Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 31
державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки
Вступ
1. Суть державного бюджету та його структура…………………………..
1.1. Сутнiсть та призначення бюджету:…………………………………………
1.2. Бюджет як економiчна категорiя:……………………………………………….
1.3. Призначення бюджету в ринковiй економiцi:…………………………………
1.4. Взаэмозв`язок бюджету i соцiально-економiчних процесiв:………………….
2. Основнi джерела формування державного бюджету………………………..
2.1. Сутнiсть доходiв Державного бюджету………………………………………….
2.2. Джерела доходiв……………………………………………………………………….
2.3. Класифікація державних доходiв……………………………………………………
3. Методи державного регулювання економіки………………………………
Висновки………………………………………………………………………..
Список використаної літератури
Вступ
Державні фінанси є основою економічного життя держави, зростання матеріального добробуту населення. Переважна час тина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюдже тах різних рівнів, які створюють бюджетну систему держави.
Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розви ток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл І перерозподіл валового внутрішнього про дукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на ре зультати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.
В умовах переходу до ринку бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соці альну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню зале жить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік.
Саме в бюджеті переплітаються великий спектр різнорівневих інтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади. Він с об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політич них переконань, уявлень про справедливість.
У країнах з розвиненою ринковою системою нині сформу валися досить ефективні моделі функціонування бюджетної системи. Воднораз трансформаційні процеси, які сьогодні від буваються в Україні, мають свої особливості й потребують вив чення надбань світової фінансової науки та пошуку шляхів ефективного використання цього досвіду. Нині в Україні у сфе рі бюджету концентруються иайгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і держав ний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.
1.Суть державного бюджету та його структура.
1.1 Сутність та призначення бюджету.
а)становлення сучасних бюджетних відносин.
Як зазначалося в попередніх розділах, прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали оформлюватись у держави. Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет
Став від'ємним атрибутом держави, а необхідність його формування була усвідомлена людьми. Цьому передувала тривала еволюція товарно-грошових відносин, вироблення системи збирання і витрачання державних доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, забезпечувала виконання державою таких життєво важливих функцій, як захист від посягань інших держав, фінансування соціально-економічного розвитку країни тощо. Усе це у відносно дієздатному варіанті було сформовано протягом XIX ст.
Фінанси як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія сформувались на кілька століть раніше, але поступово бюджетні відносини стали головними у фінансових.
Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових,коли ускладнився процес перерозподілу частини суспільного
ту й управління цим процесом стало складнішим. Так, у другій половині XIX ст., коли відзначався бурхливий розвиток економік Англії, Франції, Німеччини, дещо нижчими темпами розвивалась економіка царської Росії, почали істотно зростати надходження до бюджетів. Окремі локальні війни, які в цей час відбувалися в Європі, також вимагали значного обороту грошових коштів. Для збалансування витрат і доходів вводились нові форми забезпечення надходжень. Так, у Росії кінця XIX ст. до ЗО % усіх надходжень забезпечувала винна монополія. Ще більше посилились ці процеси на початку ХХ ст., особливо в країнах, що воювали.
Потрібно також відзначити характерну особливість суспільних відносин, що почали формуватись у середині XIX ст. Це — станов лення і зростання чисельності робітничого класу, який почав відігра вати помітну роль і, відповідно, вимагав задоволення своїх потреб, передусім соціальних — медичного, освітнього, духовного напрямів.
Отже, наприкінці XIX — на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою фінансових і фактично виділились в окре му галузь науки та практичної діяльності.
б) Визначення терміну "бюджет".
Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятде сят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків.
Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіря ний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову.
У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікозаних у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет — варварське слово, навіть в англійській мові його первіс не значення перекручено, і тому ми маємо замінити його своїми іме нами — рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова систе ма Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає.
Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата гро мад у XVI—XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закін ченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в яко му були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кінця XVII ст. в Англії законо проект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджу ватись парламентом дістав назву "бюджет".
У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміна "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було.
Але, як відзначив Ж.-Б. Сей, "часте вживання будь-якої формаль ності примушує знайти для неї короткий вислів".
Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет — слово, яке запозичене з англій ської мови, використовується в адміністративному житті для позна чення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних над ходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет — чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову на уку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення до ходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчис лює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняттям "бю джет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).
Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.
Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Бо-голєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах не бере початок пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст."/3, C.5/.
Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень"/9, C.563/.
Одним із перших планову природу бюджету відзначив німець кий фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі і з бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрід-ман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо: "У сфері державного господар ства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ве дення державного господарства, установлений на прийдешній бю джетний період, І закон, згідно з яким стягуються доходи і здійсню ються витрати"/2,C.53/.
Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знахо димо визначення С. Фішера: бюджет — це "детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів"/13, C.513/.
Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX — на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І. Ян-жула, М. Яснопольського, М. X Бунгше, М. М. Олексієнко, І. Мирні-кова, X. Лебедя-Юрчика.
Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну про блематику, — Й. Бескид, С. Буковинський, С. Булгакова, О. Василик, 3. Васильченко, В. Геєць, М. Деркач, Л. Єрмошенко, М. Єрмошенко, А. Єпіфанов, В. Кравченко, В. Краснова, І. Лукінов, І. Лунін, У. Огонь, В. Опарін, М. Пабат, К. Павлюк, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т. То карева, В. Федосов, О. Чернявський, М. Чумаченко, С. Юрій та ін.
Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України — центра лізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовуєть ся для виконання покладених на неї функцій, передбачених Консти туцією України" . "Державний бюджет виражає фінансові відноси ни, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави".
В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет — план формування та викорис тання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та орга нами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".
Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів": "Бюджет (англ. budget, букв. — торба, гаманець) — 1) затвер джений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових до ходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і ви тратити у майбутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період".
Отже, можемо зробити висновок, що в сучасних умовах термін "бюджет" охоплює широкий спектр понять. Надалі в цьому посібни ку розглядається бюджет держави.
Майбутній економічний фахівець чи менеджер повинен знати:
основи побудови бюджетної системи України та окремих за
рубіжних країн;
законодавчі й інструктивні матеріали бюджетного напряму;
форми і методи планування в бюджетних організаціях;
етапи бюджетного процесу;
організацію функціонування органів управління бюджетною
системою.
Майбутній фахівець повинен уміти:
виконувати необхідні розрахунки бюджетних доходів і витрат
на всіх рівнях бюджетної системи;
складати проекти кошторисів бюджетних установ;
складати пояснювальну записку до звіту про виконання відпо відного бюджету;
знаходити резерви додаткових надходжень і економії витрат
відповідного бюджету.
1.2. Бюджет як економічна категорія.
а)ознаки категорії.
Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення — задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-терито ріальних структур у фінансових ресурсах.
Бюджет як економічна категорія має такі ознаки:
1.Історичність. Бюджет як категорія склався історично,мав свої специфічні риси зародження в різних країнах, вони проявляються в сучасних умовах.
2.Плановість. Основою функціонування бюджету є його плановий характер.
3.Юридичний характер. Бюджет має силу нормативного акта.
4.Термін дії. Бюджет складається і функціонує протягом певного терміну.
Бюджет також має такі особливості./
1. Бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань.
2. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл НД між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності.
3. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку.
4. Галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками.
б)сутність категорії.
Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відно син є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та насе лення:
держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх
функцій;
суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів
діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх
отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних
відносин;
населення, яке може бути як платником податків (переважно
особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (до помога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).
Сутність бюджету проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів. На рис.1 відображено рівні та ланки державних фінансів, серед яких бюджет держави відіграє про відну роль1.
|
Ланки |
|||||
|
Бюджет держави |
Цільові фонди |
Державний кредит |
Фінанси підприємств |
||
|
Рівні |
Загально державні фінанси |
Державний бюджет |
Загальнодер жавні фонди |
Державні позики |
Фінанси держав ного сектору |
|
Місцеві фінанси |
Місцеві бюджети |
Регіональні фонди |
Місцеві позики |
Фінанси муніци пального госпо дарства |
Рис. 1 Система державних фінансів
в)функції бюджету.
Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподіль на і контрольна. В економічній літературі називаються також і до даткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існу вання держави тощо.
Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з най більшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює
такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відом ствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.
Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.
Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.
Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.
За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держа ви, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.
1.3. Призначення бюджету в ринковій економіці
а)бюджет і ринкова економіка.
Ринкова економіка суттєво відрізняється від попередніх господарських систем. Причому в кожній країні ця форма господарювання має певні особливості, які є відбитком національних ознак. Водночас ринковій економіці при таманні загальні характерні риси, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Такими рисами є відносно само стійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втру чання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровироб никами за ринки збуту тощо.
Однак ринковий механізм повною мірою не може вирішити та ких важливих для держави питань економічного характеру, як роз виток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, мало рентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання фун кціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди можна спрогнозувати, й інколи вони призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза, яка в 1998 р. охопила приблизно 40 % країн світової спільноти.
б)бюджет як основний фінансовий план держави.
Як зазначалось, плановість бюджету є однією з його основних ознак. В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих про цесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях — еко номічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо.
В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бю джетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків "чистого" бюджету (без цільових фондів).
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
рівновага доходів і видатків;
бюджетний надлишок (профіцит) — перевищення доходів над
нормативними видатками;
бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними
доходами (податкові та неподаткові надходження).
За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державна позика, емісія грошей).
1.4. Взаємозв'язок бюджету і соціально-економічних процесів
а)вплив бюджету на соціально-економічні процеси.
Сучасний рин ковий механізм господарювання в основному спрямований на роз виток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не зачіпає соціального аспекту. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бю джетної політики.
Бюджетна політика — сукупність заходів держави з органі зації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її еко номічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політи ка органами влади — законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців — науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних.
Сутність бюджетної політики:
бюджетна політика відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання;
бюджетна політика виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.
Напрями бюджетної політики:
Сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабі лізації, подоланню інфляційних процесів та структурній перебудові.
Здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників то варів та послуг усіх форм власності та зменшення подат кового тиску на них.
Здійснення структурних реформ за критерієм економіч ного зростання і підвищення рівня економіки України.
Формування взаємовідносин у бюджетній системі в на прямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів.
Оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування.
Пошук додаткових джерел доходів бюджету. Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох орга нічних складових — бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Бюджетна стратегія — це довгостроковий курс бюджетної політи ки, а бюджетна тактика — методи реалізації бюджетної політики на коротший термін.
Для практичної реалізації бюджетної політики в державі ство рюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямо ваність бюджетних відносин у складній соціально-економічній си стемі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика — це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бю джетний механізм є складовою фінансового механізму.
Бюджетний механізм — сукупність засобів, які застосовує дер жава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення на лежних умов для економічного і соціального розвитку. Характери стика бюджетного механізму подана на рис. 2/4, c.19/
Рисунок 2. Характеристика бюджетного механізму
|
Складові бюджетного механізму |
Сутність |
|
Бюджетне плануван ня і регулювання |
Визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її еко номіки і соціальної сфери |
|
Фінансові показники |
Узагальнюючі. Доходи і видатки, державний борг (зовнішній і внутрішній), рівень інфляції Індивідуальні. Рівень витрат бюджету на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим |
|
Нормативи |
Характеризують певний рівень забезпечення ви датків, різних видів витрат фінансових ресурсів |
|
Ліміти |
Є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина |
|
Резерви |
Покликані нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому |
|
Система управління бюджетними кошта ми |
Держава в особі її виконавчих і законодавчих органів влади встановлює методи розподілу наці онального доходу, форми грошових заощаджень, регулює види платежів, визначає принципи і напрями використання бюджетних коштів |
Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, ви користовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси.
Розглянемо детальніше вплив бюджету на соціально-економічні про цеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами.
До прямих методів можна віднести законодавчі та інші норма тивні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учас ників економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "пра вил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.
До непрямих методів належать дії державних органів щодо пе рерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.
Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це дося гається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінан суються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.
Досягти оптимального співвідношення між економічним та со ціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціаль них груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирі шено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.
Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки по датків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, дер жана має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин.
б)фактори впливу на бюджет.
Зв'язок бюджету із зовнішнім сере довищем взаємний — не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напря мами — економічні, соціальні, політичні.
Об’єктивні фактори:
Суб’єктивні фактори:
Напрями впливу на бюджет:
1.Економічні:
валовий внутрішній продукт;
національний дохід;
економічне зростання (спад) виробництва;
продуктивність суспільної праці;
співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;
розвиток важливих галузей науки і техніки;
фінансова політика.
2.Соціальні :
обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;
розмір споживчого кошика;
товарообіг державної та комерційної торгівлі;
мережа лікарень, поліклінік торгівлі;
мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.
3.Політичні:
забезпечення обороноспроможності країни;
підтримання внутрішнього правопорядку ;
раціональна організація управління державою;
ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади.
2.Основні джерела формування Державного бюджету.
2.1.Сутність доходів Державного бюджету.
Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними норма тивними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бю джету відображають економічні відносини держави з підприємства ми, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.
Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адмі ністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конститу цією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.
Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджет них доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.
Співвідношення між ними залежить від економічної та соціаль ної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стра тегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обо в'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.
2.2. Джерела доходів.
Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бю джетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретиза ція доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Дер жавний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1./4, c.53/
Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету
|
Критерії класифікації |
Види доходів |
|
Залежно від повно ти зарахування до ходів до бюджету |
• закріплені — згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету; • регулюючі — зараховуються у певному відсотко вому відношенні |
|
За частотою появи |
• звичайні — регулярно включаються в доходи; • надзвичайні — з'являються в доходах за винят кових, але обґрунтованих обставин |
|
За методами залу чення |
• податки; • збори; • обов'язкові платежі; • інші надходження |
|
За способом зараху вання |
• загальний фонд; • спеціальний фонд |
|
За розділами відпо відно до Бюджетно го кодексу |
• податкові надходження; • неподаткові надходження; • доходи від операцій з капіталом; • трансферти |
На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори. Вони можуть мати економічне, со ціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише еко номічний напрям як найбільш вагомий.
Зовнішні фактори:
Внутрішні фактори:
Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.
Доходи Державного бюджету України включають:
2.3. Класифікація державних доходів.
джерелами утворення:
2. За соціально-економічними ознаками дохо ди поділяються на:
10) доходи від громадян тощо.
З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюд жетної системи всі вони поділяються на закріп лені і регулюючі.
Закріплені доходи — це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бю джетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нор мативі).
Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.
Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи./
3. За методом залучення коштів:
1) податкові надходження:
а) податки на доходи, податки на прибуток,
податки на збільшення ринкової вартості;
б) збори за використання природних ресурсів;
в) внутрішні податки на товари та послуги;
г) податки на міжнародну торгівлю та зовніш ні операції;
д) інші податки;
2) неподаткові надходження:
а) доходи від власності і підприємницької діяль ності;
б) адміністративні збори та платежі, доходи
від некомерційного та побічного продажу;
в) надходження від штрафів та фінансових санк цій;
г) інші неподаткові надходження;
3) державні цільові Фонди:
а) збір на обов'язкове соціальне страхування
на випадок безробіття до Фонду загальнообов'яз кового державного страхування України на ви падок безробіття;
б) платежі до Фонду соціального захисту інвалі дів;
в) збір за забруднення навколишнього природ ного середовища;
г) надходження відрахувань та збори на будів ництво, реконструкцію, ремонт і утримання ав томобільних доріг загального користування;
д) інші фонди;
4) доходи від операцій з капіталом:
Ця група доходів охоплює:
> надходження від продажу основного капіта лу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгос подарне майно, скарби, дорогоцінні метали і ка міння);
надходження від продажу з державних за
пасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, над
звичайні і стратегічні запаси);
надходження від продажу землі і нематері альних активів;
податки на фінансові операції та операції з
капіталом;
5) офіційні трансферти:
Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших орга нів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні плате жі), надходження.
Враховуючи постійні зміни законодавчої бази можливі зміни і уточнення в класифікації дохо дів1 і видатків Державного бюджету, тому потріб но постійно слідкувати за цим.
4. За умовами формування державні доходи
можуть бути:
5. За рівнем централізації державні доходи діляться на:
3. Методи державного регулювання економіки
Втручання владних структур у ринкові механізми здійснюється через використання певного набору методів державного регулювання економіки.
Під методами державного регулювання економіки слід розуміти способи впливу держави на суб'єктів ринкової економіки з метою забезпечення сприятливих умов їх ефективного функціонування відповідно до прийнятої економічної політики держави.
8 усього арсеналу методів основну увагу приділяють класифікації останніх за формами впливу на суб'єктів ринку (прямі, опосередковані) та способом реалізації (правові, адміністративні, економічні). У сукупності способів державного регулювання можливе поєднання різних методів, здатних чинити той чи інший вплив на національну економіку. При цьому домінування адміністративних методів може свідчити як про характер самої системи (иеринкова економіка), так і про характеристики системи вже в межах ринкової економіки (трансформаційні перетворення в умовах перехідної економіки, формування ринкових інституцій, створення багатоукладної економіки тощо).
Методи прямого регулювання використовують з метою безпосереднього втручання держави в економічні процеси та економічну діяльність суб'єктів. Такий вплив передбачає здійснення заходів із застосуванням інструментів адміністративного регулювання та використання бюджету в частині державних асигнувань. До них, зокрема, відносять: визначення стратегічних цілей розвитку економіки; державне цільове фінансування; надання цільових дотацій; встановлення та обмеження цін; встановлення квот на виробництво, ввезення і вивезення продукції; ліцензування діяльності та операцій з експорту та імпорту; проведення державної експертизи та встановлення державних стандартів; встановлення нормативних вимог до якості та сертифікації технологій і продукції і т. ін. Прямі методи державного регулювання економіки не пов'язані зі створенням додаткового матеріального стимулу і базуються на силі державної влади.
Методи непрямого регулювання використовують з метою формування сприятливого економічного середовища, яке змушує суб'єктів ринкової економіки діяти в потрібному для держави напрямі. Опосередковане регулювання - це вплив держави на економічні інтереси інструментами фінансово-бюджетної, грошово-кредитної, цінової, інвестиційної та іншої політики. Серед основних засобів можна виокремити: встановлення системи податків, рівнів оподаткування, пільг в оподаткуванні, диференціювання податків; надання пільг у кредитуванні; маніпулювання обліковою ставкою, ставкою рефінансування; регулювання валютного курсу національної грошової одиниці; митне регулювання експорту й імпорту; встановлення валютних курсів та умов обміну валют тощо.
Правові методи використовують з метою створення правового поля функціонування суб'єктів ринку через прийняття законодавчих та нормативних актів, передбачаючи механізми їх реалізації та контролю за виконанням. Отже, правове регулювання - це діяльність держави щодо встановлення обов'язкових норм (правил) поведінки суб'єктів ринку. В Україні правове регулювання здійснюється за допомогою системи таких законодавчо-нормативних актів: Конституція України; закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та інші нормативні акти Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України (програми, концепції, прогнози); нормативні акти центральних органів виконавчої влади (накази, розпорядження, інструкції, методичні рекомендації); нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
У ринковій економіці закони виконують функцію довгострокового правового регулювання, інші правові акти мають короткостроковий характер і приймаються з метою врегулювання тих економічних процесів, які не відображені в законодавчих актах.
Адміністративні методи ґрунтуються на силі державної влади і поділяються на заходи заборони, дозволу і примусу. У країнах з розвинутою ринковою економікою сфера використання адміністративних методів обмежується, головним чином, охороною навколишнього середовища (екологічні норми, ліміти, штрафи, санкції), підтриманням мінімальних параметрів рівня життя населення (мінімальна зарплата, прожитковий мінімум, соціальні нормативи, соціальні стандарти), ліквідацією негативних наслідків ринкової конкуренції (монополізму - шляхом встановлення квот на виробництво, обмеження цін, рентабельності, стандартизації) та боротьбою з тіньовим бізнесом.
У свою чергу, в країнах з економікою, що розвивається, адміністративні методи доволі поширені та мають на меті, крім зазначеного, задовольнити потреби споживачів і захистити їхні права (державні замовлення, стандарти, сертифікація, соціально-економічні норми і нормативи, ліцензування діяльності); захистити національні інтереси в зовнішньоекономічній діяльності (квоти на ввезення, ліміти, митні обмеження, державна експертиза, реєстрація); забезпечити реалізацію цільових комплексних програм. Застосування адміністративних методів доцільне лише тоді, коли ринкові механізми та економічні засоби державного регулювання є недостатніми або діють надто повільно. У країнах з розвинутими ринковими механізмами використання адміністративних методів обмежене і відіграє другорядну роль.
Адміністративні методи реалізуються системою інструментів адміністративного регулювання і передбачають такі механізми, як квотування, лімітування, ліцензування, нормування, стандартизацію, державні замовлення тощо.
Квотування - встановлення державою для суб'єктів ринку частки у виробництві, споживанні, експорті або імпорті товарів і послуг. Передбачає створення конкурентного середовища, захисту внутрішнього ринку, стабілізацію цін тощо. Ліцензування ~ надання спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Спрямоване на захист економічних інтересів країни, інтересів споживачів товарів і послуг, гарантування безпеки. Система санкцій і штрафів - це заходи держави, спрямовані проти порушення (або невиконання) суб'єктами умов чи правил діяльності. Як економічні санкції, можуть використовуватися сплата неустойки, штрафи, пеня або вилучення на користь держави виручки від незаконної діяльності. Стандартизація - це встановлення єдиних норм за типами, марками, параметрами, розмірами, методами контролю, організацією змісту робіт, а також за величинами виміру, правилами маркування та зберігання продукції. Дотримання стандартів обов'язкове для всіх суб'єктів економічної діяльності. Державні замовлення є засобом задоволення державних потреб у товарах і послугах, інструментом як адміністративного, так і економічного регулювання. Адміністративний характер державні замовлення мають стосовно підприємств, які перебувають у державній власності, а також підприємств-монополістів.
Відправну роль у реалізації основних функцій та завдань уряду, а також забезпеченні макроекономічної стабілізації та коригуванні ринкових механізмів відіграють економічні методи державного регулювання економіки.
Економічні методи використовують з метою створення економічного середовища, яке спонукає суб'єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі та розв'язувати завдання соціально-економічного розвитку країни.
Система економічних методів включає методи фінансово-бюджетного, грошово-кредитного, цінового та валютного регулювання.
Фінансово-бюджетне регулювання (ФБР) передбачає використання системи оподаткування та управління видатками з метою встановлення рівноваги на ринку. Так, якщо необхідно активізувати ділову активність і стимулювати попит, ставки оподаткування знижують, збільшують видатки з бюджету, що зумовлює зростання доходів і пожвавлює підприємницьку діяльність, і навпаки. ФБР реалізується такою системою інструментів: державний бюджет і бюджети всіх рівнів; система податків, ставки оподаткування, регресивні та прогресивні ставки оподаткування, податкові преференції; державні видатки, дотації, субсидії, субвенції, допомоги; державні кредити і державні інвестиції; державні закупівлі.
Грошово-кредитне регулювання (ГКР) є основним методом впливу держави на механізми ринкової економіки в зарубіжних країнах і лежить в основі монетарної політики. Сутність ГКР полягає у здійсненні сукупності заходів, спрямованих на зміну обсягів грошової маси в обігу, кредитних ресурсів та емісії (тобто впливу на грошову пропозицію). ГКР реалізується такою системою основних інструментів, як облікова ставка, норми обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку цінних паперів, грошова та кредитна емісія, валютний курс.
Цінове регулювання (державне регулювання цін) - є системою заходів впливу держави на ціни та ціноутворення з метою сприяння стабільному розвитку національної економіки, а також попередження розгортання інфляційних процесів. Передбачає використання системи цін і тарифів, формування правил та умов ціноутворення.
Валютне регулювання економіки є системою заходів, спрямованих на регламентацію валютних операцій, міжнародних розрахунків та порядку здійснення угод з валютними цінностями. За допомогою валютних методів держава прагне: поставити під контроль валютні операції, надання іноземним особам кредитів і позик, ввезення і вивезення валюти за кордон; підтримувати рівновагу платіжного балансу та стійкість власної валюти. Основними інструментами валютного регулювання є: дисконтні ставки центрального банку (дисконтна політика); валютна інтервенція і валютні обмеження; валютний курс грошової одиниці (девальвація або ревальвація); валютні резерви; платіжний баланс; міждержавні угоди про структурні зміни у валютній системі.
3. Висновки
Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товар но-грошових відносин. Державний бюджет — це централізова ний фонд фінансових ресурсів держави, який використовуєть ся для виконання покладених на неї функцій. Він знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.
Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, за безпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачу ються з бюджету. Ринкова система неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них неможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, без альтернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадя нин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.
Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і використовуватися відповідно до ринкових умов, але наслідки такого процесу з суспільно-політичної або еконо мічної точки зору небажані.
Якщо такі блага та послуги продавалися б за цінами, що покривають витрати на їх виробництво, це виключило б з чис ла споживачів значні верстви населення. До таких благ відно сять так звані змішані суспільні блага або соціальні блага (пос луги освіти, охорони здоров'я, культуру, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо). їх постачає як при ватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.
Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні пе рерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціаль ного клімату в державі, здійснення соціального захисту населен ня, соціального забезпечення найвразливіших верств населення. Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент перерозподілу валового внутрішнього про дукту з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, наці ональні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.
За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторну функцію. В ринкових умовах державне регулюван ня реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів, як податки та бюджетні витрати.
Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро-так і на мікрорівні.
Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зрос тання. Надходження до державного бюджету безпосередньо за лежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утри мувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист заселення залежить від стану надходжень до бюджету. Форму вання дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'я зане з основними макропоказниками економічного й соціаль ного розвитку на відповідний рік.
Державний бюджет істотно впливає на економічний розви ток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.
Список використаної літератури.