Основні і оборотні засоби в сільському господарстві Засоби виробництва і принципи їх поділу на основн
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Розділ 7. Основні і оборотні засоби в сільському господарстві
- Засоби виробництва і принципи їх поділу на основні та оборотні
- Види зносу основних засобів і джерела їх відшкодування
- Показники забезпеченості основними виробничими фондами і економічної ефективності їх використання
- Оборотні засоби виробництва, їх класифікація, структура та джерела утворення
- Засоби виробництва і принципи їх поділу на основні та оборотні
Процес виробництва сільськогосподарської продукції супроводжується використанням відповідних засобів виробництва (предметів і засобів праці). Предмети праці – це відповідні об'єкти, на які спрямована праця людини з використанням засобів праці з метою одержання відповідної продукції, яка має споживчі властивості (сировина, насіння, корми, паливо та інші). Предмети праці повністю споживаються в кожному кругообороті, змінюючи таким чином свою первинну натуральну форму, які матеріально входять в новий вид продукції.
Засоби праці - це обладнання, технічні засоби, будівлі і споруди, робочі і продуктивні тварини та інші, за допомогою яких працюючі впливають на предмети праці в процесі виробництва продукції, або надання послуг. Інакше кажучи, це засоби виробництва, які використовуються при виробництві продукції, але матеріально вони не входять в одержану продукцію, а зберігають свою натуральну форму на протязі цілого ряду виробничих циклів. Свою вартість основні засоби переносять на виготовлену продукцію поступово в сумі нарахованої амортизації (їх зносу). До засобів і предметів праці відносяться всі засоби, які створені як працею людини, так і мають природне походження (земля, наприклад).
В процесі виробництва сільськогосподарської продукції засоби праці приймають економічну форму основних фондів, а предмети праці - оборотних фондів. Основні фонди - це засоби виробництва, які багаторазово приймають участь у виробничому процесі, не змінюючи натуральної форми, тобто виконують одну і ту ж функцію на протязі ряду виробничих циклів (років), а їх вартість переноситься на собівартість виробленої продукції в сумі зносу, яка нараховується у відповідності з діючим законодавством щодо застосування національних стандартів обліку основних засобів підприємств АПК. Основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.
Основні виробничі фонди (основний капітал) – це сукупність засобів праці, які органічно входять в матеріально-технічну базу сільського господарства, і безпосередньо приймають участь у виробничому процесі. Невиробничі основні фонди участі у виробничому процесі не приймають, але без них не може обійтися підприємство. Сюди відносяться жилі і адміністративні будинки, дитячі садки, школи, клуби, їдальні, спортивні споруди, дома відпочинку і праці школярів, інші.
Оборотні фонди (оборотний капітал) - це також засоби виробництва, які приймають участь у виробничому процесі один раз, повністю змінюють форму і переносять свою вартість на виготовлену продукцію. До оборотних фондів відносять також окремі засоби праці, вартість яких досить мала, а термін експлуатації становить менше року. Як правило, це деякі малоцінні і швидкозношувані предмети.
В сукупності основні виробничі фонди і оборотні фонди складають виробничі фонди, які є основою процесу виробництва. Основний принцип поділу виробничих фондів на основні і оборотні - це спосіб перенесення їх вартості на виготовлену продукцію, чи надані послуги.
Основні виробничі фонди сільськогосподарських підприємств поділяються на основні фонди сільськогосподарського призначення і основні фонди несільськогосподарського призначення. Основна роль у виробничому процесі належить основним фондам сільськогосподарського призначення, вартість яких майже на 90-92 % займає у вартості основних виробничих фондів. До них належать:
- будівлі (тваринницькі приміщення, склади, ремонтні майстерні, гаражі);
споруди і передавальні пристрої (криті токи, силосні башти,
водогосподарські і меліоративні системи, електромережі, водогони);
силові машини і обладнання (трактори, двигуни);
робочі машини і обладнання (сільськогосподарські машини, різні
установки і обладнання тваринницьких ферм);
вимірювальні прилади, інструменти та лабораторне обладнання;
транспортні засоби;
виробничий і господарський інвентар;
продуктивні і робочі тварини;
багаторічні насадження;
інші основні засоби, у тому числі капіталовкладення на підвищення
родючості сільськогосподарських угідь.
Основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення - це засоби допоміжних виробництв і промислових підприємств по переробці сільськогосподарської продукції, виготовленню будівельних матеріалів, заклади торгівлі, комунального господарства, інші. З переходом до ринкових відносин допоміжні виробництва і промисли набули більш інтенсивного розвитку, що сприяє створенню додаткових виробничих місць і вирішенню проблеми зайнятості сільського населення, особливо у міжсезонні періоди виробництва.
В склад оборотних фондів входить три їх види: виробничі запаси (насіння, корми, запасні частини, мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали); незавершене виробництво (затрати під урожай майбутнього періоду - осіння оранка, посів озимих культур, інші); молодняк тварин і тварини на відгодівлі. Тобто, ці фонди є складовою виробничих фондів.
Виробничі фонди сільськогосподарських підприємств - це сукупність основних виробничих і оборотних фондів, вартість яких знаходиться на виробничій стадії кругообігу. Але, крім виробничих фондів, кожне сільськогосподарське підприємство має фонди обігу, до складу яких входять: готова продукція, яка підлягає реалізації; кошти в розрахунках з покупцями (дебіторська заборгованість); грошові кошти на поточних і валютних рахунках; кошти в цінних паперах.
Оборотні фонди і фонди обігу в сумі складають оборотні засоби (оборотний капітал) кожного аграрного підприємства, які знаходяться в постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу, завдяки чого здійснюється процес простого і розширеного відтворення. Розмір оборотних засобів залежить від ряду факторів, у тому числі від обсягу виробництва; умов матеріально-технічного постачання; реалізації і стану розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних ресурсів; спеціалізації підприємства, інших.
Для оцінки основних засобів використовується ряд методів, за допомогою яких визначають: первісну; справедливу; переоцінену; залишкову і ліквідаційну вартість.
Первісна вартість основних засобів - це фактична вартість їх придбання, а також всі витрати, які пов'язані з транспортуванням машин і обладнання, будівництвом, включаючи монтаж обладнання, що входить в кошторис, а також витрати на поточні і капітальні ремонти цих засобів.
Справедлива вартість основних засобів - це ринкова вартість, за якою можуть бути здійснені операції по обліку, оплаті боргів кредиторам чи зобов'язань за вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Тобто, це теперішня собівартість виду основних засобів (машин, обладнання, інших), яка може стати предметом купівлі-продажу.
Переоцінена вартість основних засобів - це вартість з урахуванням їх морального і фізичного зносу, а також відповідності рівню сучасного способу виробництва, інших факторів, які впливають на ціну (рівень інфляції, попит на ці засоби, можливість ефективного їх використання для виробництва продукції).
Переоцінка основних засобів в Україні здійснюється за середніми індексами цін у будівництві та промисловості, що дозволяє привести у відповідність проіндексовану вартість до ринкової (справедливої). Така переоцінка здійснюється на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 12.01.1995 року. При цьому коефіцієнт індексації (Кід) визначається за формулою 8.1:
Кід = (Іінф - 10): 100, (8.1)
де Іінф – коефіцієнт інфляції;
10 – це розмір відсотків, при рівні яких залишкова вартість виду основних засобів більш ніж на 10 % відрізняється від їх вартості на дату балансу, внаслідок інфляції.
Тобто, інфляція призводить до того, що необхідно збільшувати вартість основних засобів на коефіцієнт індексації, Наприклад, за 2003 рік індекс інфляції становив 112 %, тоді коефіцієнт індексації дорівнюватиме 1,02 [(112 - 10) : 100]. Якщо первісна вартість трактора МТЗ - 82 становила 84300 грн. до переоцінки, то з урахуванням коефіцієнта індексації справедлива (ринкова) вартість становитиме 85986 (84300 х 1,02) грн.
Переоцінка основних засобів здійснюється у відповідності вказаного вище закону з метою визначення фактичних витрат і прибутку підприємства для оподаткування згідно з Положеннями стандарту бухгалтерського обліку (П(С)Б0)16 "Витрати" за умови, якщо їх залишкова вартість більш ніж на 10 % відрізняється від ринкової вартості на дату балансу.
Питання доцільності переоцінки основних засобів відповідно до П(С)Б0 16 "Витрати" необхідно вирішувати, враховуючи механізм впливу операційного леверіджу на прибуток підприємства. Адже переоцінка основних засобів призводить до збільшення їх вартості, а це впливає на зростання постійних витрат і підвищення коефіцієнта операційного леверіджу (це результат від ділення суми постійних витрат до суми змінних витрат). За цих умов негативна зміна кон'юнктури ринку (зменшення обсягів реалізації продукції, або зниження цін на неї, інші зовнішні причини) призведе до зростання постійних витрат, що знизить суму прибутку підприємства. Сума прибутку зменшиться також у зв'язку із збільшенням первісної вартості основних засобів, оскільки зростуть амортизаційні відрахування, які є елементом виробничої собівартості.
Залишкова вартість основних засобів - це вартість, яка визначена як різниця її первісної (або переоціненої) вартості і суми зносу, тобто нарахованої амортизації за весь період використання основних засобів. Залишкова вартість, як і сума зносу, відображається в розділі першому активу балансу підприємства.
Ліквідаційна вартість - це вартість, яку підприємство зможе отримати від ліквідації виду основних засобів після закінчення терміну його використання у вигляді коштів від реалізації металобрухту, або від продажу у подальше використання у приватні руки за мінусом витрат на ліквідацію (продаж). Терміном корисного використання визначають період часу, протягом якого даний вид основних засобів знаходився у виробничому процесі з метою одержання відповідного економічного ефекту (вигоди).
2. Види зносу основних засобів і джерела їх відшкодування
Основні засоби, приймаючи участь у виробничому процесі, довгий час зберігають свою натуральну форму, маючи при цьому притаманну їм споживчу вартість до їх повного зносу і списання. В процесі використання та зберігання матеріальні елементи основних фондів зношуються фізично і морально, при цьому зменшується їх вартість. Отже, основні засоби частинами у відповідності суми зносу переносять свою вартість на вироблену продукцію і таким чином замортизовуються. Відновлення основних засобів повністю чи частково відбувається шляхом заміни зношених засобів новими або в результаті їх капітального ремонту і модернізації, головним чином за рахунок амортизації.
Основні засоби, маючи споживчу вартість і вартість, в процесі виробництва втрачають свою споживчу вартість. Виробниче використання основних фондів починається із споживання їх споживчої вартості. Одночасно з цим вступає в рух і їх вартість. Отже, об'єктивною основою початку руху споживчої вартості і вартості основних засобів є фізичний і моральний знос.
Фізичний знос має подвійну форму. На перших роках експлуатації - це результат виробничого споживання, тобто використання для виробництва продукції. Фізичний знос у подальшому використанні (друга форма) визначається тим, що відбувається старіння, знос основних засобів в процесі експлуатації чи зберігання, враховуючи, що відбувається розвиток науки і при виробництві технічних та інших засобів використовуються досягнення НТП.
Моральний знос основних засобів також має дві форми. Перша форма морального зносу - це результат здешевлення виробництва нових видів техніки та обладнання внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях машинобудування, енергетики, будівництва, інших. Другою формою є результат створення нової, більш продуктивної техніки, тоді як експлуатація старих засобів виробництва стає економічно невигідним, або навіть збитковим. Заміна технічних засобів, які морально зношені, можлива за умови, коли економія коштів від такої заміни буде перевищувати суму витрат від морального зносу.
В результаті нарахування зносу зменшується споживча вартість, але основні фонди наряду із споживчою вартістю мають і вартість, яка також зменшується. Сума, на яку зменшується вартість основних засобів, включається у вартість виробленої продукції, або наданих послуг і виконаних робіт. Сума частини вартості основних засобів, яка буде переведена після завершення кругообігу у вигляді часткового відшкодування втраченої вартості, а також повного відновлення цих засобів в натурі, є не що інше як амортизація основних засобів. Отже, щорічний знос основних фондів входить складовою частиною в собівартість продукції у вигляді амортизаційних відрахувань і відшкодовується при її реалізації.
Амортизація основних фондів – це економічний процес, який включає в себе ряд етапів: процес зносу виду основного засобу (машини) і знос як кінцевий результат його зношення; перенесення суспільно необхідної долі вартості машини на вироблену з її допомогою продукцію чи виконану роботу; створення фонду амортизації після реалізації продукції для оплати послуг; відновлення машини, часткове (ремонт) або повне (реновація) за рахунок фонду амортизації. Нарахування амортизації проводиться, виходячи з первісної або переоціненої вартості основного засобу, за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Починаючи з 2002 року підприємствами України проводиться нарахування економічної амортизації згідно П(С)БО 16 "Витрати" і податкової (фіскальної) амортизації відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .
Нарахування економічної амортизації дозволяє визначити суму амортизаційних відрахувань, яка включається в собівартість продукції як елемент операційних витрат, а також реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та розрахувати прибуток підприємства. Метою нарахування податкової амортизації є створення додаткового фінансового джерела для відшкодування основних засобів за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку. Тобто, застосування фіскальної амортизації забезпечує в перші роки експлуатації основних засобів нарахування більших сум амортизації порівняно з економічною амортизацією, завдяки чому зменшується сума прибутку для оподаткування, а також і податок на прибуток.
Нарахування амортизації проводиться по відповідних нормах. Норма амортизації - це доля вартості основних засобів, яка поступово переноситься на вироблену продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Норма амортизації може бути визначена в твердих ставках на одиницю продукції (вид робіт чи послуг), або в відсотках від вартості основних засобів, які розподіляються на відповідні групи.
У відповідності із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" норми нарахування податкової амортизації визначені по трьох групах основних засобів:
для І групи, яка включає: будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої – річна норма амортизації становить 5%;
для ІI групи основних засобів до якої віднесені транспортні засоби, ЕОМ, меблі, електромеханічні прилади і інструменти – норма амортизації складає 25%;
для III групи, що об’єднує інші основні засоби, які не ввійшли до перших двох груп, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження – норма амортизації визначена на рівні 15%.
Амортизація основних засобів (економічна амортизація) нараховується у відповідності з вимогами П(С)БО 16 "Витрати" із застосуванням ряду методів: прямолінійного; прискореного зменшення залишкової вартості основного засобу; кумулятивного; виробничого. Найбільш простим є прямолінійний метод, із застосуванням якого сума відрахувань визначається, виходячи із первісної вартості об'єкта основних засобів і норми амортизації, розрахованої з урахуванням терміну використання цього об'єкта.
Приклад. Трактор ЮМЗ - 6Л вартістю 126 тис. грн. має нормативний термін експлуатації 8 років. Тоді річна сума амортизації становитиме 15,75 тис. грн. (126 : 8), а норма амортизації - 12,5 % [(1 : 8) х 100].
При застосуванні методу зменшення вартості основного засобу річна сума амортизації визначається за формулою 8.2:
Ар(3) = ЗВ х [1 - ] (8.2),
де ЗВ - залишкова вартість основного засобу на початок звітного періоду; ЛВ - ліквідаційна вартість основного засобу; ПВ - його первісна вартість.
Вираз 1 - - це річна норма амортизації, що розраховується згідно з вимогами даного методу.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості основного засобу застосовується для визначення річної суми амортизації, виходячи з формули 8.3:
Ар(п) = ЗВ х На х Кп (8.3),
де На - річна норма амортизації, розрахована прямолінійним методом; Кп - коефіцієнт прискорення, який дорівнює двом.
Приклад. Трактор ЮМЗ - 6Л вартістю 126 тис. грн. має нормативний термін експлуатації 8 років. Звідси річна сума амортизації становить 15,75 тис. грн. (126 : 8), а норма амортизації - 12,5 %. Тоді річна сума амортизації, згідно формули 8.3, становитиме 31,5 (126 х 0,125 х 2) тис. грн., тобто вона збільшена і термін відшкодування первинної вартості скоротиться до 4-х років.
Річна сума амортизації за комулятивним методом визначається за формулою 8.4:
Ар ( к) = ВА х (8.4),
де і - рік, на який нараховується амортизація;
Кч - кумулятивне число, що розраховується як сума натурального ряду чисел корисного строку використання основного засобу (1+2+3+4+5+6+7+8=36);
ВА - вартість основного засобу, що амортизується.
Вираз (Т + 1 - і) вказує на ту кількість років, що залишається до кінця очікуваного строку корисного використання основного засобу.
Нарахування місячної суми амортизації передбачається за допомогою виробничого методу. Для цього необхідно скористатися формулою 8.5:
Ам = Офх (8.5), де
Ам – місячна сума амортизації;
Оф – фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг), вироблений (виконаний) основним засобом;
Оз – загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням основного засобу за рік.
Вираз ВА : Оз називають виробничою ставкою амортизації.
Приклад. Трактором ЮМЗ - 6Л за жовтень 2003 року виконано 310 умовних еталонних га, тоді як річний обсяг робіт становитиме 1910 ум. ет. га. Вартість трактора становить 126 тис. грн. Тоді, згідно формули 8.5 річна сума амортизації становитиме 20450 [310 х (126000 : 1910)] грн., а місячна - 2556 грн. за умови, що трактор на протязі року використовується впродовж 8-ми місяців.
Підприємствам згідно діючого законодавства дозволяється переглядати метод нарахування амортизації основного засобу у разі неодержання очікуваної економічної вигоди, але незалежно від вибраного методу, нарахування амортизації проводиться щомісячно. Тому визначена річна сума амортизації ділиться на 12. Аграрні підприємства з введенням П(С)БО 16 "Витрати" стали також проводити нарахування амортизації на продуктивну худобу - корів, бугаїв-плідників, свиноматок, кнурів з використанням прямолінійного методу.
На протязі календарного року можуть відбуватися зміни у вартості основних засобів, що викликає необхідність визначення середньомісячної їх вартості. Для цього на початок звітного періоду (місяця, кварталу) додається вартість придбаних засобів протягом цього періоду, також додаються витрати на капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші, потім віднімається вартість виведених із експлуатації основних засобів протягом звітного періоду, а також віднімається і сума амортизації, нарахованої у звітному періоді. Досвід свідчить, що визначені методи нарахування амортизації мають "плюси" і "мінуси", тому економістами і практичними працівниками рекомендується удосконалювати методи нарахування податкової амортизації як такої, що має лише фіскальний характер, тоді як їй належить стимулююча роль, а розмір її не може перевищувати обсяг економічної амортизації.
Амортизація і прибуток аграрного підприємства – це основні джерела відтворення основних засобів. Нарахування амортизації і одержання прибутку від всіх видів виробничо-господарської діяльності дозволяє підприємству здійснювати не лише просте, але і розширене відтворення цього ресурсу. Перехід підприємств на ринкові умови господарювання ліквідували раніше діючу систему акумулювання амортизаційних відрахувань у спеціальний амортизаційний фонд, який використовувався на реновацію основних засобів і їх капітальний ремонт. В умовах ринкової економіки просте і розширене відтворення здійснюється в міру наявності власних або інших джерел фінансування.
- Показники забезпечення основними виробничими фондами і економічної ефективності їх використання
Основні виробничі фонди, які приймають участь у виробничому процесі, забезпечують зростання продуктивності живої праці, створюють умови для здійснення виробництва продукції (виконання відповідного виду робіт чи послуг), а окремі з них, у тому числі продуктивні тварини і багаторічні насадження, самі виробляють продукцію сільського господарства (молоко, органічні добрива, фрукти, ягоди). Проте основною функцією основних виробничих фондів є створення умов для підвищення продуктивності суспільної праці, її привабливості у всіх сферах діяльності людини.
Забезпеченість аграрних підприємств основними фондами характеризується за допомогою показників фондоозброєності та фондозабезпеченості. Фондоозброєність визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньорічної чисельності працівників. Фондозабезпеченість відображає середньорічну вартість основних фондів, яка припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.
Щодо показників ефективності основних виробничих фондів, то вони можуть характеризуватися трьома її видами: економічної, соціальної і екологічної.
Показники економічної ефективності використання основних виробничих фондів характеризуються рівнем їх впливу на збільшення обсягів виробництва валової продукції, підвищення продуктивності праці і прибутковості підприємства. Такими основними показниками можуть бути: фондовіддача, фондоємкість і норма прибутку.
В умовах ринкової економіки важливого значення має фондовіддача. Це вартісний показник який визначається відношенням вартості валової продукції в порівнянних цінах 2000 року до середньорічної первісної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. Оскільки фондовіддача тісно пов'язана із фондоозброєністю працюючих, що прямо впливає на обсяги виробництва валової продукції, то зростання фондовіддачі можливе за умови, коли темпи зростання продуктивності праці будуть випереджати темпи збільшення її фондоозброєності.
Фондоємкість продукції – це зворотний показник до фондовіддачі, який визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості валової продукції (у порівнянних цінах 2000р.). При зростанні фондоємкості одиниці продукції фондовіддача буде зменшуватися і навпаки. Якщо фондовіддача вказує на те, скільки одержано валової продукції на 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих фондів, то фондоємкість – яка вартість основних виробничих фондів була використана для одержання 1 грн. валової продукції. В ринкових умовах ті підприємства будуть мати кращі показники господарсько-фінансової діяльності, які зуміють більш ефективно використовувати технічні засоби, виробничі приміщення, продуктивну худобу, і одержувати більше валової продукції, валового доходу і чистого прибутку при менших витратах всіх складових виробничих фондів.
Норма прибутку – це відносний показник, який визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів (основних і оборотних). Якщо норма прибутку становитиме 20 %, то це вказує на те, що на 1 грн. виробничих фондів одержано 0,20 грн. чистого прибутку. Цей показник є інтегральним показником фондовіддачі і фондоємкості, що в підсумку засвідчує високий (або низький при зменшенні норми прибутку проти базового періоду) рівень використання виробничих фондів.
Оскільки оборотні засоби є складовим елементом виробничих фондів, їх наявність і використання суттєво впливає на загальні показники ефективності використання виробничих фондів підприємства. Оптимальне співвідношення між основними виробничими і оборотними фондами визначається рядом факторів: умовами постачання, або придбання основних оборотних засобів (паливно-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив і засобів захисту рослин і інших); ціновою політикою держави на ці засоби та продукцію сільського господарства; розмірами підприємства і напрямом його спеціалізації та концентрації виробництва; умовами реалізації продукції, що впливає на наявність фондів обігу і можливості ефективного їх використання в ринкових умовах, інші. Тому оптимальне співвідношення між цими фондами визначається практично кожним підприємством в залежності від ефективності його функціонування на засадах приватно-орендної або інших форм власності.
- Оборотні засоби виробництва, їх класифікація,
структура та джерела утворення
Оборотні засоби - це майнові і грошові засоби підприємств, які використовуються на фінансування поточної господарської діяльності (створення запасів сировини, тари, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив і засобів захисту тварин і рослин, інші). Іншими словами, оборотні засоби - це кошти, які авансуються на придбання матеріальних цінностей, оплату послуг і праці працюючих на підприємстві; кошти, які знаходяться в кругообігу, а також частина вартості засобів праці, яка становить суму амортизації. В складі оборотних засобів підприємства виділяються матеріальні оборотні засоби, до яких відносяться всі запаси матеріальних цінностей, затрати в незавершене виробництво. Іншу частину оборотних засобів складають грошові кошти і кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість), а також залишки готової продукції, яка призначена до реалізації. Оборотні засоби знаходяться в постійному обороті, виходячи з цього матеріальні оборотні засоби складають оборотні матеріальні фонди, а оборотні засоби, що розміщені в залишках готової продукції, передбаченої до реалізації, та в розрахунках і грошових коштах (на поточному і валютних рахунках, цінних паперах) - фонди обігу.
Отже, оборотні фонди сільськогосподарських підприємств - це частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і переносить свою вартість на вироблену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Підприємства, маючи грошові кошти (фонди обігу) купляють матеріальні цінності виробничого призначення і направляють їх у виробничий процес. Тут оборотні засоби виступають у формі затрат у незавершене виробництво.
У відповідності з діючою системою обліку в сільськогосподарських підприємствах оборотні фонди розподіляють на виробничі запаси; тварини на вирощуванні та відгодівлі; незавершене виробництво. Натуральними носіями предметів праці, які знаходяться в запасах, є насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, тверде паливо, запасні частини і матеріали для поточного ремонту, мінеральні добрива, пестициди, тара і тарні матеріали, інші.
До незавершеного виробництва в рослинництві відносяться фактичні затрати для одержання продукції майбутнього року (посіви озимих культур і багаторічних трав; внесення мінеральних і органічних добрив, дефекату, проведення гіпсування солончакових ґрунтів, підготовка парників і теплиць, інші); в тваринництві - затрати по зарибленню ставків і водоймищ, закладка яєць на інкубацію, запаси меду в вуликах для зимової годівлі бджіл, інші; в підсобних виробництвах і промислах - вартість переробленої продукції; затрати на виробництво цегли-сирцю, затрати по незавершеному на кінець року ремонту техніки.
Найбільш рухомою частиною оборотних засобів є фонди обігу. Вони можуть бути віднесені до виробництва сільськогосподарської і несільськогосподарської продукції, до витрат на капітальне будівництво (запаси будівельних матеріалів, які придбані за рахунок обігових коштів), витрат на закладку і вирощування багаторічних насаджень, по формуванню основного стада. При закінченні виробничого процесу оборотні засоби приймають форму готової продукції, яка може бути реалізована покупцям на ринку, відправлена переробним підприємствам, або використана на власні потреби за цінами реалізації.
Продукція (або виконані роботи і надані послуги), якщо була реалізована без попередньої оплати її вартості, на звітні дати створює борги - кошти в розрахунках (дебіторську заборгованість). В склад дебіторської заборгованості входить заборгованість покупців, заготівельних підприємств, замовників продукції і послуг, а також працівників підприємства по грошових коштах, виданих їм у підзвіт, або по кредитах на житлове будівництво і сімейне облаштування. В складі дебіторської заборгованості можуть відображатися переплати в бюджет податків, суми нарахованих підприємству дивідендів, процентів за зберігання власних коштів на рахунках в банках, інші незавершені розрахунки, що підлягають надходженню. З поверненням боргів підприємству завершується виробничий кругообіг оборотних коштів, вони зараховуються на відповідні рахунки, або надходять в касу готівкою.
Структура оборотних засобів підприємства залежить від його спеціалізації і періодів року. Так, в підприємствах, які мають зерновий напрям в рослинництві, в структурі оборотних засобів основну питому вагу будуть займати насіння, мінеральні добрива і засоби захисту рослин; при напрямі спеціалізації тваринницької галузі - молодняк тварин і тварин на відгодівлі, корми. В зимові періоди в складі оборотних засобів значну питому вагу займають виробничі запаси, а в весняно-літні періоди - незавершене виробництво, в осінні місяці - сільськогосподарська продукція рослинництва.
В сільськогосподарських підприємствах особливістю оборотних засобів є те, що вони постійно оновлюються значною частиною в натуральній формі за рахунок власного виробництва (насіння, корми, молодняк тварин та інші). Оборотні засоби знаходяться в постійному русі, здійснюючи безперервний кругообіг, і проходять всі його стадії: грошові кошти - виробничі запаси - затрати в незавершене виробництво - готова продукція - грошові кошти.
Оборотні засоби нормуються у відповідності з виробничою програмою підприємства, враховуючи умови постачання, реалізації, форм розрахунків, а формуються в основному за рахунок власних оборотних коштів, кредитів банків та тимчасово залучених в кругообіг коштів кредиторів. Основою для нормування потреби в оборотних засобах є норми витрат матеріальних ресурсів: насіння, добрив, кормів, нафтопродуктів, запасних частин та інших. Необхідність в матеріальних ресурсах сільськогосподарські підприємства розраховують в основному методом прямого розрахунку, тобто шляхом множення норми витрат виду оборотних засобів на відповідний обсяг виробництва продукції (виконуваних робіт і наданих послуг) в плановому році. Рекомендовані галузеві норми витрат ресурсів можуть уточнюватися підприємствами, виходячи із умов виробництва, наявності можливостей застосування ресурсо- і енергозберігаючих технологій.
Для характеристики ефективності використання оборотних засобів використовують ряд показників, у тому числі:
- Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Коб) згідно формули 8.6:
Коб = ( 8.6)
де ∑ Р – сума виручки від реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг за мінусом податку на додану вартість (ПДВ).
М – вартість молодняку тварин, переведених в основне стадо;
С – вартість тварин основного стада, вибракуваних і реалізованих у звітному періоді;
– середній залишок оборотних коштів за рік (квартал, місяць), грн.
2. Середня продовженість одного обороту в днях (Тоб), яка визначається
відношенням кількості днів у звітному році (360 дн.) до коефіцієнта
оборотності за формулою 8.7:
Тоб = 360 : Коб (8.7)
- Сума оборотних засобів, що припадає на 1 грн. обороту .
Цей показник свідчить про ресурсомісткість 1 грн. обороту, або його називають
іще коефіцієнтом закріплення оборотних засобів.
- Вартість реалізованої продукції на 1 грн. середньорічного залишку
оборотних засобів. Цей показник свідчить, якою сумою реалізації
окуповуються витрати оборотних коштів на 1 грн. їх середньорічного залишку.
Середній залишок оборотних засобів за рік визначається шляхом додавання залишків цих засобів згідно звіту підприємства за кожен місяць, залишків оборотних засобів у половинному розмірі на початок і кінець року, суми уцінки насіння, кормів, молодняку тварин і незавершеного виробництва, віднесеної на результати діяльності, і діленням одержаного результату на 12. Показниками ефективності використання оборотних засобів, крім їх оборотності і віддачі по валовій продукції, валовому доходу і чистому прибутку, є відносна економія нормованих (матеріальних) оборотних засобів і відносна економія авансованих матеріальних витрат.
Відносну економію оборотних засобів можна обрахувати через коефіцієнт закріплення, або через кількість днів зменшення довжини кругообігу оборотних засобів в звітному році проти базисного, помноженої на одноденний оборот звітного періоду. Якщо довжина обороту зросте, то це означатиме додаткове залучення в кругообіг оборотних засобів при сталості інших показників цього процесу.
Для визначення економії оборотних засобів через коефіцієнт їх закріплення необхідно виконати такі розрахунки: коефіцієнт закріплення базисного року помножити на суму обороту звітного року і ми одержимо умовну суму оборотних засобів, яка потім порівнюється з середньорічною сумою оборотних засобів звітного періоду.
Приклад: В ТОВ "Мрія" за 2003 рік сума обороту становила 1800 тис. грн., а середньорічна сума оборотних засобів - 645 тис. грн. Коефіцієнт закріплення оборотних засобів в 2002 році становив 0,415. Тоді умовна сума оборотних засобів в 2003 році становила б 747 тис. грн. Отже, економія оборотних засобів визначена в сумі 102 (645 - 747) тис. грн. Це означає, що збільшення обороту в 2003 році відбулося при менших витратах оборотних засобів на 102 тис. грн. Відносну суму економії матеріальних витрат (Емав) можна розрахувати за формулою 8.8:
Емав = Мав0 х Кзвп – Мав1, (8.8)
де Мав0 і Мав1 і - матеріальні витрати в базисному і звітному році, грн.;
Кзвп - коефіцієнт зміни обсягів виробництва валової продукції в звітному році проти базисного.
Приклад: В ТОВ "Мрія" матеріальні витрати в 2003 році на виробництво валової продукції становили 748,5 тис. грн., а в 2002 році - 805,6 тис. грн. Обсяг виробництва валової продукції в 2003 році досяг 2045 тис. грн. проти 1940 тис. грн. в 2002 році. Отже, коефіцієнт зміни обсягів виробництва валової продукції становить 1,054. Тоді сума економії матеріальних витрат в 2003 році становитиме: [(805,6 х 1,054) - 748,5] = 104,6 тис. грн.
Визначення показників оборотності оборотних засобів, їх завантаження в перехідні залишки на звітні дати календарного року, а також їх вивільнення з обороту дозволяє підприємству мати чітке уявлення про ефективність виробничого процесу, вживати заходи організаційного та фінансового впливу на його зміну з метою виконання виробничої програми при мінімізації витрат і одержання запланованих доходів.
В складі фондів обігу в умовах ринкових відносин можуть бути поточні фінансові інвестиції терміном до одного року. До них слід віднести короткострокові комерційні цінні папери (векселі, депозитні сертифікати, інші ринкові цінні папери), які придбані з метою перепродажі на вигідних умовах на протязі року. Як правило, це високоліквідні цінні папери, які вільно конвертуються, з досить незначним ризиком часткової втрати їх вартості. Таким чином, склад оборотних засобів досить різноманітний, а відсоткове співвідношення між окремими їх елементами показано на прикладі аграрних підприємств Уманського району (табл. 8.1).
З наведених в таблиці даних видно, що в складі оборотних засобів оборотні фонди за 2003 рік становили 53,9 %, у тому числі виробничі запаси -21,2 % і незавершене виробництво - 18,7 %. Фонди обігу в складі оборотних засобів становили 46,1 %, у тому числі готова продукція - 14,7 % та дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги - 25,2 %. Всі інші види оборотних засобів в їх структурі становили незначні розміри відсотків.
Що стосується структури фондів, то оборотні фонди по виробничих запасах займали 39,4 %, тварини на вирощуванні і відгодівлі - 25,9 % і незавершене виробництво - 34,7 %. В структурі фондів обігу найбільшу питому вагу займали: готова продукція - 31,9 % і дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги - 54,4 %. Вказані складові оборотних засобів і в перспективі будуть відігравати важливу роль у формуванні оборотних фондів і фондів
8.1. Структура оборотних засобів сільськогосподарських
підприємств Уманського району за 2003 рік
|
Складова оборотних засобів |
Структура оборотних засобів |
Структура оборотних фондів і фондів обігу, % |
|
|
тис. грн. |
в % до підсумку |
||
|
Оборотні фонди - всього: |
33703 |
53,9 |
100,0 |
|
виробничі запаси |
13287 |
21,2 |
39,4 |
|
тварини на вирощуванні і відгодівлі |
8744 |
14,0 |
25,9 |
|
незавершене виробництво |
11672 |
18,7 |
34,7 |
|
Фонди обігу - всього: |
28874 |
46,1 |
100,0 |
|
готова продукція |
9204 |
14,7 |
31,9 |
|
товари |
84 |
0,1 |
0,3 |
|
векселі одержані |
93 |
0,1 |
0,3 |
|
Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом |
709 |
1,1 |
2,5 |
|
з нарахованих доходів |
48 |
- |
0,1 |
|
з оплати праці |
20 |
- |
- |
|
Інша поточна заборгованість |
2097 |
3,4 |
7,3 |
|
Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги |
15697 |
25,2 |
54,4 |
|
Поточні інвестиції |
25 |
- |
- |
|
Грошові кошти і їх еквіваленти в національній валюті |
475 |
0,8 |
1,6 |
Інші оборотні активи |
422 |
0,7 |
1,5 |
|
Загальна сума оборотних засобів (всього оборотних активів) |
62577 |
100,0 |
Х |
обігу. Проте, скорочення суми дебіторської заборгованості по всіх видах розрахунків буде позитивно впливати на вивільнення з обороту оборотних засобів, що створить умови для збільшення грошових надходжень і джерел формування оборотних фондів і фондів обігу.
Основними джерелами формування оборотних засобів можуть бути власні оборотні засоби і тимчасово залучені в кругообіг кошти. При цьому, в умовах ринкової економіки власні оборотні кошти є основним джерелом формування оборотних засобів. Наявність власних оборотних засобів визначається як різниця розділів І + II + Ш пасиву за мінусом розділу І активу балансу.
Наявність власних оборотних коштів свідчить про те, що підприємство працює рентабельно, оскільки основним джерелом поповнення власних оборотних коштів є прибуток підприємства. Власні оборотні кошти повинні покривати всі нормативи, визначені підприємством на звітні дати. Якщо нормативи перевищують суму власних оборотних коштів, то це свідчить про те, що в господарському обороті, на суму перевищення загального нормативу по підприємству над сумою власних оборотних коштів, є їх недостаток і на його покриття підприємство змушене залучити в кругообіг тимчасово вільні кошти, які підлягають поверненню. Такими вільними коштами є розмір кредиторської заборгованості, яка перевищує суму дебіторської, а також короткострокові кредити і позики банків, юридичних підприємств і неюридичних осіб.
Таким чином, для того щоб підприємство нормально функціонувало в ринкових умовах, воно повинно постійно мати власні оборотні кошти в межах визначеного нормативу, а понаднормативні запаси і витрати покривати лише за рахунок кредитів банків, або тимчасово залучених в кругообіг вільних коштів інших господарських суб'єктів.
95
2. Лабораторная работа 1 Задание- При помощи табличного процессора Microsoft Excel определить целесообразность п
3. Реферат- Етнічні архетипи в релігійному житті українців
4. Мы уже не надеялись
5. Православное вероучение и культ
6. І Загальна характеристика діяльності назва базового підприємства 35 стор Історія розвитку підприємс
7. Up на открывшейся главной странице
8. и в папирусах Древнего Египта и в письмах и эссе древних греков можно встретить сетования на то что ldquo;моло
9. Формирование общественного мнени
10. Complete the sentences with verb in ech gp
11. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук ЛЬВІВ2004
12. Проблемы ТЭК
13. Тема - Педагогіка як наука А.html
14. ре- Красители Viride nitens Methylenum coerulenum ethcridini lcts Нитрофураны
15. На тему- Сущность и функция денег По дисциплине- Экономике Выполнила- студентка 1 курса группы
16. Лабораторная работа1 Тема- Сборка компьютера Цель работы- изучить этапы сборки компьютера на
17. архітектурний заповідник ldquo;Кам~янецьrdquo; Видубицький монастир Андріївська церква Михайлівс
18. Business Майкл Иванов Эллсберг Миллионер без диплома
19. равносильно следующему- Рассмотрим Задача теперь состоит в том чтобы для каждого а найти число положи
20. реферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук МОСКВА1997 ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИ.html