Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
25
Національний університет „Львівська політехніка”
САПУНОВА
Марина Юріївна
УДК 726.2.03: 72.011
„АРХІТЕКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ПРИЙОМИ МУСУЛЬМАНСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ КРИМУ
XIII-XVIII ст.”
18.00.01 –Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури
ЛЬВІВ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Архітектурно-художньому інституті Одеської державної академії будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України
|
Наукові керівники: |
доктор архітектури, професор |
|
РАЛЛЄВ Олександр Борисович |
|
завідувач кафедри основ архітектури Одеської державної академії будівництва та архітектури
доктор архітектури, доцент БЕВЗ Микола Валентинович, професор кафедри основ архітектури Одеської державної академії будівництва та архітектури |
|
|
Офіційні опоненти: |
доктор архітектури, професор САФОНОВ Анатолій Олексійович, професор кафедри архітектурного проектування Національної академії природоохоронного та курортного будівництва, м. Сімферополь кандидат архітектури МОГИТИЧ Роман Іванович, заступник директора з наукової роботи інституту „Укрзахідпроектреставрація”, м. Львів |
Захист відбудеться „” жовтня 2007 р. о „ .00” годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 35.052.11в Національному університеті „Львівська Політехніка” (79013, Львів, 13, вул. Ст. Бандери, 12, ауд. 226 головного корпусу).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету „Львівська Політехніка” (79013, Львів, вул. Професорська, 1)
Автореферат розісланий „” вересня р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат архітектури, професор Петришин Г.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Культурне відродження кримсько-татарського народу, яке відбувається в останні роки заторкує питання оцінки збереженої архітектурної спадщини і формування локальної своєрідності сучасної забудови кримських поселень. Недостатня вивченість кримсько-татарської архітектурної спадщини привела до слабкого її висвітлення в роботах з теорії та історії архітектури. Склалося також деяке упереджене ставлення до проблеми оцінки національної своєрідності мусульманської архітектури Криму, зокрема, в світлі доцільності та можливості її застосування в сучасній архітектурній практиці. В наш час, коли повертається інтерес до кримськотатарської архітектурної спадщини і в зв’язку з поверненням кримських татар на їх історичну батьківщину, виникає необхідність визначення ролі цієї спадщини, складається інакше відношення до проблеми національної своєрідності традиційної мусульманської архітектури Криму. Назрів аналіз всіх збережених або втрачених, але відомих з іконографічних джерел, об’єктів кримсько-татарської архітектури. Одержані висновки могли б допомогти у вирішенні проблеми адекватної оцінки цієї спадщини, а також виявити властиві для цієї архітектури прийоми і засоби, які можна було б використати при формуванні сучасної забудови. Зважаючи на те, що розробку архітектурної орієнталістики, була започатковано в Одеській державній академії будівництва і архітектури, а її фундаментальні основи закладені доктором архітектури, професором О.Б. Ралєвим2, автор розвинув попередні дослідження, звертаючи увагу на вивчення архітектурно-композиційних прийомів громадських будівель мусульманського зодчества Криму.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до програми, розробленої в НДІТІАМ за постановою Ради міністрів УРСР №453 від 1982 р. „Про заходи по забезпеченню видання томів Зводу пам’яток історії та культури народів СРСР по Український РСР”, що підтверджена Указом Президента України №1328 від 2000 р. „Про забезпечення підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання „Звід пам’яток історії та культури України”. Тема дисертації відповідає загальному напрямку досліджень, які проводяться на кафедрі Основ архітектури Архітектурно-художнього інституту Одеської державної академії будівництва та архітектури протягом останніх 15 років.
Мета дослідження: виявити архітектурно-композиційні прийоми мусульманських громадських будівель Криму в XIII-XVIII ст.
Основні завдання дослідження:
Об’єкт дослідження: будівлі мусульманської архітектури Криму, як існуючі в теперішній час, так і втрачені, відомі лише з описів і графічних матеріалів. У цілому аналізом було охоплено 41 об’єкт.
Предмет дослідження: архітектурно–композиційні прийоми формування мусульманських громадських будівель Криму.
Межі дослідження: часові межі дослідження охоплюють період XIII-XVIII ст. –від виникнення перших татарських поселень на території Криму, включаючи період входження Кримського ханства до Османської імперії і до завоювання Криму Російською імперією (1783 р.). Територіально межі дослідження включають територію півострова Крим в межах історичного ареалу.
Методи дослідження. Методика дослідження включає емпіричні та теоретичні методи. В якості емпіричного метода прийняті натурні обстеження пам’яток мусульманських громадських будівель Криму, а також вивчення відповідних архівних і бібліографічних матеріалів. Основним теоретичним методом є композиційний аналіз. У роботі застосовано також графоаналітичний метод, метод історичного порівняння, методика моделювання об’єктів, прийомів та засобів архітектурної композиції.
Наукова новизна одержаних результатів:
Практичне значення одержаних результатів зумовлено можливістю їх подальшого застосування: при розробці рекомендацій з охорони та реставрації пам’яток мусульманської архітектури Криму, при формуванні відповідних банків даних; у проектній практиці при розв’язанні питань, пов’язаних з використанням традицій мусульманської архітектури Криму в сучасній забудові, а також у сфері архітектурної освіти.
Апробація результатів дисертації проводилася на 5 наукових конференціях професорсько–викладацького складу ОДАБА в 2003 - 2007 рр.; на міжнародній науковій конференції „Перші східнознавчі читання А.Ю Кримського” –м. Звенігородка, 1997 р.; на засіданні XV міжнародного круглого столу „Історія релігій України” –м. Львів, 1998 р.; на міжнародній науковій конференції „Проблеми підготовки фахівців з охорони та реставрації пам’яток нерухомої культурної спадщини в Україні.” – м. Київ, 2006 р.; на Всеукраїнської науково-практичній конференції „Охорона культурної спадщини в Україні: Історія, теорія, практика”. – м. Тернопіль, 2007 р.
За темою дисертації автором здійснено 9 публікацій: 6 статей у фахових виданнях зі спеціальності (у т.ч. одна у співавторстві), 2 публікації в матеріалах конференцій, 1 інформаційний лист (у співавторстві).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і містить 150 сторінок тексту, 65 сторінок ілюстративного матеріалу. Список використаної літератури включає 127 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, наукову новизну та практичне значення, подано відомості про апробацію одержаних результатів.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МУСУЛЬМАНСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ КРИМУ ТА ЇХНІХ АРХІТЕКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ПРИЙОМІВ. В розділі розглядаються основні історичні періоди становлення та існування мусульманських громадських будівель, наводиться огляд етапів дослідження мусульманської архітектури Криму, формулюються основні положення методики дослідження.
Історичні передумови виникнення і розвитку мусульманської архітектури Криму склалися під впливом суспільно-політичних та соціально-економічних чинників, що виникли у результаті залежності Криму від сусідньої Туреччини протягом усього досліджуваного періоду. В дослідженні встановлені основні періоди розвитку мусульманських громадських будівель Криму:
I період –період становлення мусульманської архітектури в Криму та будівництва перших мусульманських громадських будівель в столиці того часу м. Солхат (Старий Крим). Хронологічні межі - XIII-перша пол. XVстоліття. В цей період налагоджуються контакти з сусідньою Малою Азією, яка знаходилась тоді під владою Сельджукідів.
II період –період подальшого розвитку татарської громади, а з ним і продовження будівництва мусульманських громадських будівель. В цей період на території Криму виникає татарська держава - Кримське Ханство (сер. XV ст.) зі столицею спочатку в Чуфут–Калє, а пізніше в м. Бахчисарай. Хронологічні межі –друга пол. XV-поч.XVIIстоліття. Цей період характеризується ще більш тіснішими контактами з сусідньою Османською імперією, що не могло не відобразитись на формуванні мусульманської архітектури в досліджуваному регіоні.
III період –період остаточного переходу татар до осілості, подальший розвиток мусульманської громади в галузі виробництва та торгівлі. В цей час виникають цехи, в тому числі і будівельні. У цей період архітектура сусідньої Туреччини все ще залишається зразком, але композиційні прийоми мусульманської кримської архітектури все більш відособлюється. Хронологічні межі –поч.XVII- XVIIIстоліття.
Дослідження мусульманської архітектури Криму почалося з другої пол. XIX ст. У цей період з’являється чимало робіт в основному описового характеру. Історики, археологи, архітектори, мандруючи Кримом спостерігали, фіксували, описували стан мусульманських будівель, збудованих на цій території. Це був етап першого знайомства громадськості з кримською мусульманською архітектурою спадщиною. Більшість робіт присвячено комплексу Бахчисарайського палацу у зв’язку з його реставрацією. Автори цього періоду: Г.Спаський, Ф.Домбровський, В.Д. Смирнов, Г.І. Котов, Н.П. Кондаков, В.Генгросс, І. Гаспринський, Ю. Кулаковський та інші.
Більш зрілий науковий підхід до вивчення мусульманської архітектури Криму почався у 20-ті рр. XX ст., коли відбуваються археологічні розкопки, натурне обстеження пам’яток. У наукових виданнях публікуються звіти цих досліджень, обговорюються культурні впливи на становлення мусульманської архітектури Криму. В цих дослідженнях беруть участь І.М. Бороздін, Б.Н.Засипкін, Б.О.Куфтін, М.Я.Гінзбург, П.І.Голландський, М.В.Нікольський, М.Д.Протасов, М.Л.Ернст, О.А.Акчокрали, О.С.Башкиров, У.А.Боданинський, Я.Кемаль.
Після перерви в дослідженнях (у 30–рр. ХХ ст.), яка була зумовлена політичними репресіями і депортацією кримських татар, настає час повернення інтересу до кримськотатарської архітектурної спадщини. У 60-80 рр. радянські вчені вивчали конкретні об’єкти мусульманської архітектури Криму, маючи за ціль як історико-теоретичні, так і практичні аспекти - у тому числі створення підґрунтя для проведення реставраційних робіт. Завдяки роботі по консервації і реставрації пам’яток, яка була проведена в той час, збереглася значна кількість мусульманських громадських будівель Криму. Автори, які зверталися до вивчення архітектурних об’єктів Криму у цей період: Ю.С.Асєєв, О.І.Баранов, О.П.Григорьєв, О.І.Домбровський, В.С.Драчук, Я.Кара, С.К.Кілессо, Ю.В.Крикун, Г.О.Лебедєв, Є.І.Лопушінська, А.І. Опочинська, В.А.Сидоренко, Ю.В.Челишев, О.Л.Якобсон.
З кінця 80 рр. XX ст. до нашого часу продовжуються дослідження різноманітних аспектів мусульманської архітектури Криму. Останніми роботами з цієї тематики стали дослідження М.Г. Крамаровського, В.І. Тимофієнка, Є. Айбабіної, Ю.Г. Сющука.
Аналіз історіографічних матеріалів показує, що при великому інтересі і достатньому розкритті теми про становлення та розвиток мусульманської архітектури в Криму, окремого дослідження архітектурно-композиційних прийомів мусульманських громадських будівель раніше не проводилося.
В роботі застосована комплексна методика дослідження, яка включає поєднання двох груп методів –емпіричних і теоретичних, включаючи багаторівневе аналітичне моделювання:
- емпіричний метод, який базується на проведенні натурних обстежень тих пам’яток мусульманської архітектури Криму які збереглися, їх фотофіксації, обмірах, тощо;
- історико-теоретичний метод, основою якого є композиційний аналіз, спрямований на виділення прийомів архітектурної композиції мусульманських громадських будівель Криму досліджуваного періоду;
- метод аналітичного групування (класифікації) виявлених прийомів архітектурної композиції за різноманітними критеріями;
- історико-порівняльний метод виявлених архітектурно-композиційних прийомів мусульманських громадських будівель Криму; проводилося співставлення прийомів кримської архітектури із прийомами архітектурної композиції пам’яток суміжних країн; при цьому були проведені діахронний та синхронний методи аналізу.
Розроблена методика дослідження базується на детальній фіксації мусульманських громадських будівель і їх наступному аналізі, спрямованому на виявлення архітектурно-композиційних прийомів. При цьому автор трактує, що засоби архітектурної композиції є об’єктивними закономірностями організації будівель, а прийоми –це принципи та дії з використання засобів архітектурної композиції для створення архітектурної форми. Таким чином, в ході пооб’єктного аналізу пам’яток мусульманських громадських будівель Криму визначаються наступні архітектурно-композиційні прийоми: прийоми тектонічної організації, прийоми гармонізації, декоративно-пластичні прийоми формування архітектурної композиції досліджуваних об’єктів. Далі матеріал групується за відношенням до того чи іншого прийому. Наступним кроком стає групування виявлених архітектурно-композиційних прийомів за трьома історичними періодами, а також їх групування впродовж кожного періоду між собою. І наприкінці проводиться порівняльний аналіз із такими ж прийомами громадських будівель суміжних країн, залучаючи синхронний та діахронний аналізи, для того щоб простежити еволюцію цих прийомів.
В даному дослідженні були використані роботи з історії архітектури та архітектурної композиції відомих вітчизняних дослідників: А.П.Мардера, А.В.Іконнікова, А.А.Тіца, І.А.Бертєньєва, В.І.Казарінової, В.Й.Кравця, А.О.Сафонова та інших.
Враховуючи специфіку теми в роботі були використані дослідження з архітектури мусульманського Сходу відомих радянських вчених: Л.Г.Маміконова, Л.Ю.Маньковської, Л.С.Бретанинського, В.Л.Вороніної, Н.І.Смоліної, Л.І.Ремпеля, А.Ш.Мнацакяна, Н.М. Токарського, В.А.Нільсена, І.А.Азізяна, С.С.Айдарова, А.М.Прібиткової, Г.Пугаченкової, І.Ф.Бородіної, О.Х.Халпахчьяна, Б.В.Веймарна.
Таким чином, у першому розділі простежені історичні передумови виникнення і розвитку мусульманської архітектури Криму, встановлені основні періоди розвитку мусульманських громадських будівель Криму, проаналізовано літературні джерела за темою дослідження, розкрито методи і методику дослідження, основою якої є композиційний аналіз з подальшим виявленням архітектурно-композиційних прийомів мусульманських громадських будівель Криму. До виявлених архітектурно-композиційних прийомів треба залучити методику аналітичного групування (класифікації) з метою глибшого розкриття їх сутності в архітектурної композиції досліджуваних об’єктів.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ І КЛАСИФІКАЦІЯ АРХІТЕКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ПРИЙОМІВ МУСУЛЬМАНСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ КРИМУ.
У розділі проводиться пооб’єктний аналіз мусульманських громадських будівель з метою виявити архітектурно-композиційні прийоми застосовані для кожної з них. При цьому, зроблено аналіз громадських будівель різного функціонального призначення: мечетей, мавзолеїв (дюрбе), університетів (медресе), лазень, будівель дервішів (текіє), заїжджих дворів (караван-сараї чи хани).3
Внаслідок аналізу архітектурної композиції виділені найбільш стійкі архітектурно-композиційні прийоми, притаманні досліджуваним об’єктам. Виявлені наступні прийоми тектонічної організації:
Тектоніка стіни - прийом виділення головного входу за допомогою порталу зі сталактитовим склепінням (1 прийом); прийом застосування арочного порталу на головному фасаді (2 прийом); прийом зрізу кутів зовнішнього кубічного об’єму при переході до куполу (3 прийом); прийом застосування восьмигранного барабану на кубічній основі (4 прийом); прийом застосування підкупольного барабану на восьмигранній снові (5 прийом); прийом застосування восьмигранного барабану на восьмигранній основі зі зсунутим восьмигранним барабаном на 2230 (6 прийом); перекриття вхідного прорізу коробовою „мусульманською” перемичкою ( 7 прийом); прийом сполучення на фасадах віконних прорізів стрілчастої конфігурації з прямокутними (8 прийом); прийом сполучення кільових віконних прорізів з прямокутними (9 прийом); прийом сполучення круглих віконних прорізів зі стрілчастими на фасаді (10 прийом); прийом застосування прямокутних віконних прорізів (11 прийом).
Тектоніка стійково-арочних систем –прийом застосування стрілчастих арок на колонах (стійках) у побудові внутрішнього простору (12 прийом); прийом застосування стрілчастої аркади на квадратних у плані стовпах в інтер’єрах будівель (13 прийом); прийом надання квадратним у плані стовпам восьмигранної форми завдяки зрізу граней (14 прийом); прийом виносу стрілчастої аркади на колонах на головний фасад (15 прийом).
Тектоніка склепінчасто-купольних систем– прийом застосування у перекриттях приміщень циліндричних склепінь (16 прийом); прийом застосування у перекриттях коробових склепінь (17 прийом); прийом застосування стрілчастих склепінь (18 прийом); рішення переходу від кубічного об’єму до стрілчастого куполу за допомогою пірамідальних тромпів (19 прийом); прийом застосування плоских вітрил (парусів) з напівсферичним чи стрілчастим куполом у рішенні перекриття внутрішнього простору будівель (20 прийом); прийом сполучення сферичних вітрил з напівсферичним куполом у якості перехідного елементу від квадратної у плані основи будівлі до куполу (21 прийом).
Тектоніка покриття будівель–прийом застосування двосхилого спадистого даху з черепиці у якості елементів покриття (22 прийом); прийом застосування чотирисхилого (вальмового) даху для покриття будівель (23 прийом); прийом шатрового (восьмигранного) черепичного покриття будівель (24 прийом); прийом застосування купольного покриття (25 прийом).
Ілюзорна тектоніка (уявна) –прийом влаштування віконних прорізів у два ряди в односвітлому просторі (26 прийом).
До виявлених прийомів гармонізації у композиційному вирішенні архітектури громадських будівель відносяться: прийом центрально-осьової симетрії (1 прийом); прийом дзеркальної симетрії (2 прийом); прийом асиметрії (3 прийом); прийом метричного членування фасадів (4 прийом); прийом використання метричних відношень у членуванні об’ємів (5 прийом); прийом ритмічних відношень в об’ємах форм (6 прийом); прийом контрасту в сполученні вертикальних та горизонтальних форм (7 прийом); прийом застосування контрасту вертикалі та компактного об’єму (8 прийом); прийом контрасту у розмірах портальної арки та вхідного прорізу (9 прийом); прийом нюансного співвідношення об’ємів (10 прийом).
До декоративно–пластичних прийомів, які притаманні архітектурі досліджуваних громадських об’єктів можна віднести: прийом застосування сталактитів у зовнішніх склепіннях порталів (1 прийом); прийом оформлення сталактитами міхрабних ніш (2 прийом); прийом застосування у порталах зовнішніх бокових міхрабів (3 прийом); прийом виносу міхрабів на площину головного фасаду (4 прийом); прийом застосування сталактитових карнизів (5 прийом); прийом декорування капітелей і баз колон сталактитами (6 прийом); прийом застосування декору „сельджуцький ланцюг” в оформленні порталів і міхрабів будівель (7 прийом); прийом застосування тричетвертних колон в нішах порталів і міхрабів (8 прийом); прийом підкреслення граней дюрбе пілястрами (9 прийом); прийом обрамовування вікон та входів запалими наличниками (10 прийом); прийом застосування декоративних кільових арок (11 прийом); прийом застосування різьблення рослинного характеру у капітелях колон (12 прийом); прийом покриття декоративним різьбленням стін порталів і міхрабів (13 прийом); прийом застосування в декоруванні порталів різьблених розеток (14 прийом); прийом застосування вітража у вікнах будівель (15 прийом); прийом поліхромного розпису фасадів та інтер’єрів (16 прийом).
Виявлені архітектурно-композиційні прийоми мусульманських громадських будівель Криму можна розділити на дві групи за їхнім відношенням до функціонального призначення досліджуваних об’єктів.
В I групу входять прийоми, які характеризуються певною незалежністю від функціонального призначення будівель. Їх названо –універсальні прийоми.
Так, із тектонічних прийомів в I групу входять: 1 прийом (мечеті, медресе, дюрбе); 3 прийом
(медресе, мечеті, дюрбе); 4 прийом (дюрбе, мечеті); 7 прийом (мечеть, медресе, дюрбе); 8 прийом (мечеті, дюрбе); 9 прийом (мечеті, дюрбе); 11 прийом (мечеті, текие, медресе, дюрбе); 12 прийом
(мечеті, медресе, хани); 13 прийом (мечеті, медресе); 14 прийом (мечеті, ротонди); 16 прийом
(мечеті, лазні); 18 прийом (мечеті, лазні, текіє); 21 прийом (мечеті, дюрбе, лазні, текіє); 22 прийом (мечеті, медресе, лазні); 24 прийом ( мечеті, текіє, дюрбе); 25 прийом (мечеті, дюрбе, лазні): 26 прийом (дюрбе, мечеті).
Достатньо незалежним від функціонального призначення виявилися наступні прийоми гармонізації: 1 прийом (мечеті, дюрбе, медресе); 2 прийом (дюрбе, текіє, мечеті); 3 прийом (комплекс медресе-мечеть, дюрбе, лазні); 4 прийом (мечеті, медресе); 6 прийом (дюрбе, мечеті, текіє); 10 прийом (мечеті, текіє,).
Із виявлених декоративно-пластичних прийомів в I групу попадають: 1 прийом (мечеті, дюрбе, медресе); 3 прийом (дюрбе, медресе); 4 прийом (мечеті, дюрбе); 7 прийом (мечеті, дюрбе, медресе); 8 прийом (дюрбе, медресе, мечеть); 10 прийом (дюрбе, медресе, мечеті); 11 прийом (дюрбе, мечеть); 12 прийом (дюрбе, мечеті, медресе); 13 прийом (дюрбе, мечеті, медресе); 14 прийом (мечеті, дюрбе, ротонда).
До II групи відносяться прийоми, притаманні тільки будівлям із конкретною функцією. Їх названо –специфічні прийоми.
За результатами аналізу до цієї групи можна віднести наступні тектонічні прийоми: 2 прийом (дюрбе); 5 прийом (дюрбе); 6 прийом (дюрбе); 10 прийом (мечеті); 15 прийом (мечеті);
17 прийом (мечеті); 19 прийом (мечеті); 20 прийом (дюрбе); 23 прийом (мечеті).
Прийоми гармонізації, які відносяться до II групи: 5 прийом (дюрбе); 7 прийом (мечеті);
8 прийом (мечеті); 9 прийом (дюрбе).
Декоративно-пластичні прийоми, які входять в цю групу: 5 прийом (дюрбе); 6 прийом (мечеті); 9 прийом (дюрбе).
Наступний етап дослідження полягав у проведенні аналізу і систематизації та групуванні виявлених прийомів у хронологічному аспекті за трьома основними історичними періодами (XIII-пер.пол. XV ст.; др.пол. XV-XVІ ст.; XVІІ-XVІІІ ст.). Такий аналіз дозволив виявити постійні та короткотривалі архітектурно-композиційні прийоми. До постійних прийомів архітектурної композиції (які охоплюють всі три історичних періоди) можна віднести:
Відповідно, решта архітектурно-композиційних прийомів відносяться нами до короткотривалих. Вони існують і застосовуються в якийсь один історичний період, або можуть охоплювати два періоди розвитку мусульманських громадських будівель Криму і не маючи застосування в наступні періоди з часом зникають.
Групування архітектурно-композиційних прийомів досліджуваних будівель окремо по застосуванню в кожному історичному періоді надає можливість оцінити ступінь взаємозв’язку та взаємодії прийомів тектонічної організації, прийомів гармонізації та декоративно-пластичних прийомів, виявити для кожного історичного періоду домінуючі (головні) та допоміжні (підпорядковані) прийоми.
Так, для I історичного періоду (XIII- пер.пол. XVст.) було притаманне застосування і сполучення усіх прийомів архітектурної композиції. Такий взаємозв’язок прийомів підсилював виразність будівель, їхню соціальну значимість для татарської громади. Аналіз виявив домінуючу роль у цей період декоративно-пластичних прийомів по відношенню до прийомів тектоніки і гармонізації.
У II періоді (друга пол. XV- поч. XVIIстоліття) також спостерігається широке застосування і взаємозв’язок між усіма архітектурно-композиційними прийомами в об’єктах досліджуваного зодчества. Але, у цей період домінуючими стають прийоми тектонічної організації мусульманських громадських будівель. Прийоми гармонізації, відіграють допоміжну роль і формують тектонічні утворення. Декоративно-пластичні прийоми ще мають застосування, в тому числі в оформленні фасадів, однак вже не з такою силою, як у I періоді. Ці прийоми в більшій мірі застосовуються у внутрішніх просторах громадських будівель.
Для III періоду (поч.XVII- XVIIIст.) є характерним спрощення форм, декор практично зникає з фасаду. Декоруються головним чином міхраби грубо розмальованими сталактитами; громадські будівлі мало чим відрізняються від житла в загальній забудові міста. При такому підході прийоми тектоніки і декоративно-пластичні прийоми знаходяться у підпорядкованому відношенні щодо прийомів гармонізації, які в цей період стають головними і домінують в формуванні архітектурної композиції досліджуваних будівель.
В результаті аналізу визначено також дві окремі архітектурні форми, в яких синтезуються тектонічні прийоми, прийоми гармонізації і декоративно-пластичні прийоми –портали та мінарети. Причому оформлення входів до будівель порталами тривало недовго і закінчило своє існування вже наприкінці I періоду на початку XV ст. Мінарети, як ознака мечетей в загальній забудові татарських міст, протрималися з деякими змінами, у всі періоди існування мусульманського громадських будівель Криму.
Таким чином, у другому розділі внаслідок пооб’єктного аналізу були виявлені найбільш стійкі архітектурно–композиційні прийоми, притаманні мусульманським громадським будівлям Криму. Завдяки аналізу методом групування за різноманітними критеріями були виділені специфічні та універсальні, постійні та короткотривалі, головні та підпорядковані прийоми архітектурної композиції досліджуваних об’єктів. Це дало змогу глибше розкрити особливості традиційної татарської архітектури, розширити уявлення про прийоми архітектурної композиції, які застосовувалися в мусульманських громадських будівлях Криму XIII-XVIII ст.
РОЗДІЛ 3.ЕВОЛЮЦІЯ ПРИЙОМІВ АРХІТЕКТУРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ МУСУЛЬМАНСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ КРИМУ НА ФОНІ СУМІЖНИХ КРАЇН.
Маючи за мету побудову цілісної картини еволюції архітектурно-композиційних прийомів мусульманських громадських будівель Криму, в розділі проведено порівняльний аналіз виявлених прийомів з такими ж прийомами в архітектурі суміжних країн. В ході пошуків аналогічних прийомів визначилось достатньо велике число країн, які мали менше чи більше відношення до формування архітектури Криму в досліджуваний період. Це насамперед країни мусульманського Сходу –сельджуцька Мала Азія (XIII-XIV ст.), Туреччина (XIV -XVII ст.), середньовічний Іран (X-XV ст.), країни Середньої Азії та Закавказзя (XI-XVI ст.).
Вивчення етапів розвитку архітектури в названих регіонах і країнах дозволило віднайти аналоги тектонічних прийомів в мусульманських громадських будівлях:
1-ий прийом - виділення головного входу за допомогою порталу зі сталактитовою конхою. Починаючи з Х століття портальні композиції майже одночасно з’являються в архітектурі Середньої Азії і Закавказзя. Дослідженням доведено, що саме сполучення форм порталів з будівель цих країн проникає до архітектури сельджуцької Малої Азії, а вже звідти до Криму. Генетичне коріння сельджуцької архітектури знаходиться в зодчестві Закавказзя, а точніше у Вірменії, де склалися архітектурні форми порталів, була досконало розроблена конструкція сталактитів ще у ІХ-Х ст.;
-ий прийом - застосування арочного порталу на головному фасаді. Походження цього прийому пов’язано з архітектурою Середньої Азії і Ірану. Аналоги дають майже усі портальні композиції цих країн –арочні портали караван-сараю Рабат-і-Малік, Бухара (ХІ ст.), Північного мавзолею в Ургенчі (сер. ХV ст.), мавзолею Наджмед дін Кубра в Кунья Ургенчі (ХІV ст.), мавзолею Араб-Ата, Узбекистан (Х ст.) та інші.
-ий прийом –зрізу кутів зовнішнього кубічного об’єму барабану при переході до куполу –знаходить аналоги у Закавказзі, середньої Азії, а також в країнах, які знаходилась під владою Османської імперії;
4-ий прийом –застосування восьмигранного барабану на кубічній основі зустрічається в Середньої Азії, Ірані, Малій Азії та Туреччині.
5-ий прийом – застосування підкупольного барабану на восьмигранній снові є достатньо розповсюдженим лише в дюрбе Османської Туреччини.
-ий прийом - застосування восьмигранного барабану на восьмигранній основі зі зсунутим восьмигранним барабаном на 2230 не знаходить аналогів в суміжних країнах і являється специфічним, притаманним лише кримським дюрбе.
7-ий прийом – перекриття вхідного прорізу так званою „мусульманською” перемичкою;
такий прийом з’явився ще в Сирії (ІХ ст.) і швидко розповсюджувався по всьому мусульманському Сходу; притаманний майже усім будівлям сельджуцької Малої Азії і Османський Туреччині.
8-ий прийом –сполучення на фасадах віконних прорізів стрілчастої конфігурації з прямокутними; має значне розповсюдження в країнах мусульманського Сходу.
-ий прийом –сполучення кільових віконних прорізів з прямокутними; став найулюбленішим прийомом і застосовувався протягом тривалого часу майже на всіх громадських будівлях в
Османській імперії.
10-ий прийом –сполучення круглих віконних прорізів зі стрілчастими на фасаді має свої джерела у візантійської архітектурі Малої Азії та Сирії;
-ий прийом –застосування прямокутних віконних прорізів; зустрічається у медресе, ханах, а пізніше у мечетях майже в усіх суміжних країнах;
-ий прийом –прийом застосування стрілчастих арок на колонах у побудові внутрішнього простору виник в наслідку перетворення на колони квадратних у плані столбів, які були розповсюджені в той час саме у Туреччині. Там же знаходять аналоги стрілчасті арки, так званого сирійського типу, на таких колонах –мечеть Ала-ед-Діна в Нігдє (1224 р.).
-ий прийом –застосування стрілчастої аркади на квадратних у плані стовпах в інтер’єрах будівель –зустрічається у караван-сараях, лазнях, а також медресе Малої Азії і Османської Туреччини;
-ий прийом –надання квадратним у плані стовпам восьмигранної форми завдяки зрізу граней –такий прийом зустрічається у зодчестві Османської Туреччини, а також у будівлях мусульманського Єгипту;
-ий прийом –виносу стрілчастої аркади на колонах на головний фасад. Сполучення стрілчастих арок і колон, як це є у попередньому прийомі, стали виносити на фасад, починаючи з ХІV ст. у ранню Османську добу; прикладом є мечеть Давганос в Карамані (ХІV ст.);
, 17, 18-ий прийоми –застосування циліндричних, коробових та стрілчастих склепінь; мали достатньо широке розповсюдження поза територією Криму, головним чином у медресе, лазнях та ханах;
-ий прийом –рішення переходу від кубічного об’єму до стрілчастого куполу за допомогою пірамідальних тромпів. Цей прийом був знайдений в архітектурі Малої Азії (мечеть Йєшиль-джамі в Нікєї й Йєшиль-джамі в Бурсі (обидві ХІV ст.)), та Волжської Болгарії (пірамідальні тромпи Ханської гробниці в Болгарах (ХІІІ ст.))
-ий прийом –застосування плоских вітрил з напівсферичним чи стрілчастим куполом в рішенні внутрішнього простору будівель –майже не зустрічається у мусульманських громадських будівлях країн Малої та Середньої Азії, Ірану, Османської Туреччини.
21-ий прийом –сполучення сферичних вітрил з напівсферичним куполом у якості перехідного елементу від квадратної у плані основи будівлі до куполу –найбільш розповсюджений прийом архітектури Османської Туреччини класичної доби у будівлях з конструктивною системою "кубічна основа –купол";
22, 23, 24-ий прийоми –застосування спадистого черепичного даху (двосхилого, чотирисхилого, шатрового) у якості елементів покриття. Черепичний дах у панорамі поселень візуально з’єднав громадські будівлі різноманітного призначення з житлом. Відзначено застосування таких прийомів у будівлях, які належали різним конфесіональним групам, а також у кримських мусульманських будівлях, а також у будівлях Туреччини, які будувались на периферії імперії;
-ий прийом –застосування купольного покриття –у більшій мірі цей прийом притаманний будівлям Османської Туреччини;
26-ий прийом –застосування ілюзорної тектоніки – дворядність вікон в односвітлому просторі; несправжні арки та вікна в оформленні фасадів. Такий прийом мав широке розповсюдження у суміжних країнах.
При пошуку аналогів до прийомів гармонізації треба мати на увазі те, що ці прийоми застосовувались головним чином залежно від функціонального призначення того чи іншого будинку. Тому не склало труднощів знайти аналоги всім прийомам гармонізації в колі суміжних країн:
1-ий прийом –центрально-осьової симетрії притаманний дюрбе Середньої Азії і Ірану, мечетям Малої Азії та Османської імперії;
2-ий прийом –дзеркальної симетрії; знайшов застосування як в балочних, так і в купольних мечетях, деяких дюрбе, медресе, караван-сараях в усіх суміжних країнах;
3-ий прийом –асиметрії. Цей прийом мав застосування в мечетях, медресе, лазнях Малої Азії та Туреччини;
4-ий прийом –метричного членування фасадів з’являється в арочно-стовпових галереях Османських будівель;
5-ий прийом –використання метричних відношень в членуванні об’ємів; достатньо розповсюджений прийом у колі суміжних країн;
-ий прийом –ритмічних відношень в об’ємах форм, пов’язаний з тектонічними прийомами; він з’являється в Османську добу, починаючи з ХІV ст.;
7-ий прийом –контрасту в сполученні вертикальних та горизонтальних форм притаманний як архітектурі сельджуцькій Малої Азії, так і зодчеству Османської Туреччини;
8-ий прийом –застосування контрасту вертикалі та компактного об’єму –зустрічається в мечетях Середньої Азії, Ірану, Османської Туреччини;
9-ий прийом –контрасту у розмірах портальної арки та вхідного прорізу. Такий прийом застосовується головним чином в архітектурі Середньої Азії, Ірану, Малої Азії до ХV ст.;
-ий прийом –нюансного співвідношення форм зустрічається насамперед в купольних композиціях великих мечетей Османської імперії.
В ході порівняльного аналізу декоративно-пластичних прийомів, з такими ж прийомами в архітектурі країн мусульманського Сходу виявлено, що прийоми застосування сталактитів у зовнішніх склепіннях порталів, у карнизах, в міхрабних нішах громадських будівель Криму (1, 2, 3, 4 і 5 прийоми), беруть свій початок в архітектурі Вірменії. Саме там вірменські майстри довели до досконалості форму і конструкцію сталактитів, які застосовувалися у внутрішньому просторі християнських храмів. В сельджуцьких будівлях Малої Азії сталактити портальних ніш набули нового вигляду і значення. В такому композиційному сполученні - сталактитова ніша на порталі відтворюється і в громадських будівлях Криму. Прийом застосування сталактитових капітелей у колонах. (6 прийом) –виникає в архітектурі Малої Азії, як замінник візантійських капітелей, які до того мали часте застосовування; наприклад, Йєшиль-джамі у Нікєє (1379 р.). Ще один (7-ий) прийом - застосування декору „сельджуцький ланцюг” в оформленні порталів будівель. Назва прийому красномовно вказує на те, що цей декор знайшов застосування тільки на порталах сельджуцьких будівель Малої Азії і ніде раніше в такому вигляді не зустрічається. 8-ий прийом –застосування тричетвертних колон порталу. На відміну від країн Середнього Сходу, де тричетвертна колона знайшла широке розповсюдження у порталах, міхрабних нішах, в кутках поясів тромпів, у монументальному зодчестві Малої Азії і Криму такі колони розміщувались тільки на порталах будівель різноманітного призначення і міхрабах мечетей. Такі колони мають портальні композиції: мечеті Сахіб –ата в Коньє (1258 р.), Каратай медресе в Коньє (1252 р.), мечеті Улу-джамі в Діврігі (1229 р.). 9-ий прийом – підкреслення граней дюрбе пілястрами –переродження масивних стовпів, яки ставилися на кутах в перших будівлях мусульманського Сходу, з ціллю підтримки їх конструкції. 10-ий прийом –обрамовування вікон та входів западаючими наличниками - достатньо поширений прийом громадських будівель Османської імперії; 11-ий прийом –застосування декоративних кільових арок, знаходить аналоги у Середній Азії, Закавказзі, Малої Азії, Османської Туреччини. 12-ий прийом застосування різьблення рослинного характеру у капітелях колон має генетичне джерело в різьбленні дерев’яних колон в будівлях Середньої Азії ІХ-Х ст., і знайшов подальший розвиток там у цегляній архітектурі, а потім знаходить застосування у колонах порталів громадських будівель Малої Азії. 13-ий прийом - покриття декоративним різьбленням стін порталів набуває свого розвитку, починаючи також з цегляної архітектури Середньої Азії ІХ-Х ст., а потім відтворюється на порталах будівель Малої Азії у ХІІ-ХІІІ ст. 14-ий прийом (застосування в декоруванні порталів різьблених розеток) достатньо поширений у суміжних країнах. Зустрічається на майже усіх порталах Середньої Азії ІХ-Х ст., на деяких сельджуцьких порталах Малої Азії ХІІ-ХІІІ ст. і також на порталах християнських храмів Вірменії ІХ-Х ст. 15-ий прийом –застосування вітражів у вікнах будівель почав діяти в Османську епоху. 16-ий прийом –поліхромного розпису інтер’єрів будівель; застосовувався на протязі всього часу в архітектурі Османської імперії, але на відміну від архітектури Туреччини в Криму цей прийом має простіші форми.
Таким чином, аналіз показав, що еволюційні процеси обміну архітектурно-композиційних прийомів відбувалися виключно в межах однієї території –на початкових етапах з Малої Азії, а потім з Османської Туреччини. Мусульманська архітектура Криму знаходилась під постійним впливом цих країн, значний час була частиною Османської держави, і мала периферійне положення і провінційне значення відносно столичного Стамбулу. Таке об’єднання цих територій, зазначене історичними процесами, виявляє єдиний регіональний ареал існування і розвитку досліджуваної архітектури громадських будівель Криму, та їх архітектурно-композиційних прийомів. Пошуки генетичних джерел досліджуваних прийомів виходять за межі регіонального ареалу і охоплюють значну територію мусульманського Сходу (ту його частину, яка найбільш близька територіально), куди входили такі країни, як Волжська Булгарія, Іран, держави Середньої Азії і Закавказзя. Всі ці країни утворюють міжрегіональний ареал, в якому і беруть початок архітектурно-композиційні прийоми мусульманських громадських будівель Криму.
Аналіз еволюції будівництва мусульманських громадських будівель Криму надав змогу простежити динаміку змін застосовуваних архітектурно-композиційних прийомів. Так на протязі трьох періодів історії спостерігалося як просте дублювання прийомів ( значна частина тектонічних прийомів, прийомів гармонізації та декоративно-пластичних прийомів), їх зміна (у тектонічних прийомах –заміна похилого зрізу кутів дюрбе на прямий та подвійний, зміна форми внутрішніх стовпів від квадратної в плані на восьмигранну; у прийомах гармонізації відбувалася зміна прийома аксонометрії у різноманітних за функцією будівлях; у декоративно-пластичних прийомах змінювались форми сталактитів в міхрабах мечетей та у капітелях колон, конфігурація та місця застосування декоративної кільової арки, орнамент різьблення на капітелях тричвертьних колон та стін порталу), так і повна заміна одних архітектурно-композиційних прийомів на інші (у тектонічних прийомах –заміна порталу зі сталактитовою нішею на арочний портал, заміна восьмигранника дюрбе з восьмигранним барабаном на зсунутий восьмигранний барабан на 2230; коробові та стрілчасті склепіння замінились циліндричними; пірамідальні тромпи при переході від квадратного плану до куполу змінилися на сферичні паруси, а шатрове черепичне покриття будівель замінилось купольним; у прийомах гармонізації –заміна дзеркальної симетрії у дюрбе на центрально–осьову; у декоративно-пластичних прийомах - заміна сталактитів в оформленні порталів на сталактитовий карниз над входом).
Таким чином, у третьому розділі був здійснений порівняльний аналіз архітектурно-композиційних прийомів мусульманських громадських будівель Криму з такими ж прийомами в архітектурі громадських будівель суміжних країн, зв’язаних з Кримом певними економічними та культурними відносинами. При цьому вдалося простежити еволюцію прийомів мусульманських громадських будівель Криму у регіональному і міжрегіональному контекстах, а також розкрити динаміку розвитку архітектурно-композиційних прийомів з виявленням простого дублювання, зміни або повної заміни прийомів архітектурної композиції досліджуваних об’єктів. Ці результати дають можливість визначити специфічні, виняткові та загальні риси мусульманських громадських будівель Криму, оцінити місце мусульманської архітектури Криму в загальній історії розвитку архітектури України та світової мусульманської архітектури в цілому.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
I період –період становлення мусульманської архітектури в Криму та будівництва перших мусульманських громадських будівель в столиці того часу м. Солхат (Старий Крим). Хронологічні межі - XIII- перша пол. XVстоліття.
II період –період подальшого розвитку татарської громади, а з ним і продовження
будівництва мусульманських громадських будівель. В цей період на території Криму виникає татарська держава - Кримське Ханство (сер. XV ст.)- столиця в спочатку в Чуфут –Калє, а пізніше в м. Бахчисарай. Хронологічні межі –друга пол. XV- поч.XVIIст.
III період –період остаточного переходу татар до осілості, подальший розвиток мусульманської громади в галузі виробництва, та торгівлі. В цей час виникають цехові організації, в тому числі і будівельні. Хронологічні межі –поч.XVII- XVIIIст.
дозволив виділити три їх основні групи:
мусульманську архітектуру.
Публікації автора за основними результатами та положеннями дисертації:
Статті у фахових наукових виданнях
Інші публікації
ориентального зодчества Украины // Информационный листок № 83-95 /Р. – Одесса:
ОЦНТЭИ, 1995.
Запад”. Материалы научно –практической конференции. - Одесса: Астропринт, 2006. –
С.164-165
АНОТАЦІЯ
Сапунова Марина Юріївна „Архітектурно-композиційні прийоми мусульманських громадських будівель Криму XIII-XVIII ст.”, дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 –теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. –Національний університет „Львівська політехніка”, Львів, 2007.
Дисертація присвячена виявленню прийомів архітектурної композиції мусульманських громадських будівель Криму, які було побудовано на протязі XIII-XVIII століть. Виконано аналіз виявлених архітектурно-композиційних прийомів мусульманських громадських будівель, який дозволив класифікувати їх на три основні групи: прийоми тектонічної організації, прийоми гармонізації і декоративно-пластичні прийоми. Внаслідок групування прийомів архітектурної композиції виявлені специфічні і універсальні, постійні та короткотривалі, головні та підпорядковані архітектурно–композиційні прийоми. Простежена еволюція архітектурно-композиційних прийомів мусульманських громадських будівель на фоні суміжних країн, які мали взаємини з Кримом у різні історичні періоди. Основні результати дослідження знайшли застосування при розробці рекомендацій з проектування сучасних мусульманських сакральних будівель, при формуванні одного з розділів Зводу пам’яток архітектури України і в сфері архітектурної освіти.
Ключові слова: мусульманські громадські будівлі Криму, архітектурна композиція, еволюція архітектурно-композиційних прийомів.
АННОТАЦИЯ
Сапунова Марина Юрьевна “Архитектурно-композиционные приемымусульманскихобщественныхзданий КрымаXIII-XVIII вв.”, диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 –теорія архитектуры, реставрація памятников архитектуры.
Диссертация посвящена выявлению приемов архитектурной композиции мусульманских общественных зданий, которые были возведены на территории Крыма в течении XIII-XVIII веков. Проведен анализ и классификация выявленных архитектурно-композиционных приемов мусульманских общественных зданий, который включает анализ приемов тектонической организации, приемов гармонизации и декоративно-пластических приемов. Определены специфические и универсальные, постоянные и преходящие, главенствующие и подчиненные архитектурно-композиционные приемы. Прослежена эволюция архитектурно-композиционных приемов мусульманских общественных зданий Крыма в контексте архитектуры сопредельных стран, которые имели контакты с Крымом в различные периоды истории. Основные результаты исследования нашли применение при разработке рекомендаций по проектированию современных мусульманских культовых зданий, при формировании одного из разделов Свода памятников архитектуры Украины и в сфере архитектурного образования.
Ключевые слова: мусульманские общественные здания Крыма, архитектурная композиция, эволюция архитектурно-композиционных приемов.
SUMMARY
Sapunova Marina Yuriyivna “Architectural-compositional means in Islamic public buildings of the Crimea of XIII-XVIII centuries” the thesis work for application for the degree of candidate of architectural science under specialty 18.00.01-theory of architecture, renovation of architectural monuments.
The objective of the thesis is to determine the means of architectural composition of Islamic public buildings, which were built on the Crimean territory during the period from the 13-th to the 18-th century.
The analysis and classification of the detected architectural-compositional methods of Islamic public buildings, which includes the analysis of the tectonic organization means, the means of harmonization and ornamental plastic means, have been carried out. Specific architectural-compositional means, which were used in public buildings with a definite function and multipurpose means, used for formation of buildings having different functional designation were identified.
Chronological classification of the identified means made it possible to determine temporal architectural-compositional means, which, having existed for a definite period of time, were replaced by new constant means, being used through all the periods of existence of Islamic public buildings in the Crimea. Classification of tectonic means, means of harmonization and ornamental plastic means in their correlation and interaction made it possible to denote the principal and subordinate means in every historical period of formation and development of Islamic public buildings in the Crimea.
As a result of the analysis there also appear two separate architectural forms, synthesizing in a definite way the tectonic means, means of harmonization and ornamental plastic means-portals and minarets. Portals were used only at the early stage of the development of Islamic public buildings of the Crimea; minarets, used for identification of mosques in common city building, existed during all historical periods of formation and development of Islamic public buildings in the Crimea.
The evolution of architectural-compositional means of Islamic public buildings in the Crimea was studied in context of architecture of allied countries, having contacts with the Crimea in different historical periods. The detected means mainly find their analogues in the architecture of Asia Minor (XII-XIV centuries) and Ottoman Turkey (XV-VVI centuries).
The dynamics of the architectural-compositional means development with detection of simple duplication, change or complete replacement of one by another is examined. At a definite degree this allows to identify the specific features of Islamic public buildings in the Crimea, determine their place in common history of development of Ukrainian architecture and the development of the world Islamic architecture as a whole.
The basic results of the research found their use in formation of recommendations for designing of modern Islamic hieratical buildings, in formation of one of the divisions in the List of architectural monuments of Ukraine in the sphere of architectural education.
Key words: Islamic public buildings in the Crimea, architectural composition, evolution architectural-compositional
2 Дисертація О.Б.Ралєва на здобуття наукового ступеня доктора архітектури „Еволюція об'ємно-просторових форм в архітектурі арабських країн Близького Сходу”. - Київ, 1996 р.
3 Функціональні категорії мусульманських громадських споруд Криму були розглянуті у попередньому дослідженні: Сющук Ю.Г. „Історико-теоретичні аспекти типології громадських будівль мусульманської архітектури Криму XVII-XVIII ст.”, дисертація. на здобуття наук. ст. канд. арх., 2002 р.