Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 3
Міністерство освіти і науки України
Житомирський державний університет імені Івана Франка
Виховання толерантності в учнів у процесі вивчення культурних традицій інших народів
Студентки 38 групи
Науково-навчального
інституту іноземної філології
Ткачук Світлани
Науковий керівник
Доцент кафедри інноваційних
технологій і виховання
Коновальчук І.І.
Житомир 2008
Актуальність дослідження. В складних умовах державотворення нагальною справою української спільноти виступає проблема виховання нової генерації. Переорієнтація світоглядних позицій, значні втрати духовних цінностей у суспільстві вимагають удосконалення шляхів формування у молоді якісно нового мислення, розумово-вольової активності та високого рівня моральної свідомості.
Що ми здобули і що втратили? Що здобули – сказати важко, а втрати лежать на поверхні. Передусім ми втратили ідеал, який об’єднував людей і який дав сенс їх життю і праці. Ідеал виявився фальшивим, кілька поколінь радянських людей перебували в стані історичної омани. Якщо для старшого покоління це стало причиною гірких розчарувань, то для молоді – це просто трагедія. Ні сучасна політологія, ні педагогіка, ні література не змогли заповнити вакуум, що утворився. Що таке щастя? В чому сенс життя? В ім’я яких ідеалів жити і працювати? Ці питання, які ставить перед собою молодь, фактично залишаються без відповіді.
Головним засобом реалізації соціально-педагогічних потреб виступають культурні здобутки нації, які розглядаються у контексті загальносвітового культурологічного процесу. Залучення особистості до гуманістичних традицій поколінь найбільш актуалізується у старшому шкільному віці, коли в учнів виникає потреба морального осмислення навколишньої дійсності, інтенсивного характеру набувають пошуки власної програми життя. Крім того, саме у старшокласників відбувається кореляція між інтелектуально-пізнавальною та емоційно-чуттєвою сферами відносно сприйняття творів мистецтва. Проблема виховання толерантності школярів загострюється внаслідок широкого розповсюдження відеомереж, які пропагують низькопробні взірці масової культури, негативно впливають на нестійку психіку молодих людей, збуджують її, викликають відповідні поведінкові реакції. Існуючий педагогічний досвід показав невичерпні можливості освітянських закладів у справі поліпшення морального стану школярів шляхом залучення до високих взірців художньої творчості.
Таким чином, вирішити завдання виховання толерантності старшокласників засобами різних видів мистецтва, започаткувати у школярів світосприймальну позицію, розумово-вольовий компонент душі, піднести їх рівень культури в даному аспекті можливо лише при умові побудови відповідного цілеспрямованого процесу.
Соціально-психологічна значущість проблеми зумовила вибір теми дослідження – “Виховання толерантності в учнів у процесі вивчення культурних традицій інших народів” і визначила його об’єкт – процес виховання толерантності в учнів старшого шкільного віку.
Предмет дослідження – формування морально-естетичних якостей старшокласників засобами світової художньої культури в навчально-виховному процесі.
Мета дослідження – визначення сутності процесу виховання толерантності старшокласників, виявлення недоліків у його організації та обгрунтування практичних заходів з їх усунення.
Дане дослідження виходить з гіпотези, що ефективність виховання толерантності у старшокласників буде забезпечена при умові залучення їх до надбань світової художньої культури шляхом художньо-педагогічного спілкування, як ефективного методу педагогічної діяльності.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження необхідно було розв’язати такі завдання:
1. Проаналізувати філософсько-культурні та психолого-педагогічні аспекти проблеми морально-естетичного розвитку особистості засобами мистецтва.
2. Визначити критерії сформованості толерантності школярів юнацького віку.
Методологічною основою дослідження стали наукові положення гуманістичної філософії та естетики про сутність мистецтва як специфічної форми відображення суспільної свідомості, провідні концепції психології та педагогіки про виховання толерантності як духовний процес, а також теоретичні дослідження сучасних педагогів про розвиток школярів засобами художньої творчості.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому визначено та обгрунтовано критерії сформованості морально-естетичних якостей старшокласників та деякі методичні поради щодо викладання світової художньої культури в старших класах.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його висновки, основні твердження та методичні рекомендації можна використовувати у навчально-виховному процесі як засіб його удосконалення в плані виховання толерантності у старшокласників.
Розділ 1. Загальні засади толерантності.
1.1. Поняття толерантності. Основні положення та загальні засади.
Що таке толерантність?
Толерантність - повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.Толерантність - це єдність у різноманітті.
Толерантність - не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба.
Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від війни до культури миру.
Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання.
Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності).
Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.
Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (17 ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві - індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: "Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі.".
В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.
Епоха Відродження (18 ст.), яку за часту наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобінський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: "Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку". У цьому афоризмі - класична теорія толерантності.
Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігійна толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце у демократичному суспільстві.
Для української мови поняття "толерантність" відносно нове і однозначного тлумачення поки що не має. Для того, щоб краще зрозуміти походження цього слова пропонуємо Вам невеликий лінгвістичний екскурс:
Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.
Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів, нових рішень). Це людина, „яка володіє певним переліком якостей, а саме рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники” [1, 93].
|
Для більшої впевненості в досягненні заданої мети — створення атмосфери толерантності — можна використати той ефективний важіль, що надає підлітковий вік, а саме: молоді люди більшою мірою підкоряються судженням товаришів, ніж учителів. Таким чином, класний керівник у процесі роботи з учнями повинен виявляти обачність як генератор ідей щодо деяких явищ, подій, властивостей і винесення оцінок. |
|
Толерантність — ціннісна й поведінкова складова особистості У контексті вищевикладеного необхідно брати до уваги здатність дитини адаптуватися до нових соціальних умов, вимог, правил. Візьмімо, наприклад, індивідів, які швидко адаптуються до поведінкових вимог будь-якого колективу. Життя доводить, що такі люди існують. Ідеться про «поведінкових акторів», які досконало грають майже будь-яку спровоковану роль… Така людина виявляє певну лабільність у відносинах і поведінці, серйозно працюючи там, де цього від неї вимагають, і погано працює в тому колективі, де працьовитість не цінується. Лабільність виявляється не тільки у праці, але й у стилі поведінки в цілому (ще в літописах говориться про лукавих людей). У житті можна зустріти й іншу категорію людей — особистостей так званої ригідної поведінки: деякі багато працюють, куди б їх не послали, найчастіше не зважаючи на те, що працьовитість і якості їхньої роботи не приносять їм ніякої вигоди, у той час як інші виявляють себе нижче своїх можливостей, скільки б їм не допомагали, незважаючи на умови, які дозволили б їм домогтися кращих результатів. Толерантність не можна прирівнювати до конформізму. Тому в певних ситуаціях ми не будемо погоджуватися в усьому з іншими особами й, у свою чергу, зажадаємо толерантного ставлення до себе. Якщо ми почнемо з «Це добре, і ми могли б…» — конструктивна позиція, — це створює додаткові умови для встановлення толерантності. Чим більше ми відкриті й приємні у спілкуванні, навіть якщо наші зауваження повністю суперечать позиції інших, тим сутужніше їм буде нам відмовляти. Першим і найбільш важливим кроком повинен бути спокій. Лишаючись спокійними, ми підтримуємо враження своєї правоти, тим самим створюючи можливість зменшити напруження й не говорити речі, про які потім можемо пошкодувати. Наша позиція підсилиться, якщо у своєму розпорядженні ми маємо багатий роз’яснювальний матеріал, що допоможе використати аргументи, приклади, побажання й послужить опорою для нашої точки зору. Звичайно, навіть якщо ми виявимо спокій, будемо залишатися на позитивній позиції, продовжимо твердження своєї ідеї й використаємо достатньо роз’яснювального матеріалу, це ще не означає, що ми забезпечимо собі позитивний результат, однак наші шанси на успіх істотно зростуть. Інтолерантність несе в собі зміст антагоністичної дії і, як правило, піддає середовище стосунків цензурі етнічного, релігійного, гендерного, політичного характеру, тим самим стаючи генератором ворожнечі, нестабільності, тиску, конфліктів, ненависті. Чим більша кількість людей або соціальних груп перебуває в просторі, якому властива нетерпимість, тим сильнішими будуть наслідки. Агресивність викликає біологічні реакції боротьби або втечі, а партнери реагуватимуть так, як вони запрограмовані, — втечуть або дадуть відсіч. Утеча може виявлятись через вихід із класу або пошук нових можливостей уникнути дискусії. Відсіч може виявитись через усе, що завгодно, — від імітації агресивного ставлення до фізичного насильства. Останніми роками все більше говориться про культуру миру, яка частково являє собою прагнення замінити в мисленні людини культ сили й домінування через толерантність і доброзичливість. Повсякденність постійно вимагає доброзичливості й толерантності від кожної людини, а найбільше — від класного керівника. Становище класного керівника ускладнюється тим, що він повинен: -усвідомити існування вікових відмінностей між собою й тими, кого він виховує; -дивитись на речі з урахуванням віку й існуючого стилю життя дітей, виключити зі свого словникового запасу вислови на зразок: «А ми в твоєму віці були…», «Ти ще занадто малий…» і т. д.; -припускати існування й дозволяти співіснування двох істин-реальностей — своєї й дитячої; -не дозволяти, щоб дитину охоплювали страх і недовіра; -стримувати себе; -розуміти походження й динаміку відмінностей; -поважати право кожного на відмінність та унікальність; -зосереджуватись на позитивних відмінностях, підкреслюючи їх; -передбачати, що згодом позиція й погляди дитини зміняться відповідно до вікових особливостей; -давати дитині впевненість у її позитивних перспективах. Але не менш складним виявляється розмежування між толерантністю, конформізмом і потуранням. Які припустимі межі толерантності? Ясно одне: на це питання кожен класний керівник запропонує різні відповіді, залежно від конкретного випадку. У певній ситуації істина повинна бути прийнята з терпимістю й навіть заохочена (наприклад, учні протестують проти авторитарного стилю вчителя), тому що за цих обставин істина співвідноситься з добром і призводить до позитивних змін. В іншому випадку до істини неможливо ставитися з терпимістю, оскільки вона корелює зі злом, тобто є аморальною (наприклад: випадок Павлика Морозова, доноси на колег тощо). Важливо зробити так, щоб ситуація змінилася на краще з виховної точки зору, а це означає, що за допомогою виховання учні набуватимуть погляди, позиції, сформують упевненість у можливості вплинути на хід подій і, таким чином, зміняться на краще. З іншого боку, сама ситуація, змінюючись на краще, створює інші умови, сприятливі для соціального життя групи. Будь-які зміни обставин неминуче призведуть до соціальних змін, і навпаки. |
1.2. Розвиток творчості.
У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною. Але від творчості залежить науково – технічний прогрес і створення нового. Навіть у школі можна впевнитись у зростанні інтересу до креативності: за новою 12 бальною системою оцінювання найвищі бали отримують учні тоді, коли виявляють творчість. Але ж відомо, що творчий учень є дзеркальним відображенням творчого вчителя. Тому проблема розвитку у студентів педагогічної творчості належить до актуальних проблем сучасної освіти.
Слід зазначити, що проблемі формування творчості приділяли багато уваги в своїх наукових працях і публікаціях такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: А. Маслоу, Ф. Осборн, Г. Буш, Я. О. Пономарьов, О. О. Мелік – Пашаев, О. М. Половинкін, В. О. Моляко, А. Й. Капська та багато інших. Але, на жаль, мало висвітлені аспекти розвитку творчості шляхом використання інтерактивних технологій в навчально – виховному процесі, а також важливість толерантних взаємин між студентами та викладачами для організації ефективної взаємодії у групі.
Творча самореалізація становить основну якість, невід’ємну характеристику психічно здорової людини. Так, за А. Маслоу, „психічно здорова людина – це щаслива людина, яка живе в гармонії з собою, не відчуває внутрішнього розладу, любить навколишній світ, людей і творчо працює, реалізуючи свої здібності й обдарованість” [8, 326].
Механізм творчості не має віку: у 6 р. стає активним і розвивається впродовж усього життя; він закладений у нас природою, може так і залишитися нерозкритою брунькою. Якщо ж ця брунька була пригноблена несприятливими обставинами, вона не загине, вона існуватиме, але це буде всього лиш нереалізована потенція.
Творчість – це діяльність, результатом якої є створення матеріальних і духовних цінностей, найвищий рівень пізнання [10, 24]. Це процес вирішення завдання, стан натхнення людини – спалах її енергетичного потенціалу, який розкриває межу невідомого. Розрізняють наукову, художню, літературну, педагогічну та інші види творчості.
Творчість – психологічно складний процес. У центрі його – уява, навколо неї задіяні інші психічні процеси: увага, пам’ять, мислення, які виявляються в тих знаннях, що є в людини. Уява доповнюється здібностями і вміннями, мотивами цілеспрямованої діяльності [10, 24]. Слід також зазначити, що процес створення нового може відбуватися лише за умови відповідного емоційного тла.
Процес творчості відбувається в чотири етапи:
Професійна готовність студента до педагогічної творчості включає: психологічну готовність, теоретичну підготовку (системно розвинуте, узагальнене уявлення про творчість, про проблему її розвитку, що відображається з позицій загальних і суттєвих характеристик), практичну підготовку (вміння застосовувати творчий підхід в педагогічній діяльності).(мал. 1)
Вважаємо доречним виділити наступні фактори, які стимулюють творче мислення:
Фактори, які гальмують творче мислення:
1.3. Методи виховання толерантності.
Ефективно реалізувати вище зазначені фактори, що стимулюють творче мислення допоможуть інтерактивні технології. Суть яких полягає в тому, що навчальний процес організований так, щоб усіх учасників залучити до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок. Відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. В ході цього процесу студенти працюють в атмосфері толерантності, доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну та творчу діяльність.
Методи пошуку нових рішень поділяються на групові та індивідуальні. Серед групових слід відзначити “брейн-стормінг”, тобто мозковий штурм – це відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає студентів проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки [7, 46]. Доцільно використовувати також такі інтерактивні технології, як аналіз ситуації, дерево рішень, синтез думок та ін.
До індивідуальних або комбінованих методів (тобто таких, які можуть використовуватись як однією людиною, так і групою) належить узагальнений евристичний метод. Евристика – це наука, яка вивчає закономірності організації процесів творчого мислення. Стратегія цього методу полягає у звуженні області варіантів вирішення певної проблеми і спрямування мислення на роботу з вузьким класом понять. Приклад евристичних правил – афоризми, прислів’я та приказки, які показують напрям, в якому слід діяти, хоча і не дають точних вказівок у конкретній ситуації.
На практичних заняттях, присвячених розвиткові творчості, викладачам особливу увагу слід приділити формуванню толерантних взаємин студентів, необхідно передусім створити вільну ігрову атмосферу, спрямовану на забезпечення конфортності спілкування, впевненості у своїх силах, творчих потенціях і відповідному потенціалі інших членів групи.
Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань... Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини [3, 177].
Толерантна особистість - це:
Виховання в дусі толерантності не обмежується опануванням понять „толерантність” і „толерантна людина”. Через такі складові толерантності, як емпатія, довіра, уява, співчуття, слід розкрити студентам сутність „інакшості”. Важливо сформувати у майбутніх вчителів толерантність щодо себе, передусім почуття гідності та здатності до самопізнання. Ці якості розглядаються у контексті групи, коли терпиме ставлення до себе є необхідною умовою толерантності стосовно інших.
|
Розділ 2.Родина та її роль у вихованні толерантності. У нашому суспільстві існує багато родин, виховний стиль яких не відповідає принципам толерантності, що породжує розвиток у дітей почуття тривоги, страху, агресивності, песимізму і непевності в завтрашньому дні. Діти, виховані в таких родинах, звичайно мають потребу в підвищеній психопедагогічній увазі, що обумовлює позитивну чи негативну динаміку розвитку особистості. В останньому випадку, як правило, вони стають або жертвами, або призвідниками насильства. |
|
Результати досліджень агресивності старшокласників, проведені в Молдові, довели, що в родинах агресивних дітей переважають напружені, нетолерантні стосунки, а також несприятливе батьківське ставлення. Дослідження, в якому брало участь більш 600 батьків сучасних підлітків Республіки Молдова, указує на тенденцію пригноблення (31,6 %), авторитарності (81 %), гіперопіки і навіть інфантилізації дитини (68 %). Співробітництво яскраво виражене лише в 15,6 % родин підлітків, а в 63,1 % родин показник співробітництва є середнім. У цих умовах корисна консультативна психопедагогічна діяльність, а в деяких випадках навіть психокорекційна робота з родиною. Стосунки між батьками й дітьми за своєю природою складні й суперечливі. З одного боку, їхня головна характеристика — це любов, що визначає довіру до дитини, радість і задоволення від спілкування з нею, тенденцію її захистити, увагу і безумовну турботу. З іншого боку, батьківська позиція характеризується вимогливістю та контролем. У системі цих стосунків толерантність / інтолерантність як стиль особистості виявляється у виховній тактиці батьків. У деяких випадках батько свідомо відбирає адекватні, відповідні ситуації, методи дисциплінування дитини, аналізуючи їх і міркуючи над ними. Але буває й так, що він діє імпульсивно, не усвідомлюючи ні причин своїх дій, ні їхнього впливу на особистість і поведінку дитини. Але ж неадекватні методи впливу на дитину можуть призвести до формування певних патологічних рис особистості та девіантної поведінки. Саме батько та мати вводять дитину в реальність і є носіями норм та соціальних правил, оцінюють дії та здійснює необхідні санкції, що обумовлені певними батьківськими програмами. Часто стосунки між батьками й дітьми страждають від неправильно обраних методів дисциплінування дитини. Для того щоб вищезгадані стосунки були збалансованими, батькам необхідно знати й адекватно використовувати методи заохочення і покарання. У цьому сенсі перед учителем (класним керівником) стоїть завдання консультувати батьків — зрозуміло, з їхньої згоди. Так, батьківська позиція з погляду її толерантності/ інтолерантності має вирішальне значення у формуванні характеру й поведінки дитини. Толерантність, що сприятливо впливає на розвиток особистості дитини, співвідноситься з прийняттям — ці поняття часом використовують навіть як синоніми. Найсприятливішою формою взаємодії між батьками й дитиною, що відображає прийняття стосовно дитини, є співробітництво, а у важких ситуаціях — і компроміс. Батьки, які йдуть на співробітництво, є авторитетом для дитини. Вони керують і дисциплінують без застосування сили, вони надихають, цінують, пояснюють і стимулюють. Такі батьки всією своєю поведінкою сприяють розвиткові компенсації та самореалізації дитини за допомогою підтримки її відповідальності і незалежності. Будь-яка діяльність припускає не тільки успіх, але й помилки. Співробітництво ґрунтується на здібностях, якостях і позитивному внеску кожного учасника, допускаючи можливість деяких помилок і недоліків (за винятком навмисних). Прийняття і співробітництво означають визнання активної ролі дитини, що зміцнює її віру в батьківську любов. Таким чином, прийняття і співробітництво сприяють розвитку толерантності. Деяким нетерплячим батькам властиве неприйняття, у тому числі й дітей. Часто неприйняття може виявлятися як відкидання. Суть відкидання полягає в негативному ставленні до дитини, відсутності інтересу до її побажань і можливостей, в ігноруванні чи зневазі її потреб. Відкидання спричиняє розвиток у дитини комплексу неповноцінності або комплексу провини. Це, як правило, веде до спростування вищезгаданого досвіду свого життя і до прагнення довести собі і навколишнім власну цінність, що досягається за допомогою досягнення успіхів у певній галузі (спорт, наука, мистецтво тощо), або зловживань. Трапляється, звичайно, що люди пристосовуються до подібного ставлення, несучи цей хрест усе своє життя. Наслідки цього в кращому випадку виражаються в поганому настрої, але найчастіше виявляються дуже серйозними — депресивні стани, вживання алкоголю і наркотиків, спроби самогубства, асоціальна й антисоціальна поведінка. МЕТОДИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ Тема: Толерантність та її формування в підлітковому віці. Мета: Формування й розвиток толерантного ставлення батьків до своїх дітей. Проведення зборів Виклик 1. Класний керівник пропонує батькам за 5 хвилин написати (на заздалегідь розданих аркушах паперу) усе, що вони розуміють під словом толерантність. Реалізація 2. Після презентації деяких варіантів визначень, запропонованих батьками, зачитується формулювання поняття толерантність і перелічуються принципи толерантності. Потім педагог може продовжити збори читанням уривка того чи іншого тексту із психологічним змістом. Приклад: У романі «Герой нашого часу» великий російський письменник М. Лермонтов писав від імені свого героя Печоріна: «Так, така була моя доля із самого дитинства! Усі читали на моєму обличчі ознаки поганих якостей, яких насправді не існувало, але передбачалася їхня присутність, я глибоко відчував добро і зло — ніхто не пестив мене, усі мене обвинувачували — я став злопам’ятним, мстивим; я був смутний, похмурий. Інші діти — веселі й балакучі, я себе почував вище них, мене оцінювали нижче — я став заздрісним; я був готовий любити весь світ, мене ніхто не зрозумів — я навчився ненавидіти; я говорив правду, мені не вірили — я почав брехати». 3. На підставі фрагмента починається спрямована дискусія: •Які думки викликає прочитаний уривок? •Які подібності ви знаходите між досвідом героя і вашим власним? •Як ви думаєте, який резонанс ваші дії викликають у дитини? 4. Робота в малих групах (по 4–5 батьків): •Батькам пропонується змінити запропонований вище уривок (чи будь-який інший, прочитаний учителем) таким чином, щоб герой був вдячний дорослим за прекрасне дитинство, що вони йому подарували. •Результати групової роботи читаються вголос. Рефлексія 5. Вивчення випадку. Проводиться обговорення проблемної ситуації, обраної з літератури, ЗМІ чи життєвого досвіду. Класний керівник може запропонувати ситуацію, схожу до такої: «Анастасія 14 років свариться зі своєю матір’ю, яка змушує її прибирати у своїй кімнаті. Мати вважає, що це її обов’язок, але дівчинка повідомляє, що не буде прибирати, незважаючи на те, що це її кімната». •Прокоментуйте ситуацію з погляду кожного персонажа. •Подумайте, які мотиви породили ситуацію. •З огляду на перспективу формування особистості дитини, що краще: з терпимістю ставитись до подібного чи ні? У яких ситуаціях? 6. Робота в малих групах. •Пропонується формулювання деяких правил для батьків, що стимулювали б самоповагу в дітях, а також їхню повагу до батьків. •Яке місце займає толерантність в ієрархії цих правил? •Обговорюються пропозиції груп; висуваються доводи; прийняті пропозиції пишуться на дошці / аркуші паперу. 7. Формулюється загальний висновок. 8. Класний керівник пропонує підняти руку тим батькам, які вирішили не принижувати гідність своїх дітей, нав’язуючи їм ті чи інші ярлики. МЕТОДИ ЗАОХОЧЕННЯ ТА ПОКАРАННЯ (РЕКОМЕНДАЦІЇ) •Якщо методи заохочення є різноманітними та несподіваними, вони більш ефективні. Але винагорода не має сприйматися як подарунок до дня народження. Для того щоб винагорода реалізувала свою функцію (закріплення позитивної поведінки), стимуляція (винагорода і покарання) повинна бути адекватна дії дитини, не маючи при цьому матеріальної цінності. •Стимуляція повинна бути значима для дитини. У протилежному випадку вона втрачає зміст і не виконує функції боротьби з небажаною поведінкою. (Якщо дитина покарана за погану поведінку забороною йти в гості, а вона й не хотіла туди йти, тоді покарання не буде адекватним). •Ситуація повинна відповідати рівню чутливості дітей (для сприйнятливої дитини досить погляду, для іншої ж потрібно щось більш істотне). •Стимуляція позитивної поведінки призводить до швидкого формування потрібних навичок на відміну від застосування покарання. •Обіцянки мають виконуватися. Неприпустимо обіцяти неможливе. •Фізичне покарання і підвищення голосу підтверджує нездатність знайти доцільне рішення. •Покарання заслуговує тільки повторна поведінка (2–3 рази). Для досягнення потрібного результату, у випадку повторення дії після покарання, ступінь останнього має зростати. •Стимуляція (винагорода і покарання) повинна випливати безпосередньо після провини. Вона буде мати виховний ефект лише в тому випадку, якщо в дитини сформується негативне ставлення до вчинку і її не будуть переслідувати почуття провини чи неповноцінності. У випадку застосування покарання матиметься на увазі мотив учинку (навмисно негативне - позитивне, випадковість, помилка). •Покарання не повинне містити елементів приниження і порівняння з оточуючими •Варто уникати покарання до та після сну, їжі, важливих справ. ЕФЕКТИВНЕ СЛУХАННЯ 1. Демонструй співрозмовникові інтерес і готовність вислухати — погляд (жести, міміка) і поведінка повинні говорити про зацікавленість; слухай для того, щоб зрозуміти, а не заперечити. 2. Полегшуй ситуацію співрозмовникові — допомагай йому відчути себе вільно. 3. Стань на місце співрозмовника — спробуй подивитися на ситуацію з його точки зору. 4. Не говори одночасно з ним — не можна слухати, коли говориш. 5. Став питання — це підбадьорює співрозмовника, але не домінуй над ним — це може змусити його замкнутися. 6. Не будь категоричним у суперечці чи критиці, не виявляй себе як усезнайка — це блокує і дратує людей. 7. Будь терплячим — спілкуйся не поспішаючи, постарайся не переривати співрозмовника, не відходь під час розмови. 8. Не давай вихід емоціям — надмір почуттів може породжувати неправильні тлумачення. ТЕМИ, ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ З БАТЬКАМИ •Сприятливі сімейні передумови для розвитку толерантності в дітей. •Межі толерантності у стосунках батьки — дитина. •Прийняття та відкидання у стосунках батьки — дитина. •Методи винагороди та покарання у вихованні. •Дух толерантності та його формування в підлітковому віці. •Важливість уміння керувати своїми емоціями у стосунках з дітьми. •Психічні особливості підлітків і їхні поведінкові показники. •«Особливі» підлітки й особливі ситуації: адекватні виховні дії. •Конфлікти у стосунках батьки — дитина: причини і методи розв’язання. ТЕМИ, ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ З ДІТЬМИ НА КЛАСНИХ ГОДИНАХ •Мистецтво спілкування. •Емоції в нашому житті. Розуміння і толерантність. •Співвідношення толерантність / закон. •Смаки, включаючи батьківські, не обговорюються — до них ставляться з толерантністю. •Я виявляю толерантність і чекаю її від інших. •Толерантність і потурання.
|
Як відзначають соціологічні дослідження і підкреслено у теоретичному розділі, одним з головних завдань суспільства виступає моральне виховання школярів юнацького віку шляхом розвитку їх естетичних якостей. Мається на увазі, формування в учнів здібностей грамотно сприймати, розуміти, обгрунтовано оцінювати твори мистецтва з точки зору загальнолюдської моралі; будувати свої відносини з навколишнім світом на засадах їх законів. Саме залучення старшокласників до духовної скарбниці врятує молодих людей від хаосу сьогодення.
У контексті сучасних проблем, загальноосвітня школа, як соціальний інститут, покликана допомогти дитині. "подолати відстань між її біологічним віком та історичним досвідом людства". Загальновідомо, що у старшому шкільному віці, коли закладається підмурок для майбутнього самовираження людини як соціального суб'єкта, з'являється прагнення досконало оволодіти знаннями, які на цей час піддаються різким змінам, морально-естетичним переорієнтаціям. Виховання у старшокласників морально-естетичної самосвідомості, світосприйняття стає показником готовності у відповідних сферах, ефективним показником роботи вчителя.
Перш, ніж намітити процес дослідження, слід звернутися до існуючої практики викладання мистецтва в школі.
Ще на зламі XX ст. А.В.Бакушинський прийшов до висновку, що "учнів необхідно ретельно готувати до розуміння будь-якої доби (історичної епохи) шляхом осягнення художнього методу мистецтва". Вчений-мистецтвознавець, теоретик і практик естетичного виховання, дослідник психології творчості та психології сприйняття мистецтва, Бакушинський одним з перших розробив методику знайомства учнів з творами образотворчого мистецтва різних епох та напрямків. При цьому, вчений спирався на вікові психологічні особливості дітей. Бакушинський бачив єдиний шлях залучення учнів до художньої культури - шлях творчого переживання твору мистецтва. В сучасній дидактиці це називається методом емоційної драматургії.
Вже того часу дослідник намітив бесіду (спілкування) як ведучий метод своєї роботи. Він по-режисерськи спрямував її на спільність вражень та висновків з них. Тому педагогічну систему Бакушинського нерідко порівнюють з театральною системою К. Станіславського.
Бакушинський вважав, що залучати дітей до мистецтва дорослих у ранньому віці - справа даремна, більш того, - шкідлива. Вони далекі від співвідношень кольорів, сюжетів, які зрозумілі та близькі лише дорослим людям і ще не сприймають композицію, перспективу. Інша справа - юнацький вік - коли зростають пізнавальні інтереси, формується самосвідомість. Бакушинський рекомендував у цьому віці відвідання музеїв, але не у плані прогулянки - виключно систематично. З боку вчителя повинно бути якомога менше слів та нав'язування власної точки зору. Дослідник визначив етапи обговорення, що мали проходити лише після мовчазного сприйняття художнього твору:
- з'ясування загального характеру впливу, головних властивостей деталей (вчитель акцентує увагу на найбільш яскравих, цікавих промовах);
- визначення художньої концепції твору;
- у заключній частині підводиться методологічний підсумок, що виходить з мсти та завдань, поставлених вчителем.
До методів роботи Бакушинського належить одна умова: якість над кількістю. Дослідник вважав, що показувати слід небагато (навіть одну-дві картини), але цікаво; краще, щоб це були яскраві твори. При цьому необхідно враховувати закон психічної аперцепції (інтерес збуджує те, що вже трохи знайоме). Тому можливо навіть дозволяти учням самостійно вибирати твір.
Система Бакушинського зацікавила можливістю репродукувати її на роботу з учнями старших класів у процесі залучення їх до різних видів мистецтва (музики, літератури, театру, кіно тощо). Крім того, дані, що були отримані в результаті попереднього експерименту, показали: художньо-педагогічне спілкування (за Бакушинським, бесіда) повинно стати основою у процесі формування морально-естетичної свідомості старшокласників.
В різні часи представники літератури, музики, образотворчого, кіномистецтва виступали за втілення до практики шкільного навчання у старших класах того чи іншого виду мистецтва. І сучасні науково-практичні дослідження у галузі педагогіки (В.І.Волинкін, Т.НДмитрснко, Ю.О.Курганов, Л.М.Предтеченська, Ю.М.Усов, Є.О.Чсркашин, Г-П-Шевченко, О.П-Щолокова, Б.М.Юсов та ін.) дозволяють відмітити постійно зростаючий інтерес до проблеми.
Прагнення багатьох вирішила А.М.Предтеченська. враховуючи перенавантаженість шкільного плану, вона об'єднала ведучі мистецтва (музику, образотворче мистецтво, літературу, театр і кіно) в одну програму "Світова художня культура" (1978). Цей курс було розраховано на учнів 8-10 (по-новому, 9-11) класів як: продовження занять з музики та образотворчого мистецтва. Він мав за мсту заповнити прогалину художньої освіти у старших класах. При цьому, курс спирався на шкільну програму з історії, розширюючи розділи культури. Щодо змісту програми світової художньої культури, вона охопила розвиток художньої культури країн Західної Європи впродовж ХУШ-ХХ ст. І передбачала історико-монографічне викладення.
Даний принцип базувався на висвітленні найбільш яскравих сторінок мистецтва, художніх методів, у історичному розрізі, з вивченням творчості того чи іншого митця, представника певного виду мистецтва, напрямку тощо.
Однак, слід відмітити необхідність розширення та поглиблення даного курсу. Як предмет, що формує Людину, він необхідний протягом всіх років шкільного навчання, з 1-го по 11-й клас. По-друге, зважуючи на величезні зміни у житті суспільства, на можливості, що відкривав державна демократизація, нового осмислення потребує і сам зміст програми.
В останні роки до системи загальної освіти інтенсивно входять новаторські удосконалення: з'являються навчальні заклади типу ліцеїв, гімназій, коледжів, створюються альтернативні програми, авторські школи (В.Біблер, Л.Лебедєв, А-Тубельський, М.Щетинін та ін.). засновані на тих чи інших педагогічних принципах, вони не претендують на загальну обов'язковість та єдиність існування, але спільною ознакою кожного з таких проектів являється визначення мистецтва та художньої творчості дітей педагогічною концепцією майбутнього.
Своєрідною концепцією відзначаються створені програми з курсу світової художньої культури для гімназій, ліцеїв та вузів під керівництвом О.П.Щолокової (К., 1993). Ці програми започатковують цілісну систему художньо-естетичного виховання школярів і студентства. Впровадження нового предмету до середніх та вищих навчальних закладів дозволяв протягом тривалого часу створювати умови учням і молодим людям для опанування світом художніх цінностей різних епох і напрямків, збудити і розвинути в них власні естетичні почуття і переживання. Новий підхід до змісту освіти, що закладений у цьому курсі, дозволяє змінити характер спілкування вчителя з учнями, взаємини в класних і шкільних колективах. Особливість предмету полягав у докладному відображенні своєї національної художньої культури в контексті культурологічних явищ світу, у розвитку творчого потенціалу учнів на основі художньої діяльності, в урахуванні досягнень передового педагогічного досвіду в галузі художньо-естетичної освіти.
Шкільна програма "Світова художня культура" розрахована на засвоєння всесвітньої художньої культури з 1 по 11 клас. Вона складається з двох частин: "Основи художньої культури" (1-4 клас) та "Історії світової художньої культури" (5-11 клас). ЇЇ концептуальною основою стало положення про загальний художньо-естетичний розвиток дітей, згідно з яким мистецтво, як специфічний навчальний предмет у школі, передав емоційно-ціннісний і моральний досвід поколінь, формує емоційно-образне мислення учнів.
Авторами підкреслена значущість аксіологічного підходу у викладанні курсу світової художньої культури: ”…художню культуру необхідно розглядати як сукупність духовних цінностей, створених людством…, слід розкривати гуманістичне, об’єктивно людяне ставлення до культури, її значущість і цінність не лише з позицій творців, а й споживачів” [7, с.58].
Враховуючи, що до програми входять твори різних видів мистецтва, у процесі її впровадження створювалися умови для розвитку у старшокласників чутливої емоційної реакції та жвавості почуттів відповідних органів рецепції. Тому, розробляючи зміст програми для старшокласників, слід ставити за мету навчання учнів співставляти різні засоби бачення і втілення світу від музики до кіно, мотивувати розквіт кожного з мистецтв у певний історичний період, слідкувати за взаємовпливом його видів у загальному руслі їх розвитку.
Впровадження цієї програми та аналіз теоретичних передумов підвищення ефективності знань з мистецтва показали необхідність розглянути питання змісту художнього матеріалу, доцільність його використання з метою морально-естетичного виховання старшокласників.
Відбір художнього матеріалу до програми світової художньої культури у старших класах здійснювався на засадах історико-культурологіного принципу. Така побудова більш за все відповідає віковим інтересам старшокласників з їх прагненням цілісного пізнання світу. Діалектика мистецтва, її естетичне осмислення дозволяє школярам на новому рівні осягнути і моральну цінність людського буття. Адже художні твори віддзеркалюють конкретні явища навколишнього світу, суспільно-значущі образи. Врахування такої особливості творів мистецтва сприяло, шляхом розвитку художньо-естетичних якостей, формуванню в учнів високого рівня моральної свідомості.
Високий рівень складається з таких показників:
Середній рівень передбачає:
Низький рівень характеризується:
Проте, слід відмітити, що саме стереотипне мислення вчителів про те, що хороший учень той, хто добре вчиться, або гарно говорить, заважає відтворити реальну психологічну характеристику того чи іншого старшокласника. Це, в свою чергу, розвиває в останніх комплекс неповноцінності і заважає проявлятися кращим емоційним якостям. Тому саме неординарність ситуацій стає для всіх учнів без винятку умовою, при якій вони можуть показати себе належним чином. При цьому, навіть наявність невірних, негативних точок зору у старшокласників, які вони вільно висловлювали б на уроці, зіграла б позитивну роль, стаючи свідченням про реальний стан вихованості учнів і сприяючи проведенню педагогічної корекції процесу розвитку морально-естетичних якостей старшокласників.
Учням цього класу було запропоновано заповнити анкету, з метою визначення їх переваг відносно різних видів мистецтва. Результат анкетування показав, що найбільший інтерес у старшокласників викликають кіно, естрадна музика, телебачення; мінімальної уваги школярі надають мистецтву скульптури, архітектури, прикладному і декоративному мистецтву.
Аналіз отриманих результатів дав змогу виявити очевидні прогалини в художній освіті школярів. Як видно, їх інтереси до кіно, телебачення, естрадної музики започатковані доступністю та широкою популярністю цих мистецтв. Однак, учні, котрі навчаються в художніх та музичних школах, інших центрах художнього виховання відзначаються більшим інтересом до навчання і, зокрема до різноманітних видів мистецтва. Та, слід сказати, за межею інтересів майже всіх учнів залишені види мистецтв, які мають значний виховний вплив на особистість (декоративне, прикладне, архітектура, скульптура, хореографія тощо), тобто ті види художньої творчості, які не входять до навчальних програм загальноосвітніх закладів. А тому, у процесі відбору художнього матеріалу необхідною умовою має бути врахування цього недоліку та прагнення залучити старшокласників до різних видів мистецтва, усвідомлюючи їх морально-естетичну вартість.
Виходячи з результатів анкетування, а також в процесі педагогічних спостережень була зроблена спроба виявити можливості школярів співвідносити естетичні знання та уявлення з моральними принципами, з реальним ступенем їх емоційного сприйняття твору мистецтва, з визначенням міри творчих та моральних дій, пояснюючи тим самим власні художні уподобання. Виявилось, старшокласники байдужі до мистецтва, а їх запити носять або формальний, або ж споживацький характер. Однак, не було жодного випадку, коли б учні проявили нульовий інтерес до мистецтва. В тій, чи іншій мірі, молоді люди розуміють свою обмеженість, як “в майбутньому не дозволить їм повністю розкрити свої здібності: і людські і професійні”. Чим же пояснити таку мистецьку неграмотність деяких юнаків і дівчат, чому класична музика вважається анахронізмом, а модерна – новинкою? Чому серйозні фільми не користуються успіхом, а зовні красива порожнеча збирає значну аудиторію? Чому нерідко замість того, щоб читати художній твір, який вивчається в школі, лише переглядають критичний матеріал підручника? Як не дивно, але всі ці “чому” можна пояснити непідготовленістю до художнього сприймання твору, недорозвиненістю естетичної культури, що, як і природничі науки, вимагає наполегливості, навчання, активної роботи розуму, а також постійного розвитку почуттів.
На перший погляд, питання, як сприймати художній твір, може здатися навіть дивним. Однак, про один і той самий твір існують різні судження та діаметрально протилежні оцінки. Сприймання художнього твору – це проблема розвитку естетичних смаків і поглядів. “Глибина сприйняття творів мистецтва залежить від культури почуттів даної особистості, її вихованості, інтелектуальної розвиненості та життєвого досвіду” (36; с. 29).
Таким чином, правильно було б відмітити відсутність у школярів саме вмінь художньо сприймати твори мистецтва і вступати з ними до спілкування. Нерозвиненість духовних почуттів, які формуються у процесі художнього спілкування, залишають і моральні принципи старшокласників поза увагою їх роздумів.
Саме зараз відчутна нагальна потреба в освічених, творчих та активних особистостях, здатних до самовдосконалення, взаєморозуміння та взаємодії з носіями різних мов та культур на благо людства.
Процес вивчення іноземної мови у вітчизняній середній школі має забезпечити чотири взаємопов’язані та рівнозначні аспекти, серед яких пізнавальних, або загальноосвітній, що передбачає збагачення духовного світу особистості, набуття та розширення знань про культуру країни, мова якої вивчається. Проект державного загальноосвітнього стандарту з освітньої галузі “Іноземна мова” передбачає набуття учнями у процесі навчання комунікативної компетенції, яка, крім мовної та мовленнєвої, включає в себе і соціокультурну компетенцію. Знання історії, географії, економіки, державного устрою та культури поруч із особливостями мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови поставлено на один щабель із мовними знаннями, мовленнєвими навичками та вміннями. Отже, у процесі оволодіння іноземною мовою учням пропонується засвоїти систему фонових знань, тобто сукупність відомостей культурного та матеріально-історичного, географічного та прагматичного характеру, якими володіє носій мови, уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається.
Нижче наведені план-конспект уроку з англійської мови на тему “Проблема відносин між батьками та дітьми” (за романом С. Моема “Театр”) та виховний позакласний захід на тему “Марк Твен та його літературні герої” відрізнются від звичайних заходів такого типу саме неординарністю, незвичністю структури та послідовності етапів.
План-конспект уроку з англійської мови
на тему "Проблема відносин між батьками та дітьми"
(за романом С. Моема "Театр”)
Мета. Навчати іншомовному спілкуванню, використовуючи проблемні комунікативні ситуації.
Завдання:
- формувати і удосконалювати мовленнєві вміння учнів;
- удосконалювати фонетичні та граматичні навички;
- розвивати навички синхронного перекладу;
- розкривати стилістичні особливості твору;
- поглибити знання про творчість С. Моема;
- формувати моральні цінності та світогляд у майбутніх вчителів.
І. Початок уроку.
1. Оголошення теми та мети уроку.
2. Мовленнєва зарядка.
II. Основна частина уроку.
1. Створення установки на сприймання і розуміння тексту.
2. Підготовка до сприймання тексту.
3. Навчання діалогічного мовлення на основі діалога - зразка.
Удосконалення фонетичних навичок та навичок синхронного перекладу.
4. Розвиток монологічного мовлення у зв'язку з прочитаним.
5. Непідготовлене ситуативне мовлення.
III. Психологічний тест.
IV. Завершення уроку.
І. Початок уроку.
1. Оголошення теми та мети уроку.
Т.: We arc going to read and discuss an extract from a very interesting and touching novel of the writer, whose books arc very popular both in Britain and in this country. Is his name familiar to you? Did you read any of his stories in Russian or Ukrainian, did you like them?
And the topic of our discussion is "Relations between parents and their children".
2. Мовленнєва зарядка (перевірка домашнього завдання) Role-play. A phone-in programme for parents. The topic is dealing with teenage children. Work in a group of six. One person is the DJ and the others arc callers.
II. Основна частина уроку. Розвиток ситуативного мовлення у зв'язку з прочитаним.
1. Створення установки на сприймання і розуміння тексту. Т.: То start with I want you to remind some facts from the S.Maugham's biography.
Somerset Maugham was a fiction and drama writer who became one of the most popular British authors of the 1900's. However his reputation stood for higher with the public than with critics.
He usually wrote in detached, ironic style, yet he often showed sympathy for his characters.
Born in Paris, the son of a British embassy official, he studied medicine at the request of his family bot he never practiced after completing his internship.
The most peculiar thing about S. Maugham’s works is that the reader can never guess the end of them. That is why they are always read with great interest. Most of S. Maugham’s stories show his good knowledge of ordinary people and his warm sympathy for them.
2. Підготовка до сприймання тексту.
Передтекстові завдання.
а) Значення та вживання маловідомих слів та виразів;
barrister – advocate [ ], solicitor
councel [ ]- Vocar, man of God, padre
make-belive – lie, pretence, untruth
stiffle – airless, very hot, choke, prevent from breathing
luxury [ ] – wealth, rechness…
reproach – criticizm, blame, condemn, find fault with, express one’s dissatisfaction
interfere [ ] – stick one’s nose in…
see to smith – look after, take care of, be responsible for
T: Explain in your own way how you understand the following phrases from the text:
- If I believed in God I’d be a priest
- I naturally expected they’d see to all that at school
- as if he had to make an effort over himself to continue
- I felt a little hero
- When I saw it was all pretence it ruined something in me
- You don’t know the difference between truth and make-believe
- he was expressing something that had burdened him for years
b) Аналіз, пояснення та переклад складних граматичних явищ;
T: Analyze and translate some grammatical phenomenon.
- If I believed in God, I’d be a priest.
- You make me feel as if I hadn’t done my duty for you.
- I naturally expected they’d see to all that at school.
- I felt I’d never do any thing bad again.
- I made up my mind I wouldn’t ever be made a fool of again.
- When I’ve seen you go into an empty room…
3. Навчання діалогічного мовлення на основі діалога-зразка. Удосконалення фонетичних навичок та навичок синхронного перекладу.
Драматизація розмови між Джулією і сином.
4. Розвиток монологічного мовлення у зв’язку з прочитаним.
а) Перевірка розуміння змісту за допомогою питань.
T: Give laconic answers to the following questions:
- Did Julie know the inner world of her son?
- Why did she want to work him at law?
- What was her attitude towards her son?
- What was the crucial moment in Roger’s life?
- Why did he want to become a priest?
б) Навчальна бесіда в режимі “Teacher-Class”
T: share your thoughts and views on the following:
- Are such families an exception? Don’t you think that many families live in the atmosphere of make-believe?
- Why is the atmosphere of make-believe stifling?
- Julia said: “You make me feel as if I hadn’t done my duty to you.” Why do you think the duty of a mother is towards her children. Did Julia do her duty to Roger?
- Roger told his mother that he wanted reality. It is easy to live in the real world? Is the world of make-believe or reality easier for you?
в) Висловлювання студентів з використанням логічно-структурної схеми.
T: Say everything you can about Julie. What impressed you in her? What kind of person is she? Use the following scheme when speaking of Julie. What do you think it was that distinguished her from other people?
г) Визначення стилістичних особливостей твору та ставлення автора до героїні.
T: What qualities do you think the author appreciates in Julie and what not?
what devices does he use?
5. Непідготовлене ситуативне мовлення.
а) Рольова гра “Інтерв’ю з Джулією”.
T: You are a journalist. You are going to interview Julie. Ask her questions.
б) Дискусія на запропоновану тематику.
- They say the world rests on the Mother’s Heart. Is that so?
- How would you explain that since the time people got their human awareness they have created innumerable portraits of Mother?
- Can you say that your family is a unit? Who’s the heart of it?
- Have you ever had a heart-to-heart talk with your parents? Do you treasure them? Who is it easier for you to trust your secrets to?
- Do you feel any kinship of souls with your father of mother?
- When do we say that a family is “incomplete”?
- Speak about you Mother. Say if you always rely on her, let her in all you secrets, seek for encouragement.
ІІІ. Психологічний тест.
Поради для батьків у вихованні дітей.
T: Give some advises for parents about how to deal with their children.
Make a list of “Dos” and ”Don’ts”.
CHILDREN ARE BROUGHT UP BY THEIR PARENTS?
AND PARENTS?
ДІТЕЙ ВИХОВУЮТЬ БАТЬКИ. А БАТЬКІВ?
Роль батьків у вихованні дітей незамінна. Вони головні “проектувальники, конструктори і будівельники” дитячої особистості. Ось чому так важливо знати, наскільки успішно вміємо ми справлятися з таким складним завданням, як формування людської особистості. Підрахуйте бали. Відповідь “А” – 3 бали, “Б” – 2, “В” – 1.
Запитання: Чи можете Ви?
Відповіді:
Questions: Can you?
Answers:
1. Leave you business at any time & look after your child?
2. Discuss some problems with your child in spite of her or his age?
3. Confess the mistake, which you have done towards your child?
4. Apologize before your child when you are wrong?
5. Control yourself even when the child’s actions have exasperated you?
6. Put yourself on your child’s place?
7. Just for a moment imagine yourself as a good fairy?
8. Tell an instructive example from your childhood, which shows you from a good side?
9. Always keep from the words & expressions, which can shock your child?
10. Promise your child to carry out his or her wish because of good behavior?
11. Devote one day for your baby, when he (she) can do everything what wants & you’ll tell nothing?
12. Be passive when your child struck, pushed or hurt another child without any reason?
13. Be steady to the child’s tears when you’re sure it’s his (her) caprice?
Якщо Ви набрали:
30-39 балів – значить, дитина – найбільша цінність у Вашому житті. Ви намагаєтесь не тільки зрозуміти, але й пізнати її, ставитесь до неї з повагою, дотримуєтесь найбільш прогресивних принципів виховання. Тобто, Ви дієте правильно і можете надіятись на добрі результати.
16-29 балів – турбота про дитину – питання першої ваги. Ви володієте здібностями вихователя, але на практиці Ви не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Інколи Ви занадто суворі, інколи – надто м’які, крім того, Ви схильні до компромісу, який послаблює ефект виховання. Вам слід замислитись над своїм підходом до виховання дитини.
Менше 16 балів – Говорить про те, що у Вас серйозні проблеми у вихованні дитини. Вам не вистачає або знань, або бажання створити дитину особистістю, а можливо, і того, і іншого. Радимо звернутись по допомогу до спеціалістів-педагогів та психологів, ознайомитися з публікаціями з питань сімейного виховання.
IV. Завершення уроку.
Домашнє завдання.
Підсумки роботи.
Оцінювання учнів, мотивація оцінок.
Тема: “Марк Твен та його літературні герої”.
Мета: розвиток та активізація діалогічного та монологічного мовлення в позааудиторній роботі.
Виховна мета: формування учня як всебічно розвиненої особистості шляхом вивчення творчості англійських та американських письменників.
Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література, історія, зарубіжна культура, культура і мистецтво.
Література:
1. К.Н. Качалова, Е.Е. Ізраїлевич. Практична граматика англійської мови.
2. В.В. Вахмістров, С.Д. Лиско. Читай і розмовляй по-англійськи.
3. Ф.М. Рожкова. Поговоримо по-англійськи.
4. Е.Р. Лінзер, Л.К. Маслова. Чи знаєте Ви?
5. Е.В. Соломаха. Англійська мова.
6. Е.О. Друянова, Л.Ю. Куліш. Прискорений курс англійської мови.
7. Марк Твен. Пригоди Тома Сойєра.
8. Марк Твен. Пригоди Гекльбері Фіна.
9. Марк Твен. Місіс Мак Вільямс і блискавка.
MARK TWAIN AND HIS LITERARY CHARACTERS.
1st compare: Dear friends! I’m glad to meet you. We have gathered today to talk about Mark Twain, the great American writer, some of whose works are very popular with people all over the world. But first of all we want you to meet some of his main characters.
Look at the main characters. They’ll speak about themselves and you’ll soon know who is who.
Mr.McWilliams: How do you do, dear friends! Do you know who I am? I am Mr. Mc Williams, I am from the humorous story by Mark Twain, the title of which is “Mrs. Mc Williams and the Lightning.” Let me introduce my wife to you.
Mrs. Mc Williams: My name is Evangeline. I am afraid of all kinds of things, especially loud noises and lightning.
Neighbour: I live next door to the Mc Williamses, I often visit them. To tell you the truth, they are funny people and they often make me laugh. Glad to meet you.
Tom Sawyer: I am the main character in the book The Adventures of Tom Sawyer.” My name is Tom and I hope that you like to read about my adventures. I live with my Aunt Polly, my sister Mary and my brother Sid. I am very fond of Aunt Polly. Here are my best friends – Huck Finn, Joe Harper and Becky Thatcher. The man on the right is our teacher. None of us likes him. He is not just, he beats children, he shouts at us and often punishes us.
Huck: My name is Huck Finn. These two white men with guns, Negro Jim and me are in another book. It is about my adventures. Come on, Jim . Don’t be afraid. We have come to the country where all the people are free and these two bad men with guns can do you no harm.
1st Compare: It is time now to begin speaking about the author who wrote the books in which these characters appear.
2nd Compare: Mark Twain, whose real name was Samuel Langhorne Clemens, was born in 1835. He died in 1919. This great American writer was the son of a small-town lawyer in the state of Missouri. Samuel spent his boyhood in the small town of Hanibal on the great Mississippi River. There, he went to school and had many friends. He was a bright, lively boy. He could easily swim across the Mississippi and was the leader in all the boys games.
3rd Compare: In 1847, when Samuel was eleven his father died and the boy had to leave school and look for work. For ten years he worked as a printer. All his life Samuel was very fond of reading. While he was a printer he spent his spare time in libraries. It was also while he was a printer that Samuel began to write for newspapers and other publications, sending travel letters to them as he journeyed about the country from job to job. In 1857 he found a job on a boat and travelled up and down the Mississippi, this is where he got his pen-name” Mark Twain” (mark two). It was taken from the call of the Mississippi pilots when they measured the depth of the river. Clemens worked as a pilot for more then four years.
4th Compare: Later the young man went to Nevada where about this time silver had been discovered. He worked as a miner for some time in Nevada. He suffered great hardships but found no silver and left the mining camps as poor as he had came to them. It was here that he began to write short stories and send them to newspapers. The publisher of the paper liked them and he was invited to work as a journalist. The writer’s pen-name appeared in print for the first time in 1863. Samuel started his literary activity as humorist. His humorous stories about the life of the common people of America soon become very popular.
5th Compare: In 1876 Mark Twain’s “The Adventures of Tom Sawyer” was published. As Mark Twain said lately, many of the events described in this book really took place , and the characters came from real life. Tom Sawyer was very often the portrait of the writer himself, Huckleberry Finn was his friend. Aunt Polly was his mother; Tom’s brother Sid was like his own brother.
Now we shall see several scenes from this famous book acted by pupils of our school.
l. The pupils act several scenes from the book “ The Adventures of Tom Sawyer”
6-th Compare: I enjoyed the play and you? Now let’s listen to the American cowboy song “Home on the Range”.
Home on the range.
1.Oh, give me a home where the buffalo roam.
Where the deer and the antelope play,
Where seldom is heard a discouraging word
And the skies are not cloudy all day.
Chorus:
Home, home on the range,
Where the deer and the antelope play;
Where seldom is heard a discouraging word
And the skies are not cloudy all day.
Where the air is so pure and the zephyrs so free,
And the breeze is so balmy and light,
That I would not exchange my home on the range
For all the city so bright.
Chorus.
How often at night, when the heavens are bright
With the light from the glittering stars,
Have I stood there amazed, and asked as I gazed,
If their glory exceeds that of ours.
Chorus.
7-th Compare: I hope you liked that American song. Now let’s go on with Mark Twain’s biography.
As you know “The Adventures of Tom Sawyer” was published in 1876 . “The Adventures of Huckleberry Finn” was published in 1884. These two novels are now known to children and grown ups all over the world. The writer showes the boys and girls of his time with great sympathy and understanding. Readers often see themselves in these characters for boys and girls of all times have something in common.
In the book “The Adventures of Huckelberry Finn” Mark Twain protested against slavery and one of the main characters is a Negro Jim who is honest, brave and kind. He is described with much sympathy and is a general favourite with all who read the novel.
Now you will see a scene from “The Adventures of Huckleberry Finn.”
2. The students act one scene from the book “ The Adventures of Huckleberry Finn.
8-th Compare: We’ve, shown you only one scene from “The Adventures of Huckleberry Finn”. It is really a wonderful book and I recommend you to read it. You’ll certainly enjoy it. We’ve told you that Mark Twain wrote humorous stories about the lives of common people . Here is one of his stories.
3. The students act the play “Mrs. Mc Williams and the Lightning”.
6-th Compare: Well, how did you like it ? The actors performed it well, didn’t they?
Many years have passed since the death of Mark Twain. Yet even now some Americans feel the biting satire in some of his works, and try to represent him as a humorist, and nothing more.
But Mark Twain was not only a fine humorist. He was also a realist, and the author of a number of biting satires which
revealed a good deal of truth about the America of his day.
And it still remains the truth today.
Now let’s see all your costumes and sing “Cindy”.
Cindy
(American Folk Song)
1. You ought to see my Cindy,
She lives way down south;
She’s so sweet, the honey bees
Swarm around her month.
Chorus:
Get along home , Cindy, Cindy,
Get along home, Cindy, Cindy,
Get along home, Cindy, Cindy,
I’ll marry you some day.
2. The first I seen my Cindy
She was standing in the door,
Her shoes and stockings in her hand ,
Her feet all over the floor.
Chorus.
3. I wish I was an apple ,
hanging on a tree,
Every time that Cindy passed
She’d take a bite of me.
Chorus.
У контексті програми національної освіти, підгрунтя якої складають гуманістичні цінності поколінь, світова художня культура виступає засобом виховання людини ХХІ століття, з новим мисленням, новим поглядом на життя. Такий курс, допомагаючи старшокласникам вступати до процесу художнього спілкування з іншими культурами, сприяє усвідомленню абсолютної унікальності національної культури, збагачує національними скарбами моральних та естетичних ідеалів.
Формувати відчуття краси життя, розвивати почуття допомагає мистецтво. Мистецтво всеосяжне. Його природа досить складна. Якщо в радянський період в осмисленні питання про природу мистецтва культурологія зосереджувалась на ідеологічних аспектах, то зараз в центрі уваги – художній твір як витвір мистецтва, проблема прекрасного в мистецтві. А “краса, - як відзначав Кант, - є те, що безпосередньо у всіх однією формою викликає незацікавлену насолоду.”
Мистецтво, будучи дзеркалом часу, настільки строкате своїм розмаїттям ідей, естетичних уподобань і політичних пристрастей, що однозначно оцінити його стан неможливо. Мистецтво і антимистецтво, справжнє і облудне, гуманістичне і аморальне – все так змішалося. що людині, особливо молодій, дуже непросто розібратися і визначити для себе справжні естетичні цінності.
Проведені спостереження та практична діяльність в старших класах протягом педагогічної практики дають підстави на формування наступних висновків та рекомендацій:
Дослідження проблеми взаємозв’язку категорій морального і естетичного показало, що естетичне прямо не впливає на моральне. Між означеними поняттями лежить більш глибокий і непрямий взаємозв’язок, бо в основу естетичного (якщо розглядати його на засадах мистецтва) закладені не моральні норми і принципи, а особливий індивідуальний світогляд митця. Естетичне (мистецтво) формує високий рівень духовних якостей (естетичну свідомість), тобто духовний потенціал, на грунті якого плекається емоційність і чуттєвість. Естетичні почуття особистості стають чуттєвим індикатором і допомагають визначити користь або шкоду того чи іншого явища, виступають збудниками поведінкових реакцій.
Формування толерантності старшокласників слід здійснювати шляхом емоційно-естетичного впливу на них творів мистецтва, даний процес передбачає роботу уявлення, творчої активності сприйняття, в тому числі, осмислення власного життєвого і морального досвіду.
Визначені та обгрунтовані критерії сформованості морально-естетичних якостей старшокласників:
а) наявність морально-естетичних знань та уявлень, започаткованих різними видами мистецтва;
б) адекватне емоційно-чуттєве сприйняття художніх творів у поєднанні з їх аналізом;
в) позитивна моральна рефлексія по відношенню до навколишнього світу.
Подані критерії дають можливість діагностувати та корегувати рівні морально-естетичного розвитку учнів.
Однією з суттєвих перешкод у формуванні морально-естетичний якостей старшокласників є невміння сприймати художній твір.
Можна дивитися і не бачити, можна бачити і не розуміти, а коли не розумієш, залишаєшся байдужим. Так і школярі. Що є причиною байдужості до класичної музики, літератури та живопису, культури як своєї, так і інших народів? Все це можна пояснити непідготовленістю до художнього сприймання твору, недорозвиненістю естетичної культури. Сприймання художнього твору – це проблема розвитку естетичних смаків і поглядів. проведені спостереження та анкетування у даному 10 класі показали, що інтереси та переваги школярів обмежені низьким рівнем. У школярів переважають прагматичні орієнтації, які слаборозвинені, з рефлективними оцінками, відсутні вміння вступати до процесу художнього спілкування, не прослідковується зв’язок між морально-естетичною свідомістю та морально-естетичною поведінкою. Між тим, вони доброзичливо ставляться до мистецтва, відчувають недостачу його впливу і бажають отримати відповідну освіту. Отож, в результаті проведеної роботи було визначено деякі методичні поради до викладання світової художньої культури в старших класах, які передбачають:
Що стосується англійської літератури зокрема, слід відмітити, що проблема вивчення культурних та соціальних особливостей життя народу, мова якого вивчається, лишається актуальною вже протягом більш ніж двох століть.
Сьогодні вирішується проблема організації процесу навчання у вітчизняній школі таким чином, щоб іноземна мова вивчалася як феномен національної культури народу, як модель бачення світу цим народом та його сприйняття гуманістичних цінностей.
Саме це допомагає забезпечити повноцінне міжкультурне спілкування та взаєморозуміння представників різних культур.
Література:
ІІ. Національне виховання
V. Позакласні виховні заходи
Додатки.
Мал. 1. Структурна модель формування творчості у майбутніх педагогів
|
Творчий вчитель |
|
Готовність майбутнього педагога до реалізації творчого потенціалу |
|
Психологічна готовність |
Теоретична підготовка |
Практична підготовка |
|
Лекції, семінарські, практичні заняття з інтерактивними технологіями, тренінги |
Практика |
Науково-дослідна діяльність |
Самостійна творчо-педагогічна діяльність |
Спілкування з фахівцями |
|
Навчально-виховний процес |
|
Освітня |
Розвиваюча |
Виховна |
Інтегруюча |
|
Освітні функції системи |
|
Система підготовки майбутнього педагога до розвитку творчості |
|
Керівництво системою (державний рівень) |
|
Деякі показники толерантної поведінки
Мова — учні не вживають образи стосовно один одного. Вони припускають спілкування іншими мовами й поважливо ставляться до іншомовних, виявляють увагу до тих, хто лише починає вивчення офіційної мови навчального закладу. Умови в класі — рівні для всіх. Усім дітям відкритий доступ до всіх уроків та позашкільної діяльності. Кожен прагне сприяти створенню сприятливого навчального клімату. Соціальні стосунки — вчителі й учні поважливо й доброзичливо спілкуються одне з одним, учні поважливо спілкуються між собою. Прийняття рішень — при прийнятті будь-якого рішення враховується думка кожного. Із дорослішанням учням надається можливість дискутувати, приймати рішення стосовно зростаючого обсягу питань, котрі становлять для них інтерес. У шкільному середовищі учні накопичують демократичний досвід. Стосунки більшість — меншість — учителі й учні з повагою ставлять ся до учнів з певних культурних, релігійних, етнічних чи мовних груп. Учні мають можливість ознайомитись із традиціями цих меншин. Шкільна програма передбачає вивчення досвіду й думки меншин. Знаменні події — незалежно від статі й приналежності до культурних, релігійних, етнічних чи мовних груп, учні рівноправно беруть участь у традиційних шкільних чи місцевих святах, урочистостях. Культурні свята й заходи — в навчальному закладі відзнаються традиційні свята культурних груп, представлених у колективі, школа бере участь у їх святкуванні. Релігійний аспект — поважаються релігійні переконання всіх дітей. Вони мають можливість розкрити друзям суть своєї віри й релігійної практики. Співробітництво між групами — дуже поширена практика інтерактивного навчання й роботи в малих групах. Викладачі слідкують за тим, щоб у таких групах була представлена більшість культурних та інших меншин. Вважається, що в групах, де спостерігається більшість із названих ознак, стосунки є толерантними. Додаток 3 Деякі пропозиції щодо попередження кепкувань у школі -Бути пильними, щоб якомога раніше виявити випадки кепкувань. -Співробітничати з іншими викладачами з метою виявлення шляхів подолання ситуації та завчасного застосування найефективніших із них. -Заохочувати міжособистісні стосунки між учителями й учнями, засновані на співробітництві й солідарності. -Підкреслювати важливість людської гідності та прищеплювати учням розуміння прав людини й повагу до них. -Стимулювати учнів до усвідомлення природи й наслідків насильства й залякування. -Допомагати учням усвідомити поняття ненасильства й необхідність вироблення якостей відповідної поведінки, стимулювати їх інтенсифікацію. -Формувати навички розв’язання проблем і трансформації конфліктних ситуацій. -Консолідувати стосунки між викладачами й батьками, навчальним закладом і громадою, бо такі кепкування не є особистою проблемою, а стосуються інтересів усього суспільства. Розробка виховної години Тема: Ввічливість — доброта, повага й людяність. Час — 45 хв. Основна мета: Учні зможуть: Виявляти навички етичної поведінки. Операційні цілі: Учні зможуть: -тлумачити значення ключових термінів: ввічливість, доброта, повага, людяність, толерантність; -формулювати висновки, що стосуються важливості прийняття відмінностей для формування етичної поведінки; -визначати співвідношення ключових термінів з духом толерантності; -визначати рівень проявів толерантності у відповідному класі; -розробляти тактику побудови етичної поведінки, заснованої на толерантності. навчальні технології: відкриття, керована дискусія, дидактична гра, колективна скульптура-пантоміма, рольова гра, аналіз ситуації, роздум, робота у великих групах, робота в малих групах, робота в парах, індивідуальна робота. Обладнання: роздаткові картки, плакати. Перебіг заняття І. Мотивація: 1. Звукове тло — лірична інструментальна музика. 2. Викладач пропонує учням висловити своє розуміння вислову Сервантеса «Ніщо не коштує так дешево й не ціниться так дорого, як ввічливість». ІІ. Актуалізація: 1. Оголошення теми: «Ввічливість — доброта, повага й людяність». 2. Оголошення цілей. 3. Роз’яснення ключових термінів (робота в 5-ти групах з метою обговорення термінів, розробка спільного визначення й запис його на плакаті, порівняння цього визначення із визначенням тлумачного словника). ІІІ. Основна частина: 1. Гра «Витинанка». Умова: всі вказівки виконуються відразу, без додаткових пояснень. Учням пропонується дотримуватись однакових інструкцій, працюючи з однаковими аркушами паперу. «Розділити аркуш на 4 частини, зрізати правий верхній кут, скласти фігуру навпіл, закруглити ножицями гострий кут, скласти фігуру навпіл, відрізати прямий кут, розгорнути аркуш, розглянути отриману фігуру. З чим вона асоціюється? Чому отримані витинанки відрізняються, усі ж виконували однакові інструкції?». 2. Коротко сформулюйте висновок з цієї вправи, розкрийте її сенс. Зауваження для викладача: витинанки, отримані в результаті вправи, вийшли різними, бо всі ми різні. Кожне вимовлене слово по-різному сприймається і пробуджує в нас різноманітні емоції й реакції. Від того, що витинанки неоднакові, загальна картина лише виграє — вона стає різноманітнішою й видовищнішою. Так само різняться люди — зовнішністю (раса, шкіра, стать, вік, фігура тощо) і внутрішнім світом (характер, світогляд, віра, політичні погляди, культура, освіта тощо). Доброта, ввічливість, людяність, як і інші якості, більше чи менше притаманні кожній людині. Відмінності, що існують між людьми, є предметом особистісного збагачення кожного з нас. Якість суспільства залежить від того, як уживаються одне з одним люди, які його складають, від того, наскільки вони сприймають одне одного, навчаються одне в одного і підтримують одне одного заради спільної мети — безперервного покращення матеріального й морального комфорту кожного. 3. Робота в малих групах. Учні об’єднуються в 4 групи, кожна з яких отримує завдання: -Визначити позитивні сторони толерантності. -Дати короткий опис толерантної людини. -Представити ситуацію прояву нетерпимості, що відбулася в їхньому класі. -Знайти кілька причин нетерпимості й описати наслідки її прояву. Результати мають бути представлені нетрадиційним способом: інсценівкою, символічними малюнками, пантомімою, колективною скульптурою. 4. Робота в парах. Учням роздаються аркуші з переліком ознак нетерпимості (Додаток 1) і пропонується визначити, якою мірою кожен з показників притаманний їхньому класові, оцінюючи індикатори за такою шкалою: 1 бал (ні, ніколи), 2 бали (рідко), 3 бали (часто), 4 бали (так, постійно). Ведучий посередник підраховує суму балів і показує на імпровізованому термометрі «температуру» нетерпимості в колективі. 5. Педагог пропонує учням розробити шляхи подолання інтолерантності, щоб клас став толерантним і комфортабельним для всіх середовищем. Пропозиції записуються на плакаті таким чином, щоб з них склався Кодекс етичної поведінки для конкретного класу. У колективі толерантність складається із здатності кожного бути толерантним. Далі пропонується вправа, заснована на відвертості (тест «Чи толерантні ви до оточуючих?»)1. Результати не оголошуються, мета вправи — у визначенні кожним учнем власної здатності бути толерантними. Важливо правильно оцінити ситуацію, зуміти передбачати наслідки деяких слів, висловів, учинків, побажати змінитися. IV. Закріплення матеріалу: -Перерахуйте якості, необхідні для спільного проживання. -Зробіть висновки з приводу співвідношення «дух терпимості / етична поведінка». Перевірка досягнення мети. Розробка виховної години Тема: Ефективне спілкування. Ключові цілі: Учні зможуть висловити власними словами співвідношення між етикетом, етичної поведінкою, культурою і рівнем освіти. Операційні стилі: Учні зможуть: -пояснити зміст таких слів і висловів, як етикет, етична поведінка, культура, рівень виховання; -аналізувати відмінність між цими поняттями; -визначити роль толерантності для запровадження в життя таких понять, як етикет, етична поведінка, культура, рівень виховання; -сформулювати висновки стосовно співвідношення: етична поведінка / межі толерантності; -розмежувати поняття толерантність і терпіння. навчальні технології: керована дискусія, робота в малих групах. Перебіг заняття І. Мотивація: 1. Учням пропонується прослухати «підбірку новин», розроблену Центром інформування та документування з прав дитини (Картка 1). 2. Учитель пропонує сформулювати загальний зміст усіх прочитаних новин. У керованій дискусії вчитель приводить учнів до розуміння того, що причиною всіх змальованих випадків є нетерпимість одних до етнічної, релігійної і т. ін. приналежності інших членів суспільства. ІІ. Актуалізація: 1. Оголошується тема та цілі уроку. 2. Учням пропонується поділитися власним розумінням термінів терпимість, толерантність. Учитель узагальнює висловлювання учнів і формулює визначення поняття толерантність як терпиме, із розумінням ставлення до чогось (недозволеного) або когось (котрому не симпатизуєш); підкреслює, що толерантність передбачає не лише повагу людської гідності, визнання рівності у правах людей незалежно від раси, походження, етнічної приналежності, віри, віку, виду діяльності, політичних поглядів, але й відмову від силового чи іншого насильницького впливу, розвиток у собі якості ненав’язування іншим своєї точки зору. Учитель має наполягати на важливості толерантності як часто єдиної можливості запобігти конфліктній ситуації, пояснює змістову відмінність слова терпіння, що має значення «здатність людини витримувати фізичний чи моральний біль у результаті словесної чи фізичної агресії з боку іншої людини» від слова толерантність. 3. Робота в малих групах. Формуються робочі групи з використанням будь-якої технології об’єднання. -Учням пропонується познайомитись із текстом (Картка 2), відзначаючи співвідношення толерантність / етична поведінка. -Протягом 5-ти хвилин групи мають визначити причини інтолерантності та її тип, відзначаючи учасників проблемних ситуацій, описаних у Картці 2. ІІІ. Закріплення матеріалу: Кожна з груп учнів виконує те саме завдання — ознайомлення з цитатою із священних книг кількох найпоширеніших релігій (Картка 3) і коротка передача їхньої суті. Висновки груп узагальнюються формулюванням золотого правила («Не чини з іншими так, як не хотів би, щоб чинили з тобою»), яке складає спільну етичну підвалину всіх релігійних канонів, моральних норм, правил, національних і міжнародних законів (Загальна декларація прав людини, Європейська конвенція з прав людини, конвенція з прав дитини тощо). Перевірка досягнення мети. Картка 1 Реальні випадки, що відбувалися в деяких школах світу Через постійні наклепи з боку учнів учитель змушений був відмовитись від викладацької діяльності. Учитель принижував учнів з низькою успішністю. Учитель заклеїв скотчем рота восьмирічному учневі за використання ненормативної лексики. Учень був покараний тим, що його змусили 20 сторінок писати: «Я не повинен сміятись у школі». Директор школи заборонив присутність на заняттях учнів неформальної зовнішності (одягнутих у спортивні костюми, з оголеними частинами тіла, екстравагантними зачісками тощо). Одного разу він відрізав перев’язаний стрічкою «хвостик» учневі, котрий не хотів змінити свою зачіску. Одного із грудневих днів учня було покарано за те, що користувався вчительським туалетом. Туалети учнів знаходилися надворі й не опалювались. Картка 2 Учні початкової школи заходять до класу після перерви. Учитель запитує Алісу: «Що ти робила на перерві?». Аліса відповідає: «Гралася на подвір’ї». Учитель: «Гаразд. Підійди до дошки, і, якщо правильно напишеш слово «подвір’я», отримаєш додатковий бал». Аліса підходить до дошки й отримує додатковий бал. Потім учитель запитує те ж саме в Давида, котрий відповідає: «На перерві я грав з Алісою». Учитель: «Дуже добре. Якщо правильно напишеш слово «перерва», теж отримаєш додатковий бал». Давид успішно виконує завдання. Після цього вчитель просить Ахмеда розповісти, що він робив. Ахмед: «Я хотів погратися з Давидом та Алісою, але вони кидали в мене каміння». Учитель запитує: «Каміння? Це необґрунтована расова дискримінація. Якщо безпомилково напишеш «необґрунтована расова дискримінація», отримаєш додатковий бал». Картка 3 Етика людських стосунків у різних релігіях Буддизм Кожен має п’ять можливостей відповідати потребам своїх друзів і знайомих: щедрість, ввічливість, товариськість, ставлення до них, як до себе, і цілісність (лишатися вірним своїм словам в усіх справах). Конфуціанство Не чини з іншими так, як не хотів би, щоб чинили з тобою. Християнство Поводь себе з людьми так, як хотів би, щоб вони поводили себе з тобою. Індуїзм Не роби іншим того, що завдало б болю тобі, якщо б з тобою так учинили. Іслам Не вірує той, хто не бажає братові (ближньому) своєму того, чого бажає собі. Даосизм Радій успіхові сусіда свого, як своєму успіхові і невдачу його своєю невдачею вважай.
|