Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 6. Управління активами
Теоретичні засади
Оборотні активи (оборотний капітал) включають такі елементи: запаси (сировина, матеріали, готова продукція, товари відвантажені, незавершене виробництво та ін.); грошові кошти (кошти на поточних і валютних рахунках, у касі та ін.); короткострокові фінансові вкладення (цінні папери, надані короткострокові позики та ін.); дебіторську заборгованість (заборгованість покупців і замовників, дочірніх і залежних товариств, засновників по внесках у статутний капітал, векселі по дорученню та ін.).
Від стану оборотних активів багато в чому залежить успішне здійснення виробничого циклу підприємства, тому що недолік оборотних коштів паралізує виробничу діяльність підприємства, перериває виробничий цикл і в остаточному підсумку приводить підприємство до відсутності можливості оплачувати за своїми обов'язками і до банкрутства.
6.1. Виробничий, фінансовий і операційний цикли
Теоретичні засади
Операційний цикл - період часу, протягом якого відбувається оборот усієї суми оборотних коштів підприємства .
Виробничий цикл – період часу, протягом якого оборотні кошти беруть участь у виробничому процесі (від постачання сировини до відвантаження готової продукції).
Фінансовий цикл – період часу, протягом якого у виробничому процесі бере участь чистий оборотний капітал підприємства, тобто підприємство використовує власні кошти.
Підприємству необхідно прагнути до зменшення фінансового циклу, тому що його подальше збільшення додатково вилучає власні кошти з процесу виробництва. Можна виділити чотири основні моделі зіставлення циклів на підприємстві.
ФЦ = ВЦ+ДЗ-КЗ (6.1)
де:
ФЦ – фінансовий цикл, дні;
ВЦ – виробничий цикл, дні;
ДЗ – період обігу дебіторської заборгованості, дні;
КЗ – період обігу кредиторської заборгованості, дні;
ФЦ = ВЦ + ДЗ + Авансові виплати. (6.2)
3. Підприємство авансово оплачує придбання сировини, а також реалізує готову продукцію в аванс.
ФЦ = ВЦ - Аванси отримані + Авансові виплати (6.3)
4. Модель, за якою підприємство вимагає передоплату за продукцію, а само купує запаси в аванс.
ВЦ = ОЦ. (6.4)
де:
ОЦ – операційний цикл, дні.
ФЦ = ВЦ – КЗ – Аванси отримані (6.5)
Практичні ситуації
Ситуація 6.1.
Фірми випускає батареї 1500 од./дн, за ціною 6 грн./од. Компанії необхідно 22 дня, щоб сировина перетворилася в товар. Фірма надає покупцям відстрочку платежу 40 днів. Сама фірма має можливість оплачувати послуги постачання протягом 30 днів.
Знайти: Протягом якого періоду часу на підприємстві обертається власний капітал (фінансовий цикл)? Яку величину оборотного капіталу необхідно підтримувати для даної виробничої програми?
Розв’язок.
Фінансовий цикл фірми складає:
ФЦ = ВЦ +ДЗ – КЗ = 22+40-30 = 32 дня.
У результаті розрахунку видно, що підприємству не зовсім вигідна така стратегія роботи. Не зважаючи на те, що виробничий цикл складає 22 дні, воно змушено підтримувати достатній обсяг виробничих запасів для роботи протягом 32 днів. Тобто кошти за реалізовану готову продукцію надійдуть з більшим запізненням, ніж це можливо при такій моделі виробництва.
Сума оборотного капіталу = 1500·6·32 = 288000 грн.
За умов ситуації 6.1 визначте, яка величина оборотного капіталу необхідна підприємству при скороченні періоду обігу дебіторської заборгованості до 35 днів?
Розв’язок.
Сума оборотного капіталу = 1500·6·27 = 243000 грн.
Висновок: Така операція вигідна, якщо вона не спричинить за собою зниження попиту на готову продукцію.
За умов ситуації 6.1 передбачається введення нової технології, що збільшить виробництво до 1800 од., і сприятиме скороченню виробничого циклу до 20 днів, але збільшить вартість до 7 грн. за од.
Розв’язок.
Фінансовий цикл фірми у цьому випадку складає:
ФЦ = 20+40-30 = 30 днів.
Сума оборотного капіталу = 1800·7·30 = 378000 грн.
Висновок: Якщо збільшення оборотного капіталу буде супроводжуватися прибутком, його темпи зросту повинні бути вище темпів зросту оборотного капіталу.
Ситуація 6.2.
Поточний обсяг продажів приладів фірми складає 100 000 виробів. Ціна одиниці складає 50 грн. Змінні витрати – 40 грн./ шт. Якщо будуть ослаблені умови розрахунків з покупцями, продаж приладів зросте на 30 000 од. Постійні витрати при цьому не зміняться. Дебіторська заборгованість клієнтів зросте на 500 000 грн., 5% виручки від продажу 30 000 шт. будуть загублені як безнадійні борги. Допускаючи, що собівартість товарів, які продаються, складає 90% від виручки, а вартість капіталу, залученого для інвестування, складає 12%, визначте, чи буде ослаблення розрахунків прийнятним для підприємства, яке продає продукцію.
Розв’язок:
Виграш у вигляді прибутку від надходження додаткових коштів від збільшення продажів складе:
30 000 · (50-45) = 150 000 грн.
Втрати від появи безнадійних боргів:
30 000 · 50 · 0,05 = 75 000 грн.
Витрати на додаткові кредити, що компенсують зростання дебіторської заборгованості, будуть розраховані таким чином (кредити беруться на компенсацію змінних витрат у собівартості виробу):
грн.
Чистий прибуток складе:
150.000 – 75.000 – 48.000 = 27.000 грн.
Висновок: Має сенс послабити платежі.
Ситуації для самоперевірки
Ситуація 6.3
Фірма випускає плейєри 2600 шт. у день по 60,5 грн. за 1 од. Кампанії треба 35 днів, щоб сировина перетворилася в товар. Фірма надає покупцям відстрочку платежу в 40 днів. Сама ж фірма має можливість оплачувати послуги постачальників протягом 50 днів.
Ситуація 6.4.
Поточний обсяг продажів приладів компанії складе 100 000 виробів. Ціна одного приладу - 50 грн. Змінні витрати на одиницю – 40 грн. Якщо будуть ослаблені умови розрахунків з покупцями, продаж приладів зросте на 30 000 од. Постійні витрати при цьому не зміняться. Дебіторська заборгованість клієнтів зросте на 500 000 грн., 5% виручки від продажу 30 000 шт. будуть загублені як безнадійні борги. Допускаючи, що собівартість виробів, що продаються, складає 80% від виручки, а вартість капіталу, залученого для інвестування, складає 12%, визначте, чи буде ослаблення розрахунків прийнятним для компанії, що продає.
6.3. Моделі фінансування оборотного капіталу
Теоретичні засади
У фінансовому менеджменті виділяють різні стратегії фінансування оборотних коштів (поточних активів) у залежності від ставлення керівництва до вибору джерел покриття варіативної частини, тобто до вибору відносної величини чистого оборотного капіталу. Відомі чотири моделі фінансування: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна. Вибір тієї чи іншої моделі стратегії фінансування зводиться до встановлення величини довгострокових пасивів і розрахунку на її основі величини чистого оборотного капіталу як різниці між довгостроковими пасивами і необоротними активами:
ЧОК = ДП – НА (6.6)
Статичне і динамічне уявлення кожної моделі приведені на рис. 6.5–6.8. Для зручності дамо пояснення деяким термінам:
Поточні (оборотні) активи: ПА = СЧ + ВЧ , (6.7)
де СЧ – системна частина поточних активів;
ВЧ – варіативна частина поточних активів;
ДП – довгострокові пасиви: ДП = ВК + ДЗ, (6.8)
де ДЗ – довгостроковий позиковий капітал;
ВК – власний капітал;
Рис.6.5. Ідеальна модель фінансового управління оборотними коштами
Ідеальна модель побудована, ґрунтуючись на суті категорій «поточні активи» і «поточні зобов'язання» та їхній взаємній відповідності. Термін «ідеальна» у даному випадку означає не ідеал, до якого потрібно прагнути, а лише сполучення активів і джерел їхнього покриття виходячи з їхнього економічного змісту. Модель означає, що поточні активи по величині збігаються з короткостроковими зобов'язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю. У реальному житті така модель практично не зустрічається. Крім того, з позиції ліквідності вона є найбільш ризикована, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, необхідності розрахунку з усіма кредиторами одноразово) підприємство може виявитися перед необхідністю продажу частини основних коштів для покриття поточної кредиторської заборгованості. Суть цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів.
Для конкретного підприємства найбільш реальна одна з наступних трьох моделей стратегії фінансового управління оборотними коштами, в основу яких покладено те, що для забезпечення ліквідності необоротні активи і системна частина поточних активів повинні покриватися довгостроковими пасивами. Таким чином, розходження між моделями визначається тим, які джерела фінансування вибираються для покриття варіативної частини поточних активів.
Рис.6.6. Агресивна модель фінансового управління оборотними коштами
Агресивна модель означає, що довгострокові пасиви служать джерелами покриття необоротних активів і системної частини поточних активів, тобто того їхнього мінімуму, що необхідний для здійснення господарської діяльності. У цьому випадку чистий оборотний капітал у точності дорівнює цьому мінімуму:
ЧОК = СЧ (6.9)
Варіативна частина поточних активів у повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю. З позиції ліквідності ця стратегія також дуже ризикована, оскільки в реальному житті обмежитися лише мінімумом поточних активів неможливо.
Консервативна модель припускає, що варіативна частина поточних активів, також покривається довгостроковими пасивами. У цьому випадку короткострокової кредиторської заборгованості немає. Відсутній і ризик утрати ліквідності. Чистий оборотний капітал дорівнює по величині поточним активам:
ЧОК =ПА (6.10)
Безумовно, така модель носить штучний характер.
Рис.6.7. Консервативна модель фінансового управління оборотними коштами
Компромісна модель найбільш реальна. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і приблизно половина частини поточних активів, що варіює, покриваються довгостроковими пасивами. Чистий оборотний капітал дорівнює по величині сумі системної частини поточних активів і половини їх варіативної частини:
ЧОК = СЧ + 0,5· ВЧ (6.11)
В окремі моменти підприємство може мати зайві поточні активи, що негативно впливає на прибуток, однак це розглядається як плата за підтримку ризику втрати ліквідності на належному рівні.
Рис.6.8. Компромісна модель фінансового управління оборотними коштами
Практичні ситуації
Ситуація 6.5.
Розрахувати різні варіанти стратегії фінансування оборотними коштами по приведеним у табл. 6.1 даним.
Таблиця 6.1
(тис. грн.)
|
Місяць |
Поточні активи (прогноз) |
необоротні активи |
Усього активів |
Мінімальна потреба в джерелах |
Сезонна потреба |
|
Січень |
15 |
60 |
75 |
68 |
7 |
|
Лютий |
14 |
60 |
74 |
68 |
6 |
|
Березень |
15 |
60 |
75 |
68 |
7 |
|
Квітень |
13 |
60 |
73 |
68 |
5 |
|
Травень |
11 |
60 |
71 |
68 |
3 |
|
Червень |
11 |
60 |
71 |
68 |
3 |
|
Липень |
8 |
60 |
68 |
68 |
0 |
|
Продовження табл. 6.1 |
|||||
|
Серпень |
10 |
60 |
70 |
68 |
2 |
|
Вересень |
13 |
60 |
73 |
68 |
5 |
|
Жовтень |
16 |
60 |
76 |
68 |
8 |
|
Листопад |
14 |
60 |
74 |
68 |
6 |
|
Грудень |
14 |
60 |
74 |
68 |
6 |
Розв’язок:
1. Системна частина поточних активів являє собою мінімальну потребу в оборотних коштах і дорівнює 8 тис. грн. (за даними липня).
2. Мінімальна потреба в джерелах коштів дорівнює 68 тис. грн. у червні, максимальна — 76 тис. грн. у жовтні.
Побудуємо по даних таблиці графік, наведений на рис. 6.9
Рис. 6.9. Фінансування оборотних коштів
3. Лінія 1 характеризує агресивну стратегію, при якій довгострокові пасиви покривають необоротні активи і системну частину поточних активів. Відповідно до цієї стратегії підприємства його довгострокові пасиви повинні скласти 68 тис. грн. Інша потреба в джерелах фінансування покривається за рахунок короткострокової кредиторської заборгованості. У цьому випадку чистий оборотний капітал складе 8 тис. грн. (68 -60).
4. Лінія 2 характеризує консервативну стратегію, відповідно до якої довгострокові пасиви підтримуються на максимально необхідному рівні, тобто в розмірі 76 тис. грн. У цьому випадку чистий оборотний капітал складе 16 тис. грн. (76- 60).
5. Лінія 3 характеризує компромісну стратегію, відповідно до якої довгострокові пасиви встановлюються в розмірі, що покриває необоротні активи, системну частину поточних активів і половину прогнозного значення варіативної частини поточних активів, тобто в розмірі 72 тис. грн. У цьому випадку чистий оборотний капітал складе 12 тис. грн. (72 -60).
Ситуація 6.6.
На основі даних фінансових балансів підприємства (табл. 6.2) за три суміжні роки визначте модель управління оборотними коштами при умові, що в першому році 50%, в другому році 60%, а в третьому році 45% оборотних коштів складають їх умовно-постійну величину.
Визначте чистий оборотний капітал підприємства в кожному році. Зробити висновки.
Фінансовий баланс.
Таблиця 6.2.
(тис. грн.)
Актив |
1 рік |
2 рік |
3 рік |
Пасив |
1 рік |
2 рік |
3 рік |
|
Грошові кошти |
50 |
100 |
70 |
Кредиторська заборгованість |
1030 |
620 |
850 |
|
Дебіторська заборгованість |
100 |
160 |
120 |
Короткострокові кредити банку |
1060 |
500 |
860 |
|
Запаси і витрати |
2200 |
2500 |
2200 |
Нараховані платежі |
100 |
120 |
190 |
|
Основні засоби |
6300 |
6800 |
6700 |
Довготермінові кредити банків |
400 |
2200 |
1100 |
|
Статутний фонд |
6000 |
6000 |
6000 |
||||
|
Нерозподілений прибуток |
60 |
120 |
90 |
||||
|
Всього активи |
8650 |
9560 |
9090 |
Всього власний капітал і зобов'язання |
8650 |
9560 |
9090 |
Алгоритм рішення задачі:
Чистий оборотний капітал = Довготермінові кредити банків +
+Статутний фонд + Нерозподілений прибуток - Основні засоби
Модель розподілу капіталу за перший рік
|
Актив |
Пасив |
|
|
Оборотні активи |
ОА варіативна частина 13,6% |
Короткострокові зобов’язання 25,3% |
|
ОА постійна частина 13,6% |
||
|
Довгострокові пасиви та власний капітал 74,6% |
||
Необоротні активи74,8% |
||
Величина чистого оборотного капіталу в даному випадку дорівнює: ЧОК=6460-6300=160 тис. грн.
Висновок: Дана модель управління оборотним капіталом наближується до ідеальної.
Модель розподілу капіталу за другий рік
|
Актив |
Пасив |
|
|
Оборотні активи |
ОА варіативна частина 11,5% |
Короткострокові зобов’язання 25,3% |
|
ОА постійна частина 17,3% |
||
|
Довгострокові пасиви та власний капітал 87,0% |
||
Необоротні активи71,1% |
Величина чистого оборотного капіталу в даному випадку дорівнює:
ЧОК=8320-6800=1520 тис. грн.
Висновок: Дана модель управління оборотним капіталом наближується до агресивної.
Модель розподілу капіталу за третій рік
|
Актив |
Пасив |
|
|
Оборотні активи |
ОА варіативна частина 11,8% |
Короткострокові зобов’язання 20,9% |
|
ОА постійна частина 14,5% |
||
|
Довгострокові пасиви та власний капітал 79,1% |
||
Необоротні активи73,7% |
||
Величина чистого оборотного капіталу в даному випадку дорівнює:
ЧОК=8000-6700=1300 тис. грн.
Висновок: Дана модель управління оборотним капіталом знаходиться між агресивною і ідеальною.
6.4. Управління дебіторською заборгованістю
Теоретичні засади
На сучасному етапі розвитку економіки України головною задачею в управлінні оборотним капіталом підприємства є зменшення дебіторської заборгованості підприємства. Скорочення її величини дозволяє підприємству зменшувати вартість капіталу, вкладеного у виробництво і таким чином зменшувати собівартість продукції і збільшувати прибуток.
В управлінні дебіторською заборгованістю використовуються наступні прийоми:
облік замовлень, оформлення рахунків і встановлення характеру дебіторської заборгованості;
проведення АВС контролю дебіторів;
аналіз заборгованості по видах продукції для визначення невигідних з погляду інкасації товарів;
оцінка реальної вартості існуючої дебіторської заборгованості;
зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів;
контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості;
визначення конкретних розмірів знижок при достроковій оплаті;
оцінка можливості факторингу продажу дебіторської заборгованості.
Практичні ситуації
Ситуація 6.7.
Підприємство, реалізуючи свою продукцію, надає відстрочку платежу не більш, ніж на 30 днів. Але практично платежі затримуються. Надходження від реалізації однієї партії виробів характеризуються даними табл. 6.2, колонки 1,2).
Визначити середній термін повернення заборгованості.
Розв'язок:
Результати розрахунків наведено в табл. 6.2:
Таблиця 6.2
Результати розрахунків
|
Терміни погашення заборгованості, дні |
Суми заборгованості, грн. |
Питома вага |
Середньозважене старіння, дні |
|
0 – 30 |
1322,00 |
0,44 |
Протягом терміну відстрочки |
|
60 |
514,00 |
0,17 |
0,17х30 = 5 |
|
60 – 90 |
819,00 |
0,27 |
16 |
|
90 – 120 |
122,00 |
0,04 |
4 |
|
120 – 150 |
99,00 |
0,033 |
4 |
|
150 – 180 |
74,00 |
0,024 |
4 |
|
180 – 360 |
45,00 |
0,015 |
3 |
|
360 – 720 |
22,00 |
0,007 |
3 |
|
>720 |
3,00 |
0,001 |
≈ 0 |
|
Разом |
3020,00 |
1 |
38 |
Висновок: Середньозважене старіння дебіторської заборгованості показує, на скільки днів затримується здійснення оплати по платежах.
Термін старіння дебіторської заборгованості дорівнює 38 днів, що перевищує розмір товарного кредиту, який надає підприємство.
За умов ситуації 6.7 визначимо суму безнадійного боргу по даній організації. Вихідні дані наведені в табл. 6.3, колонки 1,2,4.
Розв'язок:
Результати розрахунків наведемо за допомогою табл. 6.3:
Таблиця 6.3
Результати розрахунків
|
Терміни погашення заборгованості, дні |
Суми заборгованості, грн. |
Питома вага |
Імовірність безнадійного боргу |
Сума безнадійного боргу (4 колонка х 2 колонка), грн. |
Реальна величина заборгованості (2 – 5), грн. |
|
0 - 30 |
1322,00 |
0,44 |
0,025 |
33,30 |
1288,7 |
|
60 |
514,00 |
0,17 |
0,05 |
25,70 |
488,3 |
|
60 – 90 |
819,00 |
0,27 |
0,075 |
61,40 |
757,6 |
|
90 – 120 |
122,00 |
0,04 |
0,1 |
12,20 |
109,8 |
|
120 – 150 |
99,00 |
0,033 |
0,15 |
14,90 |
84,1 |
Продовження табл. 6.3
|
150 – 180 |
74,00 |
0,024 |
0,3 |
22,20 |
51,8 |
|
180 – 360 |
45,00 |
0,015 |
0,5 |
22,50 |
22,5 |
|
360 – 720 |
22,00 |
0,007 |
0,75 |
16,50 |
5,5 |
|
>720 |
3,00 |
0,001 |
0,95 |
2,90 |
0,1 |
|
Разом |
3020,00 |
1 |
7% |
211,50 |
2818,5 |
Імовірність безнадійного боргу може бути отримана на основі попереднього спостереження будь-яким статистичним методом. Можна визначити, який відсоток коштів ми недоодержували раніше.
Висновок: підприємство реально недоотримує 211,50 грн. чи 7% від загальної суми дебіторської заборгованості. На цю суму необхідно сформувати резерв за сумнівними боргами за рахунок додаткових кредитних коштів (банківський і товарний кредити) або зменшення величини ЧОК на величину резерву.
Ситуація 6.8.
Підприємство у 2000 році мало обсяг продажів на суму 300 млн. грн., його дебіторська заборгованість складала 232 млн. грн. Звичайно підприємство продає на умовах 2/10 нетто 30. Визначте середній термін інкасації. Порівняйте його з даними табл. 6.4, що показують розподіл дебіторської заборгованості в залежності від терміну його оплати, і зробіть висновки про ефективність кредитної політики підприємства.
Таблиця 6.4
Вихідні дані.
|
Кількість днів із дня виписки рахунка до його оплати |
Відсоток від загальної величини дебіторської заборгованості |
|
0 - 10 |
58% |
|
11 – 30 |
24% |
|
31 – 45 |
7% |
|
46 – 60 |
3% |
|
Понад 60 |
8% |
Розв’язок:
Коефіцієнт (термін) інкасації знаходиться за формулою:
(6.12)
Коефіцієнт інкасації показує кількість днів, за яке підприємство може погасити обсяг заборгованості своєю виручкою.
Розв'язок ситуації знаходимо у такій послідовності:
Визначаємо обсяг продажів у день:
грн.
Визначаємо середній термін інкасації:
днів
Висновок:
При запропонованих підприємством умовах кредиту в середньому клієнти оплачують свої рахунки в 28-и денний термін (середній термін інкасації), що менше, ніж 30-и денний кредитний період. Значна частина клієнтів (58%) намагається оплатити в 10-и денний термін, щоб одержати вигоду від дисконту. Більшість рахунків оплачується за графіком (у 30-и денний термін) чи з невеликою затримкою, але визначена кількість рахунків оплачується через місяць після терміну платежу. Тому незважаючи на те, що усереднений період інкасації менше 30-и денного кредитного періоду, підприємство втрачає свій капітал. Ці втрати пов'язані з повільно оплачуваними рахунками, що можуть зрештою призвести до збитків.
Ситуація 6.9.
Підприємство платить своїм працівникам заробітну плату два рази на місяць, але робітники вимагають щотижневої виплати заробітної плати. В даний час сума заробітної плати складає 180 000 грн. за один день платіжного періоду, а середній обсяг нарахованої заробітної плати 90 000 грн. Які будуть річні витрати підприємства, якщо прийняти цю вимогу? Альтернативні витрати вкладення коштів фірми складають 7%.
Розв’язок:
За умови щотижневої виплати заробітної плати кількість виплат у році складає 52, якщо ж заробітна плата виплачується два рази на тиждень, то ця кількість дорівнює 24.
Виходячи з цього новий середній обсяг нарахованих, але не сплачених сум, складе:
Зменшення середнього обсягу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати складе:
90000-41538=48462 грн.
Це зменшення кредиту, який надають працівники підприємству.
Річні витрати фірми у випадку прийняття умов робітників складуть:
Примітка: 0,07 – це середній прибуток на вкладення капіталу підприємства, якщо ці гроші будуть в обороті.
6.5. Управління запасами
Теоретичні засади
Термін "запаси" містить у собі такі елементи:
товарно-матеріальні запаси (сировина і матеріали);
незавершене виробництво;
готову продукцію, що знаходиться на складі.
Під управлінням запасами розуміються контроль за станом запасів і прийняття рішень, націлених на економію часу і коштів за рахунок мінімізації витрат по змісту запасів, необхідних для виконання програми.
Досить ефективним способом контролю товарно-матеріальних запасів є метод АВС. Відповідно до нього запаси поділяються на три групи за ступенем важливості для технологічного процесу і їхньої питомої вартості в загальних витратах на запаси.
Категорія А включає обмежену кількість найбільш коштовних видів ресурсів, що вимагають постійного і скрупульозного обліку і контролю (можливо, щоденного). Для цих ресурсів обов'язковий розрахунок оптимального розміру замовлення. Обсяг цієї категорії звичайно близько 60% загальної суми матеріальних витрат.
Категорія В складається з тих видів товарно-матеріальних запасів, що менш важливі для підприємства, оцінюються і перевіряються при щомісячній інвентаризації. Для цієї категорії також прийнятна методика розрахунку оптимального розміру замовлення. Обсяг цієї категорії звичайно близько 30% загальної суми матеріальних витрат.
Категорія С включає численний асортимент малоцінних видів товарно-матеріальних запасів, що закуповуються у великій кількості. Обсяг цієї категорії складає менше 10% загальної суми матеріальних витрат.
Класифікація методу АВС дозволяє зосередитися на контролі тільки за найбільш важливими видами товарно-матеріальних запасів (категорії А и В) і тим самим заощадити час, ресурси і підвищити ефективність управління.
Оптимальний розмір замовлення (ОРЗ) визначається за формулою:
, (6.13)
де:
Р — величина витрат матеріалів за визначений період у натуральному вимірі;
С — вартість виконання одного замовлення (витрати на розміщення замовлення, витрати по одержанню і перевірці товарів);
З — витрати на утримування одиниці запасів за деякий період.
Метод АВС може бути використаний і для управління запасами готової продукції.
Практичні ситуації
Ситуація 6.10.
Підприємство займається виготовленням згущеного молока. За рік воно може виготовити та реалізувати: П= 600 банок. Змінні витрати, пов'язані з реалізацією 1 банки складають Х= 1 грн. Підприємство здобуває сировину у постачальника за ціною Ц=0,5 грн. для виготовлення 1 банки. Постійні витрати на 1 замовлення сировини складають у= 1000 грн. Визначити оптимальну величину 1 замовлення сировини.
Розв’язок:
Критерієм вирішення даної задачі є мінімізація витрат, тобто пошук оптимальної кількості банок у замовленні, при якому сумарні витрати мінімальні.
Витрати = Постійні витрати + Перемінні витрати;
Постійні витрати = у∙ n = ,
де:
Оз – оптимальний обсяг замовлення,
n - кількість замовлень за рік
Змінні витрати =
Витрати на придбання =
Тоді сума витрат за рік буде складати:
Оптимальним буде замовлення, що забезпечить мінімум витрат. Для цього знайдемо екстремум функції витрат: знайдемо її похідну і дорівняємо її до нуля:
;
Висновок: за 1 раз необхідно замовляти сировину для виготовлення 1095 банок згущеного молока.
Ситуації для самоперевірки
Ситуація 6.11.
Протягом року підприємство реалізує 8 000 виробів. Змінні витрати складають 40 грн. Постійні витрати на одне замовлення складають 400 грн. Вироби підприємство купує за ціною 5 грн. Визначити оптимальну величину одного замовлення, оптимальну частоту замовлення і мінімальну ціну реалізації, яку може установити підприємство, щоб досягти беззбитковості.
Ситуація 6.12.
За один місяць завод може реалізувати 800 холодильників. Для придбання комплектуючих завод бере кредит під 60% річних. Складські витрати готової продукції на одиницю складають за місяць 50 грн. Постійні витрати на одне замовлення складають 400 грн., а комплектуючі придбаються у виробників по ціні 120 грн. за комплект для виробництва одного холодильника. Визначте оптимальний розмір партії для закупівлі комплектуючих та яку мінімальну ціну повинна встановити фірма, щоб досягти беззбитковості. Будемо враховувати, що реалізація холодильників на протязі всього року не зміниться. З одного комплекту комплектуючих виробляють один холодильник.
Ситуація 6.13.
За один місяць завод може реалізувати 600 обігрівачів. Для придбання комплектуючих завод бере кредит під 80% річних. Складські витрати готової продукції на одну штуку складають за один місяць 30 грн. Постійні витрати на одне замовлення складають 200 грн., а комплектуючі придбаються у виробників по ціні 70 грн. за набір для виробництва одного обігрівача. Визначте розмір оптимальний розмір партії для закупівлі комплектуючих та мінімальну ціну, яку повинен встановити завод, щоб досягти беззбитковості. Будемо враховувати, що реалізація обігрівачів на протязі всього року не зміниться. З одного набору комплектуючих виробляють один обігрівач.
Ситуація 6.14.
За один місяць підприємство може реалізувати 300 мішків цементу. Для придбання цементу у виробника фірма бере кредит під 65% річних. Складські витрати готової продукції на один мішок складають у місяць 10 грн. Постійні витрати на одне замовлення складають 90 грн., а придбають цемент у виробника за ціною 25 грн. за одиницю. Визначте розрахунковим шляхом оптимальний розмір партії та оптимальну частоту замовлень. Будемо враховувати, що реалізація цементу на протязі всього року не зміниться.
Ситуація 6.15.
Протягом року підприємство може реалізувати 30 т крупи. За використання капіталу воно платить 68 % річних банку. Складські витрати складають за 1 рік в середньому 10 грн. за 1 т. Постійні витрати на одне замовлення складають 200 грн., а придбають крупу по ціні 600 грн. за одну тонну. Визначте розрахунковим шляхом оптимальний розмір партії та оптимальну частоту замовлень. Будемо враховувати, що реалізація крупи на протязі всього року не зміниться.
Ситуація 6.16.
За місяць приватний підприємець може реалізувати 300 т картоплі. За банківський кредит, що бере приватний підприємець, він платить 42% річних. Складські витрати на одну тонну складають на місяць 10 грн. Постійні витрати на одне замовлення складають 170 грн., а купують картоплю у виробника по 600 грн. за тонну. Визначити: величину оплати послуг банку; графічно і розрахунковим шляхом оптимальний розмір партії; визначити оптимальну частоту замовлення; яку мінімальну відпускну ціну повинне установити підприємець, щоб досягти беззбитковості. Будемо вважати, що реалізація картоплі протягом усього року не змінюється.
Ситуація 6.17.
За місяць приватний підприємець може реалізувати 220 CD. Для покупки СD приватний підприємець бере кредит під 120% річних. Складські витрати на одиницю складають на місяць 3 грн. Постійні витрати на одне замовлення СD складають 200 грн., а купують СD у виробників за ціною 5 грн. за одиницю. Визначити: величину оплати послуг банку; оптимальний розмір партії; визначити оптимальну частоту замовлення; яку мінімальну відпускну ціну повинен установити підприємець, щоб досягти беззбитковості.