Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
національна юридична академія україни
імені Ярослава Мудрого
Завдання
до практичних занять
з навчальної дисципліни
“Цивільне право України”
для студентів ІІІ курсу
Харків
2004
Завдання до практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України” для студентів ІІІ курсу / Уклад.: Л.М. Баранова, В.І. Борисова та ін. - Х: Нац. юрид. акад. України. - __ с.
|
У к л а д а ч і: |
Г.О. Баєва, |
|
Л.М. Баранова, |
|
|
В.І. Борисова, |
|
|
О.В. Герасімчук, |
|
|
М.В. Домашенко, |
|
|
О.А. Загорулько, |
|
|
Р.М. Замуравкіна, |
|
|
В.М. Ігнатенко, |
|
|
С.В. Казанцев, |
|
|
Н.В. Коробцова, |
|
|
А.В.Коструба, |
|
|
В.М.Крижна, |
|
|
М.В. Мороз, |
|
|
К.В. Негребецька, |
|
|
О.О. Первомайський, |
|
|
О.П. Печений, |
|
|
С.Н. Приступа, |
|
|
І.Й. Пучковська, |
|
|
С.Є. Сиротенко, |
|
|
О.М. Соловйов, |
|
|
О.А. Сурженко, |
|
|
В.Ю. Чуйкова, |
|
|
В.П. Янишен, |
|
|
Н.Є. Яркіна, |
|
|
В.Л. Яроцький |
Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії (Протокол № ___ від «__» _______ 2004 р.)
Загальні положення
Завдання до практичних занять призначені для надання допомоги студентам у вивченні найбільш складних питань курсу цивільного права і мають за мету:
Основні нормативно-правові акти,
судова практика, підручники та література:
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18-22. – Ст. 144.
Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004р. //Урядовий кур’єр від 14 липня 2004р., № 130.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах (1972 – 2003 рр.). Офіційне видання. Київ, 2004р. 271с.
Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ “Одисей”, 2003. 856с.
Цивільне право України: Підручник: У 2-х т. Т.2. /За ред. В.І. Борисовою, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”. 2004.
Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. Кн. 2. /О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - 2-е вид., доповн. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. 640с.
Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах. Т.2. Особлива частина. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”. 2003. 408с.
Кодификація приватного (цивільного) права України. /За ред. проф. А. Довгерта.- К.: Український центр правничих студій. - 2000. 336с.
Белов В.А.. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учебник. - М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. 960с.
Егиазаров В. А. Транспортное право: Учеб. пособ. – М.: Юридический дом “Юстицинформ”, 2002. – 528с.
Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. //Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.1. М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – С. 163 –460.
Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. - Москва: «Статут», 2000.- 795с.
Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья. Договоры о выполнении работ и оказании услуг. - Москва: «Статут», 2002. - 1036с.
Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга четвертая. Транспортные договоры. - Москва: «Статут», 2003. 910с.
Басин Ю.Г. Отдельные виды обязательств. Избранные труды по гражданскому праву. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2003. С.427 – 501.
Гражданское право России. Обязательственное право: Курс лекций /Отв. Ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2004. – 845с.
Иоффе О.С. Общее учение об обязательствах. Отдельные виды обязательств. Избранные труды в 4-х томах. Т. 3. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2003. 837 с.
Зобов’язальне право. Теорія і практика: Навчальний посібник для студентів юрид. вузів і факультетів університетів /За ред проф. О.В. Дзери. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
Палиюк В.П. Моральный (неимущественный) вред.– К.: Право, 1999.– 232с.
Романец Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ, 2001. – 496с.
Транспортне право України. Навч. посіб. / Е. Ф. Демський, В. К. Гіжевський та ін. – К.: Юрінком інтер”, 2002.– 416с.
Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения. М., 1951. – 239с.
Тема 1. Поняття та підстави виникнення зобов’язання
ЦК України. Глава 47. Ст.ст. 509-525
Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву // Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т., Т.1. М.:АО “Центр ЮрИНФОР”, 2002.
Ігнатенко В.М. Характеристика підстав виникнення недоговірних зобов’язань // Проблеми законності. Х.: НЮАУ.– 2000. – Вип. 45.- С.67-70.
Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. - М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1950. - Главы I, II.
1. Колишнє подружжя Коновалових, що вимушено було мешкати після розлучення в одній квартирі (м. Харків), знаходилося у неприязних відносинах. Після чергової сварки Коновалова розіслала близьким родичам колишнього чоловіка телеграми, у яких повідомляла про його смерть.
Коли родичі, які з’їхалися до Харкова з інших міст України та Росії, виявили, що Коновалов живий, вони звернулись до адвоката з запитанням, чи є в них юридичні підстави вимагати від Коновалової відшкодування понесених ними витрат на проїзд, проживання у готелі та харчування, а також заподіяної їм моральної шкоди.
На яке питання розраховане завдання? Яку відповідь повинен дати адвокат?
2. За проханням свого приятеля Майорова Васін погодився перевезти на своїй легковій автомашині придбаний Майоровим кольоровий телевізор. По дорозі Васін не справився з керуванням і машина перекинулася. Водій не постраждав, а телевізор, який поклали у багажник, виявився повністю розбитим.
Майоров вимагав від Васіна відшкодування вартості розбитого телевізора. Васін не погодився з такою вимогою оскільки, на його думку, він намагався надати Майорову суто приятельську послугу. Будь-який договір вони не укладали, грошей за перевезення телевізора він не отримував, а тому ніяких зобов’язань між ними не виникло. До того ж у зв’язку з аварією поніс збитки не тільки Майоров, але й він, Васін, оскільки на ремонт машини йому прийдеться витратити суму, значно більшу, ніж вартість телевізора.
Як повинен бути вирішений спір?
3. Петрова привела додому з вулиці безгосподарне цуценя. Протягом місяця цуценя, яке отримало прізвисько “Кузя”, знаходилось у Петрових. Якось батько Олі побачив наклеєне на стовпі оголошення про зникнення собаки, яка за описом була дуже схожа на Кузю. Хазяїн собаки обіцяв заплатити значну винагороду тому, хто поверне йому собаку. Хоча Оля встигла прив’язатися до Кузі, вона розуміла, що повинна повернути собаку хазяїну. За винагороду, яка була обіцяна за знайдення цуценя, батько пообіцяв купити Олі нові зимові чоботи. Але Попов, який признав у Кузі свою собаку, виплатити винагороду відмовився. Він пояснив Олі та її батькові, що знайомий юрист порадив йому не виплачувати винагороду, оскільки законодавство України зобов’язує власника загубленої речі відшкодувати особі, яка її знайшла, тільки витрати, пов’язані із зберіганням речі та її доставкою.
Вирішіть спір.
4. Попов придбав у магазині холодильник “Норд”. Через сім місяців його проводка загорілася і холодильник згорів, чим Попову були заподіяні збитки в розмірі 1390 грн. (вогнем була пошкоджена частина кухонного гарнітура, біля якого стояв холодильник). Попов звернувся до заводу-виробника з вимогою відшкодувати йому понесені збитки. Завод відмовився задовольнити вимоги Попова, посилаючись на те, що не перебуває з останнім у договірних відносинах, а тому не повинен відшкодовувати Попову понесені збитки.
Як треба вирішити справу?
Тема 2. Виконання і припинення зобов’язання
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глави 48, 50. Ст.ст. 526-545; 598-609
Кот О.О. Перехід прав кредиторів: Історія, Теорія. Законодавство. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 160с.
Карапетов А.Г. Иск о присуждении к исполнению обязательства в натуре. М.: Статут, 2003. – 190с.
Сарбаш С.В. Исполнение договорного обязательства третьим лицом. М.: Статут. 2003. – 92 с.
Сарбаш С.В. Исполнение взаимных обязательств. – М.: Статут, 2004. – 96с.
Завдання
5. Відповідно до умов договору будівельного підряду АТ "Будсервіс" (підрядник) зобов'язалось побудувати офіс для ТОВ "Фантом" (замовник) із матеріалів останнього. Оскільки замовник своєчасно не передав підряднику проектно-кошторисну документацію та не надав будівельний майданчик (фронт робіт) будівельні роботи розпочалися на два тижні пізніше. В подальшому замовник не зміг надати підряднику необхідні матеріали і звернувся до нього з проханням завершити роботи з матеріалів будівельної фірми, на що отримав згоду. Через п’ять місяців після початку робіт вони були припинені органами Держбуднагляду в зв’язку з тим, що на будівництві працюють робітники, які не перебувають у трудових або підрядних відносинах з підрядником, а роботи виконуються з грубим порушенням будівельних норм та правил.
Отримавши таку інформацію, директор ТОВ "Фантом" прийняв рішення про розірвання договору з АТ “Будсервіс”, уклав договір на завершення будівельних робіт з іншим підрядником, зажадавши від АТ "Будсервіс" відшкодування збитків, оскільки вартість робіт за новим договором була значно вищою, ніж за попереднім. Керівництво АТ “Будсервіс” з цим не погодилось і звернулось до ТОВ “Фантом” з вимогою оплати виконаних робіт, повернення вартості матеріалів і сум страхових внесків, які від перерахував страховій фірмі "Оранта", застрахувавши об'єкт будівництва.
Як повинна бути вирішена справа.
6. Магазин, що здійснював торгівлю за попередніми замовленнями, 10 травня 2004 року уклав з Іващенко договір, у відповідності з яким зобов'язався доставити 30 травня 2004 року оплачений Іващенко меблевий гарнітур за вказаною ним адресою. Згодом, у зв'язку з необхідністю складування партії нових меблів і враховуючи факт попередньої повної оплати Іващенко меблевого гарнітуру, працівники магазину вирішили виконати своє зобов'язання достроково, про що сповістили Іващенко. Останній проти дострокового виконання зобов'язання заперечував, і, навпаки, просив магазин доставити меблевий гарнітур пізніше, ніж було визначено умовами договору – 15 червня 2004 року, оскільки він не встигає завершити ремонт у квартирі, а меблевий гарнітур буде заважати його закінченню. Крім того, меблевий гарнітур він має намір вперше показати дружині і дітям у відремонтованій квартирі у якості сюрпризу. Незважаючи на те, що попередньої домовленості про оплату часу зберігання гарнітуру між сторонами не було, магазин зажадав або забрати меблі або оплатити їх зберігання протягом додаткового терміну.
Як повинна бути вирішена справа.
7. Художник Мухін домовився з відомим сталеваром Железняковим про те, що Мухін протягом місяця напише картину з зображенням Железнякова під час роботи, якщо сталевар дозволить спостерігати за його роботою в умовах цеху і зробити деякі попередні малюнки. Спостерігати за роботою Железнякова художник прийшов разом зі своїм учнем - Рибаченко. Через декілька днів сталевар виїхав у відрядження. Повернувшись із відрядження через два місяці, він зателефонував художнику і довідався, що картину ще не написано. Тоді він попросив художника за ту ж саму суму, що й за картину, розробити ескіз декоративних воріт, які йому замовили відлити з чавуну. Художник дав згоду, але за браком часу доручив розробку цього ескізу своєму учню. Останній розробив ескіз і, використавши попередні малюнки, без доручення Мухіна вирішив спробувати свої можливості і намалював портрет сталевара Железнякова. Вважаючи портрет вдалим, художник Мухін запропонував портрет Железнякову, який і придбав його. Ескіз же декоративних воріт Железняков не прийняв, вказавши, що грошової суми, про яку вони домовлялись при визначенні ціни портрету, він не вартий. Згодом Железняков, не знайшовши особистого підпису Мухіна на картині, зажадав від нього пояснень. Мухін визнав, що портрет написано його учнем Рибаченко.
Вважаючи, що ціна за портрет була обумовлена перш за все членством Мухіна у спілці художників України і його статусом відомого художника, Железняков звернувся до суду з позовом про витребування грошей, які він сплатив за картину. У свою чергу Мухін подав зустрічний позов про оплату виконаної роботи по розробці ескізу декоративних воріт.
Вирішіть справу
8. Герасименко взяв у борг у свого далекого родича Єлісеєнка 2000 доларів США, яких йому не вистачило для придбання автомобіля. У борговій розписці Герасименко зобов'язувався повернути борг через 1 рік і сплатити 10% відсотків річних.
Після смерті свого батька Герасименко знайшов боргову розписку Єлісеєнка, відповідно якій останній ще два роки тому взяв в борг у батька Герасименко суму у гривнях, еквівалентну 3000 доларів США, без вказівки про розмір відсотків. Строк повернення боргу, виходячи із змісту розписки, наступив ще рік тому.
Герасименко звернувся до нотаріуса з проханням включити до переліку спадкового майна право вимоги до Єлісеєнка, що і було зроблено, враховуючи те, що розписка була написана у присутності двох свідків, які засвідчили перед нотаріусом власноручне написання розписки Єлісеєнко і факт передачі йому грошей. У зміст свідоцтва про право на спадщину на ім’я Герасименка було включено право вимоги до Єлісеєнка у сумі, еквівалентній 3000 доларів США.
Із настанням строку повернення боргу Єлісеєнко звернувся до Герасименка, але останній, ознайомивши Єлісеєнка із копією свідоцтва про право на спадщину і борговою розпискою, запропонував останньому припинити зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Єлісеєнко не побажав визнавати факт переходу прав кредитора до сина свого первісного кредитора і звернувся до суду з позовом до Герасименка про повернення боргу у сумі 2000 доларів США. Герасименко подав до суду зустрічну позовну заяву про витребування у Єлісеєнка суми, еквівалентної 3000 доларів США.
Як повинна бути вирішена справа?
Тема 3. Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань: Закон України від 22.11.1996р. // Відомості Верхов. Ради України. - 1997. -№ 5. - Ст. 28.
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 // Вісн. Верхов. Суду України. - 2004. - № 1. - С. 17 – 25.
Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди: Роз'яснення Президії Вищ. арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 // 3б. роз'яснень Вищ. арбітражного суду України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 89 – 93.
Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 31.03.1995 р. № 4 // Вісн. Верхов. Суду України. - 2001. - № 3. Вкладка. - С. 1 – 8.
Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції: Роз'яснення Вищ. арбітражного Суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223 // Вісник Вищ. арбітражного Суду України. - 1999.- № 3. - С.106 - 107.
Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 р.: Інформ. лист Вищ. арбітражного Суду України від 07.06.2001 р. № 01-8/665 // Вісн. господарського судочинства. - 2001. - № 3. - С. 154 – 158.
Сібільов М. Договірне зобов'язання та його виконання // Вісн. Академії правових наук України. - 2003. - № 2 (33) - 3 (34). - С. 414 - 424.
Сібільов М. М. Підстава та умови цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань за чинним Цивільним кодексом України // Вісн. Академії правових наук України. - 2004.- № 2 (37). - С. 80 – 88.
Баранова Л.М. Цивільно-правова відповідальність у сфері підприємницької діяльності // Проблеми законності: Республ. міжвідом. наук. 36.- Вип. 57.- X., 2002. - С. 52 – 59.
Примак В. Проблеми інституту цивільно-правової відповідальності у системі положень нового Цивільного кодексу України // Юридична Україна. - 2003. - № 7. - С. 35 – 39.
Завдання
9. Меблева фабрика звернулася до АТ “Смерека” з позовом про розірвання договору у зв’язку з втратою інтересу до предмету договору та стягнення збитків, посилаючись на те, що відповідач протягом тривалого часу не виконував свій обов’язок по поставці цінних порід деревини, необхідність в якій у покупця відпала на цей час. При розгляді справи було з’ясовано, що згідно укладеному 16 лютого 2004 р. договору АТ “Смерека” зобов’язувалося відвантажити деревину залізницею за вантажними реквізитами, які покупець повинен був повідомити додатково. До повідомлення цих реквізитів товар приймався продавцем на відповідальне зберігання. В договорі передбачався також строк поставки – протягом 5 днів після підписання договору з оплатою по факту отримання товару. Крім цього було встановлено, що 17 лютого 2004 р., а також в березні та квітні цього ж року АТ “Смерека” повідомляло меблеву фабрику, що готова до відвантаження, бо деревина вже знаходиться на відповідальному зберіганні, однак будь-якої відповіді від меблевої фабрики не отримало.
10. ТОВ “Кворум” звернулося з позовом до державного науково-дослідного інституту “Квант” про стягнення заборгованості за отриману продукцію на суму 65 180 грн., а також про стягнення неустойки та процентів річних в зв’язку з простроченням грошового зобов’язання. Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на несвоєчасність отримання коштів з державного бюджету, за рахунок якого він фінансується, й, відповідно, відсутність своєї вини. Крім того, зазначав, що одночасне стягнення неустойки та процентів річних є неможливе, оскільки проценти річних є різновидом законної неустойки.
Вирішіть справу. Обчисліть суми, на які вправі претендувати позивач за умови, що строк невиконання грошового зобов’язання складає 62 дні, індекс інфляції за час прострочення - 102,1%, а пеня, що передбачалася в договорі на такий випадок, становила за кожен день 0,1% від суми прострочення?
11. За договором купівлі-продажу АТ “Повітря” передало ТОВ “Надія” 10 кондиціонерів. У процесі прийомки виявилося, що 5 кондиціонерів не працюють. У претензії ТОВ “Надія” вимагало від АТ “Повітря” замінити непрацюючі кондиціонери та сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неякісної продукції. У зв’язку з відсутністю на складі кондиціонерів АТ “Повітря” запропонувало здійснити ремонт несправних кондиціонерів, але ТОВ “Надія” не погодилося з такою пропозицією і вимагало розірвання договору, повернення вартості бракованих кондиціонерів і відшкодування витрат по їх зберіганню.
Вирішіть справу.
12. ТОВ „Промінь” уклало договір поставки овочевих консервів з АТ „Консервний завод”. Не отримавши у встановлений договором строк консервів, ТОВ „Промінь” звернулося до господарського суду з вимогою про відшкодування збитків, завданих невиконанням договору, та стягнення неустойки. Відповідач, заперечуючи проти вимог, пояснив, що поставку позивачеві частини консервів повинно було здійснити повне товариство
„Садиба”, з яким АТ „Консервний завод” уклало договір. Отже, відповідальність за невиконання договору поставки у цій частині несе повне товариство „Садиба”. АТ „Консервний завод” не заперечувало, що воно не виконало зобов’язання, але зазначило, що порушення сталося не з його вини. Так, спочатку зобов’язання не можливо було виконати через відсутність склотари для консервів (її було отримано із запізненням від постачальника), а у липні врожай огірків загинув внаслідок сильного граду.
Вирішіть справу.
Тема 4. Види забезпечення виконання зобов’язання
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 49. Ст.ст. 546-597.
Про іпотеку: Закон України від 5.06.03 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- №38.- Ст. 313
Про заставу: Закон України від 2.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 47.- Ст. 642. (З наступними змінами).
Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18.11.03 // Відомості Верховної Ради України. - 2004.- № 11. ст. 140. (З наступними змінами).
Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19.06.03 // Відомості Верховної Ради України –2004.- № 1.- Ст. 1.
Азімов Ч.Н. Забезпечення виконання зобов’язань: Навчальний посібник. - Х.: НЮАУ, 1995.
Пучковская И.И. Ипотека: Залог недвижимости. - Харьков: Консум, 1997.- С.132.
Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. - М.: Лекс-книга, 2002.
Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. - К.: Оріяни, 2002.
Слюсаревский Н. Имущественный поручитель: поручитель или залогодатель? // Юридическая практика.-2002.- № 13.-С.10
Спасибо-Фатеева I. Порука і гарантія як способи забезпечення зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. - 2002.- № 3. С.22-25
Пучковская И.И. Залог ценных бумаг // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. - № 60.- 2003.- С.85-93.
Пучковська І.Й. Проблеми застави майнового комплексу підприємства // Вісник Академії правових наук України. - № 1 (32).- Харків: Право, 2003.-
С. 100-107.
Пучковська І.Й. проблеми розвитку іпотеки в Україні // Вісник академії правових наук України. - № 2.- 2002.- с.88-94.
Михальнюк О.В. Відповідальність поручителя за договором поруки // Вісник Верховного суду України. - 2004.- №2.- С.37-42.
Завдання
13. За договором купівлі-продажу ТОВ “Лідертехніка” зобов’язалося доставити та встановити придбані АТ “Юність” комп’ютери до 10 вересня 2004, які були необхідні останньому для проведення виставки своєї продукції. У договорі було зазначено, що виконання зобов’язання забезпечене неустойкою в сумі 10 000 грн.
Комп’ютери ТОВ “Лідертехніка” доставило лише 20 вересня 2004 року. АТ “Юність” від прийняття їх відмовилося, звернувшись до Господарського суду з позовом до “Лідертехніки” про повернення суми, що складала вартість комп’ютерів – 25000 грн.; стягнення штрафу – 10 000 грн.; відшкодування
40 000 грн. упущеної вигоди, тобто доходів, які воно не отримало через невиконання ТОВ “Лідертехнікою” зобов’язання в строк.
ТОВ “Лідертехніка” позову не визнало, вважаючи, що по-перше, у разі виконання зобов’язання боржником кредитор не має права відмовитися від його прийняття ( комп’ютери були ж доставлені через 10 днів); по-друге, у разі несвоєчасного виконання зобов’язання неустойка повинна стягуватися у вигляді пені, а не штрафу за кожен день прострочення у розмірі, встановленому договором. Оскільки сторони у договорі розмір пені не визначили, то й неможливе її стягнення.; по-третє, розмір упущеної вигоди повинно бути доведено та обґрунтовано позивачем і тільки у цьому випадку можна ставити питання про її відшкодування.
Як повинна бути вирішена справа?
14. 13 січня 2004р. між банком “Аваль” (кредитор) та ТОВ “Свобода” (позичальник) укладено кредитний договір та додаткові угоди про надання кредиту зі строком погашення до 1 березня 2004 р.
14 січня 2004 р. в забезпечення виконання зобов’язань позичальника банк “Аваль” та ВАТ “Мета” уклали договір застави, згідно якого предметом застави стали 5 авіаційних турбінних двигунів, що належали ВАТ “Мета”.
На 1 березня ТОВ “Свобода” повністю не розрахувалося з банком. Заборгованість складала 23666 грн.
10 жовтня 2004 р. банк “Аваль” звернувся до Господарського суду з позовом до ВАТ “Мета” про звернення стягнення на заставлене майно відповідача. Рішенням Господарського суду від 25 жовтня 2004 р. у задоволенні позову було відмовлено, оскільки згідно зі ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов’язання не пред’явить позову до поручителя, а у даній справі позивач значно перевищив строк подачі позову.
Чи правильно вирішив суд? Хто може виступати заставодавцем? Чи є різниця між правовим положенням поручителя та майнового поручителя?
15. 23 січня 2004р. між ТОВ “Східна зернова компанія” та дочірнім підприємством “Агросоюз” був укладений договір поставки. Строк кінцевого розрахунку за вказаним договором не пізніше 1 червня 2004 р.
Договір поставки був забезпечений договором застави сільськогосподарської техніки від 25 лютого 2004 р. (застава зареєстрована у реєстрі застав рухомого майна інформаційного центру Мінюсту України) та договором застави врожаю від 4 березня 2004 р.
Дочірнє підприємство “Агросоюз” на 1 червня 2004 р. не повністю розрахувалося зі своїм контрагентом, в зв’язку з чим ТОВ “Східна зернова компанія” звернулася до господарського суду Харківської області з вимогою про визнання за нею права власності на предмет застави.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2004р. позов було задоволено частково. Вимоги позивача щодо передачі заставленого майна у власність позивача суд визнав незаконними, оскільки відповідно ст. 20 Закону України ”Про заставу” у разі, якщо у момент настання строку виконання зобов’язання забезпеченого заставою, воно не буде виконане, заставодержатель набуває лише право звернення стягнення на предмет застави. Суд зауважив, що передача заставленого майна у власність позивача не передбачена чинним законодавством, тому такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.
20 червня 2004 р. позивач звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Апеляційна скарга містила наступні аргументи: 1) Ст. 20 Закону “Про заставу” має диспозитивний характер, а тому сторони у договорі застави можуть передбачити окремий порядок реалізації прав заставодержателя; 2) п. 8.3 Роз’яснення ВАС від 24.12. 99 № 02-5 / 602 вказує, що договір застави може містити умову, що визначає можливість та правовий механізм набуття заставодержателем права власності на заставлене майно; 3) механізм передачі права власності на заставлену річ, в принципі, передбачений Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Мінюсту України від 15.12. 99 № 74/5 (п. 1.5): одним з заходів примусового виконання є вилучення майна, зазначеного у рішенні суду, у боржника та передача його стягувачеві.
Яке рішення має прийняти Апеляційний суд?
16. ТОВ “Альянс” ( товарний склад) уклав із АТ “Вінсент” договір складського зберігання партії кави. Різке подорожчання високосортної кави призвело до зниження обсягів її продажу і, як наслідок, до збільшення строків зберігання вказаного товару.
Коли представник АТ “Вінсент” прибув для отримання зі складу партії кави, зберігач відмовив у видачі товару, мотивуючи свою поведінку відсутністю оплати за зберігання. Не погоджуючись з такими діями представник поклажодавця вказав, що вартість кави, яка знаходиться на складі значно перевищує суму заборгованості. Тоді зберігач запропонував АТ “Вінсент” отримати товар у певному обсязі, залишивши лише його частину, як за вартістю дорівнює сумі заборгованості, у розпорядженні зберігача.
Як повинна бути вирішена справа?
17. Іванов домовився із Анісімовим про купівлю продаж житлового будинку. В зв’язку з цим Анісімов передав Іванову 3000 грн. як завдаток, отримавши про це відповідну розписку. Але через деякий час Анісімов відмовився від оформлення договору купівлі-продажу, мотивуючи це тим, що усі його цінні речі, які він мав намір продати для виплати за будинок, втрачено під час пожежі, спричиненої ударом блискавки. Інших коштів для купівлі будинку він не мав.
Вважаючи неможливим виконання договору, Анісімов зажадав від Іванова повернення 3000 грн. Коли Іванов відмовився, Анісімов звернувся до юридичної консультації за роз’ясненням його прав.
Чи підлягають вимоги Анісімова задоволенню? Чи зміниться рішення, якщо у розписці не буде слова завдаток?
18. 15 січня 2004 р. між банком “Грант” та ВАТ “Ніневія” був укладений кредитний договір на суму 500 000 грн. Згідно з умовами договору кредит підлягав поверненню 15 березня 2004 р. В забезпечення виконання цього договору між банком “Грант” та ВАТ “Шанс” був укладений договір поруки. Строк припинення поруки договором не визначався.
Оскільки ВАТ “Ніневія” не виконало своїх зобов’язань за кредитним договором, 20 жовтня 2004 р. банк “Грант” звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ “Шанс” про стягнення: основної суми боргу за кредитним договором, процентів за користування кредитом, судових витрат, пов’язаних із стягненням боргу.
Яке рішення має прийняти господарський суд?
19. Любімов звернувся до свого приятеля Іванчука з проханням позичити йому 10 000 грн. строком на два місяці. Іванчук погодився на пропозицію, але за умови передачі йому під заставу цінного майна. 12 лютого 2004 р. Іванчук передав Любімову під розписку 10 000 грн. у позику зі строком повернення до 12 квітня 2004 р., а Любімов в свою чергу передав Іванчуку в забезпечення виконання зобов’язання за договором позики комп’ютер вартістю 2 500 грн. та комплект ювелірних прикрас (каблучку та сережки) вартістю 8000 грн. В зазначений термін Любімов не зміг розрахуватися з Іванчуком. А коли 23 серпня 2004 р. Любімов запропонував позичені гроші, Іванчук відмовився їх прийняти, вказавши, що оскільки Любімов не повернув гроші в строк, він став власником переданих речей і вже встиг реалізувати їх спільному знайомому Логвінову.
Любімов вирішив звернутися до юриста і з’ясувати, чи не порушені його права?
Яке роз’яснення має він отримати?
20. Бідний 10.01.2004 р. уклав з Карпенком договір позики, за яким передав останньому 30 000 грн. строком на 6 місяців. Договір позики було забезпечено іпотечним договором, за яким іпотекодавцем виступив майновий поручитель Довірченко, а предметом іпотеки – квартира останнього. Іпотечний договір передбачав випуск заставної.
10.03.2004 р. сторони внесли зміни до договору позики щодо строку повернення боргу. Термін виконання договору було перенесено на 10.09.2004 р.
10.8.2004 р. до Довірченка звернувся Щербаков з вимогою сплатити йому 30 000 грн. На що той заявив, що він не знає цього чоловіка і відмовився задовольнити його вимогу. Тоді Щербаков звернувся до суду з вимогою звернути стягнення на квартиру Довірченка і таким чином задовольнити свої вимоги. На підтвердження права Щербаков надав заставну.
У судовому засіданні з’ясувалося що заставну, видану 10.02.2004 р. на ім’я Довірченка, було передано декілька разів за передавальним написом і її останнім власником є Щербаков.
Довірченко звернувся за допомогою до адвоката з наступними запитаннями:
Дайте відповідь.
Тема 5. Цивільно-правовий договір
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 16. Ст.ст. 204-214; глави 52,53. Ст.ст. 626-654.
Каперчук В. Зміна або розірвання договору за Цивільним кодексом України// Право України.– 2003. – № 8.– С.118-119.
Міхно О. Припинення та розірвання цивільно-правового договору: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право.– 2003.– № 9.– С.21-24.
Міхно О. Поняття та види підстав припинення цивільно-правового договору// Право України. – 2004.– № 5.– С.135-137.
Сібільов М. Цивільно-правовий договір в механізмі правового регулювання суспільних відносин в сфері приватного права// Юридический вестник.– 2002.– № 3.– С.105-109.
Сібільов М. Зміст цивільно-правового договору// Вісник Академії правових наук України: Зб. Наук. Праць. № 1(32) 2003р.: Збірник наукових праць: Научное издание.– Х.: Право, 2003.
Завдання
21. АТ „Місто” та командитне товариство „Чумаченко та компанія” 15 березня 2004 року уклали договір про розробку заходів щодо реалізації проекту по створенню оздоровчого центру „Бадьорість”. В договорі було закріплено, що сторони зобов’язуються сприяти втіленню в життя цього проекту, для чого кожна з них взяла на себе обов’язки по збиранню необхідної інформації, визначенню своїх фінансових можливостей, розробці проектів документів. В договорі також було закріплено, що повноважні представники сторін повинні зустрітися не пізніше 1 червня 2004 року для прийняття остаточного рішення про можливості сторін щодо реалізації вказаного проекту. В договорі містився пункт наступного змісту: „договір вважається попереднім та не накладає на його учасників ніяких юридичних обов’язків”.
Чи відповідає цей договір вимогам, що пред’являються до попередніх договорів?
22. Остапенко та Павлов у травні 2004 року у простій письмовій формі уклали попередній договір купівлі-продажу квартири. В договорі було встановлено, що основний договір купівлі-продажу квартири буде підписаний сторонами до 1 вересня поточного року, а також була вказана ціна квартири.
Наприкінці серпня Павлов звернувся до власника квартири Остапенко з вимогою укладення основного договору відповідно до попереднього договору. Остапенко йому відмовив, оскільки вважав, що основний договір повинен бути укладений 1 вересня. В обумовлений строк Остапенко відмовився продавати квартиру Павлову на зазначених умовах, оскільки ціни на ринку нерухомості значно підвищилися і він отримав значно вигіднішу пропозицію.
Павлов звернувся до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу квартири укладеним на умовах попереднього договору, а також про стягнення збитків, завданих простроченням.
Яке рішення повинен винести суд?
23. Будучи у відрядженні, Марченко вирішив зупинитися в готелі. Адміністратор готелю відмовив Марченку у номері, посилаючись на значну завантаженість готелю у зв’язку з проведенням футбольного турніру в їх місті. До того ж він зауважив, що чинними Правилами проживання в готелі, які були затверджені головою обласної адміністрації, встановлена можливість пріоритетного заселення готелю окремими категоріями громадян. Зокрема, готелем укладений договір з місцевою адміністрацією про першочергове заселення осіб, які прибувають до міста за запрошенням адміністрації.
Марченко категорично не погодився з адміністратором готелю, вважаючи, що йому зобов’язані надати номер при наявності вільних. Оскільки іншого готелю у місті не було, Марченко звернувся для оскарження дій адміністратора готелю до товариства по захисту прав споживачів.
Дайте роз’яснення.
24. ТОВ „Північ” (відправник та одержувач вантажу в одній особі) під час укладення договору морського перевезення вантажу з пароплавством „Посейдон” запропонувало включити до тексту договору умову про розмір відповідальності перевізника за втрату, нестачу і пошкодження вантажу у межах його дійсної вартості та умову щодо стягнення з відправника додаткової плати за оголошену цінність вантажу. Пароплавство, погодившись перевезти вантаж, заявило, що включення першої умови до договору недоцільно, оскільки вона повторює п.1 ч.1 ст. 179 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ), а включення другої умови пароплавству не вигідно з фінансової точки зору. Юрист ТОВ „Північ” наполягав на тому щоб умова про відповідальність була включена до тексту договору, оскільки, на його думку, будь-яка умова, на який наполягає хоча б одна із сторін, є істотною, а тому повинна бути включена до тексту договору.
Чи можна вважати договір укладеним?
25. Яковенко запропонував своєму приятелю Васильченко придбати у нього картину відомого майстра. Васильченко наступного дня направив по факсу відповідь, в якій містилася його згода придбати картину із зазначенням її ціни. Через п’ять днів Яковенко повідомив Васильченка, що згоден продати йому картину за ціною, яка на 30 % вище ціни, що була запропонована Васильченком. Васильченко не погодився, вважаючи, що договір між ними є укладеним на умовах факсимільного повідомлення, яке повинно вважатися акцептом.
Чи був укладений договір?
26. Тімаков протягом тривалого часу шукав можливість придбати чи орендувати гараж неподалік від свого будинку. Він дізнався, що у зв’язку з від’їздом на роботу за контрактом до Австрії Римаренко здає свій гараж в оренду на два роки, а в майбутньому, можливо, продасть його. Тімаков негайно зустрівся з Римаренко, який повідомив, що через три дні Тімаков може поставити до гаражу свій автомобіль. Стосовно орендної плати сторони вирішили дізнатися про середню орендну плату в цьому районі і наперед погодилися, що підуть один одному на уступки щодо цього питання. Через три дні Римаренко зателефонував Тімакову щоб повідомити, що обставини змінилися і він не може здавати свій гараж, оскільки він потрібен його товаришеві. Тімаков звернувся до суду. В своїй заяві він вказав, що Римаренко відмовився від виконання договору і просить суд зобов’язати Римаренко згідно зі ст. ст. 765 та 766 ЦК України передати йому гараж у користування строком на два роки.
Яке рішення повинен винести суд?
27. Пашанін прочитав в газеті оголошення про продаж піаніно відомої чеської фірми „Petrof” за 3 000 грн. Зателефонувавши за вказаним в оголошенні номером телефону, Пашанін з’ясував, що піаніно продає дружина військовослужбовця Матвієнко і тільки за умови переведення її чоловіка на нове місце служби. Пашанін за домовленістю з Матвієнко приїхав додому оглянути піаніно та висловив бажання купити його за вказаною в оголошенні ціною. Проте Матвієнко назвала нову ціну – 3 400 грн. Пашанін наполягав на продажу піаніно без будь-яких умов щодо переведення чоловіка Матвієнко на нове місце служби та за вказаною в оголошенні ціною. Він сказав, що через три дні сплатить гроші та забере піаніно. Чоловік Матвієнко на наступний день отримав нове призначення, у зв’язку з чим його дружина направила Пашаніну телеграму про згоду продати піаніно за 3 000 грн., вказавши, що чекає його відповіді два дні. Однак телеграму було доставлено поштовим відділенням тільки на третій день, тобто після закінчення вказаного в ній терміну. В цей день, за час до отримання телеграми Пашаніним, Матвієнко продала піаніно Котляревському. При цьому сторони домовилися, що останній забере піаніно у вільний час наступного дня. За піаніно з’явилися одночасно Пашанін та Котляревський і кожен з них вважав договір укладеним і вимагав передання піаніно саме йому.
Як вирішити спір?
28. ТОВ „Хімік” уклало з АТ „Райдуга” договір поставки хімічних речовин для виробництва фарб. Через місяць контрольний пакет акцій АТ „Райдуга” був проданий новому власнику, який у встановленому порядку прийняв рішення про перепрофілювання та закриття виробництва фарб. Одночасно АТ „Райдуга” запропонувало ТОВ „Хімік” розірвати договір поставки у зв’язку з істотними змінами обставин (закриття виробництва фарб). Постачальник не погодився з аргументами покупця і вимагав виконання договору або компенсації збитків. АТ „Райдуга” звернулося до суду з вимогою про розірвання договору поставки у зв’язку з істотними змінами обставин.
Яке рішення повинен винести суд? Які умови та порядок розірвання договору у зв’язку з істотними змінами обставин?
Тема 6. Купівля-продаж. Поставка. Міна
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 54. Ст.ст. 655-716
Про захист прав споживачів: Закон УРСР від 12.05.1991 р. (зі змінами та доповн.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 30.- Ст. 379.
Про приватизацію державного майна: Закон України від 4.03.1992р. №2163-ХІІ в редакції Закону України від 19.02.97р. №89/97-ВР (зі змінами та доповн.) // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 17. - Ст. 122.
Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 06.03.1992 р. в редакції Закону України від 15.05.96 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1996. - № 34. – Ст. 160.
Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19.06.1992р. №2482-ХІІ (зі змінами) // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1992. - № 36. - Ст. 524.
Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини: Закон України від 23.12.1997 р. (зі змінами та доповн. від 13.09.2001р.) //Офіційний вісник України. – 1998. - № 3. – Ст. 75.
Про нотаріат: Закон України від 02.09. 1993 р. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верхов. Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
Про поставку продукції для державних потреб: Закон України від 22.12.1995р. № 493/95 // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 3.- Ст. 9; Зібрання законодавства України (серія 3).-2001.- № 2.- Ст. 122.
Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 02.12.1997р. № 671/97 // Відомості Верховної Ради України. - 1998.- № 13.-Ст.52.
Про стандартизацію: Закон України від 17.05.2001р. № 2408-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. -2001.- № 31.- Ст. 145.
Про підтвердження відповідності: Закон України від 17.05.2001р. № 2406-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- № 32.- Ст. 169.
Про порядок заняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №108 (зі змінами та доповн.) // Зібрання постанов Уряду України. – 1995.- № 5. – Ст. 118.
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 р. №98 // Офіційний вісник України – 2004 - № 13.- Ст. 935.
Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Затв. наказом Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 13.03.1995 р. №37 (зі змінами та доповн.) // Там же. – 1995.- № 12.
Правила торгівлі у розстрочку: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1998 р. №997 (зі змінами та доповн.) // Офіційний вісник України. – 1998. - № 27. – Ст. 989.
Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. // Право України. – 1996. - № 6.
Положение о поставках продукции производственно-технического назначения: Утв. постановлением Совета Министров СССР 25.07.1988г. № 888 // СП СССР. - 1988.-№ 24-25.-Ст.70;
Положение о поставках товаров народного потребления: Утв. постановлением Совета Министров СССР 25.07.1988г. № 888 // СП СССР.- 1988.- № 24-25.- Ст. 70;
О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству: Инструкция, утвержденная постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 15.06.1965г. № П-6 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. - 1975. - № 12.
О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству: Инструкция, утвержденная постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 25.04.1966г. № П-7 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. - 1975.- № 12.
Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545 // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 46.- Ст. 621.
Щодо дії на території України актів законодавства Союзу РСР згідно з дорученням Кабінету Міністрів України від 20.01.2001 р. N 25 : Лист Міністерства юстиції України N 19-9-444 від 31.01.2001 // Податки та бухгалтерський облік. - 2001.- N 21.
Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням: Постанова КМУ від 29.02.1996р. N 266 // Офіційний вісник. - 2001.- № 51.- Ст. 2271.
Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки: Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 // Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду України. - К.: Юрінком Інтер, 1998.- С.71.
Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов’язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю: Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.10.1993р. № 01-6 /1106 // Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду України. - С.47.
Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних: Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.11.1993р. № 01-6/1205 // Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду України. - С.51.
Приймання продукції за договором поставки: Постанова Вищого арбітражного суду України від 20.01.1999р. № 04-1/11-18/1 // Юридичний вісник. - 2000.- № 14.- Вк. 44.
О некоторых вопросах практики решения споров, связанных с недостачами продовольственных товаров при поставках и перевозках: Обзорное письмо Верховного арбитражного суда Украины от 24.12.1992г. № 01-8/1530 // Право и практика. - 2000.- № 3.- С.56.
Договір роздрібної купівлі – продажу: деякі питання правового регулювання // Закон. – 1994. № 12.
Зовнішньоекономічний договір купівлі – продажу: обов’язки сторін // Бізнес. – 1996. – 12 квітня.
Козырь О.М. Недвижимость в новом Гражданском кодексе России // Гражданский кодекс России: Проблемы. Теория. Практика: Сб. памяти С.А. Хохлова / Отв. ред. А.Л. Маковский. - М.,1998.
Стаматина М. Договір поставки у нових ЦК України та ГК України // Підприємство, господарство і право. - 2003.- №9.- С.28.
Хаскельберг Б.Л. Об основании и моменте перехода права собственности на движимые вещи по договору // Известия Вузов. Правоведение. – 2000. - №3. – С. 121-132.
Чупрун О. Законодавчі реалії договорів поставки // Юридичний журнал. - 2003.- №2.- С.28.
Завдання
29. Петренко домовився з Іванчуком про покупку телевізора. Петренко передав Іванчуку аванс і заявив, що наступного дня сам прийде за телевізором. Але протягом тижня Петренко так і не приїхав за телевізором. Іванчук зателефонував Петренку і запропонував, щоб телевізор Петренку доставив знайомий Іванчука Романов, якому Петренко і передасть решту покупної ціни. Петренко погодився.
Під час перевезення телевізора автомобіль Романова попав в аварію, і телевізор було розбито. Дізнавшись про це, Петренко став вимагати повернення авансу, але Іванчук відмовив, заявивши, що аварія, як було встановлено, відбулася з вини Романова, а Петренко сам дав згоду на перевезення телевізору. Крім того, Іванчук став вимагати від Петренка повної сплати покупної ціни, запропонувавши Петренку пред’явити позов про відшкодування збитків, спричинених загибеллю свого телевізора, до Романова.
Як повинна бути вирішена справа? Чи змінилось би рішення, якби не Іванчук, а Петренко за згодою Іванчука прислав за телевізором свого знайомого і телевізор був би розбитий за схожих обставин?
30. Зимою Котов купив у Чашкіна дачу. Коли в травні він привіз на дачу свою родину, то виявив, що в двох кімнатах уже поселився Сидоров з сім’єю. Сидоров повідомив, що літом минулого року він уклав з Чашкіним договір оренди двох кімнат в дачному будинку терміном на 5 років і заплатив наперед всю орендну плату, хоча письмового договору з Котовим не має.
Котов звернувся з претензіями до Чашкіна, але останній заявив, що Котов знав про те, що Чашкін систематично здавав дачу в оренду і не задавав йому питань відносно наявності орендаторів. Крім того, як він зрозумів, Котова цікавило оформлення правоустановчих документів, а користуватися дачею він не збирався, так як постійно проживає з сім’єю за кордоном. Саме тому в їх договорі була відсутня вказівка на термін передачі дачі. Крім того, Чашкін повідомив, що Котова викликають до суду, так як за рішенням суду про розділ майна між Чашкіним і його колишньою дружиною, яке вступило в силу до реєстрації договору купівлі–продажу дачі, вона була передана дружині Чашкіна. Котов звернувся за допомогою до адвоката.
Вирішіть спір.
31. В травні Пімінов продав мотоцикл Романкову. В листопаді того ж року Романков виявив, що люлька мотоцикла прийшла в стан повної непридатності. Як з’ясувалося, Пімінов перед продажем замінив люльку на мотоциклі на стару, яку ретельно залатав і підфарбував. Романков став вимагати розірвання договору і повернення йому купівельної ціни. Пімінов посилався на те, що якби люлька була новою, він встановив би значно більшу ціну. Крім того, на його думку, Романков пропустив термін для пред’явлення вимоги про недоліки проданого товару. Тоді Романков звернувся до суду, але суддя не прийняв від нього позовної заяви, пославшись на пропуск терміну виявлення недоліків проданого товару.
Вирішіть спір. Які наслідки мали б місце якщо через дефекти в мотоциклі Романков потрапив в аварію і одержав травму? Чи зміниться рішення, якщо Романков придбав мотоцикл в комісійному магазині, який реалізує товари, що були у вжитку?
32. Ребров 20 вересня купив в універмазі костюм і черевики. У присутності продавця він приміряв куплені речі й уважно їх оглядав. Повернувшись додому, Ребров знову оглянув костюм і вирішив, що колір і фасон йому не підходять. З цієї причини костюм він не вдягав і через кілька днів звернувся до магазину, вимагаючи прийняти костюм і повернути йому гроші.
Через місяць після придбання черевиків виявилося, що вони мають серйозні недоліки: неякісно зшиті і різні за кольором.
Універмаг відмовився замінити куплені речі на більш якісні або повернути за них гроші, посилаючись на те, що під час придбання покупець мав змогу добре оглянути товар і, крім того, черевики Ребров вже носив. На думку адміністрації, дефекти товару були явні і покупець не має права вимагати їх заміни, повернути ж гроші неможливо, бо їх вже інкасовано.
Як слід вирішити спір?
33. Соколов купив у Шевченка будинок за 86000 грн. Через місяць після належного оформлення договору купівлі – продажу продавець звернувся з позовом про його розірвання або зменшення покупної ціни у зв’язку з тим, що попередній власник навмисне приховав недоліки будинку, який потребує капітального ремонту. Так у двох кімнатах необхідно замінити підлогу, віконні рами, провести малярні роботи, замінити деякі стропила. Продавець проти позову заперечував, посилаючись на те, що до укладання договору купівлі – продажу Соколов протягом 4 місяців мешкав у будинку як наймач і мав змогу оцінити стан будинку.
Чи обґрунтована вимога Соколова?
34. Антіпов придбав в універмазі піаніно із розстроченням платежу на 2 роки. Через півроку після оформлення угоди Антіпов звільнився з роботи і виїхав на постійне місце проживання в Росію. Універмаг звернувся до батька боржника з проханням внести за сина несплачену суму грошей або повернути придбане ним піаніно. Батько відмовився задовольнити ці вимоги. Універмаг звернувся з позовом до суду.
Як повинна бути вирішена справа? Як була б вирішена справа, коли б Антіпов подарував піаніно батькові?
35. Тимощук продав Зубову телевізор за 700 грн. Покупець заплатив лише 200 грн., а решту обіцяв сплатити через 3 дні. До остаточного розрахунку телевізор залишався у продавця.
Зубов не приходив за телевізором і не приносив грошей протягом двох тижнів. Тоді Тимощук продав телевізор Тимченко. Після цього з’явився Зубов і пояснив, що хворів і вчасно прийти не зміг.
Тимощук не відмовлявся повернути Зубову сплачені останнім 200 грн. Однак Зубов вважав, що 200 грн. було залишено ним як завдаток, і тому вимагав, щоб Тимощук повернув йому подвійну суму завдатку, тобто 400 грн., і крім того реально виконав укладений між ними договір купівлі – продажу. Оскільки Тимощук відмовився задовольнити вимоги, Зубов звернувся з позовом до суду до Тимощука з вимогою повернути йому 400 грн. і до Тимченко, з вимогою повернути йому телевізор.
Чи обґрунтовані вимоги Зубова? Як слід вирішити спір?
36. Швець придбала на ринку у приватного підприємця вечірню сукну і показала її подрузі. Остання повідомила, що в сусідньому магазині така ж сукня коштує значно дешевше. Швець пішла на ринок, знайшла підприємця і стала вимагати повернути їй частину купівельної ціни або прийняти сукню, а їй повернути гроші. Підприємець відмовився, а Швець звернулася зі скаргою в юридичний відділ адміністрації ринку.
Які роз’яснення вона повинна одержати? Як буде вирішено справу, якщо Швець вдома виявила би погано оброблені шви, а продавець відмовився прийняти сукню, пояснивши це тим, що небездоганна якість обробки швів є звичайним явищем для одягу турецького виробництва?
37. Касатонов і Крутов придбали в магазині по електрообігрівачу вітчизняного виробництва однієї й тієї ж моделі. Через 6 місяців в квартирі Касатонова відбулася пожежа, вигоріла підлога в одній із кімнат, були попсовані меблі і домашні речі. Причиною пожежі став несправний обігрівач, що мав виробничі дефекти, а саме погану ізоляцію нагрівальних елементів. Касатонов вирішив звернутися з позовом про відшкодування спричиненої йому шкоди, але виявилося, що магазин, де був придбаний обігрівач, ліквідований.
Чи має право Касатонов звернутися з позовом про відшкодування причинених збитків до виробника електрообігрівачів і у який термін?
Дізнавшись про випадок з електрообігрівачем Касатонова, Крутов вирішив повернути свій обігрівач виробнику.
Чи може Крутов повернути товар, якщо виявить виробничий дефект у своєму обігрівачу? Чи зміниться рішення, якщо буде установлено, що виробник встановив для електрообігрівачів гарантійний термін протягом 3 місяців?
38. Федоров продав Христичу житловий будинок. Договір був укладений у нотаріуса. Христич вселився в будинок, але зареєструвати договір сторони не встигли, так як Федоров захворів і незабаром помер, а основна частина необхідних для реєстрації документів знаходилася у нього.
Спадкоємці Федорова стали вимагати виселення Христича, стверджуючи, що укладений останнім з Федоровим договір недійсний, не здійснена і передача житлового будинку. Спадкоємцям потрібен житловий будинок, який вони завжди використовували під дачу. Виплачену ж Христичем спадкодавцю грошову суму вони готові повернути.
Христич звернувся до юридичної консультації з проханням роз’яснити чи дійсний укладений ним договір і чи може він зареєструвати право власності на будинок.
Дайте роз’яснення.
39. Лохманчук купив будинок у Раєвської. Весною, через 2 роки після купівлі ґрунтові води затопили погріб, який знаходився під будинком, підмили стовпи, на яких стояв будинок, і він осів. Лохманчук пред’явив позов до Раєвської, в якому вимагав визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку і повернути купівельну ціну, або стягнути з відповідача витрати, необхідні для усунення руйнувань і проведення дренажних робіт.
Раєвська стверджувала в суді, що в даному випадку мова йде не про недоліки, виявлені в придбаному будинку. Крім того, всім відомо, що в даному районі ґрунтові води кожної весни затоплюють погреби і підвали.
Вирішіть спір.
40. АТ “Залізобетон” 03.02.2004р. уклало договір з ТОВ “Будстрой” на поставку щомісячно до 03.02.2005р. бетонних конструкцій для будівництва двох дев'ятиповерхових будинків.
Згідно з вимогами стандартів № 051741, № 08175, як було обумовлено в договорі, конструкції повинні бути виготовлені з цементу міцністю 500 одиниць із застосуванням металевої арматури діаметром 8 мм. У зв'язку з тим, що АТ “Залізобетон” одержав від АТ “Цемент” цемент міцністю 300 одиниць, а арматуру діаметром 5 мм, він виготовив конструкції із застосуванням цих компонентів і протягом двох місяців поставляв свою продукцію ТОВ “Будстрой”. Останній неодноразово повідомляв про те, що конструкції не відповідають вимогам якості, але АТ продовжувало поставку саме такої продукції.
У травні 2004р. ТОВ “Будстрой” у письмовій формі повідомив постачальника про те, що договір поставки від 03.02.2004р. він вважає розірваним з вимогою відшкодування збитків у зв'язку з поставкою недоброякісної продукції на суму 300 000 грн. Постачальник отримав це повідомлення 17.05.2004р., але згоди на розірвання договору не дав і надіслав ТОВ претензію з зустрічними вимогами виплати йому пені у розмірі 1 000 грн. за несвоєчасну оплату поставленої продукції і шкоди, заподіяної у зв'язку з відмовою прийняти поставлену продукцію на суму 300 000 грн.
Які підстави та порядок розірвання договору поставки?
41. Відповідно до укладеного договору ТОВ “Люкс” було зобов'язано поставити 17 квітня редакції газети “Ранок” 20 комп'ютерів, за які редакція здійснила попередню оплату за ціною 1 000 грн. за кожний комп'ютер. В договорі сторони передбачили, що за недопоставку комп'ютерів ТОВ “Люкс” сплачує редакції неустойку в розмірі 2% від вартості непоставлених товарів.
14 серпня редакція звернулася в господарський суд з позовом до ТОВ “Люкс” про стягнення з ТОВ усієї перерахованої суми, неустойки за непоставку товарів та процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 18 квітня по 14 серпня.
21 серпня комп'ютери були поставлені та прийняті редакцією. При розгляді спору в господарському суді ТОВ “Люкс” не визнало позовні вимоги редакції, посилаючись на те, що свої зобов'язання воно виконало.
Чи є підстави для задоволення позовних вимог редакції газети “Ранок”?
42. АТ “ХТЗ” 01.01.2004р. уклало договір з ТОВ “Атланат” на поставку 60 міні-тракторів і комплектів запасних частин до них (рівними партіями щомісячно з моменту укладення договору). В договорі зазначалося, що прийомка продукції буде здійснюватися згідно з Інструкціями, затвердженими Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР.
За договором вартість одного міні-трактора складає 62 000 грн., комплект запчастин – 7 800 грн.
В першому кварталі обумовлену договором продукцію АТ “ХТЗ” не поставляло. Починаючи з квітня й до кінця року АТ поставляло щомісячно по 5 тракторів (загальна кількість – 45 тракторів).
20 грудня 2004р. у процесі перевірки якості продукції була виявлена відсутність 25 комплектів запчастин, хоча в технічних паспортах до тракторів вони були вказані. Крім того, у 5 міні-тракторів відмовили двигуни паливних насосів.
Перевірку якості продукції у складських приміщеннях ТОВ “Атлант” здійснювали заступник директора і головний інженер ТОВ. Результати цієї перевірки були відображені в акті приймання продукції за якістю.
ТОВ “Атлант” подало позов до господарського суду з вимогами про стягнення з АТ “ХТЗ”:
- неустойки за недопоставку продукції (15 міні-тракторів);
- штрафу за поставку некомплектної продукції (25 комплектів запасних частин);
- штрафу за поставку недоброякісної продукції (5 міні-тракторів).
АТ “ХТЗ” не визнав позову і пояснив, що недопоставки 15 міні-тракторів не має і вони ще будуть поставлені, а строк дій договору поставки не був встановлений. Комплекти ж запчастин не були поставлені не з його вини, а тому що АТ “ХЗТД” не поставило їм необхідну кількість запчастин до тракторів. Трактори ж вийшли з ладу через недоброякісні паливні насоси, виробником яких є АТ “Краматорський механічний завод”. До того ж акт приймання продукції не може бути доказом тому, що вказані в договорі Інструкції не діють на території України, а порядок прийомки продукції не передбачений в договорі поставки.
Як повинна бути вирішена справа?
43. АТ “Нафтогаз ” уклало договір з ТОВ “Онікс” про поставку 03.07.2004р. 10 тон бензину: 5 тон марки А-92 і 5 тон марки А-95. Договором передбачалась доставка бензину на АЗС ТОВ “Онікс” та попередня оплата 50% вартості бензину.
28.06.2004р. АТ “Нафтогаз” доставило 10 тон бензину марки А-92 на АЗС. Голова правління ТОВ “Онікс” звернувся за консультацією до юриста з таких питань:
- чи може він відмовитись від прийняття бензину у зв'язку з тим, що на даний час на АЗС тривають ремонтні роботи;
- чи зможе він, прийнявши 10 тон бензину марки А-92 вимагати від АТ “Нафтогаз” поставки 5 тон бензину марки А-95.
Дайте відповіді на питання голови правління ТОВ “Онікс”.
44. Згідно договору, укладеному між АТ “Аркада” та підприємцем Буділовим, товариство зобов’язалося передати останньому вантажний автомобіль “Ман” в обмін на трьохкімнатну квартиру, що належала Буділову. Однак замість німецької вантажівки Буділову було запропоновано автомобіль “КрАЗ”. Враховуючи те, що ціна автомобіля “КрАЗ” значно нижче ціни квартири, Буділов погодився прийняти її при умові, що “Аркада” здійснить доплату у розмірі 2000 грн. Відповідна домовленість була оформлена додатковою угодою до первісного договору.
Через деякий час АТ “Аркада” відмовилось від сплати 2000 грн. та стало вимагати від Буділова повернення “КрАЗу” посилаючись на те, що договір поставки, який було укладено між сторонами не передбачав такої істотної умови як строк виконання й тому, не може вважатися укладеним.
Буділов же вважає, що сторони уклали первісно договір міни й строк не являється істотною умовою цього договору. Сама ж по собі умова про доплату не перетворює договір міни на купівлю-продаж або поставку. Спір було передано до господарського суду.
Вирішіть справу.
Тема 7. Дарування. Рента
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глави 55, 56. Ст.ст. 717-743.
Домбругова А. Договір дарування: новели цивільного законодавства // Юридичний вісник України. - 2003.-13-19 грудня (№ 50). С.14.
Сердюк Л. Договір ренти // Юридичний вісник України. - 2003.-23-29 серпня (№34).С.14.
Тімуш І. Рента як ризиковий договір (цивільно-правові аспекти) // Право України. - 2004.- № 1 –С.52-55.
Прутська О. Пошук ренти: оцінка негативних наслідків // Підприємництво, господарство і право. - 2002.- № 7.-С.127-129.
Завдання
45. Рудін уклав 1.01.2004 р. зі своїм родичем Мартиненко письмовий договір дарування відеокамери, за яким надав право довічного користування нею Халявському.
Мартиненко звернувся до юридичної консультації з проханням пояснити йому наступні питання :
1. Чи вважається даний договір дарування дійсним, якщо його посвідчено нотаріально та вказано, що відеокамеру Рудін передасть йому лише через рік? 2. Чи має він право вимагати свій дарунок від Рудіна, якщо. останній відмовиться від передання йому відеокамери? 3. Чи може Халявський вимагати надання камери у користування у разі смерті Рудіна? 4. Чи може він відмовитися від укладеного договору?
Дайте відповідь.
46. Сонін подарував сім’ї Ліско дорогий японський телевізор. Десь через два роки відносини між родичами значно погіршилися і під час чергової сварки Ліско грубо скривдив Соніна, завдавши йому тяжких тілесних пошкоджень та розбивши автомобіль останнього, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений до позбавлення волі.
Скориставшись відсутністю Ліско Сонін забрав з його оселі телевізор, заявивши, що він має право розірвати договір дарування за таких обставин, бо договір дарування – безоплатний договір.
Дружина Ліско після неодноразових звернень до Соніна подала до суду позов з вимогою повернути телевізор, який належить їй та її чоловікові.
Вирішіть справу.
47. Розумовський уклав з АТ “Довіра” договір безстрокової ренти, за яким безоплатно передав у власність АТ свою квартиру. Одержувачами ренти у договорі було названо Розумовського та його дружину. Ренту було встановлено у розмірі 600 грн. на місяць на обох одержувачів.
Через три роки після укладення договору Розумовський помер і його дружина та АТ “Довіра” домовились про зменшення суми ренти до 300 грн. на місяць. Ще через два роки АТ заявило про свій намір відмовитися від договору в зв’язку з чим виплатило Розумовській 3600 грн.
Розумовська прийняла гроші, але незабаром звернулася до суду з позовом про звернення стягнення на передану квартиру, яка знаходиться у заставі та повернення їй вартості квартири, оскільки АТ “Довіра” квартиру було передано за договором ренти безоплатно.
У судовому засіданні Розумовська пояснила, що договором не була передбачена можливість відмови від договору ренти в односторонньому порядку, тому договір не може вважатися розірваним, а АТ “Довіра” вже понад 6 місяців не виплачує їй ренту. Отримана ж нею сума – 3600 грн. є рентою, яку вона отримала б, якщо не погодилась би на зменшення розміру ренти.
Представник АТ “Довіра” заявив, що зменшення розміру ренти з 600 до 300 грн. на місяць було оформлено додатковою угодою, посвідченою нотаріально. Що ж, взагалі, до можливості відмовитися від договору ренти, то така можливість передбачена законом і тому не обов’язково повинна бути названа у договорі ренти. Крім того Розумовська прийняла 3600 грн., погодившись тим самим з розірванням договору й повним розрахунком з АТ “Довіра”.
Вирішіть справу.
48. За договором ренти, укладеним на 10 років Потебенько передав у власність Торіну жилий будинок вартістю 30 000 грн. безоплатно. Відповідно договору ренту було встановлено на користь Потебенько та його сестер – Лідії та Марії у розмірі мінімальної заробітної плати.
Через 8 років Марія вмерла і Торін став сплачувати ренту тільки на користь Потебенька та Лідії у визначених раніше сумах. Коли ж під час зливи у телевізійну антену, встановлену Торіним над будинком без громовідводу, вдарила блискавка і будинок згорів, Торін припинив виплати взагалі.
Потебенько звернувся до суду з вимогою розірвати договір ренти та зобов’язати Торіна відшкодувати вартість будинку, який загинув в зв’язку з винними діями останнього.
Вирішіть спір.
Тема 8. Найм (оренда)
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 58. Ст.ст. 759-809.
Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 23.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 30.— Ст. 416.
Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 р. в редакції Закону № 1381-IV від 11.12.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 16. — Ст. 68.
Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного майна”: Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 07.12.1995 р.// Збірник поточного законодавства України. — 1996. — № 12,16. — С. 3,14.
Домбругова А. Загальні положення про договір найму в новому Цивільному кодексі України // Юридична Україна. - 2003. - № 10. - С.78-87.
Доронін Д. Орендодавець – птах вільний (Оренда земельних ділянок) // Юридична газета.- 2004.- 11 березня(№ 5).- С. 13.
Московченко М. Субаренда нерухомого майна // Юридичний вісник України. - 2004.- 10-16 апреля (№ 15).- С.10.
Сєліванова І. Майновий найм (оренда): Господарський чи Цивільний кодекс? // Юридична газета.- 2004.- 28 січня (№2).- С.10.
Мусієнко В. Відповідальність орендаря // Вісник прокуратури.- 2003.- 1-7 беезня (№ 9).- С.14.
Попов Ю. Лізинг змінюється... Лізинг стає “фінансовим” (Нова редакція Закону України “Про лізинг”) // Юридична газета. - 2004. - №5. - С.18.
Завдання
49. АТ “Єнакіївське річкове пароплавство” уклало договір оренди з АТ “МММ”, згідно якого АТ “МММ” зобовязалося наступного дня після укладення договору передати АТ “Єнакіївське річкове пароплавство” у користування на строк 6 місяців за плату в розмірі 20 000 грн. на місяць кондиціонер промисловий потужністю не менш 2000 м3 повітря на годину виробництва Японії або Європейської країни, що був у користуванні не більш одного року. За несвоєчасне передання предмету оренди договором була встановлена неустойка з АТ “МММ” у розмірі 10 000 грн. Кондиціонер АТ “МММ” не передало і АТ “Єнакіївське річкове пароплавство” звернулося до суду з вимогою про витребування від АТ “МММ” кондиціонера, відшкодування збитків за прострочення та стягнення обумовленої договором неустойки.
Складіть проект рішення суду.
50. Семиноженко передав Матвійчуку у найм телевізор вартістю 4800 грн. строком на один рік. Сторони домовилися, що плата за користування телевізором за весь строк користування складатиме ¼ від його вартості. Матвійчук прийняв телевізор від Семиноженко на квартирі останнього та за браком часу не встиг його оглянути. Наступного дня Матвійчук відбув у відрядження за кордон строком на чотири місяці. Повернувшись, він зясував, що зображення телевізора має неприємний зелений відтінок. Матвійчук звернувся до ремонтної майстерні і через тиждень телевізор було відремонтовано. Зясувати час виникнення поломки під час ремонту не вдалося. Ремонт коштував Матвійчуку 100 грн.
Через п’ять місяців після укладення договору Матвійчук отримав листа від Семиноженка, у якому той сповіщав Матвійчука про свою відмову від договору найму в зв’язку з несплатою останнім плати за користування річчю. Наймодавець вимагав повернення телевізора та сплати 500 грн. за користування телевізором. Матвійчук же вважає, що по-перше, чотири місяці він не мав можливості користуватися річчю у зв’язку з відрядженням за наказом керівництва, по-друге, один тиждень телевізор погано показував, у зв’язку з чим Матвійчук не міг ним користуватися в повній мірі, по-третє, договором не встановлений період оплати за користування річчю, отже оплата повинна бути здійснена тільки після спливу строку договору за винятком часу, коли наймач не мав можливості користуватися річчю (чотири місяці та один тиждень). Крім того, він вимагав від Семиноженка відшкодування оплаченої вартості ремонту в сумі 100 грн.
Проаналізуйте доводи сторін та вирішіть спір.
51. Ведмедчук та його сусід Янчук уклали договір, за яким Янчук передав Ведмедчуку строком на 4 роки в найм стару швацьку машину німецького виробництва в робочому стані за умови сплати 13 грн. щомісячно. Вказану машину Ведмедчук відновив, встановив декілька нових додаткових приладів та згодом почав використовувати для надання послуг населенню. Через деякий час Янчук безслідно зник, а через чотири роки його було оголошено померлим. Ющук, як єдиний спадкоємець Янчука, продав швацьку машину Таренку. Останній звернувся до Ведмедчука з вимогою передання йому швацької машини та виплати всіх доходів, які той отримав від користування машиною з дня її придбання Таренком. Ведмедчук задовільнити вимогу відмовився. Згодом до Ведмедчука звернувся ще й Тіньків з вимогою переданя йому швацької машини, надавши письмовий договір займу, за яким Янчук мав сплатити йому 97 грн. та договір застави швацької машини, яким було забезпечене виконання грошового зобовязання за договором займу. Справи були передані на розгляд до суду. Ведмедчук в свою чергу подав позов до Ющука, як правонаступника наймодавця Янчука, про визнання його співвласником речі, оскільки поліпшення були такими, що суттєво змінили річ, зробивши її фактично новою.
Вирішіть справу.
52. Потапенко взяв на прокат піаніно строком на один рік, уклавши відповідний договір з пунктом прокату. У зв'язку з від'їздом у тримісячне відрядження Потапенко передав піаніно у тимчасове користування своєму сусідові Шведу з умовою, що той буде користуватися піаніно протягом часу находження Потапенко у відрядженні та сплатить останньому за користування суму, що дорівнює сумі плати за прокат, яку має сплатити Потапенко за той же строк. Швед поставив піаніно біля батареї центрального опалення, і незабаром в інструменті з'явилися дві тріщини. Після закінчення строку договору Потапенко повернув піаніно прокатному пункту, але інструмент не прийняли і запропонували Потапенку відремонтувати піаніно за власний рахунок. Потапенко відмовився виконати цю вимогу, вважаючи, що у псуванні піаніно винен Швед, а не він.
Вирішіть справу.
53. Підприємець Раскольнюк уклав з підприємцем Карамазовським договір, за яким Раскольнюк передав Карамазовському свій вантажний автомобіль в оренду строком на 1 рік за умови сплати щомісячно 1500 грн. Договором було передбачено, що орендодавець дає заздалегідь згоду на поліпшення орендарем автомобіля. Наступного дня після укладення договору Карамазовський прийняв на роботу Раскольнюка водієм того ж вантажного автомобіля з заробітною платою 1000 грн. на місяц. За місяць до закінчення строку договору Раскольнюк, не попередивши Карамазовського, продав зазначений автомобіль Мишкінюку та звільнився з посади водія за власним бажанням. Через рік Раскольнюк подав позов до Карамазовського про стягнення заборгованості за користування автомобілем та пені, бо не отримав орендної плати взагалі. Карамазовський заперечував проти позову, вказавши, що 1) на протязі 11 місяців він регулярно виплачував Раскольнюку 1000 грн. орендної плати, яку той отримував у формі зарплатні. На доказ цього ним були надані суду відомості по виплаті заробітної платні; 2) ним були зроблені витрати на ремонт автомобіля в сумі 5000 грн., а оскільки договором було передбачено, що орендодавець дає згоду на поліпшення орендарем автомобіля, на підставі ч. 3, ст. 778 ЦК України, ці кошти зараховуються в рахунок орендної плати; 3) ним було витрачено 500 грн. на укладання зі страховиком договору страхування цивільної відповідальності володільців транспортних засобів, які теж мають бути зараховані за рахунок орендної плати; 4) орендну плату за останній місяць дії договору оренди він повністю сплатив Мишкіну. Таким чином, на думку Карамазовського заборгованості в нього немає. Карамазовський подав зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу з Мишкіним недійсним, бо вім порушує переважне право орендаря на придбання автомобіля.
Вирішіть справу.
54. 10 січня 2004 р. Ярославський передав Ахметову в найм строком на 2 роки гараж в м. Харкові за умови сплати 1000 грн. щомісячно. Договором було передбачено, що гараж передається Ахметову для зберігання автомобілю. 15 квітня Ярославському стало відомо, що 1 квітня Ахметов уклав з Дінчуком договір, за яким зобовязався до 1 липня надати Дінчуку той же гараж у користування строком на 1 рік для обладнання автомайстерні. Договір було посвідчено нотаріусом. Крім того, Ахметов не вносив взагалі плати за користування гаражем. 20 квітня Ярославський звернувся до суду з позовом про розірвання договору найму. Під час розгляду справи, 15 червня Ахметов повністю погасив борг за користування гаражем.
Яке рішення повинен винести суд? Яким буде рішення суду, якщо зясується, що договір найму не був зареєстрований?
55. Державне підприємство “Хлібкомбінат № 8” уклало з ТОВ “Будмонтаж” договір оренди окремо розташованої споруди загальною площею 100 м2 на 10 років. В договорі сторони передбачили наступні умови: 1) строк оренди, 2) розмір орендної плати, 3) цільове призначення споруди, 4) пеню за прострочення оплати орендних платежів, 5) обовязок орендаря провести капітальний ремонт споруди не пізніше одного року після укладення договору, 6) набуття права власності ТОВ “Будмонтаж” на споруду після спливу строку договору за умови належної сплати орендних платежів.
Оскільки орендар вчасно не розпочав капітальний ремонт та мав заборгованість по орендній платі за 2 місяці, Державне підприємство “Хлібкомбінат № 8” звернулося до суду з позовом про розірвання договору. ТОВ “Будмонтаж” позов не визнало.
Яке рішення повинен винести суд?
56. ТОВ «Мавка» уклало за участю банку АКІБ «УкрКамчатбанк» і машинобудівного заводу договір лізингу, за яким отримало в лізинг строком на чотири роки устаткування для лісопилки. Лісопилка була поставлена і змонтована представниками заводу. Однак у ході експлуатації неодноразово виявлялися виробничі дефекти лісопилки, що зробило її подальше використання вкрай невигідним. ТОВ «Мавка» звернулося до заводу з вимогою замінити устаткування, однак завод відмовив, пояснивши, що в даний час устаткування для лісопилок він не виробляє, і задовольнити вимоги не має можливості. Тоді ТОВ «Мавка» звернулося до банку з проханням розірвати договір лізингу. Банк, у свою чергу, також відмовив ТОВ «Мавка», вважаючи, що відповідальність за вибір постачальника і всі зв'язані з цим ризики повинен нести лізингоодержувач. При цьому банк заявив, що згоден розірвати договір, якщо йому будуть відшкодована повна вартість устаткування для лісопилки і неодержані ним доходи у вигляді платежів за користування лісопилкою. ТОВ «Мавка» така пропозиція не задовольнила і воно звернулося в суд з позовом про розірвання договору лізингу.
Вирішіть справу.
Тема: 9 Найм (оренда) житла
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
Цивільний кодекс України. Глава 59. Ст.ст. 810-826.
Житлове право України: Навч. Посібник / М.К. Галентич, Г.Г. Коваленко, - К.: Юрінком Інтер, 2002.
Сліпченко С.О., Мічурін Е.О., Соболєв О.В. Житлове право України: Науково – практичний посібник. – Харків: Еспада, 2003.-344 с.
Крашенинников П.В. Жилищное право. М.: “Статут”, 2003 – 286 с.
Бюлетень законодавства, юридичної практики України. – 2004.-№3: Житло та комунальні послуги: законодавство і судова практика. – 272 с.
Завдання
57. У березні 2004 р. Волинець одержала у спадщину однокімнатну квартиру. Як з’ясувалося, в цій квартирі з січня 2004 р. на умовах найму проживає Іщенко. У квітні 2004 р. Волинець подала позов до суду про розірвання договору найму і виселення Іщенка, оскільки з військової служби повернувся її син і ця квартира необхідна йому для проживання. Суд задовольнив її вимоги. Однак в серпні 2004 р. Іщенко стало відомо, що Волинець уклала договір найму цієї квартири з Петренком. Іщенко подав позов до суду про переведення на нього прав та обов’язків наймача.
Яке рішення повинен винести суд? Чи будуть правомірними вимоги Іщенка про переведення на нього прав та обов’язків покупця, якщо буде встановлено, що Волинець не передала в найм, а продала Петренко цю квартиру?
58. Бондарчук і Федорець уклали 1 січня 2004 р. договір найму житла строком на один рік. В свій час Бондарчук не попередив наймача про відмову від укладання договору на новий строк, а Федорець 1 січня 2003 р. не звільнив помешкання. Бондарчук 1 березня 2005 р. продав це житло своєму приятелю Нестерову, який з травня 2005 р. подав позов до суду про розірвання договору найму і виселення Федорця на підставі невнесення наймачем плати за житло з 1 січня 2005 р. Федорець пред’явив зустрічні вимоги про переведення на нього прав та обов’язків покупця згідно зі ст. 822 ЦК.
Яке рішення повинен винести суд?
59. Сідоров (наймодавець) уклав договір найму житла з комерційним банком “АВЕК” (наймачем) строком на п’ять років. Останній передав це житло у користування своєму працівнику Смирнову. Через деякий час Смірнов за згодою банку вселив у житло свою дружину та її сина від першого шлюбу. Минуло три роки і Сідоров звернувся з позовом до комерційного банку “АВЕК” і до Смірнова про розірвання договору найму житла і відшкодування збитків у звязку з тим, що Смірнов та члени його сім’ї псують житло, власником якого з’являється Сідоров. При розгляді справи Сідоров заявив, що на вселення Смірнова та членів його сім’ї комерційний банк “АВЕК” повинен був отримати його згоду.
Яке рішення повинен винести суд?
60. Федорчук (наймодавець) і Новіков (наймач) уклали договір найму житла, предметом якого був житловий будинок. З часом Новіков за згодою Федорчука перевлаштував та реконструював житловий будинок і частину його став використовувати, як офіс приватного нотаріуса.
Чи правомірні дії Новікова? Який існує порядок переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежилі?
61. Нестеренко уклав договір найму житла з подружжям Климчук без зазначення строку. Через півтора року подружжя звернулося до наймодавця з проханням дати згоду на вселення у житло усиновленої ними малолітньої дитини та матері Климчука, яка буде здійснювати догляд за дитиною. Нестеренко відмовив. Подружжя Климчук звернулося з позовом до суду про вселення зазначених осіб, мотивуючи свої вимоги, по-перше, положеннями, які закріплені у ч.4 ст. 29 ЦК України, відповідно до якого місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів), по-друге, тим, що дитина страждає тяжким хронічним захворюванням і потребує постійного догляду.
Яке рішення повинен винести суд?
62. У договорі найму житла з Петровим серед осіб, які проживатимуть разом з ним, були вказані дружина та два повнолітніх сина. Після звільнення з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства Петров став вносити плату за користування житлом з затримкою понад три-чотири місяця. Наймодавець Кирилько звернувся з позовом до суду про розірвання договору найму житла та стягнення заборгованості з Петрова та його синів.
Яке рішення повинен винести суд?
63. За три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець Петренко попередив наймача Гончарова про відмову від укладення договору на новий строк, оскільки останній неналежно виконував свої обов’язки за договором найму – несвоєчасно сплачував за житло. На думку Гончарова він має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк відповідно до положень ч. 1 ст. 822 ЦК.
Розгляньте доводи сторін.
64. Клименко і четверо членів його сім’ї проживали на умовах найму у житловому будинку, що належав на праві власності Новікову. Після смерті Клименка наймачем житла бажає стати один з його синів. Однак наймодавець своєї згоди не дає.
Син Клименка звернувся з позовом до суду про визнання його наймачем житлового будинку.
Яке рішення повинен винести суд?
Тема 10. Підряд. Будівельний підряд
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 61. Ст.ст. 837-864, 875-886.
Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646.
Про основи містобудування: Закон України від 16.11.1992 // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 52. — Ст. 683.
Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення в сфері містобудування: Закон України від 14.10.1994 // Відомості Верховної Ради України — № 46. — Ст. 411.
Про планування та забудову територій: Закон України від 20.04.2000. // Офіційний вісник України. – 2000. - № 20. – Ст. 813.
Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19.06.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 30. – Ст. 1525.
Про архітектурну діяльність: Закон України від 20.05.1999 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 24. — Ст. 1089.
Положение об организации строительства объектов «под ключ»: Утв. Постановлением Госстроя СССР 10.11.1989 г. №147 // БНА СССР. – 1990. - №8. – С.11.
Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт: затв. наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики (Держбуду) України від 5.12.2000 р. № 273 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 52. — Ст. 2298.
Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992р. № 449. // ЗПУ України. – 1992. - №9. – Ст. 214.
Порядок державного фінансування капітального будівництва: постанова Кабінету Міністрів від 27.12.2001. №1764 // Офіційний вісник України. – 2001. - №52. – Ст. 2374.
Правила визначення вартості проектно – пошукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України: Затв. наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики (Держбуду) України від 14.12.2000 р. № 285. // Бюлетень законодавства та юридичної практики України — 2003 — № 12. — С. 144.
Правила побутового обслуговування населення: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994р. №313, в редакції постанови КМ України від 04.06.99. №974; 1999. - №35. – Ст. 1811; 2001. - №20. – Ст. 856 // Офіційний вісник України. – 1999. - №23. – Ст. 1048.
Примірний перелік робіт з капітального ремонту будівель і споруд // Офіційний вісник України. – 1998. - №25. – Ст. 1064.
Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво: Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 20.11.1992р. №01-8/1386 // Право и практика. – 2001. - №4. – С.73.
Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997. №409 “Про забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж”: наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.1997. №32/288 // Офіційний вісник України. – 1998. - №28. – Ст. 1069.
Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України. – 2000. – Т.1. – С.112.
Комберянов С. Відповідальність при виконанні роботи з матеріалів замовника за договором підряду між юридичними особами // Економіка, фінанси, право. – 2001. - №4. – С.28-29.
Брильов А. Договір підряду з фізичною особою (зміст оподаткування та облік)// Бізнес (Бухгалтерія).- 2003.- 26 травня (№21).- С.61-65.
Домбругова А. Договір підряду і правові наслідки неналежного виконання // Юридичний вісник України. 2003.- 13-19 вересня (№ 37).- С.14; 20-26 вересня (№38).С.14
Стасюк Р. Майнова відповідальність за порушення умов договору підряду в капітальному будівництві // Юридичний вісник України. - 2003.- № 4-17 січня (№ 1-2). С. 13.
Завдання
65. АТ “Аптека “Здоров’я” запросила для оформлення свого торгового залу художника-дизайнера Савченка. Перед художником була поставлена мета – оформлення вітрини аптеки та її торгового залу для покращення його естетичного вигляду. Оформлення повинно було здійснюватися з матеріалів та за ескізами Савченка. Строк виконання замовлення становив один місяць.
Керівник АТ звернувся до юрисконсульта з проханням підготувати відповідний проект договору.
Дайте правову кваліфікацію відносин між художником-дизайнером Савченко та АТ “Аптека “Здоров’я”.
66. Карпенко домовився зі своїм знайомим - майстром телеательє про налагодження в його телевізорі блока ДМВ та антени до нього за винагороду.
Всі необхідні матеріали були надані Карпенком. Після того, як всі роботи були виконані, майстер за проханням Карпенка почав перевіряти телевізор. Телевізор працював добре, однак при вмиканні відеомагнітофону було виявлено, що екран має тільки чорно-біле зображення. Майстер сказав, що в телевізорі необхідно встановити блок PAL, тоді зображення буде кольоровим. Карпенко повідомив, що він має такий блок і майстер може його встановити, а також підключити систему дистанційного управління.
Після виконання робіт майстер знову вмикнув телевізор і він згорів. Як було з’ясовано, блок дистанційного управління виявився непридатним для використання і в результаті цього при вмиканні сталося коротке замикання. Майстер встановив блок без відповідної перевірки.
Карпенко відмовився сплатити майстру обумовлену винагороду та вимагав від нього безкоштовного ремонту телевізора.
Майстер, в свою чергу, вимагав сплатити йому обумовлену винагороду та заперечував проти ремонту, вважаючи винним у пошкодженні телевізора Карпенка, який надав непридатний до використання блок.
Як повинна бути вирішена справа? Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що несправний блок майстер отримав запечатаним, за пломбами заводу - виробника?
67. Маковецький домовився зі своїм сусідом - радіотехніком Івановим, що той у вільний від роботи час збере для нього магнітофон. Придбання необхідних матеріалів Іванов взяв на себе. Було встановлено, що Маковецький сплатить Іванову 500 грн. Розпочавши роботу, Іванов не зміг самостійно розробити нову схему магнітофону, у зв’язку з чим домовився з інженером Бесєдіним про розробку такої схеми за 150 грн., передав йому завдаток в сумі 50 грн. Крім того, деякі деталі Іванов не зміг придбати і виготовив їх сам. Іванов заявив Маковецькому, що останній повинен тепер сплатити не 500 грн., а 800 грн. Маковецький ж відповів, що уклавши договір, Іванов взявся виконувати роботу на свій ризик, тому додаткові затрати повинні бути віднесені на його рахунок. Іванов же стверджував, що обумовлена ними сума при укладанні договору була лише приблизною і, якщо Маковецький не може сплатити вказану суму, то договір повинно бути розірвано і Маковецький повинен йому відшкодувати понесені витрати в сумі 250 грн. (50 грн., які були сплачені як завдаток, та 200 грн. за деталі).
Як повинна бути вирішена справа?
68. Іноземна фірма “Пніна” підписала договір з ТОВ “Консоль” за яким товариство зобов’язувалося кожного кварталу надавати фірмі інформацію щодо маркетингового дослідження ринку молочної продукції м. Харкова. Інформація повинна була надаватися на електронному носії – електронною поштою. Як тільки стали надходити гроші на рахунок товариства, у податкової інспекції виникло питання про правову природу договору. Податкова інспекція вважала, що в даному випадку товариство одержує винагороду за послуги, а товариство стверджувало, що воно з фірмою уклало договір підряду.
Податкова інспекція звернулася за консультацією до юриста.
Яке роз’яснення повинно бути надано?
69. Слюсаренко уклав договір з Ремстройтрестом на ремонт його квартири. Вартість робіт та матеріалів, що купувалися трестом, склала 20000 грн. Згідно з умовами договору, ремонт повинен бути розпочатий 10 травня 2004р., а закінчено 20 травня 2004р. При укладанні договору Слюсаренко сплатив 5000 грн. 9 травня Слюсаренка повідомили, що роботи не можуть бути розпочаті в строк, так як робочі ще працюють на іншому об’єкті, ремонт якого не був своєчасно закінчений через недопоставку деяких матеріалів. В зв’язку з цим Слюсаренка прохали перенести строк початку ремонту квартири. Від такої пропозиції він відмовився і заявив, що взяв на роботі за свій рахунок відпустку на цей час і чекає на робочих. Роботи у Слюсаренка були розпочати лише 15 травня і закінчені 29 травня. Після закінчення роботи Слюсаренко заплатив ще 5000 грн., а інші платити відмовився, оскільки вважає їх компенсацією збитків, понесених в результаті порушення трестом вимог договору.
Трест звернувся з позовом до суду про стягнення з Слюсаренка 10000 грн.
Яке рішення повинен винести суд?
70. Кадишев уклав договір з кооперативом “Шлях” на ремонт квартири. Всі роботи кооперативом були проведені якісно та в обумовлений договором строк. Однак через два місяця після ремонту квартири спочатку у дітей, а потім і у дружини Кадишева почалися приступи ядухи, які з часом стали мати тяжкий характер. Лікарі, до яких звернулася Кадишева, встановили, що така хвороба з’явилася внаслідок накопичення в організмі канцерогенних речовин хімічного походження. Кадишев звернувся за допомогою до міської санепідемстанції. В результаті експертизи, проведеної працівниками СЕС, було встановлено, що покладений кооперативом лінолеум має канцерогенні властивості, які і стали причиною захворювань дружини та дітей.
Кадишев звернувся до суду з позовом до кооперативу про відшкодування шкоди, завданій ушкодженням здоров'ю при використанням цього матеріалу.
В суді голова кооперативу “Шлях” Корецький пояснив, що лінолеум виробляє завод “Будпластика”. У відповіді на запит Корецького до директора заводу вказано, що даний вид лінолеуму повинен використовуватися у промислових приміщеннях, а про шкідливі якості цього матеріалу нічого не сповіщається. В зв’язку з цим голова кооперативу просив суд відмовити у позові, так як роботи кооперативом виконані якісно і в строк, а відповідальність за властивості лінолеуму він нести не повинен, оскільки йому нічого про це не було відомо.
Яке рішення повинен прийняти суд?
71. ТОВ «Будівельно-ремонтне управління № 37», діючи як генеральний підрядчик за договором на будівництво складського приміщення з плодоовочевою фабрикою, доручило АТ «Майстер» виконання комплексу сантехнічних та монтажних робіт, уклавши з ним договір субпідряду.
При прийнятті результатів робіт за договором субпідряду представники будівельно-ремонтного управління виявили декілька порушень умов договору з боку АТ «Майстер». Так, складське устаткування, монтаж якого здійснювався за цим договором, працювало лише частково; відстань між стелажами була меншою, ніж передбачено проектно-кошторисною документацією, яку передала плодоовочева фабрика; при встановленні сантехнічного обладнання використано інші матеріали, ніж було обумовлено договором. Залучений до приймання робіт представник державної санітарно-епідеміологічної служби заявив, що приміщення не може бути використане як склад плодоовочевої продукції, однак це не виключає його використання для інших виробничих потреб. Представник будівельно-ремонтного управління акт прийому робіт за договором субпідряду підписати відмовився. Натомість до АТ «Майстер» було надіслано листа, в якому замовник (будівельно-ремонтне управління) вимагало усунути виявлені недоліки за рахунок субпідрядника до 15 лютого 2004 р., оскільки строк виконання робіт за договором з плодоовочевою фабрикою закінчувався 1 березня 2004 р. Однак у вказані строки субпідрядник вимог замовника не виконав.
Враховуючи, що підрядник не виконав умови договору, плодоовочева фабрика звернулася до суду з позовом до будівельно-ремонтного управління з вимогою про відшкодування збитків та сплату неустойки в сумі 158 900 грн. Відповідач позову не визнав, посилаючись на відсутність своєї вини у порушенні договору внаслідок невиконання умов договору субпідрядною організацією. Залучений до участі у справі субпідрядник подав акт прийому робіт за договором із будівельно-ремонтним управлінням. В акті зазначалося, що робота виконана та приймається без застережень Акт був підписаний представником АТ «Майстер» із зазначенням, що представник замовника (будівельно-ремонтного управління) від підпису відмовився.
Яке рішення повинен прийняти суд?
72. У АТ «Зірка» виникли труднощі з фінансуванням будівництва житлового будинку, яке здійснювалося спільно з науково-дослідним інститутом. Правління АТ «Зірка» прийняло рішення для завершення будівництва залучити громадян, які виявили бажання придбати квартири у домі, що будується.
Для оформлення правовідносин з цими громадянами був розроблений договір про спільне інвестування, згідно якого АТ приймало на себе функції замовника, гарантувало здачу будинку в експлуатацію не пізніше II кварталу та оформлення документів про право власності на визначені квартири конкретним громадянам. Громадяни зобов’язані були внести в повному обсязі у встановлений строк обумовлену договором суму.
Будинок було прийнято в експлуатацію лише в кінці III кварталу, а документи про право власності учасники інвестування отримали через шість місяців після закінчення будівництва будинку.
Група громадян звернулася з цього приводу до адвоката за консультацією.
Яке роз’яснення слід дати?
Тема 11. Перевезення. Транспортне експедирування
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глави 64, 65. Ст.ст. 908-935.
Про транспорт: Закон України від 10. 11. 1994 р. з наступ. зм. та доп. // Відомості ВР України. - 1994. - № 51. - Ст. 446; Голос України. – 1995. – 11 січня.
Про залізничний транспорт: Закон України від 04. 07. 1996 р. з наст. зм. та доп. // Відомості ВР України. - 1996. - № 40. - Ст. 183; Голос України. – 1996. – 13 червня.
Про автомобільний транспорт: Закон України від 05. 04. 2001 р. // Відомості ВР України. - 2001. - № 22.- Ст. 105; Офіційний вісник України. – 2001. - № 17. – Ст. 719.
Кодекс торговельного мореплавства України, прийнятий 23. 05. 1995 р. // Відомості ВР України. - 1995. - № 47-52. - Ст. 349; Голос України. – 1995. – 12-13 липня.
Повітряний кодекс України, прийнятий 04. 05. 1993 р. // Відомості ВР України. - 1993. - № 25. - Ст. 274.; Голос України. – 1993. – 11 червня.
Статут залізниць України: Затв. постановою КМ України від 06. 04. 1993 р. № 457 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - Ст. 548; Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 червня.
Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів: Затв. наказами Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644; від 20.08.2001р. № 542; від 28.05.2002 р. № 334; від 09.12.2002 р. № 873; від 18.04.2003 р. № 299 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 48. – Ст. 2108.; Офіційний вісник України. – 2001. - № 37. – Ст. 1721; Офіційний вісник України. – 2002. - № 28. – Ст. 1345; Офіційний вісник України. – 2003. - № 3. – Ст. 88; Офіційний вісник України. – 2003. - № 29. – Ст. 1495.
Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Мінтрансу України від 28.07.1998р. № 297. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 40. - Ст. 1506.
Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджений постановою КМУ від 19.03.1997р. № 252 з наст. змін. та доп. // Офіційний вісник України. – 1997. – число 12 (книга 1). – Ст. 167.
Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15. 10. 1955 р. № 1801 // Транспортне право України / Укл. В. В. Сунцов. -X.: Консум, 1998. - С. 256-325.
Статут автомобільного транспорту, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р.// Транспортне право України / Укл. В. В. Сунцов. -X.: Консум, 1998. -С. 110-163.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 8. – Ст. 312.
Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003р. № 568 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 36. – Ст. 1958.
Правила повітряних перевезень вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2003р. № 793 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 46. – Ст. 2407.
Правила надання населенню послуг з перевезення міським електротранспортом: Затв. постановою КМУ від 22.04.1997р. № 386 з наст. змін. та доп. // Офіційний вісник України. – 1997. – №17. – Ст. 66.
Тимчасове положення про місячне планування та організацію перевезень експортних, імпортних та транспортних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом, затверджене постановою КМ України від 17. 05. 1993 р. № 357 // ЗПУ України. -1993. - № 10. - Ст. 217.
Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України від 01.07.2004 р. // Юридичний вісник України. – 2004. – № 33.
Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею: Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 // Юридичний вісник України. – 2002. – Серпень. - № 31; Бухгалтерская газета. – 2002. – Август. - № 47 – 48.
Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають при перевезень вантажів автомобільним транспортом: Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 21. 07. 1992 р. № 01-6/856 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. - № 3.
Станюк Р. Транспортно-експедиційні послуги // Юридичний вісник України. - 2002., 5-11 жовтня (№ 40).- С.8.
Красько И. О договоре экспедиции // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000.- № 6. С.24-25.
73. Донецька залізниця звернулась в господарський суд з позовом до ВАТ “Вантажтранс” про стягнення плати за користування вагонами, оскільки на протязі місяця Залізниця на під’їзні колії, власником яких є ВАТ “Вантажтранс”, подавала вагони під навантаження і розвантаження вантажів. В судовому засіданні було встановлено, що фактично ВАТ “Вантажтранс” у вказаний період будь-яких вантажів не отримував та не відвантажував, а вагони використовувалися його контрагентами.
Суд першої інстанції позов задовольнив, мотивуючи тим, що ВАТ “Вантажтранс” як власник під’їзних колій повинен вносити плату за користування вагонами.
Апеляційна інстанція рішення скасувала і постановила нове, яким в позові відмовила, мотивуючи тим, що власник під’їзних колій повинен сплачувати Залізниці плату за користування вагонами для власних потреб, тобто тоді, коли він є вантажовласником. Постанову було оскаржено в касаційному порядку.
Яке рішення повинна винести касаційна інстанція? Чи змінилося б рішення суду, якби між Залізницею, власником під’їзних колій та контрагентом – безпосереднім користувачем вагонів було укладено трьохсторонній договір, який покладав би обов’язок по внесенню плати за користування вагонами безпосередньо на контрагента?
74. На адресу трикотажної фабрики залізницею надійшло дві партії товарів. У першій партії, що прибула на станцію призначення на 10 днів пізніше передбаченого триденного терміну доставки, вантаж виявився пошкодженим. В другій партії товару була виявлена недостача. На підставі комерційних актів, складених при одержанні вантажу, фабрика звернулась до суду і зажадала від залізниці відшкодування збитків і сплати штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 10 178 грн. В судовому засіданні було встановлено, що за перевезення кожної партії вантажу було сплачено провізну плату в розмірі 516 грн.
В господарському суді представник залізниці пояснив, що дана ситуація виникла в зв'язку з аварією потягу, який перевозив вантаж, тому залізниця повинна бути звільнена від відповідальності. Окрім того, на його думку, слід врахувати, що позивач не подав претензії до залізниці про стягнення завданих збитків.
Чи є підстави для задоволення вимог фабрики? Розберіть доводи сторін.
75. До ЗАТ “Древінвест” було відправлено залізницею ліс-кругляк. Вантаж на станцію призначення не прибув. Вважаючи вантаж загубленим, на підставі п. 117 Статуту залізниць України ЗАТ “Древінвест” пред'явило претензію до залізниці про відшкодування 58 000 грн. - вартості вантажу. Залізниця відхилила претензію, посилаючись на п. 135 Статуту, вказавши, що вантаж видано ТОВ "Піраміда", до якого і належить пред'явити претензію про відшкодування вартості вантажу.
ЗАТ “Древінвест” подало позов до суду. В суді доказів про переадресування вантажу сторони не надали. Рішенням суду залізницю було звільнено від відповідальності, а вартість загубленого вантажу стягнуто з ТОВ "Піраміда".
Чи є підстави для оскарження рішення суду?
76. Адвокат, прямуючи за дорученням клієнта на засідання суду до м. Сімферополя, звернувся до каси залізничного вокзалу за квитком. Касир в продажі квитка відмовила, повідомивши, що на жоден з найближчих потягів в кримському напрямку квитків немає. Тоді адвокат придбав білет на літак, але рейс було затримано в зв’язку з несприятливими метеорологічними умовами. Адвокат з запізненням прибув до Сімферополю і тому не зміг бути присутнім на судовому засіданні і відповідно умовам договору з клієнтом втратив право на винагороду в розмірі 1000 гривень.
Адвокат подав судовий позов до авіакомпанії та залізниці з вимогою відшкодувати завдані збитки в розмірі неотриманої винагороди (1000 грн.), різниці між вартістю залізничного та авіа квитка (200 грн.) та моральної шкоди в розмірі 2000 гривень. Свої вимоги до авіакомпанії він обґрунтував неналежним (несвоєчасним) виконанням зобов’язань, а до залізниці – неправомірною відмовою у продажі квитка. В судове засідання було надано довідку про те, що в одному із потягів, квиток на який мав намір придбати адвокат, були вільні місця.
Чи є підстави для задоволення вимог адвоката?
77. Громадянка Петренко придбала квиток у плацкартний вагон потягу Харків - Ужгород. Зайшовши до вагону, вона з’ясувала, що її місце зайнято іншим пасажиром, який мав на руках квиток на це ж місце. Петренко попросила провідника звільнити її місце або надати інше. У зв'язку з відсутністю вільних місць в цьому вагоні пасажирці було запропоновано зайняти місце у загальному вагоні або доплатити різницю вартості квитка і перейти до купейного вагону. Петренко зайняла місце у купейному вагоні, а доплатити різницю у вартості квитків відмовилася, вказавши що у видачі двох квитків на одне і теж місце винна залізниця.
Вирішіть спір.
78. На замовлення ЗАТ “Харківскло” автотранспортною організацією ТОВ “Трансавто” було подано автомобіль під навантаження для перевезення кришталевих виробів. Навантаження здійснювалось робітниками ЗАТ “Харківскло”. Після навантаження водій – експедитор з перевезення вантажів розписався у товарно-транспортній накладній і дорожньому листі і відправився в рейс. При прибутті вантажу до пункту призначення було виявлено пошкодження значної частини вантажу, про що було складено відповідний акт.
Вантажоотримувач, отримавши відмову від ТОВ “Трансавто” в задоволенні претензії щодо відшкодування збитків в розмірі вартості пошкодженого вантажу, звернувся до суду. У відзиві на позов ТОВ “Трансавто” вказувало, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевізник перевіряє складування і кріплення вантажу лише з точки зору безпеки руху і збереження рухомого складу, а не самого вантажу і не відповідає за неналежне кріплення вантажу у кузові автомобіля і яке призвело у даному випадку до пошкодження вантажу.
Зробіть аргументований висновок по справі.
79. Рудовоз "Академік Паладій", що йшов із м. Керчі до м. Одеси з агломератом, неподалік від м. Одеси одержав пробоїну. Щоб уникнути загибелі судна, капітан прийняв рішення посадити його на мілину. Проте при виконанні цього маневру рудовоз одержав ще одну пробоїну і затонув.
Одержувач вантажу - Одеський завод ім. Січневого повстання вимагав сплати вартості затонулого вантажу. Пароплавство заперечило проти вимог заводу на таких підставах: рішення капітана було викликане наміром зберегти судно та вантаж; за таких умов кожен з учасників перевезення несе відповідальність за наслідки, викликані обставинами, які не могли бути передбачені капітаном судна.
Дайте правову оцінку доводів сторін.
80. До юриста звернувся директор ТОВ “Транс-сервіс”, яке займалося транспортним експедируванням на залізниці, з проханням скласти проект договору для потенційних контрагентів з внесенням таких умов:
Хто несе відповідальність перед залізницею за несвоєчасне вивантаження вантажу у разі укладення такого договору: клієнт чи експедитор?
Чи зобов’язаний клієнт компенсувати додаткові витрати експедитора, пов’язані з виконанням цього договору, які не були спеціально зазначені в договорі і виникли після його укладення?
Чи несе експедитор відповідальність за збереження відправленого ним вантажу під час перевезення?
Дайте аргументовану відповідь на поставлені запитання та складіть проект договору транспортного експедирування.
Тема 12. Зберігання
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 66. Ст.ст. 936-978.
Митний кодекс України від 11.07.2002 // Відомості Верховної Ради України. - 2002.- №38-39. –Ст. 288. (З наступними змінами).
Закон України „Про державний матеріальний резерв” від 24 січня 1997р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997.- №13. – Ст. 112. (З наступними змінами).
Про затвердження інструкції щодо надання окремих видів побутових послуг: Наказ Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27.08.2000 р. №20 / Офіційний вісник України. – 2000. - №47. – Ст. 2053.
Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997р.№252 // Офіційний вісник України. – 1997. - №12. – Ч.1. – Ст. 168. (З наступними змінами).
Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках: Затв. пост. КМ України від 22 січня 1996 р. № 115 / Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - №6.- Ст. 191. (З наступними змінами).
Громацький Е. Інститут зберігання майна за новим Цивільним кодексом України // Вісник прокуратури. - 2003.- № 5.- С.98-102.
Домбругова А. Загальні положення про договір зберігання // Юридичний вісник України. - 2004. - № 1-2.- С.14-15.
81. Косов і Овчаров 10.03.2004 р. уклали договір зберігання, відповідно якому Кость передав Овчарову на період довгострокового відрядження відеокамеру, дозволивши нею користуватися. Сторони домовилися, що плата за зберігання буде платою за користування, в силу чого взаємних розрахунків між сторонами не передбачалося. Після повернення Косова із відрядження, Овчаров заявив, що в результаті травми він пошкодив руку і не міг користуватися відеокамерою на протязі всього періоду зберігання. Тому він вважає, що Косов зобов’язаний сплатити йому винагороду за зберігання відеокамери. Косов з такою вимогою не погодився.
Вирішіть спір
82. Коли 10.05.2004 р. Соколов прийшов на заняття до басейну він побачив, що гардероб в басейні не працює. Оскільки до роздягальні у верхньому одягу не пропускали, Соколов залишив своє пальто і шапку у непрацюючому гардеробі, як це зробили інші відвідувачі.
Після занять, Соколов виявив, що його одягу немає. Він звернувся до директора басейну з вимогою відшкодувати вартість викрадених речей. Директор відповів, що Соколов сам винен, оскільки прийшов в дорогому одязі і залишив його без нагляду. Що ж стосується непрацюючого гардеробу, то адміністрація басейну за його роботу відповідальності не несе, бо він обслуговується співробітниками комбінату заводу „Південкабель”. На підтвердження директор надав акт із заводу про хворобу робітниці гардеробу.
Соколов звернувся з позовом до суду про відшкодування вартості втрачених речей басейном і заводом солідарно.
Яке рішення повинен винести суд?
83. В готелі з номеру Савчука 20.08.2004 р. було вкрадено куртку і електробритву. Адміністрація готелю відмовилася відшкодувати вартість викраденого майна, оскільки договору щодо його зберігання Савчук з адміністрацією готелю не укладав. В ході розслідування справи чергова поверху, на якому проживав Савчук, підтвердила, що бачила ці речі в номері, але так як Савчук постійно носив із собою ключ від номеру і не здавав його адміністрації, то вини працівників готелю в зникненні речей немає.
Вирішіть справу.
84. При розміщенні валізи до автоматичної камери схову вокзалу Іванов набрав шифр, цифри якого відповідали року його народження. При відкритті комірки 05.03.2004 р. виявилося, що його валізу вкрадено. Іванов звернувся до адміністрації вокзалу із заявою з приводу крадіжки валізи з камери схову. Начальник вокзалу відповів, що згідно чинному законодавству адміністрація вокзалу не зобов’язана відшкодовувати вартість вкрадених речей із автоматичної камери схову у разі справності замикаючого пристрою. До того ж Іванов сам порушив правила користування автоматичною камерою схову, використавши в якості шифру цифри, що відповідали року його народження, чим створив сприятливу ситуацію для відкриття комірки шляхом підбору цифр шифру.
Вирішіть спір.
85. Власов, 10.02.2004 р. виїжджаючи за кордон у відрядження, помістив на товарний склад організації „Спецсхов” належні йому речі (ювелірні вироби, картини і антикварні меблі). При оформлені складських документів представник зберігача з’ясував у Власова його можливе місце знаходження за кордоном. Саме цю адресу і було занесене до подвійного складського свідоцтва.
Під час перебування за кордоном Власов звернувся до представництва комерційного банку з проханням надати йому кредит під заставу подвійного складського свідоцтва. Договір було укладено, а свідоцтво передано банку. Коли Власов не зміг повернути кредит у зазначений договором термін, банк пред’явив до організації „Спецсхов” подвійне складське свідоцтво і договір застави подвійного складського свідоцтва.
Представник організації „Спецсхов” відмовив у видачі товару, пояснивши, що на його думку, було допущено помилку під час виписки складських документів. Крім цього, на подвійному складському свідоцтві відсутній передавальний напис.
Як необхідно вирішити спір?
86. ТОВ ”Овочівник” (овочева база) 10.08.2004 р. прийняло на зберігання від агрофірми „ Арго” 15 т капусти. Після закінчення терміну договору виявилося, що, незважаючи на прийняття ТОВ „Овочівник” необхідних мір, відповідно до умов договору, частина капусти (3 т) зіпсувалася. „Арго” вимагала відшкодувати збитки: вартість капусти та неодержаний прибуток від її реалізації. Представник ТОВ ”Овочівник” пояснив, що псування капусти відбулося внаслідок дощової погоди у період зберігання і відмовився відшкодовувати збитки, вважаючи, що вини зберігача у псуванні продукції не було, однак вони можуть продати „Арго” 3 т капусти зі своїх запасів. Агрофірма від такої пропозиції відмовилася.
Вирішіть спір.
87. Шевченко 08.03.2004 р. здав на зберігання строком на 1 добу автомобіль ВАЗ - 21099 на автостоянку, й на підтвердження отримав квитанцію. У зв’язку з хворобою Шевченко прийшов за автомашиною через 3 доби і побачив, що в автомобілі відкриті двері, викрадено магнітофон, спортивну сумку, вогнегасник. Шевченко звернувся до чергового автостоянки з вимогою про відшкодування вартості зламаних дверей та викрадених речей.
Робітник відмовився відшкодовувати збитки, посилаючись на те, що коли він приймав зміну, двері в автомобілі вже були відкриті.
Вирішіть справу.
88. ТОВ „ Агротехніка” здало у серпні 2004 р. на зберігання до хлібоприймального пункту (ХПП) 100 т пшениці другого сорту строком на 3 місяці.
У жовтні керівник „Агротехніка” звернувся до хлібоприймального пункту з вимогою видати 50 т пшениці для розрахунків за придбане пальне та техніку. Директор ХПП відмовив у видачі зерна до закінчення строку, зазначеного у договорі зберігання. Він зазначив, що пшениця перейшла у власність ХПП на строк дії договору. По закінченню ж строку договору зберігання ХПП запропонувало „Агротехниці” замість пшениці другого сорту пшеницю вищого сорту, але в меншій кількості.
ТОВ „ Агротехніка” звернулося до господарського суду.
Яке рішення повинен винести суд?
Тема 13. Страхування
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 67. Ст.ст. 979-999.
Про страхування: Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР: В редакції Закону № 2745-III від 04.10.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002.- N 7.- Ст. 50. (З наступними змінами)
Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 // Офіційний вісник України. - 2003.- № 38. Ст.2047.
Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996р. №1175. // Зібрання постанов уряду України. - 1996.- № 18.- Ст. 510. (З наступними змінами).
Положення про моторне (транспортне) бюро: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996р. №1175 // Зібрання постанов уряду України. - 1996.- № 18.- Ст. 510. (З наступними змінами).
Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р. №959 // Зібрання постанов уряду України. 1996.- № 16.- Ст. 451. (З наступними змінами).
Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996р. №1523. // Зібрання постанов уряду України. 1996.- № 21.- Ст. 590. З наступними змінами.
Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента: Затв. пост. КМ України від 04.02.2004.- № 124 // Офіційний вісник України. - 2004.- № 5.- Ст. 242.
Про практику розгляду судами України справ про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983р. №4 // Постанови пленуму Верховного суду України у цивільних справах. - 2004 р.- С.114.
Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 1997. - 216с.
Васютін Р. Як страхують та страхуються у Сполучених штатах: особистий погляд зсередини // Економічний часопис ХХІ. – 2004.- №5.– С.40-41.
Демидова Г. Отграничение договора страхования от смежных гражданско-правовых обязательств // Российская юстиция.– 2003.- №8.– С.21-22.
Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Товариство «Знання». КОО, 1998. – 321 с.
Клапків М. Загальні умови страхування як необхідний елемент правового регулювання страхових відносин // Право України. - 1995. - №12. - С.40-45.
Міхно М. Поняття, зміст та основні вимоги до страхових договорів // Економіка. Фінанси. Право. – 1999.- №9.– С.18-20.
Пацурін Н.Б. Поняття страхової діяльності (справи) (господарсько-правовий аспект) // Вісник вищого господарського Суду України. – 2000.- №1.– С.158-161.
Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. д-р, екон. наук проф. С.С. Осадець. - К.: КНАУ, 1998. – 528с.
89. Після смерті Вінніченко - завідуючої магазином - в результаті проведеної ревізії була виявлена розтрата матеріальних цінностей на суму 3200 грн. Відповідний позов про стягнення коштів у погашення боргу був пред'явлений до дочки померлої як єдиної спадкоємниці Вінніченко.
Розглянувши справу в судовому засіданні, позов було задоволено. Частково було стягнуто зі спадкоємниці суму розтрати. При вирішенні справи суд виходив з факту, що відповідачка після смерті матері одержала у спадщину 2300 грн., з яких і повинен погашатися борг, тому що відповідно до ст. 1231 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна спадкодавцем відшкодовується спадкоємцями в межах вартості майна, яке було одержане ними у спадщину. Проте дочка померлої рішення суду оскаржила. В апеляційній скарзі вона вказала, що 2000 грн., які були включені судом до суми спадщини, вона одержала не в порядку спадкоємства, а на підставі договору особистого страхування матері, відповідно до якого вона була призначена для отримання страхової суми.
Як повинна бути вирішена справа?
90. З маршрутним автобусом у дорозі трапилася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула Короткова. Чоловік загиблої звернувся до страхової компанії, що здійснювала страхування пасажирів, з вимогою виплатити йому як спадкоємцю страхову суму. Як з’ясувалося, проїзного квитка Короткова не придбала і на цій підставі страхова компанія відмовила чоловіку загиблої у виплаті страхового відшкодування. Не погодившись із рішенням страхової компанії, чоловік Короткової звернувся до суду.
Яке рішення повинен винести суд?
91. Коваленка з ознаками гострого болю каретою швидкої допомоги було доставлено в лікарню. В результаті обстеження хворого лікарі дійшли висновку про необхідність негайного проведення операції. Перед початком операції до Коваленка звернувся працівник лікарні, який повідомив, що лікарня відчуває певний дефіцит ліків та запропонував Коваленко сплатити 311 грн. для нормального забезпечення лікування, на що одержав згоду.
Після одужання Коваленку видали квитанцію до страхового полісу, з якої слідувало, що він сплатив 311 грн. відповідно укладеному зі страховою медичною компанією договору страхування здоров’я на випадок захворювання. Коваленко не погодившись з цим, так як він не мав наміру укладати договір страхування, звернувся до страхової компанії з вимогою повернення сплачених коштів, однак одержав відмову. Коваленко звернувся до адвоката за консультацією щодо можливості звернення до суду з позовом про розірвання (або визнання недійсним) договору страхування.
Яка відповідь повинна бути надана Коваленку?
92. Сергеєва було засуджено за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому Корнєву Страхова компанія виплатила Корнєву за договором особистого страхування 500 грн., після чого звернулася до суду в порядку регресу з позовом про стягнення з Сергеєва суми, виплаченої Корнєву, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ЦК України. Суд задовольнив позов страхової компанії.
Чи вірне рішення суду?
93. Швейна фабрика відповідно укладеному контракту одержала від англійської фірми партію тканин на суму 80000 грн. для пошиття модельного одягу. Товар було розміщено на складі. Фабрика застрахувала одержану партію товару на повну вартість тканини. Під час зберігання у приміщенні складу сталася пожежа. З метою запобігання збільшенню збитків адміністрацією було організовано вивезення (службовим автомобілем) із палаючого складського приміщення тканину, яка ще залишалася неушкодженою. Автомобіль загорівся від палаючої частини даху, що впала на нього. Всі спроби його загасити виявилися марними.
Відповідно акту пожежних органів вини фабрики у виникненні пожежі не виявлено. Збитки, завдані фабриці в результаті пожежі, становлять 60 000 грн., в тому числі: пошкодження продукції (тканини) - на загальну вартість 50 000 грн., вартість пошкоджень автомобіля — 10 000 грн.
Відповідно укладеному договору страхування фабрика звернулася до страховика з вимогою відшкодувати заподіяні їй збитки у повному обсязі. Страхова компанія, погодившись на відшкодування вартості знищеної пожежею тканини (50 000 грн.), відмовилася відшкодувати вартість пошкоджень автомобіля, посилаючись на те, що за договором страхуванню підлягала лише партія тканини.
Представник фабрики в судовому засіданні звернув увагу на той факт, що автомобіль було пошкоджено в результаті проведення заходів для зменшення ймовірної шкоди від настання страхового випадку, тому страховик зобов'язаний відшкодувати понесені страхувальником витрати у зв'язку з їх проведенням. Іншим аргументом на користь фабрики, на думку її представника, є те, що шкода, заподіяна фабриці, не перевищує страхової суми, в межах якої страховик несе ризик і зобов'язався виплатити страхове відшкодування.
Як необхідно вирішити справу?
94. Бурда від свого імені уклав зі страховою компанією договір страхування автомобілю, яким управляв на підставі довіреності. Договором передбачено, що страховий випадок це пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди. За два дні до закінчення строку чинності договору страхування автомобіль, яким керував Бурда було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Бурда звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку.
Страхова компанія звернулась із запитом про обставини дорожньо-транспортної пригоди до відповідного органу ДАІ, який повідомив, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода, особу якого не встановлено. Крім цього страхова компанія запитала у Бурди документи, що підтверджують його право на застрахований автомобіль, на що Бурда надав довіреність, яку було видано Івановим на його ім’я. Вказаною довіреністю Бурда уповноважувався, зокрема, за своїм розсудом, продавати, дарувати та іншим чином відчужувати автомобіль, укладати договір страхування автомобілю., тощо
Страхова компанія посилаючись на те, що власником автомобіля є Іванов відмовила Бурді у виплаті страхового відшкодування, про що повідомила останнього у 15-денний строк. Не погодившись із відмовою страхової компанії у виплаті страхового відшкодування, стверджуючи, що він є власником застрахованого автомобіля, так як придбав вказаний автомобіль за грошові кошти, незважаючи на те, що керував автомобілем на підставі довіреності, Бурда звернувся з позовом до суду про стягнення з страхової компанії страхового відшкодування.
Яке рішення повинен прийняти суд?
95. ТОВ “Дельта” звернулось до банку з заявою про видачу кредиту. Банк погодився надати кредит за умови, що розмір кредиту та відсотки по ньому будуть забезпечені шляхом наданням ТОВ “Дельта” в якості застави трьох легкових автомобілів, які належать на праві власності ТОВ “Дельта”. Після укладення між банком та ТОВ “Дельта” договору застави вказаних автомобілів банк вимагав, щоб ТОВ “Дельта” згідно з чинним законодавством застрахувало предмет застави із зазначенням в договорі страхування банка в якості особи, яку призначено для одержання страхового відшкодування. ТОВ “Дельта” погодилось укласти договір страхування предмету застави, але заперечувало щодо права банку на одержання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. ТОВ “Дельта” мотивувало своє рішення тим, що у разі настання страхового випадку (пошкодження автомобілів) і виплати страхового відшкодування банку, воно буде позбавлено можливості відновити (відремонтувати) пошкоджені автомобілі за браком коштів, які призначені на їх відновлення (ремонт).
Вирішіть спір. Хто вправі одержувати страхове відшкодування?
96. Міхнєв уклав зі страховою компанією “Ласка” договір особистого страхування від нещасних випадків, сплативши при цьому встановлений страховий платіж. Страхова сума за вказаним договором страхування складала 100 000 грн. Через деякий час Міхнєв уклав аналогічні договори страхування ще з двома страховими компаніями “Васка” та “Баска”, сплативши встановлені страхові платежі. Страхова сума за двома останніми договорами страхування складала відповідно 150 000 та 250 000 грн. Під час дії всіх трьох договорів страхування Міхнєву були заподіяні тілесні пошкодження в результаті нещасного випадку, який був кваліфікований (визнаний) як страховий випадок відповідно до укладених договорів страхування. Міхнєв звернувся до страхових компаній, з якими були укладені договори страхування із заявою про настання страхового випадку та виплату страхових сум. Страхова компанія “Ласка” виплатила Міхаєву страхову суму у повному розмірі згідно з умовами договору страхування. Проте страхові компанії Васка та Баска відмовились виплатити Міхаєву страхові суми, обґрунтовуючи свою відмову тим, що, по-перше, Міхнєв уже отримав страхову суму від страхової компанії “Ласка”, а по друге, Міхнєв не надав кошторис (розрахунок) щодо заподіяних збитків (шкоди). Не погодившись з відмовою у виплаті страхової суми, Міхнєв звернувся до суду з позовом про стягнення зі страхових компаній “Васка” та “Баска” 150 000 та
250 000 грн. відповідно.
Яке рішення повинен прийняти суд?
Тема 14. Доручення
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 68. Ст.ст. 1000-1010
Завидов Б. Договор поручительства // Хозяйство и право. - 1997.- № 12.- С. 107-112.
Закон України “Про нотаріат” від 02.09.1993р. // Зібрання законодавства України (серія 3).- 2000.- № 9.- Ст. 114. (З наступними змінами).
Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом мінюсту України 03.03.2004р. №20/5 // Офіційний вісник України. - 2004.- № 10.- Ст. 639.
Положення про Єдиний реєстр доручень (посвідчених у нотаріальному порядку): Затв. наказом мінюсту України від 29.05.1999 р., № 29/5 // Офіційний вісник України. - 1999.- № 24.- Ст. 1128.
Примак В. Винагорода за договором доручення // Юридичний вісник України. - 2001.- № 31.- С.9.
Завдання
97. Іванов уклав з Миколаєнко договір, за яким зобов’язався придбати для нього будівельні матеріали. Коли будівельні матеріали були придбані, Миколаєнко відмовився прийняти матеріали і відшкодувати їх вартість Іванову, посилаючись на те, що матеріали придбані по завищеним цінам. Іванов вимагав оплати матеріалів, вказавши, що в довіреності Миколаєнка, нотаріально посвідченої, не було вказівки щодо ціни, за якою передбачалось придбання будівельних матеріалів, а було лише вказано, що Іванову “доручається придбати будівельні матеріали за діючими цінами”. Крім того, у зв’язку з затримкою у прийнятті будівельних матеріалів, Іванов поніс додаткові витрати щодо їх зберігання, які він вимагає відшкодувати. Миколаєнко проти позову заперечував і посилався на те, що при укладенні договору він назвав суму, яку Іванов не повинен був перевищувати, виконуючи доручення.
Сторони звернулись до юридичної консультації.
Яке роз’яснення їм слід дати?
98. Богдан після виконання договору доручення вимагав від Курило виплати винагороди за вчинення правочину по найму жилого приміщення у розмірі 15% від ціни укладеного договору. Курило відмовився виплатити винагороду у такому розмірі, оскільки при укладенні договору конкретна сума винагороди названа не була, однак він задоволений умовами укладеного Богданом правочину і в змозі виплатити винагороду у розмірі 3% від ціни договору. Богдан вважає, що має право самостійно визначати суму винагороди. Крім того, як йому відомо, агенції по найму житла за таку послугу отримують винагороду у розмірі від 15% до 25% від ціни договору, а він назвав мінімальну суму.
Як вирішити спір?
99. Петренко уклав у січні місяці з Воложенко договір доручення на продаж партії шуб по визначеній у договорі ціні.
Воложенко у березні, дізнавшись, що скоро ціни на даний товар можуть різко знизитися, приймає рішення продати товар за ціною, яка є максимальною на даний час, але нижчою, ніж обумовлено договором.
Петренко вимагав повернути гроші за проданий товар у сумі, яка була обумовлена в договорі. Воложенко заперечував і посилався на те, що він повинен був прийняти рішення швидко і отримати вказівку довірителя не зміг, оскільки той знаходився на лікуванні у шпиталі.
Як слід вирішити справу?
100. Сидоров, який був приватним підприємцем, викупивши об’єкт незавершеного будівництва вирішив побудувати станцію технічного обслуговування автомобілів (СТО). Для завершення будівництва він найняв будівельну фірму “Реал”, яка зобов’язалася добудувати об’єкт “під ключ”. Сидоров, не будучи фахівцем у будівництві, для контролю за виконанням будівельних робіт та прийняття завершеного об’єкту уклав договір доручення з Мареничем, який був інженером будівельником.
Через деякий час Сидоров дізнався, що директор фірми “Реал” використовує неякісні будівельні матеріали та завищує їх покупну ціну. Мареничу було відомо про ці порушення з боку директора “Реала”, але він не доповідав про це Сидорову. Останній, дізнавшись про зраду, розірвав з Мареничем договір доручення. Маренич заперечував, посилаючись на те, що він своєчасно і сумлінно виконував покладені на нього за договором обов’язки.
Як слід вирішити спір?
Тема 15. Комісія
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 69. Ст.ст. 1011-1028.
Войчук О. Договір комісії // Вісник податкової служби. - 2002.- №30.-С. 43-45
Егоров А. Ответственность комиссионера за неисполнение сделки третьим лицом // Закон. - 2001.-№ 12.- С.44-51.
Зейкан Я. Проблемні питання договору комісії // Закон і бізнес. - 2000.-№17, 22-30 квітня. - С.11.
Комаров В.К. Договор комиссии по советскому праву. - М., 1961.
Кухарєва Н. Комісія та субкомісія // Бизнес (бухгалтерия).-2001.- №49/1.-С.38-42; №50/1.-С.40-45.
Лист Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України “Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни і визначення” (п.5.11) № 15-03/29-192 від 17.03.1998 р.
Назаренко В.І. Правова природа договору комісії як різновиду підприємницької угоди // Держава і право: Зб. наук. Праць: Юридичні і політ. Науки: Вип. 9. К.: Інститут держави і права НАН України. - 2001.- С.244-249.
Назаренко В.І. Система використання договору комісії в сучасних умовах // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000.- № 3.- С.24-27.
Правила здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах: Затв. наказом Державної комісії по цінним паперам та фондовому ринку №331 від 23.12.1996р. (зі змінами внесеними рішенням ДКЦПФР №11/1 від 10.06.1997р.)
Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Затв. наказом МЗЕЗ України № 37 від 13.03.1995р. (зі змінами внесеними наказами МЗЕЗ торгу № 342 від 08.07.1997р. та № 194 від 08.04.1998р.)
Савченко Л.А. Договір комісії / Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.: За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - Юрінком Інтер, 2000.- С.538-553.
Сибіга О.М. Права і обов'язки сторін по договору комісії // Вісник Вищого Арбітражного суду України. - 2000.- № 2.- С.41-45.
Завдання
101. Коробов уклав з Борисенко договір комісії у відповідності до умов якого останній за винагороду у розмірі 250,00 грн. повинен був придбати для Коробова персональний комп’ютер (ПК): монітор, системний блок, принтер, тощо за ціною, яка не буде перевищувати 4 500 грн. Зазначена сума була надана Борисенку одразу після укладення договору комісії. Через тиждень Борисенко повідомив Коробова про купівлю для нього замовленого ПК, отримав за це від Коробова обумовлену договором винагороду та передав йому майже всі складові ПК за винятком монітора, який поки що залишився у продавця – приватного підприємця Ряднова. Через два дні Борисенко повідомив Коробова, що він змушений їхати у відрядження, а тому порадив Коробову самому забрати придбаний для нього у Ряднова монітор. Коли Коробов прийшов до Ряднова за монітором, останній відмовив йому, посилаючись на те, що йому невідомо чи є Коробов тією особою, якій можна передати монітор, а якщо Коробов доведе, що він є власником, то йому необхідно доплатити ще 250, 00 грн., оскільки загальна вартість ПК складає 4 750,00 грн.
Коробов не погодився з вимогами Ряднова та звернувся до юридичної консультації з наступними запитаннями:
1) Чи є він власником ПК, зокрема монітора? 2) Чи може він вимагати від приватного підприємця Ряднова передання йому монітора? 3) Чи потрібно доплачувати 250,00 грн.? 4) Хто повинен здійснити таку доплату? 5) Чи можливо відмовитися від купівлі ПК, та вимагати повернення грошей? 6) Чи можливо вимагати від Борисенка повернення сплаченої йому винагороди?
Дайте відповідь
102. ТОВ “Магазин ”Молоко” уклало договір комісії на реалізацію дитячих молочних продуктів, що належали ВАТ „Деснянське молоко”. Відповідно до укладеного договору ТОВ „Магазин „Молоко” як комісіонер приймало на себе обов'язок щодо реалізації молочної продукції комітента споживачам, отримуючи винагороду за надані послуги у розмірі 10% від вартості реалізованої продукції.
У липні цього ж року, внаслідок аварії системи енергопостачання і у зв'язку з цим простою протягом тривалого часу холодильних агрегатів ТОВ “Магазин ”Молоко”, молочна продукція ВАТ “Деснянське молоко” втратила споживчі властивості. ВАТ “Деснянське молоко” звернулося з вимогами до ТОВ “Магазин ”Молоко” про відшкодування вартості молочної продукції, що стала непридатною для реалізації, на суму 16 000 грн.
Оцініть законність та обґрунтованість вимог комітента. Яке юридичне значення має та обставина, що молочна продукція втратила споживчі властивості внаслідок аварії системи енергопостачання?
103. Придатко на праві власності належить 2 тони пшениці 3-го класу. Вона уклала договір комісії з Кобзарь про продаж цієї пшениці в строк до 01 грудня поточного року, за що Кобзарь мав отримати винагороду у розмірі 200,00 грн. Незабаром, Кобзарь був змушений відбути у тривале відрядження. З метою належного виконання своїх обов'язків комісіонера він домовився з Боднарем про те, що останній продасть пшеницю, за що отримає 50% винагороди, яку мав отримати Кобзарь, тобто 100,00 грн. Боднар продав пшеницю за встановленою у договорі комісії ціною та в необхідний термін. Дізнавшись про це, Придатко звернулася до Боднара з пропозицією передати їй гроші, одержані за продану пшеницю, з отриманням за надану послугу 150,00 грн. у якості винагороди. Боднар погодився, передав гроші Придатко, залишивши собі обіцяну винагороду. Повернувшись з відрядження Кобзарь звернувся до Придатко з вимогою про сплату йому обіцяної винагороди оскільки договір комісії виконано належним чином. Придатко відмовилась задовольнити вимоги, вважаючи, що Кобзарь не має підстави отримувати винагороду за послуги, що не були ним надані, а якщо він і має претензії, то їх потрібно пред’являти до Боднара.
Оцініть відповідність чинному законодавству дій та аргументів сторін.
104. Волчков звернувся до ТОВ ”Фіалка”, що здійснювало підприємницьку діяльність, у тому числі у сфері комісійної торгівлі непродовольчими товарами, з пропозицією укласти договір комісії на реалізацію ТОВ ”Фіалка” належного Волчкову комплекту прикрас зі срібла. Зам. директора ТОВ ”Фіалка”, оглянувши принесені Волчковим прикраси, погодилася з можливістю укладення договору комісії. Однак, у зв'язку з тим, що Волчков не зміг надати документи, які посвідчували його особу та право власності на ці прикраси, заступник директора запропонувала Волчкову залишити прикраси на зберігання у ТОВ ”Фіалка” і прийти наступного дня для належного оформлення договору. Волчков погодився. Наступного дня Волчков дізнався, що його речі вже реалізовано і тому йому запропонували не оформляти договору комісії з ТОВ ”Фіалка”, а просто забрати гроші. Коли Волчков зазначив, що даної суми недостатньо, його повідомили, що це 80 % від вартості реалізованих прикрас, а 20% отримало ТОВ ”Фіалка”, яке укладає договори лише на таких умовах. Реалізувати прикраси за більшою ціною не було можливості.
1) Чи може він вимагати від ТОВ „Фіалка” сплати 100% отриманої останнім суми за продані речі. 2) Чи мало право ТОВ „Фіалка” реалізовувати належні Волчкову речі без укладення договору комісії? 3) Чи зобов'язаний був Волчков надавати комісіонеру документи або інші докази з метою підтвердження права власності на ці речі?
Дайте відповідь
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 70, ст. ст. 1029 – 1045.
Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. К.: Видавничо поліграфічний центр “Київський університет”. 2002. – С.2 89 - 420.
Витрянский В.В. Договор доверительного управления имуществом. – М.: Статут. 2001. - 191с..
Домбругова А. Правове регулювання відносин за договором управління майном //Юридичний вісник України. - 2004. -№ 17-18.
Чернявська Ю. Довірче управління майном: традиції англосаксонського права// Закон і бізнес. - 2004.- № 19-20.- С.11.
Завдання
105. Іванов – акціонер АТ ”Троянда” передав за договором управління майном 10 лютого 2004 р. строком на 6 місяців ТОВ “Надія” акції, що йому належали в АТ “Троянда”. ТОВ “Надія” зобов’язалося управляти акціями, а також 1 числа кожного місяця телефонувати і інформувати Іванова про стан справ. У травні Іванов відбув у туристичну подорож на 5 місяців.
15 серпня 2004 р. директору ТОВ “Надія” стало відомо, що акції АТ “Троянда” знецінюються, і він прийняв рішення передати акції брокеру Петрову для реалізації їх на біржі. Наступного ж дня акції було продано за 90% від їх номінальної вартості
Повернувшись, Іванов не схвалив дій управителя, не визнав Петрова замісником управителя, і звернувся до суду з вимогою про відшкодування завданих йому збитків.
В судовому засіданні директор ТОВ “Надія” зауважив, що оскільки Іванов не міг повернутися додому для видачі дозволу на реалізацію акцій, а ТОВ “Надія” не могло самостійно реалізувати акції, так як не мало на це відповідної ліцензії, то воно було вимушене звернутися за допомогою до брокера. Враховуючи це, Іванов повинен прийняти належне виконання зобов’язання за договором і виплатити винагороду брокерові Петрову, а також сплатити ТОВ “Надія” передбачену договором управління майном плату.
Вирішіть спір.
106. Будько уклав із підприємцем Спритним договір управління житловим будинком строком на 5 років, встановивши плату останньому у розмірі 30 % доходу від експлуатації будинку щомісячно.
Спритний здав будинок в оренду під магазин. Згодом, отримавши кредит у банку під іпотеку будинку, він надбудував у житловому будинку два поверхи на 4 квартири, які став здавати за договором найму (оренди) житла туристам за певну плату, за рахунок якої розраховувався з банком за отриманий кредит. Будько, не задоволений таким станом справ, звернувся з позовом до суду про розірвання договору і стягнення з управителя неотриманих доходів відповідно до умов договору.
Як повинна бути вирішена справа?
107. Коваленко отримав у спадщину бетономішалку. Оскільки остання не була йому потрібна він вирішив передати її Потапову в управління, уклавши з останнім договір строком на 1 рік. Відповідно договору Потапов повинен був здавати бетономішалку у короткострокову оренду строком на 1-2 місяці. Під час дії договору Потапов продав бетономішалку Васильєву, вважаючи себе довірчим власником (ч.2 ст. 1029 ЦК).
Коваленко звернувся з віндикаційним позовом до Васильєва про витребування бетономішалки і до Потапова про відшкодування збитків за договором управління майном
В судовому засіданні Потапов пояснив, що як довірчий власник він мав право розпоряджатися майном на свій розсуд, бо укладеним договором управління майном не передбачалося обмежень його прав. До цього ж бетономішалку продано дуже вигідно, а тому розрахунки з Коваленко повинні складатися з вартості бетономішалки за вирахуванням плати за її управління.
Вирішіть спір.
108. Виробничий кооператив “Свитязь” передав за договором управління майном Козирю, який був суб’єктом підприємницької діяльності, в управління птахоферму. Через рік управитель з’ясував, що інкубатор, який входив до складу птахоферми і вважався втраченим, знаходиться у Півня, який раніше був завідуючим птахофермою..
Управитель звернувся до Півня з вимогою повернути інкубатор та сплатити всі доходи, які були отримані останнім за час неправомірного володіння інкубатором. Однак установник управління – виробничий кооператив “Свитязь” не погодився з таким веденням управління і заборонив Козирю звертатися з претензіями до Півня. Одночасно Козирю стало відомо, що птахоферма є предметом договору застави за кредитним договором з банком, строк виконання якого настане через 6 років.
У зв’язку з цим Козир звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору управління птахофермою і виплати йому певної плати за час фактичного управління майном.
Як повинна бути вирішена справа?
Тема 17. Кредитно-розрахункові правовідносини
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л :
ЦК України. Глави 71, 72, 74. Ст.ст. 1054-1076, 1087-1106.
Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 1-2, ч. І. - Ст. 1.
Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 19. - Ст. 813.
Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18.11.2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Ст. 2734.
Про заставу: Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верхов. Ради України. - 1992. - № 47. - Ст. 642.
Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 28. - Ст. 1362.
Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19.06.2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 30. - Ст. 1526.
Про кредитні спілки в Україні: Закон України від 20.12.2001 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 3. - Ст. 79.
Про Національний банк України: Закон України від 20.09.1999 р. // Відомості Верхов. Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.
Про обіг векселів в Україні: Закон України від 05.04.2001р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 17. - Ст. 731.
Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04.2001р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 20. - Ст. 828.
Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 32. - Ст. 1457.
Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19.06.2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 30. - Ст. 1525.
Про використання штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки: Указ Президента України від 12.06.1995 р. № 436 в ред. Указу від 11.05.1999 р. № 491 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 19. - Ст. 817.
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затв. постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 // Офіційний вісник України.- 2004. - № 13. - Ст. 908.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 12. - Ст. 496.
Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 51. - Ст. 2707.
Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 16.12.2002 р. № 508 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 10. - Ст. 444.
Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України: Затв. постановою правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 12. - Ст. 495.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Затв. постановою НБУ від 28.08.2001 р. № 368 // Офіційний вісник України. - 2001. -№ 40. - Ст. 1813.
Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування: Затв. постановою Правління НБУ від 27.08.2001 р. № 367 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 47. - Ст. 2105.
Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 27.12.1999 р. № 621 // Офіційний вісник України. - 2000. -№ 5. - Ст. 181.
Інструкція про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 10. - Ст. 639.
Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі. Женева 07.07.1930 р. // Вісник Вищого Арбітражного Суду України. - 1999. - № 4.- С. 88.
Конвенція, яка має ціль врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі. Женева 07.07.1930 р. // Вісник Вищого Арбітражного Суду України. - 1999. - № 4. - С. 112.
Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів в редакції 1993р., публікація Міжнародної торгової палати № 500 // Урядовий кур'єр. - 1994. - 5 листопада.
Уніфіковані правила по інкасо в редакції 1978 р., публікація Міжнародної торгової палати № 322 // Урядовий кур'єр. - 1994. - 5 листопада.
Бервено С.Н., Яроцький В.Л. Правове регулювання вексельного обігу в Україні. - Харків: Право, 2001. - 512 с.
Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: "Знання", 2002. - 215 с.
Завдання
109. Банк “Прогрес” уклав із ВАТ “Графіт” кредитний договір, виконання якого було забезпечено заставою транспортного засобу. При цьому банк зобов’язувався перерахувати кошти лише після оформлення договору застави, згідно умовам якого позичальник зобов’язувався застрахувати транспортний засіб на випадок пошкодження та знищення в одній з “...провідних страхових компаній”.
Після належного оформлення договору застави ВАТ “Графіт” застрахувало предмет застави в одній з страхових компаній й звернулося в банк з вимогою про перерахування кредиту на його рахунок. Дослідивши надані додатково документи, банк “Прогрес” відмовив у наданні кредиту, мотивуючи свої дії тим, що, по-перше, ВАТ “Графіт” застрахувало транспортний засіб у страховика, чий фінансовий стан не задовольняє вимогам банку, а по-друге, у банку пропав фінансовий інтерес у наданні кредиту.
ВАТ “Графіт” пред’явило позов про спонукання банку надати кредит і про відшкодування збитків.
Чи підлягає позов задоволенню?
110. ТОВ “Анклав” отримало в банку кредит в цілях погашення боргу перед постачальником продукції ТОВ “Успіх”. Кредит був наданий банком шляхом перерахування коштів на спеціально відкритий для цього поточний рахунок позичальника. Наступного дня за ухвалою господарського суду про забезпечення позову виробничого кооперативу “Будівельник” органи Державної виконавчої служби наклали арешт на грошові кошти, які знаходяться на усіх рахунках ТОВ “Анклав”. Як результат, надані банком кредитні кошти були заблоковані. Незважаючи на арешт рахунку, банк на підставі платіжного доручення ТОВ “Анклав” перерахував з цього рахунку всю суму кредиту відповідно до його призначення, визначеного договором.
На запит Державної виконавчої служби банк вказав, що під кредитом розуміється позиковий капітал банку в грошовій формі, який передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Останнє означає, що, по-перше, наданий позичальникові кредит у грошовій формі надано йому у тимчасове користування й, відповідно, ці кошти знаходяться у власності банку і на них не може бути звернене стягнення по зобов’язаннях ТОВ “Успіх”, а по-друге, в разі звернення стягнення на кошти буде порушено принцип цільового використання наданого кредиту.
Чи є правомірними дії банку?
111. ТОВ “Флора” вирішило надати фінансову допомогу ВАТ “Дубрава”, для чого було укладено договір про надання платної фінансової допомоги. Даним договором передбачалося, що допомога буде надана у вигляді видачі ТОВ “Флора” переказних векселів на користь ВАТ “Дубрава”, якими останнє повинно розрахуватися зі своїми постачальниками. Акцептантом векселів було визначене товариство “Укрприлад”. Після отримання векселів ВАТ “Дубрава” пред’явило їх до акцепту товариству “Укрприлад”, яке їх акцептувало. Однак після настання строку платежу за векселями товариство “Укрприлад” відмовилося їх сплачувати, посилаючись на відсутність грошових коштів. ВАТ “Дубрава” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення вексельної суми.
Чи підлягає стягненню вексельна сума з відповідача?
112. Антонов звернувся в банк "Кредитний" з пропозицією укласти договір про відкриття й обслуговування карткового рахунка з видачею платіжної карти Master Card платіжної системи Europey int. Було встановлено, що умовами договору про відкриття й обслуговування карткового рахунка є можливість клієнта здійснювати розрахунки з використанням платіжної картки тільки в межах залишку коштів на картковому рахунку.
Однак Антонову було відомо, що умовами платіжної системи Europey int. при здійсненні дрібних покупок дозволяється робити розрахунки з використанням платіжної картки без направлення запиту в банк про наявність грошей на рахунку власника картки (без авторизації платежу). Тобто за певних умов можливе виникнення ситуації, коли грошей на рахунку клієнта буде недостатньо для оплати вимоги, яка надійшла до банку. Враховуючи останнє, банк запропонував клієнту відкрити депозитний рахунок й укласти договір застави майнових прав на ці кошти у забезпечення можливих вимог банку, що випливають з договору на відкриття й обслуговування карткового рахунка.
Чи обґрунтовані вимоги банку?
113. Банк "Аграрний" строком на один рік видав сільськогосподарському кооперативу "Весна" кредит у сумі 150 тис. грн. для закупівлі посівного матеріалу соняшника. Повернення коштів забезпечувалося договором поруки між банком "Аграрний" та товариством "Зоря". Разом з тим, на час отримання кредитних коштів на свій рахунок керівництво с/г кооперативу "Весна" вирішило засіяти вільні землі яровою пшеницею, оскільки вважало це більш вигідним з урахуванням стану посівних площ. Дізнавшись про зміну цільового призначення витрачання кредитних коштів, банк "Аграрний" звернувся з вимогою про дострокове погашення кредиту до поручителя.
Чи правомірні дії банку? Чи набуде поручитель права вимоги до с/г кооперативу "Весна" в разі, якщо добровільно сплатить суму кредиту за вказаних обставин?
114. Сліпченко уклав з банком "Кредитний" депозитний договір про розміщення в банку коштів у сумі 1000 грн. на строк один рік під 22% річних. Відповідно до умов депозитного договору, банк мав право при зменшенні Національним банком України облікової ставки пропорційно зменшити процентну ставку по депозиту. При цьому банк зобов'язаний був повідомити вкладника про зменшення відсоткової ставки за договором шляхом направлення йому письмового повідомлення. У випадку незгоди вкладника, йому надавалося право в 10-ти денний строк з моменту одержання повідомлення або погодитися на зменшення відсоткової ставки або розірвати депозитний договір і забрати суму внеску та нараховані відсотки.
Через три місяці Сліпченко одержав лист з повідомленням про вручення, у якому банк "Кредитний" повідомляв про зменшення відсоткової ставки за договором до 17% річних у зв’язку з відповідною зміною облікової ставки НБУ. У листі також повідомлялося, що в разі, якщо Сліпченко протягом 10 днів з моменту отримання листа не розірве депозитний договір, буде вважатися, що він згодний зі змінами умов депозитного договору.
Сліпченко з'явився в банк лише через рік після укладання договору й пред’явив вимогу про повернення його внеску та нарахованих відсотків по ставці 22% річних за весь строк дії договору.
Надайте юридичну оцінку діям банку та вкладника.
115. Банк "Капітал" надав ТОВ "Авіаекспорт" кредит у сумі 280 тис. грн. За нотаріально посвідченим договором застави в забезпечення повернення кредиту майновий поручитель ВАТ "Метизний завод", частка держави в статутному фонді якого становить 36%, було надано устаткування, що відноситься до основних фондів.
Позичальник у встановлений договором строк свої зобов'язання перед банком не виконав, тому останній звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Отримавши виконавчий напис, банк "Капітал" подав заяву до Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання виконавчого документу. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" провадження було відкрите.
Чи відповідають законодавству дії учасників правочину?
116. Акціонерне товариство "Будмаш" закупило у заводу “Світло” металеві верстати, надавши заводу переказний вексель як платіж за отриману продукцію. Переказний вексель містив безумовний наказ товариству з обмеженою відповідальністю "Сфера" сплатити вказану в векселі суму заводу "Світло" або його наказу. Вексель був акцептований ТОВ "Сфера", після чого завод "Світло" здійснив на векселі індосамент та передав його власному кредитору - AT "Дзвін". По настанню строку платежу AT "Дзвін" пред'явило вексель платнику - ТОВ "Сфера", але останнє його не прийняло, посилаючись на те, що первісним векселеотримувачем є завод "Світло", щодо якого і був здійснений акцепт. AT "Дзвін" вчинило протест векселя та пред'явило позов до заводу "Світло".
Яке рішення повинен прийняти суд?
117. В комерційний банк надійшло чотири заяви про відкриття рахунків:
1) від одного з учасників повного товариства, уповноваженого іншими учасниками на відкриття поточного рахунку товариству;
2) від товариства з обмеженою відповідальністю з проханням відкрити йому другий поточний рахунок за межами місцезнаходження товариства та валютний рахунок в євро;
3) від приватного підприємця Зінченко з проханням укласти з ним договір банківського рахунку для розрахунків з клієнтами;
4) від засновників товариства з обмеженою відповідальністю з проханням про відкриття рахунку для зарахування коштів статутного фонду, який формувався.
Який порядок відкриття рахунків в комерційних банках по кожній з наданих заяв?
118. Товариство “Атом” отримало в Харківському центральному відділенні банку “Альянс” кредит на суму 100 тис. грн. строком на 1 рік для закупівлі іноземного устаткування. В рахунок забезпечення повернення кредиту засновник товариства “Атом” надав ХЦВ “Альянс” в заставу його особистий приміський будинок вартістю, що перевищувала суму кредиту. Через 6 місяців товариство “Атом” запропонувало банку на зміну умов видачі кредиту переоформити їх відносини простим векселем на повну суму боргу і процентів за користування кредитом, з сплатою векселя по пред’явленню. Вексель передбачав сплату процентів на саму вексельну суму. Керуючий ХЦВ банку “Альянс”, вважаючи, що таким чином банк зможе отримати значно більший прибуток, ніж при попередніх умовах кредиту, в межах наданих йому довіреністю повноважень надав свою згоду і товариство “Атом” видало на ім’я ХЦВ банку “Альянс” простий вексель на загальну суму 140 тис грн.
Через одинадцять місяців з дня видачі банк пред’явив вексель до оплати, однак товариство “Атом” грошей не сплатило, оскільки його фінансовий стан значно погіршився, а все його майно перебувало в податковій заставі. Перед банком постало питання про повернення боргу. Було встановлено, що будинок, який було обрано як предмет застави, вже продано іншим особам і зараз там мешкає сім’я, яка не має ніякого відношення ні до товариства “Атом”, ні до його засновника.
Як повинна бути вирішена справа?
119. ТОВ “Смарагд” перерахувало ТОВ ”Смерека” передплату за лісоматеріали, які планувалося поставити найближчим часом. Однак виявилося, що ТОВ ”Смерека” вказані гроші не отримало, що стало приводом для невідвантаження з їх сторони продукції покупцю. Через свій банк ТОВ “Смарагд” дізналося, що банк отримувача зарахував необхідну суму на рахунок ВАТ “Смерека”, яке теж знаходилося на обслуговуванні в цьому ж банку і банківські реквізити якого відрізнялися від реквізитів ТОВ ”Смерека” декількома цифрами. Було також з’ясовано, що таке зарахування коштів відбулося через нечіткість друку в паперовій формі платіжного доручення номеру рахунку ТОВ ”Смерека”.
ТОВ “Смарагд” звернулося до свого банку з вимогою про повернення коштів, однак отримало відповідь, що ці кошти у банка вже відсутні, а всі дії за договором про розрахунково-касове обслуговування ним були зроблені вірно. Тоді ТОВ “Смарагд” звернулося до банку отримувача з тими ж вимогами і отримало відповідь, що у цього банку помилково зараховані кошти також відсутні і що цей банк не знаходиться з ТОВ “Смарагд” в будь-яких договірних відносинах. Саме тому, на його погляд, всі спірні питання в такому випадку слід вирішувати з неналежним отримувачем в порядку позовного провадження.
Як повинна бути вирішена справа?
120. Приватний підприємець Дорошенко звернувся до банку з проханням видати кредит для початку власної справи. При чому він просив банк видати кредит з майновим забезпеченням, яке не покриває всієї суми кредиту, оскільки зазначав, що проект, який він хоче втілити, є надзвичайно привабливим й прибутковим. Іншого цінного майна у Дорошенка не було. Кредитна рада банку, дослідивши бізнес-план підприємця і визнавши його дійсно привабливим, зазначаючи, що підприємництво – це діяльність, яка не існує без ризику, вирішила надати кредит. Однак на момент настання строку повернення кредиту, Дорошенко не отримав від свого проекту бажаного результату і можливості повернути гроші не мав.
Банк, намагаючись повернути суму кредиту та відсотків, видав наказ про примусове стягнення грошових коштів, які були у Дорошенка на депозитному рахунку в іншому банку.
Дорошенко проти цього заперечував, посилаючись на той факт, що банк не виконує функції державної виконавчої служби і будь-яку його заборгованість можна стягнути лише за рішенням господарського суду. Він також вказував на факт незаконності дій обох банків, оскільки дані про наявність вкладів в банківських установах становлять банківську таємницю.
Як повинна бути вирішена справа?
Тема 18. Спільна діяльність. Просте товариство
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 77. Ст.ст. 1130-1143
Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991р // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991.-№ 49- Ст. 682.
Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. - Ст. 263.
Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- №5-6. - Ст. 30.
Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №46. - Ст. 292.
Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №34. - Ст. 504 (з наступними змінами).
Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23.03.1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №20. - Ст.82.
Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000.- N 36.- Ст.299.
Про страхування: Закон України від 7 березня 1996р. (у ред. від 4.10.2001р.) // Урядовий кур'єр. - К.: Орієнтир. 7 листопаду 2001р. №205.
Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затверджене рішенням ДКЦПФР від 09.02.2001р. //Офіційний вісник України. - 2001. - №22.
Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств: Роз'яснення ВАСУ від 12 вересня 1996 р. // Бюл. зак-ва і юрид. практ. України. - 1998. - №3. - С.133-135.
Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»: Роз'яснення президії ВАСУ від 8 серпня 1997р. // Бюл. зак-ва і юрид. практ. України. -1998.-№3.- С.145-149.
Про долю в арбітражному процесі відособлених підрозділів юридичних осіб: Роз'яснення презид. ВАСУ від 28.07.1994р. (із змінами).
Теньков С. Деякі питання правового регулювання договорів про спільну діяльність //Юридичний вісник України (Інформаційно-правовий банк) – 2004.- 24-30 квітня (№ 17).- С.17-18.
Батищев В. Спільна діяльність з “міжнародним” обличчям// Бізнес (Бухгалтерія).- 2003.- 10 березня (№ 10).- С.40-51.
Дем’яненко Д. Організація спільної діяльності без створення юридичної особи //Бізнес (Бухгалтерія).- 2003.- 10 березня (№ 10). С. 34-40.
Блатівська О.Є. Права та обов’язки сторін за договором про сумісну діяльність // Держава і право, 3б. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 13.- К., 2001.- С. 262-266.
121. Керівництво Харківського обласного товариства боротьби за тверезість запропонувало Харківській обласній організації СДПУ(о) провести спільну акцію — свято, метою якого була б пропаганда тверезого способу життя. Оскільки організація такого свята не суперечила цілям діяльності партії, Бюро останньої доручило своєму секретарю підписати запропонований проект договору про співробітництво. Договір фіксував намір учасників провести свято і взяти участь у його фінансуванні, але вказівок на строки виділення коштів, їх розмір, напрямки використання й інших подробиць не містив. Товариство боротьби за тверезість приступило до підготовки свята.
Товариство уклало договори з концертними організаціями й окремими виконавцями, закупило необхідний інвентар, знайшло придатне приміщення, орендну плату за яке запропонувало сплатити Харківській обласній організації СДПУ(о). Партія відмовилася сплатити зазначену грошову суму, посилаючись на відсутність необхідних коштів, а також на те, що необхідна сума набагато вище суми, котру вона планувала витратити на проведення свята.
Перш ніж звернутися з позовом до Харківської обласної організації СДПУ(о), Товариство вирішило звернутися до юриста фірми з проханням дати кваліфікацію укладеному договору і визначити, у якому обсязі буде задоволений передбачуваний позов з урахуванням того, що відмова Об'єднання від фінансування свята викликало неможливість його проведення.
Дайте відповідь.
122. Петров, що займався вигодовуванням свиней і реалізацією м'яса, запропонував своєму сусідові Сидорову, котрий був власником кафе, укласти договір про "спільну роботу". Відповідно до зазначеного договору передбачалося об'єднати зусилля учасників по вигодовуванню свиней і збуту м'яса. Обов'язки розподілялися таким чином: Сидоров зобов'язувався збирати і надавати Петрову харчові відходи, а останній — продавати зі знижкою визначену кількість м'яса для кафе Сидорова.
При укладанні договору виникли сумніви щодо можливості застосування в даному випадку норм, присвячених договору про спільну діяльність.
Дайте консультацію сторонам.
123. Науково-дослідний інститут "Гідропроект" уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Канкан" договір, названий договором про спільну діяльність. Відповідно до цього договору інститут передав як внесок право користування офісними приміщеннями площею 1 000 кв. м, а Товариство — внесок у формі "інтелектуальної власності", зобов'язуючись при цьому компенсувати усі витрати інституту по експлуатації приміщень.
Метою спільної діяльності було створення цеху по виробництву і монтажу фонтанних установок. Після закінчення року з моменту укладення договору НДІ «Гідропроект» було приватизовано і перед викупом будинку, у якому знаходилося спірне приміщення, домовився з Фондом комунального майна м. Одеси про пред'явлення останнім до Товариства позову про виселення.
При розгляді справи в суді Товариство посилалося на те, що договір про спільну діяльність не є договором оренди, укладення якого у відношенні спірного приміщення в той період інституту було заборонено.
Як повинна бути вирішена справа?
124. У договорі між громадською організацією "Молодіжний центр "Сатир" і товариством з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" передбачалося, що громадська організація «Сатир» передає ТОВ «КВАНТ» копіювальний апарат у власність, а ТОВ «КВАНТ» у свою чергу, зобов'язується тричі в тиждень протягом 5 років допускати громадську організацію "Молодіжний центр "Сатир" до користування зазначеним майном, забезпечуючи його зберігання і належний технічний стан. Після шести місяців бездоганної роботи копіювальний апарат, внаслідок аварії в системі парового опалення було пошкоджено. Виникло питання про наслідки загибелі зазначеного майна і про долю укладеного договору.
ТОВ «КВАНТ» наполягало на тому, щоб громадська організація "Молодіжний центр "Сатир" надала йому в користування інший копіювальний апарат на тих же умовах, що й у договорі про спільну діяльність. "Молодіжний центр "Сатир" відмовився надати в користування аналогічне майно чи відшкодувати збитки ТОВ «КВАНТ», вважаючи, що саме власник копіювального апарату повинен нести ризик його випадкової загибелі чи псування.
Вирішіть справу. Чи зміниться рішення, якщо підписаний сторонами договір був названий угодою про співробітництво.
Тема 19. Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 75. Ст.ст. 1107-1114.
Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993р. в редакції закону від 11 липня 2001р. // Офіційний вісник України. - 2001.- № 32. – Ст. 1450.
Про охорону права на знаки для товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993 р. зі змінами // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - ст. 36.
Про охорону прав на винаходи та корисні моделі: Закон України в редакції Закону від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 37. - ст. 307.
Гура М. Система правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності //Юридична газета. - 2004.-8 квітня (№7). С.10-11.
Солодченко І. Роялті: проблеми ліцензійних договорів, надумані і не дуже //Бізнес (бухгалтерія).- 2002.- 1 липня (№ 27). - С. 65-67.
Крижна В.М. Юридична природа ліцензійного договору в патентному праві // Проблеми законності. - Вип. 37. – Х.: НЮАУ, 1999. С.119-125.
Завдання
125. Автор літературного твору „Ідеальний бізнес” Олефір звернувся до ТОВ “Видавництво “Парус” (далі – Видавництво) з метою тиражування книги. Видавництво запропонувало проект договору, відповідно до якого Видавництво отримує виключні права на видання твору на протязі трьох років, за що сплачує автору винагороду у розмірі 10 000 грн. З метою з’ясування правових наслідків укладення такого договору автор звернувся до юриста за консультацією. Юрист пояснив, що у цьому випадку мова йде про видачу виключної ліцензії, до того ж відповідно до ст. 1109 ЦК України, оскільки винагорода за використання твору визначається у вигляді фіксованої грошової суми, в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Коли Олефір довів це до відома Видавництва, останнє не погодилося з наведеними аргументами. Зокрема, Видавництво зазначило, що пропонує укласти не ліцензійний, а видавничий договір, який ЦК України не врегульований, а тому обмеження обсягу тиражування твору не є обов’язковим.
Як повинна бути вирішена справа?
126. Пилипенко отримав свідоцтво на торговельну марку „Морозко” для класу товарів – морозиво. Оскільки він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, то вирішив реалізувати своє право на торговельну марку шляхом видачі ліцензії зацікавленій особі. ТОВ „Оксамит”, яке займалося виробництвом і реалізацією морозива, вирішило не гаяти час на реєстрацію своєї торговельної марки і уклало ліцензійний договір з Пилипенко.
Через деякий час з’ясувалося, що позначення „Морозко” стосовно морозива використовує також АТ „Основа”. Ліцензіат ТОВ „Оксамит” звернулося з вимогою до АТ „Основа” про припинення порушення своїх прав. АТ „Основа” повідомило, що воно використовує і в подальшому буде продовжувати використовувати дане позначення, аргументувавши свою позицію таким чином::
а) даний ліцензійний договір не є чинним для третіх осіб, оскільки він не зареєстрований в Державному департаменті інтелектуальної власності, у зв’язку з чим ніхто не знає про його існування;
б) так як в договорі не зазначений вид ліцензії, то вона вважається невиключною, тому у випадку використання позначення іншими особами права невиключного ліцензіата не порушуються;
в) ліцензійний договір не є укладеним, оскільки відсутня умова про те, що якість товарів, виготовлених за ліцензійним договором не буде нижчою якості товарів володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови;
г) володілець свідоцтва - фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, не має права укладати ліцензійний договір на торговельну марку, оскільки сама не виготовляла товари, для яких зареєстрована марка, а тому не може бути реалізована умова про те, що якість товарів, виготовлених за ліцензійним договором не буде нижчою якості товарів володільця свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Тому навіть якщо така умова і буде зазначена в договорі, він однак є недійсним;
д) у АТ „Основа” виникло право попереднього користувача на торговельну марку „Морозко”, оскільки воно ще до отримання свідоцтва Пилипенком здійснило підготовку до використання цього позначення і до моменту укладення ліцензійного договору фактично його уже використовувало.
Як повинна бути вирішена справа?
127. АТ „Універсал” уклало з ТОВ „Водограй” договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності. Відповідно до цього договору ТОВ „Водограй” зобов’язалось розробити промисловий зразок „Етикетка для маргарину”, усі майнові права на який переходять до АТ „Універсал”. Після виконання договору АТ „Універсал” подало заявку і отримало патент на промисловий зразок, після чого уклало спочатку ліцензійний договір, а потім договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на зазначений промисловий зразок.
Довідавшись про це, ТОВ „Водограй” вимагало сплати половини отриманої винагороди, а у випадку відмови погрожувало визнати недійсними як реєстрацію промислового зразка, так і укладені договори. Свою позицію воно аргументувало тим, що питання передачі прав замовнику було вирішено ще до виникнення майнових прав на промисловий зразок, тобто створення самого об’єкту інтелектуальної власності, а тому зазначена умова є недійсною. У зв’язку з цим застосовується ст. 430 ЦК України, а тому ТОВ „Водограй” є співвласником майнових прав на промисловий зразок.
Як повинна бути вирішена справа?
128. ТОВ „Веселка”, яке займається виготовленням і реалізацією безалкогольних напоїв, з метою вдосконалення виробничого процесу вирішило скористатися існуючими досягненнями у цій сфері. Для цього були проаналізовані публікації офіційного бюлетеня Державного департаменту інтелектуальної власності „Промислова власність”, в результаті чого стало відомо, що в Україні АТ „Оригінал” запатентувало винахід „Пристрій для виготовлення безалкогольних напоїв”. ТОВ „Веселка” звернулося до патентовласника винаходу АТ „Оригінал” з пропозицією надати їм дозвіл на використання зазначеного об’єкта інтелектуальної власності. Однак АТ „Оригінал” відмовив в укладенні договору і пояснив, що має намір самостійно виготовляти пристрої і при введенні їх в господарський обіг шляхом продажу зазначати однією з умов, що крім плати за пристрій необхідно сплачувати ліцензійну винагороду в розмірі 2 % від вартості виготовлених за допомогою пристрою напоїв.
Така відповідь не задовольнила ТОВ „Веселка”, оскільки, по-перше, вони не бажали чекати, поки патентовласник самостійно виготовить пристрої, і по-друге, на їх думку, у випадку продажу пристрою має місце вичерпання прав патентовласника, а тому додаткове стягнення відсотків від вартості виготовлених напоїв є безпідставним. Виходячи з наведеного, ТОВ „Веселка” повідомило, що якщо АТ „Оригінал” відмовить в негайному укладенні ліцензійного договору, то воно звернеться до суду з метою захисту своїх прав і поставить питання не лише про видачу примусової ліцензії, а й про дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід.
АТ „Оригінал” вважає, що ліцензійний договір не є публічним, а тому не можна ставити питання про звернення до суду з вимогою видати дозвіл на використання винаходу при відсутності згоди на це патентовласника.
Як повинна бути вирішена справа?
129. ТОВ „Гайдай-Студія” подало позов до АТ „Бурда-Україна” (видавництво журналу „Відпочинь”) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за порушення авторських прав на фотографії, які були опубліковані в журналі „Відпочинь” без дозволу позивача. На підтвердження своїх виключних прав на фотографії ТОВ „Гайдай-Студія” надало суду договір, укладений про передачу майнових прав із фотографом Гайдаєм, а також свідоцтво ДААСП України про державну реєстрацію авторських прав за позивачем.
Відповідач з позовом не погодився і заявив про відсутність у позивача авторських прав на фотографії. Як з’ясувалося, спірні фотографії були виготовлені на виконання умов договору між ТОВ „Гайдай-Студія” і ТОВ „Колгейт-Палмолів”, за замовленням якої позивач зобов'язувався зробити фотографії для подальшого їх використання у рекламній кампанії ТОВ „Колгейт-Палмолів”. З метою реклами продукції вони і були розміщені у журналі „Відпочинь”. Тому відповідач вважає, що виключні права на використання фотографій належать ТОВ „Колгейт-Палмолів”.
Як повинна бути вирішена справа?
Тема 20. Комерційна концесія
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глава 76. Ст.ст. 115-1131.
Про охорону права на знаки для товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993 р. зі змінами // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст.36.
Доронін Д. Франчайзинг по-українськи. Все, що необхідно знати при укладанні договорів комерційної концесії // Юридична газета. - 2004.- № 9.- С.19.
Сидоров Я. Договір комерційної концесії : аналіз зарубіжного досвіду і тенденції розвитку в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 1. - С.51-54.
Домбругова А. Правове регулювання відносин за договором комерційної концесії // Юридичний вісник України. - 2004. - № 7. - С. 14.
Цират А.В. Фрайчайзинг и фрайчайзинговый договор: Учебн. - практ. пособие. – Киев: Истина, 2002. – 240с.
Завдання
130. Фірма „Макдональдс” (нерезидент) вирішила розширити свою мережу на території України і з цією метою уклала договір комерційної концесії з зареєстрованим в виконкомі міста Харкова ТОВ „Орхідея”. Відповідно до цього договору ТОВ „Орхідея” було надано право на використання 17 торговельних марок, комерційного досвіду та ділової репутації Фірми „Макдональдс”. Крім того, правоволоділець взяв на себе обов’язок по організації бізнесу користувача, навчанню персоналу, наданню необхідної технології та консультацій.
Договір комерційної концесії був укладений в письмовій формі. Юрист ТОВ „Орхідея” вважав, що оскільки за договором було надано право на використання торговельних марок, то договір набуває чинності лише з моменту його реєстрації в Державному департаменті інтелектуальної власності і наполягав на реєстрації договору. Представник Фірми „Макдональдс” вважав, що в цьому випадку мова йде не про ліцензійний договір, а про договір комерційної концесії, а тому достатньо простої письмової форми договору. Юрист ТОВ „Орхідея” наполягав на тому, що договір комерційної концесії є комплексним договором, а тому для дотримання необхідної форми достатньо зареєструвати дозвіл окремо стосовно кожного об’єкту інтелектуальної власності. На думку користувача, при наявності такої реєстрації не буде потреби інформувати покупців (замовників) про використання торговельних марок за договором комерційної концесії.
Як повинна бути вирішена справа?
131. АТ „Монарх” уклало договір комерційної концесії з ТОВ „Каблучок”. Відповідно до умов договору ТОВ „Каблучок” було надано право користуватися комерційним найменуванням „Монарх”, винаходом, двома промисловими зразками, комерційним досвідом та діловою репутацією АТ „Монарх”. При цьому користувач мав можливість реалізувати як виготовлену правоволодільцем продукцію, так і самостійно виготовляти та реалізувати взуття під комерційним найменуванням „Монарх”.
У процесі діяльності ТОВ „Каблучок” з’ясувалося, що певне взуття було реалізовано з недоліками. Споживачі звернулися з позовом безпосередньо до правоволодільця. Однак АТ „Монарх” вважає, що воно буде нести відповідальність лише за недоліки товару, виготовленого самим правоволодільцем. Що ж стосується недоліків взуття, виготовленого ТОВ „Каблучок” за договором комерційної концесії, то відповідати перед споживачами повинен безпосередньо виробник.
Як повинна бути вирішена справа?
132. Фірма „Піца-хат” уклала договір комерційної концесії з АТ „Індивідуал”, відповідно до якого останньому було надано право на користування комерційним найменуванням „Піца-хат”, торговельною маркою, промисловим зразком, комерційним досвідом та діловою репутацією Фірми „Піца-хат”. Користувач завдяки цьому налагодив досить вдалий бізнес. Розуміючи, що на ринку є можливість розширення сфери зазначеного бізнесу, АТ „Індивідуал” уклав договір комерційної субконцесії з ТОВ „Анжела”. Незабаром фірма „Піца-хат” через публікації, які завдали шкоди її діловій репутації, дізналася про укладення договору комерційної субконцесії. Як з’ясувалося, ТОВ „Анжела”, використовуючи торговельну марку та комерційне найменування „Піца-хат”, реалізовувало неякісні товари і неналежним чином надавало послуги споживачам.
Фірма „Піца-хат” звернулася з позовом до АТ „Індивідуал” про дострокове розірвання договору комерційної концесії та відшкодування збитків, завданих ТОВ „Анжела”, вважаючи, що користувач не мав права укладати договір комерційної субконцесії. АТ „Індивідуал” проти позову заперечував на підставі того, що оскільки збитки завдані ТОВ „Анжела”, то саме воно і повинно їх відшкодувати. До того ж, на думку користувача, він міг укладати договір комерційної субконцесії, оскільки в договорі не було заборони на вчинення таких дій.
Як повинна бути вирішена справа?
133. ТОВ „Лілея” уклало договір комерційної концесії з АТ „Планета” на п’ять років. Відповідно до умов договору ТОВ „Планета” було надано право користуватися комерційним найменуванням „Лілея”, комбінованою торговельною маркою, яка включала слово „Лілея”, промисловим зразком, комерційним досвідом та діловою репутацією ТОВ „Лілея”. Завдяки цьому користувач в досить короткий час налагодив вдалий бізнес. Свої обов’язки за договором він виконував належним чином і організовував свою підприємницьку діяльність так, щоб в подальшому мати переважне право на укладення договору комерційної концесії на новий строк. Однак через три роки правоволоділець повідомив користувача, що згідно рішенню суду торговельна марка визнана недійсною і на нього покладено обов’язок змінити комерційне найменування. У зв’язку з цим ТОВ „Лілея” було перейменовано у ТОВ „Орхідея”, обрало комерційне найменування „Орхідея” і подало заявку на отримання відповідної торговельної марки.
Користувач звернувся за консультацією до юриста з метою дізнатися про можливі варіанти виходу з цієї ситуації.
Як повинна бути вирішена справа?
Тема 21. Недоговірні зобов’язання
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
ЦК України. Глави 78-81, 83. Ст.ст. 1144-1165, 1212-1215.
Порядок и правила проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам: Постанова КМ України від 9 липня 2002. / Збірник урядових нормативних актів України. – №30. – Ст. 420.
Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) зі створення та утримання гральних закладів, організації азартних ігор та контроль за їх дотриманням: Затв. наказом Ліцензійної палати України від 11 вересня 1998 р. №86.
Порядок проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами: Постанова КМ України від 20 листопада 2003 р. № 1800 / Збірник урядових нормативних актів України. – 2003. – №46. – ст. 848.
Смирнов В.Т. Конкурс в советском гражданском праве. - М., 1964.
Єрьоменко Т.В. Порівняльна характеристика деліктів з інститутом набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення) та іншими зобов’язаннями по захисту цивільних прав. // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002, №2. С. 198-200.
Ігнатенко В. М. Односторонні правомірні дії як підстави виникнення позадоговірних зобов’язань за Цивільним кодексом України / Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Вип. 7.– Харків: Право, 2004. – С. 104-117.
Ігнатенко В. М. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу. / Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №5. - С. 21-23.
Ігнатенко В. М. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу / Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Вип. 6. – Харків: Право, 2003. – С. 102-111.
Ігнатенко В.М. Безпідставне збагачення: поняття і види // Проблеми законності. – 2001. – Вип. 46. - С.73-78.
Ігнатенко В.М. До питання про місце і структуру інституту позадоговірних зобов’язань у зобов’язальному праві України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – Донецький УВС при ДНУ. – 2002. - №2. – С.323-327.
Ігнатенко В.М. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування (за проектом нового ЦК України) // Проблеми законності. - 2001. – Вип. 50. – С.67-72.
Ігнатенко В.М. Конкурс у цивільному праві України // Проблеми законності. – 2000. – Вип. 42. - С.61-67.
Майданик Р. Договори, пов’язані з азартними іграми (цивільно-правові аспекти) // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №1. – С.24-26.
134. На дачній ділянці, що належала Артамонову, внаслідок недбалого зберігання речовин, які легко займаються, виник пожар. Вогнем були охоплені господарські споруди, а також садовий інвентар. Володілець сусідньої ділянки Іващенко став гасити пожар всіма можливими засобами. В результаті його дій, а також допомоги сусідів, пожар вдалося загасити. Спорудам на ділянці Іващенко шкода не була заподіяна, але сам Іващенко отримав опіки середньої тяжкості. Крім того, одяг, в який він був одягнений, прийшов у непридатність.
Вважаючи, що здійснені ним дії можуть розцінюватися як рятування майна Артамонова, Іващенко звернувся до нього з вимогою про відшкодування вартості пошкодженого одягу, а також про стягнення витрат на лікування.
Адвокат Артамонова вважав, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії Іващенко не можуть вважатися здійсненими виключно в інтересах Артамонова, бо в першу чергу вони були вчинені з метою припинення розповсюдження пожежі і запобігання шкоди майну самого Іващенка. Крім того, згідно цивільному законодавству України відшкодуванню підлягає шкода, яка завдана особі при рятуванні від реальної загрози належного іншій особі майна, яке має істотну цінність, а вартість споруд на ділянці Артамонова була незначною. Адвокат зазначив також, що Артамонов є пенсіонером за віком і його матеріальне становище не дозволяє здійснити таке відшкодування.
Не погодившись з доводами адвоката Іващенко звернувся до суду.
Яке рішення повинен винести суд?
135. В засобах масової інформації м. Харкова 1 березня 2004 року було оголошено про проведення публічного конкурсу на право укладення договору на проведення реставраційних робіт дзвіниці Успенського собору. Засновник конкурсу – Харківський міськвиконком запропонував прийняти участь будівельним фірмам, які мають ліцензію на здійснення реставраційних робіт пам’ятників архітектури, що перебувають під захистом держави і зареєстровані на території Харківської області. За умовами конкурсу переможець отримував також право розмістити за рахунок міськвиконкому рекламний щит на прилеглій до дзвіниці території з зазначенням фірмового найменування і переліку основних видів діяльності. Не пізніше 1 травня учасники повинні були надати проект технічної документації на проведення реставрації, оцінка якого дозволила б визначити переможця.
30 березня в тих же засобах масової інформації міськвиконком повідомив про відмову від конкурсу по незалежним від нього причинам, а саме витрачанням коштів резервного фонду міськвиконкому, які планувалось направити на фінансування робіт з реставрації на ліквідацію аварії на міських очисних спорудах, викликану весняним паводком.
На наступний день в міськвиконком звернулись представники фірм, які приступили до виконання умов конкурсу, з вимогою відшкодувати понесені ними збитки. Вони вважали рішення про відмову від проведення конкурсу незаконним і вимагали надання їм права розмістити за рахунок адміністрації свої рекламні щити на прилеглій до дзвіниці Успенського собору території.
Чи правомірні вимоги будівельних фірм?
136. Юрисконсульт Харківської філії банку “Надра” Сотников на власному автомобілі приїхав до Харківського міського бюро технічної інвентаризації з приводу реєстрації права власності на нове приміщення банку по вул. Петровського. Автомобіль він залишив на майдані Конституції. Через дві години Сотников повернувся до автомобіля і побачив, що автомобіль був помитий. Поряд з автомобілем стояв юнак з ганчіркою і пустим відром, який сказав, що хотів зробити власникові приємність і що його робота коштує 10 грн. Сотников відповів, що не планував саме сьогодні мити автомобіль, враховуючи хмарну погоду, крім того йому не сподобалась якість виконаних робіт, оскільки він не миє автомобіль ганчіркою, а користується виключно автомийками, які бруд змивають струменем води під високим тиском, що дозволяє не пошкоджувати лакофарбове покриття автомобіля. Юнак же в свою чергу заявив, що Сотников безпідставно набув майно і повинен розрахуватися, а вартість наданої послуги нижча за звичайну. Сотников відповів, що він сам вирішує, коли і як йому мити автомобіль і тому надана без його відома послуга не є безпідставно набутим майном.
Оцініть доводи сторін. Як слід вирішити справу?
137. Кривенко перед виїздом на літній відпочинок в селище Коктебель, попросила свою знайому Ісаченко поливати кімнатні квіти і віддала їй ключі від свого приватного будинку. Через два дні після від’їзду Ісаченко зайшла до будинку і побачила, що перший поверх залитий водою, що витікала із ванної кімнати. Вона терміново викликала аварійну службу і стала прибирати воду. Майстри усунули пошкодження водопроводу, а Ісаченко прибрала воду і витерла насухо підлогу. Коли через 10 днів Кривенко повернулась із відпочинку, Ісаченко розповіла їй про свої дії по усуненню наслідків затоплення будинку з метою запобігання псуванню паркетної підлоги і речей, і заявила вимогу про оплату її послуг.
Чи правомірна вимога Ісаченко?
138. Петрова разом з 14-річним сином Антоном і 75-річною мамою Тараненко проживала в селищі Покотилівка у приватному будинку. В сусідньому будинку мешкало подружжя Євтушенко, яке займалося розведенням собак породи середньоазіатська вівчарка (алабай). Вони утримували чотирьох дорослих собак вказаної породи, для чого у дворі були вольєри. Двір Євтушенко був огороджений листовим промисловим шифером, закріпленим на цегляних стовпчиках, та металевою сіткою.
До сім’ї Петрових приїхали із Москви родичі, які привезли собаку породи шар-пей віком 1 рік 8 місяців і подарували її Антону.
5 серпня 2004 року Антон вийшов у двір разом зі своєю собакою. В дворі також знаходилась Тараненко. Несподівано, як стверджували Петрова і Тараненко, в їх дворі опинилися дві середньоазіатські вівчарки та почали гризтися з шар-пеєм. Петрова і Тараненко стверджували, що собаки Євтушенко проломили шиферну огорожу, заскочили до їх двору, напали на шар-пея, а одна з вівчарок напала на Тараненко, повалила її на землю та вкусила за шию. Євтушенко ж стверджували, що через дірку у шиферному листі шар-пей забіг до їхнього двору і собаки, які не були прив’язані, напали на нього. Почувши ґвалт собак бабуся сапачкою збила кріплення шиферного листа, зайшла до двору Євтушенко. Вона била сапачкою вівчарок, врятовуючи собаку Антона. Оскільки вгамувати собак було неможливо, вона схопила на руки шар-пея і він в агонії вкусив її за шию.
Не дійшовши згоди з сусідами щодо місця, характеру події і розміру компенсації Петрова, Тараненко і Петров Антон подали до районного суду позов про стягнення 9 тис. грн. матеріальної шкоди (вартість загиблої собаки шар-пей, вартість придбаних ліків та витрати на додаткове харчування, транспортні витрати) і 100 000 грн. моральної шкоди, а також зажадали усунути загрозу їхньому життю, заборонивши сусідам утримувати собак породи середньоазіатська вівчарка. Усунення загрози вони мотивували ненадійністю огорожі, тим, що, на їх думку, в порушення існуючих правил Євтушенко тримають чотирьох дорослих собак, а не одну, до того ж у вільному вигулі, а не на прив’язі, а також ігноруванням вимог Закону про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників собак перед третіми особами за шкоду, яка може бути заподіяна собаками. В свою чергу Євтушенко надали суду висновок Мерефянської районної лікарні ветеринарної медицини про відповідність умов утримання ними собак встановленим правилам. Відшкодувати шкоду вони відмовилися, оскільки її спричинено не за їх вини.
Як треба вирішити спір?
139. Прохоров, проходячи поряд з недобудованою спорудою, побачив дівчину, яка залізла до кабіни баштового крану і збиралась стрибнути вниз. Прохорову вдалось умовити її не робити це, але самостійно злізти з крану вона не могла, так як була дуже збуджена. Прохоров, ризикуючи власним життям, піднявся на кран і допоміг Світлані спуститися на землю. При рятуванні дівчини Прохоров поранив руку гострою металевою арматурою і на два тижні отримав лист непрацездатності.
Незабаром Світлана заявила Прохорову претензію, що він врятував її без її на те згоди. Вражений такою поведінкою Прохоров став вимагати від Світлани відшкодування витрат на лікування, збитків, пов’язаних із зменшенням його доходів, а також вартості пошкодженого одягу.
Як повинна бути вирішена справа?
140. Карпович знайшов йоркширського тер’єра під час прогулянки у Молодіжному парку. Через декілька днів він побачив об’яву, в якій була обіцяна винагорода особі, яка поверне йоркширського тер’єра і вказаний номер телефону. Жіночий голос по вказаному телефону назвав адресу, куди слід доставити собаку. Господар квартири Маркелов підтвердив, що це його собака, але відмовився її прийняти. Також з’ясувалось, що Маркелов об’яву не давав, а номер телефону, зазначений в об’яві, належить його сусідці по квартирі Івановій, з якою він знаходиться в неприязних стосунках.
Чи повинен Маркелов прийняти свого собаку, виплатити винагороду Карповичу та відшкодувати витрати, пов’язані з утриманням собаки?
141. Водії хлібокомбінату Черкашин і Воловик в обідню перерву іноді відвідували кафе “Мрія”, що розташоване поблизу прохідної, щоб зіграти на гральних автоматах. Одного разу на табло грального автомату за яким грав Черкашин висвітилася сума виграшу – 1000 грн. Черкашин звернувся до співробітників кафе з вимогою сплатити виграш. Касир йому відповіла, що зараз в касі немає такої суми і попросила прийти завтра. На другий день вона повідомила, що директор наказав їй виплатити Черкашину лише 100 грн. Більше він не бажає сплачувати, оскільки зобов’язання з гри не передбачено ЦК України, а отже право на отримання виграшу не підлягає судовому захисту. Обурений такою поведінкою власника гральних автоматів Черкашин звернувся за допомогою до адвоката.
Яку відповідь повинен дати адвокат?
Тема 22. Зобов’язання, що виникають внаслідок завдання шкоди
Д о д а т к о в и й м а т е р і а л
Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. // Зібрання законодавства України (серія 3). – 2000. - № 1. – Ст. 8.
Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 р. // Право и практика . - 2002. - № 30.
Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду: Закон України від 01.12.1994 р. // Зібрання законодавства України (серія 3). – 2001. - № 1. – Ст. 31.
Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 2000. - № 40. – Ст. 338.
Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18.01.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. - № 7. – Ст. 268.
Про цивільно-правову відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення: Закон України від 13.12.2001 р. // Там же. – 2002. - № 2. – Ст. 46.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” та статті 25 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” (справа про відшкодування шкоди державою) від 03.10.2001 р. // Там же. – 2001. - № 41. – Ст. 1863.
Порядок відшкодування шкоди особам, які потерпіли від надзвичайних обставин: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 р. № 562 // ЗП Уряду України – 1992 р. - № 11. – Ст. 267.
Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 р. № 545 // ЗП Уряду України. – 1993. - № 12 . – Ст. 258.
Правила дорожнього руху: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 41. – Ст. 1852.
Тимчасова методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 175 // Там же. – 2002. - № 8. – Ст. 356.
Перелік груп підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, за категорією небезпеки. Додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1788 // Там же. – 2002. - № 47. – Ст. 2163.
Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду”: Затв. спільним наказом Міністерства юстиції України, Генерального прокурора України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. № 6/5, 3, 41 // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2000. - № 3. – стор. 177.
Порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, а також судів: Наказ Державного казначейства України від 07.03.2002 р. № 48 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 13. – Ст. 603.
Гордієнко А. Відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. - № 9. – С. 11 – 12.
Жуковская О. Л. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности: некоторые аспекты проблемы. – К.: Либідь, 1994. – 200с.
Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права. – Харьков: “Консум”, 1996. – 112 с.
Ігнатенко В., Приступа С. Функціонально-компенсаційний аспект позадоговірних зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди // Вісник Академії правових наук. – 2001. - № 2 (25). – С. 149 – 154.
Завдання
142. Волохов, перебуваючи у нетверезому стані, розбив у ресторані умивальник вартістю 400 грн. Адміністратор запропонував йому і його приятелям сплатити вартість умивальника, але вони відмовилися. В цей час до ресторану зайшов дружинник Анісімов і став вимагати від них дотримання порядку та сплати завданої шкоди. У відповідь на це Волохов з приятелями побили дружинника, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від чого Анісімов втратив працездатність, отже, позбавився і заробітку. Волохова було притягнуто до кримінальної відповідальності. Під час досудового слідства Анісімов пред'явив позов до Волохова про відшкодування шкоди у розмірі неотриманого за час лікування заробітку та пошкодження його власних речей. Слідчий визнав, що Анісімов одержав пошкодження здоров'я під час виконання своїх обов'язків як дружинник і на підставі ст. 1162 Цивільного кодексу притягнув ресторан як цивільного відповідача.
Як повинна бути вирішена справа?
143. Через особисті неприязні стосунки Xавтурін, перебуваючи у нетверезому стані, вдарив Романова ножем у живіт, чим наніс йому тяжкі тілесні ушкодження. Потерпілого у тяжкому стані доставили в лікарню, де йому терміново зробили операцію. Було встановлено, що внаслідок ножового поранення у Романова була пошкоджена тонка кишка і це вимагало негайного хірургічного втручання. О 7 годині ранку Романова, який знаходився під наркозом, перевели в палату, де через 3 години він помер.
Як видно з висновку судово-медичної експертизи, смерть потерпілого настала від механічної асфіксії внаслідок того, що рвотні маси потрапили зі шлунку в дихальні шляхи. При цьому було встановлено, що потерпілому перед операцією потрібно було очистити шлунок, що не було зроблено через його тяжкий стан, який виключав можливість належної хірургічної підготовки. Це й призвело до того, що після проведеної операції харчові маси зі шлунку під дією наркозу потрапили в дихальні шляхи. В післяопераційний період коло хворого не було організоване чергування медперсоналу (лікарня не мала спеціальної медсестри для цієї мети). Вдова померлого звернулася до суду з позовом до Xавтуріна, якого було засуджено за тяжкий злочин, і до лікарні про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
Чи є підстави для задоволення позову?
144. Водій вантажної автомашини АТП Ковальов після закінчення робочого дня, не повертаючись у гараж, самовільно виїхав на машині у своїх особистих справах. Перебуваючи в нетверезому стані, він порушив правила дорожнього руху і скоїв зіткнення з тролейбусом. Завдана трамвайно-тролейбусному управлінню шкода склала 5000 грн. Ковальова було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Хто повинен відшкодувати шкоду трамвайно-тролейбусному управлінню? Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що Ковальов вчинив зіткнення у робочий час при виконанні завдання АТП?
145. Лавров звернувся до суду з позовом до виробничого кооперативу про відшкодування шкоди з приводу того, що був збитий автомашиною. Відповідач у позові просив відмовити, пояснюючи, що автомашиною в той день керував не водій, а вантажник кооперативу Єгоров, який, перебуваючи у нетверезому стані, самовільно взяв машину з гаража, скориставшись тим, що водій на короткий час залишив її без догляду із ключем запалювання в замку. Таким чином, автомобіль вибув із володіння шофера кооперативу внаслідок протиправних дій Єгорова, засудженого за це в кримінальному порядку. В зв’язку з цим Єгоров повинен нести також і матеріальну відповідальність перед потерпілим за завдану шкоду.
Чи є підстави для покладання обов’язку відшкодувати шкоду на кооператив?
146. Під час управління власним автомобілем Борисенко порушив правила дорожнього руху і вчинив зіткнення з автомашиною, якою керував громадянин Австрії Веймар, що прибув у м. Харків в особистих справах. Внаслідок зіткнення були пошкоджені обидві машини, а також спричинена шкода пасажирам Микитенко і Корольову, які знаходилися в автомобілі Борисенка. У зв'язку з цим потерпілі пасажири звернулися до суду з позовом до власників автомашин, що зіткнулись, а громадянин Австрії Веймар заявив позовні вимоги до Борисенка про відшкодування вартості ремонту автомобіля. У ході судового розгляду вказаних позовних вимог було встановлено, що відповідальність власників автотранспортних засобів, які зіткнулися, була застрахована.
Хто і в якому порядку повинен відшкодувати завдану шкоду потерпілим?
147. В ніч з 31 грудня на 1 січня в результаті ДТП, що сталася через порушення водієм правил дорожнього руху, загинула молода дівчина. Батьки загиблої подали до водія позов про стягнення суми компенсації моральної шкоди в розмірі 20 тис. грн., посилаючись на непоправну втрату, а також на те, що кожна новорічна ніч до кінця їх життя стане для них поминальною.
Як повинна бути вирішена справа?
148. Горін їздив містом на мотоциклі, не маючи прав на його управління, і був затриманий інспектором ДАІ. До з’ясування обставин справи мотоцикл було поставлено на стоянку перед відділом міліції, звідки його було вкрадено. Горін звернувся до райвідділу внутрішніх справ з позовом про відшкодування завданої йому шкоди.
Як повинна бути вирішена справа?
149. Громадянка Федорова вироком суду була визнана винною у вбивстві старої матері і засуджена до 10 років позбавлення волі. Через три роки в порядку виключного провадження за відсутністю складу злочину справу було закрито, а засуджену - виправдано. Опинившись на волі, Федорова звернулася до юриста за консультацією: хто, в якому порядку і в якому обсязі повинен відшкодувати завдану їй шкоду? Цю шкоду, зокрема, становлять: втрата заробітку за період позбавлення волі, втрата майна під час її відсутності, яке залишалося в її квартирі. Крім того, під час відбуття покарання потерпіла захворіла на невиліковну хворобу дихальних шляхів. При цьому Федорова повідомила, що кримінальна справа була порушена слідчим внутрішніх справ, розслідування і нагляд за ходом слідства здійснювала прокуратура, а винною її визнав суд.
Надайте обґрунтовану відповідь.
150. Рішенням місцевого суду Волошина, журналіста за фахом, було зобов’язано спростувати поширену ним в пресі інформацію та публічно вибачитися перед позивачем Громовим, який займав високу посаду в органах державної влади. На користь позивача також було стягнуто 20 тис. грн. компенсації моральної шкоди. Ухвалою суду апеляційної інстанції сума компенсації була зменшена до 5 тис. грн. Волошин добровільно виконав рішення суду, сплативши грошову суму, спростувавши поширену інформацію, а також публічно вибачився, однак оскаржив попередні судові рішення до суду касаційної інстанції. При розгляді справи касаційною інстанцією було встановлено неправильне застосування судами матеріального закону, а саме що межі втручання Волошина у приватні справи Громова й зміст поширеної ним інформації повністю відповідають статусу Громова як публічної особи. Крім того було вказане на те, що судами попередніх інстанцій не була прийнята до уваги практика Європейського суду з прав людини щодо аналогічних питань. Суд касаційної інстанції попередні судові рішення скасував і у позові Громову відмовив.
Волошин, посилаючись на статтю 56 Конституції України, пред’явив позов до місцевого та апеляційного судів з вимогами компенсувати йому завдану шкоду, оскільки вважав, що він постраждав внаслідок судової помилки та прийняття незаконного рішення, а публічне вибачення становило для нього вкрай принизливу дію.
Чи є підстави для задоволення позову Волошина?
151. 13-річний Васильєв з дозволу батьків купив квиток на стадіон. Поспішаючи на футбольний матч, він перебігав вулицю і потрапив під колеса автомобіля, внаслідок чого йому ампутували ногу. Батьки потерпілого звернулися з позовом до таксомоторного парку, якому належав автомобіль, що збив підлітка, про відшкодування завданої шкоди - витрат, пов'язаних з лікуванням і протезуванням хлопчика. Таксомоторний парк проти позову заперечував, посилаючись на акт про нещасний випадок, складений на місці пригоди.
152. Фермерське господарство заявило позов про стягнення з Краснова та Холодова 3600 грн. збитку на тій підставі, що діти відповідачів (12-річний Краснов та 15-річний Холодов) розклали вогнище біля скирди соломи і вчинили пожежу, внаслідок якої згоріло 10 т соломи.
Суд узяв до уваги матеріальне становище відповідачів і задовольнив позов частково, стягнувши з них суму збитку солідарно. При перегляді справи в апеляційному порядку рішення місцевого суду було змінено: із Краснова стягнуто 1500 грн., а з Холодова - 2100 грн., оскільки відповідальність батьків повинна бути дольовою, а не солідарною.
Чи правильно вирішена справа?
153. На адресу одного з комерційних банків від його клієнта ВАТ "Енергія" надійшов лист, в якому клієнт просив пояснити причини затримки зарахування на його рахунок деяких платежів на значну суму, які надходили від його контрагента – ТОВ "Джин". При цьому ВАТ "Енергія" надало в банк лист від ТОВ "Джин", де останній, пояснюючи неодноразове несвоєчасне перерахування коштів за отримані товари, вказував, що це є результатом несумлінного ставлення банку отримувача коштів до виконання розрахункових операцій.
Банк, розуміючи важливість наслідків, що можуть настати, подав позов до суду про стягнення з ТОВ "Джин" суми компенсації моральної (немайнової) шкоди в сумі 100 тис. грн. В позові було вказано на бездоганність ділової репутації банку, відсутність фактів будь-яких претензій стосовно розрахункового обслуговування його клієнтів, а також на те, що в ньому розміщуються кошти місцевих бюджетів й йому довіряють свої кошти сотні клієнтів із значним обігом грошових коштів. Вказані ж дії ТОВ "Джин" вже викликали сумнів в сумлінності банку у його клієнта ВАТ "Енергія", яке відоме далеко за межами України. Банк зазначав, що внаслідок таких дій його клієнт може перейти на обслуговування до іншого банку, а вважаючи на тісні ділові зв’язки ВАТ "Енергія" з іншими підприємствами, це неминуче може призвести до відтоку клієнтів і робить абсолютно вірогідним банкрутство банку.
В судовому засіданні була встановлена невідповідність поширеної ТОВ "Джин" інформації й повна відсутність вини банку в затримці платежів.
Яке рішення повинен винести суд?
Н а в ч а л ь н е в и д а н н я
Завдання
до практичних занять
з навчальної дисципліни
“Цивільне право України”
для студентів ІІІ курсу
|
Укладачі: |
БАЄВА Галина Олександрівна |
|
БАРАНОВА Людмила Миколаївна |
|
|
БОРИСОВА Валентина Іванівна |
|
|
ГЕРАСІМЧУК Оксана Василівна |
|
|
ДОМАШЕНКО Михайло Васильович |
|
|
ЗАГОРУЛЬКО Олена Анатоліївна |
|
|
ЗАМУРАВКІНА Рима Михайлівна |
|
|
ІГНАТЕНКО Вадим Миколайович. |
|
|
КАЗАНЦЕВ Сергій Володимирович |
|
|
КОРОБЦОВА Наталія Василівна |
|
|
КОСТРУБА Анатолій Володимирович |
|
|
КРИЖНА Валентина Миколаївна |
|
|
МОРОЗ Микола Володимирович |
|
|
НЕГРЕБЕЦЬКА Карина Валеріївна |
|
|
ПЕРВОМАЙСЬКИЙ Олег Олексійович |
|
|
ПЕЧЕНИЙ Олег Петрович |
|
|
ПРИСТУПА Степан Никифорович |
|
|
ПУЧКОВСЬКА Ірина Йосипівна |
|
|
СИРОТЕНКО Сергій Євгенович |
|
|
СОЛОВЙОВ Олексій Миколайович |
|
|
СУРЖЕНКО Ольга Анатоліївна |
|
|
ЧУЙКОВА Валентина Юріївна |
|
|
ЯНИШЕН Віктор Петрович |
|
|
ЯРКІНА Наталія Євгенівна |
|
|
ЯРОЦЬКИЙ Віталій Леонідович. |
|
|
Відповідальний за випуск В. І. Борисова |