Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 7. Судово-психологічна експертиза.
План.
При розслідуванні злочинів і розгляді справ виникає потреба у використанні спеціальних психологічних знань. Кримінально-процесуальний закон установлює дві основні форми використання спеціальних знань:
Судово-психологічна експертиза (СПЕ) є самостійним видом судовою експертизою, яка полягає у використанні спеціальних, професійних знань з метою встановлення обставин, які допомагають встановити істину у судочинстві.
Об’єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психічні прояви людини, які не виходять за межі норми, тобто не викликають сумнівів у її психічній повноцінності.
Мета СПЕ – дослідити суттєві для кримінальної справи особливості психіки обвинувачених, потерпілих та свідків.
До компетенції СПЕ відноситься:
1) Встановлення здібності неповнолітніх обвинувачених, які мають признаки відставання у психічному розвитку, повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
2) Встановлення здібності обвинувачених, потерпілих та свідків адекватно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати про них правильні пояснення.
3) Встановлення здібності потерпілих у справах про зґвалтування правильно розуміти характер та значення здійснених з ними дій та чинити опір.
4) Встановлення наявності або відсутності у під експертного у момент здійснення злочину стану афекту (від лат. affectus – душевного хвилювання, жаху) – сильного та відносно нетривалого, емоційного переживання, яке супроводжується різкими рушійними проявами чи іншими непатологічними, емоційними станами (сильний страх, депресія, стрес, фрустрація), які можуть суттєво вплинути на його свідомість та діяльність.
5) Встановлення наявності у особи, яка можливо закінчила життя самогубством, у період, який був перед смертю, психічного стану, який сприяв самогубству, та виявлення можливих причин які спонукали такий стан.
6) Встановлення головних мотивів у поведінці людини та мотивації окремих поступів як важливих психологічних обставин, які характеризують особистість.
7) Встановлення індивідуально-психологічних особливостей під експертного, які можуть суттєво вплинути на його поведінку та формування у нього намірів скоїти злочин.
8) Встановлення структури злочинної групи на підставі даних про психологічні особливості її учасників, які допомагають займати лідируючи або інші позиції у групі.
9) Встановлення психічного стану особи, яка керувала транспортним устроєм, який суттєво вплинув на його здібності керувати ним.
Наведений перелік не вичерпує всього кола питань, що можуть виникнути в процесі судочинства. Обставини, з’ясування яки може мати значення для розслідування і судового розгляду, різноманітні і нерідко диктуються конкретною ситуацією.
Так, судово-психологічна експертиза досить часто призначається для визначення наявності чи відсутності фізіологічного афекту в момент вчинення злочину. В кримінальному праві використовується термін «сильне душевне хвилювання», яке викликане неправомірними або аморальними діями потерпілого і вважається обставиною, що пом’якшує покарання (ст. 66 КК України). Сильне душевне хвилювання вживається як синонім психологічного поняття фізіологічного афекту.
У психології та психіатрії розрізняють фізіологічні і патологічні афекти. Патологічний афект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може керувати своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непоправне горе, Нестерпна образа). Патологічний афект установлює комплексна психолого-психіатрична експертиза.
Фізіологічний афект — стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і керувати ними. Такий афект розглядається як емоційний стан, що не виходить за межі норми і досліджується у межах психології.
Афект — це відносно короткочасні та сильні емоційні переживання (яскрава короткочасна емоційна реакція). Виникнення афекту — критична точка переживання. У літературних джерелах зазначається, що афект — це надзвичайно сильне, бурхливе переживання (гнів, що переходить у лють, страх, що доходить до жаху, туга, що перетворюється на розпач, тощо)2. Для фізіологічного афекту характерні істотне уповільнення інтелектуальних і вольових процесів, порушення цілісного сприйняття навколишнього. Розрізняють три стадії в розвитку афекту:
Складність установлення стану фізіологічного афекту пов’язана з тим, що його не можна відтворити вдруге. У процесі судово-експертного дослідження проводяться ретроспективний аналіз, психологічний аналіз результатів діяльності людини.
Одним із напрямів судово-психологічної експертизи є встановлення у суб’єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації. Так, уночі 18 жовтня 1997 р. М., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з автостоянки, де він працював охоронцем-контролером, вчинив викрадення автомобіля ВВАЗ-21093, що належав гр.. Ш. У процесі викрадення на окружній дорозі М. не впорався з керуванням автомобілем, унаслідок чого сталося ДТП. У зв’язку з ДТП М. отримав ушкодження, садна м’яких тканин голови. Він пояснював свою поведінку в такий спосіб: «Вирішив під час чергування помити автомобіль, а що було далі не пам’ятаю». М. скаржиться на головний біль і погану пам’ять і як причину цього пояснює, що у віці п’яти років упав і вдарився головою об землю. Вказує на «провал» пам’яті з моменту виїзду з автостоянки. З огляду на це було призначено суцово-психологічну експертизу з метою визначення особливостей пам’яті випробовуваного і наявності або відсутності порушень пам’яті на події, що становили інтерес.
Якщо відносно психічно здорових свідків, потерпілих, обвинувачених у слідчого чи судді виникає сумнів у їхній здатності через індивідуально-психологічні особливості давати правильні показання, може бути призначено судово-психологічну експертизу. Зазвичай така судова експертиза призначається щодо неповнолітніх. Приводами, її призначення можуть бути неадекватність поведінки неповнолітніх щодо їх вікових характеристик, примхливість мотивації вчинених ними дій, неправильна, незвична інтерпретація звичайних обставин і фактів, схильність до фантазування за відсутності для цього яких-небудь реальних передумов, «дитячість» поведінки при досить високому інтелектуальному розвитку та ін. На особливу увагу заслуговують неповнолітні віком 14—16 років, тобто у віці, коли настає кримінальна відповідальність за вчинений злочин.
Досить складним напрямом судово-психологічної експертизи є встановлення наявності чи відсутності в період, який передував смерті, психічного стану, що призводить до самогубства. Слід зазначити, що чинним кримінальним законодавством передбачено відповідальність за доведення до самогубства (ст. 120 КК України). Самогубство (суїцид) надзвичайний, винятковий акт людської поведінки, який свідчить те, що психогенні чинники виявилися сильніші за інстинкт самозбереження, інстинкт життя. У психології суїцид визначається як акт позбавлення життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій. Існують різні причини суїциду. Психологічні стани у людини в період, що передує самогубству, характеризуються афективною реакцією, глибокою фрустрацією чи депресією. Судово-психологічна експертиза (посмертна) призначається з приводу поведінки психічно здорових людей. Складність її проведення полягає в тому, що немає особи, яку слід випробувати,дослідження здійснюється за результатами діяльності, поведінки, даних, що зафіксовано в різних джерелах.
При проведенні судово-психологічних експертиз завжди використовується комплекс методів. У кожному конкретному випадку обрання методів дослідження залежить від завдань експертизи і тих питань, що поставлені на вирішення судового експерта.
Етапи проведення та методи дослідження судово-психологічної експертизи:
Судово-психологічна експертиза — це психодіагностичне обстеження, кінцевим результатом якого є психологічний діагноз (встановлення індивідуально-психологічних особливостей особи). У цьому аспекті важливе значення мають психодіагностичні методики (тести) які класифікуються за різними підставами:
При провадженні судово-психологічних експертиз використовуються методики дослідження особистості (тест ММРІ — Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник; тематичної апперцепції тест — ТАТ; тест Роршаха тощо); методики дослідження мислення (розповідь за малюнком, метод піктограм, метод виключення і ін.); методики дослідження пам’яті (завчання слів, метод опосередкованого запам’ятовування, запам’ятовування десяти чисел та ін.); методика дослідження сприйняття та уваги (дослідження сприйняття форми предметів, дослідження обсягу уваги та ін.).3
Тести, використовувані у практиці судово-психологічної експертизи, мають бути валідними. Валідність — один із основних критеріїв тесту, який означає його придатність для цілей дослідження; це комплексна характеристика тесту, яка охоплює відомості про галузь досліджуваних явищ і репрезентативність діагностики. Крім того, тест повинен бути надійним — відображати точність виміру, а також стійкість результатів тесту до дії сторонніх випадкових чинників.
Призначення судово-психологічної експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, що приймають рішення з огляду на конкретні обставини справи. Експертиза провадиться в період розслідування чи судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального рішення: постанови слідчого (судді) чи ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією, а відтак, її провадження можливе лише за порушеною кримінальною справою. Судово-психологічна експертиза призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання в галузі психології.
Розвиток інституту судово-психологічної експертизи пов’язано з організацією досліджень у спеціалізованих експертних установах. Так, у 1997-1998 рр. в Україні здійснено впорядкування проведення судово-психологічних експертиз. Спочатку в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені заслужений проф. М. С. Бокаріуса (з липня 1998 р.) було створено спеціалізовані підрозділи (лабораторія, сектор), що забезпечували психологічні дослідження. Надалі такі підрозділи було створено й в інших інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 р. «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів» зі змінами від 18 квітня 2000 р. до переліку судових експертиз внесено «психологічні дослідження».
Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи:
1) збирання необхідних матеріалів;
2) обрання моменту призначення експертизи;
3) визначення предмета судової експертизи;
4) формулювання запитань експерту;
5) обрання експертної установи чи експерта.
При призначенні судово-психологічної експертизи зазначені елементи наповнюються певним специфічним змістом.
Так, важливим у призначенні судово-психологічної експертизи є обрання експертів. Йдеться про те, що така судова експертиза у більшості випадків має проводитися у складі експертної комісії (не менше двох-трьох спеціалістів), що пов’язано зі складністю об’єкта дослідження — психіки людини. При обранні експерта слід враховувати предмет експертизи. Зокрема, в разі необхідності дослідження психіки неповнолітніх доцільним є запрошення спеціалістів у галузі дитячої та юнацької психології; психіки людей похилого віку — спеціалістів-геронтопсихологів та ін. Якщо судова експертиза провадиться за межами державної спеціалізованої експертної установи, треба віддавати перевагу особам, які мають базову психологічну освіту або без такої, однак тим, хто працює у галузі психології не менше п’яти років і має відповідні наукові публікації. Доцільно доручати проведення судово-психологічних експертиз особам, яким присвоєно кваліфікацію судового експерта на право проведення психологічних експертиз.
Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання повинні відповідати таким основним вимогам:
1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;
2) бути визначеними, конкретними і короткими;
3) мати логічну послідовність.
Методичну допомогу слідчому або суду може надати такий типовий перелік запитань, що вирішуються судово-психологічною експертизою:
- які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа, що зумовили характер її протиправних дій або злочину чи злочинної діяльності (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підпорядкування, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера тощо);
- які психологічні особистісні якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа; в якому зв’язку вони знаходяться з обставинами, що досліджуються у справі; чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи істотно вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій (чи злочину);
-який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний тощо) і чи зумовлено це його індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання);
- які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини);
- чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що істотної вплинули на характер її показань у справі;
- яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох), мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини — виховна поведінка здійснюваного ними виховного процесу;
- чи залежить оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих;
- чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок дії певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам та ін.);
- чи спроможна підекспертна особа з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана,тощо) усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо управляти ними і передбачати їх наслідки;
- чи здатна підекспертна особа з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати щодо них відповідні показання;
- чи мали істотний вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транспортом чи механізмами та автоматизованими системами на виробництві тощо);
- чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному стані і в якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація та ін.), що істотно вплинув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, виконання професійних обов’язків);
- чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання; в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, що передував її самогубству;
- чи виник емоційний стан підекспертної особи в період, що передував її самогубству, внаслідок дій обвинуваченого (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо);
- чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей та емоційного стану, правильно розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій та чинити опір (у справах про статеві злочини);
- чи здатна підекспертна особа з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки;
- чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання; якщо має, то якими саме є їх ознаки;
- чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у справі: пам’ять, увага, сприйняття, мислення, особливості емоційних реакцій) або функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), їх відтворення у показаннях. Слід зазначити, що на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені й інші питання.
Організація провадження судово-психологічної експертизи передбачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності, належних параметрів взаємодії з підекспертною особою під час її перебування у слідчому ізоляторі, захист безпеки судового експерта, усунення можливих «перешкод» при провадженні судової експертизи, протидії з боку заінтересованих осіб. Необхідні також певна «стандартизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості використання стимульного матеріалу при реалізації психодіагностичних методів.
Перебіг і результати судово-психологічної експертизи відображаються у висновку експерта. Цей процесуальний документ складається з трьох частин: вступної, дослідницької, заключної (ст. 200 КПК України).
У вступній частині вказуються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови (ухвали) про призначення експертизи і хто її виніс; особа, яка підлягає експертному обстеженню, її процесуальний статус; запитання, поставлені перед експертом, відомості про нього; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь в експертизі.
У дослідницькій частині висновку викладається весь процес експертного дослідження, описуються психодіагностичні методи і методики, що були використані.
У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, висновок може бути і ймовірнісним.
2
3