Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Гомер - легендарна постать (бл. УІІІ ст. до Р.Х.)
«Гомерівське питання» виникло ще за доби еллінізму і охоплює в основному дві проблеми: авторство та обставини виникнення гомерівського епосу
1. «Іліада» та «Одіссея» результат народної творчості; а Гомер міфічна особа;
2 «Іліаду» створив Гомер, а «Одіссею» — його наслідувач;
3. Гомер створив дві невеликі поеми, а його учні поступово внесли в них нові епізоди та деталі.
4. Гомер – це ім'я співців-"гомерідів"
5. "Іліада" та «Одіссея» - це сукупність окремих героїчних пісень, які зведені невідомим редактором (теорія "малих пісень")
Історичний аспект Троянської війни
- місто Троя (Іліон) засновано у кн. 4 ст. до Р.Х. на узбережжі Малої Азії, де нинішня Туреччина, відкрито Г.Шліманом у др.пол.ХІХ ст.
- Троянська війна тривала з 1194 по 1184 рр. до Р.Х.
Гомер "Іліада" (бл.800 р. до Р.Х.) - енциклопедія життя давніх греків
|
Г е р о ї -- індивідуальні, глибоко окреслені; при всій життєвості й людяності вони статичні, позбавлені внутрішнього розвитку. |
|
|
Ахейці. Данайці. Греки |
Троянці |
|
пихатий Агамемнон, прямодушний і сміливий Аякс, дещо нерішучий Менелай, сміливий Патрокл, хоробрий Ахілл, хитромудрий Одіссей |
легковажний красень Паріс, стійкий захисник міста і ніжний сім'янин Гектор, обтяжений літами й негодами добрий старий Пріам, віддана дружина Гектора Андромаха, віщунка Кассандра, прекрасна Єлена, провісник Гелен, Лаокоон |
|
Б О Г И -- індивідуалізовані, олюднені,мають багато негативних рис: вони дріб'язкові, примхливі, жорстокі, несправедливі, брутальні в стосунках між собою; боги впливають на долю героїв, опікуються ними або засуджують їх, а герої залежать від волі богів |
|
|
Афіна, Гера, Посейдон, Фетіда, Гефест |
Афродіта, Арей, Артеміда, Аполлон |
|
В образах міфічних богів і героїв втілюються уявлення давніх греків про природу людини, її чесноти та вади |
Сюжет "Іліади". В «Іліаді» розповідається лише про один епізод Троянської війни, який відбувся на десятому році битви, — про гнів Ахілла та його наслідки. Ахілл розгнівався на царя Агамемнона, вождя походу еллінських племен проти іонійської Трої. Жрець бога Аполлона Хріс прийшов до табору греків, щоб звільнити свою дочку Хрісеїду, полонянку Агамемнона. Але цар прогнав Хріса, і Аполлон за те насилає на греків моровицю. Ахілл намагається врятувати військо і вимагає від Агамемнона повернути Хрісеїду жрецю. Той нарешті погодився, однак заради помсти відбирає в Ахілла його полонянку Брісеїду. Розгніваний Ахілл відмовляється брати участь у війні. Його матір, богиня Фетіда, просить Зевса покарати ахейців. Зевс насилає на них численні поразки. Ахілл, уболіваючи за ахейців, дозволяє своєму другові Патроклу взяти свою зброю і відігнати від грецьких кораблів троянське військо. Але Патрокл гине від руки Гектора. Смерть друга надзвичайно вразила Ахілла. Він забуває про свій гнів і вступає в бій. Ахілл поборов чимало троянців, у тому числі й Гектора, тіло якого у помсті за друга не віддає троянцям. Він глумиться над тілом Гектора: волочить його по землі навколо могили друга, не дозволяючи поховати ворога. Старий батько Гектора, Пріам, приходить до табору ахейців і на колінах просить Ахілла віддати йому тіло сина. Сльози й волання батька вразили серце Ахілла, і він віддає тіло. На прохання Пріама Ахілл на одинадцять днів припиняє війну, щоб троянці могли належним чином поховати Гектора, віддати йому належну шану. За віруваннями давніх греків, душа померлого не допускалася в царство тіней, доки його тіло не було гідно поховане. На цьому «Іліада» завершується.
Вираз «троянський кінь» означає: підступний, небезпечний подарунок.
Боги, прихильники троянців, розгнівані хитрістю Одіссея, прирекли його на десятилітні мандри і численні смертельні небезпеки, про що й оповідає поема «Одіссея». Серед небагатьох троянців, що врятувалися, був Еней, котрий багато мандрував і зрештою потрапив у Лаціум (Північну Італію), де його нащадок Ромул заснував Рим. Менелай після перемоги над Троєю помирився з Єленою і відплив у рідну Спарту.
Ахілл і Гектор - герої "Іліади". Порівняльна характеристика
|
Ахілл |
Спільні риси |
Гектор |
|
Син богині Феміди, п’ята – його вразливе місце; його доля – рання смерть та слава |
Мужність, хоробрість, почуття обов'язку, безкомпромісність, володіння ратним мистецтвом , щирість у почуттях, справедливість, гідність, шляхетність |
мужній захисник Трої, син Пріама та Гекуби |
|
безмежний гнів: • на Паріса — за безчестя Менелая; • на Агамемнона — за зневагу до себе; • на Гектора за смерть Патрокла |
гнів на нападників |
|
|
любов до ближніх |
||
|
твердий і несхитний |
||
|
патріот |
||
|
безмежний сум: • через усвідомлення своєї коротковічності; • через загибель друга Патрокла |
любов до ближніх |
|
|
ніжний чоловік |
||
|
люблячий батько |
||
|
безмежна любов до життя: має друзів, любить жінок, поважає батька й матір, прагне слави й усіх земних радостей. |
добрий товариш |
|
|
мужній через свою розумну волю |
||
|
безмежне співчуття людському горю : віддає тіло Гектора батькові |
високорозвинене почуття обов'язку |
|
|
+ мужній, відважний, прагне подвигів, слави, прямодушний, відвертий, безкорисливий, відданий друг, благородний, великодушний, йому невідоме почуття сумніву і страху - жорстокий, мстивий, жадібний, покірний долі і богам, грубий |
схильний до самопожертви |
|
|
головне для нього - громадський обов'язок |
||
|
він захищає не лише місто, а й дружину і сина |
||
|
Епітети в змалюванні Ахілла: Ахілл — богорідний, прудконогий, богорівний, любий богам, богоподібний, із воїнів всіх найстрашніший, завзятий, богосвітлий, найбільша окраса ахеїв, немилосердний, бистроногий, скаженілий, ясний, осяйний, коротковічний |
Епітети в змалюванні Гектора: Гектор — шоломосяйний, необачний, знаменитовеличний, кріпкодушний, славний, преславний, мужогубитель, прехороший, невгамовний, великий, ясний, переляканий |
|
|
Проходить шлях від згубного гніву до душевного очищення і людяності |
Ідеал античного воїна-героя |
Йому знайомий страх, але він його долає. Перемагає насамперед самого себе і діє, як того вимагає сумління |
ЦИТАТИ ДО ОБРАЗУ АХІЛЛА
«Тут, одрікаючи, каже йому Ахілл богорівний: Сміливий будь! І як знаєш божественну волю, скажи нам, Я ж побожусь Аполлоном... Поки живий я й дивлюсь на цю землю, ніхто не посміє Тут, біля наших човнів, і рукою торкнутись до тебе
Із ахеїв усіх, хоча б ти назвав і Атріда... (Пісня 1)
«Я не заради троян войовничих прийшов у цю землю Битися з ними. Троянці ні в чім перед мною не винні:... Ні... Задля тебе, стидкий, прийшли ми слідом за тобою. З тим, щоб, побивши троян, з Менелая ізняти наругу, З тебе також, собача подобо...
«...Я ж ніколи не маю такої, як ти, нагороди, Як ахеї беруть яке часом місто троянське,
Хоч і завжди на війні щонайважчу і гіршую працю Руки мої відбувають.» (Там же)
«Справді, богине! Треба послухатись божого слова,— Так воно краще, хоч дуже обуренням я розпалився: Хто поважає богів, того і вони поважають». (Там же)
«Слуги пішли проти волі берегом буйного моря
І підійшли до наметів й легких кораблів мірмідонських.
Там і Ахілл побачили, перед наметом сидів він.
І їх уздрівши, не дуже зрадів той Пелід богорівний.
З острахом перед царем, ні сказати не сміючи діла,
Ні запитати його, вони мовчки обидва спинились;
Він же те зараз почув своїм серцем і так їм промовив:
Будьте здорові, посланці, вісники бога і смертних,
Ближче сюди підступіть. Не ви, а Атрід тому винен.
Знаю, за чим він прислав вас — вподобану дівчину взяти.» (Там же)
«Син же Пелея, швидкий на бігу Ахіллес, залишився Край тих човнів мірмідонських, держачи зло на ахеїв. В раду, що людям приносить шанобу, уже він не входив, Та й у війну не втручався, хоча його щиреє серце Дуже журилось і прагнуло дуже кривавої праці»
«Ахілл - він багато сильніший. він до доброго завжди прихильний». (Пісня 11)
«Гектор, ждучи, міркував, Ахіллес уже був недалеко, Мов Еніалій-боєць, скаженілий в шоломі гривастім... Ще й понад правим плечем він списом потрясав пелеанським,
Дуже страшним, і блищала навкруг його мідь, ніби сяйво, Полум'ям ніби вогню, ніби сонця на сході проміння.» (Пісня 22)
«Гекторе, ворог навіки, мені й не кажи про умови! Як ото поміж левів і людей договорів немає, Вівці з вовками до щирої згоди ніколи не дійдуть — Лихо вони замишляють одно проти одного завжди,— Так поміж нами приязні — тобою і мною — немає, Жодних не буде й умов, аж поки між нами хто-небудь Крові не вточить Арею, бійцеві, що страху не знає.» (Там же)
Сам же Ахілл свого батька оплакував, ще й за Патроклом Тяжко журився,— і стогін їх сумно лунав по покоях. А після того, як слізьми наситивсь Ахілл богосвітлий, З серця ж його і грудей одлягло скорботне бажання, З крісла він швидко підвівся й за руку підводить старого, Сиве чоло пожалівши й на бороду зглянувшись сиву, І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим: «О бідолашний, багато печалі душею зазнав ти!..
Та заспокойся і в крісло сідай! Хоч як боляче нам, Глибоко в серці сховаймо свою ми журбу і скорботу. Не допоможуть нічого найревніші сльози й ридання. Долю таку вже богове нам, смертним, напряли нещасним — Жити весь вік у журбі, самі лиш вони безпечальні.» «Довго Пріам Дарданід тоді дивувався з Ахілла, Зросту його і краси, до богів бо усім був подібний.» (Пісня 24)
ЦИТАТИ ДО ОБРАЗУ ГЕКТОРА
«...Але мені соромно дуже Перед троянцями й перед троянками в пишних убраннях,
Те, що я тут боягузом вхилятися буду від січі. Та не велить мені й серце, бо звик вже я бути хоробрим, В перших рядах між троянськими лавами з ворогом битись,
Батькові славу велику й собі здобувавши незмінно». (Пісня 6)
«Ти тепер, Ректоре, й батько у мене і мати шановна, Ти мені рідний мій брат і подружжя моє пожадане; Ну пожалій же мене і тепер залишайся на башті, Та не зроби сиротою ти сина й жону удовою». (Там же)
«Зевсе і інші безсмертні! Молю, щоби син мій цей вийшов Задля троянців таким, як і я — знаменито величним Та кріпкодушним, щоб вмів вол одарити він в Іліоні,
Всі щоб про нього казали, узрівши, як іде він з битви: «Цей куди кращий від батька!» Щоб ніс він скривавлену броню, Згубного ворога вбивши, і радував матері серце». (Т. ж)
«Люба! ти серця собі не в'яли понад міру журбою,
Бо мимо долі мене аніхто у Аїд не спровадить;
Долі своєї, скажу знов, ніхто не мине з чоловіків —
Ні полохливий, ні надто відважний, коли він родився.
Йди ж, моя люба, додому, свої там роботи закінчуй,
Ткання й прядіння доглянь та й жінкам-челядинкам наказуй
Діла свого пильнувати, війна ж — чоловіків турбота
Всіх, хто в святім Іліоні родився, моя ж особливо». (Там же)
...А нині знайшла мене доля!
Тільки коли б мені тут без борні не загинуть, без слави...
Виконать діло велике на спогад далеким нащадкам!» (Пісня 22)
«Слави ми досить надбали: божистого Гектора вбито Мужа того, що вся Троя його шанувала як бога».