколишнє середовище). |
|
Деталізація під цілі 3.1: 3.1.1. Баланси електричної енергії; 3.1.2. Баланси теплової енергії; 3.1.3. Паливні баланси. |
|
Деталізація під цілі 3.2.: 3.2.1. Визначення коефіцієнта корисного використання енергії в межах певного окремого об'єкта господарювання чи виду економічної діяльності, що функціонує в межах певного РПК; 3.2.2. Визначення коефіцієнта корисного використання енергії для техногенно небезпечного підприємства, виду економічної діяльності, що функціонує в межах РПК; 3.2.3. Визначення коефіцієнта корисного використання енергії для промисловості у цілому; |
|
Деталізація під цілі 4.1: 4.1.1. Вивчення спеціальної періодичної літератури; 4.1.2. Оснащення комп'ютерною технікою, підключення до системи Internet |
|
Деталізація під цілі 4.2: 4.2.1. Формування системи документообігу задля алармового забезпечення процесів із управління енергоефективністю на різних рівнях; 4.2.2. Створення локальної комп'ютерної мережі. |
Здійснюючи подальшу деталізацію й поглиблення змісту підцілей ІІІ-го рангу дозволяє залучити специфічні методи виміру й математичних розрахунків для: а) об’єктивізації конкретних параметрів використовуваної системи енергоносіїв; б) виокремлення особливостей розв’язання завдань суб’єктами управління та персоналом, що реалізує функції в межах системи енергоменеджменту певного виду економічної діяльності тощо. При цьому, вводяться обмеження на провадження інноваційних процесів чи визначаються умови інвестування в нововведення (на підставі санітарних норм і правил, непереборних зовнішніх впливів, умов навколишнього середовища, особливостей інфраструктури, властивих або даному підприємству, виду економічної діяльності чи певному РПК). Таким чином, у відповідності до проведеної декомпозиції побудоване автором було побудовано «дерево цілей» функціонально-інформаційної структури системи управління забезпеченням енергоефективності функціонування регіональних промислових комплексів (елементарна схема якого щодо ідентифікації підцілей ІІІ-го рангу з її деталізацією підсистем наведена автором дослідження на рис. 2.
Рис. 2. Структурно-логічна схема «дерева цілей» функціонально-інформаційної структури системи управління забезпеченням енергоефективності функціонування промисловості в регіонах
Відтак, зазначимо, що система управління забезпеченням енергоефективності функціонування регіональних промислових комплексів не лише здійснює збір і переробки інформації, але й передачу й зберігання, коректування тощо. Крім цього, вона обґрунтовує методичні підходи до ідентифікації макроекономічних показників, визначає оптимізаційні та реалізує ухвалені рішення й контролює їхнє виконання. Інформаційне забезпечення координації в її межах реалізується за допомогою ресурсно-функціональних зв'язків.
У цій відповідності зазначимо, що основою функціонально-інформаційної структури є досить деталізовані функції з управління забезпеченням енергоефективності функціонування певного РПК або ж об’єкта дослідження. Враховуючи ієрархічну структуру системи, виділяємо функції (підфункції) різних рангів, для того, щоб установити їх взаємозв'язки й підпорядкованість щодо виконання. Зауважимо, що при уточненні функціонально-інформаційних структур відіграють роль дві групи інформаційних документів, що становлять організаційне й методичне забезпечення системи управління. Так, наприклад, організаційне забезпечення — це сукупність організаційно - розпорядчої документації, що регламентує порядок виконання функцій управління, що уточнює, хто, що й коли повинен виконати. Однією з найважливіших умов успішної взаємодії суб’єктів управління й об’єкту – є правильна побудова ролі й формування вірних передумов відносно змісту, сутності й місця даної ролі в межах певного РПК.
Методичне забезпечення — це сукупність методик і методичних вказівок, що регламентують, як повинні виконуватися ті або інші функції. Уточнення функціонально-інформаційної структури охоплює також і склад функцій, їхній розподіл та інформаційний зв'язки, реалізовані в документах, нормативах або по каналах зв'язку, в умовах використання автоматизованої системи управління. Зазначене дозволяє розробити та запровадити цільові комп’ютерні програми задля об’єктивізації параметрів енергоефективності функціонування як регіональних промислових комплексів, так і певних видів економічної діяльності та промислових підприємств. Зокрема, можна відмітити й доцільність застосування в межах даної системи управління забезпеченням енергоефективності цільового програмного забезпечення, детально опрацьованого й представленого у наукових роботах [15 – 21].
До цього, склад функцій управління й завдань їхньої реалізації — це лише частина вихідних даних для побудови відповідної структури. Важливо уточнити й конкретизувати розподіл цих робіт (організаційно-економічними ланками пропонованої до використання системи), деталізувати інформаційні й комунікаційні зв'язки між ними за змістом і у часі. Така конкретизація неминуче відіб'є специфіку системи управління забезпеченням енергоефективності в межах певного об’єкту дослідження. А тому, дозволить обумовити зміст і сутність завдання з уточнення функціонально-інформаційної структури, яке тією чи іншою мірою, постає перед кожною складною системою.
Висновки. Певним чином підсумовуючи вище наведене, зауважимо, що нами встановлено й передбачено комплексні процедури із формування функціонально-інформаційної структури управління забезпеченням енергоефективності функціонування регіональних промислових комплексів держави за наступними етапами їхньої реалізації:
Етап 1 – визначення й систематизація основних функцій і підфункцій різного рангу методом розгалуження (послідовної декомпозиції);
Етап 2 – розподіл функцій різних рангів за конкретними службами, підрозділами і виконавцями із чітким визначенням їхніх прав і обов'язків щодо виконання цих функцій (у тому числі і контролю над їхнім виконанням та з аналізом результативності системи управління забезпеченням енергоефективності);
Етап 3 – конкретизація інформаційних та комунікаційних зв'язків між службами, підрозділами й виконавцями й виконуваними ними функціями.
Виявлення й систематизацію функцій із управління можна здійснити тим же методом послідовної декомпозиції, який був використаний автором при побудові «дерева цілей». При цьому, приступаючи до систематизації функцій, розділяємо усю сукупність функцій із управління на декілька первинних основних комплексів і пріоритетних завдань. Оскільки, відомо, що процес управління включає: прийняття рішень; планування; організацію діяльності; мотивацію; контроль і забезпечення інформацією на кожному етапі діяльності РПК. До цього, розподіл функцій по конкретних службах, підрозділах і виконавцям, прийняте в межах РПК, може бути встановлене на основі розгляду організаційно-методичних документів та програм, які будуть опрацьовані.
Щодо конкретизації інформаційних зв'язків, то при формуванні функціонально-інформаційної структури системи управління забезпеченням енергоефективності функціонування РПК необхідно не лише виявити склад функцій, їхнє розміщення за пріоритетеми, але й конкретизувати інформаційні зв'язки як між окремими ланками, так і між різними функціями з управління (оскільки вони є інформаційно взаємозалежними). Результати такої конкретизації фіксуємо у вигляді технологічної схеми збору, передачі, зберігання, переробки й використання інформаційної бази даних, здійснюваних за використання пропонованих методичних підходів до ідентифікації параметрів енергоефективності.
Дня оцінки потенційних можливостей системи управління нами пропонується використовувати таку компоненту як «інформаційний потенціал управління». Докладний теоретичний аналіз якості функціонування самої системи управління є досить складним і вимагає системного підходу до аналізу функцій суб’єктів управління, об'єктів, етапів прийняття управлінських рішень.
При цьому, необхідно розглядати проблему аналізу управління (зокрема, енергоефективністю) в різних аспектах, серед яких умовно можна виділити два: а) «формалізований» аспект, що охоплює питання структурування й складності певного РПК (у тому числі, й структуризації функцій суб’єктів управління енергоефективністю) і технології управління; б) «неформальний» аспект, що охоплює групу принципово неформалізованих питань, таких як вплив «корпоративної філософії» і психологічного клімату, індивідуальні якості суб’єктів як державного, так і регіонального управління тощо. Досягнення поставлених цілей є можливим у разі, якщо на вищому рівні перебуває вирішення питань обох груп: кваліфікація, енергія й ділова активність (фактори неформальної групи) підтримується чіткою організацією, повноцінним інформаційним забезпеченням.
Так, наприклад, якщо система енергоменеджменту функціонує, виходить, невід'ємний елемент – система управління забезпеченням енергоефективності – діє. І, отже, деякий набір релевантних (стосовних до проблеми управління) даних є, і більш-менш ефективна технологія управління забезпеченням енергоефективності функціонування РПК реалізується. У той же час, правомірно поставити питання і про:а) як ефективно працює система управління; б) які є резерви підвищення її ефективності; в) наскільки використана інформаційна база й технологія управління адекватні висунутим цілям функціонування певного РПК і існуючої системи енергоменеджменту (якщо ні, то у якому напрямі й необхідна модернізація системи управління забезпеченням енергоефективності).