Про інвестдіяльність
Работа добавлена на сайт samzan.net:
78. Сучасні тенденції розвитку інвест. середовища в Україні
Інвест.клімат — це сукупність політ., соц.-ек., фін., соц.-культ., організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.
Проблeмі покращeння інвест.клімату на дeрж.рівні увага придiляється ще з 1991 року. На сьогoдні в Україні вже ствoрено правoве поле для здiйснення інвестиційної дiяльності. Зoкрема, ця сфeра діяльнoсті регулюється низкoю Законів України ("Про інвест.діяльність", "Про режим іноземного інвестування" тощо), понад 10 УказамиПрезидента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ.
Чинники, що формують інвестиційний клімат:
1. Економічні: стабільність нац. грош. одиниці, купів. спром. населення, стан та структура вир-тва, відносини власності у державі, стан ринку нерухомості, ВВП, стан розвитку грош-кред, фін, податк. систем, розмір безроб і з.п.
2. Політично-правові: політ. с-ція, стабільна законод-нормат. база з питань інцест. та підприємн. д-сті, правовий механізм гарантій і захисту інвестицій, відсутність бюрократичних бар’єрів і корупції
3. статус іноз. інвестора, інцест. інфраструктура: наявність вільних ек. і офшорних зон, інцест. пол-ка НБ, банківські установи, аудит., страх. компанії, кредитні спілки, фондовий ринок
4. Соціальні: демограф. роб. сила, злочинність
5. Географ. розташ., природно-ресурс. потенціал: близькість до світ.ринків, мит.переходів, наявність розвинутих трансп.комунікацій, прир. ресурси.
Ключoвими характeрними особливoстями, які стримують поліпшення інвeстиційного клімaту в Україні, є : 1. Вiдсутність в Україні стaлої стратегії та відповiдного національного плану дiй. 2. Обмежeність потeнціалу залучeння прямих іноземних інвестицій в Україну черeз привaтизацію держaвних підприємств. 3. Перeобтяженість регулятoрними нормaми та складність подaткової системи. 4. Нeдієздатність механізмів забeзпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а такoж низький рівeнь зaхисту інвесторів. 5. Низький рівeнь ефективності законoдавства з питань корпоративного упрaвління, що обумoвлює виникнення кoнфліктів та протистoянь із залучeнням силових оргaнів, блокувaння діяльнoсті підприємств, нaгнітання соціальної напруженості. 6. Нeгативний міжнарoдний імідж України, який склaвся внаслідoк відсутності масoвих «успішних» інвeстиційних історій, які б мoгли слугувати засoбом реклaми націонaльного інвестиційного клімaту; низький рівeнь підготoвки суб’єктів націoнальної економіки до фoрмування інвестиційних пропoзицій; значні диспропoрції регіонального та галузевoго розвитку, що обумовлюють концeнтрацію інвестицій у вузьких сeгментах ринків та теритoрій; застарілість інфрaструктури тощо.
Механізм покращення інвест. клімату: забезпеч. чіткого правового поля інвест. д-сті; подолання бюрократичних бар’єрів, корупції; інформ. забезпечення; запровадження податк. та митних пільг; захист інвестицій; розвиток інвест. інфраструктури; макроек. і політ. стабільність; дотації, субсидії, бюджетні позики на розвиток пріоритетних галузей, сфер
Інвестиції в осн.капітал: 2007: 188486 млн. грн. (129,8% до попер. року) 2008: 233081 (97,4%) 2009: 151777 (58,5%) 2010: 150667 – без ПДВ (99,4%) 2011: 209130 – без ПДВ (122,4%)
Загальний обсяг ПІІ, спрямованих в Україну, на 1 квітня 2012 року становив 50 млрд. 793,5 млн. дол. США, що на 1,7% більше у порівнянні з обсягами інвестицій на початок 2012 року і з розрахунку на одного українця становить 1115,7 дол. США. Інвестиції надхoдили зі 130 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більш ніж 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 13,66 млрд. дол. США, Німеччина – 7,47 млрд. дол., Нідерланди – 4,91 млрд. дол., Російська Федерація – 3,66 млрд. дол., Австрія – 3,45 млрд. дол., Великобританія – 2,3 млрд. дол., Франція – 2,28 млрд. дол., Швеція – 1,76 млрд. дол., Віргінські Острови (Брит.) – 1,65 млрд. дол. і США – 1,04 млрд дол.
79. Сучасні особливості кредитування української економіки з боку міжнародних організацій
Переважна частина бюджетних інвестицій (фінансування проектів розвитку) здійснюється за рахунок пільгових кредитів ЄБРР, МБРР та МВФ. За період співпраці з ЄБРР (1993-2009 роки) в державному секторі економіки України укладено угод на загальну суму 674,94 млн. дол. США та669,85 млн. євро, з яких використано 567,54 млн. дол. США та 306,89 млн. євро.
Ключовим інструментом організації співпраці між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку для самого банку є Стратегія ЄБРР в Україні. 18 вересня 2007 року, Радою Директорів Банку було схвалено нову Стратегію, яка направлена на вирішення основних ключових проблем перехідного періоду України, зокрема, стосовно диверсифікації виробничої бази та загального покращення конкурентоспроможності країни, розвитку місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектору та покращення корпоративного управління.
Україна активно співпрацює і з Світовим банком. 6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналіт. і консультаційних послуг і технічної допомоги. У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 млрд. дол. США протягом чотирьох років
Іншим важливим кредитором України є МВФ. У даний час квота України у фонді складає майже 1929 млн. дол. США, що дало змогу збільшити обсяг кредитів від МВФ.
Отже, співробітництво з міжн.фін.-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки. Реалії сучасних МЕВ вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для розв'язання актуальних валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення.
80. Приватизація як інструмент залучення інвестицій до української економіки
В Україні приватизація розглядається як ефективний інструмент побудови ринкової економіки. Завдяки приватизації в Україні з”явився ринок цінних паперів. В країні працюють біржі та позабіржові торговельні системи та депозитарій цінних паперів, створений учасниками ринку – Міжрегіональний фондовий союз (МФС).
Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється відповідно до законів України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизаційні папери», Державної програми приватизації на поточний рік, яка щорічно затверджується Верховною Радою, та інших нормативних актів. Ця сфера регулювання інвестиційної діяльності представлена найбільшою кількістю законодавчих актів, однак на реальних процесах приватизації це поки що суттєво не позначилося.
Нині сертифікатну приватизацію в Україні завершено. Вона забезпечила швидкі темпи роздержавлення, право всіх громадян на безоплатне отримання частки державного майна, але відбувалася тоді, коли грошові заощадження населення поглинула інфляція, а політична нестабільність відлякувала не тільки іноземного, а й вітчизняного інвестора. Наслідком цього стало те, що підприємства, вибрані для сертифікатної приватизації, не одержали інвестицій. Замість реальних власників з’явилася безліч дрібних акціонерів, котрі, як правило, не впливають ні на управління підприємствами, ні на вироблення стратегії їх розвитку.
Гол.мета приватизації полягає в появі ефективних власників, які здатні здійснити необхідні капітальні вкладення, налагодити норм.виробничий процес.
Ефективними засобами грошової приватизації є проведення аукціонів, комерційних та некомерційних конкурсів з продажу майна, яке перебуває в державній власності. Якщо аукціони та комерційні конкурси є способами залучення до бюджету коштів, які згодом (через перерозподіл бюджету) можуть інвестуватися у виробництво, то некомерційні конкурси проводяться з метою залучення інвестицій безпосередньо в підприємства, що продаються. За результатами некомерційного конкурсу покупець приватизованого підприємства (або пакета акцій) повинен не тільки сплатити його ціну, а й виконати умови конкурсу щодо інвестування виробництва. Цей механізм дає державі можливість впливати на напрямки та обсяги інвестицій і контролювати їх здійснення.
Активізувати участь інвесторів у приватизації можна поширенням застосування некомерційних (інвестиційних) конкурсів; створенням для інвесторів найбільш вигідних умов оподаткування; дальшим вдосконаленням механізму запобігання невиконанню покупцями державного майна умов договорів купівлі-продажу; застосуванням способів ліквідації збиткових підприємств як юридичних осіб, їх наступною реструктуризацією; залученням іноземних інвесторів до приватизації.
81. Особливості розвитку спільних підприємств з точки зору інвестиційних процесів в Україні
СП- міжн.госп.організації, які ведуть спільну виробничу, збутову, посередницьку та іншу діяльність за участю одного або кількох українських підприємств чи приватних осіб і одної або кількох іноземних фірм та характеризуються наявністю спільного майна, спільним управлінням та спільним розподілом прибутку і ризику. На сучасному етапі входження України в світові ринкові відносини СП є однією з найефективніших форм міжн.ек.співробітництва. Оскільки завдяки залученню іноземного капіталу ця форма міжн.співробітництва сприяє створенню дод. каналів для притоку мат. та фін.ресурсів, передумов послідовної її інтеграції до системи світових госп.зв’язків. СП є найбільш ефективною формою впровадження в країні нових технологій, сприяє покращенню постачання споживчих товарів, підвищення якості обслуговання продуктивності праці, економії ресурсів, збільшенню надходження іноземної валюти, заміщенню імпорту. Переваги СП: мінімальність ризику, потреба у менших витратах порівняно зі створенням власного підприємства. Недоліки СП: потреба у високодеталізованому розмежуванні прав та обов’язків сторін, закріпленому контрактно, проблеми в узгодженні управління.
Спільне підприємництво здійснюється у формах обміну технологіями й послугами з подальшим розподілом програм випуску продукції та її реалізації, а також у таких формах, як концесії, консорціуми, акціонерні товариства і компанії з виробничо-збутовою діяльністю, міжнародні економічні організації, спільні (змішані) підприємства і вільні економічні зони.
Питання фінансування посідає безперечно центральне місце у системі ресурсного забезпечення діяльності СП. Як показали результати дослідження, незмінним джерелом фінансування СП залишаються внески партнерів до ста тутного фонду, короткострокові та (рідше) довгострокові позики вітчизняних і зарубіжних кредиторів (це насамперед кредити банківських установ, а також попередня оплата за майбутні поставки продукції), Доволі перспективним дже релом фінансування може стати використання інвестиційних доходів іноземно го засновника від інших проектів, здійснюваних ним на території України (така практика поки що має місце лише на одному з досліджуваних СП). Щодо вико ристання прибутку, слід зазначити, що найчастіше іноземні партнери перека зують отримані доходи за кордон або купують товари за національну валюту для власних потреб. Розподіл прибутку між партнерами на усіх без винятку СП здійснюється у відповідності з частками у статутному фонді (капіталі)
82. Осн.наслідки інвест.діяльності ТНК в Україні
Прихід ТНК у певну та вихід нац. корпорацій на зовн.товарні ринки і фін.ринки – це ек. явище, яке має назву «транснаціоналізація» економіки.
Процеси реформування, які відбуваються в Україні впродовж останнього десятиріччя, об’єктивно створюють підвалини для поширення в ній і процесів транснаціоналізації. Цьому сприяє процес відходу держави від прямого втручання в економічні процеси і зменшення рівня витрат на економічний розвиток у складі державного бюджету країни.
Сприятливість інвестиційного клімату для транснаціоналізації економіки спричиняє не тільки позитивний приплив капіталу в країну, а й негативні аспекти нестиковки діяльності ТНК з національними інтересами країни – реципієнта. Така ситуація виникає внаслідок того, що в багатьох випадках цілі діяльності ТНК та критерії економічної ефективності, на які вони орієнтуються, не збігаються з цілями та критеріями країн, на території яких розташовані філії ТНК. Останні набувають рис наднаціональних структур, які керуються власними глобальними інтересами. Внаслідок цього достатньо реальною є ситуація, коли інтереси національного економічного розвитку протирічать національній економічній безпеці.
Попри посилення рівня транснаціоналізації економіки України протягом останніх років, він все ще залишається на відносно невисокому рівні. Це є наслідком невиразної політики щодо залучення прямих іноземних інвестицій в Україну та майже повної відсутності чіткої політики щодо інвестування за кордон шляхом підтримки перш за все процесів концентрації національного капіталу та надання йому відповідного політичного сприяння.
Політика уряду країни, спрямована на оптимальне використання можливостей транснаціоналізації та нейтралізації її можливих негативних наслідків, має бути комплексною і ґрунтуватися на чітко визначених у часі та просторі національних цілях і пріоритетах.
Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні стосовно реально існуючої транснаціоналізації реально існуючої транснаціоналізації економіки нині схильне до визнання пріоритетним лише позитивні фактори залучення прямих інвестицій ТНК і тому реалізує заходи для підвищення сприятливості інвестиційного клімату.
Загалом негативний вплив інвестицій ТНК на економічні процеси в Україні повинен бути нівельований збалансованою системою державного регулювання іноземних інвестицій, яка мусить мати кількісну оцінку економічної безпеки України внаслідок діяльності ТНК щодо співвідношення ввезеного капіталу та репатріації прибутку, інтернаціоналізації галузей тощо.
Метою всіх регулюючих заходів прямих інвестицій ТНК є, з одного боку, створення зацікавленості ТНК у створенні структурних ланок в Україні за умови поліпшення галузевої структури економіки, а з другого – недопущення дискримінації національних товаровиробників та порушення рівновати фондового ринку.
83. Особливості ризиків дестабілізації української економіки
Світова фін.криза наклалася в Україні на фазу посилення внутр.політичної кризи та викликала різке загострення структурних диспропорцій нац.економіки, вивела на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки. Йдеться про:
· надмірну частку споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутр.ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутр.попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовн.торгівлі та ризиків валютної дестабілізації;
· інституційну нерозвиненість фін. системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень;
· несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів;
· концентрацію експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп, що, при зростанні відкритості економіки, сформувало високу залежність економічної динаміки та фін.становища від кон’юнктури зовн. ринків.
Ефект кризи на соціальну політику, становище соціальної сфери, рівень та якість життя населення почав набувати відчутного прояву лише в останні місяці 2008 року, а вплив кризових явищ на становище з фінансуванням соціальних статей Державного бюджету виявився значною мірою відтермінованим на перший квартал 2009 р. З нашої точки зору, надалі слід очікувати поступового наростання проблемних явищ, пов’язаних насамперед із наявністю низки значних структурних вад вітчизняних ринку праці та системи соціального захисту. У зв’язку з тим, що показники основних державних соціальних гарантій в Державному бюджеті на 2009 рік “заморожено” на рівні листопада-грудня минулого року, слід констатувати зменшення рівня соціального забезпечення населення України в реальному вимірі навіть у разі стовідсоткового виконання бюджетного розпису.
84. Шляхи усунення інвестиційних та кредитних ризиків в МЕД України
Поняття ризику пов’язане насамперед із вибором і прийнят тям управлінських рішень на різноманітних рівнях ієрархічної структури управління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуззю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вважати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.
Господарський ризик, виходячи з цього, слід визначити як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.
інвест.- ризик, пов’язаний з інвест. діяльністю;
ризик виникнення втрат при погіршенні фінансового становища позичальника, або кредитний ризик.
До специфічних видів ризику слід віднести і групу так званих інвестиційних ризиків. Під інвестиційним ризиком розуміють небезпеку неотримання прибутків від вкладених коштів у певний вид виробництва, робіт чи послуг через визначений термін.
Кредитний ризик посідає істотне місце серед інших видів ри зику в господарській діяльності. Кредитні ризики виникають при погіршенні фінансового стану по зичальника, появи непередбачених ускладнень у його діяльності, при несприятливій обстановці на ринку. До кредитних ризиків також слід віднести ризик, пов'язаний із наданням експортних ко мерційних кредитів, де ризик може мати своєю підставою недо бросовісність клієнта, пов'язану з фінансовою частиною операції.
Найбільш широко застосовуваним засобом усунення й обмеження ризику є страхування. Сутність страхування полягає в тому, що особа, якій загрожує певний ризик, залучає до несення ризику іншу особу (частіше всього спеціально організоване підприємство), яка бере на себе відповідальність за наслідки, що виникають від настання передбаченої події.
Таким чином, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними господарськими ризиками.
85. Розвиток національного фондового ринку як умова портфельного іноземного інвестування
Фондовий ринок країни є своєрідним відображенням стану фінансової системи країни, особливо тоді, коли його капіталізація складає значну частку ВВП, як, наприклад, у США, Японії, країн Євросоюзу. Щодо України, то коефіцієнт капіталізації у 2011 році знизився з 23,5 до 9,6 %.
Незважаючи на позитивні тенденції фондового ринку України, сьогодні він є одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи, що зумовлено не тільки наслідками глобальної фінансово-економічної кризи, а й інертністю розвитку та різноспрямованістю завдань, які він вирішує.
Обсяг торгівлі на ринку цінних паперів у 2009р. становив 1067,26 млрд. грн., що на 183,87 млрд. грн. (21%) більше 2008р. – 883,39 млрд. грн. За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня – серпня 2011 року становив 162,98 млрд. грн.
Протягом січня – серпня 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2,5 рази (або на 98,42 млрд. грн.) (січень – серпень 2010 року – 64,56 млрд. грн.) Для вирішення проблемних питань і стимулювання подальшого розвитку ринку окреслені наступні завдання:
1. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку.
2. Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування.
3. Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів.
4. Заохочення подальшого розвитку фондового ринку України
86. Ринок цінних паперів: місце та функції в МЕД України
Ринок цінних паперів – важливий сегмент економіки будь-якої країни та є джерелом і механізмом фінансування інвестицій, забезпечуючи стійке економічне зростання. У багатьох розвинених країнах цінні пaпери можуть стати дієвим інструментом, здатним позитивно впливaти нa інвестиційні процеси в державі
У країнах з розвиненою економікою перерозподіл коштів на ринку цінних паперів здійснюється насамперед через фондову біржу або інші організовані ринки. В Україні фондовий ринок всe щe пeрeбувaє нa стaдії стaнoвлeння. Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі інструменти як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати. Така тенденція триває, практично, вже 10 років (2000–2009рр.). Третій рік поспіль обсяг торгівлі цінним пaпeрaми нa фoндoвoму ринку у 2009 році (як і у 2007–2008 рр.) перевищив обсяги у таких сферах як виробництво продукції сільського господарства, виробництво промислової продукції та будівництво.
Прослідковується зростання загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів від 25 % (як у 2002р.) до 45% (як у 2007 р.) на рік і протягом 2000 – І півріччя 2011 рр. він зріс більше, ніж у 16 разів. Протягом першої половини 2011 року загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів становив 916,56 млрд грн.
Нагальними завданнями ринку цінних паперів є:
1. Вжиття зaхoдів щoдo централізації тa оргaнізoвaнoсті фондового ринку;
2. Визнaчення концептуaльних засaд політики розвитку цінних паперів в Україні тa реалізації державних інтересів нa ньому;
3. Зaхист держaвних інтересів нa ринку цінних пaперів шляхом впровадження тaкого виду цінних пaперів, як “золота aкція”, що дaсть змогу держaві контролювати великі прибуткові підприємствa;
4. Підвищення рівня компетентності нaселення з питань фондового ринку, щo сприятиме зaлученню вільних фінансових ресурсів домогосподарств;
5. Поліпшення якoсті професійнoї діяльності нa ньому, підвищення рівня компетентності фaхівців на ринку цінних паперів, рoзвитoк і посилення системи регулювання і нaгляду зa діяльністю професійних учасників цьoгo ринку;
87. Зовнішній борг: структура, обслуговування та визначення оптимальності
Борг: зовнішній та внутрішній. Зовнішній Б. - сума боргових зобов’язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Клас-я З.Б. за кредиторами:
Багатостороння позика – надається міжнародними фінансовими організаціями (Міжнародним валютним фондом, Світовим банком або регіональними банками розвитку);
Двосторонні п. – надаються державами (урядами, або відповідними установами; поділяються на гарантовані урядом (імпортні кредити) та прямі позики (від уряду однієї країни уряду іншій).
Приватні п. – надаються постачальниками, тримачами акцій та комерційними банками
Склад З.Б.: сума випущених, але не погашених держ. запозичень з відсотками (обслугов-ня) (коротко- та довгострок.). + Б. суб’єктів госп-ня, гарант. держ-ю. Обслуг. Б. - комплекс заходів держави, спрям. на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик. Оптимальність – за показниками:
Б. до ВВП – відношення Б. до ресурсної бази його покриття (як потенціал збільшення Ех для підвищення платоспроможності)
Платежі з обслуговування З.Б. в обсязі доходів бюджету – порівняння боргового навантаження з ресурсами держ. фін.
Short-term З.Б. до поточних бюдж. надх-нь – поточна ліквідність
З.Б. на душу – хар-зує соц. навантаження
Головне: Б. потр-ний для фін-ня дефіциту бюдж-ту, стабіл-ії екон., інвест-ня.
88. Основні передумови інвест.привабливості економіки України
- Вигідне географічне розташування на євро кордоні з Європейським Союзом, а отже, близькість до основних споживачів ринків Європи;
- Рекреаційні ресурси, хороші можливості для відпочинку та оздоровлення, культурних і туристичних уподобань.
- кваліфікована робоча сила та низькі виробничі витрати;
- розвинута комунікаційна інфраструктура і хороші транспортні зв’язки, з точки зору логістики.
- Природні ресурси, 60 % с\г земель, чорноземи
- Надлишок населення працездатного віку
- Несформований ринок товарів
- Незадоволений попит населення
- Наявність в Україні інвестиційного законодавства
89. Шляхи підвищення ефективності викорис-тання іноземних інвестиційних позик
Іноземні кредити здійснюють позитивний вплив на розвиток економіки України, якщо вони залучаються для розв'язання проблем її ринкового реформування: здійснення реструктуризації нар.господарства, модернізації технологічного базису підприємств (фірм), розвитку експортного потенціалу, насичення внутрішнього ринку товарами народного споживання тощо. Іноземні кредити, що беруться лише на погашення дефіциту державного бюджету, найчастіше не поліпшують соціально-економічну ситуацію.
Найбільші іноземні кредити Україні надає МВФ. Вони спрямовуються, як правило, на поповнення валютних резервів і стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи країни. Так, МВФ, з умовою, що буде прискорено приватизацію та економічне реформування в цілому (на цих умовах надає кредити і Світовий банк. В Україну надходять позики Європейського Союзу (ЄС), які тепер надаються в евро, в основному для покриття дефіциту державного бюджету. Важливе місце в економіці України посідають кредити ЄБРР, головна мета яких — кредитування малого та середнього бізнесу.
Безумовно, найкращий варіант, щоб іноземні кредити спрямовувались на розвиток національного виробництва, а їх кошти використовувались на купівлю товарів у вітчизняних товаровиробників .
Майже половина залученого іноземного капіталу належить інвесторам із п'яти країн: США, Нідерландів, Росії, Великобританії, Німеччини. Досить значними є обсяги інвестицій в Україну з офшорних зон.
Суттєвою проблемою залишається організаційно-кадрове забезпечення реалізації проектів через групи управління проектами, низький рівень їх кваліфікації. По кожному проекту створюється окрема група управління, замість зосередження основних функцій із супроводження проектів МФО в одній стабільно функціонуючій структурі.
Особливе занепокоєння викликає формування останнім часом у фінансово-кредитній співпраці України з МФО негативного балансу надходження позичкових коштів та платежів з погашення і обслуговування за раніше отриманими позиками.
Для підвищення ефективності іноземних кредитів в Україні необхідно подальше вдосконалення організації залучення, використання й погашення позик, обмеження й поступова відмова від іноземних кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли дефіцит утворюється не за рахунок розширення інвестицій; забезпечення незв'язаного характеру кредитів, щоб позики стимулювали національне виробництво, а не використовувалися для імпорту товарів тощо.
90. Участь міжнародних валют.-фін. організацій в процесах ек.трансформації в Україні.
У сучасних умовах значення і роль міжнародних валютно-фінансових організацій (МВФО) постійно зростає, адже сфера валютно-фінансових відносин найбільш вразлива, нестабільна та непередбачувана. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн із перехідною економікою, які здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості. Розвиток відносин України з МВФО має велике значення для економіки нашої країни і тому дана тема залишається актуальною.
світового співтовариства шляхом поглиблення ек зв”язків не лише з окремими країнами та регіонами світу, але й з Міжн.орг. Ще задовго до незалежності Укр стала однією з держав-засновниць та повноправним членом ООН. 22 серпня 1945 Президія ВР УРСР ратифікувала статут ООН. З моменту створення ООН і до здобуття незал, ООН була фактично єдиною трибуною, через яку міжнар громадскість отримувала інф про історію і культуру укр народу. З 1992р. Укр - член МБРР і отримує фін допомогу з боку МБРР за такими напрямками: 1) реабілітаційна позика (500 млн. дол. США ) - здійснення основних ек реформ (лібераліз цін, приватизація, підтримка макроек стабільності, фін критичного імпорту); 2) Інституціональна перебудова - вдосконалення системи підготовки спеціалістів; 3)Розвиток виробництва фін проектів реконструкції та розвитку виробничих об”єктів; 4) фін установ фін-кред сфери. З початку діяльності в Укр (1992) Міжн.Фінанс.Корпор. зосередила зусилля на двох основних напрямках роботи: консультаційні послуги, тхн допомога. В 1996р. У вступила до БАГІ. Метою створення цієї організації було срияння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ виконує три функції : надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам; консультує уряди країн, що розвиваються з питань розробки та реалізації стратегій, програм і процедур, які мають відношення до міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги та виступає в ролі спонсора діалогів між міжнар діловими колами і конкретним урядом - організатором зустрічей з питань інвест. Статус члена МВФ Укр отримала 3 вересня 1992. ЇЇ квота в МВФ становить 997,3 млн. СДР. МВФ виділив для Укр системну трансформац позику (СТФ) та резервний кредит “стенд-бай”. Загальна сума позики 498,65 млн. СДР. В 1994р. Укр отримала перший транш (371 млн. дол.). Кошти використовувались на збільшення офіційних резервів НБУ, на проведення вал інтервенцій для підтримки курсу нац вал, а також для фін нестачі вал коштів у ек для покриття потреби в імпорті. Укр стала членом ЄБРР 12 серпня 1992р. Банк відкрив своє представництво в Києві в середині 1993. На 1996р. вартість проектів ЄБРР в Укр становила 625 млн. ЕКЮ, або майже 1 млрд дол. США. Стратегічними напрямками діяльності ЄБРР в Укр є: розвиток фін сектора, приватизація, с/г, інфраструктура, вибіркове фін приватного сектора. Найбільш відомі проекти ЄБРР в Укр - модернізація міжнар аеропорту “Бориспіль”, створення фонду “Україна”, поліпшення тхн якості телебачення та телекомунікацій, модернізація річкового флоту, реконструкція Дніпропетровського олійно-екстрактного заводу. Портфель проектів ЄБРР переважно сконцентрований у приватному секторі – близько 71% від усього обсягу фінансування – порівняно із 29% у державному секторі. На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, на загальну суму близько 476,256 млн. дол. США та 968,033 млн. євро, у тому числі сума позик за ними складає близько 298,256 млн. дол. США та 418,9 млн. євро (один проект фінансується спільно з ЄІБ).Україна є також членом ОБСЄ, Ради Європи, СНД та ЧЕС.
91. Співробітництво України з МВФ.
Співробітництво України і Міжнародним валютним фондом є досить актуальним у наш час, і не лише тому, що Міжнародний валютний фонд – це додаткове фінансування, але і по причині нових урядових змін, які призводять до радикальних перебудов в економіці і бюджеті для покращення фін.становища України у світовому масштабі.
Напрямки оптимізації взаємовідносин України з МВФ можна звести до активної співпраці з цим фондом; стратегія даних взаємовідносин повинна вибудовуватися з урахуванням поточного стану національної економіки. Необхідна і більш широка концептуальна визначеність, а саме включення моделі співпраці з міжнародними фінансовими організаціями і приватними кредиторами в загальну модель соціально-економічного розвитку. Саме це визначає мету оптимізації зовнішніх запозичень в умовах сучасного розвитку України.
Питання про позитивні і негативні наслідки активної співпраці з МВФ досить суперечливе. Наприклад, звинувачення у тому, що позики від МВФ втягують Україну у боргову яму є питанням ефективного контролю за використанням грошей, реалізацією економічних перетворень.
Відомо, що інтенсивне залучення іноземних кредитів під гарантії уряду країни на різних умовах і в будь-яких формах закономірно призводить до нагромадження зовнішнього державного боргу, проте відмова від них призведе до ускладнення економічної ситуації в нашій країні. Гроші МВФ допомогли уникнути поточної дестабілізації нашої економіки. Але без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуються на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар, втягуючи Україну у боргову яму. Україна, до речі, на даний момент розраховує отримати транш кредитів МВФ в червні і підвищити розмір займів до 12 млрд. долл. за 2 с половиною роки на основі нової програми.
92. Європейський банк реконструкції та розвитку та особливості його взаємодії з Україною.
ЄБРР розпочав співпрацю з Україною у 1992 році із заснуванням інвестиційного венчурного фонду «Україна». Підписний капітал складає 11,8 млн. дол. США, частка ЄБРР в якому становила 3,5 млн. дол. США. Фонд став співзасновником українських малих і се6редніх підприємств та інвестує в приватизовані підприємства за умови високої кваліфікації їх керівництва та винятково прибуткових перспектив. Більша частина його капіталу використовується для інвестицій у виробництво товарів народного споживання та послуг на внутрішньому ринку України.
На сьогодні ЄБРР — один із найбільших інвесторів в Україні. Сума вкладених коштів в економіку України становить 710 млн. дол. США. За участю ЄБРР здійснено 26 проектів, із них 19 — у приватному секторі, 7 — у державному.
До 1993 року ЄБРР не надавав Україні кредитів. У 1993 році сума кредитів Банку складала 10 млн. дол. США, у 1994 р. — приблизно 80 млн. дол. США, у 1995 р. — 110 млн. дол. США. На кінець 1997 року загальна сума кредитів та інвестицій ЄБРР в українські проекти, за якими підписані угоди, становила 550 млн. дол. США, а на кінець травня 1998 р. — приблизно 710 млн. дол. США. Із них 400млн. дол. направлено у приватний сектор, що становить 57% загального обсягу коштів, а решта -у державний.
Особливістю та найголовнішою перевагою діяльності Банку є те, що, окрім регулятивної спрямованості, ця установа може діяти як в державному, так і в приватних секторах і має у своєму розпорядженні дуже широкий набір гнучких інструментів фінансування. Але все ж таки ЄБРР надає першочергового значення розробці свого портфелю приватного сектора шляхом збільшення фінансових ресурсів, що виділяються на приватні малі та середні підприємства, пряме фінансування приватних підприємств, підтримку розвитку приватних банків та приватне фінансування розвитку інфраструктури, зокрема, в таких галузях як енергетика та зв’язок.
Простежується дві тенденції співпраці ЄБРР з Україною. Як відомо, ЄБРР фінансує тільки приватний сектор, але поряд з тим на Україні ЄБРР фінансує також і державні проекти. Причому ЄБРР притаманне обережне ставлення саме до проектів державного сектора.
Зазначене дає підстави для висновку, що на даний момент взаємодія України з міжнародними фінансовими установами, зокрема з ЄБРР, з одного боку, сприяє отриманню необхідних коштів для вирішення гострих поточних питань бюджетного дефіциту, здійснення конкретних проектів у напрямі ринкової трансформації економіки України, з іншого — спонукатиме урядові кола до прискорення радикальних реформ та стабілізації економічного становища, що сьогодні надзвичайно важливо для української держави.
93.Особливості взаємодії України з органі-заціями групи Світового банку.
Світовий банк (The World Bank), багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фін.допомоги розвинених країн. Після прийняття ВРУ 3 червня 1992 року ЗУ „Про вступ України до МВФ, МБРР, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та БАГІ” Україна у вересні 1992 року стала 167 членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн. дол. США акціонерного капіталу), або 0,77% акцій. Україна також вступила до Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з питань гарантування інвестицій.
Україна активно співпрацює з Групою Світового банку, портфелем проектів, що реалізуються спільно з цією установою в Україні, складається з системних та інвестиційних проектів. За період з 1993 по 2011 роки було укладено договорів позики на загальну суму більше 9 млрд. дол. США. З них більше 7 млрд. дол. США було виділено Міжнародним банком реконструкції та розвитку, понад 1,6 млрд. дол. США – Міжнародною фінансовою корпорацією.
Нова Стратегія на 2012–2016 рр. була прийнята на хвилі розчарування Ради виконавчих директорів Світового банку результатами співпраці з
укр.урядом 16 лютого 2012 р. Як вказано у звіті Світового банку, опублікованому незадовго після цієї події, «метою співробітництва є надання Україні допомоги в усуненні «вузьких місць» реформ і, таким чином, сприяння у досягненні Україною успіхів в реалізації її амбітної програми економічної реформи та інтеграції з ЄС». Загалом очікується резервування для України близько 500 млн. дол. США на рік.
94. Проблеми залучення України до міжн. вал. ринку
Міжн. валютний ринок - сукупність відн-н, що здійсн-ся в світових фін. центрах з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. Міжн. центрами по торгівлі валютою і платіжними документами є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн. За обсягом валютних операцій найб. світовими валютними центрами є Лондон, де в кінці 90-х років XX століття щодня здійснювалися операції на суму майже 190 млрд. доларів, Нью-Йорк - майже 130 млрд. доларів, Токіо - понад 115 млрд. доларів, Цюріх - понад 50 млрд. доларів.
Мета розв-ку валютного ринку в У.: стабілізація валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої та внутрішньої конвертацій національної грошової одиниці; забезпечення надійних джерел надходжень валютних цінностей на валютний ринок; стимулювання експортного потенціалу; урівноваження платіжного балансу.
Предст-ник У. на валютному ринку – НБУ, який провадить грошово-кредитну політику. Для збільш-ня операцій з гривнею на світ. валютних ринках необх-но залучення ПІІ в екон-ку У. Мета залучення: довгостроковий екон. розв-к. Отже, питання стоїть в підвищенні привабливості У. для іноз. капіталовкладень. Шляхи вирішення:
Узгодження економічної політики держави та грошово-кредитної політики НБУ; Визначати оптимальні обсяги іноземного інвестування, щоб не потрапити в залежність від припливу іноземних коштів; Припинення відпливу валюти.
Отже, необхідно створювати оптимальні умови діяльності і в першу чергу забезпечити стабільність нац.валюти. Першочергові завдання: лібералізація руху капіталу та розвиток національного валютного ринку.
2. Шпаргалки по истории социологии 2004г
3. Как руководить без конфликтов
4. ОСНОВЫ МЕНЕДЖМЕНТА4 1
5. Развитие мелкой моторики у детей 3-4 лет с интеллектуальной недостаточностью
6. на тему- ldquo;Лізингові операції комерційного банку та проблеми їх розвиткуrdquo; Виконав- сту
7. МОСКОВСКИЙ НОВЫЙ ЮРИДИЧЕСКИЙ ИНСТИТУТ УЧЕБНОМЕТОДИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИ
8. Реферат- Развитие индивидуальности ребёнка
9. глубокой приверженности страны принципу согласно которому вопросы затрагивающие интересы общества должн
10. Власть и общество в эпоху Николая I (1825-1855)
11. Тема 24- Электромагнитное поле и его распространение в пространстве
12. причинная обусловленность всеобщая закономерная связь природы общества мышления закономерная и необход
13. Диалектика - принципы, законы, категории
14. Кредитносберегательная компания является членом некоммерческого партнерства саморегулируемой организа
15. Модернизация в городской системе образования
16. правовых норм регулирующих общественные отношения по поводу установления и взимания налогов и сборов в бюд
17. Усеймином Я прослушал их целиком и пришёл к выводу что они охватывают и разъясняют вопросы по воззрениям пр
18. 2011 УДК 94-99 ББК Т 3 2 7 Методическое пособие составлено в соответствии с Госстандартом по Отече
19. Запрос информации о клиенте Наименование документа Форма пр.
20. Признаки наркомании