Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 42
ЛЕКЦІЯ.1.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Військова діяльність завжди вимагала від людини спеціальної професійної підготовки і наявності сформованих морально-психологічних якостей. Залежність ходу й наслідків збройної боротьби від рівня підготовки та морально-психологічного стану збройних сил обумовлює величезну увагу до належної організації системи підготовки особового складу в усіх арміях країн світу протягом усієї історії людства. Не викликає сумніву, що забезпечення необхідного рівня морально-психологічного стану особового постає вагомим фактором не тільки ефективного виконання службово-бойових завдань збройними силами в умовах мирного часу, а й у досягненні перемоги на полі бою.
Воєнні конфлікти ХХІ століття кількісно і якісно відрізняються від воєнних конфліктів ХХ століття. Їх основною тенденцією є постійне посилення домінанти не збройних, а інформаційних способів і форм боротьби. Це проявляється, насамперед, у значному збільшення психогенних втрат серед військ протиборчих сторін (до 70% від загальних); зростанні масштабів та ефективності інформаційно - психологічних операцій, сил і засобів негативного впливу на морально-психологічний стан особового складу; відсутності ефективної системи захисту свідомості військ і населення; зростанні кількості та складності спеціальних операцій (миротворчих, гуманітарних, рятувальних); розширенні та посиленні антитерористичної боротьби; перетворенні цивільного населення воюючих сторін засобами морально-психологічного впливу в об’єкт протиборства.
Тому в арміях усіх розвинутих країн все більш приорітетним, окремим видом операцій, як і збройної боротьби в цілому, стає інформаційно- психологічне протиборство, де предметом ураження є свідомость, адекватна поведінка людини.
В цих умовах, безперечно, зростає роль морально-психологічної складової бойового потенціалу ЗС, підвищуються вимоги до дієвості системи морально-психологічного впливу на свої війська і населення, організації захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу.
1.1. Зміст та завдання гуманітарного і соціального розвитку в
Збройних Силах України
Сучасний поступ українського суспільства вимагає все більшої уваги до розвитку його гуманітарної та соціальної сфери, пошук шляхів вирішення конституційної вимоги : „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави” (Конституція України, ст.3).
В Збройних Силах України сьогодні необхідні нові підходи до визначення ефективних шляхів посилення їхнього гуманітарного та соціального розвитку, завдання якого полягає в створенні умов для оптимального функціонування соціальних та духовних відносин у військах (силах), розвитку особистості військовослужбовця, розкриття його творчого та інтелектуального потенціалу в процесі військово-професійної діяльності.
Сутність, принципи та напрями гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України.
Нові Засади підготовки та застосування Збройних Сил України, Державна програма їхнього розвитку на 2006-2011 рр. особливу увагу приділяють посиленню гуманітарної та соціальної складової військової служби в сучасних умовах
Зростання ролі цього аспекту розвитку Збройних Сил визначають наступні фактори:
Ці та інші чинники зумовлюють сьогодні гостру необхідність переходу до якісно нової системи діяльності органів військового управління щодо налагодження і впровадження організаційних, виховних, соціально-психологічних, правових механізмів, які могли б забезпечити виконання завдань гуманітарної політики держави в Збройних Силах.
Обґрунтуванню необхідності вирішення перерахованих проблем, усвідомленню сутності та змісту гуманітарної політики в Збройних Силах України, ролі МПЗ як механізму її реалізації і присвячене це питання лекції.
Визначення сутності, завдань та механізмів гуманітарного і соціального розвитку Збройних Силах України можливе тільки на основі глибокого розуміння сутності гуманітарної сфери та гуманітарної політики в цілому. У вітчизняній науковій думці є декілька підходів щодо цього питання. Але в головному погляди співпадають. Саме в тому, що гуманітарну сферу слід розглядати в широкому та вузькому значенні.
Поняття “гуманітарність” (від лат. Humanity – людство, людяність) в найширшому розумінні цього терміну означає “олюднення” усіх сфер і галузей суспільного буття, створення можливостей та умов для максимальної самореалізації кожної соціальної групи, кожної особистості, формування в неї внутрішньої потреби й здатності приймати участь у житті держави і суспільства, словом та ділом відстоювати гуманітарні цінності.
Виходячи з цього поняття, до гуманітарної сфери, у широкому її значенні, належать освіта, наука, культура, релігія, свободи, права і обов’язки людини та громадянина, інформаційний простір, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, виховання та ін. Вона об’єднує дві взаємопов’язані суспільні складові – духовну (гуманітарну у вузькому значенні) й матеріальну (соціальну) сфери.
Тобто у вузькому значенні термін “гуманітарна сфера” стосується лише духовного життя, насамперед, такої його складової як духовна культура (особистості, групи, суспільства).Соціальна ж сфера включає в себе матеріальні (невиробничі) соціально-побутові умови та фактори життєдіяльності особистості та суспільства. З метою формування та розвитку вказаних сфер проводиться відповідна гуманітарна та соціальна політика
На нашу думку, сутність гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України можна пояснити через розкриття гуманітарної та соціальної політики як системи діяльності, що включає в себе сукупність складових, напрямів, завдань і механізмів їх реалізації.
Тому в Концепції гуманітарного і соціального розвитку Збройних Силах України спочатку окремо дається визначення гуманітарної та соціальної політики.
Гуманітарна політика у Збройних Силах України, як складова державної гуманітарної політики, є діяльність органів державного та військового управління щодо реалізації громадянських прав та свобод військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, забезпечення їх морально-психологічного, духовного і культурного розвитку, створення умов для забезпечення ефективної професійної діяльності.
Соціальна політика у Збройних Силах України, як складова частина соціальної політики держави, являє собою діяльність органів державного і військового управління з метою захисту і задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їх сімей, цивільних працівників та звільнених із Збройних Сил України.
Однак слід зауважити, що відокремлення соціальної сфери від гуманітарної дуже умовне, а виділення окремо двох частин політики порушує її цілісність, що може призвести до розмежування відповідно сферам органів та завдань. І якщо це, в деякій мірі, можливо на державному та стратегічному рівнях управління, то ніяк не прийнятно для оперативно-тактичного, а тим більше – тактичного рівнів.
Базовими елементами структури гуманітарної та соціальної політики у ЗСУ є її складові, головними з яких можна визначити:
Слід мати на увазі, що перші 6 складових розкривають власне змістовний компонент гуманітарного і соціального розвитку, а 7-й - його організаційно-діяльнісну сторону.
Дамо коротку характеристику основних із визначених вище складових.
Розкривається названа складова через функції:
3. Інформаційне забезпечення – це діяльність органів державного і військового управління, засобів масової інформації спрямованої на задоволення інформаційних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил, збереження національно-культурних і духовних цінностей українського народу з метою формування та розвитку у військовослужбовців гуманістичного світогляду, життєвої позиції та особистих якостей необхідних для ефективної професійної діяльності.
Інформаційне забезпечення виступає важливою складовою частиною гуманітарного і соціального розвитку, основні зусилля якого зосереджуються на роз’ясненні особовому складу вимог Конституції України, чинного законодавства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, підвищенні ролі засобів масової інформації у всебічному висвітлені ходу реалізації державної програми розвитку Збройних Сил України.
4. Військова освіта та наука являє собою діяльність органів державного і військового управління що спрямована на визначення перспектив і приоритетних напрямків розвитку освіти, наукової і науково-технічної діяльності у ЗСУ та створення умов для формування у військовослужбовців творчої самореалізації, здатності до збагачення інтелектуального потенціалу народу та Збройних Сил з метою здійснення всебічної підготовки військовослужбовців до виконання службових завдань.
Реалізація завдань названої складової здійснюється шляхом забезпечення безперервності освіти, упорядкування мережі навчальних заходів та закладів післядипломної освіти з урахуванням потреб Збройних Сил, впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій, вдосконалення історичної, філософської, економічної, соціологічної, культурологічної, психологічної підготовки військових фахівців.
5. Культурологічне забезпечення – це комплекс заходів, що здійснюється органами державного та військового управління щодо формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям Українського народу та його Збройних Сил, задоволення їх естетичних потреб, збереження і примноження духовних здобутків, цінностей, кращих традицій з метою задоволення духовних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил та формування позитивних мотивацій до виконання завдань військової служби.
6. Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) – це комплекс організаційних заходів щодо реалізації завдань воєнно-соціального, правового, інформаційного, освітнього, культурологічного забезпечення у військах (силах) через систему управлінських, виховних, соціально-психологічних методів, форм, прийомів, засобів з метою формування і підтримки у особового складу високого морально-психологічного стану, забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), зміцнення військової дисципліни що необхідно для виконання бойових завдань.
За своєю сутністю, і це треба особливо підкреслити, морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) – це організаційний компонент гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах, це реально можливий механізм впровадження його завдань та досягнення кінцевого результату. Особливо цей компонент повинен реалізуватися в діяльності органів по роботі з особовим складом на тактичному та оперативно-тактичному рівнях, де безпосередньо планується, організовується і проводиться робота з ним, де можна проаналізувати ефективність та результативність гуманітарного та соціального розвитку.
Важливим змістовним та структурним елементом гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України є напрямки їх здійснення, до яких належить:
Важливим компонентом, що розкриває сутність гуманітарної та соціальної політики (ГСП) в Збройних Силах України є її принципи. При цьому слід зауважити, що оскільки нормативно-правова база ГСП є спільною з нормативно-правовою базою виховної роботи та МПЗ, то і їх основні принципи співпадають. Тому до основних принципів ГСП у ЗСУ належать:
Основними завданнями гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України є:
Механізм реалізації гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України.
Досить часто в нормативних актах, науковій та навчальній літературі, вживаються терміни “механізм реалізації”, “механізм впровадження” та інші близькі за змістом, але єдиного підходу до їх визначення немає.
На нашу думку, під механізмом реалізації завдань гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах слід розуміти сукупність суб’єктів та систему їх впливу на військовослужбовців, працівників Збройних Сил, на діяльність військ (сил) в цілому, що здійснюється у відповідності з визначеними напрямками та завданнями.
Спочатку розкриємо систему впливу, а потім визначимо функції суб’єктів впливу у механізмі реалізації завдань гуманітарної та соціальної політики в ЗСУ.
У відповідності до євроатлантичних стандартів система гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України повинна мати такі основні елементи:
І. Соціально-психологічний супровід військової служби,
ІІ. Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування військ (сил),
ІІІ. Військово-патріотична робота з громадянами України.
1. Складовими соціально-психологічного супроводу військової служби мають бути:
2. Складовими морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил) можуть стати:
2.1. Інформаційне забезпечення та зв’язки з громадськістю, що передбачає:
2.2. Психологічне забезпечення здійснюється шляхом організації морально-психологічної підготовки особового складу Збройних Сил, психологічного супроводу застосування військ (сил), збереження психічного здоров’я особового складу в екстремальних умовах, соціально-психологічної реабілітації психотравмованих;
2.3. Соціально-правове забезпечення проводиться на підставі:
2.4. Культурно-освітня робота здійснюється шляхом організації заходів щодо виховання особового складу військ (сил) в дусі традицій національних Збройних Сил, формування у офіцерів, сержантів та солдат корпоративного духу; задоволення естетичних та культурних запитів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України;
2.5. Духовне виховання пропонується проводити шляхом створення умов для задоволення релігійних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил відповідно до їх конфесійної належності.
3. Складовими військово-патріотичної роботи з громадянами України повинні мають бути:
Для вирішення завдань соціально-психологічного супроводу військової служби, морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), військово-патріотичної роботи в усіх ланках військового управління, військових частинах, установах та закладах наказом МО України формуються органи по роботі з особовим складом Збройних Сил України. Діяльність цих органів будуть забезпечувати фахівці в галузі психології, соціології, політології, педагогіки, психофізіології, історії, військової журналістики, правознавства.
До суб’єктів гуманітарної політики в ЗС України належать держава, суспільство в цілому, органи військового управління, органи по роботі з особовим складом питань, армійські громадські організації, військові колективи та окремі військовослужбовці, оскільки першочергове завдання органів державного і військового управління полягає в створенні умов для самореалізації особистістю свого соціогуманітарного потенціалу. Зупинимось коротко лише на завданнях основних органів, на які безпосередньо покладається реалізація завдань гуманітарного та соціального розвитку.
Керівництво діяльністю цих органів щодо гуманітарного та соціального розвитку покладається на структурні підрозділи Міністерства оборони України, які здійснюють формування складових гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України та реалізацію їхніх завдань.
Координуючим та науково-методичним органом щодо реалізації гуманітарної політики держави в Збройних Силах України є Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України, на який покладається:
В інтересах гуманітарного та соціального розвитку і ЗС України в межах чинного законодавства Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України підтримує зв’язки та організує взаємодію з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, громадянами України, засобами масової інформації та міжнародними інституціями.
Органом, який планує, організує та контролює діяльність військового командування з питань гуманітарного та соціального розвитку є Головне управління по роботі з особовим складом Генерального штабу ЗС України, на яке покладається:
Окрім названих органів, на які покладається безпосереднє керівництво органами військового управління щодо соціального та гуманітарного розвитку в ЗС України, питаннями гуманітарної та соціальної політики займаються в межах своєї компетенції і інші структурні підрозділи Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України.
Отже, реалізація завдань гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України потребує створення чіткої системи діяльності органів державного та військового управління, визначення та обґрунтування функцій та завдань, що покладаються на командирів (начальників), штаби, органи по роботі з особовим складом, підняття їх статусу та ролі. А морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) – це організаційний компонент гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах, це реально можливий механізм впровадження його завдань та досягнення кінцевого результату.
1.2. Роль і місце морально-психологічного забезпечення у системі всебічного забезпечення застосування військ (сил )
Цілеспрямований вплив на свідомість та психіку військовослужбовця, військових колективів організовувався і проводився суспільством та державою на всіх історичних етапах їх розвитку. Безпосередньо у військах його організовували та здійснювали командири (начальники) усіх рівнів. Взагалі цю діяльність можна охарактеризувати як морально-психологічний вплив, під яким розуміється система узгоджених організаційних, виховних та спеціальних заходів політичного, ідеологічного, інформаційного, психологічного, соціально-правового, культурно-просвітницького та іншого характеру, котрі здійснюються за єдиним задумом органами державної влади, військового управління і посадовими особами військових формувань з метою досягнення високої моральної та психологічної стійкості як окремого військовослужбовця, так і підрозділу, частини, збройних сил в цілому.
В останні два десятиріччя у науковій та військовій практиці став використовуватися термін “МПЗ”, який визначав основну форму морально-психологічної підготовки. Термін “МПЗ” з 1995 року набув статусу офіційного поняття у ЗС України, став ознакою нового виду забезпечення - морально-психологічного.
Саме ж поняття “морально-психологічне забезпечення” було запропоновано вченими Воєнно-політичної академії на межі 80-90-х рр.. минулого століття, у період кризи у радянському суспільстві.
Морально-психологічне забезпечення - комплекс узгоджених заходів, які здійснюються державним і військовим керівництвом країни, усіма органами військового управління та посадовими особами Збройних Сил України з метою підтримання морально-психологічного стану особового складу збройних сил і населення країни на рівні, необхідному для виконання навчально-бойових завдань у мирний час і досягнення перемоги в можливій війні (конфлікті).
Його не слід розуміти як чергову модифікацію способу організації роботи з особовим складом військ і органів управління. Це не новий термін, а, насамперед, інтелектуальний прорив, корінні зміни в роботі з особовим складом, організації службово-бойової діяльності збройних сил, в налагодженні комплексної, високоефективної системи їх всебічного забезпечення, невід’ємною складовою якого і стає морально-психологічне забезпечення.
На сьогодні цей термін використаний у Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України (затверджена Указом Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 р.), у Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України, яка розроблена і затверджена наказом Міністра оборони від 5 травня 1999 р. № 142, а також у Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України ( затверджена Указ Президента України 12 січня 2004 р).
На підставі вітчизняного та світового досвіду військового будівництва МПЗ в ЗС України набуло статусу окремого виду в системі всебічного забезпечення застосування військ (сил). Завдання з морально-психологічного забезпечення викладені в Засадах підготовки та застосування ЗС України на період 2006-2011 рр. ч.1 (загальні положення), Засадах підготовки і ведення операцій ЗСУ, Настанові зі служби оперативних штабів, інших нормативних документах.
МПЗ ґрунтується на таких науках про людину, як психологія, психофізіологія, політологія, соціологія, правознавство та інших науках. Воно організовується і здійснюється як у мирний, так і у воєнний час в єдиній загальній системі підготовки особового складу всіма органами військового управління.
У Збройних Силах України питання всебічного забезпечення застосування військ (сил) носить комплексний характер, розглядається, як складна система видів забезпечення: оперативного, морально-психологічного, технічного, тилового та медичного. В свою чергу кожний з видів забезпечення також є складною системою багатьох підсистем (так, оперативне забезпечення складається з таких видів: військова розвідка; інформаційна боротьба (поділяється на радіоелектронну боротьбу, психологічну боротьбу, оперативне маскування); інженерне забезпечення; забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту; навігаційне, топогеодезичне, гідрометеорологічне забезпечення).
Нова Настанова з підготовки та застосування ЗС України визначає морально-психологічне забезпечення поряд з оперативним, матеріально-технічним і медичним основним видом всебічного забезпечення діяльності військ (сил). Його застосування та подальше вдосконалення відповідає сучасним світовим і вітчизняним поглядам на цілі та способи ведення війни і військового будівництва.
Морально-психологічне забезпечення - це інтегрований вид всебічного забезпечення у Збройних Силах України. Воно не має всеохоплюючого характеру, як, наприклад, партійно-політична робота в Збройних Силах СРСР, обмежується покладеними завданнями, областю застосування, відповідними суб’єктами. Разом з тим, морально-психологічне забезпечення не суперечить принципам демократизації, вбирає в себе сучасні погляди на реалізацію соціального та морально-політичного потенціалу суспільства у сфері оборони в реальному вимірі часу.
Морально-психологічне забезпечення обмежене часом і простором підготовки та ведення операцій (бойових) дій, оперативними завданнями військ (сил), бойовими завданнями з’єднань, частин, підрозділів, окремих військовослужбовців; має відповідні сили і засоби, форми і методи досягнення покладених на нього завдань; може зосереджуватися на визначених напрямках та у визначених районах; підлягає плануванню та контролю. При цьому морально-психологічне забезпечення має носити системний характер, бути спроможним забезпечити реалізацію морально-психологічного потенціалу військ (сил) під час воєнного конфлікту.
Сформувати і максимально реалізувати духовні і психологічні можливості особового складу, захистити їх від негативного інформаційно–психологічного впливу, а особливо цілеспрямованих, деморалізуючих зусиль противника в бойової обстановці, мобілізувати особовий склад на вирішення службово–бойових та бойових завдань може лише скоординована з іншими видами забезпечення військ продумана система МПЗ, яка дозволяє здійснити вплив на психіку окремого воїна і психічний стан військового колективу з метою формування якостей, необхідних для виконання навчальних і бойових завдань у складній оперативній, соціально-політичній та інформаційно-психологічній обстановці, яка різко змінюється.
На сьогодні у Збройних Силах України в цілому створена та частково функціонує система морально-психологічного забезпечення.
Систему морально-психологічного забезпечення складає сукупність функціонально пов’язаних суб’єктів (сил), засобів, технологій, форм, що визначаються складовими МПЗ, та методик впливу на об’єкт ( особовий склад) з метою формування , підтримання та захисту його морально-психологічного стану необхідного для виконання бойових завдань.
До суб’єктів МПЗ разом із командирами, штабами, структурами по роботі з особовим складом, що сьогодні тільки формуються, входять також начальники родів військ і служб, працівники військових засобів масового інформування, юридичних органів, медичних установ і закладів.
Неможливо навіть уявити, щоб формуванням морально-психологічного стану військовослужбовців Збройних Сил та населення країни займалися люди випадкові, некомпетентні, які не мають навичок впливу на духовний світ людини, не володіють методами і засобами такого впливу.
Об’єкти МПЗ можна умовно поділити на п’ять груп: особи призовного віку та допризовна молодь; особовий склад військових формувань, працівники ЗС України, сім’ї військовослужбовців; військові колективи; населення в районі дислокації військ (сил); населення та особовий склад військ противника.
Структура системи
морально-психологічного забезпечення
На початок 2007 року в Збройних Силах України склались майже всі елементи системи морально-психологічного забезпечення, а саме:
- планування МПЗ здійснюється у загальній системі планування застосування Збройних Сил України за єдиною методикою, розроблені зразки відповідних документів, використовуються єдині умовні позначення сил і засобів МПЗ.
Однак, хоч система морально-психологічного забезпечення в ЗС України сьогодні в порівнянні з системою морально-психологічного впливу (МПВ) провідних країн світу має схожі функції, завдання, напрями діяльності, відповідає кількісному співвідношенню, але суттєво програє у якісному вимірі.
По-перше, сьогодні система МПЗ, на відміну від МПВ, спрямована тільки на ЗС України і не впливає на населення країни, інші військові формування. Більш того, вона проводиться тільки посадовими особами військового управління і відсутня в діяльності органів військово-політичного керівництва держави, що проявляється у несформованості позитивного іміджу ЗС, забутті законодавчого забезпечення МПЗ тощо.
По-друге, ця система має низку проблем, які не вирішуються вже протягом багатьох років:
Сучасні погляди на підготовку і проведення бойових дій, накопичений досвід дозволяють визначити основні функції морально-психологічного забезпечення:
Принципи морально-психологічного забезпечення :
Морально-психологічному забезпеченню, як і всякому реально існуючому процесу, притаманні закономірності:
Схематично, з точки зору системного підходу, організацію МПЗ можна умовно поділити на декілька складових, а саме: духовний, психологічний, регламентаційний, організаційно-діяльнісний, життєзабезпечуючий, а також контрольно-регулюючий та технологічний компоненти.
Духовний компонент має відповідати за інформаційне наповнення свідомості. Її мета - мобілізувати людину на безумовне і гарантоване виконання бойових завдань у будь-якій обстановці. Інформаційно-виховний потік призначений відсікати інформаційно-психологічний вплив протиборствуючої сторони. Він ґрунтується на доведенні до військовослужбовців воєнно-політичної та бойової обстановки, покладених завдань, місця і ролі в цьому процесі кожної людини.
Психологічний компонент має здійснювати психологічну підтримку учасників бойових дій. Вона проводиться за рішеннями відповідного командира при безпосередній участі психологів, психофізіологів, інших спеціалістів, має за мету забезпечити високу інтелектуально-психологічну активність, наступальне управлінське та виконавче мислення військовослужбовців.
Регламентаційний компонент - це налагодження системи обмеження та припису, яка дає змогу структуризувати поведінку військовослужбовців. Командування військ налагоджує соціально-правову роботу з метою створення правових умов виконання бойових завдань, підтримання організованості та правопорядку. Інформаційне наповнення регламентаційної складової передбачає аналіз законодавчих актів воєнного часу, у тому числі документів міжнародного гуманітарного права (права війни), посадових обов'язків професійних обмежень і свобод, рішень, наказів, указів та розпоряджень. Кінцевим результатом цієї складової морально-психологічного забезпечення повинна стати регламентовано-свідома поведінка людей в екстремальних умовах і обстановці.
Організаційно-діяльнісний компонент містить систему заходів щодо забезпечення готовності та здатності впевнено виконувати обов'язки кожним військовослужбовцем, яка складається із бойової мотивації, організації змагань, стимулювання активної та ефективної роботи в екстремальних умовах, з оцінки діяльності кожної людини, розповсюдження досвіду бойової діяльності, прикладів мужності та героїзму, самопожертвування і надання взаємодопомоги.
Компонент життєзабезпечення припускає створення духовних і матеріальних умов для повноцінного функціонування усіх життєзабезпечуючих елементів у бойових умовах.
Так, під час війни (збройного конфлікту) моральне та фізичне виживання в умовах тривалих бойових дій неможливе без налагодження відповідної інфраструктури, яка містить організацію сховищ для життя та відпочинку, налагодження елементарного бойового побуту, організацію комплексу санітарно-гігієнічних заходів, налагодження прийому-відправлення кореспонденції, роботу з пресою, організацію медичної допомоги.
Технологічний компонент морально-психологічного забезпечення - це організація практичної роботи щодо організації морально-психологічного забезпечення. Цей компонент є одним із головних складових МПЗ, який можна визначити як операційно-діяльнісний. Він має два аспекти. По-перше, конкретні дії та операції суб`єкта. По-друге, дії військовослужбовців, на яких спрямована діяльність суб`єкта.
Контрольно-регулюючий компонент. Морально-психологічне забезпечення як і будь-який інший соціально-психологічний процес, потребує своєчасного контролю якості та ефективності.
МПЗ проводиться безперервно, цілеспрямовано і чим складніша та напруженіша обстановка, тим активніше. Воно планується і здійснюється диференційовано, в залежності від призначення і характеру операції (бойових дій), а також задач, які вирішують війська (сили). При цьому враховуються особливості морально-психологічного стану особового складу і рівень його підготовленості.
Основним змістом МПЗ підготовки і ведення операцій є:
Зміст МПЗ залежить від:
Мета МПЗ досягається внаслідок узгодженого проведення заходів основних його форм, а саме: інформаційно-пропагандистського забезпечення; психологічного забезпечення; воєнно-соціальної роботи; культурно-виховної роботи та просвітницької роботи; захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу та інших, які більш детально будуть розглянуті в третій лекції цього посібника .
Ефективному досягненню мети МПЗ в повній мірі сприятиме проведення і специфічних його форм, зокрема: спеціальних соціологічних та психологічних досліджень; організації забезпечення військ (сил) технічними засобами виховання та поліграфії; здійснення кадрового забезпечення органів виховної роботи.
У ході формування єдиної системи МПЗ діяльності ЗС України та ефективної організації МПВ на особовий склад військ та органів управління в сучасних умовах вважається за доцільне:
а). Розгорнути широкий науковий пошук та теоретичне обґрунтування переваг нового способу організації роботи з особовим складом, спрогнозувати імовірність досягнення позитивних зрушень у цьому напрямку шляхом реформування існуючої вітчизняної моделі, виключити можливість прийняття необґрунтованих та суб’єктивних рішень.
б). Для ефективної діяльності структур по роботі з особовим складом у ЗС України привести до єдиного знаменника функції їх діяльності за різних умов. Це дасть змогу створити дійсно єдину систему МПЗ діяльності військ, виконати пріоритетні завдання розвитку української армії в сучасних умовах, створити ефективно діючий механізм реалізації положень Концепції гуманітарного і соціального розвитку у ЗС України.
в). Поняття “МПЗ діяльності військ (сил)” розглядати як єдине за своєю сутністю і складовими, що об’єднує два поняття – МПЗ життєдіяльності і МПЗ застосування військ. Різниця повинна визначатись специфікою покладених завдань мирного і воєнного часу. Для його реалізації актуальним залишається завдання щодо розробки Настанови з морально-психологічного забезпечення діяльності ЗС України із врахуванням необхідності її широкого попереднього розгляду та обговорення із залученням як представників органів військового управління, так і державних наукових установ та закладів, Національної академії оборони України.
Фахівцями кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) НАОУ за результатами досліджень зазначених проблем пропонується сформувати таку перспективну систему МПЗ:
а) державний (стратегічний) рівень – система морально-психологічної підтримки ЗС України;
б) загальновійськовий (оперативний) рівень управління–система морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил);
в) військовий (оперативно-тактичний) рівень – система морально-психологічної підготовки та соціально-психологічного супроводу службово-бойової діяльності особового складу частин та з’єднань ЗС України.
Складовими системи морально-психологічної підтримки ЗС України можна визначити:
До складових системи морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил) відносяться:
Складовними системи морально-психологічної підготовки та соціально-психологічного супроводу службово-бойової діяльності особового складу частин та з’єднань ЗС України мають бути:
- професійно-психологічний відбір кандидатів на військову службу;
- правовий захист військовослужбовців шляхом введення в кожному з’єднанні цивільного юриста;
- введення у військах (силах) інституту уповноважених усіх категорій особового складу;
- введення в практику військ (сил) військової профспілки;
-морально-психологічна підготовка особового складу (загальна, цільова, спеціальна);
-соціально-психологічний супровід конкретних видів службово-бойової діяльності особового складу;
- психологічна допомога військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України та членам їхніх сімей;
- моніторинг соціальних процесів в Збройних Силах;
- проведення соціологічних досліджень в інтересах Міністерства Оборони та Генерального штабу;
- моніторинг військових питань у центральних та регіональних ЗМІ ;
-здійснення оперативного соціально-правового консультування військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил.
Таким чином, сучасна вітчизняна військова наука все більше приходить до висновку, що здійснення морально-психологічного впливу як в мирний час, так і в бойовій обстановці найбільш повно характеризується через поняття “морально-психологічне забезпечення діяльності військ”. Морально-психологічне забезпечення – це принципово новий, комплексний вид забезпечення, який інтегрує всі основні види і способи організованого впливу на свідомість і психіку військовослужбовців при проведенні заходів спрямованих на підтримання бойової і мобілізаційної готовності, в процесі виконання бойових задач мирного часу (бойове чергування і бойова служба, миротворчі місії і т. ін.), а також в ході операцій і бойових дій.
1.3. Досвід організації та здійснення морально - психологічного впливу в арміях провідних країн світу
Ефективна організація МПЗ у ЗС України неможлива без узагальнення, вивчення та раціонального впровадження досвіду, накопиченого в цій сфері діяльності збройними силами передових країн світу. Це пояснюється, з одного боку, проголошенням Україною політичного курсу на євроатлантичну інтеграцію, а з іншого - необхідністю врахувати позитивний досвід та не повторювати прорахунки, що мали місце в організації та здійсненні морально-психологічного впливу на особовий склад зарубіжних армій в сучасних умовах.
Аналіз доктринальних положень, вимог бойових статутів збройних сил провідних країн світу свідчить, що питання формування і підтримання морального духу особового складу військ (сил) постійно знаходиться в центрі уваги воєнно-політичного керівництва цих держав .
Загалом морально-психологічний вплив (МПВ) на особовий склад в арміях передових країн світу носить чітко виражений національний та державно-ідеологічний характер і проводиться безперервно. У кожній країні моральне виховання і психологічна підготовка особового складу військ (сил) розрізняються за назвами, формами і методами організації, силами і засобами, що для цього застосовуються. Універсальним для всіх без винятку країн є наявність у збройних силах відповідних органів, а також кінцева мета їх діяльності - необхідний рівень морально-психологічного стану особового складу військ (сил).
Зміст морально-психологічного впливу на особовий склад зумовлюють ідеологічний, соціальний, службовий, психологічний і побутовий чинники. Виходячи з цього, система роботи з особовим складом в арміях провідних країн НАТО включає: ідейно-виховний вплив; морально-психологічну підготовку; соціальну роботу; захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, що поєднується з аналогічним впливом на нього засобами психологічних операцій.
Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у США та її Збройних силах, де проблема морально-психологічного впливу на особовий склад є пріоритетною державною справою.
В комплексі заходів, які проводяться державним і військовим керівництвом США щодо підтримання необхідного рівня бойової готовності та боєздатності збройних сил, важлива роль належить морально-психологічній підготовці особового складу. Його кінцевим результатом повинна бути висока моральна та психологічна стійкість військовослужбовців, підрозділу, частини, збройних сил в цілому.
Структурно моральна і психологічна стійкість, за поглядами американських воєнних спеціалістів, включає наступні елементи: дисципліну, бойовий дух, волю до перемоги, вміння володіти собою, почуття особистої гідності, чесність, вірність військовому обов’язку, , почуття офіцерської та солдатської честі. В основу роботи з особовим складом покладено ідеї американського способу життя, відданості національному прапору та президенту країни, а також дотримання традицій збройних сил, їх видів, родів військ і служб, об’єднань (з’єднань, частин).
Організаційно в апарат по роботі з особовим складом збройних сил США входять:
До обов’язків військових капеланів відноситься консультування командного складу з питань релігії, участі в плануванні та проведенні заходів з релігійної пропаганди у військах. Як відзначалось, капелани традиційно відіграють виключну роль в системі виховання військовослужбовців. Не випадково видатний полководець другої світової війни Д.Ейзенхауер заявляв, що добрий військовий священик коштує більше, ніж його особиста вага в золоті.
Характерна деталь: з одного боку, всі ці служби діють самостійно, з іншого – виключно узгоджено, гнучко та ефективно. В апараті Міністерства оборони армії США в службі із зв’язку з громадськістю залучено біля 6000 осіб, у службі по роботі з особовим складом і тилу – більше 5000 працівників, служба військових св’ященників нараховує біля 2,5 тис. офіцерів-священників і декілька тисяч спеціально підготовлених сержантів. При штабі армійського корпусу діє відділ громадських відносин (20 штатних одиниць), відділ по роботі з особовим складом (25 штатних одиниць), відділ капеланів (30 штатних одиниць). Подібні структури існують до штабу батальйону включно. У кожному виді збройних сил США розгорнуті психологічні служби, де зайнято біля 8000 дипломованих військових і цивільних спеціалістів (психологів і соціологів). Так, у кожній дивізії у складі медичної роти є психіатр, психолог і соціолог, а також 6 – 8 їх помічників сержантів .
В статуті AR 600-5 “Стандарти поведінки” армії США виділяється цілий комплекс традицій, які визначають морально-етичні і психологічні аспекти поведінки військовослужбовців і виконання ними поставлених завдань. До таких відносяться:
Дані традиції систематично і в масовому масштабі закріплюються в свідомості військовослужбовців через систему відповідних, вище перерахованих структур (службу по роботі з особовим складом, по зв’язкам з громадськістю, військово-юридичну та військових св’ященників).
Важливе місце в системі морально-психологічного впливу в збройних силах США набула соціальна робота. Керівництво соціальною роботою в американській армії покладено на органи соціальних відносин та інформації, що вказує на пріоритетність соціальної роботи в порівнянні з іншими видами діяльності, які входять у комплекс заходів морально-психологічного впливу.
Провідне місце в системі організації соціальної роботи в армії США відводиться “корпусу головних сержантів”. Головні сержанти виконують одну з найскладніших функцій соціальної роботи – здійснюють соціальний захист інтересів солдат і сержантів, одночасно проводячи виховну роботу щодо формування в них ревнивого відношення до виконання службових обов’язків. Головним чином, позитивна мотивація військовослужбовців збройних сил США до військової служби досягається умінням застосовувати матеріальні стимули, наданням військовослужбовцям різноманітних пільг (безкоштовне медичне обслуговування, можливість отримати вищу освіту за рахунок військового відомства і т. інше). Усі ці пільги розповсюджуються і на членів сімей військовослужбовців.
У США важливим інструментом, який забезпечує реалізацію соціально-економічних прав військовослужбовців, є розробленні міністерством оборони спеціальні програми, основною метою яких є: підтримання високого морального духу військовослужбовців та членів їх сімей, забезпечення високої ефективності їх діяльності, підвищення привабливості та престижу військової служби; підтримання на достатньому рівні соціально-побутового статусу військовослужбовців та членів їх сімей, їх фізичного та інтелектуального розвитку; забезпечення зайнятості та покращення загальноосвітнього рівня членів сімей військовослужбовців; створення відповідних умов для раціонального використання позаслужбового часу військовослужбовцям та членам їх сімей; підтримання сприятливих умов життя військовослужбовців та втілення в їх свідомість впевненості в завтрашній день.
Досвід організації соціальної роботи в збройних силах США свідчить, що соціальне самопочуття військовослужбовців і членів їх сімей оцінюються як не менш важливий компонент боєздатності військових колективів, ніж нова військова техніка і навчання особового складу .
Значна увага у системі морально-психологічного впливу збройних сил США приділяється психологічній підготовці військовослужбовців до бойових дій. Яскравим свідченням цього є прийнятий ще в 1955 році виконавчий указ №11 222 президента США Д.Ейзенхауера про кодекс поведінки військовослужбовців, який стосується двох аспектів – бойових дій та полону .
В сучасних збройних конфліктах із застосуванням звичайних видів зброї за оцінками американських спеціалістів бойові психічні травми складуть в середньому 20%, а в умовах використання ЗМУ вони збільшаться до 25-33 % від всіх бойових санітарних втрат впродовж перших 30 діб бойових дій і перевищать кількість санітарних втрат інших категорій в наступний період.
Традиційно психологічна підготовка в збройних силах США покликана забезпечити психологічну стійкість особового складу до зовнішніх подразників. Вона здійснюється комплексно, інтенсивно та безперервно в умовах повсякденної діяльності, на навчаннях і спеціальних зборових заходах. Основу психологічної підготовки складають програми реалістичної підготовки, які носять не тільки жорстокий, але і небезпечний характер і пов’язані з ризиком для життя військовослужбовців. Вважаючи принцип реалізму в навчанні військ найбільш перспективним з точки зору підвищення емоційно-вольової стійкості особового складу та попередження психогенних втрат під час бойових дій, військове командування збройних сил США посилено готовить військовослужбовців до дій в реальній бойовій обстановці.
До основних напрямків та способів психологічної підготовки особового складу збройних сил США можна віднести:
Важливим аспектом забезпечення у особового складу відповідного морально-психологічного стану є культурне обслуговування військовослужбовців. Культурно-виховна діяльність у збройних силах США пов’язана з культурним життям своєї країни. В армії США успішно функціонують спеціальні служби, що здійснюють зв’язки з громадськими цивільними організаціями, які ведуть релігійну пропаганду й навчання, організують шефську допомогу, забезпечують дозвілля та розваги особового складу.
З метою активізації культурно-просвітницької роботи командування США збільшує тиражі окремих друкарських виробів. Вважається, що на відміну від радіо і телебачення, преса є засобом більш довготривалого впливу на розум та серця людей. Найбільш розповсюдженою газетою в армії США є “Старз енд страйпс”. Вона видається двома американськими командуваннями - в Європейській зоні і в зоні Тихого океану. Крім того, газети видаються також в з’єднаннях, частинах і гарнізонах .
Виключно актуального значення в сучасних умовах у збройних силах США набула проблема інформаційно-психологічної протидії в інтересах досягнення морально-психологічної переваги над противником, яка є вирішальною передумовою досягнення загальної переваги над ним.
Командування Бундесверу ФРН також приділяє серйозну увагу проблемам найбільш ефективного використання людського фактора в сучасній війні.
Безпосереднє керівництво здійсненням морально-психологічного впливу у Бундесвері здійснює Центр внутрішнього керівництва (м. Коблець) . “Внутрішнє керівництво” - концепція та комплекс заходів інформаційно-виховної, ідеологічної та соціально-психологічної діяльності Бундесверу. Цей комплекс включає такі структурні елементи: керівництво людьми, кадрове керівництво, право і внутрішня служба, турбота про людей і інформаційна робота. Центр внутрішнього керівництва включає п’ять основних організаційних підвідділів: зв’язків з громадськістю; керівництва й управління особовим складом; політичної підготовки; педагогічної підготовки; військової дисципліни та вивчення законів . Центр та інші структури “внутрішнього керівництва” у своїй діяльності активно спираються на теоретичну, організаційну, кадрову допомогу різних наукових та навчальних установ, зокрема: Академії інформації та зв’язку (м. Вельдбрель) (до 1990р. - Академія управління), Мюнхенського інституту соціальних наук, університетів Бундесверу. З потреб комплексного підходу до впливу на особистість і колектив діє Рада з питань “внутрішнього керівництва”, що є консультативним органом міністерства оборони ФРН. Рада складається з представників громадськості, економічних установ, різних сфер науки та виховної роботи, а також церкви, профспілок, об’єднань і товариств. Вона відображає позиції провідних суспільних сил у ФРН. З 20 членів Ради чотири є представниками нових федеральних земель. На даний час концептуальні основи, принципи, мета та завдання “внутрішнього керівництва”, механізм їх реалізації викладено в нині діючому службовому статуті бундесверу (ZDv) №10/1 “Внутрішнє керівництво”, затвердженому в березні 1993 року .
Морально-психологічний вплив у Бундесвері регламентований бойовим статутом сухопутних військ (HDv 102/10), ВПС і ВМС ФРН “Бойова підготовка військ”; статутом HDv 100/100 “Управління військами в бою”; статутом HDv 100/200 “Принципи управління сухопутними силами” та відповідними статутами ВПС і ВМС; статутом ZDv 1/200 “Психологічна оборона”; директивою Генерального інспектора Бундесверу “Вказівки щодо ведення психологічної оборони”.
Крім того, діяльність військово-церковної служби регламентується статутами 66/1, 66/2 та спеціальною інструкцією Генерального інспектора Бундесверу “Про сумісну роботу з військовими священиками”.
Загалом же апарат, що проводить безпосередній морально-психологічний вплив та інформаційно-виховну роботу з особовим складом Бундесверу, нараховує 1370 чоловік (з них 650 офіцерів “внутрішнього керівництва”, 120 офіцерів преси, 600 офіцерів по роботі з молоддю). Істотний внесок в організацію цієї роботи вносять 160 офіцерів по роботі з громадськістю та понад 300 військових св’ященників. Тобто, один висококваліфікований штатний фахівець у сфері здійснення морально-психологічного впливу та інформаційно-виховної роботи приходиться менш ніж на 250 військовослужбовців .
Організаційно морально-психологічний вплив в Бундесвері здійснюється за наступними напрямками: інтенсивна, цілеспрямована морально-психологічна підготовка військовослужбовців; діяльність військ “психологічної оборони”; релігійна діяльність військово-церковної служби;
військово-соціальна робота .
Аналіз документів, що регламентують діяльність і застосування військ, дозволяє зазначити, що морально-психологічний вплив у збройних силах ФРН, має сувору опіку і вирішує двоєдину задачу: вплив на свої війська (окремі категорії військовослужбовців, групи, підрозділи, військові частини) і населення, а також вплив на війська і населення противника. Він організується в тісній взаємодії з іншими видами забезпечення і всебічно відображає потреби цієї діяльності.
В збройних силах ФРН морально-психологічна підготовка особового складу здійснюється в ході навчань і в повсякденній діяльності військ, перш за все під час проведення оперативної і бойової підготовки. Відповідальність за морально-психологічну підготовку в збройних силах покладена на командирів. При організації морально-психологічної підготовки враховуються рекомендації військових психологів і соціологів, які покладаються на досвід минулих війн та збройних конфліктів сучасності, а також досягнення психології. Особлива увага приділяється аналізу психологічних моментів бойових дій періоду другої світової війни, локальних війн і збройних конфліктів останніх років.
Відповідно до поглядів фахівців Бундесверу, важливими завданнями морально-психологічної підготовки особового складу до війни є: забезпечення подолання страху та недопущення паніки; встановлення та зміцнення взаємовідносин між військовослужбовцями в малих групах (відділення, розрахунок, екіпаж, команда), що слугує головною складовою бойового духу та психологічної стійкості військ і досягнення безперервного і твердого керівництва
Психологи Бундесверу вважають, що переживання бути морально ізольованим із-за боягузтва впливає на поведінку військовослужбовців під час бою більше, ніж будь-які заклики і призови, допомагає подолати страх. В цьому і є морально-психологічна цінність групової згуртованості. Головне завдання морально-психологічної підготовки полягає в тому, щоб забезпечити певне звикання психіки військовослужбовців до небезпеки, до умов що викликають страх, а також надати рекомендації, як краще вести себе у відповідних умовах.
Найбільш ефективними формами морально-психологічної підготовки особового складу Бундесверу вважаються навчання і маневри. На навчаннях найбільш повно здійснюється моделювання обстановки і умов сучасного бою, створюються значні фізичні і психологічні навантаження на всі категорії особового складу. Труднощі, фізичні навантаження та незручності, які породжують негативні емоції і стани, активний “противник” , обстановка бою - все це дозволяє, на думку військових спеціалістів Бундесверу, найкращим чином готувати особовий склад під час навчань до війни. Основною вимогою статуту сухопутних військ Бундесверу HDv 102/ 100 є те, що підготовка військ повинна відповідати потребам бойових дій.
Військово-церковна служба являється одним із найбільш авторитетних, що пройшла випробування часом, виховних інститутів в збройних силах Німеччини. Право військовослужбовців на задоволення релігійних потреб було закріплено ще в конституції Веймарської республіки і без змін перенесено в конституцію ФРН .
Виконавчими релігійними органами в збройних силах ФРН є управління євангельської церкви в справах Бундесверу і управління католицького військового єпископа. Через деканів військових округів вони контролюють діяльність понад 300 священиків обох віросповідань. Міністерство оборони ФРН не здійснює тиску на військово-церковну службу при вирішенні релігійних питань, але в адміністративному відношенні виконавчі релігійні органи підпорядковуються особисто міністру оборони.
Об’єктом впливу військово-церковної служби є всі категорії військовослужбовців, цивільні службовці Бундесверу, а також члени їх сімей . Кожен військовий священик “очолює” общину кількістю близько1500 осіб. В гарнізонах з невеликою кількістю особового складу на позаштатній основі можуть залучатися місцеві священики. Вони заключають з військовим відомством контракт, в якому обговорюються умови їх діяльності та порядок оплати. В директиві міністра оборони ФРН №66/1 визначені форми діяльності військових св’ященників: участь в роботі рад з питань “внутрішнього керівництва” при командирах частин, церковні богослужіння та виконання релігійних обрядів, проведення занять з питань моралі, керівництво групами віруючих солдат, групові і індивідуальні бесіди з військовослужбовцями , участь в організації дозвілля солдат.
Військово-церковна служба Бундесверу підтримує тісні контакти з аналогічними службами зарубіжних країн, в основному з тими, що межують з ФРН. Це дозволяє віруючим приймати участь в міжнародних релігійних зустрічах і семінарах, в ході яких вони приймають участь в богослужіннях, відвідують історичні місця, пов’язані з розвитком релігії .
Необхідно відмітити, що військово-політичне керівництво ФРН завжди приділяло відповідну увагу релігійному впливу, як одній з найбільш ефективних форм виховання солдат і офіцерів. Тому військово-церковна служба користується значною державною підтримкою. Діяльність священиків в Бундесвері допомагає зміцненню військової дисципліни, покращенню ефективності морально-психологічної підготовки особового складу, готовності військовослужбовців до можливого ведення бойових дій, формуванню сприятливого психологічного клімату в військових колективах.
Система військово-соціальної роботи в Бундесвері являється необхідним компонентом забезпечення ефективного функціонування збройних сил, гідного рівня життя та доброго самопочуття як самих військовослужбовців, так і членів їх сімей .
Соціальна служба Бундесверу заснована військовослужбовцями і цивільними працівниками міністерства оборони в 1960 році, як організація самодопомоги з питань відпочинку дітей і вільного часу молоді та пенсіонерів, роботи молодіжних таборів, профілактичних закладів по підтримці здоров’я і таке інше.
Соціальна служба організована при командуванні гарнізонів. Разом із співробітниками та радниками з соціальних питань вона вирішує задачі соціального обслуговування та консультування командирів з питань виконання ними своїх обов’язків та ставлення до військовослужбовців і цивільного персоналу.
Матеріальне забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей розглядається командуванням збройних сил ФРН як важлива складова їх соціальної захищеності.
Частиною правової системи Бундесверу є радники командуючого (командира) з правових питань, що призначаються від дивізії і вище. Крім вирішення всіх службово-правових питань, вони надають допомогу командирам по контролю за заняттями з права в частинах, готують офіцерів в сфері воєнного і міжнародного права, надають їм необхідні поради, виконують за сумісництвом завдання консультантів з правових питань при військових судах, проводять дізнання і висувають звинувачувальні вироки перед військовими судами в дисциплінарному порядку.
Що стосується правового захисту, то радники-консультанти, федеральний воєнний прокурор з адміністративно-дисциплінарних питань і викладачі права слідкують за дотриманням федеральних законів в Бундесвері. При органах управління на дивізійному рівні працює біля 2100 незалежних юрисконсультів. Кожному військовослужбовцю дозволяється оскаржити протизаконні дії командира. Свою скаргу він може направити на розгляд вищестоящому начальнику, або в воєнно-дисциплінарний суд відповідного адміністративного корпусу. Якщо військовослужбовець не задоволений їх рішенням, він має право протягом місяця звернутися в федеральний адміністративний суд .
Таким чином, вдосконалення системи воєнно-соціальної роботи, системи соціально-правового захисту військовослужбовців збройних сил ФРН , надання їм нових матеріальних пільг і постійне збільшення грошового забезпечення допомагають підвищенню престижу військової служби в Бундесвері.
Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що духовний стан, психологічна готовність військових колективів збройних сил ФРН формується науково обґрунтованою, цілісною системою морально-психологічного впливу. Дана система враховує всі істотні основи і джерела розвитку духовного потенціалу військових колективів збройних сил ФРН, охоплює всю сукупність його компонентів.
Значний досвід організації морально-психологічного впливу на особовий склад в різних умовах діяльності військ в сучасних умовах накопичено і в ЗС Російської Федерації. Морально-психологічне забезпечення, поряд з бойовим, тиловим та технічним, з 1993 року відноситься до основних видів забезпечення.
Зміст і конкретні завдання морально-психологічного забезпечення в збройних силах Росії викладені в Бойовому статуті Сухопутних військ, Настанові по морально-психологічному забезпеченню операцій (бойових дій), Наказі Міністра оборони РФ №023 (1996 року) “Про вдосконалення морально-психологічного забезпечення в Збройних Силах Російської Федерації” та інших .
У змісті МПЗ Збройних Сил РФ виділяють три рівні.
Загально-соціальний, або державний, що діє в масштабах та інтересах всього суспільства. На цьому рівні створюються необхідні політичні, соціально-психологічні, правові, моральні, економічні, науково-технічні та інші умови перетворення духовного потенціалу суспільства у чинник безпеки держави, визначаються основні напрямки політики і стратегії. МПЗ на цьому рівні спрямовано на досягнення такого МПС всього населення країни, зокрема особового складу органів і військ, який необхідний для забезпечення належного захисту інтересів країни. Найважливішим завданням є зміцнення єдності армії і народу, встановлення між ними тісного й нерозривного зв’язку.
Військово-соціальний, або відомчий рівень, забезпечує потреби ЗС Росії. На цьому рівні чинниками, що впливають на перевід духовного потенціалу в чинник безпеки країни, є вплив військового середовища, характер життєдіяльності воїна, організація заходів МПЗ.
Завданням МПЗ тут виступає трансформація загально-соціальних умов у військове середовище. Організація МПЗ на цьому рівні означає єдиний і нерозривний процес формування та підтримання в особового складу стійкого МПС необхідного для успішного виконання завдань службово-бойової діяльності і підтримання високої бойової готовності.
Особистісний рівень – рівень самовиховання і саморегуляції. На цьому рівні особистість воїна виступає і суб’єктом, і об’єктом МПЗ.
Найважливішими завданнями МПЗ, за поглядами російських фахівців, на сьогодні є :
МПЗ у ЗС РФ включає такі організаційні форми: інформаційно-виховну, психологічну, воєнно-соціальну, культурно-дозвільну роботу, протидію негативному інформаційно-психологічному впливу у процесі повсякденної службово-бойової діяльності (противника в ході бойових дій). Здійснюються практичні заходи щодо створення сучасної матеріальної бази МПЗ.
Безпосередніми організаторами МПЗ являються органи виховної роботи збройних сил РФ, які під керівництвом командирів (начальників) та при взаємодії зі штабами і іншими органами військового управління, підтримують морально-психологічну стійкість та готовність особового складу до ведення успішних бойових дій в будь-якій обстановці.
Так, наприклад, в бригаді є спеціальні посадові особи виховної роботи: заступник командира бригади з виховної роботи; офіцер з суспільно-державної підготовки та інформуванню; офіцер з соціальної роботи та профілактики правопорушень; психолог; офіцер з організації дозвілля – начальник клубу; інструктор по роботі з сім’ями військовослужбовців. В лінійних батальйонах (дивізіонах), ротах (батареях) є штатні заступники командира з виховної роботи.
Велика увага приділяється психологічній подготовці особового складу. Створена і функціонує в мирний і воєнний час вертикаль надання психологічної допомоги. У видах ЗС, військових округах, арміях, дивізіях існують штатні центри психологічної допомоги, які підпорядковані відповідним органам виховної роботи, в бригадах і полках – пункти психологічної допомоги, в батальйонах працюють психологи. У складі цих структур є психологи, психоневрологи (практичні психологи), психотерапевти. Затверджена й діє Інструкція з організації взаємодії центрів (пунктів) психологічної допомоги та реабілітації (кімнат психологічного розвантаження), органів виховної роботи та медичних органів.
Таким чином, аналіз сучасних поглядів на організацію та здійснення морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях передових країн світу свідчить, що людський фактор розглядається як основний чинник досягнення перемоги в сучасному бою. Незважаючи на деякі розбіжності в організаційному плані, в зарубіжних арміях створена чітка система МПВ, яка має багато спільних рис:
по-перше, вона спрямована на розвиток високого професіоналізму, виховання громадянина-патріота своєї держави, формування корпоративності військовослужбовців, готовності до складної тривалої боротьби;
по-друге, при наявності відповідного апарату практично у всіх ланках організаційної будови збройних сил головну роль в організації МПВ відіграє командир-єдиноначальник, який досконало володіє теорією і практикою організації виховного процесу;
по-третє, в основу формування особистості покладено ідеологічне озброєння кожного військовослужбовця панівною державною ідеологією, це завдання вирішується на державному рівні, гарантується державою і достатньо забезпечується в матеріально-технічному відношенні;
по-четверте, ця справа є важливою, складною, багатогранною і вимагає відповідного ставлення до її організації та проведення.
Зарубіжний досвід як позитивний, так і негативний, має для Збройних Сил України велике значення. Він може бути використаний при організації та проведення МПЗ. Але не слід допускати його сліпого копіювання без врахування історичних, економічних, соціальних, національних особливостей і традицій становлення та розвитку Українських Збройних Сил.
Література