Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство фінансів України
системи технологій
Навчально-методичний посібник
Дніпропетровськ – 2012
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Дніпропетровська державна фінансова академія
Центр заочного навчання та дистанційної освіти
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ
"СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ"
Навчально-методичний посібник
для студентів заочної форми навчання, які навчаються
за галуззю знань 0305 „Економіка та підприємництво”
за напрямом підготовки 6.030504 „Економіка підприємства”
Дніпропетровськ – 2012
ББК 65.291.213
I-91
Системи технологій: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання. – Дніпропетровськ, Дніпропетровська державна фінансова академія, 2012. – 67 с.
Навчально-методичний посібник надає знання про фізико – хімічну суть явищ, які відбуваються при одержанні та переробці мінеральної сировини, технологічні операції, процеси та їх складові, системи технологій різних галузей промисловості; надає знання та навички системного підходу до оцінки технології виготовлення будь-якого виробу.
|
Укладачі: |
О.Б. Ватченко |
- |
к.е.н., доцент кафедри економіки підприємств Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
Л.В. Михальчук |
- |
старший викладач кафедри економіки підприємств Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
|
Є.Ш. Ісхаков |
- |
старший викладач кафедри економіки підприємств Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
|
Ю.М. Лютий |
- |
к.е.н., доцент кафедри економіки підприємств Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
|
О.В. Романов |
- |
старший викладач кафедри економіки підприємств Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
Рецензенти: |
Р.Б. Тян |
- |
д.е.н. професор, завідувач кафедри фінансів Придніпровської державної академії будівництва та архітектури |
|
І.С. Грабовський |
- |
к.е.н., доцент кафедри фінансів Придніпровської державної академії будівництва та архітектури |
Відповідальний за випуск: І.Д. Падерін – д.е.н., завідувач кафедри
економіки підприємств
Розглянуто та схвалено
Вченою радою
економічного факультету
Протокол № 4 від 26.01.2012р.
Розглянуто та схвалено
на засіданні кафедри
економіки підприємств
Протокол № 5 від 12.12.2012р.
ЗМІСТ
|
Вступ |
4 |
|
|
1. |
Програма навчальної дисципліни |
7 |
|
2. |
Методичні рекомендації до самостійної роботи |
13 |
|
3. |
Методичні рекомендації до практичних занять |
37 |
|
4. |
Методичні рекомендації до виконання індивідуальних робіт |
56 |
|
5. |
Методичні рекомендації до виконання домашніх контрольних робіт |
58 |
|
6. |
Підсумковий контроль |
64 |
|
7. |
Список рекомендованої літератури |
66 |
ВСТУП
Навчально-методичний посібник підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Системи технологій» для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямом підготовки 6.030504 "Економіка підприємства.
Метою дисципліни "Системи технологій " є надання знань про фізико – хімічну суть явищ, які відбуваються при одержанні та переробці мінеральної сировини, технологічні операції, процеси та їх складові, системи технологій; вироблення навичок системного підходу до оцінки технології виготовлення будь-якого виробу; засвоєння принципів аналізу та синтезу технологічних систем з позицій економіки; формування у студентів технологічного мислення, узагальнюючого уявлення про технології як об'єкти, що володіють загальними закономірностями виникнення функціонування та розвитку, без відома приватних особистостей й характеристик.
Предметом навчальної дисципліни є технологічні та виробничі процеси та операції у різних галузях промисловості.
Завданнями навчальної дисципліни «Системи технологій» є:
вивчення наукових засад державної економічної політики щодо розвитку суб’єктів господарювання в умовах їх трансформації та реструктуризації;
забезпечення економії матеріальних і трудових ресурсів, скорочення виробничих запасів;
максимальне залучення в господарський обіг вторинної сировини;
випереджувальний розвиток і втілення економічних і ресурсозбережуючих видів техніки й технологій;
вивчення проблем раціонального використання ресурсів підприємства в Україні та визначення напрямків їх вирішення;
забезпечення науково-методичної підготовки студентів для вирішення проблем розвитку і втілення економічних і ресурсозбережувальних видів техніки й технологій у процесі виробництва й розподілу виробленої продукції.
Студенти мають оволодіти знанням економічних законів і розуміти механізм їх впливу на розвиток економіки окремого підприємства та держави у цілому: визначати найважливіші сучасні способи добування, підготовлення та перероблення сировини з метою отримання продукції, яка задовольняє вимоги споживача.
Набуття практичних навичок та умінь здійснюється на основі компетентністого підходу. Реалізація компетенцій забезпечується послідовним вирішенням завдань, що розкривають змістовність передбачених видів навчальних занять, які будуються за принципом сходження від більш простого до більш складного, багатокомпонентного, поділу багатопланових процесів на локальні в їх взаємному поєднанні, виявленні та врахуванні детермінантних (причинно-наслідкових) зв’язків, інтерпретації теоретичних положень у практичні дії тощо. Тому для кожного виду заняття визначається конкретна мета, зміст та способи і методи реалізації завдань.
Компетенції, які необхідно сформувати в результаті вивчення навчальної дисципліни:
Щоб успішно оволодіти дисципліною «Системи технологій», необхідно вивчати запропоновану літературу поступово, протягом всього навчального періоду. Студентам, які слухають лекції, бажано було б звернути увагу на відповідні розділи відразу після їх висвітлення в лекціях.
Щоб краще засвоїти дисципліну, слід дотримуватися відповідної послідовності у роботі, а саме:
- ознайомитись за навчальною програмою та посібником зі змістом теми;
- розглянути методичні рекомендації з цієї теми;
- вивчити відповідний розділ підручника та іншу економічну літературу, яка стосується даної теми;
- відповісти на питання для самоперевірки;
- виконати відповідну частину індивідуальної роботи.
Після вивчення дисципліни „Системи технологій” передбачається підсумковий контроль, який проводиться у формі модульного контролю.
1.1. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
|
Назва модуля, змістового модуля, теми |
|
Модуль 1. Теоретичні основи технологій |
|
Змістовий модуль 1. Технологічні процеси промисловості |
|
Тема 1. Промисловість України. Теоретичні засади технології |
|
Тема 2. Виробничий і технологічний процеси |
|
Тема 3. Основні процеси, машини та апарати будь-якої технології |
|
Тема 4. Шляхи розвитку технологічних процесів |
|
Тема 5. Основи стандартизації та технічних вимірювань |
|
Змістовий модуль ІІ. Технології пріоритетних галузей |
|
Тема 6. Технологічні основи виробництва в паливно-енергетичній галузі |
|
Тема 7. Технологічні основи виробництва в гірничовидобувній галузі |
|
Тема 8. Технологічні основи виробництва в металургійній галузі |
|
Тема 9. Технологічні основи виробництва в галузі машинобудування |
|
Тема 10. Технологічні основи виробництва в галузях хімічної промисловості |
|
Тема 11. Основи технологій будівництва й будматеріалів |
|
Тема 12. Технологічні основи виробництва в електронній промисловості |
|
Змістовий модуль ІІІ. Системи технологічних процесів та їх розвиток |
|
Тема 13. Викиди в довкілля |
|
Тема 14. Розвиток технологічних систем |
|
Тема 15. Аналіз формування й розвитку систем технологій підприємства та національної економіки |
|
Тема 16. Основні пріоритетні напрямки НТП на сучасному етапі |
|
Тема 17. Прогресивні технологічні процеси формоутворення виробів |
|
Тема 18. Основні поняття про адаптивну автоматизовану систему управління (АСУ) витратами сировини та матеріалів на виробництві |
|
Модуль 2. Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ) |
|
Підсумковий контроль: ПМК |
1.2 ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль І. Теоретичні основи технологій
Змістовий модуль І.
Технологічні процеси промисловості
Змістовий модуль 1. Технологічні процеси промисловості
Тема 1. Промисловість України. Теоретичні засади технології
Загальна характеристика промисловості. Властивості сировини, кінцевих продуктів і робочих агентів. Основні технологічні поняття та визначення.
Фізико – хімічні та біохімічні закономірності в технології. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем. Кінетика технологічних процесів. Технологічні закономірності технології. Використання законів фундаментальних наук в технології. Принципи ресурсо- та енергозбереження в технології. Принцип інтенсифікації процесів. Принцип найкращого використання устаткування. Принцип оптимального варіанту.
Тема 2. Виробничий і технологічний процеси
Поняття виробничого процесу, його розподіл на основні, допоміжні та обслуговуючі. Розподіл основного процесу на заготівельний, обробляючий, збірний та випробувальний. Розподіл допоміжного процесу (виготовлення інструменту, штампів, моделей, пристосувань; ремонт, модернізація, догляд за обладнанням; енергозабезпечення). Основні принципи раціональної організації виробничого процесу. Виробничий цикл. Його структура.
Поняття технологічного процесу, його роль в системі виробництва. Виробничий цикл і його розподіл (послідовний, паралельний, змішаний).Типи виробництва та їх характеристика.
Тема 3. Основні процеси, машини та апарати будь-якої технології
Класифікація процесів та апаратів будь-якої технології.
Механічні процеси: подрібнення, класифікація подрібнювачів. Перемішування. Гідродинамічні процеси: класифікація і характеристика неоднорідних систем, осідання в гравітаційному полі, фільтрування.
Теплові процеси: теплопередача, тепловіддача при зміні агрегатного стану речовин, конструкції теплообмінників, випарювання, конденсація. Масообмінні процеси та їх класифікація: масопередача, сушіння, кристалізація, перегонка і ректифікація, сорбція, екстрагування. Штучне охолодження.
Хімічні та біохімічні перетворення. Хімічна кінетика. Кінетика мікробіологічних процесів.
Тема 4. Шляхи розвитку технологічних процесів
Класифікація технологічних процесів та апаратів технології.
Технологічні процеси з дискретним й безперервним технологічним циклом. Особливості структури й розвитку технологічних процесів. Зростання продуктивності праці як результат цілеспрямованих змін структури технологічного процесу й характеру взаємодії живої й минулої праці в технологічному процесі.
Зміна або заміна робочого ходу як основна прикмета технічних рішень революційного типу.
Зменшення часу виконання допоміжних ходів, як основна прикмета технічних рішень революційного типу.
Тема 5. Основи стандартизації та технічних вимірювань
Значення технічних вимірювань в промисловому виробництві. Цілі вимірювань. Методи. Класифікація вимірювальних засобів. Автоматизація контролю. Метрологічне забезпечення якості продукції.
Стандартизація - соціально-економічний фактор, який забезпечує технічний прогрес, підвищення якості продукції, надійності і довговічності виробів. Уніфікація, агрегатування, типізація, спеціалізація, кооперування. Визначення стандартизації по ГОСТу. Поняття стандарту. Цілі, задачі, категорії та види стандартів.
Технологія і якість. Розвиток технології як основний шлях підвищення якості виробів. Критичний аналіз системи управління якістю. Кількісні показники якості. Роль стандартів й другої нормативної технологічної документації в забезпеченні якості. Контроль за якістю продукції.
Змістовий модуль ІІ. Технології пріоритетних галузей
Тема 6. Технологічні основи виробництва в паливно-енергетичній галузі
Паливно-енергетичні ресурси України. Важливіші види природного палива. Роль палива в народному господарстві України. Класифікація і властивості палива. Значення палива як енергетичної й хімічної сировини. Тверде паливо (вугілля, сланці, торф, деревина), нафта, природний газ, супутні гази (доменний, коксовий).
ТЕС, АЕС, ГЕС, ВЕС. Загальноенергетична система держави. Раціональне використання енергії в промисловості.
Тема 7. Технологічні основи виробництва в гірничовидобувній галузі
Сировина: мінеральна, рослинна, тваринна. Поняття "корисні копалини". Класифікація і основні види корисних копалин, які застосовуються в сучасних технологічних процесах.
Пошук, розвідка і оцінка місця народження корисних копалин, їх економічна ефективність. Особливості шахтного і відкритого видобутку корисних копалин.
Основи збагачування корисних копалин. Цілі і задачі збагачування. Сучасні механічні, електрофізичні методи збагачування.
Тема 8. Технологічні основи виробництва в металургійній галузі
Важливіші види продукції металургійної галузі їх властивості й область використання в різних галузях народного господарства. Особливості формування схем виробництва в галузях металургійного виробництва. Основні фактори, які визначають структуру систем технологій металургійного виробництва.
Основні технологічні процеси виробництва чорних та кольорових металів і сплавів. Технологічні процеси обробки металів тиском. Сортамент.
Тема 9. Технологічні основи виробництва в галузі машинобудування
Важливіші види продукції машинобудівної промисловості. Роль продукції машинобудування в формуванні систем технологій в різних галузях народного господарства.
Особливості формування технологічних схем виробництва в галузях машинобудівної промисловості. Основні фактори, які визначають структуру систем технологій машинобудівного виробництва. Основні технологічні процеси формоутворення: обробка металів тиском, зварювальне й ливарне виробництво, механічна обробка, збірка виробництва. Технологічні процеси термічної обробки.
Тема 10. Технологічні основи виробництва в галузях хімічної промисловості
Важливіші види продукції галузей хімічного виробництва. їх властивості й область застосування в різних галузях народного господарства.
Особливості формування технологічних схем виробництва в галузях хімічної промисловості. Основні фактори, які визначають структуру систем технологій хімічного виробництва.
Поняття про основні технологічні процеси: теплообмінні, електрохімічні, біохімічні тощо. Підготовчі операції: роздрібнення, розмелення, очистка і дозування вихідних компонентів.
Тема 11. Основи технологій будівництва й будматеріалів
Загальна характеристика основних будівельних матеріалів. Значення промисловості будівельних матеріалів. Класифікація продукції. Природні кам'яні і лісові матеріали. Кераміка. Вогнетривкі й в'яжучі матеріали.
Основи технології виробництва цементу, бетону, збірних залізобетонних конструкцій.
Силікатні, азбоцементні матеріали. Скло. Шлаки. Теплоізоляційні матеріали.
Тема 12. Технологічні основи виробництва в електронній промисловості
Важливіші види продукції електронної промисловості. Роль продукції в формуванні систем технологій в різних галузях народного господарства.
Особливості формування технологічних схем виробництва в електронній промисловості. Основні фактори, які обумовлюють структуру систем технологій електронної промисловості.
Основні технологічні процеси електронної промисловості: системи технологій виробництва інтегральних схем, електронної апаратури. Основи технологій виготовлення мікропроцесорів, мікроЕОМ.
Змістовий модуль ІІІ. Системи технологічних процесів та їх розвиток.
Тема 13. Викиди в довкілля
Утворення шкідливих викидів на підприємствах та в побуті.
ГДК та її встановлення для різних процесів. Технології дотримання ГДК.
Води в промисловості. Технічні і гігієнічні вимоги до води. Умови спуску стічних вод у водоймища.
Очищення газових (повітряних) викидів.
Знешкодження твердих побутових відходів: проблеми ТПВ в Україні; варіанти утилізації ТПВ.
Тема 14. Розвиток технологічних систем
Динамічний аналіз розвитку систем технологій. Уявлення про оптимальний розвиток технологічних систем, про базову технологію, які обумовлюють особливості систем.
Системи дискретних й безперервних технологічних процесів, їх структури. Аналіз діючих оцінок рівня технологічного вдосконалення технологічних процесів та їх систем.
Тема 15. Аналіз формування й розвитку систем технологій підприємства та національної економіки
Аналіз формування технологічних систем підприємств з переважно дискретним виробництвом на прикладі підприємств машинобудівельного, будівельного, агропромислового та інших комплексів. Основні технологічні процеси та їх технологічні принципи. Роль окремих технологій в формуванні вихідного продукту, особливості їх розвитку і впливу на систему в цілому. Технологічні основи формування структурних підрозділів підприємства (ділянки, цехи, відділи, виробництва та ін.) їх взаємозв'язок. Особливості взаємодії з технологічними системами інших підприємств.
Аналіз формування технологічних систем підприємств з переважно безперервним виробництвом на прикладі підприємств хімічнолісового, металургійного та інших комплексів. Основні технологічні процеси та їх технологічні принципи. Роль окремих технологій в формуванні вихідного продукту, особливості їх розвитку й вплив на систему в цілому. Технологічні основи формування структурних підрозділів підприємства (ділянки, цехи, відділи, виробництва та ін.) їх взаємозв’язок. Особливості взаємодії з технологічними системами інших підприємств.
Аналіз формування галузевої системи технологічних процесів на прикладі однієї з галузей національної економіки. Технологічна структура галузі. Технологічна характеристика підприємств. Оцінка якісного стану галузевої системи технологій й перспектив її розвитку.
Технологічна структура єдиного народногосподарського комплексу, аналіз його формування.
Машинобудівельний, хіміко-лісовий, металургійний, паливно-енергетичний комплекси, їх структура, технологічні зв'язки, перспективи розвитку та значення.
Тема 16. Основні пріоритетні напрямки НТП на сучасному етапі
Цілі і задачі комплексної програми НТР. ПЕОМ нових поколінь, засоби обчислювальної техніки, прилади на основі досягнень . мікроелектроніки, єдина уніфікована система виробів електронної техніки. Обчислювальна техніка в прискоренні НТП.
Гнучкі виробничі системи (ГВС) різного призначення. Системи автоматизованого проектування (САПР), технологічної підготовки виробництва (АСУТПП), автоматизації наукових досліджень і експериментів (АСНД), автоматизовані системи управління виробництвом (АСУВ) й технологічними процесами (АСУТП). Роботизація та її роль в рішенні проблем комплексної автоматизації виробництва.
Прискорення розвитку атомної енергетики, альтернативні джерела енергії. Біотехнологія. Охорона навколишнього середовища і екологічні проблеми.
Тема 17. Прогресивні технологічні процеси формоутворення виробів
Розвиток систем технологій в галузях національної економіки за рахунок втілення прогресивних технологічних процесів формоутворення виробів.
Прогресивні методи ливарного виробництва, обробки металів тиском, зварювального виробництва, порошкової металургії. Високопродуктивні процеси різання. Перспективи створення безвідходного виробництва в металообробці.
Тема 18. Основні поняття про адаптивну автоматизовану систему управління (АСУ) витратами сировини та матеріалів на виробництві
Цілі активного елемента в системі управління. Рівень існування системи управління та АСУ. АСУ витратами сировини та матеріалів.
Вимоги до методики побудови адаптивної АСУ витратами сировини та матеріалів.
2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Тема 1. Промисловість України. Теоретичні засади технології
Мета роботи: засвоєння, узагальнити знання про :
План вивчення теми
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчення теми «Основні процеси, машини та апарати будь-якої технології», необхідно розпочати з поняття взаємозв’язків та актуальності розвитку, впливу удосконалення апаратів та машин в технологіях, на технологічні процеси та національну економіку.
Незважаючи на різноманітність технологічних процесів у будь-якій галузі промисловості їх можна звести до декількох типових або основних (одиничних) процесів, які властиві більшості галузям технології.
Механічні процеси – пов’язані з обробкою твердих речовин.
Гідродинамічні процеси характерні для рідких, газоподібних середовищ.
Теплові процеси – пов’язані з перенесенням теплоти з одного середовища до іншого.
Дифузійні – визначають процеси перенесення речовин з однієї фази в іншу.
Хімічні – пов’язані зі зміною хімічного складу речовин.
Біохімічні – пов’язані з перетворенням речовин під дією мікроорганізмів та інших біологічних факторів.
У Світі все складається з систем. Кожна система виконує певну роль.
Системою (від грецьк. – ціле, складене з частин) називають сукупність частин (елементів), поєднаних спільною функцією.
Підсистемою називають виділену за якимись ознаками частину системи, яка має певну мету та взаємозв’язана із системою.
До механічних процесів відносять подрібнення, різання, дозування, перемішування, формоутворення (брикетування, гранулювання, тощо) та інші.
Будь-яка неоднорідна система складається з двох чи більшої кількості фаз. Одна з них – дисперсна, або внутрішня фаза, що характеризується дуже подрібненим станом, інша ж, дисперсна, або зовнішня, фаза оточує частинки першої і є середовищем, в якому розподілені частинки дисперсної фази. Дисперсна фаза і дисперсійне середовище неоднорідної системи можуть перебувати у будь-якому агрегатному стані: твердому, рідкому або газоподібному.
Теплообміном називають процес передачі теплоти від одного тіла до іншого, необхідною і достатньою умовою для якого служить різниця температур між цими тілами. Мірою теплообміну вважають кількість переданої теплоти.
Процеси перерозподілу маси між фазами і всередині фаз, спричинені намаганням системи прийти у стан фізико-хімічної рівноваги, називають масообмін ними, або дифузійними процесами. Рушійною силою масообмін них процесів є різниця хімічних потенціалів. Це поняття введене термодинамікою – наукою, що вивчає умови рівноваги систем.
Для одержання низьких температур, які неможливі при охолодженні водою та повітрям, використовують штучне охолодження, яке необхідне для скраплення пари та газів, при заморожуванні ґрунтів, будівництві підземних споруд, кондиціонуванні повітря. Зберіганні продуктів харчування тощо.
Розповсюдженими хімічними реакціями в промисловості є гідроліз, тобто приєднання молекул води до речовини, гідрогенізація, піроліз, полімеризація, тощо.
Питання для самоконтролю
Тести
а) сукупність частин (елементів), поєднаних спільною функцією;
б) один елемент, не поєднаний функціями.
а) виділену за якимись ознаками частину системи, яка не має певної мети та взаємозв’язків із системою;
б) виділену за якимись ознаками частину системи, яка має певну мету та взаємозв’язана із системою.
а) обробкою твердих речовин;
б) перенесенням теплоти з одного середовища до іншого.
4. Теплові процеси – пов’язані з:
а) обробкою твердих речовин;
б) перенесенням теплоти з одного середовища до іншого.
а)перетворенням речовин під дією мікроорганізмів та інших біологічних факторів;
б) зміною хімічного складу речовин.
Бібліографічний список
[1;2;5;6;7;11;13;]
Тема 2. Виробничий і технологічний процеси
Мета роботи: засвоєння, узагальнити знання про :
План вивчення теми
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчення теми «Шляхи розвитку технологічних процесів» доцільно розпочати з вивчення поняття технологічний процес, та його функцій.
Технологічним процесом називають послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.
У ході цих операцій змінюються форма, розміри і або властивості сировини. Внаслідок цих змін сировина перетворюється на напів- або готову продукцію.
Технологічний процес складається з дрібних технологічних процесів або є частиною більш складного. Технологічні процеси постійно вдосконалюються Це зумовлено, постійним поліпшенням продукції на виробництві. Наука, техніка та технологія пропонують нові, більш ефективні засоби обладнання та інструменти.
Важливе значення має місце роботи, так як для виконання технічного процесу необхідно обладнане місце роботи.
Місцем роботи називають відповідно обладнану площу в цеху, на дільниці чи на іншій території або біля устаткування, яка призначена для виконання певного технологічного процесу одним або групою працівників.
Технологічний процес має складну структуру. Його складовими операціями є операції, кожну з яких розглядають як окремий технологічний процес.
Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному місці праці один або кілька працівників над одним або кількома об’єктами, які одночасно обробляються.
Об’єктом можуть бути глина, руда, буряки, волокна, тканина, заготівка тощо – сировина.
Технологічні операції поділяються на окремі складові. Найповніший набір складових мають технологічні операції різання, до яких належать точіння. Під час виготовлення деталі різання на токарному верстаті складовими операції точіння є встановлення, технологічний і допоміжний переходи тощо.
Встановленням називають частину технологічної операції, яку виконують під час одного закріплення заготівки.
Операцію можна виконати за одне або кілька встановлень.
Позицію називають певне положення заготівки на верстаті відносно різального інструмента.
Технологічним переходом називають частину технологічної операції, в процесі виконання якої обробляють частину технологічної операції, в процесі виконання якої обробляють одну поверхню заготівки одним інструментом за незмінного режиму роботи верстата.
При виконанні технологічного переходу на верстатах з програмним керуванням режим роботи іноді змінюється без втручання робітника, тобто автоматично.
Технологічний період складається з проходу (робочого ходу) та марноходу.
Проходом називають закінчену частину технологічного переходу, в процесі виконання якого інструмент один раз переміщується відносно заготівки і спричиняє зміну її форми, розмірів і шорсткості поверхні.
Марноходом називають закінчену частину технологічного переходу, в процесі виконання якого інструмент переміщується відносно заготівки, але не спричиняє зміну її форми, розмірів, шорсткості поверхні, проте є необхідним для виконання проходу.
Допоміжним переходом називають закінчену частину технологічної операції, яка складається з дій робітника і (або) обладнання, які не змінюють форму, розміри і шорсткість поверхні заготівки, але необхідні для виконання технологічного переходу.
Слід засвоїти, що кожний технологічний процес складається з окремих операцій, які не завжди матимуть повний набір поданих вище складових. Обов’язковою складовою будь-якої технологічної операції є прохід, який спричиняє зміну форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей оброблюваного об’єкта.
Складові технологічної операції можна об’єднати у дві групи.
До першої групи відносяться прохід. Ця складова операції спричиняє зміну форми, розмірів, шорсткість поверхні або властивості оброблюваного об’єкта.
До другої групи відносяться ті складові, що таких змін не спричиняють. Це встановлення, марнохід, допоміжний перехід тощо.
Питання для самоконтролю
1.Розрити поняття технологічного процесу.
2. Перелічити складові технічного процесу, розкрити їх сутність.
3. Розкрити поняття термічні процеси (високотемпературні, низькотемпературні процеси).
4. Наведіть шляхи удосконалення термічних процесів.
5. Розкрити поняття барометричні, каталізні , електрохімічні, біохімічні, плазмові, радіаційно-хімічні, фотохімічні, лазерні, ультразвукові процеси.
6. Розповісти про оптимізацію технологічних процесів.
Тести
а) виробничий процес;
б) технологічний процес;
в) позиція.
2. Послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями, називають:
а) виробничий процес;
б) технологічний процес;
в) позиція.
3. Частину технологічної операції, в процесі виконання якої обробляють частину технологічної операції, в процесі виконання якої обробляють одну поверхню заготівки одним інструментом за незмінного режиму роботи верстата, називають:
а) технологічним переходом;
б) виробничим переходом.
4. Під час виготовлення деталі різання на токарному верстаті складовими операції точіння є:
а) встановлення;
б) технологічний і допоміжний переходи;
в) всі відповіді вірні.
а) постійним поліпшенням продукції на виробництві;
б) наука, техніка та технологія пропонують нові, більш ефективні засоби обладнання та інструменти;
в) всі відповіді вірні.
а) зростає частка уречевленої праці в одиниці продукції;
б) частка затраченої живої праці в продукції зменшується;
в) збільшується продуктивність живої праці за рахунок вивільнення працівника з технологічного процесу та скорочення проміжків часу між проходами;
г) всі відповіді вірні.
а) перевищувати ефекту, отриманому при впровадженні механізації та автоматизації;
б) дорівнювати ефекту, отриманому при впровадженні механізації та автоматизації;
в) всі відповіді вірні.
Бібліографічний список
[5;6;7;11;13]
Змістовий модуль ІІ.
Технології пріоритетних галузей
Тема 12. Технологічні основи виробництва в електронній
промисловості
Мета роботи: поглибити, узагальнити знання студентів про:
План вивчення теми
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Необхідно засвоїти, що важливими видами продукції в електронній промисловості є алмазоподібні плівки, які мають велике значення для створення принципово нових активних елементів для мікроелектроніки та оптоелектроніки. Алмазоподібні плівки (АПП) можуть застосовуватись як зносостійкі, маскувальні, пасиву вальні покриття оптичних дисків пам’яті, лазерів тощо.
Значення електроніки в галузі промисловості має велике значення. Галузь науки і техніки, яка вивчає і виробляє інтегральні схеми (ІС), називається мікроелектронікою, вивчає технологічні, фізичні і конструктивні особливості електро- і радіоелементів. При створенні мікросхем необхідно враховувати сумісність матеріалів (шарів), стабільність властивостей, відтворюваність і надійність.
Інтегральні мікросхеми поділяють на окремі класи за такими ознаками: технологією виготовлення, ступнем інтеграції, функціональним призначенням тощо.
Виробництво продукції мікроелементів має свої виробничі та технологічні процеси.
Виробничий процес охоплює такі функції підприємства: планування, науково-технічні та конструкторські розроблення, проектування, матеріально-технічне та контрольно-випробувальне забезпечення, технологію виготовлення виробів, пакування, зберігання та внутрішнє транспортування виробів.
Технологічний процес є складовою частиною виробничого, але складається лише з технологічних операцій, які полягають у виготовленні, контролі та випробуванні виробів.
Технологічні процеси виготовлення напівпровідникових інтегральних мікро схем поділяють на заготівельні, оброблювальні та складальні.
До заготівельних процесів належать вирощування монокристалів, виготовлення з них пластин (розрізування монокристалів на пластини, шліфування, полірування, контроль і пакування пластин), виготовлення фотошаблонів/ трафаретів/ корпусів для мікросхем тощо.
Оброблювальні процеси пов’язані з формуванням інтегральних мікросхем у при поверхневому шарі монокристалевої напівпровідникової пластини.
Складні процеси містять операції, пов’язані з монтуванням кристалів, на яких сформована інтегральна мікросхема, у корпусах, приварюванням виводів, перевіренням параметрів, герметизацією корпусів.
Питання для самоконтролю
Тести
а) науку про електронні процеси у вакуумі, газах, рідинах і напівпровідниках, які відбуваються за різних температур під дією електричних і магнітних полів;
б) науку про економічні процеси у вакуумі, газах, рідинах і напівпровідниках, які відбуваються за різних температур під дією електричних і магнітних полів.
а) частина технічної електроніки, яка розроблює, виготовляє продукцію;
б) частина технічної електроніки, яка розроблює, виготовляє мікросхеми та конструкційно-допоміжні пристрої.
а) метастабільні вуглецеві і вуглецеві плівки, що містять водень, властивості яких (твердість, щільність, хімічна стійкість, оптичні та електричні властивості) близькі до алмазу, але структура відрізняється від алмазної. Структура АПП амфорна, але можуть бути і вкраплення алмазної фази. Вміст водню – до 25%;
б) метастабільні вуглецеві і вуглецеві плівки, що містять водень, властивості яких (твердість, щільність, хімічна стійкість, оптичні та електричні властивості) близькі до діаманту, але структура відрізняється. Структура АПП амфорна, але можуть бути і вкраплення діамантової фази. Вміст водню – до 45%.
а) інтегральні мікросхеми;
б) алмазоподібні плівки;
в) напівпровідникові мікросхеми.
а) електронний пристрій, в якому скомпоновані всі або частина елементів електричної схеми і які з’єднані між собою на одному напівпровідниковому кристалі або діелектричній підкладці;
б) електронний пристрій, в якому скомпоновані всі або частина елементів електричної схеми і які не з’єднані між собою.
Бібліографічний список
[6;7;11;13;15]
Змістовий модуль ІІІ.
Системи технологічних процесів та їх розвиток
Тема 13. Викиди в довкілля
Мета роботи: поглибити, узагальнити знання студентів про:
–шкідливі викиди;
План вивчення теми
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчення теми «Викиди в довкілля» необхідно розпочати з визначення екології як науки про взаємозв’язок живих організмів між собою та довкіллям або взаємодією людини і середовища, суспільства і природи повністю відноситься і до промислової екології, як її окремою частки. Промислова екологія як наука вивчає взаємодії промислових виробництв з довкіллям.
Ці взаємодії відбуваються в основному в одному напрямку – в навколишнє середовище постійно з промислових підприємств надходять викиди у вигляді забрудненої стічної води, забрудненого повітря, шуму, вібрацій (коливань), випромінювань тощо, які шкідливо впливають на стан грунту, водоймищ, повітря і живих організмів у тому числі людини. Саме тому дане питання залишається актуальним на протязі багатьох років.
Студентам необхідно дослідити роль води у промисловості, технічні вимоги до неї, умови спуску стічних вод у водоймища. Знати шляхи знешкодження твердих побутових відходів, очищення газових (повітряних) викидів, навести шляхи вирішення проблеми ТПВ в Україні, варіанти утилізації (скорочення відходів, вторинна переробка, різні технології компостування, сміттєспалювання, поховання ТПВ).
Питання для самоконтролю
Тести
1. Промислові підприємства використовують воду:
а) трьох категорій;
б) чотирьох категорій
в) п’яти категорій.
а) запах;
б) колір;
в) присмак;
г) помутніння;
д) всі відповіді вірні.
3. Окислюваність води обумовлена вмістом:
а) органічних домішок і визначається кількістю перманганату калію;
б) не органічних домішок і визначається кількістю перманганату калію.
4. Склад і властивості води з будь-якого джерела, способу обробки води і конструктивних особливостей водопровідної мережі повинні відповідати:
а) ДОСТ 2874-73;
б) ГОСТ 4567-89765.
Бібліографічний список
[1;2;3;6;7;11;13;15]
Тема 14. Розвиток технологічних систем
Мета роботи: засвоєння, поглиблення, узагальнення знання студентів про:
План вивчення теми
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Студентам необхідно звернути увагу на такі поняття, як: технологічна система, елемент потоки, зв'язок, підсистема технологічної системи та ін.
Технологічною системою називають об’єкт, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, складається з великої кількості елементів, які взаємопов’язані між собою потоками і функціонують як єдине ціле із спільною метою – забезпечити економічно доцільне перероблення сировини на потрібну продукцію.
Елемент технологічної системи складається з технічної системи, і технологічного процесу (операції), який відбувається у технічній системі або за її допомогою.
Підсистема технологічної системи складається з одного або кількох елементів. Підсистема функціонує як самостійна частина системи.
Зв'язок між складовими системи (підсистеми і елементами) відбувається за допомогою потоків.
Потоки відображають перенесення сировини чи проміжної продукції, енергії тощо від одного елемента до іншого.
Технологічна система із довкілля зв’язана входами і виходами, через які обмінюється сировиною, проміжною або готовою продукцією, відходами, побічною продукцією, енергією та інформацією.
Технічні системи бувають складні і багатостадійні: складні, складаються з великої кількості підсистем і елементів; багатостадійні є переходом від сировини до готової продукції в багатьох випадках потребує багаторазового перероблення попередньо отриманої продукції або проміжної продукції.
Основними стадіями у технологічній системі є підготовлення сировини до перероблення; перетворення сировини; виведення з системи напів-, готової і побічної, якщо вона є, продукції та відходів.
За ієрархією технологічні системи поділяються на макро- та мікросистеми. Відповідно до цього поділу технологічні системи аналізують на макро- та мікрорівні. Технологічні системи обох рівні взаємопов’язані.
За зв’язками з оточенням технологічні системи поділяють на відкриті, замкнені та комбіновані.
Відкриті системи складаються з елементів, в яких сировина повністю перетворюється на готову продукцію за час перебування в елементі. На виході із системи отримують готову продукцію.
У замкненій (циркуляційній) системі передбачено багаторазове повернення сировини або одного з її компонентів до того самого елемента для перетворення на продукцію.
У комбінованих системах одна зі складових сировини послідовно проходить усі елементи, а друга циркулює багато разів через окремі елементи системи.
Замкнені та комбіновані системи компактніші, ніж відкриті. У них менші витрати електричної енергії, палива, повніше використовується сировина, менше утворюється побічної продукції, взаємодія реагуючих речовин проходить з великою швидкістю, внаслідок чого повніше використовується об’єм агрегату. Отримана продукція якісніша.
Замкнені і комбіновані системи є основою створення маловідходних і безвідходних технологій.
Питання для самоконтролю
2. Класифікація систем. Технологічна система та її складові.
3. Розкрити сутність технологічної системи на прикладі будь-якої галузі виробництва.
4. Технологічні системи виробництва України.
Тести
1. Технологічною системою називають:
а) об’єкт, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, складається з великої кількості елементів, які взаємопов’язані між собою потоками і функціонують як єдине ціле із спільною метою – забезпечити економічно доцільне перероблення сировини на потрібну продукцію;
б) об’єкт, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, складається з одного елементу.
2. Елемент технологічної системи складається:
а) з технічної системи, і технологічного процесу (операції), який відбувається у технічній системі або за її допомогою;
б) технологічного процесу (операції), який відбувається у технічній системі або за її допомогою.
3. Підсистема технологічної системи складається:
а) з 5 елементів;
б) з одного або кількох елементів. Підсистема функціонує як самостійна частина системи.
4. Зв'язок між складовими системи (підсистеми і елементами) відбувається за допомогою:
а) елементів;
б) потоків.
а) відображають перенесення енергії тощо від одного елемента до іншого.;
б) відображають перенесення сировини чи проміжної продукції, від одного елемента до іншого.;
в) дві відповіді вірні.
Бібліографічний список
[6;11;13;15]
Тема 16. Основні пріоритетні напрямки НТП на сучасному етапі
Мета роботи: поглибити, узагальнити знання студентів про:
План вивчення теми
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні теми «Основні пріоритетні напрямки НТП на сучасному етапі» слід визначити, що потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.
Організаційний прогрес – це узагальнююча характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів: форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
Необхідно засвоїти зміст науково-технічного прогресу, особливу увагу необхідно приділити на те, що йому властиві еволюційні та революційні форми удосконалення технологічних методів і засобів виробництва. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості:
Спираючись на суть, зміст та закономірність сучасного розвитку науки і техніки, можна виділити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них – пріоритетні на найближчу перспективу.
Вся сукупність сучасних напрямків НТП є фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства.
Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-економічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати господарської діяльності.
Слід звернути увагу на різноманітні форми технічного розвитку та оцінку технічного рівня підприємства.
Із сукупності форм технічного розвитку варто виділити такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого – її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування.
На основі вивченого матеріалу необхідно зробити висновки за показниками про стан технічного розвитку підприємства та згрупувати ці показники за ознаками:
Заключним елементом розгляду цієї теми є розгляд процесу економічного управління технічним розвитком підприємства, який включає такі етапи:
При цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначитися відповідно до загальної стратегії підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування.
На основі вивченого матеріалу студенти повинні уміти робити висновки щодо визначення стратегічних напрямків технічного розвитку підприємства, а також визначити недоліки існуючого порядку розробки програми технічного розвитку підприємства.
Треба усвідомити, що в розвитку технологічних систем будуть широко застосовуватись гнучкі переналагоджувальні виробництва і системи автоматичного проектування, автоматичні лінії, машини і обладнання з будованими засобами мікропроцесорної техніки, багатоопераційні верстати з числовим програмним управлінням, робототехнічні і роторно-конвеєрні комплекси, засоби електроніки і обчислювальної техніки.
Планування технічного розвитку і організації виробництва є найважливішою складовою плану економічного і соціального розвитку підприємства.
Розробку заходів по технічному розвитку і організації виробництва починають з аналізу виконання плану технічного розвитку і організації виробництва за минулий термін, визначання досягнень техніко-економічного рівня виготовлення продукції, збір пропозицій робітників підприємства по вдосконаленню техніки, технології, організації виробництва, вдосконаленню планування і управління, визначаються очікувальні сумарні результати від їх втілення.
Основними сучасними тенденціями організаційного прогресу є:
Величину економічного ефекту обчислюють в двох формах: народногосподарській і внутрішньогосподарській.
Питання для самоконтролю
Тести
1. Організаційний прогрес – це:
а) узагальнююча характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва;
б) характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення рентабельності виробництва;
2. Суть організаційного процесу полягає в:
а) удосконаленні існуючих та застосування нових методів: форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в деяких ланках управління економікою;
б) удосконаленні існуючих та застосування нових методів: форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
3. Величину економічного ефекту обчислюють в двох формах: а)народногосподарській і внутрішньогосподарські;.
б) зовнішній і внутрішній
а) еволюційним проявом НТП;
б) революційним проявом НТП.
а) еволюційним проявом НТП;
б) революційним проявом НТП.
а) загальне направлення НТП;
б) пріоритетне направлення НТП.
а) загальне направлення НТП;
б) пріоритетне направлення НТП.
Бібліографічний список
[2; 6;11;13;15]
Тема 17. Прогресивні технологічні процеси формоутворення виробів
Мета роботи: поглибити, узагальнити знання студентів про :
План вивчення теми
4. Охарактеризуйте вироблення нерозбірних з’єднань.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчення теми «Прогресивні технологічні процеси формоутворення виробів» слід розпочати з засвоєння самих основних понять:
Відливка формується після розливання сталі у виливниці.
Усадка – це властивість розплавів зменшувати свій об’єм охолодженні від температури заливання до кімнатної.
Наклеп – це зміна властивостей, пов’язана з деформацією не нагрітої (холодної) заготівки.
Штампування – це спосіб виготовлення виробів за допомогою спеціальних форм-штампів.
Об’ємне штампування проводять у штампах, які складаються з двох частин: верхньої та нижньої.
Листовим штампуванням виготовляють плоскі й об’ємні тонкостінні вироби з листів за допомогою штампів.
Зварювання – це технологія отримання нерозбірних з’єднань у конструкціях, виготовлених із матеріалів, сплавів та інших матеріалів, розплавленням або пластичною деформацією місця з’єднання.
У процесі виготовлення зварних конструкцій, деталі можна розташувати по-різному одну відносно одної. Основними видами зварних з’єднань є стикове, внапуск, кутове та таврове.
Стикове з’єднання – це вид зварного з’єднання, при якому деталі розміщені в одній площині.
З’єднання внапуск – це вид зварного з’єднання, при якому деталі розміщені паралельно і перекривають одна одну.
Кутове з’єднання – це вид зварного з’єднання, при якому деталі розміщені під кутом одна до одної.
Таврове з’єднання проводять якщо потрібно з’єднати торцеву частину однієї деталі з поздовжньою другою.
Зварним швом називають місце з’єднання виробів, яке утворилося після кристалізації розплавлених або пластично деформованих при поверхневих шарів виробів.
Дугове зварювання – це спосіб утворення нерозбірного з’єднання двох виробів, місця з’єднання яких розплавляють теплотою, яка виділяється під час горіння дуги між електродами, одним з яких найчастіше є виріб.
Електричною дугою називають потужний електричний розряд, який супроводжується виділенням великої кількості теплової та світлової енергії.
Лиття один з найдавніших і найпоширеніших способів виготовлення виробів і заготовок для деталей машин і механізмів. Литтям називають виготовлення заготовок для виробів заповненням, заздалегідь виготовлених ливарних форм, розплавленим металом, сплавом або іншим конструкційним матеріалом.
Тиском виготовляють вироби (заготовки, деталі) з металів, сплавів та інших конструкційних матеріалів. Основними способами оброблення конструкційних матеріалів тиском є вальцювання, вільне кування, штампування, пресування та волочіння.
Порошкова металургія займається виробництвом порошків і виробів з них. Порошковою металургією отримують нові конструкційні матеріали, які називають металокерамікою. Виробництво порошків – складова частина технологічного процесу порошкової металургії. Порошки виробляють механічними та фізико-хімічними способами.
При розглядання питання щодо виготовлення нерозбірних з’єднань слід звернути увагу на нерухомі з’єднання, які можуть бути розбірними і нерозбірними. Розбірні з’єднання утворюються за допомогою з’єднувальних деталей, якими є шурупи тощо. Такі з’єднання можна розібрати без пошкодження їх складових частин і з’єднувальних деталей. Нерозбірні з’єднання не можна розібрати на окремі складові без їх пошкодження.
Зварюванням називають технологію отримання нерозбірних з’єднань у конструкціях, виготовлених із металів, сплавів та інших матеріалів, розплавленням або пластичною деформацією місця з’єднання. На сьогодні . налічується понад 20 способів зварювання.
Їх класифікують за різним ознаками.
Питання для самоконтролю
15. Термомеханічні способи зварювання (електроконтактне, дифузійне, газопресове).
16. Механічні способи зварювання (ультразвукове, тертям, вибухом).
17. Паяння конструкційних матеріалів (флюси, припої, їх призначення та види, застосування, вироби).
Тести
а) холодним пресуванням;
б) гарячим пресуванням;
в) ливарним пресуванням;
г) гідростатистичним з ущільненням.
а) сталевого литва;
б) ковкого чавуну;
в) сірого чавуну;
г) кольорових металів i сплавів.
а) глина;
б) скло;
в) кварцевий пісок;
г) термореактивні смоли.
а) пресуванні
б) ковці;
в) штамповці.
а) термомеханічного;
б) термічного;
в) механічного.
а) пропан;
б) ацетилен;
д) водень.
а) глина;
в) скло;
г) кварцевий пісок;
д) термореактивні смоли.
а) глина;
в) скло;
г) кварцевий пісок
д) термореактивні смоли.
Питання для повторення
Бібліографічний список
[4;6;8;11;13;15]
Тема 18. Основні поняття про адаптивну автоматизовану систему управління (АСУ) витратами сировини та матеріалів на виробництві
Мета роботи: поглибити, узагальнити знання студентів про:
План вивчення теми
Методичні рекомендації до самостійної роботи
В цій темі йдеться про основні поняття та адаптивну автоматизовану систему управління (АСУ) витратами сировини та матеріалів на виробництві.
На даний час маємо великий досвід впровадження в хімічну промисловість АСУ – автоматизованої системи управління виробництвом.
Перехід підприємств на повний госпрозрахунок та самофінансування обумовлює зміни господарчого механізму всередині підприємства і потребує розробки та впровадження АСУ в технологічних процесах. Реалізація ефективного використання АСУ в організаційно-економічній системі можлива при використанні адаптивних АСУ. Під адаптивністю розуміється здатність АСУ самонастроюватись для збереження експлуатаційних показників в заданих межах при зміні зовнішнього середовища.
Необхідно прослідкувати на скільки важливим є впровадження системи управління та АСУ. В цьому питанні допоможе вивчення рівня існування систем управління. Вивчення специфіки роботи окремих підприємств. Необхідно, розглянути вимоги до методики побудови адаптивної АСУ витратами сировини та матеріалів.
Крім того, важливо, розглянути та проаналізувати цілі активного елемента в системі управління.
Питання для самоконтролю
1. Цілі та необхідність впровадження активного елемента в системі управління.
2. Рівень існування системи управління та АСУ.
3. Мета, завдання, необхідність АСУ витратами сировини та матеріалів .
4. Вимоги до методики побудови адаптивної АСУ витратами сировини та матеріалів.
Тести
1. Абрівіатура АСУВ – це:
а) автоматизована система управління виробництвом;
б) автономний склад управління виробництвом;
в) аналіз становища управління виробництвом.
2. Зміни господарчого механізму всередині підприємств і потреби розробки та впровадження АСУ в технологічних процесах обумовлені:
а) розвитком підприємства;
б) переходом підприємств на повний госпрозрахунок та самофінансування;
в)вірні відповіді а) та б).
3.Кожний елемент системи управління існує тільки при:
а) умові реалізації ним тієї або іншої технології управління;
б) умові реалізації ним декількох технологій управління;
в) умові реалізації ним жодної технологій управління.
4. Механізм формування цілей діяльності системи та визначення їх пріоритетів з урахуванням впливу зовнішнього середовища, зміни завдань систем більш високого рівня, зміни взаємодії її елементів, в процесах функціонування організаційно-економічної системи має назву:
а)інформаційний;
б) адаптивний;
в) технологічний.
5. Технологія управління – це:
а)послідовність автономних дій на основі єдиної концепції;
б) послідовність регламентованих дій на основі єдиної концепції;
в) послідовність будь-яких дій у будь-якому порядку на основі будь-якої концепції.
6. Для існування технології управління необхідні:
а) інформація потрібного складу та якості;
б) діючі методи чи алгоритми обробки інформації;
в) поставлені цілі та способи їх вибору;
г) способи та засоби її доставляння в потрібний час до певного елементу системи управління;
д) інші елементи системи, які діють для досягнення заданої мети;
е) усі відповіді вірні;
ж) вірні відповіді а) та г).
7. Під поняттям рівня існування системи управління розуміють:
а) сукупність будь-яких компонентів забезпечення цільової діяльності системи;
б) сукупність необхідних компонентів забезпечення цільової діяльності системи.
8. В системі управління виділяють наступні рівні існування:
а)інформаційний;
б) програмно-алгоритмічний;
в) технологічний;
г) матеріально – технічний;
д) концептуальний;
е) всі відповіді вірні.
а) впровадження автоматизованих систем наукових досліджень;
б) автоматизованих систем управління технологічними процесами;
в) автоматизованих систем науково-технічної інформації;
г) системи автоматизованого проектування та створення в їх складі автоматизованих робочих місць рівня ОЕС;
д) всі відповіді вірні;
е) вірні відповіді а), б), в).
а) оперативну взаємодію між виробничою системою та системою управління в процесах передачі завдань зверху вниз та передачі даних про виконання цих завдань знизу вверх;
б) якісну взаємодію між виробничою системою та системою інформаційного забезпечення в процесах передачі завдань.
11. Завдання управління витратами сировини та матеріалів охоплюють:
а) основні, допоміжні виробництва;
б) транспортні та складські господарства, енергетичні та ремонтні служби;
в) планові, технічні, будівельні та інші підрозділи хімічного підприємства;
г) вірні відповіді а) та б);
д) всі відповіді вірні.
12 .Мета функціонування АСУ витратами сировини та матеріалів:
а) забезпечення програми випуску продукції при мінімізації затрат на гарантовану підтримку виробничих циклів у заданих організаціях;
б) забезпечення програми реалізації продукції при мінімізації затрат на гарантовану підтримку виробничих циклів у заданих організаціях.
13 .Моделювання виробничого процесу пов’язане з:
а) розробкою схем потоків на підприємстві;
б) розробкою універсальної схеми руху потоків на підприємстві, які відображають взаємодію ділянок виробництва.
Бібліографічний список
[2;3;4;6;8;11;13;15]
3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
МОДУЛЬ І
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І
Технологічні процеси промисловості
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1
Тема 5: Основи стандартизації та технічних вимірювань
Мета заняття: поглибити, узагальнити знання студентів про:
– значення технічних вимірювань в промисловому виробництві;
– мету і методи вимірювань;
– вимірювальні засоби та їх класифікацію;
– автоматизацію контролю якості виробів засобами технічних вимірювань;
– метрологічне забезпечення якості продукції;
– соціально-економічний фактор, який забезпечує технічний прогрес, підвищення якості продукції, надійності і довговічності виробів – це стандартизація;
– стандартизація та сертифікація виробів як визначальні елементи специфічного менеджменту, які впливають на виробництво й постачання конкурентоспроможної продукції;
– здійснення стандартизації продукції за певними принципами;
– нормативно-технічну документацію, що застосовується на підприємстві, охоплює певні категорії стандартів, що відрізняються мірою жорстокості вимог до виробів: міжнародні, державні, галузеві підприємства;
– сучасні напрямки вдосконалення стандартизації;
– технічні умови;
– технологію і якість;
– взаємозв’язок розвитку технологій з підвищенням якості виробів;
– показники якості;
– стандарти якості;
– контроль за якістю продукції.
План заняття
4. Стандартизація як соціально-економічний фактор.
5. Поняття стандартів.
6. Цілі і задачі стандартів.
7. Категорії і види стандартів.
8. Взаємозв’язок собівартості, стандартів якості з якістю кінцевої продукції.
9. Поняття якості продукції та її стандарти.
10. Цілі підвищення якості продукції
11. Вплив якості сировини на якість продукції.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При обговоренні на семінарі цієї теми слід перш за все , зосередити увагу на державне значення підвищення якості виробів. Для забезпечення високого рівня якості продукції, у відповідності з міжнародними стандартами ІСО серії 9000, кожний вид товарів, для вигідного продажу його на світовому ринку, повинен бути сертифікованим. Сертифікацію слід розрізняти як обов'язкову, добровільну, міжнародну.
Для одержання максимально можливого успіху та створення іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати і сертифікувати власні системи якості. В цьому дуже важливою і вкрай необхідною є активна політична підтримка ініціативи підприємства.
Національним органом, що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України),основними функціями якого є:
Визначення принципів, структури та правил систем стандартизації.
Затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації.
Акредитація органів із сертифікації та випробувальних лабораторій, атестація експертів-аудиторів.
Встановлення правил визначення сертифікатів інших країн. Постійне інформування споживачів через відповідні інформаційні фонди щодо стандартів різних категорій, сертифікатів, класифікаторів техніко-економічної інформації, випробувальних центрів тощо.
Суб'єкти господарювання за порушення умов стандартів несуть матеріальну відповідальність-штраф:
– за випуск продукції, що не відповідає вимогам стандартів, або пройшла обов'язкові сертифікації в розмірі - 25%;
– за реалізацію підвищень небезпечної продукції, а також імпортної продукції що не відповідає вимогам національних стандартів стосовно до безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища 50%;
– продаж продукції забороненої до випуску та виробів небезпечних для життя людей і навколишнього середовища, - 100% від їхньої вартості.
Внутрішньовиробничий контроль за якістю складових частин і виробів здійснюють відділи технічного контролю, головним завданням яких є постійне забезпечення необхідного рівня якості.
Якість продукції формується протягом виробничого процесу.
Якістю продукції називають сукупність властивостей продукції, які зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживача згідно з її призначенням. Підвищення якості продукції – важлива умова зростання ефективності суспільного виробництва.
Контрольні операції здійснюються не тільки стосовно якості, а й кількості.
Контроль на виході виробництва має запобігти отриманню споживачами бракованої продукції.
Щоб запобігти браку продукції підприємств існує Державна система технічних вимірювань, а на підприємстві - технічний контроль. Засобами технічних вимірювань є: міри, вимірювальні прилади; інструменти і калібри.
Всі засоби технічного контролю якості продукції класифікуються на: ручні, механічні, автоматичні.
Широке застосування в промисловості знайшли фізико-технічні методи і засоби контролю з використанням ультразвуку, рентгеноскопії, радіоактивних ізотопів.
Стандартизація – це встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стандартизація стосовно продукції охоплює: вимоги до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; розвиток уніфікації та агрегатування продукції; визначення норм, вимог і методів в проектуванні та виготовленні продукції; формування єдиних системи класифікації та кодування продукції.
Стандартизація здійснюється за принципами: урахування рівня розвитку науки і техніки, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому; гармонізація з міжнародними стандартами інших країн; взаємозв'язок і узгодження нормативних документів усіх рівнів; участь у розробці нормативних документів; відкритість інформації щодо чинних стандартів.
Основними видами стандартизації є стандарти й технічні умови.
Якість продукції має надзвичайно велике значення, особливо в умовах економічних труднощів в Україні. Якість продукції з розвитком науково-технічного прогресу все більше залежить від рівня технології і визначається такими факторами, як механізація та автоматизація технологічних процесів, їх безперервність, якість вихідних матеріалів, енергозабезпечення праці.
Якість нерозривно пов’язана з собівартістю промислової продукції та є важливим техніко-економічним показником роботи підприємства.
Необхідно враховувати економічні критерії управління якістю. Підвищення якості продукції за рахунок погіршення екологічних умов праці на виробництві недопустиме.
Важливу роль у поліпшенні якості сировини та готової продукції відіграють стандарти.
Відповідно до методики оцінки якості промислової продукції (ГОСТ 15467-70) встановлено вісім груп показників якості в колишньому СРСР, які актуальні і нині.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що якість сировини визначають режим роботи та продуктивність обладнання, впливають на якість і собівартість продукції. Для виготовлення якісної продукції необхідно дотримуватися таких вимог: якісна сировина та паливо; досконале обладнання та відповідна новітня технологія. Усі ці вимоги взаємопов’язані.
Питання для обговорення
1. Функції державної системи технічних вимірювань.
3. Назвіть основні групи засобів технічних вимірювань.
4. Охарактеризуйте міри та їх призначення: плоскопаралельні кінцеві міри, щупи, калібри, штрихові лінійки, кронциркулі, штангельциркулі, мікрометри, індикатори.
6.3. По технічним способам і засобам контролю: вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, візуальний, технічний огляд.
6.4. Інспекційний контроль і його особливість.
7. Контрольні автомати, фізико-технічні методи і засоби контролю з використанням ультразвуку, рентгеноскопії, радіоактивних ізотопів.
8. Назвіть фактори, що впливають на розвиток стандартизації.
9. Назвіть цілі і задачі міжнародних стандартів.
10. Назвіть цілі і задачі державних стандартів.
11. Назвіть цілі і задачі галузевих стандартів.
12. Назвіть цілі і задачі стандартів підприємства.
13. Назвіть види і категорії стандартів.
14. Охарактеризуйте сертифікацію продукції як найважливіший елемент виробничого менеджменту.
15. Поняття якість продукції, якість сировини. Показники якості технологічних процесів.
16. Методи визначення показників якості технічної продукції.
17. Взаємозв’язок собівартості з якістю продукції.
18. Народногосподарське значення підвищення якості продукції.
19. Способи підвищення якості продукції.
Тести
1. До вимірювальних інструментів відносяться:
а)металева лінійка;
б) штангенциркуль;
в) мікрометр;
г) інструментальний мікроскоп;
д) всі відповіді вірні.
2. Вимірювання необхідно проводити:
а) з однаковим натиском інструмента на заготовку чи деталь, при температурі 20 С;
б) з однаковим натиском інструмента на заготовку чи деталь, при температурі 10 С.
а) показник, що відображає характеризує ступінь патентоспроможності виробу;
б) норма, яка задовольняє певні умови стосовно складу, фізичних властивостей, маси тощо.
4. Технічний контроль – це:
а) система методів, засобів і засобів, у результаті яких ідентифікується якість готової продукції, напівфабрикатів, сировини, вимог ДЕСТ, ТУ;
б) системи при якій, забезпечується випуск високоякісної продукції відповідно до цих вимог;
в) вірні відповіді а) і б).
5. За видами технічний контроль поділяється на:
а) попередній (вхідний), проміжний, остаточний;
б) вхідний, поточний, остаточний;
в) попередній (вхідний), остаточний.
6. За формою контроль поділяється на :
а) візуальний, геометричний, якісний;
б) зовнішній огляд продукції, перевірку вимірів, маси, перевірка механічних, фізичних і хімічних властивостей продукції;
в) обидві відповіді вірні.
а) сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторським розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком.
б) послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.
а) сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторським розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком.
б) послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями
а) закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному місці праці (роботи) один або кілька працівників над одним або кількома об’єктами, які одночасно обробляються;
б) певне положення заготівки на верстаті відносно різального інструменту
а) про отримання сировини;
б) про отримання сировини та виготовлення з неї певної продукції;
в) про процес виготовлення потрібних речей.
а) сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пануванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо;
б) послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.
а) ресурсні та природні процеси;
б) природні та технологічні процеси;
в) ресурсні, природні, технологічні процеси.
а) виробництво продукції в часі;
б) календарний відрізок часу на протязі якого виконується процес виготовлення виробу;
в) інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції.
а) в серійному та великосерійному;
б) в дрібносерійному та серійному;
в) в одиничному та дрібносерійному;
г) в масовому та великосерійному.
а) в одиничному та дрібносерійному;
б) в одиничному та дрібносерійному;
в) в велико серійному та серійному;
г) в масовому та великосерійному.
а) в одиничному;
б) в дрібносерійному;
в) в серійному;
г) в великосерійному;
д) в масовому.
17. Стандарт – це:
а) показник, що відображає характеризує ступінь патентоспроможності виробу;
б) норма, яка задовольняє певні умови стосовно складу, фізичних властивостей, маси тощо.
18.Залежно від сфери дії галузі поширення стандарти розрізняють на:
а) відомчі;
б) галузеві;
в) міжгалузеві;
г) національні;
д) державні;
е)регіональні;
є) міжнародні ;
ж) вірні відповіді а), в);
з) всі відповіді вірні.
19. Стандарти на продукцію масового виробництва містять:
а) повну характеристику цієї продукції;
б) деякі аспекти характеристики цієї продукції.
20. Використання стандартів забезпечує:
а) взаємозамінність окремих деталей і цих вузлів у машинах і механізмах;
б) дає можливість повніше використовувати сировину, паливо й енергію;
в) сприяє впровадженню нової техніки;
г) вірні відповіді а) і б);
д) всі відповіді вірні.
21. Якість – це:
а) техніко-економічний показник роботи підприємства;
б) соціально-економічний показник роботи підприємства;
в) показник конкурентоспроможності підприємства;
г) науково-технічний показник роботи підприємства.
22. Якість продукції – це:
а) сукупність однакових показників, які мають кількісно оцінити відповідність промислової продукції її призначенню;
б) сукупність різних показників, які мають кількісно оцінити відповідність промислової продукції її призначенню.
23. Якість продукції з розвитком науково-технічного прогресу все більше залежить від рівня технології і визначається такими факторами, як:
а) механізація та автоматизація технологічних процесів, їх безперервність;
б) якість вихідних матеріалів, енергозабезпечення праці;
в) вірні відповіді а) та б).
24. Відповідно до методики оцінки якості промислової продукції (ГОСТ 15467-70) встановлено:
а) вісім груп показників якості;
б) п'ятнадцять груп показників якості;
в) одинадцять груп показників якості
25. Норми якості встановлюють за:
а) економічними показниками;
б) за оцінкою експертів;
в) стандартами.
26. Якість продукції визначається сукупністю показників, які можна поділити на такі групи:
а) узагальнюючі показники, економічний ефект та витрати, комплексні показники, одиничні показники;
б) економічні, патентно-правові, естетичні показники.
27. Під рівнем якості продукції, розуміють:
а) показник, що ґрунтується на порівнянні показників якості з будь-якими показниками;
б) чинник, що ґрунтується на порівнянні показників;
в) показник, що ґрунтується на порівнянні показників якості з відповідними базовими показниками.
Для оцінки показників якості обладнання використовують методи:
а) за способом отримання інформації (вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий);
б) за джерелами отримання інформації (традиційний, експертний, соціологічний);
в) вірні відповіді а) та б).
Ключові терміни і поняття
Стандарт – це норма, яка задовольняє певні умови стосовно складу, фізичних властивостей, маси тощо. У техніці стандартом називають зразок, модель, з якими порівнюють промислову продукцію.
Стандарт (від англ. «standard») означає норма, зразок, мірило. Стандартом називають також документ, який встановлює вимоги до сировини та продукції, яких слід дотримуватися кожному підприємству, що її виробляє.
Якість продукції – сукупність властивостей продукції, які зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживача згідно з її призначенням. Крім того – це техніко-економічний показник роботи підприємства.
Якість сировини зумовлюється сукупністю її фізичних, механічних, хімічних і технологічних властивостей.
Стандарт – це норма, яка задовольняє певні умови стосовно якості, хімічного складу, фізичних властивостей, маси тощо.
Показники якості продукції (ГОСТ 15467-70):
– призначення;
– надійності;
– технологічності;
– стандартизації;
– ергономічності;
– естетичні;
– патентно-правові;
– економічні.
Залежно від сфери дії та галузі поширення стандартів розрізняють:
– відомчі;
– галузеві;
– міжгалузеві;
– національні;
– державні;
– регіональні;
– міжнародні стандарти.
Теми для підготовки доповідей та рефератів
1. Організація технічного контролю на підприємстві.
2. Значення контролю якості продукції.
3. Історичні аспекти впровадження засобів вимірювання.
4. Основні інструменти та пристрої, що застосовуються в процесах вимірювання.
5. Автоматизація процесу вимірювання та контролю якості продукції.
6. Метрологічна служба підприємства її організація та функціонування.
7. Вплив стандартів на якість та собівартість промислової продукції.
8. Роль стандартів у державному контролю якості продукції.
9. Вплив контролю стандартів на якість продукції.
10. Взаємозалежність собівартості з якістю продукції.
11. Технічний контроль та управління якістю промислової продукції.
12. Система стандартів якості СРСР (ГОСТ), стандартів якості України (ДСТУ), міжнародних стандартів (ISO та ін.)
13. Загальнодержавні та внутрішні стандарти підприємства їх взаємозв’язок та відмінності).
Якість та собівартість продукції, їх взаємозв’язок та оптимальне співвідношення.
Основні маркувальні знаки, що засвідчують якість та відповідність стандартам (загальнодержавні, міжнародні).
Сертифікація та органи що її здійснюють.
Бібліографічний список
[ 2; 3; 4; 5; 6; 7; 11; 15]
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ
ТЕХНОЛОГІЇ ПРІОРИТЕТНИХ ГАЛУЗЕЙ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2
Тема 11: Основи технологій будівництва й будматеріалів
Мета заняття: поглибити, узагальнити знання студентів про:
1. Характеристика будівельної промисловості.
Перш за все, готуючись до виступу на семінарі по цій темі, слід підкреслити, що будівництво найстаріша галузь народного господарства. Вона складається з таких основних блоків:
Будівельна галузь тісно пов’язана з іншими галузями народного господарства через споживання їх продукції:
10% машинобудування;
20% проекту чорних металів;
40% лісоматеріали.
Споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси, багату кількість палива, води). Будматеріали і конструкції – це важлива складова частина вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва 25%.
Найважливішим будматеріалам є цемент, на його виготовлення використовується вапняк, мергель, крейда, глини певної якості, гіпс, шлаки. Ці складові змішуються і випалюються в печах при високій температурі й одержують продукт – клінкер, потім клінкер розмелюють в шарових цементорозмелювальних установах, і після деяких доробок стримують готовий портландцемент. Крім цементу будівельна галузь виробляє: шифер, азбоцементні труби, скло, будівельну кераміку, залізобетонні та бетонні конструкції і вироби.
Головною ланкою будівництва є власне будівництво, яке залежно від призначення розподіляється на: промислове, гідротехнічне, енергетичне, транспортне, сільське, житлове.
Питання для обговорення
1. Роль будівельної індустрії в народному господарстві України.
2. Назвіть основні види продукції будівельної промисловості.
3. Приведіть перелік знайомих вам будматеріалів.
4. Класифікуйте будматеріали за їх походженням та використанням.
5. Основи технології виробництва окремих видів будматеріалів (цементу, залізобетону, азбестоцементні вироби, скло, теплоізоляція).
Тести
1. До будівельних матеріалів відносять:
а) природні мінеральні матеріали;
б) черепашник, бутовий камінь, щебінь, гравій, галька, пісок, глина;
в) деревину, очерет, солому;
г) всі відповіді вірні;
д) вірні відповіді б) та в).
2. Провідне місце у структурі промисловості будівельних матеріалів належить:
а) виробництву збірних залізобетонних виробів;
б) виробництву гіпсових в’яжучих матеріалів;
в) виробництву цементу.
3. Кераміку і вогнетриви одержують з:
а) з легкоплавких, тугоплавких, вогнетривких глин та каолінів, чистих оксидів металів та іншої природної та штучної сировини;
б) з природних мінеральних матеріалів та природної штучної сировини.
4. Будівельну кераміку застосовують у:
а) будівництві двигунів, колодязів, лезів;
б) будівництві житлових будинків і різноманітних споруд.
Ключові терміни і поняття
До будівельних матеріалів відносять природні мінеральні матеріали черепашник, бутовий камінь, щебінь, гравій, галька, пісок, глина; рослинні будівельні матеріали – деревину, очерет, солому.
До рослинних будівельних матеріалів належать деревина, солома, очерет тощо.
До мінеральних будівельних матеріалів належать бутовий камінь, щебінь, гравій, пісок, глина тощо.
Гравієм (від франц. «gravier» – крихка гірська порода) називають природну суміш округлих уламків гірських порід і мінералів розміром 1-10 мм.
Бетон (франц. «betone» від лат. «bitumen» – смола) виготовляють із суміші зв’язувальних речовин (цементу), води і різних наповнювачів (піску, гравію або щебеню). Бетони використовують для виготовлення монолітних будівель і споруд.
Залізо-бетон – це поєднання сталевої арматури і бетону. Для підвищення міцності бетону його ар матують сталевими стрижнями, сіткою або каркасом.
Сталеві стрижні, сітки тощо називають арматурою.
Залізо-бетони використовують для виготовлення монолітних або збірних будівель і споруд.
Випалювальні будівельні матеріали виготовляють з глини, крейди, вапняку, піску та інших речовин. Необхідних властивостей виготовлені матеріали набувають у процесі випалення за високої температури. До випалювальних будівельних матеріалів належать керамічні вироби, вапно, цемент, керамзит тощо. При їх виготовленні використовують термічн7і процеси, які потребують великої кількості палива та енергії.
Керамікою (від грецьк. – гончарство) називають вироби виготовлені, в основному, з глини і випалені за високих температур.
Теракота (від італ. «terra» – земля і «cotta» – випалена) – це кераміка без поливи, має колір від світлого до насиченого червоного-коричневого і навіть чорного.
Фаянс (франц. «faience» походить від назви італійського міста Фаенца) – на відміну від теракоти, це кераміка білого кольору, зверху покрита плівкою.
Порцеляна – досконалий вид кераміки. Його батьківщиною є Китай. Виробляють порцеляну з каоліну, в який додають незначну кількість польового шпату та кварцу.
Цегла – один з давніших штучних будівельних матеріалів. Її виробляють з глини та випалюють за температур, нижчих від тих, які необхідні для випалення інших керамічних виробів.
Гравієм називають природну суміш округлих уламків гірських порід і мінералів розміром 1-10мм.
Піском називають суміш зерен розміром 0,14-5мм.
Глинами називають корисні копалини, які з водою утворюють пластичну масу.
Пластичністю називають здатність глини після змішування з водою набувати наданої форми і зберігати цю форму після висушування та випалювання.
Саман (тюрк. – солома) – це стіновий будівельний матеріал, його виготовляють із суміші глини, соломи, піску та інших речовин.
Саман може бути монолітним або у вигляді цеглин, з яких, після висихання на повітрі, кладуть стіни будинків.
Будівельні розчини виготовляють з глини, піску, вапна, цементу, води тощо у відповідному співвідношенні. Їх використовують для зв’язування цегли, каменів, для тинькування та білення стін тощо.
Вапном називають зв’язувальну будівельну речовину, яку отримують випалюванням кальцієво-магнієвих гірських порід.
Гіпсом називають порошкові зв’язувальні речовини, які отримують випалюванням природної або штучної сировини, що містить сітчастий кальцій (СаSО4).
Теми для підготовки доповідей та рефератів
[2;5; 6; 7; 8; 11; 13; 15]
Змістовий модуль ІІІ.
Системи технологічних процесів та їх розвиток
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3
Тема 15: Аналіз формування й розвитку систем технологій підприємства та національної економіки
Мета заняття: поглибити, узагальнити знання студентів про:
– технологічну структуру галузі (за вашим бажанням);
– технологічну характеристику підприємства;
– оцінку якісного стану галузі системи технологій і перспектив н розвитку;
– технологічна структура народного господарства комплексу, аналіз його формування;
– структура пріоритетних галузей виробництва та їх зв'язки;
–перспективи розвитку та їх значення;
– про аналіз формування технологічних систем підприємств з переважно дискретним виробництвом на прикладі підприємств машинобудівельного, будівельного, агропромислового та інших комплексів;
– основні технологічні процеси та їх технологічні принципи;
– технологічні основи формування структурних підрозділів підприємства їх взаємозв’язок.
План заняття
1. Аналіз формування галузевої структури технологічних процесів.
2. Технологічна структура галузі, характеристика підприємств.
3. Оцінка якісного складу галузевої системи технологій.
4. Формування технологічних систем підприємств з переважно дискретним виробництвом.
5. Роль окремих технологій в формуванні вихідного продукту, особливості їх розвитку і впливу на формування й розвиток, систему технологій підприємства та національної економіки.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
В цій темі семінару йде про галузеву систему різноманітних технологічних процесів, а для цього необхідно прослідкувати на скільки ритмічно працюють підприємства обраної вами галузі. Незважаючи на різноманітність технологічних процесів у будь-якій галузі промисловості їх можна звести до декількох типових або основних (одиничних) процесів, що властиві більшості галузям технології. В цьому питанні допоможе втілення виробничого та управлінського менеджменту. Вивчення ритмічності роботи окремих підприємств галузі, об'єднання зусиль в приведенні технологічні процесів в відповідність в цілому по галузі, виробити такий механізм взаємодії підприємств щоб він задовольняв і підприємства і галузі в цілому.
В умовах переходу України від планового до ринкового господарювання зростає роль технологій. За цих умов те підприємство витримає конкуренцію, яке швидше змінить технологію виготовлення продукції на економічну доцільну. І при цьому не забуде про охорону довкілля. Рівень технології будь-якого підприємства має вирішальний вплив на економічні показники його діяльності та впливає на розвиток національної економіки.
Сучасний розвиток промисловості відбувається при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва, завершеності технологічного оснащення та застосування нових технологічних процесів. Саме тому, особливо перспективним є впровадження нових міжгалузевих технологій (високоенергетичних потоків енергії) з використанням лазерів, плазми тощо.
Широке впровадження в промисловому виробництві нових технологій та нових досягнень у тонко плівковій технології, в мікроелектроніці – це основний шлях економії матеріальних та енергетичних ресурсів. Для того, щоб визначити всі шляхи економії матеріальних та енергетичних ресурсів, необхідно знати структуру технологій.
Існує безліч різних технологій , необхідно знати обмежену кількість загальних для будь-якої технології характеристик, знання яких дозволить на основі цих основних положень за незначний проміжок часу визначатися з вибором технічного рішення, тобто передбачити або домислити окремі часткові відомості з технології будь-якого вибору чи послуги. Загальні прийняті принципи побудови технологічних процесів спрямовані не тільки на зменшення витрат на виробництво але на підвищення ефективності засвоєння основ технологій.
Необхідно звернути особливу увагу та визначити особливості виробництва та переробки сільськогосподарської продукції (рослинництво та тваринництво), виробництво зерна, бобових та технічних культур, м’яса, молока, тощо.
Особливості виробництва металів та інших конструкційних матеріалів: чавуну, сталі, кольорових металів, полімерів, тощо. Особливості побудови підприємств машинобудування. Узагальнені характеристики галузі, типові технологічні процеси в машинобудуванні. Структура машинобудівного комплексу. Виробництво будівельних матеріалів.
Прогнозування необхідної кількості та якості виробництва окремих продуктів. Взаємні зв’язки між окремими галузями виробництва, технічними процесами. Таким чином, необхідно окреслити основні шляхи розвитку систем технологій підприємства та національної економіки.
Тести
1. Технологічну систему можна сформувати:
а) із різних окремих елементів в різній комбінації, але при цьому повинна бути чітко сформульована технологічна мета системи у вигляді кількісних та якісних характеристик;
б) із однакових окремих елементів в послідовній комбінації, але при цьому повинна бути чітко сформульована технологічна мета системи у вигляді кількісних та якісних характеристик.
2. Виробництво – це:
а) процес створення не матеріальних благ, необхідних для існування суспільства.
б) процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства.
3. Технологічним процесом називають:
а) сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пануванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо;
б) послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.
4. Основні складові елементи виробничого процесу:
а) ресурсні та природні процеси;
б) природні та технологічні процеси;
в) ресурсні, природні, технологічні процеси.
5. «Виробничий цикл» це:
а) виробництво продукції в часі;
б) календарний відрізок часу на протязі якого виконується процес виготовлення виробу;
в) інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції.
6. Якість продукції з розвитком науково-технічного прогресу все більше залежить від рівня технології і визначається такими факторами, як:
а) механізація та автоматизація технологічних процесів, їх безперервність;
б) якість вихідних матеріалів, енергозабезпечення праці;
в) вірні відповіді а) та б).
7. Для оцінки показників якості обладнання використовують методи:
а) за способом отримання інформації (вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий);
б) за джерелами отримання інформації (традиційний, експертний, соціологічний);
в) вірні відповіді а) та б).
8. Рослинною сировиною називають:
а) наземну частину рослин (листя, стовбур, гілля, квіти, насіння, плоди).
б) наземну та підземну частини рослин (листя, стовбур, гілля, квіти, насіння, плоди, коріння тощо).
9. Виробничий процес це:
а) сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторським розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком.
б) послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.
Ключові терміни і поняття
Продукція – це вироби, отримані в процесі перероблювання сировини.
Побічна продукція – це продукція, яка утворилась поряд з основною в процесі перероблення сировини, але не була метою виробництва.
Виробництвом називають процес, у ході якого людина діє на речовини природного або штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної для забезпечення своїх потреб. Виробництвом називають і місце вироблювання продукції. Наприклад, фабрика, копальня, цех, дільниця тощо.
Виробничим процесом називають сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо. Виробничий процес охоплює такі функції підприємства: планування, науково-технічні та конструкторські розроблення, проектування, матеріально-технічне та контрольно-випробувальне забезпечення, технологію виготовлення виробів, пакування, зберігання та внутрішнє транспортування виробів.
Виробничі системи створені людиною для виготовлення необхідної продукції. Їм властиві зміни, які спричинені науковими винаходами, зміною форми організації виробництва, впливом людини тощо. Ці зміни спрямовані на підвищення техніко-економічних показників виробничої системи.
Технологічні системи є складовими частинами виробничих систем. Вони створені для перероблення сировини у проміжну або готову продукцію.
Технологічні системи – це машини, апарати, агрегати, печі, прилади, транспортні засоби тощо. Технічні системи можуть існувати окремо або входити до складу елементів технологічних систем.
Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному місці праці (роботи) один або кілька працівників (робітників) над одним або кількома об’єктами, які одночасно обробляються.
Технологічним процесом називають послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.
Питання для обговорення
1. Аналіз формування технологічних систем підприємств з дискретним виробництвом машинобудування, будування, АПК та інших.
2. Роль окремих технологій в формуванні продукту.
3. Технологічні основи формування структурних підрозділів підприємства (ділянки, цехи, виробництво, відділи), їх зв'язок.
4. Особливості взаємодії з технологічними системами інших підприємств.
Теми для підготовки доповідей та рефератів
1. Технологічна структура єдиного народногосподарського комплексу, аналіз його формування.
2. Взаємодія технологічних систем різних підприємств.
3. Вплив формування й розвитку систем технологій підприємства на національну економіку.
Бібліографічний список
[1; 2; 3; 4; 6; 7; 11; 14; 15]
4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ
ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
Індивідуальна робота студентів за даною дисципліною носить форму виконання індивідуальної науково-дослідної роботи.
Мета індивідуального науково-дослідного завдання: навчити студентів пов’язувати теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними, розвинути уміння аналізувати питання технології та робити з цього економічні висновки.
Робота студента складається з наступних етапів: вибір теми на основі тематики, розробленої кафедрою; збір та систематизація інформаційного матеріалу; підготовка і написання роботи; здача контрольної роботи.
Індивідуальне науково-дослідне завдання має бути виконана обсягом 20-25 сторінок печатного тексту (для рукописного коефіцієнт обсягу 1,5) з дотриманням всіх вимог до наукової праці (наочність, необхідне оформлення, послідовність та науковість викладення, аналітичний характер, висновки за результатами).
Студент обирає одну з запропонованих нижче тем, яку викладає за запропонованим планом.
План викладення теми.
Варіанти індивідуальних науково-дослідних завдань
5. МЕТОДИЧНІ рекомендації До виконання домашніх контрольних робіт
Для перевірки рівня знань студентів заочної форми навчання навчальним планом дисципліни “Системи технологій” передбачено виконання контрольної роботи, яка включає повний перелік питань згідно з тематичним планом дисципліни.
Ціль роботи полягає в тому, щоб навчити студентів пов’язувати теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними, розвинути уміння аналізувати складні питання та робити висновки.
Домашня контрольна робота має два завдання, студент виконує його, викладач перевіряє виконання і виставляє відповідну оцінку.
Комплексну контрольну роботу студент повинен виконати в окремому зошиті або на листах формату А4. Робота повинна бути написана охайно, розбірливо, чорними або синіми чорнилами. Всі розрахунки, передбачені роботою, повинні бути присутніми з докладним поясненням та дотриманням одиниць вимірювання.
Якщо робота виконується за допомогою персональних засобів (ПЕОМ), то студент виконує її згідно з методичними рекомендаціями оформлення робіт за допомогою персональних обчислювальних засобів.
При виконанні контрольної роботи студент використовуючи запропоновану інформаційну базу, повинні показати вміння щодо визначення головних показників економічної діяльності підприємства.
При виконанні контрольної роботи необхідно:
Варіанти домашньої контрольної роботи
Варіант 1
Варіант 2
Варіант 3
Варіант 4
Варіант 5
Варіант 6
Варіант 7
Варіант 8
Варіант 9
Варіант 10
Варіант 11
Варіант 12
Варіант 13
Варіант 14
Варіант 15
Варіант 16
Варіант 17
Варіант 18
Варіант 19
Варіант 20
Варіант 21
Варіант 22
Варіант 23
Варіант 24
Варіант 25
Варіант 26
Варіант 27
Варіант 28
Варіант 29
Варіант 30
6. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ
Перелік питань до іспиту
7. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Навчально-методичний посібник
Лютий Юрій Михайлович
Системи технологій
Системи технологій : навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямом підготовки 6.030504 «Економіка підприємства»./ Лютий Ю.М. – Дніпропетровськ, Дніпропетровська державна фінансова академія, 2012. – 67 с.
Навчально-методичний посібник призначений надати допомогу студентам організувати роботу із самостійного вивчення дисципліни «Якість продукції» з метою набуття навичок з управління якістю продукції, вивчення основ стандартизації, сертифікації і метрологічного забезпечення якості продукції. Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до навчального плану підготовки бакалаврів в галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», програми навчальної дисципліни. Призначається для студентів вищих навчальних закладів заочної форми навчання, а також викладачів дисципліни «Якість продукції».
ББК 65.291.213
I-91
Підп. до друку _________ Формат ______Папір друк.
Ум. друк. арк.____ Тираж__________ Замовлення №______
РВВ ДДФА Дільниця оперативного друку. Св. Держкомітету інформ. Політики, телебачення та радіомовлення сер. ДК 2126 від 17.03.2005р.
Видавець і виготівник: Дніпропетровська державна фінансова академія, вул. Аржанова, 12, м. Дніпропетровськ, 49083
PAGE 7