ТЕМА- rdquo;МІКРОБІОЛОГІЯ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ.html

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: ”МІКРОБІОЛОГІЯ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ. МІКРОБІОЛОГІЯ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ, ЯКІ СПРИЧИНЕНІ УМОВНО-ПАТОГЕННИМИ БАКТЕРІЯМИ, ТА ХАРЧОВИХ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ БАКТЕРІАЛЬНОЇ ЕТІОЛОГІЇ” .

1.1.1. Матеріал для бактеріологічного дослідження від хворого на сальмонельоз та обґрунтування вибраного матеріалу.

Студент повинен знати, що основним матеріалом для дослідження від хворого на сальмонельоз є фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку, жовч, патолого-анатомічний матеріал (вміст шлунку, тонкої кишки, кров з серця, шматочки паренхиматозних органів, мезентеріальні лімфатичні вузли), кров (у перші години захворювання – для отримання гемокультури, а через два тижні, зазвичай після одужання, – для виявлення антитіл), залишки їжі, продукти, змиви зі столів, розділочних дощок, з рук обслуговуючого персоналу.

Досліджуваний матеріал збирають у стерильний посуд у таких кількостях: фекалії, блювотні маси − 50мл, промивні води – 100мл, м‘ясо та м‘ясні продукти – 0,5кг, тушки птиці та яйця направляють цілком (яйця відбирають по п‘ять штук з шести різних місць дослідної партії, але у першу чергу ті, які зберігались більше 7 діб).

Матеріал для дослідження направляють до бактеріологічної лабораторії упакованим та опечатаним.

При гастроінтестинальній формі сальмонельозі матеріал від хворого досліджують у перші дні захворювання. При генералізованій формі сальмонельозу бактеріолог досліджує кров, яку лікар направляє на дослідження у кінці другого − на початку третього тижня захворювання.

Студент повинен пояснити, що основний шлях інфікування людини збудником сальмонельозу – вживання інфікованого сальмонелами м‘яса та яєць. Інфікування м‘яса може бути зажиттєвим, під час забою та розробки туші, транспортування та зберігання м‘яса, а також при кулінарній обробці м‘яса. Людина може інфікуватись сальмонелами й при вживанні яєць, особливо водоплавної птиці. Інфікування сальмонелами яєць може бути зажиттєвим або бактерії могли потрапити у яйце через непошкоджену шкаралупу за умов незадовільного зберігання яєць та незадовільних умов утриманні птиці.

Збудника сальмонельозу бактеріолог найчастіше виділяє з фекалій хворого, дещо рідше з блювотних мас та промивних вод, рідше – з крові та жовчі. Виділення збудника сальмонельозу з крові, блювотних мас та промивних вод є абсолютним підтвердженням діагнозу. Виявлення сальмонел з фекалій, жовчі може бути пов‘язано бактеріоносійством.

Мікроскопія мікропрепаратів: ”E. coli О11:Н27”, ”Shigella sonnei”, ”Salmonella enteriса” та ”Proteus vulgaris”.

При мікроскопії мікропрепаратів ”E. coli О11:Н27”, ”Shigella sonnei”, ”Salmonella enteriса” та ”Proteus vulgaris”, пофарбованих за методом Грама, студент повинен переконатись у тому, що це прямі грамнегативні монобактерії середніх розмірів, розташовані поодинці, і

зробити висновок:

за морфологічними та тинкторіальними властивостями штами E. coli О11:Н27, Shigella sonnei, Salmonella enteriса та Proteus vulgaris не відріхняються один від одного.

Біохімічна активність сальмонели у середовищах Хісса

Студент на середовищах Хісса вивчає біохімічну активність сальмонели і з‘ясовує, що збудник ферментує глюкозу (пробірка №1), маніт (пробірка №2), дульцит (пробірка №5) з утворенням кислоти и газу та не ферментує лактозу (пробірка №3) та сахарозу (пробірка №4).

На підставі отриманих результатів студент

попередньо ідентифікує збудника як Salmonella typhimurium.

Для остаточної ідентифікації збудника необхідно вивчити антигенну структуру бактерії у РА (на склі) з сальмонельозними аглютинуючими монорецепторними сироватками.

1.2. Облік результатів РНГА з сальмонельозним полівалентним (А, В, С, D, Е) еритроцитарним діагностикумом.

Студент повинен пояснити, що серологічне дослідження при сальмонельозі є допоміжним методом дослідження, так як рід Salmonella об‘єднує більше 2500 сероварів.

Серологічне дослідження лікар призначає у тих випадках, коли є клінічні симптоми, характерні для сальмонельозної інфекції, але бактеріологічне дослідження матеріалу не проводилось, збудник не виявлений, а також для ретроспективного аналізу епідеміологічного спалаху сальмонельозу на підприємствах громадського харчування та у організованих колективах.

РНГА бактеріолог ставить з парними сироватками пацієнта (першу сироватку крові у хворого взяли у перші дні захворювання, а другу − через 8-10 днів від початку захворювання). Для постановки реакції бактеріолог використав сальмонельозний полівалентний (А, В, С, D, Е) еритроцитарний діагностикум.

Обраховуючи реакцію, студент відмічає, що у досліджуваних сироватках пацієнта відбулось підвищення титру аглютинінів у 4 рази і

доводить наявність у пацієнта сальмонельозної інфекції.

Морфологічні та тинкторіальні властивості Klebsiella pneumoniae.

Студент при мікроскопії мікропрепарату вивчає морфологічні та тинкторіальні властивості бактерії та повинен переконатись, що Klebsiella pneumoniae – прямі грамнегативні палички, які розташовані поодинці, парами або короткими ланцюжками. Бактерії утворюють капсулу, яку бактеріолог виявляє при фарбуванні мікропрепарату за методом Буррі-Гінса.

Студент повинен також пояснити, що Klebsiella pneumoniae – умовно-патогенна бактерія, яка самостійно або у асоціації з іншими умовно-патогенними бактеріями викликає гострі кишкові інфекції.

2.2. Культуральні властивості Klebsiella pneumoniae на середовищі Плоскирєва.

Особливістю1 клебсієл є утворення великих, вологих, надлишково слизистих, опуклих, лактозопозитивних колоній. Слизистий характер колоній пояснюється присутністю у бактерій великих капсул. Рожевий колір колоній обумовлений здатністю бактерій ферментувати лактозу.

При вивченні демонстрації, студент повинен закріпити свої знання про культуральні властивості Klebsiella pneumoniae і переконатись у тому, що вивчення культуральних властивостей бактерій на середовищах первинного посіву має відносне значення для тлумачення про належність культури до клебсієл. Тому родову належність виділеної культури бактеріолог визначає при вивченні антигенної структури у РА на склі з клебсієльозною діагностичною К-антисироваткою.

2.3. Особливості росту Proteus vulgaris на скошеному МПА.

Характерною особливістю протея є його здатність до ”повзучого” росту при посіві культури по Шукевичу (у конденсаційну рідину скошеного МПА). Ріст бактерії спостерігається у вигляді вуалеподібного нальоту, тобто вверх по всій поверхні середовища. Така особливість росту характерна для Н-форми протею. Рухливість бактерій дає можливість бактеріологу одночасно накопичити бактерію і отримати чисту культуру протея.

2.4. Облік біохімічної активності Proteus mirabilis у середовищах Хісса.

Студент вивчає демонстрацію і з‘ясовує, що Proteus mirabilis ферментує тільки глюкозу (пробірка №1) з утворенням кислоти та газу та не ферментує лактозу (пробірка №2), мальтозу (пробірка №3), маніт (пробірка №4) та сахарозу (пробірка №5), тому що колір вихідного середовища не змінюється, відсутнє газоутворення.

Результати біохімічної активності культури важливі для ідентифікації збудника, але для його остаточної ідентифікації необхідно вивчити антигенну структуру збудника.

2.5. Кількісний2 облік росту умовно-патогенних мікроорганізмів на поживному середовищі (посів випорожнень здорової та хворої осіб).

При бактеріологічному дослідженні матеріалу бактеріолог використовує кількісний метод секторних посівів, який дозволяє визначити кількість бактерій у 1г досліджуваного матеріалу – КУО/г.

Бактеріолог готує розведення фекалій 1:10. Поверхню поживного середовища ділить на 4 сектори: А, I, II, III. Платиновою петлею (0,1мл досліджуваного матеріалу) сіє матеріал у сектор А, роблячи 40 штрихів. Після цього петлю стерилізує у полум‘ї спиртівки та робить 4 штрихових посіви з сектора А у сектор I та аналогічно – з сектора I у сектор II, а з сектора II – у сектор III (кожний раз стерилізуючи петлю). Посів інкубує у термостаті при t=37ºС 18-24 години, після чого підраховує кількість колоній, що виросли, та визначає (згідно таблиці 1) кількість бактерій у 1г досліджуваного матеріалу.

Таблиця 1. Визначення кількості бактерій методом секторних посівів

(за Голдом)

Кількість бактерій у 1мл досліджуваного матеріалу	Кількість колоній у секторі
	А	I	II	III
Менше 1000	1-6	—	—	—
3000 (3×103)	8-20	—	—	—
5000 (5×103)	20-30	—	—	—
10 000 (104)	30-60	—	—	—
50000 (5×104)	70-80	—	—	—
100000 (105)	100-150	5-10	—	—
500000 (5×105)	Неможна порахувати	20-30	—	—
1 000000 (106)	Неможна порахувати	40-60	—	—
5 000000 (5×106)	Неможна порахувати	100-140	10-20	—
10 000000 (107)	Неможна порахувати	Неможна порахувати	30-40	—
100 000000 (108)	Неможна порахувати	Неможна порахувати	60-80	Поодинокі колонії (до 12)

Результати демонстрації свідчать про те, що у матеріалі від пацієнта бактерії виросли у всіх секторах. У секторі III виросла дуже велика кількість колоній, тому кількість бактерій становить > 108 КУО/г досліджуваного матеріалу.

У матеріалі від здоровою людини бактерії виросли тільки у секторі А і кількість бактерій становила 7, що відповідно даним таблиці відповідає 5×104 КУО/г досліджуваного матеріалу, тобто кількість умовно-патогенних мікроорганізмів у мікробіоценозі знаходиться у межах норми.

3. Характеристика діагностичних та лікувально-профілактичних препаратів.

3.1. Діагностичні препарати:

Назва препарату

Склад

До якої групи діагностичних препаратів відноситься?

Практичне використання

метод діагностики, мета застосування

назва реакції, інгредієнти

реакції

Сальмонельозна аглютинуюча полівалентна групова О- (О1-, О4-, О5-, О12-) сироватка

Специфічні антитіла-аглютиніни до О- (О1-, О4-, О5-, О12-) антигенів сальмонели

Аглютинуюча сироватка

Бактеріологічний метод; вивчення антигенної структури сальмонел (визначення серогрупи сальмонели)

Реакція аглютинації (на склі);

1/ матеріал з колонії, яка виросла на поживному середовищі для первинного посіву матеріалу;

2/ сальмонельозна аглютинуюча полівалентна О-

(О1-, О4-, О5-,

О12-) сироватка;

3/ ізотонічний розчин NaCl.

3.2. Лікувально-профілактичні препарати:

Бактеріофаг колі-протейний – суміш стерильних фільтратів фаголізатів ентеропатогенних ешерихій, активних по відношенню до найбільш розповсюджених серогруп О111, О20, О26, О33, О44, О55, О119, О124, О125, О127, О151, Proteus vulgaris та Proteus mirabilis. Застосовується для лікування та профілактики дисбактеріозів, інфекцій колі-протейної етіології.

Інтесті-бактеріофаг рідкий – суміш стерильних фільтратів фаголізатів S. flexneri 1,2,3,4,6-го сероварів, S. sonnei, S. enterica, S. typhimurium, S. choleraesuis, S. infantis, S. paratyphi A, S. oranieburg, E. coli О18, О20, О26, О76, О111, О114, О128, О142, О154, P. vulgaris, P.mirabilis, S. aureus, Pseudomonas aeruginosa. Застосовується для лікування кишкових інфекцій.

Лактоглобулін сальмонельозно-колі-протейний коров‘ячий сухий для перорального застосування. Являє собою очищену фракцію глобулінів молозива імунізованих коров. Діючим початком препарату – іммунні глобуліни молозива, які містять антитіла до S. enteriса, S. typhimurium, P. vulgaris, P. mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa. Застосовується для лікування діарейних захворювань та гнійно-запальних захворювань у дітей.

Сальмонели – збудники кишкових інфекцій
Що таке сальмонельоз?	Гостра кишкова антропозоонозна інфекція, яка викликається чисельними сироварами сальмонел, передається через продукти харчування, характеризується переважно ураженням травного тракту, частіше перебігає у формі гастроентериту, рідше – у вигляді генералізованих форм: тифоподібної або септико-піємічної.
Основні збудники сальмонельозу.	S. typhimurium и S. enteriса.
Таксономичне положення збудника сальмонельозу.	Родина Enterobacteriaceae Рід Salmonella Види: S. typhimurium, S. enteriса, S. choleraesuis, S. salamae, S.heidelberg, S. derby, S. anatum, S. newport.
Захворювання, які викликаються сальмонелами.	Черевний тиф, паратиф А, паратиф В, паратиф С, сальмонельоз, харчова токсикоінфекція сальмонельозної етіології, госпітальний (нозокоміальний) сальмонельоз.
Клінічні форми сальмонельозу.	Гастроінтестінальна, генералізована (варіанти – тифоподібний та септикопіємічний), субклінічна (безсимптомна), бактеріоносійство (гостре, хронічне, транзиторне). S. anatum спричиняє переважно субклінічну форму захворювання, рідше - помірну діарею. S.choleraesuis - генералізовану форму, діарея буває рідко.
Особливості перебігу захворювання.	Перебіг захворювання залежить від інфікуючої дози, ступеню вірулентності збудника, імунного статусу організму.
Резистентність сальмонел.	Сальмонели резистентні до дії факторів навколишнього середовища: у фекаліях тварин зберігаються до 3 років, у яйцях водоплавних птахів – до 1 року, у питній воді живуть до 120 діб; у м‘ясі при 0ºС виживають 140 днів, зберігають здатність до розмноження, у яйцях – до 13 місяців. Високочутливі до дезінфікуючих розчинів. Кип‘ятіння убиває миттєво.
Причини бактеріоносійства.	Висока резистентність сальмонел до антибіотиків, розвиток дисбактеріозу на тлі антибіотикотерапії (призводить до важкого та тривалого перебігу захворювання, підвищує вірогідність генералізації процесу).
Особливості імунитету.	Клітинний, гуморальний типоспецифічний (5-7 місяців), місцевий (sIgA запобігають пенетрації сальмонел до слизової оболонки тонкої кишки)
Строки проведення бактеріологічного дослідження при різних формах сальмонельозу.	При гастроінтестінальній формі (дослідження основного матеріалу) – перші дні захворювання, при генералізованій формі (дослідження крові) – у кінці другого − на початку третього тижня.
Джерело інфекції при сальмонельозі.	Птахи, тварини, хворі, бактеріоносій. Основне джерело – домашня птиця (вутки, інші водоплавні птахи, кури) та яйця (сальмонели інфікують шкаралупу, проникають у яйце). Тварини (корови, свині, вівці, коні) з клінічно типовою симптомною або безсимптомною інфекцією; тварини тривалий час виділяють збудників у довкілля з фекаліями, сечею, молоком, слиною. Небезпечні хворі сальмонельозом люди (особливо декретованих груп – робітники підприємств громадського харчування; виділяють збудника від 3 днів до 1 року).
Шляхи передачі сальмонельозу.	Аліментарний (переважно через їжу, рідше – через воду); контактно-побутовий (рідко).
Шляхи інфікування м‘яса.	1/ зажиттєве інфікування (використання натуральних та штучних кормів, які інфіковані сальмонелами; збудник з кишечнику кров‘ю заноситься у м‘язи); 2/ під час забою та розробки туші; 3/ при транспортуванні та зберіганні м‘яса; 4/ при кулінарній обробці м‘яса.
Шляхи інфікування яєць.	1/ При проходженні яєць по яйцеводу; 2/ через непошкоджену шкаралупу при неправильному зберіганні яєць (у яйце збудник міститься у жовтку, де відсутній лізоцим).
Яйця якої птиці частіше інфіковані?	Особливо небезпечні утячі, яйця інших водоплавних птахів та курячі (інфікуються при незадовільних умовах утримання курей).
Яка інфікована їжа частіше викликає сальмонельоз?	Пташине м‘ясо та м‘ясо тварин – 70-75%, молоко – 10%, яйце – 10%, печінка (ялова та свиняча), риба та рибопродукти – 3-5%, готові страви без термічної обробки: салати, вінегрети, кондитерські вироби.
У яких випадках вода – шлях інфікування сальмонелами?	При забрудненні стічною водою, яка містить сальмонели.
Як людина інфікується збудником сальмонельозу контактно-побутовим шляхом?	При догляді за хворими, при скупченні людей: у дитячих дошкільних закладах, у дитячих стаціонарах (захворювання викликає S. typhimurium, спалахам характерна висока контагіозність, швидке розповсюдження).
Механізм дії екзотоксинів сальмонел.	Термолабільний (LT) ентеротоксин активізує Са-залежну аденілатциклазу, підвищується рівень цАМФ, що призводить до порушення секреції та всмоктування розчинів електролітів (К+, Na+, Cl–), викликаючи діарею. Термостабільний (ST) ентеротоксин пригнічує біосинтез білку та активує утворення простагландинів.
Основний матеріал для бактеріологічного дослідження при сальмонельозі.	Фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку, жовч, кров (при генералізованій формі), матеріал при аутопсії (вміст шлунку и кишок, шматки паренхіматозних органів, мезентеріальні лімфатичні вузли), залишки їжі, продукти, змиви зі столів, з рук обслуговуючого персоналу.
Діагностичне значення досліджуваного матеріалу при сальмонельозі.	Виділення збудника з блювотних мас, промивних вод шлунку та крові – підтвердження діагнозу ”сальмонельоз”, виділення збудника з фекалій, жовчі може бути обумовлене бактеріоносійством.
Методи мікробіологічної діагностики сальмонельозу.	Бактеріологічний (основний), метод експрес-діагностики: РІФ, ІФА. Допоміжний: серологічний: РНГА з сальмонельозним полівалентним (А, В, С, D, Е) еритроцитарним діагностикумом (з перших днів захворювання та через 8-10 днів), біологічний.
Мета бактеріологічного дослідження.	Діагностика сальмонельозу, виявлення бактеріоносіїв, контамінації харчових продуктів та інших об‘єктів довкілля.
Мета серологічного дослідження.	Виявлення специфічних антитіл, якщо: 1/ бактеріологічне дослідження матеріалу не проводилось, 2/ збудник захворювання у досліджуваному матеріалі не виявлений, 3/ ретроспективний аналіз масових захворювань на підприємствах громадського харчування та у організованих колективах.
Поживні середовища для первинного культивування сальмонел.	Диференціально-діагностичні: Левіна, Плоскирєва, вісмут-сульфітний агар (посів всього матеріалу, крім крові), середовище Рапопорт (для посіву крові). Середовище для накопичення бактерій – селенітове середовище.
Культуральні властивості сальмонел.	Колонії лактозонегативні дрібні (2-4мм) прозорі (мутні, якщо бактерія має Vi-антиген) гладкі ніжні; рідкі середовища – помутніння.
Особливості біохімічних властивостей сальмонел у порівнянні з ешерихіями та шигелами.	Характеризуються утворенням сірководню та відсутністю індолу.
Неспецифічна профілактика сальмонеллеза.	Контроль за станом здоров‘я, утримання сільськогосподарських тварин, умов забою тварин та транспортування туш. Дотримання правил зберігання продуктів харчування, їх реалізації та технології приготування їжі. Планове обстеження персоналу підприємств громадського харчування (виявлення хворих та бактеріоносіїв). Контроль джереда водопостачання.
Специфічна профілактика сальмонельозу.	Не проводиться.
Гострі кишкові інфекції, які викликані умовно-патогенними микроорганізмами
Сутність гострих кишкових інфекцій (ГКІ).	Захворювання, при яких провідну роль у патогенезі відіграє процес життєдіяльності бактерій, який призводить до порушення структури та функцій кишечнику, розвитку загальної інтоксикації організміу людини. Зазвичай гострі кишкові інфекції викликані патогенними бактеріями, але при порушенні імунного статусу ГКІ викликаються й умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ).
Основні види умовно-патогенних бактерій − збудників ГКІ.	Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus.
Роль умовно-патогенних мікроорганізмів у етіології гострих кишкових інфекцій.	Аргументується: 1/ бактеріологічним, серологічним, епідеміологічним та клінічним виключенням сальмонельозу, шигельозу, холери; 2/ виділенням ідентичних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів з блювотних мас, промивних вод шлунку, випорожнень, продуктів.
Основний метод мікробіологічної діагностики та його особливість.	Бактеріологічний. Якісне та кількісне визначення збудника.
Proteus vulgaris та P. mirabilis – збудники гострих кишкових інфекцій
Сутність P. vulgaris та P.mirabilis	Умовно-патогенні бактерії нормальної мікрофлори кишечнику людини та тварин, які викликають харчові токсикоінфекції, а також гнійно-запальні захворювання сечостатевої системи, гнійні ураження ран та опіків, остеомієліт, менінгіт, сепсис.
Таксономічне положення протеїв	Родина Enterobacteriaceae Рід Proteus (включає 4 види) Види (викликають захворювання у людини) P. vulgaris P. mirabilis.
Морфологічні та тинкторіальні особливості Proteus spp.	Прямі грамнегативні палички, перитрихи. Спор та капсул не утворюють.
Тип дихання Proteus spp.	Факультативні анаероби.
Фактори вірулентності	Ендотоксин, гемолізини, уреаза, пілі.
Резистентність	Стійкі у зовнішньому середовищі: витримують нагрівання до 60ºС у продовж 1 години, у 1% розчині фенолу гинуть через 30 хвилин.
Особливості імунітету.	Ненапряжений.
Метод мікробіологічної діагностики.	Бактеріологічний.
Особливості бактеріологічного дослідження Proteus spp.	Наявність ”повзучого” росту культури при посіві по Шукевичу3. При посіві протеїв бляшкою бактерії дають феномен Дієнеса - ”роїння”4 (утворення концентричних кілець росту по периферії центральної колонії). Ріст бактерій супроводжується появою неприємного гнилісного запаху.
Основні етапи бактеріологічного дослідження.	1/ посів на дифференціально-діагностичні середовища, які містять лактозу: Плоскирєва, вісмут-сульфітний агар, у середовище збагачення та у конденсаційну рідину скошеного МПА по Шукевичу; 2/ ідентифікація чистої культури за біохімічними властивостями у середовищах Хісса та антигенною структурою у реакції аглютинації на склі; 3/ визначення чутливості бактерій до антибактеріальних препаратів.
Специфічна профілактика захворювань, які викликані протеями.	Не розроблена.
Препарати для лікування захворювань протейної етіології.	Колі-протейний бактеріофаг, інтесті-бактеріофаг, антибіотики.
Citrobacter spp. – збудники гострих кишкових інфекцій
Таксономічне положення (види бактерій, які відіграють важливу роль у патології людини).	Родина Enterobacteriaceae Рід Citrobacter Види: C. freundii (типовий вид) C. diversus
Особливості антигенної структури	Мають О- , К-, Vi-, Н-антигени. За антигенною структурою дуже близькі до сальмонел.
Морфологічні та тинкторіальні особливості.	Прямі, короткі, дрібні, рухливі, грамнегативні палички, спор та капсул не утворюють. Розташовуються поодинці або парами.
Тип дихання.	Факультативні анаероби.
Токсини.	Ендотоксин.
Ферменти вірулентності.	Поверхневий білок адгезин; мікроворсинки, джгутики (фактори інвазії), ендотоксин.
Розповсюдження у природі.	Знаходяться у ґрунті, стічних водах, у випорожненнях здорових та хворих ГКІ людей.
Які захворювання викликають?	ГКІ, харчові токсикоінфекції, захворювання жовчо- та сечовивідних шляхів, ендокардити, отити, остеомієліт, менінгіт, абсцес ЦНС.
Особливості імунітету.	Клітинний, гуморальний типоспецифічний ненапряжений.
C. freundii и C. diversus –це представники нормальної мікрофлори організму людини?	Да, у здорових осіб містяться у кількості ≤ 104 КУО/г – умовно-патогенні бактерії. У осіб зі зниженим імунітетом кількість бактерій ≥105 КУО/г – свідчить про дисбактеріоз кишечнику та джерело гострої кишкової інфекції.
Шляхи інфікування людини.	Екзогенний, ендогенний.
Механізм передачі інфекції.	Фекально-оральний, контактний.
Метод мікробіологічної діагностики.	Бактеріологічний.
Поживні середовища для первинного культивування бактерій. Культуральні особливості бактерій.	На агаре з цефсулодіном, іргазаном та новобіоцином колонії насиченого червоного кольору з темним центром (колонії у вигляді ”бичачого ока”), на середовищі Плоскирєва – червоні колонії без металевого блиску, на вісмут-сульфітному агарі – колонії зазвичай чорного кольору.
Неспецифічна профілактика.	Дотримання асептики та антисептики у лікувальних закладах та правил особистої гігієни.
Специфічна профілактика.	Не розроблена.
Klebsiella pneumoniae subsp. pneumoniae – збудники гострих кишкових інфекцій
Таксономічне положення.	Родина Enterobacteriaceae Рід Klebsiella Вид Klebsiella pneumoniae Підвид Klebsiella pneumoniae, pneumoniae
Антигенна структура клебсієл.	Соматичні О–антигени (>10 серогруп), К– антигени (>80 сероварів).
Морфологічні та тинкторіальні особливості клебсієл.	Прямі короткі товсті грамнегативні нерухомі палички, спор не мають, розташовані поодинці, парами або короткими ланцюжками. Утворюють капсулу5.
Методи фарбування.	Метод Грама, метод Буррі-Гінса.
Тип дихання.	Факультативний анаероб.
Токсини.	Термостабільний (посилює вихід рідини у порожнину тонкої кишки) та термолабільний (характерна цитотоксичність та опосередковує проникнення бактерій у кровоносну систему) ентеротоксини, ендотоксин.
Ферменти патогенності клебсієл.	ДНК-аза, нейрамінідаза, фосфатаза.
Розповсюдження у природі.	Широко: у ґрунті, воді, квітах, фруктах, овочах, промислових стоках.
Захворюванні, які викликаються K.pneumoniae subsp. рneumoniae.	Бронхіт, пневмонія, харчові токсикоінфекції, захворювання видільної системи, гнійні післяпологові ускладнення, неонатальні інфекції (пневмонія новонароджених, кишкова інфекція, токсико-септичний стан), сепсис, гнійні післяопераційні ускладнення, джерело внутрішньо лікарняних інфекцій.
Особливості імунітету.	Клітинний (ГСТ), гуморальний (антитіла не мають протективних властивостей).
Klebsiella pneumoniae – це представник нормальної мікрофлори організму людини?	Да (бактерію виділяють з ротоглотки та шлунково-кишкового тракту у 5% здорових осіб).
Шляхи інфікування людини.	Екзогенний, ендогенний.
Шляхи передачі інфекції.	Харчовий, контактно-побутовий.
Методи мікробіологічної діагностики K.pneumoniae	Бактеріологічний (основний), мікроскопічний, серологічний (РЗК з О-антигеном, РРА, РНГА).
Поживні середовища для культивування K.pneumoniae	МПА (добре росте), диференціально-діагностичні середовища: Ендо, Левіна, Плоскирєва.
Культуральні властивості K.pneumoniae	Куполоподібні великі слизисті лактозопозитивні колонії з металевим блиском (на середовищі Плоскирєва), у МПБ – рівномірне помутніння.
Специфічна профілактика клебсієльозів.	Не розроблена.
Неспецифічна профілактика клебсієльозів.	Дотримання правил зберігання харчових продуктів, асептики та антисептики у лікувальних закладах та правил особистої гігієни.
Особливості лікування.	Антибіотики (після вивчення чутливості до препаратів), клебсієльозний бактеріофаг.
Харчові токсикоінфекції бактеріальної етіології
Сутність харчових токсикоінфекцій бактеріальної етіології.	Група гострих інфекційних захворювань, пов‘язаних з вживанням у їжу продуктів, які містять велику кількість бактерій (105-106 КУО/мл), містять токсини и токсаміни6, характеризуються інтоксикацією, клінічною картиною гастроентериту, порушенням водно-сольового обміну.
Основні види патогенних та умовно-патогенних бактерій, які є збудниками харчових токсикоінфекцій.	S. typhimurium, S. enteriса, ЕТЕС, S. sonnei, Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, V.parahaemolyticus, V. vulnificus, V. anginolyticus, НАГ-вибрионы (неагглютинабельные вибрионы).
Особливості патогенезу харчових токсикоінфекцій.	Короткий інкубаційний період, гострий важкий недовготривалий перебіг захворювання, інфекційний процес продовжується після видалення з організму хворого токсинів, так як бактерії зберігають свої токсигенні властивості, частіше групові захворювання, відсутні контагіозні випадки захворювання.
Шляхи передачі інфекції.	Аліментарний.
Епідеміологія харчових токсикоінфекцій	Поодинокі захворювання та епідемічні спалахи.
Особливості імунітету.	Ненапряжений, видоспецифічний.
Матеріал для дослідження.	Фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку, залишки підозрілої їжі, продукти харчування, змиви з поверхні столів, рук обслуговуючого персоналу.
Методи мікробіологічної діагностики та її особливості.	Бактеріологічний. При колективних спалахах захворювання – фаготипування чистої культури (для визначення джерела інфекції та шляхи її передачі).

ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ

”ПАТОГЕНЕЗ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ”

Проникнення збудника у травний канал

(м‘ясо, яйця, які містять сальмонели)

↓

Шлунок

частка сальмонел гине:

нудота, блювота (місцева дія ендотоксину)
загальна інтоксикація організму (генералізована дія ендотоксину)

↓

(при недостатній напруженості факторів

неспецифічної резистентності)

↓

Тонка кишка

Фагоцитування нейтрофілами та макрофагами, вивільнення ендотоксину
Порушення електролітного гомеостазу – водяниста діарея

(ентеротоксин підвищує рівень цАМФ)

Лущення ентероцитів (дія цитотоксин)
Пошкодження мікроворсинок
Гиперемія, набряк слизової оболонки
Крововиливи у слизову оболонку тонкої та товстої кишок
Утворення ерозій та виразок
Дія на нервово-судинний апарат тонкої кишки: гіпотонія, колапс

↓

Транспорт сальмонел макрофагами у пейєрові бляшки, розмноження у них

(у бактеріоносіїв тривала персистенція)

↓

Бактеріємія

↓

Генералізована форма:

Дистрофія та некроз у внутрішніх органах при септико-піємічному варіанті

(у печінці, селезінці, нирках, лімфатичних вузлах – чисельні метастатичні абсцеси)

↓

Летальність висока

ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ

”ПАТОГЕНЕЗ ХАРЧОВИХ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ”

Проникнення у травний канал

(інфікований продукт, токсини збудника у продукті)

↓

(інкубаційний період 1-12 годин)

Шлунок

Частина бактерій гине:

нудота, виснажлива блювота (місцева дія ендотоксину)
загальна інтоксикація організму (генералізована дія ендотоксину)

↓

Тонка кишка

Дія збудника та ентеротоксинів на слизову оболонку
- Виснажлива блювота
  - Порушення електролітичного гомеостазу – водяниста діарея та блювота

(підвищення рівня цАМФ)

Запалення слизової оболонки (дія гістаміну, серотоніну)

Гіперемія, набряк слизової оболонки
Крововиливи у слизову оболонку тонкої та товстої кишок
Утворення ерозій та виразок (С. perfringens)
Всмоктування токсинів у кров
- Порушення функціонування нервової системи та органів кровообігу
При важкому перебігу:
- зневоднення організму
- порушення гемодинаміки
- гіпоксія
- метаболічний ацидоз
- інфекційно-токсичний шок з летальним наслідком

АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ

БАКТЕРІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

І етап – посів матеріалу:

Досліджуваний матеріал (випорожнення, промивні води, блювотні маси, секційний матеріал, харчові продукти, змиви) сіють на середовище Плоскирєва, вісмут-сульфітний агар та у накопичувальне середовище (селенітове середовище або у жовчний бульйон). Кров, для отримання гемокультури, сіють у жовчний бульйон або середовище Рапопорт (як при черевному тифі). З накопичувального середовища через 6-10 годин культуру пересівають на вісмут-сульфітний агар та середовище Плоскирєва. Посіви інкубують при t=37°С 18-24 години.

ІІ етап ─ виділення чистої культури.Посіви вивчають, відбирають лактозонегативні колонії з середовища Плоскирєва та колонії чорного кольору з вісмут-сульфітного агару та вивчають антигенну структуру збудника у РА з сальмонельозною аглютинуючою полівалентною О-сироваткою груп А,В,С,D,Е.

ІІІ етап ─ ідентифікація чистої культури.

Матеріал з аглютинабельної колонії пересівають на середовище Олькеницького для накопичення та первинної ідентифікації чистої культури.

На третій день дослідження виділені чисті культури для кінцевої ідентифікації сіють у середовища Хісса або досліджують за допомогою стандартних ентеротестів.

На четвертий день дослідження роблять облік змін середовища Хісса та пептонної води. Збудники сальмонельозу не ферментують лактозу та сахарозу, ферментують глюкозу, маніт та мальтозу до кислоти та газу, не утворюють індол та виділяють сірководень.

Для остаточної ідентифікації сальмонел (визначення виду та серовару) вивчають їх антигенну структуру: ставлять РА з адсорбованими сальмонельозними сироватками (полівалентною та груповими А, В, С, D, Е). Якщо отримано позитивний результат з однією з груп сироваток, ставлять РА з сальмонельозними моновалентними адсорбованими О-сироватками, які характерні для цієї групи, а потім з монорецепторними Н-сироватками (неспецифічною та специфічною фазами) для визначення серогрупи та серовару сальмонели (за схемою Кауффмана-Уайта).

Бактеріологічне дослідження закінчується визначенням чутливості збудника до антибактеріальних препаратів.

МЕТОД ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКИ

Використовують реакцію флуоресценції з антитілами, які мічені флюорохромами, та метод ІФА.

БІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Збудники сальмонельозу патогенні для білих мишей. У перший день дослідження проводиться пероральное зараження білих мишей. Через 1-2 добу миші гинуть від септицемії. При розтині виявляють збільшену селезінку. Посів крові з серця та матеріал з внутрішніх органів дозволяє виділити культуру сальмонел.

СЕРОЛОГІЧН ДОСЛІДЖЕННЯ

Етіологна роль сальмонел у виникненні захворювання підтверджується серологічним дослідженням та клініко-епідеміологічними результатами.

Для серологічної діагностики ставлять РНГА з сальмонельозними полівалентними та груповими (груп А, В, С, D, Е) еритроцитарними діагностикумами. Для зростання титру специфічних антитіл реакції ставлять з сироватками, які взяли з інтервалом у 7-10 днів. Діагностичне значення має підвищення титру антитіл у чотири і більше разів.

АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ХАРЧОВИХ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ БАКТЕРІАЛЬНОЇ ЕТІОЛОГІЇ

Мікробіологічна діагностика харчових токсикоінфекцій, які спричинені Escherichia spp., Salmonella spp., Proteus spp., Klebsiella pneumoniae, pneumoniae, Citrobacter spp.

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку хворого, залишки харчових продуктів – можливе джерело та фактори передачі інфекції.

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ:

Бактеріологічне дослідження7..

І етап – посів матеріалу:

Досліджуваний матеріал сіють на диференціально-діагностичні середовища: Ендо, Плоскирєва, ЕМС-агар8, МакКонкі, вісмут-сульфітний агар, К-1 (для виділення клебсієл), у конденсаційну рідину середовища П-2 за Шукевичем (для виділення бактерій роду Proteus) та у накопичувальне середовище – селенітове середовище. Посіви інкубують у термостаті при t=37°С 18-24 години. З накопичувального середовища культуру пересівають на диференціально-діагностичне середовище.

ІІ етап ─ виділення чистої культури.

Після інкубації посівів вивчають культуральні властивості бактерій на чашках з диференціальними середовищами, роблять кількісний облік росту умовно-патогенних мікроорганізмів та відмічають наявність ”повзучого” росту, який характерний для Proteus spp. Для подальшого дослідження з середовищ Ендо, Плоскирєва, ЕМС-агара відбирають лактозопозитивні та лактозонегативні колонії та колонії чорного кольору з вісмут-сульфітного агару. Відбирають також слизисті колонії з середовища Плоскирєва, які характерні для клебсієл. З матеріалом з колоній ставлять орієнтовну реакцію аглютинації на склі, використовуючи суміші діагностичних сироваток.

Мікропрепарати готують з колоній, які характерні для клебсієл, фарбують їх за методом Грама та Буррі-Гінсом та мікроскопіюють: клебсієли – грамнегативні палички, зазвичай розташовуються парно та оточені загальною капсулою.

Всі аглютинабельні колонії пересівають на середовище Олькеницького та МПА. Посіви інкубують у термостаті при t=37°С 18-24 години.

ІІІ етап ─ ідентифікація чистої культури.

1. Облік росту культур на середовищі Олькеницького:

Бактерії роду Escherichia ферментують вуглеводи середовища та характеризуються газоутворенням. Бактерії роду Salmonella ферментують тільки глюкозу та виділяють сірководень, на що вказує почорніння середовища. Бактерії роду Proteus викликають почорніння середовища, що свідчить про виділення сірководню.

Для остаточної ідентифікації збудника чисті культури бактерій сіють на середовища Хісса та вивчають антигенну структуру. Облік біохімічних властивостей збудників роблять через добу після інкубації у термостаті при t=37°С.

При чисельних дослідженнях біохімічних властивостей культур використовують мікрометод.

2. Вивчення антигенної структури збудника.

З чистою культурою збудника (рід Escherichia) ставлять розгорнуту реакцію аглютинації з відповідною монорецепторною сироваткою. Серотипування чистої культури сальмонел проводиться на склі з сумішшю груповыи сроваток, а потім з адсорбованими монорецепторними О- та Н-сальмонельозними сироватками.

При виділенні одного й того ж серовару сальмонел або ешерихій з материалу від хворого та харчового продукту дають остаточну відповідь про етіологію харчової токсикоінфекції – про джерело захворювання.

Для ідентифікації клебсієл за антигенною структурою використовують реакцію капсульної аглютинації та О-аглютинації. Для постановки реакції капсульної аглютинації на предметне скло наносять імунні протикапсульні сіроватки та краплю 0,5% розчину NaCl. Безпосередньо біля краплі сироватки розтирають петлю досліджуваної культури та змішують їх. При позитивному результаті утворюється аглютинат у вигляді грубих ниток або тяжів. Для реакції О-аглютинації досліджувану культуру піддають автоклавуванню у продовж 2,5 годин. При цьому бактерії втрачають капсулу та здатність взаємодіяти з К-сироватками, але набувають аглютинабельності до О-сироваток. Після стерилізації культури ставлять реакцію аглютинації на склі.

У реакції аглютинації за О-антигеном проводять типування цитробактерів, протеїв та інших ентеробактерій. Крім того, у протеїв визначають структуру Н-антигену.

3. Додаткові тести для ідентифікації збудника.

У якості додаткових методів ідентифікації культур клебсієл використовують визначення їх чутливості до бактеріофагів. Фаги капсульних бактерій володіють чіткою видовою специфічністю.

Для визначення ідентичності двох штамів протеїв за Н-антигеном використовують феномен Дієнеса (Dienes): на МПА у чашці Петрі сіють бляшками досліджувані культури, які через добу інкубування при 37°С даютт характерне для протеїв ”роїння” (культури вважають ідентичними за Н-антигеном, якщо на межі зон роїння не утворюється розмежувальна демарнаційна полоса).

Оцінка ролі умовно-патогенних мікроорганізмів у етіології харчових токсикоінфекцій повинна бути чітко аргументована: 1/ бактеріологічним, серологічним, епідеміологічним та клінічним виключенням сальмонельозу, шигельозу, холери; 2/ виділенням ідентичних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів з блювотних мас, промивних вод шлунку, випорожнень, продуктів.

1 Клебсієли характеризуються різними культуральними властивостями - колонії можуть бути гладкої та шерехатої форми, а також: 1/ слизисті, капсульні; 2/ неслизисті, капсульні; 3/ слизисті безкапсульні; 4/ неслизисті, безкапсульні.

2 Кількість бактерій у досліджуваному матеріалі виражають у вигляді показника КУО/г (КУО - кількість колонєутворюючих одиниць у 1г (мл) досліджуваного матеріалу).

3 Посів по Шукевичу – рухливість бактерій використовують для виділення чистої культури Н-форми протея посівом у конденсійну рідину скошеного МПА. Культура протея поступово підіймається уверх по всій поверхні середовища у вигляді вуалеоподібного нальоту.

4 Бактерії, здатні до ”роїння” (представлені витягнутими клітинами) – основна морфологічна форма, яка здатна до адгезії до паренхіми ниркової тканини та епітелію сечового міхура. Бактерії, здатні до ”роїння” характеризуються підвищеним утворенням протеаз, уреази и гемолізинів.

5 Капсула забезпечує резистентність клебсієл до факторів навколишнього середовища (антибіотиків, дезінфектантів, низьких та високих температур, ультрафіолетовому опроміненню), володіє антифагоцитарною активністю.

6 Токсаміни – продукти катаболізму зруйнованих бактерій.

7 При виявленні у досліджуваному матеріалі умовно-патогенної бактерії, як збудника харчової токсикоінфекції, визначають її кількісний вміст.

8 Агар з еозин-метиленовим синім (середовище Левіна)

PAGE 9

1. Poзpoбка пpoгpамнoгo мoдулю для poбoти над мнoжинами
2. Коловращение Уильяма Сиднея Портера О Генри
3. производственный центр имени М
4. Системы используются в случае если признаки и-или отношения между ними вероятностные
5. а. На здоровье не жаловался по врачам не бегал
6. Браун Д. Точка обмана- CT- Транзиткнига; Москва; 2005 ISBN 5170310862; 5957821241 Аннотация В Арктике обнару
7. Протоколы передачи данных нижнего уровня
8. Использование данных игр позволит заинтересовать подростков а также решать организационные моменты в деят
9. Курсовая работа- Формы государств в зарубежных странах
10. История болезни - Травматология артрит
11. Гидденс Э. Ускользающий мир- как глобализация меняет нашу жизнь
12. сущ прилаг- 1 едем направо; 4 тоскуешь по дому; 2 помощь друга; 5 слушаю песню
13. Средняя общеобразовательная школа 17 Мониторинговые тесты определения уровня сформированност
14. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Львів ~ 2002Дисертац
15. ТЕХНОЛОГИЯ РАБОТЫ ПАССАЖИРСКОЙ СТАНЦИИ
16. тема управления взаимодействия на коллектив направленная на достижение общей цели
17. Ситуации преступной (криминальной) деятельности
18. по теме- Что мы знаем о нашей стране и о своем селе
19. різному відображувати ультразвукові хвилі що проходять через них дуже широко використовуються для діагнос.html
20. РОЛЬ ЦЕНЫ В ТЕОРИИ И ПРАКТИКЕ КОНКУРЕНЦИИ Политика цен рассматривается как решающий инструмент маркетин

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе