Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 10: Правові засади обмеження монополізму в економіці України
Література:
§1. Ринкова економіка, яку ми будуємо в Україні, передбачає створення рівних можливостей для суб’єктів господарської діяльності, а також їхню конкуренцію, під якою розуміється змагання суб’єктів господарювання, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них, впливаючи на загальні умови реалізації товарів на ринку, і стимулюють виробництво тих товарів, які потребує споживач.
На сьогодні законодавство України про захист економічної конкуренції складається з:
Це законодавство можна вважати сформованим.
Основним є ЗУ „Про захист економічної конкуренції”, яким регулюються відносини органів державної влади і місцевого самоврядування; органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб’єктами господарювання; останніх між собою, із споживачами, іншим фізичними та юридичними особами у зв’язку з економічною конкуренцією.
Під економічною конкуренцією розуміється змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають змогу вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку.
Закон визначає групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції, однією з яких є антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання
Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно закону. Антимонопольний комітет України може дозолити узгоджені дії якщо учасники доведуть, що дії на користь економіки, ринку, техніки, раціоналізації виробництва.
Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
Монополістом визнається суб’єкт господарювання, частка товару на ринку якого більше 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Може бути і менше 35%, але не має великих конкурентів. Монопольним є також становище 3-х суб’єктів господарювання, які в сукупності на ринку володіють більше 50% часток, для 5-х – більше 70%.
Саме по собі монопольне становище не є порушенням, якщо немає зловживань ним. Зловживанням монополією є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням визнаються (див. ст. 50 підручника). Зловживання забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
До третьої групи порушень входять антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю по прийняттю будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність цих органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Перелік антиконкурентних дій влади на ст. 52 підручника.
Обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, яка полягає в тому, що суб’єктам господарювання забороняється схиляти інших суб’єктів господарювання до вчинення порушень антимонопольного законодавства чи сприяти вчиненню таких порушень, а також примушувати інших суб’єктів господарювання.
Недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Перелік дій на ст. 54 підручника.
§2. З метою забезпечення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган Антимонопольний комітет України(АМКУ). Правове становище визнано ЗУ „Про Антимонопольний комітет України”, а його діяльність регламентується ЗУ „Про захист економічної конкуренції”, ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції”.
Систему Антимонопольного комітету України становлять комітет та утворені ним територіальні відділення (в АРК, областях, містах Києві та Севастополі). Очолює голова, є 10 державних уповноважених, вимоги яких та голів територіальних відділень в межах їх повноважень є обов’язковими для виконання.
Положення про територіальні відділення Антимонопольного комітету України затверджено розпорядженням АМКУ, 23.02.01.
§3. 20 видів порушень антимонопольного законодавства в статті 50 ЗУ „Про захист економічної конкуренції” або на ст.63-64 підручника.
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції до суб’єктів господарювання здійснюються такі види санкцій:
Штрафи – накладаються органами АМКУ за (див. статтю 251 Господарського кодексу чи ст. 64 підручника) різні порушення і різних розмірів (1 - 10% доходу за останній звітний рік чи 2 - 20 тисяч неоподаткованих мінімальних доходів громадян - НМДГ ). Рішення про штраф понад 17 тисяч НМДГ приймається виключно Антимонопольним комітетом України, адм. колегією АМКУ на їх засіданнях.
За недобросовісну конкуренцію штраф 3% виручки від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг за останній рік. Якщо виручки немає чи неможливо обчислити – штраф до 5000 НМДГ. Для не суб’єктів господарської діяльності – штраф до 2000 НМДГ накладають АМКУ, територіальні відділення.
Примусовий поділ суб’єкта господарювання застосовує АМКУ в строках не менше 6 місяців.
Відшкодування шкоди кому вона заподіяна внаслідок порушення антимонопольного законодавства, через суд, господарський суд у подвійному розмірі.
Вилучення товарів. У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів зацікавлені особи можуть звернутися до АМКУ, через територіальні відділення із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копії виробів як у виробника, так і у продавця. Порядок вилучення визначає КМУ, якщо змішування товарів не можна усунути іншим шляхом.
Строки 5 років з дня порушення, або в разі тривалого порушення з дня закінчення вчинення порушення. За деякі 3 роки.
Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень є обов’язковими до виконання. Їх можна перевірити по заяві до АМКУ у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Рішення АМКУ заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити до суду у 2-місячний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути відновлено.