Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Методика викладання курсу «Фізична географія України»
План лекції
Курс ФГУ є завершальним в системі фізико-географічної підготовки школярів. Тому під час його викладання, крім вивчення нових понять і закономірностей, значна увага приділяється поглибленню та узагальненню теоретичних знань та практичних умінь з фізичної географії.
Метою курсу є
Основні завдання:
Курс ФГУ розрахований на 52 год. на рік (1,5 год./тиждень). В структурі курсу виділяються вступ та 4 розділи. Програмою передбачено виконання 7 практичних робіт.
У змісті курсу виділяють наступні розділи:
У вступі розглядаються методи фізико-географічних досліджень, історія формування території України, пропонується ознайомитись з адміністративно-територіальним поділом України, на основі якого вивчатимуться більшість тем цього та наступного курсу.
Вивчення розділу І. ««Україна та її географічні дослідження» передбачає визначення крайніх точок, географічного центру і розмірів території. Велике значення приділяється географічному положенню території України та її розташуванню відносно годинних поясів. Крім того, учні знайомляться з різними джерелами географічних знань та історією географічних досліджень території України.
Розділ ІІ. «Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України» є центральним блоком всього курсу. На нього виділяється найбільша кількість годин – 21 година. Учні повинні оволодіти знаннями з дев’яти тем: тектонічні структури, геологічна будова, рельєф і геоморфологічна будова, мінерально-сировинні ресурси, кліматичні умови та ресурси, внутрішні води, ґрунти та земельні ресурси, рослинний покрив і тваринний світ. Тобто при викладанні цього розділу здійснюється покомпонентне вивчення природи України. При цьому важливо приділити увагу причинно-наслідковим зв’язкам, які характеризують особливості взаємодії компонентів природних систем, а такаж закономірностям, на яких ґрунтується розміщення природних об’єктів.
У розділі ІІІ. «Ландшафти і фізико-географічне районування України» передбачається вивчення таких важливих і складних для розуміння учнями питань: природно-територіальні комплекси, класифікація ландшафтів, ФГР України. Порівняно легше сприймаються учнями теми, що передбачають вивчення природних зон України, природних комплексів Українських Карпат та Кримських гір, Чорного та Азовського морів.
Розділ ІV «Використання природних умов і природних ресурсів та їх охорона» розрахований на 6 уроків, в ході яких учнів повинні оволодіти знаннями з двох тем: геоекологічна ситуація в Україні та використання і охорона природних умов і природних ресурсів.
Особливістю практичних робіт курсі є те, що вони спрямовані на широке використання картографічного методу. Зміст практичних робіт № 1 і № 4 пов’язаний з нанесенням на контурну карту різних географічних об’єктів і явищ, практична робота № 2 ґрунтується на використанні топографічної карти. Ще дві практичні роботи - № 5 і 7, передбачають проведення аналізу тематичних карт, що використовуються в курсі ФГУ: фізична карта України, карта адміністративно-територіального поділу, тектонічну і геологічну карти, карту корисних копалин, ґрунтів, рослинності, тваринного світу, ФГР, карту «Охорони природи» і «Ландшафти», топографічну карту.
Починаючи вивчення ФГУ, бажано нагадати учням, що сучасна географія зосередилася на дослідженні тієї частини Землі, де стикаються і взаємодіють нижня частина атмосфери, верхня частина літосфери, вся гідросфера та біосфера, т.т. географічної оболонки. ГО функціонує за певними законами і закономірностями. Будь-які зміни в одній її частині обов’язково позначається на інших її частинах. Тому людству необхідно вивчати закони розвитку ГО та всіх її компонентів. Слід пригадати структуру фізичної географії та втановити взаємозв’язки її з іншими науками. Значну увагу слід приділити методам фізико-гшеографічних досліджень: картографічному, порівняльно-географічному, аерокосмічному, спостереження і опису.
При вивченні географічного положення України слід пригадати, що таке географічне положення, акцентувати увагу на відмінностях між ФГП, ЕГП та ПГП, пригадати типовий план характеристики ФГП та запропонувати охарактеризувати ФГП України за цим планом. Вчителю слід звернути увагу на те, що географічне положенн – одна з фундаментальних категорій географічної науки. Воно характеризує просторове положення досліджуваного об’єкта щодо географічних даностей, які перебувають поза ним і мають або можуть мати на нього істотний вплив. Учні детально повинні проаналізувати за картами положення України в світі і Європі, положення відносно екватора, нульового меридіану, тропіків і полярних кіл, океанів і морів тощо. Важливим завданням є позначення на контурній карті кордонів держави, її крайні точки, географічного центру України і Європи, визначення протяжності з заходу на схід та з півночі на південь в градусах і кілометрах. Разом з вчителем учні з’ясовують місце нашої держави в Європі за площею та чисельністю населення. При цьому варто зробити наголос на унікальності території нашої держави в історичному, географічному, природно-ресурсному та ін. відношеннях. Під час бесіди бажано з’ясувати, який вплив чинить географічне положення на формування природних умов, насамперед на клімат. Від нього залежить кількість одержуваної сонячної енергії, особливості руху повітряних мас,. Положення відносно областей високого та низького тиску, відносно океанів.
Знайомство з джерелами географічних знань доцільно не обмежувати підручником, картою, атласом. Бажано нагадати, що чимало відомостей можна отримати з науково-популярної літератури, ЗМІ тощо. Величезні можливості надає комп’ютер, електронні підручники, атласи, карти тощо. Особливу увагу слід приділити роботі з топографічною картою та вивченню картографічних проекцій.
Розглядаючи адміністративно-територіальний устрій слід звернути увагу на те, що в складі України виділяються 24 області та Автономна Республіка Крим. Два міста – Київ і Севастополь мають спеціальний адміністративний статус. Області поділяються на райони. Упродовж історії країни адміністративний устрій неодноразово змінювався. У 1925 р. замість губернського на території України було введено окружний поділ, у 1932 р. – його скасовано і утворено області: Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Одеську, Харківську і Чернігівську. У 1937 р. утворено Житомирську, Кам’янець-Подільську, Миколаївську та Полтавську області, у 1938 р. – в складі Донецької області виділено Ворошиловградську та Сталінську області; в 1939 р . утворені Запорізька, Кіровоградська і сумська області, а на приєднаних землях – Волинська, Дрогобицька, Рівненська, Львівська, Тернопільська і Станіславська області. У 1940 р. на знову приєднаних землях утворена Ізмаїльська й Чернівецька області, через чотири роки – Херсонська області. У 1946 р. на знов приєднаних землях утворена Закарпатська область. Значні зміни відбулися в 1954 р., коли до складу УРСР увійшов Крим, Кам’янець-Подільська область перейменована в Хмельницьку. Скасовано Ізмаїльська, утворена
Черкаська область. Надалі в основному відбувалися перейменування.
На сьогодні все частіше мова йде про зміни адміністративно-територіального устрою країни , розроблені проекти.
При вивченні історії досліджень території України значну увагу слід приділяти самостійній роботі учнів з літературними джерелами, підготовці повідомлень та рефератів тощо.
Вивчаючи розділ «Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України» слід велику увагу приділяти роботі з тематичними картами та формуванню умінь встановлювати географічні закономірності та причинно-наслідкові зв’язки.
Розглядаючи тектонічну, геологічну будову, рельєф та корисні копалини вчителю необхідно акцентувати увагу на генетичних взаємозв’язках між ними. При цьому спочатку на основі бесід, роботи з картою та підручником спочатку встановлюються загальні закономірності поширення цих компонентів в межах України, а потім закріплюється знання цих закономірностей шляхом розкриття цих закономірностей на конкретних прикладах своєї місцевості.
Взагалі при вивченні цих тем ефективними є практичні заняття на місцевості, розгляд зразків з колекції корисних копалин, складання описів за картою, співставлення різних тематичних карт з метою встановлення причинно-наслідкові зв’язків і закономірностей.
Розглядаючи тектонічні структури, геологічну будову та рельєф, вчителю необхідно нагадати, що тектонічні структури — це ділянки земної кори, обмежовані глибинними розломами. Розриють платформні тектонічні структури (платформи, щити, западини) та складчасті структури. Територія України має кину тектонічну будову, яка формувалася протягом тривалої геологічної історії.
На території України тектонічні структури мають потужність 25-65 км (найбільша потужність у районі Українського щита, найменша — під Чорним морем). Розрізняють дві великі структури — Східноєвропейська платформа й Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Східноєвропейській платформі в рельєфі відповідає Східноєвропейська рівнина, а Альпійсько-гімалайському складчастому поясу — Карпати й гірський Крим. Ще дві структури мають значно менші площі: це частина Західноєвропейської платформи, що вузькою смугою тягнеться до гирла притоки Дністра — річки Стрий, і Скіфська плита, яка займає північну частину рівнинного Криму.
Великий вплив на вигляд сучасної природи України мало зледеніння. Його південна межа не була постійною: наступи відступи льодовика спричинили зміну рослинності, супроводжувалися потужними потоками поталих льодовикових вод. Наприкінці ранньочетвертинної епохи льодовики, що спустилися Скандинавських гір, не дійшли до території країни, але за рахунок танення льодів південніше її території й розмиву гірських порід утворилася алювіальна рівнина в долині Дніпра. У середчетвертинний час відбувалося найбільш потужне дніпровське зледеніння. Льодовик, наступаючи зі Скандинавії та Нової Землі, укрив північні райони території України, зайшовши на її територію двома великими клинами. Льодовик залишив після свого відступу горбкуватий і грядовий рельєф.
Геологічний розвиток території України триває й сьогодні Продовжують підніматися Карпати, повільно опускається північне узбережжя Азовського моря, відбуваються інтенсивні ерозійні процеси в долинах річок.
Сьогодні територія України має загальний нахил з півночі на південь і від західного та східного кордонів у бік Дніпра, лише рівнинний Крим — з півдня на північ. Приналежність переважаючої частини території давній Східноєвропейській платформі визначає особливості рельєфу: 95 % загальної площі займають рівнини, 70 % з них припадає на низовини, 25 % — на височи ни й лише 5 % — на гори.
При вивченні основних форм рельєфу учням пропонується охарактеризувати їх за типовим планом. Для цього слід використовувати план опису рівнини:
Для встановлення причинно-наслідкових зв’язків можна запропонувати учням заповнити таблицю:
|
Назва тектонічної структури |
Форми рельєфу, що їм відповідають |
Мінерали, гірські породи та корисні копалини, характерні для цієї тектонічної структури |
При вивченні корисних копалин вчитель пропонує учням нанести на контурну карту, з попередньо відображеними елементами тектоніки, найбільші родовища корисних копалин. Таким чином встановлюється взаємозв'язок між будовою території України та особливостями залягання її корисних копалин.
Досить продуктивним є і постійне зіставлення карт одного масштабу, але різного змісту. До них належать фізична, тектонічна, геологічна карти і карта корисних копалин.
Особливу увагу необхідно звернути на засвоєння легенд карт, вміння ними користуватися. Більшість випускників середніх шкіл легенд навіть основних карт (фізичної та економічної) майже не знають, не кажучи вже про спеціальні карти.
При вивченні клімату важливо на конкретних прикладах розкрити не лише кліматичні особливості нашої держави в цілому та її окремих регіонів, але й вплив кліматичних умов на рельєф, поверхневі й підземні води, рослинність, тваринний світ, розвиток господарства і розміщення населення. Разом з тим, і рельєф, і поверхневі води тощо теж впливають на клімат.
Отже, і на матеріалі, що характеризує кліматичні умови, вчитель може сформувати розуміння учнями органічних взаємозв'язків окремих елементів природи, а також природи і суспільства.
Учні разом з учителем повинні виявити чинники, від яких залежить формування клімату України. При цьому вони базуються на значному масиві раніше засвоєних знань про повітряні маси і характер їх переміщення через територію Європи. Велику допомогу можуть надати зібрані матеріали спостережень за погодою в молодших класах. Характеризуючи всі кліматичні елементи, важливо весь час використовувати приклади, пов'язані з своїм містом чи селищем. Методична виправданість цього пов'язана з тим, що погодні умови дуже впливають на повсякденне життя кожної людини, а тому постійно обговорюються в родині, школі, на відпочинку тощо. Вчитель повинен використати таку незмінну актуальність на користь вивчення цієї теми.
Вивчаючи клімат України, необхідно постійно працювати з картами різного змісту і масштабу. Починати необхідно з фізичної карти Європи. Варто підкреслити, що з методичних міркувань клімат нашої держави не можна розглядати лише на картах України, як це нерідко робиться. Різні типи повітряних мас, які визначають погоду над Україною, формуються за її межами. Тому важливо показати на карті райони формування цих повітряних мас, їх просування на територію України, характер трансформації і особливості погоди, яку ці повітряні маси приносять у різні пори року.
У 6 і 7 класах учні вже знайомилися з фронтальними процесами. Ці знання необхідно остаточно сформувати і закріпити на прикладі нашої країни. Учні повинні засвоїти, що характер атмосферної циркуляції над Україною визначається постійною зміною циклонів і антициклонів. Але основою всіх знань про клімат є розуміння закономірностей у розподілі температури, опадів, несприятливих кліматичних явищ тощо в самій Україні. Для цього необхідно виділити декілька регіонів держави з певними кліматичними особливостями, наприклад, Закарпаття, Карпати, Південний берег Криму, східна частина України та ін. При цьому вчитель формулює запитання і завдання за такою схемою:
1. Охарактеризуйте географічне положення регіону в Україні та Європі.
2. Які особливості його підстилаючої поверхні та її вплив на клімат?
3. За додатком порівняйте температури повітря влітку і взимку, а також річну кількість опадів у містах цього регіону та в інших частинах України і поясніть причини цих відмін.
У зв'язку з обмеженістю країни на водні ресурси і роллю морів важливе значення вивчення поверхневих і підземних вод та інших водних об'єктів. Характеризуючи м необхідно не лише дати їм комплексну фізико-географічну характеристику, але й обов'язково підкреслити геополітичне, транспортне, промислове значення для нашої держави. Для цього можна використати самостійну роботу учнів з додатками підручника та його текстом і фізичною картою. Для раціональної організації роботи вчитель попередньо пропонує учням т запитання і завдання:
1. Знайдіть на фізичній карті острови і півострови, затоки, протоки, лимани Чорного Азовського морів.
2. Чим замовлена різна глибина Чорного і Азовського морів?
3. Які річки впадають у Чорне і Азовське моря?
4. Порівняйте тваринний світ цих морів.
5. Які екологічні проблеми Чорного і Азовського морів вам відомі?
Відповіді на ці запитання можна оформити у вигляді порівняльної таблиці за такою формою:
|
Назва моря |
Острови і півострови |
Затоки, протоки, лимани |
Глибини |
Тваринний світ |
Екологічні проблеми |
Вивчення річок, озер, водосховищ, каналів, підземних вод необхідно обов'язково пов'язане з попереднім матеріалом про рельєф, геологічну будову, клімат. Учні повинні зрозуміти, українські річки якраз і є продуктом всіх цих компонентів природи. Разом з тим, вони в свої чергу впливають на них і на моря. Важливим також є постійне звертання до якоїсь місцевої річки, озера країни. Можна, як і у випадку з морями, використовувати порівняльні таблиці, я учні складають на основі самостійної роботи з текстом підручника, його додатками географічними картами різного змісту й масштабу.
Не треба забувати і про виховне значення цих знань. Потрібно підкреслювати обмеженість нашої країни на водні ресурси, необхідність їх збереження і раціонального використання. Все не залишиться тільки на словах, якщо вчитель разом з учнями впорядкує джерело, береги озера чи річки, очистить захаращені схили балки тощо.
В курсі географії України значно розширюються і поглиблюються знання про ґрунтовий покрив і земельні ресурси. Вони вже не є такими доволі абстрактними поняттями, як раніше. І не тільки тому, що учні стали старшими. Адже вони вивчають ґрунти своєї країни. Ці ґрунти дають поживу рослинному світові, служать базою рослинництва в сільському господарстві. В це близьке і знайоме багатьом школярам. Тому методично правильним є використання місцево матеріалу, опис ґрунтових розрізів на подвір'ї школи або поблизу нього. Це, звичайно, складно зробити в містах, але в більшості шкіл країни для цього умови є.
При вивченні цього матеріалу найважливішим є засвоєння учнями загальних закономірностей поширення ґрунтів. Для цього викладання ведеться в органічному зв'язку як іа попереднім матеріалом про рельєф, геологічну будову, клімат, внутрішні води, так і з елементами наступних знань про рослинний і тваринний світ країни. Необхідно також нанести розміщення основних типів ґрунтів на контурну карту.
Вивчення рослинного і тваринного світу своєї країни логічно завершує розгляд її них умов і ресурсів. Тому на цьому матеріалі вчитель має можливість, розглядати
попередньо рослинний і тваринний світ, повторити раніше вивчений матеріал. Але головнішим є те, що тут створюються найсприятливіші умови для розкриття в повній мірі^в'язків і взаємозалежностей різних компонентів природи.
Але найбільшою мірою це можна зробити, вивчаючи розділ "Природні комплекси
(ландшафти) і фізико-географічне районування". Діти вже мають уяву про природну зону і з найзагальнішому вигляді природні зони світу. При розгляді ж природних зон своєї Батьківщини вони одночасно мають можливість як конкретизувати свої знання, так і здійснити їхній синтез. Розуміння органічного взаємозв'язку окремих компонентів природи на певній| повинно трансформуватися в розуміння місця та ролі людини і суспільства в природному довкіллі.
При вивченні цього розділу методично виправданим є повторення особливостей
розміщення природних зон світу і Європи на відповідних настінних картах та картах атласу. У цьому разі ми не лише повторюємо і закріплюємо дуже важливий матеріал, що був засвоєний, але й визначаємо місце природних комплексів України у світі. Виокремлюючи нашу державу, ми разом з тим не пориваємо зв'язку її природи з природою Європи і всієї нашої планети. В рамках розділу особливе значення належить не темам, присвяченим вивченню різних природних зон країни, а темі "фізико-географічне районування".
В процесі вивчення кожної природної зони найважливішим завданням учителя є
органічно поєднати всі раніше засвоєні знання про компоненти природи на конкретній території і привести дітей до розуміння поняття "єдиний природний комплекс". При цьому учні мають усвідомити, що руйнація чи зміна однієї із складових цього комплексу неминуче призведе до його зміни в цілому. Тому значення вивчення цього матеріалу не лише пізнавальне, світоглядно-виховне.
Як приклад, можна навести загальну схему вивчення степової зони. Розгляд зони доцільно з роботи учнів з різними за змістом картами атласу та контурною картою або робочим зошитом. Учні вже позначили на контурній карті південну межу лісостепової зони, яка одночасно є північною межею степової зони. З допомогою комплексу фізичних і кліматичних карт, карт ґрунтів учитель ставить завдання: обґрунтуйте проходження північної межі степової зони. Що є основною причиною безлісості степів? Чому тут утворилися багаті на гумус чорноземні ґрунти? Чому окремі лісові масиви просунулися у степову зону по долинах річок і височинах рельєфу? Чому північна межа степу проходить не строго з заходу на схід, а з південного заходу на північний схід?
Потім учитель дає загальну характеристику степової зони, попередньо запропонувавши учням поступово заповнювати таблицю з найзагальнішими висновками про властивості компонентів природного комплексу. Особливу увагу необхідно звернути на господарське використання степів, на проблеми збереження ґрунтів, рослинного і тваринного світу, причини постійного зменшення вмісту гумусу в чорноземах, поширення вітрової і водної ерозії.
Розглядаючи загальні закономірності формування і функціонування природних комплексів, необхідно пам’ятати, що встановити загальні, головні риси природної зони, чітко розкрити взаємозалежність і взаємовплив окремих елементів комплексу, показати характер впливу на них господарської діяльності людини найкраще можна на прикладі природної зони, в якій знаходиться школа.
Розділ ІV «Використання природних умов і природних ресурсів та їх охорона» розрахований на 6 уроків, в ході яких учнів повинні оволодіти знаннями з двох тем: геоекологічна ситуація в Україні та використання і охорона природних умов і природних ресурсів. Вивчаючи геоекологічну ситуацію варто зробити наголос на тому, що таке геоекологія, на основні джерела та види забруднень навколишнього середовища, особливу увагу приділити наслідкам аварії на ЧАЕС, впливу геологічної ситуації на здоров’я населення. Коротко зупинитись на екологічному законодавстві. В наступній темі вивчається ПЗФ України. Тут важливо сформувати в учнів розуміння відмінностей між різними категоріями ПЗФ, уявлення про національну екологічну мережу. Розкрити поняття «моніторинг» та з’ясувати основні заходи щодо раціонального використання і охорони навколишнього середовища.
При вивченні курсу ФГУ особливо важливими завданням є формування в учнів географічних умінь. Основою таких вмінь є знання учнів про географічні об’єкти, процеси та явища. Отже, ступінь оволодіння уміннями напряму залежить від рівня теоретичних знань. Перелік основних вмінь викладений у навчальній програмі курсу. Їх можна згрупувати залежно від навчальних задач, для розв’язання ких вони застосовуються. Це дозволяє виділити такі групи вмінь:
Більшість зазначених вмінь формуються в процесі вивчення попередніх курсів, а при вивченні ФГУ лише вдосконалюються. У курсі передбачено розвиток умінь працювати з типовими планами характеристики географічних об’єктів. Порівняно з іншими курсами ці плани стають більш детальними, повними і містять завдання на встановлення територіальних і часових причинно-наслідкових зв’язків. При виконанні таких завдань використовуються різноманітні джерела географічних знань, тому розвиваються також вміння самостійно працювати з різними джерелами географічної інформації.
Процес формування вмінь включає три етапи:
Уміння вважається засвоєним якщо учень:
Як вже було зазначено раніше, більшість практичних робіт курсу ФГУ передбачають формування, розвиток і закріплення умінь працювати з різними джерелами географічних знань, в першу чергу з картами, причому використовуються, як правило, декілька карт.
Практична робота № 1. Нанесення на контурну карту крайніх точок, географічного центру України та кордонів країн, що межують з нею. Визначення положення України відносно годинних поясів має на меті формування умінь виконувати розрахунки для визначення місця розташування географічного центру країни, знаючи координати крайніх точок, закріпити знання про годинникові пояси, сформувати вміння визначати положення України в годинних поясах.
Практичну роботу доцільно поділити на дві частини. У першій частині необхідно згадати, які саме особливості фізико-географічного положення об’єкта можна вказати, виходячи з даних про місце розташування його крайніх точок. Потім запропонувати учням самостійно визначити координати крайніх точок і географічного центра (4823´ пн..ш. та 31 11´ сх..д – Кіров. Обл..).
Далі школярі підписують ці об’єкти на контурній карті, наносять кордони України та сусідніх держав, підписують їх назви. Потім підбивають підсумок першої частини практичної роботи: Україна розташована в помірних широтах Європи, межує з сімома державами, найбільш протяжний кордон має з Росією.
Виконанню завдань другої частини роботи починають з інструктажа. Використовуючи карту годинних поясів і теоретичні відомості, вчитель розповідає про поясний і місцевий час, пояснює, як здійснюється розрахунок місцевого часу, пояснює який час і чому діє в Україні.
Потім учні проводять на контруній карті межі годинних поясів, що проходять через територію України, перелічують області, що входять до різних поясів (Закарпатська – частково в першому, Луганська, частина Донецької і Харківської областей – в тертьому, більшість – в другому). Потім учні виконують вправи на визначення поясного і місцевого часу.
Завершує роботу висновок: Україна має сприятливе ГП, розташована в східній частині Європи, в помірних широтах, межує з сімома державами, найбільш протяжний кордон має з Росією. В країні діє час другого годинного поясу.
Практична робота № 2. «Опис місцевості й розв’язання задач за навчальними топографічними картами» має практичну спрямованість. Вона викликає певні утруднення в учнів, тому що учні до цього часу не працювали з топографічними картами. Тому виконанню практичної роботи передує тренувальна робота, під час якої учні знайомляться з особливостями топографічних карт, їх змістом, призначенням, умовними знаками. Після цього переходять до виконання основних вправ. Їх можна виконувати парами або групами, які користуються різними фрагментами навчальних топографічних карт. Це завдання на визначення прямокутних координат, опис місцевості, визначення крутизни схилу тощо.
Завершується робота висновком: «З топографічної карти можна одержати різноманітну інформацію про місцевість: характер рельєфу, розташування об’єктів, відстані між ними, крутизну схилу, характеристику географічних об’єктів, напрямки тощо».
Практична робота № 3. «Встановлення взаємозв’язків між тектонічними структурами, формами рельєфу та корисними копалинами на території України» має на меті виявлення закономірностей у розміщенні основних форм рельєфу і корисних копалин на території країни. Під час роботи учні спів ставляють фізичну, тектонічну карти, карту корисних копалин, знаходять взаємозв’язки між розташуванням тектонічних структур, форм рельєфу та родовищ корисних копалин. У висновку учні вказують, що особливості простягання різних форм рельєфу і родовищ корисних копалин залежить від віку та історії формування тектонічних структур. УЩ, плитам і давнім складчастим областям в рельєфі відповідають височини. Тут залягають рудні корисні копалини, вугілля й будівельні матеріали. Западинам відповідають низовини (виняток – Галицько-Волинська западина, якій відповідає Волинська височина). Тут переважають паливні корисні копалини (насамперед нафта і газ). Областям молодої складчастості відповідають гори.
Практичну роботу № 4. «Позначення на контурній карті річок, озер, водосховищ, каналів, боліт. Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України» доцільно виконувати частинами, по мірі вивчення теми «Внутрішні води України» (5 уроків). Перші завдання мають бути спрямовані на актуалізацію знань про поверхневі води, частини річок, їх живлення і режим. Далі на контурній карті підписуються найбільші річки та озера, водосховища, канали. Найбільшу увагу слід приділити аналізу забезпеченості водними ресурсами різних територій України. При цьому вчитель звертає увагу на те, що в цілому водозабезпеченість України нижча за середньосвітовий рівень. Учні працюють з картою й визначають, що найгірше забезпечені водними ресурсами південні регіони України, нестача їх спостерігається і на сході. Найбільша кількість водних ресурсів – в західній частині країни.
Висновок до практичної роботи може бути наступним: «Найбільш густа річкова мережа в Передкарпатті, найменше річок на південному-сході й півдні. Це пов’язано зі зменшенням кількості опадів з зх. на сх. та з пн. на пд.. озера також розміщуються нерівномірно: найбільше їх на пн.-зх, у прибережній зоні й долинах річок. Водозабезпеченість України нижча за середньосвітову. найгірше забезпечені водними ресурсами південні регіони України, нестача їх спостерігається і на сході. Найбільша кількість водних ресурсів – в західній частині країни».
У практичній роботі № 5. «Виявлення закономірностей у поширенні ґрунтів за картою ґрунтів України» слід приділити увагу основним закономірностям у розміщенні ґрунтів: широтна зональність та висока поясність. Основні завдання роботи можна виконувати в групах. Спочатку проводиться інструктаж з виконання завдань. Закономірності виявляються в процесі роботи учнів з картою.
Практична робота № 6. «Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України (за вибором)» є узагальнюючою, тому може бути підсумковою роботою з теми. Учні за типовим планом характеристики природної зони порівнюють дві зони (за вибором), використовуючи різні тематичні карти атласу. Закінчується робота висновком: «Відмінності природних компонентів природних зон рівнинної території України пояснюються їх різних ГП. Від нього залежать кліматичні умови, які визначають тип ґрунтів, своєрідність рослинного, тваринного світу. У горах природні комплекси змінюються з висотою, від якої залежить клімат, ґрунти, рослинність і тваринний світ.
Практична робота № 7. «Аналіз геоекологічної ситуації в Україні. Нанесення на карту основних природоохоронних об’єктів України» націлена на формування вмінь працювати з картографічним матеріалом, який відбиває екологічну ситуацію в різних регіонах України. При виконанні роботи учні аналізують геоекологічну ситуацію, наносять на контурну карту зони екологічного лиха, об’єкти ПЗФ, заповнюють таблицю «Природоохоронні території України». Робота досить об’ємна, тому виконується в два етапи.