Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Розбій
ЮСЗ розбою сконструйовано законодавцем не як „заволодіння чужим майном шляхом нападу..”, а як „напад з метою заволодіння чужим майном…”, що істотно впливає на момент визнання злочину цього виду закінченим (див. вище).
Досить проблемним є кримінально-правовий зміст „нападу” як ознаки ЮСЗ розбою. Традиційно цей зміст полягає в посяганні на тілесну недоторканість, здоров’я чи життя особи, яке втілюється у застосуванні фізичного насильства або погрозі його застосування. Таким чином, напад завжди втілюється у фізичному або психічному насильстві. З огляду на це конструкція „напад ... поєднаний з…” виглядає дещо штучною.
Одна з традиційних характеристик нападу – негайне заволодіння майном (принаймні з цього виходить правозастосовча практика)
Питання для самостійної роботи
Подумати, яким чином слід кваліфікувати дії суб’єкта, який застосовує щодо потерпілого насильство небезпечне для його життя чи здоров’я (погрозу таким насильством), для того, щоб отримати від нього інформацію, яка забезпечить доступ до майна (або предмети чи пристрої, що забезпечать доступ до майна) через деякий час?
При оцінці ситуацій подібного типу необхідно виходити з наступного-
1)некорректним та неприйнятним варіантом кваліфікації є оцінка дій суб'єкта як вимагання, оскільки вимога надати інформацію не підпідає під жодну із вимог зазначених у ч1 ст189 кк;
2) якщо виходити із традиційного розуміння змісту нападу юсз розбою скоєне не можна кваліфікувати як розбій оскільки негайне заволодіння майном не відбувається;
Таким чином вищенаведенну сит слід кваліфік за сукупністю злочинів - відповідний насильницький злочин, що наявний у поведінці суб'єкта за наяними фактичними обставинами справи тіл ушкодж певної тяжкості побої мордування тощо) та готування до відповідного корисливого злочину проти власності (вид злочину залежить від обставин, за яких суб'єкт планує заволодіти у майбутньому.
Звернути увагу – в науковій та навчальній літературі немає єдиного підходу щодо визнання нападом застосування до потерпілого наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів). Правозастосовча практика вирішує такі ситуації досить однозначно – див. п. 10 ППВСУ № 10 від 06.11.2009 року (цей орієнтир має бути визначальним при вирішенні навчальних задач та завдань).
Питання для самостійної роботи
Подумати, з якими обставинами слід пов’язувати момент закінчення розбою, якщо напад виявляється в застосуванні до потерпілого наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів)?
У вищезазначених кримінально-пр сит. можливі декілька підходів щодо визнання розбою закінченим злочином:
А) створення небезпеки потрапляння відповідних засобів речовин чи газів в організм людини.
Б) реальне потрапляння засобів речовин чи газів в організм людини.
В) спричинення дією засобів речовин чи газів наслідків для життя чи здоров'я потерпілого.
З урахуванням того, що в п.10 ППВСУ 06.10.09 застосування засобів речовин чи газів визнається насильством , що є небезпечним для життя здор потерпілого, з огляду на можливість спричинення їхнєю дією наслідків для життя чи здоров'я потерпілого - найбільш корректний другий із зазн підходів.
Щодо змісту ознаки „насильство, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого” – див. п. 9 ППВСУ № 10 від 06.11.2009 року (цей орієнтир також слід використовувати „за аналогією” при вирішенні навчальних задач та завдань). Слід відзначити, що показниками небезпеки насильства для життя чи здоров’я особи визнаються:
а) характер наслідків для життя або здоров’я особи, які були спричинені умисно (так би мовити „абсолютні” показники)
б) характер дій потерпілого – див. типові приклади у ППВСУ № 10 від 06.11.2009 року, традиційно практика вважає, що про небезпеку насильства для життя та здоров’я особи свідчить застосування кляпу; очевидно, проявом насильства небезпечного для життя чи здоров’я особи може бути визнано навіть жбурляння каменю у напрямку голови потерпілого.
В окремих випадках фізичне насильство при вчиненні розбою (як і при вчиненні насильницького грабежу) може носити тривалий характер – наприклад, у випадку з позбавленням волі.
Щодо кваліфікації випадків розбою, коли фізичне або психічне насильство набуває форми злочину іншого виду, - див. абз. 1, 2 п. 11, абз. 4 п. 12 ППВСУ № 10 від 06.11.2009 року (теоретичне правило кваліфікації – основне правило подолання конкуренції „частини” та „цілого”).
Звернути увагу:
а) в ситуації, коли під час розбою потерпілому спричиняється смерть (абз. 3, 4 п. 11 ППВСУ № 10 від 06.11.2009 року, конкуренція „частини” та „цілого” відсутня, оскільки ЮСЗ розбою взагалі не охоплює спричинення смерті потерпілому.
б) спричинення під час розбою необережного ТТУ, кваліфікується за ч. 4 ст. 187, з огляду на основне правило подолання конкуренції „частини” та „цілого”. Що ж до випадків спричинення в ході розбою необережного СТТУ, поведінка суб’єкта має кваліфікуватись за сукупністю злочинів (відповідна частина ст. 187 та ст. 128 КК), оскільки даний наслідок не охоплюється ознаками „насильство, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого” та „поєднаний із заподіянням ТТУ”.
Хоча заволодіння майном знаходиться поза межами ЮСЗ розбою, воно традиційно не потребує додаткової кримінально-правової кваліфікації. Така правозастосовча фікція обумовлюється тим, що ЮСЗ розбою побудований на основі типової юридичної конструкції „дії, вчинені з метою…” (див. Тему 2).
Питання для самостійної роботи
Яким чином слід вирішувати питання про момент фактичного припинення розбою (зокрема, при вирішенні питання про те, чи є приєднання іншого суб’єкта до вчинюваного злочину проявом співучасті у злочині чи проявом причетності для злочину)?
В окремих кримінально-правових ситуаціях насильство, щоизастосовується до потерпілого при вчиненні розбою може набувати триваючого х-ру - може вчинятись упродовж певного періоду часу ( наприклад у випадках катування чи мордування потерпілого). Відтак приєднання суб'єкта до моменту іактичного припинення такого насилства слід розглядати, як пособництво у вчиненні злочину, а не як причетність до нього.
Більш проблемними з точки зору кримінально правовоі оцінки є ситуації коли суб'єкт приєднується на етапі заволодіння майном після вчиненого розбою. Такі ситуації можна кваліфікувати за 2-ма підходами:
А) виходити з того, що заволодіння майном знах поза межами юсз розбою, а відтак приєднання суб'єкта на цьому етапі слід розглядати як причетність до злочину.
Б) брати за основу правозастосовчу фікцію з огляду на яку заволодіння майном при кваліфікації розбою охоплюється юсз останнього і не потребує додаткової оцінки, а відтак вважати, що заволодіння майном фактично є продовженням виконання об'єктивної сторони розбою, і як наслідок оцінювати поведінку суб'єкту, що приєднується до розпочатого злочину як пособництво.
При вирішенні навчальних задач чи завдань можна орієнтуватись на будь який із підходів, але вищезазн проблема обов'язково має бути зазначена на рівні теоретичних орієнтирів.
Вимагання
Об’єктивну сторону вимагання утворюють дві дії – „вимога” (один чи декілька різновидів, передбачених у ч. 1 ст. 189 КК) та „погроза” (один чи декілька різновидів, передбачених у ч. 1 ст. 189 КК). Щодо змісту окремих видів погроз – див п.п. 12-14 ППВСУ № 10 від 06.11.2009 року.
Питання для самостійної роботи
Звернути увагу – при вчиненні вимагання погроза може бути адресована не будь-якій особі. Подумати, яким чином слід кваліфікувати ситуацію, коли, наприклад, суб’єкт вимагає від потерпілого передати належне йому майна, погрожуючи в іншому випадку завдати насильство його другу(при цьому він у стані неволі)?
Коло адресатів відповідних погроз на рівні вимагання повинно розумітись з огляду на буквалъне тлумачення крим зак, відтак відповсти не може бути кваліфікована як вимагання, однак дії суб'єкта повинні бути кваліфікованими за ч2 ст.147 кк.
У правозастосовчій практиці по-різному вирішується питання про зміст характеристики „дії майнового характеру”. Очевидно, що вона за жодних умов не охоплює випадки передачі чужого майна. Видається, що дії майнового характеру є своєрідними аналогами послуг/робіт, які щоправда надаються проти волі відповідного потерпілого.
Певні труднощі при кваліфікації злочинів викликають випадки, коли під час вимагання суб’єкт висловлює щодо потерпілого погрозу вбивством:
а) з техніко-юридичної точки зору неоднозначним виглядає ЮФО такого суб’єкта у випадках, коли вказана погроза не поєднується з якою-небудь із погроз, передбачених у ч. 1 ст. 189 КК. Допустимими виглядають такі варіанти:
- інкримінувати суб’єкту і погрозу насильством, і погрозу вбивством;
- інкримінувати суб’єктові лише погрозу вбивством (остання „витісняє” з основного ЮСЗ вимагання погрозу насильством);
б) у ч.2 ст. 189 КК не вказаний адресат погрози – очевидно, він є таким самим, як і адресат погроз у ч.1 ст. 189 КК.
Так само непростими є ситуації, коли суб’єкт під час вимагання застосовує до потерпілого фізичне насильство, не висловлюючи при цьому жодної погрози. Більш-менш прийнятні підходи до оцінки таких ситуацій – такі самі, що й при кваліфікації випадків, коли погроза вбивством не супроводжується ще якою-небудь погрозою, передбаченою в ч. 1 ст. 189 КК.
Звернути увагу – жоден з ЮСЗ вимагання не охоплює насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (очевидно, внаслідок техніко-юридичної помилки законодавця), відтак у подібних випадках поведінка суб’єкта має кваліфікуватись за сукупністю злочинів (цей орієнтир слід мати на увазі при вирішенні навчальних задач та завдань). На жаль, у правозастосовчій практиці подібні випадки часто кваліфікуються лише за ст. 189 КК.
Орієнтири для відмежування вимагання від насильницького грабежу та розбою (коли під час двох останніх злочинів суб’єкт висуває потерпілому вимогу) – див. абз. 5, 6 п. 12 ППВСУ № 10 від 06.11.2009.
Основними критеріями розмежування вказаних злочинів між собою є:
а) зміст вимоги;
б) зміст погрози;
Питання для самостійної роботи
Яким чином розмежовуються вимагання та насильницький грабіж/розбій за змістом вимоги та погрози?
На рівні юсз вимагання зміст вимоги і погрози адресований потерпілому є ширшим за змістом вимог та погроз на рівні юсз насильницького грабежу і розбою - два останніх юсз охоплюють лише вимогу передачі чужого майна та погрози застосування відпов фіз насильства. Таким чином якщо до потерпілого застосовується яка небуть інша погроза чи до нього предьявляється яка небудь інша вимога, його дії за жодних умов не сожна кваліфікувати як насильницький грабіж аборозбій.
в) часові межі фізичного насильства і вимоги:
- при грабежі та розбої – вимога має негайний характер;
- при вимаганні – вимога спрямована на майбутнє;
г) часові межі погрози насильством та вимоги:
- при грабежі та розбої – погроза може носити негайний характер або може бути спрямована на майбутнє, вимога завжди має негайний характер;
- при вимаганні – погроза може носити негайний характер або може бути спрямована на майбутнє, вимога завжди спрямована на майбутнє.